ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДОХОДІВ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

Бабак Олена Володимирівна

УДК 316.344.2:316.48

диференціація доходів як чинник соціальної напруженості

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Ворона Валерій Михайлович
доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент Національної академії наук України

Київ 2002

Зміст

Вступ

3

Розділ 1. Економічна нерівність як чинник суспільного життя

11

1.1. Уявлення про соціальну справедливість у сфері розподілу матеріальних благ: еволюція поглядів, плюралізм критеріїв оцінки

15

1.2. Економічна нерівність як джерело соціальної напруженості та соціальних конфліктів

47

1.3. Диференціація доходів як форма економічної нерівності

82

Висновки до розділу 1

100

Розділ 2. Диференціація доходів у сучасній Україні та її сприйняття громадською думкою

101

2.1. Диференціація доходів та самооцінки матеріального становища населення України

101

2.2. Легітимність нерівності як чинник легітимності соціальної системи: сприйняття доходної диференціації в контексті соціальної справедливості

126

2.3. Протестний потенціал сприйняття населенням України процесів доходної поляризації

149

Висновки до розділу 2

166

Висновки

168

Список використаних джерел

175

Додаток А. Матеріальне становище населення: розподіл, динаміка, характеристики доходних груп (дані статистичних обстежень та соціологічних опитувань)

187

Додаток Б. Ставлення населення до доходної диференціації в суспільстві (результати соціологічних опитувань)

197

Вступ

Актуальність теми. Чинник нерівності у володінні матеріальними ресурсами здавна виділений суспільствознавцями в числі основних, що можуть призвести до дестабілізації суспільного життя. Існуюча в сучасній Україні диференціація населення за ознакою матеріальної забезпеченості, що набуває характеру поляризації, абсолютна та відносна економічна депривація частини суспільства, характеризує ситуацію, як таку, що сприяє розвитку негативної соціальної напруженості, накопиченню конфліктогенного потенціалу у площині розподілу матеріальних благ.
Економічний ефект інтенсифікації праці в умовах конкуренції і, відповідно, економічної нерівності безумовний. У цьому сенсі доходна й майнова нерівність дає позитивний ефект. Разом з тим соціальне невдоволення абсолютно чи відносно депривованих груп, а також тих, хто вважає нову соціальну структуру та розподіл не справедливими в силу ідеологічних переконань, уявлень, стереотипів, хоча не обов’язково належить до малозабезпечених, за певних умов (впливу політичних, інформаційних, соціальних чинників) може призвести до відкритого соціального протистояння. У такому випадку варто говорити про негативний ефект соціальної напруженості, викликаної економічною нерівністю. Визначення межі матеріальної нерівності, яка сприяє розвитку позитивної соціальної напруженості та не дозволяє надмірно розвиватися негативній (якби це було здійсненним завданням) справляє істотний вплив на одвічні пошуки рівноваги між соціальною справедливістю та економічною ефективністю. Важливого значення набуває аналіз громадської думки щодо легітимності тих чи інших форм економічної нерівності як чинника легітимності соціальної системи загалом, уявлень про справедливий розподіл благ та пошук механізмів, що стримують розвиток напруженості з-приводу нерівності у матеріальному становищі різних соціальних груп.
Наукова проблема полягає в необхідності всебічного вивчення впливу існуючої диференціації населення сучасної України за рівнем доходів на протікання соціальних процесів, оцінці ймовірності ескалації різних проявів соціальної напруженості з причини доходної поляризації та пошуку чинників, що запобігають зростанню соціальної напруженості, викликаної нерівним розподілом доходів у суспільстві.
Диференціація за рівнем матеріальної забезпеченості як чинник дестабілізації суспільних відносин у різних аспектах розглядається в роботах суспільствознавців протосоціологічного” періоду Ф.Бекона, Н.Макіавеллі, Т.Гоббса та ін., у класичних працях К.Маркса, П.Сорокіна, М.Вебера, Е.Дюркгейма, О.Конта, Г.Зіммеля, А. де Токвіля, Л.Козера та ін. Пошук компромісу між рівністю та ефективністю міститься в роботах економістів А.Сміта, А.-М.Окуна, Дж.Мінцера, П.Тобмена та ін.
На соціальну стратифікацію, що характеризується посиленою економічною нерівністю, як джерело соціальної напруженості та причину можливих конфліктів указують і соціологи пострадянських держав: З.Т.Голенкова, А.В.Дмитрієв, А.К.Зайцев, В.А.Ядов, А.Г.Здравомислов, Л.М.Куликов, Ю.Левада, Л.Г.Зубова. Про соціальну напруженість та конфлікти на ґрунті великих розривів у реальних доходах різних груп населення пишуть В.М.Ворона, В.Є.Пилипенко, В.І.Тарасенко, І.Е.Бєкєшкіна, В.О.Рукавишніков, Т.І.Заславська, В.Н.Іванов та ін. Сучасні дослідження бідності та її впливу на соціальний клімат відображені в роботах А.Г.Арсеєнка, В.О.Мандибури, Є.І.Головахи, Е.М.Лібанової, О.О.Яременка, В.І.Паніотто, І.М.Прибиткової та ін.
Концепції справедливості у сфері розподілу, розмаїття уявлень щодо легітимних форм нерівності, її причин представлені у творах Арістотеля, Ч.Беккаріа, Т.Парсонса, К.Девіса, М.Фрімена, Р.Нозіка, К.Поппера, Х.Перельмана, Дж.Роулза, А.Печчеї та багатьох ін. На ряд сприяючих ворожості та напруженості стереотипів суспільної свідомості стосовно сфери розподілу матеріальних благ вказується в роботах Н.В.Паніної, Л.Г.Іоніна, О.І.Шкаратана.
Аналіз причин та чинників соціальної напруженості та окремих її проявів (протестна активність тощо) в сучасному українському суспільстві і зокрема чинників економічної нерівності міститься в роботах В.С.Небоженка, В.П.Чорноволенка, М.Д.Міщенка, Е.Клюєнка, М.М.Чурилова та ін.
Разом з тим лишилася не вирішеною низка проблем, пов’язаних з визначенням характеру впливу процесів доходної диференціації на рівень соціальної напруженості у сучасному українському суспільстві. Чітко не визначено механізм формування та особливості прояву соціальної напруженості, викликаної нерівним розподілом доходів. Не узагальнено і не систематизовано відомі суспільній практиці засоби стримування напруженості, спричиненої доходною поляризацією. Фрагментарно висвітлена ситуація розподілу населення сучасної України за рівнем доходів, тенденції доходної диференціації. Практично відсутній аналіз громадської думки населення України щодо існуючої системи розподілу матеріальних благ, уявлень про справедливий суспільний розподіл з точки зору їх впливу на соціальну стабільність. Не повною мірою вивчено потенціал соціального протесту, що може бути викликаний поляризацією населення за рівнем доходів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація з науковими програмами, планами та темами організації, де виконана робота, а також галузевими планами та програмами не пов’язана.
Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення характеру впливу процесів доходної диференціації, її сприйняття громадською думкою на рівень соціальної напруженості у сучасному українському суспільстві. Реалізація мети вимагає розв’язання таких задач:
- проаналізувати існуючі у соціології, а також суміжних науках основні підходи до вивчення впливу економічної нерівності взагалі та нерівності за доходами зокрема на характер протікання соціальних процесів;
- використовуючи результати узагальненого аналізу й синтезу досвіду вітчизняної та зарубіжної соціології в дослідженні окремих аспектів соціальної напруженості (причин, факторів, проявів, наслідків), визначити механізми формування та особливості проявів соціальної напруженості через оцінювання громадською думкою процесів розподілу матеріальних благ;
- проаналізувати відомі світовій суспільній практиці механізми стримування ескалації напруженості, викликаної нерівним розподілом суспільного доходу;
- вивчити ситуацію розподілу населення за рівнем доходів, тенденції в динаміці диференціації та порівняти показники диференціації доходів населення України з відповідними показниками інших країн;
- дати узагальнюючу оцінку громадським настроям та уявленням щодо справедливості існуючої системи нерівності у розподілі доходів з точки зору їх впливу на соціальну стабільність;
- вивчити наявний потенціал соціального протесту, що може бути викликаний невдоволенням певних груп населення України своїм місцем у доходній ієрархії суспільства, принципами й критеріями існуючої системи розподілу матеріальних благ.
Об’єктом дослідження є диференціація доходів населення сучасної України.
Предметом дослідження є прояви соціальної напруженості в українському суспільстві, викликані негативним сприйняттям значною частиною населення існуючої доходної диференціації.
У дисертації авторка спиралася на теоретико-методологічні засади (понятійний апарат, методологію та методики), визначені в наукових працях соціологів, філософів, політологів та економістів, основна увага яких зосереджена на теоретичному, методичному та емпіричному аналізі соціальної стратифікації, нерівності і депривації, диференціації добробуту і доходів, суб'єктивного сприйняття існуючої системи доходної диференціації та їх впливу на соціальний клімат суспільства, детермінацію соціальної напруженості та конфліктів.
У роботі використано методи вивчення статистичних матеріалів, аналізу результатів масових соціологічних опитувань і порівняльного аналізу. Емпіричною базою дисертації є результати досліджень, проведених у 1993-2001 рр. Українським інститутом соціальних досліджень, Центром Соціальний моніторинг”, Інститутом соціології НАН України та компанією СОЦИС” на вибірках, репрезентативних за основними соціально-демографічними ознаками для дорослого населення України. До переліку завдань цих досліджень входило дослідження матеріального становища населення, зокрема рівня доходів та суб’єктивної оцінки власного добробуту, а також дослідження деяких аспектів соціальної напруженості (причин, факторів мотивації до участі в акціях протесту тощо). До розгляду також було включено дані вибіркових обстежень домогосподарств, що проводяться Державним комітетом статистики України з 1999 року та ін. статистичні дані. Використано також результати ряду досліджень, проведених в інших країнах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації узагальнено підходи до вивчення соціальної напруженості, викликаної поглибленням доходної нерівності, визначено механізм її формування та прояву, з’ясовані тенденції у динаміці диференціації населення України за рівнем доходів, проаналізовано характер впливу процесів доходної диференціації на соціальну напруженість у сучасному українському суспільстві. Дисертантом обґрунтовано такі положення, що містять наукову новизну:
- в результаті узагальнення підходів до визначення соціальної напруженості запропоновано нову її дефініцію як характеристики соціального клімату суспільства, що є передумовою виникнення та фоном протікання соціальних конфліктів і передбачає усвідомлення або передчуття соціальними суб’єктами несумісності чи суперечності інтересів, потреб чи цінностей одне одного;
- виявлено з аналізу даних статистики та соціологічних опитувань, що розшарування населення України за рівнем доходів протягом останніх років поглиблюється і залежить не тільки від індивідуальних характеристик рівня освіти, статусу на ринку праці, ступеня економічної активності, але й від особливостей територіально-поселенської структури, гендерної нерівності;
- доведено, що хоча поляризований розподіл доходів, економічна депривація значної частини суспільства характеризує сучасну ситуацію в Україні як таку, що сприяє виникненню та зростанню негативної соціальної напруженості, проте особисті зусилля населення, спрямовані на виживання у паралельних” економічних відносинах (натуральні надходження, незареєстрована трудова діяльність), пом’якшують визначену доходну нерівність і тим самим зменшують ймовірність переростання соціальної напруженості у відкриті акції протесту (конвенційні та не конвенційні) з приводу невдоволення системою розподілу;
- встановлено, що визначення межі нерівності доходів, перевищення якої веде до збільшення соціальної напруженості, досить умовне і залежить як від рівня життя найбідніших верств, так і від уявлень про легітимність тієї чи іншої форми розподілу матеріальних благ;
- обґрунтовано, що в силу опосередкованості проявів суспільної поведінки особливостями суспільної свідомості вектор соціальної напруженості пролягає, радше, між тими, хто приймає нову нерівність як належне, сприймаючи ринкову справедливість у розподілі благ, та тими, хто її не сприймає;
- на основі аналізу громадської думки населення України щодо існуючої соціальної нерівності, уявлень про справедливість у сфері розподілу доходу вперше доведено, що прагнення до зрівняння набувають все більш інертного характеру, відбувається поступова адаптація” населення до уявлень про легітимність нерівності кінцевих результатів (доходів), що виступає стримуючим чинником напруженості, викликаної доходною поляризацією;
- визначено, що хоча в сучасному українському суспільстві має місце соціальна напруженість, яка проявляється через стримувані настрої суспільної неприязні (емоційний компонент) та неузгодженість ціннісних уявлень різних соціальних груп про належне у сфері розподілу доходів, проте значення невдоволення існуючою диференціацією доходів як мотивуючого чинника розвитку деструктивної протестної поведінки, а відтак посилення найбільш небезпечних виявів чи результатів розвитку соціальної напруженості на суспільному, у масштабах країни, рівні, обмежене;
- проаналізовано та узагальнено відомі світовій практиці засоби зменшення соціальної напруженості, викликаної диференціацією доходів населення. Визначено, що в Україні за подальшого недотримання принципів рівності можливостей та пропорційності зусиль і винагород атмосфера напруженості і навіть ворожості за вектором багатство злиденність” не знижуватиметься.
Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для оцінки рівня матеріального розшарування в Україні, визначення його впливу на соціальну стабільність і, відповідно, для розробки практичних рекомендацій щодо запобігання зростанню соціальної напруженості, викликаної доходною поляризацією суспільства. Узагальнення, зроблені під час аналізу методологічних засад вимірювання та дослідження диференціації доходів, а також соціальної напруженості можуть бути застосовані в практиці вивчення добробуту населення, характеристики та прогнозування змін соціального клімату. Теоретичні та емпіричні висновки роботи можуть бути включені до відповідних тем підручників та посібників з економічної соціології та соціології конфлікту.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені на Міжнародній науково-методичній конференції Харківські соціологічні читання 2001” (Харків, 2001), а також на ІІ Всеукраїнській соціологічній конференції Проблеми розвитку соціологічної теорії” (Київ, 2002).
Публікації. Основні положення дисертації відображені в 3 статтях у наукових фахових виданнях, 1 статті, 1 доповіді на конференції.
1. Бабак О.В. Диференціація доходів: становище полярних” доходних груп населення України // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. праць Харків: Видавн. центр Харківського ун-ту ім. В.Н.Каразіна, 2000. С.135-137.
2. Бабак О.В. Рівень доходів як критерій соціальної стратифікації // Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців). К.: Ін-т соціології НАН України, 2001. С.298-306.
3. Бабак О. Сприйняття населенням дохідної та майнової диференціації: уявлення про справедливість нерівності // Соціальні виміри суспільства: зб. наук. праць. Випуск 5. К.: Ін-т соціології НАН України, 2002. С.277-293.
4. Бабак О.В. Диференціація доходів населення України як соціологічна проблема // Соціологічна наука і освіта в Україні: зб. наук. праць - К.: МАУП, 2000. Вип. І. Концептуальні засади становлення та розвитку соціологічної науки і освіти в Україні. С.215-221.
5. Бабак О.В. Протестний потенціал процесів доходної поляризації в сучасному українському суспільстві // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць. За матеріалами науково-методичної конференції Харківські соціологічні читання 2001”. Харків: Видавничий центр Харківського ун-ту ім. В.Н.Каразіна, 2001. С.203-208.

Список литературы

Висновки

1. Доходна поляризація суспільства викликає невдоволення членів спільноти через порівняння реальної ситуації майнового розшарування як з попереднім досвідом життєвих практик, так і з уявленнями про ідеальний стан системи розподілу матеріальних ресурсів. Легітимність нерівності залежить від поширених у суспільстві уявлень про справедливість різних форм диференціації, від домінування тих чи інших розподільчих стереотипів. І визначається співвідношенням ціннісних орієнтацій, що допускають одні форми нерівності як легальні та справедливі та спонукають вороже ставлення до інших, як несправедливих.
2. Реалізація ринкових уявлень про справедливість розподілу зводиться до вирівнювання можливостей (шансів) вихідців із різних соціальних прошарків. В українському суспільстві втілення уявлень про соціальну справедливість через максимальне вирівнювання можливостей для самореалізації кожної особистості, ускладнюється несформованістю відповідних механізмів компенсації стартової нерівності (здібностей, походження і головне економічного становища). Це містить у собі потенціал соціального невдоволення, а накладаючись на недостатню сформованість ціннісних установок на користь саме цього типу справедливості у сфері розподілу суспільних благ, посилює такі негативні прояви суспільних настроїв та поведінки як аномія, недовіра до соціальних інститутів, поглиблення орієнтації на індивідуалізм з обмеженням орієнтації на будь-яку участь у суспільному житті.
3. Уявлення про справедливість у матеріальній сфері мають плюралістичний характер”, інтереси різних соціальних груп у претензіях на ресурси та їх реальне становище визначають багатовекторність сприйняття справедливості нерівності. Невдоволення частиною населення своїм об’єктивним матеріальним становищем, сприйняття несправедливості своєї позиції впливає на загальну оцінку соціальної системи, яка таку несправедливість відтворює, породжує соціальну напруженість в суспільстві, створюючи та підживлюючи ґрунт потенційних соціальних конфліктів.
4. Визначено, що соціальна напруженість, як характеристика соціального клімату суспільства, є передумовою виникнення та фоном протікання соціальних конфліктів і передбачає усвідомлення або передчуття соціальними суб’єктами несумісності чи суперечності інтересів, потреб чи цінностей одне одного. Соціальна напруженість може виражатися як через готовність до соціального конфлікту для зняття протиріч, так і у ворожому ставленні суб’єктів одне до одного, що може і не вилитися у відкрите протистояння (ситуація ворожості) або ж призвести до конфлікту ворожості”, що характеризується особливою непримиримістю позицій ворогуючих сторін. Якщо соціальний конфлікт виражається через дію, трансакцію, то соціальна напруженість це схильність до дії. Виявлення та вивчення соціальної напруженості з позицій макро- чи мікро- підходів взаємодоповнюють одне одного і спрямовані на дослідження різних її рівнів та аспектів.
5. Основними носіями протестних настроїв, соціальною базою розвитку деструктивної соціальної напруженості у будь-якому суспільстві є не інтегровані в систему”, маргінальні групи, аутсайдери (безробітні, студенти, національні меншини). У суспільствах, що трансформуються, процеси маргіналізації набувають грандіозних масштабів, таким чином створюючи підґрунтя для поширення антисуспільних установок та спрямованості на протестні дії.
6. Соціальна напруженість, викликана поляризацією населення у сфері розподілу, породжується не стільки невдоволенням своїм матеріальним становищем пауперизованої чи умовно депривованої частини населення. В силу опосередкованості будь-яких проявів суспільної поведінки особливостями суспільної свідомості вектор соціальної напруженості пролягає, радше, між тими, хто приймає нову нерівність як належне, вбачаючи у надмірній поляризації,, можливо, лише деякі дефекти, властиві зародженню капіталістичних відносин, сприймаючи ринкову справедливість у розподілі матеріальних благ (рівність стартів), та тими, хто її не сприймає, тобто носіями комуністичної, соціалістичної соціальної міфології, цінностей рівності, що розуміється як рівність результатів.
7. Суспільства функціонують у стані напруженості, що викликана конкуренцією за обмежені ресурси та розвиваються завдяки їй. У цьому сенсі доходна й майнова нерівність має позитивний ефект і має наслідком конструктивну”, позитивну” напруженість, що проявляється у творчому підході до власної трудової діяльності, активному впровадженні інновацій тощо. Поширеною є протилежна думка, що велика економічна нерівність не тільки не сприяє економічному розвиткові, а навпаки, гальмує його. Невдоволення депривованих груп, а також тих, хто вважає нову структуру та розподіл несправедливими в силу ідеологічних переконань, стереотипів, хоча при цьому не обов’язково належить до суспільних низів (зокрема, малозабезпечених), за супутніх умов (впливу політичних, інформаційних, соціальних чинників) може призвести до відкритого соціального протистояння. Варто говорити про негативний ефект соціальної напруженості, викликаної економічною нерівністю в суспільстві.
8. У суспільстві не існує цілком ефективних засобів повного усунення конфліктів, пов’язаних з соціальною, в тому числі й економічною нерівністю великих соціальних груп. Можна говорити про деяке пом’якшення напруженості з цього приводу, про перенесення її на інші рівні чи про розробку механізмів компенсації існуючої нерівності. Цьому сприяють, наприклад, різноманітні програми боротьби з бідністю, які активно розробляються та впроваджуються в усіх розвинених країнах. При цьому боротьба за мінімізацію впливу бідності на суспільні відносини на рівні кожного окремого суспільства спирається на досягнення, перш за все, рівності шансів та стартових можливостей.
9. Диференціація доходів є найважливішим проявом та відображенням існуючої в суспільстві економічної нерівності й соціальної стратифікації. Застосування показників доходу дозволяє кількісно визначити міру цієї нерівності, відстежувати її динаміку та використовувати відповідні показники для міжнародних порівнянь. На думку багатьох соціологів, існує певна межа нерівності доходів, перевищення якої веде до виникнення соціальної напруженості та містить у собі потенціал руйнівних соціальних конфліктів. На мою думку, визначення цієї межі досить умовне і залежить як від рівня життя найбідніших верств населення, так і від уявлень про справедливість нерівності, легітимність тієї чи іншої форми розподілу матеріальних благ чи суспільного доходу.
10. Як свідчить проведений аналіз соціологічних та статистичних даних, розшарування населення України за рівнем доходів (середньодушових та індивідуальних) протягом останніх років поглиблюється. Існуючий в Україні розподіл доходів, що визначає матеріальне розшарування населення, абсолютна та відносна економічна депривація значної частини суспільства, згідно з висновками теорій та емпіричних досліджень соціологів, характеризує сучасну ситуацію в Україні, як таку, що сприяє виникненню та розвитку негативної соціальної напруженості, накопиченню конфліктогенного потенціалу у площині розподілу матеріальних благ. Наприклад, згідно з поширеним твердженням, що значення децильного коефіцієнта за рівнем доходів для збереження соціальної стабільності у суспільстві не повинне перевищувати 10 кратних величин, Україна вже кілька років знаходиться біля межі соціальних потрясінь, соціальних катастроф. Проте хоча нерівність за рівнем грошових доходів та витрат справді набула надмірно поляризованих форм, вона дещо нівелюється значним поширенням в Україні так званої народної економіки”, коли окрім грошових доходів у структурі сукупних доходів домогосподарств значну роль починають відігравати натуральні надходження, а також встановлені державою різноманітні пільги щодо оплатиі послуг. Збіднілі верстви виробляють свої стратегії виживання, серед яких основне місце займає самозабезпечення продуктами харчування із присадибних ділянок тощо. Саме за рахунок цього нерівність між містом і селом у рівні загального споживання зменшується. Ще одним каналом перерозподілу доходів у суспільстві є офіційно незареєстрована трудова діяльність. Участь у такій зайнятості найбільшою мірою характерна для середніх доходних груп, зменшуючи для них ймовірність збідніння. Завдяки цьому нерівність у сукупних доходах та витратах, не виглядає так поляризовано, як нерівність у номінальному (грошовому) вимірі.
Необхідність докладання значних зусиль задля щоденного виживання для більшості населення, з одного боку, сприяє його деполітизації, зосередженню перш за все на поточних особистих проблемах, відгородження від участі в будь-яких політичних акціях. З іншого боку, усвідомлення невідповідності зусиль та винагород призводить до накопичення негативного конфліктного потенціалу і може спонукати до масових виступів протесту.
11. Українське суспільство переживає період зламу старих уявлень про справедливий суспільний розподіл, за якими прагнення до стирання граней” між соціальними класами відбувалося за рахунок вирівнювання доходів і нівелювання мотивуючої ролі доходної диференціації, до нових принципів справедливого розподілу результатів суспільної праці, що наголошують на необхідності дотримання умов рівності можливостей та пропорційності винагород. Цей перехід здійснюється дуже повільно, і кількість прихильників рівності доходів переважає тих, хто не вважає абсолютну рівність проявом справедливості. Проте прагнення до зрівняння набувають чим далі все більш інертного характеру і продиктовані принаймні серед представників активної й достатньо успішної частини населення перш за все переконанням у нелегітимності шляхів збагачення нових багатіїв, а не негативним ставленням до процесів доходної й майнової поляризації в цілому.
Водночас серед частини суспільства, що зазнала втрат в результаті руйнації існуючої в СРСР системи соціального захисту, поширені настрої, які свідчать про неготовність до нормального, спокійного ставлення до існуючої доходної нерівності. Для цього середовища характерна невмотивована неприязнь до багатіїв та агресивна позиція щодо можливих шляхів зменшення дистанції між соціальними класами (вербально виражена підтримка конфіскаційних заходів, закликів до експропріації експропрійованого”). Має місце соціальна напруженість, що проявляється через стримувані настрої суспільної неприязні (емоційний компонент соціальної напруженості) та неузгодженість (суперечливість) ціннісних уявлень різних соціальних груп про належне у сфері розподілу доходів. У цілому можна говорити про суттєву потенційну можливість нарощування атмосфери ворожості та нетерпимості, тобто зростання соціальної напруженості з причини поширеного серед значної населення України як невдоволення власним матеріальним становищем і його динамікою (ситуація умовної депривації), так і несприйняттям нових принципів розподілу. За подальшого недотримання принципів рівності можливостей та пропорційності результатів і зусиль атмосфера ворожості й напруженості за вектором багатство злиденність” не зменшуватиметься.
12. Носіями протилежного сприйняття існуючої диференціації доходів є не стільки представники груп із полярним рівнем матеріального добробуту, а, радше, адепти різних політико-ідеологічних поглядів. Хоча вплив об’єктивних чинників, що позначають матеріальний стан соціальних суб’єктів (рівень доходів, витрат тощо), на сприйняття доходної диференціації і визначення поглядів на справедливий розподіл у суспільстві беззаперечний, все ж більше впливає суб’єктивна оцінка власного матеріального стану та його динаміки. Знайшла підтвердження теорія значення відносної депривації у поясненні розвитку соціальної напруженості (емоційної та раціонально-оціночної її компонент).
13. Спостерігається своєрідний ціннісний конфлікт поколінь”, вихованих на протилежних ідейно-політичних гаслах. Серед противників доходної поляризації та адептів розподільчої справедливості переважають представники старшого покоління. Для молоді ж більш характерне ставлення до існування багатих та бідних у складі суспільства як до нормального соціального явища.
14. На рівні суспільних настроїв існує соціальна напруженість, викликана неготовністю частини населення до нових принципів розподілу, до орієнтацій не на егалітарне соціалістичне суспільство, а на ринкове регулювання результатів діяльності. Водночас, як свідчать результати опитувань населення України, кількість тих, хто готовий взяти участь в акціях протесту з приводу стрімкого розшарування суспільства за рівнем доходів, порівняно незначна. Мотивуюча роль невдоволення існуючою матеріальною поляризацією в активізації гіпотетичної протестної поведінки населення в порівнянні з іншими причинами виглядає несуттєвою.
15. В Україні нелегітимні заходи протесту не віднаходять вагомої підтримки населення як з великими, так і малими доходами, як із високою, так і з низькою самооцінкою добробуту. Характер протестних установок більшою мірою залежить від віку, освіти, політичних переконань та життєвої активності, аніж від об’єктивного матеріального становища.
16. Серед респондентів, яких турбує стрімке розшарування суспільства на багатих і бідних, тобто тих, хто не вважає такий розподіл доходів нормальним явищем, більш поширені орієнтації на легітимні вияви соціального невдоволення. Для них характерною є підтримка законних засобів впливу на рішення влади. Навпаки, нелегітимні акції, такі як формування збройних формувань, вуличні заворушення, погроми, захоплення будівель, незаконні мітинги та демонстрації, незаконні страйки, підтримуються тими, кого турбує велика диференціація за рівнем доходів та статків, рідше, ніж тими, хто не зазначив цю суспільну проблему в переліку найбільш актуальних сьогодні для українського суспільства.
Гасла рівності та зменшення дистанції у економічному становищі соціальних груп не можуть спричинити виникнення та розвиток серйозних деструктивних конфліктів, посилення нелегітимної протестної активності з цього приводу, принаймні, найближчим часом. Оскільки протестні установки як найбільш обділених у матеріальному сенсі груп, так і тих, кого не влаштовує доходна поляризація не тільки із прагматичних (невдоволеність рівнем власного добробуту та його динамікою), але і з ідейних міркувань (прихильність до ідеологем соціальної та економічної рівності), мають орієнтацію на цілком законні та відносно безпечні для суспільної стабільності форми протесту. Деструктивний потенціал протестних установок, детермінованих негативним ставленням суспільства до доходної диференціації, незначний. Значення невдоволення існуючою диференціацією доходів як мотивуючого чинника розвитку деструктивної протестної поведінки, а відтак посилення найбільш небезпечних виявів чи результатів розвитку соціальної напруженості на суспільному, у масштабах країни, рівні, обмежене. Схильні до найбільш радикальних дій мешканці України частіше відстоюють цінності економічної та політичної свободи, прав людини, суверенітету України, а не ідеали соціальної й економічної рівності.
17. Відсутність статистично значимого зв’язку між оцінкою легітимності влади, що визначає ступінь соціальної стабільності у суспільстві, та матеріальним становищем соціальних груп, доводить, що вплив майнового розшарування на розвиток соціальної напруженості опосередкований чинниками політичного, ідеологічного характеру.

список використаних джерел

1. Адуло Т.И. Философия в системе духовной культуры. Минск: Наука и техника, 1993. - 208 с.
2. Алексеева Т.А. Справедливость: морально-политическая философия Джона Роулса / РАН; Ин-т философии. М.: Наука, 1992. 112 с.
3. Аристотель. Сочинения в 4 т. М.: Мысль, 1983. т.4 486 с.
4. Арістотель. Політика. К.: Основи, 2000. 238 с.
5. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. М.: Прогресс, 1993. 608 с.
6. Артур М. Окун. Рівність та ефективність: великий компроміс / Пер. з англ. К.: Ін-т демократії Пилипа Орлика, 1989. 149 с.
7. Ахиезер А.С. Россия: критика исторического опыта. - М., 1991. - Т.3. - С.145-146.
8. Бабак О.В. Диференціація доходів населення України як соціологічна проблема // Соціологічна наука і освіта в Україні. - К.: МАУП, 2000. Вип. 1. С.215-221.
9. Бабак О.В. Диференціація доходів: становище полярних” доходних груп населення України // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Х.: Вид. центр Харк. ун-ту ім. В.Н.Каразіна, 2000. С.135-138.
10.Бабак О.В. Протестний потенціал процесів доходної поляризації в сучасному українському суспільстві // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Х.: Вид. центр Харк. ун-ту ім. В.Н.Каразіна,- 2001. С.203-208.
11.Бабак О.В. Рівень доходів як критерій соціальної стратифікації // Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців). К.: Ін-т соціології НАН України, 2001. С.298-306.
12.Бевзенко Л. Маргинализация в переходном обществе. Связь с социальным успехом // Социология: теория, методы, маркетинг. 2000. - №3. С.170-173.
13.Бедность: альтернативные подходы к определению и измерению. М.:Прогресс, 1998. 282 с.
14.Белорус О.Г., Лукьяненко О.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития. - К.: Орияне, 2000. 424 с.
15.Бердяев Н.А. О назначении человека. М.: Республика, 1993. 383 с.
16.Бєкєшкіна І.Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні. К.: Абрис, 1994. 48 с.
17.Бєкєшкіна І.Е. Молодь і соціальні конфлікти // Молодь України: для неї і про неї. К.: Укр.НДІ проблем молоді, 1993. С.73-79.
18.Бухарин Н.И. Учение Маркса и его историческое значение // Проблемы теории и практики социализма. М.: Политиздат, 1989. С.331 - 422.
19.Бэккен Г. Экономический анализ и человеческое поведение // THESIS, 1993.
20.Варга Е.С. Вскрыть через 25 лет // Политические исследования. 1991. №2. С.175 184.
21.Вебер М. Политика как призвание и профессия / М. Вебер. Избранные произведения. М.: Прогресс, 1990. С.644-706.
22.Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Пер. з нім. О.Погорілого. К.: Основи, 1994. 261 с.
23.Витрати і доходи домогосподарств України у І півріччі 1999 року: Стат. бюл. - К.: Держкомстат України, 2000. 170 с.
24.Воронков В.М., Фомин Э.А. Типологические критерии бедности // Социологический журнал. 1995. - №2. С.43-50.
25.Выбор молодежью жизненного пути. -Минск,1988. 217 с.
26.Вятр Е. Социология политических отношений / Пер. с польск. М.: Прогресс, 1979. 463 с.
27.Гіденс, Ентоні. Соціологія / Пер. з англ. К.: Основи, 1999. 726 с.
28.Гоббс Т. / Сочинения в 2 т. М.: Мысль, 1989. Т.2. 618 с.
29.Гоббс Т. / Сочинения в 2 т. М.: Мысль, 1989. Т.1. 624 с.
30.Голенкова З.Т. Гражданское общество в России // Социологические исследования. 1997. - №3. - С.25-36.
31.Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994. 168 с.
32.Головаха Е.И., Бекешкина И.Э., Небоженко В.С. Демократизация общества и развитие личности. К.: Наук. думка, 1992. 122 с.
33.Головаха Е.И., Панина Н.В. Интегральный индекс социального самочувствия (ИИСС): конструирование и применение социологического теста в массовых опросах . К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1997. 64 с.
34.Головаха Є.І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні. К.: Ін-т соціології НАН України, 1997. 156 с.
35.Гринберг Л.Г., Новиков А.И. Критика современных буржуазных концепций справедливости. Л.: Наука, 1977. 171 с.
36.Гурков И.Б. Проблеммы теории конфликта в современной научной литературе: Аналитический обзор // Известия АН СССР. 1991.- №1. С.131-140.
37.Дай Т., Зиглер Л. Демократия для элиты: введение в американскую политику / Пер. с англ. М.: Юрид. лит., 1984. 320 с.
38.Дарендорф Р. От социального государства к цивилизованному сообществу // Политические исследования. 1993. - №5. - С.31-35.
39.Дарендорф Р. Современный социальный конфликт: эссе о политике свободы // Социальный конфликт: современные исследования. - М.: Наука, 1991. С.43-50.
40.Дарендорф Р. Справедливость без оков зависимости. // Коммунист. 1990. - №16. - С.117-123.
41.Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта. // Социологические исследования. 1994. - №5. С.142-147.
42.Дмитриев А.В. Конфликтология: Учеб. пособие. М.: Гардарики, 2001. 320 с.
43.Дмитричев И.И. К вопросу о формировании среднего класса в России // Доходы населения: проблемы формирования и распределения.М.: ВЦУЖ, 1999. С.5-22.
44.Долішний М., Козоріз М. Головні напрями стратегії виходу економіки України з кризи // Економіка України. 1995. - №4. С.30-36.
45.Доходи та витрати домогосподарств України, літо 1996 р.: Інформація про панельне дослідження. -К.: КМІС,1997. 57 с.
46.Доходы и уровень жизни населения: Мониторинг ВЦУЖ, VІ кв.- М.,1999. 102с.
47.Доходы населения: проблемы формирования и распределения / М.В.Шадрина (сост.). М.: ВЦУЖ, 1999. 65 с.
48.Дэвис К. Функционалистское обоснование стратификации // Человек и общество / Под ред. С.А. Макеева. К.: Ин-т социологии, 1999. С.107117.
49.Дэвис К., Мур У. Некоторые принципы стратификации // Социальная стратификация / Пер. с англ. М., 1992 Вып. І. С. 161-163.
50.Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. М.: Наука, 1991. 572 с.
51.Економічна соціологія: навч. посіб. / В.М.Ворона, В.Є.Пилипенко, В.І.Тарасенко та ін., - К.: Ін-т соціології НАН України, 1997. 273 с.
52.Жан Жак Руссо. Рассуждения о происхождении и существовании неравенства между людьми // Трактаты. - М.: Наука, 1969. С.4096.
53.Жуков В.И. Что такое ИРПЧ? К вопросу о человеческом потенциале” // Социологические исследования. 1996. - №4. - С.101-112.
54.Зайцев А.К. Социальный конфликт. М.: Academia, 2000. - 464 c.
55.Заславская Т.И. Стратификация современного российского общества // Экономические и социальные перемены. 1996. - №1(21). С.23-27.
56.Здравомыслов А.Г. Социология конфликта: Россия на путях преодоления кризиса. М.: Аспект-Пресс, 1995. - 320 с.
57.Зиновьев А.А. Конец коммунизма? // Квинтэссенция: философский альманах, 1991. М.: Политиздат, 1992. С.69 - 94.
58.Зубова Л.Г. Личные доходы: сравнение данных официальной статистики и результатов социологического мониторинга // Экономические и социальные перемены. 1995.- №6. - С.20-23.
59.Зубова Л.Г. Социальное расслоение: положение полярных групп населения // Там же. 1996. - №1(21). - С.28-33.
60.Ильин В.И. Социальная стратификация. Сыктывкар, 1990. 221 с.
61.Ионин И.Г. Идентификация и инсценировка (к теории социокультурных изменений) // Социологические исследования. 1995. - №2. С.3-14.
62.Ионин Л.Г. Социология культуры. М.: Логос, 1996. 280 с.
63.Иоффе Я.И. Мы и планета: Цифры и факты. 6-е изд., доп. - М.: Политиздат, 1985. 224 с.
64.Ирвинг К.Д. Права человека, социал-демократия и конституционная реформа // Право быть человеком: Сб. пер. Минск., 2000. С.34-60.
65.История политических и правовых учений: XVII XVIII вв. М.: Наука, 1989. 448 с.
66.История политических и правовых учений / Под ред. В.С. Нерсесянц. М.: Инфра М Кодекс, 1995. 728 с.
67.История политических и правовых учений: домарксистский период / Под ред. О.Э.Лейста. М.: Юрид. лит., 1991. 528 с.
68.История социологии. Минск.: Вышэйшая школа, 1997. 382 с.
69.Історія філософії України / Під ред. М.С. Тимошик. - К.: Либідь, 1994. 414 с.
70.Казакова Л.А., Гавлин М.Л. Великий Октябрь и буржуазная «социальная революция». М.: Наука, 1987. 220 с.
71.Кампанелла Т. Город солнца / Пер. с лат. Ф.А.Петровского. М., 1954. 228 с.
72.Камю А. Бунтующий человек. // Философия. Политика. Искусство. М.: Политиздат, 1990. 415 с.
73.Капелюшников Р.И. Современные буржуазные концепции формирования рабочей силы. - М.: Наука, 1981. 287 с.
74.Келасьев В.Н. Некоторые аспекты самоорганизации российского социума //http://www.soc.pu.ru: 8101/publications/conf97-1/art8.html.
75.Кингсбургский А.В., Топалов М.Н. Социодинамика массовых политических действий. Москва, 1992 // Массовое сознание и массовые действия. / Под ред. В.А.Ядова. - М.: ИС РАН, 1994. С.80-87.
76.Климов И.А. Протестное движение в России: взаимная обусловленность стратегий сторон // Политические исследования. 1999. - №1. С.148-161.
77.Клюєнко Е. Методологічні засади дослідження соціальної напруженості у суспільстві, що трансформується // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. - №4/5. С.41-55.
78.Козер Л. Завершение конфликта / Социальный конфликт: современные исследования. М.: Наука, 1993. С.36-40.
79.Козер Л. Функции социального конфликта. М.: Идея-пресс, 2000. 208 с.
80.Козловский В.В. Социальные ценности как основание Российской модернизации // Вестн. СПбГУ. 1997. Вып.1 (№6). - С.36-40.
81.Козловский В.В., Федотова В.Г., Уткин А.И. Модернизация: от равенства к свободе. СПб.: Алетейя, 1995. 361 с.
82.Коллинз Р. Теория конфликта в современной макроисторической социологии // Философская и социологическая мысль. 1993. №6. С.81-98.
83.Куликов Л.М. Основы социологии и политологии. М.: Финансы и статистика, 1999. - 224 с.
84.Лагутін В.Д. Людина і економіка: соціоекономіка. К.: Просвіта, 1996. 336 с.
85.Левада Ю. Массовый протест: потенциал и пределы // Экономические и социальные перемены. 1997. №3. С.7-12.
86.Липсет С. Политическая социология // Американская социология. Перспективы, проблемы, методы. М.: Прогресс, 1972. С.203-219.
87.Лосский Н.О. Условия абсолютного добра. М.: Политиздат, 1991. 368 с.
88.Магун В.С. Революция притязаний и изменение жизненных стратегий в столицах и провинции // Куда идет Россия? М.: Аспект-Пресс, 1996. С.306-317.
89.Майнове розшарування населення як чинник формування соціальних конфліктів в українському суспільстві: Наук. звіт. К.: УІСД, 1998. 106 с.
90.Макиавелли Н. Государь. М.: Планета, 1990. 80 с.
91.Мандибура В.О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання. К.: Парламентське вид-во, 1998. 256 с.
92.Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. В 30 т. 2-е изд. М.: Госполитиздат, 1961. Т.20. 668 с.
93.Маркс К. Критика Готской программы. М.: Политиздат, 1989. 47 с.
94.Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. В 30 т. 2-е изд. М.: Госполитиздат, 1961. Т.19. 670 с.
95.Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. В 30 т. 2-е изд. М.: Госполитиздат, 1960. Т.23. 907 с.
96.Мендра А. Основы социологии. М.: NOTA BENE, 1998. 334 c.
97.Мертон Р. Социальная структура и аномия // Социальная теория и социальная структура / Под ред. В.В.Танчера. К.: Ин-т социологии, 1996. С.81-108.
98.Міщенко М.Д. Ідеологія, соціальна міфологія та трансформаційні процеси в українському суспільстві. К.: НІСД, 2001. 102 с.
99.Міщенко М.Д. Соціальна напруженість у суспільстві: проблеми виявлення та аналізу. К.: НІСД, 1995. 43 с.
100. Молодежь Украины и наркомания. К.: Стилос, 1998. 108 с.
101. Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. Информационный анализ. ВЦИОМ. 2000. - №1 (45). С.56-93.
102. Моніторинг громадської думки населення України: Інформ. бюл. Український ін-т соціальних досліджень. 2000.- №5(46). С.38-41.
103. Мор Т. Утопия / Пер. с лат. Ю.М.Каган. М.: Наука, 1978. 415 с.
104. Муздыбаев К. Идея справедливости // Социологические исследования. 1992. - №11. - С.94-102.
105. Назаров М.М. Политический протест: опыт эмпирического анализа // Социологические исследования. 1995.- №1. С.47-58.
106. Науки о природе и науки о культуре // Культурология. ХХ век: Антология. - М: Юрист, 1995. 703 с.
107. Наумова Н.Ф. Социальная политика в условиях запаздывающей модернизации // Социологический журнал. 1994. - №1.- С.6-21.
108. Небоженко В.С. Соціальна напруженість і конфлікти в українському суспільстві. К.: Абрис, 1994. 64 с.
109. Нечипоренко Л.А. Буржуазная «социология конфликта». М.: Политиздат, 1982. 142 с.
110. Обоснование классового компромисса 1688 г. в учении Дж. Локка о праве и государстве // История политических и правовых учений / Под ред. О.Э.Лейста. М.: Юрид. лит., 1991. С. 229 236.
111. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс // Эстетика. Философия культуры. М.: Искусство, 1991. С.309-320.
112.