СОЦІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ: ІСТОРІЯ, МЕТОДИКА, ПРАКТИКА

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

Шевель Інна Петрівна

УДК 316. 93/99

СОЦІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРЧИХ
КАМПАНІЙ: ІСТОРІЯ, МЕТОДИКА, ПРАКТИКА

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття науковогоступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Вишняк Олександр Іванович
доктор соціологічних наук

Київ 2003

ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1.Становлення електоральних досліджень та методи соціологічного забезпечення виборчих кампаній. 10
1.1.Становлення та розвиток соціологічного забезпечення виборчих
кампаній в США та Европі. 10
1.2.Виборчі системи і особливості соціологічного забезпечення
виборчих кампаній 24
1.3.Основні функції соціології у виборчих кампаніях. Види
досліджень і методи прогнозування результатів голосування 36
1.3.1.Методика та практика базових соціологічних досліджень
виборчих кампаній 38
1.3.2.Методичні проблеми прикладних рейтингових дослідженнь
виборчих кампаній 52
1.3.3.Експертні методи та їх застосування 72
13.4.Прикладні функції досліджень в день голосування (Exit poll)і
поствиборчих досліджень 79
Висновки до розділу 1 94

Розділ 2. Становлення та розвиток соціологічного забезпечення виборів в Україні та Росії (1990-2000) 96
2.1.Прикладні дослідження і прогнозування виборів в Україні. 96
2.1.1. Становлення електоральних досліджень в Україні на межі 90-х
років: перші кроки соціологічного забезпечення 96
2.1.2. Розвиток прикладного соціологічного забезпечення виборчої
кампанії в Україні в 90-і роки 114
2.2.Соціологічне забезпечення парламентських та президентських
виборів у Росії 129
2.2.1.Соціологічне забезпечення перших виборчих кампаній в
Росії (1993-1996 р.р.) 129
2.2.2.Дослідження і прогнозування парламентських виборів в
Росії 1999року 142
2.2.3.Президентські вибори в Росії в 2000 році у прогнозах соціологів 161
Висновки до розділу 2 171

Висновки 174

Список використаних джерел 176

ВСТУП

Актуальність теми. Дослідження історії, методології, методики та практики соціологічного забезпечення виборчих кампаній у країнах Заходу, Росії та в Україні зумовлено як теоретичними так і практичними чинниками. Вільні, демократичні, багатопартійні вибори невід’ємний атрибут демократичного суспільства. Такі вибори дають змогу соціологам отримувати більш чи менш об`єктивні дані про соціально-політичну поведінку та політичний вибір населення країни, співставляти результат вибіркових соціологічних досліджень та масових опитувань населення з електоральною поведінкою генеральної сукупності виборців, якої немає у більшості інших галузей соціології. А тому дослідження тенденцій електоральної поведінки має важливе теоретичне і практичне значення не тільки для політичної (електоральної) соціології, але й для розвитку загальносоціологічної теорії. Особливо великого значення такі дослідження набувають в умовах перехідного, неусталеного демократичного суспільства, коли від результатів виборів залежить не тільки, яка партія чи кандидат отримає владу, але й напрям розвитку суспільства. Ще більшою є практична значущість таких досліджень для суб`єктів виборчого процесу - партій і кандидатів, адже без професійного соціологічного забезпечення, без наявності надійної аналітичної та інформаційної бази про передвиборчу ситуацію, обгрунтувати стратегію і тактику виборчої кампанії неможливо. В свою чергу ні отримання надійної інформації, ні прогнозування результатів, ні розробка стратегії і тактики виборчої кампанії неможливо без знань тенденцій електоральної поведінки населення певної країни, методології та методики її досліджень. І ці методології та методики (через відмінності політичних, партійних та виборчих систем та умов життя населення) не можуть бути безпосередньо привнесені з робіт західних соціологів, які мають більш як півстолітній досвід таких професійних досліджень та прикладних розробок. Їх потрібно перевіряти і адаптувати до аналізу ситуації в конкретній країні.
У вітчизняній соціологічній науці проблема соціологічного забезпечення виборчих кампаній, дослідження і прогнозування електоральної поведінки залишається малодослідженою і почала розроблятись тільки наприкінці 80-тих років. Адже фактично був відсутній об`єкт цих досліджень вільні альтернативні демократичні вибори. А тому соціологи вимушені були обмежуватись критичним аналізом робіт і досліджень західних соціологів Ч.Мерріам (C.Merriam), Г.Гознеллa (H.Cosnell), П.Лазарсфельд (P.Lazarsfeld), Е.Кемпбелл (A.Campbell), П.Конверс (P.Converse), С.Ліпсет (S.Lipset), Е.Даунс (A.Downs), B.Рікер (W.Ricer), П.Ордешук (P.Ordeshook)), а також електоральних досліджень і методичних пошуків Американського інституту громадської думки Дж.Геллапа, Центру Арчібальда Кросслі, Служби Луі Гарріса, Фірми Елмо Роупера, опитувальних центрів Мічиганського, Чиказького та Каліфорнійського університетів, Алленсбахенського інституту демоскопії (Німеччина), Французького інституту громадської думки Ж.Стецеля тощо.
Становлення ж вітчизняної електоральної соціології, теоретичного і методичного забезпечення електоральних опитувань і прикладних розробок розпочалось на межі 90-тих років, з появою перших напівдемократичних альтернативних виборів у СРСР, Україні та Росії. Значний вклад у дослідження цих проблем та узагальнення результатів таких досліджень внесли І.Бекешкіна, О.Вишняк, В.Кушерець, І.Мартинюк, С.Макеєв, В.Матусевич, В.Оссовський, Є.Головаха, В.Пилипенко, В.Полторак, В.Паніотто, А.Ручка, В.Петров, В.Хмелько, М.Чурилов. Накопичено і багатий емпіричний матеріал загальнонаціональних передвиборчих базових та рейтингових опитувань соціологічної та маркетингової служби «СОЦИС» (керівник М.Чурілов), Київського міжнародного інституту соціології (керівник В.Хмелько та В.Паніотто), незалежної фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс» (керівник О.Вишняк), Центру «Соціальний моніторинг» (керівник О.Балакірєва), Інституту соціології НАНУ (директор В.Ворона).
Великий внесок в розробку методології і методики соціологічного забезпечення виборчих кампаній внесли російські соціологи (Н.Бетанелі, Б.Грумін, М.Горшков, М.Гудков, В.Дмитрієв, Т.Голосов, Л.Кесельман, Ю.Левада, В.Комаровський, О.Ослон, О.Петренко, Л.Сєдов, Ж.Тощенко, Ф.Шерега). Зроблені перші спроби розробки методів прогнозування поведінки невизначених виборців та результатів голосування в Росії та Україні (О.Вишняк, Л.Кесельман, О.Петров, М.Горшков, В.Хмелько).
Разом з тим, практика соціологічного забезпечення виборчих кампаній в Україні та Росії розвивається часто стихійно у відриві від теоретичного, методологічного та методичного обгрунтування, результати досліджень та прогнозів часто не узагальнюються, що породжує значні прорахунки в прогнозуванні електоральної поведінки, розробці стратегії і тактики кандидатів і партій. Саме ця суперечність між потребами практики соціологічного забезпечення виборчих кампаній у точних прогнозах та розробці ефективних виборчих стратегій і недостатнім розвитком методології і методики електоральних досліджень, методів прогнозування результатів прогнозування і є головною проблемою в даному дисертаційному дослідженню.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження з науковими планами організації, де виконувалась робота, а також з галузевими та державними програмами не пов'язана.
Мета і задачі дослідження. Основною метою соціологічного дослідження є вивчення становлення практики соціологічного забезпечення виборчих кампаній у країнах Заходу, Україні та Росії, розкрити функції соціології в забезпеченні виборчих кампаній, методи та методики прикладних досліджень виборчих кампаній.
Для досягнення поставленої мети необхідно було розв'язати такі дослідницькі завдання:
-проаналізувати етапи становлення прикладних соціологічних досліджень виборчих кампаній у США та країнах Західної Європи в 20-60-і роки, методичні розробки, практичні успіхи та прорахунки західних соціологів та полстерів;
-проаналізувати основні функції соціології в забезпеченні виборчих кампаній, практичні функції основних видів соціологічного забезпечення виборчих кампаній;
-виявити особливості соціологічного забезпечення виборчих кампаній від типів виборів (парламентських, президентських) та видів виборчих систем в різних країнах;
-проаналізувати становлення та розвиток практики електоральних досліджень виборчих кампаній в Україні, причини прорахунків у прогнозуванні виборчих кампаній та засоби підвищення якості соціологічного забезпечення.
Об`єктом дослідження є методи та результати соціологічних обстежень виборчих кампаній у країнах Заходу, Росії та Україні. Предметом дослідження виступають методи та методики прикладних соціологічних досліджень виборчих кампаній.
Методи дослідження. Основними методами дослідження є метод порівняльного аналізу, масових та експертних соціологічних опитувань, а також вторинного аналізу соціологічної інформації.
Наукова новизна одержаних результатів. У дослідженні проведено історичний та методолого-теоретичний аналіз соціологічного забезпечення виборчих кампаній у країнах Заходу, Росії та Україні, розкрито зміст і основні функції соціологічного забезпечення виборчих кампаній інформаційно-аналітну, прогнозтичну та функцію політичного маркетингу. В рамках авторського аналізу отримано такі наукові результати:
-встановлено,що в умовах послаблення соціальнокласової, поселенської та партійноідеологічної ідентифікації в країнах Заходу зростає складність прогнозування виборчих кампаній, що призводить до суттєвих похибок у прогнозуванні виборів навіть провідних соціологічних центрів західних країн та потребує періодично удосконалювати методологію досліджень;
-виявлено залежність складності, видів і методів досліджень і прогнозування результатів виборів та розробки стратегії і тактики суб`єктів виборчого процесу (кандидатів чи партій) від типу виборів (парламентські чи президентські) та виду виборчої системи. При цьому, доведено, що найбільш простою з точки зору дослідження і прогнозування є мажоритарна система відносної більшості, а найбільш складного соціологічного забезпечення потребує, з одного боку, змішана мажоритарно-пропорційна система з виборчим бар’єром, а також австралійська система альтернативного голосування;
-розкрито, що основними функціями соціології в забезпеченні виборчих кампаній є інформаційноаналітична, прогностична та політикомаркетингова. Ці функції реалізуються за допомогою різних видів досліджень масових і експертних, базових і рейтингових, довиборчих та поствиборчих обґрунтована система показників основних рейтингів в прикладних дослідженнях виборчих кампаній, методи їх вимірювання та розрахунків, системних показників базового електорату політичних партій та кандидатів, рейтингового електорату, потенційного електорату, ступені реалізації потенціалу партії (кандидатів) в ході виборчої кампанії;
-показано вплив імен на результати вимірювань рейтингу в ході прикладних передвиборчих опитувань і обґрунтовано, що для наближення ситуації опитування до реальної ситуації вибору при рейтингових дослідженнях назви партії з іменами політиків, які оголошуватимуть список відповідної партії;
-вперше показано, що основними видами прогнозування виборчих кампаній є експертні, екстраполяційні та методи математичного моделювання. При цьому виявилось, що експертні та екстраполяційні методи не дають достатньо точних прогнозів результатів голосування. Підвищенню точності можуть сприяти тільки методи моделювання електоральної поведінки, що грунтуються на нових теоріях електоральної поведінки;
Практична значущість одержанних результатів. Дослідження має історичний, методологічний і практичний характер. Воно концентрує увагу на малодосліджених питаннях становлення соціологічного забезпечення виборчих кампаній та узагальнює методичний і методологічний досвід великої кількості електоральних досліджень. У цьому і полягає його теоретична значущість. Практична значущість отриманих результатів полягає в розробці і у концептуалізації нових методичних підходів, які сприятимуть підвищенню якості інформаційно-аналітичного і прогностичного забезпечення виборчих кампаній в умовах перехідного українського суспільства.
Апробація результатів дослідження. Аналітичні узагальнення і висновки дисертаційного дослідження доповідались автором на українсько-польському науковому семінарі (Лодзь, 1996) та на Всеукраїнському науково-практичному симпозіумі Внутрішня і зовнішня політика України 2000-2005 років” (Київ, 1999).
Основні положення дисертації відображені в 1-й монографії, 2-х статтях у наукових фахових виданнях, 1-му матеріалі симпозіуму:
1.Вишняк О., Шевель І. Дослідження і прогнозування виборів в Росії та Україні (1990-1998). Досвід і проблеми. - Київ: Стилос. 1998.- 150 с.
2.Шевель І. Соціологічне забезпечення виборчих кампаній // Розбудова держави. 1998. - № 9/10. С.65-71.
3.Вишняк О.І., Шевель І.П. Становлення та розвиток соціологічного забезпечення виборчих кампаній у країнах Заходу (20-60-ті) // Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 10. Київ 2000. С.36-51.
4.Шевель І.П. Базові соціологічні дослідження виборчих кампаній // Сучасна українська політика. Політика і політологи про неї. Випуск другий. Київ 2000. Матер. Всеукр. науково-практичного симпозіуму
Внутрішня і зовнішня політика України 2000-2005 років”. С.270-280.

Особистий внесок здобувача у публікації № 1 особисто здобувачеві належить розділ 2 (глава 1 (§ 1), глава 3 (§ 3, 4), у главі 3 розділу 1 написано спільно з Вишняком О. особисто здобувачеві належить аналіз ефективності виборчих технологій, що застосовувались російськими соціологами на цих виборах.
У публікації № 3 особисто здобувачеві належить аналіз становлення та розвитку соціологічного забезпечення виборів в Німеччині, Франції та Великобританії.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений в дисертації історичний та методологічний аналіз практик соціологічного забезпечення виборчих кампаній в країнах Заходу, Росії та Україні дозволив виявити основні функції соціологічного забезпечення виборчих кампаній інформаційно-аналітичну, прогностичну та функцію політичного маркетингу, виявити основні методологічні проблеми аналітичного, прогностичного та маркетингового забезпечення виборчих кампаній, узагальнити практичні можливості і межі різних методів прикладних досліджень базових соціологічних досліджень передвиборчої ситуації, експертних опитувань,Exit poll.
1.Зміни характеру електоральної поведінки виборців та факторів,що вимагають цю поведінку в ході історичного розвитку призводять до того, що розвиток методичного і математичного забезпечення електоральних досліджень не завжди співпадає з цими змінами, що й призводить часто до нових похибок в прогнозуванні виборчих кампаній чи розробці стратегій і тактик партій і кандидатів в ході виборчих кампаній. Підвищення якості соціологічного забезпечення виборчих кампаній і в країнах Заходу, і на пострадянському просторі не носить лінійного характеру, а успіхи в соціологічному забезпеченні окремих виборчих кампаній, не забезпечують від похибок у майбутньому.
2.Проведенний аналіз показував залежність завдань, методів дослідження і прогнозування результатів виборів від типу політичної системи та виборчої системи країн, а також від виду виборів місцевих, парламентських, президентських. Виявлено, що рівень інформованності виборців на президентських виборах і визначеності щодо кандидатів суттєво вищий, ніж на парламентських та місцевих, що й приводить до більш високої точності прогнозів, а головною причиною похибок стає невміння спрогнозувати” поведінку невизначених виборців, які поводять себе зовсім не так, як визначені.
3.Показано, що рейтинг політичної партії в прикладних дослідженнях це характеристика ставлення виборців до суб’єктів виборчого процесу (партій, кандидатів), а різні види рейтингів це рівні ставлення до партій і політиків. Загальне ставлення при цьому виявляється в рейтингу довіри, а спеціальні види ставлення відображаються в рейтингах вибору, рейтингах симпатій, рейтингах другої позиції, негативних рейтингах тощо. За допомогою цих рейтингів в електоральному просторі можна виділити реальний електорат партії (кандидата), потенціальний електорат, сумарний електорат та ступінь реалізації потенціалу партії в ході виборчої кампанії.
4.Доведено, що із всіх показників вибору основний є показник рейтингів, розрахований відносно тих громадян, які збираються брати участь в голосуванні. Показники рейтингів щодо всіх опитаних та вже визначених є допоміжними. Обґрунтовується система елементних та синтетичних показників рейтингів політичних партій і кандидатів, яка дає можливість ґрунтовного аналізу структури електорального поля в ході прикладних рейтингових досліджень виборчих кампаній.
5.Оскільки наявність чи відсутність імен політичних лідерів в картках рейтингових опитувань політичних партій суттєво впливає на результати опитування, а ситуація опитування завжди має бути максимально наближена до ситуації виборів, то коректними можна вважати тільки ті рейтинги, які розраховані на основі опитування, де респондентам пропонувався не тільки список політичних партій, але і їх лідерів.
6.Аналіз прогностичних можливостей експертних методів електоральних досліджень показав, що професійні експерти (навіть добре інформовані) характеризуються інерцією мислення, не схоплюють” нових тенденцій електоральних установок виборців, а тому коло експертів в електоральному дослідженні має бути розширеним.
Без застосування цих нових методичних і методологічних підходів соціологічного забезпечення виборчих кампаній годі розраховувати на точність аналізу і прогнозу шансів партій та кандидатів і ефективність розробок стратегії і тактики суб’єктів виборчого процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 1.Алмонд Г. Политическая наука: история дисциплины // Полис. 1997. - №6. С.181.
2. Андрющенко Е.Г., Дмитреев А.В., Тощенко Ж.Б. Опросы и выборы 1995 года (опыт социологического анализа) // Социологические исследования. - 1996. - № 6. - С.3-21.
3. Андрющенко Е.Г. Социологические прогнозы результатов выборов Президента 1996. Электоральная статистика. М. 1996.
4. Андрющенко Е.Г. Не все стриги, что растет // Социс 2000 - № 5 С. 13-19.
5. Артертон Ф.К. Використання опитувань громадської думки у виборчих кампаніях // Вибори у Сполучених Штатах Америки 1998 року (Вик. ред. Дж.Кларк). - К.: Міжнародна фундація виборчих систем. - 1996. - С.19-24.
6. Артемов Г.П., Авдиенко Д.А., Попова О.В., Чазов А.В. Электорат политических обьединений России: Опыт проведения Exit poll в Санк-Петербурге // Полис. 2000 - № 2 С. 50-58.
7. Бебик В. Політичний маркетинг // Політологічні читання. - 1995. - №1.- С.198-214.
8. Бекешкіна І. Вибори 98, як процес політичного самовизначення населення // Політичний портрет України, 1998. - № 18-28.
9. Бекешкіна І. Вибори і виборці // Вибори - 94. Збірник інформаційно-аналітичних матеріалів, 1994. - № 1. - С.6-7.
10. Білоус А. Виборча система України: проблеми і перспективи вибору // Політологічні читання, - 1992. - №2. - С.46-51.
11. Див. Блондье Л. Изучение общественного мнения // Политика и общество во Франции. - М.: Отдел печати посольства Франции, 1993. - С.38-53.
12. Брим Р., Косова Л. Феномен Путина: морфология и семантика массовой популярности // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. 2000 - № 2 С.18-21.
13. Будилова Е.В., Гордон Л.А., Терехин А.Г. Электораты ведущих партий и движений на выборах 1995 г. (многомерный статистический анализ) // Экономические и социальные перемены: мониторинг общественного мнения . 1996 - № 2 С.18-24.
14. Верховна Рада України: парадигми і парадокси.- Київ, Українська перспектива. - 1995. - Вип.1. 64 с.
15. Выборы в зеркале социологии // Ленинградская правда. 1989 6 мая;
16. Верховный Совет СССР девятого созыва (статистический сборник). - Москва, - Известия, 1974. - С.46-51;
17. Вибори в Україні 1994 року. Київ, Міжнародний фундамент виборчих систем. - 1995. 232 с.
18. Выбори 98 у громадській думці населення України // Політичний портрет України. 1998. 21 С.68-95.
19. Вибори -94. Збірник інформаційно-аналітичних матеріалів. Спеціальний випуск. Київ: Прес центр „ Вибори 94” 1994.
20. Вильчек В. Лукавые социологи на пепелище выборов-95 // Известия. - 1995. - 21 декабря.
21. Вишняк О., Шевель І. Дослідження і прогнозування виборів в Росії та Україні: досвід і проблеми (1990-1998). Київ. Стилос. 1998. 150 с.
22. Вишняк О.І., Шевель І.П. Становлення та розвиток соціологічного забезпечення виборчих кампаній у країнах Заходу (20-60-ті роки) // Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 10. Київ 2000. С. 36-51.
23. Вишняк О. Леонід Кучма: формула повторного успіху // Президент 2000 - №1 С.8-24.
24. Вишняк А. Русская драма. В главных ролях Геннадий Зюганов и Борис Ельцин // Компаньон. - 1996. - № 6. - С.9-10.
25. Вишняк О. Активність виборців зростає. І не тільки в столиці // УНІАН політика. 1994 - №1 С.11-12.
26. Вишняк О.І. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи. К.,Інститут соціології НАНУ, 2000. 309с.
27. Вишняк О.І. Аналіз передвиборчої ситуації президентських виборів в Україні // Українське суспільство: моніторинг соціальних змін (1994-1999). К.: Інститут соціології НАНУ. 1999 С.170-185.
28. Вишняк О., Судаков В. Хто виграє? Попередній прогноз парламентських виборів в Україні // Робітнича газета. 1998, 12 березня. С.2.
29. Головаха Є. Перший Ехit роll” в Україні: думка експерта // Соціоло­гія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. — № 3. - С. 88-92.
30. Гельман В., Голосов Г., Милешнина Е. Первый электоральный цикл в России 1993-1995 г.г. М., Весь мир, 2000 с.31.
31. Головаха Е.И., Панина Н.В., Чурилов Н.Н. Киев: 1990-91 (Социологические репортажи). - Киев. - Наукова думка, 1992. 139 с.
32. Головаха Є.І., Паніна Н.В. Тенденції розвитку українського суспільства (1994-1997 рр.). Соціологічні показники (Таблиці, ілюстрації, коментар). - К.: Інститут соціології, 1998. 132 с.
33. Голосов Г.В. Поведение избирателей России: теоретические перспективы и результаты региональных выборов // Полис. - 1997. - №4 С.44-56.
34. Голосов В.Г. Форматы партийных систем в новых демократиях: институциональные факторы неустойчивости и фрагментации // Полис. - 1998. - № 1. - С.106-129.
35. Голосов В.Г. Идеологическое развитие партий и поля межпартийной конкуренции на думских выборах 1995 г.//Международная экономика и международные отношения. 1999 - № 2 С.36-45.
36. Гончарук П. Громадська думка на передодні референдуму та виборів Президента України // Голос України. 1991. 23 листопада.
37. Громадська думка і політика. За матеріалами семінару 21-23 листопада 1997 року. - Київ, Фонд Демократичні ініціативи”. - 1997. 92 с.
38. Громова Р.Г. Анализ причин выбора респондентами политических партий // Экономические и социальные перемены: мониторинг общественного мнения. 1996. - № 3. С.16-19.
39. Горшков М. Умонастроение россиян накануне выборов // Независимая газета. 1999 14 ноября.
40. Горшков М.М. Второй тур выборов не исключен // Независимая газета. 2000 21 марта.
41. Горшков М. Только КПРФ, « Медведь», ОВР и « Яблоко» могут быть спокойны // Независимая газета. 1999 25 декабря.
42. Грушин Б., Кизбурский А., Рубцов А. Главные направления и пункты предвыборной борьбы // Независимая газета 1996 22 марта.
43. Гоулд Ф. Стратегическое планирование избирательной кампании // Полис. 1993. - №4. С.145.
44. Гудков М. Социологи- о выборах 95. Россия старая еще достаточно сильна, чтобы победить Россию молодую // Известие. 1995 17 ноября.
45. Гурова Т., Фадеев В. Требуются « новые правые» // Эксперт 1999 - № 37 0 С.31-36.
46. Джангіров Д. 2-й тур: - вони не пройдуть? // УНІАН політика. 1994. - №26. С.3.
47. Данилова Е. У социологов - две правды // Независимая газета. 1999 5 ноября.
48. Демидов А.М. Можно ли предсказать результаты голосования // Социологический журнал, 1994. - №3. - С.140-150.
49. Демидов А.М. Секреты избирателя // Социс. - 1989. - № 5. С.57-64.
50. Дмитриев А.В. Политическая социология США. Очерки. - Ленинград. - ЛГУ. - 1971. 91 с.
51. Дмитриев А.В., Тощенко Ж.Т. Социологический опрос и политика // Социс.- 1994.- №5.- С.38-49.
52. Досторов Б. Дж.Геллап наш современник: к 100 летию со дня рождения // doctorov @ wordnet. // // net.
53. Дубицкая В.П., Тарарухина М.И. Какого политика можно продать”? // Социс. - 1998. - № 10. - С.118-127.
54. Диличенский Г.Г. О политическом рынке и национальном выборе // Полис 2000 - № 2 С.105-106.
55. Закон України „ Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад.” // Вибори в Україні 1994 року. Київ,1995 С.217-231.
56. Закон України „ Про вибори народних депутатів України //Вибори України 1994 року ( друге доповнене видання). Київ, Міжнародна фундація виборчих систем. 1995. С.188.
57. Зоркая Н. Интерес к политике как к форме политического участия // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. 1999 - № 4 С.16-21.
58. Зеленська К. Все вирішать гроші? // Вибори - 94. Збірник інформаційно-аналітичних матеріалів.- Київ.- 1994.- №1.- с.11.
59. Катанян К. Победу Ельцына предсказывали многие // Независимая газета 1996 10 июня.
60. Катанян К. Тяжкое бремя прогноза. Социологи и аналитики вновь пытались измерить Россию в общих аршинах // Независимая газета 1996 27 июня.
61. Кіс Т.І. Виборчі системи та їхні політичні наслідки // Нова політика. — 1986. - №2 - С.23-31.
62. Кіс Т.І. Виборчі системи та їхні політичні наслідки // Нова політика. - 1996. - №4. - С.11-30.
63. Клямкин И.М. Российское общество в преддверии 21 сентября // Полис. - 1993. - № 5. - С.74.
64. Козлов В., Орешкин Д. Другие выборы. Состав одномандатной половины Думы уже можно предсказать // Независимая газета. 1999 23 сентября.
65. Комаровский В.С. Политический выбор избирателей // Социс. 1992 - № 3 С.23-33.
66. Козлов В., Орешкин Д, Русская рулетка // Столичные новости. 1999 - №48.
67. Комаровский В.С. Демократия и выборы в России: теория и история вопроса // Социс, 1996. - №6. - С.21-35.
68. Комаровский В., Соколов В. Лишь каждый четвертый молодой избиратель подойдет к урне // Комсомольская правда. - 1993 - 24 ноября.
69. Косова Л. Симпатии избирателей определятся в последнюю неделю // Известия. 1995 4 октября.
70. Кравченко В.В. Пухтинський М.О. Науково-практичний коментар Закону України Про вибори народних депутатів України”. - Київ, 1997. - С.192.
71. Королев С., Иванов П., Шаповал С. До выборов в Госдуму три дня // Независимая газета 1999 15 декабря.
72. Кто попадет в новый парламент // День. 1997. 30 ноября.
73. Кучма Леонід Данилович. Біографія. Повна передвиборча програма. К.; Міжнародна фундація виборчих систем. - 1995. С.185.
74. Кушерець В.І., Полторак В.А. Вибори до Рад і громадська думка. - Київ, Політвидав України. - 1990. 123 с.
75. Кушерец В.И. Опросы и выборы: зарубежная практика // Философская и социологическая мысль. - 1991. - № 3. - С.28-38.
76. Козлов В., Орешкин Д. Русская рулетка // Столичные новости. 1999 - № 48.
77. Лапаева В.В. Обнародование результатов исследований общественного мнения как объект правового регулирования // Социс. - 1998. - №8. - С.5-16.
78. Лапкин В.В. Пейзаж перед битвой: российский электорат за два года до президентских выборов // Полис, 1998. - №3. - С.61-73.
79. Лапкин В.В. Возможности колличественного изучения электоральной динамики // Полис. 2000 - № 2. С.82-83.
80. Левада Ю. Людина, натовп та маса в громадській думці // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. - № 1-2. С.80-91.
81. Левада Ю. До виборов осталось восемь недель. Разрыв между Зюгановым и Ельциным сокращается // Известия. 1996. 16 апреля.
82. Левада Ю. Десять лет работы Всероссийского центра изучения общественного мнения // Социологический журнал 1997 - №4 С. 225.
83. Левада Ю. Политическоле пространство России за полгода до выборов 1995 1999 г. // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. 1999 - № 4 С.18-22.
84. Левада Ю. Опросы и прогнозы перед финишем // Известия. 1996. 11 июля.
85. Левада Ю. Три четверти избирателей собираются голосовать // Известия. 1996. 25 июня.
86. Левада Ю. Комплексы общественного мнения. (Статья первая) // Экономическая и социальная перемена: мониторинг общественного мнения. - 1996. - № 6. - С.7-12.
87. Левада Ю. Попробуем подсчитать шансы и взвесить условия // Новое время. - 1996. - № 8. - С.7-9.
88. Левада Ю. Парламент без оппозици ! // Московские новости. 1999 - № 37.
89. Левинсон А. Кто за Выбор России”? // Известия. - 1993. - 1 декабря.
90. Ливингстон К. Россия 12 декабря: между первыми” и вторыми” выборами // Независимая газета. - 1993. - 1 декабря.
91. Любарев А.Е. Корреляционный анализ результатов парламентских выборов 1995 года // Полис. - 1996. - № 2. - С.116-129.
92. Мартинюк І. Вибори у дзеркалі соціології // Вечірній Київ. - 1989. - 25 липня.
93. Макфол М. Осмысление парламентских выборов 1993 г. в России // Полис. 1994 - № 5. С. 127-128.
94. Мартинюк И.О. Выборы в зеркале общественного мнения // Философская и социологическая мысль. - 1989. - № 9. - С.28.
95. Марченко В.Г. Россия между выборами (социополитический анализ и прогноз состояния электората) // Полис. - 1996. - № 2. - С.101
96. Мангейм Д.Б., Рич Р.К. Политология. Методи исследования: Пер. с англ. / Предисл. А.К.Соколова. М.: Весь мир. 1997. 544 с.
97. Матусевич В., Оссовський В. Електоральна поведінка: техніка соціологічного дослідження // Філософська і соціологічна думка. - 1994. - № 11/12 - С.92-101.
98. Мацкевич М. В Санкт-Петербурге большинство избирателей уже выбрало свою партию // Известия. - 1993. - 25 ноября.
99. Мацкевич М., Звонковский В. Как голосует Самара, так проголосует страна // Известия. - 1993. - 1 декабря.
100. Мягков А.Ю.Эффект престижных имен в социологических опросах // Полис 2000 - № 6 . С. 76-88.
101. Мусафирова О. Мы, кажется знаем, кто будет Президентом Украины // Комсомольская правда. 1991. 30 ноября.
102. Надаис А. Выбор избирательных систем // Полис. 1993. - № 3. С.70-78.
103. Небоженко В.С. Выборы: ожидания и результаты // Философская и социологическая мысль. - 1989. - № 8 С.35-37.
104. Неверов Г. Прогнозы и факты: к итогам выборов Верховного Совета 29 марта 1998 года // Новости Ньюс. - 1998. - 9-10 апреля.
105. Никитина В. Год за годом - 1995 // Экономические и социальные перемены: мониторинг общественного мнения. - 1998. - № 4. - С.50-54.
106. Никитина В. Год за годом: 1996 // Экономические и социальные перемены: мониторинг общественного мнения. - 1998. - № 5. - С.45-51.
107. Ноэль Э. Массовые опросы. Введение в методику демоскопии. - М.: Прогресс. - 1978. 380 с.
108. Ноэль-Нойман Э. Общественное мнение. Открытие спирали молчания. - Пер. с нем. М.: Прогресс. - 1996. - С.289.
109. Окара А. Где два украинца там три гетьмана. Предвыборная Президентская кампания в Украине не открыла принципиально новых избирательных технологий // Независимая газета 1998 17 ноября.
110. Ослон А., Петренко Е. Парламентские выборы и опросы общественного мнения в России во второй половине 1993 года. Аналитический доклад. Москва. Фонд Общественное мнение”. 1994. 49 с.
111. Ослон А., Петренко Е. Электоральное поведение: от спросов к моделям // Вопросы социологии. - 1994. - № 5. - С.3-26.
112. Оссовський В. До референдуму залишилось 17 діб // Голос України. - 1991. - 13 листопада.
113. Паніотто В., Марченко Н. Соціологічні дослідження як спосіб контролю за результатами виборів і референдумів // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001 - № 1 С. 163-170.
114. Паниотто В. С чем едят” социологические прогнозы // День. - 1998. - 21 апреля.
115. Паниотто В.И. Качество социологической информации.- К.: Наук.думка.-1986.- 208 с.
116. Пастухов В.Б. Перспективы посткоммунистического консерватизма и президентские выборы // Полис. - 1996. - № 2. - С.75-83.
117. Паперная Г. Победа российских кучмейкеров // Киевские ведомости. 1999 14 ноября.
118. Пахомов Ю. Думка громадян щодо виборів Президента та референдуму на підтвердження Акту про незалежність // Голос України. - 1991. - 1 листопада.
119. Петренко Е., Ослон А. Прогнозуема ли политическая ситуация в России // Московские новости. - 1994. - № 12. - С.10.
120. Пахомов Ю. Общественное мнение населения Украины о предстоящих выборах Президента Украины и республиканском референдуме о подтверждении Акта провозглашения независимости 24 августа 1991 г. Информационная записка. К. Институт социологии НАНУ. 1991 . С.8
121. Петров О.В. Социологические избирательные технологии. - Днепропетровск: Арт-пресс. - 1998. 162с.
122. Петренко Е. Что же произошло на последних выборах?// Открытая политика. 1996. - №4 С.28.
123. Петров О., Полторак В. Опитувальні технології у виборчій кампанії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - №4/5. - С.56-75.
124. Петровская М.М. США: политика сквозь призму опросов. - М.: Наука, 1982. 272с.
125. Петров О., Полторак В. Проблеми стратегічного планування президентської виборчої кампанії // Соціологія: історія, методи, маркетинг. 1999 №3 С.41-66.
126. Петров О., Полторак В. Проблеми стратегічного планування президентської виборчої кампанії // Соціологія: історія, методи, маркетинг. 1999. - №3. С.47.
127. Политическая ситуация в России, Итоги лета 1999 года // НГ сценарии. 1999 - № 8 (8 сентября).
128.&