ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ДОБРОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

На правах рукопису

СТРЕЛЬНІКОВА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 316.354:330.526.39(477)

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ДОБРОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В УМОВАХ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

22.00.04 — cпеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Ніколаєвський Валерій Миколайович
кандидат філософських наук, доцент

Харків — 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ДОБРОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1 Доброчинна діяльність як соціальне явище 11

1.2 Теоретико-методологічні підходи до аналізу сутності доброчинної діяльності 29

1.3 Інституціоналізація доброчинної діяльності: теоретична інтерпретація поняття 43

Висновки до розділу 1 59

РОЗДІЛ 2 ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ ДОБРОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
2.1 Чинники та етапи інституціоналізації доброчинної діяльності 62

2.2 Функції, суб‘єкти та форми доброчинної діяльності 82

2.3 Мотиваційні аспекти доброчинної діяльності 103

Висновки до розділу 2 116

РОЗДІЛ 3 РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ ДОБРОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ
3.1 Ступінь готовності громадян до участі у доброчинній діяльності: регіональний аспект аналізу 119

3.2 Доброчинна діяльність на регіональному рівні: особливості функціонування в контексті становлення соціального інституту доброчинності 137

3.2 Особливості залучення громадян до доброчинної діяльності в м. Харкові: сучасний стан та перспективи 160

Висновки до розділу 3 177

ВИСНОВКИ 180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186

ДОДАТКИ 212

ВСТУП
Актуальність теми. В українському соціумі актуалізується суспільна потреба в комплексній програмі соціальної допомоги, у нових формах соціального захисту, всебічній підтримці соціально незахищених верств населення, в успішній діяльності «третього сектора», інших важливих інститутів громадянського суспільства.
Становлення та розвиток доброчинної діяльності в сучасному українському суспільстві сприяє вирішенню низки проблем соціально незахищених груп населення. Крім того доброчинній діяльності належить важлива роль у формуванні моральних норм і ціннісних установок соціуму та особистості, вона також стає важливим складником у реалізації державної соціальної політики.
На відміну від розвинених країн, доброчинна діяльність у нашій країні тільки інституціоналізується. При цьому доцільно говорити про незавершеність таких етапів становлення та розвитку соціального інституту доброчинної діяльності, як легітимація та легалізація. Разом із тим, слід відзначити недосконалість та неефективність законодавчої бази, що регулює функціонування інституту доброчинної діяльності. З огляду на роль доброчинності у реалізації державної соціальної політики, у розбудові моральних засад суспільства, у становленні громадянського суспільства, науковий аналіз доброчинної діяльності, а також особливостей її інституціоналізації є вкрай актуальним.
Значний внесок до наукового аналізу доброчинної діяльності зроблено представниками таких галузей соціогуманітарного знання, як історія, соціальна філософія, педагогіка, психологія, соціологія тощо.
Важливе значення для дослідження інституціоналізації та соціальних інститутів мають роботи П. Блау, П. Бергера, М. Вебера, Е. Гідденса, Е. Дюркгейма, Т. Лукмана, Р. Мертона, Т. Парсонса, Г. Спенсера, Дж. Тернера, П. Штомпки, Я. Щепанського та ін.
Серед сучасних російських учених, творчість яких пов'язана із вивченням проблем доброчинної діяльності, можна назвати таких дослідників, як О. Алексєєву, І. Антонович, Р. Апресяна, О. Костіну, О. Кузіну, І. Модель, Б. Модель, Л. Якобсона та ін.
Ідеї, плідні для соціологічного аналізу інституціоналізації доброчинної діяльності, висловлюються в роботах таких українських дослідників, як Д. Акімов, В. Бакіров, О. Балакірєва, Т. Бень, С. Буко, Ю. Галустян, О. Гілета, С. Горбунова-Рубан, В. Ніколаєвський, В. Полторак, І. Попова, В. Соболєв, О. Черних, І. Юрченко, О. Яременко та ін.
Сучасні українські дослідження, в яких аналізується стан доброчинної діяльності, можливо розділити на роботи, що присвячені теоретичному осмисленню соціально-культурного феномену доброчинності (О. Кочнова, С. Куц, Н. Савранська, Л. Юрченко та ін.); вивченню доброчинності як виду соціальної діяльності (О. Оберемко, О. Пенькова, О. Поцулко та ін.); типології історичних етапів еволюції доброчинності (П. Біліченко, В. Корнієнко, А. Нарадько, Н. Побірченко, С. Поляруш, Н. Сейко та ін.).
Серед сучасних учених, творчість яких пов'язана з вивченням проблем соціальних інститутів та інституціоналізації, слід назвати таких дослідників, як С. Войтович, М. Ворона, Є. Головаха, В. Добреньков, О. Данилов, Т. Заславська, А. Кравченко, Н. Лисиця, С. Макєєв, В. Матусевич, Н. Паніна, В. Пилипенко, А. Ручка, В. Танчер, В. Тарасенко, Ю. Чернецький, В. Ядов та ін.
Треба зазначити, що вже сформовано правове поле доброчинної діяльності, котре складається з Конституції України, Законів України «Про благодійництво та благодійні організації», «Про волонтерську діяльність», «Про об‘єднання громадян», «Про соціальні послуги» тощо. Деякі з положень викликали дискусії щодо поправок до зазначених законів, котрі регулюють функціонування доброчинності в Україні.
Незважаючи на широке коло публікацій, присвячених даній проблемі, аналіз доброчинної діяльності як соціального інституту сучасної України та сам процес її інституціоналізації ще не стали предметом спеціального наукового дослідження. Враховуючи, що інституціоналізація цієї діяльності є важливою умовою успішної реалізації державної соціальної політики, складником духовного розвитку суспільства, створення нових форм соціального захисту, становлення громадянського суспільства, дослідження цієї проблеми є актуальним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукового напрямку досліджень кафедри соціології управління та соціальної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, зокрема у науково-дослідному проекті «Ставлення харків‘ян до розвитку доброчинної діяльності у регіоні» (2010-2011 рр.).
Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є розробка та обґрунтування концептуальних засад соціологічного аналізу інституціоналізації доброчинної діяльності в умовах сучасної України.
Для досягнення мети було поставлено та вирішено такі задачі:
– схарактеризовано теоретико-методологічні підходи, звернення до яких сприяло соціологічному аналізу інституціоналізації доброчинної діяльності, внутрішньої структури соціального інституту доброчинної діяльності та функцій, які виконуються даним інститутом у суспільстві;
– сформовано та обґрунтовано понятійний апарат дослідження інституціоналізації доброчинної діяльності;
– розкрито особливості процесу формування інституту доброчинної діяльності в умовах сучасного українського суспільства;
– визначено та схарактеризовано соціальні функції доброчинної діяльності;
– схарактеризовано мотиваційні чинники, що обумовлюють процес залучення громадян до доброчинної діяльності в сучасній Україні;
– визначено й охарактеризовано групи громадян, які беруть участь у доброчинній діяльності в сучасній Україні.
Об'єктом дисертаційного дослідження є доброчинна діяльність.
Предметом — інституціоналізація доброчинної діяльності в сучасній Україні.
Теоретико-методологічною основою даного дослідження є розробки представників структурно-функціонального, діяльнісного та інституціонального підходів. Для пояснення інституціоналізації доброчинної діяльності, сутності доброчинності та принципів її організації використані положення теорії соціальної дії (М. Вебер), теорії соціального обміну (П. Блау, Дж. К. Хоманс); для розуміння внутрішньої структури соціального інституту доброчинної діяльності та функцій, що виконуються даним інститутом у суспільстві, — положення структурного функціоналізму (Б. Малиновський, Р. Мертон, Т. Парсонс, А. Р. Редкліфф-Браун, Г. Спенсер).
Методи дослідження. Для розв'язання дослідницьких завдань у дисертаційній роботі використано низку як загальнонаукових, так і спеціальних методів, зокрема узагальнення та порівняння (для виявлення сутності теоретичних підходів до аналізу інституціоналізації та соціальних інститутів), аналізу та синтезу (для визначення теоретичних основ дослідження, систематизації теоретичних положень щодо визначення доброчинної діяльності та її інституціоналізації, під час виокремлення функцій доброчинної діяльності), системного аналізу (для визначення специфіки доброчинної діяльності як соціального інституту), класифікації (під час дослідження мотиваційних аспектів доброчинної діяльності, для визначення джерел та етапів її інституціоналізації).
Емпіричну базу дисертації склали матеріали соціологічного дослідження «Ставлення харків‘ян до розвитку доброчинної діяльності у регіоні», здійсненого за участі автора співробітниками кафедри соціології управління та соціальної роботи соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (2010-2011 рр., наук. керівник — к. ф. н. В. Ніколаєвський). У ході дослідження було опитано населення м. Харкова (n = 685), проведено експертне опитування (n = 93). Проведено вторинний аналіз соціологічного дослідження «Благодійність по-українськи» Соціологічної групи «Рейтинг» (масове опитування проводилося у грудні 2010 року в усіх областях України, АР Крим та місті Києві, n = 2000).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв'язанні наукового завдання соціології організацій та управління щодо розробки концептуальних засад соціологічного аналізу інституціоналізації доброчинної діяльності в умовах українського суспільства, а саме:
уперше:
– запропоновано дефініції понятій «доброчинна активність» та «первинна інституціоналізація доброчинної діяльності». Доброчинна активність визначена як різновид соціальної активності, тобто як ініціативна, самостійна й усвідомлена діяльність з надання доброчинної допомоги, що характеризується спрямованістю на добрі вчинки та базується на соціоцентричних настановах та цінностях. Первинна інституціоналізація доброчинної діяльності визначена як процес перетворення соціального руху доброчинців на структурований соціальний інститут доброчинної діяльності, під час якого формуються статусно-рольова система, система соціального контролю, механізми комунікації й організаційна структура, що забезпечують його соціальну легітимацію та легалізацію;
– розкрито чинники та показники інституціоналізації доброчинної діяльності в сучасному українському соціумі, схарактеризовано її джерела та етапи, структурні компоненти інституту доброчинності. Доведено, що доброчинна діяльність у сучасній Україні перебуває на рівні первинної інституціоналізації, що знаходить свій прояв у готовності населення до участі у доброчинності, наявності організаційних форм та норм, що регулюють цю діяльність;
– здійснено типологічний аналіз громадян, які беруть участь у доброчинній діяльності. Виокремлено групи «доброчинці-ідеалісти», «доброчинці-прагматики» та «вимушені доброчинці» на підставі таких критеріальних ознак, як ставлення до доброчинної діяльності, мотиви, бажання, готовність до заняття благодійною діяльністю та реальна участь у ній, ініціативність та добровільність цієї участі;
удосконалено:
– класифікацію соціальних функцій доброчинної діяльності. Схарактеризовано та розкрито значення моральної функції доброчинності, котру включено до класифікації вже визначених соціальних функцій доброчинної діяльності, таких як економічна, соціальна, ринкова, суспільна, політична та маркетингова. Запропоновано розглядати моральну функцію доброчинної діяльності як таку, що сприяє подоланню духовної кризи в сучасному українському суспільстві, демократизації соціального життя й гуманізації соціальних відносин;
дістали подальшого розвитку:
– теоретико-методологічна база дослідження інституціоналізації доброчинної діяльності. На підставі синтезу структурно-функціонального, діяльнісного та інституціонального підходів запропоновано категоріальний апарат дослідження феномену доброчинної діяльності, до якого увійшли такі поняття, як «доброчинна діяльність», «інституціоналізація доброчинної діяльності», «первинна інституціоналізація доброчинної діяльності», «соціальний інститут доброчинної діяльності», «доброчинна активність», «спонсорство», «волонтерство», «меценатство», «філантропія» тощо;
– уявлення про структуру мотиваційних чинників доброчинної діяльності у сучасному українському суспільстві. Запропоновано до вже існуючих рівнів мотиваційних чинників, таких як мікро-, мезо- та макрорівень, додати мегарівень, до якого належать чинники розвитку доброчинної діяльності у глобальному вимірі, зокрема на рівні міжнародного співробітництва. Вже існуючі мотиваційні чинники доброчинності на мікрорівні (моральний та релігійний мотив, мотив співчуття, мотив престижу, соціального визнання) доповнено мотивом наслідування моди, котрий охарактеризовано як складову частину мотиву престижу та соціального визнання.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у розробці та обґрунтуванні концептуальних засад соціологічного аналізу інституціоналізації доброчинної діяльності в умовах сучасної України; у здійсненні теоретичної інтерпретації понять «доброчинна активність» та «первинна інституціоналізація доброчинної діяльності»; в уточненні понять «доброчинна діяльність», «філантропія», «меценатство», «спонсорство», «волонтерство».
Практичне значення результатів дисертації полягає у тому, що основні положення та висновки роботи можуть бути використані представниками органів державної та місцевої влади та комерційних структур для організації ефективної взаємодії з доброчинними та громадськими організаціями; фахівцями-практиками під час їхньої роботи у галузі фандрайзингу; представниками доброчинних та громадських організацій з метою вдосконалення взаємодії з населенням, залучення його до доброчинної діяльності.
Положення дисертаційної роботи можуть бути застосовані у подальших дослідженнях із зазначеної проблематики, а сформульовані висновки сприятимуть розвитку таких галузей наукового знання, як соціологія молоді, соціологія моралі, соціологія виховання, соціологія організацій та управління, соціологія громадянського суспільства, соціальна робота, і становленню нової галузі наукового знання — соціології доброчинності. Висунуті й обґрунтовані в роботі положення можуть бути використані для викладання навчальних курсів «Соціальна політика», «Соціальне проектування та фандрайзинг», «Соціальне забезпечення та соціальний захист» та ін. для підготовки фахівців із соціології та соціальної роботи.
Особистий внесок здобувача. Усі положення та висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були представлені на конференціях: Міжнародній науковій конференції «Харківські соціологічні читання» (Харків, 2006 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях «Якубинська наукова сесія» (Харків, 2007 р., 2011 р., 2012 р.); Міжнародних конференціях студентів та аспірантів «Соціологія у (пост)сучасності» (Харків, 2008 р., 2009 р., 2010 р., 2011 р.); І Конгресі Соціологічної асоціації України «Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей» (Харків, 2009 р.); Міжнародній науковій конференції «Соціально-політична інтеграція: локальний, регіональний і глобальний виміри» (Одеса, 2009 р.); Міжнародних конференціях «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (Донецьк, 2009 р., 2010 р., 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми розвитку соціологічної теорії: сучасна соціологічна теорія і пострадянські трансформації» (Київ, 2011 р.).
Положення та висновки дисертації обговорювались на теоретичному семінарі соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та науково-теоретичних семінарах кафедри соціології управління та соціальної роботи соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 17 публікаціях, у тому числі у 12 статтях, 10 із яких опубліковані у фахових виданнях із соціології.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, дев‘яти підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації — 212 сторінок, із яких 184 сторінок основного тексту; 26 сторінок списку використаних джерел (242 найменування), додатки, які містять 1 рисунок. Робота містить 16 таблиць та 11 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У роботі на основі теоретичного та емпіричного аналізу наявного стану соціального інституту доброчинності доведено, що в умовах сучасного українського суспільства існують суттєві проблеми, які уповільнюють інституціоналізаційний процес, що у свою чергу актуалізує необхідність соціологічного аналізу доброчинної діяльності, дослідження її основних форм та напрямків, визначення тенденцій відродження доброчинності у сучасній Україні. З метою реалізації такого аналізу у дисертації здійснено інтеграцію структурно-функціонального, діяльнісного та інституціонального підходів до розуміння доброчинної діяльності.
Щодо сучасного стану доброчинності як соціального інституту в українському суспільстві сформульовано висновок про багатофакторність процесу становлення та розвитку соціального інституту доброчинної діяльності, зокрема про його обумовленість суб’єктивними та об’єктивними, внутрішніми та зовнішніми чинниками, що виявляються під час соціальної взаємодії. Доброчинна діяльність являє собою взаємодію, що обумовлена, по-перше, потребою, яка об‘єктивно утворилася у соціальній системі (потребою однієї зі сторін у наданні допомоги), по-друге, суб‘єктивним бажанням другої сторони надати таку допомогу, по-третє, наявністю власне можливості (соціальної, фізичної, матеріальної, моральної тощо) здійснювати доброчинну діяльність.
Аналіз теоретико-методологічних підходів до наукового опрацювання обраної нами теми свідчить про те, що доброчинна діяльність становить собою загальнолюдську цінність, пов‘язану зі становленням духовності людини. Розглянуті у дослідженні інституціональний, структурно-функціональний та діяльнісний підходи до аналізу доброчинності підтверджують соціальну значимість даного виду соціальної діяльності, дають можливість розглядати доброчинну діяльність як соціальний інститут, що перебуває у процесі становлення. Узагальнення ознак та критеріїв благодійної діяльності, уявлень про її внутрішню структуру, чинники та етапи інституціоналізації доброчинності, характеристика сучасного стану процесу формування соціального інституту доброчинності дало нам змогу запропонувати такі поняття, як «доброчинна активність» і «первинна інституціоналізація доброчинної діяльності» та уточнити поняття «доброчинна діяльність», «інституціоналізація доброчинної діяльності», «соціальний інститут доброчинної діяльності», «спонсорство», «волонтерство», «меценатство», «філантропія» тощо.
Теоретичні розвідки щодо доброчинної діяльності як соціального інституту, що перебуває в процесі становлення, дозволили зробити висновки про те, що доброчинна діяльність, у разі власної інституціоналізації, матиме визначене коло суб‘єктів, котрі вступатимуть під час процесу діяльності у відносини, які набуватимуть усталеного характеру; визначену організацію; специфічні соціальні норми та приписи, що регулюватимуть поведінку людей у межах даного соціального інституту; визначені функції, що інтегруватимуть його до загальної соціальної системи.
Функціонування сучасних організацій, що надають доброчинну допомогу, регулюється документами (Конституцією України, Законом України «Про благодійництво та благодійні організації», Законом України «Про волонтерську діяльність», Законом України «Про об‘єднання громадян», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про соціальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють благодійну діяльність, а також власними статутами доброчинних організацій), які складають правову основу їхньої діяльності. Однак деякі з них потребують значного удосконалення, наприклад, Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» (1997 р.). Доброчинні та громадські організації мають певний матеріальний ресурс для реалізації власної діяльності, вони інтегровані до сучасної структури суспільства, взаємодіють з основними соціальними інститутами суспільства (економікою, політикою, ЗМІ тощо), зокрема ці організації виступають посередниками між соціальними структурами (державою й суспільством, бізнесом та нужденними тощо). Однак слід зазначити, що для деяких організацій, котрі надають доброчинну допомогу, наявний матеріальний ресурс є недостатнім, а механізми комунікації потребують значного удосконалення. Усе це дозволило розглядати доброчинну діяльність у сучасному українському суспільстві як соціальний інститут, що перебуває у процесі становлення.
У роботі виокремлено та схарактеризовано соціально-економічні фактори, що активно впливають на процес формування соціального інституту доброчинності у сучасній Україні. Доведено, що процес формування соціального інституту доброчинної діяльності чітко пов‘язаний із загальним соціально-економічним розвитком країни загалом та її регіонів зокрема.
Доведено, що сучасна система організації доброчинної діяльності в Україні — багатоелементовий, різноплановий та багаторівневий комплекс, що інтегрує до себе нормативно-правову базу, соціальну діяльність органів влади, громадських організацій, засобів масової інформації, церкви, освітніх закладів тощо (п. 2.2). Багато в чому процеси інституціоналізації доброчинної діяльності в умовах сучасного українського суспільства спираються на закордонний досвід становлення та розвитку інституту доброчинності. Йдеться про створення доброчинних фондів та організацій, що переймаються інтересами як власних членів, так і суспільства в цілому; наявність на території сучасної України приватних (як міжнародних, так і вітчизняних), громадських і корпоративних доброчинних фондів; появу в українському соціумі специфічного виду діяльності (однак до теперішнього часу ще не професійного) — фандрайзингу, що являє собою складну область діяльності з метою збору та акумулювання ресурсів із зовнішніх джерел фінансування: добровільних пожертв, спонсорських внесків, грантів, державних субсидій тощо.
Специфіка доброчинної діяльності в Україні обумовлена характером соціальних відносин, зокрема роллю та місцем держави у суспільній діяльності. Доведено, що на сучасному етапі інституціоналізації благодійної діяльності вплив держави на функціонування доброчинності залишається домінуючим. Триває процес «одержавлювання» доброчинної діяльності, держава активно втручається у процес реалізації благодійної діяльності.
За результатами проведеного аналізу зроблено висновок, що масова участь громадян в окремих видах суспільно-корисної діяльності, пов’язаних із наданням доброчинної допомоги, є важливою умовою становлення та розвитку соціального інституту доброчинної діяльності. Тому актуалізується необхідність здійснення на регіональному та загальнонаціональному рівні заходів щодо сприяння залученню більшої кількості людей до доброчинності як через доброчинні та громадські організації, так і приватним чином.
На заваді інституціоналізації доброчинної діяльності у сучасній Україні стають відсутність науково обґрунтованої концептуальної та методологічної бази, цілісної системи законодавства у сфері благодійної діяльності, нерозвинутість інфраструктури підтримки доброчинності на регіональному та державному рівнях, відсутність системи професійної підготовки фахівців доброчинної сфери. У короткостроковій перспективі для сприяння інституціоналізації доброчинної діяльності доцільним є вдосконалення інфраструктури доброчинності, створення загальної системи ресурсних центрів, розповсюдження волонтерських центрів, збільшення кількості «спеціальних» періодичних видань (присвячених доброчинній діяльності), а також запровадження та розвиток системи підготовки та перепідготовки професійних кадрів; у довготерміновій перспективі — створення соціальних, економічних та правових умов, які б стимулювали становлення та розвиток доброчинності в Україні.
Серед чинників, що впливають на процес формування соціального інституту доброчинної діяльності, особливу увагу приділено тим, що пов’язані з недовірою більшості українців до діяльності організацій, які надають доброчинну допомогу; із так званим «одержавлюванням» доброчинної діяльності, з існуванням планової («примусової») благодійної діяльності; із відсутністю систематичної, законодавчо визначеної та стимулюючої політики держави. Проблеми, пов’язані зі стандартами діяльності організацій, що надають допомогу, та запровадженням системи, що забезпечить відкритість та контроль за діяльністю цих організацій, визначені як основні.
Опрацювання матеріалів емпіричного дослідження, проведеного серед мешканців м. Харкова з проблеми становлення та розвитку доброчинної діяльності у регіоні, довело, що доброчинність у її організаційних, законодавчих, матеріально-технічних, інформаційних, соціальних вимірах потребує значного удосконалення.
Заходами, що сприяли б активнішому розвитку інституту доброчинної діяльності, є вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює функціонування доброчинного сектора на регіональному та державному рівнях; запровадження цільових комплексних програм соціальної допомоги; спрощення системи оподаткування юридичних осіб, які займаються доброчинною діяльністю; запровадження економічного та позаекономічного стимулювання з боку держави; пропагування доброчинної діяльності та інформування населення щодо доброчинності засобами масової інформації; запровадження спеціалізованих освітніх програм.
Завдяки аналізу емпіричних даних, на основі таких критеріальних ознак, як ставлення громадян до доброчинної діяльності; мотиви, бажання, готовність до заняття благодійною діяльністю та реальна участь у ній, ініціативність та добровільність цієї участі, було виокремлено групи громадян, які отримали умовні назви «доброчинці-ідеалісти», «доброчинці-прагматики» та «вимушені доброчинці». Здійснена нами типологізація дозволила визначити специфіку «цільової аудиторії», на яку варто спрямовувати ресурси, призначені для підвищення рівня готовності до участі (або кількості тих, хто беруть участь) у доброчинній діяльності та скорочення кількості осіб, які припиняють займатися доброчинністю.
Теоретичний та емпіричний аналіз доброчинної діяльності у сучасному українському суспільстві дозволив стверджувати, що доброчинність виступає як ресурс, засіб та форма вирішення соціальних проблем, а також стає фактором розвитку особистості та самореалізації тих, хто надає доброчинну допомогу. Доброчинність як доповнення до розвинутої державної системи соціального захисту сприятиме вирішенню низки проблем незахищених верств населення.
Таким чином, сьогодні в Україні відбувається процес інституціоналізації доброчинної діяльності, який проявляється у наданні суспільним відносинам щодо реалізації доброчинної допомоги чітких структурних форм. Даний процес основується на відповідній ціннісно-нормативній системі, яка регулює благодійну діяльність, та має прояв у створенні спеціалізованих організацій, котрі займаються доброчинністю. Сприяння інституціоналізації доброчинної діяльності потребує комплексних (організаційних, матеріальних, соціальних тощо) зусиль, які б ураховували ті особливості функціонування доброчинності, що притаманні українській державі загалом та її регіонам зокрема.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абросимова Е. А. Благотворительные организации в Российской Федерации (гражданско-правовые аспекты): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Абросимова Елена Антоновна. — М., 1994. — 166 c.
2. Акимов Д. И. Благотворительный социальный маркетинг: сущность и проблемы реализации / Д. И. Акимов // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. — Х.: Видавничий центр ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2007. — С. 278-284.
3. Акимов Д. И. Социальный маркетинг и социальная сфера общества : [монография] / Д. И. Акимов. — Х.: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2010. — 312 с.
4. Акімов Д. І. Соціальний маркетинг / Д. І. Акімов. — К. : Наукова думка, 2008. — 144 с.
5. Алексеева О. П. История доверия в недоверительные времена. История российской благотворительности / О. П. Алексеева. — М.: Эксмо, 2008. — 240 с.
6. Алексеева О. П. Третий сектор или благотворительность для «чайников» / О. П. Алексеева. — М.: ВВС МРМ, 1997. — 192 с.
7. Андреев И. Д. Методологические основы познания социальных явлений / И. Д. Андреев. — М.: Высшая школа, 1977. — 328 с.
8. Андреев Ю. П. Категория «социальный институт» / Ю. П. Андреев // Философские науки. — 1984. — №1. — С. 134-137.
9. Андреев Ю. П. Социальные институты: содержание, функции, структура / Ю. П. Андреев, Н. М. Коржевская, Н. Б. Костина. — Свердловск: Изд-во уральского университета, 1989. — 83 с.
10. Андреев Ю. П. Типология социальных институтов / Ю. П. Андреев, Н. М. Коржевская, Н. Б. Костина // Типология социальных явлений / Ю. П. Андреев. — Свердловск: УрГУ, 1982. — С. 51–65.
11. Антонович И. В. Благотворительность как социокультурное явление: социологический анализ: на примере Алтайского края: дис. … канд. социологических наук: спец. 22.00.06 / Антонович Ирина Владимировна. — Барнаул, 2003. — 194 с.
12. Апресян Р. Г. Дилеммы благотворительности / Р. Г. Апресян // Общественные науки и современность. — 1997. — №6. — С. 56-67.
13. Апресян Р. Г. Заповедь любви / Р. Г. Апресян // Человек. — 1994. — №1. — С. 103-111; — №2. — С. 5-14; — №3. — С. 22-33.
14. Апресян Р. Г. Филантропия: милостыня или социальная инженерия? / Р. Г. Апресян // Общественные науки и современность. — 1998. — №5. — С. 52-60.
15. Бакіров В. С. Соціальний моніторинг як елемент регіональної соціальної політики / В. С. Бакіров // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення: Збірник наукових статей / В. С. Бакіров. — К.: НВФ «Студ. центр» / НІКА-Центр, 1998. — С. 149-153.
16. Балакірєва О. М. Соціально відповідальний бізнес в Україні: поняття та основні чинники / О. М. Балакірєва, Ю. М. Галустян // Український соціум. — 2007. — № 5-6. — С. 99-108.
17. Бень О. Т. Інституціоналізація молодіжних громадських організацій у сучасному українському суспільстві (на прикладі м. Львова): автореф. на здобуття наук. ступеня канд. соціологічних наук: спец. 22.00.04 «Спеціальні та галузеві соціології» / О. Т. Бень. — Запоріжжя, 2008. — 20 с.
18. Бень О. Т. Джерела інституціоналізаційних процесів у молодіжних громадських організаціях / О. Т. Бень // Український соціум. — 2007. — №2. — С. 129-138.
19. Бергер П. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. — М.: Медиум, 1995. — 323 с.
20. Біліченко П. Г. Просвітницька діяльність українських меценатів родини Терещенків (ІІ пол. ХІХ — поч. ХХ ст.): дис. … канд. педагогічних наук: спец. 13.00.01 / Біліченко Павло Генадійович. — Харків, 2008. — 230 с.
21. Благодійні інституції України: сучасний стан та перспективи розвитку (за результатами соціологічного дослідження) / [О. В. Безпалько, Ю. М. Галустян, А. В. Гулевська-Черниш та ін.]; за заг. ред. А. В. Гулевської-Черниш. — К.: Книга плюс, 2008. — 120 с.
22. Благодійність в Україні в умовах кризи // Український форум благодійників: 1-10 кв. 2009 р.: результати опитування. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.ufb.org.ua/events /1082.html
23. Благодійність по-українськи // Соціологічна група «Рейтинг»: 11-18 гр. 2010р.: результати соціологічного дослідження. — К., 2011. — 23 с.
24. Благотворительность в России: исторические и социально-экономические исследования: [сборник научных статей] / [сост. и науч. ред. О. Л. Лейкинд и др.]. — СПб.: Лики России, 2003. — 635 с.
25. Благотворительность в России: исторические и социально-экономические исследования: [сборник научных статей] / [сост. и науч. ред. О. Л. Лейкинд и др.]. — СПб.: Лики России, 2004. — 608 с.
26. Благотворительность в России: социальные и исторические исследования: [сборник научных статей] / [сост. и науч. ред. О. Л. Лейкинд и др.]. — СПб.: Лики России, 2001. — 845 с.
27. Благотворительность как социальный институт современного гражданского общества / Т. Б. Журавлева, Ф. Ш. Мухаметзянова, Т. М. Трегубова, А. Ю. Шакирова; под ред. Г. В. Мухаметзяновой. — Казань: АСО (КСЮИ), 2008. — 204 с.
28. Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? / С. Блэк. — М.: Новости: Модино пресс, 1990. — 240 с.
29. Бондаренко В. Д. Современное православие: тенденции эволюции / В. Д. Бондаренко. — Симферополь: Таврия, 1989. — 176 с.
30. Бродский Д. Бизнес, власть, общественность и СМИ в российской благотворительности / Д. Бродский. — [Электронный ресурс] — Режим доступа: http://feedbackgroup.narod.ru/findman/project.htm.
31. Буко С. Корпоративная социальная ответственность как принцип ценностно-ориентированного менеджмента / С. Буко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2006. — №2. — С. 149-158.
32. Булгаков С. Н. Свет невечерний. Созерцания и умозрения / С. Н. Булгаков. — М.: Фолио, 2001 — 80 с.
33. Бурдье П. Социальное пространство: поля и практики / П. Бурдье; пер. с франц.; отв. ред. перевода, сост. и послесл. Н. А. Шматко. — М.: Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя, 2005. — 576 c.
34. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. — М.: Прогресс, 1990. — 805 с.
35. Вебер М. Образ общества / М. Вебер. — М.: Юрист, 1994. — 704 с.
36. Вебер М. Основные социологические понятия / М. Вебер // Западно-европейская социология ХIX-начала ХХ веков / [под. ред. В. И. Добренькова] / М. Вебер. — М.: Изд-во Международного университета бизнеса и управления, 1996. — С. 455-491.
37. Веблен Т. Теория праздного класса: экономическое исследование институций / Т. Веблен; пер. с англ. С. Т. Сорокиной; под ред. В. В. Мотылева. — М.: Прогресс, 1984. — 367 с.
38. Векслер А. Зачем бизнесу спонсорство и благотворительность / А. Векслер, Г. Тульчинский. — М.: Вершина, 2006. — 336 с.
39. Веселова Е. К. Гуманистическая концепция человека с православной точки зрения / Е. К. Веселова. — [Электронный ресурс] — Режим доступа: http://www.zenko.orthodoxy.ru/libr/Veselova/guman.html
40. Власов П. В. Обитель милосердия / П. В. Власов. — М.: Московский рабочий, 1991. — 302 с.
41. Войтович С. Проблема социальных институтов в социологии / С. Войтович // Социология: теория, методы, маркетинг. — 1999. —№2. — С. 151-165.
42. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку / [за ред. Р. Х. Вайноли]. — К.: Академпрес, 2003. — 112 с.
43. Вольней К.-Ф. Избранные атеистические произведения / К. - Ф. Вольней; пер. с фр. Т. С. Батищевой; под ред. X. Н. Момджяна. — М.: Издательство Академии наук СССР, 1962 — 320 с.
44. Воронова Е. А. Благотворительная деятельность Русской Православной Церкви в России: социологический анализ: дис. ... канд. социологических наук: спец. 22.00.06 / Воронова Елена Анатольевна. — СПб., 2004. — 207 с.
45. Вострухова В. Н. Социокультурная регуляция благотворительной деятельности в современных российских бизнес-процессах: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. социологических наук: спец. 22.00.06 «Социология культуры, духовной жизни» / В. Н. Вострухова. — М., 2006. — 20 с.
46. Г. д‘Оссонвиль Благотворительность и трудовая помощь / Г. д‘Оссонвиль; [пер. с фр. Б. К. Ордина] // Трудовая помощь. — 1898. — №4. — С. 358-375.
47. Гавра Д. П. Социальный институт / Д. П. Гавра // Социально-политический журнал. — 1998. — №2. — С. 123-132.
48. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс // Социологические исследования. —1994. — № 2. — 402 с.
49. Гілета О. П. Ефективність некомерційних організацій: теоретичні підходи / О. П. Гілета // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». — 2008. — №795. — С. 72-77.
50. Глотов М. Б. Социальный институт: определение, строение, классификация / М. Б. Глотов // Социологические исследования. — 2003. — №10. — С. 1-13.
51. Голованова Т. П. Волонтерство в соціальній роботі як феномен цивілізованого суспільства / Т. П. Голованова, Ю. П. Гапон. — Запоріжжя, 1996. — 225 с.
52. Головаха Е. И. Исследование социальных феноменов эпохи постсоветизма: методология, теория, типология / Е. И. Головаха // Проблеми розвитку соціологічної теорії: наукові доповіді та повідомлення першої Всеукраїнської соціологічної конференції / Е. И. Головаха; наук. ред. М. О. Шульга. — К.: Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України, 2001. — 381 с.
53. Головаха Є. Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві / Є. Головаха, Н. Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2001. — №3-4. — С. 5-22.
54. Гольбах П. А. Избранные произведения в двух томах: Т. 1 / П. А. Гольбах. — М., 1998. — Т. 1. — 1998. — 715 с.
55. Гончарова А. Н. Социальная работа и благотворительная деятельность / А. Н. Гончарова // Благотворительность в России: социальные и исторические исследования: Сборник научных статей / А. Н. Гончарова. — СПб., 2001 — С. 690-698.
56. Горбунова Е. Ю. Благотворительность в России и ее роль в общественно-культурной жизни на рубеже ХІХ-ХХ веков: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. исторических наук: спец. 07.00.02 «Отечественная история» / Е. Ю. Горбунова. — М., 1996. — 30 с.
57. Горбунова-Рубан С. О. Волонтерська діяльність у Харкові / С. О. Горбунова-Рубан, Т. А. Коханий. — Х.: Інвапрес, 2006. — 148 с.
58. Гордин В. Э. Место и роль негосударственных некоммерческих ор-ганизаций в реформировании социальной сферы России / В. Э. Гордин // Благотворительность в России: исторические и социально-экономические исследования: Сборник научных статей / В. Э. Гордин. — СПб., 2007. — С. 278-289.
59. Григорьев С. И. Жизненные силы человека / Григорьев С. И., Демина Л. Д., Растов Ю. Е. — Барнаул: Изд-во АГУ, 2000. — 248 с.
60. Григорьев С. И. Основы неклассической социологии: новые тенденции развития культуры социологического мышления на рубеже ХХ-ХІХ веков / С. И. Григорьев, А. И. Суббето. — М.: РУСАКИ, 2000. — 208 с.
61. Громадянське суспільство як основа демократичного розвитку України: [аналітична доповідь] / [Грицяк Н. В., Кальниш Ю. Г., Валюшко І. В. та ін.]; за заг. ред. Н. В. Грицяк. — К.: НІСД, 2009. — 25 с. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.socis.kiev.ua/ua/press.html
62. Гундарин М. В. Книга руководителя отдела PR / М. В. Гундарин. — СПб.: Питер, 2006. — 268 с.
63. Данилов А. Н. Переходное общество: проблемы системной трансформации: [монография] / А. Н. Данилов. — Мн.: Харвест, 1998. — 432 с.
64. Дмитрієнко М. Благодійність як атрибут громадянського суспільства / М. Дмитрієнко, О. Ясь // Розбудова держави. — 2006. —№ 6 — С. 34-45.
65. Добреньков В. И. Общество и образование / В. И. Добреньков, В. Я. Нечаев. — М.: ИНФРА-М, 2003. — 379 с.
66. Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє / [за ред. В. Назарука]. — К.: Гурт, 1998. — 56 с.
67. Донік О. М. Соціокультурний вимір підприємництва в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / О. М. Донік // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. — Вип. VІ. — 2003. — С. 49-55.
68. Другов А. А. Государственный маркетинг как важный фактор совершенствования механизма управления социально-экономическими процессами в обществе / Другов А. А., Сафин А. Р., Сендецкая С. В. // Маркетинг в России и за рубежом. — 2005. — №4. — С. 101-107.
69. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда: Метод социологии / Э. Дюркгейм, А. Б. Гофман; пер. с фр. В. В. Сапов. — М.: Наука, 1991. — 574 с.
70. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Э. Дюркгейм. — М.: Канон, 1995. — 349 с.
71. Епштейн А. І. З історії благодійництва у Харківському регіоні / А. І. Епштейн // VІІ Всеукр. наук. конференція «Історія краєзнавства і культури»: Наукові доповіді та повідомлення. Ч. ІІ / А. І. Епштейн. — Київ-Харків: Рідний край, 1997. — С. 217-219.
72. Єдиний державний реєстр благодійних організацій України. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/18108
73. Есина Е. А. (Стрельникова Е. А.) Социальная реклама как важная составляющая механизма реализации государственной социальной политики / Есина Елена Александровна // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». — 2007. — №761. — С. 191-193.
74. Єсіна О. О. (Стрельнікова О. О.) Джерела інституціоналізації доброчинності / Єсіна Олена Олександрівна // Вісник Одеського національного університету. Т. 14. — Вип. 13. — Одеса : «Астропрінт», 2010. — С. 213-220.
75. Єсіна О. О. (Стрельнікова О. О.) Доброчинність у дзеркалі засобів масової інформаці / Єсіна Олена Олександрівна // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. «Соціологія державного управління». Серія «Спеціальні та галузеві соціології». Т. X. — Вип. 116. — Донецьк : ДонДУУ, Східний видавничий дім, 2009. — С. 287-292.
76. Єсіна О. О. (Стрельнікова О. О.) Доброчинність як соціальне явище: теоретичний аспект аналізу / Єсіна Олена Олександрівна // Український соціум. — К.: Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка, 2009. — № 3 (30). — С. 114-118.
77. Єсіна О. О. (Стрельнікова О. О.) Доброчинність як соціальне явище: теоретичний аспект аналізу / Єсіна Олена Олександрівна // «SOCIOПРОСТІР : Междисциплинарный сборник научных работ по социологии и социальной работе». — 2010. — №1. — [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.sociology.kharkiv.ua/ukr/soc_prostir.php
78. Єсіна О. О. (Стрельнікова О. О.) Інституціоналізація доброчинної діяльності: теоретичне обґрунтування поняття / Єсіна Олена Олександрівна // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології: Збірник наукових праць ДонДУУ. Серія «Соціологія». Т. ХІІ. — Вип. 179. — Донецьк : ДонДУУ, 2011. — С. 377-382.
79. Єсіна О. О. (Стрельнікова О. О.) Соціальні функції доброчинності / Єсіна Олена Олександрівна // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. — Х.: Видавничий центр ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2007. — С. 491-494.
80. Єсіна О. О. (Стрельнікова О. О.) Фактори інституціоналізації доброчинності / Єсіна Олена Олександрівна // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології: Збірник наукових праць ДонДУУ. Серія «Соціологія». Т. ХІ. — Вип. 146. — Донецьк: ДонДУУ, 2010. — С. 265-270.
81. Єсіна О. О. (Стрельнікова О. О.) Характеристика реклами як засобу масової інформації / Єсіна Олена Олександрівна // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : Збірник наукових праць. — Х. : Видавничий центр ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2006. — С. 475-476.
82. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» / Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1997. — № 46. — 292 с. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до закону: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=531%2F97%E2%F0&zahyst=4/UMfPEGznhhxPk.ZiTCXiquHI4hss80msh8Ie6
83. Закон України «Про волонтерську діяльність» / Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2011. — № 42. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до закону: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3236-17
84. Закон України «Про об‘єднання громадян» / Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1992. — № 34. — 504 с. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до закону: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2460-12
85. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» / Офіційний вісник України. — 1997. — №32. — 94 с. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до закону: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0291-97
86. Закон України «Про рекламу» / Відомості Верховної Ради (ВВР). — 1996. — №39. — 181 с. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до закону: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=270%2F96-%E2%F0
87. Закон України «Про соціальні послуги» / Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2003. — №45. — 358 с. — [Електронний ресурс] —Режим доступу до закону: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=966-15
88. Зеликова Ю. А. Благотворительные организации Санкт-Петербурга: формирование коллективных действий в новом социальном институте / Ю. А. Зеликова // Общественные движения в современной России: от социальной проблемы к коллективному движению. — М., 1999. — С. 135-147.
89. Иванова Н. П. История благотворительности в России (2-я половина XIX – начало XX вв.): [монография] / Н. П. Иванова. — СПб.: Общественная организация «Общество памяти Игумении Таисии», 2000. — 119 с.
90. Изменение социально-классовой структруры общества в условиях его трансформации / [Е. А. Якуба, О. Д. Куценко, Л. М. Хижняк, М. А. Безносов, И. А. Евдокимова]; за ред. Е. А. Якубы. — Х.: Основа, 1997. — 230 с.
91. Ільченко О. Феномен благодійності в історії Києво-могилянської академії / О. Ільченко // Гуманізація навчально-виховного процесу. Ч. ІІ. — 2010. — Вип. LІІ. — С. 88-98.
92. Каминарская Н. Г. Корпоративная благотворительность: состояние и перспективы / Н. Г. Каминарская // Практики компаний в области благотворительности и социальных инвестиций: (материалы проекта «Корпоративный донор России»). — [Электронный ресурс] — Режим доступа: http://donorsforum.ru/projects/corporate_award/results_2008/.
93. Клецина А. А. Современные социальные исследования благотворительности в России / А. А. Клецина, А. В. Орлова // Благотворительность в России: социальные и исторические исследования: Сборник научных статей / А. А. Клецина. — СПб., 2001. — С. 9-16.
94. Клокачев П. В. В защиту благотворительности и альтруизма … / П. В. Клокачев // Вестник благотворительности. — 1999. — №11. — С. 33-44.
95. Кондратьева Г. В. Частная благотворительность в сфере просвещения (ХІХ в.) / Г. В. Кондратьева // Педагогика. — 2002. — №9. — С. 83-87.
96. Кононова Т. Б. Благотворительность императорского дома. ХIХ в. (Историко-социальный аспект): дис. ... д-ра исторических наук: спец. 07.00.02 / Кононова Татьяна Борисовна. — Москва, 2004. — 465 с.
97. Конституція України / Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1996. — №30. — 141 с. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/law2/main.cgi?nreg=254%d0%ba%2f96-%d0%b2%d1%80
98. Конт О. Дух позитивной философии. (Слово о положительном мышлении) / О. Конт; пер. с фр. И. А. Шапиро. — Ростов н/Д: Феникс, 2003. — 256 с.
99. Конт О. Общий обзор позитивизма / О. Конт; пер. с фр. И. А. Шапиро; под ред. Э. Л. Радлова. — М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2011. — 296 с.
100. Корнієнко В. М. Благодійність в освітянській галузі Харківської губернії (друга половина ХІХ - початок ХХ століть): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. історичних наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / В. М. Корнієнко. — Харків, 2005. — 19 с.
101. Королько В. Соціальна відповідальність організацій в умовах «суспільства знання» (нова парадигма Петера Дракера) / В. Королько // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2001. — №3. — С. 207-214.
102. Корпоративна соціальна відповідальність в Україні: експертна думка . — К., 2007. — 151 с.
103. Костина Е. Ю. Благотворительность в российском обществе как социальный институт и вид социальной деятельности: на материалах Приморского края: дис. … канд. социологических наук: спец. 22.00.04 / Костина Елена Юрьевна. — Владивосток, 2005. — 221 с.
104. Костина Е. Ю. Благотворительная деятельность во Владивостоке. 1870 — 1917 гг. / Е. Ю. Костина // Благотворительность в России: социальные и исторические исследования: Сборник научных статей / Е. Ю. Костина. — СПб., 2001. — С. 418-421.
105. Костюк В. Н. Теория эволюции и социоэкономические процессы: [монография] / В. Н. Костюк. — М.: Едиториал УРСС, 2004. — 176 с.
106. Косуля І. Ю. Управління комунікаціями в системі надання соціальних послуг у сучасній Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціологічних наук: спец. 22.00.04 «Спеціальні та галузеві соціології» / І. Ю. Косуля. — Х., 2009. — 20 с.
107. Котлер Ф. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / Ф. Котлер, Н. Лі. — К.: Стандарт, 2005. — 302 с.
108. Кочнова О. А. Благодійність як соціокультурний феномен (культурологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. культурології: спец. 26.00.01 «Теорія і історія культури» / О. А. Кочнова. — Сімферополь, 2009. — 23 с.
109. Крестникова И. Корпоративная филантропия: мифы и реальность /И. Крестникова, Е. Левшина. — М., 2006. — 345 с.
110. Кропоткин П. Анархия, ее философия, ее идеал: [сочинения] / П. Кропоткин. — М.: ЗАО Изд-во ЭКСПО-Пресс, 1999. — 864 с.
111. Кубицкий С. И. Благотворительность: теория, история, современность: [монография] / Кубицкий С. И., Бабкина Л. Ф., Власова А. В. — Челябинск: Фотохудожник, 2005. — 159 с.
112. Кудрявцев В. Н. Социальные деформации (причины, механизмы и пути преодоления) / В. Н. Кудрявцев. — М.: Институт государства и права РАН, 1992. — 133 с.
113. Кузина О. Благотворительность в России как социальный институт / О. Кузина. — [Электронный ресурс] — Режим доступа к статье: http://www.hse.ru/data/007/979/1224/Kuzina_8_04_08.doc
114. Кузьмин К. В. История социальной работы. Рабочая программа курса для студентов всех форм обучения по специальности «Социальная работа» / К. В. Кузьмин // Благотворительность в России: исторические и социально-экономические исследования: Сборник научных статей / К. В. Кузьмин. — СПб., 2004. — С. 466-490.
115. Куприна В. А. Исторический опыт становления и институционализации благотворительности в России: 1985-2005 гг.: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. исторических наук: спец. 07.00.02 «Отечественная история» / В. А. Куприна. — Москва, 2007. — 26 с.
116. Курінна Т. М. Розвиток благодійності на Середньому Подніпров‘ї (кінець XVIII - початок ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. історичних наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Т. М. Курінна. — Черкаси, 2004. — 18 с.
117. Куц С. А. Українська філантропія: традиції і реалії: [аналітичний огляд] / С. А. Куц. — К.: Асоціація Бостон-Київ, 1997. — 29 с.
118. Лафарг П. О благотворительности / П. Лафарг // Этическая мысль: Научно-публицистические чтения. — М.: Политиздат, 1988. —С. 334-363.
119. Лежендр П. Этика благотворительности: [материалы социологического исследования] / Лежендр П., Черток М., Нечаев В. — [Электронный ресурс] — Режим доступа к материалам исследования: http://www.ecsocman.edu.ru/db/msg/210220.html
120. Лейман И. И. Наука как социальный институт / И. И. Лейман. — Л.: Наука, 1971. — 177 с.
121. Лисиця Н. М. Реклама як соціальний інститут: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра соціологічних наук: спец. 22.00.03 «Соціальна структура, соціальні інститути та соціальні відносини» / Н. М. Лисиця. — Х., 1999. — 37 с.
122. Лукацкий М. А. Благотворительность: за и против. Ф. М. Достоевский и Л. Н. Толстой о нравственных основаниях феномену филантропии / М.А. Лукацкий // Образование и общество. — 2005. — № 5. — С. 103.
123. Макеєв С. Соціальні інститути: класичні тлумачення і сучасні підходи до вивчення / С. Макеєв // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2003. — № 4. — С. 5-20.
124. Мальтус Т. Опыт закона о народонаселении / Т. Мальтус; пер. с англ. И. А. Вернер. — М., 1895. — 318 с.
125. Мандевиль Б. Басня о пчелах / Б. Мандевиль. — М.: Мысль, 1974. — 467 с.
126. Маркс К. Сочинения: в 50 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. —М.: Издательство политической литературы, 1974. — . — Т. 1: Капитал. — 1974. — 900 с.
127. Маркс К. Сочинения: в 50 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. — М.: Издательство политической литературы, 1974. — . — Т. 42: Экономическо-философские рукописи 1844 г. — 1974. — 535 с.
128. Матусевич В. Соціальний інститут: функція, генеза, структура / В. Матусевич // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2004. — №4. — С. 43-55.
129. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура / Р. Мертон // Социологические исследования. — 1992. — №2. — С. 118-124; — №3. — С. 104-114; — №4. — С. 91-96.
130. Мертон Р. Явные и латентные функции / Р. Мертон // Американская социологическая мысль: Тексты / [под ред. В. И. Добренькова] / Р. Мертон. — М.: Изд-во Международного университета бизнеси и управления, 1996. — С. 393-462.
131. Милль Дж. С. Основы политической экономики: Т. 3 / Дж. С. Милль. — М.: Прогресс, 1981. —Т. 3. – 1981. — 447 с.
132. Миронова Г. А. Принцип альтруизма в истории нравственности: автореф. дис… на соискание науч. степени канд. филос. наук: спец. 09.00.01 / Г. А. Миронова. — М., 1988. — 17 с.
133. Михеева Н. Н. Благотворительность в трансформации российского общества: динамика взаимодействия социальных агентов: дис. ... канд. социологических наук: спец. 22.00.04 / Михеева Наталья Николаевна. — Тюмень, 2009. — 193 с.
134. Модель И. М. Благотворительные общественные организации как институт гражданского общества / И. М. Модель, Б. С. Модель // Благотворительность в России: исторические и социально-экономические исследования: Сборник научных статей / И. М. Модель. — СПб: Лики Росии, 2003. — С. 385-396.
135. Модель И. М. Социальное партнерство в России / И. М. Модель, Б. С. Модель // Социологические исследования. — 2000. — №9. — С. 42-49.
136. Монсон П. Современная западная социология: теории, традиции, перспективы / П. Монсон. — СПб.: Нотабене, 1992. — 445 с.
137. Мосс М. Общества. Обмен. Личность. Труды по социальной антропологии / М. Мосс; сост., пер. с фр. А. Б. Гофмана. — М.: КДУ, 2011. — 416 с.
138. Нарадько А. В. Благодійність у розвитку освіти в Україні (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.): дис. … канд. історичних наук: спец. 07.00.01 / Нарадько Андрій Валерійович. — Полтава, 2002. — 222 с.
139. Науковий супровід та оцінка ефективності соціальних проектів / [О. О. Яременко, О. Р. Артюр, О. М. Балакірєва та ін.]. — К.: Держ. центр соціальних служб для молоді; Державний інститут проблем сім ї та молоді. — 2002. — 123 c.
140. Наумова Н. Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения / Н. Ф. Наумова. — М.: Наука, 1988. — 200 с.
141. Некрасов А. Я. В центре сотрудничества — человек (Международное сотрудничество в социальной сфере) / А. Я. Некрасов. — М.: Знание, 1991. — 63 с.
142. Николаевский В. Н. Социологическая экспертиза социальной сферы в украинском мегаполисе / В. Н. Николаевский; отв. ред. Л. Я. Дятченко // Социально-технологическая культура как феномен ХХI века: междунар. науч.-пра