ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СУЧАСНИХ ПРИНЦИПІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФАРМАЦІЄЮ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ХОМЕНКО Віктор Миколайович

УДК: 615.1:321.01:338.21:351/354:658.562

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ
СУЧАСНИХ ПРИНЦИПІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ФАРМАЦІЄЮ В УКРАЇНІ

15.00.01 технологія ліків та організація фармацевтичної справи

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора фармацевтичних наук

Науковий консультант
Немченко Алла Семенівна,
доктор фармацевтичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Харків 2008

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень................................................................... 5
ВСТУП................................................................................................................. 6
РОЗДІЛ 1. Теоретичні положення державного управління фармацією............ 19
1.1. Дослідження проблем державного управління фармацевтичною галуззю ................................................................. 20
1.2. Основні поняття теорії державного управління та їх використання у фармації........................................................... 34
1.3. Фармація як система державного управління.................................... 40
1.4. Історіографічний аналіз стану та проблем розвитку фармації в Україні............................................................................. 46
1.5. Сучасні принципи та проблеми розвитку державного управління фармацією та національної лікарської (фармацевтичної) політики ............................................................... 55
Резюме ..................................................................................................... 62
РОЗДІЛ 2. Методологічна основа, загальна методика, об’єкти та методи досліджень дисертаційної роботи........................................... 65
2.1. Обґрунтування вибору напрямків досліджень.................................. 65
2.2. Методологічна основа, загальна методика, об’єкти та методи досліджень дисертаційної роботи. Методи вирішення задач........... 68
РОЗДІЛ 3. Дослідження організаційно-правових засад державного управління фармацією згідно з міжнародними нормами......................... 81
3.1. Стратегічні напрямки реформування державного управління фармацією згідно з міжнародними нормами.................................... 81
3.2. Аналіз чинників державного управління (державна політика ЛЗ, державна реєстрація ЛЗ, ліцензування, органи державного управління тощо) в законодавчих актах про ЛЗ та фармацевтичну діяльність у країнах ЄС................................................. 91
3.3. Аналіз чинників державного управління в законодавчих актах про лікарські засоби та фармацевтичну діяльність у країнах СНД......... 97
3.4. Узагальнення комплексних механізмів державного та суспільного регулювання фармацевтичної діяльності в Україні та за кордоном................................................................. 105
3.5. Історичний та порівняльний аналіз вітчизняного законодавства і нормативно-правових актів державного регулювання фармації з міжнародними нормами........................... 112
Висновки ................................................................................................ 121
РOЗДІЛ 4. Визначення пріоритетів у державній політиці розвитку фармації на основі соціологічних досліджень........................................ 123
4.1. Експертна оцінка стану вітчизняної фармацевтичної галузі........... 123
4.2. Визначення головних пріоритетів державної політики у реформуванні фармацевтичної галузі........................................... 129
4.3. Визначення пріоритетів у реформуванні галузі за характерними напрямками фармацевтичної діяльності для окремих груп респондентів.................................................................................... 136
4.4. Експертна оцінка фахівців стосовно проблем державного та регіонального управління галуззю.............................................. 139
Висновки ................................................................................................ 149
РОЗДІЛ 5. Наукове узагальнення напрямків удосконалення державного контролю у фармації........................................................... 152
5.1. Визначення пріоритетності функції контролю якості лікарських засобів як інструмента реалізації Національної лікарської (фармацевтичної) політики в Україні............................ 152
5.2. Узагальнення закордонного досвіду функціонування державної системи забезпечення якості лікарських засобів.......... 161
5.3. Аналіз державної системи забезпечення якості лікарських засобів та визначення пріоритетів її розвитку в Україні на основі експертного опитування.................................................. 168
5.4. Удосконалення організаційно-правового механізму взаємозв'язків державних інспекцій з контролю якості ЛЗ з контрольними органами державного управління, органами місцевого самоврядування.............................................. 178
Висновки ................................................................................................ 190
РОЗДІЛ 6. Методологічні засади державного управління фармацією на регіональному рівні............................................................................ 192
6.1. Сутність та проблематика регіонального управління фармацевтичною галуззю ............................................................... 192
6.2. Дослідження цілей, завдань та функцій різних організаційно- правових форм регіональних органів державного управління фармацією........................................................................................ 198
6.3. Визначення системи показників для оцінки ефективності лікарського забезпечення населення в системі регіонального управління фармацією...................................................................... 201
6.4. Типологічний (кластерний) аналіз розвитку аптечної мережі......... 213
Висновки ................................................................................................ 222
РОЗДІЛ 7. Наукове обґрунтування організаційних засад та державно-управлінських відносин у вітчизняній фармації................ 224
7.1. Дослідження типології державно-управлінських відносин у фармації......................................................................................... 224
7.2. Аналіз розвитку державно-управлінських відносин власності у фармацевтичній галузі.................................................. 233
7.3. Аналіз функціональних повноважень та моніторинг зміни функцій органів державного управління фармацевтичною галуззю за період незалежності України......................................... 238
7.4. Розробка механізму державного управління процесом формування НЛ(Ф)П........................................................................ 246
7.5. Теоретичне обґрунтування сучасних організаційних засад у фармацевтичній галузі......................................................... 251
Висновки................................................................................................. 262
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................................... 264
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 270
ДОДАТКИ........................................................................................................ 306

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВМП вироби медичного призначення;
ВООЗ Всесвітня Організація Охорони Здоров'я;
ЄС Європейський Союз;
КА кількість аптечних закладів, що розташована на одній тисячі кв. км;
КЖ кількість жителів, які обслуговуються одним аптечним закладом;
КМ Кабінет Міністрів;
ЛЗ лікарський засіб;
МОЗ Міністерство охорони здоров'я;
НЛ(Ф)П Національна лікарська (фармацевтична) політика;
НПА нормативно-правовий акт;
ООН Організація Об’єднаних Націй;
РФ Російська Федерація;
СОТ Світова Організація Торгівлі;
GDP Good distribution practice (Належна дистриб’юторська практика);
GMP Good manufacturing practice (Належна виробнича практика);
GPP Good pharmacy practice (Належна фармацевтична практика);
ISO International standards organization (Міжнародна організація зі стан­дартизації);
MHRA Medicines and Healthcare products Regulatory Agency (Агентство з регулювання обігу лікарських засобів та медичної продукції)

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова України як незалежної, демократичної та соціально орієнтованої держави супроводжується інтенсивними перетворення­ми в соціально-економічній сфері, трансформацією соціально-суспільних та державно-управлінських відносин, внаслідок чого істотно змінюється роль ін­ститутів держави та їх функцій. Наразі, у зв’язку з широким обговорюванням політичної реформи в Україні ці питання мають принципову науково-практич­ну значимість та безумовну актуальність. Важливим елементом системи дер­жавного управління є організаційна структура, раціональна побудова якої ство­рює умови для ефективного виконання відповідних функцій. Однак неврегульо­ваність відносин між державними, регіональними і самоврядними інститутами, постійна зміна складу і структури органів виконавчої влади в Україні спричи­няє відносно невисоку результативність управлінських рішень, неадекватний вплив державних інститутів на суспільний розвиток. Це вимагає вдосконалення системи державного управління, в першу чергу соціально значимих галузей економіки, до яких повною мірою належить фармація.
Фармацевтична галузь посідає значне місце як у системі охорони здо­ров’я, так й економіці країни в цілому. Фармація України історично мала ліди­руючі позиції в науково-освітній, виробничій та аптечній сферах, тому є стра­тегічно важливою складовою макроекономічного комплексу країни.
За роки незалежності України постійно змінювались підходи та органи державного управління фармацією: відбувався інколи хаотичний пошук ефек­тивних принципів державного управління, їх співвідношення комплексних та галузевих, організаційних та структурно-функціональних, централізації й де­централізації. Цей пошук далеко не завжди був вдалим.
У цей період діяли різноманітні державні органи управління галуззю, які мали статус урядових та навіть центрального. Слід зазначити, що з самого по­чатку в державному управлінні галуззю був покладений принцип множинності функцій та дублювання окремих повноважень різними державними органами. Регіональне управління галуззю представлено різноманіттям державних струк­тур: в областях України діють комунальні підприємства та об’єднання „Фарма­ція”, акціонерні товариства, холдинги, управління фармації чи відділи лікарсь­кого забезпечення управлінь охорони здоров’я обласних адміністрацій та ін.
У результаті цих непослідовних змін та необґрунтованих рішень було втрачено „вертикаль” в управлінні і, як наслідок, з’явились значні проблеми державного та регіонального управління фармацією, що негативно позначилось на організації фармацевтичного забезпечення населення, виникли проблеми з рецептурним відпуском ліків, в першу чергу наркотичних та психотропних пре­паратів, з пільговим та безоплатним відпуском лікарських засобів хворим та ін. Про необхідність реформування системи державного управління фармацевтич­ною галуззю неодноразово наголошувалось в Концепціях розвитку фармації (2005, 2007 рр.) та інших нормативно-правових документах. Однією з основних причин такого стану є відсутність системного підходу до обґрунтування прин­ципів та механізмів державного управління фармацевтичною галуззю.
Еволюційні процеси розвитку вітчизняної фармації потребують гармоні­зації національного законодавства з вимогами ЄС, розробки відповідної нор­мативно-правової бази, що визначають державну політику розвитку галузі відносно пріоритетів у формуванні національної лікарської (фармацевтичної) політики (НЛ(Ф)П), а саме: доступність лікарських засобів для усіх верств населення та перш за все незахищених соціально, якість ліків та фармацевтич­ної допомоги, а також раціональне використання препаратів.
На рубежі ХХ та ХХІ століть відбулися суттєві зміни тенденцій і пріори­тетів у розвитку фармації: якщо раніше віддавалася перевага вирішенню питань охорони здоров’я по відношенню до фармації, то зараз у світі декларується їх рівноправне положення. Це загальносвітові тенденції розвитку фармації, які не­обхідно враховувати в реформуванні вітчизняної галузі.
Деяким організаційно-правовим та соціально-економічним аспектам галу­зевого управління фармацією на загальнодержавному і територіальному рівнях в різні роки приділялась увага вітчизняних вчених, в першу чергу Толочка В.М., а також Волоха Д.С., Громовика Б.П., Гудзенка О.П., Мнушко З.М., Немченко А.С., Парновського Б.Л., Печеного О.П. та ін. Разом з цим комплексних теоретико-прикладних досліджень, присвячених проблемам державного та регіонального управління фармацією, в Україні не проводилось.
Вищезазначене обумовило актуальність, мету та завдання нашого дослі­дження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету за темою: „Організація фармацевтичної справи, менеджмент і маркетинг у фармації” (номер державної реєстрації 0103U000479) та ПК „Фармація” МОЗ та АМН України (протокол № 11 від 18. 06. 2004 р.).
У межах цих науково-дослідних робіт особисто автором були розроблені нові підходи до методології державного (у. т.ч. регіонального) управління фар­мацією в Україні, запропоновано організаційні та структурно-функціональні за­сади, концептуальні моделі організаційної структури управління та державно-управлінських відносин, механізми державного регулювання процесом форму­вання НЛ(Ф)П, які впроваджені в практику.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного досліджен­ня є розробка методологічних підходів та концептуальних положень щодо ре­формування державного управління фармацією в Україні і на цій основі опра­цювання й впровадження відповідних науково-методичних рекомендацій щодо формування НЛ(Ф)П та сучасної державної політики розвитку галузі.
Для досягнення цієї мети було визначено такі завдання:
· дослідити проблеми державного управління фармацевтичною галуззю, опра­цювати основні поняття теорії державного управління, що використовують­ся у фармації, проаналізувати сучасний стан та проблеми розвитку галузі, узагальнити основні положення державної політики у фармації згідно з ці­лями НЛ(Ф)П;
· проаналізувати стратегічні та державницькі засади у фармацевтичному зако­нодавстві ЄС та країн, що входять до співтовариства, а також провести по­рівняльний аналіз законодавчих актів про ЛЗ та фармацевтичну діяльність в Україні та країнах СНД;
· організувати Всеукраїнське опитування керівників державних органів, ап­течних закладів, фармацевтичних підприємств та представників фармацев­тичної громадськості з метою оцінки ключових проблем державного та ре­гіонального управління фармацією, визначення пріоритетів державної полі­тики розвитку фармації та основних напрямків її реформування;
· здійснити наукові узагальнення світового досвіду щодо формування систем забезпечення якості ЛЗ, а також провести організаційний та структурно-функціональний аналіз вітчизняної системи контролю якості ЛЗ, запропону­вати основні напрямки реформування державного контролю у фармації та розробити модель системи забезпечення якості ЛЗ в Україні;
· обґрунтувати методологічні підходи до удосконалення державного управлін­ня фармацією на регіональному рівні, розробити систему показників для проведення моніторингу фармацевтичного забезпечення населення та алго­ритм його проведення, а також запропонувати методику комплексного до­слідження стану регіональних аптечних мереж та провести їх типологічну класифікацію;
· визначити зміст та типологію державно-управлінських відносин у галузі, запропонувати механізм визначення пріоритетів державної політики згідно з цілями НЛ(Ф)П, обґрунтувати сучасні організаційні засади державного уп­равління та розробити концептуальну модель структури управління фарма­цевтичною галуззю на основі ідеї єдиного регуляторного органу.
Об’єкт дослідження система державного управління фармацевтичною га­луззю, що включає суб’єкти управління (державні органи влади), об’єкт управлін­ня (фармацевтичні підприємства, аптечні організації та ін.), а також специфічні механізми управління галуззю та регулювання фармацевтичною діяльністю.
Предмет дослідження теоретичні, методологічні і прикладні засади державного управління фармацією, розробка систем моделей становлення дер­жавно-управлінських відносин у галузі, а також Концепції формування НЛ(Ф)П, що відповідають національним особливостям розвитку охорони здоров’я та фармації згідно з міжнародними вимогами.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертації становлять фундаментальні положення теорії державного управління, міжна­родних норм та стандартів фармацевтичного законодавства країн ЄС та співто­вариства загалом, що надає системного наукового осмислення об’єктивних про­цесів розвитку фармації, а також закономірностей становлення соціально орієн­тованого державного управління фармацевтичною галуззю.
Інформаційну та теоретико-фактологічну базу дослідження становлять наукові праці зарубіжних і вітчизняних вчених і практиків, присвячені проб­лемам державного та регіонального управління фармацією, а також офіційні статистичні дані, положення законодавчих та нормативно-правових актів, мате­ріали урядових і неурядових міжнародних організацій (ЄС, ВООЗ, країн СНД та ін.) щодо зазначених питань.
Методологічну цілісність дослідження забезпечують комплексний та си­стемний підхід, внаслідок чого систему державного управління фармацією роз­глянуто як комплекс взаємопов’язаних, об’єднаних загальною метою складо­вих, з’ясовані характеристичні ознаки системи, її внутрішніх та зовнішніх чин­ників. На основі системно-аналітичного, історичного та логічного методів ви­світлено рівень розробки цієї проблеми у зарубіжній та вітчизняній літературі. Логіко-семантичний метод використано в процесі розгляду поняттєво-катего­рійного апарата. Метод порівняльного аналізу застосовано для узагальнення державницьких засад та чинників у фармацевтичному законодавстві країн ЄС, СНД та України. Для моделювання державно-управлінських відносин у фарма­цевтичній системі було використано метод структурно-логічного моделювання.
За допомогою соціологічного методу (анкетування, цільове експертне опитування близько 1000 анкет) зібрано та опрацьовано емпіричну інформа­цію для визначення основних тенденцій, труднощів та чинників, що характери­зують стан фармацевтичної галузі, оцінювання роботи Державної служби ЛЗ та ВМП МОЗ України, Державної інспекції з контролю якості ЛЗ МОЗ України, державних органів управління фармацією на регіональному рівні, а також об­ґрунтування найважливіших напрямків реформування фармацевтичної галузі.
Методи типологічного групування, а саме методи Варда та k-середніх, бу­ли використані для регіональної кластеризації основних показників розвитку аптечної мережі України. Методи описового та абстрактного моделювання й наукового узагальнення, а також прогностичний метод використовувалися для формування висновків, рекомендацій та пропозицій щодо обґрунтування на­прямків оптимізації державної політики у фармації.
У дисертації широко застосовувався графічний метод для наочного по­дання статистичних даних, а також схематичного відображення результатів наукових досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні су­часних теоретичних підходів та концептуальних положень, що розв’язують важливу методологічну проблему удосконалення системи державного управ­ління фармацією на принципово нових засадах державної політики розвитку галузі з метою реалізації НЛ (Ф)П.
Основними науковими результатами, що характеризують новизну та розкривають зміст дослідження, є такі положення.
Вперше:
· теоретично обґрунтовані організаційні засади та розроблено концептуальну модель організаційної структури системи державного управління фармацією на основі удосконалення державного та суспільного регулювання фармацев­тичної діяльності, централізації та децентралізації в управлінні, а також фінансування державних органів управління галуззю;
· проведено комплексну оцінку ключових проблем державного управління фармацією, результатів роботи державних органів управління, а також ви­значено найважливіші пріоритети державної політики розвитку галузі та ос­новні напрямки її реформування на основі Всеукраїнського опитування ке­рівників фахівців усіх сфер управління фармацевтичною галуззю (держав­них органів, аптечних організацій, фармацевтичних промислових підпри­ємств та громадськості);
· запропоновані методологічні підходи щодо удосконалення державного уп­равління фармацією на територіальному рівні, визначені основні тенденції розвитку аптечних мереж в регіонах на основі методів типологічного групу­вання, запропонована система показників для оцінки рівня фармацевтичного забезпечення населення, яка апробована в деяких областях України.
Удосконалено:
· науковий підхід з визначення стратегічних та державницьких засад у фарма­цевтичному законодавстві країн ЄС на основі запропонованих класифіка­цій­них ознак та виділення базових країн для поглибленого змістовного аналізу проблемних питань;
· сучасні принципи щодо формування державної політики у сфері обігу ЛЗ та фармації загалом на основі порівняльного аналізу зазначеної категорії, її змісту в законодавчих актах про ЛЗ та фармацевтичну діяльність в Україні та країнах СНД;
· організаційні засади, функції та завдання вітчизняної системи контролю яко­сті ЛЗ в процесі її реформування, організаційно-правовий механізм взаємо­зв’язків державних інспекцій з контролю якості ЛЗ з іншими органами дер­жавного контролю та місцевого самоврядування;
· концептуальний підхід до визначення принципів та механізмів державного управління процесом формування НЛ(Ф)П.
Дістало подальшого розвитку:
· поняттєво-категорійний апарат дисертаційного дослідження шляхом вве­ден­ня у науковий обіг таких понять, як „механізм державного управління фар­мацією”, зокрема НЛ(Ф)П, „суб’єкт” та „об’єкт системи державного управ­ління фармацією”, „державно-управлінські відносини у фармації” з обґрун­туванням їх застосування відповідно до змісту;
· розкриття сутності, змісту та наукової типології державно-управлінських відносин у фармації, встановлено значення правовідносин власності, етапів їх змін;
· моніторинг змін функціональних повноважень та завдань державних органів управління фармацевтичною галуззю в Україні з метою виявлення відпо­від­ного їх дублювання та нераціональності, а також обґрунтування цілей функ­ціональних повноважень та завдань регіональних органів державного управ­ління фармацією на регіональному рівні;
· напрямки щодо підвищення ефективності контрольної діяльності державних інспекцій з контролю якості ЛЗ з використанням чинних норм адміністра­тивного права відповідно до регуляторної, охоронної та виховної функцій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у су­купності вони складають теоретико-методологічну і науково-методичну основу для практичного вдосконалення та реалізації сучасних засад державного та регіонального управління фармацевтичною галуззю.
Пропозиції та рекомендації по обґрунтуванню та реалізації сучасних принципів державного управління фармацевтичною галуззю щодо створення центрального органа виконавчої влади з питань державного контролю якості лі­карських засобів та медичної продукції і реалізації державної політики у сфері управління фармацевтичною галуззю, які викладені у дисертації використані у роботі Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я під час обговорення нормативно-правових актів щодо реформування державного уп­равління фармацією (довідка № 04-24/9-693 від 6.10.2008 р.) та Секретаріату Кабінету Міністрів під час опрацювання Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 837 „Питання державного контролю якості лікарських засобів” щодо створення центрального органу державного управління фар­ма­цевтичною галуззю (довідка від 11.09.2008 р.).
Розроблені науково-методичні підходи до формування НЛ(Ф)П покладені в основу Концепції розвитку фармацевтичної галузі України (розділ 1. Націо­нальна лікарська політика), яка була прийнята на VІ Національному з’їзді фар­мацевтів України (2005 р.) та знайшли застосування у практичній роботі Дер­жавної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення України (акт впровадження від 14.06.2006 р.).
За підсумками досліджень розроблено та впроваджено в практичну ді­яль­ність державних органів управління фармацією на загальнодержавному та ре­гіональному рівнях, фармацевтичних підприємств, аптечних організацій та фар­мацевтичних асоціацій, а також в навчальний процес:
· методичні рекомендації „Наукове обґрунтування механізмів державного уп­равління процесом формування Національної лікарської політики”, ухвалені ПК „Фармація” МОЗ та АМН України (протокол № 39 від 24.06.2005 р.) знайшли застосування у практичній роботі Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення України, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Донецькій, Харківській, Одеській, Ми­колаївській, Тернопільській, Волинській, Житомирській, Київській, Лугансь­кій, Івано-Франківській, Рівненській, Херсонській, Львівській областях, в м. Києві, АР Крим (акти впровадження від 14.06.2006 р.,14.02.2007 р., 28.03.2007 р., 10.10.2007 р., 15.12.2007 р., 21.12.2007 р., 19.02.2008 р., 25.02.2008 р., 25.02.2008 р., 04.03.2008 р., 18.03.2008 р., 20.03.2008 р., 02.04.2008 р., 18.04.2008 р., 13.03.2008 р., 18.09.2007 р.), а також у на­вчальному процесі Донецького національного медичного університету ім. М.Горь­кого, Національного фармацевтичного університету, Львівського на­ціонального медичного університету ім. Данила Галицького, Запорізького, Одеського, Івано-Франківського, Луганського державних медичних універ­ситетів, Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвсь­кого, Тер­нопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачев­ського (акти впровадження від 18.01.2007 р., 24.01.2007 р., 26.01.2007 р., 23.01.2008 р., 18.03.2008 р., 25.03.2008 р., 27.03.2008 р., 08.04.2008 р., 10.04.2008 р.);
· методичні рекомендації „Оцінка рівня лікарського забезпечення населення в системі регіонального управління”, ухвалені ПК „Фармація” МОЗ та АМН України (протокол № 45 від 21.02.2007 р.) знайшли застосування у прак­тичній роботі Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Донецькій, Харківській, Сумській, Одеській, Запорізькій, Миколаївській, Тернопільській, Волинській, Житомирській, Київській, Полтавській, Луган­ській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Рівненській, Херсонській, Львівсь­кій областях, в м. Києві, АР Крим (акти впровадження від 14.02.2007 р., 28.03.2007 р., 23.10.2007 р., 10.11.2007 р., 26.11.2007 р., 15.12.2007 р., 19.12.2007 р., 19.02.2008 р., 25.02.2008 р., 26.02.2008 р., 27.02.2008 р., 04.03.2008 р., 18.03.2008 р., 18.03.2008 р., 20.03.2008 р., 02.04.2008 р., 10.04.2008 р., 13.03.2008 р., 18.04.2008 р.), а також у навчальному процесі Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, Націо­нального фармацевтичного університету, Львівського національного медич­ного університету ім. Данила Галицького, Запорізького державного медич­ного університету, Одеського, Івано-Франківського, Луганського державних медичних університетів, Вінницького національного медичного університе­ту ім. М.І.Пирогова, Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (акти впровадження від 25.10.2007 р., 24.11.2007 р., 03.12.2007 р., 26.01.2008 р., 16.02.2008 р., 25.03.2008 р., 26.03.2008 р., 27.03.2008 р., 08.04.2008р., 12.04.08 р., 10.04.2008 р.);
· методичні рекомендації „Всеукраїнське експертне опитування фахівців: оцінка проблем державного та регіонального управління фармацевтичною галуззю”, ухвалені ПК „Фармація” МОЗ та АМН України (протокол № 48 від 17.10.2007 р.) знайшли застосування у практичній роботі Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Донецькій, Волинській, Харківській, Запорізькій, Тернопільській, Житомирській, Київській, Одесь­кій, Луганській, Миколаївській, Чернівецькій, Рівненській, Херсонській, АР Крим (акти впровадження від 10.01.2008 р., 16.01.2008 р., 16.01.2008 р., 27.01.2008 р., 07.02.2008 р., 25.02.2008 р., 26.02.2008 р., 27.02.2008 р., 04.03.2008 р., 18.03.2008 р., 18.03.2008 р., 20.03.2008 р., 10.04.2008 р., 26.03.2008 р.), а також у навчальному процесі Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, Національного фармацевтичного університету, Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пи­рогова, Запорізького, Івано-Франківського, Луганського державних медич­них університетів, Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (акти впро

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Моделювання державно-управлінських відносин у фармації на основі системного підходу дозволило виділити безпосередні та опосередковані чинники впливу на діяльність об’єкта державного управління фармацевтичної (аптечної) організації. Опосередковані чинники представлені двома групами: типові та специфічні. Серед останніх особливе значення мають чинники впливу одинично-медичного простору, а також механізми державного регулювання та контролю обігу лікарських засобів.
2. Наукове узагальнення найбільш розповсюджених типів державно-управлін­ських відносин у фармації за чотирма критеріями класифікації, а також аналіз їх змісту показали, що найбільш ефективними є типології цих відносин за: територіально-галузевим принципом; учасниками відносин (по „вертикалі” та „горизонталі”) та чинниками їх впливу; управлінським чи структурно-функціональним принципом в системі „суб’єкт об’єкт” та „суб’єкт суб’єкт”; принципом правового регулювання.
3. Теоретично визначено зміст державно-управлінських відносин у фармацевтичній галузі як особливий вид суспільних відносин, які об’єднують дві складові: юридичну (фармацевтичне право) та професійну (фактичну) діяльність учасників, які знаходяться під впливом управлінської дії органів державного управління, головною метою яких є формування національної лікарської політики.
4. Важливими категоріями, що впливають на державно-управлінські відносини у фармації, є державна політика та владні відносини. Сформульовані пропозиції стосовно сучасної державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів показана соціальна спрямованість владних відносин, а також доцільність практичного використання у галузі, перш за все, таких функцій влади, як інтеграційна та об’єднальна, регулятивна та контрольна.
5. Науково обґрунтовано, що ключовими в державно-управлінських відносинах в галузі є правовідносини власності, які за 15 років незалежності України у всіх сферах: як на підприємствах виробників ліків, так і в аптечній мережі суттєво змінились на недержавні форми власності. Виділено три визначальні етапи змін форм власності у фармації за роки незалежності України, які повинні бути враховані у сучасних державно-управлінських відносинах.
6. Проведений історичний аналіз змін в центральних, урядових та інших органах державного управління фармацією свідчить, що з початку незалежності України в реформуванні управління галуззю був закладений принцип множинності державницьких засад та дублювання основних завдань та повноважень.
7. Аналіз зарубіжного досвіду державного управління галуззю у Великобританії та Німеччині свідчить, що фармація, як розвинена галузь економіки, може бути джерелом фінансування регуляторних органів та галузевих науково-дослідних інститутів, що працюють виключно на її замовлення.
8. Враховуючи основні теоретичні положеня організаційних засад управління галуззю та нормативно-правові протиріччя, що склались, запропонована концептуальна модель державного та регіонального управління фармацією. Головне місце у ній віддається центральному органу зі здійснення управління, координації, організації та контролю за фармацевтичною діяльністю.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Теоретично обґрунтовано та представлено результати вирішення наукової проблеми реформування вітчизняної фармації на принципово нових засадах державної політики з метою реалізації пріоритетів НЛ(Ф)П шляхом розробки теоретичних положень, методологічних підходів та методичних рекомендацій щодо удосконалення системи державного управління фармацевтич-ною галуззю, які враховують національні особливості та міжнародний досвід.
2. На основі аналізу наукових праць за тематикою дисертації показано, що серед загальноприйнятих теорій фармацевтичного управління (стратегічне управління, менеджмент, маркетинг та логістика) значне місце зараз посідає державне управління; як новітня теорія вона сформувалась наприкінці минулого століття. З’ясовано, що до основних факторів, які сприяють розвитку цього наукового напрямку у фармації, слід віднести посилення ролі держави в гарантії надання якісної та доступної фармацевтичної допомоги, вплив на вітчизняну фармацію інтеграційних процесів, необхідність гармонізації національного фармацевтичного законодавства та міжнародних норм.
3. Узагальнення тенденцій в історії реформування вітчизняної фармації, починаючи з радянських часів, дозволило виділити дев’ять етапів розвитку організаційних структур управління галуззю, в т.ч. чотири етапи за роки незалежності України, а також показати їх причини. З’ясовано, що в результаті цих змін було втрачено „вертикаль” в управлінні, виникли суттєві проблеми в державному управлінні галуззю та, як наслідок, це негативно позначилось на організації лікарського забезпечення населення. Разом з цим як за радянських часів, так й за роки незалежності мало місце створення та функціонування організаційних структур управління фармацевтичною галуззю, які мали певну незалежність, автономію та самостійність по відношенню до МОЗ України.
4. Опрацювання основних понять теорії державного управління, що використовуються у фармації, показало їх відмінність від зарубіжної практики та правову невизначеність, перш за все, терміну „регіональне управління”, що стало причиною виникнення проблем державного управління галуззю на регіональному рівні. Враховуючи те, що сучасним предметом державного управління виступає державно-управлінська політика, показано сутність та взаємозв’язок двох термінів державна політика у фармації та національна лікарська (фармацевтична) політика. Державна політика у розвитку фармації має важливе соціально-економічне значення, оскільки визначає роль держави та державні засади у формуванні НЛ(Ф)П, котра повинна розглядатись як глобальна суспільна мета згідно з рекомендаціями ВООЗ. Встановлено, що основною причиною проблем розвитку фармації є відсутність системного підходу до обґрунтування принципів та механізмів державного управління галуззю.
5. Проведене дослідження стратегічних засад державної політики у фармацевтичному законодавстві 28 країн світу, згідно зі спеціально розробленою методикою, дозволило обґрунтувати класифікацію принципів державного управління (за ступенем централізації функцій і повноважень органів влади та за характером і рівнем впливу державного та суспільного регулювання фармацевтичної діяльності), а також виділити базові країни для змістовного аналізу державницьких засад (Франція, Данія, Швейцарія, Великобританія, Німеччина та Польща). Узагальнення цих засад у фармацевтичному законодавстві базових країн свідчить про розбіжність у процедурі ліцензування ЛЗ, виробництва, оптової та роздрібної реалізації, ведення реєстрів та регулюючих переліків, моніторингу ЛЗ у постліцензійний період.
6. На основі поглибленого аналізу фармацевтичного законодавства базових країн встановлено, що ефективність національних систем державного управління галуззю вимагає обґрунтованого поєднання принципів централізму та децентралізму, а також раціонального впливу державного та суспільного регулювання фармацевтичної діяльності. Зарубіжний досвід державного управління галуззю у Великобританії та Німеччині свідчить, що фармація, як розвинена галузь економіки, може бути джерелом фінансування регуляторних органів та галузевих науково-дослідних інститутів, що працюють виключно на її замовлення.
7. Вперше організоване та проведене Всеукраїнське опитування керівників державних органів, аптечних закладів, фармацевтичних підприємств та представників фармацевтичної громадськості дозволило окреслити основні труднощі, що виникають у процесі реформування фармації (відсутність необхідної нормативно-правої бази, дублювання повноважень державними органами влади, відсутність ефективної взаємодії між рівнями управління в галузі та державі), а також визначити ключові проблеми у системі державного управління (формальне ставлення органів влади до громадської думки фахівців та відсутність науково-методичних досліджень). Експертна оцінка органів державного управління показала, що робота Державної інспекції з контролю якості ЛЗ та їх територіальних підрозділів, на думку усіх респондентів, є в цілому ефективною; діяльність Державної служби ЛЗ та ВМП МОЗ України опитуваними оцінюється переважно як ефективна; найнижчі оцінки щодо ефективності роботи отримали органи регіонального управління фармацією.
8. Вперше з використанням експертного опитування фахівців визначені найголовніші пріоритети державної політики розвитку фармації: законодавче забезпечення і встановлення реальних державних гарантій доступної та якісної лікарської допомоги населенню; удосконалення системи державного та регіонального управління фармацією; розробка та впровадження ефективної НЛ(Ф)П. Процес реформування управління фармацією, на думку респондентів, значною мірою ускладнюється зміною кожні 1-2 роки програмних документів. Разом з цим найвищу експертну оцінку в усіх фахівців одержала Концепція розвитку фармацевтичної галузі, яка прийнята VІ Національним з’їздом фармацевтів (2005 р.). Аналіз результатів опитування свідчить про доцільність створення єдиного регуляторного органу, який би здійснював управління, координацію, організацію та контроль за фармацевтичною діяльністю суб’єктів підприємництва. Серед пріоритетів у реформуванні системи державного та регіонального управління значне місце за відповідями респондентів, відводиться також: удосконаленню роботи органів регіонального управління фармацією; перерозподілу функцій та повноважень між органами державного та регіонального управління та професійними асоціаціями; покращання роботи діючих органів державного управління галуззю; відновлення „вертикалі” державного управління галуззю.
9. Узагальнення світового досвіду розвитку систем забезпечення якості ЛЗ показало, що рівень централізації цих систем, їх організаційна структура, характер взаємодії з іншими органами влади залежить від соціально-економіч­ного стану країни, розвитку фармації та її інтеграції в міжнародні організації. Проведений організаційний та структурно-функціональний аналіз вітчизняної системи контролю якості ЛЗ показав, що вона знаходиться у стадії формування, реорганізації та функціонує в умовах законодавчо-нормативної невизначеності, дублювання функцій та неузгодженості дій державних структур і органів управління, дефіциту фінансових і кадрових ресурсів, відсутності чіткої та послідовної державної політики у сфері забезпечення якості ЛЗ. Разом з цим з’ясовано, що вітчизняна система контролю якості ліків має чітку „вертикаль” в управлінні; це є значною перевагою по відношенню до системи державного управління галуззю в цілому.
10. Результати проведеного Всеукраїнського опитування фахівців фармацевт-тичної галузі дозволили ранжувати пріоритетні напрямки створення державної системи забезпечення якості ЛЗ. За результатами опитування, напрямок „створення системи управління якістю усього циклу ЛЗ шляхом впровадження належних практик” серед усіх груп респондентів мав найбільший рейтинг. За результатами досліджень розроблено перспективну модель системи забезпечення якості ЛЗ, яка у своєму складі має вже існуючі структури (спеціальний уповноважений орган, інспекторська служба тощо) та складові, які повинні бути сформовані в Україні згідно з міжнародними вимогами (сертифікація, стандартизація тощо).
11. Вперше, виходячи зі з’ясованих суперечностей та необхідності докорінних змін в регіональному управлінні, перш за все, таких соціально зорієнтованих галузей, як фармація, обґрунтовано методологічні підходи до удосконалення державного управління на регіональному рівні. Серед визначених типових функціональних повноважень регіональних структур управління галуззю важливе значення повинен мати моніторинг показників фармацевтичного забезпечення населення, для реалізації якого розроблено алгоритм проведення та відповідна система показників.
12. З метою визначення тенденцій розвитку регіональних аптечних мереж, як основи державної політики у сфері обігу ЛЗ, розроблено методику комплексного дослідження цих мереж на основі двох показників: крім загальноприйнятого кількість жителів, що обслуговуються одним аптечним закладом, додатково ще й кількість аптечних закладів, що розташована на одній тисячі квадратних кілометрів. За допомогою кластерного аналізу проведене та обґрунтоване типологічне групування областей (виділено 4 кластери) згідно з вибраними показниками розвитку та розміщення аптечної мережі за 20022006 рр. За результатами регіональної кластеризації встановлено, що тільки в незначній кількості областей (усього 5) мала місце стабільна тенденція розвитку аптечної мережі.
13. Теоретично визначено зміст державно-управлінських відносин суб’єктів та об’єктів управління фармацевтичною галуззю як особливий вид суспільних відносин. Проведене наукове узагальнення найбільш розповсюджених типів державно-управлінських відносин у фармації та аналіз їх змісту показали, що найбільш ефективною є типологія цих відносин за територіально-галузевим принципом. Науково обґрунтовано, що ключовими в державно-управлінських відносинах є відносини власності; виділено три визначальні етапи їх трансформації за роки незалежності України. З метою визначення ключових пріоритетів державної політики у фармації розроблено механізм державного управління процесом формування НЛ(Ф)П.
14. Вперше на основі запропонованих основних теоретичних положень організаційних засад управління галуззю з урахування світового досвіду та нормативно-правових протиріч українського законодавства запропонована концептуальна модель державного та регіонального управління фармацією, що передбачає створення Державної агенції, як єдиного органу виконавчої влади зі статусом центрального, що об’єднує відповідні структури управління в галузі за „горизонталлю” та „вертикаллю”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальність державної політики щодо виготовлення екстемпоральних ліків / В.М. Хоменко, А.С. Немченко, О.М. Глущенко, Чернуха В.М. // Тези доп. II Міжнар. наук.-практ. конф. „Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономічні дослідження лікарських засо­бів та біологічно активних добавок”. Х., 2006. С. 281-283.
2. Антропов В.В. Здравоохранение и медицинское страхование в Швеции / В.В. Антропов // Проблемы управления здравоохранением. 2006. − № 1 (26). С. 43-48.
3. Атаманчук Г. Методологічні проблеми сучасного державного управління / Г. Атаманчук // Вісник УАДУ при Президентові України. 2000. № 3. С. 44-46.
4. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций / Г.В. Атаманчук. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
5. Бакуменко В. Класифікація напрямків державного управління та державно-управлінських відносин / В. Бакуменко // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. Ч. 3. С. 188-193.
6. Бакуменко В. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В. Бакуменко, В. Князєв, Ю. Сурмін // Вісник УАДУ при Президентові України. 2003. № 2. С. 69-72.
7. Бекетов С. Международные стандарты и правила реализации программы доступности основных лекарственных средств в XXI столетии / С. Бекетов // Экономический вестник фармации. 2004. № 3. С. 54-60.
8. Беккерд Д. В обществе об обществе / Д. Беккерд. // Социо-логос. М., 1991. Вып. 1. С. 62.
9. Белошапка В.А. Стратегическое управление и маркетинг в практике фармацевтических фирм.: Учебное издание / В.А. Белошапка, Г.В. Загорий, В.А. Усенко / Под ред. В.А. Белошапки. К.: РИА „Триумф”, 2001. 368 с.
10. Белошапка В.А. Стратегическое управление: принципы и международная практика / В.А. Белошапка, Г.В. Загорий. К.: Абсолют В, 1998. 347 с.
11. Береговой І. Соціальне управління: проблема типологізації (системно-структурний підхід) / І. Береговой, Г. Береговой // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. Ч. ІІ. С. 297-306.
12. Бирюков С.В. Модели систем управления регионами и специфика положения институтов региональной власти / С.В. Бирюков // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. 2005. № 3. С. 61-78.
13. Большев Л.Н. Таблицы математической статистики. 3-е изд. / Л.Н. Большев, Н.В. Смирнов. М.: Наука, 1983. 416 с.
14. Валльгарда C. Системы здравоохранения: время перемен. Дания / C. Валль­гарда, А. Красник, К. Врангбек. Копенгаген: Европейская обсерватория по системам здравоохранения, 2002. 12 с.
15. Вачугов Д.Д. Из истории менеджмента / Д.Д. Вачугов // Социол.-полит. журн. 1993. № 3. С. 83-86.
16. Відкритий лист до Міністра охорони здоров'я Москаленка В.Ф. // Провізор. 2000. № 8. С. 4-5.
17. Волков В. Д. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоровя / В. Д. Волков, Л. М. Дешко // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Мамутов В. К. (отв. ред.) и др. Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2005. С. 475-481.
18. Волох Д.С. Исследования по повышению эффективности управления лекарственным обеспечением населения на региональной основе: дис. ... канд. фармац. наук: спец. 15.00.01 «Технология лекарств и организация фармацевтического дела” / Д.С. Волох. Х., 1986. 311 с.
19. Волох Д.С. Научные основы и пути повышения социально-экономической эффективности управления лекарственным обеспечением: автореф. дис. на соискание науч. степени докт. фармац. наук: спец. 15.00.01 «Технология лекарств и организация фармацевтического дела / Д.С. Волох. Х., 1990. 41 с.
20. Вольская Е.А., Шашкова Г.В. Законодательное регулирование в сфере обращения лекарственных средств: изменения в период реформ / Е.А. Вольская, Г.В. Шашкова // Ремедиум. 2005. № 6. С.6-7.
21. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні / В.М. Гаращук. Х.: Фоліо, 2002. 176 с.
22. Гибсон Дж. Л. Организации: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. / Дж. Л. Гибсон, Д.М. Иванцевич, Д.Х. мл. Донесли. М.: ИНФРА-М., 2000. С. 6-7.
23. Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров’я / З.С. Гладун. Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 312с.
24. Глембоцкая Г.Т. Управление и планирование социального развития трудових аптечних коллективов / Г.Т. Глембоцкая // Фармация. 1990. № 4. С. 49-51.
25. Годовальников Г.В. Наукові й організаційні основи оцінки ефективності, безпечності та якості лікарських засобів у Республіці Білорусь / Г.В. Годовальников //Фармац. журн. 2005. № 3. С.41-46.
26. Гореньков В.Ф. Организация и экономика советской фармации : Учебник / В.Ф. Гореньков. Минск: Высш. шк., 1982. 400 с.
27. Государственное регулирование экономики: Учеб. пособие / Под общ. ред. Н.П. Хохлова, Л.В. Ефремовой. Х.: ИД „ИНЖЕК”, 2005. 208 с.
28. Грейсон Дж. К. мл., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХІ века / Дж. К. мл. Грейсон, К.О’Делл: Пер. с англ. // Авт. предисл. Б.З. Мильнер. М.: Экономика, 1991. 319 с.
29. Григорян С.Л. Фармацевтическое законодательство ЕС: от первой директивы по сегодняшний день / С.Л. Григорян // Российские аптеки. 2004. №11. С. 4-6.
30. Громовик Б.П. Аналізування та прогнозування роботи аптеки в сучасних умовах / Б.П. Громовик, О.В. Козак, У.М. Козак // Фармац. журн. 2000. № 5. С. 20-25.
31. Громовик Б.П. Взаємозв’язок сучасних теорій фармацевтичного управління / Б.П. Громовик // Досягнення та перспективи фармацевтичної галузі України: Матер. VІ Нац. з’їзду фармац. України. Харків: Вид-во НФаУ, 2005. С. 849-850.
32. Громовик Б.П. Дослідження етапів становлення вітчизняної фармацевтичної логістики. Повідомлення І / Б.П. Громовик // Фармац. журн. 2005. №2. С. 3-16.
33. Громовик Б.П. Дослідження етапів становлення вітчизняної фармацевтичної логістики. Повідомлення ІІ. Характерні риси вітчизняної фармацевтичної галузі на етапі значних техніко-технологічних змін логістики (1980-1985 рр.) / Б.П. Громовик // Фармац. журн. 2005. № 3. С. 8-17.
34. Громовик Б.П. Дослідження етапів становлення вітчизняної фармацевтичної логістики. Повідомлення ІІІ. Характерні риси вітчизняної фармацевтичної галузі на етапі подальшої інтеграції логістики на основі комплексного походу та ідеології раціональності. Період перший: 1985-1991 рр. / Б.П. Громовик, В.В. Трохимчик // Фармац. журн. 2005. № 4. С. 38-47.
35. Громовик Б.П. Концептуальні питання фармацевтичної логістики та її взаємозв’язок з фармацевтичним маркетингом / Б.П. Громовик // Фармац. журн. 2001. № 1. С. 4-12.
36. Громовик Б.П. Лікарське забезпечення з позицій логістики / Б.П. Громовик // Фармац. журн. 2000. № 1. С. 34-41.
37. Громовик Б.П. Логістичні моделі управління товарними запасами фармацевтичних підприємств / Б.П. Громовик // Фармац. журн. 2003. № 2. С. 8-16.
38. Громовик Б.П. Моніторинг основних елементів системи постачання аптек лікарськими засобами / Б.П. Громовик // Провізор. 1997. № 5. С. 12-13.
39. Громовик Б.П. Організаційно-правове забезпечення діяльності Internet-аптек / Б.П. Громовик // Ліки України (додаток). 2004. № 9 (86). С. 30-35.
40. Громовик Б.П. Організація роботи аптек / Б.П. Громовик. Вінниця: Нова книга, 2003. 240 с.
41. Громовик Б.П. Особливості, проблеми та перспективи вітчизняного фармацевтичного підприємництва / Б.П. Громовик // Фармац. журн. 1997. № 4. С. 3-11.
42. Громовик Б.П. Особливості територіального розподілу аптечної мережі України / Б.П. Громовик // Фармац. журн. 2000. № 6. С. 3-8.
43. Громовик Б.П. Передумови, сутність та перспективи розвитку теорій фармацевтичного управління / Б.П. Громовик, Т.Г. Калинюк, Б.Л. Парновський, В.О. Борищук // Фармац. журн. 2003. №4. С. 9-14.
44. Громовик Б.П. Перспективи розвитку аптечної служби України з огляду на можливу євроінтеграцію / Б.П. Громовик, С.М. Мокрянин, С.І. Терещук, І.О. Мірошникова // Фармац. журн. 2007. № 1. С. 3-8.
45. Громовик Б.П. Проектування рішень щодо управління асортиментом лікарських засобів за допомогою ABC і XYZ-аналізу / Б.П. Громовик, Г.Д. Гасюк, О.Р. Левицькі // Фармац. журн. 2005. № 1. С.10-15.
46. Громовик Б.П. Стандарти фармацевтичного управління / Б.П. Громовик // Фармац. журн. 2004. № 3. С. 18-28.
47. Громовик Б.П. Становлення сучасних управлінських теорій / Б.П. Громовик // Щотижневик «Аптека». 2003. № 21(392). С. 85-86.
48. Громовик Б.П. Сучасні аспекти теорії та практики фармацевтичного управління / Здобутки та перспективи розвитку управління фармацевтичними організаціями в умовах ринкової економіки: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. / Б.П. Громовик. Х.: Вид-во НФаУ, 2003. С. 8-12.
49. Громовик Б.П. Теоретико-методологічні та прикладні засади логістичного управління фармацевтичними підприємствами: автореф. дис. на здобуття ступеня докт. фармац. наук: спец. 15.00.01 «Технологія ліків та організація фармацевтичної справи» / Б.П. Громовик. К., 2005. 41 с.
50. Громовик Б.П.Фармацевтична логістика: питання теорії / Б.П. Громовик // Фармац. журн. 2002. № 1. С. 8-19.
51. Громовик Б.П. Функциональное моделирование, или реинжиниринг, бізнес-процессов как инструментарий фармацевтических управленческих наук / Б.П. Громовик // Провізор. 2003. № 17. С. 34-38.
52. Губский И.М. Аптечное дело на Украине / И.М. Губский, И.А. Минцович // Аптечное дело. 1958. № 1. С. 2-3.
53. Гудзенко О.П. Дослідження аспектів забезпечення лікарськими засобами пільгових категорій населення на рівні промислового регіону / О.П. Гудзенко, В.М. Толочко, О.І. Тихонов // Ліки України. 2001. № 11. С. 23-25.
54. Гудзенко О.П. Методичні підходи до регулювання лікарського забезпечення пільгової категорії населення промислових регіонів хворих раком легенів і молочної залози / О.П. Гудзенко // Фармац. журн. 2003. № 4. С. 23-28.
55. Гудзенко О.П. Наукові основи удосконалення лікарського забезпечення пільгових категорій населення промислових регіонів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. фармац. наук: спец. 15.00.01 «Технологія ліків та организація фармацевтичної справи / О.П. Гудзенко. Х., 2004. 38 с.
56. Гудзенко О.П. Наукові підходи до удосконалення лікарського забезпечення пільгового контингенту населення в умовах промислового регіону / О.П. Гуд­зенко, В.М. Толочко, О.І. Тихонов // Вісник фармації. 2001. № 3. С. 92.
57. Гудзенко О.П. Організаційні особливості лікарського забезпечення пільгових категорій населення в умовах ринку / О.П. Гудзенко, В.М. Толочко // Вісник фармації. 2002. № 3. С. 58-61.
58. Гудзенко О. Про майбутнє фармацевтичної галузі / О. Гудзенко // Щотижневик «Аптека». № 30(608). 2007. С. 2.
59. Гудзенко О.П. Фармацевтична галузь України: проблеми та перспективи розвитку / О.П. Гудзенко // Матеріали Всеукр. фар мац. конф. „Аптека-2007”, м. Яремча, 6 9 листопада 2007 р. К.: МОРІОН, 2007. С. 3-5.
60. Гунько В.Н. Экономические предпосылки борьбы с оборотом фальсифицированных лекарственных средств / В.Н. Гунько, А.С. Немченко, В.Н. Хо­менко // Ліки України. − 2007. − №. 112 (додаток). − С. 80 − 81.
61. Данилов С.А. Державний контроль якості лікарських засобів в Україні / С.А. Данилов // Сьогодення та майбутнє фармації: Тези доп. Всеукр. конгресу „Сьогодення та майбутнє фармації” (16-19 квітня 2008 р., м. Харків) / Ред. кол.: В.П. Черних та ін. Х.: Вид-во НФаУ, 2008. С. 9.
62. Данные Международной фармацевтической федерации (FIP). Общественная фармация в мире // Фармацевтический журнал. 2001. № 6. − С 3-4.
63. Даулбаева Р. Республика Казахстан / Р. Даулбаева, В. Арабкин // Ремедиум. 1999. № 9. С. 36-41.
64. Державна програма забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки / Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.07 2003 р. № 1162 // Юридичні аспекти фармації: Зб. нормат.-прав. актів станом на 5.04.2004 р. [у 2 т.]. Х.: Мегаполіс, 2004. Т. 1. С. 33-34.
65. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. К.: Вид-во КНЕУ, 2000. 316 с.
66. Державне управління в Україні: Наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2002. 352 с.
67. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. К.: Вид-во Укр. акад. держ. упр., 1997. 257 с.
68. Державне управління: Словник-довідник / За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д., Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
69. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: Акту­альні проблеми реформування / За заг. ред. В.Б. Авер'янова, І.Б.