СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНА ОСВІТА ЯК ЧИННИК ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чорноморський державний університет імені Петра Могили

На правах рукопису

РОЖАНСЬКА НАТАЛЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 316.74:37

СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНА ОСВІТА ЯК ЧИННИК ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Гавеля Володимир Леонтійович,
доктор філософських наук, професор

Миколаїв – 2011

ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................................... 4

1. Теоретико-методологічні основи дослідження впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації українського суспільства...................................................................................................... 17
1.1. Понятійна основа дослідження взаємодії соціально-гуманітарної освіти і демократизації суспільства......................................................... 17
1.2. Соціальний механізм впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації українського суспільства............................................... 41
Висновки до першого розділу........................................................................ 61

2. Функціонування соціально-гуманітарної освіти в умовах демократизації суспільства.............................................................................. 66
2.1. Структура та функції соціально-гуманітарної освіти в умовах демократичного транзиту..........................................................……………. 66
2.2. Ефективність впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації в сучасній Україні................................................................. 96
Висновки до другого розділу....................................................................... 117

3. Основні напрямки впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації в Україні..................................................................................121
Сформованість демократичного досвіду випускників шкіл різного типу............................................................................................................121
Соціально-гуманітарні знання як фактор активізації учнівського та студентського самоврядування.............................................................. 149
Висновки до третього розділу...................................................................... 173

Висновки............................................................................................................ 178

Список використаних джерел........................................................................ 187

Додатки............................................................................................................... 205

ВСТУП

Актуальність теми. Протягом останніх десятиліть тема демократизації постійно перебуває в колі уваги як науковців усього світу так і широких кіл громадськості. Широко дискутуються питання про демократію сучасного типу, її зв’язок з політичною теорією і теорією громадянського суспільства. Особливо актуальними питання демократії і демократизації є сьогодні для української науки. Адже процеси, які відбуваються у сучасному українському суспільстві, мимоволі опиняються в колі уваги вітчизняної науки, яка призвана слугувати на благо українського народу і держави.
З початку посттоталітарних трансформацій в Україні пройшло близько 20 років. Це досить великий строк для того, щоб було багато зроблено у справі руху до демократії, але нажаль, сьогодні цей процес наштовхнувся на “підводні камені”. Не все так гладко, як здавалося 20 років тому: часто спостерігається низький рівень електоральної активності, регулярно виявляються порушення виборчих процедур, фіксується небажання громадян брати активну свідому участь в суспільно-політичному житті. Наприклад, в 2009 році лише 22,2% населення України визнали важливим для себе участь в діяльності політичних партій і громадських організацій [115, с. 486]. Разом з тим, в сучасній Україні поширюється політичний консьюмеризм і зростає недовіра населення до влади. В чому причина цих явищ? Однією з причин є те, що сучасний українець не готовий жити в умовах демократичного суспільства, не навчений користуватися демократичними інституціями і відстоювати свої права, не має відповідних переконань і цінностей. Тут ми і звертаємося до освіти: її стану, ефективності, якості.
Потреба у формуванні людини нового типу – це серйозний виклик всій системі вітчизняної освіти. Наскільки чітко й адекватно вдасться вирішити це завдання, настільки ефективно освіта виконає це історичне замовлення. Особливого значення у сучасну епоху набувають гуманістичні функції освіти, які спрямовані на розвиток особистості, підвищення рівня її духовної культури, формування системи особистісних якостей. Тобто виникає потреба у перегляді глобальних цілей освіти. Головним стає розвиток творчого потенціалу особистості, формування здатності сприйняття і реалізації новацій, здатності вчитися протягом усього життя. Така особистість повинна мати не лише якісну професійну, але й фундаментальну освіту, і звичайно гідну соціально-гуманітарну підготовку.
Соціально-гуманітарні знання у сучасному українському суспільстві набувають особливо великого значення завдяки специфіці нинішнього етапу розвитку нашої країни. Це і політичні зміни, і становлення нових відношень у економіці, і модифікація системи цінностей. Освіта як складна соціальна система органічно пов’язана з такими соціальними інститутами, як політика і економіка, залежить від них і разом з тим чинить на них зворотний вплив. В кризові епохи це є особливо очевидним. Стан освіти відображає стан суспільства, ті якісні зрушення, які у ньому відбуваються.
Розвиток освіти тісно пов’язаний з загальним процесом демократизації суспільства. Позитивні кардинальні зміни школи стають можливими тільки в умовах розвитку демократії. У свою чергу, реформування школи впливає на процеси демократизації суспільного життя [153, с. 148-149]. Отже, виникає потреба в розробці цілісної концепції взаємодії соціально-гуманітарної освіти і процесу демократизації суспільства.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Важливий внесок у формування уявлень про роль освіти в розвитку суспільства вносить соціологія освіти. Вже О. Конт розглядав освіту як важливий соціальний механізм передачі знань від покоління до покоління. Л. Уорд з розвитком освіти пов’язував успіх реформ, спрямованих на досягнення соціальної рівності, а Дж. Дьюї стверджував, що школи майбутнього повинні відповідати соціально-економічним потребам суспільства. Завдяки розробкам Е. Дюркгейма і М. Вебера у соціології освіти склалися два основні напрями: структурно-функціональний і соціокультурний. Вони обґрунтували ідею, що виховання і освіта можуть бути досліджені як соціальні факти, тобто вони є предметом науки і нерозривно пов’язані з соціалізацією індивідів, виступають її засобами. Якщо П. Сорокін і Р. Мертон розглядали освіту як соціокультурний процес, то К. Мангейм розумів її як спосіб дії на людську поведінку, засіб соціального контролю. Він послідовно виступав проти ідеологізації науки, освіти. Однією з найважливіших соціальних функцій освіти К. Мангейм вважав формування творчої інтелігенції, з якою пов’язував надії на подальшу демократизацію всіх сфер суспільства [102, с. 263-264].
У сучасній західній соціології проблемам соціогуманітарного розвитку особистості приділяється певна увага в рамках функціоналізму (К. Девіс, В. Мур, Дж. Коулман, О. Данкен. Е. Хопер та ін.), які розглядають проблему нерівності можливостей у доступі до отримання знань; теорій конфлікту (С. Боулз, Н. Пуланцас, Г. Гінтіс, Р. Коллінз, С. Ароновіц, Х. Жирокс, Л. Альтюссер, Дж. Аніон, П. Віліс, І. Шор та ін.), які фокусують увагу на суперечностях інтересів різних елементів надбудови суспільства; структуралізму (П. Бурд’є, Б. Бернстайн, Ш. Хіф та ін.), який доводить, що код знання виступає основоположним принципом, який формує відмінності у світоглядах, соціальній ідентифікації та різновиді знань. Критична соціологія (М. Янг та ін.) розглядає освіту як складний соціокультурний процес, який не обмежується системою формальної освіти [102, с. 265].
У поле зору сучасних дослідників також потрапляє знання як цінність, як об’єкт засвоєння в процесі навчання, звертається увага на проблеми гуманізації освіти та її соціокультурної суті, виробляється соціологічне розуміння ціннісних орієнтацій та їх ролі у системі освіти. Таким чином, лінія Дюркгейма поступово змінювалася лінією Вебера, що знаходиться в тісному зв’язку з теорією екзистенціального розвитку особистості і феноменологічною соціологією знання. Дослідження у цьому напрямі ведуть В. С. Бакіров, Л.О. Бєлова, Л. М. Герасіна, О. П. Мещанінов, Є. А. Подольська, О. Л. Сидоренко, Л. Г. Сокурянська,, Ю. О. Чернецький та ін. Особлива увага приділяється соціальному проектуванню і моделюванню в системі освіти, проблемам взаємодії соціальної політики і освіти, реформування освіти і системи виховання.
Серед російських науковців, які вивчали соціально-гуманітарну освіту, передусім потрібно назвати таких як Ю. М. Афанасьєв [7, 8], Т. І. Афасижев [9], С. В. Бєлова [16], Є. Бодрова [17], В. П. Делія [37], М. Є. Добрускін [41], Д. Н. Зам’ятін [51], Е. Е. Камозін [57], Д. А. Леусенко [75], А. Міронов [79], Е. М. Мірський [80], Є. В. Моргорська [84], Р. М. Петрунева [92], В. Т. Пуляєв [107], В. А. Садовничий [122], В. Ф. Шаповалов [146], С. Г. Шеховцев [148]. Значний внесок у розвиток соціології соціально-гуманітарної освіти зроблений працівниками Інституту соціології Російської академії наук: Д. Константиновським, О. Вознесенською, О. Димарською, Г. Чередниченко. Їх монографія “Соціально-гуманітарна освіта: орієнтації, практики, ресурси вдосконалення” (2006) базується на результатах дослідницьких проектів, метою яких було вивчення проблем соціально-гуманітарної освіти в сучасному російському суспільстві.
Серед українських вчених, які досліджували соціально-гуманітарну освіту, передусім потрібно назвати таких як, О. Проказа [106], Е. М. Андрєєв [2], В. В. Будко [20], В. Л. Гавеля [27], В. Ю. Годлєвська [33], В. І. Горбань [34], О. І. Дика та Т. А. Бабичева [39], І. А. Доннікова [43], О. О. Дольська [42], С. І. Дичковський [40], Г. Касянович [60], Т. М. Князєва та В. О. Дейнека [63], В. О. Корнієнко та Г. Я. Буртяк [69], М. Лукашевич [76], З. Ю. Макаров [77], В. Г. Моторіна та І. Л. Макарова [85], Н. О. Побєда [96], І. Д. Похило [105], І. Г. Оніщенко [89], В. Г. Пятенко [109], Т. П. Рєзникова [113], Н. І. Сащак [124], Ф. Семенченко [125], О. Сібіль [127].
Ключові питання, на яких зупиняється соціальна думка в пострадянський період, це співвідношення соціально-гуманітарної освіти з такими соціокультурними феноменами як постмодернізм, глобалізація, інформатизація, які розглядаються в контексті реформування і модернізації національних систем освіти. В гуманізації і гуманітаризації освіти дослідники вбачають шлях до подолання основних недоліків радянської системи освіти та пристосування її до нових соціальних умов. Окрім того, увагу вчених поступово починає привертати зв’язок соціально-гуманітарної освіти з формуванням політичної культури, громадянської позиції особистості, громадянського суспільства [140, 141, 142, 147, 46, 47, 58, 73, 88]. Але незважаючи на значну кількість наукових робіт, присвячених дослідженню соціально-гуманітарної освіти, тема взаємодії соціально-гуманітарної освіти і демократизації залишалася недостатньо розробленою і в методологічному, і в змістовному аспектах. У зв’язку з цим в дисертації ми зосередили увагу на одному з аспектів даної проблеми, – на дослідженні впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації українського суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної теми кафедри соціології Чорноморського державного університету імені Петра Могили “Соціальні процеси та соціальне управління в умовах суспільної трансформації” (номер державної реєстрації 0110U004904).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення ролі інституту освіти, передусім його соціально-гуманітарної складової, в процесі розгортання демократичних процесів і інституцій в Україні.
Для досягнення поставленої мети необхідно реалізувати наступні завдання:
– уточнити понятійний апарат, необхідний для наукового осягнення взаємодії соціально-гуманітарної освіти і процесу демократизації суспільства;
– сформувати теоретичне уявлення про механізм взаємодії освіти і політичних інституцій взагалі, і соціальний механізм впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації суспільства зокрема;
– проаналізувати відповідність структури і функцій соціально-гуманітарної освіти в Україні змістовним завданням її трансформації в умовах демократизації суспільних відносин;
– виявити ступінь суспільної ефективності соціально-гуманітарної освіти в сучасній Україні (в аспекті сприяння демократизації суспільства) та шляхи його підвищення;
– визначити основні складові демократичного досвіду випускників середньої школи і характер його залежності від обсягу одержаної учнями соціально-гуманітарної освіти;
– з’ясувати характер зв’язку між отриманою учнями і студентами соціально-гуманітарною освітою, та їх участю в самоврядуванні (учнівському і студентському).
Об’єктом дослідження виступає функціонування і розвиток соціально-гуманітарної освіти в умовах демократизації суспільства.
Предметом дослідження є плив соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації українського суспільства.
Теоретико-методологічні засади дослідження ґрунтуються на поєднанні структурно-функціонального та соціокультурного підходів, які прямо чи опосередковано пов’язані з осмисленням ролі соціогуманітарного знання у формуванні демократичного суспільства. У зв’язку з особливостями об’єкта дослідження і сучасними тенденціями розвитку соціогуманітарних наук, у роботі застосовано і міждисциплінарний, комплексний підхід, адже теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали положення і концепції не тільки соціології освіти, але і психології, політології, філософії, педагогіки.
Теоріями, які стали фундаментом для соціологічного дослідження соціально-гуманітарної освіти в контексті демократизації українського суспільства, є теорія партисипаторної демократії (Б. Барбер, К. Пейтмен, М. Вольтер та ін.), концепція “соціальної демократії” (А. Токвіль, Д. Сарторі, Д. Брайс), теорії демократизації та формування громадянського суспільства (С. Верба, Д. Томпсон, Д. Л. Коен, Е. Арато, С. Гантінгтон та ін.), розуміння завдань соціології П. Сорокіним, Е. Гіденсом та іншими класиками соціологічної науки, структурно-функціональна теорія Р. Мертона, концепція соціальної компетентності Дж. Равена. Важливою в цьому контексті є концепція соціального простору К. Левіна та теорія досвіду Д. Д’юї, адже саме ці автори одними з перших звернулись до розгляду взаємодії освіти і демократії.
Важливу роль для побудови концепції дисертаційного дослідження зіграла спеціальна соціологічна теорія ефективності освіти, яка була створена на початку 1990-х років радянськими вченими Л. Ф. Колесніковим, В. Н. Турченко та Л. Г. Борисовою [64]. Дослідження також базувалося на розробках науковців Харківської соціологічної школи в галузях соціології освіти і соціології молоді В. І. Астахової [3], Є. В. Астахової [4, 5], К. Г. Михайльової [82], Є. А. Подольської [98, 99, 100, 101, 102], Л. Г. Сокурянської [129], С.А. Щудло [149] та ін.
Теоретичний аналіз соціально-гуманітарної освіти здійснювався в межах теорії факторів соціальної еволюції, адже в сучасному суспільстві саме освіта є одним з головних чинників соціально-культурних змін. Концепція дисертації базувалася на уявленні про те, що на відміну від освіти природничо-наукової та технічної, соціально-гуманітарна освіта здатна суттєво впливати на процес демократизації суспільства. Від ступеня цього впливу залежить швидкість демократизаційних процесів в українському суспільстві. Аналіз соціально-гуманітарної освіти здійснювався автором в межах інституційного, системного та діяльнісного підходів до розуміння освіти. Це дозволило виділити різні змістовні аспекти соціально-гуманітарної освіти, тобто розглянути її як систему, як соціальний інститут, як процес, а також як результат.
Методи дослідження. В ході теоретичного дослідження використані методи аналізу літератури, системного аналізу (для побудови цілісного уявлення про систему соціально-гуманітарної освіти в Україні), функціонального аналізу (для виявлення функціональних вимог до соціально-гуманітарної освіти в пострадянському суспільстві, а також явних і латентних функцій соціально-гуманітарної освіти в умовах демократизації українського суспільства), теоретичного моделювання (для конструювання уявлення про соціальний механізм впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації суспільства), опису (для уточнення змістовних аспектів розвитку соціально-гуманітарної освіти в умовах демократизації суспільства), а також ідеалізації (при оцінці відповідності структури соціально-гуманітарної освіти в Україні виконуваним нею функціям в умовах демократизації суспільних відносин).
Для з’ясування стану та ефективності соціально-гуманітарної освіти в сучасному українському суспільстві використані конкретно-соціологічні методи: аналіз документів, метод експертних оцінок, анкетне опитування, фокусоване групове інтерв’ю. Для аналізу отриманих емпіричних даних застосовувались математико-статистичні методи.
Емпірична база дослідження. Емпіричні соціологічні дослідження, проведені автором: 1) Загальноукраїнське експертне опитування “Суспільна ефективності соціально-гуманітарної освіти в сучасній Україні та шляхи її підвищення: демократизаційний аспект” (n = 50). 2) Анкетне опитування “Демократичний досвід випускників шкіл різного типу” (n = 591). В проведенні даного опитування брали участь студенти соціологічного факультету ЧДУ ім. П. Могили, які працювали в якості інтерв’юерів. 3) Анкетне опитування “Роль соціально-гуманітарної освіти в формуванні соціальної активності лідерів студентського самоврядування” (N = 44). 4) Два фокусованих групових інтерв’ю на тему “Соціально-гуманітарна освіта як фактор активізації учнівського і студентського самоврядування” (n = 24). Автором також здійснено аналіз документів (законодавчих, програмних, статистичних), вторинний аналіз даних емпіричних досліджень, проведених соціологічними центрами м. Харкова, м. Києва та інших міст України.
У межах здійсненого дослідження одержано результати, які мають ознаки наукової новизни.
Вперше:
– за допомогою методу експертних оцінок визначено ступінь суспільної ефективності соціально-гуманітарної освіти в сучасній Україні (в аспекті сприяння демократизації суспільства) та шляхи його підвищення;
– доведено, що сформованість демократичного досвіду випускників середньої школи є одним з основних показників ефективності соціально-гуманітарної освіти в умовах демократизації суспільства; визначено основні складові цього досвіду; розроблено соціологічний інструментарій для виміру сформованості демократичного досвіду школярів, який апробовано в процесі репрезентативного опитування учнів 11-х класів міста Миколаєва.
Дістали подальшого розвитку:
– соціологічна теорія соціально-гуманітарної освіти, яку доповнено новими елементами, а саме концепцією функціонування соціально-гуманітарної освіти в умовах демократизації суспільства. В її межах, на основі синтезу структурно-функціонального і соціокультурного підходів, сформоване наукове уявлення про соціальний механізм впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації українського суспільства;
– теоретичні уявлення про систему освіти в Україні, які доповнено науковим уявленням про структуру сучасної соціально-гуманітарної освіти і напрями її трансформації під впливом процесу демократизації суспільства. Доведено, що систему учнівського і студентського самоврядування можна розглядати в якості нового елемента соціально-гуманітарної освіти в Україні; визначено фактори, які сприяють або заважають активній участі дітей і молоді в самоврядних організаціях.
Вдосконалено:
– поняття “демократизація українського суспільства”, “суспільна ефективність соціально-гуманітарної освіти” шляхом уточнення їх змісту. Розроблено авторське визначення соціально-гуманітарної освіти, що являє собою засвоєння індивідом (або соціальною групою) систематизованих знань стосовно людини, її суспільного буття, свідомості, а також пов’язаних з цими знаннями умінь і навичок під час навчання у освітньому закладі або шляхом самоосвіти;
– уявлення про світоглядно-ідеологічну функцію соціології в контексті демократизації суспільних відносин та розбудови громадянського суспільства в Україні. Обґрунтовано важливість підсилення соціологічного компонента в концепціях реформування соціально-гуманітарної освіти (за допомогою розроблених класиками соціології понять “демократичні громадяни” та “соціологічна уява”). Потреба у соціологічних знаннях обумовлюється необхідністю для членів громадянського суспільства ухвалювати самостійні рішення у мінливих соціально-політичних і соціально-економічних умовах, що вимагає відповідальності, компетентності, здатності до передбачення соціальних наслідків своїх вчинків.
Теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що робота сприяє поясненню процесу демократизації, який відбувається в сучасному українському суспільстві, та окреслює роль соціально-гуманітарної освіти у його інтенсифікації. Одержані результати дозволяють уточнити понятійний апарат соціології освіти, більш конкретно враховувати діалектику зовнішніх та внутрішніх, об’єктивних і суб’єктивних чинників, що впливають на ефективність соціально-гуманітарної освіти в умовах демократизації українського суспільства. Матеріали дисертації можуть бути використані як теоретична база для розробки урядових програм, законодавчих актів щодо створення належних умов для формування засобами соціально-гуманітарної освіти загальнокультурних компетенцій майбутніх фахівців, їх соціальної суб’єктності. Результати дослідження можуть бути застосовані у якості теоретичних засад подальшого реформування соціально-гуманітарної освіти в Україні, розвитку учнівського і студентського самоврядування.
Практичне значення результатів дослідження. Матеріали дослідження дозволяють удосконалити викладання таких курсів як “Соціологія освіти”, “Основи демократії”, можуть бути корисними при розробці навчальних і методичних посібників, для підготовки лекцій і семінарів з названих дисциплін. Застосування розроблених у дослідженні практичних рекомендацій сприятиме підвищенню ступеня суспільної ефективності соціально-гуманітарної освіти в Україні, прискоренню темпів демократизації українського суспільства. Соціологічний інструментарій, розроблений автором для дослідження “Демократичний досвід випускників шкіл різного типу”, може бути використаний для моніторингу сформованості демократичного досвіду випускників системи середньої освіти в Україні: звичайних і спеціалізованих шкіл, професійно-технічних училищ (професійних коледжів), технікумів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Наукові результати і висновки, що містяться в дисертації, отримані автором особисто, опубліковані без співавторів.
Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес на факультеті соціології Чорноморського державного університету ім. П. Могили (в новий навчальний план спеціальності “Соціологія” введено курс “Основи демократії”), а також використовуються в процесі науково-дослідної роботи студентів даного факультету. Також результати дисертаційної роботи з 2010 року використовуються автором при викладанні навчального курсу “Соціологія освіти” для студентів спеціальності “Соціологія” ЧДУ ім. П. Могили (довідка № 2/7 - 15/57 від 22.06.2011 р.)
Результати дисертаційної роботи використовуються в навчально-виховному процесі в Миколаївській загальноосвітній школі №26. Після того, як висновки дослідження були обговорені на засіданні педагогічної ради школи, було впроваджено моніторинг рівня соціалізації учнів школи та демократизації навчального процесу. В даній школі започатковано проведення зустрічей школярів з лідерами студентського самоврядування, а також навчальних занять для старшокласників з питань демократії із залученням викладачів вищої школи (довідка № 152 від 15.06.2011 р.)
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації обговорювалися на науково-методологічних семінарах кафедри соціології Чорноморського державного університету імені Петра Могили та були доведені дисертантом до наукового співтовариства протягом 2008-2011 рр. на національних та міжнародних конференціях, серед яких: VI, VII Міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів “Соціологія у (пост)сучасності”, (Харків, 2008, 2009); Міжнародна науково-практична конференція “Ольвійський форум: стратегії України у геополітичному просторі” (Ялта, 2008, 2009, 2010, 2011); І Міжнародна конференція студентів і молодих науковців “Соціологія і сучасні соціальні трансформації” (Київ, 2008); Щорічна науково-методична конференція “Могилянські читання” (Миколаїв, 2008, 2009, 2010); Міжнародна наукова конференція «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (Донецьк, 2009, 2010); ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Психолого-педагогічні аспекти розвитку майбутнього фахівця” (Миколаїв, 2009); VI Міжнародна наукова конференція “Соціально-політична інтеграція: локальний, регіональний і глобальний виміри” (Одеса, 2010); VIII Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми розвитку соціологічної теорії: сучасна соціологічна теорія і пострадянські трансформації” (Київ, 2011).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 12 публікаціях, 6 з яких опубліковані у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань з соціологічних наук, затверджених ВАК України.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів (в кожному по 2 підрозділи та короткі висновки після кожного розділу), загальних висновків, списку використаних джерел. Окрім того, в кінці роботи розміщені додатки ¬– зразки анкет, складених автором для емпіричних соціологічних досліджень і деякі додаткові таблиці. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок, з яких 184 сторінки основного тексту. Робота містить 32 таблиць та 17 малюнків. Список використаних джерел складає 158 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Розпад СРСР став відправною точкою для кардинальної переорієнтації в методології і напрямках досліджень соціально-гуманітарної освіти у пострадянських країнах. Разом з новими національно-орієнтованими концепціями освіти з’являється нова наукова теорія соціально-гуманітарної освіти, публікуються наукові роботи, присвячені даній проблематиці. Ключові питання, на яких зупиняється соціальна думка в пострадянський період, це співвідношення соціально-гуманітарної освіти з такими соціокультурними феноменами як постмодернізм, глобалізація, інформатизація, які розглядаються в контексті реформування і модернізації національних систем освіти. В гуманізації і гуманітаризації освіти дослідники вбачають шлях до подолання основних недоліків радянської системи освіти та пристосування її до нових соціальних умов. Окрім того, увагу вчених поступово починає привертати зв’язок соціально-гуманітарної освіти з формуванням демократії і громадянського суспільства. Але незважаючи на значну кількість наукових робіт, присвячених дослідженню соціально-гуманітарної освіти, тема взаємодії соціально-гуманітарної освіти і демократизації залишалася недостатньо розробленою і в методологічному, і в змістовному аспектах.
Метою нашого дослідження було визначення ролі інституту освіти, передусім його соціально-гуманітарної складової, в процесі розгортання демократичних процесів і інституцій в Україні. В ході досягнення мети були використані методи системного та функціонального аналізу, теоретичного моделювання, опису, ідеалізації, а також конкретно-соціологічні методи: аналіз документів, метод експертних оцінок, анкетне опитування, метод фокусованого групового інтерв’ю. Таким чином було реалізовано принцип єдності емпіричного і теоретичного рівнів пізнання.
Дослідження було проведене у чотири етапи. На першому етапі була опрацьована наукова література з теми, уточнено понятійний апарат дослідження. На другому етапі було проведене теоретичне дослідження: було побудовано цілісне уявлення про об’єкт дослідження (функціонування соціально-гуманітарної освіти в умовах демократизації суспільства) та був виявлений соціальний механізм впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації суспільства. На третьому етапі була розроблена програма для серії емпіричних соціологічних досліджень, спрямованих на визначення суб’єктивних і об’єктивних показників впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації українського суспільства, зібрані і проаналізовані соціальні факти. На четвертому етапі були узгоджені результати теоретичного і емпіричних досліджень, розроблені практичні рекомендації щодо підвищення ступеня суспільної ефективності соціально-гуманітарної освіти в сучасній Україні (демократизаційний аспект).
В результаті проведення серії емпіричних і теоретичних соціологічних досліджень було встановлено наступне.
Соціально-гуманітарна освіта – це складний соціальний феномен, специфічний соціальний інститут, підсистема системи освіти України. Соціально-гуманітарна освіта спрямована на засвоєння тими, хто навчається, систематизованих знань стосовно людини, її суспільного буття, свідомості, а також пов’язаних з цими знаннями умінь і навичок. Соціально-гуманітарна освіта існує у нерозривній єдності з іншими сферами суспільного життя, впливає на них і сама знаходиться під їх впливом.
Сьогодні українське суспільство може бути охарактеризоване як таке, яке знаходиться у процесі постійної трансформації. Провідними напрямом його модернізації є демократизація, тобто процес перебудови державного і суспільного життя на основі прав людини на життя, свободу, власність, який веде до все більш повного розвитку народовладдя. Цей процес характеризується розширенням політичних прав і свобод громадян, виникненням політичного та ідеологічного плюралізму, збільшенням форм участі населення в політичному житті, децентралізацією державної влади, реалізацією принципу розподілу влади, а також побудовою громадянського суспільства. Враховуючи трансформаційні процеси, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, актуальним є вивчення функціонування соціально-гуманітарної освіти в умовах демократизації суспільного життя. Визначення ролі соціально-гуманітарної освіти в процесі демократизації суспільства фактично є науковим вивченням однієї з латентних функцій цього виду освіти, продовжуючи традицію функціонального аналізу Р. Мертона.
Демократизація суспільства відкрила можливості для розвитку вільної особистості, не скутої тоталітарним режимом. Свобода стала однією з провідних ідей суспільного розвитку і вітчизняної освіти. Перед освітою встають нові завдання, продиктовані суспільними вимогами. Радянська система соціально-гуманітарної освіти не мала перед собою таких завдань, а отже і не була пристосована до їх виконання. Тому задоволення нових суспільних вимог стає можливим лише за умови відповідних змін в усій системі освіти.
Свої вимоги до соціально-гуманітарної освіти в Україні додають такі процеси, як інформатизація, глобалізація, євроінтеграція. Сучасні інформаційні технології популяризують стандарти масової культури, культивують поверхове відношення до світу та так зване “кліпове мислення”. Соціально-гуманітарна освіта повинна формувати здатність протистояти цим негативним тенденціям, залучуючи молодь до світу науки. У зв’язку з цим в основу сучасної освіти повинні бути закладені відповідні принципи: гуманізації, гуманітаризації, фундаменталізації. Гуманітаризація природничо-наукової і інженерно-технічної освіти спрямована на подолання вузької спеціалізації, прилучення студентів до сучасних знань про людину і суспільство, формування здатності шукати і знаходити смисли, самостійно будувати власний світогляд. Фундаменталізація спрямована на те, щоб в основі освіти фахівця були закладені знання, які довели свою істинність та які дають можливість формування спеціаліста з гнучким новаторським мисленням. Глобалізація загострює проблеми національної самоідентифікаціїі, національної безпеки. На фоні євроінтеграції виникає проблема не тільки забезпечення якості гуманітарного компонента в освіті усіх рівнів, а і якості підготовки спеціалістів-гуманітаріїв та критеріїв її оцінки.
В контексті гуманізації освіти актуалізується питання заміни предметноцентристської системи навчання системою антропоцентричною. З урахуванням завдань формування демократичного суспільства відбувається зміна стратегічних цілей соціально-гуманітарної освіти і повне підпорядкування її інтересам людини. У зв’язку з цим у роботі обґрунтовується необхідність і можливість подолання знеособлення, неповаги до суб’єктів навчального процесу, робиться застереження від вузько-утилітарного розуміння освіти, підкреслюються переваги гуманістичної освітньої парадигми.
В основі соціального механізму впливу соціально-гуманітарної освіти на процес демократизації суспільства лежить вплив соціально-гуманітарної освіти на особистість, завдяки якому відбувається формування її світогляду, цінностей, установок, переконань. При чому, основна відповідальність в даному випадку лежить на системі середньої освіти, через яку проходять усі майбутні громадяни. Адже після закінчення школи і досягнення повноліття молода людина стає членом громадянського суспільства, від ефективного функціонування якого залежать розвиток і консолідація демократії в Україні.
Система вищої освіти стає осередком формування національної еліти, яка потім включається до громадсько-політичного життя і сприяє його подальшій демократизації. Світоглядна орієнтованість соціально-гуманітарної освіти сприяє розширенню кругозору, підвищенню інтелектуального потенціалу, активізації громадянської позиції людини. Стратегічними завданнями соціально-гуманітарної освіти сьогодні є необхідність формування національної гідності громадянина України, пошани до законів держави, політичної культури особистості, соціальної активності, ініціативності, цілеспрямованості та відповідальності; толерантності, миролюбності, духовності, професійної етики; збагачення своїх знань цінностями світової і національної культури. Особлива місія належить вищій педагогічній освіті, яка готує кадри для системи освіти (в тому числі соціально-гуманітарної), тим самим забезпечуючи спадковість і подальше накопичення її здобутків.
Соціальна функція соціально-гуманітарної освіти – це роль, яку соціально-гуманітарна освіта як соціальний інститут виконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер. В умовах демократизації суспільства на перший план виходять такі соціальні функції освіти, як соціалізація і професіоналізація. Перед соціально-гуманітарною освітою встає багато нових завдань, обумовлених новими вимогами суспільства до випускників, виконати які вона може лише змінивши свою структуру і вдосконаливши функції. А особливості соціальних функцій соціально-гуманітарної освіти, її високий гуманістичний потенціал, дозволяють розглядати її в якості одного з потужних факторів демократизації суспільства.
Система соціально-гуманітарної освіти в Україні складається з трьох основних структурних компонентів: 1) соціально-гуманітарної освіти в системі допрофесійної освіти; 2) соціально-гуманітарної освіти в системі професійної освіти; 3) соціально-гуманітарної самоосвіти. З початком демократизації українського суспільства починається процес неперервної трансформації структури соціально-гуманітарної освіти, який торкається як змісту навчання і виховання, так і їх методів.
Зміни, які відбулися в системі соціально-гуманітарної освіти України починаючи від падіння тоталітарного режиму і до сьогодення, можна класифікувати наступним чином: 1) зміни в законодавстві, яке регулює сферу соціально-гуманітарної освіти; 2) зміни в обсязі і змісті соціально-гуманітарної освіти у навчальних закладах; 3) зміни в методах викладання і характері взаємодії вчитель-учень, викладач-студент; 4) поява нових видів навчальних закладів, де можна одержати соціально-гуманітарну освіту; 5) зміни в управлінні системою соціально-гуманітарної освіти як на державному рівні, так і на рівні навчального закладу; 6) зміни в системі викладання і оцінювання соціально-гуманітарних знань у навчальних закладах; 7) зміни в додатковій (позашкільній) соціально-гуманітарній освіті і самоосвіті. Ці зміни покликані привести систему соціально-гуманітарної освіти України у відповідність до вимог, які ставить перед нею сучасне демократичне суспільство.
Під суспільною ефективністю соціально-гуманітарної освіти розуміється максимальне використанні її як фактора суспільного прогресу при мінімумі витрат, всіляких побічних негативних наслідків. Опитування експертів – спеціалістів у сфері соціально-гуманітарної освіти – показало, що загалом соціально-гуманітарна освіта в сучасній Україні недостатньо ефективна у плані сприяння демократизації суспільства. Така оцінка була підтверджена і іншими емпіричним дослідженнями, проведеними автором. Але позитивні зміни відбуваються, хоча й недостатньо значні, тобто соціально-гуманітарна освіта поступово стає все більш вагомим фактором демократизації українського суспільства. Позитивним явищем в цьому плані стала поява і поширення в Україні ліцеїв соціально-гуманітарного профілю: економічного, педагогічного, історико-правового. Випускники таких ліцеїв мають більш сформований демократичний досвід порівняно з випускниками звичайних загальноосвітніх шкіл.
Демократичний досвід особистості – це сукупність засвоєних нею на практиці знань про демократію, демократичних вмінь та навичок. Сформованість демократичного досвіду випускників системи середньої освіти є одними з основних показників суспільної ефективності соціально-гуманітарної освіти в умовах демократизації суспільства. В результаті аналізу зібраних нами емпіричних даних доведена пряма залежність між обсягом одержаної соціально-гуманітарної освіти і сформованістю демократичного досвіду випускників середньої школи.
Вагому роль у формуванні цього типу досвіду відіграє соціально-гуманітарна освіта, особливо вивчення таких дисциплін, як історія, правознавство, політологія, філологічних і психологічних дисциплін. Дуже важливим компонентом демократичного досвіду випускника освітнього закладу є досвід участі в учнівському і студентському самоврядуванні. Система самоврядування дає можливість учням і студентам використати на практиці здобуті соціально-гуманітарні знання, формує відповідальність і самостійність, вміння вирішувати нові нестандартні завдання. Таким чином, учнівське і студентське самоврядуванні можна вважати однією з практичних складових соціально-гуманітарної освіти в сучасній Україні.
В сучасній Україні учнівсько-студентське самоврядування знаходиться в стадії інституціоналізації; відбувається поступове формування норм, які б давали йому можливість стати повноцінним соціальним інститутом нашого суспільства. Ефективне функціонування системи учнівського і студентського самоврядування є показником демократизації соціальних відносин освітніх суб’єктів. Досвід шкільного і студентського самоврядування сприяє формуванню активної громадянської позиції особистості, її позитивного ставлення до демократії.
На формування активної участі школярів в учнівському самоврядуванні впливають такі фактори: залучення до соціально-культурного життя з раннього дитинства; поради батьків; гарне навчання, а отже ґрунтовні знання зі шкільних предметів, допомога педагогів; інтерес до самоврядування завдяки одержаним соціально-гуманітарним знанням; довіра виборців; активна участь в шкільних культмасових заходах. Для формування інтересу молодої людини до студентського самоврядування вагому роль відіграють: участь в інших громадсько-політичних організаціях; одержані знання про людину, суспільство, демократію; участь в шкільному самоврядуванні; спілкування з однолітками; вплив засобів масової інформації. А знищує цей інтерес формалізм, декларативність, неефективність самоврядування в навчальному закладі. Отже, соціально-гуманітарну освіту не можна вважати єдиним фактором громадської активності особистості. Вона є тим фундаментом, який є необхідною, але не достатньою умовою для цього. Дуже важливою є наявність в людини відповідних особистісних якостей, без яких неможливо стати активістом навіть в шкільному житті.
В результаті проведених нами емпіричних соціологічних досліджень встановлено, що соціально-гуманітарні знання є фактором активізації учнівського і студентського самоврядування. В системі середньої освіти важлива роль у формуванні інтересу до самоврядування належить вивченню історії, права, мови і літератури, а у вищій школі – вивченню психологічних дисциплін і менеджменту.
На основі проведених нами теоретичних і емпіричних досліджень можна сформулювати наступні практичні рекомендації щодо підвищення ступеня суспільної ефективності соціально-гуманітарної освіти в Україні (в демократизаційному аспекті).
По-перше, важлива роль у підвищенні ступеня суспільної ефективності соціально-гуманітарної освіти в Україні (в контексті демократизації суспільства) належить таким факторам:
• більша підтримка соціально-гуманітарної освіти (в тому числі позашкільної) Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України;
• більша демократизація навчального процесу через відповідні методи – дискусії, партнерські відносини вчителів та учнів, викладачів і студентів;
• поєднання соціально-гуманітарної освіти з вихованням моральних якостей та громадянських чеснот випускників;
• активізація учнівського і студентського самоврядування через надання цим органам більших повноважень у використанні матеріальних і грошових ресурсів;
• підтримка соціально-гуманітарної освіти (в тому числі позашкільної) місцевою адміністрацією;
• реальна (а не номінальна) інтеграція до європейського освітнього простору;
• підвищення рівня забезпеченості навчальних закладів Інтернетом та іншими технічними засобами;
• поширення соціально-гуманітарних знань за допомогою засобів масової інформації;
Але головна роль у підвищенні ступеня суспільної ефективності соціально-гуманітарної освіти в Україні (в аспекті сприяння демократизації суспільства) належить таким факторам як:
• підготовка більш компетентних кадрів для системи соціально-гуманітарної освіти;
• створення державної програми розвитку соціально-гуманітарної освіти (всіх видів і рівнів) як важливої складової демократизації суспільства;
• затвердження державного стандарту з основних соціально-гуманітарних дисциплін, який би відповідав вимогам демократичного суспільства.
По-друге, важлива роль належить введенню міждисциплінарного навчального курсу “Основи демократії”, в якому обов’язково повинні бути висвітлені питання учнівського і студентського самоврядування. Цей курс має викладатися або у старшій школі, або на початку одержання молодою людиною професійної освіти. Участь дітей і молоді в самоврядуванні має заохочуватись та підтримуватись як на рівні сім’ї, так і на рівні навчального закладу та державної освітньої політики. Доцільною є організація обміну досвідом між лідерами учнівського і студентського самоврядування.
По-третє, особлива роль у підвищенні ступеня ефективності соціально-гуманітарної освіти як чинника демократизації суспільства належить соціології. Вивчення соціології дає можливість особистості розвинути “соціологічну уяву” (П. Штомпка та ін.), за допомогою якої набувається вміння прогнозувати вірогідні соціальні наслідки своїх вчинків. А для “демократичних громадян” (С. Верба та ін.) здатність робити зважений обґрунтований вибір є однією з ключових. Тому бажано, щоб курс соціології був обов’язковим для вивчення у вищій школі України. Окрім цього, впровадження соціологічного моніторингу стану соціально-гуманітарної освіти (як в окремих навчальних закладах, так і на регіональному або державному рівнях) дасть можливість більш ефективного управляння цією підсистемою системи освіти.
Отже, поставлені у даній роботі завдання успішно вирішені, а мета є досягнутою. Подальші наукові дослідження з даної теми можуть здійснюватися у напрямку порівняння ступеня суспільної ефективності соціально-гуманітарної освіти в місті і селі, або в різних регіонах України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ангелов Г.В. Роль соціологічних досліджень в оцінці якості викладання соціально-гуманітарних наук / Г.В. Ангелов, О.Т. Загребельна, В.М. Чугуєнко // Соціально-гуманітарна освіта України та шляхи її розбудови : Матеріали Всеукр. наради зав. каф. соціал.-гуманіт. дисциплін / М-во освіти України. – К. : Генеза, 1997. – Т. 3 / Редкол.: В.П.Андрущенко (відп. ред.) та ін. – С. 88-91.
2. Андреев Э.М. Социально-гуманитарное образование и масс-медиа как факторы изменения социальной структуры / Э.М. Андреев, А.В. Миронов // Социально-гуманитарные знания. – 1999. – № 5. – С. 22-31.
3. Астахова В. Освіта // Соціологічна енциклопедія / Укладач В.Г. Городяненко – К: Академвидав, 2008. – С. 262-263.
4. Астахова Е. В. Глобализация. Образование. Вызовы времени. Поиски оптимального сочетания / Е.В. Астахова // Вчені записки Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія». – Т. ХІІ. – Х.: Вид-во НУА, 2006. – С. 27-39.
5. Астахова Е.В. Трансформация социальных функций высшего образования в современных условиях / Е.В. Астахова. –– Х.: ХГИ «НУА», 1999. – 75 с.
6. Афанасьев Ю. Западная рационалистическая традиция. Понятие “гуманитарность”. Русская университетская традиция [Електронний ресурс] / Ю. Афанасьев, 1995. – Режим доступу до статті: http://www.yuri-afanasiev.ru/articles/books_1999_11.htm.
7. Афанасьев Ю. Информатизация образования как глобальная проблема на рубеже веков [Електронний ресурс] / Ю. Афанасьев, 1996. – Режим доступу до статті: http://www.yuri-afanasiev.ru/articles/magazines_1997_156.htm.
8. Афанасьєв Ю. Демократический идеал и образование [Електронний ресурс] / Юрий Афанасьев // Через формы к смыслам: О новой университетской образовательной модели [под редакцией Ю. Н. Афанасьева]. – Режим доступу до статті: http://www.yuri-afanasiev.ru/forms/democratich.html.
9. Афасижев Т.И. Гуманитаризация образования [Електронний ресурс] / Т.И. Афасижев, А.К. Тхакушинов // Социологические исследования. – 1995. – № 5 – С. 110-112. – Режим доступу: http://www.ecosocman.edu.ru/socis/msg/210256.htm
10. Афонін Е.А. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики [Електронний ресурс] / Е.А. Афонін, Л.В. Гонюкова, Р.В. Войнович. – К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. – 160 с. – Режим доступу до книги: http://www.nbuv.gov.ua/books/2002/02aeaguu.pdf
11. Бажал Аліна. “Проблемний портрет” молодої людини. Дзеркало тижня №8 (587) 4-10 березня 2006. Режим доступу до газети: http://www.dt.ua/3000/3050/52747/
12. Бекешкіна І. Демократія у соціологічному вимірі // Соціологічна теорія: традиції та сучасність: Навчальний посібник / За ред. А.Ручки. – К., 2007. – С. 339-362.
13. Бекешкіна І. Іспит для демократії / І.Бекешкіна // Українське суспільство 1992-2009. Динаміка соціальних змін; за ред. д. ек. н. В.Ворони, д. соц. н. М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2009. – С. 348-357.
14. Белова С. В. Гуманитарное образование: текстуально-диалогическая модель / С. В. Белова // Педагогика. – 2007. – № 6. – С. 19–27.
15. Берг Л. Наука, ее содержание, смысл и классификация / Л. Берг. – ПБ: Время, 1922. – 139 с.
16. Бєлова Л.О. Виховна система ВНЗ: питання теорії і практики / Л.О. Бєлова; Нар. укр. акад. – Х.: вид-во НУА, 2004. – 264 с.
17. Бодрова Е. Определяющий фактор повышения эффективности гуманитарной подготовки в высшей школе – профессиональная ориентация / Елена Бодрова // Власть. – 2008. – № 6. – С. 55-59.
18. Бойко Н. Долучення до Інтернет-мережі як фактор розширення індивідуальних можливостей адаптації / Бойко Л. / Українське суспільство 1992-2009. Динаміка соціальних змін; за ред. д. ек. н. В.Ворони, д. соц. н. М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2009. – С. 276-283.
19. Болонська декларація // Академічні свободи, університетська автономія та освіта для сталого розвитку. Мовою документів: Наукове видання. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра могили, 2009. – С. 40-43.
20. Будко В.В. Неопределенность гуманитарного вектора образования / В.В. Будко // ІІ Міжнародна наукова конференція: Соціально-гуманітарні вектори педагогіки вищої школи, м. Харків, ХДАДМ, 15-16 квітня 2010 р. /Збірник матеріалів. – Харків: ХДАДМ, 2010. – С. 31-32.
21. Ващенко П. Підвищення якості підготовки фахівців в університеті / П. Ващенко // Вища школа. - 2010. – № 10. – С. 7-24.
22. Верба С. Представницька демократія і демократичні громадяни: філософське та емпіричне розуміння / Сідней Верба // Демократія: Антологія / [упоряд. О. Проценко]. – К.: Cмолоскип, 2005. – С. 943 – 982.
23. Витюк В. В. Состав и структура гражданского общества как особой сферы социума / В. В. Витюк // Гражданское общество: теория, история, современность / [отв. ред. З. Т. Голенкова]. – М.: Издательство Института социологии РАН, 1999. – С. 28 – 67.
24. Витяг із закону України “Про освіту” // Академічні свободи, університетська автономія та освіта для сталого розвитку. Мовою документів: Наукове видання. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра могили, 2009. – С. 244-247.
25. Волков Ю.Е. Демократизация [Електронний ресурс] // Российская социологическая энциклопедия / Под общей редакцией академика РАН Г.В.Осипова, 1998. Режим доступу до енциклопедії: http://voluntary.ru/dictionary/619/
26. Впровадження ESTS в українських університетах: Методичні матеріали. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. – 56 с.
27. Гавеля В.Л. Основні соціологічні парадигми і моделі освітньої діяльності / В.Л. Гавеля // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Вип. 90. Т. 103. Соціологія. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2008. – С. 87-97.
28. Геллнер Э. Условия свободы. Гражданское общество и его исторические соперники / Эрнест Геллнер. – М.: Издательство “Ad Marginem”, 1995. – 223 с.
29. Гельман В. Постсоветские политические трансформации (Наброски к теории) / В.Гельман // Полис. – 2001. – № 1. – С. 15-29.
30. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс // Социологические исследования. – 1994. – № 2. – С. 130-133.
31. Гіденс Е. Соціологія / Е. Гіденс. – К.: Основи, 1999. – 726 с.
32. Глобальные проблемы человечества как фактор трансформации образовательных систем: монография/ [авт. кол.: В.И. Астахова, В.В. Астахов, Е.В. Астахова и др.]; Под общ. ред. В.И. Астаховой; Нар. укр. акад. – Харьков: Изд-во НУА, 2008. – 396 с.
33. Годлєвська В. Ю. Гуманізація освіти як фактор демократизації суспільства. Іспанський досвід [Електронний ресурс] / В. Ю. Годлєвська // VIII Міжнародна науково-практична конференція “Гуманізм та освіта” – 2006. Електронне наукове видання матеріалів конференції. – Режим доступу до видання: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006.
34. Горбань В.І. Державотворча роль соціально-гуманітарних дисциплін у технічному університеті / В.І. Горбань, Н.К. Кочерга // Соціально-гуманітарна освіта України та шляхи її розбудови : Матеріали Всеукр. наради зав. каф. соціал.-гуманіт. дисциплін / М-во освіти України. - К. : Генеза, 1997 - Т. 2 / Редкол.: В.П. Андрущенко (відп. ред.) та ін. – С. 126-129.
35. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / За заг ред Ф.М. Рудича. – К.: Парламентське вид-во. 2006. – 412 с.
36. Д’юї Д. Досвід і освіта /Джон Д’юї. – Львів: Кальварія. 2003. – 84 с.
37. Делия В. П. Гуманитаризация современного высшего образования / В. П. Делия // Социально-гуманитарное знание. – 2006. – № 6. – С. 75–87.
38. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. – К.: КНТ, 2004. – 88 с.
39. Дика О. І. Затребуваність гуманітарного знання в умовах глобалізації [Електронний ресурс] / О. І.Дика, Т. А. Бабічева // VIII Міжнародна науково-практична конференція “Гуманізм та освіта” – 2006. Електронне наукове видання матеріалів конференції. – Режим доступу до видання: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006.
40. Дичковський С. І. Неперервна гуманітарна освіта – новий етап педагогічного мислення / С. І. Дичковський // Гуманітарні науки : Науково-практичний журнал. – 2004. – № 2. – С. 20–29.
41. Добрускин М.Е. Роль гуманитарного образования в подготовке инженеров [Електронний ресурс] / М.Е. Добрускин // Социологические исследования. – 2001. – № 9 – С. 95-98. – Режим доступу до статті: http://www.ecosocman.edu.ru/socis/msg/248349.htm
42. Дольська О. О. Про антропогуманістичний принцип, гуманізацію і гуманітаризацію в технічних університетах [Електронний ресурс] / О. О. Дольська // IX Міжнародна науково-практична конференція “Гуманізм та освіта” – 2008. Електронне наукове видання матеріалів конференції. – Режим доступу до видання: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2008
43. Доннікова І. А. Гуманізація освіти: новий погляд на стару проблему [Електронний ресурс] / І. А. Доннікова // VIII Міжнародна науково-практична конференція “Гуманізм та освіта” – 2006. Електронне наукове видання матеріалів конференції. – Режим доступу до видання: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006
44. Дьюи Д. Демократия и образование. – М.: Педагогика-пресс, 2000. – 382 с.
45. Ермоленко А.Н. Этика ответственности и социальное бытие человека (современная немецкая практическая философия) /А.Н. Ермоленко. – К., 1994.
46. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В.С. Журавський. – К.: Видавничий дім, 2003.
47. Жураковкий З. С. Актуальные задачи модернизации профессионального образования / З.С. Жураковский // Высшее образование в России. 2010 № 5. С. 4-12.
48. Загальна декларація прав людини // Студент у законодавчому просторі вищої освіти: Зб. нормативно-правових актів/ Укл. В.Д. Шинкарук, Н.Б. Шуст, С.М. Романюк, А.І. Клименко, О.Г. Труханова; за заг. ред. І.О. Вакарчука. – К.: Знання України, 2008. – С. 6-10.
49. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” // Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. – К., 2004. – С. 157-195.
50. Закон України Про вищу освіту (витяг) // Студент у законодавчому просторі вищої освіти: Зб. нормативно-правових актів/ Укл. В.Д. Шинкарук, Н.Б. Шуст, С.М. Романюк, А.І. Клименко, О.Г. Труханова; за заг. ред. І.О. Вакарчука. – К.: Знання України, 2008. – С. 65-74.
51. Замятин, Д.Н. Концептуальные основы социально-гуманитарного образования / Д.Н. Замятин, Н.Ю. Замятина // Образоват. технологии. - 2005. - № 2. - С. 35-48.
52. Зборовский Г.Е. Социология Образования: Учебное пособие // Г.Е. Зборовский, Е.А. Шуклина. – М.: Гардарики, 2005. – 383 с.
53. Зіньковський Ю., Мірських Г. Імператив трансформації сучасної освітньої парадигми // Вища школа. - 2010. -№ 3-4. - С. 34- 38.
54. Золотухін Г. Освіта – не товар, студенти – не покупці [Електронний ресурс] // Геннадій Золотухін // Соціальна психологія. - 2004. - № 6. – С. 36 – 62, 2005. - № 1 (9). - C.14-36 – Режим доступу до статті: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=35&c=625
55. Ильин М. Демократия и демократизация / М. Ильин М., А. Мельвиль // Полис. – 1996. – № 6. – С. 14-21.
56. Калин В.И. Парадигмы образования в современной мировой педагогической практике. // Міжнародна наукова конференція: соціально-гуманітарні вектори педагогіки вищої школи, м. Харків, ХДАДМ, 15-16 квітня 2010 р. Збірник матеріалів. – Харків: ХДАДМ, 2010. – С. 44-46
57. Камозин Э. Э. Проблемы современного школьного гуманитарного образования и возможные пути их практического решения / Э. Э. Камозин // Одаренный ребенок: научно-практический журнал. – 2008. – № 5. – С. 82–88.
58. Карнаух А.А. Становлення політичної культури молоді в умовах демократизації сучасного українського суспільства. Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03 [Електронний ресурс] / А.А. Карнаух; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2006. — 19 с. — Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/inode/17867.html
59. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. – М.: ГУ-Высшая школа экономики, 2000.
60. Касянович Г. Гуманітарна освіта і стиль педагогічної діяльності викладача ПТНЗ / Г. Касянович // Професійно-технічна освіта: Науково-методичний журнал. – 2005. – № 2. – С. 20–24.
61. Касьянов В., Нечипуренко В. Социология права: словарь специальных терминов, 2001 [Електронний ресурс] Режим доступу до словника: http://voluntary.ru/dictionary/616/.
62. Кизилов А.И. Автономия университетов: мнение академического сообщества (по результатам исследования) // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – 2007. – № 761. – С. 101-110.
63. Князєва Т. М. Гуманізація українського суспільства та сучасні проблеми вищої освіти [Електронний ресурс] / Т. М. Князєва, В. О. Дейнека // IX Міжнародна науково-практична конференція “Гуманізм та освіта” – 2008. Електронне наукове видання матеріалів конференції. – Режим доступу до видання: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2008.
64. Колесников Л.Ф. Эффективность образования / Л.Ф. Колесников, В.Н. Турченко, Л.Г. Борисова. – М.: Педагогика. 1991. – 272 с.
65. Колесніков М.П. Педагогіка вищої освіти в умовах кризи українського суспільства. // Міжнародна наукова конференція: соціально-гуманітарні вектори педагогіки вищої школи, м. Харків, ХДАДМ, 15-16 квітня 2010 р. Збірник матеріалів. – Харків: ХДАДМ, 2010. – С. 46-48.
66. Кононов И.Ф. Переход ко второму модерну как вызов социологии [Електронний ресурс] / И.Ф. Кононов. – Режим доступу до статті: http://www.isras.ru/abstract_bank/1210013492.pdf
67. Кононов И.Ф. Трансформационный опыт Украины, России и Беларуси: поиск интерпретативных моделей // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. – № 12. Том 2. Ч. I, 2010. – С. 84-108.
68. Константиновский Д.Л. Социально-гуманитарное образование: ориентации, практики, ресурсы совершенствования / [Д.Л. Константиновский, Е. Д.Вознесенская, О. Я.Дымарская, Г.А.Чередниченко]. – М. : ЦСП, 2006. – 264. с.
69. Корнієнко В. О. Чинники розвитку соціально-гуманітарної освіти в Україні в епоху Постмодерну [Електронний ресурс] / В. О. Корнієнко, Г. Я. Буртяк // VIII Міжнародна науково-практична конференція “Гуманізм та освіта” – 2006. Електронне наукове видання матеріалів конференції. – Режим доступу до видання: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006.
70. Костенко Л. Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала / Ліна Костенко. – К.: Видавничий дім “КМ Academia, 1999. – 32 с.
71. Коэн Д.Л.. Гражданское общество и политическая теория / Д. Л. Коэн, Е. Арато. – М.: Издательство «Весь мир», 2003. – 784 с.
72. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г. Кремень. - К.: Грамота, 2005. - 448 с.
73. Куц О. Соціально-психологічний портрет студентів за роки становлення України як самостійної держави [Електронний ресурс] / Олександр Куц, Андрій Драчук // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fkszn/2008-02/08kosusc.pdf
74. Левин К. Разрешение социальных конфликтов / Курт Левин. – СПб.: Издательство «Речь», 2000. – 408 с.
75. Леусенко Д. А. Инновационные проекты в области гуманитарных наук / Д. А. Лаусенко // Информатика и образование : Научно-методический журнал. – 2007. – № 6. – С. 23–25.
76. Лукашевич М. Упровадження гуманітарної освіти в Україні: міфи та реалії / М. Лукашевич, А. Морозова // Вища освіта України : Теоретичний та науково-методичний часопис. – К. : “Педагогічна преса”, 2006. – № 3. – С. 16–23.
77. Макаров З. Ю. Гуманістично орієнтована освіта в контексті інформаційного суспільства [Електронний ресурс] / З. Ю. Макаров // VIII Міжнародна науково-практична конференція “Гуманізм та освіта” – 2006. Електронне наукове видання матеріалів конференції. – Режим доступу до видання: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006.
78. Марущенко О.А. Становлення інноваційної освіти в Україні: Автореф. дис. канд. соціол. наук: 22.00.04 [Електронний ресурс] / О.А. Марущенко; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2004. — 20 с. — укp. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2004/04moaiou.zip
79. Миронов, А. Социально-гуманитарные знания и образование в постсоветском пространстве / А. Миронов // Соц. конфликт. - 2000. - № 1. - С. 52-55.
80. Мирский Э. М. Высшее гуманитарное образование в России: вызовы ХХІ века [Електронний ресурс] / Э. М. Мирский. – Режим доступу до статті: http://www.informatika.ru/text/magaz/newpaper/messedu/cour0202/2500.htm
81. Мирский Э.М. Междисциплинарные исследования и дисциплинарная организация науки. / Эдуард Михайлович Мирский – М.: Наука, 1980.
82. Михайлева Е.Г. Интеллектуальная элита в матрице современных цивилизационных изменений: монография / Е.Г. Михайлева: Нар. укр. акад. – Х.: Изд-во НУА, 2007. – 576 с.
83. Молевич Е.Ф. К вопросу о структуре современного социологического знания [Електронний ресурс] / Е.Ф. Молевич //Вестник СамГУ. Серия «Социология» – 1996 – № 1. – Режим доступу до статті: http://weblib.ssu.samara.ru/DLib/vestnik/content.php/?section=soci&
84. Моргорская Е. В. Гуманитарное образование: целеполагание, содержание, назначение (на примере курса литературы) / Е. В. Моргорская // Стандарты и мониторинг в образовании : Научно-информационный журнал. – 2007. – № 3. – С. 13–19.
85. Моторіна В. Г. Гуманістична спрямованість діяльності вчителя / В.Г. Моторіна, І. Л. Макарова [Електронний ресурс] // VIII Міжнародна науково-практична конференція “Гуманізм та освіта” – 2006. Електронне наукове видання матеріалів конференції. – Режим доступу до видання: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006.
86. На пути к единству науки / [Й. Сигети, Й.Хорват, В.И. Купцов идр.]; под ред В.И. Купцова, Й.Хорвата. – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 253 с.
87. Наумкіна С. “Третя хвиля” демократизації: підсумки і перспективи // Політичний менеджмент. – 2004. – № 2. – С. 162-171.
88. Овдієнко Л. Програма громадянського виховання і освіти “Я – громадянин” /Л. Овдієнко, О. Синьогіна // Рідна школа 3003 № 1 . – С. 27-28.
89. Оніщенко, І.Г. Соціально-гуманітарна освіта в інформаційному суспільстві: нові підходи в Європейському університеті в контексті Болонського процесу / І.Г. Оніщенко // Економіка і управління. - 2004. - № 4. - С. 109-110.
90. Осипова Л.Я. Философско-педагогические основы прогнозирования социальной эффективности образования. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика, история педагогики и образования [Електронний ресурс]. - Ульяновск – 2009. – Режим доступу: http://dibase.ru/article/06072009_osipovalya/1
91. Основи демократії: навч. посібник для студентів вищ. Навч. закладів / Авт. колектив: М.Бессонова, О.Бірюков, С.Бондарук та ін; За заг. ред. А.Колодій; М-во освіти і науки України, Ін-т вищої освіти АПН України, Укр.-канад проект “Демократична освіта”, Інститут вищої освіти. – К.: вид-во “Ай Бі”. 2002. – 684 с.
92. Петрунева, Р.М. Социально-гуманитарные дисциплины и социальная компетентность современного инженера / Р.М. Петрунева, Н.В. Дулина, Д.В. Воронков // Образоват. технологии. - 2005. - № 3. - С. 37-48.
93. Пижурина Н. Поколения homo faber [Електронний ресурс] / Нина Пижурина. – Режим доступу до статті: http://www.yuri-afanasiev.ru/homo_faber.htm.
94. Пилипенко В.Е. Социальная регуляция трудового поведения (социологический анализ) / В.Е. Пилипенко. – К.: Наукова думка, 1993. – 126 с.
95. Плотинский Ю. Модели социальных процессов: словарь осн