ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ЧОЛОВІКІВ, ЯКІ ЗВІЛЬНЯЮТЬСЯ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ : ТЕХНОЛОГИИ СОЦИАЛЬНОЙ АДАПТАЦИИ МУЖЧИН, Освобожденных ИЗ МЕСТ ЛИШЕНИЯ СВОБОДЫ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Проскура Володимир Вячеславович

УДК 316.614.4:343.843:343.848(477)

ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ЧОЛОВІКІВ, ЯКІ ЗВІЛЬНЯЮТЬСЯ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
Скідін Олег Леонідович
доктор соціологічних наук,
професор

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................................. 3
ВСТУП............................................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ЧОЛОВІКІВ, ЯКІ ПОВЕРТАЮТЬСЯ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ.................................................................................... 13
1.1. Наукові інтерпретації та сутність соціальної адапатації у міждисциплінарному дискурсі.......................................................................... 13
1.2. Соціально-технологічний підхід як засіб оптимізації процесів адаптації 63
1.3. Чоловіки, які повертаються з місць позбавлення волі, як соціальна група......................................................................................................................... 74
Висновки по розділу 1............................................................................................ 99
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ЧОЛОВІКІВ, ЯКІ ЗВІЛЬНЯЮТЬСЯ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ................. 104
2.1. Конкретно-соціологічний вимір стану та передумов соціальної адаптації досліджуваної соціальної групи.......................................................................... 104
2.1.1. Оцінка засудженими стану та передумов соціальної адаптації після звільнення........................................................................................... 104
2.1.1.1. Психологічні передумови адаптації............................................. 107
2.1.1.2. Наявність та якість соціально корисних зв’язків........................ 108
2.1.1.3. Передумови матеріально-економічного становища................... 109
2.1.1.4. Передумови працевлаштування засуджених............................... 111
2.1.1.5. Стан здоров’я................................................................................... 111
2.1.1.6. Рівень освіти.................................................................................... 113
2.1.1.7. Рівень поінформованості засуджених про життя суспільства та установи, що можуть надавати їм допомогу 113
2.1.1.8. Життєва позиція засудженого....................................................... 115
2.1.1.9. Навички самостійного життя........................................................ 116
2.1.1.10. Обставини, пов’язані із відбуванням покарання....................... 116
2.1.2. Оцінка працівниками виправних колоній ефективності та перспективності соціальних технологій адаптації............................. 117
2.2. Організаційно-правові та соціально-інституційні основи розробки та застосування технологій соціальної адаптації.................................................. 121
2.3. Технології наскрізної соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі........................................................ 155
Висновки по розділу 2.......................................................................................... 193
ВИСНОВКИ................................................................................................................. 198
ДОДАТКИ.................................................................................................................... 206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................... 240

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВК виправна колонія;
Держдепартамент Державний департамент України з питань виконання покарань;
КВІ кримінально-виконавчої інспекції;
КВК Кримінально-виконавчий кодекс України;
МСЕК медико-соціальна експертна комісія;
МТПЛ Міжнародне товариство прав людини;
НДО недержавна організація;
СВПР соціально-виховної та психологічної роботи (відділення);
СІЗО слідчий ізолятор;
СІН споживачі ін’єкційних наркотиків;
УВП установа виконання покарань;
УПЦ Українська православна церква.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасному українському суспільстві проблема дезадаптації людей із різних соціальних груп виникла в контексті масштабних економічних і політичних змін, що відбуваються в нашій країні протягом останніх півтора десятка років. Зокрема, звичними по відношенню до осіб, сімей, груп і цілих верств населення поняттями стали соціально незахищені”, неблагополучні”, соціально дезінтегровані”, маргіналізовані”. Однією з таких соціально дезадаптованих груп є особи, які звільняються з місць позбавлення волі. Окрім того, можна припустити, що світова криза, яка розпочалася наприкінці 2008р., тільки погіршить ситуацію.
Проблема соціальної адаптації колишніх ув’язнених була і залишається гострою й актуальною. Адже від того, наскільки вдало відбуватиметься процес пристосування колишнього в’язня до нових соціальних умов, наскільки швидко він засвоюватиме нові цінності, норми, правила поведінки життя в соціумі, залежить не лише його подальша доля, але й доля інших індивідів, у більш широкому соціальному вимірі соціальна безпека. Щорічно з кримінально-виконавчих установ звільняється 5070тис. засуджених до позбавлення волі. На жаль, в Україні доля особи, яка хоче розірвати зв’язки з кримінальним минулим, найчастіше мало хвилює як посадовців, так і представників громадськості (у тому числі представників владних структур, які опікуються колишніми ув’язненими). Нерідко трапляються ситуації, коли людина, зіштовхнувшись із низкою проблем (відсутність житла, роботи, довіри з боку близьких, звичайна побутова ксенофобія з боку незнайомих людей), втрачає надію і повертається знову в місця позбавлення волі, але вже на більш тривалий термін. Зокрема серед засуджених у 2007р. раніше були судимі та мали непогашену або незняту судимість 25,6% осіб. Покращити ситуацію в цій галузі можна завдяки вивченню та запровадженню адаптаційних технологій при роботі з цією соціальною групою.
Теоретико-методологічні основи концепції соціальної адаптації закладені в працях зарубіжних науковців: Г.Блумера, Г.Гартмана, І.Гофмана, Ф.Знанецького, Е.Еріксона, Р.Мертона, Дж.Міда, Т.Парсонса, Г.Сельє, У.Томаса, Л.Фестінгера, З.Фрейда, Т.Шибутані та ін.
Характеристики соціальної адаптації розглядалися дослідниками з соціологічних (A.Анохін, Л.Гордон, А.Готлиб, О. Дікова-Фаворська, О.Злобіна, А.Камбур, І.Кон, Л.Корель, П.Кузнєцов, А.Лобанова, О.Мулява, М.Лукашевич, І.Рущенко, Н.Свиридов, В.Тихонович, Н.Ходорівська, М.Шабанова, В.Ядов), психологічних (А.Налчаджян), соціально-філософських (М.Ромм, Н.Сарджвеладзе, О.Бондаренко), педагогічних позицій (Л.Лавриненко, О.Коренєва), а також з позиції системного підходу (Ч.Застроу, С.Жермен).
Соціальну адаптацію осіб, звільнених від відбування покарання, досліджували педагоги О.Беца, О.Вакуленко, А.Капська, В.Кривуша, І.Курляк, Р.Овчарова, В.Синьов; соціальні працівники О.Корабльова, С.Шимоволос; юристи О.Бандурка, С.Гречанюк, А.Гуров, О.Дащенко, Т.Денисова, М.Дубінін, С.Зливко, І.Карпець, О.Литвинов, В.Льовочкін, В.Пєтков, Г.Радов, С.Скоков, С.Стефанов, Б.Телефанко, В.Трубников, Г.Хохряков, Г.Христова, А.Яковлев, О.Янчук, А.Яровий; психологи В.Васильєв, В.Коновалова, Р.Овчарова, А.Осипова, В.Шепітько; філософВ. Білецький; соціологи Ю.Баранов, О.Соколова, А.Тайбаков, Т.Татідінова та ін.
Зокрема, соціологи зосереджувалися переважно на вивченні процесів взаємодії звільнених з місць позбавлення волі з соціальним оточенням. Водночас, проблема розробки та втілення соціальних технологій, які би охоплювали методи, засоби, прийоми, способи організації сприяння засудженим у створенні передумов для успішної адаптації на етапі відбування покарання, а також безпосереднього сприяння соціальній адаптації після звільнення з установ виконання покарань, поки що залишається недостатньо розробленою.
Отже, при попередній роботі з науковими джерелами та з матеріалами емпіричних спостережень, у тому числі за результатами взаємодії з компетентними державними органами та ЗМІ стає зрозумілим формулювання проблеми дослідження: вона полягає в протиріччі між існуючими в соціології, кримінології, психології, педагогіці пізнавальними уявленнями, реально втілюваними державними інституціями заходами, які не відповідають сучасності, часто орієнтованими на пережитки радянської системи та сучасною діяльністю, напрацьованими інноваційними технологіями адаптації, а також дефіцитом наукових розробок, які б дозволяли застосовувати інноваційні технології в сучасних умовах.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках наукової теми Гуманістичний вимір соціального реформування” (0108U006647), яка розробляється колективом кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету Львівська політехніка”. Для виконання цієї теми використано визначені за участю автора чинники, що впливають на успішність соціальної адаптації; розроблені ним технології наскрізної соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі (Акт про використання наукових досліджень ПроскуриВ.В. від 02.09.08). Дисертаційна робота також є складовою частиною комплексної теми Особливості соціальних перетворень в сучасній Україні” (0106U000729), що виконує кафедра соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету. За участю автора у 2008р. розроблено розділ Соціально-технологічний аспект соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі” до комплексної теми, який включав інструментарій та звіти проведених автором досліджень за 20022007рр., соціальну технологію підготовки засуджених до життя у суспільстві (довідка №2309 від 28.09.08).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є побудова технологій соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі.
Виходячи з поставленої мети та структури дисертаційної роботи, є доцільним сформулювати такі завдання:
визначити теоретико-методологічні засади дослідження технологій соціальної адаптації в науковій літературі;
охарактеризувати соціально-технологічний підхід як засіб оптимізації процесів адаптації;
окреслити на основі визначення а)характеристики, б)напрямки функціонування адаптаційних технологій у роботі з особами, які звільняються з місць позбавлення волі, з урахуванням соціальних змін в Україні та світі;
з’ясувати стан та передумови соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі;
охарактеризувати організаційно-правові та соціально-інституційні основи розробки та застосування технологій соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі;
проаналізувати і побудувати схему застосування технологій наскрізної соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі.
Об’єктом дослідження є соціальна адаптація осіб, які звільняються з місць позбавлення волі.
Предметом дослідження є механізм реалізації технологій, спрямованих на сприяння процесу реідентифікації та реінтеграції повнолітніх осіб чоловічої статі, які звільняються з місць позбавлення волі, з ролями, нормами та цінностями некримінального соціального середовища.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано теоретичні й емпіричні методи науково-пізнавальної діяльності. Їх можна поділити на загальнонаукові методи (якісного компаративного аналізу, формалізації та типологізації, логіко-системного моделювання) та специфічно соціологічні методи (метод опитування та кількісного аналізу).
Метод якісного компаративного аналізу передбачає порівняльний аналіз змістовних ознак різних наукових підходів до розуміння процесу адаптації, метод формалізації і типологізації диференціацію типологічних груп і рівнів, що характеризують чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі, та технології адаптації, логіко-системного моделювання для створення логічної моделі застосування технологій адаптації, метод кількісного аналізу при інтерпретації кількісних показників емпіричного дослідження.
Методологічною основою дисертації стали дослідження вчених у галузі соціології, філософії, загальної й юридичної психології, педагогіки, кримінального та кримінально-процесуального права, окремі прикладні напрями у сфері роботи пенітенціаристів і кримінологів із досліджуваних проблем.
В обґрунтування окремих положень, висновків і рекомендацій, які містить дисертація, було покладено: результати аналізу передумов процесу соціальної адаптації стосовно осіб, які готувалися до звільнення від відбування покарання з місць позбавлення волі у трьох областях України (Запорізькій, Київській, Львівській); результати аналізу опитування працівників виправних колоній; узагальнення й аналіз монографій, навчально-методичних і науково-публіцистичних джерел, а також інформації ЗМІ, що присвячена відповідній тематиці; опрацювання статистичних даних.
Емпіричну базу роботи складають результати проведених у 20062007 рр. опитувань: засуджених чоловіків, які готувалися до звільнення (N = 514, вибірка багатоступенева комбінована, на останньому ступені квотна); працівників виправних колоній (N = 85, вибірка кластерна).
Наукова новизна одержаних результатів визначається передусім тим, що автор здійснив комплексне дослідження основних соціотехнологічних механізмів, включених в процес соціальної адаптації осіб, які звільняються з місць позбавлення волі.
Результати дослідження, котрі відображають внесок новизни автора в розробку означеної проблеми, зводяться до наступного:
досліджено новий ефект у тому, що девіантність оцінюється не лише у площині особистих проблем колишнього в’язня, але і соціальної коллаборації, в контексті якої постпенітенціарний супровід стає своєрідним комплексом соціотехнологій співподолання наслідків девіантної поведінки, набором програм стартового соціально-інформаційного капіталу, необхідного для продуктивної ресоціалізації (с.3637; 7374);
дістало подальшого розвитку положення, згідно з яким, в Україні спостерігаються розбіжності між цільовим призначенням постпенітенціарних заходів і їх соціально-технологічним забезпеченням, що потребує оновлення базисних нормативних актів і структурно-функціонального реформування кримінально-виконавчих підрозділів держапарату в напрямку посилення співпраці з недержавними організаціями (релігійними, психологічно-консультативними центрами тощо) (с.118155);
вперше досліджено постпенітенціарний супровід, як систему реадаптації особи колишнього ув’язненого державними та недержавними організаціями, яка включає в себе розробку відповідних соціотехнологічних алгоритмів терапії злочинної мотивації та поведінки (с.121155);
обґрунтовано необхідність пропозицій із вдосконалення чинного законодавства для забезпечення процесу соціальної адаптації та діяльності державних органів, громадських організацій, трудових і навчальних колективів по створенню єдиної цілісної системи постпенітенціарного супроводу (с.121173);
доведено, що підбір програм адаптації розпочинається з соціально-психологічної діагностики та реалізується через заходи соціальної терапії, де провідну роль відіграють соціальні працівники, а допоміжну роль службовці правовиконавчих органів, що реалізують постпенітенціарний супровід (с.173180);
визначено й удосконалено сукупність заходів соціального сприяння звільненим із місць позбавлення волі в їх побутовому і трудовому влаштуванні, орієнтації на навчання, відновленні соціально корисних зв’язків, правового статусу громадянина (с.168193).
Практичне значення дисертації пов’язане з такими напрямками, як:
у науково-дослідних роботах, присвячених тематиці соціології девіантної поведінки, соціології права та соціології пенітенціарних закладів, як основа для подальшого дослідження розглянутих у дисертації положень, а також теоретична основа для подальшого соціологічного аналізу процесу соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
у сфері практичної соціально-пенітенціарної та постпенітенціарної роботи можливим є застосування авторських соціальних технологій, апробованих у 20062007 рр. під час втілення дисертантом проекту в рамках гранту Президента України для обдарованої молоді Апробація моделі соціальної адаптації осіб, які повертаються з місць позбавлення волі” (довідка Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області №10/1444 від 24.11.08);
у правотворчій сфері як матеріали, що можуть бути використані при обґрунтуванні пропозицій із вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства у сфері правової та соціально-психологічної допомоги особам, звільненим від покарання;
у навчальному процесі як матеріали для підготовки курсів і спецкурсів за напрямками: соціологія”, соціальна робота”, соціальна психологія”, соціологія девіації”, соціологія пенітенціарних установ”, а також у підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій із окресленої тематики;
у правовиховній сфері як матеріал у роботі по підвищенню рівня правової культури населення та професійного рівня працівників кримінально-виконавчих установ, правоохоронних і судових органів (довідка №10/1444 від 24.11.08).
Особистий внесок здобувача. У публікації Юридично-інформаційний довідник для осіб, які звільняються від відбування покарання з кримінально-виконавчих установ” (ПроскураВ.В., ТелефанкоБ.М.) здобувачеві належить підготовка інформаційного блоку щодо відновлення документів, забезпечення та захист прав, працевлаштування колишніх ув'язнених, установи й організації, котрі надають допомогу звільненим з установ відбування покарань. У публікації Підготовка засуджених до реінтеграції у суспільство” (ПроскураВ.В., КарпенкоН.А.) дисертантові належить загальна характеристика особистості засудженого, механізми формування правової готовності та орієнтації на здоровий спосіб життя.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, викладені в наукових публікаціях дисертанта і виступах на конференціях: Міжнародна науково-практична конференція Дні науки в гуманітарному університеті ЗІДМУ” (Запоріжжя, жовтень 2004); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич, березень 2006); ІV Міжнародна науково-практична конференція Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич, травень 2007); Міжнародна науково-практична конференція Від конфлікту до порозуміння: теорія і практика громадянського суспільства” (Львів, травень-червень 2007); Міжнародна конференція Актуальні проблеми соціальної роботи з дітьми, які проживають в сім’ях, що опинилися в складних життєвих обставинах” (Львів, червень 2008); Міжнародна науково-практична конференція Дні науки 2008в Класичному приватному університеті (Запоріжжя, жовтень 2008); Всеукраїнська науково-практична конференція Сучасні проблеми захисту прав людини в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні” (Львів, травень 2004); ІІ міжнародний львівський соціологічний форум Багатовимірні простори сучасних соціальних змін” (Львів, травень 2008); Круглий стіл Психологічні проблеми соціальної адаптації та правової реабілітації громадян” (Львів, січень 2007).
Результати дослідження обговорювалися на кафедрі соціології та соціальної роботи Національного університету Львівська політехніка”, Класичного приватного університету і використовуються в науково-дослідній роботі та навчальному процесі студентами зазначених ВНЗ.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 11наукових публікаціях (п’ятьох статтях, опублікованих у фахових видіннях із соціології; чотирьох тезах доповідей на конференціях та у двох брошурах (у співавторстві).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. В дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробленні технології наскрізної соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі, котра спрямована на реінтеграцію цих осіб у суспільство, інтерналізацію ними норм, цінностей, традицій, звичаїв, світогляду недевіантного середовища.
2. На основі розв’язання першого завдання дисертаційного дослідження (визначити теоретико-методологічні засади дослідження феномену соціальної адаптації в науковій літературі, окресливши, на основі цього визначення, напрямки застосування і трансформування адаптаційних технологій в роботі з колишніми ув’язненими з урахуванням соціальних змін в Україні та світі) в першому розділі роботи визначено і проаналізовано 4 підходи до розуміння та інтерпретації соціальної адаптації як соціального процесу: біологічно-екологічний, філософський (соціально-філософський), соціально-психологічний та власне соціологічний.
На основі синтезу виділених підходів запропоноване комплексне визначення соціальної адаптації як процесу, спрямованого на інтегрування особи в соціальне середовище, структури та інститути (організації, групи) шляхом виокремлення соціально-мікропросторових ніш особистої активності (соціально-інтеграційних мікромереж) через інтерналізацію норм, цінностей, традицій, звичаїв, світогляду, ідеології та інших аксіологічних утворень соціорегулятивної сфери (репродуктивний вимір соціальної адаптації) та свідомо-безсвідоме конструювання особою життєвого простору-часу, в якому відбувається нагромадження різних видів особистісного капіталу (фінансового, фізично-речового, соціально-рольового, символічного і т.п.), що забезпечують відносну автономію особи щодо соціального тиску” (в розумінні Е. Дюркгейма) (конструктивний вимір соціальної адаптації).
На основі запропонованого комплексного визначення окреслено три базові напрямки роботи державних установ і недержавних організацій в сфері застосування і трансформування адаптаційних технологій в роботі з колишніми ув’язненими (постпенітенціарного супроводу), зокрема: нормативно-інтегративний; соціально-педагогічний; терапевтично-корективний. Ці три напрямки в їх комплексній реалізації включають в себе 1)інтеграцію (реінтеграцію) особи колишнього ув’язненого в недевіантне (некриміногенне) соціальне середовище через надання ресурсної бази (первинної інформації, житлових умов тощо) для виокремлення соціально-мікропросторових ніш особистої активності (соціально-інтеграційних мікромереж); 2)інтерналізацію (реінтерналізацію) норм, цінностей, традицій, звичаїв, світогляду, ідеології та інших аксіологічних утворень соціорегулятивної сфери (соціально-виховний постпенітенціарний супровід недержавних організацій) та 3)терапевтично-корективне забезпечення процесу конструювання особою ув’язненого життєвого простору-часу, в якому відбувається нагромадження різних видів особистісного капіталу (фінансового, фізично-речового, соціально-рольового, символічного і т.п.), що забезпечують відносну автономію особи колишнього ув’язненого щодо соціального тиску” криміногенного та некриміногенного середовища (груп, організацій тощо). Тим самим окреслено напрямки трансформації застосовуваних державними установами та недержавними організаціями технологій постпенітенціарного супроводу в бік зміни пріоритетів соціально-юридичної парадигми карально-репресивного ставлення до особи ув’язненого і визначення оціночного і технологічного формату реадаптації і ресоціалізації на основі співпраці колишнього ув’язненого із державними установами та недержавними організаціями.
3. На основі розв’язання другого завдання дисертаційного дослідження (охарактеризувати соціально-технологічний підхід як засіб оптимізації процесів адаптації) з’ясовано і встановлено, що суб’єкти при застосуванні агентами соціалізації різних соціальних технологій спочатку виступають переважно в об’єктно-рецептивній ролі (адаптуються спочатку стихійно і спонтанно, методом проб і помилок), а потім, засвоївши певний соціальний досвід, починають свідомо конструювати штучні технологічні моделі адаптації, що стають засобом цілеспрямованого управління перетворенням через пристосування. Отже, спочатку відбувається адаптація до технологій, а потім, через соціальні технології, реконструкція соціальних умов відповідно до потреб, цілей та інтересів сформованого суб’єкта. Спочатку індивід (соціальна група) є своєрідною соціальною сировиною” (звісно, в метафоричному вираженні), оскільки виконує щодо технологій адаптації об’єктну роль (набуває адаптивності); набуття адаптивності є умовою часткового звільнення від пасивної адаптації і переходу в вимір адаптації як соціальної екстерналізації-автономізації та реконструктивної активності. Якщо процес соціальної автономізації з тих чи інших причин затягується, блокується або ж відбувається невдало, виникає необхідність в реадаптації. Затягування, блокування або зрив в адаптації колишніх ув’язнених буває пов’язаний із скоєнням злочину, який сам по собі є свідченням невдалої соціалізації-інтерналізації та недостатньої ефективності запропонованих державою та недержавними організаціями реадаптивних програм.
4. На основі розв’язання третього завдання дисертаційного дослідження (окреслити на основі визначення а) характеристики, б) напрямки функціонування адаптаційних технологій в роботі з особами, які звільняються з місць позбавлення волі, з урахуванням соціальних змін в Україні та світі) з’ясовано і визначено, що вказані особи як соціальна група представляють собою маргіналізовану спільноту, що має чітко виражені проблеми із реадаптацією та ресоціалізацією. Дані проблеми зумовлені інституційно-правовими архаїзмами радянської кримінально-виконавчої системи в Україні, зокрема широким застосуванням дискримінаційних стигматизацій щодо звільнених з УВП з боку державних наглядових органів, а також загальною недовірою (соціальною відчудженістю) різних громадських організацій та пересічних громадян в ставленні до колишніх ув’язнених. Дискримінаційні стигматизації виступають як сукупність соціально-нормативних пережитків, що припускають ухилення службових осіб від встановлених законами стандартів гарантування особистої безпеки та адаптації ув’язнених за рахунок спрощено-стереотипного ставлення до людей, що скоїли злочин, як до втрачених” і ненормальних”. Постановка такого соціального діагнозу” в поєднанні із проявами упередженості відповідних суб’єктів супроводжує фонові переживання ув’язненими занедбаності, зайвості, полишеності, і, відповідно, непрямим чином провокує повернення на злочинний шлях та збої в процесах реадаптації та ресоціалізації ( асоціальний спосіб життя, бродяжництво і безпритульність, злочинні рецидиви тощо). Водночас дискримінаційні стигматизації виправдовують (легітимують) часткову бездіяльність самих посадових осіб і прояви ксенофобії з боку громадських організацій та окремих осіб.
5. На основі розв’язання четвертого завдання (з’ясувати стан та передумови соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі) з’ясовано і встановлено, що реінтеграція у суспільство осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, є доволі масштабною проблемою для сьогоднішнього українського суспільства. Ці особи стикаються з проблемами соціального, економічного, юридичного, психологічного, медичного характеру, які часто є взаємопов’язаними, а причини яких не мають чіткої межі. В напрямку забезпечення умов для успішного здійснення процесу соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, робляться позитивні кроки. Зокрема, проблемам соціальної адаптації цієї групи осіб присвячена ціла низка нормативних актів. Однак, на практиці залишається актуальною потреба створення та розбудови мережі спеціальних установ та організацій, а також активне залучення до цього процесу держави.
6. На основі розв’язання п’ятого завдання (охарактеризувати організаційно-правові та соціально-інституційні основи розробки та застосування технологій соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі) з’ясовано і уточнено, що в нормативно-правовій та соціальній інституціоналізації постпенітенціарного супроводу і програм адаптації колишніх ув’язнених чоловіків сформувалося два напрямки: внутрішньо-структурний, централізований (створення спеціалізованих структур постпенітенціарного супроводу державними органами) та зовнішньо-структурний, децентралізований (створення допоміжних структур постпенітенціарного супроводу недержавними організаціями). Знижена ефективність підрозділів постпенітенціарного супроводу, створених централізовано в рамках УВП та відповідного нормативного забезпечення зумовлена тим, що підрозділи соціально-виховної та психологічної роботи, виходячи з існуючих кількісних нормативів роботи із ув’язненими, не можуть гарантувати ефективних результатів реадаптації та ресоціалізації в силу обмеженості контролю та зворотного зв’язку із відповідними наглядовими установами. Пріоритетним напрямком інституціоналізації нового підходу до постпенітенціарного супроводу є залучення до процесу реадаптації та ресоціалізації колишніх ув’язнених громадських організацій, що отримують законодавчі пільги і стимулюються державою до виконання соціально-протективних і соціально-коригуючих функцій щодо зазначеної соціальної групи. Водночас досвід роботи недержавних організацій у цій сфері показує, що вони більш ефективно реалізують програми реадаптації та ресоціалізації, і, в той же час, не мають легалізуючого підґрунтя для своєї діяльності. Саме така подвійна незв’язаність як державних органів, так і недержавних організацій відповідними соціально-протективними та соціально-коригуючими зобов’язаннями призводить до незадоволеності більшості потреб реадаптації та ресоціалізації колишніх ув’язнених. При розв’язанні цього ж завдання побудовано схему постпенітенціарного супроводу як процесу повторної соціальної адаптації (реадаптації), яка включає в себе три фази: 1)первинно-орієнтаційну, 2)інтеграційну та 3)власне адаптивну. На кожній із цих фаз в процес соціальної адаптації включаються три групи суб’єктів із відповідними комплексами соціальних технологій, а саме: кримінально-виконавчі та правоохоронно-наглядові державні установи, соціально-виховні та психолого-адаптаційні недержавні організації. На первинно-орієнтаційній фазі розв’язується питання про послідовність життєвого вибору колишнім ув’язненим програми перевиховання/виправлення (ресоціалізації, реадаптації) або ж кримінального рецидиву. Тут використовуються технології профілактики злочинних рецидивів, орієнтації, первинного та вторинного інформування, соціально-педагогічного настановлення і т.п. На інтеграційній фазі, за умови позитивного ставлення і свідомого вибору колишнім ув’язненим програми перевиховання/виправлення (ресоціалізації, реадаптації) включається друга група суб’єктів і відповідних технологій: соціальне навчання, професійної соціалізації, ціннісно-нормативного коригування і т.п. На власне адаптивній фазі колишній ув’язнений не просто засвоює нові (некриміналізовані) соціальні ролі і стереотипи поведінки, але і здобуває (через засоби соціального протегування та психотерапевтичної підтримки) нову соціальну ідентичність, яка дозволяє налаштовувати життєву спрямованість і обирати новий спосіб життя.
7. На основі розв’язання шостого завдання (проаналізувати і побудувати схему застосування технології наскрізної соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі) встановлено, що технології наскрізної соціальної адаптації чоловіків, які звільняються з місць позбавлення волі, являють собою сукупність методів, засобів, прийомів, способів організації сприяння засудженим у створенні передумов для успішної адаптації на етапі відбування покарання, а також безпосереднього сприяння соціальній адаптації після звільнення з установ виконання покарань. Технології соціальної адаптації переважно здійснюють провідні організації такі, котрі згідно чинного законодавства, внутрішніх документів (статуту, інструкцій тощо) працюють із засудженими і можуть надати конкретному звільненому максимально широкий спектр і обсяг допомоги. У в структурно-функціональному вимірі технологічний алгоритм соціально-адаптаційної роботи зі звільненими особами, включає: збір та аналіз повної інформації про засудженого, який має звільнятися (вивчення його характеристик, особової справи, медичної картки тощо); знайомство з сім'єю, оточенням особи, яка звільняється; бесіда-знайомство з особою (з'ясування індивідуально-психологічних особливостей, мотивації подальшої поведінки, характеру стосунків з батьками, міркувань щодо освіти, майбутньої роботи тощо); складання індивідуальної програми реабілітації для успішної адаптації до життя в суспільстві, підбір методів втручання (засобів впливу на свідомість, почуття, волю); складання плану соціального супроводу; розробка та проведення тренінгів з питань цінностей, досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру, подолання особистих комплексів.
8. Розроблені та апробовані нами технології (модель) підготовки засуджених до життя у суспільстві за результатами спостережень та тестувань дала позитивні результати. На груповому рівні знизився показник конфліктності, агресивності, групового тиску; на індивідуальному дещо зросла емпатійність, відкритість, комунікабельність, самооцінка, рефлективність, здатність приймати про соціальні рішення тощо. Крім того, покращилися та змінилися в сторону адекватності знання правового характеру щодо прав та обов’язків, їхнього працевлаштування, медичного обслуговування, соціального забезпечення та ін. Зросла обізнаність засуджених з питань здорового способу життя, попередження таких хвороб, як ВІЛ/СНІД, туберкульоз, наркоманія, алкоголізм, захворювань, що передаються статевим шляхом тощо. Про ефективність втіленої моделі може свідчити той факт, що частина засуджених, які після звільнення поїхали в інші населені пункти Львівської області та області України підтримують контакт із фахівцями, задіяними в реалізації технології (моделі). Зокрема, ці звільнені розповідають про свої здобутки і проблеми, просять консультацій чи порад, висловлюють вдячність. Є звернення і після випуску Юридично-інформаційного довідника для осіб, які звільняються від відбування покарання з кримінально-виконавчих установ”, наприклад, у зв’язку із проханням пояснити, як діяти в конкретних випадках.
9. Результати проведеного дослідження можуть бути використані безпосередньо при роботі з чоловіками, які звільняються з місць позбавлення волі; для покращення законодавчої бази щодо співпраці та внутрішній роботі установ та організацій, що втілюють заходи соціального патронажу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельс Х. Интеракция, идентичность, презентация / Х.Абельс; [пер. с нем. яз. под общ. ред. Н.А.Головина и В.В.Козловського]. СПб.: АЛЕТЕЙЯ, 1999. 272 с.
2. Августин. Про соціальну роботу з засудженими [Електронний ресурс] / Архієпископ Львівський і Галицький Августин // Сайт Української Православної Церкви 26.10.2004 Режим доступу:
http://archiv.orthodox.org.ua/page-1360.html
3. Адаптація та працевлаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі [Електронний ресурс] // Відділ організації сприяння працевлаштуванню Одеського обласного центру зайнятості. 14.04.2008. Режим доступу :
http://www.dcz.gov.ua/ode/control/uk/publish/article;jsessionid=67435D089DBF5D7F284354D59CB4E156?art_id=5736&cat_id=1050477
4. Администрирование неприбыльной организации: [метод. рек. / Светлана Куц (ред. кол.), Татьяна Дешко (сост.), Александр Сидоренко (ред.кол.), Юлия Ткачук (сост.).]. К. : Альянс, 2005. 212 с. (Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні).
5. Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть. Книга І.: [монографія]. К. : УДЦССМ, 2001. 344 с.
6. Алтунина И.Р. Мотивы и мотивация социального поведения: [учебное пособие]. / И.Р.Алтунина. М. : Изд-во Московского психолого-социального института, 2006. 144 с.
7. Анохин A. M. Социальная адаптация в контексте феномена границы / A. M. Анохин // Журнал социологии и социальной антропологии. 2006. Том IX, № 3(36). С. 53-65.
8. Байдаков Г. П. Изоляция осужденных к лишению свободы и вопросы предупреждения преступлений // Личность преступника и предупреждение преступлений : (сборник научных трудов) / Г.П.Байдаков, А. С. Крилов. M.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1987. C. 34-43.
9. Бандурка А. М. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социально-психологический анализ уголовно-исполнительной политики по реабилитации осужденных). / А. М. Бандурка, Т. А. Денисова, В.М.Трубников. Харьков-Запорожье : НУВД, ЗГУ, 2002. 440 с.
10. Бандурка О. М. Проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з виховно-трудових колоній / О. М. Бандурка, В. М. Трубников, А. О. Яровий Х. : Видавництво НУВС, 2003. 260 с. (Національний ун-т внутрішніх справ).
11. Баранов Ю. В. Проблемы ресоциализации лиц, освобожденных из мест лишения свободы в российском обществе / Ю. В. Баранов // Социальная политика и социология. 2006. №2. С. 48-56.
12. Батиргареєва В. С. Роль кримінальної субкультури в генезисі рецидивної злочинності / В. С. Батиргареєва // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією. 2007. №17. С. 205-217.
13. Бердинских К. Чисто конкретно / Кристина Бердинских // Корреспондент. 2008. №34 (323). 6.09.2008. С. 46-47.
14. Беца О. В. Європейський досвід гуманізації кримінального судочинства / О. В. Беца // Вісник Центру суддівських студій. 2004. №2-3. с. 15-26.
15. Бирюкова М. В. Социальные технологии и проектирование : [учебное пособие для вузов]. / М. В. Бирюкова Харьков: НУА, 2001. 399с.
16. Білецький В. В. Виправлення девіантної особистості : філософський погляд / В. В. Білецький. Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. 156 с. (НТШ-Донецьк).
17. Блумер Г. Общество как символическая интеракция / Герберт Блумер // Современная зарубежная социальная психология. М. : Издательство Московского университета, 1984. С. 173-179.
18. Бондаренко О. М. Соціальна адаптація особистості в умовах пострадянського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / О.М.Бондаренко. Одеса, 2004. 18 с.
19. Букалов А. Наблюдательные комиссии как форма общественного контроля / Александр Букалов, Иван Швидкий // Аспект [інформаційний бюлетень]. 2006. №1(16). С. 9-12. (Донецький меморіал).
20. В Украине подписано соглашение о начале работы двух пилотных проектов обмена шприцев в тюрьмах [Електронний ресурс] // Евразийская сеть cнижения вреда 24.03.2007. Режим доступу :
www.ceehrn.org/EasyCEE/sys/files/2007-03_CEEHRN_digest_RU.doc
21. Васильев В. Л. Юридическая психология. / В. Л. Васильєв. [4-е изд.]. СПб : Питер, 2002. 640 с.
22. Відкритий лист Мойсику Володимиру, Голові Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності [Електронний ресурс] // Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. Режим доступу :
http://www.khpg.org/index.php?id=1114803064
23. Гнат І. Досвід роботи Притулку соціальної адаптації для сиріт та одиноких, які повернулися з місць позбавлення волі / Ігор Гнат, Христина Галущак, Наталія Кинчій // Психологічні проблеми соціальної адаптації та правової реабілітації громадян / Збірник тез круглого столу. 26 січня 2007 р. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. С. 32-34.
24. Гнат І. Притулок для сиріт / Ігор Гнат // Аспект [інформаційний бюлетень]. 2001. №3(4), С. 22-27. (Донецький меморіал).
25. Гнат І. Соціальна адаптація звільнених осіб / Ігор Гнат // Реформування соціальних служб в Україні : сучасний стан та перспективи : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. / За ред. Неллі Ничкало, Бреда МакКензі. Львів; Вінніпег : Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2003. C. 220-227.
26. Голикова А.В. Маргинальность, как предпосылка криминогенности и виктимности / А. В. Голикова // Уголовно-правовой запрет и его эффективность в борьбе с современной преступностью : сборник научных трудов / под ред. д.ю.н., проф. Н.А. Лопашенко. Саратов: Сателлит, 2008. С.52-55. (Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции).
27. Гордон Л. А. Социальная адаптация в современных условиях / Л. А. Гордон // Социологические исследования. 1994. № 8-9. С. 3-15.
28. Горобець К. Поняття та кримінологічні показники рецидивної злочинності в Україні / К. Горобець // Підприємництво, господарство і право. 2005. №3. С. 130-133.
29. Горобець К. Соціальна основа рецидивної злочинності / К.Горобець // Підприємництво, господарство і право. 2005. №4. С.136-138.
30. Готлиб А. С. Социально-экономическая адаптация россиян : факторы успешности-неуспешности / А. С. Готлиб // Социологические исследования. 2001. № 7. С. 51-57.
31. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни [пер. с англ. и вступит. Статья А.Д. Ковалева] / Ирвинг Гофман // Современная зарубежная социальная психология. М.: Канон-пресс-Ц: Кучково поле, 2000. 304 с.
32. Гречанюк С. К. Організаційно-правові засади взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С. К. Гречанюк. Ірпінь, 2006. 20 с.
33. Громадська організація інтелігенції м. Києва «Київ рідний дім» [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.krd.kiev.ua/activity.htm
34. Группы самопомощи / Психологическая энциклопедия / [Р. Корсини, А. Ауэрбах] [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://vocabulary.ru/dictionary/3/word/%C3%F0%F3%EF%EF%FB+%F1%E0%EC%EE%EF%EE%EC%EE%F9%E8/
35. Гуров А. И. Профессиональная преступность : прошлое и современность / А. И. Гуров. М.: Юридическая литература, 1990. 304 с.
36. Дащенко О. В. Проблеми реалізації умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за злочини, вчиненні у неповнолітньому віці / О. В. Дащенко // Форум права. 2007. № 3. С. 70-74.
37. Демографический энциклопедический словарь / [ред. Валентей Д. И. и др.]. М. : Сов. энциклопедия, 1985. 608 с.
38. Денісова Т. Молюся за вас щоденно [Електронний ресурс] / Тетяна Денисова // Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. 27.08.2006. Режим доступу:
http://www.khpg.org/index.php?id=1156659136
39. Деркач О. Про надання соціальних послуг особам, звільненим з місць відбування покарань [Електронний ресурс] / Олена Деркач // Державна служба зайнятості. 11.03.2008. Режим доступу:
http://www.dcz.gov.ua/chg/control/uk/publish/article;jsessionid=371E3A9157E737621CE358EB4D5AA1D2?art_id=5800&cat_id=366134
40. Долматова Н. В. Социальная работа как профессиональная деятельность: технологический аспект / Н. В. Долматова // Социальная политика и социология. 2006. №2. С. 8-15.
41. Дорошенко О. Як колишнього засудженого людиною зробити? / Олександр Дорошенко // Соціаліст України. 2008. № 7. 27.02.2008
42. Дубинин Н. П. Генетика, поведение, ответственность : о природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения / Н. П. Дубинин, И. И. Карпец, В. Н. Кудрявцев. [2-е изд., перераб. и доп.]. М. : Политиздат, 1989. 351 с.
43. Дубова О. Ф. Адаптация лиц, освобожденных из мест лишения свободы / О. Ф. Дубова // Социальная работа : Научно-популярный журнал. 2007. № 1. С. 48-53.
44. Зливко С. В. Теоретичні організаційні та правові аспекти участі державних та громадських інституцій у діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України / С. В. Зливко // Форум права. 2007. № 3. С.104-107.
45. Заклади та установи, що надають соціальні послуги бездомним громадянам та особам, звільненим з місць позбавлення волі [Електронний ресурс] // Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики України. Режим доступу:
www.mlsp.gov.ua/document/56352/Pasport-dani-uto4neni
46. Захарова Т. Георгій Радов: «В’язниця дзеркало нашого суспільства» / Тетяна Захарова // Газета «День». 1998. №125. 4 липня 1998 р.
47. Злобіна О. Г. Особистість сьогодні : адаптація до суспільної нестабільності / О. Г. Злобіна, В. О. Тихонович. Київ : НАН України, Ін-т соціології, 1996. 100 с.
48. Зубар М., Трофимова Н. «Вічні зеки»: хто допоможе колишнім ув’язненим «повернутися» в суспільство? / Михайло Зубар, Наталя Трофимова // Газета «День». 2000 №124. 14 липня 2000 р.
49. Ільницький В. Організаційні та правові основи роботи з підготовки засуджених до звільнення / Василь Ільницький // Сприяння громадськості у здійсненні контролю за пенітенціарною системою: зб. матеріалів. Львів, 2006. С. 35-38.
50. Камбур А. В. Соціальна адаптація особистості в суспільстві переходного типу: зміна ціннісних приіоритетів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. Наук : спец. 22.00.04 «спеціальні та галузеві соціології» / А. В. Камбур. Запоріжжя, 2007. 20с.
51. Камінник І. Соціальна адаптація через мобілізацію [Електронний ресурс] / Камінник Ігор // Ліга Ресурсних Центрів/ 21.03.2008 Режим доступу:
http://www.ligarc.org.ua/newsdetails.cfm?News_ID=2048
52. Карпец И. И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / И. И. Карпец М. : Юридическая литература, 1973. 288 с.
53. Келли А. Дж. Теория личности / А. Дж. Келли [пер. с англ. и науч. ред. А. А. Алексеева]. СПб: Речь, 2000. 249 с.
54. Клейн Л. С. Другая любовь [Електронний ресурс] / Л. С. Клейн Режим доступу :
http://1001.vdv.ru/books/I+I/kleyn/index.html
55. Колишнім ув’язненим допоможуть адаптуватися до життя [Електронний ресурс] // Полтавська ОДА. 26.02.2008 Режим доступу:
http://www.adm-pl.gov.ua/main/news2/detail/998.htm
56. Кон И. С. Личность как субъект общественных отношений / И. С. Кон. М.: Знание, 1966. 48 с.
57. Коновалова В. О. Юридична психологія : академічний курс [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. зал.] / В. О. Коновалова, В. Ю. Шепітько. К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2004. 424 с.
58. Корабльова О. Дослідження організаційної структури релігійного центру соціальної реабілітації «Вибір» для осіб, які повернулися з місць позбавлення волі / Ольга Корабльова, Надія Кабаченко // Соціальна політика і соціальна робота. 2002. №1. С. 97-97.
59. Корель Л. В. Социология адаптаций: вопросы теории, методологии и методики / Л. В. Корель. Новосибирск : Наука, 2005. 424 с. (РАН. СО. Институт экономики и организации промышленного производства).
60. Коренева Е. Н. Место адаптации в процессе социализации / Е. Н. Коренева // Ярославский Педагогический Вестник. 2001. № 3-4. C. 35-42.
61. Криминологические проблемы профилактики правонарушений молодежи : опыт конкретно-социологического исследования [ред. В.М. Лопушанский]. Киев : Наукова Думка, 1986. 206 с.
62. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року № 1129-IV // Відомості Верховної Ради, 2004. № 3-4. С. 21.
63. Кузнецов П. С. Методика измерения социальной адаптации / П. С. Кузнецов // Социология: 4М. 1997. № 9. С. 146-162.
64. Кули Ч. Социальная самость // Американская социологическая мысль [В. И. Добреньков (ред.), Е. И. Кравченко (сост.).] / Ч. Кули. М. : Международный Ун-т Бизнеса и Управления, 1996. 560с. С. 314-327.
65. Курляк І. Є. Постпенітенціарні аспекти ресоціалізації осіб, що є в конфлікті з правом : зарубіжний досвід / І. Є. Курляк // Від конфлікту до порозуміння: теорія і практика громадянського суспільства : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (31 травня 2 червня). Львів: Вид-во ЦНТІ, 2007. С. 118-127.
66. Курс інформаційно - консультативної та психокорекційної роботи із засудженими, які готуються до звільнення з виховних колоній [практичний посібник для використання у роботі центрів соціально-психологічної реабілітації засуджених виховних колоній / Під заг. ред. С. І. Скокова, О. Б. Янчука] / Т. П. Авельцева, Т. В. Голишкіна, О. В. Вакуленко, О. Б. Янчук. К. : 2003. 200 с.
67.&nbs