КОРУПЦІЯ: СУТНІСТЬ, УМОВИ ІСНУВАННЯ, МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

САПЕЛКІН ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 316.013:316.343.6

КОРУПЦІЯ: СУТНІСТЬ, УМОВИ ІСНУВАННЯ,
МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ

22.00.04 — спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Саєнко Юрій Іванович,
доктор економічних наук,
професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження корупції 13
1.1 Історичні та соціальні умови еволюції корупції 13
1.2 Сутність та поняття корупції 26
1.3 Функціональні особливості корупційних процесів 50
Висновки до розділу 1 63
Розділ 2 Корупція як соціальне явище 65
2.1 Умови та чинники існування корупції 65
2.2 Суб’єкти корупційної діяльності 85
2.3 Стан та репродукування корупції в Україні 104
Висновки до розділу 2 141
Розділ 3 Антикорупційна політика в Україні: умови та механізми протидії 144
3.1 Пріоритети державної політики протидії корупції 144
3.2 Зміст і напрями боротьби з корупцією 161
3.3 Регулятивні механізми антикорупційної діяльності 181
Висновки до розділу 3 191
Висновки 194
Список використаних джерел 199

ВСТУП

Актуальність теми. Успішність модернізаційних соціальних змін в Україні потребує розв’язання нагального завдання – виявлення чинників загрози розвитку суспільства, з’ясування сутності й еволюції негативних соціальних явищ, що перешкоджають цьому процесу, та пошуку механізмів їхнього подолання.
За умов слабких демократичних традицій, недосконалості національного законодавства, неефективності владних структур і недостатнього рівня політико-правової й економічної культури значної частини громадян одним із найнебезпечніших негативних явищ є корупція. Вона проникає в усі сфери суспільного життя, створює соціальну напруженість та економічні колізії, сприяє поширенню нелегітимних видів соціальних практик і організованої злочинності, породжує у населення невпевненість щодо здатності влади здійснювати організаційні та практичні заходи, спрямовані на оздоровлення суспільної ситуації. Корупція загрожує національній безпеці, реально протиставляється конституційному та суспільному ладу, є причиною масштабного зростання «тіньової» економіки, пронизує владні інституції, втягуючи у свої тенети політичних і громадських діячів та державних службовців різного рангу, і створюючи передумови для розростання тінізації всіх сфер суспільного життя.
Ризикогенність корупції, а особливо неефективність результатів боротьби з нею державних правоохоронних відомств зумовлюють необхідність глибокого осмислення цього феномену, певного дистанціювання від формально-юридичного його розуміння, оскільки підґрунтя цього негативного явища виходить далеко за межі правового контексту, сягаючи глибинних соціальних, політичних та економічних процесів. Саме тому автор акцентує увагу на аналізі корупції як соціального явища в контексті змін, які відбуваються в українському суспільстві, визначенні сутності, змісту і форм, функціональних особливостей, основ її існування та поширення.
Корупція – це міжнародне явище, притаманне тією чи іншою мірою всім країнам. Тому доцільно враховувати світовий досвід запобігання корупції на міжнародному рівні та в окремих країнах, а також політичні, правові, організаційно-управлінські заходи, що здійснюються відповідними владними органами й інституціями з метою зменшення можливостей і звуження меж прояву цього негативного явища.
Нагальним також є питання вдосконалення соціального механізму громадського контролю за діяльністю владних інституцій, забезпечення гласності їх роботи, всебічної поінформованості населення та врахування суспільної думки, що уможливить проведення активної і виваженої антикорупційної політики. Саме тому з метою об’єктивного й адекватного сприйняття процесів, що відбуваються в українському суспільстві, виявлення різних векторів їх спрямування і соціальних наслідків, дане дослідження орієнтується на соціологічний аспект, на з’ясування характеру об’єктивних і суб’єктивних чинників корупції. Критичне осмислення складності та суперечностей транзитного суспільства, наукові пошуки фахівців-суспільствознавців і практичні рекомендації щодо подолання цього явища в Україні обумовлюють необхідність органічного зв’язку теоретико-прикладного спрямування обраної теми з аналізом соціальних реалій.
Стан наукової розробки проблеми визначається недостатнім рівнем дослідження еволюції та фактичного стану корупції в країні; виявлення негативного впливу на державне управління, реалізацію принципів рівності й соціальної справедливості; визначення ступеню реальної загрози верховенству закону, демократії та правам людини, а також стабільності демократичних інститутів і моральних підвалин суспільства в цілому. Сьогодні визнано, що корупція – багатоаспектний феномен, дослідженням якого займаються економісти, правознавці, соціологи, психологи та інші фахівці. Вона має численні форми й різновиди, проявляючи себе в більшості сфер сучасного суспільного життя. Нині постійно зростає масштаб цього явища, наразі досить складно охопити системно всю різноманітність аспектів і питань, пов’язаних із корупцією. Невизначеність цього феномену у вітчизняній соціологічній науці свідчить про відставання наукових пошуків від соціальних викликів — системного наукового дослідження корупції як соціального явища, визначення дієвих механізмів її подолання та створення соціального простору для реалізації в суспільній практиці визначальних принципів демократії, державного суверенітету, верховенства права й закону, соціальної відповідальності влади та соціального контролю громадськості.
Корупція має глибокі історичні корені, оскільки вона виникає в процесі становлення соціального інституту державності та розвивається разом з професійним управлінським апаратом, будучи найнебезпечнішою формою нелегальних відносин у суспільстві. Її негативний вплив на морально-етичний стан суспільства відмічали ще Платон, Аристотель, Фукідід, Макіавеллі.
Лише у ХХ ст. корупцію починають досліджувати як соціально детерміновану сферу відносин. Вона стає предметом дослідження економістів, правників та соціологів. Такі вчені, як В. Бабкін, М. Мокляк, О. Мироненко, Ю. Римаренко, Ф. Рудич, Ю. Саєнко, В. Сіренко, Ж. Тощенко, Ю. Филиппов та інші, досліджували сутність і механізм взаємодії громадянського суспільства й правової держави, питання вдосконалення влади та її управлінських структур з метою гарантування й забезпечення природних прав і свобод людини.
Заслуговують на увагу дослідження проблем генези й особливостей корупції (В. Журавський, М. Михальченко, И. Клямкин, Л. Тимофеєв, В. Добреньков, А. Кравченко, Ю. Привалов), в яких ці питання вивчаються у зв’язку з процесами масштабної модернізації політичних, правових і економічних інститутів у країнах перехідного типу.
Безпосередньому аналізу корупції як соціально-політичного та правового явища присвятили праці такі відомі вітчизняні й зарубіжні фахівці як К. Абдиев, Г. Аврех, М. Бартошин, А. Бутенко, А. Гуров, М. Мельник, К. Сурков, Ю. Тихомиров, Л. Рознер, G. Albini, J. Martin, R. Rogers, J. Senturiya, G. Myrdal, S. Rose-Ackerman та інші.
Вагомий внесок в соціологічну інтерпретацію корупції зробили такі науковці, як S. Alatas, D. Jones, J. Hellman, А. Быстрова, Е. Ожиганов, В. Радаев, М. Сильвестрос, Г. Сатаров та інші.
Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, у яких розглядаються суттєві аспекти актуальної наукової проблеми корупції, необхідно наголосити на відсутності цілісного аналізу, який об’єднав би в собі висвітлення її теоретичних, методологічних, методичних та емпіричних аспектів. Передусім саме у соціологічному контексті недостатньо узагальнено теоретичний досвід вивчення соціальної укоріненості корупційної поведінки, яка виходить за межі правового поля і тотально впливає на соціальні процеси й відносини в суспільстві. З огляду на перманентні зміни в суспільній життєдіяльності потрібен сучасний соціологічний аналіз інституційних та суб’єктних вимірів корупційних процесів в Україні. Недостатньо опрацьовані питання системного підходу до антикорупційних заходів, які не лише запобігали б поширенню корупційних діянь, а й захищали суспільство від наслідків корупції.
Таким чином, складність та багатоаспектність феномену корупції актуалізує наукову проблему – суперечність між потребою щодо системного знання про соціальну сутність, умови існування та соціальні механізми протидії корупції і станом сучасного соціологічного знання щодо неї.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковими темами Інституту соціології НАН України: «Соціально-економічні наслідки тіньової економіки і корупції в Україні» (0107U003156); «Соціальна експертиза політичних, економічних, організаційно-правових проблем корупції в Україні» (0108U002043). Автор брав участь у розробленні концепцій, методики дослідження, інструментарію, в аналізі отриманої інформації, обґрунтуванні пропозицій і рекомендацій.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження полягає в дослідженні феномену та концептуалізації корупції, виявленні соціологічного контексту вивчення і інтерпретації його як системного соціального явища, визначенні умов і чинників існування корупції в Україні, механізмів протидії та пріоритетів антикорупційної державної політики.
Для досягнення мети необхідно розв’язати такі завдання:
– простежити соціальний генезис та розкрити природу корупції як соціального явища і як джерела соціальних загроз для держави і суспільства;
– зіставити методологічні підходи до вивчення корупції у соціальних науках, окреслити напрями та евристичні переваги соціологічного аналізу корупції, здійснити її соціологічну концептуалізацію;
– проаналізувати функціональні особливості корупційних процесів та їхню антисоціальну спрямованість;
– визначити умови і чинники існування корупції під час радикальних перетворень соціально-правових та економічних основ суспільства;
– здійснити аналіз стану, динаміки та відтворення корупції в Україні в процесі реформування економіки, змін в соціальній структурі, майнової диференціації;
– на основі практичних соціологічних та експертних досліджень оцінити стан корупційних відносин в Україні й визначити механізми запобігання і подолання цих явищ;
– запропонувати типологію соціальних суб’єктів корупційних практик та обґрунтувати доцільність її застосування у соціологічному дослідженні корупційної поведінки;
– розглянути специфіку антикорупційної політики в Україні.
Об’єкт дослідження – система соціальних відносин, що породжує корупцію як одну із форм соціальних інституційних деформацій в суспільстві.
Предмет дослідження – сутність і зміст корупції, її еволюція, форми поширення та прояву в суспільстві, особливості й тенденції впливу на соціальні процеси.
Методи дослідження. У процесі роботи використано такі методи: порівняльно-історичний (для відображення еволюції феномену корупції та розуміння цього явища); структурно-функціональний аналіз (в процесі розгляду структури і функцій корупції як різновиду соціальних деформацій); експертне опитування (з метою виявлення раціонально-оціночних суджень щодо критеріїв визначення соціальних індикаторів корупції); масове опитування (для виявлення громадської думки щодо корупції); аналіз нормативних і статистичних документів (для оцінки стану, динаміки та відтворення корупції в Україні та ефективності існуючих технологій боротьби з корупцією і відповідних запобіжних заходів).
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали політичної, соціальної й економічної сфер життєдіяльності українського суспільства; дані Соціологічного моніторингу Інституту соціології НАНУ (1992–2008 рр.); результати соціологічних досліджень, проведених ДП «Центр соціальних експертиз» ІС НАНУ: м. Львів (n = 400), м. Донецьк (n = 400) – 2005 р.; м. Стрий (n = 400), м. Мелітополь (n = 400) – 2007 р.; м. Володимир-Волинський (n = 400), м. Кам’янець-Подільський (n = 400), м. Мелітополь (n = 400) – 2008 р.; експертного опитування (n = 100) – 2006 р.; Київським міжнародним інститутом соціології (n = 10580) – 2007 р.; Всеукраїнською соціологічною службою (n = 2400) – 2006–2007 рр. тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає у соціологічній концептуалізації корупції як соціального явища на матеріалах емпіричних досліджень, що дає змогу виявити умови і чинники існування і репродукування корупції в Україні, визначити соціальні механізми протидії корупції та пріоритети антикорупційної державної політики.
Вперше:
– у вітчизняній соціології визначена інституціоналізація корупції як системна соціальна проблема, що обумовлено станом ціннісно-нормативної та інституціональної підсистем суспільства. Обґрунтована соціологічна інтерпретація корупції як одного із найбільш деструктивних явищ системного характеру, що діє в перехідному періоді та негативним чином впливає на усі сфери суспільства;
– запропонована концепція наукової інтерпретації поняття корупції на основі трьох підходів: а) атрибутивний – за сукупністю особливих властивостей, якостей, ознак; б) функціональний – за проявами певних дій, які визначають специфіку цього явища; в) реляційний – за співвідношенням з іншими змістовно близькими поняттями (хабарництво, тіньова економіка тощо);
– в рамках соціологічного контексту та на основі емпірики визначені суто українські риси корупції в усіх сферах суспільного життя: а) корупція практикується у сфері управління й політики з використанням привілейованого становища (посада, повноваження тощо) всупереч державним, соціально-економічним інтересам; б) корупція деформує суспільну мораль за недостатністю соціального контролю; в) зрештою, корупція деформує соціокультурну сферу життя.
– запропонована система узагальнених соціальних показників корупційних практик: неформальні платежі за призначення на керівні посади (ділова корупція); чиновницька практика вимагання хабарів (адміністративна корупція); міжфірмові підкупи працівників комерційних організацій (корпоративна корупція); подарунки й хабарі населення обслуговуючим інстанціям (побутова корупція), що дає змогу системно охопити явища корупції.
Удосконалено:
– характеристику значущих причин корупції для країн перехідного типу, зокрема України: економічний занепад, політична нестабільність, невизначеність соціального вибору в суспільному житті, нерозвиненість владних структур та інституцій громадянського суспільства, слабкість демократичних традицій, непрозорість дій влади, неефективна громадська участь у процесах протидії корупції;
– соціологічне визначення корупції як складного і багатоаспектного явища: а) вона є специфічним продуктом соціального життя; б) має свою соціальну ціну, яку сплачує суспільство; в) істотно впливає на найважливіші соціальні процеси; г) має глобальний характер; д) адаптується до нових соціальних реалій, постійно видозмінюючись та мімікруючись.
Дістало подальшого розвитку:
– визначення специфіки репродукування корупції в Україні, що здійснюється на трьох рівнях: адміністративна корупція (тиск державних чиновників на бізнес); непряме часткове захоплення влади (підкуп посадових осіб, лобіювання державними інститутами вигідних законів, указів, положень, рішень); системний вплив економічних і політичних суб’єктів корупційного спрямування на правове і регуляторне середовище;
– діагностування соціальних практик та визначення механізмів протидії корупції в суспільстві за трьома стратегіями: усвідомлення, запобігання, викорінення. Обґрунтована послідовність етапів боротьби з явищами корупції в суспільстві: усвідомлення загрози корупційних дій і неприпустимості корупції та переконання в цьому суспільства і влади (усвідомлення); ліквідація причин, що її породжують та вдосконалення механізмів соціальної регуляції і соціального контролю (запобігання); застосування санкці1 до корупціонерів й захист решти населення від наслідків корупції (знищення).
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів роботи полягає в тому, що вони мають бути використані у подальших системних теоретико-методологічних і прикладних дослідженнях корупційних практик для з’ясування впливу корупції на соціальні процеси у суспільстві, розв’язання завдань антикорупційної державної політики.
Практична цінність роботи зумовлена її спрямованістю на виявлення больових точок суспільства, механізмів зняття соціальної напруженості, поліпшення організації життєдіяльності та соціального захисту населення з метою вдосконалення соціальних відносин. Матеріали дисертації цілком придатні для розробки державних програм протидії корупції, а також нормативно-правових документів із питань соціальної безпеки.
Особистий внесок здобувача. В опублікованих зі співавторами працях особисто здобувачеві належить: у публікації «Теневая экономика и коррупция в Украине» (Ю. Привалов, Ю. Сапелкін) – аналіз соціальних, політичних, економічних проблем корупції в Україні; у публікації «Тіньова економіка і корупція в Україні: сучасний стан і проблеми боротьби з ними» (Ю. Привалов, Ю. Сапелкін) – виявлення об’єктивних і суб’єктивних передумов корупції; у публікації «Тіньова економіка і корупція в Україні» (Ю. Привалов, Ю. Сапелкін) – визначення антикорупційних заходів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи обговорювались на Міжнародній конференції «Тіньова економіка: соціальні проблеми неофіційної економічної діяльності в Україні» (Київ, 2000); зустрічі Міжнародної коаліції «Общественность против «тени» и коррупции» (Київ, 2000).
Публікації. Основні наукові результати роботи викладено у 5 працях у наукових виданнях, 2 праці в інших виданнях додатково відображають їх.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках відображені результати дослідження в контексті поставлених мети й завдань роботи. Теоретичний аналіз проблеми та результати емпіричного дослідження дали змогу зробити такі узагальнення:
1. У сучасній соціологічній теорії наукові дослідження соціальних трансформацій, зокрема й корупції, є досить актуальними. Корупція як явище суспільного життя має історичні витоки й соціальні передумови. Еволюція логіки інтерпретації даного феномену така: моральна оцінка цього діяння – правове потрактування терміна – соціальне розуміння явища. Останнє обумовлене тим, що корупція пронизує всі сфери суспільного життя, створює соціальну напруженість та економічні колізії, сприяє поширенню нелегітимних видів соціальних практик і організованої злочинності. Соціальна ризикогенність корупції зумовила необхідність глибокого осмислення цього феномену.
На підставі аналізу існуючих у теорії, вітчизняному й зарубіжному законодавствах, міжнародних правових документах положень щодо визначення поняття корупції нами виділено найтиповіші підходи до розуміння її соціально-правової сутності. Зазначено, що існуюче в соціальній теорії, законодавстві та у практиці його застосування розмаїття визначень поняття «корупція» обумовлюється: а) різним розумінням сутності корупції; б) різними підходами та критеріями, що застосовуються для визначення цього поняття; в) прагненням дати універсальне визначення корупції як соціального явища, політичної, економічної, соціологічної категорії та конкретного протиправного діяння.
Соціологічне потрактування корупції полягає в тому, що корупція виходить за межі виключно правового порушення та, характеризуючи соціальні відносини в суспільстві, належить до розряду найзначніших соціальних деформацій у суспільстві.
2. У нашому дослідженні корупція визначається як багатоаспектне за своєю природою явище, досить поширене в соціальному середовищі, існує в різноманітних видах і має різну мотивацію, а також соціально-економічні, політичні, правові й моральні наслідки. У цьому діянні існує двостороннє правопорушення «діловими партнерами» законів, використання державного службового статусу для збагачення або отримання певних преференцій.
3. Під час розгляду конкретних випадків корупційних взаємодій виділено два аспекти: а) корупція як негативне економічне діяння з використання недосконалості формальних регуляторів для одержання хабара держслужбовцем чи політиком; б) фонова корупція, яка є радше захисним маневром, способом протидії недосконалим нормам бюрократичного регулювання, захисту проти неефективної роботи бюрократичних структур.
4. З’ясовано, що головними умовами існування корупції в Україні є такі: слабкі демократичні традиції; недосконалість національного законодавства; неоперативність владних структур у запобіганні та неефективності протидії корупції; недостатній рівень політико-правової та економічної культури значної частини громадян; слабка зрілість громадянського суспільства.
5. До суттєвих чинників виникнення й існування корупції у дослідженні віднесені такі: а) низька якість та значні упущення державних структур під час розроблення та проведення соціально-економічних реформ; б) відсутність або невідповідна якість антикорупційних законів, інших правових актів; в) існування неформальної альтернативи економічно неефективному, соціально дезорієнтованому регуляторному механізму економічних процесів; г) криміналізація та правопорушництво значної частини владної й політичної еліти; д) моральна деградація певної частини громадян; е) часто-густо невеликий ризик потенційного викривання правоохоронними структурами корупційних дій, а також відсутність енергійних засобів застосування негативних санкцій.
6. Суттєві соціальні зміни в Україні відбуваються не тільки в головних сферах життєдіяльності громадян із проголошенням нових політичних та економічних їх прав. У дисертації відмічено також зростання простору для неправових практик, соціальних деформацій, а відтак, і корупційних діянь. У цьому плані узагальнені та виділені суб’єкти корупційних процесів на трьох рівнях: макрорівень (вищі владні структури); мезорівень (система державного управління та бізнесові структури); мікрорівень (пересічні громадяни, які успадковують певні традиції і звичаї або користуються тими, що насаджуються штучно).
7. З’ясовано, що розуміння корупції як негативного всезагального явища економічного й соціального життя суспільства доцільно сприймати як феномен, сталу складову української моделі соціально-економічних і політичних відносин, що функціонує у площині девіантної поведінки, яка сьогодні стала майже нормою. За цих умов корупція виявляється у двох формах: а) породжена державою (тобто дією державних органів); б) ініційована недосконалими правовими, політичними, економічними нормами та соціокультурними цінностями регуляції життєдіяльності соціуму.
8. Державна політика, спрямована проти корупції, повинна стати постійною складовою владної уваги. На практиці це означає, що доцільно невідкладно розробити й реалізувати інноваційну комплексну антикорупційну програму, яка не може залежати від політичної кон’юнктури. Тому її головні аспекти, насамперед інституційні, вимагають державного підходу й ефективної законодавчої підтримки. Розроблення й реалізація такої програми має базуватися на точному, обґрунтованому розумінні природи корупції, на аналізі причин невдачі боротьби з нею, усвідомленні наявних передумов та перешкод, на зрозумілих і продуктивних принципах.
9. На нашу думку, значна частина антикорупційних зусиль має бути зосереджена у сфері законотворчої діяльності, де особливим напрямом є вдосконалення чинного законодавства, а саме: а) подолання протиріч та «невизначеностей» у чинному законодавстві; б) «закриття» численних відсилаючих норм у діючих законах; в) диференціювання дій, які законодавчо кваліфікуються як корупційні; г) перегляд шкал мита, штрафів, оскільки досить великі штрафи неефективні, як і надто низькі. Тому стимулюються ухиляння від них за допомогою хабара.
10. Вирішення проблеми корупції передбачає необхідність координації двох головних напрямів державної протидії: а) запобігання та розв’язання конфлікту інтересів (службовець–клієнт); б) регламентація надання державних послуг разом із контролем за доходами й майном чиновників.
Ці напрями повинні бути методологічно, термінологічно, організаційно пов’язані, що означає: а) в обох напрямах слід використовувати чітку, однотипну термінологію для усунення колізій норм права; б) мають бути сумісні визначення суб’єктів корупційних дій; в) організаційні схеми і структури для забезпечення протидії корупції повинні бути побудовані в однаковий спосіб; г) експертно-методологічне супроводження заходів щодо протидії корупції треба постійно синхронізувати.
11. Світовий досвід свідчить, що фундаментом стабільності суспільних відносин і соціально схвалюваної поведінки є соціальний контроль, можливий лише за умов тісної співпраці представників правоохоронних органів, громадських об’єднань і розвиненого приватного сектору. Дійовим інструментом подолання корупції є також ефективний розвиток місцевого самоврядування, зростання рівня свідомості й активності місцевих територіальних громад, політико-правової культури громадян. Отже, процес подолання корупції повинен набути системного характеру, охоплювати всі сфери суспільного життя – політичну, соціальну, правову, економічну та соціокультурну.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврех Г. Мздоимство и лихоимство на переходе к рынку / Г. Аврех, В. Овчинский // Наш современник. – 1992. – № 12. – C. 105–111.
2. Азаров М. Я. Обмеження корупції та «тіньової економічної діяльності: проблеми і перспективи» / М. Я. Азаров // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2001. – № 4. – C. 10–21.
3. Аналітична довідка «Боротьба з корупцією. Роль бізнесу в Україні». – К. : Фарбований лист, 2011. – 51 с.
4. Аникин А. Противодействие коррупции / А. Аникин // Законность. – 2006. – № 11. – С. 2–4.
5. Антикоррупционная политика : справ. / под ред. А. В. Малько. – М. : ТК Велби : Проспект, 2005. – 384 с.
6. Астанин В. В. Организованная коррупция / В. В. Астанин // Организованная преступность, терроризм, коррупция в их проявлениях и борьба с ними. – М. : Рос. криминолог. ассоциация, 2005. – С. 158–163.
7. Астафьев Л. В. К вопросу о понятии коррупции / Л. В. Астафьев // Коррупция в России: состояние и проблемы : Науч.-практ. конф.,
26–27 марта 1996 г. : материалы конф. ; вып. 2. – М. : НИиРИО Моск. ин-та МВД России, 1996. – С. 119–123.
8. Барсукова С. Ю. Коррупция: научные дебаты и российская реальность / С. Ю. Барсукова // Общественные науки и современность. – 2008. – № 5. – C. 36–58.
9. Бергер П. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. – М. : Моск. философ. фонд : Academia–Центр : Медиум, 1995. – 323 с.
10. Бинецкий А. Коррупция / Бинецкий А. – М. : Известия, 2005. – 344 с.
11. Бізнес-середовище в Україні [Електронний ресурс] // Міжнародна фінансова корпорація. – 2003. – Вересень. – Режим доступу : http://www.leasing.org.ua/files//documents/Survey_2003_full_ukr.pdf.
12. Бова А. А. Бізнес та корупція в країнах з перехідною економікою / А.А. Бова // Український соціум. – 2005. – № 5–6. – C. 22–37.
13. Бова А. Корупція у суспільстві, що трансформується / А. Бова // Політичний менеджмент. – 2006. – № 3. – С. 141–152.
14. Борисов В. Громадянське суспільство та питання подолання корупції / В. Борисов, О. Кальман // Вісник Академії правових наук. – 2005. – № 2 (41). – С. 168–173.
15. Быстрова А. С. Феномен коррупции: некоторые исследовательские подходы / А. С. Быстрова, М. В. Сильвестрос // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2000. – Т. 3, № 1. – C. 83–101.
16. Вебер М. Избранные произведения / Вебер М. ; пер. с нем. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с.
17. Волженкин Б. В. Коррупция / Волженкин Б. В. – СПб. : Санкт-Петербург. юрид. ин-т Ген. прокуратуры РФ, 1998. – 44 с.
18. Галкін О. Антикорупційне законодавство потребує кардинальних змін / О. Галкін // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 8. – С. 8–12.
19. Гамбетта Д. Коррупция: аналитический обзор / Д. Гамбетта // Коррупция. – 2005. – Вып. 7, ч. 1. – C. 41–44.
20. Дело о 440 млрд: Портрет российской коррупции [Электронный ресурс] // Новая газета. – 2002. – 29 июля. – Режим доступа : http://novayagazeta.ru/rassled/400mlrd/n54n-s16.shtml.
21. Джонс Д. Что стоит за «загребущей рукой» правительства в переходном периоде / Д. Джонс, Дж. Хеллман, Д. Кауфман // Трансформация. – 2000. – № 2. – С. 8–12.
22. Добреньков В. И. Фундаментальная социология : в 15 т. Т. 6 : Социальные деформации / В. И. Добреньков, А. И. Кравченко. – М. : ИНФРА, 2005. – 1074 с.
23. Дудоров О. Корупція. Варіації на тему хабарництва / О. Дудоров // Віче. – 1994. – № 8. – C. 51–54.
24. Журавський В. С. Корупція в Україні – не політика / Журавський В.С., Михальченко М.І., Михальченко О.М. – К. : Фенікс, 2007. – 362 с.
25. Закон України «Про боротьбу з корупцією» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266, 268.
26. Законодавство про боротьбу з корупцією. – Х. : Одіссей, 2005. – 398 с.
27. Заславская Т. И. Социальные механизмы трансформации неправовых практик / Т. И. Заславская, М. А. Шабанова // Общественные науки и современность. – 2001. – № 5. – C. 5–24.
28. Іващенко О. Новий інституціоналізм в економічній соціології: теоретичні засади дослідницьких можливостей / О. Іващенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2003. – № 1. – С. 60–70.
29. Іващенко О. Робота і практика в суспільстві, що трансформується, у пошуках нових стандартів / О. Іващенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 2. – C. 160–164.
30. Как коррупция влияет на экономику? [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://dist-economics.eu.spb.
31. Камлик М. Корупція в Україні / М. Камлик, Є. Невмержицький. – К. : Знання : КОО, 1998. – 187 с.
32. Карвер А. Конфликт интересов как составная часть коррупции / А. Карвер // Чистые руки. – 2000. – № 4. – С. 94–98.
33. Катаев Н. А. Коррупция (уголовно-правовой и криминологический аспект) : учеб. пособие / Н. А. Катаев, Л. В. Сердюк. – Уфа : ВЭГУ и УВШ МВД РФ, 1995. – 223 с.
34. Кауфман Д. Корупція в тумані двозначності / Д. Кауфман // Політика і час. – 1998. – № 1. – C. 58–65.
35. Кирпичников А. И. Российская коррупция / Кирпичников А. И. –
3-е изд., испр. и доп. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 439 с.
36. Ключевский В. О. Терминология русской истории / Ключевский В. О. – М. : Мысль, 1989. – Т. 4. – 344 с.
37. Клямкин И. Теневая Россия. Экономико-социологическое исследование / И. Клямкин, Л. Тимофеев. – М. : Рос. гос. гуманитар.
ун-т, 2000. – 595 с.
38. Комарова А. І. Україна: соціально-економічне, політичне становище і проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю і контрабандою / Кол. авт.: А. І. Комарова (кер.) та ін.; // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. – К. : НДІ «Пробл. людини», 1999. – Т. 11. – С. 12–29.
39. Корупція в Україні. – Х. : Ін-т приклад. гуманітар. досліджень. 2004. – 112 с.
40. Кривобоков В. А. Коррупция вчера и сегодня / Кривобоков В. А. – Х. : Фолио, 2001. – 205 с.
41. Кужель О. В. Корупція і розвиток малого бізнесу / О. В. Кужель // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 2. – C. 138–154.
42. Кузяков О. Деловой климат в 2004–2006 годах: шаг вперед и два назад? / О. Кузяков, М. Максимов // Зеркало недели. – 2006. – 28 окт. – С. 1–3.
43. Куценко О. Україна у трансформаційних процесах: Quo vadis? / О. Куценко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. – № 1. – C. 18–32.
44. Кучерів І. Корупція і подальший розвиток України / І. Кучерів // Україна в сучасному світі. – К. : Стилос, 2003. – С. 289–291.
45. Латов Ю. В. Обзор индексов коррупции / Ю. В. Латов // Коррупция. – 2005. – Вып. 7, ч. 1. – C. 7–18.
46. Латов Ю. В. Эта многоликая коррупция… / Ю. В. Латов // Коррупция. – 2005. – Вып. 7, ч. 1. – C. 108–114.
47. Лопатин В. Н. О системном подходе к антикоррупционной политике / В. Н. Лопатин // Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 23–36.
48. Мазаев Ю. Н. Социальные отношения коррупции [Электронный ресурс] / Ю. Н. Мазаев // По материалам социологических исследований. – Режим доступа : http://publicverdict.ru/topics/police/sociol.html.
49. Мазур И. Коррупция как институт теневой экономики / И. Мазур // Экономика Украины. – 2005. – № 8. – C. 70–79.
50. Мандибура В. О. «Тіньова» економіка України та напрями законодавчої стратегії її обмеження // В. О. Мандибура. – К. : Парламент. вид-во, 1998. – 135 с.
51. Марущак А. Боротьба з корупцією в Україні у сфері доступу громадян до інформації / А. Марущак // Персонал. – 2007. – № 11. – С. 104–107.
52. Мельник М. Корупція як соціальне явище / М. Мельник // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 1. – С. 63–68.
53. Мельник М. І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії) / Мельник М. І. – К. : Юрид. думка, 2004. – 260 с.
54. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії / Мельник М. І. – К. : Атіка, 2001. – 304 с.
55. Мельник М. І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства / Мельник М. І. – К. : Парламент. вид-во, 2000. – 256 с.
56. Михальченко А. Коррупция, олигархи, кланы: проблемы определения понятий, влияние на развитие Украины / А. Михальченко // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї ; вип. 2. – К. :
Ін-т політ. і етнонац. досліджень НАН України, 2000. – C. 184–187.
57. Невмержицький Є. Корупція як економічне явище / Є. Невмержицький // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – № 11. – С. 10–20.
58. Нестерцев В. Д. Борьба с коррупцией как один из факторов привлечения иностранных инвестиций / В. Д. Нестерцев // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект : cб. науч. трудов. – Донецк : Донбассинвест, 2000. – № 3. – С. 74–76.
59. Ожиганов Е. Н. Понятие и структура коррупции / Е. Н. Ожиганов // Социология власти : информ.-аналит. бюллетень. № 1 : Социальные права российских граждан и их реализация. – М. : Изд-во РАГС, 1999. – С. 60–66.
60. Олимпиева И. Фоновая коррупция в сфере малого и среднего бизнеса: «оружие слабых»? / И. Олимпиева // Борьба с ветряными мельницами? Социально-антропологический подход к исследованию коррупции / сост. и отв. ред. И. Б. Олимпиева, О. В. Паненко. – СПб. : Алетейя, 2007. – C. 213–229.
61. Олсон М. Возвышение и упадок народов: экономический рост, стагфляция, социальный склероз / Олсон М. – Новосибирск : ЭКОР, 1998. – 472 с.
62. Омельченко С. Корупція з точки зору різних культур світу / C. Омельченко // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 3. – С. 54–57.
63. Осика М. І. Проблеми корупції у Великобританії / М. І. Осика // Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією : Круглий стіл, 5 черв. 1998 р., м. Харків / відп. ред. О. Г. Кальман, Л. В. Дорош. – Х. : 1998. – С. 71–74.
64. Основы борьбы с организованной преступностью / под ред. В. С. Овчинского, В. Е. Эминова, Н. П. Яблокова. – М. : ИНФРА, 1996. – 263 с.
65. Паляниця А. Дослідження бізнес-середовища України / Паляниця А. – S.L., 2004. – 53 с.
66. Паніна Н. Українське суспільство 1992–2006 : Соціологічний моніторинг / Н. Паніна. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2006. – 94 с.
67. Папава В. Об экономике коррупции в посткоммунистических странах / В. Папава // Общество и экономика. – 2001. – № 9. – С. 105–112.
68. Паращевін М. Соціальна солідарність в українському суспільстві: тенденції змін / Паращевін М. – К. : Ін-т соціології НАНУ, 2004. – C. 448–457.
69. Писковый В. Сделка после тендера? / В. Писковый // Зеркало недели. – 2007. – № 16–17 (645–646), 28 апр. – С. 9.
70. Політична корупція перехідної доби. Скептичний погляд / пер. з англ.; за ред. С. Коткіна, А. Шайо. – К. : К.І.С., 2004. – 440 с.
71. Попередження злочинності та кримінальне правосуддя у контексті розвитку: реалізації та перспективи міжнародного співробітництва // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / за ред. Б. Романюка, М. Камлика. – К. : Школяр, 1999. – C. 9–17.
72. Попова І. Ще один універсальний закон бюрократії? (Хабарництво як побічний продукт взаємодії влади і громадян) / І. Попова // Соціологія, теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 2. – C. 36–52.
73. Поповіч В. М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки : [монографія] / В. М. Поповіч. – Ірпінь : Академія держ. податк. служби України, 2001. – 524 с.
74. Привалов Ю. Теневая экономика и коррупция в Украине / Ю. Привалов, Ю. Сапелкин // Общество и экономика. – 2001. – № 9. – С. 113–137.
75. Привалов Ю. Тіньова економіка і корупція в Україні / Ю. Привалов, Ю. Сапелкін // Розбудова держави. – 1998. – № 9/10. – C. 22–28.
76. Привалов Ю. Тіньова економіка і корупція в Україні / Ю. Привалов, Ю. Сапелкін // Розбудова держави. – 1998. – № 11/12. – C. 30–38.
77. Привалов Ю. О. Тіньова економіка і корупція в Україні: сучасний стан і проблеми боротьби з ними / Ю. О. Привалов, Ю. В. Сапелкін // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття : [кол. монографія] / за ред. М. О. Шульги. – К. : Ін-т соціології НАН України, 1999. – C. 184–213.
78. Противодействие коррупции: разрешение конфликта интересов / под ред. М. Б. Горного, А. И. Волкова. – СПб. : Норма, 2005. – 204 с.
79. Прохоренко О. Я. Організаційно-правові аспекти та стан протидії корупційним проявам у системі державної служби України / О. Я. Прохоренко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 6. – C. 43–51.
80. Пустовойт Р. Трансформационный кризис в Украине: оценка с позиций институциональной теории / Р. Пустовойт // Экономика Украины. – 2004. – № 1. – C. 31–44.
81. Рогоу А. А. Власть, коррупция и честность / А. А. Рогоу, Г. Д. Лассуэл ; пер. с англ. Т. Н. Cамсоновой. – М. : РАГС, 2005. – 176 с.
82. Роуз-Аккерман С. Коррупция и государство. Причины, следствия, реформы / Роуз-Аккерман С. ; пер. с англ. О. А. Алякринского. – М. : Логос, 2003. – 356 c.
83. Роуз-Екерман С. Корупція та урядування. Причини, наслідки та зміни / Роуз-Екерман С. ; пер. з англ. С. Кокізюк, Р. Ткачук. – К. : К.І.С., 2004. – 296 с.
84. Сапелкин Ю. Как обуздать коррупцию / Ю. Сапелкин // Тіньова економіка: соціальні проблеми неофіційної економічної діяльності в Україні (доповіді міжнародної конференції) : зб. – К. : Ін-т соціології НАНУ, 2000. – С. 127–130.
85. Сапелкін Ю. В. Тіньова економіка як соціально-економічний феномен / Ю. Сапелкін // Соціальні виміри суспільства; вип. 10. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2007. – С. 212–222.
86. Сапелкін Ю. Корупція як фактор ризику для національної безпеки України / Ю. Сапелкін // Чорнобиль і соціум ; вип. 10. – К. : Фоліант, 2004. – C. 135–149.
87. Сапелкін Ю. Розвиток тіньової економіки в Польщі і в Україні в пострадянський період / Ю. Сапелкін // Соціальні виміри суспільства : зб. наук. робіт молодих науковців ; вип. 4. – К. : Стилос, 2001. – С. 128–142.
88. Сатаров Г. А. Некоторые задачи и проблемы социологии коррупции / Г. А. Сатаров // Социология и коррупция : Науч.-практ. конф., 20 марта 2003 г., г. Москва. – М. : РНОПЭ, 2003. – С. 28–36.
89. Свиридов Б. Недосконале законодавство – шлях корупції / Б. Свиридов // Юридична газета. – 2005. – № 23. – С. 7.
90. Серьогін С. М. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством : [монографія] // С. М. Серьогін. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2003. – 454 с.
91. Сиренко В. Ф. Интересы и власть / Сиренко В. Ф. – К. : Оріяни, 2006. – 534 с.
92. Скотт Дж. Анализ коррупции в развивающихся странах / Дж. Скотт // Борьба с ветряными мельницами? Социально-антропологический подход к исследованию коррупции / сост. и отв. ред. И. Б. Олимпиева, О. В. Паченков. – СПб. : Алетейя, 2007. – С. 17–54.
93. Скофенко А. Взяткономика / А. Скофенко // Зеркало недели. – 1996. – 16 нояб.
94. Слесарева Г. Ф. Гражданское общество в истории политической мысли Европы: от античности до первой трети ХIХ века / Г. Ф. Слесарева // Международный исторический журнал. – 2000. – № 10. – C. 11–25.
95. Стан корупції в Україні. Результати загальнонаціонального дослідження 2007 року. – К. : Київський міжнародний інститут соціології. – 2007. – 44 с.
96. Суховарова Е. Л. Трансформация коррупции в условиях перехода к рынку / Е. Л. Суховарова, А. В. Нестеров // Коррупция в России: состояние и проблемы. – М. : ИНФРА, 1996. – C. 59–63.
97. Таций В. Я. Научное обеспечение путей противодействия коррупции в Украине / В. Я. Таций, В. И. Борисов // Громадська експертиза. Актуальні проблеми боротьби з корупцією в Україні. – 2004. – Вип. 4. – C. 42–52.
98. Тимофеев Л. Институциональная коррупция / Тимофеев Л. – М. : Рос. гос. гуманитар. ун-т, 2000. – 365 с.
99. Ткач В. Корупція серед державних службовців: реалії, шляхи подолання / В. Ткач // Вісник державної служби України. – 2004. – № 4. – С. 15–19.
100. Тучак Р. М. Корупція як соціально-правове явище / Р. М. Тучак // Актуальні проблеми державного управління. – 2006. – № 3 (30). – С. 203–209.
101. Україна в 2006 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку : Експертна доповідь. – К. : Славутич-Дельфін, 2007. – 255 с.
102. Українське суспільство 1994–2004. Моніторинг соціальних змін. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2004. – 705 с.
103. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Фукуяма Ф. – М. : ACT, 2004. – 374 с.
104. Халецький А. В. Корупція в системі економічних загроз: завдання регіонального управління / А. В. Халецький // Актуальні проблеми державного управління. – 2005. – № 2, ч. 1 (24). – С. 104–109.
105. Хейнеман П. С. Освіта і корупція / П. С. Хейнеман // Управління освітою. – 2005. – № 17. – С. 4–5.
106. Хеллман Дж. Лови момент, прихвати немного государства. Скупка государства, коррупция и влияние в странах с переходной экономикой / Дж. Хеллман, Д. Джонс, Д. Кауфман // Рабочие документы по исследованию экономической политики № 2444. – Вашингтон : Мировой банк, 2000. – Сентябрь.
107. Хессел М. Разворовывание государства и всего остального. Обзор коррупции в посткоммунистическом мире / М. Хессел, К. Мерфі // Коррупция. – 2005. – № 7/1. – С. 85–92.
108. Ходорівська Н. Ситуаційні негативи повсякденності та адаптаційні ресурси людини / Н. Ходорівська // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 4. – С. 140–157.
109. Цирель С. Экономический рост и информационные технологии: компаративистский подход / С. Цирель // Вопросы экономики. – 2004. – № 11. – С. 90–97.
110. Чиновникам порвут карманы // МК в Украине. – 2005. – 9–16 февр. – С. 7.
111. Чубенко І. В. Використання зарубіжного досвіду запобігання корупції в Україні / І. В. Чубенко // Четверті юридичні читання. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2008. – С. 269–271.
112. Шабанин В. А. Политика и преступность / В. А. Шабанин // Государство и право. – 1994. – № 4. – C. 41–52.
113. Шабанова М. «Неправовая свобода» и социальная адаптация / М. Шабанова // Свободная мысль. – 1999. – № 11. – С. 48–60.
114. Шангина Л. О стране, государстве и гражданах в переходном возрасте [Электронный ресурс] / Л. Шангина // Зеркало недели. – 2006. – № 31 (310). – Режим доступа : //http://zn.kiev.ua/ie.
115. Яницкий О. Н. Теневые отношения в современной России / О. Н. Яницкий // Социологические исследования. – 2001. – № 5. – С. 148–153.
116. Abuevа J. V. The Contribution of Nepotism, Spoils and Graft to Political Development / J. V. Аbuevа // Tast – West Center Review. – 1996. – № 3. – P. 125–142.
117. Ades А. The New Economics of Corruption / Survey and Some New Rezults / A. Ades, R. Di Tella // Political Studies. – 1997. – № 45. – P. 496–515.
118. Alatas S. H. The Sociology of Corruption: The Nature, Function, Causes and Prezentation of Corruption / Alatas S. – Singapore : D. Moore Press, 1968.
119. Amundsen I. Political Corruption: An Introduction to the Issues / Amundsen I. – Chr. Michelsen Institute, 1999. – 327 p.
120. Bayley D. N. The effects of Corruption in Developing Nation / D. N. Bayley // The Western Political Quarterli. – 1996. – Vol. 19, issue 4. – P. 719–732.
121. Blumer H. Social Problems as Collective Behavior / H. Blumer // Social Problems. – 1971. – № 18 (Winter). – P. 298–306.
122. Chibnall S. World Apart: Notes on the Social reality of Corruption / S. Chibnall, P. Sanders // British Journal of Sociology. – 1974. – Vol. 25, № 28 (June). – P. 126–138.
123. Elliott K. A. Corruption: Zes lecons de la crise asiatigue / K. A. Elliott // Bolitique intern. – 1999. – № 85. – P. 37–48.
124. Friedrich C. J. The Pathology of Politics: Violence, Betrayal, Corruption, Secrecy and Propaganda / C. J. Friedrich. – N. J. : Harper and Row, 1972. – 320 p.
125. Gambetta D. Corruption: An Analitical Map [Еlectronic resource] / D. Gambetta. – 2000. – July. – Аccess mode : http://sociology.ox.ac.uk/papers/corruption.doc.
126. Goude A. W. Framework for the Analysis of Corruption / A. W. Goude, D. A. Stavasage // Crime, low and Social Change. – 1998. – Vol. 29, № 2–3. – Р. 113–159.
127. Heidenheimer A. Political Corruption. А Handbook / Heidenheimer A., Johnston M., Levine V. A. – New Brunswick : Transaction Publishers, 1989. – 348 p.
128. Kaufmann D. Corruption, Governance and Security: Challenges for the Rich Countries and the World / D. Kaufmann // Global Competitiveness Report 2000–2005. – N.J., 2004. – October. – P. 28–95.
129. Leff N. H. Economic Development through Bureaucratic Corruption / N. H. Leff // American Behavioral scientists. – 1964. – Vol. 8, № 3. – P. 45–57.
130. Leyes C. What is the Problem about Corruption? / C. Leyes // Journal of the Problem African Stadies. – 1965. – Vol. 3, № 26. – P. 125–137.
131. McKitrick E. The study of Corruption / E. McKitrick // Sociology and History: Methods / еd. by S.M. Sipset, R. Hofstadter. – N. J. : Basic Books and Publishers, 1968. – P. 358.
132. Meny J. Corruption «finde sincle»: Changemetnt, crise at transformation daes valerrs / J. Meny // Revue internationale des sciences sociales. – 1999. – № 149 (September). – P. 355–466.
133. Ney J. S. Corruption and Political Development: A Cost-Benefit Analisis / J. S. Ney // The American Political Science review. – 1967. – Vol. 1, іssue 2. – P. 417–427.
134. Simon D. Elite Deviance / D. Simon, D. Eitzen. – 3-rd. ed. – Boston etc. : Allyn and Bacon, 1990. – 274 p.
135. Wewer G. Political Corruption: Politic – Lexicon / Wewer G. ; Hsrg. Von E. Holtmann unter Mitarbeit von Heiz Ulrich Brinkmann und Heinrich Pehle. – 2-te, überabeitete und erweiterte Auflage. – München ; Wein : R. Oldenbourg Verlag, 1994. – 554 p.