ІСТОРИЧНА СВІДОМІСТЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: СОЦІАЛЬНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПОГЛЯД

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису
УДК 316.64: 057.87 (477)

Пержун Володимир Васильович

ІСТОРИЧНА СВІДОМІСТЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: СОЦІАЛЬНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПОГЛЯД

Спеціальність 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
Докаш Віталій Іванович доктор філосовських наук, професор

Чернівці – 2011

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження історичної свідомості………………………………………………………………………...15
1.1. Еволюція наукових поглядів становлення і розвитку історичної свідомості………………………………………………………………………...15
1.2. Історична свідомість як соціальний факт………………………………….36
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...60
Розділ 2. Історична свідомість студентської молоді: специфіка і сучасні тенденції………………………………………………………………………….64
2.1. Особливості історичної свідомості студентів……………………………..64
2.2. Сучасні тенденції розвитку історичної свідомості студентської молоді…………………………………………………………………………….81
Висновки до розділу 2…………………………………………………………..96
Розділ 3. Формування історичної свідомості студентської молоді: соціально-технологічний підхід…………………………………………………………….99
3.1. Історична свідомість як об’єкт соціального управління…………………99
3.2. Роль емпірико-соціологічних досліджень в технологізації формування історичної свідомості…………………………………………………………..119
Висновки до розділу 3………………………………………………………….149
Висновки………………………………………………………………………..153
Список використаних джерел та літератури………………………………….162
Додатки………………………………………………………………………….179

ВСТУП
Актуальність дослідження. Вивчення історичної свідомості як однієї з форм суспільної свідомості набуває особливої актуальності у суспільствах, що потребують змін, так як вона має безпосередній прояв у сучасності – у виробництві, традиціях, звичаях, побуті, в матеріальній і духовній культурі. Сам факт соціального буття та існування протягом всієї людської цивілізації різних форм засвоєння історичного минулого, соціально-історичного досвіду є свідченням соціальної важливості ефективного використання історичної свідомості у процесі формування у молодої людини патріотизму, громадянської позиції, здорової політичної активності. Так, за останніми статистичними даними сьогодні в Україні нараховується 966 вищих навчальних закладів, де навчаються 2 млн. 700 тис. студентів [166], а це майбутня еліта суспільства, авангард передових ідей та реформ в країні. Про таку тенденцію значимості історичної свідомості, особливо для молодого покоління перед яким стоїть завдання осмислити історичне минуле, оволодівати здатністю збереження історичної пам’яті говорить відомий російський соціолог Ж.Тощенко: „… аналіз історичної свідомості і діяльності людей по реалізації мотивів, цінностей, установок, що мають пряме або опосередковане відношення до історичної пам’яті народів набуває важливості в комплексі проблем, які знаходяться в площині соціологічних знань” [139, с.5].
Вплив минулого на сучасне перетворюється в один з найбільш напружених моментів суспільного життя; соціальні зміни, які відбуваються на сучасному етапі розвитку суспільства, що зачіпають систему соціальних цінностей, а значить і духовно-культурне відродження в цілому, спонукають до вивчення суспільних подій, соціальних процесів і явищ історичного минулого; звідси постає питання практичного значення і місця історичної свідомості, історичної пам’яті у всіх їх проявах, особливо для студентської молоді як майбутніх фахівців, людей, які здатні вирішувати питання гуманітарного характеру.
Суспільні трансформації актуалізують пошук шляхів адекватного розвитку соціологічної теорії, що, в свою чергу, обумовлює інтерес соціологів до соціально-історичного минулого як передумови прогнозу майбутнього. Звернення до нього збагачує розуміння соціальних процесів сучасності. В соціології зараз існують не чисельні теоретичні розробки дослідження історичної свідомості, вони більше розглядаються в історії та філософії. Звідси непросто виявити специфіку історичної свідомості саме з позицій соціологічного знання, як непросто знайти співвідношення між історією і соціологією. Одні автори більше схиляються до історії, відводячи соціології інструментальне місце, інші вирішують виключно соціологічні завдання. Можна вирізнити щонайменше два взаємопов’язаних підходи в цій проблемі. Перший стосується соціологічних концепцій, що розробляють для аналізу історичних даних, а також для виявлення соціальних закономірностей за допомогою соціологічного аналізу історичного розвитку. Для іншого підходу притаманним є використання історичних даних для ілюстрації чи перевірки певних соціологічних концепцій або розбудови теорії генезису окремих соціологічних явищ.
З іншого боку, різне ставлення соціальних груп, етносів, громад і професійних колективів, політичних партій та їх лідерів до історичного минулого та використання історичного досвіду в соціальній практиці впливає на розробку соціальних, політичних і економічних реформ в країні. Коли історичне минуле, соціально-історичний досвід стають складовими життєдіяльності суспільства, дослідження і розуміння історичної свідомості саме із засад соціологічної науки набуває все більшої актуальності і потребує подальшого вивчення та осмислення.
Роки незалежності України поклали початок розгалуженим і багатогранним процесам соціальної творчості. Зрозуміло, що прогресивною і ефективно спрямованою, тобто такою, яка відповідає як своїм національним інтересам, так і нормам життя цивілізованого світу, вона буде тоді, коли розгортатиметься на реалістичній соціокультурній основі, яка включає в себе також історичну свідомість суспільства, що охоплює знання історичного минулого, соціально-історичний досвід, оцінку історичного минулого та його переживання.
Разом з тим виникають й інші питання, які зачіпають такий важливий напрямок соціологічних знань як соціальна солідарність і консолідація українського суспільства, що має базуватися на спільному історичному минулому, колективній його оцінці й спільній стратегії розвитку держави і українського суспільства на грунті спільних поглядів та інтересів щодо минулого країни, що входить у сферу наукових досліджень соціології.
Таким чином, створюється необхідність розробки нового підходу до формування узагальненого знання з тематики репрезентації суспільної свідомості в соціології загалом, та визначення „історичної свідомості”, зокрема. Звідси завдання вивчення історичної свідомості як соціального явища, а також вдосконалення соціально-технологічного погляду на процес технологізації формування історичної свідомості, особливо такої соціальної спільноти, як студентська молодь, є актуальним, нагальним, невідкладним. Актуальність роботи визначається і практичними потребами, пов’язаними з необхідністю проведення емпірико-соціологічних досліджень з проблем історичного минулого, застосування і оперативного реагування на процеси, настрої, поведінку у студентському середовищі, розробки стратегії і рекомендацій стосовно використання позитивних моментів історичного минулого у процесі формування історичної свідомості студентської молоді.
Ступінь наукової розробки проблеми. В комплексі та взаємозв’язку проблема розвитку історичної свідомості як соціального явища, особливо її формування та прояви в житті студентів, практично ще не розроблена у соціологічній науці.
Аналізуючи стан вивчення проблеми слід зазначити, що окрему групу складають дослідження, які стосуються історичної науки, як наукової форми історичної свідомості. Це, насамперед, праці: Г.Антипова [7], М.Барга [15, 18], О.Витухновського [28], В.Єльчанінова [45], Е.Лооне [79, 80], Б.Могильницького [94, 95], О.Немировського [100], А.Самієва [122], В.Устьянцева [143, 144] та ін. У працях цих авторів розглядаються такі питання як специфіка історичної реальності, співвідношення історії та сучасності, суть і значення історичної свідомості у суспільстві та ін.
Особливої уваги заслуговує праця М.Барга „Епохи та ідеї. Становлення історизму” [18]. В ній подаються проблеми становлення історичної свідомості, її статус в суспільстві, обгрунтовується правомірність виділення історичної свідомості в якості особливої форми суспільної свідомості. Більше того, М.Барг висловлює думку, що історична свідомість – це самостійне соціально-історичне явище, за допомогою якого люди, усвідомлюючи своє історичне минуле, виробляють специфічні настанови своєї діяльності в сучасності, а також спроможність соціально-історичного прогнозування майбутнього. Історичну свідомість він трактує як фундаментальну світоглядну характеристику культури будь-якої епохи.
Сутність розробленості проблеми буде висвітлено не повно, якщо не згадати наукові досягнення і пошуки в галузі історії, соціології і філософії історії таких видатних її представників, як В.Ключевського [56, 58] та В.Липинського [78, 151], які безпосередньо розробляли теоретичні концепти історичної свідомості, історичної пам’яті.
Крім цього варто також згадати наукові доробки таких відомих соціологів, істориків, філософів як Р.Арона [9], П.Бергера і Т.Лукмана [19], М.Блока [21], Р.Козеллека [60, 61], Р.Коллінгвуда [63], К. Мангейма [84], Д.Тоша [138], К.Ясперса [161] та ін.
Питання історичного минулого, соціально-історичного досвіду, зв’язку соціології та історії як взаємодоповнюючих наук, соціальних зв’язків і відношень минулого, що мають продовження в сучасності вивчаються в такій порівнянно молодій галузі соціології, як історична соціологія. Проте, слід зауважити, що на дані проблеми звертав увагу ще М.Вебер, а його теорія капіталізму у праці „Протестантська етика і дух капіталізму” [27] на думку деяких дослідників наукової спадщини соціолога, зокрема М.Масловського [89] і В.Моммзена [97], може слугувати основою до універсальної історичної соціології. В наш час даними проблемами займаються як історики, так і соціологи на Заході: Ф.Абрамс і Ч.Тіллі [118], Я.Алстед [5], П.Нора [101], П.Штомпка [155] та інші; в Росії – Г.Баранов [14], М.Масловський [89], Б.Миронов [91, 92], В.Плахов [108], М.Романовський [117, 118], Ж.Тощенко [139, 140], А.Черних [149] та інші; дещо в меншій мірі в Україні – П.Кутуєв [75], А.Мартинов [86, 87], В.Пержун [105] та ін.
В окрему групу слід виділити дослідження класиків соціології: Е.Дюркгейма [39, 40], К.Маркса [85], М.Вебера [26, 27], П.Сорокіна [134] та інших в яких свідомість (в нашому випадку - історична свідомість) подається як соціальне явище, соціальний факт, який має колективний характер, характеризується ціннісними ознаками і функціонує незалежно від окремих індивідів. Крім цього, вони першими почали виділяти соціальні регулятори, які діють в суспільстві й впливають на його еволюційний поступ.
Серед сучасних українських соціологів, істориків, філософів, політологів, які тією чи іншою мірою досліджують проблематику історичної свідомості, можна назвати таких вчених, як: О.Антонюка [8], В.Балушка [12], І.Кононова [68], Р.Костенка [71], П.Кравченка [72], О.Майбороду [81], М.Михальченка [93], І.Попову [113], М.Саппу [124], В.Середу [126], О.Симончук [127], Ю.Сороку [132], Б.Чечнєва [150] та ін. Ці автори приділяють певну увагу особливостям історичної свідомості, вивчають відмінності та ставлення до історичного минулого в регіональній системі України, характеризують ціннісні ознаки історичної свідомості, досліджують значення і застосування соціальних технологій, соціологічного пізнання в питаннях осмислення історичного минулого, вивчають соціальний час, який має безпосереднє відношення до розуміння історичної свідомості.
Дещо в більшій мірі дослідженням багатогранних питань історичної свідомості займалися і займаються в Росії. Буде справедливим назвати таких соціологів, філософів, істориків: С.Алєксєєва [3], І.Анісімову [6], В.Балахонського [10], В.Бойкова [22], О.Гаврилова [29], О.Гулигу [35], А.Гуревича [36], В.Єльчанінова [44, 46, 47], В.Кладова [55], В.Колєватова [62], І.Кона [64, 67], Ю.Леваду [76], В.Маклакова [83], Г.Осипова [102], В.Полянського [111], А.Ракитова [115], Ж.Тощенко [139, 140, 141], Р.Ханаху і О.Цвєткова [147], О.Яницького [160] та ін.
Стосовно соціологічної проблематики історичної свідомості заслуговує уваги робота Ю.Левади „Історична свідомість і науковий метод” [76]. Автор розробляє питання трансформації історичної свідомості, її соціальні можливості та функції, презентує історичну свідомість як суспільне явище, що впливає на розуміння і усвідомлення історичного минулого очима сучасного покоління.
Серед робіт в галузі соціології молоді, де вивчаються як окремі питання історичної свідомості, національної самосвідомості, формування у молоді патріотизму, етнічної і релігійної толерантності, національної гідності та складні процеси соціалізації студентської молоді варто відзначити дослідження: Л.Ази [1, 2], В.Вашкевича [24, 25], В.Докаша [37], Т.Єрескової [48, 49], А.Ковальової [59], І.Кона [66], І.Лернера [77], І.Мартинюка [88], Н.Паніної [103], В.Руженцевої [119], С.Савченко [121], О.Соколова [129], Л.Сокурянської [130], І.Солоднікової [131], В.Утєнкова і А.Закаліна [145], Ф.Шерегі [152], А.Яковенка [158] та ін.
Таким чином, історіографічний огляд і науковий аналіз літератури присвячений даній проблемі показує, що питання про специфіку, сутність, структуру, механізми трансформації, соціальну роль історичної свідомості, як соціального явища, соціально-технологічну проблематику її формування серед студентської молоді тією чи іншою мірою зачіпалися багатьма науковцями, але не стали предметом конкретного соціологічного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з кафедральною тематикою «Міжетнічні та міжконфесійні відносини в контексті суспільних трансформацій: соціологічний вимір» кафедри соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 3 від 29 жовтня 2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Виходячи з потреб соціально-політичної практики і теоретичних завдань, метою дисертаційного дослідження є: на основі соціологічного аналізу історичної свідомості, оцінки її проявів і рівня стосовно сучасної студентської молоді дослідити і обгрунтувати соціальну природу історичної свідомості та її важливість для осмислення і усвідомлення історичного минулого очима сучасного молодого покоління, а також визначити шляхи формування історичної свідомості як об’єкта соціального управління у процесі соціалізації студентської молоді.
Відповідно до поставленої мети визначені дослідницькі завдання:
- розглянути еволюцію наукових поглядів становлення і розвитку історичної свідомості;
- здійснити аналіз, уточнити зміст і категоріальний статус історичної свідомості як соціального факту;
- розкрити соціальну природу історичної свідомості, обгрунтувати її сутність, структуру, форми;
- показати основні характерні риси історичної свідомості в процесі її трансформації;
- проаналізувати особливості, специфіку і сучасні тенденції розвитку історичної свідомості студентської молоді;
- розробити критерії виміру історичної свідомості студентів;
- розглянути соціально-технологічні підходи до процесу формування історичної свідомості студентської молоді;
- сформувати пропозиції і рекомендації стосовно практичного застосування проявів історичної свідомості студентів у процесі їх навчання і дозвілля.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступає історична свідомість як соціальне явище з одного боку, і студентська молодь як носій історичної свідомості, - з іншого.
Предметом дослідження є: історична свідомість студентської молоді в сучасній Україні з позицій соціально-технологічного погляду.
Методи дослідження. У дисертації використано методи: загальнонаукові – аналіз, синтез, порівняльний аналіз, метод аналогій та інші, а також специфічно соціологічні - метод структурно-функціонального аналізу у висвітленні стану наукової проблеми та виділенні основних рис історичної свідомості як форми суспільної свідомості; метод компаративного аналізу щодо інтерпретацій та розуміння поняття „історичної свідомості”; метод концептуалізації для розбудови соціологічного змісту категорії „історична свідомість”; ретроспективний метод, який дозволяє дослідити логіку трансформації історичної свідомості в соціальному часі; функціонально-системний метод щодо підходу до розгляду історичної свідомості як сукупності минулого, сьогодення і майбутнього у відношенні до окремої людини і суспільства в цілому. Крім того, в рамках зазначених підходів історичну свідомість було розглянуто як колективну свідомість суспільства в сукупності соціальних відносин і соціальних зв’язків, які впорядковують послідовність і ритмічність соціальних явищ і подій. Також був використаний метод конкретно-соціологічних досліджень.
Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження. Методологічну основу дослідження становлять класичні соціологічні праці Е.Дюркгейма, К.Маркса, М.Вебера, П.Сорокіна присвячені розкриттю свідомості як соціального явища. При цьому, автор спирався на ті з них, де свідомість (в нашому випадку - історична свідомість) подається як соціальний факт, зокрема роботи Е.Дюркгейма „Поняття соціологічного методу” і „Про розподіл суспільної праці”. Крім цього в даному дослідженні були використані також праці вітчизняних істориків, соціологів, філософів: Г.Антипова, М.Барга, В.Єльчанінова, В.Ключевського, І.Кона, Ю.Левади, В.Липинського, І.Попової, Ж.Тощенко та інших дослідників – соціологів, філософів, істориків, в яких висвітлюються різні аспекти суспільної свідомості у світлі теорії пізнання, основоположні історико-філософські та соціологічні ідеї про вивчення історичної свідомості, соціально-історичного часу, історичного досвіду, історичних і соціологічних знань, їх структуру, зміст, соціальні функції.
Емпіричною базою роботи є соціологічні дослідження, які здійснювалися в містах Чернівці, Львів та Івано-Франківськ безпосередньо автором або за його участю: “Політична культура студентів” – 1995 рік; “Деякі проблеми формування історичної свідомості молоді” – 1998 рік; Історична свідомість: погляд на проблему студентської молоді – 2006 рік; “Проблеми формування історичної свідомості студентської молоді” – 2008 рік; „Релігійність студентської молоді” – 2010 рік. Всього було опитано 1427 студентів вищих навчальних закладів названих міст України.
Наукова новизна отриманих результатів. В дисертаційній роботі всебічно досліджено й доповнено проблему вивчення історичної свідомості як соціокультурного явища, яка своїми ознаками і характеристиками впливає на відношення, оцінку, переживання і усвідомлення молодими людьми свого історичного минулого. З’ясовані механізми проявів історичної свідомості студентської молоді в процесі її соціалізації. Автором були отримані результати, що містять наукову новизну:

Вперше:
- історична свідомість розглядається як цілісне соціальне утворення, як соціальний факт і досліджується шляхом з’ясування загальних сутнісних (рівень розвиненості та міра сформованості) і функціональних (міра впливу на соціальні групи і орієнтованість на суспільство) характеристик;
- розроблено критерії виміру історичної свідомості студентської молоді;
Удосконалено:
- визначення історичної свідомості як багатовимірного соціального явища, способу оцінки і ставлення до історичного минулого, суть і основу якого становлять як наукові знання, так і важелі емоційного характеру, завдяки чому студентська молодь як носій історичної свідомості може здійснювати своєю поведінкою певний вплив на суспільні явища та водночас залежати від них;
- вивчення форм та типів історичної свідомості в процесі її трансформації в соціальному часі;
- соціально-технологічний підхід до формування історичної свідомості молоді.
Набуло подальшого розвитку:
- застосування концепцій пам’яті (колективної, соціальної, історичної) для вивчення ставлення до історичного минулого студентської молоді;
- вивчення особливостей історичної свідомості студентської молоді;
- дослідження сучасних тенденцій розвитку і проявів історичної свідомості студентів;
- виявлення значення і ролі емпірико-соціологічних досліджень в технологізації формування історичної свідомості на основі яких вивчаються основні мотиви, цінності, установки сучасної студентської молоді щодо їх ставлення до історичного минулого, відношення й оцінки історичних подій та відомих постатей історичного минулого.
Практичне значення дослідження. Результати і висновки дисертації та емпіричний матеріал соціологічних досліджень можуть сприяти подальшому дослідженню і поглибленню розробки питань суті, типів і форм, функцій історичної свідомості з позицій соціологічних знань. Крім цього, вивчення на базі емпіричних даних питань формування і становлення історичної свідомості студентської молоді сприятимуть розробці додаткових учбових курсів і спецкурсів з історичної соціології, етносоціології, соціології молоді.
Окремі результати дослідження (особливості історичної свідомості студентів, етнічний і класовий підходи до розуміння історичної свідомості, роль соціально-історичного досвіду поколінь у процесі соціалізації молоді, соціально-ціннісні характеристики історичної свідомості тощо) мають практичне застосування у викладанні учбових курсів з загальної соціології, соціології молоді, етносоціології, теорії причинності в соціології у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Крім цього напрацьований дисертаційний матеріал сприятиме розробкам і новим підходам до розгляду питань становлення держави і нації, а також удосконаленню методики читання гуманітарних дисциплін у вузах, ліцеях та гімназіях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження викладені у публікаціях автора, у виступах та доповідях на науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема в містах Харкові, Києві, Чернівцях і Москві: “Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика” (Київ-Чернівці, 1995); “Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття” (Чернівці-Киів, 1996); „Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006); „Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін” (Чернівці, 2007); «50 років возз’єднання Північної Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії з Українською РСР» (Чернівці, 1990); «Суспільна свідомість і суспільні відносини в умовах перебудови» (Москва-Чернівці, 1990); «Проблеми формування суспільної свідомості в умовах сучасної ідеологічної ситуації» (Москва, 1990); „Якубинські соціологічні читання” (Харків, 2010); „Міжетнічні та міжконфесійні відносини в контексті сучасних трансформаційних процесів” (Чернівці, 2010). Матеріали дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях і семінарах кафедр соціології Чернівецького національного університету та Харківського національного університету внутрішніх справ.
За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, 4 з яких – у фахових виданнях з соціології.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Її складовими є вступ, три розділи,поділені на підрозділи, висновки до кожного розділу, загальні висновки, список використаних джерел та літератури (166 найменувань) та додатки. Обсяг основної частини дисертації – 161 с., повний обсяг роботи – 228с.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Недостатній стан репрезентації історичної свідомості в соціології (зокрема в соціології молоді та історичній соціології), не повна теоретична розробка місця історичної свідомості в системі соціологічного знання, а головне – розгляд її як соціального факту, соціокультурного явища колективної свідомості суспільства наводить на думку необхідності подальшого вдосконалення соціально-технологічних підходів і нових методів дослідження даної проблематики. З огляду на це в дисертації як висновки запропоновано наступні положення.
Здійснено аналіз та уточнено зміст і категоріальний статус історичної свідомості, як явища соціального характеру. Історична свідомість розглядається як соціальний факт, який існує незалежно від окремих індивідів. У структурі суспільної свідомості історична свідомість займає особливе місце, більше того, можна стверджувати про певну самостійність свідомості історичної серед багатьох форм суспільної свідомості. Відображаючи характер єдності між подіями і поколіннями в соціально-історичному часі, формами та способами спадкоємності в розвитку соціальних явищ і процесів в змісті історичної свідомості проявляється якісна ознака свідомої соціальної орієнтації людини, соціальної групи (студентська молодь), нації, суспільства в тому, що відбувалося в минулому і має продовження в сучасності.
Вдалося розкрити соціальну природу історичної свідомості, визначити її сутність, структуру, форми. Будучи продуктом тривалого суспільного розвитку, історична свідомість поступово формується у відносно специфічну систему знань, оцінок, почуттів, переживань, відношення людей до свого історичного минулого. При цьому вона характеризується не тільки нагромадженням нових знань і соціальних навичок, але й трансформаційними процесами у колективній свідомості суспільства як соціального організму. В логічному плані еволюція історичної свідомості постає у вигляді взаємозумовлених і взаємозв’язаних етапів – від міфу, через інші, більш складні, форми розуміння та усвідомлення історичного минулого, й аж до наукового погляду на історичний розвиток суспільства і пов’язані з ним соціальні відмінності.
Визначено основні положення про соціально-трансформаційні процеси історичної свідомості, які зачіпали в соціальному організмі суспільства функції збереження і передачі соціальної інформації, соціально-історичного досвіду від покоління до покоління. Така передача відбувається за допомогою всієї сукупності соціально-історичних форм знання, навиків, умінь, традицій, звичаїв, норм поведінки, цінностей людей. Збереження і передача соціальної інформації, досвіду поколінь про історичне минуле можлива тільки через колективну історичну свідомість, історичну пам’ять суспільства, що несуть в собі переоцінку історичного минулого, яке неможливо відкинути. Його потрібно критично переосмислювати, зберігаючи спадкоємність в розвитку соціуму та його адекватне відображення в суспільній свідомості народу.
Наведено основні характеристики історичної свідомості, а саме строкатість (класова й етнічна історична свідомість), можливість формування історичної свідомості як об’єкта соціального управління (організований шлях), так і стихійним шляхом, і крім цього, звернуто увагу на те, що історична свідомість ніколи не була монолітною. Історична свідомість включаючи в себе як знання, так і оцінку та відношення до історичного минулого через різні свої форми існування стає соціальним важелем поведінки і діяльності соціальних спільнот (в нашому випадку студентської молоді) в суспільстві.
Узагальнено характерні риси і відмінності формування історичної свідомості студентської молоді через використання соціально-історичного досвіду поколінь, яке проходить в процесі соціалізації молодої людини. Коли людина засвоює необхідні соціальні ролі, які визнаються більшістю суспільства, оволодіває певними цінностями історичного минулого і сучасного, використовує в своїй практичній роботі позитивні моменти соціального досвіду поколінь, володіє установками і нормами поведінки, тоді соціалізація вважається успішною.
Виявлено соціальні інститути і суб’єкти формування історичної свідомості, проаналізовано характерні риси і специфіку історичних знань у становленні наукової форми історичної свідомості студентської молоді. Визначаючи інституції та соціально-технологічні підходи формування історичної свідомості студентів можна стверджувати, що вона вбирає в себе як систематизовану інформацію, в основному через такі соціальні інститути як освіта і наука, так і невпорядковану, де інструментарієм формування історичної свідомості виступають засоби масової інформації, художня література, кіно, театр, оточення в якому перебуває людина і т.д.
У дисертації знайшло подальший розвиток вивчення особливостей історичної свідомості студентської молоді які характеризуються відношенням і оцінкою студентів соціально-історичного минулого: традиційне, де переважає монополія офіційної ідеології, правлячих політиків, історичної науки на інтерпретацію минулого; нове розуміння і нове ставлення та оцінка історичного минулого, коли проходить переосмислення минулого, змінюються цінності і символи соціально-історичного минулого, що вважалися загальноприйнятними, всезагальними і не піддавалися критиці; історична свідомість, осмислення історичного минулого (це притаманне перш за все молодому поколінню) здобуває „престиж демократії й протесту”, коли оцінка студентами соціально-історичного минулого відрізняється від офіційної. Крім цього звертається увага на сучасні тенденції розвитку історичної свідомості студентської молоді, які визначаються тими змінами і процесами, що відбуваються в суспільстві, і на які реагує соціологічна наука: історичне минуле в соціології визначається як особливий тип соціальної реальності, якої вже не існує, але через оцінку, переживання і відношення до минулого, різне ставлення до історичних діячів призводить до відмінностей або тотожності обговорення соціально-історичного минулого; сучасна наука виділяє три типи минулого – практичне чи утилітарне минуле, зафіксоване минуле і сконструйоване історичне минуле, яке цікавить соціологів найбільше і проявляється через історичну свідомість і соціальну пам’ять у формі символів і значень. Звідси, сучасні тенденції розвитку історичної свідомості студентів виявляються у боротьбі інтерпретацій та ідеологій як сучасного, так і минулого.
Були запропоновані критерії соціологічного виміру історичної свідомості, а також на їх основі розроблено дослідницькі практики в межах пропонованої проблематики. Емпірико-соціологічні дослідження в технологізації формування історичної свідомості дають змогу виявити найважливіші питання історичного минулого, які через зріз історичної свідомості цікавлять студентську молодь і яку оцінку вона дає історичним подіям, фактам, відомим діячам минулого України.
Потреба в науковому осмисленні суті та змісту історичної свідомості як соціального факту, явища колективної свідомості суспільства, її розвиток і трансформації є вираженням практичного життя суспільства.
В історії людства існували різні форми закріплення соціально-історичного досвіду та історичної пам'яті: міфи, практична соціальна пам’ять, легенди, перекази, епос, хроніки, аннали, літописи, наукові знання тощо. Першою формою свідомості і культури як способу соціального осмислення світу постає міф. Велике значення в цей період відіграють традиції, які були, мабуть, першими формами духовно-практичного освоєння світу. Традиція як буденна форма історичної свідомості дійшла до наших днів і продовжує відігравати важливу роль у збереженні спадкоємності між поколіннями, передачі досвіду в спадщину.
Історична свідомість, на відміну від міфологічної, припускає лінійний і необоротний час, де центральною є ідея розвитку, еволюції, у ході якої виникають принципово нові події і ситуації, коли історія поступово перетворися із простих розповідей про минуле в науку зі своїми об'єктом, предметом, методами дослідження. Важливим етапом розвитку історичної свідомості постає зародження і утвердження соціології як науки. Приходить усвідомлення створення соціальної теорії, класики соціології розробляють новітні ідеї: необхідність розвитку суспільства еволюційним шляхом, з врахуванням суспільних факторів та інтересів усіх соціальних груп (О.Конт); уявлення про домінанти розвитку суспільства і сприйняття суспільства як соціального організму, що саморозвивається (Г.Спенсер); виділення регуляторів соціального розвитку, вчення про класи і класову свідомість, формаційний підхід до розвитку суспільств (К.Маркс); подальше виявлення соціальних регуляторів суспільного поступу і не тільки економічних, але й духовних та культурних, які мають вплив на розвиток суспільства й свідомості (М.Вебер); дослідження колективної свідомості суспільства, розгляд свідомості як соціального факту, можливість врегулювання соціальних процесів, що потенційно загрожують суспільству кризою і руйнуванням (Е.Дюркгейм) тощо. Все більшої вагомості набуває синтез і взаємодоповнення історичних знань з соціологічними, коли саме останні допомагають побачити, зрозуміти і усвідомити минулі події очима сучасних поколінь.
Таким чином, розвиток і становлення історичної свідомості пройшли шлях від міфу, через наступні форми, до наукового погляду та розуміння соціально-історичного процесу. Історична форма такої свідомості виступає найбільш надійним соціальним важелем відмінності людини у світі природи, рівня її самосвідомості та культури.
Історична свідомість студентської молоді в сучасній Україні виявляє деякі особливості і сучасні тенденції. Вони характерні перш за все новими підходами в технологізації формування історичної свідомості, які відображають ставлення студентів до історичного минулого та оцінкою його діячів. Але найважливішим, на нашу думку, впроваджуючи соціально-технологічні підходи до формування історичної свідомості молоді має бути виявлення тих соціально-історичних періодів, етапів, подій і явищ, конкретних особистостей минулого, які найбільше цікавлять молодих людей і впливають на бачення та розуміння соціально-політичних, культурних та економічних проблем сучасного українського суспільства і тим самим претендують мати практичне застосування в розвитку соціуму. Цій роботі сприятимуть конкретні емпірико-соціологічні дослідження соціально-історичного минулого, що має прямий вихід на технологізацію формування історичної свідомості студентської молоді.
Дослідженні проблеми історичної свідомості в даній дисертаційній роботі мають як наукові, так і практичні результати.
Історична свідомість розглядається в дисертації як соціальне явище, як соціальний факт колективної свідомості суспільства, як тенденція, що виражає зв’язок минулого – сучасного – майбутнього. В той же час, вона виступає об’єктом сучасної практики, тобто носієм суспільної свідомості, а також відображеним знанням минулого. Звідси ми приходимо до основних, на нашу думку, принципів історичної свідомості, які вивчаються і мають наукову значимість та результати, а також, що важливо відзначити, причетність до практичного використання в суспільно-громадському житті. Дані положення такі:
- безумовно є відмінності між соціально-історичним минулим і сучасним, але безперечно і те, що існує наявний взаємозв’язок і взаємодоповнення категорій соціально-історичне минуле та сучасне;
- сприйняття і розуміння історії як соціального процесу, тобто зв’язку між подіями і явищами в соціальному часі, що придає їм більшого змісту, ніж їх розгляд, окремо, в ізоляції;
- вивчення історичного минулого, різних етапів і періодів в суспільно-історичному розвитку, прагнень і діянь в історії як можливостей до розуміння подій не тільки тих, що відбулися, а й до сучасності та навіть для майбутнього;
- поняття „минуле”, „сучасне”, „майбутнє” мають розглядатися не як протилежності, а як взаємодоповнюючі акценти, які в сукупності дають можливість більш адекватно пізнати і оцінити те , що було, вірно розуміти сучасні тенденції і бачити історичні та соціальні перспективи;
- від того, які знання у молоді і, яке у них відношення до свого історичного минулого, як нації, залежить ставлення до держави, суспільства, тих подій, що відбуваються. В цьому загал впливу історичних, соціологічних, політичних тощо знань, історичного минулого та соціально-історичного досвіду в цілому на формування історичної свідомості, національної самосвідомості, патріотизму, особливо молодого покоління.
- історична свідомість студентської молоді має свої особливості і сучасні тенденції розвитку, які певним чином впливають як на формування історичної свідомості студентів, так і застосування та впровадження соціально-технологічних підходів до цього процесу;
- зростання ролі емпірико-соціологічних досліджень в технологізації формування історичної свідомості молоді, так як вони можуть виявляти конкретні проблеми історичного минулого, про які найбільше хочуть дізнатися респонденти, а звідси виробляти практичні рекомендації і методики для вдосконалення гуманітарної підготовки студентів та їх виховання в процесі навчання.
Такі принципи і норми визначають конкретні шляхи використання історичних і соціологічних знань, соціально-історичного досвіду, історичної пам’яті в наукових дослідженнях гуманітарного характеру та ролі і значення емпіричних досліджень з даної проблематики. В результаті цього, ми отримуємо не універсальну, всеохоплюючу схему вирішення проблем формування історичної свідомості студентської молоді, а визначаємо соціально-технологічні підходи, які взмозі виявляти важливі для студентів питання історичного минулого і практичні кроки їх вирішення сьогодні. Соціальні уміння і навички, знання, осмислення минулого та його переоцінка молоддю дають змогу знайти відповіді на питання минулого, застерігають від повторення помилок минулого, а також стають орієнтиром для кращих сподівань та практичних кроків у майбутньому.
Зміна людських поколінь, соціальні зв’язки і відношення, функціонування суспільства як соціальної системи – це динамічний ланцюг невідповідностей, втрат і надбань. Він передбачає єдність, взаємодоповнення, толерантне ставлення до того, що було і, що відбувається в суспільстві за допомогою саме історичної свідомості. Така постановка питання спонукає розглядати історичну свідомість як складне, системне соціокультурне явище, що існує в різноманітних формах: традиції і звичаї, сказання і легенди, історико-героїчні пісні і міфи, спогади, духовні надбання, наукові теорії і концепції тощо. В усіх цих формах історичної свідомості окрема людина та суспільство взагалі (студентська молодь як соціальна спільнота) не тільки фіксують своє ставлення до соціально-історичного минулого, але й дають оцінку минулій дійсності і переживають за все те, що відбулося та відбувається. В цьому оціночна роль історичної свідомості. Стосовно такого висновку, важливо зазначити специфічну ознаку суті історичної свідомості, яка проявлялася в усі часи – стрижнем, головним чинником такої свідомості було і є теперішнє, сучасне, що завжди виступало зв’язком між минулим і майбутнім.
Таким чином, історична свідомість, функціонуючи в суспільстві, своїми соціальними важелями і можливостями має вагомі претензії на всі сфери життєдіяльності людей. Вона, будучи однією з форм суспільної свідомості, впливає на розуміння і усвідомлення соціальною істотою, соціальною групою чи спільнотою (студентська молодь), етносом, класом тощо свого історичного минулого, яке завжди присутнє і відіграє певну роль (позитивну чи негативну) в суспільстві. Відкинути історичне минуле неможливо, так як воно завжди про себе нагадує, його потрібно вивчати і вибирати все те цінне і соціально потрібне для сучасності, що було в ньому.
З дисертаційного дослідження можна зробити висновок про те, що питання змісту та суті історичної свідомості, як соціального явища колективної свідомості суспільства, її розвиток, формування та застосування соціально-технологічних підходів для виявлення найбільш значимих для студентів історичних подій, явищ і діячів минулого будуть постійно виникати, адже тенденції соціально-історичного поступу, життєдіяльності завжди в процесі, вони плинні, мінливі, змінні, тому і значення цих проблем зростає.
У дисертації розглянуто лише деякі аспекти соціально-технологічного погляду щодо історичної свідомості сучасної студентської молоді, запропоновано критерії виміру історичної свідомості, вивчено особливості і сучасні тенденції розвитку історичної свідомості студентів, визначено роль емпірико-соціологічних досліджень в технологізації формування історичної свідомості студентської молоді, що дозволяють виявити найбільш важливі для молоді проблеми історичного минулого. Робота містить окремі дискусійні, не повністю розкриті положення, осмислення яких буде сприяти подальшому вивченню питань важливості і місця історичної свідомості в суспільстві, а також вдосконалення соціально-технологічних підходів формування історичної свідомості студентської молоді в сучасній Україні.

Список використаних джерел та літератури
1. Аза Л. Смислова зумовленість національно-просторової ідентифікації молоді в Україні / Л.Аза // Українське суспільство 1992 – 2010. Соціологічний моніторинг / За ред. В.Ворони, М.Шульги . – К.: Інститут соціології НАН України, 2010 . – С. 380 – 385.
2. Аза Л. Ростити патріотів, а не перекотиполе: сучасні тенденції етнокультурної соціалізації молоді /Лариса Аза // Віче . – 1997 . - № 12. – С. 69 – 77.
3. Алексеев С.В. От предания к летописи: эволюция исторического сознания древних славян / С.В.Алексеев // Вопросы истории.- 2006. - № 1.- С. 97-105.
4. Алексєєнко І. Національна держава: імператив трансформації / Ірина Алексєєнко // Політичний менеджмент. - 2009. - № 1 .- С. 131-139.
5. Алстед Я. Историческая социология – зачем и как? / Я.Алстед // Социологические исследования. - 2005. - № 5. - С. 122-128.
6. Анисимова И.И. Историческое сознание как феномен культуры / И.И.Анисимова // Сознание и диалектика познания.- Иваново: Изд-во Иванов. ун-та, 1986. - С. 111-121.
7. Антипов Г.А. Историческое прошлое и пути его познания / Г.А.Антипов.- Новосибирск: Наука, 1987. - 242с.
8. Антонюк О.В. Деякі питання формування історичної самосвідомості українського народу / О.В.Антонюк // Український історичний журнал.- 1993. - № 11-12. - С. 80-86.
9. Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки / Реймон Арон . – Пер. з фр. Г.Філіпчука . – К.: Юніверс, 2004 . – 688с.
10. Балахонский В.В. Историческое сознание и историческое объяснение / В.В.Балахонский // Проблемы сознания в философии и научном познании.- Л.: Изд-во ЛГПИ, 1985. - С. 95-105.
11. Балушок В. Етнічне й національне: динаміка взаємодії / Василь Балушок // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 1999 . - № 1 . – С. 93 – 97.
12. Балушок В. Чи має Україна державно-політичну традицію? / Василь Балушок // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 1999 . - № 4 . – С. 116 – 122.
13. Бандальєр Г. Феномен міфу. Прадавні символи у сучасному інтер’єрі / Г.Бандальєр // Вісник НАН України. - 2006. - № 1 .- С. 83-89.
14. Баранов Г.С. Модели и метафоры в социологии К.Маркса / Г.С.Баранов // Социологические исследования . – 1992 . - № 6 . – С. 128 – 142.
15. Барг М.А. Историческое сознание как проблема историографии / М.А.Барг // Вопросы истории. - 1982. - № 12. - С. 49-66.
16. Барг М.А. Категории и методы исторической науки / М.А.Барг .- М.: Наука, 1984. - 341с.
17. Барг М.А. Шекспир и история / М.А.Барг .- М.: Наука, 1979 .- 215с.
18. Барг М.А. Эпохи и идеи. Становление историзма / М.А.Барг .- М.: Мысль, 1987. - 348с.
19. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П.Бергер, Т.Лукман . – М.: Наука, 1995 . – 607с.
20. Бердяев Н.А. Смысл истории / Н.А.Бердяев .- М.: Мысль, 1990.- 173с.
21. Блок М. Апология истории или Ремесло историка / Марк Блок .- М.: Наука, 1986. - 255с.
22. Бойков В.Э. Состояние и проблемы формирования исторической памяти / В.Э.Бойков // Социологические исследования . – 2002 . - № 8 . – С. 85 – 89.
23. Бояджиєв Г. Проблеми побутової історичної свідомості / Г.Бояджиєв // Український історичний журнал. - 1992. - № 2. - С. 69-74.
24. Вашкевич В. Світоглядна складова історичної свідомості сучасної студентської молоді / Віктор Вашкевич // Людина і політика.- 2004. - № 5.- С. 140-145.
25. Вашкевич В.М. Життєві цінності у структурі історичної свідомості сучасної студентської молоді / В.М.Вашкевич // Практична філософія.- 2004. - № 4. - С. 122-126.
26. Вебер М. Избранное. Образ общества / Макс Вебер . – М.: Юрист, 1994 – 704с.
27. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Макс Вебер . – К.: Основи, 1994 . - 261с.
28. Витухновский А.Л. В гостях у Клио. История: о чём она рассказывает, чему учит, как помогает преобразовывать мир / А.Л.Витухновский .- Петрозаводск: Изд-во „Карелия”, 1986. - 180с.
29. Гаврилов О.Ю. Социальные функции исторического сознания как предмет методологического анализа / О.Ю.Гаврилов // Динамика научного познания и культура.- Кемерово: Изд-во Кемер. ун-та, 1990. - С. 106-115.
30. Головаха Є. Соціологічне знання: специфіка, критерії науковості та перспектива розвитку / Євген Головаха // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004. - № 1. - С. 5-14.
31. Головаха Є., Паніна Н. Основні етапи і тенденції трансформації українського суспільства: від перебудови до „помаранчевої революції” / Євген Головаха, Наталія Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.- 2006. - № 3. - С. 32-43.
32. Городяненко В.Г. Проблемы консолидации украинского общества на современном этапе / В.Г.Городяненко // Социологические исследования. – 2007. - № 2 . – С. 15 – 20.
33. Гофман А.Б. Традиционное или рациональное? Интерпретация традиции в творчестве М.Вебера / А.Б.Гофман // Социологические исследования . – 2008 . - № 4 . – С. 120 – 129.
34. Губер О.А. Студенчество в трансформирующемся обществе / О.А.Губер // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту „Народна українська академія”. Т.8 / Голов. редактор В.І.Астахова . – Х.: Око, 2002 . – С. 119 – 126.
35. Гулыга А.В. Искусство истории / А.В.Гулыга .- М.: Современник, 1980. - 288с.
36. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры / А.Я.Гуревич . – М.: Искусство, 1984 . – 350с.
37. Докаш В.І. Сім’я як соціальний інститут: історичні трансформації та реалії сьогодення / В.І.Докаш // Матеріали науково-практичної конференції „Трансформації сім’ї у сучасному світі” . – Чернівці: Книги – ХХІ, 2010 . – С. 19-24.
38. Донцов Д. Де шукати наших історичних традицій / Дмитро Донцов // Дніпро . – 1995 . - № 7 – 8 . – С. 65 – 95.
39. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Эмиль Дюркгейм . – М.: Наука, 1991 . – 575с.
40. Дюркгейм Е. Первісні форми релігійного життя / Еміль Дюркгейм .- К.: „Юніверс”, 2005 . – 423с.
41. Дюркгейм Е. Самогубство. Соціологічне дослідження / Еміль Дюркгейм . – К.: Основи, 1998 . – 517с.
42. Дятченко Л.Я. Проблема технологизации социального действия / Леонид Яковлевич Дятченко // Современные социальные технологии: сущность, многообразие форм и внедрение: Материалы Международной научно-практической конференции . - Белгород: Изд-во БГУ, 1991 . – Ч. – 3 . – С. 110 – 115.
43. Дятченко Л.Я. Социальные технологии в управлении общественными процессами / Л.Я.Дятченко . – Белгород: Центр социальных технологий, 1993 . – 203с.
44. Ельчанинов В.А. Историческое сознание и проблемы его формирования / В.А. Ельчанинов // Закономерности формирования общественного сознания.- Барнаул: Изд-во Алтайск. ун-та, 1984. - С. 66-86.
45. Ельчанинов В.А. Методологические проблемы исторической науки / В.А.Ельчанинов .- Барнаул: Изд-во Алтайск. ун-та, 1990. - 117с.
46. Ельчанинов В.А. Социально-исторический опыт и историческое сознание / В.А.Ельчанинов // Опыт и его место в социальном познании . – Калинин: КГУ, 1984 . - С. 76 – 80.
47. Ельчанинов В.А., Литвинов М.В. Основоположники марксизма о классовых особенностях исторического сознания / В.А.Ельчанинов, М.В.Литвинов // Сознание и личность: Межвузовский сборник научных статей . – Барнаул: Изд. Алтайск. ун-та, 1986 . – С. 65 – 75.
48. Єрескова Т.В. Національна самосвідомість студентської молоді: досвід соціологічного вивчення (на прикладі студентів Донецького державного університету управління) / Т.В.Єрескова // Актуальні проблеми формування національної самосвідомості під час навчання у вищих навчальних закладах: Матеріали круглого столу 16 жовтня 2009 року . – Донецьк: ДЮІ, 2009 . – С. 62-69.
49. Єрескова Т.В. Національна самосвідомість студентської молоді як індикатор усвідомлення молодою людиною належності до нації: досвід соціологічного вивчення / Т.В.Єрескова // Вісник Одеського національного університету ім. І.Мечнікова. Т.14. Вип.13. Серія „Соціологія і політичні науки” . – Одеса: ОНУ ім. І.Мечникова, 2009 . – С. 40-47.
50. Замошкин Ю. А. Национализм и особенности национального самосознания в США / Ю.А.Замошкин // США – экономика, политика, идеология. - 1986 .- №2. - С. 52-64.
51. Злобіна О., Резнік О. Громадянський простір України: ступінь ідентифікації та чинники консолідації / Олена Злобіна, Олександр Резнік // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 2006 . - № 2 . – С. 177 – 194.
52. Злобіна О., Тихонович В. Міленіум: соціальний час в образах масової свідомості / Олена Злобіна, Всеволод Тихонович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 2000 . - № 1 . – С. 14 – 33.
53. Касьянов Г.В. Сучасна історія України: проблеми, версії, міркування / Г.В.Касьянов // Український історичний журнал . - 2006. - №4. - С. 4 – 15.
54. Кессиди Ф.Х. Философия истории Фукидида и современность / Ф.Х.Кессиди // Вопросы философии . - 2005. - № 7. - С. 123-135.
55. Кладов В.М. Социально-исторический опыт как ценность / В.М.Кладов // Ценностные аспекты общественного сознания . – Барнаул: Изд-во Алтайск. ун-та, 1990 . – С. 41 – 45.
56. Ключевский В.О. Афоризмы. Исторические портреты и этюды. Дневники / В.О.Ключевский . – М.: Мысль, 1993 . – 415с.
57. Ключевский В.О. Курс русской истории: В 2 т./ В.О.Ключевский . – М.: Мысль, 1987 . – Т.1 . – Ч.1 . – 402с.
58. Ключевский В.О. Письма. Дневники. Афоризмы и мысли об истории / В.О.Ключевский . – М.: Наука, 1968 . – 625с.
59. Ковалёва А.И. Концепция социализации молодёжи: нормы, отклонения, социализационная траектория / А.И.Ковалёва // Социологические исследования . – 2003 . - № 1 . – С. 109 – 115.
60. Козеллек Р. Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу / Р.Козеллек . – Пер. з нім . – К.: Дух і літера, 2005 . – 317с.
61. Козеллек Р. Часові пласти. Дослідження з теорії історії / Р.Козеллек. – Пер. з нім . – К.: Дух і літера, 2006 . – 407с.
62. Колеватов В.А. Социальная память и познание / В.А.Колеватов . – М.: Мысль, 1984 . – 190с.
63. Коллингвуд Р.Дж. Идея истории. Автобиография / Р.Дж.Коллингвуд .- Пер. с англ. - М.: Наука, 1986. - 485с.
64. Кон И.С. Проблема истории в истории философии / И.С.Кон // Методологические и историографические вопросы исторической науки.- Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1966 .- Вып. 4. - С. 18-38.
65. Кон И.С. Национальный характер – миф или реальность / И.С.Кон // Иностранная литература. - 1968. - № 9. - С. 215-226.
66. Кон И.С. Социология личности / И.С.Кон . – М.: Политиздат, 1967. – 383с.
67. Кон И.С. Философия и методология истории / И.С.Кон .- М.: Прогресс, 1977. - 334с.
68. Кононов І., Хобта С., Щудло С. Донбас і Галичина в регіональній системі України / Ілля Кононов, Світлана Хобта, Світлана Щудло // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 2008 . - № 3 . – С. 73 – 98.
69. Копалов В.И. Историзм как принцип социально-философского исследования / В.И.Копалов . – Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1991 . – 170с.
70. Костенко Н., Макеєв С. Місце і час соціології / Наталія Костенко, Сергій Макеєв // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.- 2008.- № 1. - С. 11-32.
71. Костенко Р. Взаємозв’язок соціальних цінностей з історичною свідомістю та соціально-історичним досвідом / Р.Костенко // Вісник Львівського ун-ту. Сер. Педагогіка . – Львів: Вид-во ЛНУ ім. І.Франка, 2006 . – Вип. 21 . – Ч. 1 . – С. 235 – 240.
72. Кравченко П. Історична пам’ять як інтеграція реальності та знання / П.Кравченко // Історична пам’ять: Науковий збірник . - Полтава: АСМІ, 2002. - № 1-2. - С. 10-15.
73. Култыгин В.П. Специфика социологического знания: преемственность, традиции и новаторство / В.П.Култыгин // Социологические исследования. - 2000. - № 8. - С. 3-11.
74. Кульчицький С.В. Україна: суспільство й держава на терезах історії (1991-2006) / С.В.Кульчицький // Український історичний журнал .- 2006.- №4 . - С. 15-32.
75. Кутуєв П. Соціологія: історичні витоки та сучасні трансформації / Павло Кутуєв // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 2009 . - № 3 . – С. 183 – 206.
76. Левада Ю.А. Историческое сознание и научный метод / Ю.А.Левада // Философские проблемы исторической науки.- М.: Наука, 1969. - С. 186-225.
77. Лернер И.Я. Историческое сознание и условия его формирования / И.Я.Лернер // Преподавание истории в школе . – 1988 . - № 4 . – С. 18 – 24.
78. Липинський В. Листи до Братів-Хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму / Вячеслав Липинський // Філософська і соціологічна думка. - 1991. - № 10. - С. 63-83.
79. Лооне Э.Н. Современная философия истории / Э.Н.Лооне .- Таллин: Изд-во „Ээсти раамат”, 1980. - 293с.
80. Лооне Э.Н. Философские проблемы исторической науки / Э.Н.Лооне // Философские проблемы исторической науки. Учёные Записки Тартувского ун-та. Труды по философии. - Тарту: Изд-во Тартувского ун-та, 1982. - Вып. 599. - С. 3-26.
81. Майборода О. Проблеми національної єдності в Україні: соціальні й мовно-культурний аспекти / Олександр Майборода // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України: Збірник наукових праць . – К.: Іпіенд, 2007 . – Вип. 33 . – С. 22 – 32.
82. Макеєв С., Патракова А. Регіональна специфіка соціокультурних відмінностей в Україні / Сергій Макеєв, Анжела Патракова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 2004 . - № 3 . – С. 109 – 125.

83. Маклаков В.Т. Историческое сознание: природа, формы бытования и язык / В.Т.Маклаков // Историческое знание и современность.- Свердловск: АН СССР, 1987. - С.29-40.
84. Манхейм К. Диагноз нашего времени: Пер. с нем. и англ. / Карл Манхейм. Отв. ред. и сост. Я.М.Бергер, П.С.Гуревич, С.Я.Левит, Л.Т.Мильская . – М.: Юрист, 1994 . – 700с.
85. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология. Фейербах. Противоположность материалистического и идеалистического воззрения / К.Маркс, Ф.Энгельс // К.Маркс и Ф.Энгельс. Соч. Изд-во второе: М.: Политическая литература, 1955 . – Т. 3 . – С. 15 – 78.
86. Мартинов А. Історична соціологія: у пошуках міждисциплінарного синтезу / Андрій Мартинов // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.- 2003.- № 2. - С. 122-130.
87. Мартинов А. Історична соціологія чи соціологія історії / Андрій Мартинов // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.- 2004.- № 3.- С. 179-185.
88. Мартинюк І. Ставлення молоді до суспільних проблем і перспектив / І.Мартинюк // Українське суспільство 1992 – 2010. Соціологічний моніторинг / За ред. В.Ворони, М.Шульги . – К.: Інститут соціології НАН України, 2010 . – С. 373 – 379.
89. Масловский М.В. Неовеберианская историческая социология / М.В.Масловский // Социологические исследования - 2008.- № 3.- С. 119-126.
90. Межуев В.М. Научный историзм как метод познания / В.М.Межуев // Общественные науки.- 1987. - № 3. - С. 92-106.
91. Миронов Б.И. Историк и социология / Б.И.Миронов .- Л.: Наука, 1984. - 174с.
92. Миронов Б.И. Социология и историческая социология: взгляд историка / Б.И.Миронов // Социологические исследования . - 2004. - № 10.- С. 55-63.
93. Михальченко М. Українська мрія та національна ідея: генеза, взаємодія / Микола Михальченко // Політичний менеджмент . – 2009 . - № 6 . – С. 3 -13.
94. Могильницкий Б.Г. Введение в методологию истории / Б.Г.Могильницкий .- М.: Высшая школа, 1989. - 174с.
95. Могильницкий Б.Г. О природе исторического познания / Б.Г.Могильницкий .- Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1978. - 233с.
96. Моисеева Н.А., Сороковикова В.И. Менталитет и национальный характер / Н.А.Моисеева, В.И. Сороковикова // Социологические исследования. - 2003.- № 2. - С. 45-55.
97. Моммзен В. М.Вебер и историческая наука / В.Моммзен // Новая и новейшая история.- 1990. - № 4. - С. 55-64.
98. Морозова Л.П. Особливості формування національної культури і національної самосвідомості молоді / Л.П.Морозова // Наука. Релігія. Суспільство . – 2005 . - № 2 . – С. 118 – 124.
99. Нельга О. Етнічна соціологія як наука / Олександр Нельга // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 2010 . - № 2 . – С. 154 – 169.
100. Немировский А.И. Рождение Клио: у истоков исторической мысли / А.И.Немировский .- Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1986. - 349с.
101. Нора П. Всемирное торжество памяти // Неприкословный запас . 2005. - № 40 – 41 (2 – 3/2005) . - http://www.nz-online.ru/index.phtml?cid=10010434.
102. Осипов Г.В. Социология и социальное мифотворчество / Г.В.Осипов . – М.: Норма-Инфра-М, 2002 . – 616с.
103. Паніна Н. Молодь України: структура цінностей, соціальне самопочуття та морально-психологічний стан за умов тотальної аномії / Наталія Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 2001 . - № 1 . – С. 5 – 26.
104. Пержун В. Витоки й еволюція історичної свідомості: історико-соціологічний аспект / Володимир Пержун // Релігія та Соціум. Часопис . – Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010 . - № 1 (3) . – С. 213 – 219.
105. Пержун В.В. Історична соціологія як галузь соціологічного знання // Володимир Васильович Пержун // Вісник Харківського національного ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Серія: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи . – 2010 . - № 889 . – С. 50 – 52.
106. Пержун В.В. Ціннісні характеристики історичної свідомості: теоретико-соціологічне осмислення / В.В.Пержун // Український соціум . – 2010 . - № 2 . – С. 44 – 50.
107. Пержун В. Соціально-історичний досвід поколінь як засіб соціалізації студентської молоді / Володимир Пержун // Релігія та Соціум. Міжнародний часопис . – Чернівці: Рута, 2011 . - № 1(5) . – С. 190-197.
108. Плахов В.Д. Традиции и общество: Опыт философско-социологического исследования / В.Д.Плахов . – М.: Мысль, 1982 . – 220с.
109. Погрібна В. Сучасний стан і проблеми розвитку соціології як передумова створення її нових галузевих напрямів / Вікторія Погрібна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 2010 . - № 1 . – С. 163 – 174.
110. Подвойский Д.Г. О предпосылках и истоках рождения социологической науки / Д.Г.Подвойский // Социологические исследования - 2005. - № 7. - С. 3-12.
111. Полянский В.С. Историческая память в этническом самосознании народов / В.С.Полянский // Социологические исследования . – 1999 . - № 3 . – С. 11 – 20.
112. Попова І. Буденна свідомість у перехідному суспільстві: симптоми кризи / Ірина Попова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 1999 . - № 1 . – С. 5 – 21.
113. Попова И.М. Представление о настоящем, прошедшем и будущем как переживание социального времени / И.М.Попова // Социологические исследования. - 1999. - № 10. - С. 135-145.
114. Попович М. Українська національна ідея / М.Попович // Вісник НАН України. - 2005. - № 8. - С. 14-20.
115. Ракитов А.И. Историческое познание. Системно-гносеологический подход / А.И.Ракитов .- М.: Политиздат, 1982. - 302с.
116. Репина Л.П. Проблемы методологического синтеза и новые версии социальной истории // http://www.history.vuzlib.net/book_0004_paje_6html.
117. Романовский Н.В. Историческая социология в структуре социологического знания / Н.В.Романовский // Социологические исследования. - 2000. - № 6. - С. 10-19.
118. Романовский Н.В. Историческая социология: проблемы и перспективы / Н.В.Романовский // Социологические исследования .- 2002.- № 10. - С. 118-128.
119. Руженцева В.І. Політико-ідеологічні ідентифікації українського студентства: фактори впливу / В.І.Руженцева // Український соціум.- 2005.- № 1. - С. 44-53.
120. Ручка А.А. Ценностный подход в системе социологического знания / А.А.Ручка . – К.: Наукова думка, 1987 . – 154с.
121. Савченко С.В. Социализация студенческой молодёжи в условиях регионального образовательного пространства / С.В.Савченко . – Луганск: Альма Матер, 2003 . – 406с.
122. Самиев А.Х. Генезис и развитие исторического сознания / А.Х.Самиев .- Душанбе: Изд-во „Дониш”, 1988. - 120с.
123. Саппа М.М. Соціальні технології в структурі соціологічного знання / Микола Миколайович Саппа // Молодіжна політика: проблеми і перспективи . – Дрогобич: Вид-во ДДПУ, 2009. - С. 49 – 51.
124. Саппа М. Формування у навчальному процесі державницької ідентичності студентів (соціально-технологічний підхід) / Микола Саппа // Вісник Національного університету внутрішніх справ . – 2002 . – Вип. 46 . - С. 260 – 265.
125. Свєженцева Ю., Проскурякова О. Традиція: концептуалізація та напрями вивчення / Юлія Свєженцева, Оксана Проскурякова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 2010 . - № 2 . – С. 142 – 153.
126. Середа В.В. Аналіз зв’язку преференцій респондентів Львова і Донецька щодо національного минулого з їх соціально-демографічними характеристиками / Вікторія Середа // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць: У 2-х т. – Харків: Вид-во Харк. нац.-го ун-ту ім. В.Н.Каразіна, 2008 . – Т.2 . – С. 252 – 257.
127. Симончук О. Класова с