СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА




  • скачать файл:
  • Название:
  • СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
  • Альтернативное название:
  • Социокультурные факторы институционализации УКРАИНСКОГО ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА
  • Кол-во страниц:
  • 173
  • ВУЗ:
  • Інститут соціології
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • Національна академія наук України
    Інститут соціології


    На правах рукопису


    Рахманов Олександр Адольфович

    УДК 301:331

    СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА



    22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    соціологічних наук



    Науковий керівник
    Буров Ігор Володимирович,
    кандидат філософських наук



    Київ 2007









    ЗМІСТ






    Вступ.................................................................................................................


    3




    Розділ 1 Інституціоналізація підприємництва в Україні: зародження та розвиток............................................................................................................



    11




    1.1. Інститут підприємництва як об’єкт соціологічного дослідження.......


    11




    1.2. Легалізація та становлення підприємництва в Україні.........................


    25




    1.3. Соціальне тло підприємницької діяльності в Україні...........................


    45




    1.4. Стан та динаміка соціальної легітимації підприємництва в українському суспільстві................................................................................



    56




    Висновки до розділу 1.....................................................................................


    69




    Розділ 2 Соціокультурні чинники розвитку підприємництва в Україні....


    72




    2.1. Соціокультурні аспекти розвитку підприємництва...............................


    72




    2.2. Історико-культурні передумови підприємництва на території України..............................................................................................................



    88




    2.3. Соціокультурні чинники декларативних підприємницьких настанов українського населення...................................................................................



    104




    Висновки до розділу 2.....................................................................................


    114




    Розділ 3 Перспективи розвитку підприємництва в Україні: нормативна саморегуляція та цивілізаційні параметри інституціоналізації...................



    116




    3.1. Нормативна саморегуляція та соціальна ефективність підприємництва крізь призму масової свідомості: крос-культурний аналіз.................................................................................................................




    117




    3.2. Соціально-цивілізаційні перспективи розвитку підприємництва: погляд експертів...............................................................................................



    130




    3.3. Соціокультурні характеристики ставлення до ділового ризику


    142




    Висновки до розділу 3.....................................................................................


    156




    Висновки...........................................................................................................


    158




    Список використаних джерел.........................................................................


    165









    ВСТУП


    Актуальність теми. Інтерес до вивчення соціокультурних чинників підприємництва в Україні, звернення до його соціологічного аналізу зумовлені важливістю й необхідністю усвідомлення тієї ролі, яку підприємництво відіграє в трансформації сучасного суспільства, у становленні соціально-орієнтованого ринкового господарства і загалом у формуванні демократичного суспільства в Україні.
    Перспектива виходу з кризи, еволюційного переходу до ринкового суспільства багато в чому залежить від активізації підприємницької діяльності. Але крім цієї важливої ролі, яку покликані відіграти підприємці в процесі трансформації українського суспільства, слід зазначити, що утвердження нової соціально-економічної структури та підтримання стану внутрішньосуспільної упорядкованості залежить від інституціоналізації підприємництва.
    Важливе значення в контексті соціального розвитку мають питання взаємодії суспільства, ринку й підприємництва, визначення мотивації підприємницької діяльності, мети та цінностей підприємництва, розуміння підприємця як суб’єкта політичного процесу, аналіз моделей декларативної підприємницької поведінки. Тому з огляду на наслідки цієї взаємодії та невизначеність суспільства щодо напряму подальшої трансформації української економіки вивчення цих питань є нагальною соціальною проблемою. Статистичні дані дають змогу простежити етапи становлення та розвитку інституту підприємництва. Водночас подальший розвиток українського підприємництва залежить від того, який образ підприємця склався у громадській думці.
    Тому у науково-пізнавальному та прикладному сенсі винятковий інтерес становить ретроспективний аналіз соціального тла підприємницької діяльності в Україні на початкових етапах її розвитку та порівняння з її сучасним станом. Це викликано тим, що успішність будь-яких суспільних перетворень залежить від наявності відповідних особистісних підвалин, і незворотність соціально-інституціональних змін остаточно забезпечується успішною легітимацією останніх на особистісному рівні, тобто тим, якою мірою індивіди можуть відшукати себе у новій або оновленій соціально-просторовій композиції суспільства, а отже, прийняти її, визнати нормальною й бажаною для себе.
    Невипадково дослідженню становлення інституту підприємництва в посткомуністичних суспільствах присвячено чимало праць вітчизняних і зарубіжних вчених, де накопичено значний теоретичний, методологічний і методичний досвід. Однак актуальна наукова проблема, одна зі спроб розв’язання якої здійснюється у даній дисертаційній роботі, полягає в тому, що попри наявність такого досвіду відсутній комплексний аналіз процесу інституціоналізації українського підприємництва, а саме його соціокультурних чинників.
    Проблема соціокультурних чинників інституціоналізації підприємництва у суспільстві, що трансформується, залишається недостатньо розробленою в українській соціології. Водночас є достатньо досліджень зарубіжних і вітчизняних учених, в яких опрацьовано різні аспекти даної актуальної наукової проблеми.
    Зокрема, обґрунтування можливості розгляду феномену підприємництва з наукових позицій було здійснено такими вченими, як Р.Кантільон, Ф.Кене, А.Тюрго, Ж.-Б. Сей, А.Сміт, Д.Рікардо, А.Маршалл, Й.Шумпетер, Ф.Найт, Р.Коуз, Ф.Хайєк та ін. Дана проблематика активно опрацьовується вітчизняними соціологами, зокрема, соціальний портрет українського підприємця, соціальне тло підприємницької діяльності вивчалися такими соціологами, як А.Арсеєнко, І.Буров, В.Ворона, М.Міщенко, Ю.Пахомов, В.Пилипенко, Є.Сірий, Є.Суїменко, С.Фареник та ін. Проблема легалізації та інфраструктуризації підприємництва в Україні розглядалася у працях З.Варналія, Д.Ляпіна та ін.
    Соціально-психологічне підґрунтя підприємницької діяльності розкрито у науковому доробку таких західних учених, як А.Маслоу, К. Де Враєс, Е.Хаген, Д.МакКлелланд та ін. В Україні дана проблематика розглядалася такими соціологами, як О.Донченко, О.Злобіна, О.Левцун, Т.Нельга, Ю.Пачковський, В.Тихонович, Н.Комих та ін. Соціальне підґрунтя підприємницької діяльності аналізувалося як у дослідженнях західних учених Р.Варда, М.Вебера, Р.Волдінгера, В.Зомбарта, Г.Олдрича, так і в працях українських соціологів: А.Арсеєнка, Н.Лавріненко, Ю.Пахомова, Ю.Пачковського, Є.Сірого, Є.Суїменка та ін.
    Економічна культура як чинник соціально-психологічного механізму економічної поведінки особистості вивчалася такими російськими дослідниками, як Т.Заславська і Р.Ривкіна, й такими вітчизняними дослідниками, як Є.Суїменко, Т.Єфременко, В.Пилипенко та ін.
    Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, у яких окремо розглядаються різні аспекти визначеної вище актуальної наукової проблеми, необхідно наголосити очевидну відсутність у вітчизняній науці її цілеспрямованого комплексного аналізу, який би поєднував у собі висвітлення її теоретичних, методологічних, методичних та емпіричних аспектів. Слід також зазначити недостатність (передусім у соціологічному контексті) узагальнення теоретичного досвіду вивчення інституціоналізації українського підприємництва. З огляду на перманентні зміни у соціально-економічному житті інституціональні та особистісні виміри процесу становлення соціальної легітимації підприємництва в українському суспільстві вимагають дедалі нового аналізу. Бракує комплексного, ґрунтованого на узагальненні попередніх напрацювань соціологічних та соціально-психологічних теорій аналізу соціокультурних чинників детермінації підприємницької діяльності, їхніх концептуальних можливостей та меж застосування щодо формування економічної культури. Необхідно розглянути історико-культурні передумови підприємництва на території України, виокремивши та переглянувши їх у площині нашої проблеми. Поряд із тим слід вивчити соціокультурні чинники декларативних підприємницьких настанов сучасного українського суспільства. Вкрай важливим є емпіричний аналіз моральних норм економічної поведінки за допомогою крос-культурного порівняння. Доцільним буде вивчення думки експертів стосовно соціально-цивілізаційних перспектив розвитку підприємництва та ставлення до ділового ризику.
    Зв'язок проблеми з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації не пов’язана з науковими планами організації, де виконувалася робота, а також із галузевими та державними програмами.
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення специфіки соціокультурного підґрунтя інституціоналізації українського підприємництва. Реалізація даної мети зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
    - проаналізувати особливості інституціоналізації підприємництва в Україні;
    - виявити тенденції спрямованості запитів населення у секторах зайнятості залежно від економічної ситуації;
    - дослідити соціокультурні чинники декларативних підприємницьких настанов сучасного українського суспільства;
    - визначити спорідненості та розбіжності моральних норм щодо економічної поведінки українців та європейських націй засобами крос-культурного порівняння;
    - вивчити соціально-цивілізаційні перспективи розвитку підприємництва з погляду експертів;
    - сформулювати соціокультурні характеристики ставлення експертів до ділового ризику.
    Об’єктом дослідження виступає процес інституціоналізації підприємництва в українському суспільстві.
    Предметом дослідження є соціокультурні чинники інституціоналізації підприємництва в українському суспільстві.
    Методи дослідження. В рамках аналізу процесу інституціоналізації українського підприємництва використано метод системного аналізу, а під час соціологічного опису соціокультурних чинників інституціоналізації українського підприємництва метод вторинного аналізу даних соціологічного дослідження.
    У дисертаційному дослідженні автор, по-перше, керується висновками і положеннями теорії подвійної інституціоналізації (Є.Головаха, Н.Паніна) стосовно формування нових соціальних інститутів. По-друге, визначення сутності соціальної легітимації підприємництва здійснено з урахуванням розробленої українськими соціологами концепції соціального тла підприємницької діяльності (Є.Суїменко, М.Міщенко). По-третє, для комплексного вивчення феномена соціокультурних чинників інституціоналізації підприємництва залучено крос-культурне порівняння моральних норм регуляції економічної поведінки. По-четверте, аналізуючи позицію експертів як людей, які мають до підприємницької діяльності в одних випадках прямий стосунок, а в інших - непрямий, але достатньо цілеспрямований, відповідно до характеру їхньої діяльності, було застосовано аналітичний підхід, зреалізований через спрямований добір основного та контрольних групувань, що відрізняються за основною диференційною ознакою за характером своєї діяльності.
    Емпіричною базою дисертаційної роботи є вторинний аналіз даних загальнонаціонального щорічного моніторингового дослідження Українське суспільство”, яке проводиться Інститутом соціології НАН України за єдиною програмою та інструментарієм, розробленими Н.Паніною та Є.Головахою. Також були залучені дані соціологічного опитування експертів Економічна культура населення України (Думки й міркування експертів)”, яке здійснив відділ економічної соціології Інституту соціології НАН України у травнічервні 2005 року в рамках планової теми Дослідження економічної культури сучасного суспільства” (n=623). Крос-культурний аналіз здійснено на підставі даних міжнародного соціологічного порівняльного дослідження European Social Survey”(ESS), в якому взяли участь 24 європейські країни, серед яких уперше 2005 року взяла участь Україна (в Україні керівником проекту та національним представником у виконавчому комітеті проекту ESS був Є.Головаха, національним координатором - А.Горбачик, національним експертом - Н.Паніна).
    Наукова новизна одержаних результатів. Уперше у вітчизняній економічній соціології здійснено комплексний аналіз соціокультурних чинників інституціоналізації підприємництва в українському суспільстві.
    У дисертаційному дослідженні було отримано такі нові результати:
    - з’ясовано, що становлення українського підприємництва відбувається в рамках базових аспектів інституціоналізації: 1) прийнято нові соціальні правила, які легалізують і регулюють можливість підприємницької діяльності; 2) сектор малого підприємництва, хоча кількісно досяг європейського рівня і набув інституціональних атрибутів, перебуває на початковому етапі розвитку; 3) населення переважно підтримує розвиток підприємництва, водночас, незважаючи на наявність достатнього рівня довіри до підприємництва, якщо порівнювати його з іншими соціальними інститутами, та попри усвідомлення їхньої значної ролі у житті суспільства, спостерігається зростання незгоди працювати у них (с. 1256);
    - виявлено, що за часів економічної кризи готовність працювати у приватного підприємця була прийнятною альтернативою іншим інститутам працевлаштування. Однак, економічне зростання скоригувало ці орієнтації населення: у суспільстві набуває привабливості ідея відкриття власної справи (бізнесу) (с. 5669);
    - встановлено, що на декларативні підприємницькі настанови сучасного українського населення істотно впливають такі соціокультурні чинники, як стать, вік, освіта, середній розмір заробiтної платнi (стипендiї, пенсiї) та сукупного доходу на одного члена сiм’ї, сімейний стан та ступінь урбанізації поселень за місцем проживання в теперішній час і в роки дитинства (с. 104113);
    - доведено, що нормативна саморегуляція підприємництва українців загалом відрізняється від аналогічної саморегуляції у західноєвропейських країнах, а саме характеризується низькою моральною оцінкою підприємницької діяльності з боку громадян, недовірою до цінової політики великих фірм та незгодою рівнем захищеності споживачів. Водночас зафіксовано високий рівень незгоди зі станом аномії. Оцінка українцями верховенства правової доцільності над економічною є хоча й низькою, але збігається із загальноєвропейською (с. 116129);
    - виявлено, що у середовищі українських підприємців, на думку експертів, особисті споживацькі інтереси превалюють над інтересами виробництва. Водночас такі обов’язкові для підприємницької діяльності риси, як пунктуальність, ретельність, ввічливість та делікатність, поступово вкорінюються серед вітчизняних підприємців (с. 129140);
    - встановлено, що серед позитивно налаштованих щодо ризику більшість становлять менеджери приватного і державного секторів економіки та науковці, науково-педагогічні працівників та журналісти; народжені у родинах інтелігенції (службовців) та селян; молодша та середня вікові категорії; вихідці із міських родин; особи, не вкорінені на своїх посадах (с. 141154).
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в подальших дослідженнях суті та трансформації підприємництва, у формуванні та впровадженні в дію державної політики, в розробленні регіональних програм розвитку підприємництва. Висновки дисертації можуть бути інтерпретовані при викладанні теоретичного кур­су економічної соціології, зокрема при розгляді тем, пов’язаних із з’ясуванням природи підприємництва, взаємозв’язків культурних та економічних чинників у соціумі. Результати та висновки дослідження можуть бути також використані при розробленні та викладанні навчальних курсів Соціологія підприємництва”, Економічна соціологія” для студентів соціально-гуманітарних спеціальностей. Розроблені в дисертаційному дослідженні положення та методики можуть бути використані для подальшого вивчення проблем підприємництва. Дисертація має діагностичне спрямування, бо стосується оцінки сучасного стану вітчизняного підприємництва, його соціокультурної детермінації з огляду на результати дослідження в соціології, культурології та економіки. У дисертації досліджується одна зі сфер сучасного наукового знання, яка сьогодні найбільш інтенсивно розвивається у вітчизняній соціоекономічній літературі.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідались автором на Міжнародній науково-методичній конференції Еволюція економічного розвитку та економічних теорій” (Київ, 2000); під час участі в науково-практичному семінарі Правові, економічні та соціокультурні регулятиви становлення громадянського суспільства в Україні” (присвячується 50-річчю прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини”) (Київ, 1998).
    Публікації. Результати роботи викладено у трьох статтях у провідних наукових фахових виданнях та в тезах доповіді на конференції:
    1. Рахманов О.А. Нормативна саморегуляція та соціальна ефективність підприємництва крізь призму масової свідомості: крос-культурний аналіз // Український соціум. - 2006. - №6. - С. 4654.
    2. Рахманов О. Чи хотіли б ви відкрити власну справу? // Віче. 2006. №2324. С. 4446.
    3. Рахманов О. Стан та динаміка соціальної легітимації підприємництва в українському суспільстві // Віче. 2006. №2122. С. 4447.
    4. Рахманов О.А. Підприємництво як феномен культури (порівняльний аналіз західної та української моделей розвитку) // Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання): матеріали міжнар. наук.-метод. конф. 2627 квітня 2000 р. / Відп. ред.: І.Й.Малий, Н.О.Татаренко. К.: КНЕУ, 2000. С. 278 -281.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Під інститутом підприємництва слід розуміти систему суб’єктів підприємницької діяльності, котрі діють у межах існуючих нормативних актів чи законів, регулюючих економічну поведінку населення, і які визнаються більшістю суспільства. Перша ознака інституту підприємництва - соціальні норми, цінності, обов’язки, санкції, що регулюють економічні відносини та статусну діяльність у межах підприємництва. Друга ознака - це наявність достатньої групи людей, як зайнятих у підприємництві через статусні місця, так і тих, хто має бажання посісти ці місця. Третя ознака - схвалення чи позитивне ставлення до ідеї ринкової економіки та приватної власності як основних принципів існування підприємництва. Четверта ознака - це образ підприємця в масовій свідомості (наявність відповідного соціального тла). І нарешті п’ята - наявність недержавних об’єднань підприємців, які репрезентують власні інтереси.
    Процес іституціоналізації підприємництва передбачає заміну спонтанного й експериментальної спекулятивної поведінки на поведінку регульовану, очікувану, передбачувану. Це процес, етапами якого виступають: 1) виникнення потреб у користуванні підприємницькими послугами, задоволення яких вимагає спільних організованих дій; 2) поява в ході стихійної економічної взаємодії соціальних норм і правил регулювання підприємницької поведінки; 3) прийняття, застосування цих норм і встановлених санкцій для їхньої підтримки (наприклад, розголошення поганої репутації підприємця чи підприємницької структури); 4) створення системи статусів і ролей, що охоплюють усіх членів інституту (наявність профспілок, які регулюють відносини між роботодавцями та найманими працівниками). Cучасні підходи до вивчення інституту підприємництва виокремлюють такі важливі ознаки, як статусні, функціонально-рольові та особистісні.
    Як і будь-який соціальний інститут, інститут підприємництва в Україні супроводжувався процесом створення організаційних структур, відповідальних за артикуляцію й порядок дотримання даних правил (державних структур, недержавних організацій). Динаміка чисельності малих підприємств в Україні свідчить про поступовий розвиток сектору малого бізнесу. Разом з тим, в цілому рівень розвитку малого підприємництва в Україні, який вимірюється по загально прийнятих показниках у промислово розвинутих країнах світу, ще явно недостатній. Якщо за кількістю суб’єктів малого підприємництва на 1000 населення Україна загалом досягла рівня країн ЄС, то кількість суто малих підприємств на 1000 осіб залишається у 8-12 разів нижчою порівняно з країнами ЄС. Також при цьому слід зауважити, що розвиток малого підприємництва в Україні характеризується значною кількістю системних проблем. Так якісний стан розвитку національного малого підприємництва дуже далекий від оптимального, включаючи структуру малого підприємництва та його регіональний розвиток. Після зростання кількості зайнятих в малому підприємництві загалом у 1990-х років, з 2003 року ця динаміка стабілізувалося. Однак, якщо питома вага українських суб’єктів малого підприємництва у загальній чисельності зайнятих дещо перевищує аналогічні показники у Росії, то порівняно з країнами ЄС є нижчою у 2-3 рази. Водночас, українське підприємництво за роки соціальних перетворень набуло додаткової стійкості і може захистити свої соціальні, політичні та корпоративні інтереси за допомогою створення численних і ефективних асоціацій, спілок та інших громадських об’єднань, число яких перевищує вже сотню. Однак, загальний рівень сектору ще недостатній з точки зору вимог раціональної ринкової економіки держави, і потребує подальшої підтримки держави в законодавчому та економічному плані з метою підвищення добробуту населення через розвиток приватної ініціативи.
    Якщо на початку 1990-х років образ підприємця у громадській думці населення України оцінювався переважно у позитивному світлі, то подальше загострення економічної кризи і здійснення непрозорими методами приватизації погіршили ставлення до приватного підприємництва. Однак починаючи з кінця 1990-х років і дотепер схвальне ставлення до підприємництва поступово зростає. На ставлення до приватного підприємництва впливають як суб’єктивні чинники, зокрема стереотипи економічної свідомості, так і об’єктивні демографічні характеристики: вік, освіта та матеріальний стан. У громадській думці на нормативному рівні існує розрізнення тих, хто займається підприємницькою діяльністю, на приватних підприємців та бізнесменів-тіньовиків. У суспільстві домінує думка, що підприємці як соціальна група відіграють значну роль у житті українського суспільства.
    Характер легітимації прошарку приватних підприємців-роботодавців у громадській думці був пов’язаний з бажанням поліпшити власне матеріальне становище за умов економічного спаду. На тлі безпорадної держави-роботодавця часів економічної кризи приватний підприємець-роботодавець був більш прийнятною альтернативою. Економічна криза стимулювала в економічно успішніших людей готовність працювати у приватного підприємця. Однак, економічне зростання, яке спостерігається в останній час, скоригувало ці орієнтації населення і, зокрема, його економічно більш успішних представників у сфері зайнятості. Ознаки делегітимації прошарку приватних підприємців-роботодавців слід пов’язувати з тим, що у суспільстві набуває привабливості ідея відкриття власної справи (бізнесу).
    У свідомості сучасного українського суспільства зафіксований феномен амбівалентності, коли поєднується переважна підтримка розвитку підприємництва та високий рівень незгоди працювати у підприємців. Саме за подвійної інституціоналізації забезпечується вкрай своєрідна інституціональна повноцінність підприємництва, що ґрунтується на згоді людей жити в такому економічному просторі, де практикується зайнятість у приватному секторі і, водночас, існують негативні установки щодо привабливості підприємців як роботодавців.
    Соціокультурні аспекти витоків підприємництва слід вивчати у контексті засвоєння індивідом економічної культури суспільства. Поняття економічна культура” вказує на специфічні економічні орієнтації - настанови або ставлення (attitudes) стосовно економічної системи та її різних частин. Аттітюд або соціальна настанова є чи не головним елементом для дослідження регулювання економічної поведінки. Економічна настанова є чинником психологічного механізму економічної поведінки особистості. Ці економічні настанови розподіляються за об’єктами, до яких належить сам суб’єкт (Я”) і економічна система. Економічна система в свою чергу складається з трьох класів об’єктів: 1) економічні інститути: підприємства державної, приватної, колективної власності тощо; 2) носії ролей, тобто підприємці, найманні робітники, службовці, чиновники; 3) зразки економічної поведінки: підприємницька діяльність, наймана праця, самозайнятість, службова діяльність.
    Виходячи з діяльнісного підходу, економічну соціалізацію людини можна розглядати як процес опанування нею: 1) історичного досвіду економічних взаємин (досвіду попередніх поколінь, що не передається через народження від батька до дитини); 2) соціального досвіду (досвіду інших, оточуючих людей); 3) подвійного досвіду, пов’язаного з економічними явищами (досвіду, що спершу виник у свідомості, а згодом був перевірений на практиці). Тому досліджуючи соціокультурні чинники інститутціоналізації підприємництва, потрібно зважати одночасно на соціальні й особистісні аспекти соціалізації особистості.
    Історико-культурні передумови розвитку підприємництва на території України зароджуються із початком проникнення реформаційних і гуманістичних ідей. Полеміка навколо релігійних питань зумовила міркування про поведінку в галузі господарській, торговельній тощо. Водночас, розвиток козацького землеволодіння як ранньої форми підприємництва став одним із каталізаторів Української революції 1648-1672 років. Іншим витоком підприємництва було чумацтво: торгово-візницький промисел з часом викликав майнову нерівність і соціальне розшарування селянсько-козацької маси. Таким чином було породжено численні кадри національної буржуазії та її антиподу - пролетаріату. Основним джерелом поповнення і відтворення купецького стану ставали навіть не міщани, а підприємці, що вийшли із селянського середовища.
    Фактична включеність населення у ринкові відносини спрямовує їхні економічні практики у бік приватного сектору, тому прогнозування процесу соціальної легітимації українського підприємництва невіддільне від вивчення прихованого потенціалу його соціокультурних чинників. Виявлено, що на декларативні підприємницькі настанови сучасного українського населення впливають такі соціокультурні чинники, як стать, вік, освіта, середній розмір заробiтньої платнi (стипендiї, пенсiї) та сукупного доходу на одного члена сiм’ї, сімейний стан та ступінь урбанізації як місця проживання, так і місця проведення дитинства. Виявлено, що соціальні стандарти спонукають чоловіків більшою мірою, ніж жінок, покращувати власне життя та життя свої сім’ї. Схильність до підприємницької діяльності збільшується із зниженням віку та зростанням рівня освіти. Збільшення cереднього розміру заробітної плати (стипендії, пенсії) та сукупного доходу на одного члена сім’ї сприяє зростанню економічній активності. Підприємницькі амбіції більше притаманні тим, хто ніколи не перебував у шлюбі, проживають тепер у місті і дитинство яких пройшло у населеному пункті цього типу.
    Прийнято розрізняти два види соціального регулювання підприємницької поведінки: індивідуальне і нормативне. Індивідуальне - упорядкування поведінки людей за допомогою разових, персонально-регулюючих економічних акцій, вирішення певного ділового питання, що відносяться тільки до строго визначеного випадку, до конкретних осіб. Натомість нормативне регулювання - це упорядкування підприємницької поведінки людей за допомогою загально встановлених правил, тобто відомих моделей, зразків, еталонів поведінки, які поширюються на усі випадки підприємницької діяльності і яким повинні підкорятися всі індивіди, що потрапили в нормативно регламентовану ситуацію. Для порівняння моральних норм людської порядності в соціально-економічній сфері було застосовано крос-культурний метод. Порівняльний аналіз дав змогу встановити, що з усіх європейських націй українцям найбільшою мірою притаманна оцінка неможливості чесним та соціально ефективним шляхом вести підприємницьку діяльність. Оцінка українцями судження про верховенство правової доцільності над економічною є хоча і низькою, але середньоєвропейською. Зафіксовано високий індекс незгоди населення України із судженням, що іноді є цілком припустимим нехтувати законом та робити, що хочеш. Українські громадяни є одними з тих, хто найбільше недовіряє ціновій політиці великих фірм та не згодні з твердженням, що у наші дні покупці та споживачі мають більше можливостей для захисту своїх інтересів.
    Експертне опитування засвідчило домінування думки, що економічна культура українських підприємців еволюціонуватиме від нелегітимних методів до легітимних. На думку експертів, у середовищі українських підприємців особисті споживацькі інтереси превалюють над інтересами виробництва. Очевидно, що феномен соціального цинізму як ненормативної реакції суспільства на аномію притаманний, за оцінками експертів, й українським підприємцям. Тривала соціально-економічна криза і буремні роки становлення інституту підприємництва виробив достатню жорсткість та знівелював альтруїстичну складову характеру ділової людини. Однак такі обов’язкові для бізнесу риси, як пунктуальність, ретельність, ввічливість та делікатність, загалом прививаються у середовищі підприємців.
    Переважна більшість опитаних експертів вважають, що людині повинна бути притаманна схильність до ризику. Серед позитивно налаштованих до ризику експертів представлені більше - менеджери приватного і державного секторів економіки та працівники гуманітарної” сфери - науковці, науково-педагогічні працівники вузів та журналістів; народжені у родинах інтелігенції (службовців) і селян; молодша та середня вікова категорії. Встановлено, що субкультура великого і середнього міста в більшому ступені визначає готовність свого носія до ризику, ніж субкультура невеликого містечка (селища). Респонденти, що працюють на своїй посаді порівняно недовго, у своїй професійній кар’єрі досягли ще недостатніх показників і їм немає, що втрачати, жадають досягнень, і внаслідок цього більш схильні до ризику. Натомість працюючі більш тривалий час, уже мають свої певні професійні досягнення, побоюючись їхньої втрати, - схильні менш ризикувати.
    Сприйняття матеріальних інтересів як таких, що підкоряються загальнолюдським інтересам і як таких, що підлягають в остаточному підсумку врегулюванню, у більшому ступені визначає позицію розуміння необхідності уникати ризику. Натомість усвідомлення егоїстичного (індивідуалістського) характеру матеріальних інтересів людей і неможливості їхнього примирення чи збалансування у суспільстві у більшій мірі визначає розуміння неминучості наявності ризику в повсякденному житті і, в остаточному підсумку, готовності до нього. Прихильність традиційній моралі і культурі здебільшого пов’язана з неготовністю до ризику: серед експертів, що позитивно оцінюють наявність ризику, більша частка респондентів з ліберальною соціокультурною установкою. Характер соціокультурних параметрів цієї готовності до ризику свідчить в основному про те, що її економіко-культурне (чи ширше соціокультурне) підґрунтя скоріше не успадковане з минулого, а поступово формується в процесі трансформації суспільства.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Бабенко С.С. Между структурой и агентом: социокультурный потенциал трансформации постсоветского общества // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення другої Всеукраїнської соціологічної конференції. - К.: САУ ІС НАНУ, 2002. - С. 363-370.
    2. Баглай Д.І. Історія Слобідської України. - Харків: Основа, 1991. - 256 с.
    3. Білоус Г. Мале підприємництво в Україні: сучасний стан та проблеми розвитку. - Регіональна економіка. - 1999. - №4. - С. 86-95.
    4. Болдышева Н.О. Предпринимательство иммигрантов в США: уроки для Росии? // Социологические исследования. 2005. № 8. С. 51-54.
    5. Бурдак І. Діляцтво діловитості - не пара // Віче. - 1993. - №1. - С. 23-27.
    6. Буров І.В. Дещо про стан економічних реформ в Україні // www.dep.kiev.ua/confer/Conference/2000/section2/Burov.pdf
    7. Бусыгина И.М. О состоянии немецкой нации (Территориальный фактор в национальном самосознании немцев) // Полис. 1999. №1. С. 40-49.
    8. Варналій З. Тенденції становлення малого підприємництва в Україні // Україна: аспекти праці. 1996. - № 7-8. С. 58-63.
    9. Варналій З.С. Основи підприємництва : Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2006. - 350 с.
    10. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Вебер Избранные произведения: Пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова; предисл. П.П. Гайденко; коммент. А.Ф. Филиппова. - М.: Прогресс, 1990. - С. 61-272.
    11. Вебер М. Развитие капиталистического мировоззрения // Вопросы экономики. - 1993. - №8. C. 153-159.
    12. Ворона В.М., Суименко Е.И. Программа исследования // Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. Ред. В.М.Ворона В.М., Е.И.Суименко. - К.: ИС НАНУ, 1995. - С. 23-37.
    13. Выготский Л.С. Сознание как проблема психологии поведения // Выготский Л.С. Психология развития как феномен культуры. Избранные психологические труды. Под ред. М.Г.Ярошевского. - М.: Институт практической психологии, - Воронеж: НПО МОДЭК”, 1996. - С.24-47.
    14. Головаха Є. Феномен аморальної більшості” в українському суспільстві: пострадянська трансформація масових уявлень про норми соціальної поведінки // Україна-2002. Моніторинг соціальних змін. К.: ІС НАНУ, 2002. С. 460-468.
    15. Головаха Є., Паніна Н. Соціальні зміни в Україні: пострадянська деінституціоналізація і особливості становлення нових соціальних інститутів // Політична думка. - 2001. - №4.- С. 3-24.
    16. Головаха Є.І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні. К.: Ін-т соціології НАН України, 1997. - 156 с.
    17. Горбачик А. Сприйняття економічних змін і стратегії виживання домогосподарств // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. №4. С.2345.
    18. Донченко Е.А., Злобина Е.Г., Тихонович В.А. Наш деловой человек. - К.:ИС НАНУ, 1995. - 149 с.
    19. Експрес-інформація Держкомстату України „Про розвиток малого підприємництва в Україні у 2005 році” №237 від 07.09.2006 року // www.kmu.gov.ua/document/47160548/237.doc
    20. Ермошенко Н.Н.. Борсученко Э.И. Формы предпринимательства за рубежом. К.: Укр.НИИНТИ, 1991. 80 с.
    21. Ефременко Т. Социогенез экономической культури // Соціальні виміри суспільства. - Вип. 9. - К.: ІС НАНУ, 2006. - C. 142-155.
    22. Єфременко Т. Економічна культура як соціологічне поняття // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2005. - №3. - С.123-141.
    23. Задорожнюк И.Е. Инновационное предпринимательство // Социологические исследования. - 1991. - №3. - С. 132-142
    24. Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного развития современного экономического человека. М.: Наука, 1994. 443 с.
    25. Зомбарт В. Евреи и хозяйственная жизнь. - К.: МАУП, 2003. - 229 с.
    26. Зрушення до ринкової економіки. Реформи в Україні: погляд з середини. За ред. Л.Гоффманна і А.Зденберга.- К.: Фенікс”, 1997. - 168 c.
    27. История предпринимательства в России : В 2-х кн. - Кн. 2. Вторая половина ХІХ начало ХХ века. - М.: РОССПЄН, 1999. - 575 с.
    28. История Украинской ССР: В 10-ти т. Т. 4. К.: Наукова думка,, 1983. 719 с.
    29. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. - М.: Соцэкгиз, 1960. - 489 с.
    30. Кирдина С.Г. Институциональные матрицы и развитие России. М: ТЕИС, 2000. 213 с.
    31. Клочко Ю., Черняк Т. Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України. - 1998. - №1. - С. 57-64.
    32. Коуз Р. Фирма, рынок и право. - Нью Йорк: Телекс, 1991. - 192 с.
    33. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. К.: Основи, 1997. - 423 с.
    34. Крапива П. Из крепостных - в миллионеры // Правда Украины. - 1993. - №27. - С. 3.
    35. Лавріненко Н.В. Характеристика малих та середніх підприємств в Україні (гендерний аспект) // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні. № 4. К., 2004. С. 189-193.
    36. Лазанська Т. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово-промислової статистики ХІХ ст.). - К.: Ін-т історії НАН України, 1999. - 282 с.
    37. Левцун О.Г. Соціокультурна детермінація підприємницької поведінки. Дис... наук. ст. канд. соціол. наук: 22.00.04 / Інститут соціології НАН України. - К., 1997. - 156 с.
    38. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1975. 304 с.
    39. Мале підприємництво України процес розвитку. / Д.В.Ляпін, Ю.І.Єхануров, О.В.Кужель та ін. К.: Інститут конкурентного суспільства, 2001. 256с.
    40. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Изд. 2-е. - М.: Госполитиздат, 1955. - Т. 4. - 615 с.
    41. Маршалл А. Принципы экономической науки. - Том 1. - М. Прогресс-Универс, 1993. - 416 с.
    42. Маслоу A. Мотивация и личность / А.М. Патлыбаева (пер. с англ.). СПб.: Евразия, 1999. 478 с.
    43. Мищенко М.Д. Влияние социально-психологической атмосферы в украинском обществе на отношение к предпринимательству // Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. ред. В.М.Ворона В.М., Е.И.Суименко. - К.: ИС НАНУ, 1995. - С. 73-82.
    44. Міщенко М., Буров І. Соціальні аспекти приватизаційних процесів в Україні. - К.: Інститут соціології НАНУ, 1998. - 124 с.
    45. Найт Ф. Понятие риска и неопределенности // Thesis. - 1994. - Вып. 5. - С.12-28.
    46. Норт Д. Інституція, інституційна зміна та функціонування / Пер. з англ. І.Дзюб. - К.: Основи, 2000. - 198 с.
    47. Осмоловський С. З історії станово-корпоративної організації українського підприємництва у XVIII-XIX століття // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004. - №2. - C. 185-200.
    48. Паніна Н. Українське суспільство 1992-2006: соціологічний моніторинг. - К.: ІС НАНУ, 2006. - 94 с.
    49. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій. - К.: Наукова думка, 1996. - 233 с.
    50. Парсонс Т. Система современных обществ. - М.: Аспект-Пресс, 1998. - 270 с.
    51. Пахомов Ю. Сравнительный соцэкогенез и управляемость экономическими и социальными процессами в Укрине и в России // Общество и экономика. - 2001. - №11-12. - С. 233-238.
    52. Пачковський Ю.Ф. Соціопсихологія підприємницької діяльності і поведінки. - Львів: Світ, ЛОНМІО, 2000. - 272 с.
    53. Пилипенко В. Людина в ринковому суспільстві: орієнтації, поведінка, культура. - К.: ПЦ Фоліант”, 2005. - 224 с.
    54. Пилипенко В.С. Реформи. Підприємництво. Культура. - К.: Стилос, 2001. - 151 с.
    55. Попова И.М. Социальная практика как основа легитимации и согласия // Вісник Одеського національного університету.- Т. 8. - Вип. 9. - Одеса, 2003. - С. 128-134.
    56. Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. Ред. В.М.Ворона В.М., Е.И.Суименко. - К.: ИС НАНУ, 1995. - 185 с.
    57. Прогнімак О., Іщенко О., Касперович О. Формування соціальної відповідальності бізнесу: взаємодія з місцевими спільнотами та владою // Український соціум. - 2006. - №5 (16). - С. 94-105.
    58. Проскурин А.В. Ограниченные возможности институтов (на примере малого предпринимательства) // Проблемы прогнозирования. - 1999. - №3. - С. 115-124.
    59. Радаев В.В. Экономическая социология. Курс лекций: Учеб. Пособие. - М.: Аспект Пресс, 1997. - 368 с.
    60. Рахманов О. Нормативна саморегуляція та соціальна ефективність підприємництва крізь призму масової свідомості: кроскультурний аналіз // Український соціум. - 2006. - №6. - С. 46-54
    61. Рахманов О.А. Чи хотіли б ви відкрити власну справу? // Віче. 2006. №23-24. С. 44-46.
    62. Рахманов О.А. Стан та динаміка соціальної легітимації підприємництва в українському суспільстві // Віче. 2006. №21-22. С. 44-47.
    63. Рахманов О.А. Підприємництво як феномен культури (порівняльний аналіз західної та української моделей розвитку) // Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання): матеріали міжнародної науково-методологічної конференції. 26-27 квітня 2000 р. К. КНЕУ, 2000. С. 278 -281.
    64. Резнік В. Приватний підприємець як роботодавець: стан і динаміка соціальної легітимності // Українське суспільство 1994-2005: моніторинг соціальних змін. К., 2005. C. 242-251.
    65. Резнік О. Особливості етнічної стратифікації в українському суспільстві // Українське суспільство 1994-2004: моніторинг соціальних змін. К., 2004. С. 54-63.
    66. Рудницька Т.М. Трудовий потенціал українського суспільства в етнічному вимірі // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол. монографія / Під ред. М.О.Шульги. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. С. 623-646.
    67. Ручка А. Динаміка ціннісних пріоритетів громадян України // Українське суспільство 1994-2004: моніторинг соціальних змін. К., 2004. С. 416-427.
    68. Рывкина Р. Переходное экономическое сознание в Российском обществе // Вопросы экономики. - М., 1997. - С. 71-83.
    69. Саєнко Ю. Господарювання етнічне // Етнічний довідник. Поняття і терміни. http://www.socd.univ.kiev.ua/PUBLICAT/SOC/YEVTUKH/index.htm
    70. Сакада М.О., Шараєва Н.І. Легітимність соціальна // Соціологія: короткий енциклопедичний словник / За заг. ред. В.І. Воловича. К., 1998. - С. 283284.
    71. Сірий Є.В. Ризик у підприємницькому середовищі: проблема дефініції // Український соціум. - 2006. - №3-4(14-15). - С. 53-64.
    72. Сірий Є.В., Фареник С.А. Соціологія підприємництва. - К.: Український Центр духовної культури, 2000. - 258 с.
    73. Сковорода Г. Разговор, называемый алфавит, или букварь мира // Сковорода Г. Повне зібрання творів у 2 т. Т. 1. К.: Наукова думка, 1973.. С. 413-436.
    74. Смирнов А., Безноско О., Тымкив К. Страна земляков // Корреспондент. - 21 октября 2006. - №41 (230). - С. 46-50.
    75. Смит А. Исследование о природе и причине богатства народов. - М. Изд-во социально-полит. литературы, 1962. - 677 с.
    76. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. К.: Наукова думка, 1994. 64 с.
    77. Суименко Е.И. Образ предпринимателя в общественном мнениии // Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. ред. В.М.Ворона В.М., Е.И.Суименко. - К.: ИС НАНУ, 1995. - С. 59-72.
    78. Суименко Е.И. Процесс институционализации социально-экономических поведенческих формообразований // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства. Наукові доповіді і повідомлення ІІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / САУ, ІС НАНУ. - К., 2003. - С. 306-311.
    79. Суименко Е.И., Арсеенко А.Г. Социально-исторический тип современного украинского предпринимателя: императивы цивилизованности и удручающие реалии // Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. Ред. В.М.Ворона В.М., Е.И.Суименко. - К.: ИС НАНУ, 1995. - С. 93-103.
    80. Туган-Барановский М.И. Избранное. Русская фабрика в прошлом и настоящем. Историческое развитие русской фабрики в XIX веке. М.: Наука, 1997. - 735 с.
    81. Тюрго А. Избранные экономические произведения. - М.: Соцэкгиз, 1961. - 198 с.
    82. Хайек Ф.А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. - М.: Новости, 1992. - 304 с.
    83. Христофорова О. Ставлення населення України до підприємництва та ринкових відносин в умовах демократизації суспільства // www.dep.kiev.ua/confer/Conference%202000/Section%202/Khristoforova.pdf
    84. Шепелев Л.Е. Царизм и буржуазия во второй половине XIX века. - Л.: Наука, 1981., - 390 c.
    85. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія / Пер. з англ.. В.Ружицького та П.Таращука. - К.: Основи, 1995. - 528 с.
    86. Armstrong S.A. Socializing For Modernization In a Multiethnic Elite // G.Guroff, F.V.Carstensen (eds.) Entrepreneurship In Imperial Russia and the Soviet Union. Princeton. New Jersey. 1983. Pp. 84-103.
    87. Blackwell W.L. The Beginnings of Russian Industrialization, 1800-1860. Princeton, New Jersey. Princeton University Press. 1968. 423 p.
    88. Brockhaus R.H. The Psychology of the Entrepreneur / Kent C.A. et al. (eds.) Encyclopedia of Entrepreneurship. Prentice-Hall. Englewood Cliffs, New Jersey. 1982. рр. 43-49.
    89. European Charter for small enterprises: http://www.europa.eu.int/scadplus/leg/en/lvb/n26002.htm
    90. Kets de Vries M.F.R. The Entrepreneurial Personality: A Person At the Crossroads // The Journal of Management Studies. February 1977. - Рр. 34-57.
    91. McClelland DC. The Achieving Society. New York: Van Nostrand, 1961. 512 p.
    92. Shapero A., Sokol L. The Social Dimensions of Entrepreneurship /Kent C.A. et al. Encyclopedia of Entrepreneurship. Prentice-Hall, Englewood Cliffs, New Jersey, 1982. Pp.72-90.
    93. USA Small Business Administration: http://www.sba.gov/regulations/sbaact/sbaact.pdf
    94. Waldinger R. Immigrant Enterprise and the Structure of the Labour Market // Roberts B., Finnegan R., Gallie D. New Approaches to Economic Life. Manchester University Press, Manchester, 1985. Pp. 213-228.
    95. Waldinger R., Aldrich H., Ward R. Ethnic Entrepreneurs: Immigrant Business In Industrial Societies. Sage Publications. 1990. 130 p.
    96. Ward R. Ethnic Entrepreneurs in Britain and Europe // R.Coffee, R.Scase (eds.) Entrepreneurship in Europe: The Social Processes. London: Croom Helm, 1987. Pp. 83-104.

    97. Ward R., Jenkins R. Ethnic Communities in Business. Cambridge: Cambridge University Press, 1984. 188 p.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

Экспрессия молекул – маркеров нейродегенеративных заболеваний в головном мозге и периферических тканях у людей пожилого и старческого возраста Зуев Василий Александрович
Депрескрайбинг в комплексной профилактике гериатрических синдромов в косметологической практике Резник Анна Вячеславовна
Преждевременное старение женщин зрелого возраста: биологические основы концепта и его операционализация в геронтопрофилактике Малютина Елена Станиславовна
Динамика лабораторных показателей, отражающих функциональную активность макрофагальной системы, у пациентов с болезнью Гоше I типа на фоне патогенетической терапии Пономарев Родион Викторович
Особенности мобилизации и забора гемопоэтических стволовых клеток при аутологичной трансплантации у больных с лимфопролиферативными заболеваниями Федык Оксана Владимировна

ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)