СУСПІЛЬСТВО СПОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ: СОЦІОЛОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ : ОБЩЕСТВО ПОТРЕБЛЕНИЯ В УКРАИНЕ: СОЦИОЛОГИЧЕСКАЯ РЕФЛЕКСИЯ



  • Название:
  • СУСПІЛЬСТВО СПОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ: СОЦІОЛОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ
  • Альтернативное название:
  • ОБЩЕСТВО ПОТРЕБЛЕНИЯ В УКРАИНЕ: СОЦИОЛОГИЧЕСКАЯ РЕФЛЕКСИЯ
  • Кол-во страниц:
  • 384
  • ВУЗ:
  • КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


    На правах рукопису


    ЗОСЬКА ЯНА ВОЛОДИМИРІВНА


    УДК 316.728:330.567.22


    СУСПІЛЬСТВО СПОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ:
    СОЦІОЛОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора соціологічних наук

    22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

    Наукові консультанти:
    доктор соціологічних наук, професор
    Скідін О.Л.

    доктор філософських наук, професор
    Полторак В.А.




    Запоріжжя – 2012







    ЗМІСТ


    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ
    СУСПІЛЬСТВА СПОЖИВАННЯ 15
    1.1. Теоретичні засади вивчення суспільства споживання 15
    1.2. Символізація споживання в сучасному суспільстві 60
    Висновки до розділу 1 91
    РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СУТНОСТІ
    СОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК СПОЖИВАЧІВ 95
    2.1. Соціальні практики споживачів у соціологічній рефлексії 95
    2.2. Теоретичний аналіз та інтерпретація основних понять дослідження соціальних практик споживачів 128
    Висновки до розділу 2 157
    РОЗДІЛ 3 МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
    СОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК СПОЖИВАННЯ 162
    3.1. Фактори впливу на формування практик споживання 162
    3.2. Методики дослідження соціальних практик споживачів 195
    Висновки до розділу 3 229
    РОЗДІЛ 4 СПОЖИВАННЯ І СПОЖИВАЦТВО
    В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ: ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЯВІВ 232
    4.1. Суспільство споживання: випадок України 232
    4.2. Особливості проявів феномену споживацтва в українському суспільстві 268
    Висновки до розділу 4 299
    РОЗДІЛ 5 ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ
    ПРАКТИК СПОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ 302
    5.1. Соціально-психологічні і регіональні відмінності споживчих настанов та практик 302
    5.2. Умови формування сучасних практик споживання в Україні 338
    Висновки до розділу 5 377
    ВИСНОВКИ 381
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 390
    ДОДАТКИ ………………………………………………………..………… 429







    ВСТУП


    Актуальність теми. В умовах ринкових відносин індивідуальне споживання перетворюється на важливий чинник розвитку економіки країни. Особисті витрати на товари та послуги в усьому світі за останні 40 років зросли більше ніж у 4 рази. Споживання процвітає в усіх державах. Процес і характер споживання все повніше відображає спосіб життя, цінності та культуру населення певної країни. У цьому контексті споживання, з одного боку, залежить від основних цінностей сьогодення, підпорядковується їм та сприяє їх вираженню, а з іншого – впливає на процес формування самих цінностей.
    Зростання ролі споживання зумовило збільшення кількості досліджень з боку економістів, психологів, юристів, маркетологів та ін. Соціологія, поряд з іншими науками, активно вивчає особливості індивідуального споживання як різновиду соціально-поведінкових практик та соціального інституту. Останніми роками сформувалася соціологія споживання як окремий галузевий напрям, що об’єднав зусилля соціології, психології, маркетингу й інших соціально-економічних дисциплін і вивчає велике коло питань, серед яких: моделі соціальної поведінки споживача, споживання як важлива складова стилю життя, глобалізація й масове споживання, особливості споживання в різних сферах суспільства, символічне споживання знаків, споживання різними соціально-демографічними групами тощо. До того ж соціологія споживання не тільки визначає наслідки надлишкової інтенсифікації споживання, а й пропонує технології її уникнення, у тому числі концепцію “розумних потреб” (Л. Баранова, О. Донченко, Л. Жиліна, А. Здравомислов, М. Михайлов, В. Тарасенко).
    Сучасне суспільство описується й аналізується як постіндустріальне, інформаційне, постмодерне, масове, мережеве тощо. “Суспільство споживання” доповнює ці поняттєві характеристики сучасного суспільства, зокрема, в аспекті цілеспрямованого й концентрованого зосередження на споживчому фетишизмі, соціальному консьюмеризмі. Соціальні практики споживання людини в сучасному постіндустріальному суспільстві все частіше стають об’єктом досліджень сучасних учених, проте теоретичне обґрунтування процесів споживання й розробка теорії споживання пов’язані з науковою спадщиною М. Вебера, Т. Веблена, Г. Зіммеля, Т. Зомбарта, К. Маркса.
    Проблеми споживання привертають увагу соціологів та філософів, які прагнуть розвивати спеціальні теорії споживання. Значний внесок у вивчення цієї проблематики зробили Т. Веблен, Г. Рітцер. Наукові погляди на “масове споживання” викладено в працях Т. Адорно, Г. Маркузе, У. Ростоу. Ідея, що споживання стає однією з ключових сфер сучасного суспільства й засобом конструювання соціальної ідентичності, способу життя, покладена в основу концепцій Ж. Бодрійяра, Дж. Гелбрейта, Д. Слейтера, Е. Фромма. Специфіку впливу різних факторів та системних детермінант на поведінку споживачів досліджували Ж.-Ж. Ламбен, В. Паккард, Д. Слейтер.
    Корисні результати теоретичного, методологічного, практичного вивчення й управління поведінкою споживачів, які ґрунтуються на даних зарубіжних досліджень, містять напрацювання російських колег (В. Автономова, Н. Альошиної, В. Верховіна, Т. Заславської, В. Ільїна, О. Овсянникова, І. Петтай, В. Радаєва, Н. Рімашевської, Л. Ростовцевої та ін.).
    Споживання як різновид соціальних практик та соціальний інститут масового суспільства не залишилося поза увагою українських соціологів. Дослідженню споживання в Україні присвятили увагу Н. Лисиця, М. Лукашевич, Ю. Пачковський, Т. Петрушина, В. Пилипенко, В. Полторак, В. Резнік, Є. Суїменко, В. Тарасенко та ін.
    На фоні численних праць з проблематики споживання очевидним стає певний дефіцит з виявлення специфіки соціальних практик споживання в кризових та перехідних суспільствах, у яких суспільство споживання перебуває в “зародковому” стані, зокрема в Україні, та визначення міри обґрунтованості застосування концепту “суспільства споживання” для характеристики сучасного українського суспільства.
    Отже, наукова проблема дослідження пов’язана, з одного боку, з певним дефіцитом у науковій літературі інтерпретативних моделей соціальних практик споживачів в умовах економічних обмежень, через що є неможливим пояснення моделі споживання в українському суспільстві. З іншого боку, існує пізнавальна і соціально-практична потреба у визначенні специфіки розвитку суспільства споживання в умовах транзитивних кризових суспільств, яким і є українське суспільство. Зазначене зумовило актуальність і доцільність вибору теми дисертаційної роботи, що спрямована на доведення такої гіпотези: сучасне українське суспільство може бути охарактеризоване як суспільство споживання, але у специфічній його формі, коли симуляційні та субституційні форми споживання (споживання не тільки товарів і послуг, але і їх знаків та образів) компенсують нестачу реального споживання населення в умовах транзиторності й кризовості суспільства.
    Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми Класичного приватного університету “Соціальні дисфункції в сучасному українському суспільстві” (номер державної реєстрації 0110U003967). Роль автора полягала в підготовці підрозділу “Емпіричні дослідження соціальних практик споживачів в Україні” (довідка Класичного приватного університету № 2477 від 01.12.2011 р.).
    Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є побудова описово-аналітичної моделі та обґрунтування особливостей суспільства споживання в Україні в соціологічному вимірі.
    Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
    – узагальнити основні положення соціологічних теорій стосовно сутності суспільства споживання;
    – обґрунтувати функції та особливості символічного споживання в сучасному українському суспільстві;
    – артикулювати проблематику дослідження соціальних практик споживачів у межах різних теоретичних підходів;
    – експлікувати поняттєво-категоріальний апарат дослідження соціальних практик споживачів;
    – виявити ефективність існуючих теоретичних методик дослідження детермінант і механізмів формування соціальних практик споживання;
    – виявити сутність і засадничі особливості соціально-інституціалізованих поведінкових практик споживання в Україні;
    – здійснити емпіричну верифікацію свідомості споживачів і соціальних практик споживання в Україні;
    – з’ясувати економічні та соціокультурні фактори формування соціальних практик споживання.
    Об’єкт дослідження – суспільство споживання в Україні.
    Предмет дослідження – особливості соціальних практик споживачів як проявів функціонування суспільства споживання в Україні.
    Методи дослідження. У ході дослідження використано загальнонаукові та соціологічні методи. За допомогою методів аналізу та синтезу, логіко-історичного аналізу та аналізу документів здійснено узагальнення основних положень соціологічних теорій щодо розуміння сутності суспільства споживання, притаманних йому характерних рис. За рахунок використання методу операціоналізації й інтерпретації понять досліджено поняттєво-категоріальний апарат. Метод системного аналізу забезпечив розгляд процесу споживання як цілісної системи. На основі використання методів порівняння та типологізації запропоновано типологію споживачів українського суспільства. Методи соціологічного опитування дали змогу визначити характер соціальних практик різних верств населення.
    Багатоаспектність соціальних практик споживання українців зумовила необхідність використання міждисциплінарного підходу до їх вивчення. Оскільки масове споживання є особливою багаторівневою, багатоякісною соціальною реальністю, то для його аналізу водночас можуть бути застосовані декілька різних підходів (структурно-функціональний, діяльнісний, ціннісний, інституціональний, системний), але в різних контекстах. Методологічними засадами дослідження стали наукові положення структурно-функціонального підходу, біхевіоризму й постмодернізму. Теоретичною основою дослідження слугували фундаментальні положення загальносоціологічної теорії, спеціальних і галузевих соціологій. Зокрема, використано соціологічні концепції А. Барда, Ж. Бодрійяра, М. Вебера, Т. Веблена, Дж. де Граафа, Я. Зодерквіста та ін.
    У роботі для емпіричної верифікації теоретичних положень використано соціологічні методи кількісного аналізу: опитування (індивідуальне роздаткове анкетування); вторинний аналіз документальних джерел, результатів соціологічних досліджень і статистичної інформації. Для обробки інформації використано методи групування й систематизації, класифікації та типологізації, факторного, кореляційного аналізу.
    Емпіричну базу дослідження становлять результати соціологічних досліджень, одержані методом опитування (індивідуальне роздаткове анкетування), в яких брав участь автор: 2009 р., n = 800: міське населення (м. Львів, Запоріжжя) віком 18–55 років; вибірка багатоступенева, на останньому щаблі – квотна; контрольовані ознаки: “стать”, “вік”; похибка ±3,5%; 2010 р., n = 1525: міське населення (м. Ужгород, Полтава, Житомир, Донецьк, Кривий Ріг); вибірка – районована, на останньому щаблі – випадкова; контрольовані ознаки: “стать”, “вік”; похибка ±2,5–3%, надійна ймовірність – 95,45%); 2011 р., n = 947: Запорізька, Львівська, Одеська, Харківська області; населення віком старше 18 років; вибірка – районована, на останньому щаблі – випадкова; контрольовані ознаки: “стать”, “вік”; похибка ±3,5%, ймовірність – 95,45%. При формуванні вибірок використано типові принципи відбору за регіонами, типами поселень, кількістю населення, статтю, віком відповідно до регіональної специфіки тих областей, де було проведене дослідження.
    Для вторинного аналізу даних використано результати досліджень: Східноукраїнського фонду соціальних досліджень (2001, 2010 рр.); Соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України 1992–2010 рр.; Головного управління статистики у Запорізькій області 1995–2009 рр., 2010 р.; Державного комітету статистики 2000–2010 рр.; Human Development Report 2000–2010 рр.
    Наукова новизна отриманих результатів полягає в побудові описово-аналітичної моделі та обґрунтуванні особливостей суспільства споживання в Україні в соціологічному вимірі. Положення новизни розкриваються в такому:
    вперше:
    – у вітчизняній соціологічній літературі здійснено комплексний аналіз суспільства споживання в Україні, що дало змогу виявити такі його характерні риси: по-перше, на противагу західному суспільству споживання, яке формувалось в умовах добробуту, економічної стабільності та утвердженості середнього класу, воно формується в умовах обмеження в задоволенні матеріальних потреб значної частини населення України та високої поляризованості соціальної структури суспільства; по-друге, його основні ознаки поширюються переважно в суб’єктивній сфері за рахунок формування потреб, стандартів і ментальних ознак свідомості споживачів, що відповідають суспільству споживання;
    – доведено, що інституціоналізація символічних форм споживання в Україні перебуває в процесі становлення й відбувається трьома шляхами: за рахунок їх утвердження в суспільній свідомості як “нормальних” (символічна нормалізація та габітуалізація); шляхом сприйняття їх носіями як нормальних і поширення їх кількості (символічна легітимація й реплікація-мультиплікація); утвердження змін у практиках споживання (символічна трансформація), а символічні споживчі відносини проходять етапи суб’єктивації й об’єктивації уповільнено через існуючі матеріальні обмеження та недостатні економічні можливості реалізації практик споживання;
    – виявлено зв’язки речового й інформаційного споживання, що дає змогу стверджувати про існування в Україні інформаційно-споживчого суспільства, рисами якого є поєднання активних споживчих інтенцій та інтенсивного користування комунікаційно-інформаційною технікою. Зазначено, що одночасно формуються елементи постспоживчого суспільства, суб’єктам якого властиві раціональне, обмежене споживання з етичних мотивів моралі й відповідальності перед майбутнім, переважання інформаційного споживання над матеріальним, дауншифтинг, спрощення тощо;
    – доведено, що суспільство споживання в Україні тяжіє до неотрадиційного типу, сутнісними ознаками якого є включення символічних потреб до кола життєво необхідних, а також формування подвійного символічного споживання, яке забезпечує споживачам підтримання їх статусу та почуття особистої гідності за рахунок раціоналізації символічного споживання, тобто забезпечення зовнішніх проявів соціального статусу засобами сурогатних товарів і послуг та споживання секонд-хенду;
    – доведено, що в українському суспільстві формуються групи активних, раціональних та консервативних споживачів, яким, незважаючи на обмежені матеріальні можливості, різною мірою властива споживацька поведінка, що набуває статусу повсякденних соціальних практик споживання як стійких сукупностей дій, характерних для суспільства споживання. Покращення матеріального становища впливає на збільшення активних споживачів і відповідне зниження консервативних;
    – визначено регіональні відмінності у споживчих установках, які відрізняються співвідношенням (симетрія, помірна або різка асиметрія) споживачів з активними та консервативними типами споживчої свідомості, що залежить від рівня розвитку регіону. Зауважено, що для культурних центрів характерне тяжіння до постмодерного неотрадиційного типу споживчої свідомості, для якого характерне помірне співвідношення активних та консервативних споживачів, а промислово розвинутим центрам більш властивий модерний тип з різкою асиметрією;
    удосконалено:
    – розуміння змісту соціального інституту споживання, символічний прояв якого реалізується через комунікативний, конвенційний, знаковий характер завдяки соціальним практикам споживачів, які здійснюють симуляційне та субституційне споживання на основі норм, які задають, перш за все, інститути реклами й моди, а також статусно зумовлені уявлення (соціально-групові стереотипи) спільнот щодо якості, номенклатури та презентації речей, які співвідносяться з певним соціальним статусом;
    – існуючу функціональну структуру символічного споживання за рахунок таких функцій, як: соціалізаційна, ідентифікаційна, комунікативна, статусно-формувальна, знакова, забезпечення соціальної мобільності, спільнотоформувальна (формування споживчої спільноти), соціального відтворення, адаптаційна й ігразаційна, гендерна, формування гідності та впевненості в собі, підкріплення Я-концепції;
    дістало подальшого розвитку:
    – соціологічне тлумачення консьюмеризму за рахунок виявлення відповідного синдрому, що визначається такими ознаками споживчої свідомості, як: бажання постійно купувати новий одяг і часто змінювати його; прагнення мати речі, які вражають інших людей; намагання отримувати задоволення й поліпшувати настрій за рахунок придбання речей і розуміння наявності зайвих речей, яких шкода позбутися. Емпірично доведено, що близько 40% населення України мають синдром консьюмеризму;
    – пояснення ролі консьюмеризму у функціонуванні різних соціальних інститутів, зокрема сім’ї, медицини, освіти, релігії, завдяки чому виявлено та емпірично доведено домінування споживацького та інструментального підходів до соціалізаційних сфер суспільного життя і з’ясовано, що споживацтво сприяє інституціональним зрушенням, які є важливим фактором соціальних трансформацій;
    – уточнення ролі практико-перетворювального потенціалу референтних груп споживачів і громадської думки, ЗМІ та маркетингових технологій у визначенні модного стилю життя, формуванні соціальних практик споживання, підвищенні споживацької активності, що має позитивні та негативні наслідки, і становленні ідеології консьюмеризму, сутність якої полягає в споживацькому ставленні не тільки до речей, послуг, товарів, а й до всіх компонентів життєвого світу людини;
    – диференціація населення за споживчими цінностями та інтенціями, сутність якої полягає у виокремленні груп споживачів (за рівнем інформаційної культури, активністю споживання, цінностями й настановами, матеріальним станом, віком, статтю, рівнем освіти), що різняться за характером своїх споживчих практик, які в кінцевому підсумку й формують комбінований характер сучасного українського суспільства, який поєднує в собі риси традиційного, модерного та постмодерного суспільств. Визначено, що орієнтація споживацької активності спрямована на отримання та підтримку прийнятного взірця речового забезпечення, що характеризує середній клас;
    – обґрунтування значущості конструктивних практик споживання, де враховано результати попередніх досліджень щодо формування розумних потреб, ролі здорового способу життя, змістовного дозвілля, що засновуються на раціональних моделях споживання, особистісному зростанні, релігійних практиках тощо і є альтернативою споживацтву та протидією його негативним наслідкам.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській соціології здійснено комплексний аналіз особливостей суспільства споживання в Україні та проявів його рис у соціальних практиках споживання українців. Основні положення та висновки дисертації не тільки розширюють соціологічне знання про принципи й механізми формування та відтворення моделей споживання українців, а й можуть стати базою для розробки певних заходів щодо системного виявлення можливостей і технологій протидії негативним наслідкам споживацтва в контексті поширення в суб’єктивній сфері українців ознак суспільства споживання.
    Практичне значення використаної методики дослідження споживацької активності полягає в можливості її застосування для опису та аналізу способу життя українців, пояснення особливостей їх повсякденних соціальних практик споживання, визначення типології споживачів за запропонованим інструментарієм (довідка Головного управління статистики у Запорізькій області від 26.12.2011 р. і довідка Інспекції з питань захисту прав споживачі в Запорізькій області від 23.02.2012 р. № 230/05).
    Результати дисертації використані в навчальному процесі ВНЗ при викладанні спеціальних курсів із соціології споживання, економічної соціології, методології та методів соціологічного дослідження тощо (довідка Класичного приватного університету від 09.12.2011 р. № 2542; довідка Енергодарського інституту державного та муніципального управління імені Р.Г. Хеноха “КПУ” від 01.12.2011 р. № 89/1). Основні положення роботи щодо виміру моделей споживання в контексті економічної діяльності людини та впливу на її формування громадської думки було застосовано в розробці навчально-методичної літератури (Економічна соціологія : навч. посіб. / [за ред. к.і.н., професора Ж.Д. Малахової]. – Запоріжжя : КПУ, 2010. – С. 145–170; 190–208).
    У зв’язку з посиленням ролі знань, інформації та засобів масової комунікації у формуванні моделей речового й інформаційного споживання, результати дослідження можуть бути використані у викладанні окремих дисциплін у загальноосвітніх школах міста з метою розширення уявлення школярів щодо ролі соціокультурного середовища, ЗМІ, реклами та маркетингових комунікацій у формуванні практик повсякденної діяльності та споживання (довідка Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради від 06.12.2011 р. № 08/001-2154).
    Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею. Висновки й результати, зокрема, ті, що розкривають наукову новизну, отримані та сформульовані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача. Внесок автора у публікаціях у співавторстві конкретизовано у списку опублікованих праць за темою дисертації.
    Апробація результатів. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на наукових і науково-практичних конференціях, під час круглих столів та проведення форумів, таких як: Всеукраїнська науково-практична конференція “Дні науки – 2008” (м. Запоріжжя, 2008 р.); ХІV Міжнародна наукова конференція “Харківські соціологічні читання” (м. Харків, 2008 р.); І конгрес САУ “Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей” (м. Харків, 2009 р.); ІІІ Міжнародний Львівський соціологічний форум “Традиції та інновації” (м. Львів, 2009 р.); Міжнародний круглий стіл “Актуальні проблеми соціології права” (м. Запоріжжя, 2009 р.); ХІІ Міжнародна науково-практична конференція “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м. Житомир, 2010 р.); Міжнародна наукова конференція “Соціальне прогнозування та проектування майбутнього України” (м. Запоріжжя, 2010 р.); VII Міжнародна наукова конференція “Сучасні проблеми у вимірі соціології управління” (м. Донецьк, 2010 р.); Міжнародна наукова конференція “Гуманітарно-наукове знання: становлення парадигми” (м. Чернівці, 2011 р.); ХVІ Міжнародна наукова конференція “Харківські соціологічні читання” (м. Харків, 2011 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні” (м. Запоріжжя, 2011 р.); VІI Міжнародна науково-практична конференція “Наукова індустрія європейського континенту – 2011” (Польща, м. Пшемисль, 2011 р.); Всеукраїнська наукова конференція “Українська наукова думка” (м. Київ, 2011 р.); VІI Міжнародна науково-практична конференція “Освіта і наука без кордонів – 2011” (Польща, м. Пшемисль, 2011 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Глобальні процеси: економічний та соціологічний виміри” (м. Сімферополь, Ялта, 2011 р.).
    Публікації. Основні положення, висновки й результати дослідження викладено в 39 працях, з яких: 1 – монографія, 25 – статті в наукових фахових виданнях із соціології, 11 – тези доповідей на конференціях, 1 – стаття в інших виданнях, 1 – навчальний посібник у співавторстві.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    У дисертації запропоновано вирішення наукової проблеми, яка пов’язана, з одного боку, з певним дефіцитом у науковій літературі інтерпретативних моделей соціальних практик споживачів в умовах економічних обмежень, через що неможливим є пояснення моделі споживання в українському суспільстві, а з іншого – з існуванням пізнавальної й соціально-практичної потреби у визначенні специфіки розвитку суспільства споживання в умовах транзитивних кризових суспільств, яким і є українське суспільство. З цією метою в роботі здійснено комплексний аналіз особливостей суспільства споживання в Україні та проявів його рис у соціальних практиках споживання українців, у результаті якого доведено висунуту гіпотезу. Отримано такі важливі висновки.
    1. Суспільство споживання в роботі охарактеризовано як тип суспільства, в якому провідного значення в цінностях, соціальних практиках людей та у сфері виробництва набуває споживання речей, послуг та інших компонентів суспільного й індивідуального життя.
    У вивченні поведінки споживачів у соціології склалося два базові підходи: об’єктивістський і суб’єктивістський. Згідно з об’єктивістським підходом, поведінка споживачів формується під впливом об’єктивних умов існування індивіда в суспільстві. Регулювання повсякденного споживання здійснюється економічними, технічними, політичними й медіа-засобами. Представники суб’єктивістського підходу вважають, що воля, свідомість (підсвідомість), діяльність людини й інтерактивна взаємодія є визначальними факторами, що зумовлюють споживчу поведінку людини.
    Найбільш помітними фігурами, які розробляли проблематику, що пов’язана зі споживанням, є А. Бард, Ж. Бодрійяр, Т. Веблен, Дж. де Грааф, Г. Зіммель, Я. Зондерквіст, В. Ільїн, К. Лодзяк, В. Тарасенко, Е. Фромм, Д. Шор та ін.
    Існує суперечність між економічною доцільністю суспільства споживання та культурною небажаністю його, між позитивним значенням інтенсивного споживання для економіки і негативним – для культури та екології. Одночасно зі становленням суспільства споживання як соціальної реальності та апологетичних щодо нього концепцій формувалися його теоретичні альтернативи за рахунок системного виявлення можливостей і технологій протидії його негативним наслідкам.
    У цьому плані можна відзначити концепції формування розумних потреб особистості, поширення прагнення до здорового способу життя, змістовного дозвілля.
    Однак не слід протиставляти позитивні та негативні аспекти суспільства споживання, адже негативні ознаки споживання є продовженням позитивних. Якщо враховувати певне зростання якісності життя, то навіть символічне, знакове споживання можна розглядати з позитивних позицій. Культура вводить споживання в помірні рамки, обмежує мірою. Завдяки цьому відбувається формування елементів постспоживчого суспільства, суб’єктам якого властиві етичні мотиви, відповідальність перед майбутнім, переважання інформаційного споживання над матеріальним, дауншифтинг, спрощення тощо.
    Споживчі інтенції, що продукуються агресивним маркетингом і конкурентним споживанням, конвертуються в культурні форми споживання, а саме: споживання освіти і вражень, розваг.
    Стосовно сфери освіти споживаються не стільки знання, скільки його інституціональні маркери – дипломи, а враження споживаються через туризм, кулінарію, екзотичні східні культи, спорт (пасивний і активний).
    2. Для суспільства споживання характерним є поширення символічних видів споживання, коли речі споживаються не для задоволення матеріальної потреби, а для підтвердження свого соціального статусу (споживаються не речі, а знаки, які ці речі репрезентують). Якщо раніше демонстративне споживання було притаманно нечисленному класу заможних, то в сучасному масовому суспільстві цей тип споживання набуває масового характеру. Інституціоналізація символічних видів споживання відбувається трьома шляхами (утвердження цих форм у суспільній свідомості як “нормальних”; сприйняття носіями цих форм споживання як нормальних і поширення кількості таких носіїв та випадків; утвердження змін у практиках споживання) і передбачає виявлення функцій символічного споживання. Зокрема, визначено такі його функції, як: соціалізуюча, ідентифікаційна, комунікативна, статусно-означальна, знакова, функція соціальної мобільності, функція формування споживчої спільноти, відтворення, адаптаційна, ігразаційна. Крім перелічених, символічне споживання має комплекс соціально-психологічних функцій, таких як: сексуальна, формування гідності та впевненості в собі, підкріплення Я-концепції тощо.
    Закріплення символічного споживання в повсякденній практиці напряму залежить від матеріальних можливостей населення. В умовах економічної кризи, коли масово погіршується матеріальне становище людей без зниження їхнього соціального статусу, зростає потреба в зовнішніх ефектах, які слугують для статусної й рольової презентації, частково (за рахунок маскування, мімікрії) компенсують неконсистентність статусу та дають людині змогу, хоча б ззовні, стати для навколишнього світу адекватною своєму статусу. Символічне споживання пов’язане із символічною соціальною мобільністю, що відбувається без фактичної зміни матеріальних ознак статусу.
    3. Наявність суспільства споживання підтверджується відповідними соціальними практиками, які виражаються як у реальних діях, так і в ментальних характеристиках, що супроводжують їх: бажанні купувати, міняти речі, наявності споживчого ставлення до будь-яких сторін свого життя.
    Ознаки суспільства споживання, що спостерігаються у відповідних соціальних практиках, у роботі емпірично виявлені та виміряні для умов українського суспільства в матриці соціологічних фактів, тобто виміряної достовірності відповідних відповідей на запитання анкети.
    Формування наукового знання щодо соціальних практик відбувалось у межах різних підходів. На перших етапах застосовувалися концепції “економічної людини”, яка має вроджені потреби та приймає раціональні рішення (Л. Вальрас, У. Джевонс, Е. Енгель, К. Менгер, В. Парето, Д. Рікардо, Е. Слуцький, А. Сміт, А. Тюрго, Дж. Хікс). Розширенню уявлень про людину, яка споживає, сприяли концепції А. Маршалла, Ж.-Б. Сея (ключова ідея: хвастощі, шляхетні або дурні спонукання впливають на споживання), Г. Гільдебранда, Р. Рошера (ключова ідея: потреби, світогляд, смаки формуються під впливом суспільства), Г. Лебона, Г. Тарда про вплив несвідомого (ключова ідея: наслідування є головним механізмом поведінки). Теорія дозвільного класу Т. Веблена створила підґрунтя для розуміння впливу соціальних груп та статусу на споживання (спосіб життя визначає поведінку, а “споживання напоказ” (демонстративне), виражене в дозвільному житті, споживанні нематеріальних цінностей, виступає засобом досягнення поваги та визнання в суспільстві).
    Вивчення соціальних практик споживання в межах соціологічного підходу відбувалося з позицій структурного функціоналізму, методологічного індивідуалізму, соціального біхевіоризму, символічного інтеракціонізму, що увібрали в себе традиції природних і соціальних наук та поряд з поняттям “поведінка” оперують поняттями “активність”, “дія”, “діяльність”, “вчинок” тощо. Питання про роль “соціального”, суспільних інститутів, традицій, норм у формуванні поведінки людини, яка споживає, набуло розвитку й у працях М. Вебера, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, Т. Парсонса, П. Сорокіна.
    Сучасний рівень соціологічного дослідження соціальних практик багато в чому визначається здобутками М. Вебера щодо типів соціальної дії, методологічними позиціями структурно-функціонального аналізу Т. Парсонса. Для сучасного аналізу соціальних практик споживачів важливим є положення П. Бурдьє, відповідно до якого діяльність людини пов’язана з габітусом, визначена обсягом та структурою економічного, культурного, соціального капіталів і спрямована на визначення позиції в соціальному просторі, а споживання людини нерозривно пов’язано з її статусом у соціальній структурі та стилем життя.
    4. Здійснено аналіз поняттєво-категорійного апарату дослідження, зокрема, понять “поведінка”, “соціальні практики споживача”, “мотивація”, “цінності та норми споживання”.
    Споживання фігурує в суспільстві у вигляді діяльності, соціальних практик споживачів, їхньої взаємодії з групами, функціонування специфічної системи цінностей і прояву соціального життя.
    Споживання постає у вигляді особливої форми соціальної діяльності, що реалізується різними способами і, відповідно, виявляється у вигляді різних типів соціальних практик споживачів. Соціальні практики залежать від системи потреб суспільства, соціальних страт (груп) та особистості. Кожна з них характеризується певним набором потреб, які умовно поділяються на дві великі групи: утилітарні й гедоністичні. Вирішення завдань дослідження передбачало розмежування потреб за критерієм раціональності (раціональні та ірраціональні). При цьому виходили з того, що в суспільстві споживання в населення домінують ірраціональні потреби. Для розуміння соціальних практик споживачів важливим є знання систем соціальної взаємодії й особливостей їх функціонування. Інтереси та потреби груп і спільнот виступають як критерії добору для вибіркового визначення поділюваних ними цінностей. Предмети споживання мають різну цінність (значення і зміст) для різних соціальних груп, оскільки в них існують розбіжності в соціальних, економічних, естетичних, релігійних, політичних інтересах, саме тому характер і поведінка в процесі споживання в різних груп неоднакові.
    5. Соціальні практики споживача розрізняються за моделями та типами. На конфігурацію моделей соціальних практик споживання здійснюють вплив процеси формування ринкових відносин, рівень життя, добробут, соціальна криза, соціальна стратифікація, реклама, засоби масової інформації, культурні взірці, громадська думка, найближче соціальне оточення, спілкування. Отже, соціальні практики споживання мають соціальну та соціокультурну зумовленість.
    Усі ці фактори підпорядковуються мультипліфакторному принципу. Адекватне дослідження споживачів та особливостей їх практик відбувається тоді, коли ми комплексно використовуємо загальностатистичні показники рівня життя, прожиткового мінімуму, оцінку рівня бідності; інтегральні показники (інтегральний індекс соціального самопочуття, індекс споживчих настроїв, індекс соціальної задоволеності); монокритеріальні показники (освіта, заняття, прибуток); суб’єктивні показники. Для повноти аналізу необхідно включити психологічні характеристики рис особистості споживача.
    6. У роботі проаналізовано сутність, якості та ознаки суспільства споживання й констатовано, що консьюмеризм тріумфує абсолютно в усіх державах, незалежно від їх історичних, культурних і релігійних традицій, а також соціально-політичного ладу. Зростання споживання пов’язане зі зростанням добробуту населення, що базується на науково-технічному прогресі. Але й країни, що не досягли достатнього рівня добробуту, теж мають ознаки суспільства споживання. Це зумовлено інтернаціоналізацією суспільного життя, глобальним характером комунікацій. Україна як сучасне суспільство відчуває на собі наслідки споживацької активності в намірах або діях населення. Суспільство споживання в Україні має деякі спільні ознаки з іншими країнами, але наявні характерні відмінності. Це відображає єдність процесів глобалізації та локалізації в сучасному світі. Обґрунтовано авторську точку зору на стан суспільства споживання в сучасній Україні, яка полягає в такому.
    У цілому в нашій країні створено мінімально необхідні передумови для формування суспільства споживання. До особливостей суспільства споживання в Україні можна віднести поширення ознак суспільства споживання здебільшого в суб’єктивній сфері за рахунок формування потреб, стандартів та ментальних ознак свідомості, які відповідають незрілому суспільству споживання. Ідеться про недоповнюваність відповідних практик споживання адекватними формами виробничої продуктивності та інвестиціями в інтелектуальний саморозвиток, необхідний для здобуття інтелектуального капіталу й підвищення продуктивності праці. На противагу західному суспільству споживання, яке формувалось в умовах достатку, українське суспільство споживання формується в умовах, значно гірших у матеріальному плані порівняно з будь-яким західним суспільством. Це призводить, з одного боку, до відставання й генерує передумови для мімікрійних і симуляційних практик споживання для більшості населення, а з іншого – пов’язує український консьюмерат з меншістю, що становить “дозвільний клас”, за термінологією Т. Веблена.
    Теорія суспільства споживання розвивається нами, перш за все, за рахунок концепції інформаційно-споживчого суспільства. Активні споживачі є найбільш активними споживачами інформації, користувачами Інтернету. Суб’єкти суспільства споживання одночасно виступають суб’єктами інформаційного суспільства. Зв’язок споживацтва з інформаційними потребами та інформаційною сферою свідчить про нову тенденцію: перенесення споживання у віртуальну сферу. Гедонізм переноситься з матеріального світу у віртуальний, не речі, а їх симуляція стає перевагою.
    Під інформацією в цьому випадку і в цьому контексті розуміються не нові відомості, а клас явищ, які пов’язані із сучасною комп’ютерною, комунікативною, інформаційною технікою, технологією і тим, що вона забезпечує, наприклад Інтернет, ігри, віртуальні розваги, пристрасть до телефонів (смартфонів, айфонів) та планшетів, віртуальні комунікативні ігри (наприклад, соціальна мережа “Фотокраїна”). Навіть дауншифтинг здійснюється переважно не для саморозвитку, а з метою збільшення часу для розваг.
    Іншими компонентами авторської розробки теорії суспільства споживання є розгляд ролі групи та громадської думки як факторів споживацької активності. Проаналізовано не лише негативні, а й позитивні ознаки споживацтва: воно виступає не тільки як стимул до розвитку виробництва, а і як вираження бажання кращого життя, як засіб самореалізації особистості.
    Характерною ознакою суспільства споживання є міжінституціональні впливи соціальних практик споживання на соціальні інститути сім’ї, медицини, освіти, релігії тощо. Розвиток теорії суспільства споживання та виявлення його особливостей в Україні відбувалися також за рахунок тез щодо неотрадиційного споживання та подвійної символізації споживання.
    Неотрадиційне споживання сформувалось в Україні в умовах поєднання процесів постмодернізації та системної кризи. Неотрадиційне споживання включає символічні потреби до кола необхідних, до тих, що входять до переліку потреб, що слугують відтворенню людини. Символічне споживання в умовах України перестає бути надлишковим і виражати надлишковість зрілого суспільства споживання. В умовах кризи формується подвійна символічність споживання. Тобто символічність споживання реалізується умовно, за рахунок зовнішніх ефектів символів соціального статусу та демонстрації наявності нормативної речової оснащеності.
    7. У роботі здійснено емпіричну верифікацію споживчої свідомості й соціальних практик споживання в Україні. Для вирішення цього завдання виокремлено суб’єктів та акторів суспільства споживання, таких як: активні споживачі (консьюмерат, люмпен-консьюмерат), раціональні й консервативні споживачі. На емпіричному рівні проаналізовано та порівняно цінності й практики різних груп населення: молоді, людей середнього віку, людей з високим рівнем інформаційної культури, населення з різним рівнем матеріального статку тощо, що дає змогу більш змістовно характеризувати соціальну диференціацію в суспільстві за критерієм споживання. Суспільство споживання еволюціонує в гедоністичне суспільство, де головним об’єктом споживання стають не речі, а розваги, що мають переважно віртуальний характер та джерело.
    8. Досліджено на емпіричному рівні економічні та соціокультурні детермінанти формування соціальних практик споживання. У регіональному вимірі можна виділити три типи споживчих установок. Для першої моделі характерні приблизно рівні частки, близькі до чверті, активної та консервативної установок на споживання. Раціональна підгрупа становить приблизно половину респондентів Житомирської та Львівської областей. Другий тип – з помірною асиметрією активної й консервативної споживчої свідомості. У цій підгрупі активних споживачів приблизно у 2 рази більше, ніж консервативних (Донецька та Полтавська області). І третій тип з різкою асиметрією, в якій підгрупа активних споживачів у 3 рази перевищує за кількістю підгрупу консервативних (регіонально це Запоріжжя, Кривий Ріг та Ужгород).
    Для мотивації споживання більшості респондентів характерними є індивідуалістичні позиції, що підкреслюють унікальність людини. Мода як показник соціально зумовленої мотивації у виборі речей у цьому дослідженні посідає останнє місце в переліку різних мотивів. Це відображає еволюцію суспільства в бік постмодерного типу.
    Підтвердженням цього висновку є мотиви, за якими змінили своє життя близько 1/5 респондентів. Активні споживачі, перш за все, зробили це для покращення, гармонізації особистого життя, щоб отримати задоволення. Індивідуалізація суспільства найбільш чітко виявляється в способі життя й характері споживання українського консьюмерату. Через змішаний характер нашого суспільства доволі велика частина населення продовжує поділяти традиційні та модерні моделі споживацької поведінки й способу життя в цілому. Консьюмерат, за результатами проведеного дослідження, складається з активних, діяльнісно різнобічних людей, що виявляють інтерес до багатьох сторін життя.
    Значна частина населення України за зовнішньоповедінковими ознаками відповідає консьюмерату, що представлений у високорозвинутих країнах. Це, однак, не означає, що респонденти можуть дозволити собі реальну свободу дій відповідно до стандартів суспільства споживання, а переважно мають готовність до таких дій.
    Більшість факторів життєвого успіху для консьюмерату у великих містах України має інструментальний характер. Раціональні, ірраціональні, соціально схвалювані й несхвалювані засоби досягнення успіху використовуються консьюмератом більш активно, ніж консервативними споживачами. Представники консьюмерату, згідно з нашим дослідженням, оцінюють себе більш прагматично, певною мірою цинічно, будучи водночас спрямованими на успіх, досягнення й максимальну реалізацію життєвих можливостей.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Аверикиева Ю.П. История теоретической мысли в американской этнографии / Ю.П. Аверикиева. – М. : Наука, 1979. – 288 с.
    2. Автономов В.С. Модель человека в экономической науке / В.С. Автономов. – СПб. : Экономическая школа, 1998. – 230 с.
    3. Автономов В.С. Человек в зеркале экономической теории / В.С. Автономов. – М. : Наука, 1993. – 176 с.
    4. Акимов Д. Социальный маркетинг: предмет и основные типы / Д. Акимов // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2009. – № 1. – С. 187–201.
    5. Алармизм : экологический словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ecology.sci-lib.com/article0000024.html.
    6. Алешина И.В. Поведение потребителей / И.В. Алеши¬на. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 1999. – 384 с.
    7. Анализ поведения потребителей [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.expert.com.ua/forum_smf/index.php?topic=3117.0.
    8. Андреева Г.М. Социальная психология : учебник для высших учебных заведений / Г.М. Андреева. – М. : Аспект Пресс, 2002. – 364 с.
    9. Андреенкова Н.В. Сравнительный анализ удовлетворенности жизнью и определяющих ее факторов / Н.В. Андреенкова // Мониторинг общественного мнения. – 2010. – № 5 (99). – С. 189–215.
    10. Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А.В. Аникин. – 3-е изд. – М. : Политиздат, 1979. – 367 с.
    11. Ардин В. Апофеоз потребления [Электронный ресурс] / В. Ардин. – Режим доступа: http://www.btl.su/info/articles/162.
    12. Ардин В. Коньсюмеризм и поведение потребителей в разных странах [Электронный ресурс] / В. Ардин. – Режим доступа: http://www.reclama.su/viewtopic.php?t=1702.
    13. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель // Философы Греции. Основы основ: логика, физика, этика. – М. : ЭКСМО-Пресс ; Харьков : Фолио, 1999. – С. 793–1026.
    14. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон. – М., 1992. – 608 с.
    15. Асочаков Ю.В. Американская культурная антропология: замысел естественной истории культуры / Ю.В. Асочаков, М.А. Чегринец // Вестник Санкт-Петербургского государственного университета. Сер. Философия и социально-политические науки. – СПб., 1993. – № 6. – С. 24.
    16. Ассель Г. Маркетинг: принципы и стратегия : учебник для вузов / Г. Ассель ; [пер. с англ. ; науч. ред. В.Н. Калгин]. – 3-е изд. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 376 с.
    17. Багоцци Р.П. Социальная психология потребителя / Р.П. Багоцци. – М. : ACADEMIA, 2008. – 272 с.
    18. Бакиров В.С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора / В.С. Бакиров. – Харьков : Вища школа, 1988. – 147 с.
    19. Баранова Л.Я. Потребности, доходы, потребление : экономический словарь-справочник / Л.Я. Баранова, А.И. Левин. – М. : Экономика, 1988. – 351 с.
    20. Бард А. Netократия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма : [пер. со швед.] / А. Бард, Я. Зодерквист. – СПб. : Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004. – 252 с.
    21. Бачинин В.А. Энциклопедия философии и социологии права / В.А. Бачинин. – СПб. : Пресс, 2006. – 1093 с.
    22. Бевзенко Л. Жизненный успех, ценности, стили жизни / Л. Бевзенко // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2007. – № 4. – С. 132–151.
    23. Бекешкіна І. Роки незалежності – позитиви і негативи. Ставлення до демократії [Електронний ресурс] / І. Бекешкіна. – Режим доступу: http://www.mediaschool.parlament.org.ua/uploads/content/alumni/
    oooobekeshkina.pdf.
    24. Беленов О.Н. Поведение потребителей : учеб. пособ. / О.Н. Беленов, Л.И. Стадниченко. – Воронеж : Изд-во Воронежского гос.
    ун-та, 2001. – 224 с.
    25. Беляева Л.А. Кому на Руси жить хорошо? Стратегии выживания, адаптации, преуспевания / Л.А. Беляева // Социологические исследования. – 2001. – № 6. – С. 44–53.
    26. Бендас Т.В. Гендерная психология : учеб. пособ. для студ. вузов / Т.В. Бендас. – СПб. : Питер, 2005. – 430 с.
    27. Бергер П. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман ; [пер. Е. Руткевич]. – М. : Медиум, 1995. – 333 с.
    28. Берн Ш. Гендерная психология. Секреты психологии мужчин и женщин / Ш. Берн. – СПб. : Прайм-Еврознак, 2004. – 320 с.
    29. Блау М. Экономическая мысль в ретроспективе / М. Блау. – М. : Дело ЛТД, 1994. – 687 с.
    30. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрийяр. –
    2-е изд. – М. : Добросвет : КДУ, 2006 а. – 389 с.
    31. Бодрийяр Ж. Симуляторы и симуляции / Ж. Бодрияйр. – М. : Добросвет, 1981. – 390 с.
    32. Бодрийяр Ж. Система вещей / Ж. Бодрияйр. – М. : РУДОМИНО, 2001. – 224 с.
    33. Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального / Ж. Бодрийяр ; [пер. с фр. Н.В. Суслова]. – Екатеринбург :
    Изд-во Уральского ун-та, 2000. – 96 с.
    34. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры : [пер. с фр.] / Ж. Бодрийяр. – М. : Культурная революция : Республика, 2006 б. – 269 с.
    35. Болтавин А.Н. Статусные рассогласования: методология анализа и практика исследований [Электронный ресурс] / А.Н. Болтавин. – Новосибирск : Новосибирский гос. ун-т, 2002. – Режим доступа: http://sj.obliq.ru/article/15.
    36. Большой толковый социологический словарь (Collins) / [сост. Д. Джери ; пер. с англ. Н.Н. Марчук]. – М. : Вече : АСТ, 2001. – Т. 2 (П–Я). – 528 с.
    37. Булгаков С.Н. О социальном идеале / С.Н. Булгаков // Труды по социологии и теологии : в 2 т. – М. : Наука, 1999. – Т. 1. – С. 251–273.
    38. Булгаков С.Н. Об экономическом идеале / С.Н. Бул¬гаков // Труды по социологии и теологии : в 2 т. – М. : Наука, 1999. – Т. 1. – С. 231–250.
    39. Бурдье П. Рынок символической продукции / П. Бурдье // Вопросы социологии. – 1993. – № 1–2. – С. 49–62.
    40. Бурдье П. Социальное пространство и символическая власть / П. Бурдье // THESIS. – 1993. – № 2. – C. 137–150.
    41. Бурдье П. Структура, габитус, практика / П. Бурдье // Журнал социологии и социальной антропологии. – 1998. – № 2. – С. 44–60.
    42. Бурдье П. Формы капитала / П. Бурдье // Экономическая социология. – 2002. – Т. 3. – № 5. – С. 60–74.
    43. Бурлачук В. Символ і симулякр. Концепція символу в соціології постмодерну / В. Бурлачук, В. Танчер // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 1. – С. 15–29.
    44. Бурлачук В.Ф. Символ и власть: Роль символических структур в построении картины социального мира / В.Ф. Бурлачук. – К. : ИС НАНУ, 2002. – 266 с.
    45. Бьюмонт М. Мир как универсальный магазин: утопия и политика потребления в конце XIX в. [Электронный ресурс] / М. Бьюмонт. – Режим доступа: http://www.nlo.magazine.ru.
    46. Введенская А. Мрак потребительства [Электронный ресурс] / А. Введенская. – Режим доступа: http://inductor1.ucoz.ru/publ/14-1-0-298.
    47. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. – М., 1990. – 808 с.
    48. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / М. Вебер ; [пер. з нім. О. Погорілого]. – К. : Основи, 1994. – 261 с.
    49. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен. – М. : Прогресс, 1984. – 367 с.
    50. Верховин В.И. Экономическая социология и экономическое поведение / В.И. Верховин // Общая социология : учеб. пособ. / [под ред. А.Г. Эфендиева]. – М., 2000. – 654 с.
    51. Верховин В.И. Экономическая социология : монография / В.И. Верховин, В.И. Зубков. – М. : Изд-во РУДН, 2002. – 459 с.
    52. Веселов Ю.В. Экономическая социология: история идей / Ю.В. Веселов. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1995. – 164 с.
    53. Вождь экономической контрреволюции [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://karpattour.narod.ru/fridman1234.htm.
    54. Ворона В.М. // Вісник НАН України. – 2011. – № 7. – С. 34–37.
    55. Всеукраїнська громадська асоціація “Союз споживачів України” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://consumerunion.org.ua/
    news.php?cat_id=3&art_id=450.
    56. Вторичная Бедность // Социологический словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://enc-dic.com/sociology/Vtorichnaja-Bednost-1075.html.
    57. Гантер Б. Типы потребителей: введение в психографику / Б. Гантер, А. Фернхам ; [пер. с англ. ; под ред. И.В. Андреевой]. – СПб. : Питер, 2001. – 304 с.
    58. Гатальська С.М. Філософія культури / С.М. Гатальська. – К. : Либідь, 2005. – 328 с.
    59. Гегель Г.В.Ф. Филocoфия иcтopии / Г.В.Ф. Гегель // Гегель Г.В.Ф. Сочинения : в 14 т. / Г.В.Ф. Гегель – М. : Государственное социально-экономическое изд-во, 1935. – Т. 8. – 468 с.
    60. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации : [пер. И. Тюрина] / Э. Гидденс. – М. : Академический проект, 2005. – 528 с.
    61. Гильдебранд Б. Политическая экономия настоящего и будущего / Б. Гильдебранд. – М. : Директ-Медиа, 2007. – 282 с.
    62. Голдсмит Р. Психология потребителя в маркетинге / Р. Голдсмит, С. Браун, Г. Фоксолл. – СПб. : Питер, 2001. – 348 с.
    63. Головаха Е.И. Интегральный индекс социального самочувствия (ИИСС): конструирование и применение социологического теста в массовых опросах / Е.И. Головаха, Н.В. Панина. – Киев : Ин-т социологии НАН Украины, 1997. – 64 с.
    64. Головаха Е.И. Социальное безумие: история, теория и современная практика / Е.И. Головаха, Н.В. Панина. – К. : Абрис, 1994. – 168 с.
    65. Головаха Є. Українське суспільство 1992–2008: Соціологічний моніторинг / Є. Головаха, Н. Паніна. – К., 2008. – 85 с.
    66. Головин С.Ю. Словарь практического психолога / С.Ю. Головин. – Минск : Харвест, 1997. – 800 с.
    67. Горяинов В.П. Ценностные суждения в России и Западной Европе: сравнительный анализ / В.П. Горяинов // Социс. – 2009. – № 5. – С. 114–120.
    68. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни / И. Гофман ; [пер. с англ. А.Д. Ковалева]. – М. : КАНОН-пресс-Ц : Кучково поле, 2000. – 304 с.
    69. Грааф Дж. Потреблятство. Болезнь, угрожающая миру / Джон де Грааф, Дэвид Ванн, Томас Нэйлор ; [пер. с англ. Н. Макаровой]. – М. : Ультракультура, 2003. – 392 с.
    70. Гребениченко Д.Х. Потребительские настроения: долгая дорога в Россию / Д.Х. Гребениченко, С.Ф. Гребениченко // Социологические исследования. – 1998. – № 2. – С. 31–42.
    71. Губницына О. Религия и современное общество потребления: введение в проблему / О. Губницына // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2007. – Т. 10. Спецвыпуск. – С. 77–86.
    72. Делез Ж. Эмпиризм и субъективность: Опыт о человеческой природе по Юму. Критическая философия Канта: учение о способностях. Бергсонизм. Спиноза / Жиль Делез ; [пер. с фр. и послесл. Я.И. Свирский]. – М. : Per Se, 2001. – 475 с.
    73. Денисова Е.С. Поведение потребителей / Е.С. Денисова ; Московская финансово-промышленная академия. – М., 2005. – 111 с.
    74. Джевонс У.С. Об общей математической теории политической экономии / У.С. Джевонс // Теория потребительского поведения и спроса. – СПб. : Экономическая школа, 1993. – С. 67–77.
    75. Джеймисон Ф. Постмодернизм и общество потребления / Ф. Джеймисон // Логос. – 2000. – № 4. – С. 63–77.
    76. Динаміка середньомісячної номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності у 1995–2009 рр. [Електронний ресурс] / Головне управління статистики у Запорізькій області. – Режим доступу: http://zp.ukrstat.gov.ua/images/stories/dinam_zp_god95-09.pdf.
    77. Диференціація життєвого рівня населення [Електронний ресурс] / Головне управління статистики у Запорізькій області. – Режим доступу: http://zp.ukrstat.gov.ua/content/view/2203/331/
    78. Для українців провели межу бідності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tsn.ua/groshi/dlya-ukrayinciv-proveli-mezhu-bidnosti.html.
    79. Добреньков В.И. Социология : учебник / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. – М. : ИНФРА-М, 2003. – 624 с.
    80. Донченко Е.А. Формирование разумных потребностей личности / Е.А. Донченко, Л.В. Сохань, В.А. Тихонович. – К., 1984. – 222 с.
    81. Донченко Е.А. Потребление и развитие личности (социально-психологический анализ) / Е.А. Донченко. – К. : Наукова думка, 1982. – 255 с.
    82. Доходи населення Запорізької області [Електронний ресурс] / Головне управління статистики у Запорізькій області. – Режим доступу: http://zp.ukrstat.gov.ua/images/stories/doxod2002-2010.pdf.
    83. Дружинин H.Л. Рациональный выбор потребителя / H.Л. Дружинин. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского гос. ун-та, 1996. – 13 с.
    84. Дюркгейм Э. Социология: ее предмет, метод, предназначение / Э. Дюркгейм. – М. : Канон, 1995. – 352 с.
    85. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Э. Дюркгейм. – М. : Наука, 1991. – 572 с.
    86. Европейское Социальное Исследование (ESS) / Институт сравнительных социальных исследований [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.cessi.ru/index.php?id=141.
    87. Егоршин А.П. Мотивация трудовой деятельности : учеб. пособ. / А.П. Егоршин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ИНФРА-М, 2006. – 464 с.
    88. Економічна соціологія : навч. посіб. / [В.М. Ворона, В.Є. Пилипенко, В.І. Тарасенко та ін.]. – К. : Ін-т соціології НАН України, 1997. – 273 с.
    89. Емельянов Ю.Н. Введение в культурантропологию : учеб. пособ. / Ю.Н. Емельянов. – СПб., 1992. – 61 с.
    90. Еникеев М.И. Общая и социальная психология / М.И. Еникеев. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 624 с.
    91. Еремичева Г.В. Изменение тенденций потребительского поведения петербуржцев за годы реформ и подходов к его изучению / Г.В. Еремичева // Социология потребления. – СПб., 2001. – С. 61–77.
    92. Єфременко Т. Зміни ціннісних орієнтацій населення в економічній сфері за роки інституційних трансформацій: внутрішньогенераційна динаміка / Т. Єфременко // Українське суспільство 1992–2006. Соціологічний моніторинг / за ред. В. Ворони, М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2006. – С. 129–138.
    93. Жилина Л.Н. Проблемы формирования разумных потребностей в материальных благах / Л.Н. Жилина, В.Н. Соколов // Социологические исследования. – 1980. – № 1. – С. 52–59.
    94. Заволокина О. Потребление культуры и культура потребления (доклад на семинаре по социологии культуры) [Электронный ресурс] / О. Заволокина. – Режим доступа: http://sociologist.nm.ru/study/seminar_06_1.
    htm.
    95. Закон України “Про захист прав споживачів” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
    cgi?nreg=1023-12.
    96. Залесский П.К. Мировой и российский опыт типологии потребителей по стилю жизни / П.К. Залесский // Маркетинг и маркетинговые исследования в России. – 2002. – № 5. – С. 4–12.
    97. Здравомыслов А.Г. Общая социология : хрестоматия / А.Г. Здравомыслов, Н.И. Лапин. – М. : Высшая школа, 2006. – 783 с.
    98. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. (Актуальные проблемы исторического материализма) / А.Г. Здра¬вомыслов. – М. : Политиздат, 1986. – 223 с.
    99. Зимбардо Ф. Социальное влияние / Ф. Зимбардо, М. Ляйппе. – СПб. : Питер, 2001. – 448 с.
    100. Зиммель Г. Избранное / Г. Зиммель. – М. : Юрист, 1996. – Т. 1: Философия культуры. – 671 с.
    101. Зиммель Г. Конфликт современной культуры / Г. Зим¬мель // Зиммель Г. Избранное / Г. Зиммель. – М., 1996. – Т. 1: Философия культуры. – С. 494–516.
    102. Зиммель Г. Мода / Г. Зиммель // Зиммель Г. Сочинения : в 2 т. / Г. Зиммель. – M., 1996. – Т. 1. – С. 271–302.
    103. Зиммель Г. О сущности культуры / Г. Зиммель // Зиммель Г. Избранное / Г. Зиммель. – М. : Юрист, 1996. – Т. 1: Философия культуры. – С. 475–482.
    104. Зиммель Г. Философия денег / Г. Зиммель // Теория общества. – М. : КАНОН-Пресс-Ц, 1999. – С. 33–89.
    105. Зоська Я.В. Парадигмы для изучения образования в социологическом дискурсе / Я.В. Зоська // Нова парадигма : журнал наукових праць / [голов. ред. В.П. Бех] ; Пед. ун-т імені М.П. Драгоманова ; Творче об’єднання “Нова парадигма”. – К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – Вип. 82. – С. 173–178.
    106. Зоська Я.В. Образование как структура и процесс в свете теории социального действия / Я.В. Зоська // Психологія і суспільство. – Тернопіль, 2009. – № 3. – С. 86–89.
    107. Зоська Я.В. Ринкові механізми надання освітніх послуг: соціологічний аспект / Я.В. Зоська // Соціальні технології. – К. : КПУ, 2008. – Вип. 38. – С. 202–206.
    108. Зоська Я.В. Суспільство споживання та соціальні практики споживачів в Україні : монографія / Я.В. Зоська. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – 352 с.
    109. Зоська Я.В. Суспільство споживання: український контекст / Я.В. Зоська // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Х. : ХНУ, 2011. – Вип. 17. – С. 325–328.
    110. Зоська Я.В. Теоретико-концептуальні підходи аналізу соціальних практик споживачів: соціологічна рефлексія / Я.В. Зоська // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. / [редкол.: О.Л. Скідін (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2010. – Вип. 48. – С. 126–133.
    111. Зоська Я.В. Взаємозв’язки інформаційної культури та соціальних практик споживання (за результатами емпіричного дослідження) / Я.В. Зоська // Соціологічні дослідження. – Луганськ : Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля, 2011. – Вип. 11. – С. 63–71.
    112. Зоська Я.В. Громадська думка та поведінка споживачів / Я.В. Зоська // Економічна соціологія : навч. посіб. / [за ред. к.і.н., проф. Ж.Д. Малахової]. – Запоріжжя : КПУ, 2010. – С. 190–208.
    113. Зоська Я.В. До питання про специфіку феномену споживацтва в умовах України / Я.В. Зоська // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. / [редкол. : О.Л. Скідін (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2010. – Вип. 43. – С. 63–69.
    114. Зоська Я.В. Інституціоналізація та функції символічних форм споживання / Я.В. Зоська // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. / [редкол. : О.Л. Скідін (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2010. – Вип. 44. – С. 63–72.
    115. Зоська Я.В. Механізми формування поведінки споживачів послуг у системі вищої освіти / Я.В. Зоська // Мультиверсум. Філософський альманах. – К. : Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 2008. – Вип. 75. – С. 234–240.
    116. Зоська Я.В. Неотрадиціоналізм у соціальних практиках споживання / Я.В. Зоська // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. / [редкол.: О.Л. Скідін (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – Вип. 50. – С. 107–117.
    117. Зоська Я.В. Новый институциональный кризис высшего образования / Я.В. Зоська // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Х. : ХНУ, 2008. – С. 508–510.
    118. Зоська Я.В. Общественное мнение и потребительские настроения / Я.В. Зоська, В.О. Халтобин // Харьковские социологические чтения – 98 : сб. науч. работ. – Харьков : Радар, 1998. – С. 295–296.
    119. Зоська Я.В. Потребительское поведение как объект социологического анализа / Я.В. Зоська, В.О. Халтобин // Харьковские социологические чтения : сб. науч. работ. – Харьков, 1999. – С. 186–188.
    120. Зоська Я.В. Профанне та сакральне як аспекти споживацької свідомості / Я.В. Зоська // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія: Соціологія. – Донецьк : Донецький держ. ун-т упр-ня, 2010. – Вип. 178. – С. 152–160.
    121. Зоська Я.В. Социальная легитимация как источник современного права / Я.В. Зоська // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. / [редкол.: О.Л. Скідін (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2009. – Вип. 41. – С. 45–49.
    122. Зоська Я.В. Соціальне значення зовнішніх ефектів речей у суспільстві споживання: інституціональний аналіз / Я.В. Зоська // Грані : науково-політичний і громадсько-аналітичний альманах / [наук. ред. С.В. Шевцов] ; ДНУ ім. Олеся Гончара. – Д. : Грані, 2010. – Вип. 4 (72). – С. 117–120.
    123. Зоська Я.В. Споживча свідомість та соціальні практики споживання в Україні / Я.В. Зоська // Соціологічні дослідження. – Луганськ : Східноукр. нац. ун-т ім. Воло¬димира Даля, 2010. – Вип. 9. – С. 48–57.
    124. Зоська Я.В. Стилі життя студентів: спроба визн
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины