ФОРМУВАННЯ ЗВ’ЯЗКІВ ІЗ ГРОМАДСЬКІСТЮ В НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ УКРАЇНИ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ



  • Название:
  • ФОРМУВАННЯ ЗВ’ЯЗКІВ ІЗ ГРОМАДСЬКІСТЮ В НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ УКРАЇНИ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ
  • Альтернативное название:
  • ФОРМИРОВАНИЕ СВЯЗЕЙ С ОБЩЕСТВЕННОСТЬЮ В неправительственной организации УКРАИНЕ: Социологический анализ
  • Кол-во страниц:
  • 213
  • ВУЗ:
  • Інститут соціології
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • Національна академія наук України
    Інститут соціології

    На правах рукопису

    Коник Дмитро Леонідович


    УДК 316.472.3(048)

    ФОРМУВАННЯ ЗВ’ЯЗКІВ ІЗ ГРОМАДСЬКІСТЮ
    В НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ УКРАЇНИ:
    СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ


    22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    соціологічних наук

    Науковий керівник
    Королько Валентин Григорович
    доктор філософських наук,
    професор



    Київ-2006








    ЗМІСТ


    Вступ. 3
    Розділ 1 Комунікації з громадськістю як соціальний інститут. 10
    1.1. Розвиток зв’язків із громадськістю як чинник громадянського суспільства. 10
    1.2. Сутнісні характеристики інституту зв’язків із громадськістю.. 24
    1.3. Неурядові організації як суб’єкт зв’язків із громадськістю.. 63
    Висновки до розділу 1. 92
    Розділ 2 Особливості зв’язків із громадськістю в неурядових організаціях. 95
    2.1. Стратегія і тактика комунікацій з громадськістю.. 95
    2.2. Паблик рілейшнз як механізм взаємодії неурядових організацій з владою.. 127
    Висновки до розділу 2. 143
    Розділ 3 Моделі соціальних практик комунікацій з громадськістю в неурядових організаціях. 146
    3.1. Досвід соціологічних досліджень стану та моделей практик зв’язків неурядових організацій з цільовою громадськістю України. 146
    3.2. Експертні оцінки форм і моделей зв’язків неурядових організацій України з громадськістю.. 172
    Висновки до розділу 3. 196
    Висновки. 200
    Список використаних джерел. 205









    ВСТУП


    Актуальність теми. Розвиток громадянського суспільства в Україні є підґрунтям та гарантом незворотності демократичних перетворень. Без самоорганізації громадян, багатоманітності форм громадянської ініціативи та впливу на державу влада неминуче набуває деспотичного, тоталітарного характеру. Лише завдяки громадянському суспільству влада стає на служіння людині, захисником громадянських свобод.
    Такий підхід дозволяє бачити громадянське суспільство передусім як систему незалежних від влади суспільних інститутів та відносин, громадських формувань, до яких належать неурядові, некомерційні, неприбуткові об’єднання громадян, які відіграють значну стабілізуючу роль у демократизації суспільства, беруть участь у вирішенні багатьох соціальних проблем, підвищують у громадській свідомості авторитет і цінність права, сприяючи реалізації прав громадян у всіх сферах суспільного життя, тим самим цементуючи взаєморозуміння між державою та соціумом.
    Неурядові організації у своїй діяльності послуговуються певною системою сталих принципів, традицій та нормативно-правових засад самоорганізації людей у громадянське суспільство. Працюючи безпосередньо з представниками різних груп громадськості, неурядові організації впливають на формування громадської думки стосовно конкретних проблем та шляхів їх вирішення.
    Ефективна діяльність цих організацій потребує розвинених і виважених комунікаційних стратегій і тактик, які вможливлюють, по-перше, задоволення потреб організацій у якісній та оперативній інформації, а по-друге, забезпечать суспільство, окремі організації і групи повними і вичерпними відомостями про свою діяльність з метою довести власну соціальну значущість, викликати довіру до себе й дістати підтримку громадськості для успішного виконання своєї місії.
    Все це актуалізує проблему забезпечення неурядових організацій чіткою системою зв’язків із соціальним оточенням, і передусім з тими групами громадськості, від яких найбільшою мірою залежить успіх їхньої діяльності. А це передбачає створення в цих організаціях спеціальних структур зі зв’язків з громадськістю (паблик рілейшнз (PR)), які мають професійно забезпечувати не просто інформування, а постійний діалог з конкретними групами громадськості.
    В українській соціології проблема формування комунікацій з громадськістю в неурядових організаціях, її теоретичні засади, роль та значущість застосовуваних PR-моделей, ефективність їх використання практично не досліджувались, незважаючи на те, що паблик рілейшнз у цивілізованому світі перетворився на важливу складову стратегічного менеджменту, яка забезпечує організації зміцнення свого авторитету, престижу. Водночас є достатньо праць зарубіжних і вітчизняних вчених, в яких розроблені різні аспекти цієї проблеми, що мають науково-пізнавальне й прикладне значення. Зокрема, питання щодо ролі суспільних зв’язків як регулятора життєдіяльності людей та комунікацій з громадськістю, практичної взаємодії різноманітних соціальних структур та інституцій аналізуються в працях Т.Парсонса, Р.Мертона, Р.Парка, Г.Тарда, Е.Росса, Е.Фромма, А.Тоффлера, Ю.Хабермаса.
    Значна увага до цієї проблематики приділяється такими дослідниками як Е.Макаревич, Е.Морозов, В.Горохов, В.Пизін, Л.Савінов, О.Чуміков, М.Шишкіна. Розробку теоретичних та методологічних засад вивчення власне PR як прикладного знання здійснили Е.Бернайз, Дж.Груніг, С.Блек, Г.Брум, С.Катліп, М.Менчер, А.Сентер, Н.Григор’єв, І.Альошина, А.Ольшевський, В.Конецька, І.Синяєва, Г.Лебедєва, Г.Тульчинський. В Україні ці проблеми досліджують В.Королько, Г.Почепцов, Є.Тихомирова та інші фахівці.
    Питання формування громадської думки під впливом засобів соціальної комунікації знайшли відбиття у працях В.Оссовського, О.Вишняка, В.Полторака тощо.
    Дослідженням громадських організацій, їх зв’язку з медіа присвячені роботи К.Зайцевої, Л.Лойко.
    Незважаючи на значну кількість праць із даної проблематики, все ж необхідно відзначити, що у соціологічній літературі малодослідженим залишається цілісний підхід, який поєднував би вивчення її теоретико-методологічних та прикладних аспектів. Також відсутній узагальнений досвід вивчення комунікаційних зв’язків в неурядових організаціях.
    Дослідження суспільних трансформаційних процесів потребує аналізу різноманітних чинників становлення громадянського суспільства, одним із яких є інституціоналізація цивілізованої двосторонньої інформаційно-комунікаційної системи паблик рілейшнз” (PR) органічної складової соціального управління, що пов’язана із функціонуванням і зміцненням нових форм зв’язків між різними суб’єктами соціально-політичного життя суспільства та цільовими групами громадськості. Особлива роль у цьому процесі належить неурядовим організаціям як провайдерів соціальних комунікацій, де зв’язки із громадськістю стають механізмом взаємодії даних організацій і влади на принципах партнерства, широкого використання практики соціальних діалогів, укладання обґрунтованих угод, конструктивного вирішення конфліктів.
    Наукова проблема полягає у з’ясуванні діалектики розвитку нового для нашого суспільства інституту зв’язків із громадськістю (PR), обґрунтуванні зростаючої ролі його використання в діяльності неурядових організацій як одного із важливих чинників становлення громадянського суспільства в Україні. Важливість даної проблеми обумовлюється нагалними потребами демократизації нашого суспільства, використання нових комунікативних практик заради досягнення більш повної прозорості та відкритості діяльності як неурядових, так і урядових організацій.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації не пов’язана з науковими планами організації, де виконана робота, а також із галузевими й державними програмами.
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування особливостей становлення комунікаційних зв’язків із громадськістю в неурядових організаціях в контексті розвитку громадянського суспільства в Україні.
    Відповідно до цієї мети в роботі необхідно було вирішити такі завдання:
    розкрити природу та специфіку паблик рілейшнз як чинника розвитку громадянського суспільства;
    виявити сутнісні ознаки зв’язків із громадськістю в системі інститутів соціального управління;
    дослідити природу неурядових організацій та їх якісні особливості як соціальної інституції та суб’єкта комунікацій з громадськістю;
    проаналізувати стратегію та змістовні характеристики зв’язків із громадськістю в неурядових організаціях;
    дослідити паблик рілейшнз як комунікаційний механізм взаємодії неурядових організацій та влади;
    здійснити соціологічний аналіз соціальних практик комунікацій із громадськістю в неурядових організаціях;
    з’ясувати експертні оцінки моделей зв’язків неурядових організацій з громадськістю.
    Об’єктом дослідження є паблик рілейшнз як соціальний інститут, що формується у сучасному українському суспільстві.
    Предмет дослідження процес становлення зв’язків із громадськістю в неурядових організаціях.
    Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано такі загальнонаукові та соціологічні методи дослідження: теоретичний аналіз, функціональний аналіз, метод експертних оцінок, метод вторинного аналізу даних, аналіз нормативно-правових документів.
    Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти України, дані міжнародних організацій з моніторингу розвитку неурядових організацій (далі НУО) в Україні, результати соціологічних досліджень, отримані в тому числі за безпосередньою участю автора.
    Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняній соціології здійснений аналіз особливостей формування системи зв’язків із громадськістю в неурядових організаціях.
    У дисертації було отримано такі нові результати:
    на основі узагальнення вивчення основних засад громадянського суспільства дістало подальшого розвитку розуміння специфіки та сутності зв’язків із громадськістю (PR) як чинника його розвитку. З’ясовано, що зв’язки з громадськістю виступають не лише каталізатором демократизації суспільства, а й перетворюються на нову модель комунікації, зорієнтовану на двостороннє спілкування з громадянами, політичними та іншими неурядовими громадськими формуваннями;
    з’ясовано, що принцип громадянського консенсусу, притаманний демократичному суспільству, має системоутворюючий характер в структурі зв’язків між соціальною організацією та громадськістю. Цей принцип передбачає попереджувальний аналіз можливих конфліктів, пошук дійових моделей компромісу, досягнення взаєморозуміння та обопільних конструктивних соціальних взаємодій;
    виокремлені особливості діяльності неурядових організацій (надання допомоги соціально-деприваційним групам населення, привернення уваги громадськості до суспільно-значущих проблем і необхідності їх термінового розв’язання, нарощування свого репутаційного капіталу), що визначаються типом системного включення неурядової організації в соціально-економічний, правовий та політичний простір суспільства, певними характеристиками цього суб’єкта та його інформаційно-комунікативними технологіями діяльності;
    виявлено, що неурядові організації виступають як системи співробітництва з владою, виконуючи при цьому функції: забезпечення постійних контактів урядових структур, представників бізнесу та громадськості; інноваційних центрів, де формуються нові ідеї щодо шляхів поліпшення економічного становища, забезпечення екологічної безпеки та соціального захисту, підвищення життєвого рівня населення; каталізатора та посередника у створенні, підтримці та використанні ініціатив щодо послідовних змін у соціальній життєдіяльності населення та громадянському суспільстві;
    обґрунтовано необхідність й практичну доцільність симетричного підходу до зв’язків неурядових організацій з громадськістю за сучасних умов, коли видозмінюється інформаційне, а більш ширше-комунікаційне середовище взаємодії формальних структур з громадськістю. Такий підхід на разі має ставати нормативним, витискувати практику застосування інструментарію PR як засобу маніпулювання свідомістю та поведінкою громадськості;
    встановлено, що у сучасних реаліях розвитку українського суспільства зростає потреба в державній політиці, ґрунтованій на органічному поєднанні влади та суспільства, індивідуалізму і колективізму, яка поглиблюватиме демократичні правила і норми соціального співжиття, забезпечуватиме умови для постійного соціального діалогу та участі громадськості в управлінні справами суспільства. Розв’язання таких завдань передбачає впровадження двосторонньої комунікації між владними структурами й суспільством, яка до певної міри є ідеальною” в тому сенсі, що PR тут стає механізмом взаємодії організації та середовища на засадах партнерства;
    аналіз соціальних практик комунікацій неурядових організацій з громадськістю дає можливість обґрунтувати зміну соціальної функції сучасної організації та функції професійних суб’єктів PR (PR-фахівців, -відділів, -агентств тощо, тобто тих, хто здійснює PR): по-перше, підвищується авторитет, збільшується ефективність діяльності організації; по-друге, професійні суб’єкти PR реально починають впливати на політику стратегічного менеджменту організації, відбувається перехід від дискретних, разових PR-акцій і кампаній до перманентного процесу комунікацій із громадськістю, до репутаційного менеджменту, вирішальними стають правові та етичні аспекти діяльності PR-фахівця;
    на основі емпіричної інформації було виявлено рівень розповсюдження моделей зв’язків із громадськістю на теренах України. Так, пропагандистсько-маніпулятивна” модель досить поширена на національному рівні; модель інформування” на регіональному та національному рівнях; модель двостороння асиметрична комунікація” на регіональному й місцевому рівнях; найбільш прогресивна модель двостороння симетрична комунікація” доволі поширена на місцевому рівні.
    Практична значущість одержаних результатів дослідження полягає в розширенні й поглибленні існуючих уявлень та оцінок щодо можливостей функціонування паблик рілейшнз як каталізатора демократичних перетворень, застосування моделей соціального діалогу влади та громадськості, представленої неурядовими організаціями, у процесах реформування сучасного українського суспільства. Основні теоретичні положення і висновки, практичне усвідомлення сучасних проблем трансформації соціальної взаємодії владних структур та громадськості можуть бути використані для концептуального з’ясування ролі і значення комунікацій із громадськістю в неурядових організаціях.
    Матеріали дисертації можуть бути використані як теоретичне обґрунтування розробки соціальних програм, враховані у діяльності неурядових організацій, мають вихід у практику соціального управління.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були представлені на науковій конференції Соціальна реклама в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку” (Київ, 2004).

    Публікації. Результати дисертації відображені у 3-х статтях у провідних наукових фахових виданнях та 1-х тезах доповідей.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    В результаті дослідження визначеної теми дисертації, реалізації поставлених цілей та завдань можна сформулювати наступні загальні висновки по досліджуваній темі.
    1. Новітня історія та соціальна практика країн з розвинутими демократичними інститутами та відносинами свідчить, що у них всезростаючу роль в ефективному регулюванні соціальних процесів життєдіяльності соціуму відіграє інституалізована система зв’язків між різними організаціями та суспільством паблик рілейшнз”. Ця система розглядається як ідеологія і технологія управління суспільними зв’язками, як особливий соціальний інститут їх регулювання, надання цивілізованих форм політичній, економічній та конкурентній боротьбі. Паблик рілейшнз” як двостороння інформаційно-комунікаційна система пов’язана із налагодженням та зміцненням нових форм зв’язків між різними суб’єктами публічного життя суспільства й цільовими групами громадськості, сприяє формуванню соціально-активної особистості громадянина, ціннісно-нормативної сфери соціокультурних пріоритетів та соціально бажаних орієнтирів поведінки населення. Також завдяки паблик рілейшнз” владні структури отримують різноманітну інформацію щодо стану суспільних настроїв, думок громадян відносно тих чи тих суспільних проблем, розв’язання яких потребує обопільного співробітництва влади й суспільства.
    2. Паблик рілейшнз як соціальний інститут громадянського суспільства є особливою формою соціальної організації, механізмом кристалізації та закріплення специфічних різновидів діяльності, пов’язаних із виконанням суспільно корисного завдання оптимізації взаємодії соціальних суб’єктів (індивідів, спільнот, організацій, соціальних інститутів) із їхньою зовнішньою та внутрішньою громадськістю. Оскільки цей інститут спрямований на обслуговування суспільної потреби, то він сприяє забезпеченню ефективного публічного дискурсу для всієї багатоманітності соціальних суб’єктів, які бажають примножити свій пабліцитний капітал легальними, конвенційними та легітимними засобами.
    3. Досвід демократичних країн свідчить, що громадянське суспільство неможливе без розвинутої мережі суспільних об’єднань громадян, що забезпечують участь широкої громадськості у процесі суспільного розвитку. Громадські об’єднання виконують функції посередника між державою та різними соціальними групами, захищаючи їх права та інтереси; вони перешкоджають монополізації державою політичної, економічної та інших сфер життя суспільства, забезпечують суспільний контроль за діяльністю держави та її структур. Через суспільні об’єднання громадськість доводить до влади свою думку щодо різних проблем суспільства соціальних, політичних, економічних, культурних та шляхів їх вирішення, завдяки чому з’являється можливість приймати адекватні, соціально орієнтовані та збалансовані управлінські рішення.
    Становлення громадянського суспільства в Україні, набуття ним реальних ресурсів та управлінських повноважень, які їм делегуються владою, вимагають у свою чергу самовизначення” держави. Державі необхідно за сучасних умов визначити своє місце в новій системі владних відносин, уточнити свою роль і нові функції, знайти соціальних партнерів, передовсім в особі неурядових організацій”, і з’ясувати форму взаємодії з ними.
    4. Особливо важливою є роль паблик рілейшнз” у діяльності неурядових організацій (НУО), демократична природа яких вимагає як максимальної відкритості, зваженості в їхній діяльності, так і активної участі цільових груп громадськості у спільному вирішенні нагальних соціальних проблем, розробці та апробації нових моделей взаємодії громадськості з владою.
    За таких умов ключовим моментом має стати думка про те, що зміцнення органу влади насамперед залежить від посилення переконаності представників громадськості щодо легітимності та ефективності діяльності цього органу. Тому важливою стає постійна підтримка обопільного потоку інформації, що уможливлює врахування громадської думки державним органом та їхнім керівником при коригуванні чи зміні курсу політики, якщо соціальне оточення відхиляє їхню стратегію або визнає її нелегітимною.
    Такий підхід ґрунтується на принципі, за яким громадськість, як правило, дозволяє впливати на себе лише в тому випадку, якщо державна структура готова вступити з нею в діалог (прямо чи опосередковано) задля досягнення узгодженості щодо принципів та корисності своєї діяльності.
    5. Специфіка діяльності PR-суб’єкта в неурядових організаціях полягає у виконанні таких завдань: 1) формулювання ключових цілей їх політики, спрямованої на задоволення потреб та інтересів людей; 2) інформування громадськості про роль і місце цих організацій у розвитку суспільства та держави; 3) функціонування зв’язків з громадськістю як епіцентру інноваційного розвитку неурядових організацій, формування й піднесення їхньої репутації як творчих, соціально відповідальних і корисних організацій. Зважаючи на ці завдання та зміст діяльності НУО, виокремлюються ключові питання, що мають постійно перебувати в центрі уваги їхніх PR-зусиль. Міра обґрунтованості виконання головних завдань виступає критерієм ефективності зв’язків із громадськістю, що здійснюються цими організаціями.
    6. Важливим чинником розвитку паблик рілейшнз в неурядових організаціях України є забезпечення конституційних прав, створення високоефективної нормативно-правової бази, впровадження новітніх інформаційних технологій, які б прискорили зміни принципів комунікаційної політики держави, сприяли перетворенню з комунікацій, зорієнтованих на відправника (тобто на забезпечення інтересів державних структур і управлінського апарату), на комунікації, зорієнтовані на зворотне спілкування з громадянами, політичними та іншими громадськими об’єднаннями.
    7. До методологічних засад дослідження феномену паблик рілейшнз слід віднести визначення загальної стратегії комунікації із громадськістю. Стратегія по суті відноситься до процесу управління взаємодією між організацією та зовнішнім соціальним середовищем і спрямована на досягнення найбільшої відповідності між ними, а відтак й ефективності її діяльності. Стратегічне планування у сфері паблик рілейшнз вимагає прийняття рішень щодо програмних цілей, виявлення ключових груп громадськості, визначення процедур вибору конкретної стратегії організацією для проведення PR-кампанії.
    8. У просторово-часовому континуумі взаємодії влади та неурядових організацій вирізняються дві тенденції зміцнення впливу цих організацій на соціальні процеси нашого суспільства, що призводить до їх соціального партнерства. Перша з них це підвищення спроможності НУО як провайдерів публічних комунікацій, де зв’язки із громадськістю стають механізмом взаємодії цих організацій та влади на принципах партнерства, широкого використання практики конструктивних діалогів, підписання угод, цивілізованого вирішення конфліктів. Друга тенденція полягає у новій інтерпретації ролі громадянського суспільства і у підвищенні розуміння владними структурами тої обставини, що соціальний простір сьогодні активно змінюється. Поступове елімінування традиції членства у суспільно-політичних організаціях, розпорошення соціального капіталу, зменшення інституційної та міжособистісної довіри є передумовами, що підвищують значення неурядових організацій, які сприяють соціальній стабільності, розвитку громадянської активності людини.
    9. У зв’язку з тим, що, на думку експертів, в Україні на загальнонаціональному рівні слабко розповсюджені найбільш прогресивні моделі двосторонньої асиметричної та симетричної комунікації в неурядових організаціях, то необхідний перехід до нового типу цивілізованих комунікацій НУО з владою та громадськістю. Це зумовлює потребу формування в структурах потужних організацій громадянського суспільства підрозділів з питань громадських зв’язків, а в інших організаціях фахівців-піарменів. Ключовою метою PR-діяльності організацій повинно стати чітке позиціонування себе та своєї ролі у суспільстві, нарощування свого соціально-корисного капіталу, доведення справами своєї соціальної значущості та необхідності.
    10. Дослідження засвідчило, що двостороння комунікація НУО із громадськістю має найбільше поширення на місцевому рівні. Місцеві органи влади, особливо органи місцевого самоврядування часто мають більше можливостей для трансформації ідей і пропозицій у конкретні справи, оскільки масштаби їхньої діяльності відносно невеликі. Тому місцеві органи влади та неурядові організації як соціальні партнери мають бути готові і здатні перетворювати ідеї та співпрацю із групами громадськості на нову політику, наближати її до потреб пересічної людини.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Ашервуд А. Азбука общения или Public relations библиотеки. М.: Либерия, 1995. 174 с.
    2. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну. М.: Прогресс-Традиция, 2000. 384 с.
    3. Блэк С. Введение в паблик рилейшнз. Ростов на Дону: Фенікс, 1998. 320 с.
    4. Блэк С. Паблик рилейшнз: Что это такое? М.: Новости совместно с сов.-австр. Предприятием АСЭС-Москва, 1990. 239 с.
    5. Бодуан Жан-Пьер. Управление имиджем компании. Паблик рилейшнз: предмет и мастерство. М.: ИНФРА-М, 2001. 233 с.
    6. Боренько Я. Плюралізм як основна риса американської системи груп інтересу // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2002. Вип. 4. С 37-45.
    7. Валовая М. Давайте говорить прозой // Советник. 1997. №12. С. 24-32.
    8. Вебер А.Б. Устойчивое развитие как социальная проблема (глобальный контекст и российская ситуация). М.: Институт социологии РАН, 1999. 122 с.
    9. Виноградов В.Д., Головин Н.А. Политическая социология. СПб.: Санкт-Петербург. Ун-т, 1997. 327 с.
    10. Вісник центру. Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. 3 листопада 2003 р. Число 206. 123 с.
    11. Гавра Д.П. Общественное мнение как социологическая категория и социальный институт. СПб: Прайм-Еврознак, 1995. 420 с.
    12. Гидденс Э. Социология”. М.: Эдиториал УРСС, 1999. 704 с.
    13. Гидденс Э. Судьбы, риск и безопасность // Теория и история экономических и социальных институтов и систем. Thesis. M.: Начала пресс, 1994. Т. 2, Вып. 5. С. 107-134.
    14. Голенкова З.Т. Альтернативы и перспективы развития гражданского общества в России // Гражданское общество: теория, история, современность / Отв. ред. З.Т. Голенкова. М.: Институт социологии РАН, 1999. С. 56-58.
    15. Голіченко О. Механізми впливу недержавних організацій на державні структури. http//www.spa.ukma.ua/article.php?story.
    16. Громадська думка: теоретичні та методичні проблеми дослідження / За ред.. В.Л. Оссовського. К.: Стилос, 2001. 168 с.
    17. Громадянське суспільство в Україні. Аналітичний звіт за результатами загальнонаціонального опитування недержавних організацій України. К.: Видавничий дім Козаки”, 2003. 64 с.
    18. Громов И.А., Мацкевич А.Ю., Семенов В.А. Западная теоретическая социология. СПб.: Ольга, 1996. 236 с.
    19. Грушин Б.А. Мнения о мире и мир мнений. Проблемы методологии исследования общественного мнения. М.: Политиздат, 1967. 400 с.
    20. Добреньков В.И., Кравченко А.И. Методы социологического исследования: Учебник. М.: ИНФРА-М, 2004. 768 с.
    21. Завершинский К.Ф. Когнитивные основания политической культуры: опыт методологической рефлексии // Полис. 2000. №3. С. 21-28.
    22. Закон України Про інформацію” № 2657XII від 2 жовтня 1992 року Ст.10 Основні чинні кодекси і закони України” К., 2003. 348 с.
    23. Закон України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” №539/97-ВР від 23 вересня 1997 року Ст. 6 // Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: станом на 1 січня 2001 року / Упоряд. С.Е.Демський; За ред. С.П.Павлюк К.: Юрінком Інтер, 2001. 688 с.
    24. Зернецька О. Роль поставлених подій” у міжнародній комунікації // Людина і політика. 2000. № 2. С. 62-64.
    25. Зуев К.Н. Информационная общественность и перспективы открытого общества в России // На пути к открытому обществу. Идеи Карла Поппера и современная Россия / Отв. ред. А.Н. Чумаков. М.: Весь Мир, 1998. 352 с.
    26. Ібрагімова І. Організація системи зв’язків з громадськістю в Україні. Фактори впливу. Програма ПРООН Належне управління за участю громадян: розбудова в Україні всеохоплюючого та прозорого процесу створення політики ” // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. Вип.4. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. 419 с.
    27. Інтернет та громадський сектор України: дослідження, аналіз, висновки та рекомендації. К., 2003. 144 с.
    28. Катлип С., Сентер А., Брум Т. Паблик рилейшнз. Теория и практика. Пер. с англ. М.: Вильямс, 2000. 624с.
    29. Китчен Ф. Паблик рилейшнз: принципы и практика: Учебное пособие для вузов. М.: ЮНИТИ Дана, 2004. 454 с.
    30. Комаров М.С. О понятии социального института // Введение в социологию. М.: Наука, 1994. 237 с.
    31. Комарова В.А. Социальная сущность рисковой коммуникации // Риск: социологический анализ, коммуникация, региональное управление. М.: Институт социологии РАН, 2004. С. 73-86.
    32. Кондратьев Э.В., Абрамов Р.Н. Связи с общественностью: Учебное пособие для высшей школы. М.: Академический Проект, 2003. 416 с.
    33. Конецкая В.П. Социология коммуникации. Учебник. М.: Международный университет бизнеса и управления, 1997. 304 с.
    34. Коник Д. Соціальна реклама в організаціях третього сектора // Соціальна реклама в Україні: Матеріали конференції. К.: ПЦ Фоліант”, 2004. С. 77-81.
    35. Коник Д.Л. Комунікаційні моделі оптимізації соціальних ризиків (PR-технології) // Чорнобиль і соціум. Вип., 10. К.: ПЦ Фоліант”, 2004. С. 95-108.
    36. Коник Д.Л. Концептуальні засади формування та функціонування інституту соціальної реклами в організаціях третього сектора // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. Вип., 47. К.: Український центр духовної культури, 2005. С. 213-224.
    37. Коник Д.Л. Третій сектор та соціальні практики // Вісник Академії праці та соціальних відносин. Науково-практичний збірник. 2005. № 4 (32). С. 38-45.
    38. Конституція України // Відомості Верховної Ради. 1996. №30. 141с.
    39. Королько В. Система паблик рілейшнз як чинник становлення громадянського суспільства // Суспільна трансформація: концептуалізація, тенденції, український досвід / За ред. В.В Танчера, В.П Степаненка К.: Інститут соціології НАН України, 2004. С.121-171.
    40. Королько В.Г. Паблик рілейшнз. Наукові основи, методика, практика. Підручник, 2-е вид. доп. К.: Видавничий дім Скарби”, 2001. 400 с.
    41. Корпоративна благодійність в Україні. Звіт про результати дослідження. К.: Творчий центр Каунтерпарт, 2005. 48с.
    42. Краткий словарь по социологии М.: Политиздат, 1989. 479 с.
    43. Лебедева Т. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режиссура. М.: МГУ, 1999. 352 c.
    44. Лойко Л.І. Громадські організації етнічних меншин України: природа, легітимність, діяльність: Монографія. К.: ПЦ Фоліант”, 2005. 634 с.
    45. Ляшенко Т. Соціальне партнерство як інститут громадянського суспільства // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. Вип.4. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. 419 с.
    46. Макаревич Э. Общественные связи. М.: ТВ-Пресс Агентство Граф Илья Толстой”, 1998. 360 с.
    47. Макнотен Ф., Урри Д. Социология природы // Теория общества. Сборник. М.: Канон-пресс-Ц, 1999. С. 261-291.
    48. Масленников Е.В. Экспертное знание: Интергральный подход и его приложение в социлогическом исследовании. М.: Наука, 2001. 228 с.
    49. Миндра Л.В. Недержавні некомерційні організації України і Польщі як чинник демократичного суспільства // Україна і Польща в XX столітті: проблеми і перспективи взаємовідносин. Зб. наук. праць. Київ Краків: НПУ ім. Драгоманова, 2002. С. 289-291.
    50. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз. Теория и практика. К.: ВИРА Р, 1999. 375 с.
    51. Нагірний В. Російська етнічна група України: форми політичної організації // Наукові записки: Збірник. Вип.. 15. К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, 2001. С.221 228.
    52. Нулльмайер Ф., Рашке Й. Социальное движение // Общественные науки за рубежом. Сер. 4. Государство и право. 1990. №6. С. 14 20.
    53. Ольшанский Д.В. Политический PR. СПб.: Питер, 2003. 540 с.
    54. Ольшевский А.С. Антикризисный PR и консалтинг. СПб.: Питер, 2003. 432 с.
    55. Основи створення неурядової організації та управління нею. К.: ТЦ Каунтерпарт”, 1997. 40 с.
    56. Полторак В.А. Социология общественного мнения: Учебное пособие. Киев-Днепропетровск: Центр СОЦИОПОЛИС” Издательство АртПресс”, 2000. 264 с.
    57. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением. М.: Центр, 1998. 349 c.
    58. PR сегодня: новые подходы, исследования, международная практика. М.: Консалтинговая группа ИМИДЖ-Контакт”: ИНФРА-М, 2002. 493 с.
    59. Правова база діяльності громадських організацій в Україні: Матеріали до дискусії та практичного використання. К.: Ін-т демократії імені Пилипа Орлика, 1997. 126 с.
    60. Пызин В. Разберемся в чувствах власти // Советник. 1997. №5. С. 7-10.
    61. Расторгуев С.П. Философия информационной войны. М.: Московский психолого-социальный институт, 2003. 468 с.
    62. Ренн О. Три десятилетия исследования риска: достижения и новые горизонты // Вопросы анализа риска. 1999. Т. 1. №1. С. 93-102.
    63. Ручка А.А. Исследовательские приоритеты украинской социологии // Проблеми розвитку соціології на сучасному етапі (теоретичні та методичні питання). Київ: Інститут соціології НАН України, 1994. С. 9-15.
    64. Связи с общественностью в политике и государственном управлении. М.: РАГС, 2001. 520 с.
    65. Седов Л.А. Парсонс Талкотт // Современная западная социология: Словарь. М.: Политиздат, 1990. 432 с.
    66. Синяева И.М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 414 с.
    67. Слісаренко І.Ю. Паблик рілейшнз у системі комунікації та управління: Навч.посіб. К.: МАУП, 2001. 104 с.
    68. Смелзер Н. Социология: пер. с англ. М.: Феникс, 1994. 688 с.
    69. Социология. М.: Мысль, 1990. 446 с.
    70. Співробітництво держави та громадськості з питань протидії торгівлі людьми: Зб.наук.пр. КиївХарків: Нац. ун-т. внутр. справ, 2004. 295 с.
    71. Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України 2002-2004. К.: Творчий центр Каунтерпарт, 2005. 144 с.
    72. Стегній О.Г. Екологічний рух в Україні: соціологічний аналіз. К.: Вид.дім. КМ Академія”, 2001. 243 с.
    73. Стегній О.Г. Інституціоналізація екологічних інтересів у суспільстві соціогенних ризиків. К.: Інститут соціології НАН України, 2002. 380 с.
    74. Стегній О.Г. Неурядові екологічні організації України: сучасний стан і перспективи розвитку (за результатами національного соціологічного дослідження). К.: Наукова думка, 1996. 110 с.
    75. Стратегія і тактика комунікацій з громадськістю для організацій третього сектора: методичний посібник / За ред. В.Г. Королька. К.: ІС НАНУ, 2003. 216 с.
    76. Структура громадської участі в Україні. Збірник аналітичних матеріалів / за ред. М.Лациби, Н.Ходько. К.: Укр. незалежн. центр політ. дослідж., 2003. 96 с.
    77. Судьба гласности. Материалы международной научно-практической конференции. http://www.gdf/ru/books/Fate/content.shtml
    78. Тарашвили Е. Связи с общественностью в государственных структурах. http://www.pressclub.host.ru/PR.Lib/Tarashvili.htm.
    79. Тихомирова Є.Б. PR-формування відкритого суспільства: Монографія. К.: Наша культура і наука, 2003. 198 с.
    80. Тихомирова Є.Б. Паблик рілейшнз у глобалізованому світі: Монографія. К.: Наша культура і наука, 2004. 489 с.
    81. Тульчинский Г.Л. PR-фирмы: технология и эфективность. СПб: Алетейя, 2001. 293 с.
    82. Українська політична нація: Ґенеза, стан, перспективи. В.С. Крисаченко, М.Т.Степіко, О.С. Власюк та ін.; В.С. Крисаченко (ред.) К.: НІСД, 2003. С. 631.
    83. Цит. за: Boiry Ph. L’enterprise humaniste. Paris, 1998. P.101.
    84. Цит. за: Пазенок В.С. Демократія і людина. Теорія і українська дійсність // Політика і час. 2003. №2.; Див. також: http://www/pltimes.uct.kiev.ua/ua20032/pazenok2.htm.
    85. Чумиков А.Н. Связи с общественностью: Учеб.пособие: 2-е изд. испр. и доп. М.: Дело, 2001. 296 с.
    86. Шамхалов Ф. Теория государственного управления. М.: ЗАО Экономика”, 2002. 638 с.
    87. Шиляева М. Как превратить семинар в событие // Советник. 2000. № 9. С. 56-59.
    88. Шишкина М.А. Паблик рилейшнз в системе социального управления. СПб.: С.-Петерб. ун-т, 1999. 444с.
    89. Яковлев И.П. Паблик рилейшнз в организациях. СПб.: С.-Петерб. ун-т, 1995. 148 с.
    90. Alderman G. Pressure groups and government in Great Britain. London and New York: Longman, 1984. P. 1-18.
    91. Almond G. Political development. Essays in heuristic theory. Boston: Little, Brown and company, 1970. 331 р.
    92. Black S., Bryant J. Introduction to media communication. Madison: Brown and Benchmark, 1995. P. 466 467.
    93. Budd John F. When Less is More: Public Relations’ Paradox of Growth”: Speech by the 1989 Vern C. Schanz Distinguished Lecturer. Ball State University, Muncie, Indiana, 1989. P.31.
    94. Cheney G., Dionisopoulis G.N. Public Relation? No, Relations with Public: Arhetorical-organizational Approach to Contemporary Corporate Communication // Public Relations Theory / Ed. by C.H.Botan, V.Hazleton., Ir.Hillsdale, N.J., 1989. P.135-158.
    95. Cormerais F., Milon A. La communication ouverte. Paris, 1994. P.99.
    96. Downs A. Up and Down with Ecology the Issue attention Cycle” //Public Interest. 1972/ №28. P.38-50.
    97. Gandy O.H. In Beyond Agenda Selling: Information Subsidies and Public Policy. Norwood, 1982.
    98. Green P.S. Winning PR Tactics. L.: Academic Press, 1994. P. 27.
    99. Grunig J. What Kind of Public Relations do You Practice? New Theory of Public Relations Present Tour Models // Pr. Reporter: Purview. 1984. April 9. Vol. 27. P.1-23.
    100. Grunig James E. with David M. Dozier (Ed.) Excellence in Public Relations and Communication Management. N.J., 1992. P. 127.
    101. Habermas J. The Theory of Communicative Action. L., 1984. 420 p.
    102. Maсnamara Jim R. Presentation diversity in PR: An international perspective on priority issues in public relations” // IPRA. World congress, Cairo, 14 November, 2002. http:www.ipranet.org.
    103. Nonprofit Organizations in a Market Economy / Ed. by D.Hammack, D.Young. San-Francisko: Bass, 1993. 315 р.
    104. Olasky M.N. Corporate Public relations: A New Historical Perspective. N.Y., 1987. 248 р.
    105. Parsons T. The Social System. New-York, 1951. 237 р.
    106. Public relations evaluation: professional accountability // IPRA, Gold Paper. 1994. № 11. http: www.opranet.org.
    107. Rakow L.F. From the Feminization of Public Relations to the Promise of Feminism // Beyond the Velvet Ghetto / Ed. by E.L.Toth, C.O. Cline. San-Francisco, 1989. Р. 65-76.
    108. Smilowitz M., Pearson R. Traditional, Enlightened and Interpretive Perspectives on Corporate Annual Giving // Public Relations Theory / Ed. By C.H.Botan, V.T.Hazleton, Ir.Hillsdale. N.J., 1989. P. 83-98.
    109. Stirton L., Lodge M. Transparency mechanism: building publiceness into public services // Journal of law and society, 2001, vol. 28, № 4. P. 473-485.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)