Соціальні детермінанти кібервіртуального простору

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Петренко-Лисак Алла Олександрівна

УДК 316+316.4.066+004.358

Соціальні детермінанти кібервіртуального простору
22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Тарабукін Юрій Орестович
кандидат соціологічних наук,
доцент

КИЇВ 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................................................4

ВСТУП..................................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1
Методологічні засади та евристичні можливості просторово орієнтованих концепцій в інтерпретації кібервіртуальності...........................................................13
1.1. Соціологічні уявлення щодо соціального простору (Г.Зіммель, П.Сорокін, П.Бурдьє, Е.Гіденс).................................................................................................15
1.2. Специфіка та якість соціального простору.......................................................25
1.2.1. Антропоморфність соціального простору та соціального часу..........................25
1.2.2. Системність та структурність соціального простору..........................................38
1.3. Інформаційно-комунікативна складова соціального простору..........................48
Висновки до першого розділу..........................................................................................61

РОЗДІЛ 2
Соціальна специфіка кібервіртуального простору...................................................64
2.1. Кібервіртуальність як новітній компонент соціального простору.....................72
2.2. Соціальний вимір кібервіртуальності: кібервіртуальна соціальність”............85
2.3. Інфокомунікативна структура Інтернету в системі соціальної стратифікації кібервіртуального простору...................................................................................96
2.3.1. Кібервіртуальні спільноти та кібервіртуальні особистості як суб’єкти кібервіртуальних відносин..............................................................................................111
2.3.2. Кібервіртуальна інформація та комунікація: кібервіртуальні ЗМІК та громадська думка в Інтернет-просторі................................................................127
Висновки до другого розділу..........................................................................................130

РОЗДІЛ 3
Соціальні тенденції та перспективи розвитку кібервіртуальності в Україні...133
3.1. Кібервіртуальні чинники перетворень в соціальному просторі України...........135
3.2. Соціально-технологічний аспект кібервіртуальності ..........................................150
Висновки до третього розділу........................................................................................154

ВИСНОВКИ.....................................................................................................................156

ДОДАТКИ
Додаток А. .......................................................................................................................162
Додаток Б. Типи та види графічних символів, що позначають суб’єктів, емоції, дії (смайли”).............................................................................................................164
Додаток В. Навчальна програма дисципліни Соціологія кібервіртуальності”........165

ГЛОСАРІЙ.......................................................................................................................186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................................188

ВСТУП

Актуальність теми. Модернізація сучасного соціуму шляхом впровадження до життя продуктів комп’ютерної техніки та технологій (КТТ) несе за собою цілу низку новоутворень в соціальному бутті, адже технічні досягнення сполучені з психо-соціальними трансформаціями, що як передують технологічним проривам, так й слідують за ними. Плин суспільної еволюції, полишаючи природно-історичний характер, дедалі впевненіше постає соціально-історичним процесом, в якому визначальну роль відіграють суб’єктивні фактори, ґрунтовані на здатності соціальних суб’єктів* реагувати на внутрішні/локальні та зовнішні/глобальні виклики, конструювати або деструктувати моделі соціальної еволюції. Людина активно формує соціальний простір, який є вираженням динаміки соціально організованої матерії, рефлекторної індивідуальною свідомістю людей.
КТТ, виступаючи суспільно ендогенними утвореннями, розвиток яких можна представити як соціально-технічний процес, сприймаються сучасним цивілізованим світом як факт, що відбувся. КТТ є носіями, що втілюють кібервіртуальність, яку ми розуміємо як електронно-технічний тип віртуальності, що являє собою результат технічної творчості соціальних суб’єктів з використанням КТТ та ІКТ (інформаційно-комунікативних технологій). Мобільні пристрої, ПК (персональний комп’ютер) та кібервіртуальність стали не тільки невід’ємними атрибутами, символами сучасності, але й чинниками змін. Комп’ютеризація, будучи обумовленою соціально-економічними потребами, звільнила людину від великих витрат часу, ресурсів та енергії, нетворчої, одноманітної та рутинної діяльності. Комунікативно-інформаційна система кібервіртуального простору - Інтернет - надала можливість розширення та пришвидшення контактів, розміщення та збереження величезної кількості різноманітної інформації (за змістом, видами та формами), що надало більших можливостей індивідам, аби долучитися до світової спільноти та різних культур.
Стрімкий розвиток КТТ вимагає від сучасної соціологічної науки нових теоретичних підходів. Ці нові теорії мають звернутися до процесів, що відбуваються в умовах прискореного суспільного розвитку, масштабних взаємозв’язків, миттєвих комунікацій та складних соціальних технологій. В динамічних умовах сучасної суспільної еволюції особливо відчутна потреба користування методологією соціологічного аналізу, сприйнятливою до малих причин, котрі можуть породити великі наслідки. Світова теорія та практика вивчення в руслі даної тематики активно продовжує свій розвиток (Д.Белл, А.Тоффлер, Й.Масуда, Д.Тапскотт, Дж.Гол, К.Мей, М.Носов, Д.Іванов, М.Кастельс, Х.Рейнгольд, Ф.Уебстер, Т.Еріксен, П.Віріліо, А.Ракітов, А.Урсул); але якщо в світі вже замислюються про наслідки, визначають тенденції та прогнозують перспективи, то в Україні досі доводиться надавати аргументи на захист існування та визнання кібервіртуальної компоненти соціального простору, її специфіки та соціальних особливостей (В.Щербина, М.Ожеван, Н.Рудницька, Н.Бойко, Б.Головко, Д.Дубов, О.Голобуцький, А.Арсенко, С.Коноплицький).
Крім соціологів, дослідженням генезису КТТ, як частини комплексного взаємозв’язку та взаємовпливу між технічними та соціальними змінами займаються науковці інших напрямків психологи, правознавці, філософи, кібернетики, мовознавці, криміналісти. Аналіз літератури, доцільної у соціологічному вивченні кібервіртуальності, праці науковців в галузі соціології техніки, соціології масових комунікацій, соціології журналістики, соціології культури, свідчить про мозаїчність інтересу (навіть внутрішньогалузевого) до проблем кібервіртуальності. Доповнення новими підходами та способами вирішення вимагають наступні проблемні аспекти соціологічного вивчення кібервіртуальності:
- дослідження кібервіртуального простору зведене переважно до аналізу взаємодії механізмів (кібер)віртуальності та реальності, обмежуючись фіксацією наслідків впливу детермінованої комп’ютером віртуальності на індивіда, тоді як вивчення кібервіртуальності проігнороване аналізом її як специфічного компонента соціальної реальності;
- соціологічні дослідження КТТ характеризуються використанням одномірних, безальтернативних” понять соціального простору”, соціальної реальності” та соціального часу”. Переважно вони звужуються, випускаючи з уваги новітній потенціал цих теоретичних інструментів, що призводить до втрати специфічного змісту соціальних відносин, які відбуваються в умовах сучасності під впливом інформатизації на основі ІКТ;
- в дослідженнях кібервіртуальності слабко представлені методологічні, концептуальні, стратегічні висновки з того факту, що соціальна кібервіртуальна дійсність (реальність) побудована не на основі лінійного причинно-наслідкового закону, але на основі комунікативних домовленостей, котрі узгоджені між силами, що діють як в соціальному реальному світі, так і виключно в межах кібервіртуального простору;
- дослідники кібервіртуальності користуються несформованим категоріально-понятійним апаратом, що призводить до використання одного й того саме терміну/поняття, але з різним його розумінням. Наприклад, одне з найпоширених понять - віртуальність”, яке в своєму термінологічному значенні використовувалося соціологічною наукою ще до того, як з’явилися КТТ і має конкретне тлумачення, але ним (як поняттям і терміном) продовжують користуватися в межах соціологічного аналізу КТТ, проте вже у відмінному значенні від попереднього загальнофілософського. Крім цього, деякі терміни використовуються виключно з особистісних міркувань дослідника про їхнє значення та означення відповідним терміном того чи іншого поняття (Інтернет”, мережа”, кібер-простір”, ВР-система та чимало інших, особисто пропонованих авторами);
- тема кібервіртуальності в соціологічних дослідженнях переважно розв’язується через аналіз соціальних наслідків застосування комп’ютерних технологій у всіх сферах їхнього використання в суспільстві, або представлена статистичними даними щодо кількості користувачів Інтернету та володарів комп’ютерної техніки. Проте сучасний світ не просто впроваджує, використовує або долучає КТТ до соціального життя, але іноді й заміщує ними реальні соціальні інтеракції або соціальні інституції, їхнє сприйняття та розбудову.
Сучасна соціологія накопичила значну базу теоретичних знань стосовно соціального та віртуального просторів, що дозволяє розробляти нові напрямки досліджень у відповідності з соціальними та науковими запитами. Враховуючи потреби сучасного українського суспільства і можливості сучасної соціологічної теорії, перед нами виникає наукова проблема невідповідності між необхідністю мати наукове обґрунтування особливостей кібервіртуальності та недостатністю вивчення соціологами теоретичних та емпіричних матеріалів, аналізу та обґрунтування існуючих теорій та концепцій корисних у дослідженнях з даної проблематики.
Метою дослідження є побудова наукової картини кібервіртуального простору, з’ясуванню соціальних механізмів його становлення, тенденцій та перспектив розвитку.
Для досягнення поставленої мети необхідним було вирішення наступних завдань:
- проаналізувати існуючі соціологічні уявлення щодо соціального простору та часу як теоретико-методологічних засад вивчення кібервіртуальності та їхніх евристичних можливостей у соціологічному її поясненні;
- обґрунтувати науковий статус понять кібервіртуальність” та кібервіртуальний простір”;
- побудувати наукову картину кібервіртуального простору як складової соціального простору;
- розглянути ознаки соціопросторових перетворень, спричинених кібервіртуальністю;
- визначити місце та роль кібервіртуальності в системі соціального простору, через означення її структуроутворюючих засад, принципів функціонування, форм та типів комунікацій складових елементів та рекурсивності соціопросторових ознак між кібервіртуальністю та реальністю.
Об’єктом дослідження є кібервіртуальний простір як складова соціального простору.
Предметом дослідження соціальні детермінанти становлення та розвитку кібервіртуального простору.
Методами дослідження в межах міждисциплінарного підходу вивчення кібервіртуального та соціального просторів є: історичний метод у розгляді еволюції підходів до розуміння соціального простору та часу; діалектичний у визначенні соціальних взаємовпливів між кібервіртуальністю та реальністю; системно-структурний при визначенні структури кібервіртуального простору; аксіоматичний метод при розгляді кібервіртуальних спільнот та кібервіртуальних особистостей; метод моделювання у побудові наукової картини кібервіртуальних відносин; аналіз документів та соціальної статистики впродовж дослідження кібервіртуальності задля фактичного підтвердження теоретичних тверджень; метод аналізу та синтезу у ході формування власних висновків.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження представлена тим, що вперше:
- проаналізовано та визначено евристичні можливості просторово зорієнтованих соціологічних концепцій у дослідженні кібервіртуальності та кібервіртуального простору; а саме: доцільності та ефективності в науково-дослідницьких практиках вивчення та інтерпретації через кібервіртуальності аналітично-дескриптивну операціоналізацію соціально-просторових характеристик (антропоморфність, багатоступеневу структурну ієрархічність, цілісність, автономність компонентів, інформаційність, відкритість, цілеспрямованість, протяжність) та соціально-часових характеристик (актуальність, реальність, інтервальність, векторність, одномоментність), адже вони найвдаліше відображають сутнісні властивості рефлексії людиною соціального, віртуального та, відповідно, кібервіртуального;
- доповнено поняттєво-категоріальний апарат, через який описується й визначається новітній тип віртуальності кібервіртуальність. Уточнено та обґрунтовано соціологічний зміст понять кібервіртуальність” та кібервіртуальний простір”. Кібервіртуальність визначена як електронно-технічний тип віртуальності, що являє собою результат технічної творчості соціальних суб’єктів з використанням ними КТТ (комп’ютерної техніки та технологій) та ІКТ (інформаційно-комунікативних технологій). Кібервіртуальний простір визначено системою із внутрішніми соціально-технічними закономірностями процесів зв’язку між соціальними суб’єктами та об’єктами і управління цими процесами, в рамках соціальної та технічної еволюції соціуму;
- набуло подальшого розвитку знання про кібервіртуальність як вимір/компонент соціального простору, що демонстрований технічно детермінованими та соціальними характеристиками соціальних суб’єктів в межах кібервіртуального простору, що увійшов до загальної соціально-просторової системи та модифікував способи, механізми, форми, типи, принципи, правила соціальних відносин між соціальними суб’єктами (людина - людина”) та суб’єкт-об’єктними відносинами (людина техніка(ПК)”). Кібервіртуальний простір, як компонент соціального, представлений внутрішньою автономністю, відкритістю, системністю, структурністю та стратифікацією, субкультурою та соціальною значимістю;
- розглянуто ознаки соціально-просторових перетворень сучасного українського суспільства та систематизовано існуючі наукові уявлення про соціальну структуру кібервіртуального простору, представлену користувачами та некористувачами, серед яких наявна внутрішня стратифікація за критеріями віку, статі, місця проживання, освіти/фаху, професії, знання іноземної мови (переважно англійської), матеріального стану, рівня підготовленості до користування ПК й супутніми до нього пристроями, Інтернет-технологіями, мобільними телекомунікаторами, а також класифікація серед тих, хто належить до кібервіртуальної субкультури за критеріями видів їхньої діяльності;
- виявлено специфіку та феноменальні риси кібервіртуальної особистості, представленої а) множинними аналогами або омріяними типами конкретної реальної особистості та б) результатами програмно-цифрової творчості індивідів або групи індивідів у вигляді образів на основі тривимірної графіки;
- з’ясовано соціально-технологічний статус кібервіртуальності, як механізму систематичних, цілеспрямованих, свідомих впливів на системно-структурні елементи соціальності з метою забезпечення стійкого розвитку соціальної системи, яка взаємопов’язана з кібервіртуальністю, та запобіганню соціальних катаклізмів і потрясінь, пов’язаних з нею.
Науковим значенням роботи є комплексний аналіз кібервіртуальності в широкому соціально-теоретичному контексті. Результати дослідження дозволяють розглядати кібервіртуальність не лише як новий символ або метафору сучасних соціальних перетворень, але як новий вимір та компонент соціального простору, як чинник соціальних змін, який є активною та дієвою складовою еволюції сучасної соціальної системи. Практичним значенням отриманих результатів дисертаційного дослідження є можливість використання його результатів розробниками соціальних проектів з використанням кібервіртуальних можливостей. Окремі результати дослідження можуть розглядатися як передумови для використання технологій та механізмів кібервіртуальності в управлінні, освіті, прикладних соціологічних дослідженнях. Робота містить матеріали, котрі можуть бути використані у навчальних курсах з Соціальної інженерії”, Соціології масових комунікацій”, Соціології техніки”, Соціальних технологій”, а також складають основу спеціалізованого навчального курсу, присвяченого вивченню сутності кібервіртуального простору - Соціології кібервіртуальності” (авторська розробка якого представлена в додатках до дисертаційного дослідження).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені на студентсько-аспірантській науковій конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка (11.02.2002, м.Київ), аспірантській конференції до Днів науки та освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка (28.04.2005, м.Київ), VIII Міжнародній конференції молодих науковців Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (27-28.04.2006, м.Київ), Міжнародній науковій конференції Інновації в технології та методології наукового пізнання” (26-27.10.2006, м.Одеса), Науково-практичній конференції студентів та аспірантів Дні науки” (12.04.2007, м.Київ), V Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів (Пост)сучасність і наука: соціологія у пошуках себе й суспільства” (19-21.04.2007, м.Харків), ІІІ Науковій конференції Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” (20.04.2007, м.Донецьк). Результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-методичних семінарах та засіданнях кафедри галузевої соціології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка і кафедри соціології Інституту соціальних наук Г.Алієва Міжрегіональної Академії управління персоналом.
Публікації за темою дисертації здійснено в спеціалізованих та фахових виданнях (загалом 9 публікацій).
Структура дисертації складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, додатків, глосарію та списку використаних джерел (170 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 201 сторінку, з них: основний текст 161 сторінка, ілюстрації 2 сторінки, три додатки 24 сторінки, глосарій 2 сторінки.

* як на рівні поодиноких індивідів, так й на рівні впливових особистостей сучасної історії (мікросуб’єктів); як на рівні національних урядів, так й на рівні міждержавних утворень (макросуб’єктів).

Список литературы

Висновки

В нашому дослідженні ми не намагалися створити нову парадигму, щоб описати або пояснити новітній рівень технологічного розвитку суспільства або його вплив на окремого індивіда та суспільство в цілому. Критично ставлячись до доктрини технологічного детермінізму, ми прагнули представити наукову картину нової складової, якою збагатився соціальний простір кібервіртуальної, обумовленої появою КТТ та ІКТ. На нашу думку їхня роль полягає передусім в технічній підтримці та вдосконаленні способів існування та проявів соціального, як міжособистісного, комунікативного та віртуального, як штучно створеного, уявного, яке, власне і лежить в основі кібервіртуального.
Підґрунтям актуальності обраної теми є широке використання КТТ та ІКТ в плині соціального життя. Подібно до того як поява друкарського станка, електрики, винайдення атомної енергії та вихід людства у космічний простір знаменували собою певний етап соціального часу, так само й кібервіртуальність можна визначити знаменною ознакою, символом другої половини ХХ ст. та поч. ХХІ, коли суспільне життя постає наскрізь пронизаним практикою використанням КТТ та ІКТ. Актуальність даного дослідження зумовлена завданням просвітницької практики підготовки сучасної людини до соціального та індивідуального життя за умов поширення кібервіртуальності як складової соціального простору, формування особистісної інформаційної культури та інформаційної гігієни, яку ми визначаємо як поведінку, що керується усвідомленням впливу інформаційного середовища на свідомість та, відповідно, сукупність практичних способів, що забезпечуватимуть збереження психіо-емоційного здоров’я людини, як споживача інформації.
Результати дослідження наступні:
1. Визначено методологічну ефективність дослідження кібервіртуальної соціальності через просторово-часові категорії (навіть в їхній метафоричній ролі) у соціологічній евристиці та дослідницьких практиках. Дана дослідницька стратегія дозволила нам змоделювати наукову картину кібервіртуального простору, як частини соціально-просторової реальності з врахуванням явища поширення кібервіртуальності. Операціоналізувавши соціально-просторові характеристики, такі як багатоступенева структурна ієрархічність, цілісність, автономність компонентів, інформаційність, відкритість, цілеспрямованість, та часові характеристики, такі як актуальність, реальність, інтервальність, - здійснено аналіз кібервіртуальності саме через них, адже вони найвдаліше відображають сутнісні властивості рефлексії людиною соціального, віртуального та, відповідно, кібервіртуального.
2. Отримано знання про соціальні особливості кібервіртуальності, як такі, що виступають поживним середовищем форми та змісту кібервіртуального простору; як такі, що будучи причиною, є фактором формування соціального розвитку в умовах поширення КТТ та ІКТ. Кібервіртуальність визначена фактором, що вчиняє вплив на темп соціально-технологічних змін та загальний напрямок, який вони приймають в соціумі. Визначено, що кібервіртуальність є причиною, через яку окремі сфери соціального життя приймають новітню форму внутрішньої структури.
3. Проаналізовано специфіку сучасного етапу розвитку КТТ та ІКТ. Відсутність чіткої термінології в рамках даної проблематики, спонукала нас до пропозиції введення до наукового обігу нового терміну, покликаного означити конкретний тип віртуальності а саме кібервіртуальність, яку ми визначаємо електронно-технічним типом віртуальності, що являє собою результат технічної творчості соціальних суб’єктів з використанням ними КТТ та ІКТ. Кібервіртуальність виступає генеральною властивістю кібервіртуального простору, який є системою із внутрішніми соціально-технічними закономірностями процесів зв’язку між соціальними суб’єктами та об’єктами і управління цими процесами, в рамках соціальної та технічної еволюції соціуму.
3. Визнаючи гетерогенний характер кібервіртуальності, означено її як таку, що включає в себе різнорідні спільності та суміщає в собі найрізноманітні компоненти соціального, психологічного та технічного походження, які не завжди мають між собою причинний або смисловий зв’язок. Цим спільностям та компонентам притаманний різний ступінь вбудованості до соціальної системи. Вони зберігають іноді більший, іноді менший ступінь своєї автономності, а в деяких випадках й повну відстороненість, ізольованість. В межах кібервіртуального простору, характерні для соціального простору просторово-часові уявлення, пов’язані з різноманітними елементами загальносвітової традиції та загальнолюдської свідомості, не тільки не позбавлені, але й визначаються як локально-антропоморфні просторово-часові рефлексії, які носять різноманітний та відносно автономний характер, адже локально-антропоморфні рефлексії простору та часу в багатьом визначають структури повсякденного життя, що складають основу соціально-просторового різноманіття (культуру, релігію, сім’ю, освіту, мораль, науку тощо). Це різноманіття значною мірою визначає особливості соціальної структури та динаміки, які стають залежними від конкретних локально-антропоморфних соціальних суб’єктів, якості та властивості яких можуть відіграти важливу роль у відтворенні світосприйняття та світорозуміння не тільки окремого соціального суб’єкта, але й загальносуспільного (надлокального) утворення. Ці процеси проявляються в такому аспекті соціальної динаміки, як ступінь диференціації та інтеграції соціальної системи, котра сама по собі має мінливий характер.
4. Розглянуто проблему конструювання та конституювання соціального простору реальності, представленого разом з кібервіртуальною складовою. Наголошено на локально-антропоморфних масштабах кібервіртуального простору, який сприймається як своєрідна всезагальність та фізично невимірна цілісність людини в рамках її раціональної практики визнання своєї локальної частковості. Зазначено, що рефлексія сутності кібервіртуального простору буде неповною, якщо сприймати його з однієї єдиної точки зору, але буде невпорядкованою, якщо його розглядати з багатьох точок одразу, або може виявитися безглуздою та пустою, якщо взагалі не зважати на його присутність в сучасній соціальній системі.
5. З’ясовано, що співвідношення між реальністю та кібервіртуальністю є рекурсивним процесом, в якому причини” та ефекти” знаходяться у взаємообумовленому взаємозв’язку.
6. Виявлено, що методологічний інтерес в руслі проблематики співвідношення кібервіртуального та соціального просторів представляє собою процес пошуку нових основ розвитку міждисциплінарних підходів, котрі поєднали б соціологічне осмислення даної проблеми з технологічним та управлінським аналізом. Зазначено, що слід розрізняти соціальний та технологічний аспекти визначеної проблематики. Під час описання диференціації соціального простору у суто соціологічній традиції на перший план виступатимуть інституційно-структурні та стратифікаційні аспекти. Особливістю соціологічного підходу є дослідження спільнот різного типу (в руслі тематики даного дослідження кібервіртуальні спільноти). Технологічний аспект соціологічного аналізу, який визначає механізми та методи оформлення кібервіртуальності, її специфіку (відмінність від віртуальності в загальнофілософському аспекті), та управлінський аспект, що визначає способи, методи та види облаштування та організації кібервіртуального простору, виступають принциповими положеннями.
7. Визначаючи місце та роль кібервіртуального простору в системі соціального універсуму, ми звернулися передусім до його характерної ознаки кібервіртуальної, яка в даному аспекті виступає інструментом творення та відтворення способів рефлексії людиною, яка користується КТТ та ІКТ, оточуючого світу у всьому його розмаїтті. В разі визначення в соціальній системі місця кібервіртуального простору, то спроба локалізувати весь масив кібервіртуальності є безнадійною, адже, навіть, відключення певних його складових призведе до ледь помітних змін. Особливість кібервіртуальної системи в тому, що вона локалізована в кожному конкретному елементі, проте в жодному з них сповна. Телефонні кабелі, модеми, супутники, радіохвилі знаходяться, так би мовити, в” матеріальній сутності кібервіртуальності, але не всередині” неї, - так само як не можна вказати, що свідомість людини знаходиться під самісінькою кіркою черепа або вона розташована трохи нижче лінії вух з обох сторін голови. Кібервіртуальність розсіяна по всьому соціальному простору, по всій системі його функціонально-інституціональній мережі. Генеральною ознакою сучасного соціального простору, обумовленого кібервіртуальністю виступає оновлення способів, механізмів, форм, типів, правил та принципів комунікації/взаємодії між соціальними суб’єктами. Передусім модифікувалася комунікативна модель, в способах перебігу комунікації. Урізноманітнилося сприйняття часу та визначення меж періоду актуальності тієї чи іншої соціальної події. Завдяки кібервіртуальній практиці набула поширення така характеристика часу як реальний час”, який визначається постійною/тривалою актуальністю, тобто інформація, що надходить до суб’єкта в реальному часі характеризується одномоментністю своєї актуалізації відносно моменту своєї появи на екрані монітору.
8. Керуючись соціологічною категорією соціального” (як істотної риси суспільної людини; як сукупності характеристик взаємодіючих індивідів; як способу організації спільного існування через чіткий ієрархізований розподіл функцій та взаємодій та їхнє кооперування; як інтерсуб’єктивну реальність повсякденного світу”, яка рефлектується, конструюється, інтерпретується шляхом типізації смислів і значень в інтеракційній взаємодії) запропоновано авторську інтерпретацію поняття кібервіртуальної соціальності, яка відображає особливу об’єктивну та суб’єктивну характеристику кібервіртуальності, що твориться за допомоги КТТ, та є суттєвою властивістю кібервіртуального простору, в межах якого взаємодіють суб’єкти, які, володіючи своєрідними рисами, діями, цінностями та керуючись узгодженими з іншими суб’єктами нормами, смислами, правилами, символами та їх значеннями формують як себе так і своє соціальне оточення. При чому соціальне оточення може не користуватися ПК, не входити до мережі кібервіртуальних стосунків, але воно виступає пасивним користувачем результатів впливу кібервіртуальності на активних її користувачів (як приклад, інформаційний продукт ЗМІ формується шляхом користування співробітниками ЗМІ Інтернетом та ІКТ).
9. Виявлено, що кібервіртуальна соціальність виступає базовою ознакою членів кібервіртуальних спільнот. Останні визначено як сукупність людей, об’єднаних спільним чинником, а саме активним користуванням КТТ та ІКТ в межах кібервіртуального простору. Кумулятивною ознакою даних індивідів виступає прагнення або вимушеність до використання КТТ у дозвіллі або роботі, а також володіння знанням та культурою користування КТТ та ІКТ в межах кібервіртуальності.
10. З’ясовано, що на сучасному етапі еволюції КТТ, ІКТ та кібервіртуального простору існує потреба у соціальній технологізації кібервіртуальності та кібервіртуального простору, щоб попередити небажані негативні наслідки, спричинені:
ü надмірною увагою або залежністю індивідів від КТТ та ІКТ,
ü появою та урізноманітненням форм кібервіртуальної злочинності (особливо актуальними є проблеми порушення авторських прав, зловмисних проникнень до закритої інформації та пошкодження програмного забезпечення),
ü інформаційною нерівністю (за можливістю доступу до необхідної, важливої та соціально значимої інформації).
Зазначено, що своєчасне перешкоджання та запобігання проявів вказаних соціальних загроз можливе шляхом цілеспрямованої координації діяльності кібервіртуальних спільнот, шляхом державно-правового регулювання та методами освітньо-просвітницьких програм та акцій.
11. Здійснено комплексний аналіз кібервіртуальності в широкому соціально-теоретичному контексті, що дозволило розглядати кібервіртуальність не лише як новий символ або метафору сучасних соціальних перетворень, але як нову складову соціального простору, яка є активною та дієвою в еволюції соціальної системи. Дане дисертаційне дослідження може бути використаним у розробці соціальних проектів з використанням кібервіртуальних можливостей. Окремі результати дослідження можуть розглядатися як передумови для використання технологій та механізмів кібервіртуальності в соціальному управлінні, освіті, прикладних соціологічних дослідженнях. Деякі положення можуть бути використані у розробці навчальних курсів з Соціальної інженерії”, Соціології масових комунікацій”, Соціології техніки”, Соціальних технологій”, а також складають основу спеціалізованого курсу, присвяченого соціологічному аналізу кібервіртуального виміру соціальності - Соціології кібервіртуальності” (Додаток В).

Список використаних джерел
1. Азаров С.С. Феномен Интернет и человеческий фактор” // http://www.kiss.kiev.ua
2. Арнаутов С.А., Кобрянский В.М. Влияние новых информационных технологий на процесс фундаментальных научных исследований // Информационное общество. 2001. - №. 4. - С. 54-57 // http://www.institute.org.ru
3. Арсеєнко А., Гирич В., Толстих Н. Причини і наслідки цифрової нерівності” в умовах глобалізації // Українське суспільство 1994-2004. Моніторинг соціальних змін / за ред. В.Ворони, М.Шульги. К.: Інститут соціології НАНУ, 2004. С. 562-575.
4. Арсеєнко А., Гирич В., Толстих Н. Динаміка інформатизації українського суспільства в контексті глобалізації та фрагментації інформаційно-комунікаційних технологій // Українське суспільство 1994-2005. Моніторинг соціальних змін / за ред. В.Ворони, М.Шульги. К.: Інститут соціології НАНУ, 2005. С. 417-432.
5. Афанасьев В. Человек в мире систем // Кнорре Е.С. Впереди времени. М., 1989. С. 161-176.
6. Бауман З. Индивидуализированное общество / ред., пер. с англ. В.Л.Иноземцев. М.: Логос, 2002. 326 с. // http://www.postindustrial.net
7. Белинис Л. Электронная демократия: политика в условиях глобальной коммуникации // Журнал социальной антропологии. 2003. Т.4. - №4. - С. 67-81.
8. Бердяев Н. Самопознание. - М.: СП ДЭМ”: Междунар. отношения, 1990. 334 с.
9. Бердяєв Н. Человек и машина // Философия творчества, культуры и искусства. М.: Искусство, 1994. Т.1. С. 499-523.
10. Бикбов А. Социальное пространство как физическое: иллюзии и уловки // http://sociology.extrim.ru
11. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / Е.Руткевич (пер. с англ.) — М.: Медиум, 1995. — 333 с. // http://socionet.narod.ru/reader.thml
12. Бессуднов А., Иванов Д. Основные понятия и определения прикладной интернетики // http://institute.org.ru
13. Благодетелева-Вовк С.Л., Благодетелев С.В. Оценка роста числа потенциальных пользователей Интернета в Украине на период до 2005 года // Маркетинг в Україні. 2002. - № 1 // http://www.nightriver.com.ua
14. Богдан В.В., Иванов В.Н. Информатизация и технологизация социального пространства: проблемы предотвращения катастроф, взрывов и напряжений // Информатизация и технологизация социального пространства. Материалы к I Международному симпозиуму по социальным технологиям. М.-Н.Новгород, 1994. С. 5-20.
15. Бодрийяр Ж. Система вещей / С.Зенкин (пер. с фр. и сопровод. ст.). М.: Рудомино, 1999. 222 с.
16. Бойко Н. Інформатизація соціального простору: стан і перспективи // Українське суспільство 1994-2004. Моніторинг соціальних змін / за ред. д.е.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. К.: ІС НАНУ, 2004. С. 508-517.
17. Бойко Н. Интернетизация” общества как фактор демократизации современного социально-контрольного процесса // Проблеми розвитку соціологічної теорії.Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наук. доповіді і повідомлення другої Всеукраїнської соціологічної конференції. К.: САУ ІС НАНУ, 2002. С. 195-199.
18. Бойко Н. Молодь у світі сучасних комп’ютерних та Інтернет-технологій // Соціальні виміри суспільства. Вип. 8. К.: ІС НАНУ, 2005. С. 244-258.
19. Брауде-Золотарев М. Цифровой барьер // Компьютера. - 2000. - № 29 (358). С. 6-15.
20. Бурдье П. О телевидении и журналистике / Пер. с фр. Т.В.Анисимовой и Ю.В.Марковой. Отв.ред. и предисл. Н.А.Шматко. М.: Фонд научных исследований Прагматика культуры”, Институт экспериментальной социологии, 2002. 160 с.
21. Бурдье П. Социальное пространство и символическая власть // THESIS. 1993. Вып. 2. С. 137-150.
22. Бурдье П. Физическое и социальное пространства: проникновение и присвоение // Социология политики / Пер. с фр. М.: Socio-Logos, 1995. 336 с. // http://www.socd.univ.kiev.ua
23. Бурдье П., Шантье Р. Люди с историями, люди без историй // НЛО. 2003. - №60. С. 34-38.
24. Бурдье П. Начала. М.: Socio-Logos, 1994. 387 с.
25. Бурлачук В. Ще раз стосовно питання: Що таке суспільство?” // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2006. № 1. С. 5-19.
26. Вальденфельс Б. Мотив чужого / Сб. пер. с нем. Т.Щитцова (отв. ред.) Мн.: Пропилеи, 1999. 176 с.
27. Вартанова Е.Л. Интернет для каждого: реальность или утопия? // Информационное общество. 2000. - № 1. - С. 40 - 43 // http://www.institute.org.ru
28. Вернадский В.И. Живое вещество и биосфера // Антология культурологической мысли. М., Изд-во РОУ, 1996. С. 167-170.
29. Вершинская О.Н. Адаптация общества к новым информационным технологиям: новые возможности и новое социальное неравенство // Информационное общество. 1999. - № 1.- С. 25-29.
30. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / Пер. с англ. / Под ред. и с предисл., с. 5-28, Г.Н.Поварова. 2-е изд. М.: Наука, 1983. 343 с. // http://www.galactic.org.ua
31. Войскунский А.Е. Исследование Интернета в психологии // Интернет и российское общество / Под ред. И.Семенова. М., 2002. С. 235-250 // http://pubs.cameEie.m/books/20022/D&is/pdf/0208is-full.pdf
32. Вулгар С., Гринт К. Компьютеры и трансформация социального анализа (пер. с англ. Шкурко Ю.С. Woolgar S., Grint K. Computers and the Transformation of Social Analysis // Science, Technology and Human Values, vol. 16, №3, Summer, 1991, p.368-378) // http://www.v-lab.unn.ru/texts/Woolgar_Grint.htm
33. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации. М.: Академический проект, 2003. 528 с.
34. Главная угроза 21 века виртуальное пространство // http://www.isra.com; http://old.iamik.ru
35. Гол Дж. Онлайнова журналістика / Пер. з англ. К.: К.І.С.”, 2005. 344 с.
36. Головко Б. Інформаційна соціологія: тематична диспозиція // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2004. - №2. С. 120-132.
37. Горин Д.Г. Пространство и время в динамике российской цивилизации. М.: Эдиториал УРСС, 2003. 280 с.
38. Гуторов В.А. Концепция киберпространства и перспективы современной демократии // Интернет и современное общество. Всероссийская научно-методическая конференция. Санкт-Петербург, 8-11 декабря 1998 г./ Тезисы докладов // С.-Пб. - 1998. С. 5-6.
39. Гуцал А.Ф., Ожеван М.А. Віртуальна Росія: парадокси сходження дореально-ринкового суспільства // http://www.niurr.gov.ua/ukr/publishing/panorama3_4/gutsal_t.htm
40. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшуковувати істину в науках / В.Андрушко, С.Гатальська (пер. з фр.). К.: Тандем, 2001. 101 с.
41. Делез Ж. Логика смысла. Theatrum philosophicum / М.Фуко. М.: Раритет; Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 480 с.
42. Долныкоева А.А., Чудова Н.В. Психологические особенности суперпрограммистов // Психологический журнал. - 1997. - № 18(1). С. 113-121.
43. Дридзе Т.М. Две новые парадигмы для социального познания и социальной практики // Социальная коммуникация и социальное управление в экоантропоцентрической и семисоциопсихологической парадигмах (ред. Дридзе Т.М.). В 2-х кн. Кн. 1. М., 2000. С. 1-80.
44. Дроздов О. Студентська молодь і комп’ютерні технології // Соціальна психологія. - 2005. - № 2. С. 150-159.
45. Дубов Д.В. Інформаційна безпека в умовах впровадження електронного урядування // http://www.niurr.gov.ua/ukr/publishing
46. Дубов Д.В. Політико-комунікативна безпека україни в контексті формування інформаційного суспільства // http://www.niurr.gov.ua/ukr/publishing
47. Дюркгейм Э. Социология и теория познания // Хрестоматия по истории психологии. М., 1980. С. 24-68.
48. Дюркгейм Э. Элементарные формы религиозной жизни // http://www.auditorium.ru
49. Дьякова Е.Г., Трахтенберг А.Д. Социальные последствия развития Интернета и миф о величии электричества // Интернет. Общество. Личность. С.-Пб., 1999 // http://iol.spb.osi.ru/IOL1999/SECT_E/E22.html
50. Заславская О. Клиенты банков побиваються совершать операции через Интернет // http://www.inauka.ru/computer/article65158.html
51. Заславская Т.И., Громова Р.Г. К вопросу о среднем классе” российского общества // Мир России. 1998. - №4. - С. 4-14.
52. Захарченко М., Погорілий А. Історія соціології: від Античності до початку ХХ ст. К., 1993. 267 с.
53. Зборовский Г.Е. Пространство и время как формы социального бытия. - Свердловск, 1974. 223 с.
54. Здравомыслов А.Г. Несколько замечаний по поводу дискуссии о среднем классе // Средний класс в современном российском обществе. М., 1999. - С. 30-35.
55. Землянова Л.М. Сетевое общество, информационализм и виртуальная культура // Весн. Моск ун-та Сер. 10. Журналистика. - 1999. - №2. С. 37-45.
56. Землянова Л.М. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества. Толковый словарь терминов и концепций. - М.: МГУ, 1999. 301 с.
57. Зиммель Г. Созерцание жизни / Избранное. Т.2. М.: Юристъ, 1996. 607 с. // http://sociology.extrim.ru
58. Зиммель Г. Социология пространства / Избранное. Т.2. М.: Юристъ, 1996. 607 с. // http://sociology.extrim.ru
59. Злобіна О.Г. Суспільні трансформації в особистісному вимірі // Соціологічна наука і освіта в Україні. 2003. Вип. 2. С. 231-239.
60. Иванов В.Е. Интернет и трансформация социокультурного пространства // Социальная коммуникация и социальное управление в экоантропоцентрической и семиосоциопсихической парадигмах (ред. Дридзе Т.М.). М., 2000 С. 14-25.
61. Иванов Д.В. Виртуализация общества. С.-Пб.: Петербургское Востоковедение”, 2000. - 96 с. // http://institute.org.ru
62. Иванов Д.В. Виртуализация общества // Социология и социальная антропология. / Под ред. В.Д. Виноградова, В.В.Козловского. - СПб., 1997. С. 47-56.
63. Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие. Учеб. Пособие для студентов вузов. 3-е изд., перераб и доп. М.: Логос, 2000. 432 с. // http://www.auditorium.ru.books/301/
64. Кант И. Физическая монадология // Сочинения: На нем. и рус. яз. / Н.Мотрошилова, Б.Тушлинг (подгот.). / Т.1. Трактаты и статьи. (1784-1796). М.: Kami, 1994. 586 c. // http://www.auditorium.ru
65. Кастельс М. Інтернет-ґалактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства. Пер. з англ. К.: Видавництво Ваклер” у формі ТОВ, 2007. 304 с.
66. Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура / Б.Э.Верпаховский и др. (пер. с англ.). - М.: ГУ ВШЭ, 2000. 607 с.
67. Катечко С.Л. Интернет и сознание: к концепции виртуального человека // http://www.futurerussia.ru
68. Кондратьев И. Технология виртуальная, результат реальный // Computerworld. 1997. - №35. // http://koi.www.osp.ru/cw/1997/35/102.htm
69. Кондратьева Т.В. Воздействие искусственного интеллекта на личность // Человек в системе социокультурных отношений: Сб. науч. статей. - М., 2000. Вып. 3. С. 101-112.
70. Коняев С.Н. Реальная виртуальность: границы наблюдателя в информационных пространствах искусственно созданных миров // Концепция виртуальных миров и научное познание. - СПб.: РХГИ, 2000. С. 5-14.
71. Костенко Н. Медіа-класи або коди нерівності // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. - №2. С. 16-32.
72. Костенко Н. Парадигми та фактичності нових мас-медіа // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. - № 1-2. - С. 138-150.
73. Крол Э. Все об Internet / С.М.Тимачев (пер. с англ.) - К.: Торг.-изд. Бюро BHV, 1995. 591 с.
74. Крупницкий С.В. Экстенсиологические аспекты функционирования социума: Диссертация на соискание ученой степени канд. филос. наук / Ростовский государственный университет (РГУ), 1993. - 153 с.
75. Купер И.Р. Гипертекст как способ коммуникации // http://institute.org.ua
76. Кутелия Б.Н. Виртуальная терра инкогнита // Информационное общество. 2001. - Вып. 1 - С. 24-26. // http://institute.org.ua
77. Ласточкин С.Э. Способы описания систем виртуальных реальностей. Тезисы докладов на конференции Технологии виртуальной реальности”. - М., 1995. С. 11-17.
78. Лебон Г. Психология масс // Психология масс. Хрестоматия / Ред.-сост. Райгородский Д.Я. Самара: Издат. дом БАХРАХ”, 1998. С. 5-130.
79. Леви С. Хакеры, герои компьютерной революции // http://www.postindustrial.net
80. Левина О.Г. Взаимодействие компьютера и человека как социальное явление // Педагогический вестник. 1998. - №2. // http://www.yspu.yar.ru/vestnik/novosti_i_problemy/6_1/index.html
81. Лейбниц Г. Новая система природы и общения между субстанциями, а также о связи, существующей между душой и телом // Сочинения: В 4 тт. М.: Мысль, 1984. // http://www.auditorium.ru
82. Лепский В.Е., Рапуто А.Г. Моделирование и поддержка сообществ в Интернет (препринт). М.,1999. 96 с.
83. Лой А.М. Простір соціальний // Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад. В.І.Волович, В.І.Тарасенко, М.В.Захарченко та ін.; Під заг. ред. В.І.Воловича. К.: Укр. Центр духовної культури, 1998. С. 431-434.
84. Лой А.Н. Социально-историческое содержание категорий время и пространство. К., 1978. 247 с.
85. Лой А.М. Час соціальний // Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад. В.І.Волович, В.І.Тарасенко, М.В.Захарченко та ін.; Під заг. ред. В.І.Воловича. К.: Укр. Центр духовної культури, 1998. С. 680-683.
86. Локшина С.М. Краткий словарь иностранных слов / Изд. 2-е стереотип. М.: Сов. энциклопедия”, 1968. 384 с.
87. Лук’янець В. Технології ХХІ століття: новий режим еволюції мегасоціуму // http://www.intellect.org.ua
88. Луман Н. Глобализация мирового сообщества: как следует системно понимать современное общество // Социология на пороге XXI века: новые направления исследований. - М., 1998. С. 34-45.
89. Лупанов В.Н. Интернет как объект социологического исследования (к вопросу о развитии социологической сети в Интернете, web-сети) // Информационное общество. 2001. - Вып. 1. - С. 40-43.
90. Макаревич В.Н., Слепенков И.М. Технологический поход к освоению социального пространства (метафорические заметки о социальной инженерии) // Информатизация и технологизация социального пространства. Материалы к I Международному симпозиуму по социальным технологиям. М.-Н.Новгород, 1994. С. 20-30.
91. Маклюэн М. Среда несет в себе общение // http://www.taosite.com
92. Маркоф Дж., Хефнер К. Хакеры: Повести / Пер. с англ. К.: Полиграфкнига, 1996. 357 с.
93. Масуда Й. Информационное общество как постиндустриальное общество // http://www.postindustrial.net
94. Мей К. Інформаційне суспільство. Скептичний погляд / Пер. з англ. К.: К.І.С.”, 2004. 220 с.
95. Мерло-Понти М. Феноменология восприятия / Пер. с фр. / под ред. Вдовиной И.С., Фокина С.Л. С.-Пб.: Ювента, Наука, 1999. 607 с.
96. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура // Человек и общество. Хрест