Конструктивні та деструктивні функції гендерних стереотипів : Конструктивные и деструктивные функции гендерных стереотипов

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Вілкова Олена Юріївна

УДК 316.647.8

Конструктивні та деструктивні функції гендерних стереотипів

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
Лукашевич Микола Павлович д.філос.н., професор

Київ 2005

ЗМІСТ
ВСТУП...............................................................................3
1. Теоретичні витоки дослідження гендерних стереотипів ............13
1.1.Основні теоретичні засади дослідження гендерних стереотипів .13
1.1.1. Зародження традицій мізогінії та фалогецентризму в межах протосоціології............................................................................................13
1.1.2. Обґрунтування патріархатних відносин в соціальних вченнях середньовіччя..............................................................................................25
1.1.3. Лібералізація поглядів на гендерну проблематику в соціальних дослідженнях нового часу..........................................................................29
1.1.4. Перший феміністській проект в історії соціальних наук................38
1.2. Дослідження гендерних стереотипів в академічній соціології ......42
1.2.1. Нова концепція жіночого у філософії романтизму.........................42
1.2.2. Розвиток досліджень гендерних стереотипів кінця ХІХ середини ХХ ст.............................................................................................................44
1.3. Гендерна проблематика у новітній філософії та соціології..............48
1.4.Пізнавальний потенціал категоріального апарату гендерного підходу....................................................................................................... 56
Висновки до першого розділу................................................73

2.Виникнення та функціонування гендерних стереотипів в сучасному суспільстві....................................................................................................80
2.1. Соціальне явище гендерного стереотипу: процес формування та наслідки відтворення..................................................................................80
2.2. Конструктивні та деструктивні вияви функцій гендерних стереотипів................................................................................................114
Висновки до другого розділу....................................................................161

3.Шляхи оптимізації втілення гендерної політики в сучасному українському суспільстві на підставі врахування конструктивних та деструктивних функцій гендерних стереотипів......................................166
3.1. Фактори впливу на формування гендерної політики в Україні........................................................................................................166
3.2. Механізми забезпечення гендерно чутливої системи управління................................................................................................195
Висновки до третього розділу .................................................................205

ВИСНОВКИ................................................................................................209
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................220

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасне українське суспільство, обираючи за стратегією розвитку демократію, так чи інакше, стикається із питаннями пов’язаними із гармонізацією взаємовідносин статей. Здається, вже нікого не потрібно переконувати в тому, що жінка та чоловік повинні мати рівні права на всіх рівнях соціальному, громадянському, сімейному, тощо.
І дійсно, Україна прийняла та ратифікувала основні міжнародні закони, декларації та угоди щодо прав жінок. Але досвід десятирічного існування держави, свідчить, що задеклароване та реальне становище досить різняться. Справа полягає навіть не в тому, що затверджені законодавством норми не виконуються, скоріше за все, причини мають більш глибиннийкультурний характер. Мова йде про наслідки існування в свідомості ряду гендерних стереотипів, які набули інтеріорізованого характеру та перетворилися на поведінкові реакції в певних повсякденних ситуаціях.
Аналізуючи трансформаційні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві загалом та їхній вплив на його гендерну картину, варто зазначити, що гендерну картину сучасного суспільства важко визначити як однорідну та чітко структуровану, вона характеризується взаємодією полярних гендерних стереотипів появу і функціонування яких спричинили економічні, політичні, культурні зміни у суспільствах, що трансформуються. Відповідно, характер функцій цих гендерних стереотипів не завжди можна однозначно визначити як конструктивний чи деструктивний, оскільки їхні вияви можуть бути як позитивними, так і негативними за своїми наслідками для суспільства в цілому та його членів, зокрема.
Огляд літератури за темою дає підстави стверджувати, що існуючий стан розробки теми характеру функцій гендерних стереотипів не відповідає рівню соціальної значущості цього соціального явища. Оскільки, сучасна гендерна картина, виявляє як конструктивний, так і деструктивний характер функцій гендерних стереотипів сьогодення, то необхідним стає пошук стратегій оптимізації цього характеру у відповідності до адекватного сприйняття нової реальності та потребі у нових способах розуміння суб’єктів цієї реальності.
Враховуючи соціальні протиріччя породжені неадекватною оцінкою характеру функцій гендерних стереотипів можна зробити висновок про існування наукової проблеми: в умовах модернізації українського суспільства, необхідності ефективного управління соціальними процесами, виявилось, що накопичений досвід та теоретична розробка питання характеру функцій гендерних стереотипів і його впливу на сучасне суспільство є недостатніми, а це утруднює розробку теорії ефективного управління суспільством.
За такої аргументації запропоноване дисертаційне дослідження є соціально значущим та науково доцільним.
Ступінь наукового опрацювання теми. Гендерна тематика у вітчизняній соціології є відносно новою, а погляд авторки на гендерну проблематику через визначення, як конструктивних, так і деструктивних функцій гендерних стереотипів відповідає світовим тенденціям розвитку гендерного підходу, як соціально коректної теорії, що має за мету дослідження і фемінних, і маскулінних тенденцій розвитку, в поєднанні з теоретичними засадами гендерної соціології.
Саме феміністські дослідження передували сучасним гендерним дослідженням. Гендерні стереотипи розглянуті представниками феміністського підходу: по-перше, як причина ієрархії статей у суспільстві, по-друге, як результат поділу влади за статтю, по-третє, як явище, не пов’язане з владною структурою, а лише з сексуальністю та психологічними особливостями жінок.
В межах дослідження гендерної нерівності, в західній соціології здійснено осягнення соціальної нерівності як відхилення від ідеалу соціального розвитку, яке узгоджується із напрямом соціології, що розглядає культурні зміни як такі, що відіграють визначальну роль в соціальному житті, а культуру як фактор соціальної стратифікації. Аналіз механізмів і форм гендерної соціальної нерівності, однією з причин якої є саме гендерні стереотипи, базується на соціологічних теоріях стратифікації в традиціях, які ведуть свій початок від К. Маркса, М. Вебера та П. Сорокіна. У розвитку ідей Т. Парсонса у Р. Мертона соціальна структура являє собою схему розподілу ролей, статусів та їх послідовності; згідно Р. Дарендорфу, статуси, ранжування та саморанжування визначають соціальну страту. Д. Рейссман використовує стратифікаційний аналіз, звертаючись до понять статусної групи, соціальної дистанції, влади, доступу до цінностей, розвиваючи класичні ідеї П. Сорокіна.
Соціологічний контекст дослідження мужності і жіночості та їх співвідношення притаманний роботам К. Маркса та Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля та Т. Парсонса, Ю. Хабермаса та П. Бурдьє, Е. Гіденса та Н. Лукмана, Г. Гарфінкеля та І. Гофмана.
Характерно, що в межах класичної та посткласичної соціології приблизно до середини 70-х років ХХ ст. терміни гендер” та гендерні відносини” практично не вживались, а гендерна сфера соціальної реальності проаналізована в термінах відносин між статями. Але, обговорюючи відносини між статями, соціологи нерідко виходили за межі професійного канону, а розуміння статі в кінцевому підсумку зводилось до постулату про базову біологічну дихотомію між чоловіком та жінкою. Таку позицію прийнято називати біологічним детермінізмом чи есенціалізмом на позиціях якого стояла більшість представників класичної соціології.
Визначальним був внесок у розуміння відносин між статями Т. Парсонса. Його підхід став парадигмальним, отримавши назву статево-рольового. Згідно нього, жінка виконує експресивну роль в соціальній системі, а чоловік інструментальну. В соціології і до теперішнього часу використовуються поняття чоловічої та жіночої ролі.
Гендерний підхід виникає в соціології в 70-і роки ХХ ст.. Цей підхід формувався як опозиція дослідженням, що базуються на визначені поняття стать, як ключового. Гендерний підхід в соціології - це аналіз відносин влади, організованих на основі культурно-символічного визначення статі. Гендерний підхід на Заході розроблявся в 70-і роки як когнітивна практика жіночого руху другої хвилі та як критика соціальної теорії. При цьому основне русло соціології піддане критиці як відтворене із рефлексії досвіду публічної сфери, де домінував чоловічий досвід на протязі всього періоду модернізації.
У вітчизняній соціології тема соціального явища гендерного стереотипу, його функцій та дії в системі соціальних зв’язків в суспільстві є не достатньо розробленою та потребує подальшого опрацювання та конституціонування у окремий напрям досліджень з гендерної тематики.
На початку 90-х років ХХ ст.. гендерний підхід починає розвиватися і в країнах СНД, зокрема в Росії та на Украаїні: розробляється тематика гендерного аналізу різних аспектів інтелектуальної та соціальної діяльності (В.Успенская, В.Тимохін, А.Тьомкіна, А. Посадська, Н.Римашевська, Г.Сілласте, Є.Здравомислова). У більшості робіт і російських, і українських дослідників розглядаються окремі аспекти становища жінки у суспільстві, такі як: сучасний стан жіночої зайнятості та інтеграції жінок в систему ринкових відносин (роботи Л. Ржаніценої, Г.Сілласте, Т. Мельник, Є.Бузницька); тенденції зміни соціального статусу жінки в сучасному суспільстві та її участь в політиці (Г.Сілласте, Є.Здравомислова, Н.Лавріненко, О.Іващенко, В.Зленко, Є.Бузницька), процеси самоідентифікації в гендерному аспекті та питання соціокультурного потенціалу жінок проаналізовані в роботах Є.Авраамова, Н.Захарова, С.Балабанова, Л.Бондаренко, Т.Клименковой, Є.Ярської-Смирнової, С.Павличко, В.Агеєвоїї, Н.Чухим.
Оскільки характеристики функцій гендерних стереотипів не достатньо досліджена у вітчизняній соціології тема, то необхідним було звернення до робіт не лише соціологічних але й соціально-психологічних, які присвячені аналізу такого психологічного та соціального явища як стереотип. А саме аналіз робіт В. Агєєва, Л.Бондаренко, Т.Віноградової, І.Грошева, О.Коврікової, А.Мєрєнкова.
Отже, на початок ХХІ ст. накопичилась значна база теоретичного матеріалу з гендерної тематики, що дозволяє розробляти нові напрями гендерних досліджень у відповідності із назрілими соціальними та науковими запитами.
В той же час тема даної дисертації ще не представлена в тематиці досліджень вітчизняної соціології: мало дослідженим залишається соціальне явище гендерного стереотипу, характер його функцій та вплив на суспільство, що трансформується.
Теоретико-методологічними засадами дослідження на загальносоціологічному рівні аналізу суспільства виступає об’єднуюча парадигма в соціології, яка отримала назву структурно-конструктивістського підходу та прибічниками якого є П.Бурдьє та Е.Гіденс. Об’єднуюча парадигма пропонує варіант вирішення завдання співвіднесення рівнів та структур дій із полемікою символічного інтеракціонізму та етнометодології, з одного боку, структуралізму та функціоналізму, з іншого. Що при визначенні характеру гендерних стереотипів дозволяє визначати характер вияву гендерного стереотипу в залежності від конкретно-історичних умов, враховуючи його вплив як на мікро, так і на макрорівні.
Спробу концептуалізувати гендерні відносини в межах об’єднуючої парадигми робить Р.Конелл. Організація гендерних відносин розглядається ним як процес взаємодії агента та соціальних структур, де структура складається історично, а способи конструювання гендера різноманітні та відображають панування різних соціальних інтересів. Аналіз соціальних практик дозволяє досліджувати яким чином через соціальні взаємодії на мікрорівні здійснюється конструювання гендерних соціальних відносин. Аналіз структур дає можливість досліджувати обмеження макрорівня, які є умовами здійснення практик носіями різних гендерних стереотипів.
Мета дослідження створити науково обґрунтовану модель характеру функцій гендерного стереотипу у його конструктивному та деструктивному вияві.
Завдання:
1. Окреслити основні соціологічні категорії гендерного підходу та уточнити теоретичні витоки дослідження гендерного стереотипу.
2. Дослідити сутність соціального явища гендерного стереотипу та механізми його формування.
3. Визначити характер функцій гендерного стереотипу, критерії визначення їх конструктивних та деструктивних виявів.
4. Виявити наслідки впливу явища гендерного стереотипу на формування гендерної політики в Україні.
5. Визначити шляхи оптимізації втілення гендерної політики в сучасному українському суспільстві на підставі врахування конструктивних та деструктивних функцій гендерних стереотипів. Об’єктом дослідження виступають гендерні стереотипи.
Предметом є характеристики функцій гендерних стереотипів.
Основними методами дослідження є системний підхід, критичний і міждисциплінарний підхід до досліджуваної проблеми, конкретно-історичний метод, метод аналізу та синтезу, аналіз документів та соціальної статистики.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:
- Уточнено, доповнено, і систематизовано теоретичні витоки соціологічного дослідження явища гендерного стереотипу. На відміну від попередніх досліджень, за рахунок визначення витоків вивчення гендерних стереотипів ще у міфологічному знанні, з’ясований вплив протосоціологічної думки на подальший розвиток соціології за даною тематикою.
- Знайшло подальшого розвитку визначення соціального механізму виникнення та функціонування гендерного стереотипу, з використанням аналізу механізму формування стереотипу соціального. Доведено, що гендерний стереотип виникає у первісному суспільстві, як наслідок реалізації потреби забезпечення відтворення популяції. Гендерні ролі та функції в первісному суспільстві закріплюються через фізіологічні особливості статей (фізичну силу чоловіків та здатність жінок до дітонародження) внаслідок чого сферою діяльності чоловічого гендеру стає публічна сфера” активне перетворення природи, сферою жіночого гендеру приватна: народження та виховання дітей. Такі гендерні стереотипи перетворюються на культурні норми та приписи, закріплюючись у соціальному досвіді, розподілі гендерних ролей, що забезпечує безперервне відтворення популяції. Із ускладненням суспільства відбувається статусна оцінка видів діяльності, відповідно гендерні ролі чоловіків та жінок, закріплені попереднім досвідом та моральними законами, набувають різного статусного забарвлення. Така аргументація дозволяє подати визначення гендерного стереотипу, що є відмінним від досі існуючих, які можна поєднати в наступному формулюванні гендерні стереотипи набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб, гендерні стереотипи закріплюють існуючі гендерні розбіжності і стають перепоною до змін стну справ у сфері гендерних відносин.
Отже, гендерний стереотип визначено нами, як соціальне явище, що має об’єктивну природу виникнення, є нейтральним за своїм характером, а конкретного змісту набуває в залежності від привалюючих соціальних норм, цінностей та суспільних запитів і через відповідність чи невідповідність ним та наслідки впливу на носіїв гендерних стереотипів може змінювати характер своїх функцій в межах від конструктивного до деструктивного.
- Систематизовано критерії вияву гендерного стереотипу як конструктивного чи деструктивного. Доведено, що такими критеріями можуть бути: роль гендерного стереотипу як стабілізатора чи дестабілізатора існування людської спільноти та її відтворення; наслідки існування гендерного стереотипу для передачі суспільного досвіду та гендерної культури, що може мати як позитивне, так і негативне забарвлення; вплив гендерного стереотипу на можливість розвитку та саморозвитку особистості; роль гендерного стереотипу при оціночній ідентифікації представника іншого гендеру.
- Вперше визначено характер функцій конкретних гендерних стереотипів через порівняльний аналіз змісту гендерних стереотипів трьох історикоформуючих періодів (дореволюційні часи, радянський період та пострадянський) та характеру їх виявів. Доведено, що конструктивний, деструктивний чи нейтральний характер регулятивної, стратифікаційної, соціалізаційної, трансляційної, комунікативної функцій гендерного стереотипу визначається його відповідністю стратегіям соціальної політики держави на даний історичний період та характером наслідків конкретних гендерних стереотипів для суб’єктів гендерної культури суспільства.
- Доопрацьовані шляхи оптимізації втілення гендерної політики в сучасному українському суспільстві. Оптимізацію варто здійснювати через впровадження гендерно чутливої системи управління, механізм реалізації якої полягає в наступному: гендерний аналіз; визначення якою саме є гендерна політика України: гендерно нейтральна політика чи гендерно перетворювальна; визначення основних понять гендерної політики (гендерна демократія, гендерна рівність, гендерна дискримінація, гендерна стратегія, гендерна культура тощо); визначення внутрішньо спрямованих заходів в сфері економіки з врахуванням положень гендерної політики; важливим аспектом успішної реалізації державної стратегії гендерного перетворення є його правове забезпечення; ще одним важливим механізмом, що сприяє утвердженню стандартів гендерної справедливості на національному рівні є ратифікація та імплементація документів міжнародного характеру в національне законодавство; основою реалізації принципів гендерночутливої політики є освіта як пересічного громадянина держави, так і державних службовців всіх рівнів. Доцільність цих заходів доведена в роботі.
Отже, всі завдання дисертаційного дослідження виконано, його мета досягнута, що свідчить про його завершеність.

Основні положення дисертаційної роботи висвітлено в публікаціях у фахових виданнях з соціології (5 публікацій).

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою і основними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Соціальне явище гендерного стереотипу в дисертаційній роботі розглядається в категоріях гендерного підходу, пізнавальний потенціал якого дозволяє найадекватніше та найповніше розкрити зміст функцій гендерних стереотипів.
Термін гендерний підхід” виникає в соціології в 70-ті роки. Він формується як опозиція дослідженням відносин між статями. Під гендерним підходом в соціології розуміється аналіз соціальних гендерних відносин, організованих на основі культурно-символічного визначення статі. Культурно-символічне визначення статі це комплексна характеристика статусу, яка виникає на перетині багатьох ознак індивіда і/чи групи. Гендер стає багаторівневою категорією соціального аналізу, що використовується при аналізі ідентичності, міжособистісних відносин, системному та структурному рівнях.
Гендерні стереотипи це набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища чоловіків та жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб.
Стереотипні поняття, оцінки, категорії, закріплені у громадській свідомості, являють собою відображення загальних, повторюваних рис, явищ оточуючої дійсності. Формуючись в процесі постійного врівноваження соціального організму із середовищем, стереотипи являють собою основу людської поведінки стабільну за формою та динамічну за змістом.
Гендерні стереотипи спочатку з’являються як результат стихійного або свідомого пошуку людьми тих способів взаємодії із природою та собі подібними, які забезпечують відтворення досягнутого. Той варіант дії, який забезпечує прийнятний результат, затверджується його повторенням у вигляді правила. Поява правил у взаємовідносинах статі означає формування та включення в процес регулювання колективної діяльності схем, взірців поведінки. Вимога неухильного їх дотримання з боку відповідних суб’єктів, в якості яких в даному випадку виступають жінки та чоловіки, забезпечує виникнення групового гендерного стереотипу як соціального явища. Потім він набуває природно-об’єктивного статусу та відтворюється від покоління до покоління як форма організації сумісної діяльності двох гендерів.
Правило, перетворюючись на норму, стає ще більш жорстким, чітко визначеним, та таким, що відтворюється громадською свідомістю, а з часом і структурними елементами управління суспільством, стереотипом життєдіяльності маси людей. При цьому кожен індивід розглядається оточуючими тією мірою належним до суспільства, в якій він засвоїв схеми колективного життя. Ці стереотипи мають високий рівень забов’язаності, частіше за все попри індивідуальні уявлення про те, в який спосіб бажано здійснювати взаємодію. За таких умов соціальні суб’єкти не наділені здатністю відходити від стереотипів як форм взаємодії із оточуючим світом, оскільки те культурне середовище, в якому вони існують є досить стійким, а, відповідно, потребує стабільних схем дії, а лише створюють відмінні за змістом, системі виникнення та зміни стереотипи життєдіяльності.
Таке тлумачення гендерного стереотипу ще раз доводить необхідність розглядати його як в деструктивному, так і конструктивному вияві його функційних характеристик.
Теоретичні засади вивчення гендерних стереотипів починали формуватися у межах філософської науки, питання статі цікавили мислителів з прадавніх часів, оскільки чоловік та жінка належали до однієї з бінарних опозицій при інтерпретації оточуючого середовища.
В процесі визначення теоретичних витоків дослідження соціального явища гендерного стереотипу, авторка доходить висновку, що саме в період протосоціології, починаючи із міфології, закладаються перший гендерний розподіл ролей та статусів.
На протязі історії філософської, а пізніше соціологічної наукової думки, змінюється конкретно-історичний зміст гендерних стереотипів, а відповідно і його тлумачення науковцями.
Зокрема, соціальні вчення раннього періоду становлення протосоціологічного знання закладають основи для розуміння жіночого та чоловічого простору, як протилежних. При цьому жіноче та чоловіче начала в філософській традиції цього періоду наділяються різними соціальними характеристиками і відповідно різними статусними позиціями, що сприяє впровадженню в наукову свідомість гендерно стратифікованих ідей та патріархатних стереотипів.
Епоху Просвітництва та її представників можна назвати передвісниками лібералізації гендерностереотипної наукової свідомості, оскільки в протосоціологічних вченнях просвітників стають помітними ідеї, які отримали розвиток в період класичної соціології та стали поштовхом для перших феміністичних проектів.
Щодо досліджень гендерних стереотипів кінця ХІХ середини ХХ ст.., періоду активного розвитку академічної соціології,то варто зазначити, що саме в цей час були закладені теоретичні засади наукового вивчення феномену гендерного стереотипу. Свій внесок на даному етапі роблять такі вчені, як Е.Дюргейм, К. Маркс, Г. Зіммель, Т. Парсонс. Зокрема, прибічники марксистської соціології науково обґрунтовують гендерний стереотип стосовно природної визначеності чоловічих та жіночих ролей в суспільстві, видів діяльності які мають бути відмінними для жінок та чоловіків. Оскільки марксистська теорія одна із найбільш впливових, то звісно, що обґрунтовані нею передумови нерівномірної гендерної стратифікації справили значний плив на подальший розвиток досліджень гендерних стереотипів.
Серед соціологів Г. Зіммель був один із перших, хто звернув увагу на те, що об’єктивна культура” реально є чоловічою та не помічає жіночої. Автор вказує, що адекватний розгляд проблем суспільства буде не повним без звернення до жіночого боку проблематики. Він побачив обмеженість фемінізму прав” (перший етап фемініського руху боротьба за рівні права) та поставив питання: ”Чи виникає із цього руху якісно нове утворення, розширення об’єктивного змісту культури?1”.
На особливу увагу заслуговує спільна монографія Т.Парсонса та Р. Бейлза. Вироблений ними підхід став парадигмальним, отримавши назву статево-рольового. Згідно нього, жінка виконує експресивну роль в соціальній системі, чоловік інструментальну.
В подальшому, підходи та теорії класичної соціології присвячені гендерним відносинам стали основою для розвитку критичної феміністичної теорії.
Феміністична критична думка засвоює та розвиває марксизм, структурно-функціональний аналіз та драматургічний інтеракціонізм.
На тепер методологічною базою гендерної соціології, є як діалектичний підхід до вивчення соціальної взаємодії двох гендерних спільнот одна з одною та із соціальним оточенням, так і спроба залучати опозиційні до діалектичного методи аналізу (феноменології, екзистенціаналізму, структуралізму).
Історичний підхід з врахуванням принципу наслідування дозволяє представникам гендерної соціології вивчати процеси взаємодії гендерних груп в їх динаміці.
Спираючись на сучасну теоретичну та методологічну базу гендерного підходу, нами був здійснений ретроспективний аналіз гендерних стереотипів трьох історичних періодів: дореволюційного, радянського та сучасного та визначений характер функцій гендерних стереотипів, притаманних кожному з цих часових проміжків.
Гендерний стереотип є явищем культурного порядку та формується під впливом історичних умов. Гендерний стереотип має соціальну природу, є продуктом соціально-культурних норм та очікувань. Такі характеристики змінюються з часом та залежно від країни її культурного, економічного, політичного, ідеологічного середовища. Гендерні стереотипи засвоюються в процесі соціалізації, через систему розподілу матеріальних цінностей та влади, моральні норми та приписи, що існують в суспільстві на конкретному історичному проміжку.
Гендерний стереотип як складне соціальне явище виконує наступні функції: підтримка ідентифікації особистості та групи регулятивна функція; передача досвіду щодо взаємодії представників різних гендерів від покоління до покоління трансляційна функція; засвоєння та збереження знань, досвіду, норм, цінностей щодо представників власного та іншого гендеру, включення індивіда до системи соціальних зв’язків і відносин, які так чи інакше детермінуються прийнятим у суспільстві гендерним розподілом соціалізаційна функція. Гендерний стереотип сприяє утворенню ієрархічної структури суспільних відносин, тобто виконує стратифікуючу функцію. Гендерний стереотип регулює процес передачі та обміну інформацією між представниками різних гендерів та соціальною системою загалом комунікативна функція. Гендерні стереотипи, як основа гендерної ідентифікації та самоідентифікації, спонукають індивіда до гендерного самовиховання та саморегуляції.
Соціальні функції гендерного стереотипу як соціального явища є нейтральними за своїм характером. Але, оскільки конкретні гендерні стереотипи набувають свого змісту у відповідності до вимог часу: культурних, економічних, політичних, ідеологічних умов, то нейтральні за змістом функції гендерного стереотипу, зі змінами у соціальному устрою суспільства, можуть набувати різного забарвлення у межах від конструктивного до деструктивного.
Визначаючи характер тієї чи іншої функції гендерного стереотипу в певний історичний проміжок, авторка враховувала економічні, політичні, соціальні, культурні умови характерні для кожного періоду та прагнула довести, що гендерний стереотип, як соціальне явище, що діє в суспільстві через певні функції є нейтральним за своїм характером. Конкретного забарвлення функційні характеристики гендерного стереотипу набувають в залежності від багатьох умов, зокрема: політичного устрою, рівня економічного розвитку, виваженості та рівня розробленості механізмів впровадження гендерної політики, наслідків впливу гендерних стереотипів на жіночу та чоловічу суб’єктивність, самореалізацію та самоактивацію, оскільки всі ці ознаки притаманні гендерному стереотипу як соціальному явищу, що формується в певному соціумі та впливає на його ефективне функціонування та розвиток.
Зокрема, характер регулятивної, стратифікаційної, соціалізаційної, трансляційної, комунікативної функцій гендерного стереотипу жінка мати та дружина”, що панував в дореволюційні часи визначений як конструктивний.
Можна говорити про те, що вказаний стереотип не обмежував цінність жінки лише як людини, що здатна давати життя, а окрім цього забезпечував можливість бути гідним членом суспільної системи, із власною специфічністю та неповторністю.
Патріархатна за своїм характером родина, що базувалась на історично складених цінностях, моральних принципах, на той час, не була елементом пригнічення за ознакою стать це був соціальний інститут, що забезпечував цілісність, стабільність суспільного устрою. Та оберігав традиційність та стереотипність ролей та функцій представників однієї культури але різних гендерів, і основні функції гендерного стереотипу, що засвоювався в процесі соціалізації, - жінка мати та дружина” не мали свого деструктивного вияву, а радше створювали межі завдяки яким кожен гендер реалізовувався згідно суспільної традиції та потреби.
Радянський період характеризується домінуючою роллю держави у визначенні гендерної політики та формуванні нового стереотипу працююча мати”.
Так, характер регулятивної, соціалізаційної та трансляційної функцій гендерного стереотипу працююча мати” визначений як деструктивний. Характер стратифікаційної функції зазначеного стереотипу не є однозначно конструктивним чи деструктивним, в роботі авторкою наведені факти, що дозволяють говорити як про конструктивні, так і деструктивні вияви стратифікаційної функції. Основна причина неоднозначності характеру стратифікаційної функції гендерного стереотипу працююча мати” полягає у значних розбіжностях офіційної ідеології та схвалювального гендерного стереотипу та фактах з реального життя, які свідчать про існування ще й вимушено тіньових сценаріїв поведінки. Характер комунікативної функції гендерного стереотипу притаманного радянському періоду визначений як конструктивний.
Різний характер (від конструктивного до деструктивного) функцій гендерного стереотипу працююча мати” дозволяє говорити про те, що державна гендерна політика рівності була декларативною та призвела до того, що на практиці, в суспільстві існували офіційні легітимні та неофіційні нелегітимні гендерні практики. Це в свою чергу, призводило до необхідності приховувати власну індивідуальність та специфічність як чоловіків, так і жінок.
Принциповою відмінністю пострадянських часів є те, що на зміну єдиному офіційному гендерному стереотипу працююча мати” приходять принаймні три гендерних стереотипи, що вже нав’язуються переважно не державою, а самими умовами життя та значної ролі у формуванні та розповсюджені стереотипних уявлень набувають ЗМІ. А саме: гендерний стереотип працююча мати” трансформується у стереотип жінки-професіонала, кар’єра якої не перешкоджає можливості мати родину; жінки-домогосподарки, яку утримує чоловік та жінки, яку утримує чоловік, при цьому вона виконує роль сексуального об’єкта та орієнтована на цінності споживання. Така трансформація гендерного стереотипу є результатом стихійної адаптації до економічних умов, що змінюються та спробою подолати дезадаптацію власної особи за нових умов.
Зокрема, характер регулятивної функції гендерних стереотипів притаманних сучасному періоду: жінка-домогосподарка та мати”, жінка-професіонал, орієнтована на кар’єру”, коханка-утриманка” визначається як деструктивний. Характер трансляційної, соціалізаційної, комунікативної функцій гендерних стереотипів жінка-домогосподарка та мати”, жінка-професіонал, орієнтована на кар’єру”, за аргументацією наведеною авторкою, не є однозначно конструктивним чи деструктивним, є факти, що свідчать про його двобічність. Стратифікаційна функція за своїм характером для стереотипів жінка-домогосподарка та мати” і коханка-утриманка” визначений як деструктивний, хоча й з деякими уточненнями, наведеними в тексті. Натомість характер стереотипу жінка-професіонал, орієнтована на кар’єру” є радше конструктивним.
Загалом, гендерну картину сучасного суспільства важко визначити як однорідну та чітко структуровану, вона характеризується полярними гендерними стереотипами появу і функціонування яких спричинили економічні, політичні, культурні зміни суспільств, що трансформуються. Відповідно, характер функцій цих гендерних стереотипів не завжди можна однозначно визначити як конструктивний чи деструктивний, оскільки їхні вияви можуть бути як позитивними, так і негативними за своїми наслідками для суспільства в цілому та його членів, зокрема.
Сучасна гендерна картина, виявляючи як конструктивний, так і деструктивний характер функцій гендерних стереотипів сьогодення потребує пошуків стратегій оптимізації цього характеру у відповідності до необхідності адекватного сприйняття нової реальності та потребі у нових суб’єктах цієї реальності.
Конституційне закріплення принципу рівноправності жінок і чоловіків свідчить, що Українська держава, її соціум прагне вийти на європейський і світовий рівень розв’язання гендерних питань та регулювання взаємин між жінками та чоловіками, а це важливий аспект розвитку людського потенціалу, долання бар’єрів, які спричиняють деструктивні вияви гендерних стереотипів, що існують в будь-якому суспільстві.
Практична реалізація зазначених напрямів можлива, в тому числі, і з врахуванням декількох принципів сучасного гендерного підходу.
По-перше, - це принцип пріоритетності, але не виключенності, соціальних інтересів жінок та соціальної орієнтації жіночих рухів, а усвідомлення жінками своєї ролі в суспільстві, родині, відносинах влади та політики. По-друге це принцип соціально-критичного ставлення до всіх без виключення фактів дискримінації за статевою ознакою, якими б правовими нормами, традиційними приписами та релігійними догмами вони не маскувалися. По-третє, гендерна політика має враховувати, як для жіночої соціальної спільноти, так і для чоловічої біофізіологічні особливості статі, що розширює можливості для трансформації традиційних гендерних стереотипів у відповідності із вимогами сучасних темпів розвитку.
Важливими механізмами забезпечення гендерно чутливої системи управління є:
· гендерний аналіз;
· визначення якою саме є гендерна політика України;
· визначення основних понять гендерної політики (гендерна демократія, гендерна рівність, гендерна дискримінація, гендерна стратегія, гендерна культура тощо);
· визначення напрямів макроекономічної політики та внутрішньо спрямованих заходів в сфері економіки з врахуванням положень гендерної політики;
· правове забезпечення реалізації державної стратегії гендерного перетворення;
· ратифікація та імплементація документів міжнародного характеру в національне законодавство;
· основою реалізації будь-яких принципів гендерночутливої політики є освіта як пересічного громадянина держави, так і державних службовців всіх рівнів.
Гендерну культуру сучасного українського суспільства не варто розглядати як конструктивну або деструктивну за своїм характером. Радше, рівень гендерної освіченості та культури її носіїв є не досить високим у порівнянні із темпами суспільних трансформацій, державною стратегією розвитку та загальносвітовими тенденціями. Тому на теперішній час розробка вітчизняної наукової бази гендерного підходу видається необхідною передумовою впровадження ефективної дієвої державної гендерної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. A Quick Guide to Using Gender Mainstreaming in the Public Service. Gender Management System Series. - London, 2000. - 321 с.
2. Connell R.W. Masculinities. Cambridge-Oxford, 1995. 340 с.
3. Femina Postsovetica Украинская женщина в переходной период: от социальных движений к политике. Харьков, 1999. 267 с.
4. Gender Issues in Contemporary Society. - Claremont Graduate Scool,1993. 489 с.
5. United Nations. The Beijing Declaration and Platform for Action. New York, 1995. 151 с.
6. Августин Аврелий. Исповедь. Книга 13, глава ХХХІІ. - М.: Мысль, 1991. 564 с.
7. Агеев В.С. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологии. - 1987. - №2. 128с.
8. Айвазова С. До історії фемінізму // Слово і час.1991. - №3. 123 с.
9. Айвазова С. Женское движение в России: традиции и современность. - М.:Мысль, 1995. 234с.
10. Айвазова С. Русские женщины в лабиринте равноправия. Очерки политической теории и истории. Документальные материалы. - РИК Русанова. 1998. 461с.
11. Айзенстайн З. Экспортный феминизм Севера и Запада // Гендерные исследования. 1998. - № 1 - 401 с.
12. Античная литература. - М.: Просвещение, 1986. 463 с.
13. Антокольская М.В. Семейное право. - М., 1999. 174 с.
14. Антология гендерной теории.- Минск: Пропилеи, 2000. 383 с.
15. Антология гендерных исследований. Сборник переводов. - Минск: Пропилеи, 2000. 342 с.
16. Антонов А. И. Медков В. М. Социология семьи. - М.:Издательство Московского Университета, 1996. 302 с.
17. Аристотель. Политика // Сочинения в четырех томах. Том 4. -М.: Мысль, 1983. - 458 с.
18. Арутюнян М.Ю. Идеальный муж // Диалог. 1990. - №4. - 123 с.
19. Балицкий А.Г., Сабурова Л.А. Социальные стереотипы и социальная самореализация // Философия истории: диалог культур. - М., 1989. 135 с.
20. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности.- М.: Медиум, 1995. 437 с.
21. Бовуар Симона де. Друга стать. - К.: Основи, 1994. Том 1. 389 с.
22. Богданова Л.П. Гражданський брак в современной демографической ситуации // СОЦИС. 2003. - № 7. 168 с.
23. Бойко В. В. Любовь, семья, общество.- М.: Знание, 1983. 62 с.
24. Бондаренко Л. Ю. Мир в котором мы живем. Ролевые сходства и различия между российскими и американскими женщинами // ОНС. 1996. - №3. 134 с.
25. Бондаренко Л. Ю. Мир в котором мы живем. Ролевые сходства и различия между российскими и американскими женщинами. ОНС.// 1997. - №3. 126 с.
26. Брандт Г. А. Природа женщины. - Екатеринбург, 2000. 267 с.
27. Бугайов А.Х. Социально-психологический стереотип как элемент познания // Знание: семантика и прагматика. - Фрунзе, 1991. 124 с.
28. Булгаков С.Н. Философия хозяйства. - М.:Московський Госсударственный Университет, 1990. - 412 с.
29. Бурдье П. Университетская докса и творчество: против схоластических делений // Logos-96. Альманах Российско-французского центра социологических исследований Института РАН. - М., 1996. 321 с.
30. Введение в гендерные исследования. Ч.2: Хрестоматия.- Харьков: ХЦГИ; СПб.: Алетейя, 2001. - 876 с.
31. Введение в гендерные исследования.Ч. 1: Учебное пособие. - Харьков: ХЦГИ; СПб.: Алетейя, 2001. 678 с.
32. Ведомости Верховного Совета СССР. - М., 1944. - № 37.
33. Виноградова Т., Семенов В. Сравнительные исследования познавательных процессов у мужчин и женщин: роль биологических и социальных факторов // Вопросы психологии.- 1993. - №2. 214 с.
34. Вільямс Дж. Психология Женщин. Поведение в биосоциальном аспекте. - М.:Знание, 1996. 237 с.
35. Галустян Ю.М., Новицька В.П. Деякі аспекти гендерної інституціалізації та соціології особистості // Український соціум. 2003. - № 1- 3. 221 с.
36. Гендер как интрига познания: Сборник статей. - М.: Рудомино, 2000. 381 с.
37. Гендер: язык, культура, коммуникация. Доклады второй международной конференции. Москва 22-23 ноября 2000 г. - М.: Московський госсударственный университет. Лаборотория гендерних исследований, 2000. 123 с.
38. Гендерна експертиза українського законодавства. Т. М. Мельник. - К.: Логос, 2001. 120 с.
39. Гендерне питання в ЗМІ. Матеріали на допомогу працівникам ЗМІ та організаторам курсів з гендерної проблематики. - К., 1997. Київська міська організація Жінки в ЗМІ”. 123 с.
40. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства/ Балакірєва О.М., Яременко О.О., Галустян Ю.М. та ін. - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2003. 129 с.
41. Гендерные исследования в психологии. Гендерные исследования в гуманитарных науках: современные подходы. Материалы междунар. науч. конф.- Иваново, 2000. Ч.1. 128 с.
42. Гендерные тетради. Труды. СПб филиала ИСРАН, 1997.178 с.
43. Герасимова И. А. Структура семьи. - М.: Мысль, 1976. 296 с.
44. Герет Т.М., Клоноскі Р.Дж. Етика бізнесу. - К.: Основи, 1997. 345 с.
45. Гидденс Э. Социология. - М.: Наука, 2000. 567 с.
46. Гилинский Я. Проституция как она есть // Проституция и преступность. - М.: Юридическая литература, 1991. 382 с.
47. Голод С. И. Стабильность семьи. Социологический и демографический аспекты. - М.: Наука, 1989. 115 с.
48. Голосенко И., Голод С. Социологические исследования проституции в России (история и современное состояние вопроса). - СПб.: Метрополис, 1998. 182 с.
49. Гомілко О. Метафізика тілесності. Концепція тіла у філософському дискурсі. - К.: Факт, 2001. 119 с.
50. Гончарова Н.В. «Игры» для мальчиков (гендерные аспекты реализации карьерных притязаний). // СОЦИС, 2003. - № 1.- 167 с.
51. Грошев И.В. Гендерные исследования в психологии // Гендерные исследования в гуманитарных науках: современные подходы. Материалы междунар. науч. конф. - Иваново, 2000. Ч.1. 97 с.
52. Грошев И.В. рекламные технологии гендера. // ОНС. 2000. - № 4. 173 с.
53. Гурко Т.А. Опыты сексуальных отношений, материнства и супружества несовершеннолетних женщин // СОЦИС, 2002, - № 11. 125 c.
54. Давыдова Глава семьи: распределение ролей и способ выживания // ОНС. 2000. - № 4. 137 c.
55. Дармодехин С. В. Семья и госсударство // Мониторинг социально-экономического потенциала семей. 2000. - № 3. 219 c.
56. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології, виконане на замовлення Світового банку. - К., 2001. 224 c.
57. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. - М.: Наука, 1991. 315 c.
58. Елизаров В. В. Перспективы исследования семьи. - М.: Наука, 1987. 173 c.
59. Женщина Президент России? // ОНС 2000. - № 2. 174 c.
60. Женщина в меняющемся мире. - М.: МГУ, 1992. 123 c.
61. Женщина: брак, семья до начала нового времени. Демографические и социально-культурные аспекты. - М.: Наука, 1993. 143 c.
62. Женщины и социальная политика (гендерный аспект).- М.: МГУ, 1992. 204 c.
63. Жінка на порозі XXI ст.:становище, проблеми, шляхи соціального розвитку. Збірник матеріалів Всеукраїнського Конгресу жінок. Київ, 21 -23 травня 1998 року. - К., 1998. 143 c.
64. Жінки України: сучасний статус і перспективи. - К., 1995. 384 c.
65. Заключительный доклад о деятельности группы специалистов по вопросу о комплексном подходе к проблеме равенства женщин и мужчин. - Страсбург, 1998. 387 c.
66. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку ХХ ст. - К.: Либідь, 1993. 334 c.
67. Здравомыслова Е., Темкина А. Исследования женщин и гендерные исследования на Западе и в России // ОНС. 1999. - № 6. 186 c.
68. Здравомыслова Е., Темкина А. Советский этакратический гендерный порядок // Социальная история. Спец. выпуск, посвященный гендерной истории.-М.: РОССПЭН, 2002. 124 c.
69. Здравомыслова Е., Темкина А. Социальное конструирование гендера // Социологический журнал.1998. - № 3-4. 187 c.
70. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Социология гендерных отношений и гендерный подход в социологии // СОЦИС, 2000. - №11. 143 c.
71. Зиммель Г. Избранное. Том второй. Созерцание жизни. - М.:Юристъ, 1996. 567 c.
72. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества // Полис.1997. - № 4. 239 c.
73. Искусство кино. Ежемесячный журнал Союза кинематографистов СССР. 1991. - № 6. 176 c.
74. Іващенко О. Гендерна наукова перспектива: від світогляду до політики.// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. - №6. 128 c.