ІНДУСТРІЯ КУЛЬТУРИ В СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЯХ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Горобчук Богдан Дмитрович

УДК 316.722

ІНДУСТРІЯ КУЛЬТУРИ В СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЯХ

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
доктор соціологічних наук, професор
Яковенко Юрій Іванович

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………..………..……………. 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЧНОЇ РЕФЛЕКСІЇ ЩОДО ІНДУСТРІЇ КУЛЬТУРИ. ……………………..…….………………13
1.1. Концепція індустрії культури в теоретизуванні соціологів Франкфуртської школи …………………………..………………………….13
1.2. Індустрія культури в теоретизуванні англійських та американських соціологічних шкіл 30-70-х рр ХХ ст. ………………...……………...……...23
1.3. Сучасне соціологічне теоретизування щодо індустрії культури ……………………………………………………………….………………..…...30
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ………………………………………………….40

РОЗДІЛ 2. ІНДУСТРІЯ КУЛЬТУРИ В СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЯХ: РОЗГЛЯД НА РІЗНИХ РІВНЯХ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ ………………………………………………………...………..44
2.1 . Індустрія культури: структура, галузі та функції …………………….44
2.2. Особливості функціонування культуріндустрії на мікрорівні соціальної реальності: соціологічний погляд….……….…………….…….54
2.3. Індустрія культури і соціальні групи, офіційні організації, соціальні рухи та інституції…………………..……………………………………….….65
2.4. Культуріндустрія на макрорівні соціальної реальності: прояви та наслідки функціонування. ……………………………………………….…...76
2.5. Індустрія культури як основа глобальної культури …...…………….81
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2. …………………………………………….…..91

РОЗДІЛ 3. ІНДУСТРІЯ КУЛЬТУРИ В СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЯХ У ТОТАЛІТАРНИХ, ДЕМОКРАТИЧНИХ ТА ПОСТТОТАЛІТАРНИХ ДЕРЖАВАХ: РОЗГЛЯД НА РІЗНИХ РІВНЯХ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ ...…………………………………………..…95
3.1. Індустрія культури в суспільних трансформаціях у державах із тоталітарним політичним режимом (на прикладі СРСР та Третього Рейху)…..………………………………………………………………..……….95
3.2. Індустрія культури в суспільних трансформаціях демократичного суспільства ……………………………………..……………………………...106
3.3. Індустрія культури та суспільні трансформації в суспільствах сучасних посттоталітарних країн: український контекст………...…..…112
3.4. Соціокультурна динаміка аудиторії та динаміка культуріндустрійного контенту українського телебачення в ХХІ столітті: соціологічний аспект ………………………………………………………….128
3.5. Перспективи розвитку індустрії культури в сучасному глобальному суспільстві. ………………… ………………………….……………………....141
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ………..………………………………….....…148

ВИСНОВКИ ………..………………………………………………………..…152

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……….……………………......…155

ВСТУП

Актуальність теми. Індустріалізація у сфері культури породила феномен індустрії культури, що характеризується практичним і масовим (а не творчим, індивідуальним як в попередню епоху) підходом до створення культурних продуктів і діє за законами ефективності, попиту та пропозиції, і орієнтації на споживача.
Це явище в свою чергу створило своєрідну ситуацію культурної індустрії в символічній сфері, і – через неї – у суспільстві, яку різні теоретики називають або «культуріндустрією», або ж «масовою культурою», «популярною культурою» (не плутати із визначенням масової культури як культури, що постає на основі культуріндустрії, твориться масами, але – із джерел культуріндустрії). На даному етапі свого розвитку індустрія культури є невід’ємною складовою повсякденного життя індивіда, оскільки вільний час пересічного індивіда без споживання продуктів культуріндустрії важко уявити.
Проте в Україні процес становлення сучасної, відмінної від радянської і пострадянської, індустрії культури перебуває на висхідній, має свої особливості та тенденції, і це, безумовно, значною мірою впливає на трансформації українського суспільства.
Найкрупніші «гравці» сфери індустрії культури перебувають під приватним контролем, або під контролем держави (іноді держава має право регулювати контент культурнідустрії), а оскільки споживання продукції культуріндустрії є насправді масовим та всеохоплюючим, сама собою напрошується теза про можливість впливу згаданих крупних «гравців» на масову свідомість українських громадян, здійснення ними символічного контролю. Все це підводить до думки, що обрана тема є актуальною для дослідження на теренах нашої держави.
Окрім того, варто відзначити, що на важливості ролі індустрії культури в процесах модернізації наголошує ЮНЕСКО, висуваючи концепцію «гуманізації процесів глобалізації», в основі якої лежить теза про те, що недостатній розвиток власної індустрії культури призводить до надмірного наповнення соціокультурного простору країни продуктами іноземної культурної індустрії, що може призвести до нової форми культурної залежності, а також стати загрозою втрати власної культурної самобутності. З цією метою проголошується необхідність розвитку індустрії культури як важливого елементу в справі збереження національної культури і попередження культурної залежності.
Соціологічне вивчення культуріндустрії розпочали соціологи Франкфуртського інституту соціальних досліджень, більш відомого як «франкфуртська школа»: Т. Адорно («Соціологія музики», «Теорія естетики», «Авторитарна особистість», «Діалектика просвітництва» тощо), М. Горкгаймер, («Діалектика просвітництва») В. Беньямін («Мистецький твір в епоху технічного відтворення»), З. Кракауер («Психоісторія німецького кіно») Г. Маркузе («Одновимірна особистість») та ін. Це сталося у зв’язку із зацікавленістю зокрема Т. Адорно в дослідженні механізмів раціоналізації соціуму, зростанням контролю, і – значною мірою – символічного контролю зокрема – над суспільством з боку влади, а також процесами масовізації суспільства і деіндивідуалізації індивідів. Згодом цю проблематику підхопили й інші дослідники з франкфуртської школи (Л. Ловенталь, Е. Фромм та ін.).
До вивчення культуріндустрії (найчастіше йменуючи це явище «масовою», або «популярною» культурою, як і в багатьох інших випадках, але в значенні «культуріндустрії», якого ми дотримуємося в даному дослідженні, відокремлюючи від згаданого вище трактування «масової культури») зверталися англійські та американські соціологи-позитивісти: К. Д. Левіс, Ф. Р. Левіс, Б. Розенберґ, Д. Вайт, Р. Гоґард, Р. Вільямс та багато інших. Вони неоднозначно сприймали культурну індустрію: виявляли і негативну, і позитивну її оцінку для сучасного суспільства, проте оцінювали її в категоріях «моральності», «практичної користі» тощо. Тим не менше, і вони в один голос визнавали значну роль культуріндустрії в розвитку і еволюціонуванні сучасного їм суспільства.
Культуріндустрію та підтримуваний нею суспільний лад досліджували за допомогою власних методологій структуралісти (У. Райт, Р. Барт) та постструктуралісти (Ж. Лакан, М. Фуко), вплітаючи у свої міждисциплінарні дослідження, зокрема, і соціологічний контекст. Представники феміністичних (Л. Мулві, Д. Стейсі, Д. Редвей,) та постколоніальних (Е. Саїд, Е. Томпсон) студій також приділяли у своїх дослідженнях сучасного їм суспільства під особливим, притаманним їм кутом, увагу розгляду культуріндустрії та окремих її галузей.
Французькі соціологи П. Бурдьє та Ж. Бодрійяр розвинули цю тему: перший ввів культуріндустрію у свою теорію як чинник формування стилю життя, а другий – як основне джерело формування симулякрів, що опанували символічну царину в постмодерному суспільстві.
Індустрія культури стала об’єктом зацікавленості американських соціологів С. Леша, Ф. Джеймісона (які досліджували місце та роль культуріндустрії в постмодерному суспільстві, зокрема – на матеріалі американського соціуму та американської культури), російських: Л. Іоніна, Б. Дубіна, Ю. Давидова, Б. Борисова, С. Зуєва, та ін., українських – Н.Цимбалюк, Л. Ази, М. Семашка, Г. Сивоконя, М. Андрєєва, М. Захарченка, О. Ковтун, В. Речинського та ін.
Слід відзначити, що підходів до вивчення ролі й місця культурної індустрії та продукованих і ретрансльованих нею смислів у соціумі та – зокрема – суспільних трансформаціях, існує досить багато. Всі ці підходи є різноманітними як за своїм предметом (це можна бачити, приміром, порівнюючи предмет зацікавлення «левісистів» і «постколоніалістів»: якщо перші цікавляться мікро-, мезо-, та макрорівнем соціальної реальності, то другі – здебільшого глобальним рівнем), за парадигмою, у якій здійснюється дослідження (критична теорія, позитивізм, теорії “лінгвістичного повороту” тощо), так і за категоріями, у яких виражаються висновки дослідників даної проблематики (приміром, левісисти не мислять у дослідженнях категоріями “патріархальне суспільство”, “організоване суспільство”, або дискурсивні формації, притаманними відповідно феміністам, представникам Франкфуртської школи та постструктуралістам).
Попри різноманітність цього масиву знання, яке часто навіть не перетинається через взаємну критику теорій, слід відзначити, що далекосяжні висновки, які як правило увінчують конкретні дослідження, навіть у різних парадигмах мають тенденцію збігатися.
Однак, незважаючи на значний доробок щодо соціологічної концептуалізації означених соціальних процесів, цілісної моделі для вивчення ролі і місця індустрії культури в сучасному соціумі, і, зокрема, в суспільних трансформаціях, яка би враховувала конструктивні здобутки різних парадигм і могла би досліджувати соціальну реальність на різних її рівнях, досі не було запропоновано.
Тож можна сформулювати наукову проблему, що полягає в тому, що сутність наявної соціологічної концептуалізації індустрії культури та зміст наукової дискусії щодо її вдосконалення не відповідає сучасним науковим запитам і рівню задоволення cоціальних потреб щодо виявлення оцінок характера і рівня розвитку індустрії культури в сучасному суспільстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: з науковими планами організації, де виконувалася робота, а також із галузевими та державними програмами робота не пов’язана.
Мета дослідження – розкриття соціальної специфіки функціонування індустрії культури в сучасному суспільстві. У відповідності до поставленої мети були виділені наступні завдання:
1. Проаналізувати евристичний потенціал соціологічних теорій індустрії культури та виявити методологічні принципи концептуалізації соціальної специфіки культурних індустрій за умов сучасності.
2. Створити модель функціонування індустрії культури за сучасних умов суспільного життя.
3. Виявити і описати характер функціонування індустрії культури в суспільстві на різних рівнях соціальної реальності: мікро-, мезо-, макро- та глобальному.
4. На основі запропонованої соціологічної моделі порівняти специфіку функціонування індустрії культури, її роль у перебігу суспільних трансформацій в державах як з тоталітарним, так і з демократичним політичним режимом.
5. Виявити характер функціонування індустрії культури, її роль та місце в українському суспільстві.
Об’єктом дослідження є функціонування індустрії культури за умов сучасного суспільства.
Предмет дослідження – генезис, динаміка, перспективи функціонування індустрії культури в сучасному суспільстві.
Методи дослідження: В першому розділі застосовано порівняльний аналіз соціологічних підходів до вивчення функціонування культуріндустрії в суспільстві, синтез корисних для дослідження положень окремих науковців і шкіл для побудови соціологічної моделі функціонування індустрії культури в суспільстві; у другому розділі – моделювання – при створені соціологічної моделі функціонування культуріндустрії в суспільстві; у третьому розділі застосовувались: аналіз документів – при дослідженні сучасних російських кінофільмів, вестернів, і сучасних українських та іноземних телепередач та глибинне інтерв’ювання 12 експертів у царині сучасного українського телебачення – при цьому, відбиралися експерти різних спеціалізації (від продюсерів телепрограм до ведучих і редакторів) та різних телеканалів.
Наукова новизна одержаних результатів.
Уперше:
• Систематизовано основні підходи до вивчення особливостей функціонування індустрії культури в сучасному суспільстві. Визначено евристичний потенціал критичної теорії Франкфуртської школи, культуралізму, структуралізму, постструктуралізму, феміністичних та постколоніальних студій для вивчення особливостей функціонування індустрії культури в сучасному суспільстві. Показано переваги та недоліки цих підходів для вирішення даної проблеми з обраної точки зору – дослідження ролі індустрії культури в сучасних соціальних трансформаціях.
• Розроблено модель функціонування індустрії культури в сучасному суспільстві, що розглядає її функціонування на мікро-, мезо-, макро- та глобальному рівнях соціальної реальності.
• За допомогою розробленої соціологічної моделі вперше розглянуто характеристики функціонування (контроль з боку держави або великого капіталу, доступність споживачам, ідеологічна складова тощо), роль та місце індустрії культури в соціумах демократичних та тоталітарних держав, а також сучасної України як посттоталітарної держави на різних рівнях соціальної реальності, що дозволило виділити спільні та відмінні риси в структурі та функціях індустрії культури в суспільствах демократичних та тоталітарних держав, та держави перехідного типу – України.
• Виявлено місце і роль індустрії культури в сучасних суспільних трансформаціях, зокрема – в українському соціумі, на основі чого зроблено висновок про вплив індустрії культури на трансформацію норм, цінностей, ментальності та інших соціокультурних сторін соціуму.
• На основі розробленої соціологічної моделі та сучасних тенденцій розвитку індустрії культури cпрогнозовано характер її культуріндустрії в українському соціумі та в глобальному суспільстві, її вплив на соціум (структурування, утворення своєрідних соціальних груп, рухів тощо, соціокультурні процеси в соціумі, глобалізація, демократизація тощо) в подальшому.
• Зроблено прогноз щодо інтенсивного розвитку інтернет-каналу поширення культуріндустрії, подальше залучення широких мас суспільства до комунікації за допомогою продуктів культуріндустрії (в соціальних мережах, тощо), значну роль індустрії культури при подальшому розвитку глобального суспільства через подальшу «американізацію» комунікації в символічній сфері.
Уточнено знання:
• Про структуру і функції індустрії культури в сучасному суспільстві. Запропоновано трирівневу струкутру функціонування індустрії культури в суспільстві, організаційно пов’язану із виробництвом, трансляцією і споживанням текстів та практик, що продукуються індустрією культури.
Дістали подальшого розвитку дослідження:
соціокультурної динаміки телеаудиторії в Україні в першому десятилітті ХХІ століття; динаміки телевізійного контенту, його наповненості соціально значущим змістом та характеру цього змісту; загальних принципів діяльності, підбору контенту та його ціннісного наповнення, орієнтації на аудиторію тощо сучасного українського телебачення; творення імперського макроміфу в сучасних російських кінофільмах, вперше – із подальшим отриманням висновків, значимих з точки зору соціології; американських вестернів, “спагетті-вестернів” та соціалістичних “істернів”, при цьому доведено їх подібну структурну та ідейну сутності.
Дістали подальшого розвитку погляди П. Бергера та Т. Лукмана щодо символічних універсумів: запропонований погляд на індустрію культури як на латентний символічний універсум, що впливає на інтерналізацію особистістю соціальної реальності в процесі соціалізації.
Практичне значення отриманих результатів дослідження – вони можуть бути використані для:
• подальших теоретичних та прикладних соціологічних досліджень функціонування індустрії культури в сучасному суспільстві;
• формування державної політики щодо розвитку індустрії культури в Україні, виявлення інтегруючого потенціалу індустрії культури для українського суспільства;
• формування програм з зазначеної проблематики в навчальному процесі (соціології культури, соціології дозвілля тощо);
• поглиблення методологічного інструментарію досліджень функціонування індустрії культури в сучасному суспільстві.
Апробація результатів дисертації.
Результати даного дисертаційного дослідження представлено на ряді наукових конференцій у вигляді доповідей:
1. Під час ІІІ Міжнародної конференції студентів та молодих науковців “Соціологія і сучасні соціальні трансформації”, що відбулася 18-19 жовтня 2010 року в КНУ ім. Т. Шевченка.
2. Під час Міжнародної науково-практичної конференції з соціології “Держава і глобальні соціальні зміни: історія, теорія, ідеологія”, що відбулася 28-29 жовтня 2010 року в НТУУ “КПІ”.
3. Під час ІV Регіональної науково-практичної конференції за міжнародною участю “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком”, що відбулася 26 листопада 2010 року в Національній Академії державного управління при президенті України (філія у м. Дніпропетровськ).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 5 наукових працях, 3 з яких опубліковано у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових, а інші 2 є тезами доповідей на конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота містить вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел (130 найменувань). Повний обсяг дисертації – 164 сторінки, з них основної частини – 154 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В перебігу реалізації дисертаційного дослідження було виконано поставлені на початку роботи завдання, що дозволило на основі отриманих результатів досягти його мети – розкрити соціальну специфіку функціонування індустрії культури в українському суспільстві.
За результатами дослідження зроблено такі висновки.
1. На мікрорівні індустрія культури відіграє важливу роль в соціалізації індивіда, в інтерналізації соціальної реальності індивідом, в індивідуальному і сімейному дозвіллі, при міжособистісних комунікаціях. На мезорівні соціальної реальності індустрія культури з одного боку – інспірує появу соціальних груп, рухів, організації та інституцій, а з іншого – творить і поширювати їх образи, підготовлені до споживання індивідами у тій або іншій формі продукції індустрії культури, формуючи громадську думку стосовно тих чи інших явищ соціальної реальності. На макрорівні індустрії культури бере участь у творенні та трансляції макроміфів, як окремий випадок – у націєтворенні шляхом творення і поширення національного міфу, що значно впливає на соціальну інтеграцію в окремо взятому суспільстві. На глобальному рівні функціонування індустрії культури всіляко наближало і наближає культурну глобалізацію суспільства, легітимізуючи, таким чином, економічну та політичну глобалізацію.
2. На основі використання розробленої соціологічної моделі функціонування індустрії культури виявлено наступні відмінності у функціонуванні індустрії культури в державах із демократичними та тоталітарними політичними режимами, що напряму впливають на трансформації в суспільствах згаданих типів держав.
Так, в структурному плані слід констатувати наявність потужного механізму цензурування індустрії культури в «тоталітарних» державах, існування центральних органів контролю над індустрією культури, в функціональному – використання індустрії культури владою передовсім в пропагандистських цілях, трансляцію лише вигідних державі цінностей, норм та образів соціальної реальності – тож індустрія культури має легітимістський тип. Тоді як в «демократичних» державах не існує монополії на володіння структурними складовими індустрії культури, цензура з боку держави є обмеженою, індустрія культури підпорядкована, передовсім, комерційним законам існування, що орієнтує її на масового споживача.
В функціональному плані відмінності також відчутні – на перший план в «демократичному» суспільстві виходять розважальна, комерційна, консьюмеризуюча, ескейпічна, глобалізуюча функції, тоді як ідеологічна (пропагандистська) мало виражена, а нормативно-регулятивна, соціалізуюча та стратифікуюча мають змістовне та ціннісне наповнення, кардинально відмінне від аналогічного наповнення соціальних функцій індустрії культури у «тоталітарних» державах – тобто індустрія культури має консьюмеристський тип.
3. Найбільш релевантною основою для дослідження функціонування індустрії культури в сучасномих суспільствах з різними політичними режимами є критична теорія франкфуртської школи; корисними для досілджень в цьому напрямку стануть також здобутки структуралізму, постструктуралізму, постмодернізму, феміністичних та постколоніальних студій.
4. Українська державна еліта досі не змогла сформувати і втілити національний міф — це стає зрозумілим при аналізі індустрії культури на макрорівні. Просвітницька роль держави, втілювана через загальноосвітню систему та ВНЗ, є недостатньою без закріплення через латентний механізм контролю — через культуру мас, тобто шляхом створення, трансляції та споживання засобами індустрії культури. Таким чином, українське суспільство перебуває під «перехресним вогнем» американізованої індустрії культури та російської індустрії культури, яка атакує українського споживача проімперськими макроміфами, що відкрито нав'язують ідеї «великої Росії» і культурної вторинності українського народу щодо російського. Відбувається процес «культурного цензурування» засобами індустрії культури, адже чужа – неукраїнська – культура стає механізмом цензури для українського соціокультурного простору. Такі тенденції є небезпечними і для цілісності нашої держави, і для міцності та однорідності суспільства.
5. Проведене дослідження не лише виявило потребу у реформуванні державної політики стосовно індустрії культури, але і дозволило окреслити основні напрямки цього реформування. Окрім потреби дослідження широко трансльованих засобами індустрії культури та ЗМК макроміфів, що споживаються українськими громадянами, українська держава потребує вироблення та трансляції цілого ряду власних макроміфів, що призвели би до утвердження на усій території держави української національної ідентичності, що убезпечило би від подальшого розколу українське суспільство на “дві України”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адорно Т. Диалектика Просвещения [Электронный ресурс] / Т. Адорно, М. Хоркхаймер // Фундаментальная Электронная Библиотека. – Режим доступа к ресурсу: http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le8/le8-6931.htm
2. Адорно Т. Исследование авторитарной личности / Т. Адорно – М.: Серебряные нити, 2001. – 416 с.
3. Адорно Т. Негативная диалектика / Т. Адорно – М., 2003. – 376 с.
4. Адорно Т. Социология музыки. / Т. Адорно; [Пер.с англ.. А.Михайлова]. – М.; СПб.: Университетская книга, 1998. – 445 с.
5. Адорно Т. Теорія естетики/ Т. Адорно. – К.: Основи, 2002. – 518 с.
6. Адорно Т. Философия новой музики / Т. Адорно. – М.: Логос, 2001. – 352 с.
7. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт. – К.: Дух і Літера, 2005. – 575 с.
8. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Р. Барт. – М., 1994. – 342 с.
9. Бауман 3. Индивидуализированное общество / З. Бауман. — М.: Логос, 2002.
10. Беньямін В. Вибране / В. Беньямін. – Львів: Літопис, 2002. – 213 с.
11. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания [Электронный ресурс] / П. Бергер, Т. Лукман // Электронная библикотека «Корни». – Режим доступа к ресурсу: http://evolkov.net/soc.psychol/Berger.P.Luckmann.T/index.html
12. Білоскурський О. Багаті теж дивляться [Електронний ресурс] / О. Білоскурський // Телекритика. – Режим доступу до ресурсу: http://www.telekritika.ua/media-rinok/vimiruvannya/telecanaly/2010-12-04/58091
13. Білоскурський О. «Велика п’ятірка» остаточно сформувалася [Електронний ресурс] / О. Білоскурський // Телекритика. – Режим доступу до ресурсу: http://www.telekritika.ua/telecanaly/2009-08-05/47159
14. Блум Г. Західний канон / Г. Блум. – К., 2007. – 564 с.
15. Бодрийяр Ж. Общество потребления [Электронный ресурс] / Ж. Бодрийяр // Фундаментальная Электронная Библиотека. – Режим доступа к ресурсу: http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le8/le8-4398.htm
16. Большой юридический словарь / [Под ред. проф. Сухарева А. Я.]. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 858 с.
17. Бойко Н. Сколівський феномен / Н. Бойко // Вісник Бойківщини. – Сколе. – 2008. – № 122, С. 5
18. Болгов В. И. Социология культурного уровня жизни: Теория, методы и опыт социологического исследования / В. И. Болгов, В. Г. Гуцу. – Кишенев: Штиинца, 1991. – 168 с.
19. Болтянский Г. Ленин и кино / Г. Болтянский. – М., 1925. – 348 с.
20. Борисов Б. Л. Технологии рекламы и PR / Б. Л. Борисов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001. – 624 с.
21. Ботев А. Мифический ретро-футуризм [Электронный ресурс] / А. Ботев // сайт «Экранка.ru». – Режим доступа к ресурсу: http://www.ekranka.ru/?id=f1172
22. Бурдье П. Социальное пространство: поля и практики / П. Бурдье [Пер. с фр. под ред Н.А. Шматко]; – Спб.: Алетейя; М.: Институт экспериментальной социологии, 2005. – 576 с.
23. Вергелис О. Гоголь попутал. «Тарас Бульба» - «идеальный» фильм для президента [Электронный ресурс] / О. Вергелис // сайт «Зеркало недели». – Режим доступа к ресурсу: http://www.zn.ua/3000/3680/65852/
24. Восленский М. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза / М. Восленский. – М.: 1991. - 624 с.
25. Гіденс Е. Соціологія / Е. Гіденс. – К.: Основи, 1999. – 512 с.
26. Гилинский Я.И. Творчество: норма или отклонение? / Я. И. Гилинский // Социологические исследования. – 1990. - № 2 – С. 89-92.
27. Голомшток И. Тоталитарное искусство / И. Голомшток. – М., 1994. – 326 с.
28. Голяховский В. Развитие западного интеллектуализма. Этапы зарождения идей в обществе / В. Голяховский. – М.: Захаров, 2007. – 512 с.
29. Гудков Л. Литература и общество: введение в социологию литературы / Л. Гудков, Б. Дубин, В. Страда. – М.: РГГУ, 1998. – 216 с.
30. Гундорова Т. Кітч і література. Травестії / Т. Гундорова. – К.: Факт, 2008. – 284 с.
31. Давыдов Ю. Н. Искусство как социологический феномен / Ю. Н. Давыдов. – М., 1968. – 286 с.
32. Давыдов Ю. Н. Критика современной буржуазной социологии искусства / Ю. Н. Давыдов. – М., 1978.– 256 с.
33. Давыдов Ю. Н. Критика социально-философских воззрений Франкфуртской школы / Ю. Н. Давыдов. – М.: Наука, 1977. – 318 с.
34. Давыдов Ю. Н. Неомарксизм и проблемы социологии культуры / Ю. Н. Давыдов. – М.: Наука, 1980. – 352 с.
35. Давыдов Ю. Н. Социология контркультуры: Инфантилизм как тип мировосприятия и социальная болезнь / Ю. Н. Давыдов, И. Б. Роднянская. – М.: Наука, 1980. – 264 с.
36. Данькова Н. По цей бік екрану [Електронний ресурс] / Н. Данькова // Телекритика. – Режим доступу до ресурсу:
http://www.telekritika.ua/media-rinok/vimiruvannya/telecanaly/2010-11-17/57604
37. Дебор Г. Общество спектакля / Г. Дебор. – М., 2000. – 324 с.
38. Диди-Юберман Ж. То, что мы видим, то, что смотрит на нас // Ж. Диди-Юберман. – СПб., 2001. – 268 с.
39. Дубин Б. Интеллектуальные группы и символические формы. Очерки социологии современной культуры / Б. Дубин. – М.: Новое издательство, 2004. – 352 с.
40. Заславская Т.И. Современное российское общество: Социальные механизмы трансформации / Т. И. Заславская. – М.: Дело, 2004. – 326 с.
41. Зливков В. Українське телебачення і криза національної ідентичності [Електронний ресурс] / В. Зливков // сайт «Політик». – Режим доступу до ресурсу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=28&c=424
42. Зозуля В. «Тарас Бульба» – на тропе войны [Электронный ресурс] / В. Зозуля // сайт Известия. – Режим доступа к ресурсу:
http://www.izvestia.ru/ukraina/article3127735/
43. Зонтаґ С. Есе про фотографію / С. Зонтаґ. – К.: Основи, 2004. – 156 с.
44. Извеков А. В. Проблема личности постмодерна: кризис культурной идентификации / А. В. Извеков. – СПб.: СПбГУ, 2008. – 244 с.
45. Каленов И. Интервью [Электронный ресурс]/ И. Каленов // Русское кино. – Режим доступа к ресурсу: http://www.ruskino.ru/mov/9104
46. Клемперер В. Язык третьего рейха / В. Клемперер. – М., 1998. – 372 с.
47. Колесник А. Эволюция телесидения / А. Колесник // Телекритика. — 2010. - № 11-12. – С. 72-77
48. Кракауэр З. Орнамент массы / З. Кракауэр // Новое литературное обозрение. – 2008. - № 92. – С. 71-92.
49. Кракауэр З. Психоистория немецкого кино / З. Кракауэр. – М., 1977. – 424 с.
50. Крістева Ю. Полілог / Ю. Крістева. – К.: Юніверс, 2004. – 480 с.
51. Лебедева Т. Путь к власти / Т. Лебедева. – М., 1995. – 362 с.
52. Леві-Строс К. Структурна антропологія / К. Леві-Строс. – К.: Основи, 2000. – 324 с.
53. Левчук Л. Т. Західноєвропейська естетика ХХ століття / Л. Т. Левчук. – К.: Либідь, 1997. – 224 с.
54. Леш С. Соціологія постмодернізму / С. Леш. – Львів: Кальварія, 2003. – 344 с.
55. Листвина Е. В. Современная социокультурная ситуация: сущность и тенденции развития / Е. В. Листвина. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 2001. – 164 с.
56. Лотман Ю. М. Избранные статьи / Ю. Лотман. – Таллинн, 1992. Том 1. – 216 с.
57. Лютий Т. Культура масова і популярна: теорії та практики / Т. Лютий, О. Ярош. – К.: Україна, 2007. – 124 с.
58. Лютий Т. Нігілізм: анатомія Ніщо / Т. Лютий. – К.: Парапан, 2002. – 296 с.
59. Маєвський О. З життя сучасного українського телебачення [Електронний ресурс] / О. Маєвський // Вісник університету. – Режим доступу до ресурсу:
http://www.franko.lviv.ua/faculty/jur/publications/visnyk25/Visnyk25_P3_14_Maevsky.pdf
60. Мак-Люен М. Галактика Ґутенберґа. Становлення людини друкованої книги / М. Мак-Люен. – К.: Ніка-Центр, 2008. – 392 с.
61. Маркузе Г. Эрос и цивилизация / Г. Маркузе. – М., 2003. – 518 с.
62. Моль А. Социодинамика культуры / А. Моль. – М.: Прогресс, 1973. – 238 с.
63. Московичи С. Век толпы / С. Московичи. – М., 1996. – 368 с.
64. Новиков А.И. Нигилизм и нигилисты / А. И. Новиков. — М., 1972, - 186 с.
65. Олейник А. Н. Тюремная субкультура в России: от повседневной жизни до государственной власти / А. Н. Олейник. — М., 2001, - 342 с.
66. Панарин А.С. Искушение глобализмом / А. С. Панарин. – М.: Издатель Соловьев, 2000, – 396 с.
67. Паперный В. Культура два [Электронный ресурс] / В. Паперный // Библиотека Гумер. – Режим доступа к ресурсу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/papern/index.php
68. Петров И. Ф. Дифференциация культурных потребностей личности: социологический подход / И. Ф. Петров. – Кемерово: КемГАКИ, 2001. – 111 с.
69. Продаева Е. Перестановка вычитаемых [Электронный ресурс] / Е. Продаева // Телекритика. – Режим доступа к ресурсу: http://www.telekritika.ua/telecanaly/2010-05-31/53300
70. Пропп В. Морфология сказки / В. Пропп. – М., 1996. – 246 с.
71. Реале Д. Франкфуртская школа [Электронный ресурс] / Д. Реале, Д. Антисери // Фундаментальная Электронная Библиотека. – Режим доступа к ресурсу: http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le8/le8-6946.htm
72. Рейтинг Телекритики [Електронний ресурс] // Телекритика. – Режим доступу до ресурсу: http://telekritika.ua/page/ratings/
73. Речицкий В. Символическая реальность и право / В. Речицкий. – Львов: ВНТЛ-Класика, 2007. – 732 с.
74. Рудницкая Т. Н. Интернетизация как начальный этап вхождения Украины в мировое глобализирующееся сообщество: позитивы и риски / Т. Н. Рудницкая // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2004. - №. 1. - С. 73-88.
75. Саїд Е. Культура й імперіалізм / Е. Саїд. – К.: Критика, 2007. – 608 с.
76. Саїд Е. Орієнталізм / Е. Саїд. – К.: Основи, 2005. – 396 с.
77. Сергеева А. Русские: стереотипы поведения, традиции, ментальность / А. Сергеева. — М.: Наука, 2004. - 376 с.
78. Cмелзер Н. Проблеми соціології / Н. Смелзер. – Львів: Кальварія, 2002. – 128 с.
79. Сміт Е. Нації та націоналізм у глобальну епоху / Е. Сміт. – К.: Ніка-Центр, 2006. – 320 с.
80. Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики / Ф. де Соссюр. – К.: Основи, 1998. – 324 с.
81. Социология: Энциклопедия / Сост. А. А. Грицанов, В. Л. Абушенко, Г. М. Евелькин, Г. Н. Соколова, О. В. Терещенко. – М.: Книжный Дом, 2003. – 1312 с.
82. Cторі Д. Теорія культури та масова культура / Д. Сторі. – Харків.: Акта, 2005. – 360 с.
83. Томпсон Е. М. Трубадури імперії: російська література і колоніалізм / Е. Томпсон. – К.: Основи, 2008. – 368 с.
84. Троцкий Л. Литература и революція / Л. Троцкий. – М., 1923. – 256 c.
85. Украинские коммунисты присудили Бортко Ленинскую премию за Тараса Бульбу [Электронный ресурс] // сайт «Корреспондент.net». – Режим доступа к ресурсу: http://korrespondent.net/showbiz/cinema/814617
86. Федоров Д. Министр культуры Украины отозвался о Тарасе Бульбе / Д. Федоров // сайт «Евросми». – Режим доступа к ресурсу: http://www.eurosmi.ru/ministr_kultury_ukrainy_otozvalsya_o_tarase_bulbe.html
87. Фосарик Д. Плуг [Электронный ресурс] / Д. Косарик // Фундаментальная энциклопедия. – Режим доступа к ресурсу:
http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le8/le8-7322.htm
88. Хансен М. Децентрированные ракурсы: кино и массовая культура в ранних работах Кракауэра / М. Хансен // Новое литературное обозрение. – 2008. - № 92. – С. 48-70.
89. Хроники смутного времени (1612) [Электронный ресурс] // Официальный сайт кинофильма «1612». – Режим доступа к ресурсу: http://www.1612film.ru/
90. Цимбалюк Н. Нова культурна реальність та соціологічні проблеми модернізації культурного дозвілля / Н. Цимбалюк // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць. – К.: Видавничий центр ДАКККМ. – 2002. – № 9. – С.155 –165.
91. Цимбалюк Н. Родинне дозвілля як середовище соціальної взаємодії / Н. Цимбалюк // Соціологічні дослідження: Збірник наукових праць. – Луганськ: Вид-во СНУ. – 2002.– №1 (2). – С.56-62.
92. Цимбалюк Н. Цивілізація дозвілля як соціокультурний феномен / Н. Цимбалюк // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць. – К.: Видавничий центр ДАКККМ. – 2000. – № 8. – С.146-175.
93. Шиллер Г. Манипуляторы созанием / Г. Шиллер. – М., 1980. – 478 с.
94. Шубкин В. Страхи на постсоветском пространстве: Россия, Украина и Литва / В. Шубкин, В. Иванова // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. – 1999. - № 3, С. 83-96.
95. Эрибон Д. Мишель Фуко / Д. Эрибон. – М.: Молодая гвардия, 2008. – 378 с.
96. Яковина М. Потужна національна культура має відігравати роль національної ідеї [Електронний ресурс] / М. Яковина // Собор. – Режим доступа до ресурсу: http://urpsobor.org.ua/534.html
97. Adorno T.W. Der wunderliche Realist / Т. W. Adorno // Idem. Noten zur Literatur III. Frankfurt/Main: Suhrkamp, 1966. – S. 83-108.
98. Adorno T.W. The Culture Indastry. Selected essays on mass culture / Т. W. Adorno. – New York.: Routledge Classics, 1991. – 296 р.
99. Barthes R. Mythologies / R. Bartes. – London: Paladin, 1973. – 198 р.
100. Barthes R. Mytho Today / R. Bartes. – Hemel Hempstead: Prentice Hall, 1998. – 148 р.
101. Bourdieu P. Distinction: A Social Critique of the Judgement of Taste / P. Bourdieu. - London: Routledge & Kegan Paul, 1984. – 613 p.
102. Chambers I. Popular Culture: The metropolitan experience / I. Chambers. – London: Routledge, 1988. – 288 р.
103. Сoward R. Femele Desire: Women’s sexuality today / R. Coward. – London: Paladin, 1984. – 140 р.
104. Derrida J. Positions / J. Derrida. – London: Athlone Press, 1978. – 176 р.
105. Eagleton T. Literary Theory: An introduction / T. Eagleton. – Oxford: Basil Blackwell, 1983. – 212 р.
106. Esquaire – карта [Электронный ресурс] // Журнал «Esquaire». – Режим доступа к ресурсу: http://www.esquire.ru/map/
107. Gripsrud J. Television And Common Knowledge / J. Gripsrud. – London & New York: Routledge Classics, 1999. – 564 р.
108. Haag E. Of Happiness and despair we have no measure / E. Haag. – New York.: Routledge Classics, 1968. – 512 р.
109. Habermas J. The theory of communicative action / J. Habermas [Translated by Th.McCarthy]. – Volume two: Lifeworld and system. – Boston: Beacon Press, 1987. – 457 p.
110. Hall. S. The Popular Arts / S. Hall, P. Whannel. – London: Hutchinson, 1964 . – 342 р.
111. Hesmondhalgh D. The Cultural Industries / D. Hesmondhalgh. – London: Sage, 2002. – 296 p.
112. Hoggart R. The Uses of Literacy / R. Hoggart. – Harmondsworth: Penguin, 1990. – 242 р.
113. Leavis F. R. Mass Civilisation and minority culture / F. R. Leavis. – London: Hemel Hemstead, 1998. – 256 р.
114. Leavis F. R. Culture and Environment / F. R. Leavis, D. Thompson. – Westport: Greenwood Press, 1977. – 516 р.
115. Leavis Q. D. Fiction and the Reading Public / Q. D. Leavis. – London: Chatto&Windus, 1978. – 214 р.
116. Loon J. V. Risk And Technological Culture / J. V. Loon. – London & New York, 2002. – 296 р.
117. Lowenthal L. Literature, Popular Culture and Society / L. Lowenthal. – California, 1968. – 256 p.
118. Macdonald D. A Theory of Mass Culture / D. A. Macdonald. – Hemel Hempstead: Printice Hall, 1998. – 196 р.
119. McGuigan J. Cultural Populism / J. McGuigan. – London & New York.: Routledge, 1992. – 314 р.
120. Mattelart A. Cultural industries: the origin of the idea / A. Mattelart, J-M. Piemm // Cultural industries: a challenge for the future of culture. - P.UNESCO, 1982. - P.51-63.
121. McAnany E. J. Mass Media And Free Trade. NAFTA And The Cultural Industries / E. J. McAnany. – Austin: University of Texas Press, 1996. – 314 р.
122. Mulvey L. Visual Pleasure and Narrative Cinema / L. Mulvey // Screen. - 1975. - № 16(3). – Р. 11–46.
123. Rosenberg B. Mass Culture: The Popular Arts in America / B. Rosenberg. - New York: Macmillian. – 192 р.
124. Shils E. Mass society and its culture / E. Shils. – Cambridge: Chadwyck Healey, 1978. – 346 р.
125. The Spaghetti Westerns (Catalogue) [Електронний ресурс] // сайт «The Spaghetti Westerns». – Режим доступу до ресурсу: http://www.spaghetti-western.net/index.php/Films
126. Stacey J. Star Gazing: Hollywood and female Spectatorship / J. Stacey. – London: Routledge, 1994. – 128 р.
127. Strinati D. An Introduction to Theories of Popular Culture / D. Strinati. – London & New York.: Routledge, 1995. – 216 р.
128. White D.M. Mass Culture / D. M. White. – New York, 1992. – 124 р.
129. Williams R. The Long Revolution / R. Williams. – Harmondsworth: Penguin, 1965. – 460 р.
130. Wright W. Sixguns and society: a structural study of the Western / W. Wright. – Berkeley: University of California Press, 1975. – 226 р.