КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАХОПЛЕННЯ ЗАРУЧНИКІВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ : УГОЛОВНО-ПРАВОВАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА Захват заложников По законодательству УКРАИНЫ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

АКІМОВ
Михайло Олександрович

УДК 343.432+343.712.3

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЗАХОПЛЕННЯ ЗАРУЧНИКІВ
ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.08
кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Глушков Валерій Олександрович
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

Київ2009

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ1.Історичні, міжнародно-правові та порівняльно-правові аспекти захоплення заручників

1.1. Захоплення заручників як явище та злочин: виникнення, розвиток, відповідальність за міжнародним гуманітарним, міжнародним кримінальним правом та за кримінальним законодавством України

11

1.2. Особливості відповідальності за захоплення заручників за кримінальним законодавством іноземних держав

48

Висновки до розділу 1

57

РОЗДІЛ2.Об’єктивні ознаки складу злочину захоплення заручників

2.1. Об’єкт захоплення заручників

58

2.2. Об’єктивна сторона захоплення заручників

89

Висновки до розділу 2

123

РОЗДІЛ3.Суб’єктивні ознаки складу злочину захоплення заручників

3.1. Суб’єкт захоплення заручників

124

3.2. Суб’єктивна сторона захоплення заручників

140

Висновки до розділу 3

155

РОЗДІЛ4.Звільнення від кримінальної відповідальності за захоплення заручників: шляхи реалізації

156

Висновки до розділу 4

170

ВИСНОВКИ

171

ДОДАТКИ

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

187

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова незалежної Української держави на основі ліберально-демократичних ідей захисту прав людини обумовила докорінний перегляд існуючої системи соціальних цінностей. Згідно ст. 3 Конституції України [189] найвищими з них визнаються людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека, а утвердження і забезпечення її прав і свобод є головним обов’язком держави. Серед правових гарантій здійснення цього обов’язку особливе місце посідає кримінальне законодавство.
Сучасна держава, що будується на ліберальних цінностях, створює систему протидії основним загрозам, у якій провідну роль відіграють кримінально-правові заходи. З-поміж глобальних загроз на сучасному етапі є і суспільно-політичне явище особливого роду тероризм. Будь-які акти насильства, що супроводжуються застосуванням зброї, вчиненням вибухів, підпалів і т.ін., якщо вони вчинені з метою порушення безпеки суспільства, задля впливу на прийняття рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування або для провокації міжнародного ускладнення, створюють серйозну небезпеку життю і здоров’ю невизначено великої кількості людей.
Одним із злочинів терористичного характеру є захоплення заручників. За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, протягом 19912006 років зареєстровано 113 випадків його вчинення. Кримінальний кодекс (далі КК) України був доповнений нормою про відповідальність за захоплення заручників ще у 1987році. Проте досвід її застосування засвідчив недостатню ефективність кримінально-правової протидії цьому посяганню.
Обумовлює цю ситуацію зокрема те, що відповідна норма досі не вивчалась на монографічному рівні, хоча у науково-практичних коментарях КК, підручниках та публікаціях ознаки складу захоплення заручників і були проаналізовані. Міжнародно-правові питання даного злочину розробляв Є.Б.Тітов, але кримінально-правові проблеми ним в цілому не розглянуті. Певну увагу захопленню заручників приділили у своїх дослідженнях О.О.Володіна та А.С.Політова, однак лише у частині його відмежування від суміжних діянь. Деякі кримінально-правові аспекти захоплення заручників висвітлені у працях В.Ф.Антипенка, В.О.Глушкова, С.О.Допілки, В.П.Ємельянова, Ю.А.Іванова, В.В.Крутова, В.А.Ліпкана, С.М.Мохончука, Л.В.Новікової, І.М.Рижова тощо. Проте, незважаючи на наявні напрацювання, склад даного злочину вивчений ще недостатньо, що й викликає необхідність його ґрунтовної поглибленої комплексної розробки.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 20072009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1767) та Тематики пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 20042009 років (затверджена наказом МВС України від 05.07.2004 № 755). Темадисертації (номер реєстрації Академії правових наук України926) включена до плану НДДКР Київського національного університету внутрішніх справ та плану наукових досліджень кафедри кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексне вирішення проблем кримінально-правової характеристики захоплення заручників, а також розробка пропозицій з удосконалення чинного КК у цій частині. Для цього поставлені наступні завдання:
· дослідити історію виникнення та розвитку захоплення заручників як явища і злочину, а також питання регламентації та імплементації кримінальної відповідальності за його вчинення;
· здійснити порівняльний аналіз кримінально-правових норм іноземних держав, що передбачають відповідальність за даний злочин;
· проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину захоплення заручників;
· розкрити зміст кваліфікуючих ознак захоплення заручників, вивчити можливість зміни і доповнення їх переліку;
· встановити співвідношення захоплення заручників із суміжними злочинами, а також ознаки, за якими можливе їх відмежування;
· виявити недоліки, прогалини, суперечності чинного вітчизняного КК у частині регламентації відповідальності за захоплення заручників та запропонувати шляхи їх усунення.
Об’єкт дослідженнясуспільні відносини у сфері застосування кримінальної відповідальності за захоплення заручників.
Предмет дослідженнякримінально-правова характеристика захоплення заручників за законодавством України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання та загальної теорії кримінального права. Використання історичного методу дозволило проаналізувати аспекти виникнення і розвитку захоплення заручників як суспільного явища та як суспільно небезпечного діяння, а також специфіку правової регламентації кримінальної відповідальності за його вчинення (підрозділ 1.1). За допомогою юридичного (догматичного) та порівняльно-правового методів ґрунтовно опрацьовані положення міжнародно-правових, закордонних та вітчизняних законів і підзаконних актів (розділ I). Із застосуванням філософського (діалектичного) методу розкриті природа та зміст понять, вказаних у диспозиції кримінально-правової норми, їх взаємозв’язок та істотно важливі характерні риси (розділи II, III, IV). Формально-логічний та системно-структурний методи обумовили докладне вивчення об’єктивних і суб’єктивних ознак складу даного злочину та сприяли виявленню існуючих недоліків чинного вітчизняного кримінального законодавства у цій частині і формулюванню пропозицій з його удосконалення (розділи II, III, IV). За допомогою статистичного та соціологічного методів отримано підтвердження положень дослідження даними правової статистики, судової практики та результатами опитування практичних працівників органів внутрішніх справ (розділи II, III, IV).
Теоретичною базою роботи є праці провідних вітчизняних та іноземних науковців у галузі кримінального права: В.І.Антипова, Ю.М.Антоняна, М.І.Бажанова, О.Ф.Бантишева, Л.Д.Гаухмана, В.К.Глістіна, В.С.Комісарова, М.Й.Коржанського, В.М.Кудрявцева, Н.М.Лапупіної, О.Г.Лоскутова, П.С.Матишевського, Б.С.Нікіфорова, Г.В.Овчиннікової, М.І.Панова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація, В.П.Тихого, Н.В.Шепелєвої, С.С.Яценка та ін.
Емпіричну базу дослідження складають матеріали 25 кримінальних справ, порушених за ознаками ст.1231 КК України 1960 р. та ст.147ККУкраїни 2001 р. у період із 1993 р. до 2004 р. у Автономній республіці Крим, 12областях, містах Києві та Севастополі. Крім цього, проанкетовано 228практичних працівників органів внутрішніх справ щодо кримінально-правових проблем захоплення заручників і питань удосконалення відповідної норми КК України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінально-правової характеристики захоплення заручників. На підставі всебічного аналізу об’єктивних та суб’єктивних ознак складу даного злочину розроблено низку концептуально нових висновків та сформульовано пропозиції з удосконалення чинного кримінального законодавства у цій частині. Зокрема,
вперше:
· аргументована пропозиція змінити назву статті КК про відповідальність за захоплення заручників для усунення неузгодженості її назви та диспозиції;
· обґрунтовано нове визначення родового, безпосередніх основного, додаткового та факультативного об’єктів захоплення заручників. Доведено, що родовим об’єктом даного злочину є суспільні відносини громадської безпеки (відтак запропоновано норму про відповідальність за захоплення заручників перенести до кола норм про злочини проти громадської безпеки). Визначено, що основним безпосереднім об’єктом захоплення заручників виступають відносини загальної безпеки, додатковим безпосереднім обов’язковим об’єктомвідносини свободи та особистої безпеки особи. Додатковим безпосереднім факультативним об’єктом цього злочину можуть бути відносини життя, здоров’я, власності, порядку управління, громадського порядку;
· обґрунтовано і доведено, що об’єктивна сторона даного злочину полягає у захопленні або триманні особи як заручника, поєднаному із спонуканням визначених у диспозиції норми адресатів вимог до вчинення чи утримання від вчинення певної дії як умови звільнення заручника (тому посягання слід вважати закінченим з моменту завершення спонукання хоча б одного з адресатів). Для закріплення зазначеного та для спрощення відмежування даного діяння від суміжних при кваліфікації злочинів запропоновано редакційно змінити формулювання диспозиції норми. Наведено додаткові аргументи стосовно того, що захоплення заручників триваючий злочин. Наголошується на тому, що форма передачі, факт і ступінь виконання або невиконання вимог на кваліфікацію вчиненого не впливають;
· запропоновано і аргументовано доцільність введення особливо кваліфікуючих обставин вчинення даного злочину щодо малолітнього”, організованою групою”, а також визнання обставини що спричинило тяжкі наслідки” особливо кваліфікуючою, а не кваліфікуючою;
· для стимулювання позитивної посткримінальної поведінки, припинення злочинної діяльності та звільнення заручників розроблено і запропоновано ввести (у якості другої примітки до відповідної статті КК) заохочувальну норму про звільнення винної особи (за певних умов) від кримінальної відповідальності за захоплення заручників.
Удосконалено:
· визначення поняття заручник”, що сформульоване у авторській редакції та пропонується ввести в якості першої примітки до відповідної статті КК;
· перелік адресатів вимог при захопленні заручників. Висловлена та аргументована пропозиція викласти його наступним чином: Інша фізична особа, юридична особа, група осіб, держава, міжнародна організація” (замість родичі затриманого, державна або інша установа, підприємство чи організація, фізична або службова особа”);
· кваліфікуючі обставини захоплення заручників. Зокрема, запропоновано розширити їх перелік шляхом доповнення обставинами щодо двох чи більше осіб”, щодо неповнолітнього”, щодо державного, громадського діяча, представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів”, за попередньою змовою групою осіб”, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров’я, або з погрозою застосування такого насильства”, протягом тривалого часу”. Одночасно доведено доцільність виключення кваліфікуючої обставини поєднане з погрозою знищення людей”, а також ст.349 КК України Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника”.
Дістало подальший розвиток:
· визначення потерпілого при захопленні заручників, під яким розуміється не тільки фізична особа, захоплена як заручник, а і будь-яка інша фізична особа, якій цим злочином завдано фізичну, моральну чи матеріальну шкоду (перш за все особа, вказана у диспозиції норми як адресат вимог чи та, якій завдана шкода при захопленні, триманні чи звільненні заручників);
· ст. 444 КК Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист”. Запропоновано доповнити ч. 1 даної статті посиланням на таку форму вчинення злочину як захоплення заручників, ч.2 (погрозу вчиненням зазначеного злочину) вважати ч.3, а у ч.2 передбачити низку його кваліфікуючих обставин, а також по-іншому визначити мету посягання.
На підставі проведеного дослідження розроблено нову редакцію статті вітчизняного КК про відповідальність за захоплення заручників.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, узагальнення та висновки, що містяться у дисертації, можуть бути використані при проведенні подальших досліджень кримінально-правових проблем захоплення заручників та суміжних із ним злочинів, у тому числі у:
· навчально-методичній роботі при викладанні курсів кримінального права України, кваліфікації злочинів, підслідних органам внутрішніх справ, та при підготовці навчальних і методичних видань. Окремі пропозиції дисертанта використані у матеріалах для проведення семінарських і практичних занять у КНУВС (акт впровадження від 18.03.2008);
· науково-дослідній роботіяк основа для подальшої розробки кримінально-правових проблем захоплення заручників та пов’язаних із ним злочинів;
· практичній діяльностіяк рекомендації органам досудового слідства, прокуратури та суду з удосконалення правозастосування;
· правотворчостіпри підготовці пропозицій з удосконалення чинного вітчизняного кримінального законодавства. Підготовлений на основі отриманих результатів законопроект прийнятий до розгляду Верховною Радою України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 14.05.2008 №04-19/14-1120).
Особистий внесок здобувача. Дослідження виконано здобувачем особисто, отримані при цьому результати є його власними напрацюваннями. З-поміж положень, викладених у статті, підготовленій у співавторстві, у дисертації використані лише ті, що є результатом одноосібної розробки дисертанта.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи оприлюднені на десяти наукових і науково-практичних конференціях: Тероризм і національна безпека України” (м. Київ, квітень 2002р.); Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м.Хмельницький, квітень 2002 р.); Нові Цивільний і Кримінальний кодекси Україниважливий етап кодифікації законодавства України” (м.Івано-Франківськ, жовтень 2002 р.); Перші Всеукраїнські осінні юридичні читання” (м.Хмельницький, листопад 2002 р.); Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства” (м.Львів, квітень 2003р.); Другі осінні юридичні читання” (м.Хмельницький, листопад 2003р.); Реформуванняправової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (м.Київ, квітень 2004 р.); Проблеми формування правосвідомості молоді в сучасних умовах розвитку української державності” (м.Львів, жовтень 2004 р.); Кримінальний кодекс України 2001року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м.Львів, квітень 2006 р. та квітень 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у сімнадцяти публікаціях, у тому числі семи наукових статтях (з яких шість одноосібні), що вийшли друком у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук, та десяти тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура роботи обумовлена метою та предметом дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації209 сторінок, з них основного тексту174сторінки, додатків (трьох)12 сторінок, списку використаних джерел (218 найменувань) 23сторінки.

Список литературы

Висновки

У цій роботі послідовно розглянуті, теоретично узагальнені та по-новому вирішені проблемні питання кримінально-правової характеристики захоплення заручниківодного з найбільш небезпечних та розповсюджених проявів тероризму (у тому числі міжнародного). З урахуванням цього нам вбачаються найважливішими наступні результати проведеного дослідження:
1. Захоплення заручниківце суспільне явище, відоме ще з первісних часів і таке, що не завжди визнавалося протиправним. Проте внаслідок складної, тривалої еволюції воно було визнане злочином за міжнародним правом (залежно від обставин вчиненнявоєнним злочином або злочином міжнародного характеру). Як прояв тероризму, зокрема міжнародного, воно не може бути виправдано за жодних обставин. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників встановлена в Україні, як і у більшості держав світу, на виконання зобов’язань, прийнятих на себе при приєднанні до Міжнародної конвенції про боротьбу із захопленням заручників 1979 року.
2. У чинному КК немає визначення поняття заручник”, а закріплене у Законі України Про боротьбу з тероризмом” потребує удосконалення. Доцільно ввести це поняття до відповідної кримінально-правової норми в якості першої примітки у наступній редакції: Заручник фізична особа, яка захоплена або утримується іншою фізичною особою з метою спонукання третьої особи (фізичної, юридичної, групи осіб, держави, міжнародної організації) до вчинення чи утримання від вчинення певної дії як умови звільнення захопленої або утримуваної особи”. Водночас визначення, наведене у ст.1 Закону України Про боротьбу з тероризмом”, слід виключити.
3. Назва та диспозиція ст. 147 КК України у чинній редакції не відповідають одне одному за кількістю потерпілих (згідно назви відповідальність настає за захоплення заручників, тобто декількох осіб, а за диспозицією злочин є посяганням на заручникаодну особу). Цю розбіжність слід усунути шляхом зміни назви статті на Захоплення заручника”.
4. Родовим об’єктом захоплення заручників є відносини громадської безпеки (тому відповідна стаття має міститись у розділі IX Злочини проти громадської безпеки” Особливої частини чинного КК, після ст.258-4 Сприяння вчиненню терористичного акту”, під номером 258-5). Основним безпосереднім об’єктом є відносини загальної безпеки; додатковим безпосереднім обов’язковимвідносини свободи та особистої безпеки особи; додатковим безпосереднім факультативним відносини життя, здоров’я, власності, порядку управління, громадського порядку.
5. Потерпілий при захопленні заручниківце фізична особа, захоплена як заручник, а також інша фізична особа, якій цим злочином завдано фізичну, моральну чи матеріальну шкоду (зокрема, при захопленні, триманні чи при звільненні заручників або через звернення до неї вимог винної особи).
6. Об’єктивна сторона даного злочину захоплення або тримання особи як заручника, поєднане з спонуканням третьої особи (осіб) до вчинення чи утримання від вчинення певної дії (дій) як умови звільнення заручника. Відтак формулювання диспозиції слід змінити (поєднане із спонуканням” замість з метою спонукання”). Вимога винної особи завжди є певною і її слід визначити як вимогу про вчинення чи утримання від вчинення певної дії” (а не будь-якої”). Форма передачі, факт і ступінь виконання (невиконання) вимоги (вимог) на кваліфікацію вчиненого не впливають. Адресатами вимог при захопленні заручників мають бути інша фізична особа” (замість фізичної особи”), юридична особа”, група осіб”, держава”, міжнародна організація” (замість державної або іншої установи, підприємства чи організації”). Адресатів родичі затриманого” і службова особа” слід виключити.
7. Суб’єктивна сторона захоплення заручників характеризується виною у формі прямого умислу та метою, що полягає у спонуканні третіх осіб (чи особи) до вчинення чи утримання від вчинення певної дії (дій) як умови звільнення заручника (заручників). Мотив злочину на кваліфікацію діяння не впливає, проте може бути врахований при призначенні покарання.
8. Перелік кваліфікуючих обставин пропонується доповнити обставинами щодо двох чи більше осіб”, щодо неповнолітнього”, щодо державного, громадського діяча, представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів”, за попередньою змовою групою осіб”, з застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров’я, або з погрозою застосування такого насильства”, протягом тривалого часу”. При цьому кваліфікуючу обставину поєднане з погрозою знищення людей”, а також ст.349 КК України Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника” доцільно виключити. Слід також передбачити особливо кваліфікуючі ознаки посяганнящодо малолітнього”, організованою групою”, що спричинило тяжкі наслідки”.
9. З метою заохочення позитивної поведінки особи на етапі закінченого триваючого злочину, стимулювання припинення нею злочинної діяльності і звільнення заручників слід доповнити відповідну статтю КК другою приміткою наступного змісту: Особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення вперше злочину, передбаченого частиною першою або другою цієї статті, якщо вона самостійно (добровільно або на вимогу органів державної влади) звільнить захопленого (захоплених) або утримуваного (утримуваних) нею заручника (заручників) і відмовиться від реалізації висунутих вимог”.
З урахуванням викладеного пропонується наступна редакція кримінально-правової норми про відповідальність за захоплення заручників:

Стаття 258-5. Захоплення заручника
1. Захоплення або тримання особи як заручника, поєднане з спонуканням іншої фізичної чи юридичної особи, групи осіб, держави, міжнародної організації до вчинення чи утримання від вчинення певної дії як умови звільнення заручника
карається
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене щодо двох чи більше осіб, або щодо неповнолітнього, або щодо державного, громадського діяча, представника влади, працівника правоохоронного органу чи їх близьких родичів, або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров’я, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинюване протягом тривалого часу
карається
3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, вчинене щодо малолітнього, або організованою групою, або таке, що спричинило тяжкі наслідки,
карається
Примітка.
1. Заручникфізична особа, яка захоплена або утримується іншою фізичною особою з метою спонукання третьої особи (фізичної, юридичної, групи осіб, держави, міжнародної організації) до вчинення чи утримання від вчинення певної дії як умови звільнення захопленої або утримуваної особи.

2. Особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення вперше злочину, передбаченого частиною першою або другою цієї статті, якщо вона самостійно (добровільно або на вимогу органів державної влади) звільнить захопленого (усіх захоплених) або утримуваного (усіх утримуваних) нею заручника (заручників) і відмовиться від реалізації висунутих вимог”.Список використаних джерел

Література:

1. АлександерЙ. Терроризм в современном капиталистическом обществе / ЙозефАлександер. М.:Институт научной информации по общественным наукам АН СССР, 1987.65 с.
2. АликперовХ.Д. Проблемы допустимости компромисса в борьбе с преступностью : автореф. дис. на соискание научн. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 ,,Уголовное право и криминология, исправительно-трудовое право” / Х.Д.Аликперов.М., 1992.36 с.
3. АнтипенкоВ. Поняття тероризму (кримінально-правове визначення) / ВолодимирАнтипенко // Право України.1999.№2.С.9295.
4. АнтипенкоВ.Ф. Тероризм: кримінологічна та кримінально-правова характеристика / Антипенко В.Ф.К.:Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 1999.59 с.
5. АнтиповВ.И. Уголовно-правовая борьба органов внутренних дел с посягательствами на общественную безопасность : Учебное пособие / АнтиповВ.И.К.:Киевская высшая школа МВД СССР им.Ф.Э.Дзержинского, 1987. 86с.
6. АнтонянЮ.М. Терроризм. Криминологическое и уголовно-правовое исследование / Антонян Ю.М. М.: Щит-М, 1998. 274 с.
7. АфанасьевН.Н. Международно-правовая база борьбы с терроризмом / Н.Н.Афанасьев // Закон и право2001.№4С. 813.
8. БажановМ.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Учебник / БажановМ.И. Днепропетровск: Пороги, 1992.166 с.
9. БантышевА.Ф. Поощрительные нормы Уголовного кодекса Украины, стимулирующие позитивное посткриминальное поведение / А.Ф.Бантышев // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: матер. міжнар. наук.-практ. конф.: тези доп.К.Х., 2002. С. 192193.
10. БарановВ.М. Поощрительные нормы советского права / Баранов В.М. Саратов: Саратовский университет им. Н.Г. Чернышевского, 1978. 146с.
11. БарсеговЮ.Г. Кодекс преступлений против мира и безопасности человечества/ Ю.Г.Барсегов // Советский ежегодник международного права.1988.С. 5171.
12. БаулінЮ.В. Звільнення від кримінальної відповідальності : Монографія / Баулін Ю.В. К.:Атіка, 2004. 296 с.
13. БауськовД. Отграничение похищения человека от захвата заложника / ДмитрийБауськов // Уголовное право. 2003.№ 2.С. 1314.
14. БеляеваН. Квалификация захвата заложников / Наталия Беляева, Татьяна Орешкина, ЭльчинМурадов // Законность.1994.№ 7.С. 1822.
15. БеляеваН. Квалификация преступлений, посягающих на личную свободу / НаталияБеляева, ТатьянаОрешкина // Законность.1994.№ 11.С. 1419.
16. БлищенкоИ.Б. Сотрудничество государств в борьбе против террористических актов международного характера / И.Б.Блищенко, Н.В.Жданов // Советское государство и право.1981.№ 8.С. 8592.
17. БойкоН.В. Ответственность за незаконное лишение свободы по советскому уголовному праву : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 ,,Уголовное право и криминология, исправительно-трудовое право” / Н.В. Бойко. Х., 1989.24 с.
18. БолтуновМ. Альфа” принимает бой / Михаил Болтунов.М.: Вече, 2000. 384 с.
19. БородинС.В. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью : проблемы деятельности ООН в области предупреждения преступности и обращения с правонарушителями / С.В.Бородин, Е.Г.Ляхов.М.:Международные отношения, 1983. 200с.

20. Борьба с преступностью в Украинской ССР: в 2-х т. / [сост. П.П.Михайленко]. К.:Укрдержвидав, 1966 .
Т. 1 : 19171925 гг. 1966. 831 с.
Т. 2 : 19261967 гг. 1967. 952 с.
21. Бояр-СозоновичТ.С. Международный терроризм: политико-правовые аспекты / Бояр-Созонович Т.С. К.:Либідь, 1991.163 с.
22. БрайнинЯ.М. Уголовная ответственность и её основание в советском уголовном праве / Брайнин Я.М.М.:Юридическая литература, 1963. 275с.
23. БриллиантовА. Похищение человека или захват заложника? / АлександрБриллиантов // Российская юстиция.1999.№ 6.С. 43.
24. БриллиантовА. К вопросу о направлениях унификации законодательств государств-участников СНГ о борьбе с терроризмом и захватом заложника/ АлександрБриллиантов, Виктория Бурковская // Уголовное право.2003. №1.С.105107.
25. БушуевГ.В. Способ совершения преступления и его влияние на общественную опасность содеянного : Лекция / Бушуев Г.В. Омск:Омская высшая школа милиции МВД СССР, 1988. 24с.
26. ВаксбергА.И. Валькирия Революции / Ваксберг А.И.Смоленск:Русич, 1998.560 с.
27. ВалеевР.М. Выдача преступников в международном праве: некоторые вопросы теории и практики / ВалеевР.М.Казань:Казанский государственный университет им.В.И.Ленина, 1979. 126с.
28. ВасильевИ.М. Советское уголовное право. Особенная часть. Преступления против личности: Учебное пособие / Васильев И.М. ; [под ред. В.А. Владимирова].М.: Управление кадров и учебных заведений МООП РСФСР, 1964. 58 с.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел].К.Ірпінь: ВТФ Перун”, 2003.1440 с.
30. ВитюкВ.В. Терроризм постперестроечной эпохи / В.В.Витюк // Социс. 1993. № 7. С.4250.
31. ВладимировВ.А. Субъект преступления по советскому уголовному праву: Лекция / В.А.Владимиров, Г.А.Левицкий.М.: Высшая школа МООП РСФСР, 1964. 59 с.
32. ВолковБ.С. Проблема воли и уголовная ответственность / Волков Б.С. Казань: Казанский государственный университет им. В.И. Ленина, 1965. 136 с.
33. ВолодінаО.О. Кримінальна відповідальність за викрадення людини (аналіз складу злочину) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 ,,Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О.О.Володіна. Х., 2003. 20с.
34. ГабибоваГ. Отграничение похищения человека от захвата заложника / ГюльнараГабибова // Законность. 2002.№ 11. С.4951.
35. ГавердовскийА.С. Имплементация норм международного права / Гавердовский А.С.К.: Выща школа, 1980.319 с.
36. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины: проблемы теории и развития законодательства / Гавриш С.Б. Х.:Основа, 1994.640 с.
37. ГаленскаяЛ.Н. Основные направления сотрудничества государств по борьбе с преступностью (правовые проблемы) : автореф. дис. на соискание научн. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.11 ,,Международное право” / Л.Н.Галенская. Л., 1979. 44с.
38. ГаленскаяЛ.Н. Правовые проблемы сотрудничества государств в борьбе с преступностью / Галенская Л.Н. Л.:Ленинградский государственный университет им.А.А.Жданова, 1978.86 с.
39. ГалкинВ.М. Система поощрений в советском уголовном праве / В.М.Галкин // Советское государство и право.1977. №2.С. 9196.
40. ГаухманЛ.Д. Насилие как средство совершения преступления / ГаухманЛ.Д. М.:Юридическая литература, 1974.165 с.
41. ГаухманЛ. Об ответственности за захват заложников / ЛевГаухман, Сергей Максимов, Светлана Сауляк // Законность.1994. №10.С. 4346.
42. ГерцензонА.А. Уголовный закон и личность преступника : Учебное пособие / ГерцензонА.А. М.:Знание, 1968.79 с.
43. ГлистинВ.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / Глистин В.К. Л.:Ленинградский государственный университет им.А.А.Жданова, 1979. 126 с.
44. ГлушковВ. Політико-правові аспекти боротьби з тероризмом в Україні / ВалерійГлушков // Український часопис прав людини.1996.№ 2. С.3135.
45. ГорбуновЮ.С. Международно-правовое регулирование борьбы с захватом заложников / Ю.С. Горбунов // Московский журнал международного права. 1993.№ 3. С.2235.
46. ГринькоС.Д. Квалификация терроризма и захвата заложников / С.Д.Гринько // Северокавказский юридический вестник. 1997.№ 3. С.100107.
47. ГромовМ.А. Обеспечение безопасности работников ИТУ при исполнении наказаний в виде лишения свободы (правовые и организационные вопросы) : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.07,,Административное право” / М.А.Громов. М., 1990. 22с.
48. ДагельП.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве: Учебное пособие / ДагельП.С.Владивосток:Дальневосточный государственный университет, 1970. 131с.
49. ДагельП.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С.Дагель, Д.П.Котов. Воронеж: Воронежский государственный университет им. Ленинского комсомола, 1974. 243с.

50. ДальВ.И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 томах / [ред. А.М.Бабкин, В.П.Вомперский]. М.:Русский язык, 1989 .
Т.1 : АЗ. 1989.699 с.
Т. 4 : РЯ. 1991.683 с.
51. ДементьевС. Как квалифицировать захват заложников? / Сергей Дементьев, Нина Огородникова // Советская юстиция. 1990. №5. С.1213.
52. ДёминВ.Ф. Социальная обусловленность законодательного конструирования единого сложного преступления и его квалификация : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 ,,Уголовное право и криминология, исправительно-трудовое право” / В.Ф.Дёмин. М.,1989. 24с.
53. ДенисовВ.Н. Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве / В.Н.Денисов, В.И.Евинтов.К.:Наукова думка, 1992.244 с.
54. ДикаевС.У. Уголовная ответственность за преступления террористического характера: Учебное пособие / С.У.Дикаев, И.Р.Диваева. Уфа:Уфимский юридический институт МВД Российской Федерации, 2001.69с.
55. ДопилкаС.О. Уголовная ответственность за терроризм и пиратство на море : дис. кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Допилка Светлана Олеговна.О., 1993.196 с.
56. ЕлеонскийВ.А. Поощрительные нормы уголовного права и их значение в деятельности органов внутренних дел : Учебное пособие / ЕлеонскийВ.А.Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1984.108 с.
57. ЄмельяновВ.П. Злочини терористичної спрямованості / Ємельянов В.П. Х.:Рубікон, 1997. 159 с.
58. ЄмельяновВ. Окремі проблеми застосування нового КК України / ВячеславЄмельянов // Право України.2002.№ 9.С. 109111.
59. ЄмельяновВ.П. Питання удосконалення деяких складів злочинів терористичної спрямованості в проекті КК України / В.П.Ємельянов // Тероризм і боротьба з ним: збірник наукових праць.К.:Інститут прав людини, 2000. С.541554.
60. ЕмельяновВ.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / Емельянов В.П. СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.291 с.
61. ЄфремовС.О. Діяльне каяття як засіб запобігання виявам тероризму / С.О.Єфремов // Соціальні та правові проблеми боротьби з тероризмом: матер. міжнар. наук.-практ. конф.: тези доп.О., 2000.С. 111117.
62. ЖенунтійВ.І. Кримінальна відповідальність за доведення до самогубства / В.І.Женунтій, Л.М.Шестопалова // Вісник прокуратури.2003.№ 7. С.6872.
63. ЖитнийО.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям : Монографія / Житний О.О.Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2004.151 с.
64. ЖуравлёвИ.А. Захват заложников: исторические корни и современное положение / И.А. Журавлёв // Закон и право. 2002. № 1.С. 911.
65. ЖуравлёвИ.А. Ответственность за захват заложников в зарубежном и российском уголовном законодательстве / И.А. Журавлёв // Закон и право. 2002.№ 2. С.4447.
66. ЗагородниковН.И. Преступления против личности: Учебное пособие / Н.И.Загородников, А.Н.Игнатов.М.: Высшая школа МООП РСФСР, 1962.63 с.
67. ЗагороднюкС.О. Піратство і тероризм: подібність і розходження / С.О.Загороднюк // Тероризм і боротьба з ним: збірник наукових праць. К.:Інститут прав людини, 2000.С. 176178.
68. Зарубежное законодательство в борьбе с терроризмом / [отв. ред. И.С.Власов]. М.:Городец-издат, 2002.144 с.
69. ЗвечаровскийИ.Э. Уголовно-правовые нормы, поощряющие посткриминальное поведение личности / Звечаровский И.Э. Иркутск:Иркутский университет им. А.А.Жданова, 1991.156 с.
70. Зелінська Н.А. Міжнародно-правова концепція міжнародного злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.11 ,,Міжнародне право” / Н.А.Зелінська. К., 2007. 34 с.
71. Злобин Г.А. Умысел и его формы / Г.А.Злобин, Б.С.Никифоров. М.:Юридическая литература, 1972.262 с.
72. ЗмеевскийА.В. Проблемы борьбы с терроризмом на международных конференциях по унификации уголовного законодательства (1927-1933гг.)/ А.В.Змеевский // Московский журнал международного права. 1993. №4. С. 6388.
73. ЗубковаВ.И. Ответственность за похищение человека по уголовному законодательству России / В.И.Зубкова, И.М.Тяжкова // Вестник Московского университета. Серия 11 Право”. 1996.№ 2.С. 5460.
74. ІвановЮ.А. Міжнародно-правове регулювання боротьби з тероризмом у сучасних умовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 ,,Міжнародне право” / Ю.А. Іванов. К., 2000.16 с.
75. Інформаційний бюлетень Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України / [Гавловський В.Д., Гуцалюк М.В., Зимовець В.В. та ін.] ; відп. ред. Б.В.Романюк.К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2002.187 с.
76. КазакееваС.С. Уголовная ответственность за преступления против мира и безопасности человечества : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 ,,Уголовное право и криминология, исправительно-трудовое право” / С.С. Казакеева. Алматы, 2001.28 с.
77. КарпецИ.И. Международная преступность / Карпец И.И.М.: Наука, 1988. 110 с.
78. КарпушинМ.П. Уголовная ответственность и состав преступления / М.П.Карпушин, В.И.Курляндский.М.:Юридическая литература, 1974. 232 с.
79. КелинаС.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности / Келина С. Г.М.: Наука, 1974.232 с.
80. КовітідіО.Ф. Звільнення від кримінальної відповідальності (за нормами Загальної частини КК України): Навчальний посібник / Ковітіді О.Ф. Сімферополь:Квадранал, 2005.224 с.
81. КожевниковФ.И. Русское государство и международное право (до XXвека) / Кожевников Ф.И. М.:Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1947.336 с.
82. КозловаН.Н. Уголовная ответственность за захват заложников : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 Уголовное право и криминология, исправительно-трудовое право” / Н.Н.Козлова. М.,1992.24 с.
83. КомиссаровВ. Захват заложников: происхождение нормы, вопросы совершенствования / Владимир Комиссаров // Законность. 1995.№ 3. С. 4246.
84. КомиссаровВ. Захват заложника: стремление к наживе или преступление от безысходности / Владимир Комиссаров // Законность.1999.№ 3. С.2022.
85. КомиссаровВ.С. Ответственность за захват заложника по УК РСФСР / В.С.Комиссаров // Вестник Московского университета. Серия 11 Право”. 1995.№ 5. С.4453.
86. КоржанськийМ.Й. Нариси уголовного права / КоржанськийМ.Й. К.:Генеза, 1999.208 с.
87. КоржанскийН.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н. И. М.:Академия МВД СССР, 1980.247 с.
88. Кримінальне право України: Підручник / [Ю.В.Александров, В.І.Антипов, О.О.Дудоров та ін.] ; за ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. [Вид. 4-те, переробл. та допов.]. К.:Атіка, 2008.
Загальна частина.376 с.
Особлива частина.712 с.
89. Кримінальне право України: Підручник / [Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, Л.М.Кривоченко та ін.] ; за ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. [3-є вид., перероб. і допов.]. К.:Юрінком Інтер, 2007.
Загальна частина.496 с.
Особлива частина.624 с.
90. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар / [Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, С.Б. Гавриш та ін.] ; за заг. ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація].[Вид. третє, переробл. та доповн.]. Х.:Одіссей, 2007. 1184 с.
91. КрыловН.Б. Государственный терроризмугроза международной безопасности / Н.Б.Крылов, Ю.А.Решетов // Советское государство и право. 1987. №2.С. 7884.
92. КудрявцевВ.Н. Объективная сторона преступления / Кудрявцев В.Н. М.:Госюриздат, 1960. 242с.
93. КудрявцевВ.Н. Теоретические основы квалификации преступлений / КудрявцевВ.Н. М.:Юридическая литература, 1963.324 с.
94. ЛапупинаН.Н. Уголовная ответственность за захват заложника: Учебное пособие / ЛапупинаН.Н.Саратов:Саратовский юридический институт МВД Российской Федерации, 2