КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ В СОЦІОЛОГІЇ ЗНАННЯ КАРЛА МАНГЕЙМА : КОНЦЕПЦИЯ СОЦИАЛЬНОГО МАСЛЯНИНО В социологии знания КАРЛА Мангейм

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Ніколаєнко Володимир Леонідович

УДК 316 (09) Мангейм К.

Концепція соціального мислення в соціології знання
Карла Мангейма

22.00.01 теорія та історія соціології

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
доктор соціологічних наук,
професор
Тарасенко Валентин Іванович

Київ 2005

ЗМІСТ

Вступ ............................................................................................................... 3

Розділ 1. Проблеми мислення в соціології знання
Карла Мангейма........................................................................................ 8
1.1. Карл Мангейм про знання” і мислення” як соціологічні поняття..... 13
1.2. Мангеймівська спроба синтезу методологій як стратегічного
засобу створення соціологічної концепції мислення.................................... 46
1.3. Структура соціального мислення та проблема релевантності знання................................................................................................................. 56
Висновки до першого розділу......................................................................... 80

Розділ 2. Поняття стилі мислення” в соціології знання Карла Мангейма...................................................................................... 82
2.1. Стилі мислення як відображення боротьби між групами за
контроль над суспільною свідомістю............................................................. 82
2.2. Мангеймівська реформа методології розуміння: незалежність
від принципу свободи від оцінок”............................................................... 111
2.3. Проблема істини як проблема влади в соціології знання
Карла Мангейма.............................................................................................. 136
2.4. Стилі соціального мислення та проблема раціональності
(раціональне та чуттєве в соціальному мисленні як відображення
соціальної структури)..................................................................................... 153
Висновки до другого розділу........................................................................ 171

ВИСНОВКИ.................................................................................................. 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................. 176

ВСТУП

Актуальність теми. Усвідомлювати соціальну зумовленість процесу пізнання люди в історії почали досить пізно, а вплив соціальної структури на пізнавальні процеси був відкритий лише в дев’ятнадцятому столітті. Та сам факт такого відкриття був підготовлений тривалим розвитком пізнання законів функціонування духовної культури в цілому і, зокрема, мисленевих процесів, що в ній відбуваються і за допомогою яких люди завжди вирішували ті проблеми, що виникали у їхніх відносинах. Спрямованість мислення на практичне вирішення соціальних проблем і є першою головною ознакою соціального мислення, а другою ознакою те, що це може відбуватися як на повсякденному (непрофесійному), так і на професійному рівнях.
Можна довести, що процес виокремлення соціального мислення як особливого предмета пізнання відбувався тривалий час, та все ж дана специфічна когнітивна процедура, тобто окремий тип мислення, досить пізно стала предметом спеціальних досліджень. Це стало можливим не просто з процесом становлення соціології як науки, а з досить значним її розвитком, з виникненням соціології знання і соціології соціології, як соціологічної саморефлексії, що поступово конституюється як соціологічна метатеорія.
У свій час становлення соціологічної проблематики в межах філософії сприяло формуванню професійного соціального мислення, а вже соціологи відійшли від абстрактно-філософських суджень про суб’єкт пізнання і почали розглядати пізнавальний процес як крізь призму соціально-групової структури суспільства, так і крізь призму, відкритої ними ж, соціальної дії. Тепер соціальне мислення, особливо професійне, вимагало усвідомлення принципів і шляхів власної соціальної детермінації. Карл Мангейм був одним з перших, хто започаткував такий підхід, та визначив шлях, по якому розвиваються сучасна соціологія знання і соціологічна теорія в цілому в їхній взаємодії. Водночас, К. Мангейм ставив перед собою завдання конституювати так звану соціологію мислення як складову соціології знання.
Між іншим, для К. Мангейма соціологія мислення, з одного боку, є наукою про мислення як таке, а з іншого, він намагається її інтерпретувати як науку про особливий тип мислення, яке й отримало назву соціальне мислення, хоча він не дає його повного визначення.
Поняття соціальне мислення відображає сутність того типу мислення, що оперує уявленнями і поняттями, які відображають соціальну реальність у всій множині її проявів. Сутність даного типу мислення полягає у тому, що воно функціонує за логікою розгортання соціальних дій або, що те саме, за логікою розгортання інтересів суб’єктів цих дій, у відповідності з якими відбуваються соціальні зміни.
Усвідомлення природи і способів функціонування соціологами власного (соціологічного) мислення як різновиду соціального мислення є надзвичайно актуальною потребою, задоволення якої сприяло б розвитку самої соціологічної науки.
В яких категоріях люди мислять про соціальне, так вони і діють.
У різні часи, радикальні соціальні зміни, які відбувалися, зумовлювали виникнення і функціонування величезної кількості взаємовиключних думок, ідей, уяв, вірувань тощо про соціальні процеси, соціальні структури, взаємини між групами і тощо. Та тільки тепер, а саме після К. Мангейма, стало можливим не лише дослідити причини такої розбіжності, принципової змістовної різниці між ними, а й використати набуті знання у конструюванні самих соціальних процесів. Це й робить означену проблему надзвичайно актуальною.
Проблема дослідження: відсутність завершеної соціологічної концепції соціального мислення і необхідність її добудови, спираючись на наукові здобутки К. Мангейма.
Мета дослідження: концептуалізація поняття соціальне мислення шляхом теоретико-соціологічного розгляду дослідницьких засад, на які спирається К. Мангейм.
Завдання дослідження:
дати теоретичний та методологічний абрис соціологічної концепції мислення К. Мангейма, описати її будову, визначити понятійний апарат, з’ясувати логіко-теоретичні можливості її добудови;
виявити специфіку соціального мислення, особливості його соціологічного аналізу через зіставлення з логіко-гносеологічним та психологічним підходами;
показати, що пошук істини в соціології та способи функціонування знань в суспільстві пов’язані з процесом отримання і утримання влади;
показати співвідношення стилів мислення, які виникають у перебігу боротьби між соціальними групами за контроль над соціальними процесами.
Об’єкт дослідження: соціологія мислення К. Мангейма.
Предмет дослідження: теоретичні та методологічні засади концептуального підходу К. Мангейма до вивчення соціального мислення, місце цього підходу в історії соціології, можливості його теоретичної добудови.
Методи дослідження: порівняльний та структурно-функціональний.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у концептуальному обґрунтуванні поняття соціальне мислення. Внаслідок цього:
уточнена і реконструйована методологічна база, на яку спирався К. Мангейм; виявлена її еклектичність, яка є результатом невдалої спроби синтезувати методології, які існують в соціології; доведено, що сама така спроба, з одного боку, стала основою для постановки низки питань, зокрема, про структурування соціологічного мислення на стилі, а з іншого, зумовила те, що мангеймівська концепція мислення залишилася недобудованою;
уточнено понятійний апарат, яким користувався К. Мангейм (а це стилі мислення, релевантність, контроль над соціальними процесами, контроль над мисленевими процесами тощо);
вперше доведено, що поняття соціальне мислення є генералізуючим поняттям, яке пов’язує собою усі інші (релевантність, раціональність, стилі мислення тощо) і визначає характер їхнього зв’язку;
вперше комплексно розглянуте соціальне мислення як: а) інструмент відображення соціальної реальності; б) елемент соціальної реальності; в) інструмент конструювання соціальної реальності;
вперше шляхом порівняльного аналізу соціологічного, логіко-гносеологічного та психологічного підходів до вивчення специфіки соціального мислення, виявлено, що ця специфіка полягає:
а) у структуруванні його на рівні функціонування (повсякденне, або непрофесійне, і професійне, або соціологічне), між якими є тісний функціональний зв’язок;
б) у структуруванні його за носіями, якими є різні, принаймні великі, соціальні групи на стилі мислення, між якими також існує тісний функціональний зв’язок;
в) зафіксовано, що оціночні судження є невід’ємним його елементом, причому на повсякденному рівні вони є домінуючими, а на професійному виконують допоміжну роль і виявляють себе через визначення тем досліджень, методологій, напрямків тощо;
дістало подальшого розвитку положення, що метою пошуку істини в соціологічному пізнанні є забезпечення контролю над соціальними процесами, тобто отримання і утримання влади, і тому існуючі стилі мислення є лише відображенням боротьби між групами за владу і самі формуються у перебігу цієї боротьби.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки і положення даної дисертаційної роботи можуть бути використані в процесі викладання соціології знання, соціології культури, історії соціології, де звертається увага на особливості стилю мислення того чи іншого класика соціології. Запропонована концепція соціального мислення значно розширює дослідницькі можливості соціологів як практиків, так і теоретиків, бо торкається проблем самоусвідомлення соціологами своїх соціальних ролей і функцій. Вона закладає можливості для подальшого дослідження проблем соціального мислення на обох рівнях його функціонування (непрофесійному і професійному).
Апробація результатів дослідження. Основні положення даної дисертації представлені: на третій Всеукраїнській соціологічній конференції 18 квітня 2003 року в м. Києві Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства” у виступі Конститутивна функція мислення в системі інституціональних змін суспільства”; на міжнародній науковій конференції 12 13 грудня 2003 року в м. Києві у виступі Ідеологія та утопія в соціології знання Карла Мангейма та проблема контролю над соціальним часом”; на трьох наукових конференціях студентів і аспірантів, що проходили в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (2003 2005рр.), на методологічних семінарах факультету соціології та психології (2004 2005 рр.) і засіданнях кафедри історії і теорії соціології (2002 2005 рр.) Київського національного університету імені Тараса Шевченка; восьми публікаціях (з них п’ять у фахових виданнях).
Структура дисертації відповідає меті дослідження і відображає послідовне вирішення поставлених завдань. Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел (183 найменування). Обсяг дисертації 175 сторінок. Список використаних джерел у кількості 14 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Хоча проблеми знання і мислення в соціології відомі давно, бо кожен соціолог, вирішуючи певні методологічні питання, вимушений був звертатися до них, проте поняття соціальне мислення ще не є достатньо концептуалізованим і фактично ще не досліджений об’єкт, який відображений у цьому понятті. Професійне мислення соціологів є одним з рівнів існування соціального мислення. І хоча воно так чи інакше досліджується фактично з моменту виникнення соціології, але аналіз його як вищого рівня функціонування соціального мислення є принципово новим. Справа в тім, що в традиції досліджень соціологічного мислення переважає запозичений з філософії логіко-гносеологічний аналіз, а от соціальна база, на якій тільки і може існувати соціологічне мислення, а також саме це мислення як елемент соціальної реальності фактично не досліджувалися досі. Практично не досліджується і зв’язок соціологічного мислення з повсякденним соціальним мисленням, хоча на останнє давно звернула увагу феноменологічна соціологія.
Карл Мангейм здійснив спробу власне соціологічного аналізу мислення і навіть намагався створити цілісну його соціологічну концепцію. І хоча йому це не вдалося здійснити повною мірою, він поставив низку питань, відповіді на які сприяють створенню такої концепції. А зважаючи на те, соціологія після К. Мангейма пішла далеко вперед, то настав час таку концепцію створити і завершити розпочату ним роботу.
Автор даної роботи, віддаючи належне своїм попередникам, дійшов висновку, що соціологічна концепція мислення може бути створена лише тоді, коли в полі зору соціолога буде не мислення як таке, а власне соціальне мислення. Бо мислення як таке є предметом філософії і науки логіки, що аналізують його не через призму соціальності, а через призму теорії відображення і логічної структури, де воно розглядається як таке, що функціонує у відповідності з певними логічними правилами. Тому тут предметом аналізу є правила мислення і логічні похибки.
Поняття ж соціальне мислення дає змогу зрозуміти, що може існувати і існує зовсім інша логіка логіка соціально-практичних рішень і дій за дещо іншими правилами, де об’єктом рішень і дій є безпосередні людські інтереси, структуровані у відповідності з функціонуючою у суспільстві соціально-груповою структурою. Тут і виявляється, що, наприклад, оціночні судження невід’ємний елемент соціального мислення, що пошук істини функція боротьби між великими групами за владу, що істина безпосередньо корелює з проблемою релевантності, що серед двох взаємовиключних за своїм змістом суджень зовсім не обов’язково бути хоча б одному абсолютно хибним, бо в кожному з них відбитий певний груповий інтерес і стосовно цих інтересів обидва вони можуть бути істинними, а стосовно якогось третього інтересу обидва видаються хибними, тому критерієм істини тут виступає вже не адекватність судження конкретному предмету (бо це є лише критерієм гносеологічної правильності соціального мислення), а, скажімо, те, що М. Вебер позначав як інтерес епохи або перспектива соціального розвитку і кореляція соціальної справедливості з даною перспективою, тощо. Тут треба відмітити ще й те, що усталена думка про ідеологію як хибну свідомість, потребує свого уточнення. Скажімо, наука як форма суспільної свідомості теж є ідеологією, бо є способом і засобом самоусвідомлення принаймні тих людей, що нею займаються професійно і становлять своєю сукупністю специфічну соціальну спільноту. Зрозуміло, що науковці теж можуть помилятися, та чи говорить це про те, що наука, яка є ідеологією ще й тому, що потребує цілеспрямованого культивування своїх ідей, саме внаслідок такої вимоги, виступає формою хибної суспільної свідомості? На наш погляд, не говорить.
Хибна свідомість пов’язана перш за все з неадекватною соціальною ідентифікацією соціальних суб’єктів, а ідеологія стає хибною свідомістю лише тоді, коли ідеологічні уявлення, а не сама соціальна реальність, перетворюються на основу пізнання.
І останнє, що потребує особливої уваги соціологів. Упровадження у науковий обіг поняття соціальне мислення фактично вже відбулося. Та, на жаль, навіть у соціологічних працях соціальне мислення не вивчається як специфічний прояв суб’єктивної соціальної реальності, що безпосередньо пов’язаний з соціально груповою структурою суспільства і тим впливає не тільки на професійне соціальне (соціологічне) мислення, а й на всі галузі науки, що так чи інакше вивчають проблеми, пов’язані з суспільним життям людей. Цим фахівцям вже не вистачає соціологічної культури мислення. Означений підхід до соціального мислення конституює собою такий напрямок соціологічних досліджень в межах соціології знання, що може бути названо соціологією мислення. Це складова загальної соціологічної теорії, на основі якої можна вивчати мислення як засіб конституювання і конструювання соціальної реальності, що здійснюється як на непрофесійному, так і на професійному рівнях. В даній роботі соціальне мислення розглядається переважно через взаємодію повсякденного (буденного) мислення, що функціонує як когнітивний елемент соціальної свідомості у формі знань і уявлень, що втілюють у собі практичний досвід про соціальні процеси, зв’язки і явища, набутий соціальними суб’єктами через їхнє спільне життя, і професійне соціальне (соціологічне) мислення соціологів. Це два взаємодіючих рівні функціонування соціального мислення.
Перспектива розвитку соціології мислення визначається можливістю подальших досліджень особливостей і взаємодій непрофесійного (повсякденного) і професійного (соціологічного) рівнів соціального мислення і створення умов для їхнього поступового синтезу. Це означає, що наукове соціологічне мислення має засвоїти логіку функціонування повсякденного соціального мислення, онаучити його і тим увійти у повсякденність, засвоїтися великою масою людей і стати звичним для них. Це один з головних шляхів і засобів демократизації суспільства, у чому й полягає історична роль соціології як науки і соціологічної спільноти як соціально-професійної групи людей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования // Психологический журнал. М.: 1994. Т.14. № 4. С. 39-55.
2. Адорно Теодор В. Избранное: социология музыки. М.-СПб.: Университетская книга. 1999. 445 с.
3. Александер Д. Нові теоретичні напрями в соціології // Філософська і соціологічна думка, 1992. № 2. С. 121-132.
4. Аржоманд С.А. О ключевых проблемах современной социологии. // СОЦИС. 2000, №2 С. 65-74.
5. Аристотель. Категории // Сочинения: В 4-х т. Т. 2. М.: Мысль. 1978. С. 51-91.
6. Базилюк А.Ф. Социальная философия неомарксизма”. К.: Политиздат Украины. 1989. 167 с.
7. Бакиров В.Социальное познание на пороге постиндустриального мира // Общественные науки и современность. 1993. №1. С. 55-64.
8. Барт Р. Война языков // Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. / сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова. М.: Прогресс-Рея 1994. С. 535-540
9. Бауман Зигмунт. Мыслить социологически. М.: Аспект пресс. 1996. 254 с.
10. Бауман З. Социология и постмодернизм // Современная западная социология: классические традиции и поиски новой парадигмы. М.: 1990. С. 147-158.
11. Бачинин В.А. О двух парадигмах социологического мышления // Социс, № 8. 2004. С. 123-130.
12. Бенсон Р. Глобальное знание: исследование эффективности СМИ как дополнение теории глобализации // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература: РЖ. Серия 11. Социология. М., 1994. № 4. С.103-113.
13. Бергер Л. П. Приглашение в социологию: гуманистическая перспектива / пер. О.А. Оберемко. М.: Аспект-Пресс, 1996. 168 с.
14. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / пер. Е. Руткевич. М.: Медиум, 1995. 333 с.
15. Блакар Р. М. Язык как инструмент социальной власти: теоретико-эмпирические исследования языка и его использования в социальном контексте // Язык и моделирование социального взаимодействия: Сб. ст. / Под общ. ред.В.В.Петрова. М.: Прогресс 1987. С. 88-120.
16. Босенко В.А. Всеобщая теория развития. Часть I. К., 2001. 470 с.
17. Бороноев А.О. Социологическое мышление: пути и трудности формирования // СОЦИС. 1999, № 1. С. 6-14.
18. Блумер Г. Коллективное поведение // Американская социологическая мысль. Тексты. М.: Межд. ун-т бизнеса и управления. 1994. С. 168-214.
19. Браун Э. Понимать чужого // Трансцедентально-герменевтический подход к проблеме межкультурного понимания // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература: РЖ. Серия 11. Социология. М.: 1996. № 4. С.110-119.
20. Булацкий Г.В., Прилюк Ю.Д. Социология общения. Минск. Изд-во Университетское”. 1987. 175 с.
21. Бурдье П. Начала: Choses dites. М.: Socio-logos, 1994. 228 с.
22. Бурдье П. Рынок символической продукции // Вопросы социологии. 1993. № 1-2. С. 49-62.
23. Бурдье П. Рынок символической продукции // Вопросы социологии. 1993. № 3. С. 51-61.
24. Бурдье П. Социология политики: Пер. с фр./Сост., общ. ред и предисл. Н.А. Шматко // М.: Socio-Logos, 1993. 336 с.
25. Введенов М. Ф., Сачков Ю. В. Проблема стилей мышления в естествознании. М.: Наука, 1971. 156 с.
26. Вебер М.Вебер М.Избранные произведения. М.: Прогресс. 1990. 808 с.
27. Вовк В. Монологізм свідомості і політичне мовлення // Політична думка. 1995. № 2-3. с. 34-42.
28. Гарфинкель Гарольд Обыденное знание социальных структур: документальный метод интерпретации в профессиональном и непрофессиональном поиске фактов // Социологическое обозрение, том 3. № 1. 2003. С. 3-19.
29. Гегель Г. В. Ф. Кто мыслит абстрактно? // Гегель Г. В. Ф. Работы разных лет: В 2 т. Т.1: Сост., общая ред. и вступит. статья А.В. Гулыги. М.: Мысль. 1970. С. 387-395.
30. Гегель Г. В. Ф. Наука логики. Раздел Предварительное понятие”. // Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. Т. 1. М.: Мысль. 1974. С. 107-215.
31. Гегель Г. В. Ф. Субъективная логика или учение о понятии. Раздел І Субъективность”. // Гегель Г. В. Ф. Наука логики: В 3 т. Т. 3. М.: Мысль. 1972. С. 34-159.
32. Геллерштейн С. Бессознательное. // Философская энциклопедия: В 5 т. М.: 1960. Т. 1. С. 159-161.
33. Гиндев Панайот. Философия и социальное познание / Перевод с болгарского. М.: Прогресс. 1977. 367 с.
34. Говир Т. Недоверие как практическая проблема. Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература: РЖ. Серия 11. Социология. М. 1994. № 3. С. 94-99.
35. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994. 167 с.
36. Гоулднер А.У. Наступающий кризис западной социологии. М.: Наука. 2003. 576 с.
37. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни. М.: Канон Пресс Центр. 1999. 345 c.
38. Горшков М.К. Общественное мнение. История и современность. М.: Политиздат. 1988. 385 с.
39. Грамши Антонио. Избранные произведения: В 3 т. М.: Политиздат. 1957-1959.
40. Графский В.Г. Проблема взаимоотношения власти и знания в истории политической мысли: Автореф. дис д-ра юрид. наук: 12.00.01 / РАН. Ин-т гос-ва и права. М., 1992. 41 с.
41. Григорьев Л.Г. Альфред Шюц и социология повседневности // СОЦИС 1988, № 2
42. Грушин Б. А. Массовое сознание. Опыт определения и проблемы исследования. М.: Политиздат. 1987. 368 с.
43. Гуссерль Э. Феноменология. Статья в Британской энциклопедии. (Перевод, предисловие примечания В.И.Молчанова) // Логос № 1, 1991. С. 12-21.
44. Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени. // Гуссерль Э. Собрание сочинений. Т. 1. М.: Гнозис, 1994. 256 с.
45. Давыдов Ю.Н. Концепция науки в социологии Макса Шелера // СОЦИС. 1984 № 4.
46. Девятко И. Ф. Модели объяснения и логика социологического исследования. М.: И-тут социологии РАН 1996. 174 с.
47. Джери Дэвид, Джери Джулия. Большой толковый социологический словарь. В 2 т. М.: Вече-Аст. 1999. Т. 1544 с; т. 2 528 с.
48. Деррида Жак. Эссе об имени. Москва.: Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя. 1998. 192 с.
49. Донченко Е.А. Социетальная психика. К., 1994. 208 с.
50. Дубицкий В.В. К. Маннхейм о социальном воспитании // СОЦИС. 2004, № 8. С. 117-122
51. Дэвис Дж. Социология установки // Американская социология. Перспективы. Проблемы. Методы. М.: Прогресс. 1972. С. 54-67.
52. Дюркгейм Эмиль. Социология. Ее предмет, метод, предназначение. М.: Канон. 1995. 352 с.
53. Живкович Л. Теория социального отражения / Перевод с сербохорватского Элеза Йово. М.: Прогресс. 1969. 454.
54. Зиммель Георг. Избранное: В 2 т. Том 1. Философия культуры. М.: Юрист. 1996. 671 с.
55. Зиммель Георг. Избранное. Том 2. Созерцание жизни М.: Юрист. 1996. 607 с.
56. Ильенков Э.В. Диалектическая логика: Очерки истории и теории. 2-е изд., доп. М.: Политиздат, 1984. 320 с.
57. История социологии в Западной Европе и США. Учебник для Вузов. Отв. ред. Осипов Г.В М.: Норма инфра. 1999. 576 с.
58. История теоретической социологии: В 4 т. М.: Канон + Реабилитация”. 1997-2002.
59. Ионин Л.Г. Культура и социальная структура // СОЦИС 1996. № 2. С. 3-12.
60. Ионин Л.Г. Понимающая социология: историко-критический анализ. М.: Наука. 1979. 203 с.
61. Ионин Л.Г. Социология культуры. М.: Логос. 1996. 345 c.
62. Ішмуратов А. Конфлікт і згода. К.: Вища школа. 1998. 298с.
63. Йолон П.Ф. Рациональность в науке и культуре. К.: Наук. думка, 1989. 287с.
64. Кабо В. Р. Первобытное сознание как система. Структура первобытного сознания // Кабо В. Р. Круг и крест. Размышления этнолога о первобытной духовности. http://aboriginals.narod.ru/cc.htm
65. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. (Серия: История России. Современный взгляд). М.: Алгоритм, 2000. 688 с.
66. Кассирер Ернест. Понятийная форма в мифическом мышлении // Кассирер Ернест. Избранное. Опыт о человеке. М.: Гардарика. 1998. С. 183-252.
67. Конт Огюст. Дух позитивной философии. (Слово о положительном мышлении). Ростов-н/Д: Феникс. 2003. 256 с.
68. Корнеев М. Я., Шульц В. Л. Критика основных направлений буржуазной социологии знания. Л.: ЛГУ. 1985. 240 с.
69. Коршунов А. М., Мантатов В. В. Диалектика социального познания. М: Политиздат. 1988. 382 с.
70. Кравченко Е.В. О бремени и соблазнах социологического мышления // Социс. № 8, 1996. - С. 102-110.
71. Кушерець В. І. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій. К.: Знання України”. 248 с.
72. Леви-Брюль Люсьен. Сверхъестественное в первобытном мышлении. М.: Педагогика-Пресс. 1999. 608 с.
73. Леви-Стросс Клод. Первобытное мышление. М.: Республика. 1999. 385 с.
74. Ленин В.И. Материализм и эмпириокритицизм. ПСС, т. 18 526 с.
75. Ленин В.И. Философские тетради. ПСС, т. 29 783 с.
76. Лесков Л.В. Знание и власть. М.: Сингер. 2001. 95с.
77. Лукач Георг. История и классовое сознание. Исследования по марксистской диалектике. Пер. с нем. / Перевод и предисловие С.Н. Земляного. М.: Логос-Альтера. 2003. 416 с.
78. Лукач Георг. Молодой Гегель и проблемы капиталистического общества. М.: Наука. 1987. 616 с.
79. Лутц Э. А. Конституция социального. Феноменологические мотивы системной теории Лумана // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература: РЖ. Серия 11. Социология. М.: 1995. № 4. С. 6-10.
80. Ляликов Д. Подсознательное // Философская энциклопедия: В 5 т. М.: 1967. Т. 4. С. 284-286.
81. Малкей Майкл. Наука и социология знания. М.: Прогресс. 1983. 256 с.
82. Мамардашвили Мераб. Эстетика мышления. М.: Московская школа политических исследований. 2000. 414 с.
83. Мангейм К. Очерки социологии знания: Теория познания мировоззрение историзм. М.: ИНИОН РАН. 1998. 249 с.
84. Мангейм Карл. Очерки социологии знания. Проблема поколений состязательность экономические амбиции. М.: ИНИОН РАН. 2000. 164 с.
85. Мангейм К. Структурный анализ эпистемологии // Специализированная информация по общеакадемической программе: Человек, наука, общество: комплексные исследования”; РАН ИНИОН. М.: 1992. С. 3-38
86. Манхейм Карл. Идеология и утопия // Манхейм Карл. Диагноз нашего времени. М.: Юрист. 1994. С. 7-276.
87. Манхейм Карл. Диагноз нашего времени // Манхейм Карл. Диагноз нашего времени. М.: Юрист. 1994. С. 412-571.
88. Манхейм Карл. Консервативная мысль // Манхейм Карл. Диагноз нашего времени. М.: Юрист. 1994. С. 572-670.
89. Манхейм Карл. Человек и общество в эпоху преобразования // Манхейм Карл. Диагноз нашего времени. М.: Юрист. 1994. С. 277-411.
90. Манхейм Карл. Эссе о социологии культуры // Манхейм Карл. Избранное: Социология культуры. М.-СПб.: Университетская книга. 2000. С. 21-233.
91. Манхейм Карл. О специфике культурно-социологического познания // Манхейм Карл. Избранное: Социология культуры. М.-СПб.: Университетская книга. 2000. С. 234-332.
92. Манхейм Карл. Социологическая теория культуры в ее познаваемости // Манхейм Карл. Избранное: Социология культуры. М.-СПб.: Университетская книга. 2000. С. 333-472.
93. Маркс К. Нищета философии. Ответ на Философию нищеты” г-на Прудона // Маркс, К., Энгельс, Ф. Сочинения. II изд., т. 4, 1955. С. 65-185.
94. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология // Маркс, К., Энгельс, Ф. Сочинения. II изд.: в 50 т. Т. 3. 1955. С. 7-544.
95. Маркс К. Тезисы о Фейербахе // Маркс, К., Энгельс, Ф. Сочинения. II изд.: В 50 т. Т. 3. 1955. С. 1-4.
96. Матвиенко В.Я. Социальные технологии. К.: Українські пропілеї. 2000. 484 с.
97. Мегрелидзе К.Р. Основные проблемы социологии мышления. Тбилиси: Мецниереба. 1973. 440 с.
98. Миллс Ч. Социологическое воображение. М.: Издательский Дом Стратегия”. 1998. 264 с.
99. Мнацаканян М.О. Мыслим ли мы социологически? // СОЦИС № 6. 2003. С. 21-28.
100. Мнацаканян М.О. Социальное, социальная реальность и здравый смысл // СОЦИС № 2. 2003. С. 73-78.
101. Москвичёв Л. Н. Современная буржуазная социология знания. М.: Мысль 1977. 176 с.
102. Мотрошилова Н. В. О современной буржуазной социологии познания // Марксистская и буржуазная социология сегодня. М.: Наука. 1964. С. 50-66.
103. Наумова Марта. Социальное знание: опыт концептуализации. К.: 1999 р. 58 с.
104. Неомарксизм и проблемы социологии культуры. М.: Наука, 1980. 352с.
105. Немецкая социология. / Отв. ред. Шпакова Р.П. СПб.: Наука, 2003 562 с.
106. Ніколаєнко В. Л. Дискурс як соціальна технологія (технологія впливу на соціальну структуру) // Культура і сучасність. Альманах. № 2, К.: 2001. С. 119-128.
107. Ніколаєнко В. Л. Макс Вебер і Толкотт Парсонс про соціальну дію теоретична позиція чи диспозиція? // Соціологічні дослідження. Зб. наук. Праць № 1/2, Луганськ: 2002. С. 128-145.
108. Ніколаєнко В. Л. Ім’я і номінація під кутом зору теоретичної соціології знання // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський зб. наук. праць. Вип. 15/16 Київ Запоріжжя Одеса: 2002. С. 46-54.
109. Ніколаєнко В. Л. Ім’я як соціально-культурне явище та соціально-технологічні проблеми номінації // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський зб. наук. праць. Вип. 20 Київ Запоріжжя Одеса: 2003. С. 61-71.
110. Ніколаєнко В.Л. Релевантність знання як проблема соціології знання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. №19. К.: 2003. С. 13-17.
111. Ніколаєнко В.Л. Конститутивна функція мислення в системі інституціональних змін суспільства // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наук. доповіді і повідомлення третьої Всеукраїнської Соціологічної конференції 18 квітня 2003 року, м. Київ. К.: 2003. С. 565-568.
112. Ніколаєнко В.Л. Ідеологія та утопія в соціології знання Карла Мангейма та проблема контролю над соціальним часом // Міфологічний простір і час у сучасній культурі: Матеріали міжнародної наукової конференції 12 13 грудня 2003. Частина третя. Київ. К.: 2003. С. 26-28.
113. Ніколаєнко В.Л. Стилі соціального мислення в соціології знання К. Мангейма // Культура і сучасність. Альманах. № 1, К.: 2005. С. 140 147
114. Новое и старое в теоретической социологии: Книга 1 / Под ред. Ю.Н.Давыдова. М.: Институт социологии РАН. 1999 350 C.
115. Новые направления в социологической теории. М.: Прогресс. 1978. 391с.
116. Общественное мнение и власть: механизмы взаимодействия. Отв. ред. Ручка А. А. К.: Наукова думка. 137 с.
117. Пекелис В.Д. Кибернетическая смесь. М.: Знание. 1982. 288 с.
118. Причепій Є. М. Феноменологічна теорія свідомості Е. Гуссерля. К.: Наукова думка. 1971, 104 с.
119. Причепий Е. Н. Буржуазная социология знания (критика методологических принципов). - К.: Наукова думка. 1983. - 170 с.
120. Прямикова Е. В. Развитие социального мышления старшеклассников в процессе изучения общественных наук: Дис. ... канд. социол. наук: 22.00.06 Екатеринбург: Б. и., 2004. 166 с.
121. Пукшанский Б. Я. Обыденное знание: Опыт философского осмысления. - Л.: Изд-во ЛГУ. 1987. - 152 с.
122. Рікер П. Ідеологія та утопія. К.: Дух і літера. 2005. 386 с.
123. Рикер П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике. М.: Медиум. 1995. 310 с.
124. Рисмен Д. Некоторые типы характера и общество // СОЦИС 1993. № 3, c.121-130.
125. Рисмен Д. Некоторые типы характера и общество // СОЦИС 1993. № 5, с.144-153.
126. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. СПб.: Питер. 2002. 688 с.
127. Романовский Н.В. Социология знания новые вызовы // СОЦИС 2001, № 3, С. 54-64.
128. Рубин В. Сун Ят-Сен // Философская энциклопедия: В 5 т., М., 1970. Т.5. С. 163-164.
129. Руткевич Е. Д. Феноменологическая социология знания. М.: РАН; Институт социологии. 1993. 271с.
130. Руткевич М. Н. Диалектический материализм. М.: Мысль. 1973. 450 с.
131. Руткевич М. Н. Материализм и субъективизм в социологии // СОЦИС 1999, № 11, С. 18-28
132. Ручка А. А. Ценностный подход в системе социологического знания. К: Наук. думка. 1987. 156 с.
133. Савельєва И.М., Полетаев А.В. Социология знания о прошлом. М.: Издательский дом ГУ ВШЭ. 2005 г. 344 с.
134. Секст Эмпирик. Три книги пирроновых положений // Секст Эмпирик. В 2 т. Т. 2. М.: Мысль. 1972. С. 207-381.
135. Слотердайк Петер. Критика цинічного розуму. К.: Тандем. 2002. 543 с.
136. Соболєва Н.І. Соціологія суб’єктивної реальності. К.: Інститут соціології НАН України, 2002. 296 с.
137. Современная американская социология: [Сб. ст.] / Под ред. В. И. Добренькова. М.: Изд-во МГУ. 1994. 293 с.
138. Современная западная социология науки: критический анализ. М.: Наука. 1988. 256 с.
139. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. М.: Политиздат. 1992. 540 с.
140. Социальное действие. Минск: Наука и техника. 1980. 255 с.