СОЦІОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОЇ МОЛОДІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису,

ЧИГРИН ВІКТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 316.334.55

СОЦІОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОЇ МОЛОДІ:
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ

Спеціальність 22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора соціологічних наук

Науковий консультант Тарасенко Валентин Іванович,
доктор соціологічних наук, професор

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ
Вступ.3
Розділ І
Сільська молодь як об'єкт соціологічної рефлексії (огляд джерел і наукової літератури................................................................................ 26
Розділ ІІ
Теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження сільської молоді .77
2.1. Методологічні принципи соціологічного вивчення сільської молоді як елементу соціальної структури суспільства за нових умов її буття 77
2.2. Чинники та механізми групоутворення в соціальній структурі суспільства..90
2.3. Поняття та головні якісні характеристики сільської молоді..112
2.4. Зовнішні чинники формування сільської молоді як об'єкту дослідження143
Розділ ІІІ
Ціннісні та соціально-професійні орієнтації сільської молоді153
3.1. Роль і місце ціннісних та соціально-професійних орієнтацій у системі життєвого самовизначення сільської молоді153
3.2. Вплив соціальних інституцій на зміст, характер і тривалість формування ціннісних і соціально-професійних орієнтацій сільської молоді196
3.3. Динаміка змін у процесі формування професійних орієнтацій сільської молоді: аналіз внутрішньогрупових та зовнішніх чинників206
Розділ ІV
Соціальні переміщення та поселенська мобільність сільської молоді239
4.1. Теоретико-методологічний аналіз понять "соціальна мобільність" та "соціальні переміщення"..239
4.2. Чинники впливу на соціальну мобільність сільської молоді252
4.3. Поселенська мобільність сільської молоді та проблема міграційного руху в її середовищі..271
Розділ V
Політична соціалізація, самоідентифікація та політичні орієнтації сільської молоді..318
5.1. Політична соціалізація сільської молоді за умов перехідного суспільства..318
5.2. Особливості політичної самоідентифікації сільської молоді..337
5.3. Електоральні орієнтації й електоральна поведінка сіільської молоді359
Розділ VІ
Соціально-економічна трансформація суспільства та її вплив на становище і процес соціалізації сільської молоді..390
6.1. Загальні детермінанти впливу змін у суспільстві на сільську молодь390
6.2. Аграрна реформа та її вплив на стан і орієнтації сільської молоді.406
6.3. Державна політика стосовно сільської молоді..436
Загальні висновки463
Список використаних джерел472

ВСТУП
Актуальність теми виходить з того, що сьогодні світова соціологія представлена низкою різноманітних концепцій, кожна з яких претендує на узагальнюючі варіанти інтерпретації суспільства та його складових, а також визначення основних чинників розвитку певних суспільних систем, до яких, зокрема, належить суспільство, що знаходиться на шляху соціальних трансформацій. Але намагаючись пристосувати” узагальнення, які повністю спрацьовують в умовах структурованого, стабільного суспільства з певним історичним та культурним корінням, до умов сучасного українського суспільства науковці все частіше вбачають наявні нáтяжки”, які загалом обумовлені тим, що Україна йде своїм історичним шляхом, зрозуміло, сприймаючи позитивний досвід світової спільноти. Щож до спроб деяких політиків автоматично запозичувати положення цих концепцій та доктрин в умови українського суспільства, то такі запозичення, як правило, у кращому випадку, закінчуються прийняттям не працюючих, відірваних від життя «програм суспільного розвитку», а на практиці викликають чисельні девіації функціонування соціальної системи, породжують масову соціальну аномію.
ХХІ століття, початок якого виявився для України своєрідним спробним каменем перевірки на міцність вибору шляху розвитку, характеризується кардинальними змінами в усіх сегментах українського суспільства — економічному, соціальному, політичному та духовному. Воно шукає таку парадигму свого розвитку, яка б об'єднала різні, іноді протилежні інтереси людей, які належать до різних соціальних верств, етнічних і мовних груп, соціально-демографічних, регіональних і поселенських спільнот.
Сьогодні, характеризуючи стан нашого суспільства, його неможливо віднести до жодного завершеного типу, хоч би яку провідну сферу громадського життя ми розглядали.
В економіці — це неусталений конгломерат різноманітних форм власності й типів організації виробництва.
У політиці — це пошук політичного самовизначення за умов протистояння політичних сил усередині країни й складної геополітичної ситуації, що складається внаслідок переформатування біполярного світового простору.
У соціальній сфері — це хитлива сукупність різного роду соціальних утворень, характерною рисою яких є ослаблення властивих радянському суспільству соціальних індикаторів, котрі тривалий час визначали його якісні характеристики, та нестабільність індикаторів, що тільки формуються.
Зрештою, у сфері духовній — це відмова від марксистсько-ленінської ідеології та культури, що базувалася на її постулатах, і одночасна відсутність більш-менш визначеної концепції духовного розвитку суспільства в доступному для огляду майбутньому.
Здавалося б, така ситуація зводить нанівець можливості соціологів у розв'язанні фундаментальних наукових завдань аналізу соціальної структури і соціальних процесів і, тим паче, соціального прогнозування через нестабільний стан суспільства. Утім, на думку автора, такі можливості об'єктивно існують.
По-перше, соціальний організм суспільства має об'єктивно сформовані й доволі сталі соціально-демографічні, соціально-професійні й соціально-територіальні спільноти, аналіз стану та розвитку яких уможливлює не лише оцінювання сучасного стану суспільства, а й прогнозування різноманітних аспектів його трансформації.
По-друге, незмінною першоосновою суспільства залишається людина, котра не мислиться поза системою суспільних відносин, відтак соціологічний аналіз проблем людини, особистості за умов соціальних реалій є важливим елементом соціологічного аналізу й прогнозування.
Найактуальніше це виглядає в площині спеціальних та галузевих соціологічних теорій, так званих теорій середнього рівня за Р. Мертоном, оскільки сучасна реальність ставить вітчизняну соціологію перед необхідністю розроблення таких напрямів аналізу окремих складових суспільства, насамперед його соціальних груп, які давали б змогу диференційовано оцінювати роль і місце в суспільстві кожної з них, фіксувати чинники усталеності, що надають цим групам якісної визначеності, визначати соціальні індикатори, за допомоги яких можна тестувати внутрішні зміни в їхньому середовищі за умов трансформації суспільства.
Таким чином, правомірною видається спроба порушити питання щодо необхідності розроблення таких напрямів методології й методики соціологічного аналізу, які б послугували інструментом науково обгрунтованої оцінки стану сучасних соціальних спільнот, соціальних інститутів і соціальних відносин у суспільстві, що трансформується.
При цьому як об'єкти такого аналізу можуть виступати і відносно сталі спільноти, інститути й процеси, і ті, що народжуються, розвиваються і гинуть у процесі самої трансформації. Тут, гадаємо, все залежить від правильного добору індикаторів соціологічного тестування їх, на основі яких можна формувати методологічно обгрунтовані моделі побудови цих спільнот, інститутів і процесів, будувати прогнози, розробляти рекомендації.
Звісно, така постановка питання зовсім не означає, що слід взяти під сумнів засадові методологічні постулати соціологічної теорії або підмінити їх сумнівними новаціями.
Однак сучасна соціальна реальність ставить соціологію перед необхідністю розроблення таких напрямів аналізу суспільства та його складових, які б давали змогу, з одного боку, більш диференційовано оцінювати роль і місце в суспільстві груп, що найдинамічніше розвиваються, водночас фіксуючи чинники усталеності, що надають цим групам якісної визначеності, а також процеси, які цю визначенність коригують.
З іншого боку, вкрай важливо визначити соціальні індикатори, за допомогою яких можна тестувати внутрішні перетворення, зумовлювані в кожному конкретному відносно автономному середовищі колізіями, характерними для суспільства, що трансформується.
Саме в цьому ключі й формулюється наш перший доказ актуальності обраного напряму дослідження.
Другий доказ актуальності здійсненого дослідження полягає в тому, що як об'єкти дослідження за умов трансформаційного суспільства слід брати саме ті спільноти, інститути і процеси, які, з одного боку, визначають майбутні базові напрями трансформації суспільства, а з іншого — являють собою утворення, що мають стати її головними рушійними силами.
До таких утворень, безумовно, належить молодь, роль якої в суспільстві важко переоцінити. Поповнюючи верстви зайнятого в матеріальному і духовному виробництві населення, молодь включається в життя як найактивніша і найпідготовленіша складова людського сенмента продуктивних сил суспільства.
Проте сам процес становлення цієї частини суспільних продуктивних сил — явище вельми складне, неоднорідне, незрідка суперечливе і важко кероване. Історія надає нам безліч прикладів, коли трансформаційні зміни в суспільстві порушували піраміду особистих соціально-професійних планів тих чи тих груп молоді, як, утім, і потреб самого суспільства в поповненні його головних структур і утворень соціального й професійного характеру. З іншого боку, як потенційно найактивніша політична сила, молодь доволі часто впадає у крайнощі, внаслідок чого вибухи політичної активності змінюються апатією, пасивністю або відвертим нігілізмом. Лише за роки незалежного розвитку України ми неодноразово стикалися із явищами такого штибу.
Усе це висуває у шерег найактуальніших і, водночас, найскладніших напрямів соціологічного аналізу саме проблему аналізу становлення і розвитку, професіоналізації і соціалізації молоді за умов соціальних трансформацій.
Разом із тим завдання наукового осмислення закономірностей перетворення суспільного організму передбачає формування системи прогнозування функціонування та розвитку різних соціальних утворень і просторів існування і, не останньою чергою, молоді. При цьому, на думку автора, актуальним і вельми плідним напрямом є шлях вивчення окремих груп, загонів і когорт молоді, формування їхніх сукупних соціальних портретів і створення на цій підставі достовірних нормативних прогнозів.
Річ у тім, що молодь, яка є специфічною, значною мірою маргінальною і лімінальною соціальною групою, у найгостріших формах фокусує позиції соціального середовища, середовища існування, в яких вона формується, несе на собі відбиток характерних для суспільства та його складових основних соціальних установок.
У цьому ракурсі саме соціологічний аналіз основних загонів молоді може забезпечити не лише якнайреальнішу картину її інтересів, потреб, орієнтацій, а й багато в чому вможливлює прогнозування певних тенденцій поступу суспільства загалом.
Це твердження видається цілком переконливою підставою загального аргументу актуальності проблеми, спробу розглянути яку зроблено у пропонованому дослідженні.
Слід, утім, зауважити, що науковий аналіз проблеми в цілому ускладнюється дуже непростою внутрішньою структурою молоді. Працююча молодь та учні, міська і сільська молодь, молодь різних соціально-економічних й етнічних регіонів немов у фокусі віддзеркалюють не лише загальні проблеми, а й проблеми специфічні, характерні для складових сучасного соціального організму.
З огляду на це дедалі доцільнішим стає вирізнення як окремих об'єктів наукових досліджень кожної конкретної частини молоді.
У нашому випадку таким об'єктом є сільська молодь, вивчення якої сприяє логічному поєднанню загального та особливого в межах цієї доволі актуальної проблеми. У зв'язку з цим вважаємо за можливе доповнити викладене вище конкретними доказами актуальності здійсненого в площині структуралістського конструктивізму соціологічного аналізу саме сільської молоді з використанням методик комплексного соціологічного аналізу.
Передовсім наголосимо, що процеси, які відбуваються в суспільстві, не можуть не стосуватися відносин міста і села, промислового і сільськогосподарського виробництва. Економічні зміни, котрі заторкують сферу власності на засоби виробництва, об'єктивно спричинятимуть зміну акцентів у відносинах між цими двома типами поселень, позначатимуться на характері сільськогосподарської праці, впливатимуть на спосіб життя значної частини сільського населення. Сьогодні ці процеси не дуже помітні через певний консерватизм сільського соціуму загалом. Проте вони вже розпочалися і накладають відбиток першою чергою на молодшу частину сільського населення, формуючи низку нових, раніше майже не помітних соціально-професійних і поселенських орієнтацій, рекрутуючи саме з цієї групи селян представників нових статусів і професій, змінюючи багато суттєвих рис способу життя сільської молоді. Одне слово, сільська молодь виступає тут як своєрідний індикатор перетворень, що відбуваються в сфері відносин міста і села загалом. Це також робить актуальним вивчення її в соціологічному аспекті.
Ще одним важливим моментом в обгрунтуванні доведення актуальності обраної теми дослідження є те, що перекоси в економічній політиці держави зумовили падіння зацікавленості селян до виробництва окремих, колись дуже затребуваних різновидів сільськогосподарської продукції, наприклад продукції тваринництва, а відтак — до її кількісного скорочення. Безпрецедентні факти закупівлі за кордоном продовольчої продукції країною, яка не так уже й давно виробляла надлишок сільськогосподарської продукції, симптом, погодимося, доволі тривожний. Ясна річ, жодні продовольчі програми, до провалів яких ми вже звикли, не замінять реального вмісту споживчого кошика, наповнення якого залежить від фактичної праці хліборобів і тваринників.
Сьогодні не меншають, як це, до речі, здається багатьом, зокрема й селянам, а навпаки, посилюються вимоги до кваліфікації фахівців сільськогосподарського виробництва, до якості праці трудівників найрізноманітніших масових сільськогосподарських професій. Нові форми ведення господарства зумовлюють збільшення поліфункціональності сільськогосподарської праці, а відтак і підвищення вимог до загальноосвітньої й професійної підготовки різних груп сільського населення, наймобільнішою частиною якого, безумовно є сільська молодь.
Застосування біотехнологій, генної інженерії, роботизація окремих процесів у тваринництві, комплексна механізація рослинництва, розширення використання комп'ютерної техніки в різних сферах сільського господарства — усе це істотно підвищує вимоги до інтелектуального рівня працівників агропромислового комплексу — від керівників до звичайних рільників, механізаторів, тваринників. Тому самим лише сподіванням на патріархального міцного хазяїна”, який інтуїтивно, на око визначає напрями, обсяги й технології виробництва, за розвиненими в аграрному плані країнами не встигнути.
Проте саме сьогодні сільська школа, професійно-технічні, середні спеціальні і навіть деякі вищі навчальні заклади аграрного профілю, з подачі регламентативних відомств уніфікують свої програми і курси, на практиці відмовляючись зважати на потреби й вимоги аграрного сектору економіки України, на особливості українського сільського соціуму, лише формально підлаштовуючись під стандарти, визначені Болонською угодою.
Зрештою гальмується вельми актуальне для країни та її народу формування культурно, професійно й економічно підготовлених нових поколінь трудівників сільського господарства нового типу. Усе це в сукупності також визначає актуальність пропонованого дослідження.
Кінець кінцем, обгрунтування актуальності теми буде неповним, якщо не враховувати конче важливого аспекту кардинального перетворення життя нашого суспільства — його всебічної демократизації. Адже перебіг процесу демократизації значною мірою залежить від того, яку позицію в ньому обере молодь. Життя дає нам достатньо фактів прямого і побічного, таємного і відвертого протиборства політичних сил і позицій. Не слід вважати, що село стоїть осторонь від політичних подій, зумовлених демократизацією. В Україні, й не тільки в ній, його напрочуд активно намагаються залучити на свій бік політики найрізноманітих політичних орієнтацій — від ультраправих до вкрай лівих. Навіть політичні сили, що декларують свою «аграрну» орієнтацію, не можна вважати солідарними в пошуках шляхів виведення села з кризи.
Утім, наша практика соціологічного тестування виборчих кампаній 19942006 років довела, що політики здебільшого не спромоглися зрозуміти, що через специфіку політичного життя на селі за реальних умов різних регіонів годі сподіватися на швидку й однозначну реакцію селян на політичні заклики та популістські гасла.
Потрібне кропітке вивчення політичних процесів, які відбуваються на селі, а барометром цього саме і є сільська молодь, дослідження рівня і змісту політичної активності якої також видається актуальним.
Треба, нарешті, виокремити дві групи обставин, котрі висувають проблему виокремлення соціологічного аналізу сільської молоді як самостійного напряму на межі соціології молоді й соціології села до низки найактуальніших, таких, що потребують наукового розроблення, принаймні у пошуковому плані.
До першої групи таких обставин, без сумніву, слід віднести процес скорочення сільського населення в більшості регіонів, що становлять демографічний простір України.
До другої групи обставин належить проблема міграцій у системі село — місто, які заторкують саме сільську молодь. Державна політика, покликана пом'якшити цей процес, як правило, виявляється неефективною.
Такою назагал є доказова база актуальності здійсненого лонгітюдного дослідження, що його покладено в основу пропонованої дисертації.
Слід також підкреслити, що серед складових молоді найменш дослідженою в соціологічній науці є сільська молодь, від подальшої долі якої залежить доля українського села, селянства, аграрного сектору економіки, екологічного стану держави тощо. Слід констатувати, що досьогодні відсутні концепція вивчення сільської молоді як окремого напряму соціологічних теорій середнього рівня, не розроблені відповідна методологія й концептуальна модель соціологічного аналізу сільської молоді як окремого складноорганізованого об’єкту дослідження.
Аналіз літератури доводить, що науковці торкалися проблем сільської молоді лише побічно, в межах або соціології села, або соціології молоді. Слід назвати, зокрема, роботи вчених-аграрників Т.Шаніна, П.Стірлінга, Р.Редфілда, Р.Дюмона, Б.Галенські, Н.Яхієла, а також П.Саблука, О. Якуби, В.Тарасенка, І.Прибиткової, Б. Головка, А.Шатохіна, О. Петрікова, П.Великого; роботи з загальних проблем молоді ─ М.Тітми, Е.Саар, Г.Чередніченко, В.Шубкіна, Г. Зборовського, С.Іконникової, І.Кона, вітчизняних вчених Л. Ази, В.Оссовського, В.Паніотта, Є.Суїменка, В.Чорноволенка, Є.Головахи, В.Піддубного, І.Попової, А.Ручки, Л.Сохань, О.Якуби, О.Вишняка, О.Донченко, С.Макеєва, В.Пилипенка, Ю.Саєнка, Н.Соболєвої, М.Чурилова, Н.Паніної, І.Мартинюка, М.Головатого, В.Головенька, О.Яременка, О.Балакірєвої та ін.
Що ж до безпосередньо сільської молоді, то її окремі проблеми висвітлювалися у різний час тільки у роботах І.Слепенкова, Б.Князева, В.Старовєрова, О.Ганюкова, Е.Лібанової, А. Бержаніра, колективу Інституту соціальних досліджень та у роботах дисертанта.
Отже сільська молодь як самостійний, складноорганізований об’єкт у соціологічному плані на монографічному рівні системно не досліджувалася. Незважаючи на накопичений цінний емпіричний матеріал, не відповідають сучасності спроби визначення характеристик її структури, місця й ролі у розвитку села й суспільства в цілому, відсутні структурний аналіз орієнтацій, життєвих планів, ставлення до змін, які відбуваються у суспільстві.
Одначе цей аналіз, а також той факт, що в соціологічному аспекті перша і поки єдина індивідуальна монографія, присвячена проблематиці сільської молоді України, що вийшла друком у 1996 році, а друга через 10 років належать дисертантові, засвідчують, що, незважаючи на безумовну актуальність, розробка теоретико-методологічних та методичних основ соціології сільської молоді має важливе значення в теоретичній й прикладній соціології, й потребує подальшого поглибленого розроблення.
У зв'язку із вищезазначеним, актуальність безпосередньої теми дослідження стосується двох вимірів: теоретико-методологічного та соціально-практичного.
В теоретико-методологічному аспекті актуальним можна вважати створення концептуальної моделі однієї з таких груп, а саме сільської молоді, з урахуванням чинників розвитку українського суспільства в 21 столітті. Дана теза стосується передусім можливості виникнення шокових соціальних ситуацій у перехідних суспільствах, які в процесах інформаційного обміну із соціальними системами розвинених країн переходять у перманентний хаотичний стан з усіма несприятливим наслідками, що є похідними від нього.
В соціально-практичному аспекті актуальність вбачається в подоланні тенденцій руйнування автентичної соціальної організації суспільства під впливом вестернізації лімінальних соціальних спільнот, до яких, пованою мірою, належить сільська молодь. Першочергової значущості дана обставина набуває для України з її багатовекторними стратагемами соціального розвитку та мозаїчною соціальною системою.
Таким чином, сутність проблеми, що розв'язана в дисертації, випливає з протиріччя між змістом ряду напрацьованих в соціології концепцій та актуальною потребою здійснення такої рефлексії, яка б сприяла вдосконаленню розуміння сільської молоді як об’єкту дослідження відносно самостійної галузі в площині спеціальних та галузевих соціологічних теорій.
У свою чергу, своїм основним науковим завданням автор вважає побудову теоретико-методологічної схеми, яка дає пояснення фактуально-репрезентованих складових процесів утворення, розвитку та функціонування сільської молоді у соціальних підсистемах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до наукової теми Особливості соціальних перетворень в сучасній Україні” (шифр державної реєстрації 0106U000729), що з 2006року розробляється колективом кафедри соціології і соціальної роботи Класичного приватного університету Запорізький інститут державного та муніципального управління”. Дисертант підготував розділ звіту, присвячений вивченню сільської молоді як об’єкта соціологічного дослідження. Робота також пов’язана з комплексною науковою програмою Таврійського державного агротехнологічного університету, підпрограма 3.6. «Соціальний розвиток села в умовах реформування агропромислового виробництва» (№ держреєстрації 0104U006834), де дисертант є керівником колективу, який виконує цю підпрограму.
Мета і завдання дослідження. Головна мета представленого дослідження полягає у розгорнутій характеристиці сучасної сільської молоді з урахуванням загального та особливого в кожній з її складових і розробці концептуальних засад її моделі як окремого наукового напряму на стику соціології села й соціології молоді.
Цій меті підпорядковані такі завдання дослідження:
дослідити проблему місця сільської молоді та її верств у соціальній структурі суспільства загалом і в структурі сучасного села зокрема;
уточнити поняття внутрішньої структури сільської молоді, надавши характеристику її загальних рис і особливих рис її складових;
проаналізувати ставлення сільської молоді до реформування аграрного сектора України та спрогнозувати його наслідки стосовно різних її верств;
здійснити огляд-прогноз формування соціально-професійних орієнтацій сільської молоді, визначити напрями їхньої стабілізації;
схарактеризувати тенденції соціальних переміщень у середовищі сільської молоді;
проаналізувати поселенські орієнтації й особливості поселенської мобільності сільської молоді, окреслити причини стихійних міграцій і шляхи їх пом'якшення;
схарактеризувати тенденції політичної соціалізації, політичної самоідентифікаціі сільської молоді та моделі її електоральної поведінки;
схарактеризувати основні напрями державної політики стосовно сільської молоді та проаналізувати рівень їхньої дієвості.
Об’єктом дослідження є сільська молодь, яка належить до категорії складноорганізованих соціальних утворень.
Предметом дослідження є теоретико-концептуальні, методичні та соціально-фактуальні репрезентації процесів, які відбуваються під впливом трансформаційних змін в структурі, якісних соціальних характеристиках, у самовизначенні, соціалізації й професіоналізації сільської молоді.
Методи дослідження. У процесі роботи над темою використовувався синтез методів філософського, соціологічного та загальнонаукового аналізу у межах міждисциплінарного підходу. Використовувались масові вибіркові анкетні опитування, формалізовані і неформалізовані інтерв’ю, експертні опитування, фокус-групи, методи кореляційного, рангового, факторного аналізу. Методи теоретичного аналізу і логічного моделювання представлені в розділах 1, 5 і були обрані з позиції їх прийнятності для виокремлення парадигм дослідження проблеми. Методи феноменологічної експлікації (розкриття основи образно-фактуальних складових соціального життя в специфічних умовах сільського соціуму) та екстраполяції були застосовані в розділах 2-4 з позиції їх прийнятності для розуміння багатогранних процесів самовизначення різних складових сільської молоді в її теоретико-концептуальних та практичних репрезентаціях.
Фактуальну базу дослідження становлять дані статистики, матеріали низки соціологічних досліджень 1978-2006 рр. за авторськими методиками, досліджень, проведених спільно з науковцями Інституту соціології НАНУ, Інституту соціальної і політичної психології АПН України та ін. (19982005 роки), зокрема:
Опитування учасників збирально-транспортних колон. Опитування проведене ТНТК (тимчасовим науковим творчим колективом) МІМСГ, Мелітополь, липеньсерпень 1978 року (1 цикл); липеньсерпень 1980 року (2 цикл). Усього опитано 400 респондентів — студентів сільськогосподарських ВНЗ УРСР, які брали участь у роботі збирально-транспортних загонів. Стандартне відхилення за достовірних 95% дорівнювало 2,185%.
Опитування студентів сільськогосподарських ВНЗ. Проведене автором у грудні 1979-го — лютому 1980 року в Мелітопольському інституті механізації сільського господарства як пілотний проект під час написання кандидатської дисертації. Усього опитано 250 респондентів.
Опитування з вивчення організації навчально-виховного процесу в сільськогосподарських ВНЗ УРСР. Проведене автором. КиївМелітопольУманьЛьвів, 1980 рік, опитано 800 респондентів. Вибірка репрезентативна, багатоступенева. Враховували кількість студентів у цих ВНЗ, їхні статево-вікові характеристики, групи спеціальностей, за якими в цих закладах готують студентів. Стандартне відхилення за достовірних 95% дорівнювало 1,003,54%.
Опитування абітурієнтів сільськогосподарських вищих навчальних закладів. Проведене дослідницькою групою під керівництвом автора. Мелітополь, 1983 рік. Загалом опитано 500 респондентів, вихідців із сільської місцевості 6 областей України. Суцільне опитування.
Опитування випускників аграрних ВНЗ. Проведене дослідницькою групою під керівництвом автора. Мелітополь, 1984 рік. Опитано 500 респондентів. Вибірка репрезентативна, багатоступенева. На першому щаблі враховували групи спеціальностей і спеціалізацій, що представляють структуру ВНЗ за кількісними ознаками, потім відбирали типові академічні групи (за демографічною та поселенською ознаками). Стандартне відхилення за достовірних 95% дорівнювало 1,944,48%.
Експертне опитування фахівців сільського господарства. Дослідницька група під керівництвом автора. Мелітополь, 1984 рік. Опитування проведене серед фахівців сільського господарства, як

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Підсумовуючи результати досліджень 19782007 років, що охопили різні за змістом і характером періоди розвитку суспільства, автор дійшов висновку, що стосовно такого їх об'єкта, яким є сільська молодь, далеко не всі методологічні принципи та методичні прийоми, застосовувані радянською соціологією для аналізу молоді та процесів, що відбуваються в її середовищі, забезпечують розроблення науково обгрунтованих висновків, прогнозів і рекомендацій, а сама сільська молодь заслуговує на те, щоб стати об’ектом дослідження окремого напрямку спеціальних та галузевих соціологій.
Кожен з розділів дисертаційної роботи містить свої висновки, пропозиції та рекомендації практичного характеру, але підсумовуючи деякі з них, які дисертант вважає важливими, слід зазначити таке.
1. Концептуальна модель вивчення молоді як особливої соціально-демографічної групи, що сформувалася у вітчизняній соціології наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років, не враховувала низки внутрішніх відмінностей у базових характеристиках окремих груп, загонів і когорт у структурі молоді, а також змісту, глибини та спрямованості зумовлюваних ними процесів життєвого самовизначення.
Зрештою такий важливий науковий напрям, як соціологія молоді, попри значну кількість проведених досліджень, публікацій, дисертаційних робіт не може вважатися досконалим за цілою низкою принципових параметрів.
Понад те, за умов суспільства, що трансформується, виникає нагальна потреба визначення відносно нових, конкретніших і об'єктно сфокусованих концептуальних моделей аналізу різних груп, загонів і когорт молоді.
Спробу розроблення такої моделі стосовно сільської молоді здійснено у пропонованій дисертації.
2. Характеризуючи місце і роль сільської молоді в соціальній структурі суспільства, слід брати до уваги, що їх визначають дві групи чинників: соціально-економічні та природно-історичні.
Соціально-економічні чинники охоплюють тип соціально-економічної системи, стан і рівень її розвитку, співвідношення питомої ваги аграрного і промислового секторів народного господарства, тип політичної системи і загальний рівень розвитку культури суспільства. При цьому в межах однієї соціально-економічної системи характер рольових функцій молоді може істотно змінюватися.
Так, за перехідних умов, а також за соціально-економічної нестабільності будь-яка система відводить молоді авангардну роль, спрямовану на здійснення соціально-економічних перетворень, політичні сили змагаються за прихильність і підтримку молоді й прагнуть повести її в потрібному їм напрямі.
Утім, за умов стабільного суспільства роль молоді зводиться, головним чином, до засвоєння й відтворення соціального досвіду, нагромадженого попередніми поколіннями.
Такі само критерії із певними корективами ми можемо застосувати до місця молоді і зокрема сільської в суспільстві. Внутрішньо нестабільне суспільство стимулює соціальні переміщення молоді, її міграції, незважаючи на спроби владних структур стабілізувати ситуацію (пригадаймо описані вище державні програми стосовно сільської молоді).
По-іншому впливають на роль і місце сільської молоді природно-історичні чинники (можливо, майбутні дослідники проблеми запропонують більш слушний термін для визначення їх). Її вікова та поселенська належність особливоим чином стабілізує вельми динамічний процес вростання в трансформаційні економічні та соціальні відносини. Матеріал, наведений у пропонованій дисертації, дає усі підстави стверджувати, що вікова і поселенська належність цієї досліджуваної групи молоді є найважливішою складовою їхньої вихідної соціальної матриці, котра, поряд з іншими розглянутими вище чинниками, визначає роль і місце цієї групи в суспільстві.
Отже, автор відносить сільську молодь до соціальних утворень, що формуються й функціонують під впливом природно-історичних чинників інтеграційного характеру. Проте під впливом соціально-економічних умов макро- і мікрохарактеру складається внутрішня соціальна стратифікованість цієї достатньо великої соціально-демографічної групи.
3. Сільську молодь можна визначити як великий загін молоді певного суспільства, об’єднаний за ознаками поселенської належності. Вона є частиною відносно сталого сільського соціуму носія традиційного типу розвитку, яка в процесі соціалізації та професіоналізації сприймає головні його суспільно-історичні й культурні риси, водночас збагачуючи їх новими особливостями, притаманними певному конкретному етапу розвитку суспільства. Сільська молодь, водночас, є важливою частиною селянства як суб’єкта аграрних відносин, яка саме забезпечує його відтворення та розвиток.
4. За своїми віковими характеристиками сільська молодь за сучасних умов в цілому ідентична молоді взагалі й містить у своєму складі головні вікові когорти з властивими їм особливостями етапів самовизначення. Але за якісними характеристиками процесів соціалізації та професіоналізації, що їх проходить молодь у будь-якому суспільстві, сільська молодь відрізняється від міської обмеженішими стартовими умовами соціальної та професійної мобільності; зазвичай більш раннім залученням до продуктивної виробничої діяльності, нижчим за якісними показниками рівнем освіти тощо.
5. Сільська молодь як складноорганізований об’єкт розподіляється також на підзагони за типом основної зайнятості (учнівська та працююча молодь) і професійні групи.
6. Ознаками, що надають сільській молоді якісної визначеності, зокрема, є:
а) належність до сталої поселенської структури сільського типу, до сільського соціуму, які створюють умови формування специфічного, якісно визначеного способу життя;
б) участь, безпосередня або потенційна, в особливому різновиді діяльності, який узагальнено визначається як сільськогосподарське виробництво”, або в інших різновидах діяльності, що прямо чи опосередковано забезпечують процес виробництва сільськогосподарської продукції;
в) включенiсть до системи економічних відносин, характерних для аграрного сектору економіки та його конкретних об’єктів;
г) особливості процесів соціалізації та професіоналізації, і, таким чином, особливості набуття відповідного соціального статусу.
7. Автор заперечує штучне визначення жорстких вікових рамок, що їх зазвичай встановлюють для молоді, оскільки вважає прийнятнішими для кожного її загону межі старту й фінішу його соціалізації та професіоналізації, набуття соціального, професійного, сімейного і поселенського статусу.
Соціалізація при цьому розуміється як процес прийняття визначеного конкретним типом суспільства сукупного соціального досвіду, вибору соціальної ролі в суспільстві та входження в неї з метою виконання соціально зумовлених функцій і набуття відповідного для виконання цих функцій соціального статусу. Причому важливим чинником соціалізації сільської молоді є сільський соціум. Професіоналізація ж являє собою процес включення в особистісно та соціально значиму професійну діяльність, що набуває завершеної форми чи то завдяки здобуттю освіти, чи то практичним шляхом. Традиційні засади сільського соціуму також впливають на процеси професіоналізації значної частини сільської молоді.
8. Важливим аспектом формування якісної визначенності сільської молоді є аспект поселенського самовизначення. Воно, як це показано автором, розпочинається із формування орієнтації саме на сільський тип поселення і завершується набуттям постійного поселенського статусу сільського жителя.
9. Репрезентуючи найбільш мобільну частину населення села, молодь об'єктивно залучена до процесу соціальних переміщень, який жорсткіше, ніж у місті, обмежений особливостями сільгоспвиробництва і соціальної інфраструктури села, а відтак доволі часто вихід за рамки цих обмежень є можливим у разі територіальних або поселенських переміщень. Через залученість до системи сільського способу життя, представники молодших вікових груп формують комплекс уявлень стосовно міста і життя в ньому, на підставі яких у них формуються не завжди адекватні поселенські орієнтації. Чим більш незбалансованими є відносини міста і села як підсистем соціально-територіальної організації суспільства, тим більшою є небезпека нерегульованих міграційних процесів серед сільської молоді.
10. Докладний аналіз матеріалів досліджень, здійснених автором серед мігрантів і молоді, що залишилася жити й працювати в селі, дає змогу вирізнити основні чинники, що зумовлюють відплив сільської молоді до міста. До них, зокрема, належать:
а) несприятлива демографічна ситуація в селі, що склалася під впливом соціально-економічних процесів, що призводять до розбалансування всієї системи селомісто”;
б) несприятливі умови праці в землеробстві й тваринництві, низький рівень оплати праці низки категорій трудівників села, особливо молоді;
в) недостатній рівень розвитку соціальної інфраструктури села, першою чергою об'єктів освіти, охорони здоров'я, культури і побутового обслуговування;
г) слабка профорієнтаційна робота в сільських загальноосвітніх школах, відсутність належного зв'язку керівників шкіл і адміністрації областей, районів і господарств із питань планомірного формування необхідного резерву трудових ресурсів;
д) незбалансованість системи підготовки кадрів масових професій для села через профтехосвіту за регіонами і спеціальностями;
е) відсутність умов для підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників масових сільськогосподарських професій;
ж) невідповідність потреби в кваліфікованих фахівцях з окремих спеціальностей та обсягу їх випуску відповідними навчальними закладами, збої у працевлаштуванні молодих спеціалістів (невідповідність рівня кваліфікації та пропонованих посад);
з) стихійність у формуванні поселенських орієнтацій певної частини сільської молоді, що призводить до гіпертрофованих уявлень про переваги міста.
11. За умов трансформаційного суспільства неминуче відбувається деформація ціннісних, соціально-професійних і поселенських орієнтацій молоді. Процес такої деформації, попри односпрямований для всієї молоді характер, має у міського і сільського її загонів істотні відмінності, насамперед у змісті й темпах зміни цих орієнтацій.
12. Суттєвий вплив на зміни соціального портрета сільської молоді справляє скрутне економічне становище, зумовлене загальною соціально-економічною кризою суспільства. Так, соціально-професійні орієнтації молодших груп сільської молоді від акцентування соціальної значущості й змістового аспекту обраної професії деформуються до орієнтацій на суто інструментальні”, тобто матеріальні можливості професії, а оцінювання місця роботи в розумінні молоді схиляється в бік заробляння грошей”. Цей чинник спрацьовує й у плані поселенських орієнтацій. Якщо раніше, тобто за умов нехай застійного, але стабільного суспільства сільська молодь орієнтувалась на місто, намагаючись розширити діапазон застосування своїх особистісних можливостей, то зараз місто часто-густо розцінюється як осередок, в умовах якого легше вижити.
13. Нестабільний стан сільської молоді провокує й і орієнтація на продовження освіти, яку формує загальноосвітня школа. Через це певна частина сільської молоді перебуває в майже стресовому стані, спричинюваному суперечностями між очікуваннями та реальністю.
14. Невизначеність напрямків розвитку суспільства викликає у деяких верств сільської молоді невіру в майбутнє, применшення ролі держави у формуванні системи соціальних відносин та забезпеченні нормальних умов життя людей. Як правило, найрадикальніші елементи молоді стають носіями девіантної поведінки, але найпоширенішою реакцією на політичні колізії у цієї частини суспільства є соціальна апатія.
15. Незважаючи на колізії, характерні для суспільства, що трансформується, сільське суспільство вводить сільську молодь у своєрідну, набагато більше, ніж у місті, персоніфіковану систему суспільних відносин. Сільський соціум виконує функції своєрідного соціокультурного мікроклімату, в якому відбувається формування ціннісних і соціально-професійних орієнтацій молоді. Сільська громада значною мірою виконує нормативно-контролювальні функції, визначаючи соціально прийнятні норми поведінки й мобільності молоді. Зрештою, сільська спільнота формує у молоді села доволі усталені навички життєвого укладу.
16. Аналіз соціальних наслідків аграрної реформи стосовно сільської молоді свідчить, що притаманні їй через брак розуміння самого предмета реформи вади просто зводять нанівець усі спроби штучного вбудовування сільської молоді в недосконалу й місцями вочевидь безперспективну структуру нових відносин. При цьому забувають, що сільська молодь неоднорідна за шерегою об’єктивних і суб’єктивних ознак, а відтак низка заходів, що їх пропонували в розглянутих указах, постановах і програмах, для однієї її частини непотрібні, а для іншої просто нездійсненні.
17. У своїй освітній частині нормативно-правові документи стосовно сільської молоді також потерпають від однопорядкового ганджу. Аналіз професій батьків студентів дає підставу стверджувати, що за такими темпами соціально-економічного розшарування на селі у вищих навчальних закладах вже за 34 роки навчатимуться винятково діти представників сільської еліти (йдеться про суто матеріальні ознаки цієї еліти).
18. Інша проблема, яку слід вирішувати, формуючи механізми молодіжної політики стосовно різних груп молоді, у нашому випадку — сільської, це координація діяльності органів законодавчої і виконавчої влади, профільних міністерств і органів регіонального самоврядування, наукових установ, навчальних закладів.
По-перше, слід створити розгалужену інформаційну базу, яка б містила щорічно оновлювані дані щодо демографічної ситуації (у нашому випадку йдеться про село та сільську молодь), ринку праці в агропромисловому секторі взагалі й за регіонами, включно із потребою в спеціалістах певного профілю, аналіз структури відповідних навчальних закладів та їхніх можливостей. До цієї бази доцільно додавати дані щорічних моніторингів загальноукраїнського та регіональних масштабів, які б увиразнювали нагальні проблеми різних верств сільської молоді та можливості розв'язання їх.
По-друге, ця координація має здійснюватися не спорадично, як раніше, а на постійній основі, скажімо, у вигляді спеціальної міжгалузевої і міжрегіональної комісії під патронатом, відповідно, профільного комітету Верховної Ради України та профільного міністерства. Саме від неї мають виходити законодавчі ініціативи щодо тих чи тих заходів, саме вона має спиратися на матеріали запропонованої нами інформаційної бази.
По-третє, в бюджетних документах загальнодержавного й регіонального рівня мають закладатися цільові кошти для здійснення необхідного обсягу фінансування молодіжних програм. Причому обсяги цих коштів мають визначатися з огляду на реальні потреби регіонів, які, своєю чергою, визначатимуть на підставі даних, наданих інформаційною базою. Причому ці кошти слід планувати заздалегідь, оскільки ми вважаємо, що провали значної кількості непоганих, у принципі, програм стосовно сільської молоді зумовлені саме фінансуванням за залишковим принципом.
По-четверте, на регіональному рівні необхідно переформувати саму управлінську парадигму підходу до проблем сільської молоді, які слід розглядати як пріоритетні напрями вирішення проблем аграрного сектору регіонів загалом. До цієї парадигми необхідно включити розроблення, координацію, виконання та перевірку дієвості регіональних програм сприяння розвитку «молодіжному сектору села».
По-п’яте, за умов докорінного зламу ціннісно-нормативної системи суспільства слід пам'ятати, що руйнування сільського соціуму, складовою й основним резервом якого є сільська молодь, може призвести до втрати частини національного надбання нашого суспільства. Тож саме сільська молодь вже сьогодні має стати об’єктом серйозної уваги в плані виховання національної самосвідомості, виховання любові до землі, природи, села як місця проживання та роботи, до професій, пов’язаних із агропромисловим комплексом і соціальною інфраструктурою села, а також позитивного сприйняття найкращих ціннісно-нормативних засад сільського соціуму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Новиков Ю.Ф. XXI-ый: стать или не быть. — Запорожье: ЗГУ, 1999. — 486 с.
2. Кузищин В.И. Очерки истории земледелия в Италии. — М.: Изд. МГУ, 1966.
3. Лук М.І. Етичні ідеї в філософії України другої половини XIX — початку XX ст. — К.: Наукова думка, 1993.
4. Гогоцкий С.С. Философия XVII и XVIII веков в сравнении с философией XIX века и отношение той и другой к образованию. — К., 1878.
5. Яковлев Я. Наша деревня. — М., 1924.
6. Говоров А. Монография крестьянских хозяйств. — Самара, 1924.
7. Большаков А. Советская деревня (19211925): экономика и быт. — Л., 1925.
8. Росницкий Н. Лицо деревни. — М.; Л., 1926.
9. Феноменов М. Современная деревня: Опыт краеведческого обследования одной деревни. — М.; Л., 1925.
10. Гайстер А. Расслоение деревни. — М., 1926.
11. Хрящева А. Группы и классы в деревне. — М., 1926.
12. Чаянов А.В. Организация северного крестьянского хозяйства. — Ярославль, 1918.
13. Великий незнакомец: крестьяне и фермеры в современном мире: Пер. с англ. / Сост. Т.Шанин; под ред. А.В.Гордона. — М.: Издательская группа "Прогресс""Прогресс-Академия", 1992. — 432 с.
14. Шатохін А.М. Соціологія села. — К.: Науковий світ, 2000. — 271 с.
15. Томас В., Знанецкий Ф. Крестьянская семья: Польша начала столетия // Великий незнакомец: крестьяне и фермеры в современном мире. — С. 3844.
16. Шанин Т. Понятие крестьянства // Великий незнакомец: крестьяне и фермеры в современном мире. — С. 820.
17. Стирлинг П. Турецкая деревня // Великий незнакомец: крестьяне и фермеры в современном мире. — С. 5468.
18. Редфилд Р. Крестьянство как социальный тип // Великий незнакомец: крестьяне и фермеры в современном мире. — С. 7071.
19. Дюмон Р. Сельское хозяйство как использование и преобразование природы // Великий незнакомец: крестьяне и фермеры в современном мире. — С. 9199.
20. Галенски Б. Семейное сельское хозяйство как профессия // Великий незнакомец: крестьяне и фермеры в современном мире. — С. 100119.
21. Шанин Т. Путешествующие крестьяне и трудящиеся мигранты // Великий незнакомец: крестьяне и фермеры в современном мире. — С. 147157.
22. Нове покоління незалежної України (19912001 роки) : Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (За підсумками 2001 року). — К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2002. — 221 с.
23. Добровольский К. Традиционная крестьянская культура // Великий незнакомец: крестьяне и фермеры в современном мире. — С. 195197.
24. Скотт Дж. Моральная экономика крестьянства как этика выживания // Великий незнакомец: крестьяне и фермеры в современном мире. — С. 202210.
25. Заславская Т.И. Методологические основы программы исследования производственно-профессиональной мобильности сельского населения // Доклады Всесоюзному симпозиуму по социологическим проблемам села. — Новосибирск: Наука, 1968. — С. 537.
26. Методология и методика системного изучения советской деревни / Сост.: Т.И.Заславская и др. — Новосибирск: Наука, 1980. — 344 с.
27. Рывкина Р.В. Образ жизни сельского населения: Методология, методика и результаты изучения социально-экономических аспектов жизнедеятельности. — Новосибирск: Наука, 1979. — 352 с.
28. Староверов В.И. Социально-демографические проблемы деревни: Методология, методика, опыт анализа миграции сельского населения. — М.: Наука, 1975. — 287 с.
29. Староверов В.И. Советская деревня на этапе развитого социализма. — М.: Политиздат, 1976. — 144 с.
30. Староверов В.И. Социальные факторы экономического развития деревни. — М.: Знание, 1987. — 48 с.
31. Староверов В.И. Социальная структура сельского населения на этапе развитого социализма. — М.: Наука, 1976. — 326, с.
32. Арутюнян Ю.В. Социальная структура сельского населения СССР. — М.: Мысль, 1971. — 374 с.
33. Симуш П.И. Социальный портрет советского крестьянства. — М.: Политиздат, 1976. — 319 с.
34. Симуш П.И. Облик хозяина земли. — М.: Мысль, 1987. — 202 с.
35. Басалай А.А. Влияние типа населения на социальные изменения // Социологические исследования. — 1980. — № 2. — С. 162164.
36. Бубнов Е.М. Демографические волны и трудовые ресурсы // ЭКО. — 1985. — № 6. — С. 159166.
37. Данилов Н. Сельское хозяйство и коллективизация // Глобус. — 1987. — № 28. — С. 2436.
38. Дубина Т.Н., Ромашов О.В. Социальные аспекты миграции молодежи в Московской оласти // Социологические исследования. — 1980. — № 2. — С. 159161.
39. Евтеева Н.В. Кто и почему возвращается в село // Социологические исследования. — 1987. — № 1. — С. 6167.
40. Стариков Е. Новые элементы социальной структуры // Коммунист. — 1990. — № 5. — С. 3041.
41. Староверов В.И. Тенденции развития современной сельской интеллигенции // Социологические исследования. — 1980. — № 2. — С. 7586.
42. Староверов В.И. Об основных направлениях психологической перестройки кадров агропромышленного комплекса // Социологические исследования. — 1987. — № 1. — С. 313.
43. Фриш А.С. Развитие коллективистских начал в процессе агропромышленной интеграции // Научный коммунизм. — 1988. — № 8. — С. 314.
44. Яхиел Н. Город и деревня: Социологические аспекты. — М.: Прогресс, 1968. — 269 с.
45. Островский В.Б. Новый этап в развитии колхозного строя. — М.: Политиздат, 1977. — 271 с.
46. Крапивенский С.Э. Сельскохозяйственный коллектив как объект социального планирования / С.Э.Крапивенский, С.М.Дементьев, В.Ф.Крамарев. — М.: Мысль, 1981. — 186 с.
47. Моргун Ф.Т. Расскажи, поле... — М.: Политиздат, 1981. — 352 с.
48. Кандренков А.А., Архипов Б.В. Преодоление различий между городом и деревней. — М.: Мысль, 1984. — 159 с.
49. Научно-технический прогресс и социальное развитие села в Узбекистане. — Ташкент: Фан, 1988. — 224 с.
50. Лавринович Н.И. Социальные проблемы развития колхозного села. — К.: Политиздат Украины, 1975. — 156 с.
51. Місто і село: подолання істотних відмінностей. — К.: Політвидав України, 1982. — 220 с.
52. Мертенс В.П. Інтенсифікація виробництва і соціальний розвиток села / В.П.Мертенс, В.І.Шпигало та ін. — К.: Урожай, 1986. — 152 с.
53. Белоконь И.В. Трудовые ресурсы села: проблемы сезонной занятости. — К.: Наук. думка, 1987. — 174 с.
54. Повышение эффективности сельскохозяйственного производства в условиях его перевода на интенсивный путь развития : Тез. докл. науч.-практ. конф. — Житомир, 1985. — 110 с.
55. Социально-философские проблемы современного сельского хозяйства : Докл. науч.-практ. конф. — М.; Полтава, 1986. — 86 с.
56. Человеческий фактор в аграрной политике КПСС на современном этапе : Тез. Респ. науч.-практ. конф. — Умань, 1987. — Вып. 1, 2. — 206 с.
57. Агропромышленная интеграция — важный фактор социального развития современного села : Тез. докл. науч.-практ. конф. — Уфа, 1987. — 126 с.
58. Социальные проблемы современного села : Тез. докл. и науч. сообщ. Республ. науч.-практ. конф. — К.: УСХА, 1988. — 150 с.
59. Проблемы подготовки специалистов сельского хозяйства в условиях перехода к рыночной экономике : Тез. докл. науч.-практ. конф. — Новосибирск, 1991. — 123 с.
60. Развитие социальной сферы общества в условиях совершенствования социализма : Тез. докл. науч.-практ. конф. — Каменец-Подольский: КСХИ, 1988. — 119 с.
61. Сучасне село України: шляхи виходу з кризи : Тези доп. Респ. наук.-практ. конф. — Умань, 1992. — 107 с.
62. Социальные и экономические проблемы реформирования агропромышленного комплекса Украины : Тез. докл. Междунар. науч.-практи. конф. — Мелитополь: МИМСХ, 1994. — 88 с.
63. Бушин Н.И. Факторы социально-культурного развития современного советского села (На материалах Украинской ССР) : Автореф. дисс. ... д-ра ист. наук. — М., 1988. — 50 с.
64. Зубов В.С. Социальные проблемы современного села в условиях экономического реформирования : Афтореф. дисс. ... д-ра социол. наук. — К., 1992. — 32 с.
65. Купалова Г.И. Рынок рабочей силы в аграрном секторе экономики Украины : Дисс. ... д-ра экон. наук. — К., 1995. — 533 с. (укр. мовою).
66. Прибыткова И.М. Трудовая маятниковая миграция населения: опыт комплексного экономико-социологического исследования : Автореф. дисс. ... д-ра экон. наук. — М., 1989. — 33 с.
68. Тимченко С.М. Етносоціальні процеси в українському селі: (6080-ті рр. ХХ ст.) : Автореф. дис. ... д-ра іст. наук. — Чернівці, 1995. — 42 с.
69. Відродження українського села : Матеріали наук.-практ. конф., 1214 листопада 1991 р., Полтава. — К.: Урожай, 1992. — 160 с.
70. Соціальне відродження і розвиток села в умовах становлення ринкової економіки / М.Х.Вдовиченко, О.І.Якуба, М.К.Орлатий та ін. / За ред. П.Т.Саблука, М.Х.Вдовиченка. — К.: Урожай, 1993. — 216 с.
71. Інженерна діяльність у сільськогосподарському виробництві : Навч. посібник / М.Л.Крижачківський, О.В.Дацишин, В.О.Чигрин та ін. — К.: Урожай, 1993. — 216 с.
72. Петриков А.В. Специфика села в контексте реформ // Социологический журнал. — 1994. — № 4. — С. 518.
73. Петриков А.В. Специфика села и современная аграрная реформа в России. — М.: Энцикл. рос. деревень, 1995. — 146 с.
74. Возьмитель А.А., Карпов А.П. Становление образа жизни российского фермерства. — М.: Ин-т социологии РАН, 1994. — 126 с.
75. Wolf E. Peasants. — N.Y., 1966. — 558 р.
76. Redfield R. Little Community and Peasant Society and Culture. — Chicago, 1973. — 380 р.
77. Сучасна аграрна політика України: Проблеми становлення / За ред. П.Т.Саблука, В.В.Юрчишина. — К.: Віпол, 1996. — 663 с.
78. Юрчишин В.В., Скупий В.М. Реформування аграрних відносин: Аналітичний огляд ІАЕ УАНН. — К.: Ін-т аграрної економіки УААН, 1988. — 86 с.
79. Реформування соціальної сфери села: Організаційно-методичні засади / За ред. П.Т.Саблука. — К.: Ін-т аграрної еконоімки УААН, 2000. — 478 с.
80. Аграрна реформа в Україні: соціологічна діагностика / В.Тарасенко, О.Москвін, Н.Шараєва, В.Чигрин та ін.; за ред. В.Тарасенка. — К.: Ін-т соціології НАН України, 1998. — 214 с.
81. Соціальне становище сільської жінки в Україні. — К.: Академпрес, 1998. — 136 с.
82. Якуба К.І. Жінки в трудовому потенціалі села. — К.: Аграрна наука, 1998. — 277 с.
83. Соціальні проблеми становища сільської родини в умовах розбудови незалежної України. — К.: Академпрес, 1998. — 152 с.
84. Соціально-економічні проблеми дитинства в сучасному українському селі / Авт. кол.: Л.С.Волинець та ін. — К.: Академпрес, 1998. — 136 с.
85. Балакірєва О.М. Диференціація життєвих можливостей у територіально-поселенській структурі // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення : Зб. наук. ст. — К., 1998. — С. 1117.
86. Святненко Г.В. Соціальні проблеми сільських жінок в період трансформації суспільства // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення : Зб. наук. ст. — К., 1998. — С. 187192.
87. Дієсперов З. Вітчизняна модель сільськогосподарсткого підприємства // Віче. — 1999. — № 10. — С. 7284.
88. Шепотько Л., Прокопа І. Вихід з безвиході в аграрній сфері // Віче. — 1999. — № 12. — С. 6782.
89. Онищенко О., Трегобчук В., Юрчишин В. Аграрна реформа. Які рішення, такий і результат // Віче. — 2000. — № 8. — С. 320.
90. Макаренко В.А. Проблеми соціального захисту сільського населення в трансформаційний період // Грані. — 2000. — № 2. — С. 112116.
91. Шатохін А.М. Огляд соціологічної літератури з проблем аграрного реформування та соціального розвитку села // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2000. — № 3. — С. 145152.
92. Великий П.Л. Сельская действительность: Социологический ракурс // Социологические исследования. — 1996. — № 10. — С. 3543.
93. Орлов Г.М., Иванов В.И. Село и российские реформы // Социологические исследования. — 1997. — № 5. — С. 4353.
94. Боконтаева Д.П. Фермеры как социально-профессиональная группа // Социологические исследования. — 1998. — № 3. — С. 3135.
95. Великий П.Л., Кузник Н.П., Халбулаева Л.Г. Потенциал предприимчивости сельского населения // Социологические исследования. — 1998. — № 12. — С. 3744.
96. Блинова Т.В., Кутенков Р.П., Рубцова В.Н. Социальная устойчивость сельского сообщества // Социологические исследования. — 1999. — № 8. — С. 3538.
97. Линднер П. Репродукционные круги богатства и бедности в сельских сообществах России // Социологические исследования. — 2002. — № 1. — С. 5160.
98. Prosterman R.L., Hanstad T.A. Fieldwork-based Appraisal of Industrial Reasant "Farming in Pussia" / Don Van Atta. The "Farmer Threat": The Political Economy of Agrarian Reform in Post-soviet Pussia. — Boulder; San Francisco; Oxford, 1993. — P. 149189.
99. Lerman Z. Does Land Reform Matter? Some Experiences from the Former Soviet Union // European Review of Agricultural Ekonomics. — 1998. — № 25. — Р. 307330.
100. Ван Атта Д.А., Гончарук О., Перротта Л. Українське село на зламі століть: соціологічний та антропологічний зріз / За ред. Ю.І.Саєнка. — К.: Ін-т соціології НАНУ, 2001. — 164 с.
101. Социология в СССР : В 2-х т. — М.: Мысль, 1966. — Т. 2. — 481 с.
102. Социальные исследования : Сб. науч. тр. — М.: Наука, 1968. — Вып. 2. — 272 с.
103. Советская социология : В 2-х т. Социологическая теория и практика. — М.: Наука, 1982. — Т. 1. — 287 с.
104. Советская социология : В 2-х т. Динамика социальных процессов в СССР. — М.: Наука, 1982. — Т. 2. — 255 с.
105. Бестужев-Лада И.В. Мир нашего завтра. — М.: Мысль, 1986. — 326 с.
106. Бестужев-Лада В.И. Нормативное социальное прогнозирование: возможные пути реализации целей общества. — М.: Наука, 1987. — 274 с.
107. Прогнозирование социальных потребностей молодежи : Сб. науч. тр. — М.: НИЦ ВКШ при ЦК ВЛКСМ, 1978. — 148 с.
108. Смирнов Г.Л. Советский человек: формирование социалистического типа личности. — М.: Политиздат, 1971. — 376 с.
109. Фролов И.Т. Перспективы человека: Опыт комплексной постновки проблемы, дискуссии, обобщения. — М.: Политиздат, 1979. — 336 с.
110. Станкевич Л.П. Проблемы целостности личности: Гносеологический аспект. — М.: Высшая школа, 1987. — 134 с.
111. Вишняк А.И. Личность: соотношение трудового потенциала и системы потребностей: Социологический анализ. — К.: Наук. думка, 1986. — 108 с.
112. Сперанский В.И. Социальная ответственность личности: сущность и особенности формирования. — М.: Изд-во МГУ, 1987. — 152 с.
113. Шварц Г., Зайцев В. Молодежь СССР в цифрах : Кр. стат. сб. — М., 1924. — 112 с.
114. Смирнов В.Е. Психология юношеского возраста. — Л., 1925. — 348 с.
115. Коган Б.Б., Лебединск