СОЦІАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ РИЗИКІВ

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

Коноплицька Таміла Олександрівна

УДК 316.48+316.4.066

СОЦІАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ РИЗИКІВ

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Саєнко Юрій Іванович
доктор економічних наук, професор

Київ - 2006

ЗМІСТ

Вступ. 4
Розділ 1. Теоретичні та історичні засади дослідження соціальних ризиків. 12
1.1. Основні поняття теорії ризику. 12
1.1.1. Ризик. 12
1.1.2. Невизначеність. 15
1.1.3. Шанс. 18
1.1.4. Безпека, надійність, небезпека. 19
1.1.5. Соціальні параметри ризиків. 21
1.2. Еволюція суспільства та ризику. 24
1.3. Концепції суспільства ризику. 29
1.3.1. Концепція «суспільства ризику» Ульриха Бека. 29
1.3.2. Ризик та соціальні системи у теорії Ентоні Гідденса. 32
1.3.3.Теорія ризику Нікласа Лумана. 38
1.3.4. Російське суспільство ризику у дослідженнях Олега Яницького. 44
1.4. Сучасне суспільство у рамках теорії ризику. 48
1.4.1. Трансформація ризиків у сучасному суспільстві 48
1.4.2. Ризик-рефлексія. 54
1.4.3. Ризик-комунікація. 57
1.4.4. Класифікація ризиків у сучасному суспільстві 62
1.5. Вивчення ризиків у наукових дисциплінах. 71
Висновки до розділу 1. 79
Розділ 2. Методи оцінки ризику та його параметрів. 82
2.1. Проблеми оцінки соціальних ризиків та їх параметрів. 83
2.2. Підходи та методи оцінки ризиків. 86
2.2.1. Технічний та соціальний підходи. 86
2.2.2. Квантифікація та суб’єктивна оцінка. 87
2.2.3. Ймовірнісний підхід. 90
2.3. Етапи формування ризик-оцінки. 92
2.4. Формування моделей управління ризиками. 96
2.5. Оцінка суб’єктивного компоненту параметрів ризику. 101
2.5.1. Рівні вивчення ризиків. 101
2.5.2. Сприйняття ризику людиною.. 104
2.5.3. Знання та його роль у сприйнятті ризику людиною. 110
2.5.4. Об’єктивні та суб’єктивні оцінки ризику. 113
2.5.5. Роль суб’єктивної складової у формуванні оцінки ризику. 128
Висновки до розділу 2. 137
Розділ 3. Особливості формування соціальних параметрів ризику. 139
3.1. Вибір, прийняття рішень. 139
3.2. Формування суб’єктивної оцінки ймовірності соціального ризику. 147
3.2.1. Формування суб’єктивної оцінки ймовірності соціального ризику по осі: особистість громада суспільство. 147
3.2.2. Суб’єктивна оцінка ймовірності ризиків як відчуття небезпеки. 152
3.3. Формування соціального параметру втрати як відчуття страху. 157
3.4. Особливості соціального параметру «важливість». 162
3.5. Механізми та фактори формування суб’єктивної оцінки ризику. 164
3.6. До методології вимірювання соціальних параметрів ризику. 177
Висновки до розділу 3. 183
Висновки. 185
Список використаних джерел. 191

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасна епоха характерна різноманітними процесами трансформації суспільств, особливо тих, що перебувають у перехідних періодах. Суспільства, як динамічно відкриті ймовірнісні соціальні системи постійно перебувають у стані змін, переструктурації. Одні явища, процеси, зв’язки зникають, відмирають, інші народжуються.
Трансформація за своїм змістом є надто складним явищем, тому в її процесах простежується елемент певної непрогнозованості. Одна з основних причин виникнення трансформації природне прагнення соціальної системи знайти та реалізувати адекватні моделі рівноваги в умовах постійно мінливих зовнішніх та внутрішніх умов.
Рушієм трансформації суспільства та його соціальних інститутів виступає внутрішня напруга суперечностей, спричинених новими внутрішніми та зовнішніми викликами. Зокрема, вагомим усезростаючим рушієм трансформації є науково-технічний прогрес. Вважається, що всі процеси трансформації суспільства, відбуваються заради глобальної мети покращення життя людини, стандартів життєдіяльності (виробничих, соціальних та інших). Ці зміни неминуче пов’язані зі зростанням різного роду негативних наслідків для окремої людини, окремих спільнот, суспільства загалом, навколишнього середовища. Негативні наслідки мають як явну, так і латентну форму. Їхній вплив може проявитися у майбутньому на долі наступних поколінь і через кілька років, і через десятиліття, і навіть через століття. Суспільні зміни до певної міри обумовлюють ризикогенні суспільні стани та ситуації.
Одним із понять, які сьогодні широко застосовуються у різних галузях знання у зв’язку з аналізом та прогнозуванням втрат є поняття «ризику». Це поняття, по суті, ототожнюється з оцінками можливості (або ймовірності) виникнення та реалізації певних негативних наслідків.
Чи живемо ми сьогодні у суспільстві, де існує більше ризиків, ніж це було будь-коли раніше, чи є наше сучасне суспільство «ризикованішим»? Таке питання часто виникає сьогодні з огляду на те, що ми живемо в часи підвищеного тероризму, зброї масового знищення, глобальних змін клімату, руйнування озонового шару, атипової пневмонії та СНІДу. І відповідь на це питання є досить неоднозначною. Поряд із виникненням нових ризиків, зникають ті, на які наражалися люди у минулому. Справа в тому, що стрімко зростає ціна наслідків небезпеки, що стає все більш масштабнішою і «глобальнішою», відгукуючись втратами не стільки локальними, скільки загальнолюдськими, а той планетарними.
Саме тому, люди, які живуть нині в умовах високого комфорту та безпеки порівняно з кількома минулими століттями і, навіть, десятиліттями тому, переконані, що саме вони живуть в епоху підвищеного ризику. У цьому разі, вивчаючи ризикогенність сучасного суспільства, варто брати до уваги всі об’єктивні т

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз теоретичного матеріалу доводить, що дослідження проблеми соціального ризику в науці започатковане нещодавно. Це зумовлює надзвичайно великі розбіжності у поглядах науковців на цю проблематику. Відсутнє не тільки цілісне бачення даного феномену, але і чітке визначення поняття «соціальний ризик». Особливо така прогалина спостерігається щодо російської і, особливо гостро, української наукової думки.
При цьому, всі, хто залучений до вивчення соціального ризику визнають нагальну потребу у розвитку знання про це явище, оскільки з кожним роком та з кожним новим суспільним та науковим поступом тема ризикованості життєдіяльності загострюється.
До теорії соціального ризику, як до теорії суспільного розвитку, причетні такі поняття, як невизначеність, шанс, безпека, надійність та небезпека. Всі ці поняття мають широке коло вжитку. Стосовно поняття соціального ризику вони також потребують специфічної конкретизації.
Впродовж історії людство змінювало своє розуміння того, що таке ризик, джерела його формування, які є можливості та способи його уникнення чи пом’якшення. Якщо на початкових стадіях розвитку суспільства основними джерелами ризику були природні явища, то сьогодні в якості найбільш небезпечних джерел ризику розглядаються сучасні технології, а методом їх уникнення якнайбільш точні розрахунки, прогнози та передбачення, що засновані на складних наукових методиках. Невід’ємною умовою життя сучасного суспільства стає безперервне вивчення та оцінка можливих ризиків, запобігання їхнім наслідкам та, відповідно, планувати діяльність у напрямку найбільш можливого зменшення ризику.
Сучасне суспільство, на відміну від попередніх стадій розвитку має характеристики, що зумовлені специфікою існуючих ризиків: а) послаблена носійна здатність середовища (О.Яницький), б) «демократичність» ризику, в) розвинута ризик-рефлексія та г) ризик-комунікація. При цьому, все більшого значення набувають мегаризики ризики, які мають глобальні наслідки і торкаються всіх суспільних сфер життя.
На основі проаналізованого матеріалу зроблене узагальнення існуючого досвіду у вивченні поняття «соціальний ризик», та запропоноване таке визначення даного феномену: «Соціальні ризики це ризики, які є значущими для людини як соціальної істоти у її повсякденному житті, впливають на її життя, як соціальної істоти, її зв’язки з іншими членами суспільства та соціальними групами, визначення свого місця у соціальній структурі суспільства тощо».
Поглиблений аналіз методологічних підходів, які існують у різних сферах наукового знання, таких як соціологія, економіка, аудит, страхування, математика, екологія, психологія, політологія, теорія управління, показав, що у даному питанні існують значні проблеми та розбіжності. Ризиком, як і практично будь-яким явищем можна керувати, тобто, використовувати різні засоби, що дозволяють певною мірою прогнозувати появу ризикованої події та приймати запобіжні заходи для зниження ступеня ризику. На жаль, соціальний ризик не завжди можна точно оцінити в рамках окремої науки. Багатофакторність та багатоаспектність соціального ризику не під силу обмеженому апарату окремої наукової дисципліни, як то математика, економіка, психологія та інші. Кожна з них має специфічне розуміння поняття ризик” і, відповідно, використовує свій інструментарій для вимірювання ризиків.
Варто виділити кілька обставин, які притаманні процесу оцінки ризиків:
- по-перше, найчастіше негативними виявляються не прямі, а побічні (опосередковані) наслідки, які не були передбаченими або очікуваними при плануванні та прогнозуванні. Непрямі наслідки дій, явищ та процесів у більшості своїй залежать від факторів та умов, які заздалегідь не беруться до уваги. Зміни умов існування та функціонування складових суспільства, виникненнями нових явищ та процесів, які мають зв’язок з тими, що вже існують, також можуть супроводжуватися виникненням певних негативних наслідків;
- по-друге, науковці, які займаються проблемами вимірювання ризиків розділилися на два табори: (1) ті, хто вважають ризик явищем, яке можна визначити та виміряти математичними та технічними засобами та (2) ті, хто визначають ризик як явище, що залежить від суб’єктивних характеристик людини. Як показав проведений у роботі аналіз, ризик це таке складне явище, при оцінці якого не варто зосереджуватися на одному з цих підходів, нехтуючи наробками та методами іншого.
- по-третє, припустимий ризик часто має різне значення для фахівців у області визначення ризиків та пересічних громадян, які оцінюють ризик зі своєї непрофесійної” позиції. Така ситуація може призводити до конфліктів та труднощів у сфері узгодження дій щодо зменшення ризику.
Наведені обставини ускладнюють операції оцінки ризиків, а також вказують на необхідність створення процедури оцінок суб’єктивних ризиків та їх врахування при формуванні політики мінімізації негативних наслідків.
На прикладі оцінки небезпеки проживання у зоні відчуження показано, наскільки об’єктивні та суб’єктивні оцінки ризиків можуть не співпадати між собою. Так відбувається тому, що на формування суб’єктивних оцінок ризиків впливають не тільки такі чинники, як наявність реальних загроз, але й інші, параметри, формування яких іноді не можна спрогнозувати або ж навіть і пояснити. Цей переконливий приклад доводить, що для зменшення негативних впливів соціальних ризиків, а також заходів по їх мінімізації, надзвичайно важливим є урахування соціальних параметрів, які впливають на оцінки ризиків пересічним населенням. Врахування суб’єктивної оцінки ризику, яка характеризує реакції індивідів на об’єктивний ризик, може дати повнішу картину самого явища, а також визначити найефективніші шляхи подолання негативних наслідків.
Всі дослідники феномену ризику сходяться на тому, що існує певна величина, яка є граничним значенням ризику і вище якої ризиковану ситуацію вже можна вважати катастрофічною. Цю величину часто називають «поріг катастрофи», «припустимий ризик», «нульовий ризик», «ненульовий ризик».Саме ці величини є спробами врахування суб’єктивної складової ризику, оскільки ґрунтуються на впевненості про те, що існує величина ризику, яка визначається не науковцями, а пересічними громадянами (споживачами ризику). Часто визначення цієї граничної величини має різне значення (поріг) для виробників та споживачів ризику. Це актуалізує необхідність врахування при формуванні діяльності не тільки професійних, науково обґрунтованих оцінок, але і непрофесійних” оцінок пересічних громадян.
Для визначення особливостей формування соціальних параметрів ризику проведено таку роботу:
- проаналізована система формування суб’єктивної оцінки ризику на прикладах соціологічних досліджень українського суспільства;
- розроблена логіко-функціональна схема механізму формування суб’єктивної оцінки ризику людиною;
- розглянуті ситуації, в яких об’єктивні та суб’єктивні оцінки ризику збігаються чи різняться.
Результати проведеної роботи полягають у наступному.
Оцінка ризиків заснована на моделях, які взяті із природних наук та техніки, а ситуативні дані фіксуютсья статистикою та різниими експериментами. Громадськість, навпаки, формує оцінку ризику, яке часто базується не тільки на наукових даних, а іноді і взагалі не опирається на них.
Виокремлювати об'єктивний ризик від його суб'єктивної оцінки як два незалежні одне від одного явища в багатьох випадках дуже складно. Навряд чи можна стверджувати, що об'єктивний ризик, який вивчають у науково-дослідних лабораторіях, після тривалого й складного процесу побудови моделі явища, розрахунків, висновків та їхніх перевірок, існує окремо від суб'єктивної оцінки, котра може виникнути стихійно, без будь-яких обгрунтувань. До того ж, як уже зазначалося, об’єктивні компоненти суспільного життя зазвичай справляють значний безпосередній вплив на формування суб’єктивних оцінок ризику, але найчастіше це відбувається шляхом трансляції певної інформації через відповідні соціальні інститути.
До факторів, які впливають на формування соціальних параметрів ризику належать: науковообґрунтований (об’єктивний) ризик; інформація та джерела її передання (зокрема офіційна інформація, чутки, ЗМІ); рівень поінформованості населення щодо проблеми; досвід населення у даній проблемі; моделі стосунків населення-влада (управлінські моделі поведінки та рівень довіри до офіційних інституцій); особистісні орієнтації.
Вимірювання соціальних параметрів ризику це складний процес саме внаслідок суб’єктивного процесу їхнього формування. Особливо гостро, необхідність передбачення такого компоненту постає у ситуаціях, коли об’єктивні та суб’єктивні оцінки ризику не співпадають. Неврахування у таких ситуаціях значення соціальних параметрів може призвести не тільки до невдачі щодо зменшення негативних наслідків, а й до виникнення інших ризиків та значного погіршення становища населення. Таким чином, врахування суб’єктивної оцінки ризику, яка характеризує реакції індивідів на об’єктивний ризик, може дати повнішу картину самого явища, а також визначити найефективніші шляхи подолання негативних наслідків.
Наведені обставини вказують на існування значних проблем у теорії соціального ризику. Це, в свою чергу, становить нагальну потребу у формуванні чітко визначеного підходу до оцінки соціальних ризиків. Тому, для отримання якомога більш повної оцінки ризику, яка відображає дійсність, потрібно розробити такі кроки:
1. Створити усталений понятійний апарат теорії соціального ризику з огляду на «соціальність» цих явищ та їх особливості у сучасному суспільстві.
2. Приділити особливу увагу методології розрахунку обох складових соціального ризику: об’єктивної та суб’єктивної. Причому, слід враховувати, що від умов ситуацій ризику залежатиме більше або менше значення тієї чи тієї складової: в одних ситуаціях більше значення має суб’єктивна складова, а в інших об’єктивна.
3. Розробити цілісну систему інтегральної оцінки соціальних ризиків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Психология. Словарь /Под общ.ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М: Политиздат, 1990. - 494с.
2. Миэринь Л.А. Основы рискологии: учебное пособие. СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1998. 138с.
3. Зубок Ю.А. Проблема риска в социологии молодежи М: Изд‑во Московской гуманитарно-социальной академии, 2003. 268 с.
4. Зубков В.И. Социологическая теория риска: Монография. - М.: Изд-во РУДН, 2003. - 230 с.
5. Зубков В.И. Риск как предмет социологического анализа // Социологические исследования. 1999. № 4. С. 3-9.
6. Мозговая А.В. Риск как социологическая категория // Социология: 4М 2006. №22. С. 5 18.
7. Кошечкин С.А. Методы и технологии количественного анализа рисков в инвестиционном проектировании - http://koshechkin.narod.ru/risk.html
8. Найт Ф. Понятие риска и неопределенности” // THESIS: теория и история экономических и социальных институтов и систем. — 1994. — № 5. C. 12-28.
9. Дарендорф Р. Жизнь в отсутствие безопасности” // Компаньон. 2004. - № 16-17. C. 56.
10. Толковый словарь В.Даля ON-LINE. - http://vidahl.agava.ru
11. Саєнко Ю. Соціальні ризики та шанси // Соціальні ризики. Т.2 / Відп. ред.: Ю.І.Саєнко, Ю.О.Привалов. К.: ПЦ «Фоліант», 2004. С. 12 50.
12. Luhman N. Risk: A sociological theory. New York: Alodine de Gruyter, 1993. 235 p.
13. Луман Н. Понятие риска // THESIS: теория и история экономических и социальных институтов и систем. — 1994. — № 5. — С. 135-160.
14. Советский энциклопедический словарь. М.: Изд-во «Советская энциклопедия», 1979. 1629 c.
15. Енциклопедія кібернетика. К.: головна редакція української радянської енциклопедії, 1973. 1718 c.
16. Энциклопедия: социологический словарь. М.: ИСПИ РАН, 1995. 416c.
17. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Під заг. ред. В.І.Воловича. К.: Центр духовної культури, 1998. 736 c.
18. Ястремський О.І., Грищенко О.Г. Основи мікроекономіки / підручник. К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. 714 с.
19. Справочник по прикладной статистике. В 2-х т. Т.2: Пер.с англ. / Под ред. Э.Ллойда, У.Ледермана, С.А.Айвазяна, Ю.Н.Тюрина. М.: Финансы и статистика, 1990. 526с.
20. Луман Н. Глобализация мирового сообщества: как следует системно понимать современное общество // Социология на пороге ХХІ в.: новые направления исследований / Под ред. Григорьева С.И., Коэнен-Хуттера Ж. - М.: Интеллект, 1998. - 272 с.
21. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну /Пер. с нем. М.: Прогресс-традиция, 2000. 384с.
22. Чупров В.И., Зубок Ю.А., Уильямс К. Молодежь в обществе риска. М.: Наука, 2001. 230с.
23. Афанасьев С.Л. Будущее общество. Ведушие социально-экономические тенденции современности. М.: Изд-во МГТУ им. И.Э.Баймана, 2000. 568с.
24. Бевзенко Л. Соціальні ризики. Спроба самоорганізаційного підходу // Соціальні ризики та соціальна безпека в умовах природних і техногенних надзвичайних ситуацій та катастроф / Відп. ред.: В.В.Дурдинець, Ю.І.Саєнко, Ю.О.Привалов. К.: Стилос, 2001. С. 70-95.
25. Ropeik D., Slovic P. Risk Communication: A Neglected Tools in Protecting Public Health // Risk in Perspective. - June 2003. - Vol. 11, Issure 2. P. 131-140.
26. Доповідь ПРООН про глобальну епідемію СНІДа. 2004 рік. - www.unaids.org
27. Ковалева М.С. Эволюция понятия «риск» // Социологическое обозрение. - 2002. - Том 2, №1. С. 19-27.
28. Яницкий О.Н. Россия как общество риска: методология анализа и контуры концепции // Общественные науки и современность. - 2004. - № 2. - С. 5-15.
29. ЯницкийО.Н. Экологическое движение в России. Критический анализ. М.: Институт социологии РАН, 1996. 216 c.
30. Гидденс Э. Судьба, риск и безопасность // THESIS: теория и история экономических и социальных институтов и систем. — 1994. — № 5. — С. 107-134.
31. GiddensA. The Consequences of Modernity. - Cambridge: Polity Press, 1990. 284 p.
32. Ковалева М.С. Технологический риск новейший объект социологического исследования // Новейшие тенденции в современной немарксистской социологии: материалы к XI Всемирному Социологическому Конгрессу. Ч.1. Изменения теоретико-методологических подходов. - М.: АН СССР, 1986. - С. 81-103.
33. Яницкий О.Н. Социология и рискология // Россия: риски и опасности переходного общества”/ Институт социологии РАН. М.: Изд-во Института социологии РАН, 1998. С. 9-35.
34. Яницкий О.Н. Россия: экологический вызов (общественные движения, наука, политика). Новосибирск: Сибирский хронограф, 2002. 426с.
35. Толковый словарь менеджмента - http://quality.eup.ru/MATERIALY4/tsm.htm
36. Луман Н. Что такое коммуникация? Интернет-сайт факультета социологии Санкт-Петербургского государственного университета - http://www.soc.pu.ru/publications/pts/luman_3.shtml
37. Экологическая правда - http://eco-pravda.km.ru
38. Шахов В.В. Введение в страхование: Учеб. пособие. - 2-е изд. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 287 с.
39. Плотинский Ю.М. Риск в социальных реформах // Вестник Московського государственного университета. - Серия 18. Социология и политология. 1996. - №2.- С. 24-33.
40. Качинський А.Б. Розвиток проблеми ризику в Україні: теорія і практика - http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=prnb1&issue=2002_4
41. Ільчук Л.І. Соціальне страхування: теоретико-методологічні проблеми / Центр перспективних соціальних досліджень Міністерства праці та соціальної політики України та НАН України. - http://cpsr.org.ua/?pr=9&id=227
42. Саєнко Ю. Соціальні ризики // Соціальні ризики та соціальна безпека в умовах природних і техногенних надзвичайних ситуацій та катастроф /Відп. ред.: В.В.Дурдинець, Ю.І.Саєнко, Ю.О.Привалов. К.: Стилос, 2001. С. 9-22.
43. Альгин А. Риск и его роль в общественной жизни. М.: Мысль, 1981. 187 с.
44. Всебічна оцінка ризиків внаслідок аварії на ЧАЕС. К., 1998. 178с.
45. Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи (результати соціологічних досліджень 1986 1995рр.) /Відп. ред.: В.Ворона, Є.Головаха, Ю.Саєнко. Харків: Фоліо, 1996. 414с.
46. Kaemper E., Sociology of Risk: Implications for the Analysis of Environmental Policy. www.iue.it/WGES/Iss17/kaemper.html
47. Яницкий О.Н. Социология риска: ключевые идеи www.socio.ru/wr/1-03/Yanizky.htm
48. Риск в социальном пространстве / Под ред. А.В. Мозговой. - М.: Институт социологии РАН, 2001. 346 c.
49. Short J.F. The social fabric of risk: Toward the social transformation of risk analysis. / American sociological review. Vol. 49, #6. N.-Y., 1984. P.674-698.
50. Словарь экономических терминов - http://www.bank24.ru/glossary/page.2/char.%DD/word.1133/
51. Демин В.Ф., Голиков В.Я., Дунаевский Л.В., Кутьков В.А. Экономические показатели анализа риска // Атомная Энергия. 1999. - т.87, вып. 6. - С.486-494.
52. Хабарова Е.И., Роздин И.А., Панова С.А., Орлова И.Г. Социальные аспекты в оценке экологического риска. http://www.green.tsu.ru/conf/doklad/2-7.html
53. Саппа М.М. Социальный диалог в экологическом конфликте. Харьков: Основа, 1999. 173с.
54. «Риск 2000». Общероссийская конференция «Оценка и управление природными рисками»: Материалы общероссийской конференции. М.: АНКИЛ. 2000. 478с.
55. Yanitsky O.N. Russian Greens in a Risk Society: A structural Analysis. (Seriesm B: II) - Helsinki: Kikimora Publications, 2000. - http://www.kikimora-publications.com/index.php?sivu=lahempitarkastelu&ja=26
56. Стегній О.Г. Інституціоналізація екологічних інтересів у суспільстві соціогенних ризиків. К.: Інститут соціології НАН України, 2002. 380 с.
57. Кривошеїн В.В. Ризик як атрибут політики // Політичний менеджмент. - 2004. №6. С. 38 47
58. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. М.: Финансы и статистика, 1996. 187 с.
59. Гончаров И.В. Формирование взглядов на риск-менеджмент - http://www.riskland.ru/lib/risk_austr.shtml
60. Юкаева В.С. Управленческие решения. М.: ИД "Дашков и К", 1999. 324 с.
61. Клименко С. Как построить корпоративную систему риск-менеджмента // Бизнес. 2004. №15. С. 74-75.
62. Баянкин С.А. Континуум риска без математики. - http://www.riskland.ru/lib/risk_map.shtml
63. Риск-менеджмент: Учебник / В. Н. Вяткин, И. В. Вяткин, В. А. Гамза, Ю. Ю. Екатернославский, Дж. Дж. Хэмптон; Под ред. И. Юргенса. — М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2003. — 512 с.
64. Лен Ж.-М. Наука в облозі. Чи бувають "зайвими" знання // День. 2002р. - № 193.
65. Dorothy Patton, "The ABCs of Risk Assessment," EPA Journal, Jan/Feb/Mar 1993 - http://www.lehigh.edu/~kaf3/risk/riskass.html
66. Никитин С., Фоефанов К. Социологическая теория риска. В поисках предмета. // Социс, - 1992. - №10. С. 120-147.
67. Исаев К. «Общество риска» в условиях глобализации //Социологическое обозрение. 2001. - №12. С. 15-21.
68. Воробьев Ю.Л., Малинецкий Г.Г., Махутов Н.А. Управление риском и устойчивое развитие. Человеческое измерение // Общественные науки и современность. - №6, 2000. С. 150-162.
69. Сарафанова Е.Ю., Лесных В.в. Современные основы анализа, оценки и управления рисками // Анализ, оценка и управление рисками на уровне региона: техногенные, природные и социальные аспекты. Иркутск: ИСЭМ СО РАН, 2001. С.5 16.
70. Оценка и управление социальными рисками, связанными с неоднородностью развития образовательных систем субъектов российской федерации // Университетское управление: практика и анализ. 2002. №3 (22). -http://unimgmt.eunnet.net/unimng/N3(21)_2002/win
71. Большаков А. М., Крутько В. Н., Пуцилло Е. В. Оценка и управление рисками влияния окружающей среды на здоровье населения. М., Эдиториал УРСС, 1999. - 256 с.
72. Risk and Decisions / W.Singleton, J.Hovden (Eds.). - Chichester: John Wiley & Sons, 1987. - 317 р.
73. Glossary Commander: Служба тематических толковых словарей - www.glossary.ru
74. Маклаков А.Г. Общая психология. СПб.: Питер, 2000. 592 c.
75. Клетц Т.А. Выгоды и риск: сравнительная оценка в связи с потребностями человека // Бюллетень МАГАТЭ. - Книга 22. - № 5/6. - С.2-14.
76. Sjoberg L., Sjoberg B.-M. Knowledge and Risk Perception Among Nuclear Power Plant Employeers // Risk Analysis. 1991. - V.11. - №4. P.607-618
77. Sjoberg L. Understanding the Process and Consequences of Risk Perception. // A.Mosleh and R.A.Bari (Ed.) 4th Conference on Probabilistic Safety Assessment and Management, 3 (pp. 1979-1984). New York City: Springer www.dynam-it.com/riskpercom/pdf/psam4.pdf
78. Гришаев В.В. Риск и общество (дискуссия о понятии риска) - http://www.ecsocman.edu.ru/db/msg/30007.html
79. Риск глазами общественности http://eco-pravda.km.ru/pd/pdf4.htm
80. Бабосов Е.М. Катастрофы: социальный анализ. Минск: Наука і тэхніка, 1995. 472с.
81. Britt-Marie Drottz-Sjoberg. Perception of Risk: Studies of Risk Attitudes, Perceptions and Definitions. Stocholm school of economics, 1991. 304р.
82. Johnson B. Advancing Understanding of Knowledge's Role in Lay Risk Perception www.fplc.edu/risk/vol4/summer/johnson/htm
83. Melikhova E., Ligne I. Defining Measures to Improve and Support the Work on Public Information Health and Information: From Uncertainties to Interventions in the Chernobyl Contaminated Regions // 2nd International Scientific Conference on Consequences of Chernobyl Catastrophe. Geneve, 1997. p. 109-118.
84. Slovic P., Fischhoff B., Lichtenstein S. Perceived risk: psychological factors and social implementations. // The assessment and perception of risk. London: Royal S, 1981. Р. 17-34.
85. ВилдавскиА., ДейкК. Теории восприятия риска: кто боится, чего и почему? // THESIS: теория и история экономических и социальных институтов и систем. — 1994. — № 5. C. 268-276.
86. The Social and Cultural Construction of Risk / Branden B. Johnson, Vincent T. Covello (Eds.) - Dordrecht: Reidel Publishing Company, 1987. 406 р.
87. Офіційний сайт Міністерства надзвичайних ситуацій України — http://mns.gov.ua/chornobyl/budprog/
88. Коноплицька Т. Ризик та страх як формуючі чинники соціального почуття людини // Чорнобиль і соціум. Випуск № 9. К.: ПЦ «Фоліант», 2003. С. 133-143.
89. Забара Ю. Лезо Чорнобиля // Обрій. 2002 р. №17 (75). http://www.obriy.pib.com.ua/2002/17_02/05.htm
90. Кулиняк Д. Зона відчуження повертається до життя: країна змінює її на краще, природа поступово заліковує рани // Президентський вісник. 2004. № 6. С. 7.
91. Ліхтарьов І., Ковган Л., Бондаренко О. Чи є майбутнє у Зони відчуження й відселених територій? (Погляд радіолога) // Бюлетень екологічного стану Зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення. — 2000р. — №15. С. 8-36.s
92. Krimsky S., Plough A. Environmental Hazards. Communicating Risks as a Social Process. - http://www.centerforriskcommunication.com/publications.htm
93. Радиационная безопасность. Рекомендации международной комиссии по радиационной защите 1990 года. Публикация 60 МКРЗ: Пер. с англ. М.:Энергоатомиздат, 1994. 208 с.
94. Helth effects of exposure to low levels of ionizing radiation. BEIR V // National Academy press, Washington, D.C. 1990. 299 p.
95. Ліхтарев І., Ковган Л., Демин В. Риски в условиях нормальных радиационно-ядерных технологий и при радиационных авариях // Соціальні ризики та соціальна безпека в умовах природних та техногенних надзвичайних ситуацій та катастроф / Відп. ред.: В.В.Дурдинець, Ю.І.Саєнко, Ю.О.Привалов. - К.: Стилос, 2001. - С. 193-240.
96. Лихтарев И.А., Ковган Л.Н., Берковский В.В. Норми радіаційної безпеки України. Доповнення: Радіаційний захист від джерел опромінення. (НРБУ-97/Д-2000). Державні гігієнічні нормативи. ДГН 6.6.1.-6.5.061-2000. К., 2000. 84 с.
97. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Державні гігієнічні нормативи. ДГН 6.6.1.-6.5.001-98. К., 1998. 135 с.
98. Фридмен М., Сэвидж Л.Дж. Анализ полезности при выборе среди альтернатив, предполагающих риск - http://gallery.economicus.ru/cgi-ise/gallery/frame_rightn.pl?type=in&links=./in/friedman/works/friedman_w1.txt&name=friedman&img=works_small.gif
99. Справочник по прикладной статистике. В 2-х т. Т.2: Пер.с англ. / Под ред. Э.Ллойда, У.Ледермана, С.А.Айвазяна, Ю.Н.Тюрина. М.: Финансы и статистика, 1990. 526с.
100. Туда можно не спешить // Бизнес. 2004. №3. С. 98.
101. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Державний комітет статистики України. К., 2003. - 663 с.
102. Войтенко Т.О. Оцінка ризиків втрати соціально-побутових цінностей (на прикладі населення України, що постраждало від Чорнобильської катастрофи) // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; М.О.Шульга (наук.ред.) та ін. К., 2002. С. 468-471.
103. Войтенко Т. Оцінка ризику втрати соціально-побутових цінностей (на прикладі населення України, що постраждало від Чорнобильської катастрофи) // Чорнобиль і соціум. Випуск №7. К.: Стилос, 2001. С. 173-184.
104. Большая Советская Энциклопедия -