ОСОБЛИВОСТІ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЕЛЕКТОРАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ШИНКАРЕНКО ОЛЕНА ЄВГЕНІВНА

УДК 316. 334.3:316.614

ОСОБЛИВОСТІ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЕЛЕКТОРАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ

Спеціальність 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
Чигрин Віктор Олександрович,
доктор соціологічних наук, професор

Запоріжжя – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЕЛЕКТОРАЛЬНА ПОВЕДІНКА
ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЧНОЇ РЕФЛЕКСІЇ 13
1.1. Стан наукових досліджень електоральної поведінки
в суспільстві перехідного типу 13
1.2. Сутність електоральної поведінки та її місце
в системі електорального процесу 39
1.3. Теоретико-методологічні підходи
до побудови моделей електоральної поведінки 51
Висновки до розділу 1 67
РОЗДІЛ 2. СКЛАДОВІ ДЕТЕРМІНАЦІЇ
ЕЛЕКТОРАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ 71
2.1. Чинники детермінації електоральної поведінки виборців
в умовах перехідного суспільства 71
2.2. Об’єктивні чинники детермінації електоральної поведінки.
Вплив соціально-демографічних характеристик особи
на її електоральну поведінку 93
2.3. Суб’єктивні чинники детермінації поведінки виборців:
чуттєво-емоційна складова 113
Висновки до розділу 2 125
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО МОДЕЛЮВАННЯ
ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ЕЛЕКТОРАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ 128
3.1. Соціологічні підходи до прогнозування й моделювання
електоральної поведінки, результатів виборів 128
3.2. Математичний аналіз моделювання детермінант
електоральної поведінки населення: методики й результати експерименту 143
3.3. Основні тенденції розвитку електоральної поведінки виборців України
та можливості її прогнозування 167
Висновки до розділу 3 181
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187

ВСТУП

Актуальність теми. До важливих складових трансформації українського суспільства належить розвиток виборчого процесу в аспекті його всебічної демократизації з метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян у виборі Президента України, депутатів рад усіх рівнів, міських та селищних голів. У зв’язку з цим процесом спостерігаються інтенсивні зміни в електоральній поведінці громадян, яка ще недостатньо досліджена соціологічною наукою. Її розуміння є досить складним, тому що вона пов’язана з еволюцією суспільних інституцій, виробленням нових соціальних механізмів економічних, ідеологічних та політичних процесів. Найважливішими елементами останніх є, по-перше, цільова ідеологічна діяльність щодо формування загальної громадської думки в межах національного політичного простору; по-друге, інноваційна діяльність зі створення партій і рухів, поширення певних політичних ідей і гасел; по-третє, масові політичні практики населення країни, які реалізуються, насамперед, через практики електоральні, по-четверте, трансформації громадської думки як соціально-політичного інституту громадянського суспільства.
Важливість дослідження електоральної поведінки зумовлена тим, що зміст, механізми, соціальні наслідки виборів являють собою актуальну проблему вивчення в аспекті електоральної соціології, електоральної географії, політичної історії, правознавства тощо. В умовах транзитивного суспільства стабілізація електоральної системи та електорального процесу є, на нашу думку, передумовою стабілізації політичної системи й політичного процесу в цілому.
Ознайомлення з літературою дає підстави констатувати посилення наукового інтересу до електорального процесу та електоральних практик населення в різних площинах суспільствознавства. Взагалі, проблеми електорального процесу, в тому чи іншому контексті, розглядалися ще у минулому столітті перш за все в країнах, де виборчий процес набув усіх ознак соціально-політичної інституції. Тому спроби його загального оцінювання, а також характеристики окремих елементів, у тому числі такої складової електорального процесу, як електоральна поведінка, ми знаходимо у працях таких видатних вчених, як П. Бурдьє, М. Вебер, Е. Даунс, М. Дюверже, Д. Ламберт, Е. Лейкман, А. Лейпхарт, С. Ліпсет, Е. Ноель-Нойман, С. Роккан, М. Уоллерстайн, С. Хангтінгтон, М. Шугарт та ін., положення яких одержали статус класичних.
Натомість у транзитивних суспільствах віднайдені ними закономірності мають лише часткове відображення через загальну неусталеність економічних, соціальних та політичних процесів. Слід наголосити на тому, що в українській соціології тему електоральної поведінки населення почали розробляти лише із середини 1990-х рр., коли в наукових виданнях з’явились публікації І. Бекешкіної, О. Вишняка, Є. Головахи, В. Оссовського, Н. Паніної, В. Паніотто, О. Петрова, В. Полторака, Ю. Сурміна, В. Чигрина, М. Чурилова та низки інших вітчизняних соціологів, а також політологів В. Бебика, Д. Видріна, В. Карасьова, соціальних психологів – В. Васютинського, Г. Почепцова та інших науковців.
Але, незважаючи на наявні здобутки, розробці проблеми заважала й досі заважає незбалансованість поняттєвого апарату, адже синонімічні поняття в різних значеннях вживають соціологи, політологи й психологи. Не завжди правомірною є також спрямованість на західноєвропейські парадигми наукового розгляду електоральної поведінки. Таким чином, враховуючи неусталеність політичного поля сучасної України, неструктурованість партійних і електоральних процесів, яку доводить практика кожних наступних виборів, актуальність обраної теми дисертаційної роботи не викликає сумніву ні в науковому, ні в суто практичному плані. Аналіз літературних джерел дає змогу дійти висновку, що проблеми електоральної поведінки в площині спеціальних і галузевих соціологій розглядаються лише побічно, часто залишаючись предметом пошуку науковців, які спеціалізуються на проблематиці політології і психології. Водночас саме електоральна соціологія покликана виявити закономірності формування, діяльності механізмів та прогнозування моделей електоральної поведінки в умовах суспільства, що трансформується, аналізувати ціннісно-нормативні основи електоральних інтересів та преференцій різних верств суспільства, знаходити механізми таких моделей електоральної поведінки, які могли б забезпечити баланс інтересів виборців і зняти вже звичне на фоні виборчих кампаній наростання соціальної напруженості.
Все це не тільки підкреслює актуальність обраної теми дослідження, а й зумовлює наукове завдання роботи – визначити детермінанти поведінки виборців з метою зниження рівня соціального напруження під час виборів. Також зазначене дало підстави сформулювати гіпотезу дослідження: розуміння чинників електоральної поведінки виборців дає можливість знижувати рівень соціальної напруженості шляхом використання найбільш прийнятої для певної групи виборців форми соціальної взаємодії з представниками політичних сил.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах цільової комплексної програми науково-дослідної роботи “Соціальні дисфункції в сучасному українському суспільстві” (номер державної реєстрації 0110U003967), що розробляється колективом кафедри соціології і соціальної роботи Класичного приватного університету (м. Запоріжжя). Дисертантом підготовлено розділ звіту, присвячений вивченню основних детермінант формування моделей електоральної поведінки населення регіону, де відповідні функції вироблення та реалізації електоральних преференцій виступали як предмет соціологічного дослідження (довідка Класичного приватного університету № 57/1 від 17.01.2012 р.).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є визначення особливостей детермінації електоральної поведінки громадян України в умовах різних моделей виборчих систем.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– уточнити концептуальний підхід до аналізу електоральної поведінки людей у суспільстві транзитивного типу в площині їх політичної участі й політичної поведінки на підставі аналізу соціологічної літературі та міждисциплінарних досліджень;
– з’ясувати зміст і характер детермінант, які формують пріоритети поведінки людей в електоральному просторі;
– виявити сутність та ієрархію електоральних практик громадян перехідного суспільства, завдяки яким формуються основні підходи до прогнозування електоральної поведінки;
– побудувати на цій підставі структурно-логічну схему детермінації електоральної поведінки громадян;
– обґрунтувати соціальні показники електоральної поведінки та критично проаналізувати на цій основі можливості математичного аналізу прогнозування її детермінації;
– виявити ступінь відповідності електоральних преференцій і типів електоральної поведінки детермінантам, характерним для виборів різного рівня;
– визначити динаміку показників ефективності різних детермінант електоральної поведінки.
Об’єкт дослідження – електоральна поведінка громадян України.
Предмет дослідження – особливості детермінації електоральної поведінки громадян України.
Методи дослідження. У роботі використано комплекс загальнонаукових методів, таких як: аналіз, синтез, систематизація – для визначення теоретичних засад електоральної поведінки; цивілізаційний, соціально-класовий та конкретно-історичний підходи – у визначенні базових основ осмислення особливостей електоральної поведінки українських виборців; метод (принцип) детермінізму – при виявленні факторів, що зумовлюють електоральну поведінку різних шарів виборців; моделювання – в плані осмислення наявних моделей та опрацювання на цій основі різних аспектів виборчого процесу та електоральної поведінки.
Серед спеціальних методів виділяються, насамперед, методи математичного моделювання процесів електоральної поведінки, а також конкретно-соціологічний метод, який у дисертації забезпечує емпіричну базу дослідження. Він використовувався у вигляді методів якісного аналізу документальних джерел, вторинного аналізу даних соціологічних опитувань та соціологічного моніторингу, методів соціологічного опитування населення шляхом анкетування та напівформалізованого інтерв’ювання (фокус-групи).
Теоретико-методологічними засадами дисертаційної роботи виступають ідеї та концепції, викладені в працях вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених зазначеній проблематиці. Важливим методологічним положенням, прийнятим у дослідженні, є принцип конкретно-історичного підходу до процесу, що вивчається. Відповідно до цього принципу електоральна поведінка, електоральні преференції та електоральний вибір розглядаються в рамках певного соціально-історичного контексту, соціально-економічних обставин.
Емпіричну базу дослідження становлять дані державної електоральної статистики як поточної, так і минулих років, яка міститься у офіційних документах ЦВК України за результатами виборів Президента України (1994, 1999, 2004, 2010 рр.), Верховної Ради України (2002, 2006 і 2007 рр.) та окремих виборів у місцеві органи влади, матеріали регіональних виборчих штабів основних політичних партій і блоків України, дані прикладних соціологічних опитувань та соціологічних моніторингів, виконаних провідними соціологічними установами та центрами України, а також матеріали досліджень центрів “СОЦІОПОЛІС” та “Соціо” (1994–2011 рр.) на загальноукраїнському й регіональному рівнях. Дисертант брав безпосередню участь у зборі та підготовці матеріалів для вищезазначених центрів, а також розробляв окреслену проблематику в складі колективів дослідного центру науково-прикладних досліджень “Соціо” (довідка № 04-05 від 18.01.2012 р.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на емпіричному матеріалі соціологічних досліджень узагальнено сукупність причин і факторів, які визначають загальні засади електоральної поведінки й конкретні соціотехнологічні аспекти її формування в умовах трансформації суспільства; уточнено низку понять, які безпосередньо стосуються цієї проблеми й не мають загальноприйнятого трактування; систематизовано в ієрархічну систему макро- і мікрофактори, що стимулюють той чи інший вибір громадянами критеріїв та моделей електоральної поведінки.
У рамках проведеного дослідження обґрунтовано ряд положень, що мають елементи науково-теоретичної новизни:
уперше:
– запропоновано класифікацію основних підходів до розуміння сутності електоральної поведінки громадян українського суспільства в аспекті спеціальних та галузевих соціологій, а також сформульовано інтегральне визначення поняття електоральної поведінки громадян як відносно сталого комплексу дій і вчинків виборців до початку виборчої кампанії, у її активний період, включаючи акт голосування, а також у поствиборчий період;
– запропоновано типологію детермінант електоральної поведінки населення на рівні участі в передвиборчих заходах, на рівні визначення й артикуляції електоральних преференцій, на рівні електорального вибору; доведено, що електоральна поведінка визначається складною структурою детермінант внутрішнього (об’єктивні: стать, вік, освіта, соціально-професійна, соціально-поселенська та регіональна належність; суб’єктивні: потреби, мотиви, диспозиції, очікування) та зовнішнього (соціально-економічні, соціально-політичні та соціально-культурні чинники) характеру. Інтегровано й визначено три основні моделі електоральної поведінки населення України; на основі аналізу матеріалів соціологічних досліджень з’ясовано, що у практиці парламентських виборів від 40 до 45% громадян реалізують модель раціонального вибору, а по 20–22% – соціально-статусну модель та модель ідеологічної ідентифікації;
– обґрунтовано можливості моделювання електоральної поведінки на основі поєднання математичного моделювання з іншими сучасними методами, яких вимагають трансформаційні процеси, зокрема, побудовано комплексну схему математичного аналізу спрощених категорій, за допомогою яких визначатиметься дієвість запропонованих груп детермінант електоральної поведінки. На прикладі однієї з головних складових електоральної поведінки – електоральної активності – проведено комплексний математичний (дисперсійний, факторний) аналіз, який дав можливість визначити вплив і частку впливу кожної з детермінант на цю складову, що дає змогу підвищити точність прогнозування поведінки різних груп електорату й, відповідно, результатів виборів;
удосконалено:
– уявлення про особливості електоральної поведінки громадян України на основі аналізу динаміки електоральних практик населення за роки незалежності України, який свідчить, що від минулої типової командно-адміністративної моделі “схвального голосування” український електорат переходить до “критичного” голосування, яке є частиною певних типів електоральної поведінки, що формуються під впливом низки неоднозначних чинників об’єктивного та суб’єктивного характеру;
– класифікацію основних чинників впливу трансформаційних процесів на стан електоральної поведінки населення, що призводять до деформацій у її проявах, зокрема доведено, що нестабільність соціальної структури не дає приводу для повної впевненості в позитивних результатах виборів, оскільки соціальні цінності та електоральні орієнтири, пов’язані з ними, у різних груп і соціальних прошарків населення можуть різко змінюватися, формуючи протестні групи електорату; незбалансованість поселенської структури країни та її регіонів не дає змоги з високою точністю прогнозувати результати голосування міського і сільського населення; розмитість політичної палітри країни і регіонів не дає змоги спиратися на партії чи блоки центристського толку;
– оцінні характеристики електоратом країни процесів реформування виборчої системи з урахуванням об’єктивних та суб’єктивних особливостей розвитку політичної сфери розвитку суспільства, зокрема доведено, що повернення до змішаної системи голосування є об’єктивно зумовленим станом політичної культури основної маси населення та партійно-політичною неструктурованістю українського суспільства;
– обґрунтовано тенденції розвитку політичної поведінки громадян України (відмова від моделі “добровільно-примусового” голосування; вплив на електоральну активність змісту і характеру певних виборів, їх масштабу, умов, у яких вони відбуваються, об’єктивних та суб’єктивних характеристик стану електорату в період виборчих кампаній; зміни векторів політичної свідомості виборців; підтримка політичних сил, які стабільно представлені у парламенті; вплив на електоральну поведінку виборців регіональних та поселенських чинників; зростання питомої ваги особистісного сприйняття виборцями об’єктів вибору, чуттєво-емоційної складової детермінації їхньої електоральної поведінки тощо);
дістало подальшого розвитку:
– обґрунтування можливостей використання політичного маркетингу в процесі організації виборчих кампаній. Розглянуто можливості використання спеціальної, окремої маркетингової моделі електоральної поведінки, а також урахування найважливіших “маркетингових факторів” детермінації електоральної поведінки за умов застосування її інших моделей;
– обґрунтування необхідності розробки регіональних чинників детермінації електоральної поведінки з метою врахування природно-кліматичних, поселенських, культурно-історичних, соціально-економічних, демографічних, етнічних та інших особливостей;
– пропозиції та практичні рекомендації з удосконалення соціологічного аналізу регіональних і загальних типів електоральної поведінки, а також організації її соціологічного моніторингу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження сприяє поглибленню пізнання та сучасного розуміння сутності й особливостей електоральної поведінки громадян України в площині спеціальних і галузевих соціологій. Проблеми, розглянуті в дисертації, мають безпосередній стосунок до основних питань сучасного розвитку суспільства й удосконалення соціально-політичних відносин у ньому. Деякі теоретичні висновки, отримані в результаті соціологічних досліджень, можна певною мірою використовувати при реалізації конкретних напрямів удосконалення виборчої системи держави на загальнонаціональному, регіональному та муніципальному рівнях, а також у подальших теоретичних дослідженнях окресленої проблеми. Деякі результати дослідження вже застосовуються в практичній діяльності центру “Соціо”. Узагальнені результати дослідження використовуються при викладанні курсів “Якісні методи в соціологічних дослідженнях”, “Соціологія політики” у Класичному приватному університеті (довідка № 57/2 від 17.01.2012 р.). Наведені в дисертації положення й висновки становлять необхідну передумову подальшого розвитку такої галузевої теорії, як електоральна соціологія.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею. Висновки й результати, зокрема, ті, що розкривають наукову новизну, отримані та сформульовані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, що є результатом особистих досліджень здобувача. Внесок автора у публікаціях у співавторстві конкретизовано у списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на: Міжнародній конференції “Школа та суспільство: пошуки культуротворчої парадигми освіти” (м. Мелітополь, 2009 р.); Міжнародній науковій конференції “Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності” (м. Житомир, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції з проблем молодіжної політики (м. Дрогобич, 2011 р.).
Публікації. Основні ідеї й положення дисертаційної роботи викладено в 10 наукових публікаціях, з яких 5 – статті в наукових виданнях, затверджених ВАК України як фахові із соціології, 2 – статті в інших виданнях, 3 – тези доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Відповідно до мети в дисертації вирішено наукове завдання, сутність якого полягала, з одного боку, у рефлексії електоральної поведінки населення як наймасовішої форми поведінки політичної, а з іншого – в аналізі детермінант, які формують соціальну та особистісну зумовленість такої поведінки в різних суспільствах, на різних етапах розвитку українського суспільства, нарешті, на виборах різного рівня. В результаті одержано такі висновки.
1. Констатовано, що, незважаючи на зовнішню розробленість цього питання у вітчизняній, а особливо у зарубіжній літературі, по-перше, не існує узагальнюючих уявлень про електоральну поведінку як певний феномен, особливостями якого є його багатовимірність і неоднозначна залежність від низки детермінант загального й індивідуального характеру. На цій підставі подано власне визначення електоральної поведінки, яка трактується як відносно сталий комплекс дій і вчинків виборця до початку виборчої кампанії, в її активний період, включаючи акт голосування, а також у поствиборчий період. Під теоріями електоральної поведінки розуміються концепції, які пояснюють зміст і характер цілеспрямованих практичних дій людей, які постають у виборчих кампаніях як суб’єкти другого плану, тобто як електорат. Завданням цих теорій є з’ясування питання, чому виборці за певних умов голосують за ті чи ті політичні партії або кандидатів і, отже, яким чином ця партія (блок) або кандидат може забезпечити собі прихильність, підтримку абсолютної або відносної частини електорату під час виборів.
2. Запропоновано типологію детермінант електоральної поведінки населення на рівні участі у передвиборчих заходах, на рівні визначення й артикуляції електоральних преференцій, на рівні електорального вибору, доведено, що електоральна поведінка визначається складною структурою детермінант внутрішнього (об’єктивні: стать, вік, освіта, соціально-професійна, соціально-поселенська та регіональна належність; суб’єктивні: потреби, мотиви, диспозиції, очікування) та зовнішнього (соціально-економічні, соціально-політичні та соціально-культурні чинники) характеру.
На рівень електоральної активності та електоральний вибір населення істотно впливали й впливають характер, зміст і темпи соціально-економічних реформ у суспільстві, а також матеріальне становище населення, а отже, його самооцінка. Крім того, важливе значення мають соціально-демографічні параметри, тобто характеристики віку і статі. Соціально-професійна належність електорату і рівень його освіти, тобто провідні статусні характеристики визначають характер політичної участі населення та його політичних орієнтацій. У свою чергу, це значною мірою коригує електоральний вибір, формує його головні параметри. Велику роль відіграє в електоральній поведінці і поселенський фактор.
На електоральну поведінку людей впливають регіональні фактори. Тут наявні дві групи особливостей: 1) об’єктивні особливості регіонів як таких; 2) ступінь важливості регіонального фактора в системі електоральних орієнтацій людей. Регіональні розбіжності впливають на рівень електоральної активності населення: чим більше сільського населення в регіонах, тим, як правило, вищим є рівень його електоральної активності, при цьому активність у сільських районах, що прилягають до міст, особливо мегаполісів, нижча, ніж у віддалених від них регіонах; на діапазон політичного вибору населення, який має два аспекти: перший – це кількість політичних партій, що потрапляють у поле зору електорату, другий – зрушення в політичних симпатіях населення, що впливають на персоналізацію електорального вибору населення; переважно в сільських регіонах фактор особистості лідера партії чи руху має більше значення, ніж в урбанізованих промислових регіонах, де на перше місце виступає фактор політичної програми партії, руху чи кандидата.
3. Проаналізовано основні форми електоральних практик: формування загальної основи мотивації участі у виборах, визначення електоральних диспозицій, участь у передвиборчих акціях, нарешті, голосування. На цій основі зроблено висновок, що під моделлю електоральної поведінки розуміється комплексне, певним чином типологізоване відображення реальної поведінки виборців, визначуваної сукупністю внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних та суб’єктивних мотивів участі у виборчій кампанії, підсумком якої є акт голосування або відмова від нього.
4. Запропоновано багаторівневу методику, яка враховує типологію детермінант електоральної поведінки за ступенем їх рухливості (статичні чи динамічні), за характером (внутрішні чи зовнішні), за спрямованістю (на які елементи електоральної поведінки впливають), за рівнем (на яких за рівнем виборах виявляються найяскравіше).
5. На основі запропонованих операціоналізованих понять побудовано комплексну схему математичного аналізу спрощених категорій, за допомогою яких і визначатиметься дієвість запропонованих груп детермінант електоральної поведінки. На прикладі однієї з головних складових електоральної поведінки – електоральної активності проведено комплексний математичний (дисперсійний, факторний) аналіз, який дав можливість визначити вплив і частку впливу кожної з детермінант на цю складову. Розглянуто численні соціальні показники електоральної поведінки, обчислені на підставі соціологічних досліджень (m = 35). Для виявлення впливу різних детермінант на формування активності виборців здійснено розгорнутий аналіз, який, по-перше, довів адекватність обраних та запропонованих детермінант формування моделей електоральної поведінки, а по-друге, підтвердив можливість використання математичних методів для прогнозування результатів виборів.
6. На матеріалах парламентських виборів 2002, 2006 і 2007 рр., президентських виборів 1994, 1999, 2004 та 2010 рр. доведено, що проблема становлення процесу демократичного волевиявлення населення полягає в тому, що основні його елементи містять суперечності економічного, соціального, політичного й ідеологічного характеру, які по-різному транслюються на вибори різного рівня й, таким чином, впливають як на саму електоральну поведінку, так і на детермінанти, які її визначають.
7. Доведено існування динамічних змін загальної структури детермінант електоральної поведінки, пов’язаних з макросоціальними факторами розвитку суспільства, а також з поточними змінами в соціально-економічній ситуації. Найдієвішими детермінантами електоральної поведінки за таких змін є регіональні розколи, протистояння “посткомуністів” з “демократами”, відмінність голосування в системі “місто – село”, а також вікова належність.
Меншою мірою в загальній структурі детермінант електоральної поведінки, що зафіксовано в дисертації й дослідженнях інших авторів, представлені макроекономічні детермінанти, а також детермінанти духовно-ідеологічного характеру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Макиавелли Н. Государь [Электронный ресурс] Н. Макиавелли. – Режим доступа: http://lib.ru/POLITOLOG/MAKIAWELLI/gosudar.txt/.
2. Політологія / [упор., ред. Н. Сазонов]. – Х. : Фоліо, 2001. – С. 476.
3. Вишняк О.І. Електоральна соціологія: історія, теорія, методи / О.І. Вишняк. – К. : Ін-т соціології НАНУ, 2000. – 310 с.
4. Дмитриев А.В. Политическая социология США. Очерки / А.В. Дмитриев. – Л. : Изд. Ленинград. гос. ун-та, 1971. – 84 с.
5. Петровская М.М. Общественное мнение США: опросы и политика / М.М. Петровская. – М. : Международные отношения, 1977. – 144 с.
6. Петровская М.М. США: политика сквозь призму опросов / М.М. Петровская. – М. : Международные отношения, 1982. – 271 с.
7. Кривогуз М.И. Политология / М.И. Кривогуз. – М. : Владос, 1999. – 287 с.
8. Ноэль Э. Массовые опросы: введение в методику демоскопии / Э. Ноэль. – М., 1978. – 380 с.
9. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://edition.pp.ua/psefologiya.html.
10. Основы политологии (наука о политике) / [под ред. А. Боднара]. – К. : УкрНИИНТИ, 1991. – 144 с.
11. Lasswell D. Power and Society, New Haven, 1950 Dahl R. The Concept of Power [Электронный ресурс] / D. Lasswell, A. Kaplan. – Режим доступа: politnauka.org›library/teoria/ball.php.
12. Демидов А.А. Секреты избирателя / А.А. Демидов // Социс. – 1989. – № 1. – С. 29–35.
13. Мартынюк И.О. Выборы в зеркале общественного мнения / И.О. Мартынюк // Философская и социологическая мысль. – 1989. – № 9. – С. 26–28.
14. Матусевич В.А. Электоральное поведение: техника социологического исследования / В.А. Матусевич, В.Л. Оссовский // Философская и социологическая мысль. – 1994. – № 11/12. – С. 96–102.
15. Петренко Е. Факторы электорального поведения: от опросов к моделям / Е. Петренко // Вопросы социологии. – 1994. – № 5. – С. 3–26.
16. Комаровский В.С. Демократия и выборы в России: теория и история вопроса / В.С. Комаровский // Социс. – 1996. – № 6. – С. 18–31.
17. Руткевич М.М. Выборы – 95: прогнозы и результаты / М.М. Руткевич // Власть. – 1996. – № 3. – С. 53–58.
18. Трейсмен Д. Что рассказывают опросы общественного мнения о победе Ельцина на выборах 1996 года: взгляд со стороны / Д. Трейсмен // Экономические и социальные перемены: мониторинг общественного мнения. – 1996. – № 5. – С. 14–19.
19. Петров О. Социологические избирательные технологи / О. Петров. – Днепропетровск : Арт-Пресс, 1998. – 164 с.
20. Вишняк О. Дослідження і прогнозування виборів в Росії та Україні: досвід і проблеми (1990–1998 ) / О. Вишняк, І. Шевель. – К. : Стилос, 1998. – 150 с.
21. Голосов Г.В. Сравнительная политология / Г.В. Голосов. – Новосибирск : Изд.-во Новосибирского ун-та, 1996. – 186 с.
22. Голосов Г.В. Поведение избирателей России: теоретические перспективы и результаты региональных выборов / Г.В. Голосов // Полис. – 1997. – № 4. – С. 44–56.
23. Шевченко Ю.Д. Между экспрессией и рациональностью: об изучении электорального поведения в России / Ю.Д. Шевченко // Полис. – 1998. – № 1. – С. 130–136.
24. Ротман Д. Электоральные исследования: сущность и специфика / Д. Ротман // Социс. – 1998. – № 9. – С. 63–68.
25. Вишняк О. Електоральна поведінка українців і росіян: партійна усталеність та межі ідеологічного голосування / О. Вишняк // Розбудова держави. – 1993. – № 1–3. – С. 33–37.
26. Петренко Е. Провинциальная Россия: выборы прошлые и будущие / Е. Петренко // Власть. – 1996. – № 10. – С. 6–13.
27. Голосов Г.В. Форматы партийных систем в новых демократиях: институциональные факторы неустойчивости и фрагментации / Г.В. Голосов // Полис. – 1998. – № 1. – С. 106–129.
28. Головатий М.Ф. Соціологія політики : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / М.Ф. Головатий. – К. : МАУП, 2003. – 504 с.
29. Учебный социологический словарь с английскими и испанскими эквивалентами / [под ред. С.А. Кравченко]. – М. : Экзамен, 2001. – 515 с.
30. Political Science. – N. Y., 1957. – Р. 57.
31. Политическая социология / [под ред. В.Н. Иванова, Г.Э. Семигина]. – М. : Мысль, 2000. – 296 с.
32. Political Thought in America: An Anthology. – Homewood, 1990. – Р. 109.
33. Campbell A. The American Voter / A. Campbell, P.E. Converse, W.E. Miller, D.E. Strokes. – N.V., 1960. – Р. 57.
34. Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье. – М. : Socio-Logos, 1993. – 336 с.
35. Попова Е.В. Проблемные измерения электоральной политики в России: губернаторские выборы в сравнительной перспективе / Е.В. Попова // Полис. – 2001. – № 2. – С. 47–49.
36. Lasswell H. The Structure and Function of Communication in Societi / Н. Lasswell // The Process and Effect of Mass Communication. – Chicago, 1971. – Р. 84–99.
37. Шестопал Е.Б. Типы участия в политической деятельности / Е.Б. Шестопал // Очерки политической психологии. – М. : ИНИОН СССР, 1990. – С. 24–26.
38. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави : матер. Другої всеукр. наук. конф., 13–14 лист. 1997 р. – К., 1997. – С. 188.
39. Політологічний енциклопедичний словник. – К. : Генеза, 1997. – 400 с.
40. Основи політичної науки : курс лекцій / [за ред. Б. Кухти ; Б Кухта, Л. Кліманська, А. Романюк та ін.]. – Л. : Кальварія, 1998. – Ч. 3. – 556 с.
41. Огарев А.В. Лидер. Элита. Регион / А.В. Огарев, А.В. Понеделков. – Ростов н/Д. : Изд-во СКНЦВШ, 1995. – 133 с.
42. Головаха Е.И. Социальное безумие: история, теория и современная практика / Е.И. Головаха, Н.В. Панина. – К. : Абрис, 1994. – 168 с.
43. Гугнин Э.А. Специфика становления среднего класса в Украине как фактора политической нестабильности / Э.А. Гугнин // Нова парадигма : альманах наукових праць. – Запоріжжя, 2003. – Вип. 32. – С. 237–240.
44. Білоусов С. Об’єктивна основа і суб’єктивні фактори електорального вибору населення в умовах суспільства, що трансформується (на матеріалах Південно-Східного регіону України) : дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : 23.00.02 / С. Білоусов. – К., 2002. – 187 с.
45. Филиппов Ф.С. Социология образования / Ф.С. Филиппов. – М. : Наука, 1980. – 197 с.
46. Соціологія політики : енциклопедичний словник / автор.-упор.: В.А. Полторак, О.В. Петров, А.В. Толстоухов. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2009. – 442 с.
47. Вятр Е. Социология политических отношений : пер. с польского / Е. Вятр ; [под ред. и предисл. Ф.М. Бурлацкого]. – М. : Прогресс, 1979. – 463 с.
48. Американская социологическая мысль: Тексты / [под В.И. Добренькова]. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 496 с.
49. Lazarsfeld P. The people’s choice / P. Lazarsfeld, B. Berelson, H. Gaudet. –
3 ed. – N. Y. ; L., 1968.
50. Липсет С.М. [Электронный ресурс] / С.М. Липсет. – Режим доступа: http://www.politnauka.org/person/lipset.php.
51. Роккан С. Политика территориальной идентичности [Электронный ресурс] / С. Роккан, В. Дерек. – Режим доступа: http://sbiblio.com/biblio/archive/rokan_politika.
52. Вебер М. Политика как призвание и профессия / М. Вебер // Избранные произведения : пер. с нем. / [сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова ; предисл. П.П. Гайденко]. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с. – (Социологич. учения Запада).
53. Электронный ресурс. – Режим доступа: http://www.ido.rudn.ru/ffec/polit/
p14.html#14-4.
54. Ставлення населення до політики (5 областей Південно-Східного регіону України) 1997 р. [На замовлення Аграрної партії України]. – Архів Центру НПО “Соціо”. – 1997. – ОЗ-5.
55. Регіональний моніторинг виборів до Верховної Ради 1998 р. [Запорізька обл.]. – Архів Центру НПО “Соціо”. – 1998. – ОЗ-7, 8, 9.
56. Соціологічне супроводження виборчої кампанії по виборам Президента України, 1999 р. [Запорізька обл.]. – Архів Центру НПО “Соціо”. – 1999. – ОЗ-11, 12.
57. Аналітичне супроводження парламентських виборів 2002 р. (багатомандатний та мажоритарні округи Південно-Східного регіону України). [Загалом здійснено 6 циклів досліджень]. – Архів Центру НПО “Соціо”. – 2002. – ОЗ- 24-29.
58. Цикл досліджень “Електоральне поле України” (26 областей, Київ, Севастополь), листопад 2005 р. – Архів Центру НПО “Соціо”. – 2005. – ОЗ-41.
59. Політичні ідентичності громадян України (по 3 області Західної та Східної України та місто Київ), 2007 р. – Архів Центру НПО “Соціо”. – 2007. – ОЗ-53.
60. Городецька О.Г. Мотивація електоральної поведінки в умовах різних виборчих систем в сучасній Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук. / О.Г. Городецька. – Запоріжжя, 2011. – 20 с.
61. Полторак В.А. Политический маркетинг : учеб. пособ. / В.А. Полторак. – Днепропетровск : Изд-во ДАУБП, 2001. – 96 с.
62. Морозова Е.Г. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели, технологи / Е.Г. Морозова. – М. : РОССПЭН, 1998. – 247 с.
63. Пшизова С.Н. Демократия и политический рынок в сравнительной перспективе / С.Н. Пшизова // Полис. – 2000. – № 2. –С. 30–44.
64. Клюенко Э. Политическое участие: теория, методология и измерение с применением метода шкалограммирования по Гутману / Э. Клюенко // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2005. – № 4. – С. 46–72.
65. Дай Т. Демократия для элиты: Введение в американскую политику / Т. Дай, Л. Зиглер. – M. : Юридическая литература, 1984. – 362 с.
66. Клюєнко Е. Методологічні засади дослідження соціальної напруженості в суспільстві, що трансформується / Е. Клюєнко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – № 4/5. – С. 41–55.
67. Грин Д.П. Объяснение политики с позиции теории рационального выбора: почему так мало удалось узнать? / Д.П. Грин, И. Шапиро // Полис. – 1994. – № 3. – С. 59–74.
68. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: isras.ru›pers_about.html?id=105.
69. Ильясов Ф. Политический маркетинг. Искусство и наука побеждать на выборах / Ф. Ильясов. – М. : Группа ИМА, 2000. – 200 с.
70. Ильясов Ф.Н. Статусная теория цены / Ф.Н. Ильясов. – М. : Институт социологии РАН. 1993. – 118 с.
71. Ильясов Ф. Удовлетворенность трудом / Ф. Ильясов. – Ашхабад : Ылым, 1988. – 100 с.
72. Андреенкова Н.В. Проблемы социализации личности / Н.В. Андреенкова // Соц. исследования. – М. : Наука 1970. – Вып. 3. – С. 45–49.
73. Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх вирішення: щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні. – К. : Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – C. 126–140.
74. Социологический энциклопедический словарь / [под ред. акад. РАН Г.В. Осипов]. – М. : ИНФРА-М-Норма, 1998. – 488 с.
75. Словарь русского языка : в 4 т. / [АН СССР, Ин-т рус. яз. ; под ред. А.П. Евгеньевой]. – 3-е изд. – М. : Русский язык, 1985–1988. – Т. 3. – 752 с.
76. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://voluntary.ru/dictionary/
568/word/povednie.
77. Спеціальні та галузеві соціології : навч. посіб. / [В.Є. Пилипенко, І.М. Попова, О.І. Вишняк та ін.]. – 2-е вид. – К. : Фоліант, 2007. – 451 с.
78. Політичний маркетинг: сутність, функції, проблеми використання : монографія / [В.А. Полторак та ін. ; за ред. В.А. Полторака]. – Д. : Вид-во ДУЕП імені Альфреда Нобеля, 2010. – 152 с.
79. Krach D. Theory and Problems of Social Psychologie / D. Krach, P.S. Cratchfild. – New York: Willey, 1998.
80. Лоренц К. Агрессия (так называемое “зло”) / К. Лоренц. – М. : Прогресс-Универс, 1994. – 272 с.
81. Тинберген Н. Социальное поведение животных [Электронный ресурс] / Н. Тинберген. – М. : Мир, 1993. – Режим доступа: http://ethology.ru/persons/?id=63.
82. Лебон Г. Психология народов и масс / Г. Лебон. – М. : Академический проект, 2011. – 238 с.
83. Московичи С. Наука о массах / С. Московичи / Психология масс : хрестоматия. – Самара : БАХРАХ, 1998. – С. 397–534.
84. Блумер Г. Коллективное поведение / Г. Блумер ; пер. Д. Водотынского // Американская социологическая мысль: Тексты / сост. Е.И. Кравченко ; под рук. В.И. Добренькова. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – С. 90–115.
85. Ядов В.А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности / В.А. Ядов // Методологические проблемы социальной психологии. – М., 1975. – С. 89–106.
86. Вишняк А. Массовое сознание молодежи: содержание, структура, методика изучения / А. Вишняк // формирование мировоззренческой культуры молодежи. – К. : Наук. думка , 1990. – С. 257–263.
87. Психологический словарь. – М. : Педагогика, 1983. – 478 с.
88. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://socioline.ru/files/5/48/
politologiya_a.s._turgaev_a.e._hrenov.pdf.
89. Дмитриев А.В. Политическая наука США, 1965–1968 гг. : обзор литературы / А.В. Дмитриев // Правоведение. – 1970. – № 1. – С. 127–131.
90. Каревіна О. Економічні інтереси та соціально-економічні і політичні орієнтації населення України на етапі переходу до нового соціально-економічного устрою / О. Каревіна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – № 4–5. – С. 177.
91. Berelson B. Voting: A study of Opinition Formation in a Presidential Campaign / B. Berelson, D. Lazarsfeld, W. McPhee. – Chicago : University of Chicago Press, 1954.
92. Lipset S.M. Party Systems and Voter Aligments / S.M. Lipset, S. Rokkan. – New York : Free Press, 1967.
93. Powell J.B. Contemporary Democracies: Participation, Stability and Violence / J.B. Powell. – Cambrige : Harvard University Press, 1982.
94. Шевченко Ю.Д. Между экспрессией и рациональностью: об изучении электорального поведения в России / Ю.Д. Шевченко // Полис. – 1998. – № 1. – С. 130–136.
95. Полторак В.А. Социология общественного мнения / В.А. Полторак. – К. ; Днепропетровск : СОЦИПОЛИС : Арт-Пресс, 2000. – 264 с.
96. Хинич М. Пространственный анализ парламентских выборов в Украине / М. Хинич, В. Хмелько, П. Ордешук // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. – № 1. – С. 31–62.
97. Паниотто В. С чем “едят” социологические прогнозы / В. Паниотто // День. – 1998. – 21 апреля.
98. Downs A. An Economic Theory of Democracy / А. Downs. – New York : Harper, 1957.
99. Ядов В.А. Два рассуждения о теоретических предположениях / В.А. Ядов // Социол. журнал. – 1995. – № 2. – С. 70–72.
100. Вибори-98 / [І.Ф. Курас, Л.Ю. Беренштейн та ін.]. – К. : УСГА, 1998. – 96 с.
101. Бойчук М.А. Влада і громадянське суспільство: механізм взаємодії / М.А. Бойчук. – К. : ТОВ “Атлант ЮЕмСі”, 2007. – 207 с.
102. Pateman C. Participation and Democratic Theory / С. Pateman. – Cambridge, 1970. – P. 5.
103. Арон Р. Демократія і тоталітаризм [Електронний ресурс] / Р. Арон. – Режим доступу: http://sbiblio.com/biblio/archive/aron_demokratija/.
104. Князєва О.В. Електоральна поведінка як соціокультурне явище : дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук / О.В. Князєва. – Х., 1996. – 20 с.
105. Петров О.В. Социологические пиар-технологии в политике / О.В. Петров. – К. : Интертехнология, 2007. – 288 с.
106. Рукавишников В. Политические культуры и социальные изменения. Международные сравнения / В. Рукавишников, Л. Халман, П. Эстер. – М. : Совпадение, 1998. – 368 с.
107. Журавлев В.А. Выборы в органы законодательной власти: предварительные итоги и территориальная специфика / В.А. Журавлев // Власть. – 1998. – № 12. – С. 30–37.
108. Малкин Е.Б. Основы избирательных технологий / Е.Б. Малкин, Е.Б. Сучков. – М. : Русская панорама, 2002. – 464 с.
109. Панарин И.Н. Информационная война и выборы / И.Н. Панарин. – М. : Городец, 2003. – 464 с.
110. Пеклушенко А.Н. О проблеме ресурсов электоральных технологий / А.Н. Пеклушенко // Політичний маркетинг та електоральні технології. – Запоріжжя : Гарт, 2002. – С. 75–83.
111. Головаха Є.І. Політична залученість населення: поінформованість, активність, компетентність / Є.І. Головаха // Політологічні читання. – 1992. – № 2. – С. 16–22.
112. Українське суспільство 1994–2004. Моніторинг соціальних змін / [за ред. В. Ворони і М. Шульги]. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2004. – 705 с.
113. Українське суспільство 1992–2007. Моніторинг соціальних змін / [за ред. В. Ворони і М. Шульги]. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2007. – 544 с.
114. Ноэль-Нойман Э. Общественное мнение. Открытие спирали молчания / Э. Ноэль-Нойман. – М. : Прогресс-Академия : Весь Мир, 1996. – 352 с.
115. Лазоренко О.В. Теорія політології : навч. посіб. / О.В. Лазоренко, О.О. Лазоренко. – К. : Вища. шк., 1996. – 180 с.
116. Піча В.М. Політологія / В.М. Піча, Н.М. Хома. – 2-ге вид., випр. і допов. – К. : Каравела, 2001. – 328 с.
117. Полторак В.А. Избирательные кампании: научный подход к организации / В.А. Полторак, О.В. Петров. – К. : Знания Украины, 2004. – 120 с.
118. Information and Democratic Process. – University of Illinois : Press-Chicago. – 1990.
119. Shannon R. System Simulation / R. Shannon // The Art and Science. – New York : Englelwood Cliffs, 1978. – P. 3.
120. Lave Ch. An Introduction to Models in Social Sciences / Ch. Lave, J.G. March. – New York : Harper and Row, 1978.
121. Симонов К.В. Политический анализ : учеб. пособ. / К.В. Симонов. – М. : Логос, 2002. – 152 с.
122. Биологический энциклопедический словарь / [гл. ред. М.С. Гиляров ; [редкол.: А.А. Бабаев, Г.Г. Винберг, Г.А. Заварзин и др.]. – 2-е изд., исправл. – М. : Сов. Энциклопедия, 1986. – 831 с.
123. Краткий толковый психолого-психиатрический словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://psychology.academic.ru.
124. Краткий психологический словарь / Л.А. Карпенко, А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский. – Ростов н/Д : ФЕНИКС, 1998.
125. Головин С.Ю. Словарь практического психолога / С.Ю. Головин. – М. : АСТ, Харвест. 1998.
126. Соціологічний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovarus.ru/?di=218516.
127. Психологічна енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://enc-dic.com/enc_psy/Determinanta-7175.html.
128. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://enc-dic.com/enc_psy/Determinant-Povedenija-7172.html.
129. Политология : учеб. пособ. / [под ред. А.С. Тургаева, А.Е. Хренова]. – СПб. : Питер, 2005. – 560 с.
130. Городецька О.Г. Мотивація електоральної поведінки в умовах різних виборчих систем в сучасній Україні : дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук / О.Г. Городецька. – Запоріжжя, 2011. – 201 с.
131. ЦНПД “Соціо”: Дослідження мотивації електоральної поведінки населення Дніпропетровської області, січень-лютий 2006 р. (N=3600).
132. ЦНПД “Соціо”: Дослідження мотивації електоральної поведінки населення Запорізької області, січень-лютий 2006 р. (N=3000).
133. Беляева Л.А. Новое в социальной дифференциации общества в постсоветской России [Электронный ресурс] / Л.А. Беляева. – Режим доступа: http://iph.ras.ru/page48873902.htm.
134. Римашевская Н.М. Социальные последствия экономических трансформаций в России / Н.М. Римашевская // Социологические исследования. – 1997. – № 6. – С. 55–65.
135. ЦНПД “Соціо”: Дослідження електорального поля Запорізької області (в розрізі виборчих округів) – грудень 2005 р., лютий 2006 р. (N=3000).
136. Українське суспільство 1992–2007. Динаміка соціальних змін / [за ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги]. – К. : Інститут соціології НАН України, 2007. – 544 с.
137. ЦНПД “Соціо”: Дослідження соціально-політичної ситуації у АР Крим, жовтень, 2008 р. (N=3134).
138. ЦНПД “Соціо”: Регіональний моніторинг електорального поля Дніпропетровської області, червень, вересень, 2008 р.
139. Чигрин В.А. Сельский электорат и особенности работы с ним / В.А. Чигрин // Політичний маркетинг та електоральні технології. – Запоріжжя : Гарт, 2002. – 250 с.
140. Кудинов О.П. Диалектика выборов / О.П. Кудинов, Г.А. Шипилов. – М. : МАСТЕР, 1997. – 253 с.
141. Сергеева Л. Рационалисты голосуют за Партию регионов / Л. Сергеева // 2000. – 2005. – 30 грудня. – С. 2.
142. ЦНПД “Соціо”: Регіональний моніторинг електорального поля Полтавської області, грудень 2009 р.
143. ЦНПД “Соціо”: Дослідження електорального поля Волинської області (в розрізі виборчих округів), січень 2010 р.
144. Нечаев В.Д. Избиратель: покупатель, продавец или вкладчик? / В.Д. Нечаев // Полит. исслед. – 2001. – № 6 (65). – С. 40–50.
145. Дубицкая В.П. Какого политика можно продать / В.П. Дубицкая, М.И. Тарарухина // Социс. – 1998. – № 10. – С. 118–127.
146. ЦНПД “Соціо”: При підтримці Американської організації “Міжнародна допомога та розвиток, Інк.” (ІРД) дослідження “Знання/ Ставлення/ Поведінка населення Луганської, Харківської, Закарпатської, Полтавської, Черкаської областей” до проблем захворювання на пташиний грип, червень-серпень, 2008 р. (15 фокус-груп; N=127).
147. ЦНПД “Соціо”: Дослідження електорального поля Черкаської області, серпень 2010 р.
148. Мангейм Дж.Б. Политология: Методы исследования / Дж.Б. Мангейм, Р.К. Рич. – М. : Весь Мир, 1997. – 544 с.
149. Панина Н. Демократизация в Украине и оранжевая революция в зеркале общественного мнения / Н. Панина // Зеркало недели. – 2006. – № 19. – 20 мая. – С. 20.
150. Сурмин Ю.П. Кандидаты на Украинский Олимп: социально-политические аспекты президентских выборов / Ю.П. Сурмин // Грани. – 1999. – № 2. – С. 71–83.
151. Сурмин Ю.П. Украина: из хаоса в социум – не путь, а рождение / Ю.П. Сурмин // Грани. – 1999. – № 4. – С. 5–11.
152. ЦНПД “Соціо”: Дослідження електорального поля Полтавської області, червень 2009 р.
153. Вольф А. Закат демократий и кризис идеологий / А. Вольф // 2000. – 2005. – С. 1. – 16–22 дек.
154. Масова свідомість росіян у період суспільної трансформації – реальність міфів : аналітична доповідь на замовлення московського представництва Фонду ім. Ф. Еберта. – М., 1996.
155. Політологія / [за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К. : Академія, 2002. – С. 467.
156. Сибирякова А. О новых революциях, интернете и конце политтехнологии [Электронный ресурс] / А. Сибирякова. – Режим доступа: http://
vybory.org/articles/o-revolyutsiyah-internete-i-kontse-polittehnologii-chast-2.html.
157. ЦНПД “Соціо”: Дослідження електорального поля Черкаської області, січень 2010 р. (N=3000).
158. ЦНПД “Соціо”: Дослідження електорального поля Полтавської області, грудень 2009 р. (N=4826).
159. ЦНПД “Соціо”: Дослідження електорального поля Запорізької області, січень 2010 р. (N=2750).
160. ЦНПД “Соціо”: Дослідження електорального поля Волинської області, січень 2010 р. (N=2417).
161. Чигрин В.О. З досвіду проведення регіонального екзит-полу / В.О.Чигрин, О.Г. Городецька // Вісник Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна. Х., 2009. – Вип.. 23. – С. 200-204.
162. Вибір Українців (вплив соціокультурних ідентичностей), 17 квітень – 5 травня 2007 р. (Дослідження проведено в Запорізькій області (базова частина), м. Києві, АР Крим, Донецькій, Тернопільській, Волинській, Чернівецькій областях) на замовлення Всеукраїнської громадської організації ВГО “Наша Україна” (N=1200).
163. Полторак В. Уроки прогнозирования. Как предсказать поведение избирателей / В. Полторак // День. – 2004. – 22 июля. – С. 5.
164. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн : підручник / В.М. Шаповал. – К. : Артек : Вища школа, 1997. – 264 с.
165. Закон України “Про вибори Президента України”. – К., 1999.
166. Кресіна І.О. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми / І.О. Кресіна, Є.В. Перегуда. – К. : Інт-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 368 с.
167. Тодика Ю.М. Методологічні аспекти виборчого процесу в Україні / Ю.М. Тодика // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2003. – С. 82–86.
168. Уроки парламентських виборів 2002 року: шлях реформування виборчого законодавства : Виступи учасників круглого столу // Парламент. – 2002. – № 3. – С. 5–13.
169. Білоусов С.А. Об’єктивна основа і суб’єктивні фактори електорального вибору населення в умовах суспільства, що трансформується (на матеріалах Південно-Східного регіону України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 / С.А. Білоусов. – К., 2002. – 19 с.
170. Вишняк О.І. Соціокультурна динаміка політичних регіонів України. Соціологічний моніторинг: 1994–2006 / О.І. Вишняк. – К. : Інститут соціології НАНУ, 206. – 203 с.
171. Злобина Е.Г. “Образ населения” у представителей властных структур как источник социальных деформаций / Е.Г. Злобина // Социс. – 1999. – № 10. – С. 55.
172. Денисенко Л. Кого в министрах надо оставить и с кем бы их “спаровать”. Интервью с политологом В. Фесенко / Л. Денисенко // 2000. – 2006. – 26 травня. – С. 6.
173. Панина Н. Демократизация Украины и оранжевая революция в зеркале общественного мнения / Н. Панина // Зеркало недели. – 2006. – № 19. – 20 мая. – С. 20.
174. Психология выбора // Зеркало недели. – 2006. – № 8. – 4 марта. – С. 20.
175. Выдрин Д. “Тимошенко легко “прокидывает” тех, кто пытается “кинуть” ее / Д. Выдрин // Киевский телеграф. – 2006. – 14–20 апр. – С. 3.
176. Вольф А. Закат демократии и кризис идеологий / А. Вольф // Тижневик 2000. – 2005. – № 50. – 16–22 дек.
177. Небоженко В. Мы вырастили одноразовое общество, в котором востребован “сердечный фашизм” / В. Небоженко // Киев. телеграф. – 2006. – 19–25 мая.
178. Петрасюк В. Размышления возле урны для голосования / В. Петрасюк // 2000. – № 13. – 31 марта – 6 апр.
179. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – М. : Педагогика, 1973. – 424 с.
180. Шляпентох В.Э. Проблемы качества социологической информации: достоверность, репрезентативность, прогностический потенциал / В.Э. Шляпентох. – М. : ЦСПиМ, 2006. – 664 с.
181. Колесников Ю.С. Прикладная социология / Ю.С. Колесников. – Ростов н/Д : Феникс, 2001. – 320 с.
182. Большов Е. Качество прогнозирования результатов выборов: меры точности и источники ошибок / Е. Большов // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2011. – № 1. – С. 95–115.
183. Цаллер Дж. Происхождение и природа общественного мнения : пер. с англ. / Дж. Цаллер. – М. : Общественное мнение, 2004. – 559 с.
184. Березина Е.В. Этапы прогнозирования результатов голосования / Е.В. Березина // Ценностные ориентации и социальное поведение в изменяющихся условиях. Региональные аспекты. – Самара, 1995. – С. 153–154.
185. Бестужев-Лада И.В. Моделирование в социологических исследованиях / И.В. Бестужев-Лада, В.Н. Варыгин, З.А. Малахов. – М. : Наука, 1978. – 103 с.
186. Українське суспільство 1992–2007. Динаміка соціальних змін / [за ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2007. – 544 с.
187. Вишняк О.І. Соціокультурна динаміка політичних регіонів України. Соціологічний моніторинг: 1994–2006 / О.І. Вишняк. – К. : Інститут соціології НАН України, 2006. – 203 с.
188. Украина переполошилась из-за второго языка [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.memoid.ru/node/Perspektivy_territorial'nogo_raspada_
sovremennoj_Ukrainy?.
189. Михалевич А. Векторы: развалится ли Украина? [Электронный ресурс] / А. Михалевич. – Режим доступа: http://collaboration.org.ua/ales-myhalevych-vektoryi-razvalytsya-ly-ukrayna/.
190. Социология по ЖКХ Украины [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://donklass.com/2010-03-15-15-40-59/24-2009-05-21-18-16-24/454-2011-01-11-22-50-56.html.
191. Шинкаренко О.Є. Електоральна поведінка в системі політичної поведінки (методологічні питання наукового аналізу) / О.Є. Шинкаренко // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. / [редкол. : О.Л. Скідін (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – Вип. 51. – С. 173-180
192. Шинкаренко О.Є. Особливості формування соціально-статусної моделі електоральної поведінки людей за умов перехідного суспільства / О.Є. Шинкаренко // Грані : науково-політичний і громадсько-аналітичний альманах / [наук. ред. С.В. Шевцов] ; ДНУ ім. Олеся Гончара. – Д. : Грані, 2012. – Вип. 1 (81). – С. 138–140.
193. Шинкаренко О.Є. Гендерні та вікові чинники формування поведінки виборців у соціологічному вимірі / О.Є. Шинкаренко // Вісник національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. Серія: філософія, філософія права, політологія, соціологія / [редкол.: А.П. Гетьман та ін.]. – Х. : Право, 2012. – Вип. 11. – С. 287–298.
194. Шинкаренко О.Є. Особливості формування моделі раціонального вибору електорату за умов змішаної системи голосування / О.Є. Шинкаренко// Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління : зб. наук. пр. Серія: Соціологія. – Донецьк : Дон ДУУ, 2011. – Т. 12. – Вип. 211. – С. 257–263.
195. Шинкаренко О.Є. Об’єктивні чинники формування поведінки виборців у соціологічному вимірі / О.Є. Шинкаренко, В.О. Чигрин // Нова парадигма : журнал наукових праць / [голов. ред. В.П. Бех] ; Пед. ун-т імені М.П. Драгоманова ; Творче об’єднання “Нова парадигма”. – К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. – Вип. 103. – С. 182–191.
196. Ослон А. Факторы электорального поведения: от опросов к моделям / А. Ослон, Е. Петренко // Вопросы социологии. – 1994. – № 5. – С. 3–26.
197. Knutsen Oddbjorn Social Structure and Party Choice in Western Europe. A Comparative Longitudinal Study. London: Palgrave, 2004. – 293 p.
198. Knutsen Oddbjorn Class Voting in Western Europe. A Comparative Longitudinal Study. – Oxford : Lexington books, 2006. – 225 p.
199. Goldthorpe J. Class and politics in advanced industrial societies / J. Goldthorpe // Conflicts about Class / D.J. Lee, B.S. Turner (Eds.). – London : Longmans, 1996. – P. 196–208.
200. Evans G. The End of Class Politics / G. Evans. – New York : Oxford University Press, 1999.
201. Калинин К. Партийно-политическая система и электоральное поведение в РФ через призму теории социальных размеживаний: 1993–2003 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://polit.ru/article/ 2008/01/30/delimitation. (30 січня 2008, 14:50)
202. Roeder P. Modernization and participation in the Leninist development strategy // American Political Science Review. – 1989. – Vol. 83. – № 3. – P. 859–884.
203. Rose R. Understanding Multi-Party Choice : The 1995 Duma Election / Rose R., Tikhomirov E., Mishler W. // Europe – Asia Studies, 1997. – Vol. 49. – № 5. – P. 799–823.
204. Whitefield S. Markets and Partisanship in Post-Soviet Russia: 1993–1996 / Whitefield S., Evans, G. Class // Electoral Studies, 1999. – Vol. 18. – № 2. – Р. 155–178.
205. Моделирование социальных процессов / отв. ред. Э.П. Андреев, Ю.Н. Гаврилец. – М. : Наука, 1970. – 376 с.
206. Райцин В.Я. Моделирование социальных процессов : [пособие для студентов факультета #Математические методы в экономике] / В.Я. Райцин. – М. : Экзамен, 2005. – 189 с.
207. Мелешкина Е.В. Политический процесс: основные аспекты и способы анализа. – М. : Инфра-М : Весь мир, 2001. – 304 с.
208. Lewis-Beck M.S. and Rice T.W. 1992. Forecasting Elections. Washington : Congressional Quarterly Inc.
209. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз / В.Г. Королько. – М. : Рефл бук ; К. : Ваклер, 2001. – 528 с.