СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА І ПРАГМАТИКА АНГЛІЙСЬКИХ, НІМЕЦЬКИХ, РОСІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ПУБЛІЧНИХ ПОКАЖЧИКІВ

Краткое описание

ДонецЬкий нацІональнИй унІверситет

На правах рукопису

Приседська Вікторія Євгенівна

УДК 81’42:811.111=112.2=161.1=161.2

СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА І ПРАГМАТИКА АНГЛІЙСЬКИХ, НІМЕЦЬКИХ, РОСІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ
ПУБЛІЧНИХ ПОКАЖЧИКІВ

Спеціальність 10.02.17 порівняльно-історичне
і типологічне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
доктор філологічних наук, професор
В’ячеслав Іванович Карабан

Донецьк 2008

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ..
ВСТУП..
РОЗДІЛ I ПУБЛІЧНІ ПОКАЖЧИКИ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
1.1 Текст як об’єкт дослідження функціональної лінгвістики
1.2 Зіставне вивчення тексту..
1.3 Текстові характеристики публічних покажчиків
1.4 Функціональна типологія текстів малого обсягу масової комунікації
1.5Соціолінгвістичні аспекти функціонування текстів публічних покажчиків.
1.6. Паралінгвістичні особливості текстів публічних покажчиків..
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I...

РОЗДІЛ II СТРУКТУРНО-КОМПОЗИЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ ПУБЛІЧНИХ ПОКАЖЧИКІВ..
2.1 Композиційна структура текстів публічних покажчиків.....
2.1.1 Звернення до адресата у тестах публічних покажчиків.
2.1.2 Підпис відправника повідомлення у текстах публічних покажчиків.
2.2 Структурні типи речень у текстах публічних покажчиків.
2.2.1 Односкладні речення у текстах публічних покажчиків
2.2.1.1 Односкладні іменні речення..
2.2.1.2 Односкладні дієслівні речення..
2.2.2 Двоскладні речення...
2.2.3 Неповні речення
2.3 Способи деперсоналізації суб’єкта-діяча у текстах публічних покажчиків..
2.3.1 Узагальнене вживання Я-висловлювань..
2.3.2 Трансформація першої особи однини у множину...
2.3.3 Узагальнене вживання другої особи .
2.3.4 Перехід власне-особового дейксису у предметний..
2.3.5 Заміна активних конструкцій пасивними..
2.3.6 Перехід власне-особового дейксису у неозначено-особовий і безособовий дейксис
2.3.7 Номіналізація речення.
2.4 Особливості пунктуації в текстах публічних покажчиків.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II.

РОЗДІЛ III СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТИПИ ТЕКСТІВ ПУБЛІЧНИХ ПОКАЖЧИКІВ.
3.1 Семантика спонукання в текстах публічних покажчиків..
3.2 Структурно-семантичні типи наказових публічних покажчиків..
3.2.1 Граматичні засоби вираження наказу.
3.2.2. Лексичні засоби вираження наказу
3.2.3. Комплексні засоби вираження наказу
3.2.4 Непрямі засоби вираження наказу .
3.3 Структурно-семантичні типи заборонних публічних покажчиків
3.3.1. Граматичні засоби вираження заборони
3.3.2 Лексичні засоби вираження заборони.
3.3.3 Комплексні засоби вираження заборони
3.3.4 Непрямі засоби вираження заборони..
3.4. Структурно-семантичні типи попереджувальних публічних покажчиків..
3.4.1 Структурні типи попереджувальних публічних покажчиків
3.4.2 Лексичні засоби вираження попередження
3.5 Структурно-семантичні особливості інформаційних публічних покажчиків
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ III.

РОЗДІЛ IV ФУНКЦІОНУВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОКАЖЧИКІВ І ЇХ КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ.
4.1 Характеристика учасників комунікації в дискурсі публічних покажчиків..
4.1.1Типологічна характеристика автора повідомлення в текстах публічних покажчиків..
4.1.2 Мовленнєві стратегії і тактики автора повідомлення...
4.1.3 Фактор адресата і його роль у формуванні повідомлення публічних покажчиків.
4.1.4 Типологічна характеристика адресата публічних покажчиків
4.1.5.Статусно-рольові стосунки автора й адресата публічних покажчиків...
4.1.6 Бенефіціант дії в текстах публічних покажчиків..
4.2 Типи мовленнєвих актів в текстах публічних покажчиків
4.2.1 Асертиви.
4.2.2 Директивні мовленнєві акти
4.2.3 Комісиви і менасиви.
4.2.4 Застережні мовленнєві акти...
4.2.5 Мовленнєві акти експресиви....
4.2.6 Непрямі мовленнєві акти.
4.2.7 Складні мовленнєві акти..
4.3 Типи комунікативних ситуацій функціонування публічних покажчиків
4.3.1 Мовленнєві акти в офіційній ситуації з відсутністю ризику..
4.3.2 Мовленнєві акти в офіційній ситуації з наявністю ризику..
4.3.3 Мовленнєві акти в неофіційній ситуації з відсутністю ризику
4.3.4 Мовленнєві акти в неофіційній ситуації з наявністю ризику..
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ IV.

ВИСНОВКИ..
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..
СПИСОК ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ...
ДОДАТКИ.

ВСТУП

Зовнішній вигляд сучасного міста є складним інформаційним простором, наповненим різними текстами: комерційною і соціальною рекламою, політичними гаслами, назвами магазинів та інших громадських установ, топографічними покажчиками, дорожніми знаками, граффіті. Помітне місце серед них займають публічні покажчики (ПП), тобто написи, оголошення, вивіски, розташовані у публічних місцях, адресовані будь-якому потенційному адресату і покликані регулювати суспільну поведінку людей, наприклад, англ. Please do not feed the animals ‘Будь ласка, не годуйте тварин’, нім. Schwimmen ist nicht gestattet ‘Купатися заборонено’, рос. Пожалуйста, сдайте верхнюю одежду в гардероб, спасибо, укр. Обережно! Слизька підлога.
Термін публічні покажчики” запозичується з англійської та німецької мов, у яких ці тексти називаються відповідно public/city directives і öffentliche Hinweise. А.Вежбицька [40] використовує подібний термін public signs публічні знаки”, а С.Г.Тер-Мінасова називає такі тексти інформативно-регуляторні” [203].
Сучасна лінгвістична наука зосереджує свою увагу не лише на вивченні мовних одиниць і структур як елементів замкнутої системи, але й на дослідженні закономірностей вибору мовних засобів залежно від мети і завдань комунікації. У зв’язку з цим визначення мовних особливостей і функціональної специфіки текстів різних жанрів здобуває особливу актуальність. Інтерес лінгвістів до питань функціональних аспектів мовленнєвої діяльності зумовив їх увагу до утилітарних побутових текстових жанрів. Так, низка робіт присвячується дослідженню на матеріалі різних мов таких текстів, як кулінарний рецепт (І.Б.Руберт [166]), текст-анонс (І.В.Соколова [186], А.М.Коваленко [93]), заголовок у пресі (Є.М.Канаєва [83]), анотація до художнього твору (Т.І.Ямчинська [237]), кодекс корпоративної етики (Ю.В.Шипіцина [225]), поліцейський звіт (K.Зоммерфельдт [310]), електронний текст у мережі Інтернет (Р.Комар [101]), предметні рубрики у каталогах (Л.В.Сахарний [172]), оголошення про знайомство (K.Зоммерфельдт [309]), транспарантні слогани (М.І.Гуарамія [60]), графіті (О.О.Дьомін і В.Б.Кашкін [66]), театральні афіші (І.Спассова [311]) тощо. Активно вивчаються різні аспекти рекламного тексту (M.Гоффманн [273], М.Л.Крамаренко [108], І.П.Мойсеєнко [124], Н.В.Семаан [174], Ю.В.Сильвестров [183], О.О.Терпугова [204], С.Штайн [313] та інші).
Цілком закономірно, що увагу лінгвістів привернули і тексти публічних покажчиків. Так, на думку А.Вежбицької, написи і вивіски, розташовані у громадських місцях, дають широкий матеріал для вивчення, оскільки вони відображають специфічні культурні концепти нації [40, с. 159-160]. У роботі А.Вежбицької «Німецькі «культурні сценарії»: публічні знаки як ключ до розуміння суспільних відносин і культурних цінностей» [40] досліджується семантика і прагматика німецьких «публічних знаків», наводиться порівняльний аналіз ПП у Німеччині та Великобританії, а також в Австрії і Швейцарії, розробляються семантичні формули тлумачень німецьких і англійських покажчиків, що дозволяє зробити висновки про культурні відмінності цих мовних спільнот. В аспекті міжкультурної комунікації ПП аналізуються і в роботі С.Г.Тер-Мінасової [203], окремий розділ якої присвячений порівняльному аналізу англомовних написів у Великобританії та Австралії і російських покажчиків. Виражена директивна спрямованість текстів публічних покажчиків обумовлює залучення їх у якості додаткового емпіричного матеріалу в роботах, які досліджують спонукальні вислови і заборони, у дисертаціях Я.М.Єремеєва [70] на матеріалі англійської та російської мов і О.В.Сарайкіної [170] на матеріалі російської мови.
Разом з тим, залишаються недостатньо вивченими композиційні, синтаксичні та інші структурні особливості публічних покажчиків, не проведено комплексний аналіз мовних засобів вираження спонукання, заборони та застереження, не визначена комунікативно-прагматична характеристика відправника й адресата повідомлення, не здійснена типологія ситуацій функціонування публічних покажчиків, класифікація мовленнєвих актів.
Таким чином, актуальність цього дисертаційного дослідження зумовлена, в першу чергу, недостатнім рівнем вивчення такого універсального і соціально значущого типу тексту, як публічні покажчики, як окремо, так і в зіставному аспекті, по-друге, необхідністю комплексного структурно-семантичного і комунікативно-прагматичного аналізу цього виду тексту на матеріалі чотирьох мов, що репрезентують чотири різні лінгвокультури, по-третє, відсутністю спеціальних робіт, присвячених текстам публічних покажчиків українською мовою.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової теми факультету іноземних мов Донецького національного університету Семантичні дослідження мовних одиниць різних рівнів у типологічному, зіставному та діахронічному аспектах”. Шифр теми: № 07-1 вв/74.
Об’єктом дослідження є англійські, німецькі, українські та російські публічні покажчики як специфічний вид тексту.
Предмет дослідження становлять композиційні, структурні, граматичні, лексико-семантичні, функціональні і комунікативно-прагматичні особливості публічних покажчиків англійською, німецькою, українською та російською мовами.
Мета дослідження полягає у виявленні спільних і диференційних рис у структурі, семантиці й функціонуванні текстів публічних покажчиків англійською, німецькою, українською та російською мовами. Досягнення окресленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:
1) виявити специфічні риси публічних покажчиків як тексту малого формату масової письмової комунікації;
2) охарактеризувати і зіставити композиційну та синтаксичну структуру текстів англійських, німецьких, українських та російських публічних покажчиків;
3) описати і зіставити граматичні, лексичні та лексико-граматичні засоби вираження наказу, заборони та застереження в текстах публічних покажчиків чотирьох досліджуваних мов;
4) розробити моделі комунікативних ситуацій функціонування текстів публічних покажчиків;
5) здійснити кількісний аналіз мовленнєвих актів у текстах публічних покажчиків відповідно до кожної ситуативної моделі, зіставити ці дані у текстах чотирьох досліджуваних мов.
Матеріал дослідження становлять тексти публічних покажчиків, зібрані у публічних місцях (на вулицях, у транспорті, різних громадських закладах) на території Великобританії (Лондон, Глазго, Данді, Ноттінгем, Шеффілд), Німеччини (Бохум, Гейдельберг, Гермерсгейм, Карлсруе, Кельн, Франкфурт), Росії (Москва, Тула, Южно-Сахалінськ) й України (Київ, Донецьк, Крим, Львів, Харків). На території Східної України публічні покажчики збиралися як російською, так і українською мовами. Обсяг матеріалу складає 981 текст публічних покажчиків англійською, 932 німецькою, 988 українською і 945 російською мовами.
Методи дослідження зумовлені метою і завданнями роботи. Основним методом аналізу є зіставний метод, що дозволяє встановити спільні й диференційні риси текстів публічних покажчиків та їх окремих аспектів на матеріалі двох германських та двох слов’янських мов. Описовий метод дозволяє виявити і систематизувати мовні засоби в текстах публічних покажчиків. Контекстуальний аналіз допомогає дослідити вживання мовних засобів залежно від контексту ситуації з урахуванням її компонентів, релевантних для інтерпретації досліджуваного явища. Кількісний аналіз надає можливість дослідити тенденції вживання певних структурно-граматичних, лексико-семантичних та прагматичних засобів у текстах публічних покажчиків зіставлюваних мов в ідентичних комунікативних ситуаціях.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше на матеріалі чотирьох мов:
здійснено теоретичне узагальнення текстових особливостей жанру публічних покажчиків як тексту малого обсягу масової комунікації;
детально класифіковані синтаксичні моделі речень і трансформації їх логіко-граматичної структури в текстах публічних покажчиків;
проаналізовані лексичні і граматичні засоби вираження наказу, заборони і застереження;
розроблені моделі комунікативних ситуацій функціонування покажчиків;
проведено комплексне порівняльне дослідження структурно-семантичних і комунікативно-прагматичних характеристик текстів публічних покажчиків на матеріалі двох близькоспоріднених і двох неблизькоспоріднених мов.
Теоретичне значення роботи визначається комплексним структурно-семантичним і комунікативно-прагматичним підходом до виявлення характерних рис текстів публічних покажчиків в англійській, німецькій, російській та українській мовах. Дослідження текстів публічних покажчиків робить певний внесок у лінгвістику тексту та функціональну стилістику зіставлюваних мов, сприяючи розширенню уявлення про онтологію такого соціально-значущого типу тексту як публічні покажчики, збагачує теорію мовленнєвих актів. Зіставний аналіз текстів публічних покажчиків на матеріалі англійської, німецької, української та російської мов є внеском у зіставну лінгвістику тексту і прагматику.
Практична цінність проведеного дослідження полягає у використанні отриманих результатів у викладанні порівняльної стилістики англійської, німецької, російської та української мов (Стилістика тексту”), порівняльної граматики (Порівняльна морфологія”, Порівняльний синтаксис”), теорії перекладу (Прагматика перекладу”, Жанрові теорії перкладу”), міжкультурної комунікації (Лінгвонаціональна специфіка стислих регулятивних текстів”), у спецкурсі з прагмалінгвістики, у науково-дослідній роботі студентів і аспірантів.
Особистий внесок дисертанта полягає у виявленні універсальних та диференційних рис публічних покажчиків як особливого типу тексту в англійській, німецькій, російській та українській мовах на базі широкого кола мовних засобів (синтаксичних, лексичних, граматичних, стилістичних), у розробці типології комунікативних ситуацій, у яких функціонують публічні покажчики.
Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії і практики перекладу Донецького національного університету, на наукових лінгвістичних семінарах аспірантів факультету іноземних мов ДонНУ (Донецьк, 2002-2007 рр.), на конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (Донецьк, 2005, 2007), на III і V міжвузівських конференціях молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2005, 2007), на ІІІ міжнародному лінгвістичному семінарі «Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми» (Донецьк, 2004), на наукових читаннях пам’яті професора Д.І.Квеселевича у Житомирському національному університеті ім.І.Франка (Житомир, 2006), на XV міжнародній науковій конференції ім. С.Бураго «Мова і культура» (Київ, 2006).
Основні положення дисертаційного дослідження відображені у таких публікаціях:
1. Приседская В.Е.Коммуникативно-прагматические типы объявлений в немецком языке // Матеріали ІІІ Міжнародного лінгвістичного семінару Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми” 10-14 червня 2004р./ Ред.колегія: В.Д.Каліущенко (відп.ред) та ін. Донецьк, ДонНУ, 2004. С. 139-142.
2. Приседська В.Є.Комунікативно-прагматичні типи оголошень у німецькій мові // Типолог

Список литературы

ВИСНОВКИ

Мета цієї роботи полягала у виявленні структурних, семантичних і прагматичних особливостей публічних покажчиків, а також їх порівняльному дослідженні в англійській, німецькій, російській і українській мовах.
Зіставне дослідження текстів публічних покажчиків було спрямоване на аналіз засобів різних рівнів (синтаксичних, структурно-семантичних, функціонально-прагматичних) з метою виявлення подібностей і відмінностей у побудові і функціонуванні цього жанру тексту в досліджуваних мовах.
Основні висновки дослідження такі:
1. Зіставне дослідження текстів англійських, німецьких, українських та російських публічних покажчиків виявило типологічні подібності та національно детерміновані розбіжності у структурно-семантичній організації та комунікативно-прагматичних характеристиках цього типу тексту. Універсальними рисами жанру публічних покажчиків у чотирьох зіставлюваних мовах є: 1) стислість, 2) конвенціональність, 3) неозначена референтність, 4) директивна спрямованість, 5) жорстка композиційна структура, 6) стандартизація зовнішнього вигляду.
2. Міжмовна диференціація спостерігається при кількісному аналізі композиційних, синтаксичних, структурно-семантичних і комунікативно-прагматичних типів публічних покажчиків. У композиційній організації текстів публічних покажчиків найважливіша розбіжність полягає в тому, що українські та російські публічні покажчики віддають перевагу звертанням до конкретної групи людей, тоді як у німецьких і, особливо, англійських покажчиках поширені неозначено-спрямовані засоби привернення уваги адресата.
3. Спільною синтаксичною рисою англійських, німецьких, російських та українських публічних покажчиків є значна перевага односкладних речень (іменних і дієслівних) з великою кількістю їх моделей, а також неповних речень. Найпоширенішим структурним типом речень у текстах англійських, українських і російських публічних покажчиків є односкладне означено-особове речення, а в німецьких інфінітивне речення. Англійські покажчики відрізняються також і найбільшою кількістю номінатівних речень. Спільною рисою текстів у чотирьох зіставлюваних мовах є трансформації логіко-граматичної структури речення у напрямку деперсоналізації, тобто зменшення означеності особи у поверхневій структурі висловлення, яке зумовлено в першу чергу неозначено-особовим характером комунікації.
4. Тексти публічних покажчиків у досліджуваних мовах демонструють значні кількісні відмінності у структурно-семантичних засобах вираження спонукання (наказу і заборони) та застереження. Основний засіб вираження англійських наказових покажчиків імператив (переважно із лексемою будь ласка) і номінативне речення з обмежувальною семантикою, німецьких інфінітив у спонукальному значенні, у російських і українських прикладах переважають інфінітив та імператив. Заборони в англійських покажчиках виражаються переважно за допомогою номінативних речень із запереченням або непрямих засобів вираження заборони, а в німецьких, російських і українських переважають лексичні засоби із семантикою заборони й інфінітив, які мають високий ступінь категоричності.
5. Основною особливістю прагматичного контексту публічних покажчиків, універсальною для чотирьох досліджуваних мов є переважно інституціональний характер комунікації з домінантним становищем автора повідомлення стосовно адресата.
6. Аналіз мовленнєвих актів у текстах публічних покажчиків, який був проведений окремо у чотирьох ситуативних моделях, виявив перевагу реквестивів (прохань) і складних мовленнєвих актів в англійських текстах, як в офіційній, так і в неофіційній ситуації. Характерною рисою німецьких покажчиків виявилося використання великої кількості ін’юнктивів (наказів) і прохібітивів (заборон), зокрема у ситуації неофіційного спілкування з відсутністю ризику. У російських і українських публічних покажчиках також поширені директивні мовленнєві акти, проте фіксується й велика кількість непрямих мовленнєвих актів, а також експресивів, що виражають подяку або вибачення.
7. У цілому можна зробити висновок про більшу категоричність російських, українських і німецьких публічних покажчиків порівняно з англійськими. Більшість англійських покажчиків сформульовані як прохання або нейтральні правила, необхідні для всіх. У них часто використовуються непрямі засоби спонукання, а розпорядження і заборони часто супроводжуються мотивацією вимоги. Ці особливості відображають характерні риси англійського національно-культурного середовища індивідуалізм, прагматизм, раціоналізм і формалізм.
8. Німецькі покажчики характеризуються стислістю, категоричністю, вимоги зазвичай не аргументуються, заборони часто виражаються як суб’єктивна воля автора. Ці риси можуть бути підтвердженням ключових німецьких культурних цінностей порядку, широкого визнання необхідності дисципліни і законної влади у соціальних відносинах.
9. Українські і російські покажчики характеризуються значною неоднорідністю. З одного боку, в багатьох текстах публічних покажчиків збереглися пережитки тоталітарної радянської епохи, для стилю якої характерна особлива категоричність, сухість, бажання подавити строгістю і безапеляційністю тексту, викликати беззаперечну слухняність. З іншого боку, під впливом західних стандартів тексти українських та російських публічних покажчиків зазнають змін у бік більшої стандартизації тексту, ввічливості, спроб взаємодії з адресатом. Російські неофіційні покажчики характеризуються високою емоційністю, фамільярністю, великою кількістю жартів, а іноді і погроз, грубістю. У цьому виявляються такі національні риси як щирість, емоційність, невпорядкованість, байдужість до правил і законів, надання переваги стихійній справедливості.
Подальшу перспективу дослідження становить типологія текстів публічних покажчиків і загальна типологія текстів малого формату масової комунікації на матеріалі значної кількості різноструктурних мов, а також вивчення жанрових особливостей цього типу тексту у діахронічному аспекті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамова Т.В. Национальная специфика культуры речевого общения в косвенных речевых актах // Теоретическая и прикладная лингвистика. Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. Вып.2. Язык и социальная среда. С.127-136.
2. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка. Система отношений и система построения. Л.: Наука, 1973. 366 с.
3. Андреева И.С. К вопросу о функционировании форм повелительного наклонения в современном русском языке // Функциональный анализ грамматических категорий: Сб. науч. тр. Л., 1973. С. 123-137.
4. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с. Библиогр.: с. 346-364.
5. Апресян Ю.Д. Толкование лексических значений как проблема теоретической семантики // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. XXVIII. М., 1969. № 1. С. 11-23.
6. Арполенко Г.П., Забеліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наукова думка. 1982. 131 с.
7. Арутюнова Н.Д. Введение // Логический анализ языка: Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С.3-7.
8. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
9. Арутюнова Н.Д. Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис. М.: Наука, 1992. 281 с.
10.Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.16. С. 3-42.
11.Аспекты общей и частной лингвистической теории текста / под ред. Н.А.Слюсаревой. М.: Наука, 1982. 192 с. Библиогр.: с. 179-191.
12.Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. 616с.
13.Барт Р. Лингвистика текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8. С. 442-449.
14.Барт Р. Разделение языков // Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. С. 519-534.
15.Бархударов Л.С. Структура простого предложения в современном английском языке. М.: Высшая школа, 1966. 200 с. Библиогр.: с. 197.
16.Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Бахтин М.М. Автор и герой: К философским основам гуманитарных наук. СПб.: Азбука, 2000. С. 249-299.
17.Бахтин М.М. Под маской: фрейдизм. Формальный метод в литературоведении. Марксизм и философия языка. Статьи. М.: Изд-во «Лабиринт», 2000. 640с.
18.Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Видавничий центр «Академія», 2004. 344 с.
19.Бєлова А.Д. Поняття «стиль», «жанр», «дискурс», «текст» у сучасній лінгвістиці // Іноземна філологія. К.: Київськ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка., 2002. № 32. С. 11-14.
20.Беляева Е.И. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языках. Воронеж: , 1985. 180 c. Библиогр.: с. 171-179.
21.Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
22.Бирюлин Л.А. Презумпции побуждения и прагматика императива // Типология и грамматика. М.: Наука, 1990. С. 162-173.
23.Бисималиева М.К. О понятиях «текст» и «дискурс» // Филологические науки. 1999. № 2. С. 78-85.
24.Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С.88-125.
25.Блох М.Я. Теоретическая грамматика английского языка: Учеб. М.: Высш. школа, 1983. 383 с.
26.Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального. / Пер. с франц. Н.В. Суслова. Екатеринбург: Изд-во Уральск. ун-та, 2000. 112с.
27.Богданов Г.Г. Классификация речевых актов // Личностные аспекты языкового общения: Сб. науч. трудов. Калинин: Калининский гос. ун-т, 1989. С. 25-37.
28.Богданов В.В. Коммуниканты // Вестник Харьков. ун-та. Харьков, 1989. Вып. 339. Человек и речевая деятельность. С. 51-54.
29.Бондарко А.В. Лингвистика текста в системе функциональной грамматики // Текст. Структура и семантика. М., 2001. Т. 1. С. 4-13.
30.Борисенко П.А. Структура, семантика та прагматика франкомовних текстів-поправок (на матеріалі робочих документів Парламентської Асамблеї Ради Європи): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.05. / Київськ. нац. ун-т. К., 2003. 21 с.
31.Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. К.: Наук. думка, 1990. 318 с. Библиогр.: с. 124-137.
32.Брицын В.М. Сопоставительное исследование синтаксических синонимов в русском и украинском языках. К.: Наук. думка, 1980. 139 с.
33. Бурлакова В.В., Варшавская А.И., Зернов Б.Е., Чахоян Л.П. Спорные вопросы английской грамматики. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1988. 208с.
34.Бухінська Т.В. Розмір та частота вживання різних типів речень у німецькій мові (на матеріалі художньої прози та публіцистики): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Чернівецький нац. ун-т. Чернівці, 2007. 20с.
35.Бюлер К. Теория языка: Репрезентативная функция языка. М.: Прогресс, 2000. 501 с.
36.Васильев Л.Г. Об одном подходе к анализу высказываний слушающим // Прагматические и текстовые характеристики предикативных и коммуникативных единиц: Сб. науч. тр. Краснодар: изд-во Кубанского гос. ун-та., 1987. С. 50-53.
37.Веденькова М.С. Опыт прагматического анализа директивно-констативных высказываний // Прагматика и типология коммуникативных единиц языка: Сб. науч. тр. Днепропетровск, 1989. С. 25-29.
38.Вежбицка А. Из книги «Семантические примитивы» // Семиотика: Антология. М.: Академический проект, 2001. С. 242-270.
39.Вежбицкая А. Речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.16. С. 251-275.
40.Вежбицкая А. Немецкие «культурные сценарии»: общественные знаки как ключ к пониманию общественных отношений и культурных ценностей // Вежбицкая А. Сопоставительное изучение культур через посредство лексики и прагматики. М.: Языки славянской культуры, 2001. С. 159-217.
41.Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. М.: Прогресс, 1970. Вып. 5. С. 163-249.
42.ВендлерЗ. Иллокутивное самоубийство // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.16. С. 238-250.
43.Виноградов В.В. Русский язык. 3-е изд. М.: Высш. школа, 1986. 639с.
44.Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. К.: Основи, 1995. 311 с.
45.Волошинов В.М. (Бахтин М.М.) Марксизм и философия языка. Основные проблемы социологического метода в науке о языке // Бахтин М.М. Фрейдизм. Формальный метод в литературоведении. Марксизм и философия языка. Статьи. М., 2000. С. 349-486.
46.Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропологической парадигмы в языкознании // Филологические науки. 2001. № 1. С. 64-72.
47.Габидуллина А.Р., Андриенко Т.П., Кузена Н.В. Основы теории речевой коммуникации: Учебник. Донецк: КП «Регион», 2000. 196 с.
48.ГакВ.Г. К проблеме сопоставительного-типологического анализа речевого акта и текста // Сопоставительная лингвистика и обучение неродному языку. М.: Наука, 1987. С. 37-48.
49.ГакВ.Г. Сопоставительная лексикология. М.: Международные отношения, 1977. 264 с. Библиогр.: с. 262-263.
50.Гак В.Г. Сопоставительная прагматика // Филологические науки. 1992. №3. С. 78-90.
51.Галкина-Федорук Е.М. Безличные предложения в современном русском языке. М.: Изд-во МГУ, 1958. 332 с.
52.Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с. Библиогр.: с. 136-138.
53.Гаузенблаз К. О характеристике и классификации речевых произведений // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8. С.57-78.
54.ГерасименкоИ.А. Типология инфинитива (на материале славянских, германских и романских языков): Дис. канд. филол. наук: 10.02.15. Донецк, 2000. 214 с.
55.Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.16. С. 276-302.
56.Гоциридзе Д.З. Принципы типологической интерпретации фразовых текстов. Тбилиси, 1988. 226 с.
57.Грайс Г.П. Логика и речевое общение. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.16. С. 207238.
58.Гринберг Дж. Некоторые грамматические универсалии, преимущественно касающиеся порядка значимых элементов // Новое в лингвистике. М.: Прогресс, 1970. Вып. 5. С. 114-163.
59.Грязнов А.Ф. Язык и деятельность: Критический анализ витгенштейнианства. М.: Изд-во МГУ, 1991. 143 с. Библиогр.: с. 133-138.
60.Гуарамия М.И. Транспарантный слоган и граффити в аспекте коммуникации: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.15 / Санкт-Петербуржск. нац. ун-т. СПб., 1997. 16 с.
61.Гулак Т.В. Субъектно-объектные отношения в виртуальной реальности телерекламы // Вісник Харківськ. нац. ун-ту. Харків, 2003. № 583. С. 39-43.
62.Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 2000. 397 с.
63.Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. М.: Прогресс, 1985. 451с.
64.Дейк Т.А. ван Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8. С. 259-336.
65.Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Сб. работ / Пер. с англ. яз. под ред. В.И.Герасимова. М.: Прогресс, 1989. 310 с.
66.Демин А.А., Кашкин В.Б. Взаимодействие языка и среды в текстах граффити // Язык, коммуникация и социальная среда. Вып. 1. Воронеж, 2001. [электронный ресурс]. Режим доступа: 01.08.2008: <http://tpl1999.narod.ru/WebLSE2001/DemKach.htm>. Заголов. с экрана. Язык рус.
67.Добросклонская Т.Г. Роль СМИ в динамике языковых процессов // Вестник Моск. гос. ун-та. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2005. № 3. С. 38-54.
68.Дорошенко А.В. Побудительные речевые акты в косвенных контекстах // Логический анализ языка: Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С. 76-91.
69.Дрінко Г.Г. Спонукальні конструкції в англійській та українській мовах. Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.17. Донецьк, 2005. 182 с.
70.ЕремеевЯ.Н. Директивные высказывания как компонент коммуникативного процесса. Дис канд. филол. наук: 10.02.19. Воронеж, 2001 223 с.
71.Еремеев Я.Н. Национально-культурные и языковые особенности британских и российских директивных высказываний. [электронный ресурс]. Режим доступа: 01.08.2008: < http://antinomy.narod.ru >. Заголов. с экрана. Язык рус.
72.Еремеев Я.Н. О некоторых особенностях текста общественных указателей (современная мифология) // Язык, коммуникация и социальная среда. Межвузовский сборник науч. трудов. Воронеж, 2001. Вып. 1. [электронный ресурс]. Режим доступа: 01.08.2008: <http://tpl1999.narod.ru/WebLSE2001/Erem.htm>. Заголов. с экрана. Язык рус.
73.Есперсен О. Философия грамматики. М.: Едиториал УРСС, 2002. 408c.
74.Жирмунский В.М. Общее и германское языкознание. Л.: Наука, 1976. 696 с. Библиогр.: с. 684-685.
75.Загнітко А.П. Теоретична грамматика української мови: Морфологія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 437 с.
76.Загнітко А.П. Теоретична грамматика української мови: Синтаксис. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
77.Зеленецкий А.Л. Сравнительная типология основных европейских языков: Учеб. пособие. М.: «Академия», 2004. 252 с.
78.Зиммлер Ф. Функциональные и синтаксические особенности спортивных текстов // Языковые единицы в речевой коммуникации. Межв. Сб. Л., 1991. С. 93-105.
79.Иванов Вяч. Вс. Современные проблемы типологии // Вопросы языкознания. 1988. № 1. С. 118-131.
80.Изенберг Х. О предмете лингвистической теории текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8. С. 43-56.
81.Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Изд. 2-е, стереотипное. М.: Едиториал УРСС, 2002. 284 с. Библиогр.: с. 264-280.
82.Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М.: Высшая школа, 1990. 152с. Библиогр.: с. 146-150.
83.Канаева Е.Н. Текстовые функции логоэпистемы (на материале газетных заголовков): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Гос. ин-т рус. яз. им. А.С. Пушкина. М., 2007. 21 с.
84.Карабан В.И. Адресатность простых и сложных речевых актов. // Вестник Харьковск. ун-та. Харьков, 1989. Вып. 339. С. 51-54.
85.Карабан В.И. Сложные речевые единицы. К.: Вища школа, 1989. 132 с.
86. Карасик В.И. О типах дискурса // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс. Волгоград, 2000. С. 5-20.
87.Кацнельсон С.Д. Общее и типологическое языкознание. Л.: Наука, 1986. 298 с.
88.Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
89.Кларк Г.Г., Карлсон Т.Б. Слушающие и речевой акт // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1986. Вып.17. С. 270-319.
90.Клименко О.В. Типы неопределенного субъекта в английском и украинском языках (Типологічні, зіставні, діахронічні дослідження. Т.2). Донецьк: ДоНУ, 2005. 190 с. Бібліогр.: с. 164-182.
91.Клименко Ю.В. Метамови опису комунікативного акту попередження // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Сер. Романо-германська філологія. № 741. Харків: Константа, 2006. Вип. 50. С. 90-92.
92.Кобозева И.М., Лауфер Н.И. Семантика модальных предикатов долженствования // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 169-175.
93.Коваленко А.М. Заголовок англомовного журнального мікротексту-повідомлення: структура, семантика, прагматика: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. ун-т. К., 2004. 20 с.
94.КодаченкоС.А. Коммуникативная норма жанра кратких информационных сообщений (на материале американских газет): Дис. канд. филол. наук: 10.02.02. М., 1993. 210 c.
95.Кожемякин Е.А. Дискурс в современной массовой коммуникации: статус и функции // Журналистика и медиаобразование 2007. сб. трудов II Междунар. науч.-практ. конф. (Белгород, 1-3 октября 2007 г.): в 2 т. Т. II / под ред. проф. М.Ю. Казак. Белгород: БелГУ, 2007. С. 44-48.
96.Козолуп М. Прагматичні аспекти аналізу архітектоніки текстів інформаційних повідомлень // Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень і методика викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі. Зб. наук. праць. Львів, 2007. Ч. 1. С. 311-314.
97.Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 175 с.
98.Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. 2-е изд., доп. М.: Едиториал УРСС, 2005. 123 с. Библиогр.: с. 119-122.
99.Колшанский Г.В. Паралингвистика. 2-е изд., доп. М.: КомКнига, 2005. 95 с.
100. Колшанский Г.В. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке. 2-е изд., стереотип. М.: КомКнига, 2005. 232 с.
101. Комар Р. Особливості електронного дискурсу у просторі інтернету // Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень і методика викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі. Зб. наук. праць. Львів, 2007. Ч. 1. С. 317-318.
102. Конрад Р. Вопросительные предложения как косвенные речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. С.349-384.
103. Корнева Е.В. Национально-культурные стереотипы в рекламе (на материале немецких рекламных текстов) // Язык, коммуникация и социальная среда. Вып.2. Воронеж: ВГТУ, 2002. С.143-148.
104. Корунець І.В. Порівняльна типологія англійської і української мов. Вінниця: Нова книга, 2003. 464 с.
105. Косериу Э. Контрастивная лингвистика и перевод: их соотношение // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1989. Вып. 25. С. 63-81.
106. Кочерган М.П. Зіставне мовознавство в комплексі суміжних наук // Вісник Київськ. лінгв. ун-ту. 2004. № 2. Т. 7. С. 23-36.
107. Кочерган М.П. Основи зіставного мовознавста. Підручник. К.: Видавничий центр «Академія», 2006. 424 с.
108. КрамаренкоМ.Л. Аксиологическая прагмасемантика англоязычного рекламного текста: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Донецк, 2005. 241с. Библиогр.: с. 185-211.
109. Крючкова П.Г. Авторитарний дискурс (на матеріалі сучасної англійської мови): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. ун-т. К., 2003. 22 с.
110. Кубрякова Е.С. О тексте и критериях его определения // Текст. Структура и семантика. Т. 1. М., 2001. С. 72-81.
111. Кубрякова Е.С. О типах дискурсивной деятельности // Вестник МГЛУ, 2003. Вып. 478. С. 5-9.
112. Лайонз Дж. Лингвистическая семантика: Введение. М.: Яз. славян. культуры, 2003. 400 с.
113. Лайонз Дж. Язык и лингвистика: Вводный курс. М.: Едиториал УРСС, 2004. 320 с.
114. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С.126-170.
115. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Пер, с фр. Н.А. Шматко. М.: Институт экспериментальной социологии, Спб.: Алетейя, 1998. 160 с.
116. Логический анализ языка: Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. 288 с.
117. Макаров М.Л. Основы теории дискурса. М.: Гнозис, 2003. 280с.
118. Манакин В.Н. Сопоставительная лексикология. К.: Знання, 2004. 326с. Библиогр.: с. 311-326.
119. Маркузе Г. Одномерный человек. М.: REFL-book, 1994. 368 с.
120. Методы сопоставительного изучения языков. М.: Наука, 1988. 93с.
121. МихайловскийО.Д. Немецкие бесподлежащные пассивные конструкции: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Л., 1983. 158 с.
122. Михеев А.В. Контрастивная прагматика (социативные аспекты) // Сопоставительная лингвистика и обучение неродному языку. М.: Наука, 1987. С. 175-180.
123. Михальченко В.Ю. Язык и культура: социолингвистический аспект // Вопросы филологии. 2004. № 2. С. 89-93.
124. Мойсеєнко І.П. Прагмалінгвістична організація рекламного тексту: макро- та мікроанализ. (На матеріалі англомовної побутової реклами): Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1996. 186 с.
125. Молчанова Г.П. Императивные предложения и их лексико-грамматическая характеристика в современном английском языке // Вопросы германской филологии: Сб. науч. трудов МГПИИЯ им.М.Тореза. М., 1976. Вып. 105. С. 29-50.
126. Моррис Ч.У. Основания теории знаков // Семиотика / Под ред. Ю.С.Степанова. М.: Радуга, 1983. С. 37-89.
127. Москальская О.И. Грамматика текста: Уч. пособие. М.: Высш. Школа, 1981. 183 с. Библиогр.: с. 176-182.
128. Москальская О.И. Проблемы системного описания синтаксиса (на материале немецкого языка): Уч. пособие. М.: Высш. школа, 1974. 156с.
129. Немзер У. Проблемы и перспективы контрастивной лингвистики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1989. Вып. 25. С. 128-143.
130. Нерознак В.П. О трех подходах к изучению языков в рамках синхронного сравнения (типологический характерологический контрастивный) // Сопоставительная лингвистика и обучение неродному языку. М.: Наука, 1987. С. 5-26.
131. Нестерук И.Ф. Стилистико-смысловой аспект статуса односоставного предложения в художественном тексте // Мова і культура. (Науковий журнал). К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2007. Вип. 9. Т. III (91). Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. С. 138-141.
132. Нефедов С.Т. Коммуникативные ситуации: формы и организация монологической речи // Вестн. Ленингр. ун-та. Сер. 2. 1991. Вып. 4. С. 106-108.
133. Николаева Т.М. Лингвистика текста. Современное состояние и перспективы // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8. С. 5-39.
134. Німецько-українські мовні паралелі: Порівняльно-типологічна граматика / ред. Ю.О. Жлуктенко. К.: Вища школа, 1977. 262 с. Библиогр.: с. 255-261.
135. Новожилова К.Р. Семантико-стилистические категории текста: основы типологии // Языковые единицы в речевой коммуникации: Межв. сб. Л., 1991. С. 146-154.
136. Одри Ж. Индоевропейский язык // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1988. Вып. 21. с. 24-121.
137. Сопоставительная грамматика русского и украинского языков / отв. ред. Н.Г. Озерова. К.: Наукова Думка, 2003. 534 с.
138. Ортега-и-Гассет Х. Нищета и блеск перевода // «Дегуманизация искусства» и др. работы. М.: Радуга, 1991. С. 518-542.
139. Остин Дж. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1986. Вып.17. С. 22-131.
140. Падучева Е.В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью. М.: Едиториал УРСС, 2004. 288 с. Библиогр.: с. 250-260.
141. Падучева Е.В. Говорящий: субъект речи и субъект сознания // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 164-168.
142. Падучева Е.В. О семантике синтаксиса. М.: Наука, 1974. 292 с. Библиогр.: с. 271-281.
143. Панченко О.І. Лінгвістика стислого тексту: на матеріалі сучасної російської мови: Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.02.02 / Дніпропетровський держ. ун. Дніпропетровськ, 1998. 33 с.
144. Петрова Н.В. Текст и дискурс // Вопросы филологии. 2000. № 6. С.123-131.
145. Пещак М.М. Комунікативний синтаксис. К.: Довіра, 2000. 150с.
146. Пилипенко Р.Є. Комунікативно-функціональні особливості сучасного німецького ділового листа: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. ун-т. К., 1997. 23 с.
147. Пирс Ч.С. Из работы «Элементы логики. Grammatica speculativa» // Семиотика: Антология / Сост. Ю.С. Степанов. М.: Академический проект, 2001. С. 165-226.
148. Плохинова А.С., Лапинская И.П. Языковые манипуляции // Язык, коммуникация и социальная среда. Воронеж: ВГТУ, 2002. Вып.2. С.178-181.
149. Порівняльні дослідження з граматики англійської, української, російської мов / від. ред. Ю.О. Жлуктенко. К.: Наукова думка, 1981. 354 с.
150. Почепцов Г.Г. Коммуникативные аспекты семантики. К.: Вища шк., 1987. 132 с. Библиогр.: с. 126-130.
151. Почепцов Г.Г. О коммуникативной типологии адресата // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. № 741. Сер. Романо-германська філологія. Харків: Константа, 2006. Вип. 50. С. 216-218.
152. Почепцов Г.Г. Семиотика. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2002. 430с. Библиогр.: с. 419-430.
153. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. К.: «Ваклер», 2001. 656 с.
154. Почепцов Г.Г. Язык и юмор. К.: Высшая школа, 1990. 327 с.
155. Почепцов О.Г. Основы прагматического описания предложения. К.: Вища шк., 1986. 115 с. Библиогр.: с. 108-115.
156. Прагматика лингвосемантических интерпретаций в текстовых структурах: Сб. науч. работ. Краснодар: Кубанск. гос. ун-т, 2004. 226 с.
157. Прагматические и семантические аспекты синтаксиса: Сб. науч. тр. Калинин: Калининск. гос. ун-т, 1985. 179 с.
158. Прибыток И.И. К проблеме выделения побудительных предложений в английском языке // Уч. записки. Горький: Горьковский гос. пед. институт, 1971. Вып. 45. С. 70-80.
159. Принципы описания языков мира / Отв. ред. В.Н. Ярцева, Б.А.Серебренников. М.: Наука, 1976. 343 с.
160.