СОЦІАЛЬНА ЕКСПЕРТИЗА ПРОГРАМ ВЗАЄМОДІЇ МІЛІЦІЇ І НАСЕЛЕННЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Черноусов Андрій Миколайович

УДК 316.354:351/354:351.74:303.443.2

СОЦІАЛЬНА ЕКСПЕРТИЗА ПРОГРАМ ВЗАЄМОДІЇ МІЛІЦІЇ І НАСЕЛЕННЯ

Спеціальність 22.00.04 спеціальні та галузеві соціології”

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
доктор соціологічних наук,
професор
Соболєв Василь Олександрович

ХАРКІВ - 2005

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП.................................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
Теоретико методологічні підходи до вивчення соціальної експертизи
1.1 Соціальна експертиза: поняття, умови виникнення та логіка розвиту.................11
1.2 Функції та типології соціальної експертизи............................................................32
1.3 Соціальні програми як об’єкт соціальної експертизи, критерії, норми та методи соціальної експертизи................................................................................................46
РОЗДІЛ 2
Використання соціальної експертизи для оцінки програм взаємодії міліції та населення в Україні
2.1. Оцінка стану виконання заходів в сфері зв’язків із населенням та підвищення авторитету органів внутрішніх справ у рамках Комплексної програми кадрової політики та зміцнення дисципліни на 2000-2005 роки”...................................................................................................................................83
2.2. Соціальна експертиза запровадження моделі поліцейської діяльності, заснованої на підтримці громадськості в Україні (На прикладі експерименту на території Комінтернівського району м. Харкова та с. Солоницівка Харківської області)..............................................................................................................................114
РОЗДІЛ 3
Використання зарубіжного досвіду програм взаємодії поліції з населенням та її соціальної експертизи
3.1. Використання зарубіжного досвіду роботи програм поліцейської діяльності, орієнтованої на громадськість (COP community oriented programs)........................134
3.2. Аналіз та можливості використання програм, орієнтованих на громадськість в Україні..............................................................................................................................148ВИСНОВКИ........................... .........................................................................................159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................165
ДОДАТКИ.......................................................................................................................180

ВСТУП
Радикальні зміни, що відбуваються в економічній, політичній та духовній сферах українського суспільства, призвели до змін пріоритетів у взаємовідносинах держави, її інститутів і громадянського суспільства, механізмів і цінностей у таких взаємовідносинах. Це стосується і взаємовідносин між таким державним інститутом як органи внутрішніх справ і їхньою складової міліцією, і громадськістю. У взаємовідносинах міліції з населенням довгий час приоритетна увага приділялася боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку. За таких умов проблеми охорони та захисту прав і свобод громадян, їхніх законних інтересів та безпеки розглядались як похідна від реалізації двох перших. Такий підхід використовувався і при оцінці роботи органів та підрозділів внутрішніх справ. Оскільки робота правоохоронних органів переважно була „закритою” темою, то публічні дослідження щодо проведення соціальної експертизи взаємовідносин між міліцією і населенням є практично винятком у потоці наукових розробок, присвячених діяльності міліції. Разом із тим, під впливом зростання стихійної підприємницької діяльності, конкуренції, проявів монополізму, шахрайства у сфері економіки викликали такі негативні явища, як екологічна небезпека, загрози земельним ресурсам, погіршання здоров’я населення тощо. Це сприяло появі робіт із соціальної експертизи щодо розробки і впровадження різних напрямків політики держави і приватного сектора у сферах економіки, духовного і соціального життя. Накопичений досвід проведення соціальних експертиз дозволяє більш ґрунтовно аналізувати практику проведення соціальних експертиз у системі правоохоронних органів.
Вибір України шляху до дeмoкpaтичнoгo суспільства, інтеграції в Європейський Союз вимагає від органів внутрішніх справ України побудови організаційної структури і впровадження принципів взаємовідносин із населенням у відповідності до міжнародних стандартів, вимог Конституції України і національного законодавства. Зокрема, міжнародні нормативні документи рекомендують у взаємовідносинах поліції (міліції) з населенням переходити на роботу за цільовими програмами, надання соціальних послуг різним категоріям населення. Програми взаємодії можуть охоплювати участь агентів цивільного суспільства у відборі персоналу на службу у міліцію, пошуку злочинців, профілактиці правопорушень та злочинів або охороні правопорядку за місцем проживання. Починаючи з кінця 90 х років минулого століття за ініціативою керівництва МВС України взаємодія міліції та населення будується на підставі конкретних програм. Так, у 1999 році було розроблено Комплексну програму з удосконалення роботи з кадрами і підвищення авторитету міліції на 1999 - 2005 рр.; у 2000 р. Програму партнерських взаємовідносин між міліцією та населенням на 2000 - 2005 рр; Комплексну програму кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2001 — 2005 роки. Протягом 2002 2003 років у Харківській області було проведено експеримент побудови взаємодії міліції та населення за місцем проживання за конкретними програмами. Розробка і впровадження цільових програм потребує не тільки організаційно правового, але і матеріально технічного, морально психологічного забезпечення. Враховуючи необхідність указаних витрат, розробка і впровадження подібних програм повинні обов’язково проходити етап соціальної експертизи чи оцінювання. Так, нещодавно Президент України підписав Розпорядження „Про розроблення критеріїв та методики оцінки діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій”, де пропонує розробити критерії та методики оцінки ефективності, у яких передбачити, що „оцінювання результатів діяльності має проводитися з урахуванням статистичних даних, даних органів виконавчої влади, результатів соціологічних та експертних опитувань, аналізу публікацій у засобах масової інформації та звернень громадян”.
Проблема соціальної експертизи програм взаємодії міліції та населення актуальна і у теоретичному плані. Відбувається зміна цінностей, пріоритетів та механізмів взаємовідносин міліції і населення. Розширюється коло установ (суб’єктів), які проводять експертизу взаємодії міліції та населення. Поряд із державними установами серед суб’єктів соціальної експертизи виникають представники недержавного сектору неурядові установи, об’єднання громадян, громадські рухи тощо. При проведенні соціальної експертизи застосовуються інноваційні складові: 1) орієнтація працівників міліції у взаємовідносинах із населенням діяти за принципами професіоналізму, поваги до прав та свобод людини, дотримання міжнародних стандартів; 2) сприяння у формуванні відносин співробітництва, партнерства. Соціальна експертиза може застосовуватися на макро- (держава - суспільство), мезо (управління МВС України у регіоні обласна громада) та на мікрорівні (міський, районний, селищний відділ міліції місцева громада). Це дає можливість розглядати соціальну експертизу як банк інформації про наявність норм, цінностей, ідей, що сприяють встановленню партнерських взаємовідносин міліції і населення. Соціальна експертиза в основному розглядається при оцінці результатів наукових досліджень, розробці та реалізації наукових проектів. Лише лічені роботи присвячено експертизі або оцінці розробки і впровадження програм при управлінні соціальними процесами. Відомо, що взаємодія може виявлятись у вигляді конфлікту, компромісу або співробітництва. У дисертаційному дослідженні взаємодія розглядається як співробітництво. Такий підхід дає змогу розглядати програми як спосіб розв’язання проблем, у вирішенні яких зацікавлені як міліція, так і населення.
Ступінь наукового опрацювання проблеми.
Про необхідність оцінки рівня взаємодії міліції і населення вказано і у Законах України „Про участь населення в охороні громадського порядку та державного кордону”, „Про органи самоорганізації населення”, „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами”, Указах Президента України „Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку”, а також у відомчих програмах, у наказі МВС України № 197 від 15.03. 2001 р. „Про затвердження Інструкції з організації роботи органів внутрішніх справ України по забезпеченню взаємодії з громадськими формуваннями по охороні громадського порядку”. Безпосередньо проблеми соціальної експертизи програм взаємодії міліції/поліції та населення розглядали у своїх роботах такі вчені, як Троянович Р., Ратц Х., Скоган У., Бек А., Бейлі Д., Гольдштайн Г., Скольник Дж., Беннет Т.. У вітчизняній науці емпіричними дослідженнями та аналізом впливу програм партнерства міліції та населення займалися Бандурка О.М., Кравченко Ю.Ф., Соболєв В.О., Ярмиш О.Н., Рущенко І.П., Кондрат’єв Я.Ю., Болотова В.О., Московець В.І. Значного розвитку вивчення моделей взаємодії поліції з громадами досягли російські вчені Єрмолович Г.П., Сальников В.П., Губанов А.В. Методам і формам проведення соціальної експертизи присвячено роботи Ядова В.О., Лукова В.О., Антонюка Г.О., Афанас’єва В.Г., Курбатова В.І., Бестужева Лади І.В., Воронкова О.О., Саєнка Ю.І., Сидельникова Ю. В., Волкова В.І., Саппи М.М., Лисиці Н.М., Міхальової К.Г.; роботи математиків та кібернетиків у галузі експертних систем Глушкова В.М., Паніотто В.І., Бешелєва С. Д., Гурвіча Ф.Г., Дрідзе Т.М., Тощенко Ж. Т.
Об'єкт дослідження. Виходячи з актуальності й ступеня розробленості проблеми, об'єктом дослідження було обрано соціальну експертизу як складову управлінської технології.
Предмет дослідження зміст, форми і основні тенденції розвитку соціальної експертизи програм взаємодії міліції та населення.
Метою дослідження є визначення шляхів оптимізації діяльності органів внутрішніх справ на підставі впровадження системи оцінки програм взаємодії міліції і населення.
Задачі дослідження. Виходячи з мети роботи, було поставлено такі задачі:
· розробити теоретичну модель соціальної експертизи програм міліції і населення, проаналізувати її структуру, функції, методи, норми, принципи проведення тощо;
· провести соціальну експертизу програм взаємодії міліції і населення на загальнонаціональному та регіональному рівнях і запропонувати практичну технологію проведення соціальної експертизи таких програм;
· вивчити, проаналізувати та узагальнити зарубіжний досвід впровадження програм взаємодії міліції і населення з урахуванням результатів їхньої соціальної експертизи, в умовах сучасної України;
· розробити методичні рекомендації щодо проведення соціальної експертизи програм взаємодії міліції та населення з метою їхнього подальшого вдосконалення та використання доробок у повсякденній діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ;
· розглянути можливості соціальної експертизи як форми громадського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ України.
Теоретично-методологічні основи та емпірична база дослідження. Теоретичну основу дисертації складають наукові праці вітчизняних і зарубіжних соціологів, соціальних працівників, правознавців, які присвячено аналізу, технологіям проведення, використанню результатів соціальної експертизи при прийнятті управлінських рішень. Методологічним фундаментом дисертації виступає структурно - функціональна парадигма, що дозволяє розглядати функції, місце соціальної експертизи взаємодії міліції та населення в управлінні діяльністю органами внутрішніх справ.
Методи дослідження. Серед методів дослідження автор використовує загальнонаукові методи: порівняльно-історичний метод для вивчення процесу становлення соціальної експертизи у часовій перспективі; метод системного аналізу, що дозволив розглянути соціальну експертизу як систему, яка складається з взаємозалежних елементів, а також виявити роль кожного з них. Конкретно-соціологічні методи: масове опитування населення та працівників міліції з метою вивчення стану виконання програм взаємодії міліції та населення, а також оцінки їхньої ефективності; напівструктуровані інтерв'ю і фокус-групи з експертами - представниками галузевих служб МВС України, представниками місцевих органів влади, установ освіти, громадськості; контент - аналіз відомчої документації, що регламентує діяльність органів та підрозділів з виконання програм партнерства міліції та населення.
Емпіричну базу роботи склали матеріали досліджень, проведених автором у складі групи дослідників науково-дослідної лабораторії соціальної і психологічної роботи в органах внутрішніх справ, кафедри прикладної соціології Національного університету внутрішніх справ у 2002-2003 роках „Взаємопорозуміння, співробітництво правоохоронних органів та населення”; опитано населення у Комінтернівському районі м. Харкова та у с. Солоницівка Дергачівського району Харківської області (N=2000), дільничних інспекторів підрозділів міліції вказаних територій (N=48), проведено 14 поглиблених інтерв’ю з працівниками органів місцевого самоврядування, директорами шкіл, начальниками ЖЕКів) та „Оцінка стану виконання Комплексної програми кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2000-2005 рр.”, опитано працівників міліції у 18 регіональних управління внутрішніх справ (N=2400), проведено 18 фокус груп за участю представників галузевих служб апаратів обласних та прирівняних до них управлінь. Було також використано досвід проведення соціальних експертиз вітчизняних та закордонних фахівці у зазначеній сфері. Валідність і надійність отриманих результатів забезпечується взаємодоповненням використаних методів (кількісних і якісних) і репрезентативністю вибіркової сукупності.
Зв'язок роботи з науковими планами і програмами. Тема дисертації відповідає науковим завданням, що стоять перед дослідницькими і навчальними закладами системи МВС України, зокрема, пріоритетним напрямкам фундаментальних і прикладних досліджень навчальних і науково-дослідних установ МВС України на період 2002 - 2005 рр. (п. 3.1) (затверджено наказом МВС України № 635 від 30.06.2002). Тема дисертаційного дослідження виконана у рамках Програми розвитку партнерських відносин між міліцією та населенням на 2000-2005 роки та Комплексної програми кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2000-2005 рр. (п.7), затвердженої наказом МВС України № 515 від 30.06.2001 р., є складовою Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 2005 рр. (п. 3.1), які схвалено вченою радою НУВС, протокол №3 від 23.03.2001 р.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що отримано низку нових результатів і узагальнень. А саме:
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що отримано низку нових результатів і узагальнень. А саме:
· вперше запропонована теоретична модель соціальної експертизи взаємодії міліції та населення, визначено і проаналізовано основні недоліки у розробці і проведенні соціальних експертиз програм взаємодії міліції і населення;
· вперше запропоновано використання поняття „КОП - моделі” для детального вивчення природи програм взаємодії поліції і громадськості та можливості їхнього застосування в Україні;
· отримав подальшого розвитку соціологічний підхід до аналізу соціальної експертизи як управлінської технології;
· уточнені основні етапи та логіку розвитку соціальної експертизи на основі використання теорії комунікативної дії, що стало підґрунтям для використання соціальної експертизи для оцінювання стратегічних та пілотних програм взаємодії міліції та населення на макро-, мезо - і мікрорівнях;
· одержало подальшого розвитку практичне обґрунтування моделі міліцейської діяльності, орієнтованої на громадськість, що дозволило уточнити склад інституцій (суб’єктів), які беруть участь у проведенні соціальної експертизи програм взаємодії міліції і населення.
Теоретичне і практичне значення роботи полягає у тому, що основні ідеї і висновки роботи узагальнюють погляди на функції, методи, принципи проведення соціальної експертизи міліції і населення і розширюють наукове уявлення про соціальну експертизу як одну з найважливіших управлінських технологій. Проведено оцінювання двох програм взаємодії міліції та населення, одна - на загальнодержавному рівні, друга на регіональному.
Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у практичній діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, а також в якості підвалин реформування системи взаємодії міліції з населенням та укріплення довіри населення до міліції. Крім цього, методи та результати соціологічних досліджень можуть бути використані службами дільничних інспекторів міліції, центрів громадських зв’язків, відділів по зв’язкам із населенням, навчальними закладами у процесі навчання майбутніх правоохоронців. Результати проведених досліджень вже використовуються у навчальному процесі, зокрема, у курсах „Робота з громадськістю у поліції зарубіжних країн”, „Соціальна робота в органах внутрішніх справ”, „Практикум PR в ОВС” для курсантів Національного університету внутрішніх справ.
Особистий внесок дисертанта. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до визначення принципів, методів, функцій та технологій проведення соціальної експертизи програм взаємодії міліції та населення.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації відображено у 6 наукових публікаціях автора, доповідях на методологічних і науково-теоретичних семінарах кафедри прикладної соціології і науково-дослідної лабораторії соціальної і психологічної роботи в ОВС Національного університету внутрішніх справ, на науково практичній конференції ад’юнктів та магістрів Національного університету внутрішніх справ (Харків, 2002), на IX і X Міжнародних наукових конференціях Харківські соціологічні читання” (Харків, 2003-2004 р.р.) та науково практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих учених” (НУВС, Харків, 2004).
Публікації. Основні положення дисертації було викладено в 6 публікаціях у виданнях, що входять до переліку спеціалізованих видань із соціологічних наук, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 164 сторінки. Список використаних літературних джерел складається із 174 найменувань, додатки викладено на 15 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Глибокий аналіз різноманітних теоретичних підходів щодо розгляду поняття «соціальної експертизи» дозволяє нам зробити висновок про те, що у вітчизняній соціології дотепер не склався єдиний концептуальний підхід до розгляду експертизи, незважаючи на те, що експертиза дуже широко використовується у різних галузях науки, техніки і соціального життя.
Вивчення літератури з питань соціальної експертизи свідчить про те, що дане поняття переважно розроблялося для обґрунтування запровадження проектів, соціальних програм. Соціальна експертиза майже завжди носить міжгалузевий характер, тому що соціальні наслідки мають практично всі проекти та програми: економічні, екологічні, технологічні. Отже соціальна експертиза - це дослідження, яке проводять спеціалісти (експерти), яка включає діагностику стану соціального об’єкта, встановлення достовірності інформації про нього та оточення, прогнозування його послідуючих змін та впливу на інші соціальні об’єкти, а також надання рекомендацій для прийняття управлінських рішень та соціального проектування в умовах, коли дослідницьке завдання важко формалізується. Соціальними об’єктами експертизи можуть виступати люди, соціальні спільноти, соціальні інститути та процеси, організації, соціальні цінності, ідеї, концепції, нормативні акти, програми, які прямо чи непрямо передбачають соціальні зміни. У нашому випадку це програми взаємодії міліції та населення, тобто комплекс заходів, спрямованих на підвищення авторитету міліції, рівня довіри до міліції та налагодження партнерських стосунків населення та міліції.
Для теоретичного і методологічного вивчення соціальної експертизи нами був обраний інтегративний підхід, що дозволяє розглядати феномен соціальної експертизи взаємодії міліції та населення з позицій структурного функціоналізму та теорії обміну. Це дозволило нам розглянути програми взаємодії населення та міліції в якості цілеспрямованої діяльності, що виконує в суспільстві певні функції, має нормативну регламентацію, та результатом діяльності є отримання вигоди для всіх сторін взаємодії. Узагальнення теорій дозволяє окреслити, на нашу думку, 3 найбільш важливих аспекти взаємодії та її оцінки: функціональність, нормативність, вигода.
Функціональність полягає у виконанні програмами чи моделями взаємодії міліції з населенням конкретних функцій, як-от: підтримка громадського порядку та безпеки, попередження злочинів, робота з цільовими групами (проблемними підлітками, молодіжними злочинними угрупованнями, хуліганами та інш.), вирішення проблемних питань, пов’язаних із покращанням інфраструктури (освітлення вулиць, охорона під’їздів та інш.), підвищення рівня довіри. Саме такі результати можуть бути виміряні в ході соціальної експертизи і завдяки ним можливо отримати об’єктивну картину ефективності роботи програми.
Нормативний аспект є у тому, що програми взаємодії регламентовані нормативними актами, наприклад, у Комплексній програмі кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення дисципліни й законності, присвячено цілий розділ налагодженню зв’язків із населенням та підвищення авторитету міліції, у якому детально описуються заходи, виконавці, учасники, бенефіціанти, цілі та результати запровадження програми. Як у випадку із функціональним критерієм, нормативний також дозволяє здійснити соціальну експертизу, тому що містить означені норми тієї або іншої програми.
Аспект вигоди отримання вигоди чи винагороди у взаємодії, що є базовим постулатом у теорії соціального обміну. Вступаючи у взаємодію, обидві сторони розраховують на отримання якихось преференцій, вигод, наприклад, міліція отримує допомогу від населення, а населення отримує безпеку кварталів, домівок. Вигода є більш складним аспектом у вимірюванні при проведенні соціальної експертизи, тому що не всі показники можна обернути у кількісні з тим, щоб зіставити із запланованими.
Аналіз результатів проведеного дослідження дозволив нам зробити такі висновки:
1. В Україні у цілому, та у Міністерстві внутрішніх справ зокрема, приймається та впроваджується чимало програм, якими заплановано реформування цілих сфер правовідносин, регулювання окремих видів діяльності тощо. Але досі на державному рівні не прийнято нормативного акта (закону чи підзаконного акта) про обов’язкове проведення соціальної експертизи соціальних програм, проектів, нормативних актів. Прийняття соціально важливих рішень не спирається на комплексні вивчення спеціалістів із соціальної роботи та соціальної політики, не враховуються результати широкомасштабних соціологічних досліджень.
Соціальне експертування програм взаємодії населення та міліції повинно мати постійний характер, а не тільки „на вході” та „на виході”. Мова йде про створення системи моніторингу, так званої „оцінювальної панелі”, за допомогою якої проводилася б оцінка усіх програм, які реалізовуються. Створення та використання моніторингової панелі надало б можливість оперативного корегування ходу виконання програм, переспрямування фінансового забезпечення, а також пріоритетів, які виникли у ході програми. Процесуальне оцінювання є потужним інструментом у проект менеджменті та здатне значно підвищувати ефективність імплементованих програм та проектів. Стурбованість цією проблемою нещодавно виказав Президент України, коли підписав Розпорядження „Про розроблення критеріїв та методики оцінки діяльності Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій”, в якому пропонує розробити критерії та методики оцінки ефективності, в яких передбачити, що „оцінювання результатів діяльності має проводитися з урахуванням статистичних даних, даних органів виконавчої влади, результатів соціологічних та експертних опитувань, аналізу публікацій у засобах масової інформації та звернень громадян” [174].
2. Вивчення зарубіжного досвіду організації взаємодії поліції та населення дозволило проаналізувати систему складання плану заходів безпеки та утворення рад безпеки на регіональному та місцевому рівнях. План заходів безпеки складається поліцейським департаментом на рік/півроку, в якому детально викладаються аналіз поточного стану криміногенної обстановки у районі обслуговування, прогнози її розвитку на наступний рік, кошторис видатків поліції, результати моніторингових опитувань громадян щодо їхнього відчуття безпеки та задоволеності роботою поліції. Такий план вноситься на розгляд місцевої ради безпеки, яка складається з мера, начальника поліції, прокурора та представників місцевої громади, яка розглядає його та приймає або направляє на доопрацювання. Використання в Україні досвіду роботи рад безпеки на місцевому рівні є одним із ключових аспектів успішності діяльності місцевої міліції.
3. Дослідження підтвердило не достатній рівень врахування громадської думки (близько 40% опитаних працівників міліції) щодо методів роботи міліції, напрямків взаємодії з населенням. Побудова програм взаємодії міліції та громадськості у демократичній державі повинна повністю базуватися на потребах та тривогах місцевих громад, а звідси і мати регіональну основу та фінансування. Як свідчить практика дослідження, загальнодержавні програми не можуть забезпечити однаковий рівень виконання в усіх регіонах, врахувати всі особливості, а можуть лише забезпечити нормативну підтримку функціонування таких програм на регіональному рівні: області, районі, місті, селі. Соціальна експертиза експерименту впровадження нових моделей поліцейської діяльності у Комінтернівському та Дергачівському районах м. Харкова та Харківської області продемонструвала успішність територіального (регіонального) підходу до взаємодії, хоча впровадження останнього також потребує корегувань.
4. Роль громадських організацій, формувань, місцевих громад, окремих активних громадян залишається досить незначною, але лише варто запропонувати ініціативу, і вона буде підтримана. Загалом близько 80% опитаних громадян відповіли, що готові безумовно або за наявності визначених умов, допомагати міліції. Це, на нашу думку, є благодатним ґрунтом для удосконалення роботи з громадськістю, тому що не потребує витрати додаткових ресурсів зі стимулювання активності населення. За умов існування громадських формувань з охорони порядку та сприяння міліції 60% працівників, за даними опитування, співпрацюють із ними, серед яких, в основному, добровільні народні дружини у різних варіаціях та позаштатні співробітники. Такі формування є досить застарілими та не завжди ефективними у нових умовах міліцейської діяльності, а нові громадські формування виникли лише у 22% відділів, що є критично малим, зважаючи на нагальну необхідність їхнього впровадження на всій території України.
5. Необхідно активно впроваджувати нові технології, форми та методи роботи з громадськістю, які постійно напрацьовуються відомчою наукою, наприклад, у Національному університеті внутрішніх справ протягом останнього десятиліття проведено чимало досліджень, апробовано нові форми взаємодії міліції та населення, розроблено методичні рекомендації з їхнього впровадження. На жаль, ці напрацювання не отримують широкого впровадження та носять експериментальний характер. Такому ставленню є низка причин, серед яких: обмежене фінансування, слабка активність громадян та громадських організацій, небажання окремих працівникам приділяти питанню взаємодії з населенням достатньої уваги, організаційно структурні перешкоди та інш.
6. Соціальна експертиза програм взаємодії міліції й населення повинна стати формою громадського контролю за діяльністю органів та підрозділів внутрішніх справ. Так, Законом України „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами” передбачено проведення громадської експертизи проектів законів, рішень, програм, результати яких є обов’язковими для врахування при прийнятті рішень щодо реалізації останніх.
Як підсумок проведеного дослідження, вважаємо за доцільне внести такі зміни у систему роботи зі взаємодії органів та підрозділів міліції з населенням:
· при запровадженні програм взаємодії міліції та населення обов’язкове проведення соціальної експертизи;
· при розробці програм взаємодії населення та міліції обов’язкове залучення фахівців науковців із метою впровадження нових форм взаємодії та оцінки їхньої ефективності;
· розробити та впровадити курси підвищення кваліфікації для працівників усіх служб за тематикою взаємодії міліції та громадськості, запровадити новий курс, присвячений технологіям взаємодії міліції та населення в Україні;
· запропонувати регіональним органам внутрішніх справ активізувати роботу з населенням, громадськими організаціями та територіальними громадами з реанімації старих та впровадження нових форм взаємодії міліції та населення;
· проведення роз’яснювальної роботи серед представників бізнесу про необхідність спільними зусиллями впроваджувати програми взаємодії міліції та населення, що у свою чергу зробить бізнес соціально відповідальним та впорядкує канали взаємодії бізнесу та міліції;
· інспектори у зв’язках із населенням практично своїми функціями не відрізняються від дільничних, які натомість повинні безпосередньо у підрозділах здійснювати взаємодію міліції з населенням. Необхідно переглянути функціональні обов’язки інспекторів у зв’язках із громадськістю та частково дільничних убік збільшення часу для роботи з населенням, налагодження каналів взаємодії з населенням, проведення спільних заходів із населенням та інш. Пропонуємо позбавити дільничних інспекторів обов’язків із проведення дізнання у кримінальних справах, обов’язків із розкриття злочинів з тим, щоб вивільнити час для роботи з населенням.
Результати дослідження наочно демонструють, що сучасні демократизаційні процеси в українському суспільстві вимагають від громадян участі в управлінні державою, особливо на регіональному та муніципальному рівнях. Це означає необхідність висунення нових вимог до форм організації взаємодії органів влади, зокрема міліції, з громадськими організаціями, об’єднаннями громадян та територіальними громадами. Активне залучення громадян до правоохоронної діяльності, створення двобічних рівноправних стосунків між міліцією та населенням дозволить створити більш безпечні умови життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України Про судову експертизу” // Відомості Верховної Ради України вiд 12.07.1994 - 1994 р., № 28, стаття 232.
2. Щербаковский М.Г. Судебные експертизы: назначение, производство и использование. Учебно практическое пособие. Харьков, Эспада, 2005 г. 544 с.
3. «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда» Постанова КМУ від 22 лютого 1992 р. N 83 з змінами і доповненнями // Офіційний вісник України вiд 21.06.2002 - 2002 р., № 23, стор. 62, стаття 1111.
4. Наказ МВС України № 85 від 06.02.2001 р. Про затвердження Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС // Офіційний вісник України вiд 16.03.2001 - 2001 р., № 9, стор. 450, стаття 392.
5. Закон України „Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” від 21.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 03.12.1999 - 1999 р., № 48, стаття 405.
6. Закон України Про екологічну експертизу” від 09.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 21.02.1995 - 1995 р., № 8, стаття 54.
7. Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність” від 12.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 23.11.2001 - 2001 р., № 47, стаття 251.
8. Закон України „Про демократичний цивільний контроль за Військовою організацією та правоохоронними органами держави” від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 14.11.2003 - 2003 р., № 46, стаття 366
9. Краткий словарь по социологии / Под общ. Ред. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина. Москва: Политиздат, 1986 г.
10.Основы прикладной социологии: Учебник для вузов / Под ред. Ф.Э. Шереги, М.К. Горшкова. М.: Интерпракс, 1996.
11.Социогуманитарная экспертиза: принципы и методология («круглый стол») // Социологические исследования. 1992. - №11.
12.Экспертные оценки в социологических исследованиях / С.Б. Крымский, Б.Б. Жилин, В.И. Паниотто, и др.; Отв. Ред. С.Б. Крымский; АН УССР. Ин-т философии. Киев: Наук. думка, 1990. 320 с.
13.Соціальна експертиза в Україні: методологія, методика, досвід впровадження / За ред. Ю.І. Саєнка. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. 194 с.
14.Экспертные оценки в социологических исследованиях / С.Б. Крымский, Б.Б. Жилин, В.И. Паниотто, и др.; Отв. Ред. С.Б. Крымский; АН УССР. Ин-т философии. Киев: Наук. думка, 1990. 320 с.
15.Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад.: В.І. Волович, В.І. Тарасенко, М.В. Захарченко та інш.; Під заг. Ред. В.І. Воловича. К.: Укр. Центр духовн. Культури, 1998. 736 с.
16.Технологии социальной работы: Учебник под общ. Ред. проф. Е.И. Холостовой. М.: ИНФРА-М, 2001. 400 с.
17.Социальная работа/ Под общей редакцией проф. В.И. Курбатова. Серия «Учебники, учебные пособия». Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. 576 с.
18. Understanding Evaluation: The Way to Better Prevention Programs. Edited by Lana Muraskin. Washington, 1993. 98 p.
19.Handbook on Monitoring and Evaluating for Results/ United Nations Development Programme Evaluation Office. New York, 2002. 140 p.
20.Вайс, Керол Г. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики / Пер. з англ. Р. Ткачука та М. Корчинської. Наук. ред. пер. О. Кілієвич. К.: Основи, 2000. 671 с.
21.Пастухова И.В. Определение целей различных систем оценок персонала// Вестник МГУ. Серия 18. Социология и политология. 1996. № 1. с. 54-65.
22. Подшивалкина В.И. Социальные технологии: проблемы методологи и практики. Кишинев. 1997. 352 с.
23.Дятченко Л. Я. Социальные технологии в управлении общественными процессами. Белгород, 1993.
24.Марков М. Технология и эффективность социального управления. М., 1982.
25.Стефанов Н. Общественные науки и социальная технология. М., 1976.
26.Литвак Б.Г. Экспертные технологи в управлении: Учеб. пособие. 2 е изд., испр. и доп. М.: Дело, 2004.
27.Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учебник М.: Дело, 2000. 392 с. Литвак Б.Г. Управленческие решения . М.: «Тандем» - Экмос, 1998. 248 с.
28.Литвак Б.Г. Экспертная информация: методы получения и анализа. М.: Радио и связь, 1982. 184 с.
29.Литвак Б.Г. Экспертные оценки и принятие решений. - М: Патент, 1996.
30.Спікер П. Соціальна політика. Теми та підходи. К.: Фенікс, 2000. 400с.
31.Essential texts on human rights for the police. A compilation of international instruments. Edited by Ralph Crawshaw, Leif Holmstrom. Kluwer Law International. 2001. 330 p.
32.В.А. Луков. Социальная экспертиза / Ин-т молодежи. М., 1996. 144 с.
33.Бестужев-Лада И.В. Окно в будущее. Современные проблемы социального прогнозирования. М.: Мысль, 1970. 269 с.
34.Социальная работа: теория и практика: Учебное пособие/ Отв. Ред. д.и.н., проф. Е.И. Холостова, д.и.н., проф. А.С. Сорвина. Москва:ИНФРА-М, 2001. 427с.
35. Закон України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22.06. 2000 р. // // Відомості Верховної Ради України вiд 06.10.2000 - 2000 р., № 40, стаття 338.
36.Cullen M.J. The statistical movement in early Victorian Britain: The foundation of empirical social research. New York: Harper&Row, 1975.
37.Toulemonde, Jacques & Lise Rochaix. Rational decision making through project appraisal: a presentation of French attempts. International Review of Administartive Sciences, 60. 1994. p. 37-53.
38. Bulmer, Martin, Kevin Bales, & Kathryn Kish Sklar. The social survey in historical perspective. New York: Cambridge University Press.- 1991.
39.Flook, Emma Evelyn, & Paul J. Sanazaro. Health services and R&D in perspective. Ann Arbor, MI: Health Administration Press. 1993.
40. Ralph Tyler. Basic principles of training and curricula. Chicago: Chicago University Press, 1975.
41. Powers, Edwin, & Helen Witmer. An experiment in the prevention of delinquency: The Cambridge Somerville Youth Study. New York; Columbia University Press. 1951.
42. McCord, William, & Joan McCord. Origins of crime: a new evaluation of the Cambridge Somerville Youth Study. New York; Columbia University Press.- 1959.
43. McLaughlin, Milbrey W. Evaluation and reform: The Elementary an Secondary Education Act of 1965, Title 1. Cmbridge, MA: Ballinger. 1975.
44. Newhouse, Joseph P., W.G. Manning, C.N. Morris, L.L. Orr, N. Duan, E.B. Keeler, A. Leibowitz, K.H. Marquis, M.S. Marquis, C.E. Phelps, & r.H. Brook. Some interim results from controlled trial of cost sharing in health insurance. New England Journal of Medicine, 305, 1501 -1507. 1981.
45.Воронков А.А. Методы анализа и оценки государственных программ в США. Москва, Наука, 1986. 190 с.
46. Социология и власть. Сборник 2. Документы 1969 1972. Под ред. проф. Л.Н. Москвичова. М.: Academia, 2001. 200 с. Серия «Социология и власть. 1950 1990 г.г. Документы и материалы».
47.Герчиков В.И., Коровин Л.С. Управление социальными процессами: вопросы стабилизации кадров и социального планирования в промышленности. Учеб. пособие / Изд. 3-е, доп. и перераб. Новосибирск: НГУ, ИЭиОПП, 1987. 73 с.
48. Герчиков В.И. Социальное планирование и социологическая служба в промышленности. Методология с позиций практики. Новосибирск: Наука, 1984. 255 с.
49.Тощенко Ж. Т. Социальное планирование: Опыт, достижения, проблемы. М., 1983.
50.Социальное проектирование / Ж.Т. Тощенко, Н.А. Аитов, Н.И. Лапин. М.: Мысль, 1982. 254 c.
51. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение. М.: Наука, 1972. 288 с.
52. Глушков В.М. Оценка эффективности сложных систем и организация вычислительных процессов // Математическое обеспечение ЭЦВМ. - Киев, 1972.
53.Добров Г. М. и др. Управление эффективностью научной деятельности/ АН УССР, Ин-т кибернетики им. В. М. Глушкова. - Киев: Наук. думка, 1978.-240 с.
54. Добров Г.М. Прогнозирование науки и техники. М., 1969. 208 с.
55.Глушков В.М., Добров Г.М. и др. Методика программного прогнозирования науки и техники. М., 1971. 113 с.
56.Глушков В.М. Прогнозирование на основе экспертных оценок // Кибернетика. 1969. - № 2.
57. Сидельников Ю.В. Теория и организация експертного прогнозирования. Москва: ИМЭМО АН СССР, 1990.
58.Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Математико-статистические методы экспертных оценок - М.: Статистика. - 1980 - 263 с.
59.Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Экспертные оценки в принятии плановых решений. - М.: "Экономика", 1976.
60.Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Экспертные оценки. - М. - 1974.
61. Афанасьев В.Г. Социальные аспекты управления. - М.: 1981 г.
62.Афанасьев В. Т. Научное управление обществом: Опыт системного анализа. М., 1973.
63. Дридзе Т.М. Прогнозное социальное проектирование как этап управленческого цикла: от жизненных ресурсов человека социальным ресурсам общества// Прогнозное социальное проектирование: Методологические и методические проблемы. М. - 1989.
64. Прогнозное социальное проектирование: Методологические и методические проблемы. / Под общ. ред. Т.М. Дридзе - М.: Наука, 1989. - 256 с.
65.Евланов Л.Г. Теория и практика принятия решений. М.: Экономика, 1984. 176 с.
66.Евланов Л. Г., Кутузов В. А. Экспертные оценки в управлении. — М.: Экономика, 1978.
67. Бандурка О. М., Соболєв В.О. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: Підручник. Харків, 2000.
68.Саенко Ю.И. Моделирование показателей развития социальной инфраструктуры. / АН УССР. Ин-т философии. Отв. Ред. Н.Н. Чурилов. Киев: Наукова думка, 1991. 168 с.
69.Социологический статус метода экспертных оценок. / АНУ, Ин-т социологии . - К.: Наукова Думка, 1992. - 89 с. (К2-57398)
70. Соціальна експертиза в Україні: методологія, методика, досвід впровадження / За ред. Ю.І. Саєнка. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. 194 с.
71.Соціально-економічні наслідки техногенних та природних катастроф: експертне оцінювання/Від. ред.: В.В. Дурдинець, Ю.І, Саєнко. К.: „Стилос”, 2000. 260 с.
72.Саенко Ю.И. Некоторые критерии сравнения по модулям отклонений / Экспертные оценки в социологических исследованиях. - К 1990. - С. 297 - 308.
73. Паниотто В.И. Качество социологической информации (методы оценки, и процедуры обеспечения)/ АН УССР, Ин-т философии. - Киев: Наукова Думка, 1986. - 206 с.
74.Экспертные оценки в социологических исследованиях / С.Б. Крымский, Б.Б. Жилин, В.И. Паниотто, и др.; Отв. Ред. С.Б. Крымский; АН УССР. Ин-т философии. Киев: Наук. думка, 1990. 320 с.
75.Привалов Ю., Pогожин О., Cаєнко Ю. Coцiaльнa eкcпepтизa: пiдxoди i мeтoди.// Вісник державної служби України, №2, 1998 р. с. 68-76.
76.Паниотто В.И., Максименко В.С. Количественные методы в социологических исследованиях. К., 1982.
77.Яременко О.О. Соціальні дослідження як інструмент обґрунтування соціальних програм і проектів.// Соціальна робота в Україні на початку XXI столітті: проблеми теорії і практики: Матеріали доповідей на Міжнародній науково практичній конференції 29-31 жовтня 2002 року. К., 2002. 274 с. (с. 137-141).
78. Науковий супровід, моніторинг та оцінка ефективності соціальних проектів / О. О. Яременко, О. Р. Артюх, О. М. Балакірєва та ін. К.: Державний центр соціальних служб для молоді, Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2002. 124 с.
79.Балакірєва О. М. Соціальний моніторинг як засіб розробки, оцінки ефективності та модернізації соціальної політики // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 1999. С.126-131.
80.Оцінка ефективності програми Здоров’я та розвиток молоді” 1997 2001 / О. О. Яременко, О. Т. Сакович, О. Р. Артюх, О. М. Балакірєва та ін. ТОВ ІМГ АртБат”, ТОВ Видавництво ЛІТТОН” К.: 2002. 96 с.
81. Кальман О.Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. Х.: Гимназия, 2003. 352 с.
82.Подшивалкина В.И. Методологические аспекты оценочных исследований социальных проектов и программ. // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки. Міжнародна науково-практична конференція (Київ, 19-20 вересня 2000 р.). Наукові доповіді. 1 том. К., 2000. С.360-366.
83. Колосова Р.П. Глобализация экономики и социально-трудовые отношения в России // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки. Міжнародна науково-практична конференція (Київ, 19-20 вересня 2000 р.). Наукові доповіді. 1 том. К.,2000. С.37-44.
84. Червонная С.М. Об оценке сепаратизма //Куда идет Россия? Социальная трансформация постсоветского пространства. ІІІ Международный симпозиум. 12-14 января 1996 г. Под общей редакцией академика Т. И. Заславской. М.: АСПЕКТ-ПРЕСС, 1996. С.201-204.
85. Яновский Р. Глобальные изменения и социальная безопасность. М.: Academia, 1999. 358с.
86. Рубан Л.С. Анализ социальной ситуации в политэтническом стабильном регионе (на примере Астраханской области) // Территориальные проблемы социальной политики. М.: ВШ, 2000. С.73-78.
87. Закон України Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 р.// Відомості Верховної Ради України вiд 25.06.1997 - 1997 р., № 24, стаття 170.
88. Закон України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” від 02.06.2005 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 26, ст.354.
89. Давыдов А.А. Экспертные оценки дает респондент.// Социс №3, 1989, стр. 89-92.
90.Handbook on Monitoring and Evaluating for Results/ United Nations Development Programme Evaluation Office. New York, 2002. 140 p.
91. Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы социальной работы. М., 1997.
92. Китаев Н.Н. Групповые и экспертные оценки. - М., "Знание", 1975. - 60 с.
93.Кроник А.А. Возможности оценки эффективности социальных проектов через изменения в субъективной картине жизненного пути личности // Теоретико методологические проблемы социального прогнозирования и социального проектирования в условиях ускорения научно технического прогресса. М., 1986. с. 186 201.
94.Евланов Л.Г., Кутузов В.А. Экспертные оценки в управлении. М. , «Экономика», 1978. 133 с.
95. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. К.: ДЦССМ, 2002. 536 с. // Соціальна робота. Книга 4.
96. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141.
97.Закон України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.07.1997 р. //