Хіміко – токсикологічне дослідження дилтіазему

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису
УДК 612.22.009:615.07

Медведєва Юлія Петрівна

Хіміко токсикологічне дослідження дилтіазему

15. 00. 02. фармацевтична хімія та фармакогнозія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук

Науковий керівник:
Бондар Володимир Степанович
доктор фармацевтичних наук,
професор

Харків 2005

ЗМІСТ

ВСТУП..7
РОЗДІЛ 1. КЛАСИФІКАЦІЯ, ФАРМАКОЛОГІЧНА І ФАРМАКОКІНЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА МЕХАНІЗМ ТОКСИЧНОЇ ДІЇ БЛОКАТОРІВ КАЛЬЦІЄВИХ КАНАЛІВ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИЛТІАЗЕМУ ЯК ПРЕПАРАТА ЦІЄЇ ГРУПИ ТА ІСНУЮЧИ МЕТОДИ ЙОГО АНАЛІЗУ ( ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ).14
1.1. Класифікація блокаторів кальцієвих каналів.......................................14
1.2. Фармакологічна характеристика та фармакокінетичні властивості
блокаторів кальцієвих каналів...17
1.3. Механізм токсичної дії та загальна картина інтоксикації..19
1.4. Загальна характеристика дилтіазему як препарату з класу блокаторів
кальцієвих каналів..20
1.4.1. Фармакологічні властивості і показання до
застосування..20
1.4.2 .Фармакокінетика і метаболізм дилтіазему22
1.4.3. Побічні ефекти та основні прояви передозування24
1.4. 4. Існуючі методи виявленя та кількісного визначення
дилтіазему..25
ВИСНОВКИ...28
РОЗДІЛ 2 . ОБ`ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ.29
2.1. Характеристика дилтіазему та деяких інших препаратів серцево-
судинної групи, які було взято для дослідження..29
2.1.1. Фізико хімічні властивості дилтіазему...........................29
2.1.2. Фізико хімічні властивості верапамілу...30
2.1.3. Фізико хімічні властивості амлодипіну..........................31
2.1.4. Фізико хімічні властивості ніфедипіну..32
2.1.5. Фізико хімічні властивості пропранололу.33
2.1.6. Фізико хімічні властивості атенололу34
2.1.7. Фізико хімічні властивості метопрололу.35
2.1.8. Фізико хімічні властивості каптопрілу...36
2.1.9. Фізико хімічні властивості еналаприлу..37
2. 2. Біологічні об`єкти, які були взяті для досліджень..38
2. 3. Методи досліджень........................................................................39
2.3.1. Метод тонкошарової хроматографії ( ТШХ )...40
2.3.2. Високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ)..........42
2.3.3. Абсорбційна фотометрія в УФ-області спектра................44
2.3.4. Метод екстракційної фотометрії.........................................45
2.3.5. Потенціометричне визначення рН......................................45
2.3.6. Електрофорез на папері.......................................................46
2.3.7. Методи ізолювання та очищення органічних речовин з
об’єктів біологічного походження....47
2.3.8. Дослідження на тваринах48
ВИСНОВКИ...49
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ДИЛТІАЗЕМУ.50

3. 1. Дослідження дилтіазему за допомогою методу ТШХ...................50
3.1.1. Застосування методу ТШХ для ідентифікації дилтіазему та відділення від інших препаратів серцево судинноі групи...50
3.1.2. Дослідження поведінки дилтіазему, його метаболіту та деяких інших препаратів серцево-судинної групи в сучасній системі ТШХ скринінгу....56
3. 2. Дослідження дилтіазему з використанням методу
високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ).59
3.2.1. Ідентифікація дилтіазему за допомогою методу (ВЕРХ).59
3.2.2. Ідентифікація дилтіазему в присутності інших препаратіів
серцево-судинної групи.......................................................62
3. 3. Дослідження дилтіазему за допомогою електрофорезу на
папері...................................................................................64
3. 4. Ідентифікація дилтіазему за допомогою спектроскопії в
УФ-області спектра..64
ВИСНОВКИ...67
РОЗДІЛ 4. МЕТОДИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ДИЛТІАЗЕМУ...70
4.1. Екстракційно-фотометричний метод визначення дилтіазему.....70
4.2. УФ-спектрофотометричний метод кількісного визначення
дилтіазему.........................................................................................79
4.3. Кількісне визначення дилтіазему методом ВЕРХ........................88
ВИСНОВКИ..........................................................................................................90
РОЗДІЛ 5 ДОСЛІДЖЕННЯ ПО ЕКСТРАКЦІЇ ДИЛТІАЗЕМУ З ВОДНИХ РОЗЧИНІВ ОРГАНІЧНИМИ РОЗЧИННИКАМИ.............................................92
ВИСНОВКИ...........................................................................................................94
РОЗДІЛ 6 ВИДІЛЕННЯ ДИЛТІАЗЕМУ З БІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ....96
6.1. Ізолювання дилтіазему з об’єктів біологічного походження за
допомогою загальноприйнятих методів.......................................96
6.1.1. Виділення дилтіазему водою, підкисленою кислотою
щавлевою (метод О. О. Васильєвої)..96
6.1.2. Виділення дилтіазему водою, підкисленою кислотою
сульфатною (метод В. П. Крамаренка)...97
6.1.3. Виділення дилтіазему спиртом етиловим, підкисленим
кислотою щавлевою ( метод Стаса-Отто)...99
6.1.4. Ізолювання дилтіазему ацетоном (метод В. А. Кар-ташова) ..............................................................................100
6.2. Ізолювання дилтіазему з об’єктів біологічного походження за
допомогою власних методів........................................................101
6.2.1. Методика ізолювання дилтіазему з біологічного матеріалу за допомогою метанолу.....................................................101
6.2.2. Методика ізолювання дилтіазему з біологічного
матеріалу за допомогою ацетонітрилу............................102
6.3. Виявлення дилтіазему у витяжках із біологічного матеріалу....103
6.4. Кількісне визначення дилтіазему у витяжках із біологічного
матеріалу104
6. 5. Виділення дилтіазему з біологічних рідин організму...................107
6. 6. Вивчення розподілу дилтіазему в органах отруєних тварин...110
6. 7. Зберігання дилтіазему в біологічному матеріалі при його
гнитті..112
ВИСНОВКИ.113
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.....................................................................................115
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТРАТУРИ.......................................................118
ДОДАТКИ............................................................................................................131

ВСТУП
Актуальність теми.
У зв`язку з широким застосуванням блокаторів кальцієвих каналів у сучасній медичній практиці в останні роки відмічено істотний зріст гострих отруєнь препаратами цієї групи. Відсутність специфічних антидотів дозволяє віднести отруєння антагоністами іонів кальцію до розряду найбільш небезпечних як для дітей, так і для дорослих [1 - 2 ]. Поява препаратів з повільним вивільненням субстанції ще більше ускладнила токсичну ситуацію і призвела до появи особливостей її перебігу, таких як інфаркти кишечника
[ 2 ].
В цілому, за даними Американської академії клінічної токсикології, блокатори кальцієвих каналів займають провідне місце серед гострих отруєнь препаратами серцево-судинної дії, які викликають найбільшу летальність в цій групі ( 36 % ), випереджуючи серцеві глікозиди
( 24 % ) і бета блокатори ( 20 % ) [ 1, 4 8 ]. Більшість летальних випадків зареєстровано при вживанні верапамілу та дилтіазему, тому що ці препарати викликають глибоку міокардиальну депресію і важку периферічну дилатацію на відміну від ніфедипіноподібних ліків, які також викликають периферічну вазодилатацію, але меншу міокардиальну супресію [2, 9 10]. Обраний нами для дослідження препарат цієї групи дилтіазем за результатами вивчення частоти призначень лікарів кардіологів входить до домінуючої групи[ 11 12 ].
Випадки важких та летальних отруєнь дилтіаземом, випадкові, чи з метою суїциду, добре документовані [8, 13 21]. Але в літературі відсутні відомості з систематичного вивчення цього препарату в хіміко токсикологічному відношенні. Дані про методи ідентифікації, кількісного визначення, методи виділення та очищення від домішок органічного походження, розподіл в органах тварин при отруєнні відсутні, не визначено термін зберігання дилтіазему в біоматеріалі при його гнитті .
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертацію виконано у відповідності до плану науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету з проблем МОЗ України ”Хімічний синтез, виявлення та аналіз нових фармакологічно активних речовин, встановлення зв’язку ”структура-дія”, створення нових лікарських препаратів”, номер держреєстрації 0198U007011 в УкрІНТЕІ.
Мета та задачі дослідження.
Метою цих досліджень була розробка ефективних та експресних методів ізолювання з біологічного матеріалу, виявлення та кількісного визначення дилтіазему, що придатні для хіміко-токсикологічного та фармацевтичного аналізу.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі задачі:
· розробити чутливі методики виявлення дилтіазему та його метаболіту за допомогою методів хроматографії в тонких шарах сорбенту, електрофорезу на папері, спектроскопії в УФ-області спектра та методу ВЕРХ і вивчити можливість їх застосування для ідентифікації дилтіазему у присутності інших препаратів серцево судинної групи, які можуть застосовуватися разом;
· розробити методики кількісного визначення дилтіазему, придатні для цілей хіміко-токсикологічного та фармацевтичного аналізу (УФ-спектрофотометрія, екстракційна фотометрія, метод ВЕРХ);
· вивчити вплив природи органічних розчинників та рН середовища на екстракцію дилтіазему з водних розчинів;
· порівняти ефективність загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання органічних речовин основного характеру (О.О. Васильєвої виділення водою, підкисленою кислотою щавлевою; В.П.Крамаренка виділення водою, підкисленою кислотою сульфатною; Стаса-Отто виділення спиртом етиловим, підкисленим кислотою щавлевою; В. А. Карташова виділення ацетоном) стосовно до дилтіазему;
· розробити ефективні та експресні індивідуальні методики ізолювання дилтіазему з біологічного матеріалу;
· запропонувати методики виділення дилтіазему з біологічних рідин організму (кров, сеча);
· вивчити розподіл дилтіазему в органах тварин, що отруєні препаратом;
· дослідити зберігання дилтіазему в трупному матеріалі при його гнилісному розкладанні;
· на підставі виконаних досліджень розробити схему спрямованого хіміко-токсикологічного аналізу об’єктів біологічного походження на дилтіазем.
Об’єкт дослідження.
Визначення препарату з групи блокаторів кальцієвих каналів дилтіазему при токсикологічному аналізі.
Предмет дослідження.
Методи ідентифікації дилтіазему та його основного метаболіту, методики кількісного визначення та виділення з біоматеріалу, розподіл в органах тварин, зберігання в трупному матеріалі.
Методи дослідження.
Для ідентифікації дилтіазему та його метаболіту в модельних розчинах та витяжках з біологічного матеріалу використовували методи тонкошарової та високоефективної рідинної хроматографії, УФ- спектроскопії, електрофорезу на папері; для кількісного визначення УФ-спектрофотометричний, екстракційно-фотометричний методи, метод високоефективної рідинної хроматографії. Для ізолювання дилтіазему з біологічного матеріалу використовували загальноприйняті методи О.О.Васильєвої, В.П.Крамаренка, Стаса-Отто, В. А. Карташова, а також методики ізолювання метанолом та ацетонітрилом, запропоновані нами.
Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше виконано систематичне хіміко-токсикологічне дослідження дилтіазему.
Запропоновано методи високоефективної рідинної хроматографії, хроматографії в тонкому шарі сорбенту, УФ-спектроскопії, електрофорезу на папері для виявлення дилтіазему та його основного метаболіту. Розроблено методики кількісного визначення дилтіазему, які придатні для цілей хіміко-токсикологічного, фармацевтичного та криміналістичного аналізу на основі методів УФ-спектрофотометрії, екстракційної фотометрії та високоефективної рідинної хроматографії.
Вивчено умови (природа органічного розчинника, рН середовища) екстракції дилтіазему з водних розчинів органічними розчинниками, на основі чого розроблено методику його ізолювання з біологічного матеріалу для хіміко-токсикологічних досліджень.
Вперше проведено порівняльне вивчення загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання органічних речовин основного характеру стосовно до дилтіазему. Розроблено ефективні та експресні індивідуальні методики ізолювання дилтіазему з біологічного матеріалу за допомогою ацетонітрилу та метанолу.
Запропоновано методики виділення дилтіазему з біологічних рідин (крові, сечі).
Вперше вивчено розподіл дилтіазему в органах отруєних тварин, що дозволяє вибрати оптимальні об`єкти для проведення хіміко-токсикологічного аналізу.
Вперше досліджено зберігання дилтіазему в біологічному матеріалі при його гнилісному розкладанні.
На підставі виконаних досліджень запропоновано схему спрямованого хіміко-токсикологічного дослідження об’єктів біологічного походження на дилтіазем.
Практичне значення одержаних результатів.
Розроблені методики виявлення та кількісного визначення дилтіазему, який виділено з біологічного матеріалу, можна використовувати на практиці при судово-хімічних дослідженнях для вирішення питань про отруєння дилтіаземом, в клінічних лабораторіях з метою визначення дилтіазему в біологічних рідинах, а також криміналістичному аналізі.
Розроблені методики хіміко-токсикологічного аналізу дилтіазему впроваджено в практику судово-хімічних лабораторій (Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи (акт від 30.04.03 р.), Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи (акт від 19.05. 04 р.)), в практичну роботу лабораторії фізико-хімічних методів аналізу ДАК Укрмедпром” ДП Дослідний завод ДНЦЛЗ (акт від 15.10 04 р.), а також у навчальний процес Тернопільської державної медичної академії (акт від 18.05.04 р.), Запорізького державного медичного університету (акт від 12.05. 04 р.), та Львівського національного медичного університету (акт від 21.10. 04 р.). На основі проведенних досліджень опубліковано інформаційний лист № 73-2005.
Особистий внесок здобувача:
· проведено аналіз літературних даних стосовно фармакологічних та токсикологічних властивостей препарату з групи блокаторів кальцієвих каналів дилтіазему, існуючих методів його ідентифікації та кількісного визначення;
· розроблено методи ідентифікації дилтіазему та його основного метаболіту у витяжках з біологічного матеріалу та біологічних рідин (методи тонкошарової та високоефективної рідинної хроматографії, УФ-спектрофотометрії) і вивчено можливість їх застосування для відділення від препаратів, що можуть застосовуватись разом з дилтіаземом або викликають подібну клінічну картину інтоксикації;
· розроблено методики кількісного визначення дилтіазему на основі методів УФ спектрофотометрії, екстракційної фотометрії та методу високоефективної рідинної хроматографії;
· вивчено умови екстракції дилтіазему з водних розчинів органічними розчинниками в залежності від рН середовища;
· проведено порівняльну оцінку ефективності ізолювання дилтіазему з біологічного матеріалу загальноприйнятими в хіміко-токсикологічному аналізі методами;
· запропоновано методики ізолювання дилтіазему з секційного матеріалу за допомогою метанолу та ацетонітрилу;
· запропоновано методики виділення дилтіазему з біологічних рідин організму (крові, сечі);
· досліджено розподіл дилтіазему в органах отруєних тварин, а також зберігання препарату в біологічному матеріалі;
· розроблено схему спрямованого хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на дилтіазем.
Апробація результатів.
Основні результати дисертаційної роботи викладені та обговорені на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених Вчені майбутнього” (Одеса, 2003), науково-практичній конференції з міжнародною участю Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономіка лікарських засобів та біологічно активних добавок” (Тернопіль, 2004 ), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень`2003” (Дніпропетровськ, 2003), VII міжнародній науково практичній конференції Наука і освіта` 2004” (Дніпропетровськ 2004), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія” (Харків, 2003), всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми діагностики, профілактики та лікування екзогенних та ендогенних інтоксикацій” (Чернівці, 2004), міжнародній конференції Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики” (Запоріжжя, 2004).
Публікації.
За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 10 друкованих робіт, з них 4 статті (у провідних наукових фахових виданнях) та 6 тез доповідей.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, 6 розділів, загальних висновків, списку літературних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 131 сторінку. В роботі приведено 1 схему, 13 рисунків та 32 таблиці. Перелік використаних літературних джерел вміщує 134 назви, з яких 52 іноземних.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Проведено дослідження дилтіазему, його метаболіту та деяких інших препаратів серцево-судиної групи за допомогою методу ТШХ, вивчено поведінку цих препаратів в сучасній системі ТШХ скринінгу та запропоновано умови ТШХ, які придатні для виявлення дилтіазему, виділеного з біологічного матеріалу.
2. Вивчено умови ідентифікації дилтіазему за допомогою методу ВЕРХ як окремої речовини, так і у суміші з іншими препаратами серцево-судинноі групи (метопрололом, верапамілом та ніфедипіном).
3. Розроблено доступні та чутливі методи кількісного визначення дилтіазему у водних розчинах та витяжках з біологічного матеріалу:
- екстракційно-фотометричний, заснований на утворенні іонного асоціату з метиловим оранжевим (підпорядкування розчинів основному закону світлопоглинання в межах концентрацій 25,0-270,0 мкг препарату у 15 мл кінцевого об`єму; відносна помилка методу 1,73 %)
- УФ-спектрофотометричні: у воді (оптична густина розчинів підпорядковується основному закону світлопоглинання в межах концентрацій 2,0-25,0 мкг/мл препарату; відносна помилка методу 3,26%), у 0,1 М розчині кислоти хлористоводневої (оптична густина розчинів підпорядковується основному закону світлопоглинання в межах концентрацій 2,0-25,0 мкг/мл; відносна помилка методу 0,81 %), в метанолі (оптична густина розчинів підпорядковується основному закону світлопоглинання в межах концентрацій 3,0-26,0 мкг/мл препарату; відносна помилка методу 2,61%) та у хлороформі (оптична густина розчинів підпорядковується основному закону світлопоглинання в межах концентрацій 2,0-25,0 мкг/мл препарату; відносна помилка методу 1,71%).
- метод ВЕРХ: межі визначення препарату 0,5-100,0 мкг/мл, відносна
помилка методу 1,39%.
4. Вивчено умови екстракції дилтіазему з водних розчинів у залежності від рН середовища та природи органічного розчинника. Встановлено, що дилтіазем найкраще екстрагується усіма використаними органічними розчинниками з лужного середовища. При цьому максимальна кількість препарату екстрагується при значеннях рН від 6,0 до 8,0 для хлороформу та ізоамілового спирту та від 7,0 до 9,0 для усіх інших розчинників і складає близько 99,0% для усіх вивчених органічних розчинників, тому усі досліджені органічні розчинники можна використовувати для екстракції дилтіазему з лужних витяжок. Діетиловий ефір та гексан практично не екстрагують дилтіазем з водного середовища при рН = 2,0, що можна використовувати для очищення у процесі виділення препарату з об`єктів біологічного походження.
5. Вперше проведено порівняльну оцінку ефективності виділення дилтіазему з біологічного матеріалу загальноприйнятими у хіміко-токсикологічному аналізі методами, а також розроблено більш ефективні і експресні методи ізолювання дилтіазему метанолом і ацетонітрилом, які дозволяють виділити близько 60% та 85% препарату відповідно.
6. Вивчено умови виявлення дилтіазему у витяжках з біологічного матеріалу за допомогою методу ТШХ. Для кількісного визначення препарату у витяжках було застосовано екстракційно-фотометричний та УФ-спектрофотометричний методи.
7. Запропоновано методики виділення дилтіазему з біологічних рідин організму (крові, сечі), які дозволяють ізолювати близько 61% з крові та близько 84% із сечі.
8. Вивчено розподіл дилтіазему в органах отруєних тварин при пероральному введенні. Встановлено, що для хіміко-токсикологічного дослідження при летальних отруєннях дилтіаземом варто відправити шлунок та кишечник із вмістом, легені, сечу та селезінку.
9. Досліджено зберігання дилтіазему в біологічному матеріалі при його гнитті, та встановлено, що за допомогою методу ізолювання ацетонітрилом через 30 діб із тканин печінки, яка піддалася гнилісним змінам, можливо виділити приблизно до 25% препарату.
10. На основі проведених досліджень запропоновано схему спрямованого хіміко- токсикологічного дослідження біологічного матеріалу на дилтіазем.
11. Розроблені методики хіміко-токсикологічного дослідження дилтіазему
впроваджені в практику лабораторії Тернопільского та Луганського
обласних бюро судово-медичної експертизи, лабораторію фізико-
хімічних методів аналізу ДП Дослідний завод ДНЦЛЗ”, у навчальний
процес Тернопільської державної медичної академії, Львівського національного медичного університету та Запорізького державного медичного університету. На основі проведених досліджень опубліковано інформаційний лист № 73-2005 «Спрямоване дослідження біологічного матеріалу на дилтіазем».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Клиническая токсикология детей и подростков. Т.2. Сант-Петербург: ИНТЕРМЕДИКА”, 1999. 400с.
2. Doyon S. Calcium Channel Blocker Overdose // Pharmascript.- 2000.- V.23, №4, P. 4 5.
3. Clancy C. Poison Pearls and Perils // A Bulletin from the National Capital Poison Center.- 1996.- V.2, №2. P. 1 3.
4. 1999 Annual Report of the American Poison Control Centers Toxic Exposure Surveillance System./ T. L. Litovitz, W. Klein-Schwartz, S. White // Am. J. Emerg. Med. 2000. V. 18. P. 517 574.
5. 1998 Annual Report of the American Association of Poison Control Centers Toxic Exposure Surveillance System./ T. L. Litovitz, W. Klein-Schwartz, E. M. Caravati // Am. J. Emerg. Med. 1999. V.17. P. 435 487.
6. 1997 Annual Report of the American Association of Poison Control Centers Toxic Exposure Surveillance System./ T. L. Litovitz, W. Klein-Schwartz, K. S. Dyer // Am. J. Emerg. Med. 1998. V.16. P. 443 497.
7. Proano L., Chaing W. K., Wang R. Y. Calcium channel blocker overdose.// Am. J. Emerg. Med. - 1995. V. 13, № 4.- P.444 450.
8. Fox E. UTOX Update.- 1999.- V. 1, № 2 .- P. 1 3.
9. Newton C., Delgado J., Gomez H. Calcium and Beta Receptor Antagonist Overdose: A Review and Management.// Semin. Respir. Orit. Care. Med.- 2002.- V.23, № 1.- P.19 25.
10. Poisoning with calcium channel blockers a case report and review of the literature./ S. Amorim, P. Dias, G. Rocha // Rev. Port Cardiol. 2001.- V.20, № 12. P. 1249- 1257.
11. Дячишин В. И. Анализ лекарственного обеспечения больных артериальной гипертензией в условиях стационара.// Провизор. 1999.- № 13. С. 20 23.
12. Марцевич С. Ю., Зябков Д. С. Верапамил и дилтиазем: фармакологические свойства и применение в кардиологической практике.// Медико-фармацевтический вестник. 1996. - № 3. С. 23- 29.
13. Pharmacokinetics of diltiazem in massive overdose./ K. Luomanaki, E. Tiula, K. T. Kivisto // Ther. Drug Monit. 1997. V. 19, № 2. P. 240 242.
14. Severe diltiazem poisoning with intestinal pseudo obstruction: case report toxicological data./ JP. Fauville, P. Hantson, P. Honore // J. Clin. Toxicol. 1995. V. 33, № 3. P. 273 277.
15. Kalin JR., Wood KM., Lee AJ. A possible suicide by diltiazem overdose. // J. Anal. Toxicol. 1994. V. 18, № 3. P. 180 182.
16. Snooc CP., Sigvaldason K., Kristinsson J. Severe atenolol and diltiazem overdose.// Toxicol. Clin. Toxicol. 2000. V. 28, № 6. P.661 665.
17. Quispel R., Baur HJ. Attempted suicide with sustained release diltiazem.// Ned. Tijdschr. Genesked. 2001. V. 145, № 19. P. 918 922.
18. Unrecognised accidental overdose with diltiazem./ DK. Satchithananda, DL. Stone, A. Chauhan // BMJ. 2000.- V. 321. P. 160 161.
19.Diltiazem overdose: case report and review./ FC. Ericson, LJ. Ling, GA. Grande // J. Emerg. Med. 1991. V. 9. P. 357 366.
20. Ramoska EA, Spiller HA, Myers A. Calcium channel blocker toxicity.//Ann. Emerg. Med. 1990. V.19. P.649-653.
21. Roper TA., Sykes R., Gray C. Fatal diltiazem overdose.// Postgrad. Med. J.- 1993.- V. 69. P. 474- 476.
22. Рудик Ю. С. Антагоністи кальцію нові перспективи.// Клінічна фармація.- 1998.- Т. 2, № 3. С. 13 17.
23. Сидоренко Б. А., Преображенский Д. В. Современная классификация антагонистов кальция.// Кардиология. 1997. - № 3. С. 96 99.
24. Clark CF., Hanna TC. Calcium channel blocker toxicity.// Top Emerg. Med. 1993. V. 15. P. 15-26.
25. Латогуз І. К., Мала Л. Т., Циганенко А. Я. Клінічна фармакологія. Т. 1.- Харків: Основа”, 1995. 526 с.
26. Використання блокаторів кальцієвих каналів в кардіологічній практиці (методичні рекомендації)./ В. О. Бобров, І. В. Давидова, Н. О. Шликова. Київ, 2001. 17 с.
27. Myocardial protection by calcium antagonists./ Ed. by Lionel H. Opie New-York; Chechester; Brisbane etc.: Willy-Liss: Arethors` Publishing House, 1994. XV, 195 p.
28. Сидоренко Б. А., Преображенский Д. В. Фармакотерапия гипертонической болезни.// РМЖ. 1998. Т. 6. - № 20. С. 30 29.
29. Сидоренко Б. А., Преображенский Д. В. Антагонисты кальция. М., 1997.- 205 с.
30. Abernethy DR. Pharmacologic and pharmacocinetic profile of mibefradile a T- and L type calcium channel antagonist.// Amer. J. Cardiol.- 1997. V. 80. P. 12 19.
31. Дрововоз С. М., страшній В.В. Фармакологія на допомогу лікарю, провізору та студенту. Підручник-довідник., 2002. 480 с.
32. Машковский М. Д. Лекарственные средства. Т. 1. Харьков: Торсинг, 1997. 560 с.
33. Бобров В. О., Жариков О. И. Антагонисты кальция: фармакологические свойства и клиническое применение .// Укр. кардиологический журнал. 1998. - №3. С. 34 38.
34. Андрущенко Е. В. Антагонисты кальция в кардиологической практике.// Врачебное дело. 1990. - № 5. С. 31 34.
35. Mutschler E, Derendorf H. Drug Actions. Basic Principles And Therapeutic Aspects.: Medpharm Sientific Publishers. Stuttgart, 1995.- 799 p.
36. Могош Г. Острые отравления: диагноз и лечение. М.: Бухарест. 1984. 324 с.
37.Львова Л. В. Сердечные лекарства.// Провизор.- 1999. - № 9. С. 100 102.
38. www. Rxlist.com
39. Жаров Е. И., Стырова Т. Н. Особенности лечения дилтиаземом больных ИБС.// Кардиология. 1990. № 2. 30 33.
40. Состояние гемостаза у больных со стабильной стенокардией и пути влияния на него различных групп антагонистов кальция./ Е. И. Жаров, В. А. Асосков, Т. К. Стырова // Кардиология. 1996. Т. 36, № 5. с. 18 21.
41. Клиникогемодинамические эффекты реталзема у больных с эссенциальной артериальной гипертензией./ С. Н. Коваль, Т. Г. Старченко, Ю. Г. Горб // Укр. мед. часопис. 1998. - № 2.- С. 33 35.
42. Horwitz LD., Weinberger HD., Clegg L. Comparison of amlodipine and long-acting diltiazem in the treatment of mild and moderate hypertension.// Am. J. Hypertens. 1997. V.10, № 11. P. 1263 1269.
43. Рандомизированное исследование сравнительного влияния антагонистов кальция, а также диуретиков и β-блокаторов на сердечно-сосудистую заболеваемость и смертность при артериальной гипертензии: Скандинавское исследование дилтиазема ( NORDIL )./ Л. Хансон, Т. Гендер, П. Ланд-Йогансен // Украинский кардиологический журнал. 2001. - № 1. С. 109 112.
44. Antihypertensive efficacy and safe use of once-daily sustained-release diltiazemin the eldery: A comparison with captopril / J. Nicaise, E. Neveux, P. Blondin //J. Ntr. Med. Res.- 1995. - № 4. P.244 253.
45.Амосова Е. Н. Применение дилтиазема в лечении вторичной профилактике у больных с острыми формами ишемической болезни сердца.// Український медичний часопис. 1999. - № 2. с. 97 100.
46.Бритов А. Н. Место дилтиазема ( кардила ) в терапии инфаркта міокарда.// Клин. фармакология и терапия. 1994. - № 3. с. 49.
47. A preliminary study of diltiazem in the prevention of coronary artery disease in heart-transplant recipient / JS. Schroeder, SZ. Gao, EL. Alderman // N. Engl. J. Med. 1993. V. 328, № 3. P. 164 170.
48. Randal C. Disposition of Toxic Drugs and Chemicals in Man. Chemical Toxicology Institute, Forest City: California, 2000. 919 p.
49. Малая Л. Т., Бровкович В. М., Андриевский Г. В. Сочетание ВЭЖХ и масс-спектрометрии при изучении дилтиазема и его метаболитов.// Хим.-фарм. журнал. 1990. Т. 24, № 8. с. 11 13.
50. Pharmacokinetics and hemodynamic effects of diltiazem in healthy volunteers: comparing resting with the effect of exercise./ PK. Yeung, OR. Hung, PT. Pollak // Int. J. Clin. Pharmacol. Ther. - 1999. V. 37, № 8. Р. 413 416.
51. The kinetic profiles of amlodipine and of a sustained release form of diltiazem. / JB. Fourtillan, I. Ingrand, JP. Decourt // Therapie. 1998. V.53, № 2. P. 121 126.
52. Morris RG., Jones TE. Diltiazem disposition and metabolism in recipients of renal transplants. // Ther. Drug Monit. 1998.- V. 20, № 4. P. 365- 370.
53. Pharmacokinetics and hypotensive effect of diltiazem in rabbits: Comparison of diltiazem with its major metabolites./ PK. Yeung, JD Feng, SJ Buckley // J. Pharm. And Pharmacol. 1998. V.5, № 1. Р. 1247 1253.
54. РЛС энциклопедия лекарств. - М.: «РЛС - 2001», 2000. 1504 с.
55. Передерий В. Г., Ткач С. М. Клинические лекции по внутренним болезням. Т. 1./ Кардиология, ревматология, пульмонология. Киев, 1998. 512 с.
56. Roper TA. Overdose of diltiazem.// BMJ. 1994. V. 308. P. 1571.
57.Isbister GK. Delayed asystolic cardiac arrest after diltiazem overdose; resuscitation with high dose intravenous calcium.// Emerg. Med. J. 2002. V. 19. P. 355 357.
58. Sustained-release diltiazem overdose. /S. Morimoto, S. Susaki, M. Kiyama // J. Hum. Hypertens. 1999.- V. 12. P. 643 644.
59. Shah SJ., Quartin AA., Schein RMN. Diltiasem overdose: a case report. // JK Practitioner. 2001. V.8. P. 40 42.
60. Lethal Diltiazem Poisining./ G. Romano, N. Barbera, C. Rossitto // J. of Analytical Toxicology. 2002. V. 26, № 6. Р. 374 377.
61. Lip GYH.,Ferner RE. Overdose of diltiazem // BMJ. 1994. V. 309. P. 193.
62. European pharmacopoeia, 1997. 749 p.
63. British pharmacopoeia - 2001. CD-ROM, Vol. 1.
64. Visible spectrophotometric method for the determination of Diltiazem Hydrochloride./ CSP. Sastry, K. Steedhar, M. Reddy // Indian J. Pharm. Sci. 1995. V. 57, № 4. Р. 170 172.
65. Use of Micellar Mobile Phases for the Chromatographic Determination of Clorazepate, Diasepam and Diltiazem in Pharmaceuticals./ M. Gil-Agusti, S. Carda-Broch, M. Celia Garcia-Alvares-Coque // J. of Chromatographic Sciense. 2000. V. 38, № 12. - Р. 521 527.
66. Agrawal YK., Shivramachandra K., Rao BE. Spectrophotometric methods for the determination of diltiazem in pharmaceutical preparations.// Indian Journal of Pharm. Sci. 1992. V. 54, № 6. Р. 218 221.
67. Development and validation of bioanalytical method for the quantification of diltiazem and desacetyldiltiazem in plasma by capillary zone electrophoresis. / C. Coors, F. Stache, H. G. Schulz // 7th Int. Symp. High Perform. Capillary Electrophoresis` 95. Wurzburg, 1995. P. 179.
68. Sugawara Y., Nakamura S. Positive ion EI mass spectra of 2,3,5 trisubstituted 1,5 benzothiazepines, diltiazem, clentiazem and their fat soluble metabolites. // J. Pharm. Biomed. Anal. 1994. V. 12. 1397 1409.
69. Devarajan PV., Dhavse VV. Highperformance thinlayer chromatographic determination of diltiazem hydrochloride as bulk drug and in pharmaceutical preparations.// J. Chromatogr. B. Biomed. Sci. Appl.. 1998. V. 706, № 2. P. 362 366.
70. Zarghi T., Dadashzaeh S., Ebrahimian J. HPLC quantitation of Diltiazem in plasma from man.// Pharm. Pharmacol. Commun. 2000. № 6.- Р. 341 343.
71. Quantitation of Diltiazem in Human Cardiac Tissue Using High Performance Liquid Chromatography./ H. Läer, P. Scholz, J. Uebeler// J. of Chromatographic Science. - !997. V. 35, № 3.- Р. 93 96.
72. A simple and sensitive high performance liquid chromatography assay of diltiazem and main metabolites in renal transplanted patients./ H. Christensen, E. Carlson, A. Asberg // Clin. Chim. Acta. 1999. V. 283, № 1 2. Р. 63 75.
73. Leveneu A. Automated HPLC technique for determininq diltiazem and its three metabolites in serum.// J. Liquid Chromatogr.- 1991. V. 14. P. 3519 3530.
74. Diltiazem and Pentoxifylline Determination in Postmortem Specimens./ DA. Engelhart, ES. Lavins, SS. Seligman // J. of Analytical Toxicology. 1997. V. 21, № 7. Р. 576 579.
75. The Merck Index. An encyclopedia of chemicals, drugs and biologicals./ S. Budavari et al. Merck and Co, Ins. Whitehouse Station, № 7, 1996. P. 541.
76. Нетяженко В. З., Барна О. Н. Артериальная гипертензия: современные подходы к дифференцированному лечению./ Doctor.- 2003. - № 3. С. 48 52.
77. Кукис В. Г. Клиническая фармакология: Учеб. М.: Геотар Медицина, 1999. 528 с.
78. Белоусов Ю. Б., Моисеев В. К., Лепахин В. К. Клиническая фармакология и фармакотерапия. Руководство для врачей. М.: Медицина, 1997. 485 с.
79. Тринус Ф. П. Фармакотерапевтический справочник. Киев: Здоровье”, 1994. 592 с.
80. Основы клинической фармакологии и фармакотерапии в кардиологии. М.: Медицина, 1988. 304 с.
81. Элленхорн М. Дж. Медицинская токсикология. Диагностика и лечение заболеваний у человека.: В 2 томах. Т. 1. М.: Медицина, 2003. 1048 с.
82. Глезер М. Г., Глезер Г. А. Справочник по фармакотерапии сердечно-сосудистых заболеваний.- М.: Авиценна; Издат. объед. ЮНИТИ”, 1996. 546 с.
83. Компендиум 1999/2000 лекарственные препараты./ Под ред. В. Н. Коваленко, А. П. Викторова К.: Морион, 1999. 1200 с.
84. Лекарственные препараты Украины. 1999 2000. Т. 1. Х.: «Прапор», 1999. 622 с.
85. Крамаренко В. Ф. Химико токсикологический анализ. К.: Вища школа, 1982. 272 с.
86. Хіміко токсикологічний аналіз./ В. С. Бондар, О. О. Маміна, С. А. Карпушина. Х.: Вид-во НФАУ, 2001. 84 с.
87. Еремин С. К., Изотов Б. Н., Веселовская Н. В. Анализ наркотических средств. - М.: «Мысль», 1993.- 260 с.
88. Крамаренко В. Ф. Токсикологическая химия. К.: Вища школа, 1989. 429 с.
89. Швайкова М. Д. Токсикологическая химия. М.: Медицина, 1975. 376 с.
90. Державна Фармакопея Украіни. Харків: РІРЕГ, 2001. 556 с.
91. Кирхнер Ю. Т. Тонкослойная хроматография. Т. 1. Москва: Мир, 1981. 616 с.
92. Практикум по физико химическим методам анализа. М.: Химия, 1987. 248 с.
93.Государственная фармакопея СССР. XI изд. М.: Медицина, 1987. Вып. 1. 333 с.
94. Климов А. В., Белобородов В. Л. Хроматография в биологии и медицине. М.: Медицина, 1986. 143 с.
95. Карташов В. А., Овсянникова В. М. Новый способ предварительной (групповой) идентификации азотсодержащих органических оснований методом тонкослойной хроматографии. Второй съезд фармацевтов Казахстана. Чимкент, 1981. с. 314 317.
96.Петюнин Г. П., Чубенко А. В., Дмитриевская Ж. В. Скрининг токсических веществ органической природы в биологических жидкостях.// Всеукраїнська науково-практична конференція Проблеми діагностики, профілактики та лікування екзогенних та ендогенних інтоксикацій”: Тези доповідей. Чернівці, 2004. С. 64 65
97. Експрес аналіз гострих інтоксикацій./ В. С. Бондар, В. І. Степаненко, О. О. Маміна . Х.: Вид. НФАУ: Золоті сторінки”, 2002. 108 с.
98. Байерман К. Определение следовых количеств лекарственных веществ. М.: Мир, 1987. 429 с.
99. Шатц В. Д., Сахартова О. В. Высокоэффективная жидкостная
хроматография. Рига: «Зинатне », 1988. 315 с.
100. Стыскин Е. Л., Ициксон Л. Б., Брауде Е. В. Практическая
высокоэффективная жидкостная хроматография. М.: Химия”,
1986. 256 с.
101. Болотов В. В., Стадниченко Э. И., Бондарь В. С. Методические разработки по теме «Применение УФ и ИК спектроскопии, иммунохимических методов анализа при химико токсикологических исследованиях ».- Харьков; УкрФА, 1992. 24 с.
102. Вергейчик, Т.Х., Шабалин С. В. Определение карбамазепина в трупном материале с использованием производной спектрофотометрии .// Судеб.-мед. экспертиза. 1993. Т.36, №1. С.32-34.
103. Вергейчик, Т.Х., Линникова В. А., Гуськова Г. Б. Особенности
спектрофотометрического определения лекарственных препаратов
при химико-токсикологических и судебно-химических
исследованиях. // Изв. вузов. Сев.-Кавк. регион. Техн. науки.
1993. №1-2. С.38-44.
104. Коренман И. М. Фотометрический анализ. Методы определения
органических соединений. М.: Химия, 1975. 360 с.
105. Булатов Л. И., Калинкин И. П. Практическое руководство по
фотометрическим методам анализа. Л.: Химия, 1986. 432 с.
106. Лабораторное руководство по хроматографическим и смежным методам: Пер. с англ./Под ред.О. Макиеша.- М.: Мир, 1982. Ч. ІІ, 381 с.
107.Крамаренко В. П. Токсикологічна хімія. К.: Вища школа, 1995.
423 с.
108. Хроматография в тонких слоях сорбента /Под ред. Э. Шталя.- М.: Мир, 1965. 508 С.
109. Clarkes’s isolation and identification of drugs in pharmaceuticals, body fluids, and post-mortem material, second edition, London: The pharmauceutical press, 1986. 1223 p.
110. Медведєва Ю. П., Бондар В. С. Розробка методів ідентифікації
дилтіазему.// Вісник фармації.- 2003. - № 1. С. 26 29
111. Бондар В. С., Медведєва Ю. П. Застосування ТШХ скринінгу
при хіміко токсикологічному аналізі дилтіазему.// Актуальні
питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Збірник
наукових статей. Т.ІІІ. 2004. С. 8 12.
112. Медведєва Ю. П., Бондар В. С. Дослідження по ТШХ скринінгу
дилтіазему./ Матеріали ІІ Міжнародної науково практичної
конференції Динаміка наукових досліджень ` 2003”.
Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. С. 38 39.
113. Болотов В. В., Джуманазаров А. А., Карпушина С. А.
Застосування тонкошарової хроматографії та електрофорезу на
папері для виявлення кордарону.// Вісник фармації. 1994. - №3-4. -
С. 69-71.
114. Шахмамедов Н.Ф., Карпушина С.А. Использование электрофореза
на бумаге для обнаружения бутироксана // Лекарственные средства
Украины, синтез, научные исследования, производство, реализация:
Тез. докл. научно-практической конференции. Харьков, 1992. С.
171.
115. Гааль Э., Медбеши Г., Варецкой Л. Электрофорез в разделении
биологических макромолекул. - М.: Мир, 1982. - 448 с.
116. Медведєва Ю. П., Бондар В. С. Застосування методу високоефек-
тивної рідинної хроматографії для аналізу дилтіазему.// Створення,
виробництво, стандартизація, фармакоекономіка лікарських засобів
та біологічно активних добавок. Матеріали науково-практичної
конференції: Тези доповідей. Тернопіль: Укрмедкнига”, 2004. С.
293 295.
117. Изотов Б. Н., Бурыкина Т. И. Методология химико- токсикологического анализа органических ядов. Выделение и концентрирование. Часть 2 Сорбция.// Современные методы химико-токсикологического анализа: Сб. научн. тр. М., 1986. С. 7-39.
118. Изотов Б. Н., Еремин С. К. Методы концентрирования и выделения ядов из биологических объектов.// Концентрирование следов органических соединений: Сб. научн. тр. М., 1990. Т. 10. - С.244-265.
119. Информационное письмо главного судебно-медицинского эксперта по количественному определению органических соединений, выделенных из внутренних органов человека методом Стаса-Отто, Васильевой А. А. и Крамаренко В. Ф. М., 1991. 16 с.
120. Арзамасцев А. П., Кузьмина Э. М., Кушуенбаева Б. Е. Современные методы химико-токсикологического анализа. М. 1986. С. 106-112
121. Болотов В.В., Баюрка С.В. Екстракційно-фотометричне визначення фенікаберану // Вісник фармації. 1996. - №3-4. С. 35-36.
122. Болотов В. В., Полуян С. М., Костина Т. А. Применение УФ-спектроскопии и фотоколориметрии для обнаружения и определения бромгексина и амброксола.// Фізіолог. активні речовини. 2000. - № 2 (30). С. 48-51.
123. Булатов М.И., Калинкин Г.И. Практическое руководство по фотометрическим методам анализа. Л.: Химия. 1986. С. 210-214.
124. Лурье Ю.Ю. Справочник по аналитической химии. М.: Химия, 1989. 447 с.
125. Медведєва Ю. П., Бондар В. С. Дослідження умов екстракції дилтіазему органічними розчинниками з водних розчинів та його аналіз в біологічних рідинах організму.// Вісник фармації. 2004, №4. С. 19-22.
126. Бондар В. С., Медведєва Ю. П. Розробка методів кількісного визначення дилтіазему та їх використання для аналізу препарату в біологічних рідинах організму.// Вчені майбутнього” Міжнародна науково практична конференція молодих вчених:Тези доповідей. Одеса, 2003. С. 12.
127. Изотов Б.Н., Еремин С.К. Методология химико-токсикологического
анализа органических ядов. Выделение и концентрирование. Часть 1.
Жидкость-жидкостная экстракция // Современные методы химико-
токсикологического анализа: Сб.научн.тр. М., 1986. С.7-39.
128. Б.Н. Изотов, С.К. Еремин. Методы концентрирования и выделения ядов из биологических объектов // Концентрирование следов орагнических соединений: Сб.научн.тр. М., 1990. Т.10. С.244-265.
129. Коренман И.М. Экстракция в анализе органических соединений. М.: Химия, 1977. 200 с
130. Карташов В.А. Изучение вопросов экстракции лекарственных веществ из биологического материала: Автореф. дис. д-ра фармац. наук. Барнаул, 1990. 25 с.
131. Медведєва Ю. П., Бондар В. С. Екстракція дилтіазему органічними розчинниками з водних розчинів при різних значеннях рН // ІІІ Міжнародна науково практична конференція Наука і соцальни проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія”: Тези доповідей. Харків: Вид-во НфаУ, 2003. С. 205.
132. Изотов Б.Н., Николаева Э.Г., Козлова И.А. Экстракция органических соединений в модельных системах ткань печени водные растворы // Суд.мед.эксп. 1996. №4. P.35-38.
133. Медведєва Ю. П., Бондар В. С. Дослідження ефективності методів ізолювання дилтіазему з біологічного матеріалу.// Медична хімія. 2004. - № 2 (6). С. 97 100.

134. Лабораторное руководство по хроматографическим и смежным методам: Пер. с англ./Под ред.О. Макиеша.- М.: Мир, 1982. Ч. ІІ, 381 с.