ПАТЕРНАЛІСТСЬКІ УСТАНОВКИ І ПРАКТИКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОСТКОМУНІСТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Краткое описание

Інститут соціології Національної академії наук України

На правах рукопису

Сусак Віктор Іванович

УДК 316.42:316.645(477)”1994/2006”

Патерналістські установки і практики громадян України
в умовах посткомуністичних трансформацій
22.00.03 соціальні структури та соціальні відносини

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Головаха Євген Іванович,
доктор філософських наук,
професор

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ. ............................................................................................................

6

Розділ 1. Теоретичне моделювання понять патерналізм”, установка на патерналізм” й патерналістська практика” в контексті соціогуманітарних досліджень. ..................................................................

16

1.1. Теоретичне опрацювання поняття патерналізм” в гуманітарних й соціальних науках. .......................................................

16

1.1.1. Загальні характеристики патерналізму. Лібералізм vs консерватизм поле для дебатів про природу патерналізму. ...

16

1.1.2. Дискусії про патерналізм в другій пол. ХХ ст. Сучасні дебати про патерналізм та свободу особистості. Новий патерналізм як поєднання ідей лібералізму й консерватизму. Глобальні виміри патерналізму. ...................................................

24

1.1.3. Типологія патерналізму. Типи соціальних відносин та принципи буття особистості в соціумі в контексті дихотомії патерналізм та колективізм vs лібералізм та індивідуалізм”. ..

45

1.2. Концептуальна основа понять установка на патерналізм”, патерналістська практика”. ..................................................................

63

1.2.1. Загальне визначення понять установка” і практика”. Структура установки. Функції установок. Формування й організація установок. Взаємодія установок і поведінки. .........

63

1.2.2. Теоретичне моделювання типів особистості екстернал” й інтернал”. Теоретична інтерпретація понять установка на патерналізм”, патерналістська практика”. Концептуальні шкали вимірювання ступеня прихильності-неприйняття патерналізму в установках й рівня прояву прихильності-неприйняття патерналізму у практиках представників певного соціуму в політичній, економічній і культурній сферах. ...........

69

1.2.3. Поняття установка на патерналізм”, патерналістська практика” в контексті соціології політичної культури. .............

74

Висновки до розділу 1. ...........................................................................

80

Розділ 2. Патерналістські установки і практики в умовах посткомуністичних трансформацій теоретико-методологічні аспекти проблеми. .......................................................................................

82

2.1. Теоретична інтерпретація поняття посткомуністичні трансформації” як складової соціології соціальних змін. ..................

82

2.1.1. Загальна концептуалізація понять соціальна зміна” та соціальна трансформація”. Особливості соціологічної інтерпретації концептів соціальна трансформація” та посткомуністичні трансформації”. .............................................

82

2.1.2. Категорії традиційне” й інноваційне” в контексті соціальних трансформацій. Феномен посткомуністичних трансформацій як генерування інноваційного” на ґрунті впливу традиційного”. Авторська розширена інтерпретація поняття посткомуністичні трансформації”. ...............................

101

2.2. Установки на патерналізм й патерналістські практики в контексті посткомуністичних трансформацій. ....................................

118

2.2.1. Концепції, що пояснюють стабільність й змінність установок. .......................................................................................

118

2.2.2. Функції патерналістських установок і практик в контексті посткомуністичних трансформацій. ...........................

123

Висновки до розділу 2. ...........................................................................

127

Розділ 3. Установки на патерналізм і патерналістські практики в умовах посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства: тенденції й закономірності у формуванні і функціонуванні. ...........................................................................................

129

3.1. Робочі гіпотези дослідження, факторні і показникові змінні. ....

129

3.1.1. Головні робочі гіпотези дослідження. ...............................

129

3.1.2. Фактори і показники робочих гіпотез дослідження. ........

131

3.2. Основні показники патерналістських установок в контексті посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства 1994-2006 рр. ......................................................................

132

3.2.1. Основні виміри загального локусу контролю представників сучасного українського суспільства під дією факторів локальності, культури, економічних чинників та соціально-демографічних характеристик індивідів. ...................

132

3.2.2. Прихильність громадян сучасної України до різних політичних ідеологій як фактор впливу на варіації ознак їхнього загального локусу контролю. ..........................................

139

3.2.3. Від прийняття радянського типу лівого” патерналізму до очікувань на допомогу з боку держави достатку”: трансформація підґрунтя для установок на державну опіку. ..

142

3.3. Установки на патерналізм як фактори для мисленнєво-діяльнісних актів громадян України в умовах посткомуністичних трансформацій 1994-2006 рр. ................................................................

146

3.3.1. Загальний локус контролю як предиктор для практик громадян сучасної України. ..........................................................

146

3.3.2. Рівні соціального самопочуття, довіри і задоволеності життям екстерналів та інтерналів. ................................................

153

3.3.3. Установочні характеристики екстерналів та інтерналів в контексті традиційних та інноваційних компонентів посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства. .....................................................................................

163

Висновки до розділу 3. ...........................................................................

171

Висновки. ......................................................................................................

181

Додаток А. Аналітичні таблиці. .................................................................

196

Додаток Б. Схеми факторів й показників робочих гіпотез конкретно-соціологічного дослідження: Виміри патерналістських установок і практик громадян України в умовах посткомуністичних трансформацій 1994-2006 рр.” ...................................................................

205

Додаток В. Змінні характеристики соціологічного моніторингу Українське суспільство 1994-2006 рр.” як фактори і показники робочих гіпотез конкретно-соціологічного дослідження: Виміри патерналістських установок і практик громадян України в умовах посткомуністичних трансформацій 1994-2006 рр.” .................................

210

Додаток Г. Таблиці очікуваних значень змінних характеристик соціологічного моніторингу Українське суспільство 1994-2006 рр.” в контексті регресійного аналізу. ..................................................................

225

Додаток Д. Рисунки очікуваних значень змінних, що є показниками робочих гіпотез дослідження. ....................................................................

299

Список використаних джерел. ...................................................................

345

ВСТУП

Актуальність теми. Україна, після проголошення її державної незалежності 1991 р., вступила у фазу посткомуністичних трансформацій у напряму від закритого авторитарного суспільства до відкритого демократичного. При цьому складна взаємодія політичних, економічних та соціокультурних компонентів обумовлює багатовекторність суспільних перетворень, що викликає потребу здійснення комплексних порівняльних досліджень, які б уможливили адекватне висвітлення існуючих станів українського соціуму. Результати низки здійснених науково-дослідних робіт засвідчують, що одним з факторів, який активно впливає на суперечливий характер соціальних процесів в сучасній Україні, є потреби та орієнтації її громадян на те, щоб держава й надалі зберігала активну опіку над їхнім добробутом, тобто здійснювала політику патерналізму. Такі настрої людей у науковій літературі окреслюються як установки на патерналізм. Відомо, що вказаний тип взаємин між державою та її громадянам був базовим для суспільного устрою в часи панування комуністичного режиму в СРСР, однак він зберігає відчутну соціальну впливовість й дотепер. У зв’язку з цим комплексні дослідження проявів патерналізму у сучасних мисленнєво-діяльнісних актах індивідів суспільств, що трансформуються, є вкрай актуальними.
Патерналізм особливий вид соціальних відносин, в межах яких партнер, що домінує, перебирає на себе певні установки та набори практик, які передбачають опіку над тим, хто йому підпорядкований є достатньо добре вивченим соціальним феноменом переважно в середовищі західних науковців: у філософській думці (особливо у філософії права), в політичних та економічних науках, в культурології. Витривалість патерналізму як атрибуту традиційного суспільства, здатність до оновлення форм прояву, широке розповсюдження серед мас людей у сьогочасних соціумах є ґрунтом для активних дискусій стосовно різних його аспектів серед сучасних зарубіжних вчених. Проблема полягає в тому, що й надалі теоретичний та практичний досвід, здобутий західними науковцями у напряму дослідження феномену патерналізму, не повною мірою врахований при вивченні відповідних суспільних реалій як в Україні, так і в інших країнах, що виникли після падіння СРСР. Щоправда, у працях сучасних українських соціологів та політологів, а також у доробку науковців з інших країн колишніх республік СРСР концепт патерналізму певним чином використовується у тому чи іншому дослідницькому контексті. Проте це здійснюється, як правило, без належної інтерпретації відповідних понять, яка б комплексно враховувала суперечливі реалії посткомуністичних соціумів. Винятком є соціологічний моніторинг українського суспільства, який проводиться з 1994 р. (автори програми Н.Паніна, Є.Головаха). В ньому закладено мережу емпіричних ознак, які можуть слугувати операціональними показниками проявів патерналізму в сучасному українському соціумі. На пострадянському просторі можна виділити концептуалізацію патерналізму Н.В.Шушковою як субінституту, однак інституціональний підхід до теоретичної інтерпретації патерналізму, на нашу думку, є проблематичним. Тому ми окреслюємо патерналізм як особливий вид соціальних відносин.
Таким чином, основним призначенням роботи є заповнення існуючих прогалин з обраного напряму соціологічних досліджень. Основними авторськими аспектами досліджуваної проблеми стали поглиблена теоретична інтерпретація понять патерналізм”, установка на патерналізм”, патерналістська практика”, посткомуністичні трансформації”; розроблення концептуальних шкал вимірювання ступеня прихильності-неприйняття патерналізму в установках і практиках; проведення емпіричної апробації авторських теоретичних розробок на прикладі сучасного українського суспільства в умовах суспільно-політичних змін 1994-2006 рр.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планової науково-дослідної теми Інституту соціології НАН України Політична культура українського суспільства: тенденції та закономірності розвитку” (0102U005549) у форматі тематичного розділу Патерналізм як фактор й показник політичної культури громадян України”, який ґрунтується на вторинному аналізі статистичної бази даних моніторингу українського суспільства 1994-2006 рр. З метою виконання зазначеного аналізу здобувач розробив ієрархічну структуру факторних й показникових змінних щодо патерналістських установок і практик представників сучасного українського суспільства, які слугували основою робочих гіпотез в контексті авторської програми дослідження, що стосується представленого вище тематичного розділу.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення концепту патерналізму в контексті його проявів в мисленнєво-діяльнісних актах індивідів в умовах посткомуністичних трансформацій з подальшою емпіричною апробацією зазначеного концепту на ґрунті сучасного українського суспільства.
Завдання дослідження:
- здійснити авторську теоретичну інтерпретацію рядоутворюючих понять, а також інших складників понятійно-категоріального апарату дослідження;
- запропонувати типологію соціальних відносин та принципів буття особистості в соціумі в контексті дихотомії патерналізм та колективізм vs лібералізм та індивідуалізм” на ґрунті концепту загальний локус контролю”;
- здійснити теоретичне моделювання типів особистості екстернал” й інтернал” у відповідності до особливостей мисленнєво-діяльнісних актів в контексті орієнтацій на патернальну опіку vs установок на самоорганізацію й самозабезпечення, а також виконати концептуальне окреслення їхніх ролей в контексті посткомуністичних трансформацій;
- виконати теоретичне обґрунтування ймовірних функцій патерналістських установок та практик в контексті посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства;
- розробити концептуальні шкали вимірювання ступеня прихильності-неприйняття патерналізму в установках й рівня прояву прихильності-неприйняття патерналізму у практиках представників посткомуністичних соціумів;
- здійснити порівняльний аналіз основних показників патерналістських установок громадян України під дією різних за змістом предикторів в умовах посткомуністичних трансформацій, а також встановити факторний потенціал установок на патерналізм для мисленнєво-діяльнісних актів представників сучасного українського соціуму із включенням в ширший контекст соцієтальних соціальних змін постсоціалістичних суспільств;
- сформулювати науковий прогноз умов та чинників, що можуть спричинити якісні зміни в патерналістських установках і практиках громадян України у майбутньому.
Об’єкт дослідження патерналізм як особливий тип соціальних відносин.
Предмет дослідження вплив патерналізму на формування та функціонування соціальних установок і практик громадян сучасної України в умовах посткомуністичних трансформацій 1994-2006 рр.
Методи дослідження. У роботі використовувалися загальнонаукові методи порівняльного аналізу й синтезу (для окреслення концептуальних основ дослідження, для здійснення теоретичної інтерпретації основних понять, для розроблення концептуальних шкал вимірювання), системного аналізу (для здійснення операціональної інтерпретації основних понять та розроблення робочих гіпотез дослідження), типологізації (для опису основних тенденції та закономірностей у формуванні та функціонуванні патерналістських установок і практик).
Методологічні засади дослідження враховують основні концепції, на яких зокрема ґрунтуються теоретичні інтерпретації поняття патерналізм” принцип шкоди” Дж.С.Міля, твердий” патерналізм Ґ.Дворкіна, м’який” патерналізм Дж.Файнберґа, новий” патерналізм С.Ф.Шрама. Концептуалізацію понять установки на патерналізм” та патерналістські практики” ми ґрунтували на критичному аналізі теоретичних інтерпретацій понять соціальна установка” та соціальна практика”, здійснених такими дослідниками, як А.Айзен, Е.Аронсон, Т.Брок, Ф.Гайдер, К.Говланд, А.Грінвальд, І.Дженіс, Х.Келлі, Р.Лап’єр, У.МакГюір, Дж.Мід, Т.Остром, Р.Петті, Л.Райтсмен, Л.Фестінгер, М.Фішбайн. Для розроблення концептуальних шкал вимірювання ступеня прихильностінеприйняття патерналізму в установках і практиках використано концепцію загального локусу контролю” Дж.Б.Роттера, а також методологію та методику статистичного конструювання інтегральних соціальних індексів. Авторська теоретична інтерпретація поняття посткомуністичні трансформації” виконана із врахуванням положень теорій неомодернізації та неоконверґенції (В.Меркель, П.Штомпка), центральної зони культури (С.Айзенштадт), креативної та консервативної складових культурної традиції (К. Настояща). Особливе значення для дисертації також мають праці українських соціологів, які розробляють проблему соціальних установок і практик представників посткомуністичних суспільств в умовах радикальних соціальних змін С.Бабенко, Є.Головахи, А.Горбачика, О.Демківа, О.Злобіної, С.Катаєва, Е.Ковтуненка, Л.Кондратик, О.Куценко, С.Макєєва, В.Матусевича, Н.Паніної, Н.Пацюрко, О.Резніка, А.Ручки, В.Середи, Л.Сокурянської, О.Стегнія, В.Степаненка, В.Танчера, В.Тихоновича, Н.Черниш та інших дослідників.
У роботі використані дані соціологічного моніторингу українського суспільства 1994-2006 рр., проведеного Інститутом соціології НАН України та Центром СОЦИС (вибіркова сукупність кожного опитування в середньому становить 1800 осіб і репрезентує доросле населення України віком від 18 років).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у різноплановому моделюванні концепту патерналізм”, а також у розробленні комплексної технології емпіричної апробації зазначеного концепту в контексті патерналістських установок та практик громадян сучасної України в умовах посткомуністичних трансформацій. Сутність та ступінь новизни роботи конкретніше відображається у наступних положеннях.
Вперше здійснено комплексну теоретичну інтерпретацію поняття патерналізм” із використанням моделі віртуальних дебатів між прихильниками консерватизму і колективізму та прибічниками лібералізму й індивідуалізму, завдяки чому уточнено й поглиблено його зміст. Таким чином, патерналізм особливий тип соціальних відносин, що базується на ієрархічній моделі сім’ї, тобто існуванні аґента певної чільної фігури/ структури, який втручається в життя реципієнтів за їхньою згодою або всупереч їй у формі прийняття управлінських рішень від їхнього імені та для їхнього блага з обмеженням свободи останніх з наголосом на їхніх зобов’язаннях на ґрунті положення, що аґент володіє достатнім досвідом й знаннями, щоб приймати мудріші рішення, аніж ті, ким він опікується; патерналізм є феноменом традиційного суспільства, проте у певних модифікаціях чи у традиційних його проявах зустрічається в сучасних індустріальних та постіндустріальних суспільствах (с. 16-44).
Вперше розроблено типологізацію патерналізму з акцентуванням на особливостях його проявів в політичній, економічній та культурній сферах суспільного життя. Зокрема з’ясовано, що в перших двох сферах патерналізм найчастіше належить до раціонально-практичних механізмів упорядкування взаємин між людьми; у сфері культури підґрунтя патернальної опіки формується відповідними традиційними моральними або ідеологічними цінностями. Встановлено, що вказані різновиди патерналізму перебувають у тісному взаємозв’язку, і що у сучасному світі мають місце його глобальні прояви (с. 45-50; 52-61).
Введено в науковий обіг типологію соціальних відносин та принципів буття особистості в соціумі в контексті дихотомії патерналізм та колективізм vs лібералізм та індивідуалізм”. Зокрема, встановлено, що в політичній сфері патерналізм є антитезою до лібералізму, в економічний до самоорганізації, а в культурній до культурної мобільності (с. 50-52).
На підставі аналізу й узагальнення різних теоретичних підходів здійснено авторську соціологічну концептуалізацію понять установка на патерналізм” та патерналістська практика”. Перше є предиспозицією особи/ групи осіб покладатися на зовнішні чинники при забезпеченні добробуту та безпеки життя. В структурі установки на патерналізм впливовим є конативний компонент, а тому, зазвичай, її продовженням є патерналістська практика, основною ознакою якої є підкора пануванню зовнішніх чинників, на ґрунті чого формується безальтернативність церемоніальних або функціональних актів поведінки (с. 72-73).
На ґрунті аналізу особливостей проявів традиційного” та інноваційного” як органічних складових радикальних соціальних змін уточнено зміст поняття посткомуністичні трансформації” як нелінійний, безперервний, ймовірнісний, багатоканальний та поліфакторний процес переходу соціуму зі статусу закритої авторитарності до відкритої демократичності на макро-, мезо- та мікрорівнях, що супроводжується регенерацією моделей соціального устрою та суспільних відносин, які внаслідок панування режиму державного соціалізму були призупинені у своєму історичному розвиткові, тому формат, напрями й темпи посткомуністичних трансформацій значною мірою залежать від діалектичної взаємодії їхніх традиційних та інноваційних компонентів (с. 101-116).
На підставі концепту загальний локус контролю” й моделювання установок і практик підкорених йому ідеальних та протилежних типів особистості екстернал” (для нього властиве лідирування установок на патерналізм й патерналістських практик), та інтернал” (відрізняється самовідповідальністю за стан справ шляхом вільного вибору різних альтернативних можливостей) (c. 70-72), окреслено ймовірні ролі зазначених типів особистості в умовах посткомуністичних трансформацій: екстернали” прихильники традиційного, інтернали” аґенти інноваційних змін (с. 127-128). Це уможливило вперше розпрацювати концептуальні шкали вимірювання ступеня прихильності-неприйняття патерналізму в установках і практиках представників транзитного соціуму: атитюди досліджувалися шкалою установка на патернальну опіку vs розрахунок на власні сили”, поведінка шкалою пасивна підкора волі й управлінським рішенням аґента vs практичне вирішення питань життєзабезпечення власними силами” (с. 73). При порівнянні реальних вимірів відповідних показників установок і практик людей до параметрів модельних екстерналів” й інтерналів” ми виснували про ступінь їхньої прихильності до патерналізму.
З’ясовано, що в рамках функціонування сучасних соціальних структур, інститутів та відносин патерналістські установки і практики є атрибутом традиційних колективістських цінностей. Виявлено, що в контексті посткомуністичних трансформацій заміна їхнього лідирування на перевагу самоорганізації й самозабезпечення в мисленнєво-діяльнісних актах людей це суперечливий й довготривалий процес. В межах зазначеної проблеми вперше виконано авторську теоретичну розробку ймовірних функцій патерналістських установок та практик в контексті посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства: протидія інноваційному, відтворення традиційного, сполучення традиційного й інноваційного, підтримування модернізаційного (с. 123-126).
Виявлено динаміку патерналістських установок у представників сучасного українського суспільства (1994-2006 рр.), яка проявилася у поступовому ниспаданні загального переважання екстернального локусу контролю над інтернальним протягом зазначеного періоду (с. 132-133), а також визначено найбільш дієві чинники, що впливали на параметри загального локусу контролю громадян постсоціалістичної України: економічні предиктори, фактори віку, освіти та віросповідання (с. 133-139).
За результатами різнопланового порівняльного дослідження вимірів установок і параметрів практик екстерналів” та інтерналів”, а також представників інших суспільних когорт в українському соціумі, емпірично встановлено незавершеність, недостатню системність посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства, що проявилося в структурованості й інституціоналізованості їхнього традиційного” компоненту на противагу до ситуативності й плинності інноваційного” (с. 172-180). Зокрема доведено, що на теперішній час в мотивах установок на державний патерналізм представників українського соціуму антиінноваційний консерватизм (перевага очікувань на патернальну опіку за моделлю універсальної зайнятості та знівельованого добробуту, успадкованої від СРСР, або позитивні установки людей на допомогу з боку держави достатку”, що опирається на здобутки ринкової економіки) в цілому переважає над креативним традиціоналізмом та інноваційністю (с. 188, 193).
На ґрунті комплексного аналізу патерналістських установок і практик громадян України вперше розроблено науково обґрунтований проґноз умов та чинників, що можуть генерувати якісні зміни у майбутньому, зокрема встановлено, що прогресивний результат неомодернізації постсоціалістичної України можливий або у випадку реструктурування системи установок і поведінкових моделей її громадян, коли перевага очікувань на патернальну опіку держави заміниться переважанням самоорганізації й самозабезпечення; або за обставин, коли модифіковані патерналістські установки і практики хоч і домінуватимуть над самоорганізацією, проте сполучуватимуть традиційне та інноваційне чи підтримуватимуть модернізаційне; або у випадку узгодженого співіснування зазначених особливостей в установках і практиках людей (с. 180, 195).
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертації можуть бути використані для:
- розроблення стратегії державної політики у сфері соціального захисту населення, інноваційного розвитку сучасного українського соціуму та побудови громадянського суспільства;
- опрацювання програм діяльності політичних партій та профільних недержавних громадських організацій;
- підготовки та викладання навчальних курсів з соціології посткомуністичних трансформацій, соціології політики, соціальної психології.
Особистий внесок здобувача. Усі публікації написані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження були оприлюднені на таких конференціях: Міжнародна наукова конференція Актуальні проблеми сучасного українського суспільства” (Львів, 2007 р.); Міжнародна конференція Роль класів, еліт, громадськості у соціальних трансформаціях в Україні” (Київ, 2006 р.); Міжнародна наукова конференція Зміни світу та світ змін” (Харків, 2005 р.); Конференція українських випускників програм наукового стажування у США Соціальні, етнічні і культурні аспекти глобалізації та Україна” (Ялта, 2002 р.); П’ятий конгрес Міжнародної асоціації україністів (Чернівці, 2002 р.); Міжнародна наукова конференція Формування ідентичностей та суспільні реалії в глобальній перспективі” (Ann Arbor, 1998 р.).
Публікації. Результати дисертації викладено у 4 статтях у провідних наукових фахових виданнях та у 3 статтях у інших виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Патерналізм це особливий тип соціальних відносин, який ґрунтується на ієрархічній моделі сім’ї, лідируючу позицію в якій займає аґент (фігура або структура), а підпорядковану реципієнт (особа або певна спільнота). Агент керує різними сторонами життя реципієнтів, приймаючи управлінські рішення від їхнього імені та для їхнього блага (добробут, безпека життя, психологічний комфорт тощо), а також забезпечуючи умови для належного виконання цих рішень.
Патерналізм є достатньо добре вивченим соціальним феноменом переважно в середовищі західних науковців: у філософській думці (особливо у філософії права), в політичних та економічних науках, в культурології. Його концепт також активно використовують вітчизняні соціологи та політологи при проведенні емпіричних досліджень, однак, без належної теоретичної та операціональної інтерпретації. Це серйозно понижує якість подібних наукових розвідок, актуальність яких є беззаперечною, адже прихильність до патернальної опіки з боку держави є однією з найприкметніших рис громадян сучасної України. Проведене нами конкретно-соціологічне дослідження дозволило вперше розробити поглиблений соціологічний концепт патерналізму в контексті його проявів в мисленнєво-діяльнісних актах індивідів в умовах посткомуністичних трансформацій, а також виконати різнопланову емпіричну апробацію зазначеного концепту на ґрунті сучасного українського суспільства.
У нашому дослідженні природу, зміст та типологію патерналізму ми розкрили, використовуючи модель віртуальних дебатів між прихильниками традиційних, консервативних, колективістських цінностей та прибічниками свободи та самоврядування людини, переваги індивідуальних цінностей над груповими. Як зазначено раніше, онтологічні корені патерналізму сягають традиційного суспільства. Однак, зміст та форми його прояву можуть суттєво модифікуватися, завдяки чому патерналізм нерідко є достатньо органічною складовою індустріального або постіндустріального суспільств. Принципи функціонування соціальних структур та інститутів, характер формування соціальних відносин в надрах багатьох сучасних країн містять в собі ознаки як класичного твердого” патерналізму, так і модернізованих його проявів м’якого” та нового”.
Відповідно, типологія сучасних проявів патерналізму є також достатньо розгалуженою. Він є найбільш розвинутим та інституціоналізованим у сфері політики, коли певна держава впроваджує у дію ті чи інші закони, що забезпечують умови для якісного добробуту, комфорту та безпеки життя своїх громадян. Політичний патерналізм є антитезою до політичного лібералізму, який відстоює свободу особистості, зокрема, право індивідів самостійно відповідати за стан своїх справ. Патерналізм достатньо активно поширюється й в економічній сфері, виконуючи функцію врегулювання відносин між власниками виробничих структур чи їхніми представниками та найнятими ними виконавцями робіт за принципом: Ми забезпечуємо вас роботою та матеріальними достатками, а ви демонструєте свою лояльність до нас та відданість нашій справі”. Економічний патерналізм протистоїть економічній самоорганізації, коли особистість гарантує собі робоче місце, а також відповідний рівень добробуту. У сфері культури патерналізм також формує певний тип соціальних відносин, при котрому особистісні преференції репрезентантів спільноти детермінуються успадкованими від старших поколінь цінностями, а індивідуальні чи групові ідентичності конструюються під впливом панівних культурних традицій і норм. Противагою до культурного патерналізму є культурна мобільність, коли особистість є вільною у питанні вибору традицій тієї культури, яка найкраще відповідає її індивідуальним преференціям.
В політичному чи економічному житті представників того чи іншого соціуму патерналізм найчастіше належить до раціонально-практичних механізмів упорядкування взаємин між ними; у сфері культури підґрунтя патернальної опіки в першу чергу складається з традиційних моральних або ідеологічних цінностей, що формують ту чи іншу соціальну спільноту. Різновиди патерналізму в політичній, економічній та культурній сферах перебувають у тісному взаємозв’язку. В сучасному світі мають місце глобальні прояви патерналізму.
Патерналізм може бути складовою політики тоталітарної держави, керівники якої прагнуть встановити всеохоплюючий контроль над мисленнєво-діяльнісними актами підлеглих до них громадян. Такий тип соціальних відносин функціонував в СРСР, коли опіка держави над потребами її громадян здійснювалася на ґрунті комуністичної ідеології, виразником якої була КПРС партія, яка безальтернативно керувала усіма сторонами життя людей із залученням потужних стимулів заохочувального чи репресивного змісту, що підтримували такий тип управління суспільними справами.
Установка на патерналізм є предиспозицією особи чи групи осіб покладатися на зовнішні чинники у вирішенні питань забезпечення належного рівня та безпеки життя, а також морально-психологічного комфорту. При цьому має місце усвідомлене обмеження прав і свобод, які делегуються аґентові патерналізму, на ґрунті визнання, що той, в цілому, володіє достатнім досвідом й знаннями, щоб приймати мудріші управлінські рішення, ніж реципієнти його опіки. В структурі установки на патерналізм, як правило, впливовим є конативний компонент, а тому, зазвичай, її продовженням є патерналістська практика, основною ознакою якої є пасивність, підкора пануванню зовнішніх чинників, на ґрунті чого формується безальтернативність символічних (церемоніальних) або практичних (функціональних) дій. Патерналістські практики підтримують традиційні норми, правила й закони співжиття індивідів у політичній, економічній й культурній сферах, що сформувалися протягом тривалого періоду існування відповідної спільноти.
При вивченні особливостей проявів патерналізму в мисленнєво-діяльнісних актах представників певного соціуму базовим завданням є дослідження ступеня прихильності-неприйняття патерналізму в їхніх установках та рівня прояву прихильності-неприйняття патерналізму у практиках. Для виконання цього завдання продуктивним є концепт загального локусу контролю”, який конструює два протилежних типи особистості екстерналів” та інтерналів”. У відповідності до теоретичної моделі загального локусу контролю в свідомості й діях екстерналів лідирують охарактеризовані вище установки на патерналізм та патерналістські практики. Мисленнєво-діяльнісні акти індивідів-інтерналів позначаються усвідомленням, що вони самі повинні нести відповідальність за важливі події в їхньому житті, активністю та вільним вибором різних альтернативних можливостей при вирішенні питань забезпечення належного рівня свого добробуту, безпеки життя та психологічного комфорту. При проведенні конкретно-соціологічного дослідження реальні виміри відповідних показників установок і практик людей порівнюються до параметрів змодельованих загальним локусом контролю” екстерналів” й інтерналів”. За результатами проведеного порівняння робляться висновки про ступінь прихильності-неприйняття патерналізму в установках та рівня прояву прихильності-неприйняття патерналізму у практиках осіб як репрезентантів певного соціуму. Для того, щоб здійснити необхідні обчислення з використанням бази даних статистичного соціологічного моніторингу, ми розпрацювали концептуальні шкали вимірювання, які ґрунтуються на концепті загального локусу контролю”, а також враховують представлені вище характеристики екстерналів” й інтерналів”, що посідають позиції на протилежних полюсах концептуальних шкал.
При проведенні нашого дослідження особливу увагу ми присвятили різноплановим проявам патерналістських установок і практик у політичній сфері, а особливо в контексті сучасних соцієтальних суспільних змін, різновидом яких є посткомуністичні трансформації, які відбуваються в країнах, що виникли внаслідок розпаду СРСР. Україна, як одна з них, також перебуває у стані транзиції у напряму від закритого авторитаризму до відкритої демократії. Однак, під дією різних за змістом політичних, економічних та соціокультурних чинників суспільні трансформації в сучасному українському соціумі не мають однозначно поступального характеру. Результати низки конкретно-соціологічних досліджень засвідчують, що одним з предикторів, який активно обумовлює амбівалентність, суперечливість й різноплановість соціальних процесів в сучасній Україні, є позитивні установки її громадян на державну опіку стосовно їхнього економічного достатку, соціального захисту, безпеки життя та психологічного комфорту. Відомо, що політика державного патерналізму була базовою за часів панування тоталітарного режиму в СРСР, однак, вона дотепер зберігає відчутний вплив на мисленнєво-діяльнісні акти громадян постсоціалістичної України, що спонукало багатьох дослідників на формулювання тези про історичну спадковість радянського патерналізму, базованого на комуністичній ідеології, та патернальної соціальної політики, яку здійснює сучасна українська держава стосовно своїх громадян. Щоб здійснити емпіричну апробацію цієї гіпотези у форматі різнопланового порівняльного аналізу проявів патерналізму в свідомості та діях людей у широкій часовій перспективі, спочатку ми з’ясували природу, форми та зміст посткомуністичних трансформацій на концептуальному рівні, а потім виконали теоретичне обґрунтування ймовірних функцій патерналістських установок і практик в контексті соцієтальних соціальних змін, через які проходить сучасний український соціум.
За результатами критичного аналізу класичних та сучасних концептуалізацій феномену радикальних соціальних змін ми прийшли до заключення, що посткомуністичні трансформації це нелінійний, безперервний, ймовірнісний та багатоканальний процес переходу соціуму зі статусу закритої авторитарності до відкритої демократичності. При цьому важливими є чинники, що впливають на зміст та форми соціальних змін не тільки на макро-, але й на мезо- та мікрорівнях. Якісний перехід соціуму з одного зі зазначених вище статусів в інший відбувається одночасно під впливом як модифікацій суспільних інститутів й структур, так і дій індивідів соціальних акторів. Посткомуністичні трансформації це унікальний процес активізації або регенерації моделей соціального устрою та суспільних відносин, які внаслідок панування режиму державного соціалізму були або призупинені у своєму історичному розвиткові, або зруйновані. Тому при вивченні феномену постсоціалістичних транзицій важливо приділяти увагу їхнім конкретно-історичним контекстам в рамках того чи іншого соціокультурного простору. Зокрема, описаний вище амбівалентний характер морфогенетичних соціальних змін в сучасній Україні повинен спонукати дослідників звертати їхню увагу на діалектичну взаємодію традиційного” й інноваційного” в контексті посткомуністичних трансформацій. Зокрема, в нашому дослідженні акцентування на цих чинниках відіграло неабияку роль, адже виникла потреба наукової інтерпретації патерналізму як одного з важливих факторів традиційного суспільства, який під впливом об’єктивних предикторів є включеним в процеси інституціональної та структурної неомодернізації сучасного українського соціуму.
Охарактеризовані вище установки на патерналізм та патерналістські практики також є атрибутом традиційних колективістських цінностей в рамках сучасних соціальних структур, інститутів та відносин. В контексті посткомуністичних трансформацій ймовірна заміна їхнього лідирування на перевагу самоорганізації та самозабезпечення в мисленнєво-діяльнісних актах індивідів або малих груп це складний, неоднозначний і довготривалий процес, вивчення й наукове прогнозування якого потребує залучення методологічної та емпіричної тріангуляції. З іншого боку, патерналістські установки і практики в процесі посткомуністичних трансформацій можуть відігравати різні за змістом функції: протидіяти інноваційному, відтворювати традиційне, сполучувати традиційне й інноваційне, підтримувати модернізаційне. Очевидно, що на ранніх етапах посткомуністичних трансформацій соціуму домінують перших дві функції. Відповідно, прогресивний результат неомодернізації постсоціалістичної України можливий або у випадку реструктурування ієрархій установок і поведінкових моделей її громадян, коли перевага очікувань на патернальну опіки держави заміниться на переважання самоорганізації й самозабезпечення; або за обставин, коли модифікований патерналізм насамперед сполучуватиме традиційне та інноваційне чи підтримуватиме модернізаційне; або ж у ситуації, коли відбудеться співдія зазначених моделей розвитку.
В контексті адаптованої нашим дослідженням теоретичної інтерпретації поняття посткомуністичні трансформації” концепт загального локусу контролю” та похідні від нього ідеальні типи особистості екстернали” й інтернали” виглядають наступним чином. В структурі робочих гіпотез нашого дослідження екстерналів” ми моделювали як прихильників традиційних норм і правил функціонування соціальних структур та формування соціальних відносин, а інтерналів” як агентів інноваційних прогресивних змін. Оскільки зазначені типи особистості ми розташували на протилежних полюсах концептуальних шкал вимірювання ступеня проявів патерналізму в установках і характеру його вираженості в практиках громадян сучасної України, загальний локус контролю” (теоретичне підґрунтя цих шкал та базова характеристика свідомості людей в рамках нашого проекту) в одних дослідницьких контекстах виступав як фактор мережі робочих гіпотез дослідження, а в інших як показник тих чи інших тенденцій в процесах постсоціалістичних транзицій українського соціуму, що формуються під впливом тих чи інших чинників.
За результатами емпіричної апробації головних робочих гіпотез нашого дослідження ми сформулювали наступні прикінцеві висновки.
Протягом 1994-2006 р. в установках громадян України, виміряних за шкалою орієнтація на патернальну опіку versus розрахунок на власні сили”, екстернальний локус контролю переважав над інтернальним. Така тенденція прослідковувалася в показниках моніторингу українського суспільства як на рівні загальних вибірок респондентів, так і під впливом переважної більшості предикторних змінних, обумовлених робочими гіпотезами нашого дослідження. Однак, під дією фактору часу зазначене переважання суттєво зменшилося як на генеральному рівні українського соціуму, так і в середовищі багатьох суспільних когорт, виділених зі загалу у відповідності до тих чи інших критеріїв. Відбулося це у першу чергу за рахунок зростання ролі невизначених (амбівалентних) установок, а в другу, завдяки підсиленню ваги інтернального локусу контролю.
Крім того, результати проведених нами емпіричних досліджень підтвердили тезу інших соціологів про те, що під впливом часу зазнає змін також й підґрунтя для лідируючої екстернальності громадян посткомуністичної України: чим дальше український соціум віддаляється від 1991 р. (коли припинив існування СРСР), тим активніше позитивні установки людей на дію зовнішніх факторів у забезпеченні добробуту та безпеки життя обумовлюються очікуваннями допомоги з боку держави достатку”, що опирається на здобутки ринкової економіки, на противагу до преференцій людей стосовно економічного достатку та соціального захисту, що ґрунтувалися на моделях універсальної зайнятості та знівельованого добробуту, успадкованих з часів панування комуністичного режиму в Радянському Союзі. На сучасному проміжному етапі зазначеного переходу спостерігається активно виражений дуалізм в установках представників сучасного українського суспільства: люди демонструють сподівання отримати зиски одночасно від обидвох моделей державного патерналізму, охарактеризованих вище.
Параметри загального локусу контролю показника тих чи інших тенденцій в динаміках установок представників сучасного українського суспільства в контексті посткомуністичних трансформацій найактивніше змінювалися під впливом економічних предикторів, факторів віку, освіти та віросповідання. Вплив чинника регіоналізму був слабким. В контексті дії фактора локальності тільки Київ принципово відрізнявся від інших територій України та різних типів населених пунктів достатньо активно розвинутою інтернальністю його мешканців.
Як зазначено раніше, одним з базових завдань нашого дослідження було встановлення реальних проявів в мисленнєво-діяльнісних актах людей, яких ми охарактеризували як екстерналів” та інтерналів”. Представники першої когорти вважали, що те, як складається їхнє життя переважно залежить від зовнішніх обставин; репрезентанти другої групи при вирішенні своїх справ віддавали перевагу покладанню на власні сили. В цій роботі ми порівнювали установочні та поведінкові прояви представників обидвох груп спостереження, отримані за результатами вимірювання емпіричних показників, із відповідними очікуваними характеристиками екстерналів” та інтерналів” як ідеальних типів особистості. В залежності від відмінності / подібності реального та змодельованого ми отримали можливість робити ті чи інші висновки в рамках емпіричної апробації головних робочих гіпотез нашого дослідження.
В контексті установочних характеристик ми спостерігали системні відмінності між екстерналами та інтерналами зі середовища сучасного українського суспільства, які у більшості випадків тою чи іншою мірою співпадали з тим, що було передбачено на теоретичному рівні. Громадяни України, у яких інтернальний локус контролю переважав на екстернальним, на загал, мали кращі показники соціального самопочуття, довіри до людей та різних компонентів оточуючого їх соціуму, задоволеності життям, позиціювання в суспільстві, економічного достатку тощо, аніж їхні опоненти. Інтернали були більш оптимістичними як в оцінюванні соціальних зміни, що відбулися в Україні, так і в своїх прогнозах щодо майбутнього українського соціуму, ніж екстернали.
Однак, практики людей, а також їхні преференції щодо прийнятних поведінкових моделей, засвідчили серйозні розбіжності між спостережуваним та очікуваним. Тут у першу чергу зауважимо, що показники у практиках та моделях поведінки екстерналів зі середовища сучасного українського соціуму, на загал, надали нам можливість здійснити емпіричну апробацію відповідного до них ідеального типу особистості. Однак, у інтерналів реальне та змодельоване на теоретичному рівні суттєво розрізнялися. В першу чергу це проявилося у низькому рівні їхньої суспільно-політичної активності як у форматі ймовірних протестів проти утискування прав та інтересів, так і в контексті їхньої участі в роботі громадських, політичних організацій чи рухів. Свою готовність протестувати проти значного погіршення умов життя інтернали зі середовища сучасного українського соціуму продемонстрували хіба що на дуже загальному рівні, абстрагованому від реалій місцевостей їхнього проживання.
Таким чином, для типу особистості інтернал” в контексті посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства ми виявили достатньо значиму розірваність між свідомістю та поведінкою при застосуванні до мисленнєво-діяльнісних актів його репрезентантів концептуальних шкал вимірювання ступеня прихильності неприйняття патерналізму в установках та рівня прояву прихильності неприйняття патерналізму в практиках. В структурі патерналістських установок їхніх опонентів, на загал, достатньо впливовим виявився конативний компонент, а тому патерналістські практики екстерналів” можна інтерпретувати як цілком логічне продовження їхніх атитюдних характеристик. Такий результат, на наш погляд, може бути підґрунтям для висновку про незавершеність та недостатню системність посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства.
Характеристики атитюдів і тенденції у поведінці громадян Україні, досліджені за допомогою шкал установка на патернальну опіку агента versus розрахунок на власні сили” та пасивна підкора волі й управлінським рішенням агента патерналізму versus вирішення питань життєзабезпечення власними силами”, на наш погляд, є важливою основою також для висновків про діалектичну взаємодію традиційного” та інноваційного” в контексті посткомуністичних трансформацій сучасного українського соціуму.
Зокрема, проведене нами конкретно-соціологічне дослідження виявило, що переважання екстернального локусу контролю над інтернальним було характерним як для прихильників консервативних політичних ідеологій, так і для симпатиків лібералізму. Ми також відслідкували протилежну тенденцію: протягом 1994-2006 р. відсоток інтерналів серед прихильників деяких консервативних ідеологій, як, наприклад, християнсько-демократична та націоналістична відчутно виріс. Фактично, інтернальність як характеристика особистості, зорієнтованої на демократизацію та лібералізацію суспільного життя, в процесі посткомуністичних трансформацій дедалі активніше проявляла себе також у прибічників колективістсько-консервативних цінностей. На нашу думку, це можна пояснити тим, що у даному випадку спостерігався слабкий прояв поєднання інноваційного” та креативного традиційного” компонентів постсоціалістичних транзицій. Швидше всього тут йдеться про такі традиційні цінності суспільного життя, які внаслідок панування комуністичного режиму СРСР були або насильно викорінені зі свідомості людей, або зупинені у своєму історичному розвиткові. Припускаємо, що такого типу традиції змогли виконати роль каталізатора для певних інноваційно-модернізаційних змін в мисленнєво-діяльнісних актах громадян України.
Важливим пунктом нашого проекту було з’ясування функцій установок і практик екстерналів та інтерналів в умовах посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства, що досліджувалися за допомогою розроблених нами концептуальних шкал вимірювання ступеня поширеності патерналізму в свідомості і діях громадян України. В контексті цього питання спостережуване та очікуване стосовно типу особистості екстернал”, на загал, збігалися. Установки та практики його виразників переважно виконували функції відтворення традиційного і протидії інноваційному. Тільки у деяких випадках ми виявили сполучення традиційного й інноваційного та ще рідше підтримування модернізаційного. Скажімо, екстернали не були проти поєднання державного керування і ринкових методів управління економікою, вони погоджувалися з необхідністю розвитку приватного підприємництва в Україні, стосовно питання приватизації малих підприємств їхнє позитивне ставлення переважало над негативним, з року в рік рівень їхньої довіри до державних та комерційних банків тою чи іншою мірою зростав. Таким чином, можемо виснувати, що, в цілому, екстернали засвідчили достатньо послідовну прихильність функціонуванню традиційних соціальних структур та пануванню консервативних принципів організації соціальних відносин з певними реверансами в бік інноваційних тенденцій у функціонуванні сучасного українського суспільства.
Параметри установок інтерналів та тенденції у їхніх практиках не продемонстрували настільки інтенсивного зближення між емпіричними та теоретичними вимірами цього типу особистості, як це ми виявили в мисленнєво-діяльнісних актах їхніх опонентів. Тут поєднання традиційного та інноваційного було найважливішою функцією, до певної міри проявилося також підтримування модернізаційного. Однак, зустрічалося й відтворення традиційного та протидія інноваційному. Наприклад, за мережею показників, важливих для інноваційних процесів в сучасному українському суспільстві, інтернали характеризувалися амбівалентністю, невизначеністю атитюдів та недостатньо логічно окресленими рамками їхніх практик. Скажімо, вони підтримували як прихильників капіталістичного шляху розвитку України, так і тих, хто прагнув збереження соціалістичної моделі. Інтернали були за поєднання ринкових підходів до керування економікою та достатньо активного втручання держави в управління підприємницькою діяльністю. Вони не мали чіткої позиції з питання купівлі-продажу землі та продемонстрували певну недовіру до банків. Крім того, параметри деяких показників засвідчили неочікувану для робочих гіпотез нашого дослідження консервативну антиінноваційність інтерналів. Наприклад, спостерігалося прогресуюче лідирування негативних установок над позитивними в контексті їхнього ставлення щодо багатопартійної системи в структурі політичного життя сучасного українського суспільства на ґрунті переконання, що декілька сильних керівників можуть зробити для України більше, ніж усі закони і дискусії. Інтернали були проти приватизації крупних підприємств. Отже, інтернали зі середовища сучасного українського суспільства тільки до певної міри були наділені ознаками агентів інноваційних змін в контексті неомодернізаційних трансформацій постсоціалістичної України, оскільки демонстрували також консервативно-зворотні тенденції у їхніх мисленнєво-діяльнісних актах.
Представлений вище порівняльний аналіз функцій установок і практик, що вивчалися в рамках дослідження проявів патерналізму в свідомості й діях представників сучасного українського соціуму в контексті посткомуністичних трансформацій, на загал, засвідчив структурованість та інституціоналізованість традиційного” та ситуативність, плинність інноваційного”. На ґрунті загального лідирування установок на патерналізм та патерналістських практик громадян України над прагненням до самоорганізації, до готовності самим нести відповідальність за якість та безпеку життя, зазначена вище тенденція свідчить про відчутну перевагу консервативних антиінноваційних моделей в мисленнєво-діяльнісних актах індивідів над проявами креативного традиціоналізму та інноваційності. Під першим ми тут розуміємо або перевагу очікувань на патернальну опіку, що ґрунтується на моделі універсальної зайнятості та знівельованого добробуту, яку успадковано з часів панування комуністичного режиму в Радянському Союзі, або позитивні установки людей на дію зовнішніх факторів у забезпеченні добробуту та безпеки життя, які обумовлюються очікуваннями на допомогу з боку держави достатку”, що опирається на здобутки ринкової економіки.
З іншого боку, зміни у деяких показниках, які ми відслідкували у часовому проміжку 1994-2006 рр., таки засвідчили про певний прогрес у розвитку устремлінь громадян України до самоорганізації та самозабезпечення. Однак, такого типу позитивні зрушення ще не набули необхідної ваги, щоб можна було виснувати про перехід сучасного українського суспільства на якісно новий статус у відповідності до характеристик мисленнєво-діяльнісних актів індивідів. Результати, отримані під час проведення нашого дослідження, на загал, підтвердили висновки інших дослідників про те, що в свідомості і поведінці громадян України як представників постсоціалістичного соціуму ще не відбулося формування нових орієнтирів та моделей, що не існували раніше, проте з тим чи іншим ступенем ефективності активізувалися певні елементи традиційного”, що належать до креативного підґрунтя для відкритого демократичного суспільства, та які через несприятливі для них історичні обставини тривалий час не могли функціонувати в реаліях українського соціуму. На ґрунті відданості традиційному”, що проявляється у перевазі колективної обережності та поміркованості над характерним для індивідуалізму прагненням до нового, до самостійності у прийнятті відповідальних рішень, представники сучасного українського соціуму радше продемонстрували схильність з більшим чи меншим успіхом адаптувати інновації, впроваджені іншими, аніж до їх генерування з власної ініціативи.
Системні інноваційні зміни в свідомості і діях громадян постсоціалістичної України у напряму лідирування прагнень до самоорганізації та самозабезпечення над очікуваннями на допомогу зверху” це довготривалий й нелінійний процес, що ґрунтуватиметься на формуванні нових соціальних стереотипів та культурних традицій. Ефективне прискорення такого типу соціокультурних трансформацій можливе за умови впровадження цільової політики держави, скерованої на підтримування інтернальності, ініціативності, здорового індивідуалізму та кооперативності її громадян. Поки що доводиться спостерігати, як сучасні уряди України, що на причуд часто змінюють одне одного, послідовно реалізовують політику держави благополуччя і достатку” шляхом простого копіювання моделей державної соціальної політики, що розвинулися в умовах ринкової економіки в середині ХХ ст., та які за реалій сучасного постіндустріального світу є застарілими й неефективними.
Негативним наслідком від здійснення такого типу соціальної політики є збереження надмірної установки громадян посткомуністичної України на опіку з боку держави, що є сильною перешкодою для розбудови громадянського суспільства. Ми вважаємо, що держава зможе ефективно допомогти подолати цей бар’єр, якщо розпочне впровадження політики, скерованої на розвиток нової” політичної культури суспільства, а в її структурі нового” патерналізму. Це означатиме здійснення наступних комплексних заходів: присвячування дедалі більшої уваги образу життя й зручностям, а не тільки фінансовому забезпеченню тих, хто не може зробити це сам; впровадження стратифікованої системи при здійсненні соціальної політики із підтримування добробуту у першу чергу тих, хто працює; сприяння розвиткові ринкового і соціального індивідуалізму шляхом створення сприятливих можливостей для розбудови меритократичного суспільства; акцент на найбільш можливій трудовій зайнятості членів суспільства за рахунок здійснення нового менеджеріалізму й нового менеджменту людських ресурсів; створення умов для зростання ролі нових” соціальних рухів із широкою участю в них громадян на противагу до ієрархізованих політичних партій і організацій. На загал, держава повинна сприяти активізації ролі людського і соціального капіталів, що розвиваються за умов глобалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Paternalism // Oxford Dictionary of Sociology. Third Edition / Edited by John Scott and Gordon Marshall. Oxford, New York: Oxford University Press Inc., 2005. P. 481.
2. Paternalism // The Penguin Dictionary of Sociology / Nicholas Abercrombie, Stephen Hill, and Bryan S. Turner. London: Penguin Books Ltd., 1994. P. 306-307.
3. Suber P. Paternalism // Philosophy of Law: An Encyclopedia. II / Ed. by Christopher B. Gray. New York: Garland, 1999. P. 632-635.
4. Paternalism // Stanford Encyclopedia of Philosophy. Режим доступу: http://plato.stanford.edu/entries/paternalism.
5. Николаев М. Е. Конфуций и его учение. М.: Российская акад. естественных наук, 2007. 315 с.
6. History of Political Philosophy. Third Edition / Edited by Leo Strauss and Joseph Cropsey. Chicago and London: The University of Chicago Press, 1987. 966 p.
7. The politics / Aristotle; Transl. by T.A. Sinclair; Rev. a. re-pres. by Trevor J. Saunders. London: Penguin books, 1992. 508 p.
8. Plutarch. The Lives of the Noble Grecians and Romans / Trans. by John Dryden. Rev. by Arthur Hugh Clough, The Modern Library (div of Random House, Inc). Chicago: Encyclopædia Britannica, 1955. 897 p.
9. de Bonald L. On Divorce / trans. and edited by Nicholas Davidson. New Brunswick: Transaction Publishers, l992. 204 p.
10. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика/ М. Вебер; Пер. з нім., післямова та коментарі О. Погорілого. К.: Основи, 1998. 532 с.
11. von Kuehnelt-Leddihn, E. Liberty or Equality: The Challenge of Our Times. Front Royal, Vi.: Christendom Press, 1952, 1993. 403 p.
12. Lakoff G. Moral Politics: What Conservatives Know That Liberals Don’t. Chicago: University of Chicago Press, 1996. 413 p.
13. Lakoff G. Moral Politics: How Liberals and Conservatives Think. 2nd ed. Chicago: University of Chicago Press, 2002. 471 p.
14. Патерналізм // Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. К.: Генеза, 1997. С. 250-251.
15. Strong S.C. Our 'One Big Family' Frame // Common Dreams NewsCenter. Breaking News & Views for the Progressive Community. 2005. February 2. Режим доступу до журн.: http://www.commondreams.org/views05/0202-31.htm.
16. Liberalism // Oxford Dictionary of Sociology. Third Edition / Edited by John Scott and Gordon Marshall. Oxford, New York: Oxford University Press Inc., 2005. P. 361-362.
17. Консерватизм // Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. К.: Генеза, 1997. С. 165.
18. On Liberty / John Stuart Mill, edited by David Bromwich and George Kateb; with essays by Jean Bethke Elshtain ... [et al.]. New Haven: Yale University Press, 2003. 249 p.
19. Arneson R.J. Mill versus Paternalism // Ethics. 1980. Vol. 90. № 4 (July). P. 470-489.
20. Berlin I. Four Essays on Liberty. London, New York [etc.]: Oxford, New York: Oxford University Press Inc., 1969. 213 p.
21. Libertarianism // Oxford Dictionary of Sociology. Third Edition / Edited by John Scott and Gordon Marshall. Oxford, New York: Oxford University Press Inc., 2005. P. 362-363.
22. Conservatism // Oxford Dictionary of Sociology. Third Edition / Edited by John Scott and Gordon Marshall. Oxford, New York: Oxford University Press Inc., 2005. P. 107.
23. Fotion N. Paternalism // Ethics. 1979. Vol. 89. № 2 (January). P. 191-198.
24. Morality and the Law / Edited by Richard A. Wasserstrom. Belmont, Calif.: Wadsworth Publishing Co., 1971. 149 p.
25. Dworkin G. Paternalism // The Cambridge Dictionary of Philosophy / Edited by Robert Audi, 2nd Edition. Cambridge: Cambridge University Press, 1995. P. 564.
26. Hodson J.D. The Principle of Paternalism // American Philosophical Quarterly. 1977. № 61. P. 60-71.
27. Philosophy of Law / Edited by Joel Feinberg & Hyman Gross. Encino, Calif.: Dickenson Publishing Co., 1975. 632 p.
28. Feinberg J. Legal Paternalism // Canadian Journal of Philosophy. 1971. № 1. P. 105-124.
29. Feinberg J. The Moral Limits of the Criminal Law. Vol. 1, Harm to Others. New York, N.Y.; Oxford [Oxfordshire]: Oxford University Press, 1984. 269 p.
30. Feinberg J. The Moral Limits of the Criminal Law. Vol. 2, Offense to Others. New York, N.Y.; Oxford [Oxfordshire]: Oxford University Press, 1985. 328 p.
31. Feinberg J. The Moral Limits of the Criminal Law. Vol. 3, Harm to Self. New York, N.Y.; Oxford [Oxfordshire]: Oxford University Press, 1986. 420 p.
32. Feinberg J. The Moral Limits of the Criminal Law. Vol. 4, Harmless Wrongdoing. New York, N.Y.; Oxford [Oxfordshire]: Oxford University Press, 1988. 380 p.
33. Rational Choice Theory // Oxford Dictionary of Sociology. Third Edition / Edited by John Scott and Gordon Marshall. Oxford, New York: Oxford University Press Inc., 2005. P. 546.
34. Utilitarianism // The Penguin Dictionary of Sociology / Nicholas Abercrombie, Stephen Hill, and Bryan S. Turner. London: Penguin Books Ltd., 1994. P. 442-443.
35. Thaler R.H., Sunstein C.R. Libertarian Paternalism // The American Economic Review. Papers and Proceedings of the One Hundred Fifteenth Annual Meeting of the American Economic Association, Washington, DC, January 3-5, 2003. May, 2003. 2003. Vol. 93. № 2. &nd