АДАПТИВНО-ІНТЕГРАТИВНІ МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БОЛГАРСЬКОГО ЕТНОСУ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І. І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

НІКОН НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 316.4.063.3:39(=163.2)(477.7)(043.5)

АДАПТИВНО-ІНТЕГРАТИВНІ МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БОЛГАРСЬКОГО ЕТНОСУ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Онищук Віталій Михайлович
доктор соціологічних наук, професор

Одеса – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ТА АКУЛЬТУРАЦІЇ 15
1.1. Концептуальні підходи до визначення та характеристики соціальної адаптації 15
1.2. Етнокультурна адаптація та її акультуративні стратегії в міжетнічних взаєминах 34
1.3. Визначення поняття інтеграції та його етносоціологічна сутність 52
1.4. Адаптивно-інтегративні механізми функціонування етносу 65
Висновки до першого розділу 78

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ДИНАМІКА СУЧАСНОГО БОЛГАРСЬКОГО ЕТНОСУ 81
2.1. Сторінки освоєння українських земель болгарськими переселенцями 81
2.2. Етнічні процеси функціонування болгарської діаспори 92
2.3. Самовизначення болгарської діаспори в контексті ідентифікаційних процесів 109
Висновки до другого розділу 123

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ АДАПТИВНО-ІНТЕГРАТИВНИХ МЕХАНІЗМІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ БОЛГАРСЬКОГО ЕТНОСУ 126
3.1. Ідентифікація болгарської меншини 127
3.2. Релігійна ідентифікація болгарської меншини півдня України 136
3.3. Мова як інтегруючий фактор в структурі національної самосвідомості 142
3.4. Акультураційні стратегії та проблема міжнаціональних відносин болгарської діаспори півдня України 148
3.5. Етнічна картина України і світу та соціально-психологічна близькість болгар по відношенню до інших національностей 156
3.6. Соціальні показники ефективності соціально-психологічної адаптації (аналіз стереотипів) 165
3.7. Життєві цінності як інтегральний показник спрямованості болгар та рівень традиційності укладу та буття 177
Висновки до третього розділу 181

ВИСНОВКИ 186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191

ДОДАТОК А. Програма соціологічного дослідження 210
ДОДАТОК Б. Таблиці та графіки дослідження 226
ДОДАТОК В. Анкета соціологічного дослідження 234
ДОДАТОК Д. Опитувальник напівстандартизованого інтерв’ю 243

ВСТУП

Актуальність теми.
У межах єдиного соціального простору проживають різні культурні та етнічні групи, що приводить до посилення міжкультурних контактів, а їх благополучне спільне співіснування вимагає підтримки гармонійних міжкультурних відносин.
Соціальна адаптація населення України є однією з неодмінних умов розвитку суспільства. Вироблення цим суспільством ефективних стратегій соціальної поведінки забезпечує безперервність відтворення соціального життя. Найбільш гостро потребу в таких стратегіях відчувають етнічні меншини як групи, здатні до зміни стереотипів свідомості і поведінки.
Вкорінені етнічні групи України змушені адаптуватися не стільки до зовнішнього, об’єктивно існуючого середовища, скільки до соціального простору, який вони в сукупності створюють. Особливістю в цьому випадку стає проектування свого життя, способи соціальних відносин. При цьому не можна забувати про те, що в рамках однієї етногрупи існує як групова, так і внутрішньогрупова диференціація адаптивних стратегій.
Етногрупи вибирають або самостійно конструюють певні способи поведінки або характер дій, спрямовані, у тому числі, і на соціальне відтворення.
Враховуючи специфіку сучасного соціуму, що характеризується динамічними змінами, найбільш ефективною буде саме та стратегія, яку обирають етнічні групи і яка дозволяє їм мобільно пристосовуватися до суспільних перетворень із мінімальними ресурсозатратами, вибирати ті шляхи самореалізації, які є найбільш комфортними і оптимальними з їхнього погляду для соціалізації в соціумі. У той же час процес вибору стратегій пов’язаний з непередбаченими наслідками як для особистості, так і для суспільства.
Сучасність істотно змінює характер взаємодії між етнічними групами в поліетнічному суспільстві, змінюючи уявлення про соціальний час і простір. Соціальні групи та індивіди мають можливість плюралістичного вибору життєвих стратегій, зміни своєї ідентифікації, що, в остаточному підсумку, радикально впливає на характер взаємодії як індивідів, так і соціальних груп. Ця тенденція простежується в етносоціальних групах.
Аналіз особливостей адаптації дозволяє розширити розуміння процесів громадського життя як системи, здатної до самоорганізації.
Поняття адаптації має статус загальнонаукової категорії, її виникнення бере початок з біології і розвивається на стику наук – філософії, культурної та соціальної антропології, культурології, етнології, психології, соціальній психології, соціології, тощо.
Тема адаптації була предметом вивчення мислителів філософії – В.Верещагіна, Г.Гегеля, Ж.Сартра та ін.
Дослідження адаптації ведуться в різних напрямках виключаючих комплексний підхід, що ускладнює формулювання чіткого розуміння таких категорій, як соціальна адаптація” стратегії соціальної адаптації”. Серед психологів, психіатрів і соціальних психологів коло проблем адаптації і розуміння соціальної адаптації представлене у роботах Г.Андрєєвої, Г.Балла, І.Георгієвої, О.Леонтьєва, А.Налчаджяна, Ж.Піаже, Л.Собчик, Л.Філіпса, та ін.
Розвиток проблем соціальної адаптації в соціологічній думці починається з робіт Ф.Знанецького, Г.Спенсера. Їх ідеї вплинули на бачення соціальної адаптації у рамках класичного структурно-функціонального підходу – М.Вебер, Е.Дюркгейм, Р.Мертон, Т.Парсонс, А.Редкліфф-Браун, Н.Дж.Смелзер, проблеми і типології соціальної адаптації відображені в роботах і сучасних вчених – Л.Гордон, Л.Корель, Т.Стефаненко, Л.Шпак та ін. Питаннями етнокультурної адаптації займалися окрім антропологів, етнологів, соціальних психологів також і соціологи. Дослідження вчених цих наук дають змогу провести детальніший аналіз сутності етносоціологічних феноменів адаптації – І.Бабікер, С.Бочнер, Р.Кохран, Дж.Кох, Н.Лебедєва, М.Шульга. З поняттям акультурація”, як синонімом етнокультурної адаптації нас знайомлять роботи М.Герсковіца, Т.Грейвза, Р.Редфілда, з класифікацією, що описує міжетнічні взаємодії – М.Абрамова, П.Бергер, Дж.В. Беррі, С.Бочнер та ін.
Роботи сучасних російських – О.Богатова, Ю.Бромлея, Г.Гачева, Т.Грушевицької, Л.Дробіжевої, В.Крисько, Н.Лєбєдєвої, Е.Маркаряна, С.Стефаненко – та українських вчених – А.Бандурки, А.Бароніна, В.Горового, В.Євтуха, І.Кононова, В.Наулка, В.Онищука, Н.Паніної, О. Пеліна, В.Пилипенка, Н.Побєди, М.Саппи, К.Чернової, М.Шульги – дають можливість розглянути явище адаптації з позиції свідків процесу становлення окремих етнічних меншин в незалежних державах після розпаду Радянського Союзу.
Поняття інтеграція, як і адаптація, є міждисциплінарною категорією, яку розглядають філософи, психологи, політологи, соціологи, етносоціологи, тощо. В соціології питанням інтеграції присвячені роботи представників структурного функціоналізму – Е.Дюркгейм, Т.Парсонс, Н.Дж.Смелзер. Серед сучасних вчених виділимо В.Євтуха, Н.Паніну, К.Чернову та ін.
Вивчення стратегій соціальної адаптації і їх ролі у суспільному розвитку займає одне з найважливіших місць у вітчизняній і закордонній науковій літературі. З позицій етносоціологічного підходу важливою є класифікація С.Бочнера, поставлені ним проблемні питання в напрямку інтеграції розвивають В.Горовий, В.Пилипенко, І.Цепкова, В.Шемятенков, Е.Шилз та ін. Для розроблення адаптивно-інтегративних механізмів функціонування етносу за основу були прийняті роботи психологів та психоаналітиків – Г.Андрєєвої, Г.Ліндцей, А.Налчаджяна, Г.Фрейд, З.Фрейда, К.Холла.
Суперечливість процесу адаптації при розгляді її стратегій етносоціальної адаптації значно ускладнює діалектичний аналіз.
Виходячи з аналізу ступеня вивченості теми, дослідження адаптивних стратегій конкретно взятої етногрупи в окремо взятому регіоні, роботи – Α.Ганчева, Н.Державіна, О.Каковкіна, А.Кіссе, С.Коч, О.Пригаріна, I.Пушкова, Е.Стоянова, І.Стоянова, дозволили доповнити уявлення про особливості адаптації болгарської меншини з урахуванням регіональної специфіки.
Таким чином, сутністю наукової проблеми, на розв’язання якої спрямована робота, є здійснення аналізу адаптивно-інтегративних механізмів функціонування етногруп, що дають ключ до розуміння нових форм відносин людини із суспільством, до прогнозування динаміки їх поведінки.
Обґрунтування вибору територіального простору та об’єкта дослідження.
Поліетнічність продовжує бути найбільш яскравим маркером регіону, вона визначає інтенсивність багатьох сучасних процесів: демографічні, міграційні, соціальної динаміки, впливає на формування електоральної карти держави і безумовно визначає багато економічних процесів.
Етнічна структура України виглядає за даними останнього перепису населення (2001 року) наступним чином: українці склали 37 млн. 541 тис. 700 чол., росіяни – 8 млн. 334 тис. 100 чол., білоруси – 275 тис. 800 чол., молдавани – 258 тис. 600 чол., кримські татари – 248 тис. 200 чол., і на шостому місці в етнічній структурі серед всіх громадян України загальна кількість людей, що визначили себе як болгари, склала 204 тис. 600 чол., це 0,4% населення держави 37]. У двох областях України болгари посідають третє місце – Одеській і Запорізькій, уступаючи лише традиційному українському та російському населенню. В Одеській області проживає три чверті всієї групи держави – більше 150 тис., або 6,1% від усього населення області, в Запорізькій – 27,7 тис. болгар або 1,4%. Більшість інших груп болгар України проживає також на своїх історичних місцях – у Миколаївській, Донецькій, Кіровоградській областях. Проглядається тенденція переселення болгар у м. Київ, сьогодні в ньому проживає близько 5 тис. чол. [50, с.46], це обумовило наш вибір об’єкта дослідження.
Серед всіх регіонів України, південно-український вирізняється найбільш інтенсивним розвитком за участю етнічних груп. В ньому населення болгар склало: в Одеській області – 73,0%, в Миколаївській області – 3,0%, в АР Крим – 1,0%, в Херсонській області – 0,49%. Такі дані дозволили обмежити заявлений південно-український регіон однією, найбільш заселеною представниками болгарської національності областю – Одеською, що історично була зоною контакту різних цивілізацій, етносів, культур і релігій, і на території якої здавна мешкають болгари, зберігаючи до сьогоднішнього часу архаїчний стан болгарської мови, побут, народні звичаї, традиції, фольклор, національну кухню та інше.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрям дослідження пов’язаний з темою кафедри соціології Інституту соціальних наук Одеського національного університету імені І.І.Мечникова Дослідження інституційних змін і пошук нової ідентичності (регіональний аспект)” (номер державної реєстрації 0107U005075).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні та вивченні роботи адаптивно-інтегративних механізмів функціонування етнічних меншин в сучасному суспільстві, що трансформується.
Відповідно до заданої мети визначено такі дослідницькі завдання:
- проаналізувати закордонні та вітчизняні теоретико-методологічні підходи до проблеми вивчення соціальної адаптації, її стратегій та механізмів;
- визначити особливості стратегії соціальної адаптації (акультурації) болгарської етногрупи у сучасному суспільстві;
- здійснити аналіз соціально-історичних особливостей процесу соціальної адаптації болгарської етнічної групи на території Одещини;
- з’ясувати специфіку реалізації інтегративних механізмів (стратегії соціальної адаптації) функціонування болгарської меншини в окремо взятому регіоні;
- виявити характерні риси регіональної специфіки функціонування адаптивно-інтегративних механізмів болгарської меншини.
Об’єктом дослідження є болгарська спільнота України, що постійно проживає в південно-українському регіоні.
Предметом дослідження є механізми етносоціальної адаптації по типу інтеграції в соціальному просторі українських болгар у регіональному аспекті.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні було використано сукупність методів як загальнонаукового статусу, так і притаманних соціології як окремій науковій дисципліні. Використання міждисциплінарного підходу та системного аналізу дало змогу комплексно проаналізувати теоретичні основи процесів соціальної адаптації, стратегій акультурації та механізмів інтеграції, з’ясувати, як змінювалося уявлення про ці процеси упродовж минулого сторіччя та сучасності. Процедурний підхід сприяв з’ясуванню значення національно-культурних традицій і особливостей болгарської етногрупи, які пояснюють історичні чинники процесу соціальної адаптації та з’ясовують вплив різних факторів на рівень прояву показників акультурації болгарської етнічної групи.
Теоретико-методологічними основами дисертаційної роботи є розробки та ідеї класиків, що заклали основи структурно-функціонального підходу (Е.Дюркгейм, Р.Мертон, Т.Парсонс, Г.Спенсер та ін.) та інтерпретаційний підхід до аналізу адаптації (У.Томас, Ф.Знанецький), які включають в себе теорії систем, соціальних змін та соціальної дії, використовуються соціально-психологічні концепції (Г.Андреєва, Г.Балл, О.Леонтьєв, А.Налчаджян, Л.Собчик) та етнокультурні парадигми (І.Бабікер, С.Бочнер, Н.Лебедєва, М.Шульга), які допомогли проаналізувати стан та динаміку протікання процесів соціальної адаптації по типу інтеграції та виявити їх механізми.
Основними методами отримання первинної соціологічної інформації є кількісні та якісні методи опитування (анкетування, напівстандартизоване інтерв’ю та методи психодіагностики). Методичний інструментарій включав наступні методики, серед яких:
- модифікована шкала соціальної прийнятності Е.Богардуса, етнічних упереджень (негативних атитюдів (соціальних установок) до етнічних груп);
- методика полярного профілю, етнічних автостереотипів і гетеростереотипів, направлена на виявлення найбільш характерних рис народів;
- модифікований тест настановлень на себе М.Куна та Т.Макпартленда Хто Я?”;
- модифікована методика приписування якостей” Д.Катца і К.Брейлі;
- шкальний опитувальник для вивчення етнічної ідентичності, що складається з декількох блоків питань, спрямованих на: виявлення у респондентів почуття приналежності до своєї етнічної групи; оцінку того, наскільки категорія національність” є значущою для респондентів; виявлення думок респондентів про взаємостосунки між етнічною більшістю та меншістю. Респондентам пропонується визначити власне ставлення до кожного твердження опитувальника за п’ятибальною шкалою, користуючись при цьому варіантами відповідей від повністю згодний” до абсолютно не згодний”. Далі підраховуються індекси до кожного блоку питань;
- адаптована методика М. Рокіча, яка заснована на прямому ранжуванні списку цінностей;
- шкала вивчення мовної компетентності і мовної орієнтації.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали данні проведеного автором соціологічного дослідження. Обсяг вибіркової сукупності анкетування (n=622 осіб) був визначений відповідно до загальних вимог репрезентативності і завдань подальшого аналізу. Виходячи з мети, завдань і характеристик об’єкта, в даному соціологічному дослідженні була використана квотна ступенева вибірка. Статистична похибка вибірки склала ±4%.
Метод інтерв’ю (n=50 осіб) був обраний у зв’язку з якісною специфікою дослідження, що дозволила визначити критерії вибору того або іншого адаптивного поводження, у рамках інтегративної стратегії.
Для обробки отриманих даних використовувалась програмне забезпечення SPSS 11.0” for Windows та MS Excel.
Вірогідність отриманих результатів зумовлено методологічною обґрунтованістю вихідних позицій і теоретичних положень, цілісним підходом до вирішення поставленої проблеми, узгодженістю загальнонаукових і конкретних методів дослідження, адекватних об’єкту, меті, завданням і логіці дослідження, різноманітністю джерел інформації, поєднанням кількісного та якісного аналізу, статистичною обробкою емпіричних даних.
Для дослідження і репрезентації когнітивних структур автостереотипів і гетеростереотипів використовувалися психосемантичні методики.
Додатково використовувалися статистичні матеріали – дані Всеукраїнського перепису населення 2001 року, дані Головного управління статистики Одеської області.
Використання даного комплексу теоретичних і емпіричних методів дозволило досягти мети дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у створенні теоретико-методологічних передумов для дослідження адаптивно-інтегративних механізмів функціонування етнічних груп в полікультурному суспільстві (на прикладі болгарської меншини півдня України). У результаті виконання поставлених завдань одержано результати, які мають ознаки наукової новизни, а саме:
вперше:
- запропоновано концептуальний підхід до вивчення соціальної адаптації та особливостей її акультуративних стратегій у сучасному суспільстві з урахуванням етнічної складової на прикладі болгар південно-українського регіону, який полягає у залученні інших знань різних гуманітарних наук. Адаптацію етнічної групи визначено як складну соціальну взаємодію, що має певні акультуративні стратегії, і метою якої є досягнення успішної соціальної та психологічної інтеграції без втрати власної самобутності;
- здійснено оригінальне авторське дослідження болгарської спільноти південно-українського регіону, що полягає у вивченні адаптивно-інтегративних механізмів функціонування етносу;
- з’ясовано специфіку реалізації інтегративних механізмів (стратегії соціальної адаптації) функціонування болгарської меншини в окремо взятому регіоні;
виявлено:
- болгари південно-українського регіону, як вкорінена діаспора, обирають інтегративну стратегію соціальної адаптації, особливістю якої є використання адаптивно-інтегративних механізмів, що реалізуються через мову, релігію, етнічну та громадську ідентифікацію, стереотипи, міжособистісні стосунки;
- для болгар регіону специфікою реалізації адаптивно-інтегративних механізмів є прийняття соціальних цінностей, визнаних суспільством, та орієнтація на свою етногрупу;
- функціонування адаптивно-інтегративних механізмів серед болгар регіону проявляється в високому рівні етнічної самосвідомості при гармонійному співіснуванні з іншими народами та інтегративною направленністю в українське суспільство при високому рівні співвіднесення себе з своєю етнічною групою.
уточнено:
- поняття стратегії соціальної акультурації (адаптації) як послідовність дій, чітко структурованих і наповнених змістом, що використовується для розуміння наслідків міжкультурних контактів, а також для опису стратегій міжкультурної взаємодії;
- залежність процесу соціальної адаптації від соціально-історичних умов, що зумовлюються збігом обставин – економічних, політичних, соціальних, зважаючи на які етнічна група може займати як активну, так і пасивну позицію, вибираючи прийнятну для себе стратегію соціальної адаптації;
дістало подальшого розвитку:
- сутність адаптивно-інтегративних механізмів, що розглядаються як «входження», деякий діалог з іншою культурою, як пристосування етнічних груп в суспільстві через універсальні закономірності, згідно з якими вони здійснюються. Сутністю адаптивно-інтегративних механізмів є етносоціальна стереотипізація, соціальна ідентифікація (етнічна, громадянська, релігійна, мовна) та механізм перцепції (сприйняття).
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у комплексному аналізі етносоціологічних процесів адаптації та інтеграції; у розробці та обґрунтуванні адаптивно-інтегративних механізмів функціонування етносів та їх соціокультурні підстави; розглянуті окремі аспекти явища як частини єдиного цілого. Окремі положення дисертаційної роботи можуть служити теоретичним підґрунтям для подальшої розробки проблематики, пов’язаної з механізмами функціонування етносів в Україні. Практичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів із прикладною, навчальною та науковою метою. Основні положення роботи можуть бути використані обласними адміністраціями в процесі вироблення загальнодержавної та регіональної політики в національній сфері, для прогнозування розвитку міжетнічних відносин та утвердження толерантних взаємин у процесі міжетнічного спілкування, а також з метою запобігання дезінтеграційним тенденціям у суспільстві. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі вищої школи при розробленні програм та викладанні спеціальних курсів із етносоціології, соціології міграції.
Результати дисертаційного дослідження увійшли до підготовлених автором розділів звітів з наукової теми кафедри соціології Інституту соціальних наук Одеського національного університету імені І.І.Мечникова Дослідження інституційних змін і пошук нової ідентичності (регіональний аспект)” (номер державної реєстрації 0107U005075).
Отримані результати становлять особливу цінність для поліетнічного й мультикультурного південно-українського регіону.
Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням дисертанта, яким здійснено поглиблений аналіз літератури, проведеного дослідження. Результати виконаних досліджень відображені в публікаціях і тексті дисертації.
Апробація результатів дисертації була проведена у формі доповідей і повідомлень на наступних конференціях: ІV науково-практична конференція молодих науковців Україна в умовах світової кризи: шляхи вирішення проблем” (Одеса, 2009); І конгрес соціологічної асоціації України Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей” (Харків, 2009); V Всеукраїнська науково-практична конференція молодих науковців Україна в умовах соціально-економічного розвитку: проблеми та перспективи” (Одеса, 2010); VII Всеукраїнська науково-практична конференція Проблеми розвитку соціологічної теорії: Множинні модерності та простори ідентичностей” (Київ, 2010); Четверта міжнародна наукова конференція Українська діаспора: проблеми дослідження” (Острог, 2010); Міжнародна науково-практична конференція з соціології Держава і глобальні соціальні зміни: історія, теорія, ідеологія” (Київ, 2010); XV Міжнародна наукова конференція Харківські соціологічні читання” (Харків, 2010).
Основні теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження було представлено на науково-методичних семінарах та професорсько-викладацьких конференціях 2009 – 2011 рр. кафедри соціології Інституту соціальних наук Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, обговорювались на засіданнях кафедри.
Публікації. Основні положення і висновки, що сформульовані в дисертації, містяться в 9 наукових публікаціях, 6 з яких у виданнях, що входять до переліку фахових видань з соціологічних наук, затвердженого ВАК України. Друковані роботи відображають зміст і головні положення дисертації.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку літератури, що включає 176 найменувань. Робота містить у собі 8 таблиць, 4 діаграми, 2 гістограми, 1 рисунок. Основна частина дисертації має обсяг 190 сторінок, додатки складають 35 сторінок і список використаних джерел – 18 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження адаптивно-інтегративних механізмів функціонування болгарського етносу на півдні України, відповідно до завдань роботи підбито підсумки, визначено перспективи подальшого наукового вивчення проблеми та можливості використання результатів у збереженні та подальшому розвитку болгарської етнічної меншини в міжетнічних відносинах на півдні України.
1. У дисертаційній роботі висвітлено існування широкого спектру теоретико-методологічних підходів, зокрема філософського, психологічного, соціально-психологічного та соціологічного, до аналізу та інтерпретації проблеми соціальної адаптації, проаналізовано особливості їх формування та концептуальні засади. Особливу увагу зосереджено на соціологічному підході, в межах якого адаптацію розглянуто як складний вид взаємодії соціальної групи із соціальним середовищем, як процес та результат пристосування до певних соціальних умов, що має певні акультуративні стратегії – асиміляція, сепарація, маргіналізація, інтеграція. Стратегії соціальної акультурації використовуються для розуміння наслідків міжкультурних контактів, а також для опису стратегій міжкультурної взаємодії. Аналіз стратегій соціальної адаптації (акультурації) продемонстрував актуальність і значущість стратегії адаптації по типу інтеграції в сучасному соціальному просторі, особливістю якої є використання адаптивно-інтегративних механізмів, таких як етносоціальна стереотипізація, соціальна ідентифікація (етнічна, громадянська, релігійна, мовна) та механізм перцепції (сприйняття).
2. Дослідження адаптивно-інтегративних механізмів болгарської меншини регіону відображаються і на процесі соціальної адаптації. Під соціальною адаптацією у дисертаційній роботі розуміється процес пристосування соціальної системи, як особистості, так і соціальної групи та суспільства до внутрішніх і зовнішніх змін, що відбувається шляхом зміни як соціальних стереотипів, цінностей, способів інформаційно-інтерпретаційного відображення, конструювання реальності, а також внутрішньої її структури та функції.
3. Дисертаційна робота базується на інформації, отриманій у результаті проведення емпіричних соціологічних досліджень серед болгарської меншини Одещини. Результати соціологічних досліджень вказують на те, що болгари в сучасних соціальних умовах відчувають необхідність розвитку та відродження етнічної самобутності, з метою збереження своєї своєрідності, винятковості у багатонаціональному суспільстві.
4. Аналіз емпіричного матеріалу дозволив визначити, що болгари регіону обирають найбільш прийнятну стратегію акультурації – інтеграцію, тобто вони, прагнучи зберегти свою культуру, одночасно встановлюють тісні контакти з іншою культурою, при цьому використовуючи адаптивно-інтегративні механізми, що реалізуються через мову, релігію, етнічну та громадську ідентифікацію, стереотипи, міжособистісні стосунки.
5. Встановлено, що на початку заселення земель південно-українського регіону різними етнічними групами (зокрема болгарами) для їх успішної адаптації та розвитку були створені сприятливі економічні, політичні, соціальні умови. Виявлено, що в залежності від історичних умов, етносоціальна група болгар в процесі адаптації займає як активну, так і пасивну позицію по відношенню до соціуму, досягнення стану адаптованості тісно пов’язане зі ступенем урегулювання протистояння між інтересами суспільства і суб’єкта, що адаптується.
6. Встановлено, що адаптивно-інтегративні механізми реалізуються через побудову сімейних відносин, прийняття соціальних цінностей, визнаних суспільством, орієнтацію на свою етногрупу, включення в етносоціальні організації, діяльність яких спрямована на збереження і розвиток культурної самобутності, міжнаціональні відносини. Таким чином, головним при виборі стратегії інтеграції є елемент залучення, відповідності суспільним вимогам.
7. Одним із основних завдань дисертаційної роботи було дослідження адаптивно-інтегративних механізмів з виявленням специфіки їх протікання в регіоні. Так, незважаючи на зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, встановлено, що представники болгарської меншини орієнтуються на традиційні цінності, такі як родина, професійна самодостатність, близьке оточення (друзі, родичі), здебільшого болгари орієнтовані на референтну групу. Але при цьому вони прагнуть до заняття певного положення в суспільстві і досягнення матеріальних благ, опираючись на власні можливості і здібності.
8. Встановлено, що регіональна специфіка функціонування адаптивно-інтегративних механізмів болгарської меншини має наступні характерні риси:
– При вільному володінні російською мовою, що є природнім для регіону, збереженні своєї мови болгари розуміють і українську мову, використовуючи її як державну, в чому проявляється інтегративна направленність в українське суспільство. Двомовність (тримовність) виступає способом культурної інтеграції етнічних меншин у багатонаціональному суспільстві.
– Релігійний фактор у регіоні відіграє помітну роль у формуванні ідентичності. Істотна частина респондентів вважає релігію важливою” або дуже важливою” складовою життя. Релігія, як спосіб пояснення явищ навколишньої дійсності, засіб зняття тривожності та напруги при взаємодії з іншими етносами також є важливим адаптивно-інтегративним механізмом функціонування етносу. За нашим дослідженням, жінкам властиве психологічно легше прийняття елементів домінуючої культури та релігії.
– Механізм функціонування етнічних стереотипів обумовлений виконанням наступних функцій: збереження та захист етнічної ідентичності; етноінтегруюча; адаптаційна; регулятивна. У болгар регіону в образі власного етносу позитивні якості з дуже великою перевагою по частоті згадування домінують над негативними. Перевага позитивної інгрупової самооцінки – це яскраве підтвердження того, що в опитаних нами болгар розвинене почуття ми”, що в процесі їх адаптації в дію вступили механізми внутрішньогрупової сугестії, спрямовані на зімкнення групи, на підвищення позитивної ідентичності її членів. Перевага негативних гетеростереотипів говорить про активізацію механізмів зовнішньогрупової контрсугестії, що свідчить про опір болгар інокультурному впливу, про неадекватність міжгрупового сприйняття, який проявляється від завищення оцінки своєї групи до заниження оцінки аутгрупи.
9. Виявлено високий ступінь етнічної самосвідомості болгар, їхнє прагнення знати і розвивати культуру свого етносу, але при цьому відчувати причетність до розбудови української держави. Водночас болгари показали високий ступінь толерантності, повагу і довір’я до представників слов’янських національностей України, проте прихильність до інших проявлялась достатньо вибірково. Актуальність співвіднесення себе з своєю етнічною групою свідчить про те, що в умовах поліетнічності півдня України, збереження себе і відокремлення в такий спосіб від інших етногруп, є деяким засобом збереження своєї самобутності, шанування своєї культури, історії. Отримані результати можуть допомогти зрозуміти проблеми міжкультурного відношення болгар, як етнічної групи України, з іншими етнічними групами. Вивчення складових міжетнічних відносин дозволяють прогнозувати тенденції їхнього подальшого розвитку.
10. Встановлено, що ще одним важливим механізмом етнокультурної інтеграції являються культурні запозичення, що проявляються у звичаях, традиціях, святах і формують уклад життя і побуту. Болгари дотримуються традиційного укладу життя і побуту, привносячи у нього елементи українського.
11. Аналіз ціннісно-орієнтаційного світу болгар свідчить, що вони в сучасних умовах змін віддають безперечну перевагу саме цінностям мікрорівня перед сферами макрорівня (суспільного, національного), що пов’язано з налагодженням стосунків з оточенням, створенням збалансованого і комфортного власного життя.
12. Встановлено, що південий регіон України має свою етнокультурну специфіку та міжетнічні відносини, які відрізняються стабільністю, таким чином регіон можна визначити як модель відносно гармонійної та рівної інтеграції етнічних груп до складу регіонального соціуму.
Таким чином, в процесі дисертаційного дослідження нами була досягнута поставлена мета, вирішені завдання та підтверджена гіпотеза. Знання про вибір інтегративної стратегії соціальної адаптації болгарської меншини і роботу механізмів цієї стратегії в сучасному українському суспільстві з врахуванням регіональної специфіки дозволить більш ефективно організовувати роботу з даною етносоціальною групою та прогнозувати її поведінку.
Тісно сплелися долі українського та болгарського народів, загальне слов’янське коріння, загальна історія, наповнена сторінками слави й перемог, загальна віра. Від рівня толерантності залежить наскільки народ ідентифікує себе з іншими, наскільки він готовий до адаптації в суспільстві та інтеграції в нього. Болгари – окремий елемент серед безлічі етнічних груп, що склали культурну мозаїку поліетнічного регіону, а також їх міжетнічну взаємодію.
Результати та висновки, отримані в процесі роботи, можуть бути використані в освітрьому процесі при розробленні програм лекційних курсів по етносоціології та іншим дисциплінам. Соціологічна інформація може стати основою для проведення прикладних досліджень і розробки спецкурсів по відповідній тематиці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова М.А. Аккультурационные стратегии учащейся молодежи Якутии / М.А.Абрамова, Г.С.Гончарова // Социологические исследования. – 2009. – № 3. – С.108-115.
2. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М.Андреева. –М.: Аспект Пресс”. 2002. – 364с.
3. Арбєніна В.Л. Етносоціологія / В.Л.Арбєніна. – Харків: ХНУ імені В.Н.Каразіна. 2009. – 360с.
4. Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.М. Многообразие культурной жизни народов СССР / Ю.В.Арутюнян, Л.М. Дробижева . – М.: Мысль”. 1987. – 303с.
5. Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.М., Сусоколов А.А. Этносоциология: учебное пособие для вузов. / Ю.В.Арутюнян, Л.М.Дробижева, А.А.Сусоколов. – М.: Аспект Пресс”. 1999. – 271с.
6. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности / Г.А.Балл // Вопросы психологии. – 1989. – №1. – С. 92-100.
7. Бандурка А.М., Друзь В.А. Этнопсихология / А.М.Бандурка, В.А.Друзь. – Харьков: Изд-во Ун-та внутр. дел. 2000. – 240с.
8. Баранова Т.С. Психологическое исследование социальной идентичности / Т.С.Баранова // Социальная идентификация личности. – М.: Институт социологии РАН. 1994. – 2 (Книга 2). – С. 202-237.
9. Баронин А.С. Этническая психология / А.С.Баронин. – Киев: Тандем”. 2000. – 264с.
10. Беляева Л.А. Стратегии выживания, адаптации, преуспевания / Л.А. Беляева // Социологические исследования. –2001. – №6. –С.44-53.
11. Бергер П.Л. Приглашение в социологию: Гуманистическая перспектива / Питер Людвиг Бергер: [пер. с англ./ под ред. Г.С.Батыгин] – М.: Аспект Пресс”. 1996. – 168с.
12. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П.Бергер, Т.Лукман: [пер. на рус. / вступительная статья Е.Руткевич] – М.: Медиум”. 1995. – 323с.
13. Богатова О.А. Гармонизация межэтнических отношений в региональном социуме / Ольга Анатольевна Богатова. – Саранск: Изд-во Мордов. ун-та. 2003. – 340с.
14. Болгарская диаспора – самая активная община области. [Электронный ресурс] // misto.odessa.ua - 14.09.10 13:43. – Режим доступа: http://misto.odessa.ua/index.php?u=novosti/odessa/nom,24218,24218
15. Бочковський О.І. Вступ до націології. [Электронный ресурс] / О.І.Бочковський. – Мюнхен: УТГІ. 1991-1992 – 338 с. – Режим доступа:
http://ukrstor.com/ukrstor/natiologia.html
16. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса / Ю.В.Бромлей. – М.: Наука”.1983. – 412с.
17. Бромлей Ю.В. Этнос и этнография / Ю.В.Бромлей. – М.: Наука”. 1973. – 284с.
18. Бромлей Ю.В. Этносоциальные процессы: теория, история, современность / Ю.В.Бромлей. – М.: Наука”. 1987. – 333с.
19. Вайнрайх У. Одноязычие и многоязычие / У.Вайнрайх // Новое в лингвистике. – М: Прогресс”. 1972. – Вып. 6. – С. 25-60.
20. Вебер М. Основные социологические понятия. Избранные произведения / М.Вебер: [пер. с нем. / общ. ред., авт. послесл. Ю.Н.Давыдова; авт. предисл. П.П.Гайденко; коммент. А.Ф.Филиппова]. – М.: Прогресс”. 1990. – 805с.
21. Верещагин В.Ю. Философские проблемы теории адаптации человека / В.Ю.Верещагин. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та. 1988. – 163с.
22. Владимиров Д. Переплетения судеб наших народов прослеживаются из далекого прошлого. [Электронный ресурс] / Димитар Владимиров: [Чрезвычайный и Полномочный Посол Болгарии в Украине] // Медиа-центр Первого экскурсионного бюро” – Август 2010 – Режим доступа: http://www.primetour.ua/ru/company/articles/CHrezvyichaynyiy-i-Polnomochnyiy-Posol-Bolgarii-v-Ukraine-Dimitar-VLADIMIROV---PEREPLETENIYA-SUDEB-NASHIH-NARODOV-PROSLEZHIVAYUTSYA-IZ-DALEKOGO-PROSHLOGO-.html
23. Ганчев Α.И. Бессарабские болгары, обучающиеся в Болгарии, в поисках идентичности / А.И.Ганчев // Българите в Северното Причерноморие: изследования и материали. – 2006 – T.9 – С.265-274.
24. Ганчев А.И., Пригарин А.А. Одесское научное общество болгаристов: 1995-2005 гг. / А.И.Ганчев, А.А.Пригарин // Дриновський збірник. – 2008. – Т.2. – С.54-62.
25. Гачев Г.Д. Национальные образы мира / Г.Д.Гачев. – М.: Советский писатель. 1988. – 448с.
26. Гегель Г. Работы разных лет. / Георг Вильгельм Фридрих Гегель: [в 2-х томах, сост., общ. ред. и вступит. статья А.В. Гулыги]. – М.: Мысль”. – 1972. – Том 1. – 668с.
27. Георгиева И.А. Социально-психологические факторы адаптации личности в коллективе: автореф. дис. канд.псих.наук. / И.А.Георгиева. – Л.: ЛГПИ. 1985. – 23с.
28. Гидденс Э. Социология / Э.Гидденс: [пер. с англ./науч. ред. В.А.Ядов; общ. ред. Л.С.Гурьевой, Л.Н.Посилевича]. – М.: Эдиториал УРСС”. 1999. – 703с.
29. Гозман Л., Эткинд А. Идентичность, культурное самосознание / Л.Гозман, А.Эткинд // В кн.: 50/50. Опыт словаря нового мышления: [под общ. ред. М.Ферро и Ю.Афанасьева]. – М.: Прогресс”. 1989. – 560с.
30. Гордон Л.А. Социальная адаптация в современных условиях / Л.А.Гордон // Социологические исследования. – 1994. – №8-9. – С. 3-15.
31. Горовий В.В. Етнічні спільноти столиці у дзеркалі соціології / В.В.Горовий, В.Є.Пилипенко. – К.: ПЦ Фолліант”. 2007. – 200с.
32. Городяненко В.Г. Соціологія. [Электронный ресурс] / В.Г.Городяненко. – Київ: Академія”. 2003. – 560c. – Режим доступа:
http://ebk.net.ua/Book/sociology/gorodyanenko_sotsiologiya/part1/1303.htm
33. Грек И.Ф., Червенков Н. Българите от Украйна и Молдова: минало и настояще / И.Ф.Грек, Н.Червенков. – София: ,,Христо Ботев”. 1993. – 296 с.
34. Грушевицкая Т.Г., Попков В.Д., Садохин А.П. Основы межкультурной коммуникации. [Электронный ресурс] / Т.Г.Грушевицкая, В.Д.Попков, А.П.Садохин: [под ред. А.П.Садохина]. –М.: ЮНИТИ-ДАНА”. 2002. – 352с. – Режим доступа: http://countries.ru/library/intercult/mkis.htm
35. Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора или Сохранение благоприятных рас в борьбе за жизнь/ Ч.Дарвин: [пер. с шестого издания(Лондон, 1872), ответст. ред. А.Л.Тахтаджян]. – СПб.:Наука”. 1991. – 539с.
36. Державин Н.С. Болгарские колонии Новороссийского края. (Таврическая, Херсонская и Бессарабская губернии) / Н.С.Державин. – София: Мартилен”. 1914. – 259с.
37. Державний комітет статистики України (Держкомстат України). [Электронный ресурс] – Режим доступа:
http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/odesa
38. Дилигенский Г.Г. В защиту человеческой индивидуальности / Г.Г.Дилигенский // Вопросы философии. – 1990.– № 3 –С. 31-45
39. Дробижева Л.М. Российская и этническая идентичность: противосостояние или совместимость. [Электронный ресурс] / Л.М.Дробижева. – Режим доступа: – (на web сайте Интернет конференции Гражданские и этнические идентичности”). – www.isras.ru/phpBB2/viewtopic.php?t=4
40. Дьячков М.В. Об ассимиляции и интеграции в полиэтнических социумах / М.В.Дьячков // Социологические исследования. – 1995. – №7. – С.88-92.
41. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. [Электронный ресурс] / Э.Дюркгейм – М.:,,Наука”. 1991 – 576 c. – Режим доступа: http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/dur1.html
42. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение [Электронный ресурс] / Э.Дюркгейм: [пер. с фр./ общ.ред., авт. послесловия и примечания А.Б. Гофман]. – М.:Канон”. 1995. – 352с. – Режим доступа: http://janex.narod.ru/Shade/socio.htm
43. Євтух В.Б. Етнічність: глосарій / В.Б.Євтух. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова. 2009. – 170с.
44. Євтух В.Б. Міжетнічна інтеграція: постановка проблеми в українському контексті: навч. посіб./ В.Б.Євтух, В.П.Трощинський, Л.О.Аза. – К.: Вид.-поліграф.центр Київський університет”. 2003. – 58с.
45. Євтух В.Б. Тенденції етнонаціональної динаміки українського суспільства (1990-і рр. – 2010 р.) / В.Б.Євтух // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – 2010. – Вип. 16. – С.436-444.
46. Євтух В., Аза Л., Ручка А., Чернова К. Росіяни, білоруси, поляки і болгари в сучасній Україні: реалії та перспективи розвитку (за результатами соціологічного дослідження). [Електронний ресурс] / В.Євтух, Л.Аза, А.Ручка, К.Чернова – К. – 2001. – С.1-30 – Режим доступу:
http://www.saske.sk/cas/archiv/3-2001/jarc.html
47. Євтух В.Б., Трощинський В.П. Етнонаціональнаструктура українського суспільства: Довідник / В.Б.Євтух, В.П.Трощинський, К.Ю.Галушко, та ін.: [наук. ред. К.М.Тищенко]. – К.: Наукова думка”. 2004. – 343с.
48. Знанецкий Ф. Исходные данные социологии / Ф.Знанецкий // Американская социологическая мысль: Тексты: [пер. с англ. / под ред.В.И. Добренькова]. – М.: Изд-во МГУ. 1994 – С.33-40.
49. Каковкіна О.М. Регіональний вимір українсько-болгарських відносин: історико-методологічний аспект [Электронный ресурс] / О.М.Каковкіна // Література та культура Полісся: збірник наукових праць. – 2011. – Вип.62. – С.157-165 – Режим доступа:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ltkp/2011_62/ist/i_8.pdf
50. Киссе А. Возрождение болгар Украины. Очерки / А.Киссе. – Одесса: Изд-во Optimum”. 2006. – 288с.
51. Киссе А. Сила народа в его единстве / Антон Киссе // Болгары в Украине, Росии и в других странах СНГ. – 2006. – №1(5). – С.6-9.
52. Кицес Вольф. Индивидуализм и коллективизм в психологии культуры. [Электронный ресурс] / Вольф Кицес // Психология.Журнал Высшей школы экономики. – 2004. – Т.1. – № 2. – С.66-75. – Режим доступа:
http://wolf-kitses.livejournal.com/190687.html
53. Кононов I.Ф. Донбас: етнічні характеристики регіону/ І.Ф. Кононов // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2003. – № 2. – С.72-98.
54. Кононов I.Ф. Етнос. Цінності. Комунікація. (Донбас в етнокультурних координатах України). Електронний ресурс / І.Ф.Кононов - Луганськ: Альма-матер. 2000. – 493с. – Режим доступу:
http://www.ostrovok.lg.ua/knigohranilishhe/nauka/kononov-if-etnos-cinnosti-komunikaciya-donbas-v-etnokulturnih-koordinatah-ukrayini-monografiya
55. Корель Л.В. Генезис и механизм адаптации в постсоциалистической России: теоретик-методологический подход /Л.В.Корель // Социальная траектория реформируемой России: Исследования Новосибирской экономико-социологической школы: [кол.мон./ ред. Т.И.Заславская, З.И.Калугина]. – Новосибирск: Наука”. Сиб. предприятие РАН. 1999. – С.204-244.
56. Корель Л.В. Механизм адаптации в силовом поле российского модернизационного проекта: попытка интерпретации. [Электронный ресурс] / Л.В.Корель // Социология и общество. Пути взаимодействия: III Всероссийский социологический конгресс, 21-24 октября 2008 г. Москва-2008: Программа. Тезисы докладов. Публикации.. – 2008(6). – Сессия 16. Социальные процессы: управляемость и спонтанность. – Режим доступа:
http://www.isras.ru/abstract_bank/1209303160.pdf
57. Корель Л.В. Социология адаптации: вопросы теории, методологии и методики / Л.В.Корель. – Новосибирск: Наука”. 2005. – 424с.
58. Костенко Н., Іванов В. Досвід контент-аналізу: Моделі та практики: Монографія / Н.Костенко, В.Іванов. – К.: Центр вільної преси”. – 2003. – 200с.
59. Коч С.В. Механізм функціонування етнічної ідентичності діаспори на прикладі греко-болгарських поселень півдня України / С.В.Коч // – Българите в Северното Причерноморие: изследования и материали. –2006. – T.9 – С.257-264.
60. Коч С.В. Особенности процессов этнической идентичности в среде болгар-переселенцев Одесской области / С.В.Коч // Дриновський збірник. – 2009. – Т.3. – С.286-294.
61. Коч С.В., Самаритаки Е.С. Экспедиционные исследования в бывших Греко-Болгарских” колониях юго-западной Украины: предварительная публикация / С.В.Коч, Е.С.Самаритаки // Одеська Болгаристика. – 2005-2006. – №3-4. – С.49-52.
62. Краткий словарь по социологии: Текст / [ сост. П.Д.Павленок]. – М.: ИНФРА-М”. 2000. – 272с.
63. Крисаченко В. С. Етнічна структура українського суспільства / В.С.Крисаченко // Актуальні проблеми внутрішньої політики. – 2004. – №4. – С.58-68.
64. Крысько В.Г. Социальная психология: словарь-справочник / В.Г.Крысько. – Мн.: Харвест”, М.: АСТ, 2001. – 688с.
65. Крысько В.Г. Этнопсихология и межнациональные отношения / В.Г.Крысько. – М.: Экзамен”. 2002. – 448с.
66. Кузьмин В.П. Принцип системности в теории и методологии К.Маркса / В.П. Кузьмин. – М.: Политиздат”. 1986. – 400с.
67. Куропятник А.И. Мультикультурализм: проблемы социальной стабильности полиэтничных обществ / А.И.Куропятник. – СПб.: Изд-во СпбГУ. 2000. – 208с.
68. Ламарк Ж.Б. Избранные произведения в двух томах. Том 2. [Электронный ресурс] / Ж.Б. Ламарк: [пер. с франц. А.В.Юдиной / под ред. И.М.Полякова]. – М.: Издательство Академии Наук СССР. 1959. – 886с. – Режим доступа: http://publ.lib.ru/ARCHIVES/L/LAMARK_Jan_Batist/_Lamark_J.B..html#02
69. Лебедев В.И. Этапы психической адаптации в измененных условиях существования / В.И.Лебедев // Вопросы психологии. – 1980. – №4. – С.50-59.
70. Лебедева Н.М. Введение в этническую и кросс-культурную психологию: Учебное пособие / Н.М.Лебедева. – М.: Ключ-С”. 1999. – 224с.
71. Лебедева Н.М. Социально-психологические и индивидуально-личностные факторы этнической толерантности – интолерантности в межкульткрном диалоге / Н.М.Лебедева // Межкультурный диалог: лекции по проблемам межэтнических и межконфессиональных взаимоотношений. – М. – 2003. – С.204 –255.
72. Лебедева Н.М. Этническая толерантность в России и способы ее укрепления / Н.М.Лебедева // Международная научно-практическая конференция Проблемы миграции и опыт ее регулировании в полиэтничном Кавказском регионе”. – Ставрополь. – 2003. – С. 136-142.
73. Лебедева Н.М., Татарко А.Н. Этническая идентичность, статус группы и тип расселения как факторы межгрупповой толерантности/ Н.М.Лебедева, А.Н.Татарко// Психологический журнал. – 2005. – Том 26. – №3. – С.51-64
74. Лекторский В.А. О толерантности, плюрализме и критицизме / В.А.Лекторский // Вопросы философии. –1997. – №11. – С. 46–54.
75. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. 4-е издание / Алексей Николаевич Леонтьев. – М.: Изд-во Моск. унта.1981. – 584с.
76. Литвин Володимир. Українсько-болгарські відносини: минуле як перспектива майбутнього [Электронный ресурс] / Володимир Литвин // Голос України – 2004.01.24. – Режим доступа:
http://lib.rada.gov.ua/static/LIBRARY/vistupi/litvin/golos_04_01_24.html
77. Лурье С.В. Историческая этнология: Учебное пособие для вузов. [Электронный ресурс] / С.В.Лурье. – М.: Академический Проект: Гаудеамус”. 2004. – 624 с. – Режим доступа:
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Lyrie/15.php
78. Маркарян Э.С. Вопросы системного исследования общества/ Э.С.Маркарян. М.: Знание. 1972. 62с.
79. Маркарян Э.С. Узловые проблемы теории культурной традиции / Э.С.Маркарян // Советская этнография. – 1981. – №2. – С.78 – 96
80. Медведев В.И. Адаптация человека / В.И.Медведев. – СПб.: Институт мозга человека РАН”. 2003. – 584с.
81. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура / Р.Мертон // Социологические исследования. – 1992. –№3. – С.104-114.
82. Мечковская H.Б. Язык и религия [Электронный ресурс] / Н.Б.Мечковская. – М.: Агентство ФАИР”. 1998 – 325с. – Режим доступа: http://psylib.org.ua/books/mechk01/txt00.htm
83. Мид М. Культура и мир детства: Избранные произведения / Маргерет Мид: [пер. с англ. и коммент. Ю.А. Асеева / сост., авт.послесл. и отв. ред.. И.С.Кон]. – М.: Главная редакция восточной литературы издательства Наука”. 1988. – 429с.
84. Налчаджян А. Социально-психологическая адаптация личности (формы, механизмы и стратегии) / Альберт Налчаджян. – Ереван: Издательство АН Армянской ССР”. 1988. – 236с.
85. Налчаджян А. Этнопсихологическая самозащита и агрессия. / А.Налчаджян. – Ереван: Огебан”. 2000. – 480с.
86. Наулко В.І. Етнічні процеси серед болгарської діаспори України / В.І.Наулко // Україна і Болгарія: віхи історичної дружби (матеріали конференції, присвяченої 120-річчю визволення Болгарії від османського іга). Одеса, 29-31 жовтня 1998 року. – Одеса, 1999. – С. 145-148
87. Наулко В.І. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / В.І.Наулко. – К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України. 2001. – 424с.
88. Національний склад населення України та його мовні ознаки за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року / [За ред. О.Г.Осауленка]. – К.: Держкомстат. 2003. – 245с.
89. Невельсон Е.Ю. Адаптация социальных работников к профессиональной деятельности: теоретические подходы к проблеме / Е.Ю.Невельсон // Вестник пермского университета. – 2007. – Выпуск 8 (13). – С.249-254.
90. Нікон Н. Ідентифікація болгар у багатонаціональній Одесі / Н.Нікон // Соціальна психологія. Український науковий журнал. – 2010. – №5(43). – С.138-146.
91. Новаков С.З., Белянин Е.Г. Традиции бессарабских болгар и проблемы сохранения их идентичности / С.З.Новаков, Е.Г.Белянин // В: Страницы истории и этнографии Болгар Молдовы и Украины. – Кишенев. 1995. – С. 60-72.
92. Новейший философский словарь: 2-е изд., переработанное и дополненное. / [под ред. А.А.Грицанов]. – Минск: Интерпрессервис; Книжный дом”. 2001. – 1280с.
93. Онищук В.М. Трудова міграція як індикатор стабільності та безпеки / В.М.Онищук // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція у майбутнє (у рамках Конгресу української діспори): Збірник матеріалів третьої Міжнародної науково-практичної конференції. – Львів: Видавництво Львівської політехніки. – 2010. – С.319-323
94. Павленко В. Болгари в Україні / В.Павленко // Віче – 1995. – №7. – С.115-126.
95. Паніна Н. Міжнаціональні відносини і мова спілкування / Н. Паніна // Українське суспільство 1994–2005: соціологічний моніторінг. Київ: Інститут соціології НАН України – Фонд Демократичні ініціативи”. – 2005. –С. 59–69
96. Парсонс Т. Общий обзор / Т.Парсонс // Американская социология: Перспективы. Проблемы. Методы: [под ред. Г.В. Осипова]. М.: Прогресс. 1972. – С.360–378.
97. Парсонс Т. Функциональная теория изменения / Т.Парсонс // Американская социологическая мысль. Тексты: [пер. с англ. / под ред. В.И.Добренькова]. – М.: Изд-во МГУ. 1994. – С.254-263
98. Пачев С.І. Історико-болгаристичні дослідження у Запорізький області наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст./ С.І. Пачев // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – 2010. – Вип. 26. – С.60-66.
99. Пелін О.В. Міжетнічні дистанції як проекції на можливі міжнаціональні стосунки / О.В. Пелін // Вестник Одесского национального университета. Том 16. - Выпуск 10. Соціологія і політичні науки. 2011. – С.348-353.
100. Пелін О.В. Процедури ідентифікації і самоідентифікації у визначенні правового статусу національних меншин /О.В. Пелін // Актуальні питання конституційно-правового статусу національних меншин: український та зарубіжний досвід: Матеріалі міжнародної науково-практичної конференції, 17-18 травня 2007 р., м. Ужгород / За редакцією Ю.М.Бісаги. - Ужгород: Ліра. 2007. - С.308-315.
101. Петровский А.В. Развитие личности и проблема ведущей деятельности / Артур Владимирович Петровский // Вопросы психологии. – 1987. – №1. – С. 15-26.
102. Пиаже Ж. Избранные психологические труды: Психология интеллекта. Генезис числа у ребенка. Логика и психология / Ж.Пиаже: [пер. с фр. / предисл. В.А.Лекторского]. – М.: Просвещение”. 1969. – 659с.
103. Победа Н.А. Толерантность: содержательные смыслы и социологическая интерпретация / Н.А.Победа // Социологические исследования. – 2007. – №6. – С.13-28
104. Побєда Н.О. Міграція і пошуки нових взаємодій / Н.О.Побєда // Проблеми міграції. – 1999. – №1(8). – С.15-18
105. Поршнев Б.Ф. Контрсуггестия и история (Элементарное социально-психологическое явление и его трансформация в развитии человечества) [Электронный ресурс] / Борис Федорович Поршнев // История и психология. – М.: Наука”. 1971. – С. 7-35. – Режим доступа: http://rudn.monplezir.ru/porshnev.htm
106. Поточні матеріали відділу статистики населення Головного управління статистики Одеської області. – 2001
107. Пригарин А. Традиционная общественно-территориальная структура болгарских сел в Бессарабии /А.Пригарин // Българите в Северното Причерноморие: изследования и материали. – 2000. – Т.7. – С.441-448.
108. Пригарин А. Очерки этнографии болгарского населения Евгеновки Тарутинского района Одесской области / А.Пригарин, Т.А.Агафонова, А.И.Ганчевм, В.М.Шевченко, Г.М.Захарченко, Л.Д.Николова // Одеска българистика. – 2003. – № 1. – С.6-70.
109. Пушков I.М., Стоянов С.В. Актуальнi проблеми державного регулювання етнонацiонального розвитку регiону (На прикладі Болградського району Одеської області) / I.М.Пушков, С.В.Стоянов. – Болград: Одес. обл. центр болг. культури. 2002. – 92с.
110. Российская социологическая энциклопедия / [под общей редакцией Г.В.Осипова]. – М.: Норма-Инфра-М”.1998. – 672с.
111. Рэдклифф-Браун А.Р. Структура и функция в примитивном обществе. Очерки и лекции./ А.Р.Рэдклифф-Браун: [пер. с англ. / ответ.ред. В.А.Попов, комент. и указатели О.Ю.Артемовой] – М.: Издательская фирма Восточная литература” РАН. 2001. – 304с.
112. Саппа М.М. Мова як регіоноутворюючий чинник і її дослідження соціально-культурологічною лінгворегіонологією / М.М. Саппа // Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей. – Тези доповідей І конгресу Соціологічної асоціації України (Харків, 15-17 жовтня 2009 р.). – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна. – С.366.
113. Саппа Н.Н. Исторические и этнические предпосылки языкового своеобразия региона / Н.Н. Саппа // Опыт аспектного анализа региона (на примере Белгородской области): кол. мон./ под ред.Т.Ф.Новиковой. – Белгород: ИПК НИУ БелГУ”. 2011. – С.53-64.
114. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм / Ж.-П.Сартр // Сумерки богов: [пер. с фр. / под ред. М.Грецкого]. – М.: Политиздат”. 1989. – С.319-345.
115. Сикевич З.В. Социология и психология национальных отношений. / З.В.Сикевич. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А. 1999. – 203с.
116. Смелзер Нейл Дж. Проблеми соціології / Нейл Дж.Смелзер // Георг-Зімелівські лекції, 1995:[переклад з англ. В.Дмитрук/ під ред. Т.Кравченко]. – Львів: Кальварія”. 2003.–128с.
117. Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність / Ентоні Д.Сміт: [пер. з англ. П.Таращука]. – К.: Основи”. 1994. – 224с.
118. Собчик Л.Н. Стандартизированный многофакторный метод исследования личности / Л.Н.Собчик. – М.: Издательство Компания БОРГЕС”. 2009. – 256с.
119. Современная западная социология: Словарь / [под ред. Ю.Н.Давыдова, М.С.Ковалева, А.Ф.Филиппова]. – М.: Политиздат”. 1990. – 432с.
120. Сохань П.С. Очерки истории украинско-болгарских связей / П.С.Сохань. – Киев.: Наук. Думка”. 1976. – 291c.
121. Социология: словарь-справочник. В 2-х томах. // Т.1. Социальная структура и социальные процессы:[ редкол.: Г. В. Осипов (отв. ред.) и др]. – М.: Наука”. 1990. – 203с.
122. Спенсер Г. Недостаточность естественного подбора. / Г.Спенсер // Приложение к журналу Научное Обозрение”. СПб.: Изд-во Типография Ю.Я.Римана”. 1894 – 65с.
123. Спенсер Г. Социальный организм. [Электронный ресурс] / Г.Спенсер // Опыты научные, политические и философские Т.1-3.: [пер. с англ./под ред. Н.А. Рубакина]. СПб.: ,,Издатель”. 1899. – Т.1 – С.427 – Режим доступа: http://bookz.ru/authors/spenser-gerbert/opyty1/1-opyty1.html
124. Степанов Ф.І. З історії переселення болгар у Південну Україну в 50-60-х роках ХІХ ст./Ф.І.Степанов // Український історичний журнал. – 1996. – №1. – С.76-81.
125. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология / Т.Г.Стефаненко. – М.: ИП РАН, Академический проект. 2000. – 320с.
126. Стойчев В. Суеверия – вера или мода? / Веселин Стойчев // Болгары в Украине, Росии и в других странах СНГ. – 2006. – №2(6). –С.48-49.
127. Стоянов І.А. Мова болгар України / І.А. Стоянов, Е.П. Стоянова, І.І.Дадіверін. – Одеса: ,,Оптимум”. 2002. – 400с.
128. Суслов О. Будем брать пример с Болгарии? [Электронный ресурс] / О.Суслов // Вечерняя Одесса”.– №171 (8908) // 13 ноября 2008 г. – Режим доступа: http://vo.od.ua/rubrics/raznoe/9446.php
129. Тавадов Г.Т. Этнология: Словарь-справочник / Г.Т.Тавадов. – М.: Соц.-полит. журнал”. 1998. – 688 с.
130. Тощенко Ж.Т. Этноконфессиональная сфера/ Ж.Т.Тощенко // Толерантность. Сборник: [общ. ред. М.П. Мчедлова]. – М.: Республика”. 2004. – С.142-173.
131. Тощенко Ж.Т., Чаптыкова Т.И. Диаспора как объект социологического исследования / Ж.Т.Тощенко, Т.И.Чаптыкова// Социологические исследования. – 2004. –№3. – С.16-24.
132. Турков В.В. Деятельность российской дипломатии по переселению бессарабских болгар на южноукраинские земли (конец 50-ых – начало 60-ых гг.ХІХвека) / В.В. Турков // В: Болгарский ежегодник. – 1996. – Т.2. – С.92-101.
133. Управління міжетнічними взаєминами: співпраця влади і громади: посібник / [уклад.: Ю.Тищенко, С.Горобчишина]; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К.: Агентство Україна”. – 2010. – 120 с.
134. Философский энциклопедический словарь / [гл. ред. Л.Ф.Ильичёв, П.Н.Федосеев, С.М.Ковалёв, В.Г.Панов] – М.: Сов. Энциклопедия. 1983. –840с.
135. Философия: Энциклопедический словарь. Содержание / [под ред. А.А. Ивина. (переиздан в 1989 г.)]. – М.: Гардарики”. 2004. –1072с.
136. Флейвелл Джон X. Генетическая психология Жана Пиаже. С предисл.Ж.Пиаже / Дж.Х.Флейвелл [пер. с англ./ послесл. П.Я. Гальперина и Д.Б. Эльконина]. – М.: Просвещение”.1967. – 623с.
137. Фромм Э. Бегство от свободы. Человек для себя / Э.Фромм: [пер. с англ. и послесл. Л.А.Чернышевой]. – Минск: ООО Попурри”. 1998. – 672с.
138. Хлебников Н.И. Цивилизация, формы ее происхождения и развития и причины ее падения / Н.И.Хлебников. // Киевские унив. изв. – 1879. – № 8. – С. 567-612; № 9. – С. 613-650.
139. Хохлова А.П. Межличностное восприятие как один из психологических механизмов адаптации личности в группе / А.П.Хохлова // Проблемы коммуникативной и познавательной деятельности личности: Межвузовский сборник. Ульяновск: УГПИ. – 1981. – С. 52-56.
140. Хуткая С. Социальная адаптированность личности: концептуализация понятия / Светлана Хуткая // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2007. – № 2. – С. 164-175.
141. Цепкова И. Политика интеграции как важнейшее условие формирования межэтнической толерантности. [Электронный ресурс] / И.Цепкова // Информационно-аналитический центр – Экспертная оценка. – Режим доступа: http://www.ia-centr.ru/expert/2276/
142. Чернова К.О. Етнокультурна ідентичність національної діаспори / К.О.Чернова // Український соціум. – 2006. – № 3-4 (14-15). – С.87-94.
143. Чернова К.О. Соціальний аспект міжетнічної взаємодії / К.О.Чернова // Український соціум. – 2009. – № 2 (29). – С.45-52
144. Шабанова М.А. Социальная адатация в контексте свободы / М.А.Шабанова // Социологические исследования. 1995. – № 9 – С.81-88.
145. Шабашов А.В. Бессарабские болгары: перспективы этнокультурного развития / А.В.Шабашов // Україна і Болгарія: віхи історичної дружби (матеріали конференції, присвяченої 120-річчю визволення Болгарії від османського іга). Одеса, 29-31 жовтня 1998 року. – Одеса. 1999 – С.230-237.
146. Шадсон М. Культура и интеграция национальных обществ / М.Шадсон // Международный журнал социальных наук. – 1994. – №3(6). – С.79-88.
147. Шемятенков В.Г. Европейская интеграция / В.Г.Шемятенков. – М.: Междунар. отношения”. – 2003. – 398с.
148. Шибутани Т. Социальная психология / Томатсу Шибутани: [пер.с англ.В. Ольшанский / под ред. Г.Осипова]. – Ростов н/Д.: Феникс”. 2002. – 544с.
149. Шилз Э. Общество и общества: макросоциологический подход. [Электронный ресурс] / Э.Шилз // Американская социология: Перспективы. Проблемы. Методы: [под ред. Г.В. Осипова]. – М.: ,,Прогресс”. 1972. – с.341-359 – Режим доступа:
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/Article/schilz_obsch.php
150. Шпак Л.Л. Социокультурная адаптация: сущность, направление, механизмы реализации: Автореф. дис.докт. социол. наук / Л.Л.Шпак. – Кемерево: ,,РАУ”. 1992. – 12с.
151. Шульга Н.А. Великое переселение: репатрианты, беженцы, трудовые мигранты / Н.А.Шульга. – К.: Ин-т социологии НАН Украины. 2002. –700с.
152. Шульга Н.А. Этническая самоидентификация личности / Н.А.Шульга. – К.: И-т социологии НАН Украины. 1996. – 199с.
153. Этнопсихологический словарь / [Под ред. В.Г. Крысько]. – М.: Московский психолого-социальный институт”. 1999. – 343с.
154. Як провести соціологічне дослідження: методичні рекомендації / [Упоряд. та заг.ред. О.М. Балакірєвої, О.О. Яременка]. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді. 2004. – 264с.
155. Babiker I., Cox J., Miller P. The measurement of cultural distance and its relationship to medical consultations, symptomatology and examination performance of overseas students at Edinburgh University / I. Babiker, J. Cox, P. Miller // Social Psychiatry and Psychiatric Epidemiology. – 1980. – Vol. 15. – №3 – P.109-116
156. Berry J.W. Human ecology and cognitive style: Comparative studies in cultural and psychological adaptation. / J.W. Berry. New York: ,,Halsted Press”. 1976. – 242p.
157. Berry J.W. Immigration, acculturation and adaptation.[Электронный ресурс] / J.W.Berry. // Applied Psychology: An International Review. – 1997. – Vol. 46. – № 1. – P.5-68 – Режим доступа:
http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1464-0597.1997.tb01087.x/pdf
158. Berry J.W. Psychology of acculturation. / J.W.Berry // Cross-Cultural perspectives. Current theory and research in motivation:[Ed. by J. Berman]. – 1990. – Vol. 37. – P.201-234
159. Berry J.W., Kalin R. Reciprocity of inter-ethnic attitudes in a multticultural society / J.W.Berry, R.Kalin // International Journal of Intercultural Relations. – 1979. – Vol. 3. – №1 – P.99-111
160. Bochner S. International Series in Experimental Social Psychology / S.Bochner // Cultures in Contact: Studies in Cross-Cultural Interaction. Oxford: Pergamon Press”. 1982. – Vol.1. – 232p.
161. Cochrane R. Mental illness in England, in Scotland and in Scots living in England / R.Cochrane // Social Psychiatry and Psychiatric Epidemiology. – 1980. – Vol. 15. – №1 – P.9-15
162. Freud A. The Ego and the Mechanisms of Defence. /A.Freud. London: Karnac Books”. 1995. – 191р.
163. Freud S. The Problem of Anxiety. / S.Freud. New York:  Psychoanalytic Quarter