ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ҐЕНДЕРНИХ ВІДНОСИН : Институциональные ОСНОВЫ РЕГУЛИРОВАНИЕ гендерные отношения

Краткое описание

Кабінет Міністрів України
Національний університет «Києво-Могилянська академія»

На правах рукопису

Марценюк Тамара Олегівна

УДК 316.346.2:316.35:316.64

ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ
РЕГУЛЮВАННЯ ҐЕНДЕРНИХ ВІДНОСИН

22.00.03 соціальні структури та соціальні відносини

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Оксамитна Світлана Миколаївна
кандидат соціологічних наук, доцент

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ.....4
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження процесу регулювання ґендерних відносин...............................................................................13
1.1. Ґендерні відносини і ґендерні дослідження.....14
1.2. Інституційні процеси і ґендерна політика....................................28
Висновки до розділу 1..............38
Розділ 2. Інституційні засади регулювання ґендерних відносин у Швеції..42
2.1. Основні етапи, цінності та інституційні інновації процесу регулювання ґендерних відносин у Швеції...............................................................44
2.2. Роль жіночого руху у процесі формування інституційних засад регулювання ґендерних відносин у Швеції........................................................71
2.3. Ґендерні дослідження як складова процесу регулювання ґендерних відносин у Швеції.................................................................................................81
2.4. Інституційна модель регулювання і дослідження ґендерних відносин у Швеції...................................................................121
Висновки до розділу 2.............130
Розділ 3. Інституційні засади регулювання ґендерних відносин в Україні...135
3.1. Інституційна модель регулювання і дослідження ґендерних відносин в
Україні......................136
3.2. Наукові засади і практика політики у регулюванні ґендерних відносин в українському суспільстві...................................................................................164
3.2.1. Ґендерні відносини у сфері політики......................................................167
3.2.2. Ґендерна нерівність на ринку праці.................................190
3.2.3. Ґендерні відносини у сфері сім’ї..202
Висновки до розділу 3.....211
Висновки..214
Додаток А Список питань в експертному опитуванні (Ґетеборзький
університет як кейс стаді) ..219
Додаток Б Формальні ознаки експертів з Ґетеборзького університету.220
Додаток В Контент-аналіз думок експертів щодо актуальних проблем ґендерної політики у шведському суспільстві..........225
Додаток Д Тематика соціологічних ґендерних досліджень у Ґетеборзькому університеті..........................226
Додаток Е Стан ґендерних відносин в Україні.....235
Додаток Ж Транскрипти інтерв’ю з експертами Ґетеборзького
університету.249
Список використаних джерел....288

ВСТУП

Актуальність теми. Протягом останніх десятиліть в українському суспільстві відбуваються суттєві зміни щодо осмислення та легітимації ґендерних відносин і запровадження низки інституційних інновацій в процесі становлення інституційного механізму регулювання цих відносин. Ґендерні відносини поступово набувають визнання як невід’ємна складова соціального порядку суспільства, присутня в усіх його інституціях в економіці, на ринку праці, в сім’ї, освіті, науці, політичних інституціях, ЗМІ тощо. Сучасні соціально-економічні й політичні трансформації позначаються на процесах регулювання ґендерних відносин як на макрорівні, так і на мікрорівні суспільства. На рівні найвищих органів державної влади проголошується прихильність до цінностей демократії та, як її складової, необхідності забезпечення ґендерної рівності, що на практиці втілюється в окремих інституційних інноваціях, як то в Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Державній програмі з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року тощо. До процесу регулювання ґендерних відносин так чи інакше долучаються усі соціальні інституції, оскільки ґендерна належність індивіда завжди усвідомлюється і враховується під час будь-якої людської взаємодії, і, відповідно, вбудовується в існуючі організації та наявний інституційний порядок. Однак, процеси теоретичного й емпіричного спостереження за тим, як відбувається становлення інституційних засад регулювання гендерних відносин, які соціальні інституції і з якими функціями залучаються до цього процесу, якою мірою основні актори, що формують ґендерну політику, враховують уявлення і громадську думку населення країни, практично залишаються поза увагою дослідників.
Відповідно до даних як міжнародних, так і вітчизняних досліджень, українське суспільство значною мірою залишається патріархатним у поглядах щодо участі жінок і чоловіків у публічній і приватній сферах життя суспільства; в політиці, на ринку праці та в сім’ї спостерігається ґендерна дискримінація. Українське законодавство щодо забезпечення ґендерної рівності визнається малоефективним, а процес регулювання ґендерних відносин фрагментарним. Як наслідок, українське суспільство постійно стикається з такими проблемами, як домінування чоловіків у політичному житті країни, велика різниця в оплаті праці між чоловіками і жінками, ґендерно сегрегований ринок праці, відсутність інституційно забезпечених можливостей успішного поєднання сімейних обов’язків і роботи, домашнє насилля, торгівля людьми та інші.
Зазвичай дослідники ґендерних питань аналізують окремі аспекти гендерних відносин, однак, не пропонують комплексного аналізу інституційних засад їхнього регулювання в Україні, складових інституційного механізму, зокрема, зв’язку між процесами дослідження і регулювання ґендерних відносин. Так, в Україні історичні аспекти трансформації ґендерних відносин проаналізовано в роботах М.Богачевської-Хом’як, О.Кісь, Л.Смоляр та ін. Дослідження ґендерних відносин в інституції політики здійснюють Т.Мельник, Л.Кобелянська, С.Плотян, Н.Лавриненко, Є.Луценко, М.Скорик, С.Оксамитна, О.Іващенко, О.Плахотнік та ін. Окремі дослідники (як-от, К.Левченко, Н.Грицяк, Т.Мельник) вивчають теоретико-методологічні обґрунтування національного механізму регулювання ґендерних відносин. У працях Т.Журженко, Н.Лавриненко, О.Іващенко висвітлено аналіз ґендерних відносин на ринку праці України; Т.Говорун, О.Кікінеджі, І.Бондаровська вивчають питання ґендерної педагогіки і психології; Т.Бурейчак, О.Кісь, В.Суковата, Н.Лисиця, М.Скорик, Т.Злобіна досліджують ґендерні аспекти у ЗМІ.
Знання міжнародного досвіду становлення інституційних засад та успішного регулювання гендерних відносин могло б суттєво допомогти у вивченні відповідних процесів в українському суспільстві. Йдеться, насамперед, про скандинавські країни, зокрема Швецію, яка вважається одним зі світових лідерів забезпечення ґендерної рівності. У цій країні на державному рівні впроваджено комплексний інституційний механізм регулювання ґендерних відносин, невід’ємну складову якого становлять фахові ґендерні дослідження. Певна увага порівняльному аналізу стану ґендерних відносин і ґендерних досліджень в Україні та Швеції приділяється в роботах лише окремих дослідників ґендерних відносин, як-от, Т.Мельник, Л.Кобелянської. Проте, аналіз обмежується лише наведенням окремих заходів чи результатів ґендерної політики, як то різниця в оплаті праці чоловіків і жінок, кількість жінок серед депутатів парламенту та членів уряду, тривалість материнської та батьківської відпусток по догляду за дитиною тощо, і не стосується поглибленого вивчення чинників формування та складових інституційного механізму регулювання гендерних відносин. Поза увагою вітчизняних дослідників залишаються також роботи низки відомих шведських науковців, які зробили значний внесок у розвиток ґендерних студій у світовій та європейській соціології. Йдеться, насамперед, про І.Хірдман (Y.Hirdman), яка ввела поняття «ґендер» у шведський науковий і публічний дискурси, змінивши акцент з дослідження лише жінок на вивчення ґендерних відносин загалом, а також низку інших дослідників становлення інституційних засад регулювання гендерних відносин, ґендерної політики та історії жіночого руху в Швеції, як то М.Едвардс (M.Eduards), Г.Густавсон (G.Gustafsson), Д.Сейнсбері (D.Sainsbury), Л.Фрайденваль (L.Freidenvall), Д.Далеруп (D.Dahlerup), Р.Матланд (R.Matland), У.Бйорнберг (U.Björnberg), Дж.Херн (J.Hearn), Л.Венгнеруд (L.Wängnerud), Б.Росштайн (B.Rothstein).
Загалом можемо констатувати, що у роботах вітчизняних дослідників відсутні приклади комплексного аналізу інституційних засад регулювання ґендерних відносин в українському суспільстві загалом та з урахуванням інституційних інновацій останніх десятиліть зокрема. Присутнє у роботах вітчизняних соціологів звернення до досвіду інших, насамперед, скандинавських країн, зазвичай, обмежується лише констатацією наявного там стану ґендерних відносин в економічній та політичній сферах і не заглиблюється до аналізу становлення інституційного механізму регулювання ґендерних відносин, його основних складових та взаємодії між ними, що унеможливлює ані порівняльний аналіз інституційних характеристик ґендерного порядку в українському суспільстві з іншими країнами, зокрема, Швецією, ані визначення можливостей його подальших інституційних змін. У межах досліджень, що існують, ми також не знаходимо належного обґрунтування визначальної ролі дослідницької складової у формуванні та відтворенні інституційного механізму регуляції ґендерних відносин, визначенні змісту та моніторингу ефективності ґендерної політики.
Таким чином, сутність наукової проблеми, на розв’язання якої спрямоване дослідження, полягає у відсутності у вітчизняній соціології комплексного аналізу інституційних засад регулювання і дослідження ґендерних відносин, а також у визначенні можливостей використання досвіду інших країн, зокрема, Швеції, для ефективного процесу регулювання ґендерних відносин в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація з науковими планами організації, де виконана робота, не пов’язана.
Мета та завдання дослідження. Мета дисертації полягає у здійсненні комплексного аналізу інституційних засад процесу регулювання ґендерних відносин. Для досягнення мети треба було розв’язати такі завдання:
здійснити теоретико-методологічний аналіз процесів регулювання і дослідження ґендерних відносин, виокремити основні інституційні засади забезпечення ґендерної рівності;
дослідити стан ґендерних відносин у сучасному українському суспільстві в інституціях політики, економіки, сім’ї;
виявити динаміку ставлення дорослого населення країни до участі жінок і чоловіків в інституції політики на рівні прийняття рішень, до певних заходів позитивної дискримінації;
проаналізувати сучасний стан ґендерних відносин у Швеції, виокремити основні здобутки та прорахунки у процесі регулювання ґендерних відносин;
виявити основні етапи процесу регулювання ґендерних відносин у Швеції в історичній перспективі;
на прикладі результатів досліджень Ґетеборзького університету систематизувати та розкрити основні етапи інституціоналізації досліджень ґендерних відносин у Швеції; здійснити аналіз інституційних особливостей проведення соціологічних ґендерних досліджень і практичного втілення їхніх результатів в процес регулювання ґендерних відносин у Швеції;
розробити цілісну інституційну модель дослідження і регулювання ґендерних відносин.
Об’єкт дослідження ґендерні відносини в публічній і приватній сферах суспільного життя.
Предмет дослідження інституційні засади регулювання ґендерних відносин.
Методи дослідження. Розв’язання поставлених дослідницьких завдань було здійснено із використанням загальнонаукових методів: порівняльного аналізу і синтезу (для систематизації та узагальнення теоретичних методів дослідження інституційних засад впровадження ґендерної рівності у Швеції та в Україні), типологізації (для опису основних етапів інституціоналізації досліджень ґендерних відносин у Швеції); порівняльного аналізу як загальновизнаного підходу в сучасних ґендерних дослідженнях (для порівняння інституційних засад регулювання ґендерних відносин в Україні і Швеції).
Теоретична частина дослідження включає аналіз концепції «ґендер» і теорії ґендерної системи та «ґендерного контракту», розробленої І.Хірдман, і доповненої концепцією радянських ґендерних контрактів відповідно до розробок російської дослідниці А.Тьомкіної та фінської дослідниці А.Роткірх (A.Rotkirch); аналіз концепцій «розмаїття» («diversity») і «міжсекційності» («intersectionality») П.де лос Реєс, «дисгармонійного плюралізму» («disharmonious pluralism») і «гетеронормативності» («heteronormativity») Л.Мартінсон і Є.Реймерс. У дисертації використано також наукові здобутки у сфері ґендерних досліджень таких відомих міжнародних дослідників як Р.Коннелл (R. Connell) (структуру ґендерних відносин як базову концептуалізаційну схему), Дж.Лорбер (J.Lorber) (концепцію ґендера як соціального інституту).
Емпіричну базу роботи становлять: дослідження «Думки і погляди населення» («Омнібус») Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) лютий 1999р. (n=1588), листопад 1999р. (n=1253), грудень 2005 р. (n=2015), квітень 2007р. (n=2009); вересень 2008 р. (n=2036); дослідження «Громадська думка населення України про демократію», проведене навесні 2005р. КМІС в рамках Канадсько-українського проекту «Демократична освіта» (n=2019); «European Social Survey», яке в Україні проводив Інститут соціології НАН України (керівник проекту Є.Головаха, національний координатор А.Горбачик), 2005 р. (n=1715); результати досліджень провідних шведських і українських соціологічних служб, дослідження Європейської Комісії; 23 напівструктуровані фокусовані інтерв’ю з експертами у сфері ґендерних досліджень Ґетеборзького університету (Швеція).
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше у вітчизняній соціології здійснено комплексний аналіз інституційних засад регулювання і дослідження ґендерних відносин та опрацьовано цілісну інституційну модель вказаних соціальних процесів.
У дисертації було отримано такі нові результати:
вперше розроблено цілісну інституційну модель дослідження і регулювання ґендерних відносин, основними складовими якої є інституції політики і держави (органи державної влади), інституції освіти і науки (дослідницькі установи, університети), неурядові організації, засоби масової інформації та взаємозв’язки між ними; виявлено визначальну роль інституцій науки і освіти у цілісному інституційному механізмі регулювання ґендерних відносин; виявлено ключові інституційні складові механізму регулювання ґендерних відносин (інституції, які безпосередньо регулюють ґендерні відносини в суспільстві; інституційні інновації, в основі яких лежить цінність ґендерної рівності; усталені інституційні зв’язки між основними інституціями, безпосередньо чи опосередковано залученими до процесу регулювання ґендерних відносин);
доповнено новими результатами попередні вітчизняні дослідження щодо переважання в громадській думці українського населення патріархатних стереотипів (на основі аналізу даних КМІС 2007 р. щодо участі жінок у суспільному житті, виокремлення патріархатних та егалітарних орієнтації українських респондентів тощо) та існування в Україні ґендерної нерівності в основних сферах суспільного життя (на основі аналізу офіційної статистичної інформації та результатів соціологічних досліджень, проведених КМІС та Інститутом соціології НАН України);
вперше на основі аналізу емпіричних даних досліджено динаміку ставлення населення України до можливості запровадження партійних ґендерних квот для збільшення участі жінок у політиці; виявлено, що протягом 2005-2008 рр. кількість прихильників політики «позитивної дискримінації» загалом коливалася в межах 40-50%;
обґрунтовано та емпірично підтверджено невідповідність між змістом політичних програм основних політичних партій і блоків («Наша Україна Народна самооборона», «Партія регіонів», Блок Ю.Тимошенко, Комуністична партія Україні та ін.), Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року тощо та потенційною готовністю дорослого населення України до легітимації більш демократичного ґендерного порядку, що виявляється у ставленні населення до участі жінок у прийнятті рішень на загальнодержавному рівні, до політики «позитивної дискримінації» тощо;
проаналізовано основні етапи та інституційні характеристики процесу регулювання ґендерних відносин у Швеції: (1) 1920-і рр. (надання права голосу і доступу до освітніх інституцій для жінок); (2) 1930-і рр. (розв’язання демографічного питання шляхом надання державної підтримки сім’ям); (3) 1940-і та 1950-і рр. (визнання з боку держави родини як цінності, облаштування публічного простору для сім’ї і жінок); (4) 1960-1975 рр. (запровадження «контракту рівності», надання можливостей для жінок і чоловіків поєднання оплачуваної роботи, домашньої сфери і догляду за дітьми); (5) 1976-1990 рр. (запровадження контракту «рівного статусу», активний вихід жінок у сферу політики);
установлено основні етапи та змістовні характеристики процесу інституціоналізації ґендерних досліджень у Швеції (від 1960-х рр. до сьогодні), які полягають: по-перше, у вивченні лише становища жінок у суспільстві, по-друге, переорієнтації уваги до ґендерних відносин загалом (дослідження динаміки становища представників обох статей в межах усіх соціальних інституцій) і, по-третє, розширенні тлумачення ґендера і ґендерних відносин з урахуванням інших соціальних характеристик індивідів, як-от етнічна та релігійна приналежності, раса, вік, функціональна неспроможність тощо (концепція «міжсекційності» («intersectionality»));
обґрунтовано необхідність впровадження цілісного інституційного механізму регулювання і дослідження ґендерних відносин в Україні як необхідної умови досягнення ефективності процесу регулювання та модифікації ґендерного порядку загалом у бажаному для суспільства напрямі; на основі вивченого шведського досвіду показано роль фахових соціологічних ґендерних досліджень як важливої складової процесу регулювання ґендерних відносин.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження інституційних засад регулювання ґендерних відносин можуть бути використані:
для оцінки та доопрацювання вже існуючих і розробки нових державних програм із ґендерної рівності (зокрема, у вигляді рекомендацій для державних службовців і політиків про включення соціологічних ґендерних досліджень у ці програми, запровадження більш «ґендерно чутливої» статистики в Україні тощо);
для розробки і створення нових інституційних механізмів забезпечення ґендерної рівності та удосконалення вже існуючих;
для доопрацювання законодавства, яке включає ґендерні аспекти, зокрема, уточнення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;
для розробки програм із сприяння ґендерної толерантності в українському суспільстві (насамперед, у ЗМІ та в освіті);
для підготовки курсів з ґендерної соціології, ґендерної політики, порівняльних і міждисциплінарних ґендерних досліджень у вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Основні результати оприлюднені на Міжнародній наук.-практич. конф. «Ґендерні теорії, ґендерні практики: налагоджуючи мости» (Харків, 2008); ІІ Міжнар. Львівському соціологічному форумі «Багатовимірні простори сучасних соціальних змін» (Львів, 2008); Міжнар. семінарі «Old and New Challenges for Transition Studies» (Tartu, 2008); Міжнар.наук.конф. «Gender Studies in Baltic States Region» (Kaunas, 2007); Міжнар.наук.-практич.конф. «Ґендерні стереотипи індивідуального здоров’я» (Луцьк,2007); VIII Міжнар.конф. «Life in Motion: Shifting Spaces, Transcending Times, Crossing Borders» (Brno,2007); конференції «Дні Науки НаУКМА» (Київ2006,2008).
Особистий внесок здобувача. Усі статті написано автором особисто.
Публікації. Результати роботи опубліковані у 4 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 4 статтях в інших виданнях, 2 тезах конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації використано порівняльний аналіз як загальновизнаний підхід в сучасних ґендерних дослідженнях. Аби дослідити інституційні засади регулювання ґендерних відносин, ми звернулися до аналізу відповідних соціально-структурних процесів у тих країнах, де інституційний механізм регулювання ґендерних відносин вже сформувався і виявив свою міжнародно визнану ефективність, зокрема в Швеції.
Опрацьована на основі проведеного дослідження цілісна інституційна модель дослідження і регулювання ґендерних відносин містить три основні складові, елементи яких уособлюють соціальних акторів, які діють, по-перше, на рівні інституцій політики і держави прийняття політичних рішень (так звана дія «зверху»), по-друге, на рівні громадських ініціатив (представлених, передусім, жіночим рухом, так званою дією «знизу») і, по-третє, на рівні інституцій освіти і науки всебічних досліджень ґендерних відносин у суспільстві. Окрім того, інституційна модель містить ще два необхідні елементи, які відіграють роль посередників між вказаними інституціями засоби масової інформації та (для Швеції) Шведський секретаріат з ґендерних досліджень. Ефективність процесу регулювання ґендерних відносин зумовлюється не лише наявністю перелічених складових, а й встановленням і постійним відтворенням зв’язків між ними.
Формування інституційних засад регулювання гендерних відносин відбувалося у Швеції яе поетапна реорганізація основних інституцій суспільства, насамперед, державно-політичних, економічних, сім’ї, соціального захисту, освіти і науки та впровадження низки інституційних інновацій відповідно до цінності-цілі досягнення ґендерної рівності, яка загалом полягає у тому, що жінки та чоловіки реально отримують рівні можливості формувати суспільство і власне життя у ньому. Основні етапи регулювання ґендерних відносин у Швеції становлять: (1) 1920-і рр. (надання права голосу і доступу до освітніх інституцій для жінок); (2) 1930-і рр. (розв’язання демографічного питання шляхом надання державної підтримки сім’ям); (3) 1940-і та 1950-і рр. (визнання з боку держави родини як цінності, облаштування публічного простору для сім’ї і жінок); (4) 1960-1975 рр. (запровадження «контракту рівності», надання можливостей для жінок і чоловіків поєднання оплачуваної роботи, домашньої сфери і догляду за дітьми); (5) 1976-1990 рр. (запровадження контракту «рівного статусу», активне залучення жінок до сфери формування і реалізації політики. Останній період характеризується першими вагомими інституційними інноваціями в процесі регулювання ґендерних відносин на рівні інституцій держави і політики: законодавством щодо питань рівних прав і можливостей (Закон про рівність 1979 р.), створенням нових політичних посад (Міністр з питань рівності) і корпоративних об’єднань (на зразок Делегації з питань рівності), впровадження тривалої оплачуваної відпустки по догляду за дитиною для обох батьків. Інституційні інновації сучасного етапу регулювання ґендерних відносин у Швеції включають впровадження Національного механізму забезпечення рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок; створення Міністерства з питань інтеграції та ґендерної рівності; введення посад Координаторів з питань ґендерної рівності при міністерствах, офісі прем’єр-міністра і управлінні справами, створення і розвиток інституції Омбудсмена з рівних можливостей; запровадження ґендерної пріоритетизації у процесах прийняття рішень на всіх рівнях державного управління; впровадження ґендерного підходу до збору і аналізу статистичних даних тощо.
Невід’ємну складову інституційного механізму процесу регулювання ґендерних відносин становлять інституції освіти і науки, виконуючи важливу функцію постійного моніторингу та проведення фахових досліджень ґендерних відносин. Основні етапи та змістовні характеристики процесу інституціоналізації ґендерних досліджень у Швеції (від 1960-х рр. до сьогодні) полягають: по-перше, у вивченні лише становища жінок у суспільстві, по-друге, переорієнтації уваги до ґендерних відносин загалом (дослідження динаміки становища представників обох статей в межах усіх соціальних інституцій) і, по-третє, розширенні тлумачення ґендера і ґендерних відносин з урахуванням інших соціальних характеристик індивідів, як-от етнічна та релігійна приналежності, раса, вік, сексуальна орієнтація, функціональна неспроможність тощо (концепції «міжсекційності» («intersectionality»), «розмаїття» (diversity), «ґетеронормативності» (heteronormativity), метронормативності (metronormativity)).
Жіночий рух у Швеції (представлений жіночими групами при політичних партіях і жіночими організаціями) виявився одним з основних чинників впливу на процес формування інституційних засад регулювання ґендерних відносин, впровадження інституційних інновацій, зокрема, у питаннях політичної участі жінок, домашнього насилля, проституції тощо.
Вітчизняні фахівці й представники міжнародних організацій наголошують на неефективності процесу регулювання ґендерних відносин в Україні. Відповідно до Звіту з глобального ґендерного розриву 2007 р. Україна посідає 57 місце (серед 128 країн світу) у вимірі величини ґендерного розриву у чотирьох важливих сферах нерівності між чоловіками та жінками: економічна участь, рівень освіти, політичне представництво, сфера здоров’я.
У порівнянні зі шведською моделлю інституційного механізму регулювання гендерних відносин, в українській відсутні окремі важливі елементи кожної зі складових, відсутній посередник між інституціями держави-політики і освіти-науки, роль якого у Швеції виконує Шведський секретаріат з ґендерних досліджень; а також відсутні необхідні взаємозв’язки між елементами моделі. В Україні практично немає жіночого руху в розумінні суспільно-політичної сили, здатної, подібно до Швеції, здійснювати помітний вплив «знизу» на процес регулювання ґендерних відносин. На рівні інституцій освіти і науки українська модель містить додаткового актора міжнародні організації, які проводять і/чи фінансують ґендерні дослідження в Україні.
Дослідницька складова інституційного механізму дослідження і регулювання ґендерних відносин в Україні є значно слабшою, ніж у Швеції. Внаслідок цього ми отримуємо фрагментарні знання як результат поодиноких досліджень (переважно опитування громадської думки). Відсутність всебічної фахової соціологічної і статистичної інформації унеможливлює ефективність процесу регулювання і дослідження ґендерних відносин в українському суспільстві.
Існує суттєва невідповідність між змістом політичних програм основних політичних партій і блоків («Наша Україна Народна самооборона», «Партія регіонів», Блок Ю.Тимошенко, Комуністична партія Україні та ін.), Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року тощо та потенційною готовністю дорослого населення України до легітимації більш демократичного ґендерного порядку, що виявляється у ставленні населення до участі жінок у прийнятті рішень на загальнодержавному рівні, до політики «позитивної дискримінації» тощо.
Результати соціологічних досліджень свідчать, що доросле населення України загалом підтримує ідею ґендерного квотування. Протягом 2005-2008 рр. кількість прихильників політики «позитивної дискримінації» коливалася в межах 40-50%. Відповідно до даних останнього опитування громадської думки дорослого населення України, проведеного у вересні 2008 р., 51% респондентів (59% серед жінок і 41% серед чоловіків) схвалюють введення ґендерного квотування списків політичних партій, тобто, депутатського складу Верховної Ради України. Отже, доросле населення країни має більш позитивне ставлення до запровадження ґендерних квот, ніж українські політики будь-якої ідеологічної орієнтації.
Відповідно до даних опитувань громадської думки, ставлення українського суспільства до участі жінок в політичному житті країни дещо суперечливе. З одного боку, українці, особливо чоловіки, схильні висловлювати досить патріархатні погляди, вважаючи, що політика то радше чоловіча справа. З іншого боку, більшість дорослого населення вважає, що жінки здатні покращати стан справ у структурах влади і держава повинна надавати рівні права і можливості для чоловіків і жінок брати участь у політичному житті. Окрім того, динаміка поглядів на роль жінок у суспільному житті країни за останні вісім років свідчить про те, що населення підтримує необхідність забезпечення рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок у суспільстві.
Таким чином, як свідчать результати дослідження інституційних засад регулювання ґендерних відносин, аби процес регулювання ґендерних відносин був успішним, необхідна наявність певного набору інституційних засад: комплексне залучення основних соціальних інституції (державно-політичних, науки, освіти, ЗМІ та інші), запровадження інституційних інновації, ґрунтованих на цінності ґендерної рівності, та налагодження зв’язків між інституціями та іншими основними акторами процесів регулювання і дослідження ґендерних відносин. Окрім того, соціологічні дослідження, які здійснюються в межах інституцій науки і освіти, становлять необхідну основу для вироблення відповідної ґендерної політики, а також засіб для її подальшого моніторингу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аристова М.В. Cовременные гендерно ориентированные технологии достижения гендерного равенства / М.В. Аристова // Гендер как инструмент познания и преобразования общества: материалы Межд. конф. «Гендерные исследования: люди и темы, которые объединяют сообщество» (Москва, 4-5 апреля 2005 г.) / [ред.-сост. Е.А. Баллаева, О.А. Воронина, Л.Г. Лунякова]. М.: РОО МЦГИ, 2006. С. 180-187.
2. Балабанова Е.С. Домашний труд как символ гендера и власти / Е.С. Балабанова // Социологические исследования. 2005. №6. С. 109-120.
3. Белановский С.А. Глубокое интервью / С.А. Белановский. М.: Никколо-Медиа, 2001. 320 с.
4. Берквіст К. Представництво жіночих інтересів у політичному процесі: організована діяльність жінок та державні ініціативи у Швеції та в Канаді (1960-1990 рр.) / Кристіна Берквіст, Сью Фіндлей; упоряд. Полін Ренкін; пер. з англ. // Ґендер і державна політика: навчальний посібник. К.: Основи, 2004. C. 213-254.
5. Бернстром Б. Гендерная революция в Швеции / Бонни Бернстром // Информационно-просветительское издание «Я». 2006. № 1 (13). С. 34-35.
6. Близнюк В. Ґендерні відносини в економічній сфері / В. Близнюк // Основи теорії ґендеру: навчальний посібник / [відповід. ред. М.М. Скорик]. К.: К.І.С., 2004. С. 327-353.
7. Богачевська-Хом’як М. Білим по білому: жінки в громадському житті України, 1884-1939 / Марта Богачевська-Хом’як. К.: Либідь, 1995. 424 с.
8. Богачевська-Хом’як М. Засади українського ґендеру / Марта Богачевська-Хом’як // Критика. 2006. № 9 (107). С. 14-16.
9. Бурейчак Т.С. Конструювання ґендерних ідентичностей в дискурсах реклами: дис. ... кан. соц. наук: 22.00.04 / Тетяна Сергіївна Бурейчак. К., 2006. 287 с.
10. Варіанти збалансованого представництва чоловіків та жінок у виборних органах влади [Електронний ресурс] / Міжнародний центр перспективних досліджень; документ від 11.07.2007. 10 с.
11. Виконання Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок / [В. Танцюра, Л. Кобелянська, А. Таран та ін.]. К.: Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, Програма розвитку ООН, 2003. 189 с.
12. Власенко Н.С. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків / Н.С. Власенко, Л.Д. Виноградова, І.В. Калачова. К.: І-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. 56 с.
13. Воронина О.А. Социокультурные детерминанты развития гендерной теории в России и на Западе / О.А. Воронина // Общественные науки и современность. 2000. № 4. С. 9-19.
14. Воронина О.А. Феминизм и гендерное равенство / О.А. Воронина. М.: Едиториал УРСС, 2004. 320 с.
15. Впровадження гендерних підходів у діяльність органів виконавчої влади: практичний посібник для державних службовців / [наук. ред. М.В. Буроменський]. К.: К.І.С., 2004. 178 с.
16. Впровадження гендерних підходів у роботу комітетів Верховної Ради України: практичний посібник / [гол. ред. В.О. Зайчук]. К.: К.І.С., 2004. 186 с.
17. Гендерна експертиза українського законодавства (концептуальні засади) / [відповід. ред. Т.М. Мельник]. К.: Логос, 2001. 120 с.
18. Гендерная интеграция: возможности и пределы социальных инноваций / [ред.-сост. О.Б. Савинская, Е.В.Кочкина, Л.Н.Федорова]. СПб.: Алетейя, 2004. 298 с.
19. Ґендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства / [Г. Алексєєва, О. Балакірєва, В. Бондаровська та ін.]. К.: Український і-т соціальних досліджень, 2002. 121 c.
20. Гендерний розвиток в Україні: реалії і перспективи / [Т. Мельник, Л. Лобанова, Т. Ніколаєнко та ін.]. К.: Програма розвитку ООН, 2003. 104 с.
21. Гендерні ресурси українських мас-медіа: ціна і якість: практичний посібник для журналістів та працівників ЗМІ / [ред.-упоряд. Н.М.Сидоренко]. К.: К.І.С., 2004. 76 с.
22. Ґендерні стереотипи та ставлення громадськості до ґендерних проблем в українському суспільстві / [наук. ред. Ю.І. Саєнко]. К.: Програма розвитку ООН, 2007. 144 с.
23. Горностай П.П. Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності / П.П. Горностай // Основи теорії ґендеру: навчальний посібник / [відповід. ред. М.М. Скорик]. К.: К.І.С., 2004. С. 132-156.
24. Грицяк Н.В. Проблеми трансформації державного механізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в Україні / Н.В. Грицяк // Управління сучасним містом. 2003. № 1/1-3 (9). С. 26-33.
25. Грицяк Н.В. Формування гендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики [моногр.] / Н.В. Грицяк. К. : Видавництво НАДУ, 2004. 384 с.
26. Доклад о выполнении в Украине Конвенции ООН о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин / [руков. авт. кол. Л.Е. Леонтьева, А.В. Толстокорова]. Харьков: Фолио, 2007. 79 с.
27. Інтеграція ґендера в національні державні програми. На прикладі виконання національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності на 2001-2005 роки. К., Програма розвитку ООН, 2006. 90 с.
28. Жеребкин С. Гендерные политики идентификации в епоху козачества / Сергей Жеребкин // Гендерные исследования. 1998. №1. С. 228-254.
29. Жеребкина И. Кто боится феминизма в бывшем СССР? // Femina Postsovetica. Украинская женщина в переходный период: от социальных движений к политике / [под ред. И. Жеребкиной]. Харьков: ХЦГИ, 1999. С. 11-82.
30. Журженко Т.Ю. Социальное воспроизводство и гендерная политика в Украине / Т.Ю. Журженко. Харьков: Фолио, 2001. 240 с.
31. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 р. № 2866-IV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
32. Квале С. Исследовательское интервью / Стейнар Квале; [под ред. Д.А. Леонтьева]. [2-е изд.]. М.: Смысл, 2003. 301 c.
33. Кіммел М. Ґендероване суспільство / Майкл С. Кіммел; [пер. з англ. Сусанна Альошкіна; наук. ред. Світлана Оксамитна]. К.: Сфера, 2003. 490 с.
34. Кісь О. Дефініції фемінізму / Оксана Кісь // Незалежний культурологічний часопис «Ї». 2000. № 17. С. 14-21.
35. Кісь О. Моделі конструювання ґендерної ідентичности жінки в сучасній Україні / Оксана Кісь // Незалежний культурологічний часопис «Ї». 2003. № 27. С. 37-58.
36. Кісь О. Сексизм у ЗМІ: протидіючи комунікативному потокові / Оксана Кісь // Информационно-просветительское издание «Я». 2007. № 2 (18). С. 24-30.
37. Клецин А. Дилемы гендерной социологии / Александр Клецин // Гендерные исследования: феминистская методология в социальных науках: материалы 2-й Международной Летней школы по гендерным исследовнимям (Форос, 1998 г.) / [под ред. И. Жеребкиной]. Харьков: ХЦГИ, 1998. С. 187-192.
38. Клецин А.А. Социологический анализ сексуальных домогательств на работе (на примере Санкт-Петербурга) / А.А. Клецин. СПб.: Филиал Института социологии РАН, 1998. 66 с.
39. Ключко О.И. Отечественный вариант гендерных исследований (Проблемы методологии) / О.И. Ключко // ОНС. 2007. № 4. С. 172-176.
40. Ковалев Е.М., Штейнберг И.Е. Качественные методы в полевых социологических исследованиях. М.: Логос, 1999. 384 c.
41. Кон І. Чоловіки, які змінюються у мінливому світі / Ігор Кон // Незалежний культурологічний часопис «Ї». 2003. № 27. С. 7-48.
42. Кон И. Мужчина в меняющемся мире / Игорь Кон. М.: Время, 2009. 496 с.
43. Лавриненко Н. Жіночий рух у посткомуністичній Україні: досягнення і прорахунки / Наталя Лавриненко // Політичний портрет України: бюлетень дослідно-навчального центру «Демократичні ініціативи». 1995. №13. С.9-14.
44. Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерный аспект) / Н.В. Лавриненко. Киев: ВИПОЛ, 1999. 172 с.
45. Лавриненко Н.В. Ґендерні відносини в родині / Н.В. Лавриненко // Основи теорії ґендеру: навчальний посібник / [відповід. ред. М.М. Скорик]. К.: К.І.С., 2004. С. 354-384.
46. Лавріненко Н.В. Гендерні відмінності громадської думки в Україні / Н.В. Лавриненко // Україна 2002. Моніторинг соціальних змін / [за ред. В. Ворони, М. Шульги]. К.: Інститут соціології НАН України, 2002. С. 379-391.
47. Лавріненко Н.В. Гендерна динаміка соціально-економічного статусу / Н.В. Лавріненко // Українське суспільство 19922004. Моніторинг соціальних змін / [за ред. В. Ворони, М. Шульги]. К.: Інститут соціології НАН України, 2004. С. 81-89.
48. Лавріненко Н. Про нові методологічні підходи до дослідження інституту ґендеру / Н. Лавріненко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2006. № 2. С. 103-115.
49. Лавріненко Н. Ґендерні відносини на селі / Н. Лавріненко // Українське суспільство 19922006. Соціологічний моніторинг / [за ред. В. Ворони, М. Шульги]. К.: Інститут соціології НАН України, 2006. С. 86-92.
50. Лаврінчук І.П. Трудове законодавство України. Гендерна експертиза / І.П. Лаврінчук; відп. ред. Т.М. Мельник. К.: Логос, 2001. 70 с.
51. Лазар І.Г. Інституційні механізми у сфері реалізації ґендерної політики / І.Г. Лазар // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: матеріали науково-практ. конф. (Київ, 31 травня 2006 р.) / [за заг. ред. О.Ю. Оболенського, В.М. Князєва]. К.: НАДУ, 2006. С. 133-135.
52. Лазар І. Сучасний стан ґендерних досліджень: наукове видання / Ірина Лазар; за наук. ред. О.Я. Лазара. Київ-Львів: ПАРАПАН, 2007. 200 с.
53. Левченко К.Б. Національний механізм формування та впровадження гендерної політики в Україні: історико-правовий огляд / К.Б. Левченко. Х. : Видавництво Національного ун-ту внутрішніх справ, 2003. 44 с.
54. Луценко Є. Рівність жінок і чоловіків в Україні: політичний погляд на сучасні стереотипи / Євгенія Луценко // Информационно-просветительское издание «Я». 2006. № 3 (15). С. 13-15.
55. Макеєв С. Соціальні інститути: класичні тлумачення й сучасні підходи до вивчення / Сергій Макеєв // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. № 4. С. 5-20.
56. Малес Л.В. Основи ґендерного аналізу в дисциплінах соціогуманітарного циклу: методичні рекомендації / Л.В. Малес. К.: Златограф, 2004. 26 с.
57. Малышева М. Идентификация женщин в послевоенной и посткоммунистической России / Марина Малышева // Судьбы людей: Россия ХХ век. Биографии семей как объект социологического исследования. М.: Институт социологии РАН, 1996. С. 276-297.
58. Малышева М.М. Анализ качественных данных в гендерных исследованиях / М.М. Малышева // Гендерный калейдоскоп: курс лекций / [под общей ред. М.М. Малышевой]. М.: Academia, 2002. С. 146-168.
59. Марценюк Т. Жінки Фінляндії: шлях до гендерної рівності / Тамара Марценюк // Информационно-просветительское издание «Я». 2006. № 3 (15). С. 30-31.
60. Марценюк Т. Політичне представництво жінок та ґендерні квоти: шведський досвід / Тамара Марценюк // Соціальні виміри суспільства. Випуск 10. К.: Інститут соціології НАН України, 2007. С. 153-161.
61. Марценюк Т.О. Стан ґендерної рівності в Україні: міжнародний аспект / Т.О. Марценюк // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. 2007. Т. 70. С. 53-59.
62. Марценюк Т. (Анти)легалізація проституції: шведський вибір / Тамара Марценюк // Информационно-просветительское издание «Я». 2007. № 4 (20). С. 22-23.
63. Марценюк Т.О. Сучасний стан ґендерної рівності у Швеції / Тамара Марценюк // Ґендерні стереотипи індивідуального здоров’я: матеріали міжнар.наук.-практич.конф. (Луцьк, 3 жовтня 2007 р.) / М-во у справах сім’ї, молоді та спорту, М-во освіти і науки України [та ін.] Луцьк: ТзОВ «Апельсин», 2007. С. 130-135.
64. Марценюк Т. Ґендерні дослідження та ґендерна політика в Україні: брак комунікації? / Тамара Марценюк // Информационно-просветительское издание «Я». 2008. Спецвыпуск. С. 23.
65. Марценюк Т. Ґендерна дискримінація на ринку праці в Україні: соціологічний аналіз / Тамара Марценюк // Праця і закон. 2008. № 02 (98). С. 16-19.
66. Марценюк Т.О. Ґендерна дискримінація на ринку праці в Україні (на прикладі сексуальних домагань) / Т.О. Марценюк // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. 2008. Т. 83. С. 50-55.
67. Мельник Т.М. Державний механізм забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків / Т.М. Мельник // Ґендерний аналіз українського суспільства. К.: Програма розвитку ООН, 1999. С. 51-76.
68. Мельник Т.М. Гендерна експертиза українського законодавства: сутність, необхідність та методологічні основи / Т.М. Мельник. К.: Логос, 2001. 46 с.
69. Мельник Т.М. Ґендер як наука та навчальна дисципліна / Т.М. Мельник // Основи теорії ґендеру: навчальний посібник / [відповід. ред. М.М. Скорик]. К.: К.І.С., 2004. С. 10-29.
70. Мельник Т.М. Міжнародний досвід гендерних перетворень / Т.М. Мельник. К.: Логос, 2004. 320 с.
71. Мельник Т. Час обирати жінок: ґендерний аналіз виборів 2006 року в Україні / Тамара Мельник, Лариса Кобелянська. К.: К.І.С., 2006. 70 с.
72. Навчальна програма курсу «Основи теорії ґендеру» // Інформаційний вісник. Вища освіта / [уклад. Н.Д. Чухим]. 2004. № 14. С. 16-46.
73. Насилля проти жінок: що думають про це молоді люди. [оновлене дослідження]. К.: Британська Рада в Україні, 2005. 48 с.
74. Оксамитна С.М. Ґендерні ролі та стереотипи / С.М. Оксамитна // Основи теорії ґендеру: навчальний посібник / [відповід. ред. М.М. Скорик]. К.: К.І.С., 2004. С. 157-181.
75. Оксамитна С. Соціально-класові засади освітньої нерівності в Україні / Світлана Оксамитна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2006. № 3. С. 124.
76. Олійник А.С. Конституційне законодавство України: гендерна експертиза / А.С. Олійник. К.: Логос, 2001. 77 с.
77. Павенкова М.В. Институт и институциональность как социологические категории [Електронний ресурс] / М.В. Павенкова // Весник СПбГУ. 2001. № 3 (6). Режим доступу: http://club.fom.ru/books/pavenkova.pdf (станом на 6 грудня 2008 р.).
78. Парламентські слухання «Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи» від 21 листопада 2006 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
79. Плахотнік О. Гендерної рівності тернисті шляхи... / Ольга Плахотнік // Информационно-просветительское издание «Я». 2006. № 3 (15). С. 2-5.
80. Плотян С. Ґендерний аналіз парламентських та місцевих виборів 2006 року / Сергій Плотян. К.: ТОВ «АДЕФУкраїна», 2006. 36 с.
81. Попов М.П. Пріоритети та напрями реформування інституційних механізмів державного управління ґендерною політикою / М.П. Попов // Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. Х.: ХарРІ НАДУ, 2006. № 1 (27). С. 125-133.
82. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року» від 27 грудня 2006 р. № 1834 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
83. Постанова Верховної Ради України Про Рекомендації парламентських слухань «Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження ґендерного насильства» від 22 березня 2007 р. № 817-V [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
84. Постанова Верховної Ради України Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Рівні права та можливості в Україні: реалії та перспективи» від 27 березня 2007 р. № 1241-V [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
85. Постанова Верховної ради України «Рекомендації парламентських слухань «Становище жінок в Україні: реалії та перспективи» 29 червня 2004 року N 1904-IV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
86. Праця жінок: дискримінація по відношенню до жінок на українському ринку праці: звіт Human Rights Watch. К.: Human Rights Watch, 2003. 53 с.
87. Реалізація державної політики щодо становища жінок: інформаційно-методичний вісник Міністерства України у справах сім’ї та молоді. К., 1999. Вип. 1. 50 с.
88. Рекомендації по попередженню домашнього насильства [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua
89. Ритцер Дж. Современные социологические теории / Дж. Ритцер. [5-е изд]. СПб.: Питер, 2002. С. 357-414.
90. Рівність заради демократії: інформаційний бюлетень з актуальних питань ґендерних перетворень в Україні / [упоряд. текстів С. Губін]. К.: Програма розвитку ООН в Україні, 2006. 15 c.
91. Семенова В.В. Качественные методы: введение в гуманистическую социологию / В.В. Семенов. М.: Добросвет, 1998. 292с.
92. Скорик М.М. Ґендерний аналіз соціополітичних процесів: методична розробка / М.М. Скорик. К.: Златограф, 2004. 32с.
93. Смоляр Л.О. Становлення ґендерної освіти в Україні / Л.О. Смоляр // Основи теорії ґендеру: навчальний посібник / [відповід. ред. М.М. Скорик]. К.: К.І.С., 2004. С. 504-519.
94. Становище жінок в Норвегії / [упор. ГО «Жіночі перспективи»]. К.: СП «Інтертехнодрук», 2006. 44 с.
95. Степанова Н.М. Политика гендерного равенства в Скандинавских странах / Н.М. Степанова // Гендерная реконструкция политических систем / [ред.-сост. Н.М. Степанова, Е.В. Кочкина]. СПб.: Алетейя, 2004. С. 225-254.
96. Стратегії змін для досягнення ґендерної рівності у місцевому самоврядуванні в Україні / [Л.Амджадін, Т. Войтенко, О. Гончарук та ін.]. К.: Стилос, 2003. 84 с.
97. Темкина А.А. Советские гендерные контракты и их трансформация в современной России / А.А. Темкина, А. Роткирх // Социс. 2002. № 11. С. 4-15.
98. Томпсон П. Голос прошлого. Устная история / Пол Томпсон. М.: Весь мир, 2003. 368 с.
99. Федькович Г. Проблема насильства в сім’ї та її подолання: за результатами досліджень Західноукраїнського центру «Жіночі перспективи» / Г. Федькович, І. Трохим. Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2007. 64 с.
100. Чухим Н. Ґендер та ґендерні дослідження в ХХ ст. / Наталя Чухим // Незалежний культурологічний часопис «Ї». 2000. № 17. С. 22-29.
101. Ядов В.А. Современная теоретическая социология как концептуальная база исследования российских трансформаций: курс лекций / В.А. Ядов. СПб.: Интерсоцис, 2006. 112 с.
102. Analyzing Gender: Women and Men in Development. Stockholm: SIDA, 2003. 18 P.
103. Ashwin S. Introduction: Gender, State and Society / Sarah Ashwin // Gender, State and Society in Soviet and post-Soviet Russia / [ed. by Sarah Ashwin]. London: Routledge, 2000. P. 1-23.
104. Bergqvist C. The Nordic Countries One Model or Several / Christina Bergqvist // Equal Democracies? Gender and Politics in the Nordic Countries / [ed. by Ch. Bergqvist et al]. Oslo: Scandinavian University Press, 1999. P. 3-16.
105. Björnberg U. Family Orientations among Men: A Process of Change in Sweden / Ulla Björnberg // Women, Work and the Family in Europe / [ed. by E. Drew, R. Emerek, E. Mahon]. London, N.Y.: Routledge, 1998. P. 200-207.
106. Björnberg U. Cohabitation and Marriage in Sweden Does Family Form Matter? / Ulla Björnberg // International Journal of Law, Policy and the Family. 2001. № 15. P. 350-362.
107. Björnberg U. Demography of Family / Ulla Björnberg, Lillemor Dahlgren. Sweden, 2003. 45 p.
108. Björnberg U. The Roles of the Family and the Welfare State: The Relationship between Public and Private Financial Support in Sweden / Ulla Björnberg, Mia Latta // Current Sociology