ФУНКЦІЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ЇЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ: ЗМІСТ ТА РІВЕНЬ ВИКОНАННЯ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
"НАРОДНА УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ"

На правах рукопису

Єрмакова Таміла Георгїївна

УДК 316.74:37(477-32)

ФУНКЦІЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ЇЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ:
ЗМІСТ ТА РІВЕНЬ ВИКОНАННЯ

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
Бірюкова Марина Василівна,
кандидат соціологічних наук,
доцент

Харків 2008

ЗМІСТ

ВСТУП.....3
РОЗДІЛ 1 Теоретико-методологічні основи дослідження
функцій освіти... .14
1.1. Теоретичне усвідомлення проблеми функцій освіти та визначення методологічних засад її вивчення..14
1.2. Функціональні характеристики освіти в період сучасних суспільних трансформацій....39
Висновки по першому розділу.....57
РОЗДІЛ 2 Функціонування освіти в умовах її регіоналізації.....61
2.1. Регіоналізація освіти як передумова її ефективного функціонування.....61
2.2. Основні детермінанти функціонування освіти
в умовах її регіоналізації....85
Висновки по другому розділу..103
РОЗДІЛ 3 Функціональний стан освіти та рівень виконання її функцій в контексті регіональних перетворень
(на прикладі Дніпропетровської області).........107
3.1. Характеристика стану елементів системи освіти регіону
як внутрішніх чинників її функціонування.....107
3.2. Інтегральні системні властивості освіти:
регіональні перетворення....137
Висновки по третьому розділу150
ВИСНОВКИ153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...162
ДОДАТКИ...175

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Глибинні перетворення, які відбуваються у всіх сферах життєдіяльності сучасного суспільства, призвели до зміни орієнтирів функціонування освіти як соціального інституту. Освіта стає не тільки процесом і результатом засвоєння систематизованих знань, умінь та навичок, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів вона перетворюється сьогодні у визначальну, стратегічну основу розвитку особистості, суспільства, нації та держави, стає запорукою їхнього майбутнього.
Розширення та поглиблення розуміння соціального призначення освіти викликає необхідність в теоретичному усвідомленні трансформації її функцій, зміни їхнього змісту та рівня виконання. Вагомими аргументами, що доводять актуальність вивчення функцій освіти, є її глобальна криза, існуючі протиріччя між вимогами до неї та її можливостями, декларованими цілями та неспроможністю їх досягнення, гостра необхідність створення наукових засад реформування освіти з метою її активізації як ресурсу розвитку особистості і суспільства. Ці проблеми є особливо важливими для України, де вкрай необхідне формування наукового підгрунтя освітніх реформ як передумови перетворення освіти на визначальний чинник суспільного поступу.
Особливого значення набувають дослідження процесів регіоналізації, аналіз функцій регіональних систем освіти. Існує декілька факторів, що викликають необхідність наукового вивчення функцій освіти в умовах її регіоналізації.
По-перше, потреба в розробці теоретичних основ регіональної системи освіти, в науковому усвідомленні впливу регіоналізації освіти на підвищення рівня виконання її функцій виникає у звязку з стратегічним курсом суспільства на посилення регіональних начал.
В "Хартії регіоналізму", прийнятій Європейським парламентом у 1998р., регіоналізація, що розуміється як посилення ролі регіонів у регулюванні суспільного життя, визначається як один з головних напрямків розвитку сучасних держав. Зростання уваги до регіональних аспектів соціального та економічного розвитку зумовило виникнення особливого напрямку у внутрішній політиці держав регіональної політики, що потягло за собою переоцінку традиційних факторів регіонального розвитку, переосмислення функцій освіти, набуття нею першочергового значення як рушійної сили позитивних суспільних змін в регіоні. Освіта є одним з компонентів розрахунку показника оцінки стану людських ресурсів регіону регіонального індексу людського розвитку (ІЛР), розробленого групою експертів ПРООН. "Рівень освіти населення є найвагомішою складовою загального ІЛР регіону. Освіта є ключовим елементом забезпечення людського розвитку. Саме освіта готує людину до життя, забезпечує їй свободу інтелектуального, професійного та соціального вибору. Отже, освіта найпомітніше впливає на рівень людського розвитку регіону [33, с. 114]."
Зазначені тенденції мають місце і в Україні, де створюються регіональні концепції, у тому числі і в галузі освіти, які сприяють подоланню інерційності існуючої освіти та її відірваності від освітніх запитів регіону, структурній перебудові системи освіти, її адаптації до мінливих реалій життя та дозволяють комплексно вирішувати цілу низку взаємопов'язаних соціально-економічних завдань регіону. Перед регіонами постає необхідність розробки власних моделей, проектів і систем регіональної освіти, здатної виконувати соціальні функції на якісно новому рівні. В цих умовах виникає потреба у дослідженні кардинальних змін функціонування освіти, вивченні змісту її функцій, рівня їх виконання, чинників, що сприяють посиленню її впливу на розвиток усіх сфер регіонального співтовариства.
По-друге, потреба стимулювання інноваційних процесів в управлінні регіональною системою освіти та зміна змісту діяльності органів управління викликають необхідність наукового обгрунтування виваженої та гнучкої регіональної освітньої політики, що формується, як важливої передумови ефективного виконання функцій, надання регіонам прав та обов'язків вибору своєї освітньої стратегії, створення власної програми розвитку освіти у відповідності з регіональними економічними та соціокультурними умовами.
По-третє, актуальність проблем функціонування регіональної освіти зростає у зв'язку з переходом від національних до інтегрованих систем освіти і створення єдиного освітнього простору (ЄОП). Формування ЄОП передбачає інтеграцію освітніх систем на підставі єдиних критеріїв та міжнародних вимог з обов'язковим урахуванням впливу національних та регіональних особливостей на зміст функцій освіти та рівень їх виконання.
Процес забезпечення регіонів власними концепціями і програмами розвитку освіти з урахуванням сучасних вимог тільки набирає силу і має стихійний характер. Розроблені регіональні програми, в яких виділені напрямки і перспективи розвитку окремих ланок неперервної освіти або окремих аспектів змісту освіти і управлінської діяльності. З наукової точки зору відбувається накопичення емпіричного матеріалу, що потребує узагальнення. Недостатня повнота і системність досліджень напрямків перетворюючої дії освіти на суспільство регіону, змісту суспільних перетворень, зміни ступеня впливу освіти на різні суспільні сфери як результату її регіоналізації актуалізують необхідність соціологічного вивчення цих питань.
Ступінь наукової розробки проблеми. В науковій літературі проблеми функцій освіти, зокрема питання трансформації функцій та розвитку освіти регіону, висвітлюються досить широко і є вельми актуальними. Основні наукові положення соціології освіти закладені в працях зарубіжних вчених (П.Бурдьє, М.Вебера, К.Дженкса, Е.Дюркгейма, Дж.Дьюї, Ф.Кумбса, К.Мангейма, Л.Уорда), де містяться загальні положення інституціонального підходу, розкриваються принципи зв'язків освіти з іншими інститутами суспільства. Вивченню освітнього потенціалу та розробці теоретичних моделей освіти присвячені праці Дж.Александера, Д.Коулмана, Т.Парсонса, М.Арчер, Дж.Флауда, Е.Гелпі, Р.Будона, А.Турена, В.Адамського, Я.Щепанського, які надали істотний вплив на становлення та розвиток теоретичних основ інституту освіти, у тому числі і його регіонального аспекту.
Вагомий внесок в розробку методологічних, загальнотеоретичних і прикладних аспектів проблем функціонування освіти зробили радянські дослідники: Ф.Р.Філіппов, М.Н.Руткевич, Л.Я.Рубіна, В.Н.Шубкін, Д.Л.Константиновський, М.Х.Тітма, Ф.Г.Зиятдінова, які вивчали проблеми взаємодії освіти та соціальної структури суспільства, а також Л.І.Бойко, В.В.Герчикова, В.О.Дмитрієнко, Л.Н.Коган, В.Г.Лісовський, Н.А.Люрья, Г.В.Мацакарія, В.Н.Турченко та Р.В.Ривкіна, в працях яких осмислюється сутність освіти як соціального феномену та її функції в суспільстві і роль в розвитку особистості.
Значно збагатили соціологічну теорію освіти праці російських дослідників пострадянського періоду. Проблемам освіти як сфери суспільного життя присвячені роботи В.І.Добренькова та В.Я.Нечаєва, які розглядають функції освіти в широкому контексті соціальних інститутів. Життєдіяльність соціального інституту освіти з позицій соціальної потреби усвідомлюється в дослідженнях С.О.Шаронової, яка визначає константні потреби суспільства та співвідносить їх з з константними універсальними функціями інституту освіти. В якості універсальних констант системи освіти дослідниця виділяє комплекс функцій, що стійко відбивають основні потреби суспільства в сфері освіти. Серед робіт російських соціологів пострадянського періоду велика кількість присвячена вивченню проблем регіональної системи освіти. В роботах Г.Ф.Ушамирської висвітлюються питання управління регіональною системою освіти, розв'язується проблема програмно-цільового управління інтеграційними процесами в освіті регіону як основа її модернізації. А.В.Єфремов розглядає процес розвитку регіональної освітньої системи та визначає соціальні умови управління регіоналізацією освітньої системи регіону. Питання регіоналізації освіти висвітлюються в монографіях російських вчених В.М.Аверкіна, В.В.Нестерова, В.М.Петровичева. Основна увага в цих працях приділяється організаційному та управлінському аспектам проблеми функціонування системи освіти регіону.
Значний інтерес для фахівців становлять праці російських соціологів, де аналізуються соціальний розвиток регіонів та інтеграція регіональних систем освіти (праці М.Г.Ганопольського, М.П.Макаркіна), висвітлюються соціальні та економічні питання розвитку вищої школи, вивчається студентство як соціальна група (публікації І.Г.Акперова, В.В.Гаврилюк, О.В.Даринського, В.С.Собкіна).
Проблеми соціальних функцій освіти висвітлені у низці цікавих робіт українських соціологів. Аналізу сутності, принципів та функцій освіти в контексті глобальних освітніх проблем, розробці стратегії оновлення освіти України, формуванню творчої особистості як основі сучасної парадигми освіти присвячені праці В.І.Астахової. Процеси вдосконалення вищої освіти та оновлення її змісту аналізуються в роботах Л.М.Герасіної, в яких розкриваються нові підходи до управління системою освіти та вищою школою. Проблеми реформування вищої освіти України, ціннісні орієнтації школярів та студентів розглядаються в працях Л.Г.Сокурянської. Виховна система сучасного ВНЗ досліджується в роботах Л.О.Бєлової. Аналіз трансформації функцій вищої освіти в сучасних умовах подається в роботах К.В.Астахової. Економічні та соціальні аспекти функціонування вищої школи як соціального інституту в Україні та державах з передовим ринковим господарством досліджуються в роботах Ю.О.Чернецького.
Визнаючи великий внесок зазначених вчених в дослідження соціальних проблем інституту освіти, необхідно відзначити, що ті аспекти, які стосуються специфіки функціонування цього соціального інституту на регіональному рівні, його місця та ролі в розвитку конкретних соціально-територіальних систем, опрацьовані недостатньо. Виключення становлять роботи М.В.Бірюкової, але авторка зосереджує в них увагу на питаннях прогнозування розвитку вищої школи регіону. Регіональні особливості вищої освіти регіону розглядаються також в працях П.О.Куделі, проте основна увага приділяється питанням модернізації управління вищою освітою у форматі регіональних перетворень та розробці соціальних технологій управління вищою освітою.
Отже, цілісна соціологічна концепція, що пояснює основні напрямки перетворюючої дії освіти на різні суспільні сфери регіону, ступінь впливу освіти та критерії оцінки ефективності її функціонування, відсутня. Єдине розуміння регіоналізації освіти як передумови ефективної реалізації її функцій поки ще не склалося. Функціонування освіти в умовах становлення регіональних освітніх систем нове соціальне явище, що висуває перед соціологією освіти низку теоретичних і прикладних проблем: усвідомлення змісту функцій освіти та зміни рівня їх виконання в умовах регіоналізації освіти, визначення сутності та особливостей регіоналізації освіти, виявлення факторів, що надають визначальний вплив на функціонування регіональної освіти. Соціальна значущість зазначених питань та їх недостатня вивченість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної теми кафедри соціології ХГУ "НУА" "Освіта як цінність суспільства та особистості" (на підставі довгострокового перспективного плану науково-дослідної роботи Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" на 20012010 рр., затвердженого Міністерством освіти і науки України 12 жовтня 1999 р.), яка розробляється у рамках комплексної теми Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" "Формування інтелектуального потенціалу суспільства на межі століть: економічні, політичні, соціокультурні аспекти" (номер державної реєстрації №0199U004470).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка нового концептуального підходу у дослідженні соціальних функцій освіти в сучасному суспільстві, що трансформується; визначення змістових характеристик та рівня виконання функцій освіти в умовах її регіоналізації.
Реалізація зазначеної мети вимагає розв'язання наступних завдань:
- з'ясувати, які підходи до вивчення функцій освіти існують в соціології, та визначити методологічні засади дослідження функцій освіти в період сучасних суспільних трансформацій;
- дати змістовну характеристику функцій освіти та визначити рівні їх виконання;
- здійснити теоретичну інтерпретацію понять "регіоналізація освіти", "регіональна освітня система"; визначити сутність регіоналізації освіти та обгрунтувати її необхідність як передумови реалізації її функцій на якісно новому рівні;
- виявити вплив освітньої політики та освітніх потреб на функціонування освіти в умовах її регіоналізації;
- охарактеризувати елементи та загальносистемні властивості освіти регіону як внутрішні детермінанти її функціонування, визначити характеристики освіти регіону, наявність яких складає передумови високого рівня виконання різних за змістом функцій освіти;
- визначити рівень виконання функцій освіти Дніпропетровського регіону шляхом зіставлення показників потреби в професійних та особистісних якостях з показниками оцінки їх сформованості в процесі навчання.
Об'єкт дослідження функції освіти в сучасному українському суспільстві, що трансформується.
Предмет дослідження зміст і рівень виконання функцій освіти в умовах її регіоналізації (на прикладі Дніпропетровського регіону).
Методи дослідження. У роботі використовувались: порівняльно-історичний метод (при виявленні особливостей та зіставленні теоретичних підходів до вивчення функцій освіти); системний аналіз (при характеристиці системи освіти регіону); структурно-функціональний та інституціональний аналіз (при дослідженні функціонування освіти як соціального інституту); аналіз законодавчих та нормативних документів, аналіз статистичних даних (при характеристиці стану елементів системи освіти та виявленні її загальносистемних властивостей); метод соціологічного опитування (при вивченні освітніх потреб випускників загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів та ступеня їх задоволення).
Теоретико-методологічні засади та емпірічна база дослідження. Теоретичні основи дослідження становлять надбання зарубіжної та вітчизняної соціологічної думки. Теоретичними джерелами при аналізі існуючих тлумачень поняття "освіта" та виборі його інтерпретації, що використовується в дослідженні, стали соціологія освіти як спеціальна соціологічна теорія та інституціональний підхід. Структурно-функціональний аналіз та системний підхід, зокрема поняття структури системи (її елементної бази і зв'язків), тлумачення основних властивостей системи та її стану, застосовувались при розробці поняття "функціональний стан освіти" та виокремленні компонентів забезпечення функціонування освіти. Історичний акціоналізм, теорія трансформації та концепція людського розвитку склали основу при визначенні спрямованості сучасної освіти, обгрунтуванні виокремлення її основних функцій та уточненні поняття "освітні потреби". Концепції регіонології, зокрема теорія нового регіоналізму, використовувались при розкритті ролі освіти в соціально-економічному і соціокультурному розвитку регіону та здійсненні теоретичної інтерпретації понять "регіон", "регіоналізація освіти", "регіональна освітня система". Ідея П.Сорокіна про первісність людського розуму як фактора соціальної еволюції дозволила виділити функцію відтворення інтелекту як одну з основних функцій освіти в сучасному суспільстві.
Емпіричну базу складають результати соціологічних досліджень, проведених автором за підтримки Головного управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації: "Освітні потреби випускників загальноосвітніх навчальних закладів Дніпропетровського регіону" анкетне опитування випускників загальноосвітніх навчальних закладів Дніпропетровського регіону (n=500), м. Дніпродзержинськ, травень 2005 року; "Ступінь задоволення освітніх потреб як показник рівня виконання функцій освіти регіону" анкетне опитування випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів Дніпропетровського регіону (n=1050), м. Дніпродзержинськ, квітень-травень 2006 року.
Емпіричну базу дослідження складають також законодавчі акти України з проблем освіти та регіонального розвитку, документи органів державного управління з питань освіти, дані загальнодержавної статистики та статистики по Дніпропетровській області.
Наукова новизна роботи полягає в наступних результатах:
уперше:
- розроблено новий концептуальний підхід у вивченні соціальних функцій освіти, який полягає у поєднанні макро-, мезо- та мікрорівнів аналізу функціонування освіти. Застосування цього підходу дало можливість здійснити дослідження функцій освіти в контексті її "найближчого соціального оточення" (регіону) та визначити рівень виконання функцій освіти Дніпропетровського регіону шляхом зіставлення освітніх потреб особистості з оцінкою сформованості якостей, необхідних для її самореалізації та соціотворчої діяльності;
- рівень функціонування освіти досліджено за допомогою розробленого авторкою поняття "функціональний баланс освіти". Аналіз таких його складових, як міра виконання кожної функції системою освіти в цілому, міра виконання функцій окремими ланками системи освіти та міра виконання функцій стосовно різних суспільних груп дозволив виявити дисбаланс у реалізації функцій освіти Дніпропетровського регіону;
- визначені властивості елементів освіти, наявність яких складає передумови підвищення рівня виконання різних за змістом функцій освіти регіону;
одержав подальший розвиток категоріальний апарат соціологічної науки, зокрема:
- здійснено теоретичну інтерпретацію понять: "функціональний стан освіти", яке тлумачиться як сукупність характеристик освіти, що включає стан елементів системи освіти та їх функціональне значення, ступінь упорядкованості системи в її побудові, характер зв'язків між елементами системи освіти, зв'язки освіти з окремими суспільними сферами; "регіональна освітня система", яке розуміється як система освітніх інститутів, технологій, форм, методів і засобів освіти, а також механізмів взаємодії між ними, структура і функціонування якої відповідають принципам регіоналізації і відбивають регіональні особливості розвитку суспільства;
- уточнені поняття: "регіоналізація освіти", що розглядається як її розвиток в напрямку набуття нової якісної характеристики відповідності освітнім потребам регіону з метою активізації її внутрішніх ресурсів розвитку; "освітні потреби", що тлумачиться як потреби у формуванні засобами освіти тих особистісних якостей, що, з одного боку, сприяють особистісній самореалізації, з іншого характеризують особистість, здатну до соціотворчої діяльності;
удосконалено:
- теоретичні положення щодо ранжування рівнів виконання функцій освіти в суспільстві, що трансформується: визначені та охарактеризовані такі рівні: функціональна невідповідність, функціональна достатність та функціональне випередження.
Теоретична та практична значущість одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть виступати як методологічна основа подальших соціологічних досліджень проблем функціонування регіональної освіти, а також скласти підгрунтя концептуальних розробок напрямків розвитку регіональної системи освіти. Теоретичні розробки та еміричні показники дослідження можуть бути застосовані у викладанні навчальних курсів "Соціологія" та "Соціологія освіти". Висновки дослідження можуть бути використані управліннями освіти та відділами виконавчої влади при розробці заходів щодо вдосконалення функціонування системи освіти регіону.
Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідались та обговорювались у рамках Міжнародної науково-практичної конференції "Методологія та методика виховної роботи в умовах неперервної освіти" (Харків, 2005), ХІІ Міжнародної наукової конференції "Харківські соціологічні читання" (Харків, 2006), VІ Міжнародного наукового конгресу "Державне управління та місцеве самоврядування" (Харків, 2006), V Міжнародної науково-практичної конференції-семінару керівників ВНЗ та вчених-дослідників із проблем освіти (Харків, 2007), Міжнародної науково-практичної конференції "Стратегії розвитку України у глобальному середовищі" (Сімферополь-Севастополь, 2007), методологічного семінару кафедри соціології Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" (Харків, 2007), Міжнародної наукової конференції "Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій" (Суми, 2008).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 9 публікаціях, серед яких 4 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 5 тез доповідей.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, п’яти додатків. Повний обсяг дисертації 179 сторінок, із яких 161 сторінка основного тексту. Список використаних джерел (135 найменувань) і додатки займають 18 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В сучасному українському суспільстві, що зазнає докорінних перетворень, змінюються орієнтири функціонування інституту освіти, посилюється її роль як ресурсу особистісного і соціального розвитку. Водночас змінюється спрямованість освіти: від традиційно соціальної, коли пріоритет надається вимогам до людини як громадянина, працівника до особистісно орієнтованої, при якій першість надається задоволенню інтересів та потреб особистості, її інтелектуальному розвитку, розкриттю творчих здібностей, що спричинює економічне зростання, соціальні і культурні перетворення суспільства. Орієнтованість перетворюючої дії сучасної освіти слід визначити, на нашу думку, як особистісно-соціальну, за якої першість надається інтересам та потребам особистості, її інтелектуальному розвитку, формуванню загальнолюдських цінностей та переконань, розкриттю творчих здібностей як передумовам економічного зростання, соціальних і культурних перетворень суспільства.
Спираючись на обрані в якості методологічних засад теорію трансформації (згідно якої освічені люди є агентами трансформаційних змін), історичний акціоналізм (який доводить необхідність формування в сфері освіти персонального суб'єкта історичної дії як ресурсу розвитку суспільства), концепцію людського розвитку (в межах якої освіта визнається умовою поліпшення продуктивних здібностей людини та складовою загальної культури людства), а також визначаючи орієнтованість сучасної освіти як особистісно-соціальну, ми наголошуємо, що виконання функцій освіти можливе шляхом формування особистості, здатної до соціальних перетворень.
Основні функції освіти в сучасному суспільстві, що трансформується, ми виділяємо, по-перше, вважаючи головними факторами соціального розвитку людський розум та, згідно з концепцією історичного акціоналізму, здатність людини до креативної діяльності; по-друге, беручи за основу, згідно теорії трансформації, необхідність розвитку усіх сфер суспільства: економічної, соціальної, політичної, духовної, і, виходячи з цього, необхідність вивчення освіти у взаємозв'язку та взаємодії з основними сторонами суспільної структури: економікою, соціальною структурою, політичною системою, духовним життям суспільства.
Ми вважаємо, що основними функціями освіти в сучасному суспільстві, що трансформується, є наступні:
- відтворення інтелекту суспільства (формування здібностей і творчих обдаровань людей, здатності засвоювати знання та інформацію, підвищення їх освітньо-кваліфікаційного рівня),
- професійно-економічна (підготовка спеціалістів, що за своїми професійними якостями відповідають вимогам суспільства),
- соціальна (соціалізація особистості, формування її соціально значущих якостей, стійких ціннісних орієнтацій, що забезпечать її входження в соціальне середовище),
- соціально-політична (формування високого рівня загальної культури та освіченості як передумови зміцнення політичної незалежності держави, національної безпеки та досягнення громадянської єдності нації, підвищення рівня політичної свідомості та формування політичної культури),
- функція трансляції культури (духовний розвиток людини, формування її духовно-моральних орієнтирів).
Говорячи про ступінь виконання функцій освіти, ми виділяємо три рівні реалізації функцій:
функціональна невідповідність (тобто розрив між функціями декларованими та функціями реальними), ступінь якої може бути різною від невеликої розбіжності до кризового стану освіти; функціональна достатність (відповідність реальних функцій декларованим); функціональне випередження, коли результат функціонування освіти відповідає не тільки нагальним, але й перспективним потребам суспільства.
Виділення зазначених рівнів функціонування освіти дає можливість визначити її домінуюче чи підлегле становище відносно суспільства, здатність впливати на його розвиток.
Для більш повного визначення ступеню реалізації функцій освіти ми вводимо поняття "функціональний баланс освіти", що інтерпретується нами як система оцінок рівня виконання функцій, яка включає: міру виконання кожної функції системою освіти в цілому; міру виконання функцій окремими ланками системи освіти; міру виконання функцій стосовно різних категорій "споживачів" освіти, різних суспільних груп.
З метою пояснення внутрішніх детермінант функціонування освіти, що зумовлюють рівень виконання функцій, ми застосовуємо поняття "функціональний стан освіти" сукупність характеристик освіти: стан елементів системи освіти та їх функціональне значення (тобто властивість елементів системи надавати позитивний чи негативний вплив на систему в цілому); ступінь упорядкованості системи в її побудові; характер зв'язків між елементами системи освіти; зв'язки освіти та її ланок з окремими суспільними сферами.
Соціологічний вимір рівня функціонування освіти ми пропонуємо здійснювати шляхом визначення розбіжності між потребою в якостях, необхідних для самореалізації особистості та її соціотворчої діяльності в різних суспільних сферах, та оцінки ступеню їх сформованості.
Переміщення інституціональної регуляції суспільного життя на регіональний рівень, що має місце у всьому світі, зумовило переоцінку традиційних факторів регіонального розвитку, переосмислення функцій освіти, набуття нею першочергового значення як рушійної сили позитивних суспільних змін в регіоні. Зазначені тенденції притаманні і Україні, де спостерігається зростання ролі регіонів та існує необхідність подолання регіональної гетерогенності.
Спираючись на положення теорії нового регіоналізму, яка пов'язує регіональний розвиток з використанням внутрішнього потенціалу регіонів, стимулюванням формування у регіонах механізмів використання власного потенціалу, беручи до уваги, що однією з властивостей функціонування освіти є її взаємозв'язок з середовищем, яким є не "суспільство взагалі", "суспільство в цілому", а конкретне суспільство, організоване в часі і просторі (усталена сукупність людей, об'єднаних єдністю просторових умов життя, господарського укладу, соціально-економічних інтересів, історії і культури), та враховуючи, що суспільні зміни, які є результатом функціонування освіти це, насамперед, зміни її "найближчого соціального оточення" (соціально-територіальної спільності як особливого рівня соціальної організації суспільства), ми розглядаємо далі функціонування освіти в контексті характеристик її "найближчого соціального оточення" регіону як соціуму, враховуючи сучасні тенденції зростання ролі регіонів в суспільному житті.
В нашому дослідженні терміном "регіон" ми позначаємо територіальну та соціально-культурну спільність, динамічну систему, складові якої (природа, населення, виробництво, культура, наука та ін.) утворюють єдиний соціально-економічний організм. Оскільки освіта є чинником, що впливає на формування особистості та перебіг інноваційних процесів в суспільстві, вона здатна слугувати механізмом розвитку регіону як соціальної спільності, активізувати прогресивні зміни усіх суспільних сфер регіону. Ця здатність освіти залежить від засобу її організації та змісту діяльності, їх відповідності регіональним суспільним запитам. Отже, розвиток освіти має здійснюватись в напрямку набуття цієї відповідності, що забезпечить виконання функцій освіти на високому рівні.
Регіоналізація освіти інтерпретується нами як її розвиток в напрямку набуття системи властивостей, що в своїй сукупності утворюють нову якість освіти регіональність (відповідність суспільним запитам регіону), наявність якої забезпечить її ефективне функціонування як рушійної сили розвитку суспільства. Синтезуючи існуючі в соціології підходи до аналізу регіоналізації освіти (адміністративно-державний, соціальний, суспільно-організаційний та соціокультурний), ми розуміємо цей процес як складне, багатомірне явище.
Регіоналізація освіти являє собою передусім узгоджений розподіл повноважень центральних та регіональних органів влади в програмуванні та здійсненні освітньої діяльності, що має відповідні правові засади; взаємодію загальнонаціональних, регіональних та приватних інтересів; перетворення освіти в сферу суспільної діяльності, відкритість для освітніх ініціатив різних соціальних груп та окремої особистості. Регіоналізація освіти це і формування єдиного освітнього простору регіону як освітнього середовища, що має територіальну обмеженість, але одночасно є складовою світового освітнього простору. Регіоналізацію освіти ми розуміємо також як орієнтацію на потреби особистості, що реалізується в конкретному соціальному та соціокультурному середовищі, але в той же час є носієм національної культури та володіє планетарною свідомістю, усвідомлює свою роль в подальшому розвитку цивілізації.
В умовах динамічних суспільних змін регіоналізація освіти являє собою не кінцеву мету, а постійний процес розвитку освіти, орієнтований на задоволення нагальних та перспективних суспільних потреб регіону. Регіоналізація являє собою не окремий, суто внутрішній процес організації освіти на тій чи іншій території, в регіоні, але особливий тип спільних, універсальних явищ і процесів, що відбуваються в сфері освіти. Регіональна освітня система, за нашим визначенням, являє собою систему освітніх інститутів, технологій, форм, методів і засобів освіти, а також механізмів взаємодії між ними, структура і функціонування якої відповідають принципам регіоналізації і відбивають регіональні особливості розвитку суспільства.
Для створення власної програми розвитку освіти у відповідності з регіональними економічними та соціокультурними умовами необхідна виважена та гнучка освітня політика система дій, націлених на регулювання та узгодження суспільних процесів (як у сфері освіти, так і за її межами), що впливають на розвиток та функціонування освіти. Такою системою дій, політико управлінською діяльністю в регіоні, націленою на розвиток регіональної освітньої системи, узгодження освітніх потреб різних рівнів шляхом побудови зв'язків сфери освіти з іншими сферами регіонального соціуму, є регіональна освітня політика, якамає характеризуватися такими параметрами: відповідність об'єктивним суспільним потребам і очікуванням. Отже, важливим чинником функціонування освіти є освітні потреби потреби у формуванні засобами освіти особистісних якостей, що, з одного боку, сприяють особистісній самореалізації, з іншого характеризують особистість, здатну забезпечити ефективне функціонування та сталий розвиток суспільства.
Стосовно регіональної системи освіти можна виділити освітні потреби кількох рівнів: потреби глобального рівня (потреби державних співтовариств, що відбивають інтереси всього людства); потреби державного рівня (які відбивають загальнодержавні інтереси); потреби суспільного рівня (освітні потреби різних соціальних груп); особистісні потреби (потреби конкретної особистості). Оскільки інтереси і цілі окремої особистості, певних соціальних груп часто не тотожні регіональним та загальнодержавним вимогам, потреби різних рівнів відрізняються між собою.
Гармонійне узгодження освітніх потреб різних рівнів, що складає основу визначення стратегічних напрямків реформування системи освіти регіону, забезпечення рівних освітніх можливостей, досягнення консенсусу різнорівневих суспільних інтересів та ціннісних орієнтирів можливе за умов особливого типу взаємодії освітніх установ з різними інститутами соціуму (органами охорони здоров'я та психологічними службами, громадськими та культурними організаціями, підприємствами, науково-дослідними установами, органами виконавчої влади та самоуправління) соціального партнерства.
Внутрішньою детермінантою, що впливає на ступінь виконання функцій освіти, є її функціональний стан. Отже, позитивні зміни функціонального стану неминуче сприяють підвищенню рівня функціонування освіти. Кінцевий результат впровадження освітніх нововведеньвіддалений у часі, він проявляється в показниках функціонування освіти регіону не відразу, поступово. Вищевикладене ми підтверджуємо далі зіставленням характеристики окремих елементів освіти та її загальносистемних властивостей (з точки зору їх регіональних перетворень) з мірою відповідності реального здійснення функцій нагальним освітнім потребам.
Рівень перетворюючої дії освіти, згідно сформульованого вище твердження щодо її особистісної спрямованості, ми оцінюємо шляхом зіставлення показників потреби в професійних та особистісних якостях з показниками оцінки їх сформованості в процесі навчання, яка надається особистістю, що навчається.
В дослідженні окреслені наступні властивості елементів освіти, набуття яких необхідне як передумова високого рівня виконання різних за змістом функцій освіти:
- упорядкованість мережі освітніх закладів та доступність якісної освіти для всіх верств населення, наукова обгрунтованість організації та змісту освітньої діяльності з урахуванням регіональних особливостей, наявність висококваліфікованих педагогічних кадрів, зв'язок з науковою сферою регіону, наявність у суб'єктів освітньої діяльності стійкої мотивації до навчання для функції відтворення інтелекту суспільства;
- інформованість суб'єктів освіти з питань потреб регіону в різних за фахом та рівнем спеціалістах, наявність змін в освіті, що забезпечують відповідність підготовки спеціалістів потребам ринку праці, формування у сфері освіти професійних якостей, необхідних для трудової діяльності, та вищезазначені умови (що потрібні для забезпечення виконання функції відтворення інтелекту) для професійно-економічної функції;
- впровадження нових форм навчальних і управлінських технологій в освіті, спрямованість освіти на формування готовності до соціотворчої діяльності, кадрове та фінансове забезпечення освіти, що гарантують належний соціальний статус педагога як взірця інновативної діяльності, та умови, необхідні для розглянутих вище функцій для соціальної функції;
- залученість учнів (студентів) до політико-владних відносин регіонального співтовариства, організація навчальної діяльності, що забезпечує набуття досвіду участі в суспільному житті для соціально-політичної функції;
- зв'язок з культурною сферою регіону, формування ціннісних орієнтацій особистості в сфері освіти для функції трансляції культури.
В якості інтегральних властивостей освіти, що забезпечують високий рівень її функціонування, виділені: цілісність (єдність дій суб'єктів освітнього простору регіону), структурованість (досконалість структури освіти регіону), інформаційність (наявність каналів зв'язку між елементами системи освіти регіону та матеріальна наповненість їх сигналами), взаємозв'язок з середовищем (регіональним співтовариством в цілому та окремими суспільними сферами регіону)
Функціональний стан сучасної освіти Дніпропетровського регіону характеризується нами як неоднорідний за станом окремих елементів та компонентів забезпечення функціонування освіти регіону.
Зіставлення показників потреби в професійних та особистісних якостях з показниками їх сформованості в процесі навчання виявило:
- дисбаланс у реалізації різних за змістом функцій (найнижчим є рівень виконання соціально-політичної функції, найвищим професійно-економічної функції);
- різний рівень виконання функцій ланками освіти Дніпропетровського регіону (найнижчі показники сформованості необхідних особистісних якостей та найбільшу розбіжність між ними та показниками наявних потреб має професійно-технічна освіта).
Рівень функціонування освіти Дніпропетровської області ми визначаємо як перехідний від функціональної невідповідності до функціональної достатності. Різниця в напрямках та темпах перетворень окремих ланок освіти, несинхронність змін окремих компонентів забезпечення функціонування освіти, неспроможність забезпечення рівної міри доступності якісної освіти на всіх її щаблях для всіх верств населення створюють подвійність рівня виконання окремих функцій та унеможливлюють перехід до вищого рівня її функціонування. Взаємодія освіти з громадськими та культурними організаціями не розвинулась до рівня побудови відносин на принципах, характерних для кластерних утворень, що спричиняє неузгодженість освітніх потреб різних суспільних груп, регіонального співтовариства в цілому та державних інтересів, відсутність пересічення потоків суспільних ініціатив та дій з боку держави.
Загальна оцінка функціонування освіти регіону надається офіційною статистикою через вимірювання рівня освіти, тобто шляхом фіксації її формальних аспектів (чисельності тих, хто навчається, кількості років навчання та питомої ваги осіб з певним рівнем освіти). Ми вважаємо, що рівень освіти, оцінюваний такими показниками, не тотожний освіченості як сформованості якостей особистості, що зумовлюють її самореалізацію та здатність до соціотворчої діяльності. Більш об'єктивну картину можна отримати, враховуючи оцінку результатів функціонування освіти, яка надається суб'єктами, що задовольняють свої освітні потреби різних рівнів.
Основним напрямками подальших досліджень функцій освіти в умовах її регіоналізації, на наш погляд, є наступні:
- визначення освітніх потреб різних суспільних груп;
- виявлення динаміки оцінки сформованості особистісних якостей
та її зв'язку з процесами регіоналізації освіти;
- окреслення шляхів розвитку компонентів забезпечення функціонування освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АверкинВ.Н. Концептуальные основы управления региональной образовательной системой /В.Н.Аверкин. Великий Новгород, 1999. 54с.
2. АстаховаВ.И. Формирование творческой личности основа современной парадигмы образования /В.И.Астахова //Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту "Нар. укр. акад.". 2001. Т.7. С.4551. Библиогр.: с.51 (2назв.).
3. АстаховаВ.І. Освіта Харківщини на зламі століть /В.І.Астахова, Л.О.Бєлова //Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту "Нар. укр. акад.". 2002. Т.8. С.728.
4. АстаховаЕ.В. Трансформация социальных функций высшего образования в современных условиях /Е.В.Астахова ; Харьк. гуманитар. ин-т "Нар. укр. акад.". Х., 1999. 75с.
5. АфанасьевВ.Г. Функции социальных систем /В.Г.Афанасьев //Социол. исслед. 1980. №2. С.4354.
6. АшинГ.К. Пять лекций по основам элитологии /Г.К.Ашин //Ученые зап. АСИ МОСУ. М., 1999. Т.1 : 19981999. 387с.
7. БарбаковО.М. Регион как объект управления /О.М.Барбаков //Социол. исслед. 2002. №7. С.96100.
8. БарзиловС. Регион как политическое пространство /С.Барзилов, А.Чернышев //Свобод. мысль. 1997. №2. С.313.
9. БауманЗ. Индивидуализированное общество /З.Бауман. М., 2002. 326с.
10. БеллД. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования /Д.Белл ; пер. с англ. В.Л.Иноземцева. М. : Academia, 1999. 787с.
11. БірюковаМ.В. Засвоєння нових соціальних технологій під час формування регіонального ринку освітніх послуг /М.В.Бірюкова //Постметодика. 2001. №5. С.4346.
12. БірюковаМ.В. Специфіка формування регіонального освітнього простору: соціологічний підхід /М.В.Бірюкова //Вчені зап. Харк. гуманіт. ун-ту "Нар. укр. акад.". 2003. Т.9. С.5864. Бiблiогр.: с.64 (3назви).
13. БойкоЛ.И. Трансформация функций высшего образования и социальные позиции студенчества /Л.И.Бойко //Социол. исслед. 2002. №3. С.7883.
14. БубликГ.С. Науково-технологічний та інноваційний розвиток як головний чинник національної безпеки України /Г.С.Бублик, Г.І.Калитич, В.Г.Лукомський //Наука та наукознавство. 1999. №2. С.4953.
15. ВаллерстайнІ. Глобалізація або вік змін? Довгостроковий погляд на шлях розвитку світової системи /І.Валлерстайн //Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика : хрестоматія з сучасної зарубіж. соціології регіонів /уклад.: КононовІ.Ф., БородачовВ.П., ТопольсковД.М. Луганськ : Альма матер-Знання, 2002. С. 4967.
16. ВеберМ. Основные понятия стратификации /Макс Вебер //Социол. исслед. 1994. №5. С.156168.
17. ВеберМ. Основные социологические понятия : избр. произведения /Макс Вебер. М. : Прогресс, 1990. 804с.
18. ВернадскийВ.И. Начало и вечность жизни /В.И.Вернадский. М., 1989. 202с.
19. ВульфсонБ.Л. Мировое образовательное пространство на рубеже ХХ и ХХІвв. /Б.Л.Вульфсон //Педагогика. 2002. №10. С.1426.
20. ГавриленкоІ.М. Соціальний розвиток : навч. посіб. /І.М.Гавриленко, П.В.Мельник, М.П.Недюха. К., 2001. 484с.
21. ГаврилюкВ.В. Становление и функционирование института образования: региональные аспекты : автореф. дис. д-ра социол. наук : 22.00.04 /В. В. Гаврилюк. Тюмень, 1998. 38с.
22. ГаврилюкВ.В. Становление и функционирование института образования: региональные аспекты : дис. д-ра социол. наук : 22.00.04 /ГаврилюкВераВладимировна. Тюмень, 1998. 328с.
23. ГеєцьВ.М. Інноваційні перспективи України /В.М.Геєць, В.П.Семиноженко. Х. : Константа, 2006. 272с.
24. ГелпіЕ. Освіта та еволюція держави /Е.Гелпі //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. №3. С.145158.
25. ГерасинаЛ.Н. Современная высшая школа в условиях реформации образования : [монография] /Л.Н.Герасина ; Укр. юрид. акад. Х., 1993. 152с.
26. ГерчиковаВ.В. Образование в конце ХХ века : материалы круглого стола /В.В.Герчикова //Образование в Рос. Федерации. 1994. №2. С.1823.
27. ГерчиковаВ.В. Современное образование: функции, реализация, перспективы /В.В.Герчикова. Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1988. 202с.
28. ГершунскийБ.С. Философия образования для ХХІвека (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций) /Б.С.Гершунский. М. : Совершенство, 1998. 607с.
29. Глоссарий современного образования /Харьк. гуманит. ин-т "Нар. укр. акад." ; под общ. ред. В.И.Астаховой, А.Л.Сидоренко ; [сост.: АртеменкоЛ.А. идр.]. Х. : Око, 1998. 272с.
30. ГоловатыйН.Ф. Социология молодежи : курс лекций /Н.Ф.Головатый ; Межрегион. акад. упр. персоналом. К., 1999. 224с.
31. ГородяненкоВ.Г. Региональные особенности интеграции украинского общества /В.Г.Городяненко //Нова парадигма : Філософія. Соціологія. Політологія : альм. наук. пр. Запоріжжя, 2003. Вип.29. С.131132.
32. ГородяненкоВ.Г. Социология: источниковедение и историография знания : учеб. пособие /В.Г.Городяненко. Днепропетровск : ДНУ, 2003. 356с.
33. ГрішноваО.А. Людський розвиток : навч. посіб. /О.А.Грішнова. К. : КНЕУ, 2006. 308с.
34. ГусинскийЭ.Н. Джон Дьюи, демократия и образование [Электронный ресурс] /Э.Н.Гусинский, Ю.И.Турчанинова //Оld.ru : информ. портал. Режим доступу : http://old.ru/edu/99-06-22/gusinsk.htm.
35. ДелорЖ. Освіта справжній скарб /Жак Делор //Шлях освіти. 1997. №3. С. 26.
36. Державна стратегія регіонального розвитку України до 2015року [Електроний ресурс] //Сприяння політиці регіонального розвитку в Україні : проект LARGIS. Режим доступу : http://www.largis.org.ua/largis2/ukraine/component/UkrStateStrategy2013.htm.
37. ДмитриенкоВ.А. Образование как социальный институт (тенденции и перспективы развития) /В.А.Дмитриенко, Н.А.Люрья. Красноярск, 1989. 182с.
38. Добреньков. Общество и образование /В.И.Добреньков, В.Я.Нечаев. М.: ИНФРА, 2003. 381 с.
39. ДюркгеймЭ. Социология. Её предмет, метод, предназначение /Э.Дюркгейм ; пер. с фр., сост., послесл. и прим. А.Б.Гофмана. М. : Канон, 1995. 352с.
40. ЕйкК. Небезпечні зв'язки: взаємодія глобалізації і демократії /Ейк Клод //Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика : хрестоматія з сучасної зарубіж. соціології регіонів /уклад.: КононовІ.Ф., БородачівВ.П., ТопольсковД.М. Луганськ : Альма МатерЗнання, 2002. С. 1126.
41. Ефремов А.В. Социальные аспекты регионализации системы образования в условиях реформирования российского общества: автореф. дис. канд. социол. наук: 22.00.08 / А.В.Ефремов. Тюмень, 1998. 23 с.
42. Єдиний Європейський Акт [Електронний ресурс] //Довідник з європейської інтеграції. Ч.2. Нормативно-правова база. Режим доступу : http://eu-directory.ea-ua.info/index.php?act=show&doc_id=5&id=74
43. Єрмакова Т.Г. Взаємодія освіти з соціальними партнерами в межах територіально-виробничого кластеру / Єрмакова Т.Г. // Стратегии Украины в глобальной среде : [материалы междунар. науч.-практ. конф., 2628 окт. 2007г.]. Симферополь : издат. центр Крым. ин-та бизнеса, 2007. С. 57159.
44. Єрмакова Т.Г. Розробка понятійного апарату в соціологічних дослідженнях проблем регіональної освітньої політики / Т.Г.Єрмакова // Грані. 2006. № 6. С. 104109.
45. Єрмакова Т.Г. Теоретичні та методологічні аспекти дослідження проблем регіональної освітньої політики / Т.Г.Єрмакова // Вчені зап. Харк. гуманіт. ун-ту "Нар. укр. акад.". 2006. Т. 12. С. 5869. Бібліогр.: с. 6869 (10 назв).
46. ЖуравськийВ.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні /В.С.Журавський. К. : Ін Юре, 2003. 416с.
47. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" // Науково практичний коментар. К. : Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 1999. 396с.
48. ЗборовскийГ.Е. Образование : от 20 к 21 веку. Екатеринбург : Изд-во Урал. гос. проф.- пед. ун-та, 2000. 187с.
49. ЗельмановА.Б. Актуальные проблемы образования на современном этапе развития общества /А.Б.Зельманов //Философ. науки. 1987. №2. С.3034.
50. ИльинВ.В. Философия политики /В.В.Ильин, А.С.Панарин. М., 1994. 282с.
51. КадакинВ.В. Формирование современной образовательной политики (национально-региональный аспект) : автореф. дис. канд. пед. наук : 13.00.01 /В. В. Кадакин. М., 2002. 23с.
52. КаданниковВ. Инновации в производстве как движущая сила регионального развития в эпоху глобализации экономики [Электронный ресурс] /Владимир Каданников //Портал информационной поддержки малого и среднего производственного бизнеса. Режим доступу : http:www.subcontact.ru/Docum/DokumShowID_173.html.
53. КатаєвС.Л. Сучасне українське суспільство : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /С.Л.Катаєв. К. : Центр навч. л-ри. 2006. 200с.
54. КовальО. Регіони та регіоналізм у системі загальнодержавного управління і регулювання зайнятості /О.Коваль //Упр. сучас. містом. 2001. №7/9. С.3347.
55. КовальовО. Регіоналізація і регіональна політика в сучасних умовах /О.Ковальов //Соціально-економічні дослідження в перехідний період : проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці /Нац. акад. наук України, Ін-т регіон. дослідж. Л. ; Луцьк, 2001. Вип.29. В 2т. Т. 1. С.4247.
56. КоганЛ.Н. Образование как общественная потребность /Л.Н.Коган //Проблема социологического изучения потребности в образовании. М., 1981. С.1924.
57. КонащукВ. Регіоналізація вищої школи: проблеми і перспективи /В.Конащук //Вища освіта України. 2003. №1. С.3638.
58. КононовІ. Соціологія і проблеми просторової організації суспільства /І.Кононов //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2004. №4. С.5778.
59. КононовІ.Ф. Донбас в етнокультурних координатах України (соціологічний аналіз) : автореф. дис. ... д-ра соціол. наук : 22.00.04 /і. Ф. Кононов. К., 2005. 33с.
60. Концепція державної регіональної політики : (проект) /Коміс. з розробки держ. регіон. політики України. К., 2000. 18с.
61. Концепція державної регіональної політики [Електронний ресурс] : затв. Указом Президента України №341/2001 від 25.05.2001р. //Верховна Рада України. Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=341%2F2001.
62. КочетковВ.В. Глобализация в образовании: информационная война и "промывание мозгов" или доступ к мировым знаниям и благам цивилизации? /В.В.Кочетков //Вестн. Моск. ун-та. Сер.18, Социология и политология. 2005. №1. С.144151.
63. КременьВ. Філософія освіти XXIстоліття /Василь Кремень //Шлях освіти. 2003. №2. С.25.
64. КуделяП.О. Вища школа регіону як об'єкт соціального управління: дис. ... канд. соціол. наук : 22.00.04 /КуделяП.О. Д., 2003. 174с.
65. Лалакулич М.Ю. Потенціал вищої освіти Українських Карпат: підходи до інтегральної оцінки / М.Ю.Лалакулич // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Структурна трансформація територіальних суспільних систем : (зб. наук. пр.). / НАН України, Ін-т регіон. дослідж. / [редкол.: відп. ред. Є.І. Бойко та ін.]. Львів, 2007. Вип. 5. С. 167178.
66. ЛатышН.И. Образование на рубеже веков /Н.И.Латыш. Минск, 2000. 215с.
67. ЛиферовА. Образование: проблемы глобализации и региональность /А.Лиферов //Alma mater.