САКРАЛІЗАЦІЯ ПОВСЯКДЕННОСТІ В СУСПІЛЬСТВІ, ЩО ТРАНСФОРМУЄТЬСЯ : Сакрализация повседневности В ОБЩЕСТВЕ, которая трансформируется

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Серга Тетяна Олексіївна

УДК 316.74:2

САКРАЛІЗАЦІЯ ПОВСЯКДЕННОСТІ В СУСПІЛЬСТВІ, ЩО ТРАНСФОРМУЄТЬСЯ

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Катаєв Станіслав Львович, професор, доктор соціологічних наук

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ САКРАЛІЗАЦІЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ.............................................................................. 10
1.1. Особливості сучасного контексту функціонування сакрального
в суспільстві............................................................................... 10
1.2. Методологічні засади дослідження сакралізації повсякденності........................................................................... 29
1.3. Погляди на сакралізацію та повсякденність в класичній та
сучасній соціології..................................................................... 37
1.4. Понятійний апарат дослідження сакралізації повсякденності........................................................................... 52
1.5. Особливості структури та функцій релігії в сучасному суспільстві............................................................. 68
Висновки до першого розділу................................................... 86
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ САКРАЛІЗАЦІЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР................................. 90
2.1. Концептуальні засади емпіричного дослідження сакралізації
повсякденності........................................................................... 90
2.2. Параметри релігійності міської спільноти...................... 110
2.3. Особливості сакралізації повсякденності жителів міста. 127
2.4. Порівняльний аналіз релігійності міського населення Заходу та Сходу України......................................................... 156
Висновки до другого розділу.................................................. 171
ВИСНОВКИ.......................................................................................... 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................. 187
ДОДАТКИ............................................................................................ 204

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасне суспільство характеризується глобальними трансформаційними процесами, які ведуть до значних соціокультурних змін: руйнуються колишні системи цінностей, поступово формується єдиний світовий інформаційний простір, утворюється нова культура із своїми законами розвитку й функціонування. Ці трансформації стосуються не тільки основних соціальних інститутів, вони змінюють також і повсякденне життя кожного члена суспільства. Але, незважаючи на системні перетворення, релігія не тільки продовжує посідати істотне місце в суспільстві, але все частіше займає пустоти в духовній сфері. В умовах сьогодення священне існує і надалі, змінюються лише форми та засоби взаємодії людини із сакральним. Крім того, сучасне суспільство характеризується тим, що традиційні релігії певною мірою втрачають свій традиційний вплив, однак починає зростати інтерес до релігії в її нетрадиційних проявах. Суспільство поєднує в собі дві протилежні тенденції: з одного боку, раціональне розчакловування світу”, або секуляризацію, та сакралізацію наділення життєвого світу священним змістом, з іншого боку.
Україна певною мірою переживає релігійне відродження, що має свої особливості, яке прийшло на зміну недавній насильницькій секуляризації радянської доби. Підвищена потреба в релігійних світоглядних орієнтирах суспільства продиктована, на наш погляд, духовною кризою, викликаною втратою колишніх моделей соціокультурної ідентичності. В умовах втрати традиційних зразків суспільство приймає будь-які варіанти сакралізації. Значно поширюється так звана нова релігійність” еклектична суміш окремих елементів традиційних релігій, східної містики, популярних псевдонаукових теорій, численних міфів і забобонів. Сучасна людина стає все більш релігійною, але звертається до невідомого Бога”, якого вона шукає і знаходить не в старих церквах, а в повсякденності міського життя.
Слід зазначити, що у вітчизняній новітній історії секуляризації були піддані саме міста, а в селах релігійність зберігалась у більш-менш традиційному вигляді. Тому носіями нової релігійності та суб’єктами процесу сакралізації виступають саме міські жителі. Додатковим чинником підвищення інтересу до міської сакралізації є те, що частка міського населення не тільки більша порівняно з сільським, але й має стійку тенденцію до збільшення. Тому як емпіричну базу дослідження ми обрали міське населення.
Релігія є формалізованою, інституціоналізованою формою сакрального, тому сьогодні для розуміння особливостей існування людини в сучасному світі необхідно знання, що вивчає різні форми прояву сакрального. Таким чином, в умовах соціальних трансформацій соціологічне знання перестало адекватно відображати цю проблематику. Виникає потреба в розвитку теоретико-методологічних засобів дослідження сакралізації.
Ця думка підтверджується також і аналізом здобутків існуючих досліджень у цій галузі.
Так, дослідженню релігії присвячена значна кількість праць. Уже в працях таких класиків, як О.Конт, Г.Зіммель, Е.Дюркгейм, М.Вебер, Б.Малиновський, З.Фрейд, Т.Парсонс, Р.Мертон, Е.Фромм, М.Еліаде, були закладені основи наукового вивчення релігії й релігійності. Емпіричні дослідження нових релігійних рухів розпочато в кінці 1960-х рр., вони інтенсивно тривають і до сьогодні. На Заході цим займалися А.Баркер, П.Бергер, Е.Бенц, Ч.Глок, К.Кемпбелл, Р.Старк, Б.Уїлсон та ін.
Серед російських дослідників сучасної релігії можна назвати Є.Балагушкіна, В.Гараджу, П.Гуревича, Л.Мітрохіна, М.Мчедлова, Є.Парнова, В.Полікарпова, С.Філатова, Д.Фурмана, Є.Елбакян та ін.
Українська соціологія релігії представлена такими іменами, як В.Бурлачук, Н.Дудар, В.Єленський, А.Колодний, М.Лукашевич, А.Панков, М.Паращевін, А.Річинський, Ю.Романенко, Л.Рязанова, Л.Скокова. Об’єктом їх уваги є місце релігії в суспільному житті, окремі аспекти релігійності, визначення загального рівня релігійності населення України або його регіональних зрізів.
Серед авторів праць соціологічного напряму, у яких досліджуються особливості системної трансформації сучасного суспільства, у тому числі й духовні аспекти, зміни в ціннісній системі тощо, відомі такі, як О.Борусевич, В.Василенко, В.Ворона, В.Гнатенко, Є.Головаха, Т.Заславська, С.Катаєв, В.Коновалов, Н.Паніна, А.Ручка й інші.
Однак, незважаючи на численні розробки як у галузі соціології релігії, так і в галузі вивчення суспільних перетворень, дослідження стану та характеру релігійності під впливом трансформаційних процесів вивчені недостатньою мірою. Зокрема, не в повному обсязі досліджені такі явища, як буденна релігійна свідомість, повсякденні релігійні та сакральні практики, регіональні відмінності у формах релігійності тощо. Тобто у цій сфері ми вбачаємо суперечність, що полягає в невідповідності рівня соціологічного знання та його пізнавальних можливостей тим новим проявам сакральності, що виходять за рамки традиційної релігійності. Тому наукове завдання цієї роботи полягає в теоретичному осмисленні й емпіричному дослідженні проявів сакралізації повсякденності, які існують у сучасному суспільстві. Практична значущість такого вивчення продиктована можливостями науки одержувати об’єктивні дані щодо особливостей релігійної ситуації, а також ролі релігії в сучасному українському суспільстві. А це, у свою чергу, є чинником, здатним зменшити міжрелігійні й міжконфесійні напруження та розшарування українського суспільства за віросповідальною ознакою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної теми Особливості соціальних перетворень в сучасній Україні” (номер державної реєстрації 0106U000729), що виконує кафедра соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету. Висновки та розробки дисертаційної роботи доповнюють розділ Місце релігії у повсякденному житті городянина”. Внесок автора полягає в розробці інструментарію досліджень та аналізі отриманих даних (20072008рр.), підготовці пропозицій і рекомендацій при написанні аналітичних звітів із зазначеної теми (довідка Класичного приватного університету №1991від 12.06.2008р.).
Об’єктом дослідження є сакралізація як соціальне явище.
Предметом дослідження є характер сакралізації повсякденності в сучасному українському суспільстві, що трансформується.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування характеру сакралізації повсякденної життєдіяльності людини.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:
проаналізувати теоретичні підходи та методологічні принципи, використовувані для дослідження сакралізації повсякденності;
за допомогою обраних методологічних підходів проаналізувати соціальні функції релігії, встановити стан, рівень розробки цієї проблематики в соціологічній науці;
окреслити зв’язок між сакральним, релігійним і їх відображенням у суспільній, індивідуальній свідомості;
побудувати загальну теоретичну схему дослідження та розробити систему показників для емпіричного виміру сакралізації повсякденності;
з’ясувати наявність і вираженість основних структурних компонентів буденної релігійності, виявити характер сакралізації (на прикладі м.Запоріжжя) шляхом емпіричного дослідження;
здійснити порівняльний аналіз релігійності міського населення Львова та Запоріжжя з метою виявлення особливостей процесу сакралізації в різних регіонах України.
Методи дослідження. У роботі використовувався комплекс загальнонаукових методів: описовий (для окреслення теоретичних засад соціологічного вивчення сакралізації повсякденності), аналіз і синтез (для характеристики теоретичних засад дослідження змісту і структури релігії, релігійної свідомості); структурний аналіз (для з’ясування структури та форм існування сакрального); порівняльний аналіз (для виявлення спільного, особливого і специфічного у характері релігійності населення м.Запоріжжя та м.Львів). Для отримання первинної соціологічної інформації використано такі соціологічні методи, як анкетування та спостереження; для обробки отриманих даних статистичні методи, зокрема, кореляційний аналіз.
Оскільки сакралізація є складним, різноплановим і багатоаспектним процесом, у роботі використовувався поліпарадигмальний підхід, який поєднує різні методологічні принципи, зокрема, феноменології, соціальної психології, соціокультурного підходу, фреймового аналізу тощо, положення й умови застосування яких впорядковано за допомогою системного підходу. При розгляді релігії також застосовано структурно-функціональний підхід, за допомогою якого здійснено методологічне впорядкування її структурних складників.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять матеріали репрезентативного опитування, проведеного автором в місті Запоріжжя у 2008р. Вибірка − квотна, параметри квоти − стать і вік (N=1136). Для порівняльного аналізу були використані дані дослідження Соціальний портрет населення Львівщини на порозі XXI століття”, проведеного Українським центром вивчення громадської думки Соціоінформ” в 2005р. Вибірка − квотна, параметри квоти − стать і вік (N=1200 осіб у Львівській області, у тому числі по м.Львів − 400 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вивченні сакралізації повсякденності у трансформаційному суспільстві, яке дало змогу досягти наукових результатів, що виносяться на захист, а саме:
дістало подальшого розвитку дослідження соціальних аспектів сакралізації, яку запропоновано трактувати як феноменологічну цілісність, до якої входить релігійне в традиційному змісті та прояви нетрадиційної неінституціалізованої релігійності, що у своїй сукупності є важливим компонентом повсякденності, який впливає на поведінку та спосіб життя людини (с.1029);
удосконалено методологію дослідження релігійності завдяки аналізу певних компонентів, які стали основою для емпіричного дослідження механізмів сакралізації населення м.Запоріжжя (с.2937, 110128);
на підставі теоретико-емпіричного дослідження набула подальшого підтвердження тенденція поширення сакрального на певні сфери повсякденної життєдіяльності людини, завдяки як традиційним віровченням, так і новітнім містифікованим теоріям, що є відповіддю на виклик сучасного суспільства ризику (с.1029, 128156).
удосконалено дослідження соціальних функцій релігії та зміни їх значущості. Більш актуальними стають такі функції, як комунікативна, транслювальна й інтегративна; доведено посилення значення утилітарної функції релігії, яка полягає в очікуванні практичної користі в повсякденному житті людини від звернення до вищих сил; це, у свою чергу, зумовило активізацію традиційно-релігійних і сакральних магічних практик, поширення феномену обмирщіння”, вульгаризації релігійних уявлень (с.6886).
дістали подальшого розвитку теоретико-емпіричні дослідження релігійності населення України за рахунок надання конкретної характеристики релігійності жителів Східного регіону (на прикладі м.Запоріжжя), якій властиві: відсутність домінування релігійних мегавчень, збільшення кількості прихильників неорелігій і псевдорелігійних учень, поширення позаконфесійної релігійності, комбінація елементів різних віровчень у світогляді людини, релігійний сцієнтизм тощо (с.128156);
вперше з’ясовано специфіку релігійності Західного та Східного регіонів України на прикладі м.Львів та Запоріжжя. На відміну від Львова, який належить до регіонів, де релігійність є стійким соціальним і культурним стереотипом, Запоріжжя репрезентує регіон, де немає такого стереотипу через ряд історичних, політичних, культурних і соціальних причин; доведено, що ці два регіони мають відмінності не тільки в рівні релігійності, але й в її характері (с.156171).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження сприяє кращому розумінню сучасного стану взаємодії людини із сакральним, усвідомленню значення соціального інституту релігії у функціонуванні сучасного суспільства.
Подані в роботі матеріали, сформульовані положення й висновки були використані при проведенні лекцій і семінарських занять, підготовці методичних матеріалів з курсів Галузеві соціології”, Соціальна політика України” (довідка Класичного приватного університету №1991 від 12.06.2008р.). Результати дослідження використано відділом у справах національностей і релігій Запорізької обласної державної адміністрації при підготовці аналітичної інформації для розробки довгострокових прогнозів політичного та соціального розвитку Запорізького регіону (довідка Запорізької облдержадміністрації №0110/11/1 від 25.06.2008р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені на таких науково-практичних конференціях: XVІМіжнародна наукова конференція молодих науковців (м.Запоріжжя, 2008); Міжнародна науково-практична конференція Формування гуманістичних цінностей молоді в контексті Болонського процесу і євроінтеграції” (м.Запоріжжя, 2007); Міжнародна науково-практична конференція з питань патріотичного виховання молоді (м.Запоріжжя, 2007); XМіжнародна науково-практична конференція Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м.Житомир, 2008); Всеукраїнська наукова конференція Соціальні та психологічні аспекти суспільних перетворень” у рамках Днів науки в Гуманітарному університеті ЗІДМУ” (м.Запоріжжя, 2007); Всеукраїнська наукова конференція Нова соціокультурна реальність в Україні: теорія, методологія, практика” (м.Київ, 2008); Всеукраїнська науково-практична конференція Толерантність міжконфесійних відносин” (м.Запоріжжя, 2007); Всеукраїнська науково-практична конференція Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції” (м.Черкаси, 2008); ІІМіжнародний Львівський соціологічний форум Багатовимірні простори сучасних соціальних змін” (м.Львів, 2008).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладено у дванадцяти наукових працях, у тому числі в чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, що затверджені ВАК України як фахові за напрямом Соціологія”; у двох статтях в інших виданнях; а також у шести опублікованих доповідях і тезах виступів на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено наукове завдання, яке полягає в теоретичному осмисленні й емпіричному дослідженні проявів сакралізації повсякденності, котрі існують у сучасному суспільстві, досягнуто дослідної мети.
З'ясовано, що в сучасному світі, в умовах глобальних трансформацій релігійність продовжує існувати в суспільстві, утворюючи його доволі значущу характеристику. Особливість України полягає в тому, що певну історичну добу релігійність була присутня в соціумі у прихованому вигляді, однак з кінця XX ст. відбувається підвищення значення релігії. Саме цей процес сакралізації став об’єктом дослідження.
Рівень та характер сакралізації залежить від типу суспільства, від тих процесів, що відбуваються в ньому сьогодні. Сучасне суспільство визначається як комбіноване (що поєднує елементи модерну і постмодерну), транзитивне, трансформаційне. Відповідно, ставлення людей до релігійної сторони життя має комбінований характер, тобто поєднує в собі секуляризацію, що була властива модерну, та сакралізацію як характерну рису постмодерну. Важливою тенденцією сучасності є поширення сакрального на всі сторони громадського життя і повсякденної життєдіяльності людей. Як і в традиційному суспільстві, зараз, в епоху постмодерну, віра належить до тієї категорії людських потреб, що пронизують усі сфери життя.
У роботі доведено, що останнім часом основні релігії світу зазнали помітних змін, оскільки стійки релігійні форми, що існували протягом століть, вже не задовольняють духовних потреб сучасної людини. Криза світових релігій супроводжується виникненням осколкових, фрагментарних, локальних релігійних форм з одного боку, i спробами зблизити не тільки близькі Мойсеєві релігії” (іудаїзм, християнство та іслам), а й об’єднати в екуменічне ціле релігії далекі (християнство, iндуїзм, буддизм, даосизм).
З'ясовано, що, незважаючи на значний науковий доробок у галузі соціології релігії, у дослідженні теми сакрального та повсякденного окремо, а також у їх взаємозв’язку, є очевидною недостатність дослідження сучасної релігійності, механізмів її формування та поширення, впливу на неї трансформаційних процесів, які відбуваються в сучасній Україні. Саме для позначення релігійних контекстів, а також того, що стало виходити за рамки релігійного у донедавньому вузькому розумінні, було запропоновано взяти термін сакральне”, а процес входження суб’єкта в релігійний контекст позначити як сакралізацію”.
Оскільки процес сакралізації життєвого світу є складним, різноплановим та багатоаспектним, в роботі було застосовано поліпарадигмальний підхід, який поєднує різні методологічні засоби, зокрема феноменології, соціальної психології, соціокультурного підходу, фреймового аналізу, аксіологічної теорії тощо, положення і умови застосування яких впорядковано за допомогою системного підходу. Через застосування цього методологічного комплексу були розглянуті поняття, які складають основний категоріальний апарат цього дослідження. Насамперед, це сакралізація” і десакралізація” (в якості синоніма до якого іноді застосовують також поняття секуляризація”). В роботі ці поняття розглянуто у контексті повсякденності, причому повсякденність визначалась як суттєва властивість життєвого світу.
В якості центральних розглядаються такі поняття, як релігійна ідентифікація” (як процес розгортання насамперед індивідуальної сакралізації) та релігійна ідентичність” (як результат цього процесу). Цей процес відбувається у специфічному середовищі життєвому світі” та близьких до нього понять буденність” та повсякденність”, котрі складають його визначальну властивість. Таким чином, в даному дослідженні були поєднані такі галузеві соціологічні теорії, як соціологія релігії та соціологія повсякденності, в рамках зв’язку процесів сакралізації з повсякденним світом особистості.
Отже, на основі аналізу змісту цих термінів у соціологічній науці, а також з урахуванням запропонованих методологічних орієнтирів, нами надано такі визначення: життєвий світ це соціологічне поняття, котрим позначається цілісне середовище життєдіяльності, а також будь-яких соціальних дій індивідуальних чи групових суб’єктів; повсякденність невід’ємна властивість життєвого світу як середовища людського існування, котра інтегрує в собі всі його визначальні якості; сакральне це філософська категорія, що покликана позначати об’єктивну сторону надприродного, а тому й священного, котре відображується у суспільній або індивідуальній свідомості як фрагменти релігійного контексту; релігійне це проекція сакрального на життєвий світ, котра існує в індивідуальній і (або) груповій свідомості як певні форми віровчень, покликаних задовольняти потребу суб’єктів у сакральному; сакралізація це процес, в якому суб’єкт наділяє якийсь об’єкт певним сакральним (священним) змістом.
Отже, сакралізація − це соціальне явище, зміст якого визначається прагненням людей бачити в навколишньому світі й у своїй діяльності елементи містичного, вважати, що життя, різні види діяльності залежать від Бога, вищих сил. Емпірично доведено, що сакралізація ширше релігійності, але остання є найважливішим її аспектом. Так, згідно з нашими даними, з твердженням Існують таємничі сили, непідвладні людині” не погоджується тільки 12%, решта 88% різною мірою згодні із цим твердженням. Тоді як віруючих у Бога в цьому дослідженні 50% респондентів.
Методологічним підґрунтям для дослідження сакралізації повсякденності як соціального явища була, зокрема, теорія діяльності, де виділяють суб’єкт, об’єкт, процес та середовище діяльності; а також використано системні компоненти діяльності (за М.С.Каганом), отримані шляхом співвіднесення саме суб’єкта і об’єкта. Зазначені системні компоненти виявили свою методологічну придатність у доволі широкому теоретичному полі, а також цілковиту відповідність тому, що можна позначити як змістовно-теоретичні дослідницькі аспекти (в дужках подано назви відповідних системних компонентів діяльності): гносеологічний аспект (пізнання); праксіологічний аспект (перетворення); аксіологічний аспект (оцінювання); психологічний аспект (спілкування).
У відповідності до цих дослідницьких аспектів було сконструйовано терміни для позначення структурних компонентів сакрального: віри у надприродне (психологічний аспект) ієрокредія”; прояви вищих сил в повсякденності (праксіологічний аспект) ієрофанія”; пізнання вищих сил (гносеологічний аспект) ієрологія”; цінності та принципи поведінки, які виходять з визнання факту існування вищих сил (аксіологічний аспект) ієроетика”.
Теоретичне з’ясування структури та функцій релігії в роботі здійснювалося за допомогою структурно-функціонального підходу та соціокультурного підходу, який дає загальну цілісну картину релігії як соціокультурного феномена. Проаналізувавши найсучасніші джерела, присвячені дослідженню функцій релігії, ми окреслили такі: 1) компенсаторна; 2) комунікативно-інтегративна; 3) світоглядна; 4) легітимізаційна; 5) ціннісно-інтегративна, 6) регулятивна й 7) транслювальна; а також додали до зазначених восьму, малодосліджену − утилітарну функцію.
Саме її виникнення та зростання її ролі в сучасному вітчизняному соціумі в період суспільних перетворень стає проблемою релігійних діячів, котрі змушені боротися проти такого магічного” розуміння релігії значною частиною суспільства. Крім того, в сучасному суспільстві спостерігається зміна в пріоритетах функцій релігій. Більшого значення набувають такі функції, як комунікативна, транслювальна, інтегративна, і вже зазначена утилітарна.
Спираючись на системні компоненти діяльності та використовуючи їх як пізнавальні аспекти, стало можливим структурування релігії та системне окреслення її функцій. Були виділені такі структурні компоненти релігії, що співвідносяться з наступними функціями: психологічний аспект компенсаторна функція, гносеологічний світоглядна функція, аксіологічний ціннісно-інтегруюча функція, праксіологічний регулююча функція.
Окреслено також місце релігійного між сакральним та буденним, в результаті чого релігія постає як спроба експлікації сакрального; в якості середовища для релігії позначено релігійну свідомість, суб’єкт якої може бути як індивідуальним, так і груповим.
Узагальнюючими поняттями для поєднання індивідуального та групового є: релігійність” як характеристика суб’єкта як індивідуального, так і групового; релігійна свідомість” середовище релігійності у суспільній та індивідуальній свідомості (як спеціальна її сфера); релігійна віра” як визначальна характеристика релігійності в індивідуальній та груповій свідомості.
Багатовимірний характер релігійності визиває складність дослідження сакралізації суспільної свідомості в її повсякденності, однак вона постає упорядкованою через використання системного підходу. За його допомогою була здійсненна операціоналізація релігійності”, окреслена її структура, яка є підґрунтям для розбудови емпіричної частини, розробки індикаторів та формулювання відповідних питань анкети. Також була закладена і кількісна сторона виміри, які постали тут як параметри, тобто дослідницькі комплекси, котрі поєднують в собі якість і кількість. Досліджуваний соціологічний об’єкт в теперішньому часі розглядається в певній структурі через виявлення тих індикаторів, які нами вважаються значущими. Це насамперед, статева диференціація, вік, конфесійна приналежність, інші соціально-демографічні показники.
Загальна схема дослідження виглядає наступним чином.
Суспільству як груповому об’єкту притаманна релігійність (в розширеному розумінні) як результат процесу сакралізації. Для індивідуальних суб’єктів, які й утворюють суспільство, процес сакралізації відбувається перш за все як релігійна ідентифікація, а його результат релігійна ідентичність. Все це відбувається у середовищі, яке в дослідженні поставало як життєвий світ, визначальною властивістю якого є повсякденність.
Під релігійною ідентифікацією розуміється процес ототожнення індивідом себе з узагальненим образом члена релігійної групи або релігійної спільноти, за рахунок чого відбувається прийняття її цілей і цінностей. В розширеному розумінні йдеться про входження до релігійного або квазірелігійного контексту певного віровчення, зокрема й такого, котре донедавна вважалося позарелігійним”, що призводить до результату, який позначено нами як релігійна ідентичність” і розуміється також певною мірою ширше за конфесійну приналежність. Релігійна ідентифікація в плані усвідомлення та прийняття релігійного контексту індивідуальним суб’єктом досліджувалась у зв’язку з феноменом виходу за рамки повсякденності, з виявленням причини такого виходу добровільні” чи вимушені”.
Отже, в динамічному плані йдеться про особливості здійснення процесу сакралізації суспільства через розуміння індивідуальної релігійної ідентифікації. Завдяки застосуванню, зокрема, й фреймового підходу, в цьому процесі виділено три етапи: 1) попередній етап, котрий характеризується таким станом як секуляризованість (або десакралізованість); 2) процес власне ідентифікації, початок якої запускається” комплексними соціальними чинниками; 3) результат процесу, котрий характеризується досягненням певного стану або настає релігійна ідентичність, або індивідуальний суб’єкт усвідомлює своє ставлення до сакрального та залучення до нього у формах, що не цілком відповідають релігійним канонам (або ж укорінюється в атеїстичному світогляді).
Слід зазначити, що завершення попереднього етапу ідентифікації відбувається завдяки певному поштовху або зовнішньому, або внутрішньому. У першому випадку йдеться про соціальні або соціокультурні фактори, в другому про психологічні.
Відповідно до теоретичних положень нашого дослідження здійснено практичне дослідження цього складного феномену та проаналізовано його результати.
При аналізі змістовно-кількісної характеристики релігійності жителів міста Запоріжжя було виявлено, що більша кількість респондентів показала високий рівень праксіологічного аспекту при невеликих показниках гносеологічного та аксіологічного аспектів, що опосередковано підтверджує утилітарний підхід до сакрального в повсякденності сучасного міста. Відзначено значущість комунікативної функції релігії, сутність якої полягає у ставленні до Бога та сакральних сил як до партнерів комунікативної дії. Сенс такої комунікації полягає в намаганні суб’єкта завдяки релігійним” діям вирішити проблеми повсякденного життя. Доведено також значне поширення утилітарної функції, яка полягає в очкуванні користі від звернення до сакральних сил для повсякденних справ людини.
При проведенні аналізу особливостей процесу сакралізації міської повсякденності жителів м. Запоріжжя, було з’ясовано, віра в Бога входить до найважливіших цінностей майже кожного четвертого городянина. Однак, серед жінок віруючих більше, ніж серед чоловіків. За отриманими даними, рівень релігійності високо корелює з віком (серед наймолодших та серед осіб старшого віку віруючих відносно мало), рівнем доходу (заможніші особи є менш релігійними). Віруючих більше серед осіб з неповною середньою освітою, в порівнянні з більш освіченими городянами. У осіб з вищою освітою віра більш усвідомлена, культурно-обумовлена. Вони більш повно відповідають характеру сучасності, більш повно інтегровані в культуру. Тому їхній тип релігійності є неотрадиціоналістським (змішування християнства й східних релігій або власний варіант віри). Взагалі, змішування християнських і нехристиянських вірувань типова риса міського постмодерністського типу релігійності, що притаманне суспільству, яке трансформується.
Дослідження свідчить, що сучасні сакральні вчення однаковою мірою охоплюють і чоловіків, і жінок, незважаючи на те, що жінки в цілому більш релігійні, ніж чоловіки. Така закономірність відображує відсутність чіткої гендерної диференціації в прихильності до сучасних сакральних вчень. На наш погляд, у сучасних міських жителів та частина ментальності, котра не пов’язана із традиціями, а цілком детермінована сучасністю, є позбавленою явних гендерних розбіжностей.
Аналізуючи у респондентів діяльнісний прояв вірності релігійним принципам, ми, серед іншого, з’ясували їхнє ставлення до християнських заповідей та до інших релігійних канонів: у віруючих та невіруючих з невеликою різницею перші позиції рейтингу посідають заповіді, котрі мають яскраво виражений загальнолюдський характер.
Виявлено, що крім того, що жінки більш готові, ніж чоловіки, довести свою релігійність. У людей з вищою освітою діяльнісна релігійність більш висока, ніж у людей із середньою освітою. Є розбіжності в діяльнісній релігійності й за віком: чим старша людина, тим її діяльнісна релігійність вища. Взагалі далеко не всі люди вважають за необхідне в діяльності виражати свої релігійні погляди. Криза ритуальної сторони релігійності характерна особливо для міста, де у людей не збереглися стійкі традиції виконувати релігійні обряди.
Аналіз рівня значущості допомоги вищих сил для віруючих й невіруючих свідчить, що в цієї допомоги потребують люди в прямій залежності від ступеня їхньої віри: чим більше людина вірить у Бога, тим частіше вона звертається до нього в складних ситуаціях.
Релігійна віра у нашому регіоні зараз формується та підтримується не через культуру, сім'ю, а найчастіше завдяки особистому досвіду, через індивідуальну духовну діяльність, і слабко пов’язана із соціально обумовленими джерелами й механізмами. У цьому полягає один із проявів індивідуалізації релігії.
З’ясовано, що релігійна ситуація Запоріжжя характеризується високим рівнем релігійного плюралізму: буддизм, суфізм, ведизм, йога, цигун, вчення С.М.Лазарєва та М.Норбєкова тощо. Всі ці данні свідчать, що в Запоріжжі проявляються риси постмодерної релігійної свідомості, для якої характерні: релігійний плюралізм; змішання західних і східних компонентів у релігійних уявленнях; індивідуалізація релігійного життя; відсутність домінування релігійних мегавчень; релігійний сцієнтизм; перевага магічного компонента у вірі.
Для дослідження регіональних відмінностей сакралізації, здійснений детальний порівняльний емпіричний аналіз типів релігійності Заходу і Сходу України на прикладі м.Львів та Запоріжжя. За результатами самоідентифікації, віруючих у Львові більше, ніж у Запоріжжі в 1,6рази. І якщо частка релігійних людей у Львові помітно вище, ніж у Запоріжжі, то частка невіруючих і атеїстів у Запоріжжі й у Львові відрізняється неістотно.
Виявляючи конкретні виміри рівня сформованості релігійної свідомості запоріжців, були отримані данні, що всі компоненти релігійної свідомості у респондентів Запоріжжя мають менші показники, ніж у респондентів зі Львова. Когнітивний аспект релігійної свідомості запоріжців характеризується слабшим рівнем поінформованості та критичним сприйняттям релігійних положень, тоді як львів’яни є більш поінформованими та ортодоксально налаштованими. Емоційний аспект теж є менш розвиненим у запоріжців, це виявляється у дещо нижчій інтенсивності їх релігійних почуттів та в меншій схильності до формування оціночних суджень у сфері релігії. Що стосується поведінкового аспекту, то дуже вирізняються показники так званої воцерковленності”, хоча показники духовного спілкування людей із сакральним в Запоріжжі та Львові різняться меншою мірою і є дуже схожими стосовно установок, покликаних перетворювати релігійні переконання на реалізацію в конкретних вчинках.
Таким чином, релігійність мешканців міста Запоріжжя можна описати такою формулою: Я вірю в те, що є вища сила Бог”. При цьому традиційно переймаються найпоширеніші серед своєї спільноти релігійні вірування в основних фрагментах. Носії цього типу свідомості практично не сприймають релігію як смисложиттєву конструкцію, її місце переноситься на периферію свідомості і визначається швидше як ознака віри як такої. Тут індивід декларує свою лояльність до релігії, але при цьому не відчуває внутрішніх стимулів для її пізнання та інтеріоризації. Він не надає великого значення релігії, спорадично керується її положеннями у повсякденному житті. Їх функціональне навантаження обмежується забезпеченням особистісних потреб індивіда, що підтверджує загальносвітову тенденцію до уприватнення усіх сфер життєдіяльності індивіда в сучасному трансформаційному суспільстві, зменшення суспільної ролі усіх соціальних інститутів, разом з релігійними, у житті соціуму.
Львів’янам притаманне усвідомлення значущості релігії в особистому житті, традиційність та стійкість у поєднанні з відсутністю спроб глибинного аналізу джерел релігійного знання чи церковних положень і водночас відсутність цілепокладального впливу в житті індивіда. Релігія тут посідає важливе, але не центральне місце, тому не досить суттєво впливає на життєдіяльність особи та не здійснює тиску на оточення.
Порівнюючи характери релігійності населення Запоріжжя й Львова в цілому, зроблено висновок, що результати самоідентифікації респондентів щодо їхньої релігійності не зовсім відповідають дійсності. У Львові рівень релігійності не значно вище, розходження стосуються більше характеру релігійності, а не її міри. Релігійні уявлення запоріжців, завдяки відсутності тиску традицій, більше відкриті новаціям, ніж у Львові. Саме тому, що сакральні потреби суспільства цього регіону не задовольняються традиційними засобами, суспільство використовує будь-які релігійні та навколорелігійні форми спілкування з Божественним.
В роботі емпіричного підтвердження дістало й теоретичне твердження про новітні форми релігійності. Ґрунтуючись на результатах дослідження щодо аксіологічного та гносеологічного аспектів релігійності жителів міста сучасного трансформаційного суспільства, констатовано, що сакралізація виходить за рамки релігійності не тільки в теоретичному плані, а й в плані конкретного суспільного буття. Тому в подальших дослідженнях цієї проблематики доцільніше говорити про сакральне, ніж про релігійне, зосередившись на емпіричному виявленні різноманітних його форм та їх ролі в гуманізації сучасності.
Також стосовно факторів сакралізації можна констатувати, що серед них певною мірою переважають зовнішні, які відповідають так званому вимушеному сценарію” релігійної ідентифікації. Це є доволі природним з огляду на компенсаційну функцію релігії, котра майже століття вважалась єдиною. Але кількісні показники зовнішніх факторів залишають великий простір і для добровільного сценарію”, в якому слідування традиціям посідає суттєве, але не цілковите місце.
Результати дисертації можуть бути використані для подальшого розвитку соціологічної теорії, орієнтованої на осмислення ролі релігії в сучасному українському суспільстві, а також для розробки навчальних посібників і матеріалів з дисциплін галузевої соціології, пов’язаних із соціологією релігії, соціологією особистості, соціологією повсякденності, релігієзнавства тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аберкромби Н. / Социологический словарь / Н. Аберкромби, С.Хилл, Б.Тернер. Казань : Изд-во Казан. университета, 1997. 283 с.
2. Авдеев В.Б. Преодоление христианства / В.Б. Авдеев М. : Русская правда, 2006. 240 с.
3. Автономова Н.С. Возвращаясь к азам (круглый стол о постмодернизме) / Н.С.Автономова // Вопросы философии. 1993. № 3. С. 1216.
4. Автономова Н.С. Концепции бессознательного: гносеологический статус / Н.С.Автономова // Вопросы философии. 1985. № 5. С. 2530.
5. Американская социологическая мысль : тексты / Р.Мертон, Дж.Мид, Т.Парсонс, А.Шюц. М. : Изд-во МУБП, 1996. 560 с.
6. Аномия в России: тенденции на рубеже столетий [Электронный ресурс]. Режим доступа : http://www.sociolog.net/grants.html.
7. Аринин Е.И. Религиоведение (Введение в основные концепции и термины) : учебное пособие / Е.И. Аринин. М. : Академический проект, 2004. 325 с.
8. Базовые ценности россиян. Социальные установки. Жизненные стратегии. Символы. Мифы / [отв. ред. А.В. Рябов, Е.Ш. Курбангалеева]. М. : [б. и.], 2003.
9. Балагушкин Е.Г. Нетрадиционные религии в современной России: морфологический анализ [Электронный ресурс] / Е.Г. Балагушкин. Режим доступа : http://www.philosophy.ru/iphras/library/bal/index.html.
10. Бачинин В.А. Социология : энциклопедический словарь / В.А. Бачинин М.: Изд-во Михайлова В.А., 2005. 245 с.
11. Бевзенко Л. Жизненный успех, ценности, стили жизни / Л.Бевзенко // Социология : теория, методы, маркетинг. 2007. №4. С. 3251.
12. Безнюк Д.К. Состояние и специфика современной религиозной ситуации в Беларуси / Д.К. Безнюк // Социологические исследования. 2006. № 2. С.2835.
13. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У.Бек. М. : Прогресс-традиция, 2000. 384 с.
14. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования / Д.Белл ; [пер. с англ. В.Л. Иноземцев (ред. и вступ. ст.)]. М. : Academia, 1999. 956 с.
15. Белл Д. От священного к светскому / Д.Белл // Религия и общество : Хрестоматия по социологии религии: в 2 ч. /[сост. В.И.Гараджа, Е.Д.Руткевич]. М. : Наука, 1994. 775 с.
16. Белла Р. Религия как символическая модель, формирующая человеческий опыт / Р.Белла // Религия и общество : хрестоматия по социологии религии : в 2 ч. /[сост. В.И. Гараджа, Е.Д. Руткевич]. М. : Наука, 1994. 775 с.
17. Бергер П. Религиозный опыт и традиция / П.Бергер // Религия и общество : хрестоматия по социологии религии : в 2 ч. /[сост. В.И.Гараджа, Е.Д.Руткевич]. М. : Наука, 1994. 775 с.
18. Бергер П. Социальное конструирование реальности : Трактат по социологии знания / П.Бергер, Т.Лукман. М. : Медиум, 1995. 323 с.
19. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы / З.Бжезинский. М. : Международные отношения, 2005. 256с.
20. Білодід Ю.М. Духовність: сутність, структура, функції / Ю.М. Білодід. Житомир : Редакційно-видавничий відділ ІПСТ, 2003. 192 с.
21. Блумер Г. Общество как символическая интеракция / Г. Блумер // Современная зарубежная социальная психология : тексты / [под ред. Т.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А. Петровкой]. М. : Изд-во МГУ, 1984. С. 173179.
22. Богданова О.В. Роль соціального інституту релігії в процесах демократизації: на прикладі США : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук: спец. 22.00.04 / О.В. Богданова ; НАН України ; Інститут соціології. К., 2007. 16 с.
23. Болмэн Л.Д. http://library.gpntb.ru/cgi/irbis64r/62/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=IBIS&P21DBN=IBIS&S21STN=1&S21REF=4&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Рефрейминг организаций. Артистизм, выбор и лидерство [Текст]: монография / Л.Д. Болмэн, Т.Е. Дил. СПб. : Стокгольм. шк. экономики в Санкт-Петербурге, 2005. 492 с.
24. Бурдье П. Разложение религиозного / П.Бурдье // Начала. М. : [б. и.], 1994. С. 147155.
25. Бурдье П. Социология веры и верования социологов / П.Бурдье // Начала. М. : [б. и.], 1994. С. 133140.
26. Быстрицкий Е.К. Практическое знание в мире человека / Е.К. Быстрицкий // Заблуждающийся разум? Многообразие вненаучного знания. М. : [б. и.], 1990.
27. Васильев Л.С. История религий Востока : учебное пособие / Л.С. Васильев М. : Книжный дом Университет”, 2006. 703 с.
28. Ваторпин А.С. Религиозный модернизм как парадигмальное понятие / А.С.Ваторпин // Государство, религия, церковь в России и за рубежом. 2001. № 3.
29. Вах И. Социология религии / И.Вах // Социология религии: классический подход / [сост. М.П. Гапочка, Ю.А. Киселев]. М. : [б. и.], 1994. С.212259.
30. Вахштайн В. Социология вещей и поворот к материальному” в социальной теории / В.Вахштайн // Социология вещей : сборник статей / [под ред. В.Вахштайна]. М. : Территория будущего, 2006.
31. Вахштайн В.С. Теория фреймов как инструмент социологического анализа повседневного мира : дис. на соискание науч. степени канд. социол. наук : спец. 22.00.01 / В.С. Вахштайн ; Государственный университет Высшая школа экономики. М., 2007. 168 с.
32. Вебер М. Наука как признание и профессия / М.Вебер // Вебер М. Избр. произв. : пер. с нем. / М.Вебер. М. : Прогресс, 1990.
33. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / М.Вебер. К. : Основи, 1994. 269 с.
34. Вебер М. Социология религии (Типы религиозных сообществ) / М.Вебер // Избранное. Образ общества. М. : [б. и.], 1994. С. 78308.
35. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий. Попытка сравнительного исследования в области социологии религии. Введение / М.Вебер // ВеберМ. Избр. произв. : пер. с нем / М.Вебер. М. : Прогресс, 1990. С. 4344.
36. Веремчук В.И. Социология религии : учеб. пособ. для студ. вузов / В.И.Веремчук. М. : Юнити-Дана, 2004. 254 с.
37. Витгенштейн Л. Лекции о религиозной вере / Л.Витгенштейн // Вопросы философии. 1998. №5. С. 120134.
38. Гальчинський А.С. Основи економічних знань : навчальний посібник / А.С.Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І.Палкін. К. : Вища школа, 2002. 543с.
39. Гараджа В.И. Социология религии : учеб. пособ. для студ. и аспир. гум. спец. / В.И.Гараджа. М. : ИНФРА-М, 2007. 348 с.
40. Гарфинкель Г. Исследование привычных оснований повседневных действий / Г.Гарфинкель ; [пер. с англ. Э.Н.Гусинского и Ю.И.Турчаниновой] // Социологическое обозрение. 2002. Т. 2. № 1. С. 4270.
41. Гарфинкель Г. Обыденное знание социальных структур: документальный метод интерпретации в профессиональном и непрофессиональном поиске фактов / Г.Гарфинкель ; [пер. с англ. Э.Н. Гусинского и Ю.И. Турчаниновой] // Социологическое обозрение. 2003. Т. 3. № 1. С. 319.
42. Гидденс Э. Социология : пер. с англ. / Э.Гидденс. М. : Едиториал УРСС, 2005. 629 с.
43. Гидденс Э. Христианские и секулярные аспекты социально-психологической категории терпение” / Э.Гидденс // Христианская культура на пороге третьего тысячелетия : материалы научной конференции. 1214 июня 2000 г. Серия Symposium”. Вып. 5. СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2000. С. 1518.
44. Глок Ч. Социология религии / Ч.Глок // Религия и общество : хрестоматия по социологии религии : в 2 ч. /[сост. В.И. Гараджа, Е.Д. Руткевич]. М. : Наука, 1994. 775 с.
45. Гоббс Т. Богово и кесарево, подчинение религии государственной власти / Т.Гоббс // Религия и общество : хрестоматия по социологии религии : в 2 ч. /[сост. В.И. Гараджа, Е.Д. Руткевич]. М. : Наука, 1994. 775 с.
46. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Т.Гоббс // Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. / Т.Гоббс. М. : Мысль, 1991. Т.2. С. 5285.
47. Голованов М.В. Вера как опора в быту, науке и религии / М.В. Голованов. М. : ЛЕНАНД, 2007. 176 с.
48. Головаха Є.І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні / Є.І. Головаха. К. : ІС НАН України, 1997. 156 с.
49. Гофман И. Анализ фреймов : эссе об организации повседневного опыта / И.Гофман. М. : Институт социологии РАН, Институт Фонда Общественное мнение”, 2004. 750 с.
50. Грабовець О.В. Релігійний чинник соціально-економічної поведінки за умов глобалізаційних викликів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.04 / О.В. Граб овець ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2003. 21с.
51. Грабовець О.В. Релігійний чинник соціально-економічної поведінки за умов глобалізаційних викликів : дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.04 / О.В. Грабовець ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 233 с.
52. Грабовець О.В. Релігія як соціальна технологія консолідації соціуму / О.В.Грабовець, Ю.І. Яковенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. № 3. С. 111122.
53. Грушин Б.А. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования / Б.А. Груш