РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО РУХУ ГЮЛЕНА У ФОРМУВАННІ КРОС-КУЛЬТУРНОГО КАПІТАЛУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«НАРОДНА УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

БУРАК ОКСАНА СЕРГІЇВНА

УДК 316.74:37-056.26

РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО РУХУ ГЮЛЕНА У ФОРМУВАННІ КРОС-КУЛЬТУРНОГО КАПІТАЛУ

Спеціальність 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
Єлизавета Ананіївна Подольська
доктор соціологічних наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ «ТРЕТЬОГО СЕКТОРУ» У ФОРМУВАННІ КРОС-КУЛЬТУРНОГО КАПІТАЛУ.......................................................................................................12
1.1. Теоретичні підходи до соціально-культурних процесів в умовах глобалізації та прогнози щодо подальшого їх розвитку.....................................12
1.2. Місце «третього сектору» у соціально-культурному розвитку суспільств.................................................................................................................22
1.3. Концептуалізація явища крос-культурних комунікацій та крос-культурного капіталу як особливого типу освіти.................................................30
1.4. Основні тенденції в сфері крос-культурних комунікацій..........................49
Висновки до першого розділу...........................................................................75

РОЗДІЛ ІІ. ІННОВАЦІЙНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ РУХ ГЮЛЕНА ТА ЙОГО ОСВІТЯНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У ФОКУСІ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ...................................................................................................................80
2.1. Життєвий цикл, структурні характеристики та концептуальні основи соціального Руху Гюлена.........................................................................................80
2.2. Місце соціального Руху Гюлена у контексті інших громадських ініціатив.....................................................................................................................92
2.3. Відображення у громадській думці ефективності діяльності Руху Гюлена в напрямку формування крос-культурної компетентності та крос-культурного капіталу..................................................................................................................126
Висновки до другого розділу..........................................................................161

ВИСНОВКИ........................................................................................................167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................176
ДОДАТКИ.......................................................................................................201

ВСТУП
Актуальність теми. Інноваційна діяльність у галузі освіти видатного турецького мислителя та соціального діяча Фетхуллаха Гюлена досі не була у полі зору українських соціологів, його ім`я більш відоме сходознавцям та тюркологам. Фактично, він є лідером міжнародного соціального освітнього руху, бо школи, які були засновані за ініціативи започаткованого ним руху, існують уже більш ніж у ста країнах світу. Освітянська діяльність у межах Руху Гюлена націлена, зокрема, на вирішення двох масштабних завдань: по-перше, на модернізацію та прогрес суспільств за допомогою сфери освіти, і, по-друге, нейтралізацію крос-культурних конфліктів та налагодження конструктивного процесу крос-культурних комунікацій. За своєю ідеологією, діяльність шкіл, заснованих за ініціативи Руху Гюлена, спрямована на гармонізацію міжкультурних стосунків та прищеплення своїм вихованцям етики толерантності. Отже, ми маємо цікавий досвід вирішення гострої соціальної проблеми, який, по-перше, вартий перетворитися на предмет соціологічного дослідження, по-друге, потенційно може бути джерелом позитивних запозичень для розвитку інституту освіти в цілому в умовах глобалізації та посилення міжкультурних взаємодій.
Соціокультурний аспект глобалізації знаходиться в сфері соціологічних досліджень. З одного боку, соціологи вивчають проблеми та конфлікти, які виникають через різні культурні ідентичності суб’єктів, а з іншого – крос-культурні компетенції, соціальні технології, що можуть гармонізувати стосунки представників різних культурних традицій. Саме у цьому ракурсі ми бачимо роль соціально-культурного Руху Гюлена, який на практиці, використовуючи потенціал середньої школи, намагається зробити свій внесок у вирішення чи не найгострішої проблеми ХХI століття, яку Самуель Хантінгтон визначив як «зіткнення цивілізацій».
Питання соціального капіталу перебувало в полі досліджень таких науковців як П. Бурдьє, Ф. Фукуяма та П. Патнем, Н. Лін. Дослідженнями соціальних процесів в умовах глобальних трансформацій з різним ступенем заглиблення займалися представники низки соціально-гуманітарних дисциплін: Г. Алмонд, З. Бауман, П. Бурдьє, Е. Дюркгейм, Р. Мертон, М. Алброу, А. Флоріні, Д. Розкопф І. Кант, Дж. Пейдж, О. Крігман, К. А. Аппіах, Д. Арчібугі. Дослідження та прогнози нового світового ладу знайшли своє відображення у працях М. Арчер, І. Валлерстайна, Ш. Ейзенштадта, М. Олброу, Р. Робертсона, У. Ганнерса, Д. Гельда, Ф. Гюлена, Ф. Фукуями. Аналіз міжкультурних комунікацій має місце у працях Р. Бенедикт, П. Патнема, У. Бека, В. Гудікунста, Е. Гріффіна, М. Беннет, Р. Вісемана. Соціальні рухи, роль третього сектору та національної держави досліджувалися Дж. Мейером, Т. Девіесом, Дж. Гуідрі, Дж. Мостеріном, А. Флоріні, С. Сандерсом, С. Джорджем, Дж. Смітом, Г. Стілменом, С. Тарроу. Вивченням інституту освіти в умовах глобалізації та інноваційних течій в цій сфері займалися такі науковці як Х. Данеш, С. Форбес, Р. Міллер, Дж. Пассерон, Дж. Темпл, І. Харріс, М. Джонсон, Дж. Пейдж, С. Джеймс, М. Гордон.
Безпосередньо Рух Гюлена вивчали: Д. Керол, Х. Роуз, Р. Панаскович, Я. Актай, А. Булач, М. Четін, Е. Ергене, Ф. Тунджер, Т. Мішель та багато інших.
В Україні зростає кількість учених, що досліджують тенденції в сфері освіти, соціальних рухів, громадянського суспільства, крос-культурних компетенцій та крос-культурного капіталу в аспекті глобалізаційних процесів. До них належать: В. Білецький, М. Бірюкова, В. Гассій, Л. Герасіна, М. Саппа, Р. Гурова, О. Іващук, Г. Клімова, В. Малєєв, М. Примуш, О. Семашко, В. Собкін, О. Філіппова, Култаєва М. Д., Єнін М. Н., Пасісниченко В. Л., Михайльова К. Г. Подольська Є. А., Кабачна О. В., Астахова К. В., Ярема А. Т., Шумилов А. В., Вербовький Д. В., Бакіров В. С., Сакурянська Л. Г., Дублікаш Т. Н., Ячний А. М., Карандаш М. М., Кушерець Т. В., Окса М. М., Полякова Я. В., Шкода В. В., Лисиця Н. М. та ін. Проте концептуалізація зазначених явищ, визначення базових понять, практичні висновки та соціальні технології, які можуть сприяти позитивним змінам у масовій свідомості, залишаються областю дискусій.
Таким чином, проблемна ситуація дисертаційного дослідження визначається, з одного боку, недостатньою концептуалізацією феноменів крос-культурних комунікацій, крос-культурного капіталу та компетентності, а також відсутністю конкретних теоретично та практично розроблених механізмів міжкультурної глобальної інтеграції та налагодження конструктивного міжцивілізаційного діалогу. А з іншого – існуючим резервом для поглиблення дискурсу у вигляді Рух Гюлена, який варто дослідити з соціологічних позицій і зрозуміти, що саме з цього досвіду можна використати для українських та світових реалій.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної теми кафедри соціології ХГУ «НУА» «Освіта як цінність суспільства та особистості» (на підставі довгострокового перспективного плану науково-дослідної роботи Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» на 2001–2012 рр., затвердженого Міністерством освіти і науки України 12 жовтня 1999 р.), яка розроблялась у рамках комплексної теми Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» «Формування інтелектуального потенціалу суспільства на межі віків: економічні, політичні, соціокультурні аспекти» (номер державної реєстрації №0199U004470).
Мета і задачі дослідження. Мета даного дослідження полягає у визначенні ролі Руху Гюлена у формуванні крос-культурного капіталу у глобальному соціумі, крос-культурної компетентності учнів шкіл та суб’єктів, що перебувають під впливом цього соціального руху.
Зазначена мета передбачає необхідність постановки та розв’язання наступних дослідницьких задач:
– виявити основні шляхи концептуалізації та теоретико-методологічні підходи до соціокультурних процесів в умовах глобалізації.
– уточнити сутність понять «крос-культурні комунікації», «крос-культурний капітал», «крос-культурна компетентність», «холістична освіта» в контексті глобалізаційних процесів;
– визначити місце «третього сектору», громадських ініціатив та соціальних рухів, зокрема у сфері освіти, щодо формування крос-культурного капіталу;
– проаналізувати основні тенденції у сфері крос-культурних комунікацій;
– описати основні фази, структурні характеристики, концептуальну основу соціального Руху Гюлена;
– здійснити порівняльний аналіз освітянської діяльності Руху Гюлена та інших аналогічних ініціатив в рамках «третього сектору»;
– оцінити ефективність Руху Гюлена в аспекті формування крос-культурної компетентності та крос-культурного капіталу на основі емпірико-соціологічних даних.
Об’єктом дослідження виступає соціальний Рух Гюлена.
Предметом дослідження є вплив соціального Руху Гюлена на формування крос-культурного капіталу та крос-культурної компетентності учнівської молоді.
Методи дослідження. У ході дослідження використані методи системного аналізу, функціонального аналізу, теоретичного моделювання, опису, а також ідеалізації. На основі використання загальнонаукових історичного та логічного методів пізнання, а також принципів детермінізму вивчались тенденції крос-культурних комунікацій та роль інституту освіти в даних процесах, особливості конструювання і реалізації проектів міжнародних неурядових організацій та соціальних рухів у межах конструктивного підходу до процесів крос-культурних комунікацій, встановлення загальної інтегративної системи загальнолюдських цінностей, планетарної етики діалогу та мирного співіснування.
Для збору первинної соціальної інформації стосовно Руху Гюлена були використані стандартні кількісні та якісні соціологічні методи: масове анкетне опитування, експертне опитування, біографічний метод і контент-аналіз.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали авторських досліджень, що проводилися у 2009–2011 роках:
1. Масове опитування з використанням стандартизованої анкети осіб, що є учасниками Руху Гюлена (проводилося у Боснії, Бельгії, Індонезії, Іраку, Нігерії, Україні; N=1205; вересень–грудень 2011 року).
2. Масове опитування з використанням стандартизованої анкети осіб, що знайомі з Рухом Гюлена і становлять «зовнішню аудиторію» (проводилося у Бельгії, Боснії, Індонезії, Іраку, Нігерії та Україні; N=437; листопад-грудень 2011 року).
3. Анкетування батьків дітей, які навчаються в школах, заснованих за ініціативи руху Гюлена, і є представниками різних країн світу: Боснії, Бельгії, США, Туреччини, Індонезії, Іраку (N=1372; вересень–грудень 2011 року).
4. Анкетування учнів, що навчаються в школах, заснованих за ініціативи руху Гюлена, і учнів в інших приватних та державних закладах освіти, які склали контрольну групу (проводилося в США, Бельгії, Боснії, Індонезії, Нігерії, Туреччини, України; N=1474).
5. Глибинне експертне інтерв’ю. До групи експертів відібрано активістів руху, що докладали власних зусиль до його розгортання та фінансували відкриття шкіл Гюлена в різних країнах (N=30).
6. Контент-аналіз 24 журналів, що виходили накладом у різних країнах світу протягом 2009–2011 років, де проаналізовано 120 публікацій про Рух Гюлена.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному.
Уперше:
– дано опис соціального Руху Гюлена як неурядової міжнародної структури, що існує на принципах «локалізація + громадська ініціатива + добровільні засади» у контексті формування крос-культурного капіталу та крос-культурної компетентності учнів шкіл, у т.ч. розглянуто історичні фази, суб’єкти, програмні цілі та масштаб діяльності цього руху;
– дано оцінку ефективності діяльності Руху Гюлена та його досягнення програмних цілей з використанням емпірико-соціологічних методів. За результатами емпіричних досліджень доведено, що цей рух на практиці формує крос-культурну компетентність індивідів, котрі контактують з ним та безпосередньо беруть участь в його діяльності, передусім, це стосується учнів, які навчаються в закладах освіти, заснованих за ініціативи Руху Гюлена. Шкільна атмосфера та власний приклад учителів сприяють формуванню цінностей толерантності та емпатії, прищеплюють навички крос-культурної комунікацій, обізнаність стосовно інших культур, знання іноземних мов;
– розкрито специфіку моделі освіти, що лежить в основі діяльності шкіл, започаткованих Рухом Гюлена, з’ясовано, що ця модель передбачає так звану холістичну освіченість, яка передбачає розвиток у учня не тільки традиційних компетенцій, але і суто соціальних знань та навичок, які гармонізують сосунки з соціальним довкіллям.
Набуло подальшого розвитку:
– визначення ролі національної держави, неурядових організацій та соціальних рухів в якості акторів сфери освіти та крос-культурних комунікацій. Встановлено, що компетенції та сфери впливу і діяльності національних урядів дедалі маргіналізуються за рахунок більшої прозорості кордонів, технологічно-інформаційного прогресу та інших факторів, що є наслідком процесу глобалізації; наростає потреба у певному посереднику, котрий має володіти якостями мобільності та гнучкості, тобто актуалізується роль «третього актора», котрий міг би, зокрема, перебирати на себе вирішення питань міжнародного характеру, що не знаходять адекватного розв’язання з боку державної бюрократичної системи. Саме в якості такого актора виступають неурядові, неприбуткові міжнародні організації та соціальні рухи, які належать до «третього сектору»;
– поняття «крос-культурний капітал», «крос-культурна компетентність», «крос-культурні комунікації» та «холістична освіта». Крос-культурні комунікації визначено в якості сфери крос-культурних контактів представників різних культурних фонів. Крос-культурний капітал – це специфічна грань соціального капіталу, що є ресурсом колективної діяльності в міжнародних масштабах. Також це – колективна цінність, котра формується шляхом розділення певних норм та цінностей внаслідок комунікації. Крос-культурний капітал являє собою широку структуру, що складається з диспозиційного елементу та досвідно-базисної основи. Крос-культурна компетентність розуміється як здатність до успішної комунікації з представниками інших культур, а також є набором пізнавальних, поведінкових та мотиваційно-емоційних елементів, котрі дають змогу індивіду ефективно функціонувати в інтеркультурному середовищі. Метою набуття крос-культурної компетентності є прагнення підвищити ступінь взаємопорозуміння між групами індивідів. Крос-культурна компетентність може бути продуктом холістичного типу освіти. Вона спирається на освітню філософію, котра стверджує: особистість кожної людини, її світогляд та ціль життя визначається процесом відносин між нею та суспільством, Всесвітом і духовними цінностями. Отже, концепція холістичної освіти до певної міри виправляє недолік сучасної освіти, котрий полягає в однобокій трактовці людини.
Удосконалено:
– теоретичний зміст механізму трансляції громадської ініціативи у практику розвитку крос-культурних комунікацій, зокрема пропонується враховувати досвід Руху Гюлена, що полягає у використанні важелів шкільної освіти для формування крос-культурного капіталу та рівня крос-культурної компетентності у членів крос-культурних комунікацій;
– розуміння крос-культурного капіталу як альтернативного механізму досягнення глобальної соціокультурної інтеграції, загальної системи цінностей та встановлення конструктивних крос-культурних комунікацій; соціальна ініціатива та соціальний капітал представлені в ролі альтернативних можливостей для національних урядів у розв’язанні глобальних проблем, налагодженні глобальних, конструктивних крос-культурних комунікацій, які є запорукою мирного та успішного функціонування глобального соціокультурного середовища.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дозволять конкретизувати діалектику зовнішніх та внутрішніх факторів процесу формування крос-культурної компетентності, капіталу та комунікацій, визначити практичні шляхи підвищення ефективності функціонування інституту освіти на засадах загальнопланетарної етики та культурного діалогу. Позитивні аспекти освітніх практик Руху Гюлена можуть бути об’єктом творчого наслідування з боку української національної системи освіти. Матеріали дослідження можна використовувати для розширення змісту низки навчальних дисциплін, що викладаються на соціологічних факультетах, а саме – «Соціології виховання», «Соціології культури», «Соціології освіти».
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою автора. Наукові результати і висновки, що містяться в дисертації, отримані автором особисто, опубліковані без співавторів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дисертаційної роботи пройшли апробацію та знайшли відображення у виступах і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях і семінарах, серед яких: Loyola University of Chicago: International conference «The benefits of NGOs and social capital to global society: paradigms, projects, aspirations», (Chіcago, 2010); Міжнародна науково-практична конференція «Крос-культурність у сучасному світі» (Київ, 2009); Міжнародна науково-практична конференція «Академічна мобільність – важливий фактор освітньої євроінтеграції України» (Харків, 2010); Міжнародна філософсько-педагогічна конференція «Актуальність традицій гуманізму» (Київ, 2010); VI Всеросійська наукова конференція «Сорокінські читання» (Москва, 2010); V Міжнародна конференція: «Одеські читання з соціології та політичних наук – 2011. Соціокультурна та політична інтеграція: локальний, регіональний та глобальний виміри» (Одеса 2011); на Міжнародному симпозіумі «Молодь за діалог і толерантність у подоланні соціальних конфліктів» (Одеса, 2011), а також на науково-методологічному семінарі кафедри соціології ХГУ «НУА» (Харків, 2011).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційної роботи викладено у восьми наукових публікаціях, п’ять з яких опубліковано у спеціалізованих виданнях із соціології, що входять до переліку наукових фахових видань із соціологічних наук.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 257 сторінок, з яких 179 сторінок основного тексту. Робота містить 2 таблиці та 8 малюнків. Список використаних джерел становить 265 найменувань. Додатки становлять 52 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі сформульовано основні положення та запропоновано основні визначення понять, що мають теоретичне та практичне значення для подальшого вивчення проблеми крос-культурних комунікацій. У результаті теоретичного осмислення ряду наукових праць, автором здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у виявленні методів формування крос-культурної компетентності у нового покоління та шляхів створення платформи глобальної соціокультурної інтеграції.
Згідно з проведеними дослідженнями, проілюстровано, що сучасні процеси глобалізації та інтенсифікації крос-культурних контактів ставить перед суспільствами питання налагодження конструктивних крос-культурних комунікацій та мінімізації конфліктів етнічного, національного і культурного характеру. Адже ситуація постмодерну загострила такі кути життя глобального соціуму, як національна, релігійна, етнічна, культурна нетерпимість, націоналізм, расизм, ксенофобія, етноцентризм і разом з цим – призвела окремі суспільства до стану взаємозалежності, що вимагає злагодженої співпраці та взаємопорозуміння заради вирішення спільних проблем та досягнення спільних цілей. У дослідженні теоретично обгрунтовано та емпірично підтверджено, що, не дивлячись на прояви негативних тенденцій у сфері крос-культурного спілкування та на існування таких перепон на шляху їх конструктизації як стереотипи та упередження, встановлення гармонійного міжкультурного ладу доби постмодерну все ж таки можливе. В якості такого ресурсу пропонується соціальний капітал. Над розробкою та осмисленням цього поняття працювало немало науковців і існує широке коло його визначення. Однак жодне з них не описує повністю суть та функції даного феномену. Тому в роботі на основі дослідження ряду визначень подається авторська позиція щодо розуміння соціального капіталу: 1) соціальний капітал – соціальний феномен, котрий являється джерелом та ресурсом індивідуальної та колективної дії; 2) соціальний капітал – колективна цінність, сформована на основі норм та цінностей, які розділяються учасниками комунікацій. Відповідно, в якості ресурсу колективної дії в міжнародних масштабах доцільно розглядати такий ресурс як крос-культурний капітал – специфічна грань соціального капіталу, що є ресурсом колективної діяльності в міжнародних масштабах.
Сьогодні людство стоїть перед обличчям фундаментальних трансформацій реальності та взаємовідносин, що витікають з процесів глобалізації, яка характеризується загальністю змін, руйнуванням організаційних основ соціальної структури, її децентралізацією, змішуваністю культур, послабленням національно-державного чинника, зміною системи цінностей. Крім того, однією з основних рис глобалізації є перехід до нового типу раціональності, адже глобалізація несе в собі нову нормативно-теоретичну парадигму, в основу якої покладений принцип мозаїчності культур різних соціальних груп. Це підтвердили і результати проведеного автором опитування (N=1205) науковців, політиків, вчителів, соціальних та культурних діячів, бізнесменів старшокласників та їх батьків, що проживають у 6 країнах світу (Боснії, Бельгії, Індонезії, Іраку, Україні, Нігерії). Більшість респондентів відзначають позитивні сторони глобалізації щодо розвитку крос-культурних комунікацій, основним важелем у цьому процесі вважають освіту і усвідомлюють необхідність формування платформи глобальної інтеграції на основі загальнолюдських цінностей. Дослідники глобальних культурних процесів П. Раскін, П. Рей, Д. Кортен у своїх працях теж підтверджують наявність у людей прихованого потенціалу до нової ідентичності згідно з новими цінностями світової свідомості. А також вважають вірогідним прогнозом появи глобальної громадянської ідентичності.
Центральна ідея дисертаційної роботи полягає у тому, що крос-культурна комунікація та діалог на основі толерантності є обов’язковою умовою продуктивного, мирного та конструктивного функціонування глобального суспільства. Соціальні спільноти мають об’єднуватися та створювати горизонтальні власні структури, закладаючи підвалини глобального громадянського суспільства та співпраці, нейтралізуючи згубний вплив радикальної налаштованості, упередженості, нетерпимості. Адже громадянське суспільство набуває статусу контр-рівноваги, балансу та доповнюючого фактору по відношенню до держави. Незалежні соціальні та громадські рухи, неурядові організації мають розробляти та пропонувати нові інтегративні проекти та сприяти накопиченню крос-культурного капіталу, який забезпечить взаємодовіру та інтегрує плюралістичність на основі загальних цінностей та цілей. А також – культивувати крос-культурну компетентність, котра допомагає сприймати та розуміти специфічні ідеї, способи мислення, почуття та дії представників інших культур під час взаємодії з ними.
В основу роботи покладено теорію культурної глокалізації
Р. Робертсона, яка обґрунтовує ідею досягнення вселюдського консенсусу на основі спільних цінностей та ідеалів, що не вимагає ізоляції, краху національної держави, уніфікації та підлеглості єдиному центру влади. Окрім того, у дисертації використовується аналітичний потенціал теорії мультигетеродоксії Ш. Ейзенштадта, яка підкреслює роль місцевих традицій, від яких залежать способи реакції периферійної групи на соціальні зміни і культурні виклики («ксенофобія + традиціоналізм», чи навпаки – «толерантність + готовність до інновацій») .
Методологічною основою розробки наукової проблеми, яка стала приводом здійснення дисертаційного дослідження, стала теорія культурної ойкумени Ульфа Ганнерса. Під ойкуменою розуміється простір постійних культурних взаємодій, взаємопроникнення культур і обміну культурним досвідом. Серед можливих сценаріїв долі глобальної культурної ойкумени («глобальна гомогенізація», «культурне насичення», «культурна деформація» та «зріюча культурна амальгація») ми підкреслюємо значущість четвертого, що розуміється нами як рівноправний культурний діалог і обмін між центром і периферією, що приводить до загального збагачення культур.
Але особливу значущість у розв’язанні зазначеної проблемної ситуації, пов’язаної із забезпеченням конструктивних крос-культурних комунікацій в умовах глобалізації, має планетарна етика діалогу, толерантності та співпраці у встановленні глобального світу Ф. Гюлена. Він обгрунтовує наступні категорії: толерантність, діалог, емпатія, співчуття. В якості механізму, направленого на ефективне встановлення системи загальнолюдських цінностей задля забезпечення міжкультурного діалогу, пропонується нова систему освіти, здатна виступити в якості платформи глобальної інтеграції.
Зазначено, що реалізація масштабних міжнародних проектів часто не є можливою для національних урядів, сфера та повноваження діяльності яких є чітко регламентовані. Тому необхідним вбачається наявність іншої ініціативи, яка б мала вищий ступінь мобільності та гнучкості на міжнародній арені. В якості альтернативи пропонується «третій сектор», тобто, громадянська ініціатива у вигляді неурядових організацій та соціальних рухів, які діють за рахунок енергії суспільства на добровільних засадах та не мають кордонів обмеження своєї діяльності. Соціальний рух – це певна структурна мережа, яка складається з вільно організованих колективів, громадських організацій, що діють разом для досягнення спільної мети. «Третій сектор» несе в собі потенціал культивації енергії та активності суспільства.
Саме в якості «третього актора» на засадах громадянської ініціативи та доброї волі діє міжнародний соціальний Рух Гюлена, який спрямовує свої зусилля на формування особливого типу освіти, котрий би уможливлював формування «нової», цілісної особистості постмодерну, яка має синтезувати в собі духовність із високим інтелектом та наукою, а також набуття цією особистістю крос-культурної компетентності. Ініціатором руху став турецький мислитель, письменник та соціальний діяч Фетхуллах Гюлен (нар. 1941р.). Зародження руху припадає на 60-і роки. Відкриття навчальних закладів та громадських організацій почалося в 1980-их роках. На початку 90-их рух переріс із загальнонаціонального у міжнародний і на сьогодні функціонує в 135 країнах світу. Кількість учасників та установ чітко визначити неможливо, адже рух не має процедури членства, ієрархії та є децентралізованим. Він складається з мережі окремих організацій, які срямовують свою діяльність на забезпечення благом суспільств, в яких функціонують. Метою руху є встановлення гармонійного міжкультурного діалогу та прогрес як окремих суспільств, так і всього глобального універсуму на основі системи загальнолюдських цінностей.
Крос-культурний капітал розглядається у роботі як сукупність знань, навичок, здібностей та психологічних особливостей, що надає індивідам конкуруючу перевагу в процесах взаємодії, праці та в культурно-гетерогенних середовищах. У ряд основних компонентів концепту крос-культурного капіталу, на нашу думку, включається і рівень культурної освіченості, адже культурний фон індивіда впливає на його поведінку, зумовлює здатність адаптації та пристосування до соціального оточення.
Для позначення широкого спектру комунікаційних питань, які природно з’являються в межах організації, сформованої індивідами різних культурних, релігійних, соціальних, етнічних та освітніх орієнтацій, використовується термін «крос-культурні комунікації». Саме характер цих комунікацій визначає основу глобальної єдності. На шляху позитивної комунікації можуть виникати такі перепони як упередження, стереотипи, котрі унеможливлюють адекватне сприйняття партнера взаємодії, а своєю чергою – співпрацю та порозуміння з ним. Тому потрібно всіляко боротися в напрямку викорінення подібних тенденцій. Адже науково доведено, що упередження є ірраціональним компонентом суспільної та індивідуальної свідомості. Стереотип же є перепоною для емоційної ідентифікації, накладає свій відбиток на фактичні дані вже в момент їх сприйняття та приводить до руйнівних дій та вчинків. Стереотипи фокусуються на різниці та її перебільшенні. Недостатність близьких стосунків приводить до уніфікації стереотипу. В наукових колах дослідники прийшли до висновку про те, що стереотип є результатом недостатнього виховання та освіти, і, навіть, неадекватного розумового та емоційного розвитку.
Результати анкетного опитування з представниками політичної, наукової, культурної, бізнесової еліти з 6 країн світу (Боснія, Бельгія, Індонезія, Ірак, Україна, Південна Африка, Нігерія) з приводу перспектив розвитку крос-культурних відносин показали, що саме діалог культур вважається необхідною умовою культурного взаємозбагачення та розширення можливого спектру ідей щодо вирішення спільних глобальних проблем. Більше половини досвідчених, компетентних та інтелектуально розвинених представників різних країн світу позитивно ставиться до контакту з іншими культурами, вважаючи, що такий контакт збагачує їх особистість (57% опитаних), а приблизно у третини викликає зацікавлення (33% опитаних).
На шляху формування платформи крос-культурної глобальної інтеграції людство постає перед вибором між рядом тенденцій розвитку міжкультурних комунікацій: культурний імперіалізм, інтеркультуралізм, мультикультуралізм, транснаціоналізм, інтерналізація, культурна ідентифікація, культурна різноманітність, асиміляція, транскультурація, культурне привласнення. За даними проведеного автором анкетування представників різних країн світу, можна сказати, що, на їх думку, сьогодні в світі домінують тенденції етноцентризму та ксенофобії (44% та 25% відповідно), які повинні бути каналізовані в більш конструктивні позиції. Внаслідок розміркувань над такими результатами було зроблено висновок, що конструктивну альтернативу для подібних згубних, з точки зору збереження рівноправності культур та мультикультурного середовища, тенденцій можуть скласти такі концепції, як культурна різноманітність, космополітизм, інтеркультуралізм. Цей висновок підкріплюється і громадською думкою: близько 70% опитаних нами представників різних країн світу вірять у взаємозбагачення культур у процесі глобалізації. Крім того, близько чверті респондентів вважає, що відродженню локальностей у цьому процесі можуть сприяти саме крос-культурні комунікації.
Для встановлення контакту та проведення здорового процесу комунікації необхідним є володіння певним рівнем інтеркультурної (крос-культурної) комунікативної компетентності, під якою розуміється здатність до успішної комунікації з представниками іншої культури. Крос-культурна компетентність являє собою набір пізнавальних, поведінкових та мотиваційно-емоційних складових, які дають змогу індивіду ефективно адаптуватися в інтеркультурному середовищі. Аналіз таких феноменів як крос-культурний капітал та крос-культурна компетентність дозволив зробити висновок, що їх формування можливе завдяки особливому типу освіти, яка базується на холістичній концепції. Такого типу освітня концепція спирається на освітню філософію, котра стверджує, що особистість кожної людини, її сітогляд та ціль життя визначається процесом відносин між нею та суспільством, Всесвітом і духовними цінностями. Теоретики холістичної течії – Міллер і Кесслер – вважають духовність основою холістичного вчення. Холістична ідея освіти є постмодерним підходом, який привертає усе більшу увагу завдяки тому, що доповнює недолік сучасної освіти, котрий полягає в розуміння людини не як цілісної істоти.
Ініціатор освітянського соціально-культурного міжнародного руху Фетхуллах Гюлен пропонує формування засобами освіти системи загальнолюдських цінностей в якості інтегральної міжкультурної платформи. Серед цінностей планетарної етики Гюлена першочергове місце посідають толерантність, емпатія, милосердя, альтруїзм, скромність, любов, прийняття кожного в його власній позиції, чесність, конструктивні дії, свобода, демократія, персональна інтеграція. Результати опитування, проведеного автором свідчать про те, що ця думка поділяється представниками різних націй та вірувань: з них 42% відзначили, що крос-культурні відносини повинні відбуватися на основі загальнолюдських цінностей, 28% – підкреслили значущість толерантності, 18% – взаємоповаги, 9% – емпатії. На думку автора, саме на основі толерантності та емпатії описаний може бути створена ціннісна платформа глобальної крос-культурної інтеграції.
Завдання створення цієї платформи, формування крос-культурної компетенції та накопичення крос-культурного капіталу у сучасному світі покладається на інститут освіти, функції якого дещо трансформуються у глобальному світі. Синтез традиційної і раціоналістичної моделей освіти, а також експлікація позитивних моментів гуманітарно-освітньої, особистісно-орієнтованої, аксіологічної, проектної, культурологічної концепцій дозволили нам більш широко розгорнути гуманістичний (феноменологічний) аспект культурологічної парадигми, що сприятиме розвитку холістичної освіти. У той же час це дало можливість побудови нової, авторської моделі освіти, що має вирішувати завдання створення платформи глобальної інтеграції на засадах загальнопланетарної етики. В дисертації саме концепція холістичної (комплексної, цілісної) освіти закладається в основу культурно-комунікативної моделі. Завдяки такій освіті індивід самоідентифікується, пізнає ціль та сенс життя через ланцюг зв’язків з суспільством, оточуючим світом і такими гуманітарними цінностями, як співчуття та мир.
Проведено порівняльний аналіз Руху Гюлена з іншими громадянськими ініціативами в сфері освіти, такими як програма ООН «Освіта заради миру», програма ЮНЕСКО «Освіта для всіх», організація «Опус Деі», «Товариство Ісуса» та встановлена різниця між ними. В дисертаційному дослідженні встановлені структурні характеристики та концептуальні основи руху. Згідно з чим, Рух Гюлена:
– є продуктом громадянської ініціативи;
– не є місіонерською організацією;
– не переслідує ніякої користі та не має прихованого наміру створення політичного авторитету чи альтернативної сили;
– є важливим досвідом з точки зору становлення громадянського суспільства, планетарної етики та системи освіти, адаптованої до умов глобалізації з усіма її вимогами по відношенню до якостей нового покоління;
– йому притаманна ефективна динаміка у налагодженні діалогу між різними цивілізаційними системами;
– продукує нову систему особистісної та суспільної самовідданості, оскільки обрав за принцип не отримання привілеїв від суспільства, а надання їх суспільству;
– рух має структуру діяльності, що охоплює всі верстви суспільства;
– він пропонує холістичну систему освіти, засновану на системі загальнолюдських цінностей, а також широке поле соціального та особистісного самовизначення і самореалізації для своїх учасників;
– оцінюється як позитивний рух, оскільки з точки зору культури, освіти та релігії пропонує синтез фізичного і метафізичного, розуму і серця, науки і віри; з соціальної точки зору – толерантність, емпатію та діалог; з точки зору дій та поведінки – позитивну ініціативу.
З позиції експертної думки, ідеї, які застосовуються в рамках діяльності Руху:
– можуть бути застосовані в суспільствах, незалежно від їх культурного та етнічного складу;
– школи, засновані на методологічних ідеях Ф. Гюлена, суттєво відрізняються від інших навчальних закладів своїми освітніми практиками, мікрокліматом, якостями педагогів, що справляє позитивний вплив на результати освітньо-виховного процесу, оскільки сприяє:
а) позитивним змінам особистості у моральному та інтелектуальному плані;
б) конструктивному формуванню свідомого та толерантного майбутнього учасника крос-культурних комунікацій та відповідального члена глобального суспільства;
в) оптимістичній налаштованості підростаючого покоління щодо майбутнього світу та крос-культурних відносин, сприяє зростанню рівня толерантності та доброзичливості по відношенню до представників інших культур та національностей;
г) готовністю брати на себе соціальну відповідальність за своє суспільство та за добробут всього суспільного ладу, беручи активну участь у проектах, націлених на благо людей.
Дослідження за вказаними напрямками дозволило виділити основні характерні особливості Руху Гюлена: по-перше, це продукт громадянської ініціативи; по-друге, він охоплює всі верстви суспільства, проте не є місіонерською організацією та не має політичних інтересів і зв’язків; по-третє, сприяє налагодженню діалогу між різними цивілізаційними системами, по-четверте, продукує нову систему особистісної та суспільної самовідданості, є важливим досвідом з точки зору становлення громадянського суспільства; по-п’яте, пропонує особливу систему освіти, широке поле соціального та особистісного самовизначення та самореалізації.
За результатами порівняльного аналізу було виявлено ряд важливих суттєвих відмінностей шкіл, заснованих на методологічних ідеях Ф. Гюлена, що криються у специфіці освітніх практик, мікроклімату навчального закладу, якісних характеристиках педагогічного складу, а в сукупності забезпечують позитивний вплив на формування світогляду особистості, крос-культурних комунікативних компетенцій. Результати дослідження свідчать про високий рівень самосвідомості та соціальної відповідальності, який формується в учнів, що навчаються в школах Руху Гюлена. Ці учні разюче відрізняються від решти своїм оптимізмом щодо майбутнього світу та позитивною налаштованістю на крос-культурні відносини, а також на активну участь у побудові спільного благополучного майбутнього. Також такі учні разюче вирізняються високим рівнем толерантності та доброзичливості по відношенню до представників інших культур.
На основі дослідження досвіду освітніх закладів, заснованих на ініціативі Руху Гюлена, сформульовано цілісний образ дієвої ефективної моделі освіти, такої, що формує крос-культурну компетентність у нового покоління, сприяє накопиченню крос-культурного капіталу, а разом із тим – і конструюванню глобальної інтегративної платформи. У новій моделі освіти, як узагальненому, синтезованому образі, відображено фундаментальні властивості холістичної освіти. Хоча існуючої концепції холістичної освіти не достатньо для повної характеристики гюленівського підходу до процесу освіти та її результатів і цілей. Освітні концепції Руху Гюлена є унікальними в своєму роді. В основу розробки такої моделі закладено ключові ознаки педагогічних процесів, результати аналізу їх динаміки.
Оскільки модель обов’язково містить прогностичний аспект, пов’язує інформаційний образ теперішнього з теоретичним образом майбутнього, дисертаційним дослідженням було передбачено прогнозування наслідків формування платформи глобальної інтеграції на основі планетарної етики та культурного діалогу, які закладаються в закладах освіти. Запропонована в дисертації модель здатна виконувати свої функції не тільки на теоретичному а і на емпіричному рівні, а саме: 1) вимірювальну (вимірювання соціальних характеристик освіти, комунікативної компетентності тощо); 2) описову (фіксація емпіричних досліджень крос-культурних комунікацій і вираження їх у поняттях науки), так і на теоретичному; 3) пояснювальну (розкриття сутності крос-культурних комунікацій і виявлення потенціалу концепції освіти, реалізовану Рухом Гюлена в умовах формування глобальної єдності); 4) критеріальну (перевірка істинності деяких положень гуманістичної парадигми, комунікативної концепції та теорії глокалізації, або системи гіпотез щодо факторів формування платформи глобальної інтеграції); 5) оціночну (оцінка майбутнього стану розгорнутої системи крос-культурної взаємодії на основі загальнолюдських цінностей і культурного діалогу).
Розроблена модель освіти може бути ефективно використана у формуванні крос-культурного капіталу, платформи глобальної інтеграції та висуває при цьому наступні вимоги, які полягають у наявності:
– громадянської ініціативи, заснованої на принципі альтруїзму та глобально-соціальної свідомості;
– крос-культурного капіталу;
– крос-культурної компетентності;
– мотивації (основаної на критеріях морально-духовного задоволення);
– набору загальнолюдських цінностей, таких як толерантність, емпатія, взаємоповага та милосердя.
Отже, в результаті дослідження та вирішення поставлених завдань були зроблені наступні висновки, згідно з якими, необхідно:
– переосмислити принципи функціонування, функції та завдання сучасної освітньої системи;
– прищеплювати новому поколінню набір загальнолюдських цінностей, таких як емпатія, толерантність, повага до різноманітності стилів життя, культур та поглядів, милосердя;
– засобом холістичного підходу до процесу навчання та виховання нового покоління розвивати в нього крос-культурну компетентність, яка є запорукою успішного функціонування в мультикультурному середовищі та створює можливість бути успішним учасником крос-культурних комунікацій, направлених на вирішення спільних для всіх жителів глобального співтовариства проблем, а також глобального прогресу та миру;
– конструювати платформу глобальної інтеграції, яка буде полягати не в уніфікації, а в «єдності різноманіть», що стане потужним поштовхом для взаємозбагачення та прогресу глобального співтовариства. Необхідність конструювання та формування платформи глобальної інтеграції є необхідною умовою для попередження «глобального безладу» та конфліктних ситуацій, «сутички цивілізацій» на основі етнічної, релігійної та національної нетерпимості, а також для швидкого та ефективного вирішення глобальних проблем, які становлять загрозу для кожного суспільства в цілому, адже процес «стиснення універсуму» є неминучим і процеси взаємопроникнення розвиваються незалежно від суб’єктивного бажання;
– взяти за приклад у реалізації перерахованих вище цілей соціальну культурну та освітянську діяльність Руху Гюлена, засновану на методологічних ідеях діалогу, толерантності, емпатії, милосердя, альтруїзму, соціально-глобальної свідомості та активності, планетарної етики Ф. Гюлена.
Україна теж поступово інтегрується в міжкультурний простір. Чимала кількість іноземних інвесторів та студентів перебувають на території нашої країни. Громадяни України часто подорожують до країн Європи та країн Сходу з метою відпочинку, роботи, чи навчання. Пострадянському простору характерна консервативність та страх перед контактом із представниками інших культурних фонів. Часто в своїх судженнях громадяни України керуються стереотипами та упередженими судженнями, що заважає адекватній оцінці та сприйняттю «іншого», а також усього корисного, що можна запозичити з процесу комунікації з ним, його досвіду. Саме з цієї точки зору пропонована Рухом Гюлена модель освіти могла б привнести немало користі у виховання та навчання нового покоління України, у формування їхньої відкритості, мобільності та толерантності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Астахова Е. В. Проблема понимания как ключевая задача современного образования / Е. В. Астахова // Збірник наукових праць: Методологія теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Х., 2009. – 15 випуск. – С. 567– 569.
2. Балцевич В. А. Толерантность / С. Я. Балцевич // Социология: Энциклопедия / Сост. А.А. Грицанов, В.Л. Абушенко, Г.М. Евелькин, Г.Н. Соколова, О.В. Терещенко. – Минск: Книжный дом, 2003. – 581 с.
3. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек / Пер. с нем. В Седельника, Н. Федоровой. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.
4. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма – ответы на глобализацию / У. Бек / Пер. с нем. А. Григорьева, В Седельника. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 301 с.
5. Бирюкова М.В. Проблемы прогнозирования и проектирования развития образования: мировые тенденции и возможности Украины / М.В. Бирюкова // Глобальные проблемы человечества как фактор трансформации образовательных систем : монография / Нар. укр. акад. ; под общ. ред. В.И. Астаховой. – Х.: НУА, 2008. – Разд. 1.4. – С. 94–112.
6. Бирюкова М.В. Социальные технологии проектирования образовательной системы региона: монография / М.В. Бирюкова.– Х., НТУ «ХПИ»: Форт, 2011. – 364 с.
7. Білецький В. С. Громадські організації та їх роль у житті суспільств / В. С. Білецький // Схід . – К., 1997. – С. 16–19.
8. Бірюкова М. В. Проективний підхід до осмисленні нової концепції освіти / М. В. Бірюкова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: – Соціол. асоц. України, Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Х., 2010. – С. 355 – 365.
9. Валлерстайн И. Конец знакомого мира / И. Валлерстайн / Пер. с англ., под. ред. Иноземцева В. И. – М.: Логос, 2003. – 386 с.
10. Вардарева Р. Емпатія и «Другия» в Детската Градина» / Р. Вардарева, Я. Тоцева // Полікультурність, діалог і злагода: українські реаліїї: матеріали конференції, 12 жовтня, 2008, м. Мелітополь. – М., 2008. – С. 9-11.
11. Вербовський О. В. / Вплив глобалізаційних процесів на виховання культури міжнаціональних стосунків / О. В. Вербовський // Збірник наукових праць: Соціологія другого модерну: проблема перевизначення поняття суспільчознавчого дискурсу. – Л., 2009. – С. 152-156.
12. Выпускник вуза в современном социокультурном пространстве: Монография / под общ. ред. Е. А. Подольской. – Х.: НУА, 2010. – 332 с.
13. Гельд Д. Глобальні трансформації: політика, економіка і культура / Д. Гельд, Е. МакГрю, Д. Голдблатт, Дж. Перратон – К.: Фенікс, 2003. – 678 с.
14. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь / Э. Гидденс. – М.: Весь Мир, 2004. – 216 с.
15. Дубликаш Т. Н. Структура общественного сознания и его зрелость в аспекте трансформационнных процессов / Т. Н. Дубликаш // Збірник наукових праць: Методологія теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Х., 1999. – С. 58–61.
16. Жучков В. А. Из истории немецкой философии XVIII в. Предклассический период. От вольфовской школы до раннего Канта / В. А. Жуков. – М., 1996. – 260 с.
17. Зенкин С. Н. Культурный релятивизм: к истории идеи / С. Н. Зенкин // Французский романтизм и идея культуры. – М.: РГГУ, 2001. – С. 21– 31.
18. Зубов В. Глобалізована соціальність / В. Зубов // Вища освіта України. – 2001. – № 3. – С. 9 – 13.
19. Кабачная О.В. К постановке проблеммы коммуникационного конфликта / О. В. Кабачная // Вісник Харківського державного університету: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – Х., 1999. – С. 87–89.
20. Клімова Г.П. Особливості американської моделі правового виховання / Г. П. Клімова // Правове виховання в сучасній Україні: монографія / за ред. В.Я.Тація, А.П.Гетьмана, О.Г.Данильяна. – Х.: Право, 2010. – С.175–197.
21. Клюєв Н. В. Формування міжетнічної толерантності у школярів початкових класів / Н. В. Клюєв, С. В. Макропуло, Н. М. Рибалко, В. М. Клюєв // Полікультурність, діалог і злагода: українські реаліїї: матеріали конференції, 12 жовтня, 2008, м. Мелітополь. – М., 2008. – С. 34–39.
22. Колкунова В. В. Діалогова взаємодія суб’єктів виховного процесу: принцип морального виховання особистості у полікультурному середовищі / В. В. Колкунова // Полікультурність, діалог і злагода: українські реаліїї: матеріали конференції, 12 жовтня, 2008, м. Мелітополь. – М., 2008. – С. 38–41.
23. Конецкая В. Социология коммуникации: Учебник / В. Конецкая. – М.: Международный университет бизнеса и управления, 1997. – 304 с.
24. Кузьмин Н. Социальное пространство межкультурного взаимодействия: осмысление концепта / Н. Кузьмин // Соціологія в ситуації сучасних невизначеностей: Тези доповідей. – Соціологічна асоціація України, 15–17 жовтня 2009, м. Харків. – Х. 2009. – С. 135-138.
25. Култаєва М. Д. Трансформаційні теорії громадянського суспільства в німецькій теоретичний соціології / М. Д. Култаєва // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: - Соціол. асоц. України, Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2007. – С. 3 – 13.
26. Кушерець Т. В. Соціальні рухи як чинники зростання культурної багатоманітності / Т. В. кушерець // Полікультурність, діалог і злагода: українські реаліїї: матеріали конференції, 12 жовтня, 2008, м. Мелітополь. – М., 2008. – С. 45–47.
27. Лисиця Н. М. Крос-культурні відмінності комунікації в суспільстві / Н. М. Лисиця // Вісник Харківського національного університету ім. Каразіна. – Х., 2001. – С. 527 – 532.
28. Марру А.-И. История воспитания в античности (Греция) / А. – И. Марру / Пер. с франц. А.И. Любжина. – М.: Греко-латинский кабинет Ю. А. Шичалина, – 1998. – 242 с.
29. Михайлёва Е. Г. Образование в современном обществе: ключевые тенденции развития // Вісник Харківського державного університету: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – Х., 1999. – С. 519–526.
30. Мишель Т. Гюлен как педагог и религиозный наставник / Т. Мишель // Фетхуллах Гюлен: Очерки, перспективы, мнения / Сост. Унал С., Ешилова Х. – М.: Новый Свет, 2006. – С. 73 – 83.
31. Новиков А. М. Постиндустриальное образование / А. М. Новиков. – М.: Эгвес, 2008. – 132 с.
32. Окса М. М. Толерантність як компонент професійної культури вчителя / М. М. Окса // Полікультурність, діалог і злагода: українські реаліїї: матеріали конференції, 12 жовтня, 2008, м. Мелітополь. – М., 2008. – С. 49–54.
33. Олійник О. М. Глокалізація як соціокультурний феномен: Автореф. Дис.. …канд.. філос.. наук: 09.00.03 / О. М. Олійник. – Запоріжжя, 2010. – 16 с.
34. Ослон А. Уолтер Липпман о стереотипах: выписки из книги «Общественное мнение» / А. Ослон // Социальная реальность. – 2006. – № 4. – C. 125-141.
35. Патнэм Р. Чтобы демократия сработала / Р. Патнем. – М., 1996. – С. 164.
36. Победа Н. А. Возрождение духовности как предмет социологического анализа / Н. А. Победа // Збірник наукових праць: Методологія теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Х., 2000. – С. 43–49.
37. Подольская Е. А. Образование как предмет философской рефлексии в координатах цивилизационного развития / Е. А. Подольская // О простом и сложном профессионально : спец. вып. Уч. зап. Харьк. гуманитар. ун-та «Нар. укр. акад.», посвященный 20-летию НУА ; Нар. укр. акад. – Х.: НУА, 2011. – С. 51–72
38. Подольська Є. А. Етнічність, релігія, нація: міжкультурні комунікації / Є. А. Подольська, О. А. Філіппова, К. А. Іванова – Х.: Золоті сторінки, 2003. – 191 с.
39. Полякова Я. В. Європейські концепції полікультурної освіти і виховання / Я. В. Полякова // Полікультурність, діалог і злагода: українські реаліїї: матеріали конференції, 12 жовтня, 2008, м. Мелітополь. – М., 2008. – С. 60–63.
40. Россиус А. Античная педагогика: теория и пути развития (анализ концепций) / А. Россиус // Личность и общество в религии и пауке античного мира. – М., 1990. – С. 169.
41. Рябова Т. Б. Стереотипы и стереотипизация как проблема гендерных исследований / Т. Б. Рябова // Личность. Культура. Общество. – 2003. – Т. V. – Вып. 1–2. – С. 120 –139.
42. Сакурянская Л.Г. Проблемы социокультурной детерминации личности в контексте современного социального знания / Л. Г. Сакурянская // Збірник наукових праць: Соціологія другого модерну: проблема перевизначення поняття суспільнознавчого дискурсу. – Л., 2009. – С. 5–9.
43. Саппа М. М. Девіантна поведінка на тлі соціальних змін: активісти соціальних рухів / М. М. Саппа // Вестник Международного Славянского университета, 2001. – Т.ІV. – №5. – С. 89–91.
44. Саппа М. М. Девіантна поведінка: соціологічний, психологічний та юридичні аспекти / М. М. Саппа // Матеріали науково-практичної конференції, Харків, 14 березня 2009 р. – Х.: 2009. – С. 16–17.
45. Слющинський Б. В. Соціологія міжкультурної комунікації як спеціальна соціологічна теорія: перспективи та можливості статусного визначення / Б. В. Слющинський // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – Х., 1995. – 17 випуск. – С. 62–65.
46. Стеценко Т. О. Інтегративна роль соціального капіталу у сучасному суспільстві / О. Т. Стеценко // Вісник Одеського національного університету. – Том 16. – Випуск 10. – О., 2011. – С. 645–650.
47. Судаков К. В. Динамические стереотипы, или информационные отпечатки действительности / К. В. Судаков. – М.: ПЕР СЭ, 2002. – 173 с.
48. Толерантность в третьем значении // Большой Энциклопедический словарь. [Эл. доступ: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc3p/294398].
49. Тритенко Б. А. Геллий и его книга «Аттические Ночи» / Б. А. Тритенко. – Т.: 1993. – 358 с.
50. Шаллер К. Универсализм Я. А. Коменского / К. Шаллер // Человек – культура – общество в концепции Яна Амоса Коменского. – М., 1997. – С. 76.
51. Шах М. Толерантность в современном мире / М. Шах // Полікультурність, діалог і злагода: українські реаліїї: матеріали конференції, 12 жовтня, 2008, м. Мелітополь. – М., 2008. – С. 74–77.
52. Штомпка П. Социология социальных изменений / П. Штомпка. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 416 с.
53. Ячный А. М. Ненасильственное разрешение социальных конфликтов: возможность или реальность? / А. М. Ячный // Збірник наукових праць: Методологія теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Х., 2000. – С. 48–50.
54. Abramson H. Assimilation and pluralism / H. Abramson / Ed. By Thernstrom S. // Harvard encyclopedia of American ethnic groups. – Cambridge, MA: Harvard University Press, 1980. – P. 150–160.
55. Akbar S. A. Al-Beruni: The First Anthropologist / S. A. Akbar. – Royal Anthropological Institute of Great Britain and Ireland, 1984. – 194 p.
56. Aktay Y. Bir toplumsal hareket olarak okullaşma / Y. Aktay // Barış Köprüleri: Dünyaya Açılan Türk Okulları – I / Ed. Ateş T., Karakaş E., Ortaylı İ. – İ.: Ufuk kitapları, 2005. – S. 289 – 304.
57. Albrow M. Globalization, Knowledge and Society / M. Albrow. – L.: Sage, 1990. – 364 p.
58. Albrow M. The Global Age / M. Albrow. – Standford, 1997. – 242 p.
59. Alcoff L. M. What Should White People Do? / L. M. Alcoff – Hypatia, 1998. – Vol. 13, No. 3. – P. 26 – 32.
60. Alexander V. D. The Cultural Diamond - The Production of Culture / V. D. Alexander // Sociology of the arts: exploring fine and popular forms. – Wiley-Blackwell, 2003. – P. 162 – 170.
61. Allen J. Opus Dei: An Objective Look Behind the Myths and Reality of the Most Controversial Force in the Catholic Church. Doubleday Religion / J. Allen. – N.Y., 2005. – 346 p.
62. Almond G. The Civic Culture: Political Attitudes And Democracy In Five Nations / G. Almond, S. Verba – L.: Sage, 1989 – 203 p.
63. Ang S. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis, with Special Reference to Education / S. Ang, L. Van Dyne – 2-d ed. – N. Y.: Columbia University Press for NBER, 2008. – 235 p.
64. Angell R. Science, sociology, and education / R. Angell // The Journal of Educational Sociology. – Vol. 1, No. 7. – 1928. – 406 – 413 p.
65. Ankerl G. Coexisting Contemporary Civilizations: Arabo-Muslim, Bharati, Chinese, and Western / G. Ankerl. – Geneva.: INU PRESS, 2000. – 252 p.
66. Appiah A.K. Cosmopolitanism: Ethics in a World of Strangers / A. K. Appiah. – N. Y.: W.W. Norton, 2006. – 313 p.
67. Archer M.S. Culture and Agency: The Place of Culture in Social Theory / M. S. Archer. – C.: Cambridge University Press, 1988. – 344 p.
68. Archer M.S. Social Origins of Educational Systems / M. S. Archer. – L: Sage, 1979. – 327 p.
69. Archer M.S. Sociology for One World: Unity and Diversity / M. S. Archer // International Sociology. – Vol. 6, № 2. – 1991. – P. 14 – 21.
70. Archibugi D. A. League of Démocraties or a Démocratie United Nations / D. A. Archibugi // Harvard International Review. – October 2008. – P. 8 –16.
71. Archibugi D. A. Opening to the World: International Cooperation in Science and Technology / D. A. Archibugi / European Commission. European Research Area // Journal of Global Policy. – Vol. 1, no. 2