ПЕРВИННА ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ: СОЦІАЛЬНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

На правах рукопису

Саппа Ганна-Марія Миколаївна

УДК 316.74:37.048.4

ПЕРВИННА ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ: СОЦІАЛЬНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник:
Рущенко Ігор Петрович
доктор соціологічних
наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення професійної орієнтації 13
1.1. Професійна орієнтація: сутність та основні елементи в контексті сучасних наукових досліджень 13
1.2. Теоретична модель процесу професійного самовизначення учнівської молоді 37
Висновки до розділу 1 75
Розділ 2. Первинна професійна орієнтація учнівської молоді: історичний, інституційний, емпіричний аспекти 79
2.1. Становлення інституту профорієнтації в Україні: робота з учнівською молоддю 79
2.2. Професійне самовизначення учнівської молоді в контексті системи профорієнтації (за даними емпіричного дослідження) 98
Висновки до розділу 2 121
Розділ 3. Соціально-технологічний підхід до первинної профорієнтаційної роботи 124
3.1 Досвід профорієнтаційної діяльності: соціально-технологічний аспект 124
3.2. Інтегральна соціальна технологія профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю 144
Висновки до розділу 3 164
Висновки 168
Список використаних джерел 175
Додатки 197

ВСТУП

Актуальність теми. Перехід українського суспільства до ринкових відносин суттєво вплинув на соціалізацію молоді в аспекті підготовки до трудової діяльності. Держава відмовилася від принципу патерналізму щодо потреб в сфері працевлаштування, соціально-професійного самовизначення. На сьогоднішній день в Україні не функціонує узгоджена профорієнтаційна система формування професійного самовизначення молодого покоління, освітні структури незадовільно виконують функції щодо організації профорієнтаційних заходів; і як наслідок – учнівська молодь змушена самостійно пристосовуватися до складних умов входження у світ професій, зокрема, діти мусять на свій розсуд оцінювати власні здібності, співвідносити їх зі змістом професій. Уявлення школярів про професії та ринок праці формуються доволі стихійно. Молодь переважно орієнтується на професії, що увійшли у масову свідомість як «сучасні», «престижні», «вигідні». Проте економіка розвивається за власними законами, запити ринку праці часто-густо не співпадають з уявленнями молоді про «бажану» професію, що призводить до так званого молодіжного структурного безробіття. Причиною цього явища, на нашу думку, з одного боку є відсутність у молоді адекватної сформованої професійної самовизначеності, а з іншого – дефіцит профорієнтаційних заходів та відповідних технологій на озброєнні інституцій, що так чи інакше мусять допомагати молоді у розв’язанні складного питання вибору професії.
Актуальна для будь-якого суспільства система «освіта – професійний вибір – виробництво» у нових українських реаліях ще не склалася. Ринкова економіка не лише створює сприятливі умови для вільних дій кожної людини, але і висуває жорсткі вимоги до індивідів. Це стосується комплексу знань та вмінь обирати свій життєвий шлях, професію, систему професійного навчання. Вирішення проблеми підготовки молодої людини до усвідомленого професійного вибору стає життєво необхідним. Дослідження системи профорієнтації, під якою ми розуміємо взаємодію двох підсистем – процес професійного самовизначення особистості і вплив зовнішніх профорієнтаційних чинників – є актуальним науковим завданням. Розв’язання теоретико-методологічних і практичних питань, пов’язаних з розробкою та провадженням соціальних технологій в галузі профорієнтаційної роботи, мусить сприяти тому, аби плідно функціонувала система «освіта – професійний вибір – виробництво».
Успішність професійного самовизначення особистості залежить від багатьох складових, в тому числі від того, наскільки цілеспрямовано здійснюється профорієнтаційна робота, та чи дає вона відповіді на питання, які постають перед молодими людьми. Якщо раніше профорієнтація розглядалася як система допомоги у професійному самовизначенні особистості, акцент робився на одноразову самовизначеність у юнацькому віці, то тепер профорієнтація має озброїти людину комплексом знань та умінь обирати професію, опанувати професію, адаптуватися у професійній діяльності, змінювати професію. Отже, профорієнтація має надати людині ідеологію, методологію і технологію планування і здійснення свого професійного і кар’єрного розвитку. На нашу думку, вихідною позицією в розробці нової системи професійної орієнтації має бути теза щодо особистості не як об’єкта, а як суб’єкта саморозвитку, і саме цей процес саморозвитку треба покласти в основу формуючої функції профорієнтації.
Систему профорієнтації необхідно розглядати як в синхронному, так і діахронічному аспектах. У часовому вимірі ми виокремлюємо початкову фазу цього процесу або первину професійну орієнтацію, яка торкається, передусім, знайомства дитини зі світом професії «apriori». На початку молода людина ще не має власного професійного досвіду, але питання професійної самовизначеності об’єктивно постає перед нею вже на рівні дитячих уявлень та рефлексій «дорослого» світу.
Особливої актуальності, на наш погляд, набуває завдання технологізації профорієнтаційної роботи з дітьми, де на перше місце виходять не педагогічні і психологічні, а соціологічні аспекти профорієнтаційної діяльності. Предметом соціології є соціальні явища, відносини, форми поведінки і, перш за усе, соціальні інституції. Інституціоналізація профорієнтаційної діяльності, зокрема, здійснюється через державний вплив, що відображається в низці відповідних документів. Так, у нормативно-правових документах – Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття), Закон України «Про загальну середню освіту», Закон України «Про зайнятість населення», «Концепція державної системи професійної орієнтації населення», «Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається» – виділено як одну з найактуальніших у суспільстві проблему включення підростаючого покоління до процесу свідомого й адекватного професійного самовизначення. Проте наявність нормативно-правової бази само по собі не розв’язує актуальних питань профорієнтаційної діяльності. В дисертації робиться спроба наукової концептуалізації профорієнтаційної діяльності і процесу професійного самовизначення учнівської молоді, соціолого-емпіричного аналізу, на ґрунті якого формуються теоретико-методологічні основи технологізації відповідної діяльності.
Проблема професійної орієнтації особистості значне місце посідає в працях зарубіжних науковців. Найвідоміші концепції та підходи містяться у працях Є. Гінзберга, Д. Холланда, Д. Дьюі, Т. Каплоу, Ю. Гільбуха, Д. Сьюпера. Великий досвід в галузі професійної орієнтації та професійного консультування накопичений у вітчизняній педагогіці і психології. Маються на увазі роботи, які належать Є.О. Клімову, А.Є. Голомштоку, В.В. Назімову, С.М. Чистяковій, де розкриті уявлення про виховну концепцію профорієнтації та її основні компоненти. У сучасних роботах аналогічної проблематики (Л.М. Мітіна, М.С. Пряжніков) спостерігається посилення уваги до особистісних аспектів професійного самовизначення, тактиці організації профорієнтаційної роботи. Опису основних методів профорієнтаційної роботи з учнями присвячені роботи М.М. Захарова, К.К. Платонова, Є.Р. Саруханова, С.І. Сотникової.
Роботи широкого кола авторів – В.А. Архіпова, О.М. Бабосова, В.І. Журавльова, Ю.А. Зубок, Д.Л. Костянтинівського, Г.Б. Корабльової, В.Т. Лісовського, В.Л. Оссовського, Є.М. Павлютенкова, К.К. Платонова, В.П. Потапова, М.Н. Руткєвіча, Є.А. Саар, Ф.Р. Філіппова, Г.А. Чередніченко, В.І. Чупрова – розкривають місце професійного самовизначення в системі профорієнтації, проблеми професійного самовизначення, аналізують фактори, що впливають на формування професійного самовизначення, та відповідно мотиви професійного вибору. Роботи зазначених науковців спрямовані на вивчення різних аспектів, так чи інакше пов’язаних з тематикою даного дисертаційного дослідження. Проблема соціальної обумовленості вибору тих чи інших професій, динаміка їх престижу, професійні інтереси та наміри вивчалися Є.І. Головахою, Д.Л. Костянтинівським, В.Г. Костюком, М.М. Траскуновою, М.Х. Тітмою, В.М. Шубкіним.
Цей науковий доробок дає системне уявлення про професійну орієнтацію та професійне самовизначення учнівської молоді, а також дозволяє виявити, які ракурси означеної теми потребують подальшої розробки. Він безпосередньо вплинув на постановку проблеми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної теми Національного технічного університету «Харківського політехнічного інституту» «Формування управлінської еліти гуманітарно-технічної еліти у вищих технічних навчальних закладах із використанням інноваційних педагогічних технологій 2010–2012» (номер державної реєстрації №М8704).
Мета і задачі дослідження.
Метою дослідження є опис та концептуалізація системи профорієнтації в умовах ринкової трансформації українського суспільства та розробка теоретико-методологічних основ первинної профорієнтаційної роботи як специфічної соціальної технології.
Зазначена мета передбачає необхідність постановки та розв’язання таких задач:
– розглянути сутність системи профорієнтації в контексті різних наукових традицій;
– уточнити понятійно-категоріальний апарат дослідження та провести авторську інтерпретацію низки понять («професійна орієнтація», «професійне самовизначення», «професійна самовизначеність», «професійна свідомість», «технологізація профорієнтаційної діяльності») відносно учнівської молоді;
– розробити теоретичну модель процесу професійного самовизначення учнівської молоді та використавши результати емпіричних спостережень описати стадії та фактори цього процесу;
– проаналізувати вітчизняний та світовий досвід впорядкування професійної орієнтації, шляхів її інституціоналізації та використання різноманітних технологій оптимізації цієї діяльності;
– розробити методологічні та методичні основи соціальної технології первинної професійної орієнтації інтегрального типу.
Об’єкт дослідження – система первинної профорієнтації як соціальне явище.
Предмет дослідження – інституалізація профорієнтаційної діяльності в аспекті створення соціальної технології первинної профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю.
Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено наступні методи:
– загальнонаукові: метод системного аналізу – дозволив розглянути професійну орієнтацію як систему, що складається з взаємозалежних елементів, а також виявити роль кожного з них; історико-соціологічний аналіз – використаний для визначення і аналізу етапів інституалізації профорієнтаційної діяльності; метод узагальнення – для вивчення досвіду профорієнтаційної роботи в світі та Україні; метод моделювання – при створенні теоретичної моделі процесу професійного самовизначення учнівської молоді;
– соціологічні: метод анкетування та формалізованого інтерв’ю – для виявлення стану професійної самовизначеності учнівської молоді на різних стадіях професійної соціалізації, оцінки рівня професійної свідомості учнів та факторів її формування у часі, аналізу цінностей та мотивацій у виборі професії.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають: теорія соціалізації (Т. Парсонс, Е. Дюркгейм, Ч. Кулі, Дж. Мід), інституціональний та соціотехнологічний підходи (Г. Спенсер, П. Бергер, Т. Лукман, К. Поппер, Л.Я. Дятченко, Н.С. Данакін, Г.Д. Нікредін, В.І. Подшівалкіна, М.М. Саппа, О.Л. Скідін). В теоретичному аспекті ми спираємося на наукові ідеї, концепції, дослідження, що належать відомим закордонним і вітчизняним вченим: Є. Гінзбергу, Д. Холланду, Д. Дьюі, Д. Сьюпер, Є.І. Головасі, І.М. Назімову, В.Л. Оссовському, Є.О. Клімову, В.М. Шубкіну, М.С. Пряжнікові, В.Л. Погрібній та іншим, використовуємо роботи соціологів, психологів, педагогів, присвячених аналізу різних аспектів профорієнтації, визначенню напрямків та методів профорієнтаційної роботи з молоддю.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали дані проведеного автором опитування школярів в загальноосвітніх школах міста Харкова та Харківської області. У березні-квітні 2010 року було здійснено перший етап – анкетне опитування учнів 5–11-х класів (N = 581 особа), а в квітні 2011 року здійснено другий етап дослідження – формалізоване інтерв’ю учнів 1–4-х класів (N = 192 особи).
Наукова новизна одержаних результатів. У ході роботи було сформульовано низку наукових положень та висновків, які представлені на захист:
вперше:
– уведені в науковий обіг поняття первинної та вторинної профорієнтації, які відображують процеси допрофесійної і професійної підготовки. Первинна профорієнтація – діяльність, що спрямована на професійну самовизначеність учнівської молоді, тобто зумовлює формування у дітей певного рівня знань про різні професії, їхні особливості, вона формує інтерес до певної професії чи групи професій з урахуванням особистістю як своїх схильностей, нахилів, інтересів, так і потреб суспільства. Вторинна професійна орієнтація спрямована на молодь, що опановує професію у спеціалізованому навчальному закладі або на підприємстві, і передбачає набуття професійних знань, умінь, навичок та необхідну адаптацію до нового соціального статусу, професії і трудового колективу, уточнення подальших професійних планів і професійної перспективи, а також формує готовність до розвитку професійно важливих якостей та інтересів;
– створено теоретичну модель процесу професійного самовизначення учнівської молоді, яка містить певні стадії розвитку процесу та фактори, що впливають на його динаміку. Доведено, що процес професійного самовизначення є складовою соціалізації, його результатами стають зміни у свідомості особистості, отже, у підсумку формуються відповідні компоненти професійної самовизначеності – когнітивний, ціннісно-мотиваційний, практично-орієнтаційний компоненти, що зумовлюють усвідомлений професійний вибір;
набуло подальшого розвитку:
– поняття «система профорієнтації», що складається з двох основних підсистем: а) підсистема професійної свідомості особистості; б) підсистема профорієнтації, як специфічний вид діяльності, що включає певні напрями, заходи, технології, які формують зовнішні управлінські впливи на особистість; пропонується розглядати професійну свідомість у двох аспектах: у процесуальному, як безперервний процес професійного самовизначення, і у результативному – як дискретний стан професійної самовизначеності, що у підсумку зумовлює вибір професії;
– ідея вікового (стадійного) поділу процесу первинного професійного самовизначення молоді, що змістовно пов’язується з технологізацією профорієнтаційної роботи: відповідна соціальна технологія мусить бути достатньо гнучкою для врахування специфіки професійної свідомості та диференціювати завдання й методи роботи з дітьми у вікових групах від 6 до 10, 10–14, 14–17 років;
– теоретико-методологічні основи розробки та впровадження комплексної (інтегральної) соціальної технології профорієнтаційної роботи з визначенням відповідних суб’єктів, об’єктів, цілей, траєкторій, результатів, адекватних трьом віковим групам учнівської молоді;
удосконалено:
– понятійно-категоріальний апарат дослідження, проведено авторську інтерпретацію низки понять, у т.ч. професійна орієнтація учнівської молоді – комплекс заходів, що здійснюються низкою соціальних інститутів та організацій, спрямованих на свідоме професійне самовизначення особистості, тобто, на досягнення нею певного рівня знань про різні професії та їх особливості, вона формує інтерес до певної професії чи групи професій з урахуванням особистістю як своїх схильностей, інтересів, здібностей, так і потреб суспільства; професійне самовизначення учнівської молоді – безперервний процес розвитку професійної свідомості особистості від молодшого шкільного до старшого шкільного віку, який у підсумку дає певну професійну самовизначеність індивіда, що обумовлює вибір професії; професійна самовизначеність учнівської молоді – актуальний дискретний стан професійної свідомості, який динамічно змінюється від однієї до другої стадії процесу професійного самовизначення і характеризується професійними уподобаннями та знаннями світу професій (істинними чи уявними);
– типологія основних технологій профорієнтаційної роботи з молоддю, зокрема, визначається, що педагогічні технології спрямовані на професійну освіту учнів та містять проведення занять з вибору професії у навчальному процесі, організацію зустрічей з представниками різних професій тощо з метою створення в учнів реального уявлення про різні професії та усвідомлення дітьми їх змісту і якісних особливостей; психологічні технології вирішують питання професійної діагностики, професійного підбору та відбору, здійсню¬ються переважно за тестовими методиками; практично-ознайомчі технології застосовуються з метою ознайомлення учнів з професійно-практичною діяльністю, включають виробничі практики на підприємствах, заняття у шкільних майстернях, відвідування професійних шкіл, освітніх закладів тощо; комплексні технології мають інтегрований характер і є сукупністю психологічних, педагогічних та практично-ознайомчих технологій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці теоретичної моделі професійного самовизначення та основних принципів соціальної технології профорієнтації з учнівською молоддю, що може бути використано в загальноосвітніх навчальних закладах, відділами центру зайнятості по роботі з молоддю для посилення професійної орієнтації учнівської молоді.
Матеріали дисертації пропонується використовувати з метою доповнення та оновлення змісту навчальних дисциплін: «Соціологія молоді», «Соціологія особистості», «Соціологія праці», що викладаються на соціологічних факультетах вищих навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. Усі ключеві ідеї, положення та висновки дисертаційного дослідження розроблялися автором самостійно. У виконаній у співавторстві статті [7], авторові належать постановка завдання роботи та розробка рекомендацій з організації професійної орієнтації з девіантними підлітками.
Апробація результатів дисертації була проведена у формі доповідей і повідомлень на таких науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (м. Житомир, 2010 р., 2011 р.); Науково-практична конференція «Девіантна поведінка: соціологічний, психологічний та юридичний аспекти» (м. Харків, 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Молодіжна політика: проблеми і перспективи» (Дрогобич, 2011 р.); Міжнародна практична конференція «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я» (м. Харків, 2011 р., 2012 р.); Міжнародна практична конференція «Проблеми соціально-економічного розвитку підприємств» (м. Харків, 2011 р., 2012 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (м. Київ, 2012 р.), Міжнародна конференція «Другий модерн і перспективи капіталізму в країнах колишнього СРСР» (м. Луганськ, 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 12 наукових публікаціях, 3 з яких у виданнях, які входять до переліку фахових видань з соціологічних наук. Друковані роботи відображають зміст і головні положення дисертації.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків до кожного розділу, загальних висновків, бібліографічного списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 246 сторінок (основний зміст – 174 сторінок, список використаних джерел – 22 сторінки, додатки складають 49 сторінок).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Професійна самовизначеність, вибір професії – основа самоствердження людини в житті, цим актом закладається фундамент, на якому будується інтегральний соціальний статус індивіда, визначається подальша доля індивіда, групова приналежність, стиль життя тощо. Досить часто сучасні випускники шкіл приходять до ситуації вибору професії без певної мотивації, знань про світ професій, не усвідомлюючи важливості цього кроку, отже, є значний ризик помилкового вибору, що тягне за собою особисті розчарування та призводить до гальмування процесу професійної соціалізації. Таким чином, професійний вибір молодої людини не мусить бути квапливим актом, він повинен ставати резуль¬татом тривалого систематичного й планомірного розвитку професійної свідомості, самої особистості, її уявлень про майбутню професію. Це можливо за умови включення дітей у систему професійної орієнтації з молодшого шкільного віку.
2. Сутність системи профорієнтації розглянута в контексті різних наукових традицій. Наукові погляди на цю систему в роботі розглядаються в межах трьох історичних етапів: доіндустріальний етап – головним здобутком його є визначення напрямів вивчення людини і професії; індустріальний етап – на цьому етапі провідною ідеєю була організація профорієнтації, що спиралася на «діагностичну концепцію» та «виховну концепцію», з’являються елементи системи профорієнтації як практичної діяльності, формулюються відповідні підходи та методи; та постіндустріальний етап – професійна орієнтація спрямована на створення умов для усвідомлення особистістю свого ставлення до себе як суб’єкта професійної діяльності, розвитку у неї прагнення реалізувати свій професійний потенціал та досягнути вершин професійної майстерності у завчасно обраній сфері трудової діяльності.
3. На ґрунті системного підходу профорієнтація трактується як система управління, що складається з двох підсистем – керуючої та керованої. Отже, структурно вона має дві взаємозалежні підсистеми: Система профорієнтації складається з двох основних підсистем: а) підсистема професійної свідомості особистості; б) підсистема профорієнтації, як специфічний вид діяльності, що містить певні напрями, заходи, технології, які формують зовнішні управлінські впливи на особистість. Професійну свідомість пропонується розглядати у двох аспектах: 1) процесуальному, тобто як безперервний процес професійного самовизначення; 2) результативному – як дискретний стан професійної самовизначеності, що у підсумку зумовлює вибір професії. Професійна свідомість – це система цінностей, переконань, образів, знань, яка розвивається у процесі соціалізації. Зокрема, до професійної свідомості належать переконання у необхідності вибору того чи іншого виду трудової діяльності, у якій особистість бажає себе проявити; усвідомлення індивідом необхідності пошуку певної інформації, відповідних каналів та засобів отримання знань для вибору професії; ціннісне осмислення існуючих видів професійної діяльності; певного роду знання, які дозволяють аналітично обирати професії та мати власну стратегію оволодіння професійними знаннями, уміннями та навиками.
4. Професійна орієнтація учнівської молоді – комплекс заходів, що здійснюються низкою соціальних інститутів та організацій, спрямованих на свідоме професійне самовизначення особистості, тобто, на досягнення нею певного рівня знань про різні професії та їх особливості, вона формує інтерес до певної професії чи групи професій з урахуванням особистістю як своїх схильностей, інтересів, здібностей, так і потреб суспільства.
5. Профорієнтаційна робота з молоддю поділяється на первинну та вторинну. Під первинної профорієнтацією мається на увазі діяльність, що спрямована на професійну самовизначеність учнівської молоді, тобто зумовлює формування у дітей певного рівня знань про різні професії, їхні особливості, вона формує інтерес до певної професії чи групи професій з урахуванням особистістю як своїх схильностей, нахилів, інтересів, так і потреб суспільства. Вторинна професійна орієнтація спрямована на молодь, що опановує професію у спеціалізованому навчальному закладі або на підприємстві, і передбачає набуття професійних знань, умінь, навичок та необхідну адаптацію до нового соціального статусу, професії і трудового колективу, уточнення подальших професійних планів і професійної перспективи, а також формує готовність до розвитку професійно важливих якостей та інтересів
6. Професійне самовизначення учнівської молоді – безперервний процес розвитку професійної свідомості особистості від молодшого шкільного до старшого шкільного віку, який у підсумку дає певну професійну самовизначеність індивіда, що обумовлює вибір професії. Професійна самовизначеність учнівської молоді – актуальний дискретний стан професійної свідомості, який динамічно змінюється від однієї до другої стадії процесу професійного самовизначення і характеризується професійними уподобаннями та знаннями світу професій (істинними чи уявними)
7. Процес професійного самовизначення учнівської молоді може бути описаний теоретичною моделлю, яка включає певні стадії розвитку професійної свідомості та фактори, що впливають на його динаміку. Процес професійного самовизначення є складовою соціалізації, його результати полягають у змінах в структурі свідомості особистості, і у його підсумку формуються відповідні компоненти професійної самовизначеності – когнітивний, ціннісно-мотиваційний та практично-орієнтаційний компоненти. Ці зміни відбуваються поступово, в межах процесу формуються професійні інтереси, потреби індивіду, і у підсумку здійснюється свідомий вибір професії.
8. Результати опитування трьох вікових груп дітей демонструють, що перша стадія процесу професійного самовизначення (віковий діапазон 6–10 років) характеризується низьким рівнем обізнаності учнів зі світу професій, невеликим переліком професій, що обираються, завищеною самооцінкою своїх здібностей, неадекватною оцінкою престижності професії, необґрунтованими мотивами вибору професії та вимогами до неї. На другій стадії процесу професійного самовизначення (10–14 років) у молоді формуються більш ґрунтовні уявлення про зміст певних професій, а в деяких випадках є й власний досвід роботи за тими чи іншими професійними напрямами, згідно з цим збільшується й перелік обраних учнями професій. На третій стадії процесу професійного самовизначення (14–17 років) завершується формування певного рівня професійної свідомості учнівської молоді, а саме: створюється достатня орієнтація в світі професій, усвідомлення своїх здібностей, талантів, нахилів та бажання їх розвивати, зацікавленість в проведенні різноманітних профорієнтаційних заходів. Молоді люди орієнтуються на саморозвиток, а домінуючими мотивами вибору професії стають: бажання досягти успіху в житті, можливість реалізувати свої здібності, свої таланти. На цій стадії особливого значення при виборі професії набуває зацікавленість молодих людей у навчанні за певними шкільними дисциплінами. Діагностовано, що школярі погано знайомі з ситуацією на ринку праці у країні, і обирають саме ті професії, за якими спостерігається висока конкуренція.
9. Професійна орієнтація є окремим видом соціальної діяльності, що має певну структуру, а саме: 1) маси людей або спеціалізовані групи, охоплені профорієнтаційною діяльністю; 2) суб’єкти управлінського впливу; 3) соціальні регулятори, які впорядковують профорієнтаційну діяльність у вигляді наборів цінностей, символів, норм, правил, кодексів, традицій, санкцій; 4) соціальні ролі, закріплені за соціальними позиціями в системі профорієнтації, що реалізуються у межах спеціалізованих закладів, установ, підприємств тощо; 5) соціальні технології, інтелектуальні та матеріальні ресурси, необхідні для профорієнтації.
10. Процес інституціоналізації професійної орієнтації поєднує загальні етапи розвитку системи профорієнтації і відповідні періоди вітчизняної історії. Під час доідустріального етапу в Україні професійна орієнтація здійснювалася в рамках інших соціальних інститутів (церкви, сім’ї, цеху, традицій наслідування професії) і мала свою регіональну специфіку. 3. Індустріальний етап професійної орієнтації пов'язаний з початком індустріальної епохи в Україні (друга половина ХІХ ст.), коли починають розвиватися ключові для того часу галузі економіки. У період інтенсивного розвитку капіталістичного способу виробництва профорієнтація здійснювалася на ґрунті наукових знань, що спиралася на практичний досвід. За роки радянської влади становлення та розвиток вітчизняної профорієнтації вже стають напрямком державної політики. Профорієнтація спрямовується переважно на підростаюче покоління, тому основною базою для її проведення визначаються загальноосвітні школи, а головний тягар організації та впровадження професійної орієнтації покладається на педагогічні колективи. 4. На сучасному етапі, що починається з проголошення незалежності країни, коли необхідність розбудови національної системи професійної орієнтації населення в Україні стає край актуальною, створюється необхідна законодавча та ґрунтовна науково-методична база, а також поліпшується організаційне, фахове і ресурсне забезпечення професійної орієнтації. Таким чином, в України здійснюється формування соціального інституту профорієнтації, спрямованого на суто потреби суспільства.
11. Темп і особливості інституалізації професійної орієнтації залежать від ідеологічних, соціально-політичних, економічних, реалій суспільства, що змінюється. За своїм призначенням система професійної орієнтації суттєво впливає на раціональний розподіл трудових ресурсів, сприяє вибору життєвого шляху молоддю, її адаптацію до професії. Сучасний інститут профорієнтації має ряд підсистем: професійна орієнтація молоді, яка навчається; професійна орієнтація зайнятого населення; професійна орієнтація незайнятого населення; професійна орієнтація осіб з обмеженою працездатністю і т.д.
12. Технологізація будь-якої соціальної діяльності передбачає перехід від хаотичної діяльності до соціальної технології, що передбачає упорядкування в часі та просторі послідовності соціальних дій, зорієнтованих на досягнення поставлених цілей. Соціальні технології – це алгоритмічні конструкції, що являють собою засоби вирішення практичних задач. Вони містять систему пізнавальних процедур (соціально-діагностичні заходи) і практичних дій (організаційно-управлінські заходи), що спрямовані на зміну соціальних об’єктів відповідно до заданих цілей.
13. Впровадження соціальної технології профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю, мусить будуватися на певних принципах, до яких належить: 1) системність побудови технології у часі і просторі (послідовність, безперервність, функціональність усіх елементів запропонованої технології); 2) орієнтація на ззовні – врахування соціальних запитів, економічних потреб, встановлення тісних зв’язків школи з виробництвом, з’ясування його потреб, взаємодія школи з громадськими та державними організаціями; 3) функціональна єдність – відповідність технологічних етапів і кроків цілям та завданням соціальної технології, спрямованим на перетворення об’єкта (наявність наскрізної технологічної траєкторії); 4) ступневість – вимога планувати і здійснювати профорієнтацію учнівської молоді у три етапи відповідно до трьох вікових груп; 5) науковість – пошук і застосування новітніх педагогічних, психологічних та практичних технологій, використання знань різних суспільних наук (соціології, психології, економіки, права, педагогіки); 6) гнучкість – передбачення можливої зміни орієнтирів, тактики або методики відповідно до потреб ринку праці, його флуктацій, довгострокових тенденцій.
14. Головними завданнями профорієнтаційної технології з учнівською молоддю є: ознайомлення учнів з професіями та правилами їх вибору; виховання в учнівської молоді спрямованості на самопізнання і власну активність як основу професійного самовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами, необхідними для набуття конкретної професії; забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості на виробництві.
15. Суттєвим структурним елементом технології профорієнтаційної роботи (крім об’єкта, цілі та суб’єктів управлінського впливу) є її траєкторія, тобто процес і результат практичного здійснення в часі соціальної технології. Особливістю траєкторії технології профорієнтаційної роботи з дітьми полягає у її поетапності. Етапи співпадають зі стадіями процесу професійного самовизначення особистості. Кожен етап профорієнтаційної роботи ґрунтується на певних локальних технологіях, які, у свою чергу, уявляють собою набори методів та засобів впливу на професійну свідомість дитини. Відповідно до об’єкта технології – рівня професійної свідомості учнів залежно від їх віку – змінюються або ускладнюються відповідні до етапу локальні цілі та завдання, напрями та методи профорієнтації, локальні профорієнтаційні технології, з’являються нові суб’єкти здійснення профорієнтаційної технології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К.А. Абульханова-Славская – М.: Мысль, 1991. – 229 с.
2. Авдєєв Л.Г. Професійна орієнтація: народження, становлення, розвиток / Л. Г. Авдєєв // Ринок праці та зайнятість населення. – 2010. – № 2. – С. 16–20.
3. Аксенов Д.Е. О трудовом воспитании: Хрестоматия: учебн. пособие для студентов пединститутов / Д.Е. Аксенов. – М.: Просвещение, 1982. – 336 с.
4. Американская социологическая мысль: Р. Мертон, Дж. Мид, Т. Парсонс, А.Шюц / [под редакцией В.И. Добренькова]. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 496 с.
5. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 146 с.
6. Архипов В.А. Молодежь – источник трудовых ресурсов / В.А. Ахипов. – М.: Экономика, 1986. – 127 с.
7. Афанасьєв В.Г. Человек в управлении обществом / В.Г. Афанасьєв. – М.: Политиздат, 1977. – 382 с.
8. Барабаш Ю.Г. Психолого-педагогічні основи вибору професії: Навч. посіб. / Ю.Г. Барабаш, Р.О. Позінкевич. – Луцьк: Ред.-вид. від. «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. – 201 с.
9. Белинская Е.П. Социальная психология личности: учебное пособие для вузов / Е.П. Белинская, О.А. Тихомандрицкая. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 301 с.
10. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. / П. Бергер, Т. Лукман. – М.: «Медиум», 1995. – 323 с
11. Бирюкова М.В. Социальные технологи и проектирование: учеб. пособие для высш. учеб. завед. / М.В. Бирюкова. – Х.: Нар. укр. акад., 2001. – 400 с.
12. Богданова И.М. Учителю о профессиональном самоопределении учащихся / И.М. Богданова // Наук. вісник: Зб. наук. пр. / Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. – Одеса, 2000. – Вип. 11. – С. 13–17.
13. Божович Л.И. Проблемы формирования личности / Л.И. Божович. – М.: Институт практической психологии, 1997. – 352 с.
14. Боровский А.Б. Система методов профессиональной ориентации: Основы профессиональной ориентации: уч.-метод. пособие / А.Б. Боровский, Т.М. Пататенко, Г.В. Щекин. – К., 1993. – 121 с.
15. Босенко М. Програма курсу «Культура життєвого самовизначення» в гімназії № 48 м. Києва / М. Босенко // Шлях освіти. – 1997. – № 4. – С. 36–42.
16. Вихрущ А.В. Порадник з питань професійної орієнтації /А.В. Вихрущ, В.М. Кухарський, Б.В. Струганець та ін. – Тернопіль, 1993. – 97 с.
17. Вільш І. Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного консультування в Польщі // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / І. Вільш. – К., 2000. – 143 с.
18. Вірна Ж.П. навч. посіб. / Ж.П. Вірна – Луцьк: РВВ «Вежа», 2003. – 154 с.
19. Вітковська О. Професійне самовизначення особистості і практичні аспекти професійної консультації: Монографія / О. Вітковська. – К.: Наук. світ, 2001. – 191 с.
20. Войтко А.І. До питання професійного самовизначення підлітків в сучасних умовах / А.І. Войтко // Оновлення змісту, форм і методів навчання і виховання в закл. освіти: Зб. наук. пр. – Рівне: Рівнен. держ. гуманіт. ун-т., 2002. – Вип. 22. – С. 20–27.
21. Генин Л.В. Кадровый потенциал работы с молодежью / Л.В. Генин, В.Ю. Вишневский, Г.Б. Кораблева // Социологические исследования. – 1997. – №10. –С. 87–92.
22. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения / М.Р. Гинзбург // Вопросы психологии. – 1994. – №3. – С.43–52.
23. Гідденс Е. Соціологія / Е. Гідденс; [пер. с англ., наук. ред. перекладу О. Іващенко]. – К.: Основи, 1999, – 726 с.
24. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи / Е.И. Головаха. – Киев: Наукова думка, 1988. – 144 с.
25. Голомшток А.Е. Выбор профессии и воспитание личности школьника / А.Е. Голомшток. – М.: Педагогика, 1979. – 160 с.
26. Горностаев П.В. Я.А. Коменский о трудовом воспитании детей / П.В. Горностаев // Школа и производство. – 1992. – № 3/4. – С. 8–10.
27. Гуцан Л.А. Ефективна профорієнтаційна робота – крок до вибору майбутної професії /Л.А. Гуцан, М.А. Міропольська, Л.М. Капченко та ін. // Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання: Зб.наук. пр. ІІІ Всеукраїнської наук.-прак. конф. – К.: ІПК ДСЗУ, 2008. – С. 77–85.
28. Данакин Н.С. Социальная технология как наука: состояние, проблемы, перспективы / Н.С. Данакин // Современные социальные технологии: сущность, многообразие форм и внедрение (материалы Международной научно-практической конференции в городе Белгороде 18–20 апреля 1991 года). – Б., 1991. – Ч.2. – С. 120–127.
29. Дармодехин С.В. Учебная и профессиональная ориентация (опыт развитых стран) / С.В. Дармодехин // Педагогика. – 1990. – №9– 10. – С. 11–118.
30. Дещенко О.М. Аналіз теоретичних основ мотивації школярів у їх професійному самовизначенні / О.М. Дещенко // Оновлення змісту, форм і методів навчання і виховання в закл. освіти: Зб. наук. пр. – Рівне: Рівнен. держ. гуманіт. ун-т, 2002. – Вип. 22. – С. 23-27.
31. Джеремі Сюрр. Проект TACIS «Підтримка розвитку активної політики зайнятості в Україні» / Джеремі Сюрр // Україна: аспекти праці. – 1998. – №6. – С. 45– 48.
32. Дидактический материал по курсу «Твоя профессиональная карьера» / Под ред. С.Н. Чистяковой. – М., 1998. – 117 с.
33. Дидковская Я.В. Динамика профессионального самоопределения студентов / Я.В. Дидковская // Социологические исследования. – 2001. – №7 – С. 132–136.
34. Дмитриев Г.Д. Критический анализ дидактической мысли в США. / Г.Д Дмитриев. – М.: Педагогика, 1987. – 164 с.
35. Добреньков В.И. Социология: в 3т. / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко [Т.3: Социальные институты и процессы]. – М.: ИНФРА, 2000. – 520 с.
36. Дьюи Д. Демократия и образование. / Д. Дьюи. – М.: «Педагогика-Пресс», 2000. – 384 с.
37. Дятченко Л.Я. Проблема технологизации социального действия / Леонид Яковлевич Дятченко // Современные социальные технологии: сущность, многообразие форм и внедрение (материалы Международной научно-практической конференции в г. Белгороде 18–20 апреля 1991 г.). – Б., 1991. – Ч.3. – С. 112–118.
38. Дятченко Л.Я. Социальные технологии в управлении общественными процессами / Леонид Яковлевич Дятченко. – Белгород: Центр социальных технологий, 1993. – С. 52–59.
39. Єгорова Є.Б. Мотивація професійного вибору школярів / Є.Б. Єгорова // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К., 1998. – Вип. 11. – С. 114–116.
40. Журавлев В.И. Вопросы жизненного самоопределения выпускников средней школы / В.И. Журавлев. – Ростов-н/Д: Изд-во Ростовского университета, 1972. – 200 с.
41. Завалишина Д.Н. Модели профессионального развития человека // Профессиональная пригодность субъектно-деятельностный подход / Д.Н. Завалишина – М., 2004. – 230 с.
42. Загребельний С. Профорієнтація старшокласників на виробничі спеціальності / Сергій Загребельний // Рідна школа. – 2003. – № 4. – С. 52–54.
43. Зайцев А. Внедрение социальных технологий в практику управления // Социальное развитие предприятия и работа с кадрами / А. Зайцев. – М., 1989. – С. 6–19.
44. Зайцева О.М. Професійна проба як засіб активізації професійного самовизначення школярів в курсі трудового навчання / О.М. Зайцева, С.О. Троценко // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закл. освіти: Зб. наук. пр. /– Рівне: Рівнен. держ. гуманіт. ун-т, 2000. – Вип. 11. – С. 15–18.
45. Закон об укреплении связи школы с жизнью и о дальнейшем развитии системы народного образования в СССР: Принят Верховным Советом СССР 24 декабря 1958 г. // Народное образование в СССР: Общеобразовательная школа: Сборник документов 1917–1973. – М.: Педагогика, 1974. – С. 53–61.
46. Закон про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР: Затверджений Верховною Радою УРСР 17 квітня 1959 року. – К.: Рад. шк. – 1959, С. 3–19.
47. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс] / Верховна рада України. – К.: Офіц. вид., 1991. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1060-12
48. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников / Н.Н. Захаров, В.Д. Симоненко. – М.: Просвещение, 1989. – 192 с.
49. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников: учеб. пособие для студентов / Н.Н. Захаров. – М.: Просвещение, 1988. – 179 с.
50. Захаров Ю.Ф. Методика профессиональной ориентации / Ю.Ф. Захаров. – М., 1990. – 215 с.
51. Збірник нормативних, інструктивних та методичних матеріалів з питань профорієнтації незайнятого населення. – К.: ІПК ДСЗУ, 1997.
52. Зеер Э.Ф. Педагогическая диагностика личности учащегося СПТУ / Э.Ф. Зеер., Г.А. Карпова. – Свердловск: Свердловский инженерно-педагогический институт, 1989. – 88 с.
53. Зеер Э.Ф. Психология профессий: учебное пособие [для студентов вузов] / Э.Ф. Зеер. – [4-е изд., перераб., доп]. – М.: Академический Проект; Фонд «Мир», 2006 – 336 с.
54. Иванов В.Н. Социальные технологии в современном мире / В.Н. Иванов. – М., 1996. – С. 12–17.
55. Иванушкина С.А. Восприятие событий жизненного пути как фактор профессионального самоопределения подростков / С.А. Иванушкина, Н.С. Пряжников // Журнал практического психолога. – 1998. – № 4. – С. 52–61.
56. Иконникова С.Н. Молодежь о себе, своих сверстниках (Социологическое исследование) / С.Н. Иконникова, В.Т. Лисовский. – Л.: Лениздат, 1969. –136 с.
57. Иконникова С.Н. Становление и развитие личности молодого человека (Социологический аспект) / С.Н. Иконникова. – М.: Общество «Знание», 1972. – 40 с.
58. Ильюк М.И. Кабинет профессиональной ориентации / М.И. Ильюк, В.Д. Симоненко, Н.А. Шевченко. – К.: Рад. школа, 1980. – 144 с.
59. Кавецький B.C. Престижність професій в умовах переходу до ринкових відносин / B.C. Кавецький //Трудова підготовка в закладах освіти. – 1998. – №1. – С. 18–22.
60. Кавецький B.C. Формування знань про світ професій в учнів молодшого шкільного віку / B.C. Кавецький // Початкова школа. – 2000. – №6. – С. 35–36.
61. Кавецький В. Особливості профорієнтаційної роботи в загальноосвітніх школах у сучасних умовах / В. Кавецький // Труд. підготов. в закл. освіти. – 2000. – № 3. – С. 16–18.
62. Кавецький В.С. Готовність школярів до вибору професії в сучасних умовах / B.C. Кавецький // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. –2000. – №5. – С. 17–120.
63. Кадырова Н.И. Некоторые вопросы теории и практики профориентационной работы в школах Англии / Н.И. Кадырова // Подготовка школьников к выбору профессии в условиях районной и городской службы профориентации: Сб. науч. трудов. – М.: Изд-во АПН СССР, 1990. – С. 67–68.
64. Карнозова Л.М. Самоопределение профессионала в проблемной ситуации / Л.М. Карнозова // Вопр. психологии. – 1990. – № 6. – С. 75–82.
65. Кершенштейнер Г. Избранные сочинения / Г. Кершенштейнер. – М.: Тихомиров, 1915. – 322 с.
66. Кисельов С. Як оптимізувати процес шкільної профорієнтації / С. Кисельов, Г. Цибулько, І. Борисенко // Труд. підгот. в закл. освіти. – 1997. – № 4. – С. 2–7.
67. Климов Е.А. Введение в психологию труда / Е.А. Климов. – М.: Издательство МГУ, 1988. – 200 с.
68. Климов Е.А. Как выбирать профессию / Е.А. Климов. – М.: Просвещение, 1990. – 159 с.
69. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения /Е.А. Климов. – М., 1996. – 185 с.
70. Климов Е.А. Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации / Е.А. Климов. – М.: Знание, 1983. – 196 с.
71. Клімов Г.І. Професійна орієнтація і методика профорієнтаційної роботи / Г.І. Клімов. – К., 1998. – 223 с.
72. Когда наступает время выбора (Устремления молодежи и первые шаги после окончания учебных заведений) / Отв. редактор Г.А. Чередниченко. –СПб.: Издательство РХГИ, 2001. – 568 с
73. Кодекс образования Франции. Законодательная часть / Под общ. ред. В.М. Филиппова. – М.: Статут, 2003. – 270 с.
74. Колісник Т.П. Основні етапи розвитку систем профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю (20 рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.) / Т.П. Колісник // Педагогічний процес: теорія і практика: Зб.наук.пр. – К.: Вид-во П/П «ЕКМО», 2004. – Вип.2. – С. 84–91.
75. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: в 2-х т. / Я.А Коменский. – М.: Педагогика, 1982. – Т.1. – 656 с.
76. Кондаков И.М. Методологические основания зарубежных теорий профессионального развития / И.М. Кондаков, А.В. Сухарев // Вопр психологии. – 1989. – №5. – С. 5–11.
77. Константиновский Д.Л. Молодежь 90-х: самоопределение в новой реальности // Профессиональные ориентации российских старшеклассников 90-х годов: планы и их реализация / Д.Л. Константиновский. – М.: Центр социологии образования РАО, 2000. – 224 с.
78. Концепція державної системи професійної орієнтації населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січ. 1994 р. № 48 // Збірник нормативних та методичних матеріалів з питань професійної орієнтації незайнятого населення та інших категорій громадян. – К., 1997. – С. 22–29.
79. Корнієнко І.О. Професійні орієнтації в системі життєвих стратегій старшокласників / І.О. Корнієнко // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 5. – С. 35–38.
80. Коробов В.Б. Социальные технологии и государственное управление / В.Б. Коробов. – М: Акад. упр. МВД России, 2001. – 207 с.
81. Критерии и показатели готовности школьников к профессиональному самоопределению / С.Н. Чистяковой, А.Я. Журкина. – М., 1992. – 178 с.
82. Крупская Н.К. Избранные педагогические произведения / Н.К. Крупская. – М.: Просвещение, 1965. – 695 с.
83. Крясжень И.С. Профессиональная ориентация в школах Венгрии / И.С. Крясжень, В.В Сагорда // Школа и производство. – 1985. – № 4. – С 61–62.
84. Кудрявцев Т.В. Анализ динамики профессионального самоопределения личности / Т.В. Кудрявцев, В.Ю. Щегурова // Вопр психологии. – 1983. – №2 – С. 44–53.
85. Куліненко Л.Б. Консультативна допомога у професійному самовизначенні учнів / Л.Б. Куліненко // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах: (Теорет.-метод. пробл. виховання дітей та учн. молоді): Зб. наук. пр. – К.: АПН України. Ін-т пробл. виховання, 2000. – Кн. 2. – С. 297–303.
86. Лай В.А. Школа действия. Реформа школы сообразно требованиям природы и культуры / В.А. Лай. – Пг.: Школа и жизнь, 1920. – 158с.
87. Лисовский В.Т. Личность студента / В.Т. Лисовский, А.А Дмитриев. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1974. – 184 с.
88. Лисовский В.Т. Эскиз к портрету (Жизненные планы, интересы, стремления советской молодежи) / В.Т. Лисовский – М.: Издательство ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия», 1969. – 208 с.
89. Лісневська А.О. Проблеми особистісної спрямованості старших підлітків / А.О. Лісневська // Вісн. Черніг. держ. пед. ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. – Чернігів, 2002. – Вип. 11. – С. 79–89.
90. Луначарский А.В. О воспитании и образовании / А.В. Луначарский – М., 1976. – 236 с.
91. Лучка В. Вивчення особливостей професійної орієнтації особистості / В. Лучка // Зб. наук. пр.: філософія, соціологія, психологія / Прикарпат. ун-т ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2002. – Вип. 7, Ч. 2. – С. 39–50.
92. Макаренко А.С. Избранные педагогические сочинения: в 2-х т / А.С. Макаренко. – М.: Педагогика, 1978. – Т.1. –397 с.
93. Малькова З.А. Современная школа США / З.А. Малькова. – М.: Педагогика, 1971. – 367 с.
94. Марков М. Технология и эффективность социального управления / М. Марков. – М., 1983. – С. 15–34.
95. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К.Маркова. – М., 1996. – 317 с.
96. Мельник О.В. Зміст, форми та методи профконсультаційної роботи зі старшокласниками в процесі профільного навчання / О.В. Мельник. – К., 2008. – С. 26–54.
97. Мельников С.В. Підприємницька діяльність як засіб самовизначення учнів старшого шкільного віку / С.В. Мельников // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 9. – С. 107–114.
98. Мерлин В.С. Психология индивидуальности / В.С. Мерлин. – М.: Издательство «Институт практической психологии», 1996. – 448 с.
99. Мид Дж. Общество / Дж. Мид // Рабочие тетради по истории и теории социологии. – Вып.1. – Рига, 1992. – 237 с.
100. Михайлов И.В. О профориентационной работе во Франции / И.В. Михайлов // Вопросы психологии. – 1985. – №5. – С. 158–163.
101. Мкртчян Г.М. О профессиональных ориентациях старшоклассников / Г.М. Мкртчян, А.Е. Чирикова // Вопросы психологии. – 1985. – № 3. – С. 90–98.
102. Можаровський В. Профорієнтація – новий зміст освіти: Формув. нового змісту освіти і профорієнтація в системі довузів. підгот. / В. Можаровський // Директор школы. – 2001. – Листопад (№ 44). – С. 9–14.
103. Мудрик А.В. Социальная педагогика / А.В. Мудрик, В.А. Сластенина. – М.: Изд. центр «Академия», 2005. – 200 с.
104. Назимов И.Н. Профессиональная ориентация и профотбор в социалистическом обществе / И.Н. Назимов. – М.: Экономика, 1972. – 254 с.
105. Нечипорук З.С. Виховання професійних інтересів у старшокласників / З.С. Нечипорук. – К. – 1967. – 103 с.
106. Никредин Г.Д. Современные технологии как метод управления социальными процессами. / Г.Д. Никредин // Современные социальные технологии: сущность, многообразие форм и внедрение (материалы Международной научно-практической конференции в городе Белгороде 18 – 20 апреля 1991 года). –1991. – Ч.1. – С. 130–138.
107. Новикова Т.Н. Тенденции развития профориентации в ФРГ, Швейцарии и Англии / Т.Н. Новикова // Подготовка школьников к выбору профессии в условиях районной и городской службы профориентации: Сб.науч.трудов. – М.: Изд-во АПН СССР. – 1990. – С. 75-78.
108. О дальнейшем совершенствовании обучения, воспитания учеников общеобразовательных школ и подготовки их к труду: Постановление ЦК КПСС и Постановление Совета Министров СССР от 22 декабря 1977 г. // СП СССР. – 1978. – №1. – С. 22–29.
109. О перекручивании педологии в системе Наркомпросом: Постановление ЦК ВКП (б) 4 Июль 1936 / Народное образование в СССР. Общеобразовательная школа. Сборник документов. 1917–1973 гг. – М., 1974. – С. 173–175.
110. О профессиональной ориентации учащайся молодежи: Постановление Президиума ВЦСПС, Бюро ЦК ВЛКСМ, коллегий Министерства образования СССР и Государственного комитета Совета Министров СССР по профессионально-техническому образованию от 17 декабря 1969 г. // Сборник постановлений ВЦСПС октябрь–декабрь, 1969 г. – М., 1970. – 220 с.
111. Об организации учебной работы и внутреннем распорядке в начальной, неполной средней и средней школы: Из постановления РНК СССР и ЦК ВКП (б) от 7 августа 1935 / Народное образование в СССР. Общеобразовательная школа. Сборник документов 1917–1973 гг. – М., 1974. – С. – 170–172.
112. Омельяненко Б.Л. Профессиональная ориентация школьной молодежи в социалистических странах / Б.Л. Омельяненко // Советская педагогика. – 1975. – №3. – 140 с.
113. Осипов О. Профорієнтаційна спрямованість уроків трудового навчання в шкільних майстернях / О. Осипов // Труд. підгот. в закл. освіти. – 1997. – №3. – С. 30–35.
114. Осипов О.В. Етапи формування професійного інтересу учнів 8-9 класів у процесі трудової підготовки / О.В. Осипов // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. – Бердянськ: Бердян. держ. пед. ін-т ім. П.Д. Осипенко, 2000. – Вип. 1. – С. 50–56.
115. Основи вибору професії: Прогр. курсу для профіл. навчання у 9 кл. загальноосвіт. шк. // Інформ. зб. М-ва нар. освіти УРСР. – 1991. – № 2. – С. 15–26.
116. Основы профориентологии: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / С.И. Вершинин, М.С. Савина, Л.Ш. Махмудов, М.В. Борисова. – М.: Издательский центр «Академия», 2009. – 176 с.
117. Осовский Е.Г. Развитие теории профессионально-технического образования в СССР в 1917–1940 г. / Е.Г. Оссовский. – М.: Высшая школа, 1980. – 287 с.
118. Оссовский В.Л. Профессиональное самоопределение и трудовой путь молодежи / В.Л. Оссовский, Л.А. Аза, А.И. Вишняк, Е.И. Головаха – Киев: Наукова думка, 1987. – 304 с.
119. Оссовский В.Л. Формирование трудовых ориентации молодежи / В.Л. Оссовский. – Киев: Наукова думка, 1985. – 124 с.
120. Павлютенков Е.М. Профессиональная ориентация учащихся / Е.М. Павлютенков. – К.: Радянська школа, 1983. – 153 с.
121. Павлютенков Е.М. Управление профессиональной ориентацией в общеобразовательной школе / Е.М. Павлютенков. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного у-та, 1990. – 176 с.
122. Павлютенков Е.М. Формирование мотивов выбора професии / Е.М. Павлютенков. – К.: Радянськашкола, 1980. – 143 с.
123. Пасічняк Р.Ф. Особливості професійного самовизначення в юнацькому віці / Р.Ф. Пасічняк // Вісн. Прикарпат. ун-ту. Сер. Філософ. і психол. науки. – Івано-Франківськ, 2001. – Вип. 11. – С. 136–142.
124. Педагогічне управління професійним самовизначенням учнівської молоді: Метод. посіб. / В.М. Мадзігон, І.Д. Бех, М.П. Тименко та ін. – К., 2001. – 152 с.
125. Песталоцци И. Г. Избранные педагогические сочинения: в 2-х т. / И. Г. Песталоцци. – M.: Педагогика, 1981. – T.l. – С. 252
126. Платон Сочинения: в 3 томах / Платон. – М.: Мысль, 1971. – Т.3 – 347 с.
127. Побірченко Н.А. Психологічний супровід неперервної професійної орієнтації учнівської молоді / Н.А. Побірченко // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992–2002. – Ч.ІІ. – Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Харків: ОВС, 2002. – С. 231–241.
128. Погрібна В.Л. Соціологія професіоналізму: монографія / В.Л. Погрібна. – К.: Алеута: КНТ: ЦУЛ, 2008. – 336 с.
129. Подшивалкина В.И. Социальные технологи и социологические службы в системе социального управления / В.И. Подшивалкина. – Одесса, 1993. – С. 3–8.
130. Подшивалкина В.И. Социальные технологии: проблемы методологии и практики / В.И. Подшивалкина. – Кишинев, 1997. – 352 с.
131. Положення «Про затвердження Концепції державної системи професійної орієнтації населення»: постанова Каб. Міністрів України від 17 верес. 2008 р. № 842 // Офіц. вісн. України. − 2008. − №72. − Ст. 2426. – С. 53.
132. Положення «Про затвердження програми розвитку державної служби зайнятості»: постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2004 р. № 41 // Офіц. вісн. України. – 2004. – №7. – Ст. 217. – С. 52.
133. Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається: Затв. наказом М-ва освіти України, М-ва праці України, М-ва у справах молоді і спорту від 02.06.95 р. № 159 // Інформ. зб. М-ва освіти України. – 1995. – №16. – С. 2–7.
134. Поппер К.Р. Открытое общество и его враги: в 2 т. / К.Р. Поппер. – М.: Феникс, Международный фонд «Культурная инициатива», 1992. – Т.1 – 448 с.
135. Потапюк Л.М. Світогляд як фактор соціалізації особистості / Л.М. Потапюк // Науковий вісник ВДУ. – 1996. – № 2 – С. 82–85.
136. Программа курса «Человек – труд – профессия» // Школа и производство – 1992. – №3– 4 – С. 36– 43.
137. Профессиональная ориентация молодёжи / под науч. ред К.К. Платонова. – М.: Высшая школа, 1978. – 271 с.
138. Профессиональная ориентация молодёжи / А.Д.Сазонов, Н.И. Калугин, А.П. Менщикова и др. – М.: Высшая школа, 1989. – 272 с.
139. Профессиональная ориентация учащихся: учеб. пособие для вузов / [А.Д. Сазонов, В.С. Симоненко, В.С Иванов, В.И. Бухалов]. – М.: Просвещение, 1988. – 220 с.
140. Профконсультационная работа со старшекласниками /под ред. Б.А. Федоришина. – К.: Радянська школа, 1980. – 160 с
141. Пряжников Е.Ю. Профориентация в школе: игры, упражнения, опросники / Е.Ю. Пряжников. – М., 2005. – 288 с.
142. Пряжников Е.Ю. Профориентация: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е.Ю. Пряжникова, Н.С. Пряжников – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 496 с.
143. Пряжников Н.С. Игровые профориентационные упражнения / Н.С. Пряжников – М.: Издательство «Институт практической психологии», 1997. – 56 с.
144. Пряжников Н.С. Методы активизации профессионального и личностного самоопределения / Н.С. Пряжников. – М., 2002 – 392 с.
145. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение / Н.С. Пряжников – М.: Издательство «Институт практической психологии», 1996. – 256 с.
146. Пряжников Н.С. Психологический смысл труда / Н.С. Пряжников – М.: Издательство «Институт практической психологии», 1997. – 352 с.
147. Пряжников Н.С. Психология труда и человеческого достоинства /Н.С. Пряжников, Е.Ю. Пряжников. – М., 2001. – 241 с.
148. Пряжников Н.С. Ценностно-нравственные активизирующие опросники профессионального и личностного самоопределения / Н.С. Пряжников – М: Издательство «Институт практической психологии», 1997. – 64 с.
149. Радул В.В. Соціальна зрілість молодого вчителя: Монографія / В.В. Радул. – К.: Вища шк., 1997. – 269 с.
150. Робота шкільного психолога по профорієнтації учнівської молоді / І.М.Борзикіна, В.І.Уруський, М.С.Янцура. – Тернопіль, 1995. – 98 с.
151. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии [3-е изд] / С.Л. Рубинштейн. – М.: Педагогика, 1989. – 236 с.
152. Рубинштейн С.Л. Принципы творческой самодеятельности / С.Л. Рубинштейн // Вопросы психологии. – 1986. –№4. – С. 109–120.
153. Руссо Ж.-Ж. Педагогические сочинения: в 2-х т. / Ж.-Ж. Руссо. – М.: Педагогика, 1981. – Т.1. – 656 с.
154. Руткевич М.И. Социальная ориентация выпускников средней школы / М.И. Руткевич // Соци