СТАДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ : СТАДИИ УГОЛОВНОГО ПРОЦЕССА

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Бражник Юрій Юрійович
Прим.№
УДК343.10

СТАДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

12.00.09 кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Слінько Сергій Вікторович

Запоріжжя 2014

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.11
1.1. Генеза, поняття, межі та структура стадій ................................... 11
1.2. Функціональна структура стадій................................................... 39
1.3. Удосконалення засад стадій кримінального провадження.......... 60
Висновки до розділу 1....................................................................... 77
РОЗДІЛ 2. ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ.78
2.1. Загальні положення стадії досудового розслідування................ 81
2.2. Процесуальна форма досудового розслідування........................ 95
2.3. Форми закінчення досудового розслідування........................... 112
Висновки до розділу 2....................................................................... 122
РОЗДІЛ 3. СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ125
3.1. Загальні положення судового розгляду..................................... 122
3.2. Провадження в суді апеляційної та касаційної інстанції............ 140
Висновки до розділу 3....................................................................... 154
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................. 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................... 173
ДОДАТКИ........................................................................................ 206

ВСТУП

Актуальність теми. Концепція розвитку кримінального судочинства спрямована на подальший розвиток демократизації, забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина, суспільства й держави від кримінальних правопорушень. На законодавчому рівні прийнято низку законів, які встановлюють гарантії забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування й судового розгляду кримінального провадження.
Теорія кримінального процесу зазначає, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного й неупередженого досудового розслідування та судового розгляду, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру закріплення та оцінки доказів.
За новим КПК України визначено розподіл процесу на досудове й судове провадження, побудовано стадії, етапи, інститути та функціональну послідовність процесуального порядку забезпечення правового статусу учасників. Незважаючи на відносно невеликий термін дії чинного КПК України, у кримінальному процесі існує необхідність не тільки вдосконалення правового змісту структурної будови стадій, етапів, інститутів кримінального провадження, а й суттєвої їх перебудови згідно із загальними положеннями кримінального процесуального права України. Окремі пропозиції ґрунтуються на визначенні неконституційності, невідповідності положень структурної побудови КПК України нормам міжнародного права.
Дослідженню сутності стадій, етапів, інститутів кримінального провадження постійно приділяє значну увагу наука кримінального процесу.
Вагомий внесок у вивчення цієї проблематики зробили як вітчизняні, так і зарубіжні теоретики, процесуалісти та криміналісти: Ю.П.Аленін, С.А.Альперт, В.П.Божьєв, В.Я.Горбачевський, Ю.М.Грошевой, В.М.Джига, А.І.Дмітрієв, Т.М.Добровольська, П.С.Елькінд, О.В.Капліна, Г.К.Кожевников, Л.Д.Кокарев, В.О.Коновалова, О.М.Ларін, В.Г.Лукашевич, Е.Д.Лук’янчиков, В.Т.Маляренко, О.Р.Михайленко, М.М.Михеєнко, Я.О.Мотовіловкер, В.Т.Нор, М.М.Полянський, В.О.Попелюшко, А.Л.Ривлін, М.М.Розін, В.М.Савицький, С.В.Слінько, В.М.Стратонов, М.С.Строгович, В.М.Тертишник, І.В.Тирічев, Л.Д.Удалова, І.Я.Фойницький, Ю.О.Фрицький, Г.І.Чангулі, М.О.Чельцов, С.С.Чернявський, В.Ю.Шепітько, О.Г.Шило, М.Є.Шумило та ін.
Разом із тим, на сьогодні немає єдності положень щодо визначення нормативного змісту стадій, етапів, інститутів, системи, класифікації, функціональної послідовності процесуального порядку кримінального провадження.
Необхідність подальшої теоретичної розробки стадій, етапів, інститутів кримінального провадження, визначення системи, її функціонально-цільового спрямування та основних зв’язків між структурними елементами, внесення пропозицій до чинного законодавства, удосконалення норм, які надають змістовного наповнення досліджуваній проблемі, зумовила вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи Класичного приватного університету за темою "Організаційно-правове, науково-методичне й інформаційне забезпечення досудового слідства та судового провадження" (державний реєстраційний номер 0111U008727).
Тему дисертації затверджено вченою радою Класичного приватного університету (протокол №3 від 10жовтня 2012р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення й обґрунтування теоретико правового змісту досудового та судового кримінального провадження, стадій, етапів, інститутів, прогалин практики його застосування.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
визначити теоретичні проблеми й практичні елементи генези, поняття, межі та структуру стадій кримінального провадження;
розглянути функціональну структуру стадій і побудувати їх теоретичну модель;
дослідити механізм дії засад на стадіях кримінального провадження, надати їх класифікацію та визначити шляхи подальшого вдосконалення;
встановити загальні положення стадії досудового розслідування з моменту реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення в Єдиному реєстрі досудового розслідування та запропонувати нові елементи цієї стадії;
обґрунтувати теоретичні й практичні положення фіксування доказів на стадіях кримінального провадження за допомогою процесуальної форми та технічних засобів;
проаналізувати інститут закінчення кримінального провадження стадії досудового розслідування та розкрити форми звільнення від кримінальної відповідальності;
упорядкувати підходи щодо теоретичних елементів структури стадії судового розгляду;
сформулювати теоретичні положення стадії провадження в суді апеляційної та касаційної інстанції.
Об’єкт дослідження кримінально-процесуальні відносини, що виникають на стадіях кримінального процесу.
Предмет дослідження стадії кримінального процесу.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження системи стадій кримінального процесу визначено основні положення матеріалістичної діалектики та логіки в їх єдності. Провідним інструментом обрано системний підхід до правових явищ, який передбачає їх комплексне дослідження й потребує, насамперед, з’ясування якостей системи та її структурно-функціональних залежностей (підрозділи1.11.3).
У ході дослідження використано такі методи: метод правового регулювання для дослідження стадій кримінального провадження, інститутів, визначення завдань, функціональної, структурної побудови (підрозділи2.12.3); системно-структурний аналіз для виявлення меж, функцій стадій, що дало можливість внести пропозиції щодо подальшого вдосконалення правових норм (підрозділи2.12.3); порівняльно-правовий метод, який базується на органічному поєднанні нормативного та функціонального способу порівняння, для виявлення позитивного досвіду в правовому регулюванні системи стадій при порівнянні конституційних, кримінально-правових і кримінальних процесуальних норм у законодавстві зарубіжних країн (Російської Федерації, Франції, Німеччини, США, Великої Британії), а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що дало можливість внести конкретні пропозиції з удосконалення положень КПК України (підрозділи3.1, 3.2); історико-правовий метод для ретроспективного аналізу генези, становлення та розвитку стадій, інститутів кримінального провадження, що уможливило надання пропозицій щодо вдосконалення процесуального статусу учасників кримінального провадження (підрозділи3.1, 3.2); метод моделювання,статистичного та соціологічний методи для обґрунтування теоретичних положень практики правоохоронних органів та судової статистики, статистичної інформації, анкетування, опитування, аналізу й інтерпретації емпіричних даних; визначення рівня негативних наслідків, наявних на стадіях кримінального провадження під час забезпечення процесуальних прав учасників; передбачення напрямів можливої модифікації системи та стадій кримінального провадження (підрозділи2.2, 2.3, 3.1, 3.2).
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний, Кримінальний процесуальний кодекси України, галузеве законодавство, підзаконні нормативно-правові акти, міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною, та міжнародно-правові договори, підписані Україною, рішення Європейського суду з прав людини, рішення, висновки Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України та Вищого Спеціалізованого Суду України, офіційно опублікована практика Верховного Суду України (20022012рр.), укази Президента України, акти-накази Генерального прокурора України, міністра внутрішніх справ України.
Емпіричну базудослідження становлять: дані судової статистики щодо розгляду судами України кримінальних справ за період 20022012рр.; результати вивчення 160кримінальних справ, розглянутих судами загальної юрисдикції та провадження в суді апеляційної й касаційної інстанції в Харківській, Київській областях та м.Київ; результати анкетування 120слідчих органів прокуратури, слідчих слідчого управління ГУМВС України та слідчих суддів в м.Харків та м.Київ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням теоретико правових положень стадій, етапів, інститутів, статусу учасників кримінального провадження. Із цих позицій розроблено теоретичні положення та визначено нові стадії кримінального провадження, проаналізовано етапи, інститути та теоретичні положення правового статусу учасників.
На основі проведеного дослідження сформульовано положення та запропоновано нові теоретичні елементи стадій, внесено пропозиції щодо подальшого вдосконалення кримінального процесу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в таких теоретичних положеннях, що виносяться на захист:
уперше:
- проведено аналіз теоретичних положень кримінального процесу, на підставі якого запропоновано процесуальну структуру, межі, надано теоретичні елементи форм, методів побудови нових стадій кримінального провадження;
- визначено систему функціонального забезпечення кримінального провадження, проаналізовано функції сторін, учасників досудового та судового провадження, їх правові ознаки функціональної діяльності та запропоновано теоретичну модель стадій кримінального провадження;
аргументовано, що з моменту реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення в Єдиному реєстрі досудового розслідування починається стадія досудового розслідування, яка відповідає загальним теоретичним положенням кримінального процесу, у зв’язку з чим запропоновано процесуальні зміни реформування стадії притягнення до кримінальної відповідальності та встановлення її як етапу досудового розслідування;
удосконалено:
- зміст процесуального механізму дії засад кримінального провадження на досудових та судових стадіях, аргументовано класифікацію засад і надано пропозиції щодо їх подальшого вдосконалення;
- зміст загальних положень закріплення доказів процесуальною формою на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, запропоновано теоретично-практичну модель процесуальної форми;
- процесуальні та процедурні елементи інституту закінчення досудового розслідування, форми закриття кримінального провадження, звільнення від кримінальної відповідальності;
дістало подальшого розвитку:
- підходи до упорядкування теоретичних елементів структури стадії підготовчого провадження та судового розгляду, визначено, що після скасування інституту повернення матеріалів кримінального провадження для проведення додаткового досудового розслідування тільки суддя ухвалює вирок на підставі доказів, які знайшли своє відображення на стадії судового розгляду, та забезпечує гарантії прав і свобод на підставі засад кримінального провадження;
- обґрунтування теоретичних положень стадії провадження в суді апеляційної та касаційної інстанції, зокрема визначено, що підстави для скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції або зміна вироку не можуть погіршувати процесуальний статус обвинуваченого.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані в:
- законотворчій діяльності під час подальшого вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України (акт упровадження Верховної Ради України від30.04.2013р.);
- правозастосовній діяльності правоохоронних органів, правовому регулюванні процесуальних, слідчих та судових дій на стадіях кримінального провадження (акт упровадження слідчого управління УМВС України по Харківській області від10.04.2013р.);
- навчальному процесі під час проведення занять з курсу Кримінальне процесуальне право”, при підготовці навчальних посібників, методичних розробок, складанні та написанні контрольних, курсових і магістерських робіт (акт упровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від28.04.2013р.);
- науково-дослідній сфері для подальшого дослідження проблем та вдосконалення положень правової будови стадій кримінального провадження.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались та обговорювались на таких наукових і науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми застосування нового кримінально-процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі" (м.Харків, 2012р.); "Актуальні питання публічного та приватного права" (м.Запоріжжя, 2012р.); "Докази і доказування за новим кримінально-процесуальним кодексом України" (м.Київ, 2012р.); "Кримінальне провадження: новації процесуальної теорії та криміналістичної практики" (м.Сімферополь, Алушта, 2013р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладено в 9 наукових працях, з них: 5 статті в наукових фахових виданнях, 4 матеріали конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів, 8підрозділів, висновків (до кожного розділу), загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (350 найменувань). Загальний обсяг дисертації 208 сторінок, основний зміст 170 сторінок, додатки 5 сторінок, список використаних джерел 33 сторінк.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення теоретичних та практичних проблем побудови стадій, етапів. інститутів, розглянуто статус учасників кримінального провадження. Це виявилося у розробці теоретичної концепції аналізу стадій кримінального провадження, внесення пропозицій щодо побудови нових стадій, приведення окремих положень КПК України до єдиного визначення кримінального процесу.
1. Генеза стадій кримінального процесу починається з прийняття 1808році кримінально-процесуального кодексу Франції. Ґенеза стадій кримінального процесу починається з прийняття у 1808року кримінального процесуального кодексу Франції. Даний законодавчий акт визначив дві стадії. Перша дослідча полягає у перевірці заяви про вчинене кримінальне правопорушення, встановлення особи, яка його вчинила, та прийняття процесуального рішення про застосування відносно даної особи міри кримінального примусу, після чого кримінальне провадження надається до суду. Друга стадія полягає у розгляді кримінального правопорушення, допиті свідків під час судового розгляду. Суд постановляє вирок, визнає особу осудною та призначає міру кримінального покарання
Важлива роль у розвитку стадій належить кримінальному процесу Великобританії. Теоретичні та практичні умови кримінального судочинства були побудовані таким чином, щоб скоротити кількість злочинів. З цією метою кримінальне провадження було побудовано таким чином, що процедурно воно проходило тільки одну стадію, яка полягала у судовому розгляді кримінальної справи.
Стадії кримінального провадження визначені як досудове та судове провадження. Стадію досудового розслідування можна підрозділити на самостійні етапи, кожний з яких має відповідати таким вимогам: представляти самостійний інститут (сукупність інститутів), урегульований нормами процесуального права; мати самостійне процесуальне значення, що забезпечує вирішення завдань стадії; мати обов’язковий характер; кожний етап повинен бути виражений процесуальним актом постановою слідчого, прокурора, ухвалою суду; етапи мають бути розташовані один за одним в логічній послідовності.
Теорія кримінального провадження закріпила систему, яка утворюється його стадіями. Поділ процесу на стадії є змістовним дослідженням усіх обставин кримінального правопорушення.
За новим КПК України встановлені такі стадії процесу. Перша стадія досудове розслідування. Слідчий після реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення у Єдиному реєстрі досудового розслідування починає проводити процесуальні, слідчі, негласні слідчі (розшукові) дії, встановлює особу підозрюваного та складає повідомлення про підозру. Межі стадії досудового розслідування починаються з моменту реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення у Єдиному реєстрі досудового розслідування. Закінчується стадія досудового розслідування складанням обвинувального акта та затвердженням його прокурором, який направляє його до суду.
Друга стадія підготовче провадження це стадія, в якій суддя здійснює процесуальну діяльність, спрямовану на перевірку повноти і правильності проведеного досудового розслідування, і вирішує питання про можливість розгляду матеріалів кримінального провадження по суті у судовому засіданні.
Межі підготовчого провадження починаються з моменту отримання обвинувального акта суддею. Закінчується підготовче провадження проголошенням ухва­ли про призначення судового розгляду.
Третя стадія судовий розгляд кримінальної справи. Межі судового розгляду включають в себе проведення судового розгляду обвинуваченого. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення. Межі судового розгляду закінчуються ухвалою вироку.
Четверта стадія провадження в суді апеляційної інстанції. Межі провадження в суді апеляційної інстанції починаються з моменту розгляду матеріалів кримінального провадження та вироку колегіальним апеляційним судом, а закінчуються ухвалою вироку суду першої інстанції. Межі провадження у суді касаційної інстанції починаються з моменту розгляду матеріалів кримінального провадження. Закінчуються межі провадження у суді касаційної інстанції ухвалою колегіального суду.
Провадження у Верховному Суді України це стадія, на якій Верховний Суд України переглядає судові рішення з підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що викликало ухвалення різних за змістом судових рішень; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Сутність стадії виконання судових рішень полягає в тому, що суддя, колегіальний суд, який ухвалив ухвалу, вирок, вирішує усі питання, які виникають у зв’язку з його виконанням, зверненням ухвали, вироку до виконання, його фактичним виконанням, а у деяких випадках і після його виконання.
На підставі аналізу стадійної побудови КПК України можна визначити, що законодавець не чітко визначив теоретичні положення стадії, а саме у ст.3 п. 14 КПК вказав на побудову стадії притягнення до кримінальної відповідальності, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Дана стадія не може знаходитися у стадії досудового розслідування. Тому необхідно прийняти положення щодо скасування даного визначення у КПК и встановити, що складання повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення є тільки етапом стадії досудового розслідування. Протиріччя закону необхідно привести до єдиного правового змісту.
2. Функціональну послідовність стадій можна визначити виходячи зі статусу сторін, учасників кримінального провадження. Функції сторони обвинувачення, до якої можна віднести оперативні підрозділи, слідчого, прокурора починаються з моменту реєстрації заяви у Єдиному реєстрі досудового розслідування. Функція сторони обвинувачення закінчуються після складання обвинувального акта та його реєстру і направлення матеріалів кримінального провадження до прокурора, який затверджує обвинувальний акт та направляє його до суду. Функція державного обвинувача починається у судовому засіданні. Функція захисту починається з моменту отримання повідомлення про підозру, появи у кримінальному провадженні підозрюваного, який забезпечується послугами захисника адвоката. Функція захисту продовжує свою діяльність у судовому засіданні, коли захисник здійснює захист обвинуваченого. Функція вирішення матеріалів кримінальної справи покладена на суд, колегіальний суд.
Функції, які мають органи державної пенітенціарної служби України, стосуються виконання вироку. Тому на даній стадії виконуються тільки функції виконання судових рішень. Функція прокурора полягає в тому, що він здійснює процесуальне керівництво та нагляд за процесуальною діяльністю слідчого на стадії досудового розслідування. На стадії судового провадження прокурор здійснює державне обвинувачення. У разі встановлених порушень закону прокурор повинен застосувати заходи прокурорського реагування.
Функція судді полягає у вирішенні матеріалів кримінальної справи.
3. Засадами кримінального процесу є безпосередньо регулююча діяльність провадження на досудових та судових стадіях. Засади кримінального процесу регулюють процедурну та процесуальну діяльність досудового та судового провадження на стадіях. Засади є загальнообов’язковими правилами, які встановлюють спосіб та порядок здійснення кримінальної процесуальної діяльності, визначають процесуальний статус її суб’єктів. Однак будь-яке правило, відображаючи певні закономірності, водночас передбачає й певні відхилення від звичайного порядку.
Надається класифікація засад конституційні; процесуальні; спеціальні.
Конституційні засади можна визначити виходячи з Конституції України, а саме: верховенство права, законність (ст. 8 Конституції України); рівність перед законом і судом (ст. 55 Конституції України); повага до людської гідності (ст.28 Конституції України); забезпечення права на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України); невтручання у приватне життя (ст. 30 Конституції України); забезпечення права на захист (ст. 59 Конституції України); мова, якою здійснюється кримінальне судочинство (ст. 9 Конституції України).
До процесуальні засади можна визначити: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; публічність, гласність, диспозитивність; презумпція невинуватості; розумні строки; доступ до правосуддя та обов’язок судових рішень.
Спеціальні засади кримінального провадження включають в себе: забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; свобода від самовикриття та право свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї; заборона притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; проведення оперативно-розшукових, негласних слідчих (розшукових) дій.
Особливі положення засади можна визначити виходячи з положень проведення негласних слідчих (розшукових) дій на стадії досудового провадження. У даному разі спеціальні засади мають суттєві протиріччя між конституційними та загальними засадами. Відносно підозрюваного проводяться негласні слідчі (розшукові) дії, але захист його прав не здійснюється.
4. Досудове розслідування як стадія має самостійний характер, що обумовлено як специфічними завданнями, що ставляться перед цією частиною кримінального провадження, так і певними особливостями процесуальної форми. З моменту внесення відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування слідчий має процесуальні повноваження щодо проведення процесуальних, слідчих, негласних слідчих (розшукових) дій. Пропонується реформувати стадію досудового розслідування та встановити етап проведення перевірки відомості про кримінальне правопорушення строком від 3 до 10 діб. Даним положенням слід доповнити ст. 214 КПК України.
За КПК України визначена форма фіксування кримінального провадження: постанова; повідомлення; протокол; носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; журнал судового засідання; ухвала; вирок.
Пропонується складання постанови слідчого, прокурора на офіційному бланку слідчого підрозділу. Постанова має бути підписана службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
Повідомлення у кримінальному провадженні є положення за яким слідчий, прокурор, суддя повідомляє особу про дату, час та місце проведення процесуальної дії або про прийняття процесуального рішення.
Технічні засоби, які застосовуються при складанні протоколу, фіксуються під час проведення окремих слідчих дій. Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі при розгляді питань суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. Вся діяльність органів досудового розслідування у кримінальному провадженні має процесуальну форму, яка зобов’язує проводити процесуальні дії в необхідному порядку, з дотриманням встановлених умов і послідовності. Процесуальна форма зумовлює письмовий характер кримінального провадження, в тому числі на стадії досудового розслідування.
Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться за наявності підстав: правова підстава це сукупність передбачених умов, що дають право слідчому, прокурору, суду проводити негласну слідчу (розшукову) дію. Фактична підстава це наявність достатніх відомостей, що диктують слідчому, прокурору необхідність виконання конкретних дій в інтересах встановлення істини. Нормативна сторона негласних слідчих (розшукових) дій полягає в детальній регламентації правил і умов їх проведення. Негласні слідчі (розшукові) дії можна класифікувати залежно від цілей, об’єктів, методів виконання, часу і правил провадження.
Повідомлення особи про підозру це одне з важливих процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором до закінчення розслідування у кримінальному провадженні.
Сутність форми закриття кримінального провадженнями полягає у прийнятті уповноваженим органом рішення про: закриття кримінального провадження слідчим, прокурором, судом; звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Слідчий складає постанову про закриття кримінального провадження, якщо особі не повідомлялося про підозру. Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю.
Закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав можливе за умови наявності складу кримінального правопорушення, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним. Не реабілітуючи підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Необхідно доповнити ст. 285 КПК України положенням складання протоколу відносно підозрюваної особі та його захисника, який повинен надати процесуальний зміст можливого звільнення від кримінальної відповідальності. Підозрюваному, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, має бути роз’яснено сутність підозри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження.
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, крім відомостей, передбачених цією ж нормою, повинно містити докази, які підтверджують вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення цією особою та необхідність застосування примусових заходів медичного характеру, позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров’я, інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати.
До загальних умов досудового розслідування, що містяться в нормах КПК, належать правила, що регулюють початок провадження досудового розслідування, підслідність кримінальних проваджень; строки досудового розслідування; об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування; розгляд клопотань під час досудового розслідування; ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення; недопустимість розголошення даних досудового розслідування; складання процесуальних документів при провадженні досудового розслідування та закритті кримінального провадження.
5. Сутність форми закриття кримінального провадженнями полягає у прийнятті уповноваженим органом рішення про: закриття кримінального провадження слідчим, прокурором, судом; звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав можливе за умови наявності складу кримінального правопорушення, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним.
Нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Необхідно доповнити ст. 285 КПК України положенням складання протоколу відносно підозрюваної особі та його захисника, який повинен надати процесуальний зміст можливого звільнення від кримінальної відповідальності. Підозрюваному, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, має бути роз’яснено сутність підозри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження.
Підготовче провадження є стадією кримінального провадження, яка полягає в тому, що суддя у встановленому законом процесуальному порядку приймає до розгляду кримінальне провадження, але не вирішує питання щодо вини обвинуваченого.
З цього приводу можна надати критичні зауваження, які визначені у ст. 314 ч. 1 КПК України, а саме елементи вчинення інших дій, які необхідні при підготовки до судового розгляду кримінального провадження. Що саме мав на увазі законодавець які інші дії повинен виконати суддя, не зрозуміло, оскільки всі дії зазначені у КПК, і немає сенсу в проведенні інших. Вважаємо, що положення ч. 1 п. 5 ст. 314 КПК України необхідно виключити з даної статті і привести її до логічного змісту.
Підготовче провадження здійснюється суддею одноособово з участю прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілого та його представника, цивільного позивача, або його представника. Винятком є кримінальне провадження, відповідно до якого участь особи, стосовно якої передбачено застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов’язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання.
Суддя на стадії підготовчого провадження складає ухвалу про: затвердження угоди або відмови в затвердженні угоди про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування; закриває кримінальне провадження у разі встановлення підстав, передбачених пунктами 48 частини першої або частиною другою ст. 284 цього Кодексу; повертає обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору; направляє обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у разі встановлення непідсудності кримінального провадження; призначає судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотан­ня про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Закон передбачає можливість закриття провадження по нереабілітуючих підставах. Важливо відмітити, що закриття провадження по нереабілітуючих підставах має деяких особливостей. По-перше, закриття передбачає, що підозрюваний, обвинувачений повинні бути згодні з пред’явленим повідомленням про підозру. По-друге, КПК забороняє закриття провадження, якщо проти цього заперечує підозрюваний, обвинувачений.
6. Стадія судового розгляду кримінального провадження включає в себе положення вирішення суддею кримінального провадження по суті. Суддя повинен встановити всі обставини кримінального правопорушення, перевірити та оцінити докази, які встановлені під час судового розгляду та ухвалити вирок. На даній стадії остаточно вирішується завдання забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був підданий справедливому покаранню, та жоден невинний не був притягнений до кримінальної відповідальності та засуджений.
Межі судового розгляду включають в себе розгляд кримінального провадження тільки відносно обвинуваченого та в його межах згідно з обвинувальним актом.
Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження).
7. Стадія судового розгляду це встановлена законом система процесуальних дій суду та учасників кримінального провадження, послідовне проведення яких спрямоване на всебічне, повне і об’єктивне дослідження матеріалів кримінального провадження та ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого вироку.
Загальні риси провадження в суді апеляційної інстанції є: свобода оскарження вироку, ухвали суду; специфіка оскарження, яка полягає в оскарженні процесуального рішення суду першої інстанції; правила недопустимості погіршення правого статусу засудженого; ревізійні начала перевірки судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права; оцінка правових обставин, які вказані в апеляційній скарзі; ухвалення судом апеляційної інстанції ухвали або проголошення нового вироку.
Межі стадії апеляційного провадження починаються з моменту отримання апеляційної скарги на вирок, ухвалу судді.
Апеляційна інстанція має право: залишити вирок або ухвалу без змін, (апеляційна скарга не задовольняється); змінити вирок або ухвалу, (апеляційна скарга у даному випадку задовольняється частково); скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок, (апеляційна скарга у даному випадку задовольняється повністю); скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження, задовольнивши апеляційну скаргу; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу повністю, або частково.
Слід доповнити положення ст. 407 КПК України щодо внесення зміни відносно рішення, яке має прийняти апеляційний суд по апеляційній скарзі.
Касаційна інстанція є стадією кримінального провадження, яка має свої завдання, межі застосування та за її результатами судові інстанції повинні прийняти обґрунтоване рішення. До касаційної інстанції може бути віднесений Вищий спеціалізований суд, Верховний Суд України.У касаційному порядку можуть бути оскаржені вирок та ухвала суду першої та апеляційної інстанції про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи ви­ховного характеру, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Межі розгляду касаційної скарги у касаційному суді включають в себе:
колегіальний суд касаційної інстанції, який перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судо­вому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; колегіальний суд касаційної інстанції, який переглядає судові рішення судів першої та апеля­ційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили є:неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспіль­но небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від по­карання та від кримінальної відповідальності), що викликало ухвалення різних за змістом судових рішень; встановлення міжнародною судовим органом, юрисдикція якої визна­на Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдумаджидов Г. А. Следственные действия и общие условия их производства [Текст] / Г. А. Абдумаджидов. Ташкент : Ташкентская ВШ МВД СССР, 1978. 178 с.
2. Азарёнок Н. В. Программа уголовного судопроизводства: цель, задачи и условия деятельности / Н. В. Азарёнок, А. А. Давлетов // Известия вузов. Правоведение. 2007. № 2. С.123 124.
3. Александров А.С. Каким быть предварительному следствию[Текст] / А.С. Александров //Гос. и право. М. : ИГПАН СССР, 2001. № 9. С.54 62.
4. Анциферов К.Д. Обвинительное начало и английский процесс / К.Д. Анциферов // Юридический вестник. М., 1879. С. 432.
5. Алексеев С.С. Функции применения права [Текст] / С.С. Алексеев, И.Я. Дюрягин // Правоведение. М.: ИГПАН СССР, 1972. № 2. С. 28.
6. Алексеев А. И. Практика уголовного сыска [Текст] / А. И. Алексеев. М. : Лига-Разум, 1999. 234 с.
7. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве [Текст] / С. С. Алексеев. М. : Наука, 1966. 336 с.
8. Алексеев С. С. Право (азбука, теория, философия), опыт комплексного исследования [Текст] / С. С. Алексеев. М. : Статут, 1999. 456 с.
9. Алексеев Н. С. Очерк развития науки советского уголовного процесса [Текст] / Н. С. Алексеев, В. Г. Даев, Л. Д. Кокарев. Воронеж : ВГУ, 1980. 192 с.
10. Алексеев Н. С. Очерк развития науки советского уголовного процесса [Текст] / Н. С. Алексеев, В. Г. Даев, Л. Д. Кокарев. Воронеж : ВГУ, 1980. 192 с.
11. Алиев Т. Т. Основные начала уголовного судопроизводства / Т. Т. Алиев, Н. А. Громов. М. : Книга сервис, 2003. 144 с.
12. Альперт С.А. О процессуальных функциях прокурора в советском уголовном судопроизводстве [Текст] / С.А. Альперт // Проблемы соц. законности. Х.:Основа, 1982. Вып. 10. С. 94101.
13. Альперт С. А. Защита в советском уголовном процессе [Текст] / С. А. Альперт. Х. : Харьковский юридический ин-т, 1984. 36 с.
14. Альперт С. А. Возбуждение уголовного дела органами милиции [Текст] / С. А. Альперт, В. А. Стремовский. Х. : Харьковский юридический ин-т, 1957. 24 с.
15. Альперт С. А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб’єкти [Текст] / С. А. Альперт. Х. : Основа, 1995. 120 с.
16. Арсеньев В. Д. Вопросы общей теории судебных доказательств [Текст] / В. Д. Арсеньев. М. : Госюриздат, 1964. 179 с.
17. Анциферов К.Д. Обвинительное начало и английский процесс / К.Д. Анциферов // Юридический вестник. М., 1879. С. 432.
18. Афанасьев В. С. Рассмотрение сообщений о преступлениях [Текст] / В. С. Афанасьев, Л. А. Сергеев. М. : Академия МВД СССР, 1972. 145 с.
19. Бажанов С. Оправдана ли так называемая доследственная проверка? [Текст] / С. Бажанов // Законность. М.: Генеральная прокуратура СССР, 1995. № 1 С. 53 54.
20. Бажанов М. И. Предание суду в советском уголовном процессе [Текст] / М. И. Бажанов. Х. : Харьковский юридический ин-т, 1965. 150 с.
21. Бажанов М. И. Изменение обвинения в судебных стадиях советского уголовного процесса. Советский уголовный процесс [Текст] : учебник / М. И. Бажанов. К. : Вища школа, 1983. 360 с.
22. Бабкова В.С. Щодо ефективності контрольної діяльності в органах прокуратури [Текст] / В.С. Бабкова, О.О. Шандула // Право України. К.: МЮ України, 2005. № 4. С. 52.
23. Балашов А.Н. Действительно ли возбуждение уголовного дела первоначальная стадия уголовного процесса[Текст] / А.Н. Балашов //Соц. законность. М.:МЮ СССР, 1989. № 8. С. 53 54.
24. Бакаев Д. М. Надзор прокурора района за расследованием уголовных дел [Текст] / Д. М. Бакаев. М. : Юрид. лит., 1979. 140 с.
25. Барабаш С. А. Природа российского уголовного процесса, цели уголовно-процессуальной деятельности и их установление [Текст] / С. А. Барабаш. СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. 257 с.
26. Бандурка А. М. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ [Текст] / А. М. Бандурка, А. В. Горбачев. К. : Редакционно-издательский отдел МВД Украны, 1994. 119 с.
27. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України [Текст] / О. М. Бандурка. Х. : Основа, 1996. 450 с.
28. Басков В. И. Оперативно-розыскная деятельность [Текст] / В. И. Басков. М. : Юрид. лит., 1997. 160 с.
29. Баулін О. В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії [Текст] : монографія / О. В. Баулін, Н. С. Карпов. К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2001. 232 с.
30. Баулін О. В. Провадження дізнання в Україні [Текст] : навч. посіб. / О. В. Баулін, С. І. Лук’янець, С. М. Стахівський. К. : Нац. акад.внутр. справ України, 1999. 121 с.
31. Бахин В. П. Материалы к изучению практики борьбы с преступностью [Текст] / В. П. Бахин, Н. С. Карпов. К. : Нац. акад.внутр. справ, 2007. 489 с.
32. Бачило И. Л. Организация советского государственного управления [Текст] / И. Л. Бачило. М.: Юрид. лит., 1984. 121 с.
33. Бастрыкин А. И. Розыск, дознание, следствие [Текст] / А. И. Бастрыкин, И. Ф. Крылов. Л. : ЛГУ, 1984. 160 с.
34. Батищев В. Н. Ведомственный процессуальный контроль и укрепление законности на предварительном следствии [Текст] / В. Н. Батищев. Воронеж : ВГУ, 1981. 320 с.
35. Боботов С. В. Правосудие во Франции / С. В. Боботов. М. : ЕАВ, 1994. 198 с.
36. Боботов С. В. Введение в правовую систему США / С. В. Боботов, И. Ю. Жигачев. М. : Спарк, 1997. 196 с.
37. Богословська Л.О. Апеляційне провадження : історія виникнення в Україні / Л.О. Богословська// Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / редкол.: Сташис В.В. (гол. ред.) та ін. К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. C.206 209.
38. Боботов С. В. Введение в правовую систему США / С. В. Боботов, И. Ю. Жигачев. М. : Спарк, 1997. 196 с.
39. Бедняков Д. М. Непроцессуальная информация и расследование преступлений [Текст] / Д. М. Бедняков. М. : Юрид. лит., 1991. 205 с.
40. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств [Текст] / Р. С. Белкин. М.: Юрид. лит., 1966. 245 с.
41. Белкин Р. С. Криминалистика. Общетеоретические проблемы [Текст] / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. М. : Юрид. лит., 1973. 260 с.
42. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня [Текст] / Р. С. Белкин. М. : Норма, 2001. 210 с.
43. Белозеров Ю. Н. Дознание в органах милиции и его проблемы [Текст] / Ю. Н. Белозеров, В. Е. Чугунов, А. А. Чувилев. М. : Юрид. лит., 1972. 150 с.
44. Белоусов А. В. Процессуальное закрепление доказательств при расследовании преступлений [Текст