СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

Гончарук Олександр Савович
УДК 316.334.55

Соціальні проблеми реформування земельних відносин
в Україні

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття ученого ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Саєнко Юрій Іванович
доктор економічних наук

Київ 2002

ЗМІСТ

Вступ......................................................................................................... 3
Розділ 1 Відносини землеволодіння в Україні: історія та сучасність... 14
1.1 Ретроспектива реформ землеволодіння та землекористування на території сучасної України.................................................................. 15
1.2 Коротка загальна характеристика сучасного сільського господарства України.......................................................................... 25
1.3 Правові аспекти реформування земельних відносин в Україні... 37
Висновки до розділу 1 .49
Розділ 2 Соціально-економічні орієнтації населення стосовно земельної реформи.................................................................................................. 53
2.1 Аналіз громадської думки............................................................. 56
2.2 Політико-правові та соціально-економічні аспекти реформування аграрного сектора національної економіки........................................ 79
2.3 Моделі реформування. Порівняльний аналіз пілотних проектів 90
Висновки до розділу 2....................................................................... 103
Розділ 3 Земельна реформа в Україні: соціальні проблеми та прогнози................................................................................................ 107
3.1 Фактичний стан реформування в аграрному секторі................. 108
3.2 Проблема купівлі-продажу землі................................................ 130
3.3 Соціальні проблеми жителів села............................................... 139
Висновки до розділу 3....................................................................... 156
Висновки............................................................................................... 158
Список використаних джерел.............................................................. 163

Вступ

Актуальність теми. Період становлення незалежної України співпадає з набуттям прав приватної власності на землю величезної кількості громадян, перш за все сільського населення. Процес набуття прав приватної власності на землю спричинює цілий шлейф економічних, політичних, соціальних, ідеологічних, адміністративних наслідків, які з погляду на наш історичний досвід поки що важко оцінити.
Так склалося, що приватизація землі та реорганізація колективних пострадянських сільськогосподарських підприємств як головної виробничої структури, є предметом нагальної уваги перш за все економістів та політиків. Вагомий внесок в опрацювання теорії та практики приватизації землі в Україні зробили Саблук П.Т. [13], Онищенко О.М. [410], Юрчишин В.В. [1, 1012], МолдаванЛ.В. [5], Зіновчук В.В. [13, 14], Гладій М.В. [15] та багато інших. Пізніше чи раніше вирішення проблеми приватизації землі стало на порядок денний в усіх колишніх радянських республіках, кожна з яких знаходиться у різних фазах цього складного процесу. Серед вчених пострадянських країн, що працюють над проблемами приватизації землі слід відзначити роботи УзунаВ.Я. [1618], Шагайди Н.І. [17], Шевчук А.В.[19] (Росія), Сотникова С. [20] (Білорусія).
Зміни у формах власності на землю ведуть не тільки до перетворень у економічних відносинах, а і до глибинних змін соціальної структури українського суспільства, формують нову, невідому для нас постать сільського жителя, який до недавнього часу ідентифікувався переважно як безземельний, безправний, безініціативний та безвідповідальний колгоспник. Зрештою відбувається зміна соціальної свідомості.
Соціальні аспекти приватизації землі та реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств в українській науковій літературі висвітлені досить фрагментарно [21]. Очевидно, певною мірою це викликано незначною тривалістю у часі впровадження самих реформ, їх незавершеністю, коли різні населені пункти та території знаходяться на різних етапах як реформування підприємств, так і приватизації землі та майна колишніх колективних підприємств і створення на їх основі приватних. Вивчення досвіду реорганізації колективних підприємств в Україні важливе ще і з огляду на те, що процес різних трансформацій у сільськогосподарському виробництві надалі стане перманентним явищем поділ, злиття, банкрутство одних і формування нових підприємств різних організаційно-правових форм стануть буденним явищем, а отже, постійно будуть повторюватися певні дії учасників суспільного життя на селі. Серед усього іншого будуть виникати як типові проблеми трансформацій, так і типові методи вирішення таких проблем.
Приватизація і реорганізація на селі цікавлять дослідників також і з тієї причини, що українське село переживає свого роду соціально-економічний стрес саме через новизну процесів, зламу існуючого впродовж десятиліть способу життя, пошуку нових підходів до вирішення проблем життєдіяльності та спроб зберегти традиційні форми діяльності в нових умовах.
Серед українських учених-соціологів та організацій, що займаються вивченням соціальних проблем українського села, потрібно відзначити роботи колективу вчених Інституту соціології НАН України під керівництвом Тарасенка В.І. [22, 23], Українського Інституту соціальних досліджень [2426], Центру соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАН України[2730]. Досвід країн Центральної Європи, описаний в українській науковій літературі [7, 10], на жаль, не у всьому може стати в нагоді із-за їх специфіки практично ніде, крім Румунії та Албанії, не відбувалося повної націоналізації земель сільськогосподарського призначення.
Міжнародний досвід вивчення соціальних проблем приватизації (роздержавлення) землі мало чим може допомогти у аналізі та вивченні цієї проблеми у зв’язку з тим, що у розвинутих країнах Західної Європи та Америки процес набуття прав власності на землю відбувся досить давно і у зовсім інших історичних умовах. Досвід слаборозвинутих країн також малопридатний надто багато специфічних факторів характеризують нинішню Україну.
Серед вчених далекого зарубіжжя Теодор Шанін [31, 32], Луїза Перротта[30, 3336] (Англія), Цві Лерман та Чаба Чакі [20, 37, 38] (Світовий Банк), Дональд Ван Атта [30, 3941], Дерек Бейкер [42], Девід Мейсі [43] (США) значну увагу у своїх роботах присвячують проблемам реформування аграрного сектору в пострадянських державах, у тому числі і в Україні. Водночас варто наголосити, що, за невеликим виключенням, зарубіжні вчені здебільшого зосереджують увагу на економічних та політичних аспектах реформ в аграрному секторі України і майже не аналізують соціальні проблеми.
Важливо згадати досвід набуття прав власності на землю в Україні на початку ХХ століття. Теоретичне та практичне забезпечення реформ в аграрному секторі економіки Російської імперії того часу пов’язують з діяльністю П.А. Столипіна [44]. Цікавим є досвід інституційного забезпечення земельної реформи на теренах Російської імперії Земельного банку, органів влади місцевого рівня, землевпорядних організацій. Зрозуміло, що зараз не варто очікувати тодішніх соціальних наслідків, та соціальні уроки тих часів залишаються актуальними і сьогодні.
Таким чином, наукова проблема соціальних аспектів приватизації землі і реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств полягає в опрацюванні категоріального апарату, вивченні і аналізі нових для країни соціальних проблем з урахуванням їх відносної новизни та в узагальненні відомих емпіричних матеріалів з цієї проблеми.
На жаль, бракує глибоких та тривалих у часі соціально-економічних досліджень реформування українського села. В суспільній свідомості і науковій літературі до цього часу продовжують існувати різні, іноді діаметрально протилежні, як методи оцінки процесу реформування, так і інтерпретації його результатів та наслідків.
Зв’язок проблеми з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою планових тем відділу соціальної експертизи Інституту соціології НАН України Методологія та методика визначення соціальних інтегральних показників” (№ державної реєстрації 0101V000244) та Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп потерпілих від Чорнобильської аварії: порівняльний аналіз та рекомендації” (№ державної реєстрації 0199V003166) в частині землеволодіння та землекористування різних категорії постраждалих. Автор дисертації брав участь у розробці інструментарію, аналізі отриманої інформації та написанні аналітичних звітів з соціальних проблем приватизації землі та реорганізації сільськогосподарських підприємств.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було визначення, теоретичне обгрунтування та оцінка соціальних проблем жителів українського села як наслідку реорганізації сільськогосподарських підприємств та приватизації землі, визначення стратегій соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів.
Проблемна ситуація потребувала вирішення таких задач:
оцінити соціальні наслідки приватизації та реорганізації та їх влив на розвиток соціальної ситуації в сільських населених пунктах;
оцінити фактичний стан дотримання прав власників землі та майна;
визначити перспективи розвитку нових форм організації виробництва та соціального життя;
провести порівняльний аналіз різних моделей реорганізації сільськогосподарських підприємств з точки зору безпосередніх учасників процесу;
оцінити перспективи створення підприємств нових організаційних форм та їх можливий вплив на розвиток соціальних процесів;
проаналізувати співвідношення теоретичної бази реформування з практичним її впровадженням.
Процес приватизації землі об’єктивно має певну тривалість в часі, свій початок і кінець. Реорганізації ж сільськогосподарських підприємств притаманна певна перманентність підприємства можуть зазнавати поділу, злиття, банкрутства, зміни організаційно-правових форм. В той же час реорганізація, причиною якої є власне приватизація, характеризується своєю масовістю.
Отже, об’єктом дослідження є соціальна ситуація в сфері сільського господарства, що зазнає кардинальних змін у формах власності, перш за все на землю, та у організаційно-правових формах підприємств.
Предметом дослідження є фактичний стан відносин власності, що зазнають кардинальних змін, перспективи їх розвитку та соціальні наслідки приватизації землі та майна колективних підприємств.
Методи дослідження. Застосовано теоретичний аналіз проблеми, метод соціологічних опитувань, аналіз нормативних і статистичних документів Емпіричну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти України, дані Державного комітету земельних ресурсів та Державного комітету статистики, національних та регіональних соціологічних досліджень, матеріали засобів масової інформації з проблем земельної реформи, наукові роботи українських та зарубіжних авторів.
Автор брав активну участь в проведенні досліджень з проблем реформування аграрного сектору, їх аналізі та написанні звітів: Реформа-мер” (кер. Саєнко Ю.І, 1996 рік, опитування голів обласних державних адміністрацій (N=23) та районних адміністрацій за репрезентативною вибіркою (N=157)); Польове дослідження двадцяти сільських громад”, 1998 рік (дослідження керувалося Центром приватизації та економічної реформи в АПК, дослідження 705 сільських домогосподарств, 102 фермерських господарств та 78 сільськогосподарських підприємств); Земельна реформа 1999” (кер. СаєнкоЮ.І., вибірка репрезентативна цільова (N=1600)); Земельна реформа 2000” (кер. Саєнко Ю.І., вибірка репрезентативна цільова (N=1600)), Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп потерпілих від Чорнобильської аварії: порівняльний аналіз та рекомендації”, 2001 рік (кер. Саєнко Ю.І., вибірка репрезентативна цільова, N=1200) в частині землеволодіння та землекористування різних груп постраждалих.
Виходячи з мети і задач дослідження були сформульовані такі гіпотези:
існують розбіжності між теоретико-правовою базою реформ та їх реальним впровадженням;
члени колективних господарств намагатимуться проводити реорганізацію своїх підприємств на початковому етапі таким чином, щоб змін було якомога менше, тобто чинити спротив реформам;
між необхідністю реформування з адміністративного примусу і усвідомленням необхідності реформ пройде певний час;
наслідки приватизації та реорганізації значною мірою будуть проявлятися з певним часовим лагом;
реформування на селі спричинить певне загострення соціальної напруженості;
глибина реформування в різних регіонах та конкретних підприємствах буде різною та багато в чому визначатиметься методикою реформування, політичним та соціально-економічним кліматом у регіонах;
рівень обізнаності керівників сільськогосподарських підприємств та їх членів з теоретичними та методичними засадами реформування буде незначним;
сільське населення є неоднорідним, як і сільськогосподарські підприємства, тому не може існувати єдиної стратегії реформування;
серед сільського населення значною мірою будуть зберігатися патерналістські очікування;
в результаті реформ поки що не відбулось безпосереднього та економічно доцільного розпорядження власністю.
Методологічною основою дослідження є системний підхід до аналізу соціальних процесів на селі, вивчення об’єкту з урахуванням його подвійної, економіко-соціальної природи [45], та метод діагностики соціальних проблем як різновид системного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати є теоретичною основою для практичного вирішення соціальних проблем, що посилились в результаті прискореної реалізації аграрної реформи:,
вперше соціологічній науці в Україні виконано порівняльний аналіз різних моделей реформування колективних сільськогосподарських підприємств в Україні (модель формування ефективного власника, сумська модель, донецька модель, одеська модель, модель приватно-орендного підприємства) та їх похідних. Зроблено висновок, що в залежності від вибору моделі реформування існує різна ступінь вірогідності втрати частиною власників своєї власності або контролю за її використанням;
зроблено прогноз подальшого соціального розвитку сільських населених пунктів. Доведено, що існування сільських населених пунктів у їх сьогоднішньому вигляді не має перспектив у зв’язку з втратою економічної основи їх існування колективного підприємства. Новостворені ж підприємства переважно не в змозі виконати одну з головних своїх функцій функцію зайнятості;
проведено аналіз динаміки ставлення сільського населення, керівників підприємств, голів фермерських господарств до різних сторін приватизації землі і реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств. Зроблено висновок, що в основі негативного ставлення до земельної реформи недостатня інформованість про її хід, принципи та завдання, а також невідповідність практичного впровадження реформ їх теоретико-правовій базі, коли порушення прав власників землі та майна є надзвичайно поширеним явищем;
доведено, що об’єктом реформ повинен стати сільський населений пункт, як єдиний соціальний організм, а не сільськогосподарське підприємство, як це має місце зараз. Фактичними учасниками приватизації та реорганізації є тільки колишні члени колективних підприємств, наслідки ж стосуватимуться буквально кожного члена громади.
запропоновано комплекс заходів щодо корекції ситуації в сфері регулювання аграрної реформи. Доведено, що практичне впровадження реформи в аграрному секторі повинно стати прерогативою органів місцевого самоврядування. За органами державної влади повинна залишитися тільки функція контролю за дотриманням законодавства. Зроблено висновок, що єдиною структурою, яка може і повинна взяти на себе організацію соціального буття на території сільського населеного пункту замість колективного підприємства, є орган місцевого самоврядування;
Зроблено висновок, що найважливішою проблемою сьогодення у справі реформування аграрного сектору є соціальний захист населення, та що цей захист повинен базуватися не на системі пільг, а на створенні умов для одержання прийнятних обсягів доходів від успішного функціонування як традиційних, так і нетрадиційних видів діяльності у сільській місцевості.
Результати дисертаційного дослідження дозволяють краще зрозуміти суть процесів, що відбуваються в українському селі в період переходу до ринку, коли стара система соціально-економічних відносин уже не функціонує, а нова перебуває в стадії становлення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання висновків дисертаційної роботи для вирішення практичних питань, що постають в процесі реформ в аграрному секторі. Результати дослідження дають можливість будувати найбільш прийнятні варіанти подальшого розвитку сільських населених пунктів і регіонів при опрацюванні стратегій розвитку сільського господарства, враховувати як суспільну думку, так і можливі наслідки їх впровадження.
Апробація результатів дослідження. Головні ідеї дисертації були викладені на міжнародних конференціях: Місцеве самоврядування сучасній політичній системі в Україні і Бєларусі” (Київ, 1997); Проблеми малого бізнесу в АПК України та Бєларусі” (Київ, 1998); Тіньова економіка: соціальні проблеми неофіційної економічної діяльності в Україні” (Київ, 2000); Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку” V Міжнародний конгрес українських економістів (Львів, 2000);
Основні положення і висновки дослідження відображені в 2 монографіях, 4 статтях в наукових фахових виданнях, 4 виданнях доповідей міжнародних наукових конференцій:
1. Гончарук О.С., Марусов А.Ю., Осташко Т.О. Соціальні проблеми реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств. К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів Ін-ту соціології НАНУ, 2000. 108 с.
2. Ван Атта Д.А., Гончарук О., Перротта Л. Українське село на зламі століть: соціологічний та антропологічний зріз. К.: Скарби, 2001. 164 с.
3. Гончарук О. Ринок землі бути чи не бути? // Розбудова держави.1998. №3/4. С. 7481.
4. Гончарук О. Деякі аспекти господарювання на забруднених територіях // Чорнобиль і соціум. (Випуск п’ятий) Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп потерпілих від Чорнобильської аварії: порівняльний аналіз та рекомендації. К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів Ін-ту соціології НАНУ, 1999. С. 236249.
5. Гончарук О. Соціально-економічні аспекти землеволодіння та землекористування на територіях України, забруднених радіонуклідами // Чорнобиль і соціум (Випуск шостий) / Відп. ред. Ю.І.Саєнко. К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів Інту соціології НАНУ, 2000. С. 217229.
6. Гончарук О.С. Соціальні проблеми реформування аграрного сектору національної економіки // Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2001. №4. С. 133144.
7. Гончарук О. Земельна реформа в Україні та органи місцевого самоврядування: проблеми соціальної сфери // Місцеве самоврядування сучасній політичній системі в Україні і Бєларусі. Доповіді міжнародної конференції. К.: Ін-т соціології НАНУ, 1997. С. 118-127.
8. Гончарук О. Соціальне середовище функціонування малого бізнесу в агропромисловому комплексі України // Проблеми малого бізнесу в АПК України і Бєларусі. Доповіді міжнародної конференції. К.: Ін-т соціології НАНУ, 1998. С. 6792.
9. Гончарук О. Проблеми тіньової економіки та корупції в сільськогосподарському виробництві // Тіньова економіка: соціальні проблеми неофіційної економічної діяльності в Україні. Доповіді міжнародної конференції. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. С. 3234.
10.Гончарук О.С. Деякі аспекти реформування аграрного сектора національної економіки // Україна в ХХI столітті: концепції та моделі економічного розвитку / Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів, м. Львів, 22-26 травня 2000 р. / Частина І / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Львів, 2000. С. 428430.
Особистий внесок здобувача. У публікації 1 Соціальні проблеми реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств” особисто здобувачеві належать Коротка характеристика проведених досліджень”, розділи 3 і 6 Ставлення селян до реорганізації власних сільськогосподарських підприємств” та Фермерські господарства та реорганізація КСП”, висновки.
У публікації 2 Українське село на зламі століть: соціологічний та антропологічний зріз” здобувачем особисто написані: вступ, розділ I Коротка загальна характеристика сільського господарства України”, розділ II Опис різних форм реформування в сільськогосподарському виробництві”, розділ VI Соціальні проблеми села”, загальні висновки.
Особистий внесок здобувача в публікаціях 1. і 2. полягає в аналізі:
форм землеволодіння та землекористування особистих підсобних господарств населення, фермерських господарств, сільськогосподарських підприємств;
причин негативного ставлення селян до приватизації землі та реорганізації сільськогосподарських підприємств;
динаміки ставлення власників земельних паїв (земельних ділянок) до можливості створення ринку земель сільськогосподарського призначення;
інформованості власників землі та майна про реорганізацію;
способів розпорядження земельними та майновими паями;
орендних відносин реорганізованих підприємств з власниками майнових та земельних паїв;
організаційно-правових форм реорганізованих сільськогосподарських підприємств;
змін у трудових відносинах, викликаних реорганізацією;
соціальних проблем жителів села та сільських населених пунктів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сільськогосподарський сектор України має значний потенціал і тому має стати важливим фактором зміцнення економіки України. В той же час, незважаючи на чи найбагатші у Європі земельні ресурси, протягом тривалого часу обсяги виробництва постійно скорочуються.
Загальний спад сільськогосподарського виробництва, що почався в період 1992-1993 років у поєднанні уповільненим ходом реформ у аграрному секторі економіки України значно погіршив умови життя сільського населення. Традиційні форми зайнятості та джерела доходу вже нездатні забезпечити нормальний рівень життя для більшості працівників сільського господарства. Більше того, орієнтація на традиційні форми отримання доходів призводять до посилення бідності, особливо коли це традиційне джерело велике сільськогосподарське підприємство [30].
Приватизація та реорганізація сприяють вирішенню проблем ефективності сільськогосподарського виробництва але в той же час ставлять на порядок денний нові проблеми, причому стверджувати, що вирішення їх потребуватиме менше зусиль, аніж приватизація, немає підстав.
Найголовніша проблема проблема зайнятості, що посилюється загальним низьким рівнем кваліфікації працівників [113]. Керівники підприємств та фермерських господарств часто мають вищу освіту, але отримана вона переважно в той час, коли політико-економічний устрій був іншим. Освіта сільських спеціалістів була цілком орієнтована на отримання кваліфікації у сфері безпосереднього виробництва. Сьогодні ж найважливішим завданням є не ведення виробництва, а його організація у широкому розумінні цього слова, включаючи визначення ринкової ніші, організацію збуту та переробки, планування перспектив розвитку, конкурентна боротьба.
Якщо Україні вдасться досягти середньоєвропейських показників продуктивності праці у сільському господарстві, то крім усього іншого це означатиме, що там буде зайнято 3-5 відсотків населення країни. Це значить, що кількість зайнятих зменшиться у рази. Уже сьогодні потрібно будувати стратегії розвитку сільських населених пунктів таким чином, щоб сільськогосподарське виробництво перестало бути однією визначальною основою їх життя.
Як показує досвід, такі стратегії не можуть бути універсальними, тому що і сільські населені пункти, і самі жителі їх занадто відрізняються за своїми якісними характеристиками. Це значить, що питання визначення стратегій і функціонування, і розвитку повинні перейти від вищих органів державної влади до низового рівня рівня районів та сільських населених пунктів. Постановка нових завдань перед владою місцевого рівня також потребує суттєвих змін у підходах як до кваліфікації сільських голів, так і методах формування місцевих бюджетів.
Ріст продуктивності праці одним із своїх наслідків може мати перевиробництво певних видів сільськогосподарської продукції у значних масштабах, тому уже сьогодні потрібен перехід до нетрадиційних сфер застосування продукції сільського господарства. Крім суто економічних наслідків, такий перехід відіграватиме значну роль і у соціальному захисті населення. Цей захист повинен базуватися не скільки на системі пільг та гарантованих державою виплат, а переважно на створенні умов для одержання прийнятних обсягів доходів від успішного функціонування як традиційних, так і нетрадиційних видів діяльності у сільській місцевості. [115].
Хід практичного реформування земельних відносин в цілому та сільськогосподарських підприємств зокрема показує наявність значного розриву між існуючою теоретико-правовою базою та реальним впровадженням реформ. Частково це відбувається із-за певної недосконалості існуючого законодавства, частково із-за загальної слабкості державної влади. На ослаблення позицій державної влади впливає той факт, що приватизація землі та реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств швидше є полем політичної боротьби, а не економічних реформ у чистому вигляді.
Піком законодавчої активності в питанні земельної власності є період зими 1991-1992 років. Потім наступає період затишшя до кінця 1999 року. Не виключено, що тенденції негативного ставлення у суспільній думці стосовно приватизації землі пов’язані в тому числі і з тривалим періодом, коли Верховна Рада самоусунулася від регламентування процесів приватизації землі. Приватизація землі в Україні проводилася зусиллями перш за все виконавчої гілки влади. Стверджувати, що вона добре справилася зі своїм завданням було б передчасно результати моніторингу 1994-2001 років [116] показують, що серед усіх соціальних груп населення України ідею приватизації землі найменшою мірою підтримують саме працівники сільськогосподарських підприємств, тобто саме ті люди, які мають право на приватизацію землі, для кого земля є основою існування. Це може пояснюватися тільки двома обставинами: 1) селянам так і не зуміли пояснити, в чому ж їх безпосередня вигода від приватизації землі, а селяни протягом усього часу приватизації так і відчули переваг від діяльності на власній (приватизованій) землі; 2) характер та методи приватизації в конкретному населеному пункті були далекі від чіткого дотримання норм закону. Не виключене і поєднання обох вказаних обставин.
У прямому зв’язку з слабкістю влади знаходиться і дотримання прав власників земельних часток і майнових паїв. Дослідження показало, що їх порушення є надзвичайно поширеним фактом. Ці порушення формують викривлений образ реформ, що не сприяє схвальному ставленню населення до земельної реформи та участі в ній [30].
Реформування аграрного сектору національної економіки приватизація земель сільськогосподарського призначення, реорганізація підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, їх реструктуризація приведе до вирішення певного кола проблем, пов’язаних перш за все з ефективністю виробництва. В той же час сьогодні не варто очікувати, що поняття реорганізоване підприємство” або фермерське господарство” стало тотожним поняттю ефективне підприємство”. Приватизація підприємств не робить їх автоматично ефективними, вона лише створює передумови для їх прибуткової виробничої діяльності і аграрний сектор економіки України стоїть лише на початку цього досить тривалого процесу [113]. Для реформованих підприємств характерні певні позитивні тенденції, що дають підстави сподіватися, що аграрний сектор з хронічно збиткового перетвориться на рентабельний.
Автор дає собі звіт, що аналізовані проблеми сільських населених пунктів, сільських жителів не вичерпуються окресленим колом, що насправді їх багато більше, з часом на порядок стануть нові проблеми, як наприклад, проблеми виведення частини земель з сільськогосподарського обігу, проблеми втрати частиною населення земельних часток і майнових паїв, банкрутство окремих підприємств, соціальний занепад частини населених пунктів.
В той же час спроба виокремлення найнагальніших проблем, їх аналіз дозволяють оцінити подальшу перспективу існування сільських населених пунктів, визначити шляхи подолання нагальних проблем:
- прискорення реформ, необхідних для створення ринкового середовища, сприятливого для розвитку економіки сільської місцевості;
- сприяння реалізації можливостей підвищення рівня доходів та зайнятості сільського населення шляхом розробки нових життєздатних моделей надання послуг сільському населенню;
- розробка та розповсюдження життєздатних моделей розвитку сільських громад, ефективного механізму реорганізації об’єктів соціальної інфраструктури та управління об’єктами соціальної сфери;
- фактичне визначення прав власності на земельні та майнові паї;
- захист конституційних прав сільського населення володіння, використання та розпорядження власністю, перш за все стосовно земельних та майнових паїв.
Одночасно реформування призводить до кардинальних змін у соціальній структурі сільського населення. З ліквідацією визначальної основи соціального буття колективного підприємства, формуються нові соціальні умови, викликані набуттям права приватної власності на засоби виробництва, перш за все на землю. Інститут приватної власності в свою чергу за логікою подій сприяє започаткуванню середнього класу та одночасно основ громадянського суспільства на селі.
Зміни форм організації виробництва ведуть до змін форм організації суспільного життя в усіх його проявах від демографічного до поселенського, від загальної рівності у бідності до значної соціальної диференціації, від колишньої колгоспної одноманітності до різних форм самоорганізації, від колективної свідомості до індивідуальної, орієнтованої на отримання прибутку в результаті господарської діяльності.
Суттю аграрної політики має стати діяльність щодо забезпечення соціально прийнятних цілей [117], результатів та механізмів функціонування приватної ініціативи, самоорганізації різних сфер економічного буття. Ринкове регулювання, що знаходиться під контролем держави, повинне доповнюватися позаринковими методами саморегулювання економічної сторони життєдіяльності різних суб’єктів роботодавців, працівників, споживачів, жителів села. Закономірним результатом цього процесу буде створення та реальне функціонування механізмів суспільно-політичної та економічної відповідальності суб’єктів господарювання, органів управління, перш за все керівників, перед суспільством та державою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення. / Саблук П.Т., Лукінов І.І., Юрчишин В.В. та ін. За ред. П.Т. Саблука та В.В. Юрчишина. К.: Віпол, 1996. 662 с.
2. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва: посібник у питаннях та відповідях. / Алексійчук В.М., Артикульний Л.О., Белінський В.Ю. та ін. За ред. П.Т. Саблука. К.: Інт аграрної економіки Укр. акад. аграрн. наук, 1999. 349 с.
3. Посібник по формуванню ринкового середовища підприємств АПК / Саблук П.Т., Ситник В.П., Дем’яненко М.Я. та ін. За ред. П.Т. Саблука. К.: Інт аграрної економіки УААН. 1997. 600 с.
4. Онищенко О. Особливості сучасних земельних відносин в Україні // Економіка України. 2001. №4. С. 5662.
5. Ринкова адаптація продовольчого комплексу України / Пасхавер Б. Й., Они-щенко О.М., Молдаван Л. В. та ін. К.: Ін-т економіки НАН України, 1998. 264 с.
6. Онищенко О.М. Сільськогосподарські виробничі кооперативи: особливості, досвід формування, перші результати господарювання // Економіст. 1999. №7. С. 4855.
7. Онищенко О.М. Формування нової організаційної структури аграрного сектора України // Економіст. 1999. №1. С. 4858.
8. Онищенко О.М. Сільськогосподарські виробничі кооперативи: оцінка положень формування і функціонування // Економіка України. 1999. №1. С. 5665.
9. Онищенко О.М. Реорганізація КСП: доцільність, досвід, результати // Сільський час. 1999. №88 (108).
10.Онищенко А., Трегобчук В., Юрчишин В. Проблемы реформирования отношений собственности и организационных структур хозяйствования на селе // Экономика Украины. 1998. №9. С. 414.
11.Юрчишин В.В. Аграрні перетворення в Україні: небезальтернативний погляд на проблему. К.: Ін-т аграрної економіки УААН, 1999. 66 с.
12.Юрчишин В.В., Скупий В.М. Реформування аграрних відносин. К.: Ін-т аграрної економіки УААН, 1998. 86 с.
13.Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу. К.: Логос, 1999. 256 с.
14.Зіновчук В.В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США. К.: Логос, 1996. 224 с.
15.Гладій М.В. Використання виробничо-ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки України (питання теорії, методології та практики). Львів: ІРД НАН України, 1998. 294 с.
16.Узун В.Я. Земельная реформа и реорганизация сельхозпредприятий // Сельскохозяйственная политика в странах-членах ОЭСР и в Российской Федерации. Париж: Организация Экономического Сотрудничества и Развития, 1996. С. 202206.
17.Узун В.Я., Шагайда Н.И. Собственность на землю и имущество: аграрная реформа в вопросах и ответах. М.: Аккоинформиздат, 1992. 31 с.
18.Социально-экономический анализ результатов реорганизации сельскохозяйственных предприятий. Сост. Узун В.Я. М.: Всероссийский ин-т аграрных проблем и информатики, 1999. 185 с.
19.Земельная реформа в России: принципы и методы осуществления / Рабинович Б.М., Федосеев А.И., Игнатьев А.Е. и др. Отв. ред. А.В. Шевчук / Ин-т экономики проблем природопользования. М.: Звезды и С, 1995. 208с.
20.Чаба Чаки, Цви Лерман, Сергей Сотников. Реформирование сельскохозяйственного сектора Республики Беларусь: достижения и нерешенные проблемы / Технический документ Всемирного Банка. Вашингтон, 2000. 120 с.
21.Шатохін А. Огляд соціологічної літератури з проблем аграрного реформування та соціального розвитку села // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. №3. С.145152.
22.Аграрна реформа в Україні (соціологічна діагностика) / Тарасенко В.І., Москвін О., Шараєва Н. та ін. К.: Ін-т соціології НАН України, 1998. 214с.
23.Пилипенко В., Тарасенко В. Від експериментів до соціальної практики (Столипін П.А. та його реформи) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. №3. С.151157.
24.Соціальні проблеми становища сільської родини в умовах розбудови незалежної України / К.: Академпрес, 1998. 152 с.
25.Сільська молодь України в період політичних та економічних трансформацій: настрої, орієнтації, сподівання / К.: Академпрес, 1998. 168 с.
26.Соціально-економічні проблеми дитинства в сучасному українському селі / Волинець Л.С., Зінченко А.Г., Іванова Б.І. та ін. К.: Академпрес, 1998. 136 с.
27.Гончарук О.С., Марусов А.Ю., Осташко Т.О. Соціальні проблеми реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств. К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів Ін-ту соціології НАНУ, 2000. 108 с.
28.Проблеми малого бізнесу в АПК України і Бєларусі (доповіді міжнародної конференції) Збірник К.: Ін-т соціології НАНУ, 1997. 178 с.
29.Гончарук О.С., Максимюк А.С. Приватизація сільськогосподарських підприємств в Україні (практичний посібник). К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. 274 с.
30.Ван Атта Д.А., Гончарук О.С., Перротта Л. Українське село на зламі століть. Соціологічний та антропологічний зріз. К.: Скарби, 2001. 164 с.
31.Шанин Теодор. Методология двойной рефлексивности в исследованиях современной российской деревни // Ковалев Е.М., Штейнберг И.Е. Качественные методы в полевых социологических исследованиях. М.: Логос, 1999. С 317342.
32.Крестьяноведение. Теория. История. Современность. Ученые записки. 1999 / А.В. Гордон, Теодор Шанин, Н.Е. Хитрина и др. М.: Московская высшая школа социальных и экономических наук, 1999. 323 с.
33.Перротта Л. Проблемы развития малых и средних предприятий агропромышленного комплекса Украины // Проблеми малого бізнесу в АПК України і Бєларусі (доповіді міжнародної конференції) Збірник К.: Ін-т соціології НАНУ, 1997. С 1126.
34.Перротта Л. Український АПК хворий на завищену самооцінку // Пропозиція. 1998. №7. С. 6061.
35.Перротта Л. Демографічна статистика в дослідженні сільських громад // Центр приватизації та економічної реформи в АПК. 1999. №14. С. 19.
36.Перротта Л. Особисті підсобні господарства: мікроекономіка існування в Україні // Центр приватизації та економічної реформи в АПК. 1999. №12. С. 139.
37.Лерман Ц., Чаки Ч. Украина: обзор опыта реорганизации сельскохозяйствен-ных предприятий / Всемирный Банк Вашингтон, 2000. 62 с.
38.Лерман Ц., Чаки Ч., Брукс К. Земельная реформа и реорганизация сельского хозяйства в Украине / Всемирный Банк Вашингтон, 1995. 125 с.
39.Ван Атта Д.А. Бизнес и политика в АПК Украины в свете мирового опыта // Проблеми малого бізнесу в АПК України і Бєларусі (доповіді міжнародної конференції) Збірник К.: Ін-т соціології НАНУ, 1997. С.711.
40.Ван Атта Д.А., Ньюберт Д., Плахотник І. Бартер у сільському господарстві // Центр приватизації та економічної реформи в АПК. 1998. №24. С. 14.
41.Ван Атта Д.А. Власність на землю у Сполучених Штатах Америки. // Центр приватизації та економічної реформи в АПК. 1998. №14. С. 13.
42.Бейкер Д., Тарасевич О. Замітки з реструктуризації господарств в Україні, що базуються на оцінках фінансової ефективності колективного сільськогосподарського підприємства // Центр приватизації та економічної реформи в АПК. 1999. №6. С. 218.
43.Мейси Дэвид А. Дж. Роль Крестьянского Поземельного Банка в аграрных реформах царской России // Центр приватизації та економічної реформи в АПК. 1998. №4. С 434.
44.П.А. Столыпин жизнь и смерть за царя. Сост. А. Серебрянников, Г. Сидоровнин. Саратов: Приволжское книжное издательство,1991. 468 с.
45.Заславская Т.И. Рывкина Р.В. Социология экономической жизни: Очерки теории. Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1991. 448 с.
46.Писарев Д.И. Исторические эскизы. М.: Правда, 1989. 653 с.
47.Гидденс Э., Социология / Пер. с англ. М.: Эдиториал УРСС, 1994. 704 с.
48.Кавелин К.Д. Наш умственный строй М.: Правда, 1989. 608 с.
49.Вебер М. История хозяйства. Город / Пер. с нем. РАН М.: КАНОН-пресс-Ц”, Кучково поле”, 2001. 576 с.
50.Народная воля” и Черный передел”: Воспоминания учасников революционного движения в Петербурге / Ин-т истории партии Ленинградкого обкома КПСС фил. Ин-та марксизма-ленинизма при ЦК КПСС, Ленинградское отд-ние Ин-та истории СССР АН СССР. Сост. В.Н.Гинев, А.Н. Цамутали. Л.: Лениздат, 1989. 413 с.
51.Зайончковский П.А. Крестьянское движение в России в 1870-1880 годах. Сборник документов. М.: Наука, 1964. 470 с.
52.Плеханов Г.В. Избранные философские произведения: В 5 т. / Государственное издательство политической литературы. М., 1956. Т.1: Наши разногласия. С.115370.
53.Мороз О., Злупко С. Українське селянство першої половини ХХ століття. Трагедія і героїзм. Львів: Універсум, 1997. 164 с.
54.Ленин В.И. Развитие капитализма в России. Процесс образования внутреннего рынка для крупной промышленности. М.: Политиздат, 1986. 610 с.
55.Статистичний щорічник Сільське господарство України” 1999 рік / Державний комітет статистики України: Під загальним керівництвом Ю.М. Остапчука. К., 2000. 253 с.
56.Земельний кодекс України (нова редакція) №2196-XII від 13.03.1992.
57.Плахотник І. Економічні та фізичні розміри сільськогосподарських підприємств країн Європейського співтовариства та США // Центр приватизації та економічної реформи в АПК. 1998. №21. С. 111.
58.Протченко О.О., Пугачов М.І., Сотников С.В. Розміри і структура сільськогосподарських формувань у США й Україні // Центр приватизації та економічної реформи в АПК. 2000. №14. С. 344.
59.Занятость и поведение домохозяйств: адаптация к условиям переходной экономики России / Под. ред. В. Кабалиной и С. Кларка. М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН). 1999. 311 с.
60.Сільське господарство України / Міжвідомча аналітично-консультативна рада з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Підг. Юхновський І.Р. К., 1997. 218с.
61.Постанова Верховної Ради УРСР Про земельну реформу” від 18.12.1990.
62.Постанова Верховної Ради УРСР Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР” № 562-XII від 18.12.1990.
63.Закон України Про форми власності на землю” № 2073-XII від 30.01.1992.
64.Закон України Про селянське (фермерське) господарство” №2009-XII від 20.12.1991.
65.Закон України Про колективне сільськогосподарське підприємство” №2114-XII від 14.02.1992.
66.Закон України Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі” №2200-XII від 13.03.1992.
67.Декрет Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок” № 15-92 від 26.12.1992.
68.Закон України Про оренду землі” №161-XIV від 06.10.1998.
69.Указ Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” №666/94 від 10.11.1994.
70.Указ Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям” №720/95 від 08.08.1995.
71.Указ Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” №1529/99 від 03.12.1999.
72.Земельний кодекс № 2768-III від 25.10.2001.
73.Постанова Кабінету Міністрів України Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” №213 від 23.03.1995.
74.Гончарук О.С. Соціальноекономічні аспекти землеволодіння та землекористування на територіях України, забруднених радіонуклідами // Чорнобиль і соціум (Випуск шостий) / Відп. ред. д.е.н. Ю.І.Саєнко. К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів Ін-ту соціології НАНУ, 2000. С. 217229.
75.Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження форм сертифікатів на право володіння земельною часткою (паєм) та зразка Книги реєстрації сертифікатів на право володіння земельною часткою (паєм) №801 від 12.10.1995.
76.Аграрний тиждень: центр і регіони // Проект аграрної політики в Україні Університету штату Айова. 2000. Вип. 22.
77.Закон України Про плату за землю” №378/96 від 19.09.1996.
78.Гончарук О. Земельна реформа в Україні та органи місцевого самоврядування: проблеми соціальної сфери // Місцеве самоврядування в сучасній політичній системі в Україні і Бєларусі. (Доповіді міжнародної конференції) Збірник. К.: Ін-т соціології НАН України, 1997. С. 118127.
79.Українське суспільство: моніторинг 2000 р. Інформаційно-аналітичні матеріали / За ред. Ворони В.М., Ручки А.О. К.: Ін-т соціології НАН України, 2000. 390 с.
80.Гончарук О. Суспільна думка стосовно проблем реформування земельних відносин в Україні // Сільський реформатор. 1998. №10.
81.Ефективна інформаційна робота / Буренко С., Гадамські М., Гончарук О. та ін. К.: Століття, 1998. 98 с.
82.Приватизація землі та реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств в Україні. Посібник / Міжнародна Фінансова Корпорація та Британський Фонд Ноу-Хау. К.: Століття, 1998. 126 с.
83.Реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств / Онищенко О.М., Осташко Т.О., Гончарук О.С., Коник Д.Л. К.: Століття, 1999. 51 с.
84.Конституція України. Закон №254к/96ВР від 28.06.1996.
85.Гончарук О. Ринок землі: бути чи не бути // Розбудова держави. 1998. №3/4. С. 7481.
86.Аграрний тиждень: центр і регіони // Проект аграрної політики в Україні Університету штату Айова. 2000. Вип. 19.
87.Концепція роздержавлення та приватизації підприємств, землі та житлового фонду №1767-XII від 31.10.1991.
88.Україна: сільськогосподарський сектор у перехідний період / Світовий Банк Вашингтон, 1995. 203 с.
89.Закон України Про сільськогосподарську кооперацію” №469/97-ВР від 17.07.1997.
90.Закон Про кооперацію в СРСР” №8998ХI від 26.05.1988.
91.Решетняк Т. Право владения, право распоряжения, право пользования” // Зеркало недели. 1997. 12 апреля.
92.Гончарук О. Соціальне середовище функціонування малого бізнесу в агропромисловому комплексі України // Проблеми малого бізнесу в АПК України і Бєларусі. Доповіді міжнародної конференції. К.: Ін-т соціології НАНУ, 1998. С. 6792.
93.Румянцев О.Г., Додонов В.Н. Юридический энциклопедический словарь. М.: ИНФРА-М, 1997. С.229.
94.Паювання сільськогосподарських земель та структурна перебудова в сільському господарстві України: Посібник / Агентство США з міжнарод-ного розвитку у співпраці з Урядом України. 4-е вид., 2000. 222 с.
95.Сільське господарство реформується // Вісник проекту паювання сільськогосподарських земель. 1999. Вип. 17.
96.Аграрний тиждень: центр і регіони // Проект аграрної політики в Україні Університету штату Айова. 2000. Вип. 7.
97.Приватизація землі та реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств в Україні / Міжнародна Фінансова Корпорація спільно з Канадським Агентством з міжнародного розвитку. 2-е вид., К.: Століття”, 2000. 272 с.
98.Реорганизация коллективных сельскохозяйственных предприятий. Одесса: Одесская областная государственная администрация, Проект реорганизации крупных сельськохозяйственных предприятий Британского фонда НоуХау”, 1998. 67 с.
99.Реформування сільськогосподарських підприємств. Довідковий посібник / Відповідальний упорядник В.М. Зубов. Одеса: Астропринт, 2000. 240 с.
100. Комплексний розвиток сільської місцевості. Зб. наук. пр. К.: Центр розвитку сільського господарства та правової підтримки Британського фонду Ноу Хау, 2000. 168 с.
101. Приватизация земли и реорганизация коллективних сельскохозяйственных предприятий в России: В 2-х т. / Международная Финансовая Корпорация совместно с Управлением зарубежного развития. Т. 1.: Пособие. Вашингтон, 1995. 246 с.
102. Приватизация и реорганизация сельскохозяйственных предприятий Молдовы / Без объявл., 1998. 90 с.
103. Закон України Про систему оподаткування” №1251-XII ВР від 25.06.1991.
104. Указ Президента України Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки” №62/2001 від 29.01.2001.
105. Закон України Про підприємство” №698XII від 07.02.1991.
106. Закон України Про господарські товариства” №1576-XII від19.09.1991.
107. Осташко Т.О. Структура доходів сільських домогосподарств України // Економіка і прогнозування. 2001. №1. С. 121134.
108. Закон України Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік” №2330-III від 22.03.2001.
109. Гончарук О. Проблеми тіньової економіки та корупції в сільськогосподарському виробництві // Тіньова економіка: соціальні проблеми неофіційної економічної діяльності в Україні. Доповіді міжнародної конференції. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. С. 3234.
110. Коллектив колхозников. Социально-психологическое исследование. Под. ред. В.Н. Колбановского. М.: Мысль, 1970. 287 с.
111. Гончарук О.С. Деякі аспекти реформування аграрного сектора національної економіки // Україна в ХХI столітті: концепції та моделі економічного розвитку / Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів, м. Львів, 22-26 травня 2000 р. / Частина І / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Львів, 2000. С. 428430.
112. Закон Про бюджетну систему в Україні”№512-XII ВР від 05.12.1990.
113. Гончарук О. Соціальні проблеми реформування аграрного сектора національної економіки // Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2001. №4. С. 133144.
114. Аграрний тиждень: центр і регіони // Проект аграрної політики в Україні Університету штату Айова. 2000. Вип.23.
115. Гончарук О. Деякі аспекти господарювання на забруднених територіях// Чорнобиль і соціум. (Випуск п’ятий) / Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп потерпілих від Чорнобильської аварії: порівняльний аналіз та рекомендації. К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів Ін-ту соціології НАНУ, 1999. С.236249.
116. Гончарук О.С. Соціальні аспекти реформування земельних відносин (соціологічний моніторинг та коментар науковців) // Українське суспільство: десять років незалежності / За ред. Ворони В.М., ШульгиМ.О. К.: Ін-т соціології НАН України, 2001. С. 4558.