ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ ЗА ЗАКОННІСТЮ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ...13
1.1. Поняття, об’єкт і правові основи прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля…………. 13
1.2. Завдання та повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за законністю розслідування злочинів проти довкілля ........................................ 45
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ……………...………………………………… .. 72

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЗАКОННОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ…76
2.1 Проблеми оптимізації прокурорського нагляду за розслідуванням злочинів проти довкілля .................................................................................... 76
2.2 Прокурорський нагляд за додержанням законів при порушенні кримінальної справи про злочини проти довкілля ......................................... 104
2.3 Прокурорський нагляд за додержанням законів при провадженні слідчих дій при розслідуванні злочинів проти довкілля ............................................. 128
2.4 Прокурорський нагляд за додержанням законів при притягненні особи як обвинуваченого за вчинення злочину проти довкілля .................................... 157
2.5 Прокурорський нагляд за додержанням законів при закінченні розслідування злочинів проти довкілля........................................................... 166
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ………………………………………………… 175

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………... 178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………. 203
ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку людської цивілізації проблема охорони довкілля характеризується найвищим ступенем складності зовнішніх і внутрішніх взаємозв’язків людського суспільства та біосфери. Шкода, що завдається стосункам у сфері природного середовища, досить масштабна. Про це свідчать статистичні й експертні дані, зокрема: загальний вплив людського господарства на глобальну екосистему перевищує допустимі межі в десять разів; на планеті знищено 40 % екосистем, в основному за рахунок вирубки лісів; погіршилась глобальна екологічна характеристика – виснаження озонного шару, концентрація парникових газів в атмосфері, втрати лісопокритих територій, збільшення кількості забруднених земель і територій Світового океану та поверхневих вод суші.
Усе зазначене характерно і для України. Від катастрофи на Чорнобильській АЕС майже всі міста країни визнані екологічно забрудненими. Крім того, кількість накопичених відходів становить майже 50 тис. тонн на 1 кв. км, що є найвищим показником у світі. Токсичні, радіоактивні, хімічні, вугільні, будівельні, аграрно-промислові відходи не утилізуються. Їхня маса зросла до 30 млрд тонн. Відходами зайнято понад 160 тис. га земель сільськогосподарського призначення і лісового фонду. Водній і вітровій ерозії піддавалося понад 14,9 млн га сільськогосподарських угідь, або 35,2 % їхньої загальної площі [1] 1).
Наша держава належить до недостатньо забезпечених водою регіонів. Водозабезпеченість 13 областей, які займають 60 % території країни, нижча середнього її рівня [2] 2). Водні ресурси питної води в Україні не відповідають екологічним і санітарним стандартам. Понад дві третини населення п’ють забруднену воду, що спричиняє генетичні зміни в людському організмі [3] 3).
У водних об’єктах України гине багато риби, зокрема і цінних порід. Забруднення водойм порушує імунну систему риби, спричиняє її мутацію [4] 1). Існуюче становище з охороною тваринного світу призводить до зменшення і зникнення видів тварин, особливо великих звірів.
Перевищення допустимих концентрацій шкідливих речовин спостерігається в атмосферному повітрі всіх міст України. Незадовільно використовуються мінеральні ресурси надр.
Завдання масштабної шкоди навколишньому середовищу через безгосподарне використання, забруднення, знищення природних ресурсів призводить до погіршення здоров’я населення. Неякісні продукти харчування, питна вода, атмосферне повітря сприяють збільшенню кількості тяжких захворювань людей. Окрім того, істотне послаблення державного контролю з боку уповноважених органів влади призводить до погіршення екологічної ситуації. Усе зазначене ставить під загрозу основи національної безпеки держави, оскільки пов’язано з актуальністю збереження генотипу народу, недопущення його виродження за умов існуючої екологічної катастрофи.
Згідно з Конституцією України на державу покладено забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України (ст. 16) з метою реалізації права кожного на безпечне життя і здоров’я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50).
Саме тому одним із основних напрямів вирішення екологічних проблем є удосконалення законодавчої та правозастосовної діяльності державних органів. Особливого значення при цьому набуває кримінально-правова охорона відносин у сфері навколишнього природного середовища, ефективне розслідування та запобігання злочинам, які посягають на нього. У чинному Кримінальному кодексі України (на відміну від існуючого раніше) змінено склади злочинів проти довкілля, збільшено їх кількість, конкретизовано предмет, диспозицію деяких статей доповнено кваліфікуючими ознаками; по-новому окреслено наслідки цих діянь; змінено санкції кримінально-правових норм; розширено коло засобів вчинення злочинів тощо. На практиці зазначене ускладнює, а інколи й не уможливлює, своєчасне виявлення та ефективне розслідування вказаних злочинів.
Одним із засобів подолання цих негативних явищ, гарантування прав особи при розслідуванні злочинів, у тому числі проти довкілля, є прокурорський нагляд. Лише у 2006 р. органами прокуратури порушено 1 600 кримінальних справ про злочини проти довкілля, із яких майже 900 направлено до суду. До різних видів відповідальності притягнуто понад 22 тис. посадових осіб, відшкодовано близько 100 млн грн. Водночас критичний аналіз кримінальних справ про злочини проти довкілля висвітлює типові недоліки в діяльності прокурорів, а саме: несвоєчасне, незаконне та необґрунтоване порушення кримінальних справ або відмову у порушенні провадження; неналежну організацію прокурорського нагляду, відсутність сучасних методик його здійснення та неефективне використання прокурорських засобів для забезпечення законності розслідування злочинів проти довкілля. Наявна і непристосованість існуючої процесуальної форми розслідування до здійснення прокурорського кримінального переслідування та нагляду, і недосконалість критеріїв оцінки ефективності їх реалізації. Серед основних причин недоліків – відсутність комплексних наукових досліджень із даної проблематики, а відтак, і вади законодавчого регулювання.
Теоретична основа дисертаційного дослідження ґрунтується на роботах з прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, над якими працювали Д. М. Бакаєв, А. М. Балашов, Т. Б. Вільчик, Ю. М. Грошевий, В. В. Долежан, Л. С. Жиліна, М. В. Жогін, В. С. Зеленецький, П. М. Каркач, В. В. Клочков, І. М. Козьяков, М. В. Косюта, Р. Д. Курбанов, В. Д. Ломовський, І. Є. Марочкін, О. В. Мельник, М. І. Мичко, Ю. Є. Полянський, Р. Д. Рахунов, М. В. Руденко, В. М. Савицький, Г. П. Середа, Р. Р. Трагнюк, В. Д. Фінько, О. Б. Черв’якова, Н. А. Якубович й ін.
Окремі питання в межах предмета дослідження аналізувалися в роботах В. І. Бабенка, В. І. Баскова, В. П. Бож’єва, Л. В. Брусніцина, Т. В. Варфоломєєвої, В. П. Виноградова, О. Ю. Винокурова, Ю. Є. Винокурова, О. В. Волколупа, Г. А. Воробйова, В. В. Гаврилова, А. Я. Дубинського, Л. М. Карнєєвої, Ю. В. Коренєвського, Т. В. Корнякової, О. М. Ларіна, П. А.Лупинської, О. Р. Михайленка, М. М. Міхєєнка, В. Т. Нора, Д. П. Письменного, В. Р. Рохлина, Н. В. Сібільової, М. І Сірого, О. Ф. Смирнова, М. С. Строговича, С. А. Шейфера, М. К. Якимчука, В. Б. Ястребова й ін.
Проблеми охорони навколишнього природного середовища, кримінально-правової та криміналістичної характеристики злочинів проти довкілля досліджувалися такими вченими, як В. В. Андрейцев, Л. Ю. Ароцкер, М. І. Бажанов, Р. С. Бєлкін, С. Б. Гавриш, А. А. Гарєєв, А. П. Гетьман, Л. Д. Кокорев, В. В. Колбасов, А. Н. Колісниченко, В. Є. Коновалова, В. К. Матвійчук, Г. А. Матусовський, В. К. Попов, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко, В. Ю. Шепітько й ін.
Незважаючи на те, що з окремих питань прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства існують наукові розробки, проблеми прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля комплексно в Україні не досліджувалися.
Отже, вибір теми цього дослідження обумовлено її актуальністю, науковою новизною, потребами теоретичного осмислення її на новітній основі, що має ґрунтуватися на концепції створення ефективного та дієвого прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри організації судових і правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація № 0186.0.099031).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних основ прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля; формулювання та наукове обґрунтування висновків і пропозицій, спрямованих на удосконалення норм чинного законодавства і практики його застосування.
Відповідно до мети дослідження увагу зосереджено на розв’язанні таких основних завдань:
– дослідження сутності прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства;
– аналіз співвідношення прокурорського нагляду з судовим і відомчим контролем на досудовому слідстві;
– дослідження об’єкта та правових основ прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля;
– формулювання науково обґрунтованих шляхів оптимізації прокурорської діяльності у даній сфері;
– розроблення тактики та методики прокурорсько-наглядової діяльності у справах про злочини проти довкілля;
– вдосконалення науково обґрунтованої системи заходів щодо забезпечення засобами прокурорського нагляду прав учасників кримінально-процесуальних відносин при розслідуванні даної категорії злочинів;
– формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та відомчих актів прокуратури.
Об’єктом дослідження є прокурорсько-наглядові відносини, що виникають при розслідуванні злочинів проти довкілля.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за злочини проти довкілля, та кримінально-процесуальних норм, що регулюють діяльність прокурорів за додержанням законів при розслідуванні цих злочинів, а також теоретичні та прикладні аспекти їх реалізації.
Методи дослідження обрано з огляду на поставлені мету і завдання з урахуванням об’єкта та предмета дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення діалектики щодо пізнання розвитку та взаємозв’язку об’єктів реальної дійсності, наукового пізнання нормативного регулювання і практики діяльності прокурора у кримінальному процесі. Зі спеціальних методів дослідження застосовано методи системно-структурного, порівняльно-правового, формально-догматичного, логічного, соціологічного, статистичного аналізу, метод аналогії, моделювання і прогнозування тощо.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення діалектики щодо пізнання розвитку та взаємозв’язку об’єктів реальної дійсності, наукового пізнання, нормативного регулювання і практики діяльності прокурора у кримінальному процесі. В межах дослідження використовувався системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-догматичний, соціологічний та інші методи.
Метод системно-структурного аналізу застосовувався для визначення структури дослідження, проблем прокурорсько-наглядової діяльності на досудовому слідстві, що дало можливість сформулювати пропозиції щодо удосконалення організації, оптимізації оцінки й удосконалення методики діяльності прокурорів. Він дав змогу розглянути прокурорський нагляд як поліфункціональну систему, пов’язану з різноманітними процесуально-правовими, кримінологічними та криміналістичними проблемами, висвітлити його різнопланове значення і роль у забезпеченні законності при розслідуванні злочинів проти довкілля.
Використання методу порівняльно-правового аналізу дало змогу проаналізувати повноваження прокурора, а також гарантії забезпечення прав осіб на досудовому провадженні за законодавством України, Росії, інших держав, простежити з цих питань юридичну доктрину і практику нашої країни та зарубіжних держав, проаналізувати різні підходи щодо розуміння сутності і значення досліджуваного правового явища.
Формально-догматичний аналіз норм чинного законодавства сприяв виявленню його недоліків і формулюванню пропозицій щодо створення нових і удосконалення чинних правових норм, які регулюють повноваження прокурора при здійсненні нагляду за законністю дізнання та досудового слідства.
Соціологічний метод використовувався при вивченні правозастосовної практики в інших країнах, контент-аналізі кримінальних справ про злочини проти довкілля, а також при анкетуванні прокурорів і слідчих щодо проблем розслідування таких злочинів.
У роботі всі методи використовувалися у взаємозв’язку, що забезпечило об’єктивність дослідження, коректність, переконливість і достовірність наукових результатів.
Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять:
а) статистичні й аналітичні дані Генеральної прокуратури України, МВС України про результати розслідування злочинів проти довкілля (2003–2005рр.); б) узагальнення 756 кримінальних справ і 260 наглядових прокурорських проваджень про злочини проти довкілля (Автономна Республіка Крим, Донецька, Київська, Сумська, Харківська області); в) соціологічні опитування 352 прокурорів і слідчих прокуратури, 125 слідчих МВС України.
Правове підґрунтя дослідження становлять норми Конституції та законодавства України і зарубіжних держав, положення міжнародно-правових актів, а також практика Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України і Верховного Суду України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці на монографічному рівні на основі Конституції і законів України, законодавства зарубіжних країн, міжнародно-правових стандартів прокурорської діяльності комплексно досліджено сучасний стан, особливості та шляхи оптимізації прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля, тактику і методику даного виду діяльності прокурора, критерії оцінки її ефективності.
Наукова новизна одержаних результатів окреслена у наступних положеннях і висновках дисертації, що виносяться на захист:
– уперше системно досліджено сутність прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля;
– запропоновано посилення системи гарантій незалежності прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля;
– визначено особливість об’єкта, предмета, правових підстав, завдань і меж прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля та проаналізовано системний зв’язок між ними;
– по-новому, з урахуванням міжнародно-правових стандартів щодо ролі прокурора у кримінальному судочинстві, розглянуто співвідношення прокурорського нагляду і прокурорського кримінального переслідування – двох основних функцій прокурора на досудовому провадженні;
– запропоновано нову класифікацію повноважень прокурора та наведено додаткові аргументи щодо обмеження права прокурора на проведення слідчих дій;
– дістали подальшого розвитку теоретичні положення щодо співвідношення прокурорського нагляду і судового контролю на досудовому провадженні;
– запропоновано шляхи оптимізації та розроблено критерії оцінки ефективності прокурорського нагляду за законністю розслідування злочинів проти довкілля;
– уперше з урахуванням кримінально-правової та криміналістичної характеристик злочинів проти довкілля розроблено тактичні засади і методичні рекомендації щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів на етапах порушення кримінальної справи, притягнення особи як обвинуваченого, проведення слідчих і процесуальних дій, прийняття рішень про закінчення досудового провадження;
– запропоновано зміни до законодавства та сформульовано пропозиції щодо удосконалення практики прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації положення можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій сфері — для подальшої розробки теоретичних основ прокурорського нагляду і прокурорського кримінального переслідування на досудовому провадженні;
б) у правотворчій сфері — при розробці нового Закону України «Про прокуратуру», Кримінально-процесуального кодексу України та оптимізації Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»;
в) у правозастосовній діяльності — для забезпечення єдності та підвищення ефективності діяльності прокурора з нагляду за законністю досудового провадження;
г) у навчальному процесі — при вивченні навчальних дисциплін «Кримінальний процес», «Прокурорський нагляд в Україні», «Організація роботи в органах прокуратури», підготовці навчально-методичної літератури, а також у системі підви¬щення кваліфікації прокурорів, слідчих, суддів.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, доповідались на науково-практичних конференціях, зокрема Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правознавства» (м. Харків, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку» (м. Харків, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування органів прокуратури України: проблеми та перспективи» (м. Київ, 2006 р.), а також використовуються у навчальному процесі.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у трьох наукових статтях, опублікованих у періодичних виданнях, включених ВАК України до переліку фахових видань з юридичних наук, та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг роботи. Відповідно до мети, предмета, завдань і логіки дослідження дисертаційна робота складається із вступу, 2-ох розділів, що загалом містять 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 225 найменувань і має обсяг 20 сторінок, а також 2-ох додатків на 4 сторінки. Загальний обсяг роботи – 206 сторінок, з них основного тексту – 182 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і по-новому виконано наукове завдання, що полягає у дослідженні проблем прокурорського нагляду за додержанням законів під час розслідування злочинів проти довкілля, шляхів оптимізації прокурорської діяльності на цьому напрямі та підвищення її ефективності. Головними науковими та практичними результатами роботи є наведені нижче висновки.
1. Прокурорський нагляд за законністю розслідування злочинів проти довкілля є владно-розпорядчою діяльністю прокурора і характеризується: імперативністю (прокурор – представник влади, тому його вимоги обов’язкові для виконання органами досудового провадження); інтегративністю (прокурор опирається на весь механізм забезпечення законності, спонукає органи досудового провадження додержуватися законів при розслідуванні злочинів); універсальністю (прокурор комплексно підходить до питань усунення порушень закону органами досудового провадження та координує виконання правоохоронними органами законів щодо боротьби зі злочинністю).
2. Предметом прокурорського нагляду за законністю розслідування злочинів проти довкілля є відповідність процесуальних дій і рішень органів дізнання та досудового слідства положенням Конституції України, міжнародно-правових договорів України, Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України, природоохоронного законодавства (в більшості випадків склад злочинів проти довкілля має бланкетний характер) та інших законодавчих актів. Водночас прокурор перевіряє також, чи не суперечать підзаконні нормативні акти, що регламентують охорону природного середовища, положенням Конституції України, законам і міжнародно-правовим договорам України, чи правильно орган дізнання та слідчий їх застосовують при розслідуванні злочинів проти довкілля.
Об’єктом прокурорського нагляду є суспільні відносини, що охороняються законом і яким завдається шкода незаконними діями суб’єктів досудового провадження.
3. На стадії порушення кримінальної справи предметом прокурорського нагляду за законністю розслідування злочинів проти довкілля є:
1) додержання вимог закону про прийом, реєстрацію, перевірку та вирішення заяв і повідомлень про злочини;
2) додержання вимог закону про законність, обґрунтованість і своєчасність прийняття рішення про порушення кримінальної справи або направлення заяви чи повідомлення за підслідністю.
4. Предметом прокурорського нагляду на етапі притягнення особи як обвинуваченого у справах про злочини проти довкілля є виконання слідчим вимог про законність, обґрунтованість і своєчасність винесення відповідної постанови, а також про порядок пред’явлення обвинувачення та забезпечення прав обвинуваченого.
Міжнародно-правові підходи до визначення поняття «кримінальне обвинувачення» дають змогу дійти висновку про необхідність удосконалення українського процесуального законодавства в частині чіткого визначення початку обвинувачення особи у вчиненні злочину та посилення процесуальних гарантій, що їй надаються.
5. Предметом прокурорського нагляду під час закінчення досудового слідства у справах даної категорії є додержання вимог закону про достатність зібраних доказів для прийняття підсумкового, на цьому етапі, процесуального рішення у кримінальній справі з огляду на доведеність вини особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, а також забезпечення прав і законних інтересів учасників досудового слідства.
6. Процесуальними функціями прокурора в сфері розслідування злочинів є прокурорський нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство та кримінальне переслідування осіб, які вчинили злочин. Кожна з них обумовлюється певними процесуальними повноваженнями. З метою підвищення ефективності реалізації вказаних функцій доцільно визначити в КПК України наглядові повноваження прокурора і його повноваження при здійсненні кримінального переслідування.
Гарантія незалежності прокурора під час реалізації зазначених функцій потребує скасування інституту висловлення недовіри Генеральному прокурору України Верховною Радою України. Адже цей інститут за своєю сутністю є формою політичної відповідальності Генерального прокурора України.
7. З метою оптимізації функції кримінального переслідування виключно прокурору доцільно надати повноваження щодо: а) порушення кримінальної справи незалежно від підслідності злочину; б) закриття кримінальної справи (за винятком кримінальних справ, рішення про закриття яких приймає суд); в) притягнення особи як обвинуваченого, пред’явлення обвинувачення та допиту обвинуваченого; г) зміни обвинувачення на досудовому провадженні; ґ) складання обвинувального висновку й направлення кримінальної справи до суду.
8. Прокурорський нагляд і судовий контроль на досудовому провадженні у кримінальних справах – це дві самостійні форми державної діяльності з властивими їм завданнями, методами та засобами. Судовий контроль за розслідуванням злочинів проти довкілля є більш ефективним засобом захисту прав учасників процесуальної діяльності, ніж прокурорський нагляд, оскільки процесуальний статус прокурора відповідно до законодавства України та його безпосередня участь у досудовому провадженні не дають достатньої гарантії для незалежного та безстороннього розгляду скарг учасників процесу. Однак проблему забезпечення прав особи на досудовому слідстві не можна вирішити шляхом заміни прокурорського нагляду на судовий контроль. Судовий контроль фактично не може охопити всю діяльність органів досудового слідства, пов’язану із застосуванням примусових заходів. Тому варто забезпечити ефективність прокурорського нагляду, поставивши при цьому під судовий контроль і законність самого прокурорського нагляду.
9. Оптимізація прокурорського нагляду за законністю розслідування злочинів проти довкілля повинна відбуватися у таких напрямах:
1) дослідження структурних елементів організації прокурорського нагляду як способу забезпечення законності на досудовому слідстві з метою досягнення його найбільшої оптимальності;
2) визначення критеріїв оцінки ефективності прокурорсько-наглядової діяльності.
Оптимізація прокурорського нагляду за законністю розслідування злочинів проти довкілля залежить від досконалого використання прокурором тактики та методики як засобів пізнавального процесу й оцінки прокурором інформації, яку він отримує під час прокурорської діяльності.
10. Під тактикою прокурорського нагляду за законністю досудового провадження розуміється процес визначення та реалізації прокурором системи прийомів оптимальної організації та здійснення наглядової діяльності з метою досягнення встановленого в законі результату.
Методика прокурорського нагляду за законністю розслідування злочинів проти довкілля являє собою систему науково обґрунтованих положень і рекомендацій, спрямованих на оптимальні способи пізнання прокурором конкретної кримінальної справи з метою забезпечення законності досудового провадження.
11. Критеріями оцінки ефективності прокурорського нагляду за законністю розслідування злочинів проти довкілля є: а) повнота і принциповість реагування на незаконні дії та незаконні рішення органів, що здійснюють досудове провадження; б) принциповість в усуненні порушень закону; в) своєчасність використання прокурором своїх повноважень щодо попередження та усунення порушень закону; г) притягнення винних осіб до відповідальності.
12. З метою оптимізації прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти довкілля внесено пропозиції щодо вдосконалення Конституції України (розділу VII), Закону України «Про прокуратуру», КПК України, нормативного врегулювання процедури прийняття, реєстрації, перевірки та розгляду заяв та повідомлень про злочини, а також нормативного забезпечення діяльності природоохоронних прокуратур.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Яцік А. В. Екологічна безпека в Україні. – К.: Генеза, 2001. – 146 с.
2. Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України: Довідковий посібник / За ред. В. М. Хорєва, К. А. Алієва. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 212 с.
3. Вадзюк С. Н. Вплив довкілля на здоров’я людини // Екологічний вісник. – К.: Всеукраїнська екологічна ліга, 2002. – № 1–2. – С. 8–14.
4. Барановський В. А., Бардов В. Г., Омельчук С. Т. Україна. Екологічні проблеми природних вод. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2000. – 175 с.
5. Грошевий Ю. М., Марочкін І. Є. Органи судової влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 21 с.
6. Долежан В. В. Проблемы компетенции прокуратуры: Автореф. докт. юрид. наук: 12.00.10. – М.: ВНИИПП, 1991. – 37 с.
7. Клочков В. В. Прокуратура в системе государственной власти // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – М.: ВНИИПП, 1993. – Вып. 144. – С. 49–53.
8. Шалумов М. С. Прокуратура в правовой системе государства // Законность. – 1993. – № 7. – С. 14–17.
9. Медведько О. І. Європейське майбутнє прокуратури України // Вісник прокуратури України. – 2006. – № 4. – С. 3–9.
10. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Реформування прокуратури України: проблеми та перспективи» // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 3. – С. 6–10.
11. Титарчук Г. М. Конституційний статус прокуратури: європейська чи українська модель? // Радник юстиції. – 2006. – № 3 (4). – С. 27–32.
12. Ломовский В. Д. Какой власти принадлежит прокуратура? // Законность. – 2001. – № 9. – С. 12–14.
13. Полянский И. А. Правовая природа исполнительной власти // Правоведение. – 1999. – № 4. – С. 26–32.
14. Федоров Н. В. О судебной реформе в России // Государство и право. – 1992. – № 6. – С. 11.
15. Малый А. Ф. Государственная власть как правовая категория // Государство и право. – 2001. – № 3. – С. 97–101.
16. Косюта М. В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. – О.: Юрид. літ., 2002. – 249 с.
17. Алексеев В. Б., Колибаб К. Е. Процессуальный статус прокуратуры и судебная власть // Организация управления в органах прокуратуры. – М.: ВНИИПП, 1998. – С. 95–99.
18. Шалумов М. С. Прокурорский надзор и государственный контроль за исполнением законов: разграничение компетенции и ответственности // Государство и право. – 1999. – № 1. – С. 84–89.
19. Крючко Ю. Місце прокуратури в системі органів державної влади // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 4. – С. 18–21.
20. Лазарева В. А. Судебная власть и уголовное судопроизводство // Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 53–57.
21. Петрухин И. Л. Проблема судебной власти в современной России // Государство и право. – 2000. – № 7. – С. 15–21.
22. Никеров Г. И. Судебная власть в правовом государстве (Опыт сравнительного исследования) // Государство и право. – 2001. – № 3. – С. 16–22.
23. Мельников Н. В. Прокурорская власть // Государство и право. – 2002. – № 2. – С.14–20.
24. Основы государства и права / Под ред. В. А. Ржевского, В. Т. Гайкова. – Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1995. – 347 с.
25. Драго Р. Административная наука. – М.: Юрид. лит., 1982. – 193 с.
26. Болдырева Р. С. Разделение властей: теоретико-правовые аспекты: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – М.: МГУ, 1998. – 20 с.
27. Окуньков Л. А. Президент и Правительство (в механизме государственной власти) // Журнал российского права. – 2001. – № 2. – С. 7–11.
28. Чиркин B. E. О некоторых проблемах реформы Российской Конституции // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 6–12.
29. Чиркин В. Е. Контрольная власть // Государство и право. – 1993. – № 4. – С. 11–17.
30. Бессарабов В. Г. Прокуратура и контрольные органы зарубежных стран. – М.: Зерцало, 2000. – 212 с.
31. Назаров І. Прокуратура України на шляху до європейських стандартів // Право України. – 2007. – № 2. – С. 85–88.
32. Юридический энциклопедический словарь. – М.: Юрид. лит., 2000. – 425 с.
33. Клочков В. В. Методологические вопросы организации и деятельности прокуратуры // Проблемы теории законности, методологии и методики прокурорского надзора. – М.: ВНИИПП, 1994. – С. 11–14.
34. Тацій В. Прокуратура в системі поділу влади // Вісник прокуратури України. – 1999. – № 2. – С. 27–33.
35. Ковязина Ю. Основы возникновения и существования надзорной власти в России // Законность. – 2002. – № 1. – С. 6–12.
36. Осипян С. А. Государственно-правовая природа и место органов прокуратуры в системе органов государственной власти Российской Федерации // Конституция. Проблемы управления и прокурорского надзора. – М.: ВНИИПП, 1996. – С. 85–89.
37. Карпов Н. Прокуратура как субъект конституционно-правовых отношений в Российской Федерации // Уголовное право. – 2006. – № 5. – С. 111–116.
38. Басков В. И., Коробейников Б. В. Курс прокурорского надзора. – М.: Зерцало, 2001. – 512 с.
39. Мельников Н. В. Прокурорский надзор – самостоятельная форма осуществления прокурорской власти в России // Государство и право. – 2003. – № 5. – С. 36–40.
40. Давиденко Л. Прокурорська влада: міф чи реальність? Чи відповідає вона принципам правової держави? // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 7. – С. 35–39.
41. Николаева Л. А. Надзор прокуратуры. Проблемы теории и практики // Прокурорская и следственная практика. – 1997. – № 2.– С. 84–87.
42. Ломовский В. Д. Прокурорско-надзорные правоотношения. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1987. – 178 с.
43. Маршунов М. Н. Понятие прокурорско-надзорного правоотношения // Правоведение. – 1982. – № 4. – С. 85–89.
44. Даев В. Г. Взаимосвязь уголовного права и процесса. – Л.: ЛГУ, 1982. – 146 с.
45. Конституція України. Науково-практичний коментар / В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін. – Х.: Право; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
46. Грошевой Ю. М., Пышнев Д. И. Теоретические проблемы соотношений прокурорского надзора и ведомственного (вневедомственного) контроля в системе АПК. – К.: УМКВО, 1992. – 112 с.
47. Осипян С. Функции прокуратуры и предмет надзора // Законность. – 2006. – № 12. – С. 9–11.
48. Гаврилов В. В. Сущность прокурорского надзора в СССР. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1984. – 147 с.
49. Скаредов Г. И. Участие прокурора в следственных действиях. – М.: Юрид. лит., 1987. – 185 с.
50. Бакаев Д. М. Единство прокурорского надзора и взаимосвязь его отраслей // Вопр. гос. и права развитого соц. общества. – Х.: Право, 1975. – С. 260–265.
51. Мычко Н. И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти. – Донецк: Донеччина, 1999. – 247 с.
52. Кожевников Г. К. Прокурорский надзор за законностью и обоснованностью приостановления предварительного расследования: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х.: Харьк. юрид. ін-т., 1992. – 20 с.
53. Бровин Г. И. Характеристика прокурорско-надзорных правоотношений //Проблемы прокурорского надзора. – М.: Юрид. лит., 1972. – 179 с.
54. Кулаков В. В. Проблемы организации работы аппарата областной прокуратуры по надзору за соблюдением законов органами, осуществляющими оперативно-розыскную деятельность, дознание и досудебное следствие: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10. – Х., 1998. – 212 с.
55. Трагнюк Р. Р. Прокурорський нагляд за додержанням законів, що забезпечують права обвинуваченого: Монографія. – Х.: Факт, 2004. – 244 с.
56. Спиридонов Б. М. Понятие отрасли прокурорского надзора // Совершенствование прокурорского надзора в СССР. – М.: Юрид. лит., 1973. – С. 87–93.
57. Даев В. Г., Маршунов М. Н. Основы теории прокурорского надзора. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1990. – 118 с.
58. Точиловский В. А. Прокурорский надзор за исполнением законов о предупреждении несовершеннолетних: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10. – К.: КГУ, 1984. – 20 с.
59. Халиулин А. Г. Надзор прокурора за процессуальной деятельностью органов дознания и органов предварительного следствия. – М.: ВНИИПП, 2003. – 345 с.
60. Мельник О. В. Проблеми прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні вимагань: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. – Х., 2006. – 214 с.
61. Курбанов Р. Д. Прокурорский надзор за исполнением законов в досудебном производстве по уголовным делам о незаконной добыче водных животных и растений: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11. –– М.: Моск. гос. ун-т, 2002. – 20 с.
62. Михайлов В. Г. Надзор за соблюдением законности при исполнении приговоров – отрасль единого прокурорского надзора // Вопр. прокурорского надзора. – М.: Юрид. лит., 1972. – С. 32–37.
63. Фарбер И. Е. Конституционная природа прокурорского надзора // Вопросы совершенствования деятельности прокуратуры. – М.: Политиздат, 1983. – С. 11–14.
64. Каркач П. М. Проблемы общенадзорной деятельности прокуратуры за исполнением законов, направленных на борьбу с бесхозяйственностью в промышленности: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10. –– Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1989. – 20 с.
65. Чеканов В. Я. Правовые основы уголовного судопроизводства // Проблемы правового статуса личности в уголовном процессе: Сб. статей. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1981. – С. 23–27.
66. Михайленко О. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. – К.: Юринком Интер, 1999. – 198 с.
67. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – М.: Рус. язык, 1991. – 680 с.
68. Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская Энциклопедия, 1983. – 725 с.
69. Зеленецкий В. С. Объект уголовно-процессуального познания действительности // Тез. респ. науч. конф. «Вопросы государства и права развитого социалистического общества». – Х.: ХЮИ, 1975. – С. 24–27.
70. Козьяков І. Прокурорський нагляд за законністю оперативно-розшукової діяльності: його проблеми // Право України. – 2000. – № 1. – С. 82–85.
71. Кожевников Г. К. Проблемы прокурорского надзора за соблюдением законов органами дознания и предварительного следствия // Закон Украины «О прокуратуре»: теория и практика его применения. – Х., 1992. – С. 45–47.
72. Савицкий В. М. Очерк теории прокурорского надзора. – М.: Наука, 1975. – 167 с.
73. Жогин Н. В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием уголовных дел. – М.: Юрид. лит., 1968. – 114 с.
74. Михайленко О. Р. Прокуратура України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 229 с.
75. Зеленецкий В. С. Общая теория борьбы с преступностью. – Х.: Основа, 1994. – Т. 1. Концептуальные основы. – 256 с.
76. Зеленецкий В. С., Козьяков И. М. Ведомственный контроль и прокурорский надзор за законностью оперативно-розыскной деятельности. – Х.: Восточнорегиональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2003. – 246 с.
77. Чеканов В. Я. Понятие правовых основ прокурорского надзора за расследованием преступлений // Актуальные вопросы советской юридической науки. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1978. – Ч. 2. – С. 101–108.
78. Маршунов М. Н. Прокурорско-надзорное право. – СПб: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1991. – 218 с.
79. Буроменський М. В. Коментар до статті 9 Конституції України // Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Х.: Право; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – С. 51–55.
80. Толочко О. М. Право на справедливий судовий розгляд кримінальних справ // Юридичний журнал. – 2006. – № 1 (43). – С. 84–89.
81. Бабенко В. І., Руденко М. В. Прокурор в галузі охорони довкілля: Сутність, повноваження, організація: Навч. посіб. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 408 с.
82. Матвійчук В. К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Монографія. – К.: Азимут-Україна, 2005. – 646 с.
83. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002. – 636 с.
84. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борісов, С. Б. Гавріша та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 739 с.
85. Гетьман А. П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Х.: Основа, 1999. – 286 с.
86. Галузо В. Н. Надзор прокуратуры // В кн.: Прокурорский надзор. – М.: ВНИИПП, 2001. – С. 93–115.
87. Гареев А. А. Экологические преступления: уголовно-правовое противодействие: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – СПб, 2006. – 212 с.
88. Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях і висновках. – К.: Атіка, 2003. – 314 с.
89. Маслов И. В. Актуальные проблемы правовой регламентации процессуальных сроков в досудебном производстве по уголовным делам: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.11. – М., 2003. – 224 с.
90. Соловьев А. Б. Правовые и организационные основы прокурорского надзора за исполнением законов при расследовании преступлений // Прокурорский надзор за исполнением законов при расследовании преступлений. – М.: ВНИИПП, 2000. – С. 36–42.
91. Зеленецький В. С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе. – Х.: Вища школа, 1979. – 179 с.
92. Прокурорский надзор: Курс лекций и практикум / Под ред. Ю. И. Винокурова. – М.: Экзамен, 2004. – 412 с.
93. Додонов В. Н., Крутских В. Е. Прокуратура в России и за рубежом. – М.: НОРМА, 2001. – 187 с.
94. Таджиев Х. С. Прокурорский надзор и ведомственный контроль за расследованием преступлений: вопросы теории и практики. – Ташкент: ФАН, 1985. – 213 с.
95. Каркач П. М. Організація роботи прокуратури міста (району) по виконанню функцій, визначених Конституцією України. – Х.: Лєгас, 2004. – 215 с.
96. Шумський П. В. Прокуратура України: Навч. посіб. – К.: Вентурі, 1998. – 336 с.
97. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
98. Козлов А. Ф. О сущности прокурорского надзора в СССР // Вопросы теории и практики прокурорского надзора. – Свердловск: СЮИ, 1979. – 172 с.
99. Брынцев В. Д. Система досудебного следствия // Мозаика «Великой» судебно-правовой реформы Украины (видение судьи, или взгляд изнутри). – Х.: Фолио, 2001. – 164 с.
100. Корж В. П. Прокурор і кримінальний процес // Юридичний вісник України. – 1997. – № 48. – С. 4.
101. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів // За ред. І. Є. Марочкіна та П. М. Каркача. – Х.: Одісей, 2005. – 240 с.
102. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. В. Т. Маляренка, В. І. Гончаренка. – К.: Форум, 2003. – 938 с.
103. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Реформування органів прокуратури: проблеми і перспективи» 2–3 жовтня 2006 р. – К.: Академія прокуратури України, 2006. – 104 с.
104. Цыпкин А. Л. Сущность уголовно-процессуальной функции прокурора // Воп¬росы теории и практики прокурорского надзора. – Саратов: Изд. Сарат. ун-та, 1974. – С. 14–21.
105. Басков В. И. Прокурор в суде первой инстанции. – М.: Юрид. лит., 1968. – 213 с.
106. Даев В. Г. К понятию обвинения в советском уголовном процессе // Правоведение. – 1970. – № 1. – С. 81–85.
107. Михайлов В. А. Практическое воплощение ленинских идей о прокурорском надзоре за предварительным расследованием уголовных дел // Труды высшей школы МВД СССР. – 1971. – Вып. 28. – С. 162–167.
108. Кан М. Л. Процессуальные функции прокурора в досудебных стадиях уголовного процесса: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09.– Ташкент, Ташкент. ун-т. 1989. – 20 с.
109. Королев Г. Н. Учение об уголовно-процессуальной деятельности прокурора. Книга первая. – Н. Новгород: Изд-во ФГОУ ВПО ВГАВТ, 2004. – 312 с.
110. Муравьев М. В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности: Пособие для прокурорской службы. – М.: Право, 1889. – Т. 1. – 314 с.
111. Строгович М. С. Уголовное преследование в советском уголовном процессе. – М.: Наука, 1951. – 217 с.
112. Проблемы развития правового статуса Российской прокуратуры в условиях переходного периода. – М.: ВНИИПП, 1998. – 190 с.
113. Мельник О. В. Проблеми прокурорського нагляду за додержанням законів при розслідуванні вимагань: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. – Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2006. – 20 с.
114. Точиловский В. М. О концепции прокурорской власти // Сов. госуд. и право. – 1990. – № 9. – С. 45–49.
115. Савицкий В. М. Стержневая функция прокуратуры – осуществление уголовного преследования // Российская юстиция. – 1994. – № 10. – С. 26–29.
116. Мичко М. І. Функції та організаційний устрій прокуратури. – Донецьк: Донеччина, 2001. – 214 с.
117. Курило М. П., Півненко В. П. Участь прокурора у слідчих діях: Навч. посіб. – Суми: Слобожанщина, 1998. – 116 с.
118. Козубенко Ю. В. Уголовное преследование: опыт комплексного исследования. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2006. – 279 с.
119. Королев Г. Н. Прокурорское уголовное преследование в российском уголовном процессе: Монография. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 284 с.
120. Альперт С. А. О процессуальных функциях прокурора в советском уголов¬ном судопроизводстве // Проблемы социалистической законности. – 1982. – Вып. 10. – С. 94–101.
121. Долгова А. И. Прокурорский надзор в советском уголовном судопроизводст¬ве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. – М.: ВНИИПП, 1969. – 22 с.
122. Шейфер С. А. О Формах осуществления прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве // Прокуратура в системе политических и правовых институтов общества. – М.: ВНИИПП, 1994. – С. 135–139.
123. Жилина Л. С. Прокурорский надзор за соблюдением законов при производстве следственных действий: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого,, 1999. – 212 с.
124. Ларин А. М. Прокурорский надзор и руководство расследованием // Социалистическая законность. – 1978. – № 10. – С. 57–59.
125. Чеканов В. Я. Прокурорский надзор в уголовном судопроизводстве. – Саратов: Изд-во Сарат. юрид. ин-та, 1972. – 170 с.
126. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса: В 2-х т. – М.: Наука, 1968. – Т. 1. – 356 с.; Т. 2. – 342 с.
127. Шадрин В. С. Обеспечение прав человека и роль прокурора в современном уголовном процессе // Права человека в России и правозащитная деятельность государства: Сб. матер. Всерос. науч.-практ. конф. 12 мая 2003 г. / Под ред. В. Н. Лопатина. – СПб: Юрид. центр – Пресс, 2003. – С. 226–228.
128. Кондратьєв О. В. Організаційно-правові проблеми судового контролю: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. – Х.: НЮАУ імені Ярослава Мудрого, 2005. – 209 с.
129. Тацій В., Грошевий Ю. Проблеми імплементації норм міжнародного права в національні процесуальні процедури (до 50-річчя Конвенції про захист прав людини і основних свобод) // Вісник Академії правових наук України. – № 4 (19). – С. 8–14.
130. Паліюк В. П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод. – К.: Фенікс, 2004. – 219 с.
131. Колоколов Н. А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 512 с.
132. Миколаєв О. Роль суду в забезпеченні прав та законних інтересів обвинуваченого на досудовому слідстві // Право України. – 2001. – № 3. – С. 64–68.
133. Клочков В. Значення і проблеми судового контролю за додержанням законності під час арешту // Право України. – 1998. – № 11. – С. 122–126.
134. Бабенко А., Яблоков В. Судебный контроль за предварительным расследованием необходимо расширить // Российская юстиция. – 2000. – № 6. – С. 2–6.
135. Туманянц А. Р. Судовий контроль за законністю і обґрунтованістю процесуальних рішень органів досудового слідства: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, – 1998 – 20 с.
136. Рохлин В. И. Прокурорский надзор и государственный контроль: история, развитие, понятие, соотношение. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 215 с.
137. Кулаков В. В. Проблеми організації роботи апарату обласної прокуратури по нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. – Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 1999. – 20 с.
138. Бакаев Д. М. Надзор прокурора района за расследованием уголовных дел. – М.: Юрид. лит., 1979. – 182 с.
139. Трубин Н. С. Прокурорский надзор за исполнением законов органами дознания. – М.: Юрид. лит., 1982. – 214 с.
140. Колоколов Н. Прокурорский надзор и судебный контроль в стадии предварительного расследования // Законность. – 1997.– № 10. – С. 7.
141. Долежан В. В., Полянський Ю. Є. Вимоги до прокурорів – обвинувачів у світлі рекомендацій Ради Європи // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 9–14.
142. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти т. / Гл. ред. А. М. Прохоров. – М.: Советская энциклопедия, 1978. – 3-е изд. – Т. 30. – 632 с.
143. Афанасьев В. Г. Программно-целевое планирование и управление. – М.: Наука, 1980. – С. 45.
144. Эффективность и качество управленческой деятельности. Государственно-правовой аспект / Под общ. ред. В. В. Цветкова. – К.: Наукова думка, 1980. – С. 308.
145. Котарбинский Т. Трактат о хорошей работе (перевод
с польского). – М.: Прогресс, 1972. – 796 с.
146. Петрухин И. Л., Батуров Г. Б., Морщакова Т. Г. Теоретические основы эффективности правосудия. – М.: Наука, 1979. – 391 с.
147. Бабкова В С. Організаційно-правові проблеми контро¬лю в прокурорській діяльності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. – Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 1998. – 18 с.
148. Руденко М. В. Прокурор у господарському судочинстві: Навч. посіб. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 380 с.
149. Шинд В. И. Критерии эффективности труда прокуроров и его организации // Вопросы теории прокурорского надзора. – М., 1975. – Ч. 1. – С. 24–36.
150. Мелкумов В. Г. Об оценке эффективности прокурорс¬кого надзора // Совершенствование прокурорского надзора в СССР. – М.: ВНИИПП, 1973. – С. 141–147.
151. Середа В. О. Як підвищити ефективність державного обвинувачення в суді: Монографія. - С.; Х.: Харків юридичний, 2007. – 304 с.
152. Мычко Н. И. Цели – задачи прокуратуры как критерии измерения эффективности ее деятельности // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. – Х.: Основа, 1999. – С. 99–103.
153. Скворцов К. Ф. Исследование проблем эффективности прокурорского надзора // Вопросы теории и практи¬ки прокурорского надзора. – М., 1975. – Ч. 1. – С. 3–12.
154. Басков В. И. Курс прокурорского надзора. – М.: Зерцало, 1998. – 450 с.
155. Давиденко Л. М., Каркач П. М. Теоретичні підстави виміру ефективності прокурорської діяльності // Проку¬ратура. Людина. Держава. – 2004. – № 10. – С. 47–52.
156. Середа В. О. Проблеми підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді: Автореф. … канд. юрид. наук. – 12.00.10. – Х.: НЮАУ ім. Я. Мудрого 2006. – 20 с.
157. Мингазов Л. Х. Эффективность норм международного права. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1990. – 213 с.
158. Рішення розширеного засідання колегії Генеральної прокуратури України від 25.10. 2002 р. // Вісник про¬куратури. – 2003. – № 6. – С. 5–6.
159. Сафонов А. П. Пути повышения эффективности прокурорского надзора // Совершенствование прокурорского надзора в СССР. – М.: ВНИИПП, 1973. – С.144–152.
160. Сергеев Л. А. Вопросы повышения эффективности прокурорского надзора за расследованием преступлений // Совершенствование прокурорского надзора в СССР. – М.: ВНИИПП, 1973. – С. 225–228.
161. Давиденко Л. М. Проблеми оцінки та виміряння ефективності діяльності прокуратури // Питання конститу¬ційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності. – Х.: Право, 1999. – С. 67–81.
162. Скворцов К. Ф. Методологические проблемы эффек¬тивности прокурорского надзора // Проблемы эффек¬тивности прокурорского надзора. – М.: Юрид. лит., 1977. – С. 3–31.
163. Каркач П. М. Організація роботи прокуратури міста, району. Методичний посібник з організації роботи в міських, районних прокуратурах. – Х.: Право, 2006. – 245 с.
164. Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах // Зб. наук. праць. – Х.: ІПК, 1998. – 118 с.
165. Давиденко Л., Каркач П. Питання організації роботи та управління в органах прокуратури // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – С. 12–14.
166. Давыденко Л. М. Организация работы районной (городской) прокуратуры. – Х.: ИПК, 1994. – 115 с.
167. Смирнов А. Ф. Организация как функция управления в органах прокуратуры // Закон Украины «О прокуратуре»: Теория и практика его применения. – Х.: Укр. юрид. акад., 1992. – С. 9–12.
168. Якимчук М. К Проблеми управління в органах прокуратури України: теорія і практика: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 440 с.
169. Бабкова В. С., Червякова Е. Б. Об оценке эффективности контроля в прокуратуре // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удоскона¬лення її діяльності. – Х.: Право, 1999. – С. 187–193.
170. Смирнов А. Ф. Организация как функция управления в органах прокуратуры // Закон Украины «О прокуратуре»: Теория и практика его применения. – Х.: Укр. юрид. акад., – 1992. – С. 10.
171. Якимчук М. Управління в органах прокуратури України: теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2002. – № 5. – С. 89–96.
172. Смирнов А. Ф. Прокуратура и проблемы управления. – М.: ВНИИПП, 1997. – С. 43–49.
173. Марочкін І. Є., Каркач П. М., Черв’якова О. Б. Організація роботи в органах прокуратури. – Х.: Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, 2002. – 224 с.
174. Руденко Н. В. О правовом статусе помошника прокурора // Соц. законность. – 1990. – № 8. – С. 18–20.
175. Остапчук В. В. Проблеми прокуратури у контексті її взаємовідносин з політичною владою в Україні // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 5. – 13 січня. – С. 8.
176. Сухонос В. В., Марочкин И. Е., Богуцкий В. В. Организационно-правовые проблемы кадрового обеспечения органов прокуратуры. – Сумы: ВТД «Університетська книга», 2000. – 218 с.
177. Черв’якова О. Б., Шевченко Є. Концепція інформаційного забезпечення прокурорської діяльності // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2. – С. 119–121.
178. Каркач П. М., Кривобок В. В., Синчук В. Л. Координаційна діяльність правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю: Навч.-мет. Посіб. – Х.: Лєгас, 2002. – 126 с.
179. Руденко М. В. Роздуми прокурора про екологію // Юридичний вісник України. – 2000. – № 1. – С. 4.
180. Курочка М. Й., Каркач П. М. Прокурорський нагляд в Україні. – Луганськ: Луганська академія внутрішніх справ, 2004. – 415 с.
181. Винокурорв А. Ю., Виноградов В. П. Прокурорский надзор за исполнением законодательства об охране окружающей природной среды: Учеб. пособ. – М.: Изд-во МНЭПУ, 1996. – 215 с.
182. Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки. – М.: Наука, 1974. – 615 с.
183. Ломидзе А. Б. Прокурорский надзор за законностью и обоснованностью принимаемых следователем процессуальных решений: Метод. пособ. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2000. – 155 с.
184. Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Снеткова. – М.: Инфра, 1997. – 738 с.
185. Прокурорский надзор в стадии возбуждения уголовного дела / Н. В. Воронцова, К. В. Капинус, В. И. Козлов и др. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2002. – 218 с.
186. Прокурорский надзор в СССР / Под ред. М. П. Малярова. – М.: Юрид. лит., 1973. – 254 с.
187. Быков Л. А. Прокурорский надзор за исполнением законов в деятельности органов дознания и предварительного следствия МООП. – Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1967. – 218 с.
188. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. – Х.: Крим-Арт, 1998. – 256 с.
189. Михеєнко М. М., Молдован В. В., Шибіко В. П. Кримінально-процесуальне право. – К.: Хрінком Інтер, 1997. – 450 с.
190. Маляренко В. Т., Вернидубов І. В. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
191. Дубинский А. Я. Правовые и организационные проблемы исполнения процессуальных решений следователя: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09. – К.: Академия МВД Украины, 1984. – 40 с.
192. Зеленецкий В.С. Прокурорский надзор за исполнением органами дознания и досудебного следствия законов при приеме, регистрации, проверке и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях: Монография. – Х.: Восточнорегион. центр гуман.-образоват. иниц., 2004.– 400 с.
193. Томин В. Т. Острые углы уголовного судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1991. – 275 с.
194. Зеленецький В., Лобойко Л. Прокурорський нагляд за виконанням законів при реєстрації дже¬рел інформації про злочини // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 37–39.
195. Маляренко В. Т. Про завдання кримінально¬го судочинства // Вісник Верховного Суду Укра¬їни. – 2000. – № 6. – С. 37–39.
196. Настільна книга слідчого: Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів / М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 778 с.
197. Духно Н. А., Корухов Ю. Г. Расследование экологических преступлений: Лекция. – М.: Юрид. ин-т МИИТа, 2001. ¬– 53 с.
198. Селиванов Н. А., Скоромников К. С. Расследование преступных загрязнений природной среды: Учеб. пособ. – М.: МНЭПУ, 1994. – 117 с.
199. Купчик Г. Особливості досудового слідства щодо екологічних злочинів // Вісник прокуратури. – 2003. – № 1. – С. 117–121.
200. Копетюк М. Деякі правові та організаційні аспекти прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства і розслідування злочинів проти довкілля // Юридична Україна. – 2004. – № 6. – С. 69–71.
201. Афанасьев В. С., Сергеев Л. А. Рассмотрение сообщений о преступлениях. – М.: Юрид. лит., 1972. – 216 с.
202. Прокурорский надзор в Российской Федерации: Учеб. / Под ред. А. А. Чувилева. – М.: Юристъ, 1999. – 325 с.
203. Михайлов А. И. Надзор за законностью возбуждения и отказа в возбуждении уголовного дела // В кн.: Прокурорский надзор за исполнением законов при раскрытии преступлений. – М.: ВНИИПП, 1988. – С. 18–24.
204. Соловьев А. Б., Токарева М. Е., Халиулин А. Г. Прокурорский надзор за исполнением законов при расследовании преступлений. – М.: Юрлитинформ, 2000. – 225 с.
205. К