ІЗОСЕМНІ ПРИЧИНОВІ СПОЛУЧНИКИ У РІЗНОСИСТЕМНИХ МОВАХ (на матеріалі української, російської, англійської та іспанської мов)

Краткое описание

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЛЕМІШ НАТАЛІЯ ЄВГЕНІВНА
УДК: 81’367.634 : 81’37 = 161.2/1 = 111 = 134.2

ІЗОСЕМНІ ПРИЧИНОВІ СПОЛУЧНИКИ
У РІЗНОСИСТЕМНИХ МОВАХ
(на матеріалі української, російської, англійської та іспанської мов)

Спеціальність 10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
Денисова СВІТЛАНА ПАВЛІВНА
доктор філологічних наук, професор

БЕРДЯНСЬК 2009

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень

4

Вступ

6

Розділ 1. КАТЕГОРІЯ каузальноСТІ в ЛОГІКО-ФІЛОСОФСЬКому аспекті та її лінгвальна ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

13

1.1. Методологічна основа дослідження

13

1.2. Інтерпретація каузальності у філософії, логіці та мові

17

1.2.1. Каузальність з позицій філософії

18

1.2.2. Каузальні відношення в логіці

27

1.2.3. Визначення каузативної ситуації в мовознавстві

33

1.3. Компоненти каузативної ситуації

38

1.4. Причиновий сполучник як головний компонент каузативної ситуації

42

1.5. Висновки до розділу 1

46

Розділ 2. причиновІ сполучникИ в мовній системі

49

2.1. Визначення сполучника як частини мови в сучасній лінгвістичній науці

49

2.2. Класифікації причинових сполучників у різних лінгвістичних напрямках

56

2.2.1. Семантична характеристика причинових сполучників

56

2.2.2. Характеристика причинових сполучників за синтаксичною функцією

69

2.2.3. Морфологічний склад причинових сполучників

77

2.3. Висновки до розділу 2

82

Розділ 3. Ізосемія причинових сполучників в українській, російській, англійській та іспанській мовах

85

3.1. Лексикографічні традиції опису сполучників у словниках різних типів

86

3.1.1. Причинові сполучники в тлумачних та енциклопедичних словниках

86

3.1.2. Причинові сполучники в перекладних словниках

105

3.1.3. Причинові сполучники в граматичних словниках

125

3.2. Зіставний аналіз причинових сполучників у різносистемних мовах

131

3.2.1. Омонімічні причинові сполучники в інтралінгвальному та інтерлінгвальному аспектах

131

3.2.2. Синонімічні причинові сполучники у досліджуваних мовах

140

3.2.3. Контекстуальні значення причини у з’ясувальних, умовних, цільових, часових і порівняльних сполучниках

149

3.3. Ізосемні типи причинових сполучників у різносистемних мовах

152

3.4. Висновки до розділу 3

163

ВИСНОВКИ

167

Список використаних джерел

172

СПИСОК ДОВІДКОВОГО МАТЕРІАЛУ

202

СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ

205

ВСТУП

Природа каузації як універсального явища мови, мислення та культури обумовлює необхідність цілісного підходу до її вивчення в плані онтології і концептуалізації. У сучасній лінгвістиці каузація трактується як релятивна мегакатегорія макрополя обумовленості (за Т.А.Ященко), що репрезентує генетичні зв’язки у світі й мові і включає категорії умови, причини, наслідку, допусту і мети. Для наукової лінгвальної парадигми найважливішою є категорія каузальності, або причиновості з її складною формально-змістовою структурою, де одне значення (загальне значення причини) кодується різними мовними кодами. Ступінь диференційованості в області вираження причинових відношень у різносистемних мовах пов’язується з асиметрією мовного знака і семантичним типом мови.
У роботах вітчизняних та зарубіжних лінгвістів аналізується категорія причиновості (Н. Д. Арутюнова, А. Вежбицька, М. В. Всеволодова, Л.І.Дубовик, А.О.Малявін, Г. Г. Шустер, Т. А. Ященко, I. Bordelois, B.Comrie, P. Facchi, F.von Kutchera, P.M.Pietroski); описуються каузальні конструкції з функціональним причиновим зв’язком (Є. М. Ананьєва, І.Р.Вихованець, М.А.Жовтобрюх, О. П. Зеленська, Н.М.Корбозерова, Е.С. Котвицька, А.М.Латишева, М. Є. Сатель, С.Ж.Тажибаєва, Р.М.Теремова, Г.А.Уфімцева, К. Ф. Шульжук, O. G. Carpi, E.Estrada, M.Lemmens, C. Silva-Cowalan), характеризуються особливості функціонування причинових сполучників (далі ПС) в окремо взятих мовах (Я.Г.Біренбаум, Н. Вікульцева, К. Г. Городенська, І.Ф.Рагозіна, Е.-О. Хааг, C. Figueras, F. Marcos Marin, S.Garcia). Проте ізосемія ПС не була предметом монографічного дослідження, у тому числі і в зіставному аспекті. Серед деяких нерозв’язаних досі проблем можна відзначити: відсутність єдиного погляду на природу ПС, що ускладнює їх класифікацію, з’ясування всіх можливих значень ПС, розмитість статусу окремих лексем. До того ж значення ПС можуть перехрещуватися зі значенням прислівників, часток або навіть модальних слів. Таким чином, причинові сполучники привертають увагу мовознавців і дотепер, тим більше, що практичні потреби при вивченні мови постійно підштовхують учених до опису службової лексики.
Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю більш глибокого проникнення у сутність категорії причиновості та системного вивчення причинового сполучника як головного маркованого засобу її мовного вираження. Комплексний підхід до вивчення категорії каузальності, що реалізується за допомогою причинових сполучників, сприяє цілісному розумінню мови, її усвідомленню як духовної реальності, розкриттю семантичної своєрідності різносистемних мов, а також встановленню ядерних і периферійних ПС.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми "Генезис, розвиток, структура й функціонування слов’янських і неслов’янських мов Приазовського регіону" кафедри загального мовознавства та слов’янської філології Бердянського державного педагогічного університету (тема затверджена вченою радою БДПУ, протокол № 8 від 18 травня 1999 року). Тема наукового дослідження затверджена вченою радою БДПУ (протокол № 2 від 25 вересня 2001 року), а також фаховою координаційною радою Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (протокол № 4 від 22 грудня 2005 року).
Метою дисертації є виявлення типів ізосемних причинових сполучників у різносистемних мовах (українській, російській, англійській та іспанській).
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
1) визначити методологічну основу дослідження;
2) розкрити категорію каузальності в логіко-філософському аспекті та уточнити її лінгвальну інтерпретацію;
3) з’ясувати статус причинового сполучника як головного компонента каузативної ситуації;
4) визначити місце причинового сполучника у мовній системі;
5) встановити омонімічні, синонімічні, контекстуальні причинові сполучники у межах кожної мови окремо;
6) виділити та зіставити ізосемні причинові сполучники у різносистемних мовах.
Об’єктом дослідження є явище міжмовної ізосемії.
Предметом наукової роботи виступають ізосемні причинові сполучники в українській, російській, англійській та іспанській мовах у зіставно-типологічному аспекті.
Мета, завдання і методологічні засади зумовили вибір методів дисертаційного дослідження (К.Джеймс, Л.П.Іванова, М.П.Кочерган, В.А.Маслова, О.О.Селіванова, Ю.С.Степанов та ін.). Комплексний аналіз ізосемних причинових сполучників здійснювався за допомогою загальнонаукових (індукції та дедукції, аналізу та синтезу), мовозначних (лінгвістичного опису, зіставного, субституції, трансформації, дистрибутивно-контекстуального) методів і елементів кількісного аналізу. Комбінування методів лінгвістичного опису із зіставним дозволило виділити каузальні конструкції й інвентаризувати причинові сполучники, виявити подібні та розбіжні ознаки, класифікувати й інтерпретувати вилучені одиниці.
Ефективними також виявилися методи субституції причинових сполучників і трансформації каузальних конструкцій (якщо неможливо було повністю зберегти їх структуру при субституції) для утворення синонімічних рядів і виокремлення ядерних / периферійних причинових сполучників. Дистрибутивний метод у поєднанні з контекстуальним аналізом відіграв значну роль в аналізі оточення причинових сполучників для виявлення омонімів і контекстуальних причинових сполучників. Унаслідок застосування комплексного підходу здобуто об’єктивні результати, відображені у загальних висновках до роботи.
Матеріал дослідження. Методом суцільної вибірки було вилучено 5000 уживань каузальних складнопідрядних / складносурядних речень з причиновими сполучниками з науково-популярної та художньої української, російської, англійської та іспанської літератури другої половини ХХ початку ХХІ ст. (твори Х. Гойтисоло, І. Ф. Драча, П. А. Загребельного, К.Г.Паустовського, О.І.Солженіцина, М.П.Стельмаха, L. Erdrich, S.Beauman, A. Mastretta та інші). Вибір матеріалу мотивується тим, що в літературі зазначеного періоду знайшли відображення зміни у вживанні певних мовних одиниць взагалі і причинових сполучників зокрема.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні лінгвальної інтерпретації категорії каузальності, а також статусу причинового сполучника як головного компонента каузативної ситуації, у типологізації ізосемних причинових сполучників у різносиситемних мовах. Уперше встановлено омонімічні, синонімічні, контекстуальні причинові сполучники у межах кожної досліджуваної мови окремо та виявлено типи ізосемних причинових сполучників на міжмовному рівні.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що здійснене дослідження ізосемії причинових сполучників сприяє більш глибокому теоретичному осмисленню плану вираження та плану змісту мовних одиниць, оскільки межі знака й значення не збігаються за семантичними та граматичними параметрами. Отримані результати розширюють теоретичну базу лінгвістичних досліджень каузальності. Запропонована в роботі методика відкриває нові можливості для поглиблення наявних підходів до вивчення службової лексики. Систематизовані спостереження та висновки, сформульовані в дисертації, сприятимуть розробці актуальних питань семантики й інтерпретації тексту.
Практичне значення. Результати дослідження можна використовувати у процесі викладання сучасної української, російської, англійської та іспанської мов, у курсах лексики та граматики зазначених мов, їх порівняльній типології, а також у лексикографічній та перекладацькій практиках.
Апробація роботи. Основні положення і результати дисертації обговорювалися на науково-методичних семінарах і засіданнях кафедри загального мовознавства і слов’янської філології Бердянського державного педагогічного університету (20012008), на звітних Днях науки Азовського регіонального інституту управління ЗНТУ (Бердянськ, 20012008) та наукових конференціях: Всеукраїнській конференції "Актуальні проблеми слов’янської філології" (Бердянськ, 2001); Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов'янських мов" (Вінниця, 2003); Міжнародних наукових конференціях ім. С.Бураго "Мова і культура" (Київ, 20042006, 2008), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 120-річчю від дня народження професора О.Н.Синявського "Олекса Синявський: історія і сучасне мовознавство" (Бердянськ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції "Північне Приазов’я у філософсько-історичному та філологічному вимірі" (Бердянськ, 2008), Всеукраїнській науковій конференції "Мова та лінгвокультурна комунікація" (Бердянськ, 2008).
Публікації. Положення дисертаційного дослідження висвітлені у п’ятьох одноосібних статтях, з яких усі опубліковано у фахових наукових виданнях ВАК України.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів та висновків до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкового матеріалу та ілюстративних джерел. Обсяг тексту дисертації складає 171 сторінку, у тому числі 5 таблиць на 9 сторінках. Загальний обсяг роботи разом із бібліографією становить 206 сторінок. Список використаних літературних джерел включає 333 позиції.
У вступі обґрунтовано актуальність і новизну дисертаційної роботи, визначено мету, конкретні завдання, об’єкт і предмет дослідження, його джерельну базу, з’ясовано методи дослідження, проаналізовано стан наукової проблеми, сформульовано теоретичне й практичне значення наукової праці, можливість практичного використання, наведено відомості про апробацію отриманих результатів.
У першому розділі "Категорія каузальності в логіко-філософському аспекті та її лінгвальна інтерпретація" викладено методологічну основу дослідження; розкрито інтерпретацію каузальності у філософії, логіці та мові, зокрема, описано традиційні погляди на каузальність з філософських позицій; розглянуто каузальні відношення в логіці; визначено поняття факту та каузативної ситуації в мовознавстві; окреслено лінгвальні складові каузативної ситуації, головним компонентом якої виступає причиновий сполучник.
У другому розділі "Причинові сполучники в мовній системі" уточнюється визначення сполучника як частини мови в сучасній лінгвістичній науці, подаються класифікації причинових сполучників за семантичним, синтаксичним і структурним критеріями та розкривається їх специфіка.
У третьому розділі "Ізосемія причинових сполучників в українській, російській, англійській та іспанській мовах" відображено лексикографічні традиції опису сполучників у словниках різних типів, проаналізовано у зіставному плані причинові сполучники у досліджуваних мовах, виділено омонімічні причинові сполучники (за інтралінгвальним та інтерлінгвальним аспектами), ряди синонімічних причинових сполучників за мовами дослідження, а також контекстуальні значення причини у з’ясувальних, умовних, цільових, часових і порівняльних сполучниках; виявлено ізосемні типи причинових сполучників в українській, російській, англійській та іспанській мовах.
У загальних висновках підбито підсумки здійсненого дослідження та окреслено перспективи подальших пошуків у обраному напрямі.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Методологічною основою дослідження є положення про асиметричність форми і змісту мовного знака, причинового сполучника зокрема, у межах як окремої мови, так і різносистемних мов.
Категорія каузальності, або причиновості, у роботі розуміється як складова мегакатегорії каузації, що відображає взаємозв’язок та обумовленість процесів і явищ об’єктивної дійсності, формуючи біном "причина наслідок" на рівні смислових відношень. Каузативність на мовному рівні підпорядковується каузальності, оскільки представляє такий тип відношень, коли суб’єкт впливає на об’єкт з метою виконання якоїсь дії (спричинення через спонукання).
Каузативна ситуація це макроситуація (складний факт), яка поєднує каузувальну ситуацію, або антецедент і каузовану ситуацію, або консеквент, тобто два простих факти за допомогою відношення каузації. У будь-якій каузативній ситуації можна виявити 5 обов’язкових суттєвих компонентів (констант): 1) константу k, що позначає відношення каузації і є визначальним компонентом каузативної ситуації, 2) агенс ri (предмет антецедента), 3) каузувальний стан si (стан впливу), 4) пацієнс rj (предмет консеквента) і 5) каузований стан sj (термінальний).
Логічна інтерпретація причинових відношень спирається безпосередньо на лінгвістичний матеріал, відповідно до чого вони передаються каузальними конструкціями з причиновими сполучниками, що займають позицію константи k і формують ядро функціонально-семантичного поля мовної каузальності. Каузальною в мові визнається будь-яка конструкція, яка виражає каузативну ситуацію.
Безпосередніми складовими каузативної ситуації є щонайменше дві мікроситуації, пов’язані між собою відношенням каузації (причиново-наслідковим) або заподіяння k. Причиновий сполучник виступає головним компонентом каузативної ситуації k, оскільки він її формує, пов’язуючи дві мікроситуації. Чисельність і різноманіття причинових сполучників у різносистемних мовах підтверджує, що кожна мова має власну систему засобів вираження мовних знаків та їх семантичних значень.
До класу сполучників належать службові слова, які характеризуються морфологічною незмінністю та поширеною сполучуваністю, здійснюють поєднання одиниць синтаксичного рівня і виконують кваліфікуючу функцію. ПС становлять єдність лексичного та граматичного значень, причому їхнє лексичне значення є релятивним та вказує на характер змістових відношень між мовними одиницями.
Причиновий сполучник, незважаючи на морфологічну гетерогенність, є представником службової лексики (а саме класу сполучників) в усіх досліджуваних мовах.
Пропонована нами семантична класифікація включає дві групи: констатувально-причинові (завжди вказують на причину): (укр.) бо, бо ж, через те що, ін.; (рос.) потому что, так как, поскольку, ін.; (англ.) because, now that, seeing that, ін.; (ісп.) porque, puesto que, pues que, ін., і контекстуально-причинові (виражають причину у контексті) сполучники: (укр.) затим що, щоб, а що, коли, як, якщо, наче, неначе, ніби, нібито; (рос.) ради того что, что, когда, как, если; (англ.) for, since, as, if, when; (ісп.) como, que, si, cuando.
За функцією в реченні причинові сполучники можуть бути підрядними (укр. бо, рос. ведь, англ. since, ісп. ya que, ін.) або сурядними (укр. аби, рос. ибо, англ. for, ісп. que, ін.), що обумовлюється ступенем залежності однієї частини речення від іншої.
За структурою причинові сполучникі, як і всі інші сполучники, диференціюються на: прості непохідні (укр. бо, рос. ведь, англ. for, ісп. que, ін.); складні похідні (укр. оскільки, рос. ибо, англ. because, ісп. porque, ін.); складені похідні (укр. через те що, рос. так как, англ. now that, ісп. pues que, ін.).
Методика дослідження передбачала інвентаризацію причинових сполучників за кількістю, частотністю вживання і значенням причини, відповідно до цього одержано такі результати: 1) за кількістю ПС: англ. 62, рос. 56, укр. 43, ісп. 30; 2) за частотністю вживання: укр. бо (534 ілюстрації), рос. чтобы (312), англ. as (359) і because (342), ісп. como (268) і porque (238); ядерними ПС виступили: укр. бо, рос. потому что, англ. because, ісп. porque; 3) за значенням причини: констатувально-причинові та контекстуально-причинові сполучники в усіх досліджуваних мовах. Найбільша кількість ПС спостерігається в англійській мові у зв’язку з її тяжінням до формування великої кількості різних субститутів. Найменша кількість ПС спостерігається в іспанській мові внаслідок більш глибокої внутрішньої форми іспанських лексем. Частотність вживання не завжди співвідноситься з кількістю ілюстрацій з причиновим значенням, що обумовлюється наявністю омонімічних ПС.
У роботі представлено інтра- (у межах кожної мови окремо) та інтерлінгвальні (міжмовні) омоніми і виділено моночастиномовну омонімію (моно одна частина мови та різні значення) та мультичастиномовну (мульти різні частини мови й різні значення). Моночастиномовні: укр. 17 (оскільки, тим-то, ін.), англ. 15 (when, if, whereas, inasmuch as, ін.), рос. 10 (поскольку, если, ін.), ісп. 6 (pues, ya que, ін.); мультичастиномовні: рос. 45 (ведь, раз, ін.), укр. 35 (бо, адже, ін.), англ. 16 (because, since, ін.), ісп. 3 (porque, como, si). За кількістю частин мови, як правило, інтралінгвальних омонімів більше, виняток становить лише іспанська мова з огляду на специфіку її словникового складу (клас сполучників більш обмежений) та нерозчленованості складених причинових сполучників.
ПС не є словами міжнародного спілкування, до того ж, українська і російська мови належать до слов’янської групи, англійська до германської, іспанська до романської. Отже, виділено лише два інтерлінгвальних омоніми: укр. / рос. потому і укр. / рос. раз (оскільки українська й російська мови близькоспоріднені і мають багато спільного як в історичному розвитку форм, так і у формуванні концептосфери каузації).
Синонімічні причинові сполучники представлено у вигляді синонімічних рядів, виділення яких здійснювалося за первинністю / вторинністю значення причини у сполучника або за результатами дистрибутивного аналізу: (укр.) 1) бо, бо ж, через те що, тому що, того що, оскільки, позаяк, адже, як; 2) у зв’язку з тим що, а що ... що, від того що, а що, внаслідок того що, тим що, завдяки тому що, на тій підставі що, з тієї причини що, з того приводу що; 3) тим більше що, тим паче що; 4) щоб, затим що, затим щоб, заради того що, заради того щоб, для того щоб, задля того щоб; 5) коли, якщо, раз; (рос.) 1) потому что, так как, поскольку, оттого что, ибо, ведь; 2) из-за того что, в связи с тем что, благодаря тому что, судя по тому что, ввиду того что, в силу того что, на основании того что, на том основании что, исходя из того что, по причине того что, по той причине что, под предлогом того что, под тем предлогом что; 3) затем что, ради того что, для того чтобы, чтобы; 4) в результате того что, вследствие того что; 5) тем более что, тем паче что; 6) когда, раз, если; (англ.) 1) because, for, since, as, for the reason that; 2) seeing that, (in) considering that (of), on the ground that, on the basis of the fact that, for fear that, by (in) virtue of the fact that, in view of the fact that, in the light of, in connection/connexion with; 3) thanks to the fact that, due to the fact that, on account of the fact that, owing to the fact that; 4) in consequence of the fact that, as a result of the fact; 5) on/upon/under the pretext/pretence that, on/under the plea that, under/in the guise that; 6) so/as far as, so/as long as, insofar as, inasmuch as, especially as, especially because, especially since, (all) the more so since, the more so as, whereas; 7) in order that, so that; 8) now that, when, if; (ісп.) 1) porque, como, puesto que, pues que, ya que, que, pues, dado que, supuesto que, ahora que, ya porque ya porque, por/a causa de que, por razon de que, es que; 2) en vista de que, en atencion a que, en consideracion a que, teniendo en cuenta que; 3) gracias a que, merced a que, debido a que; 4) si, cuando. Кількість синонімічних рядів прямопропорційна кількості виділених у мовах дослідження ПС: англ. 8, рос. 6, укр. 5, ісп. 4. Кожен синонімічний ряд має свою специфіку: 3-й ряд укр. і 5-й рос. передають з’ясувальне значення додаткової причини; 4-й укр., 3-й рос., 7-й англ. ускладнюються цільовим значенням; 6-й укр., 6-й рос., 8-й англ. і 4-й ісп. значення причини нашаровується на часове тощо. Жоден синонімічний ряд не охоплює абсолютних синонімів, тому що зі зміною компонентів каузальної конструкції ці ряди можуть перехрещуватися, і відтінок значення причинового сполучника змінюється.
Значення причини у контексті набувають з’ясувальні, умовні, цільові, часові та порівняльні сполучники. Це лексеми: (укр.) що, якщо, раз, для того щоб, коли, як, наче, неначе, ніби, нібито; (рос.) что, если, раз, для того чтобы, когда, как; (англ.) that, if, when; (ісп.) que, si, como si, para que, cuando, como.
Кількість причинових сполучників у досліджуваних мовах різна, але відношення, що ними передаються, аналогічні. Зіставний аналіз ПС у різносистемних мовах засвідчив, що в кожній мові наявні сполучники, які завжди передають причинові відношення, а також такі сполучники, які спроможні виражати каузальність тільки у певному контексті. Таким чином, усі причинові сполучники на міжмовному рівні ми розподіляємо на два ізосемні типи: констатувально-причинові та контекстуально-причинові.
На сучасному етапі питання ізосемії причинових сполучників у різносистемних мовах не можна вважати вичерпним, оскільки будь-яка мова знаходиться в постійному розвитку, що впливає на кількість сполучників і їх лексичну семантику. Нам видається доцільним продовжити дослідження у цьому напрямку. Перспективним уявляється вивчення співвідношення каузальних конструкцій, що можуть бути представлені не тільки складнопідрядними / складносурядними реченнями, але й приєднувальними конструкціями та парцельованими.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адмони В. Г. Структура грамматического значения и его статус в системе языка / В. Г. Адмони // Структура предложения и словосочетания в индоевропейских языках Ленинград : Наука, 1979. С.636.
2. Акимова Э. Н. Синкретизм в выражении причинных отношений : (по памятникам нижегородской художественно-повествовательной прозы) / Э. Н. Акимова // Общее и региональное в древнерусской старовеликорусской языковой культуре. Ниж. Новгород, 1993. С. 4854.
3. Ананьева Е. Н. Выражение причинно-следственных отношений на уровне сложного предложения в современном испанском языке : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.05 "Романские языки" / Е. Н. Ананьева. М. : МГПИИЯ, 1973. 26 с.
4. Андрамонова Н. А. Сложные предложения, выражающие обстоятельственные отношения в современном русском языке / Андрамонова Н.А. Казань : Изд-во Казанского университета, 1977. 176 с.
5. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика / Апресян Ю. Д. 2-е изд., испр. и доп. М. : Школа "Языки русской культуры", Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 1995. 472 с.
6. Арполенко Г. П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові / Г. П. Арполенко, В. П. Забєліна. К. : Наукова думка, 1982. 132 с.
7. Арутюнова Н. Д. Логический анализ языка. Проблема интенсиональных и прагматических контекстов / Арутюнова Н. Д. М.: Наука, 1989. 288 с.
8. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт / Арутюнова Н.Д. М. : Наука, 1988. 338 с.
9. Арутюнова Н. Д. Язык цели / Н. Д.Арутюнова // Логический анализ языка: избранное 1988 1995. М. : Индрик, 2003. С. 386396.
10.Арутюнова Н. Д. Русское предложение "Бытийный тип". Структура и значение / Н. Д. Арутюнова, Е. Н. Ширяев. М. : Русский язык, 1983. 198 с.
11.Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл : Логико-семантические проблемы / Арутюнова Н. Д. М. : Наука, 1976. 383 с.
12.Арутюнова Н. Д. Понятие пресуппозиции в лингвистике / Н.Д.Арутюнова // Известия АН СССР СЛЯ. М., 1973. Т. 32, Вып. 1. С. 8489.
13.Бабайцева В. В. Структурно-семантическое направление в современной русистике / В. В. Бабайцева // Филологические науки. 2006. № 2. С. 5464.
14.Бабалова Л. Л. Сложное предложение в преподавании русского языка как иностранного / Бабалова Л. Л. М. : Рус. яз., 1983. 128 с.
15.Бацевич Ф. С. Очерки по функциональной лексикологии / Ф.С.Бацевич, Т. А. Космеда.— Львов : Світ, 1997. — 392 с.
16.Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : [підручник]/ Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. К. : Либідь, 1993. 336 с.
17.Библиотека филолога Акимова Г. Н. : Новое в синтаксисе современного русского языка. М. : Высш. шк., 1990. 168 с.
18.Биренбаум Я. Г. Коннекторы современного английского языка / Я.Г.Биренбаум // Служебные слова : [межвуз. сб. науч. тр.]. Новосибирск : НГУ, 1987. С. 6776.
19.Биренбаум Я. Г. Сложноподчинённое предложение в современном английском языке / Биренбаум Я.Г. Челябинск, 1981. 131с.
20.Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка / Блох М. Я. М. : Высш. шк., 1994. 382 с.
21.Богдан В. В. Синтактика, семантика, прагматика англомовних приєднувальних конструкцій і складних речень з підрядним зв’язком : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / В. В. Богдан. Х., 2006. 19 с.
22.Бодуэн де Куртенэ А. И. Сравнительная грамматика / А. И. Бодуэн де Куртенэ // Избранные труды по общему языкознанию. М. : Изд-во АН СССР, 1963. С. 373377.
23.Бондарко А. В. Теория значения в системе функциональной грамматики : на материале русского языка / Бондарко А. В. М. : Прогресс, 2002. 286 с.
24.Бондарко А. В. Основы функциональной грамматики : Языковая интерпретация идеи времени / Бондарко А. В. СПб. : Изд-во СПбГУ, 1999. 260 с.
25.Бондарко А. В. Функциональная грамматика / Бондарко А. В. М. : Наука, 1984. 136 с.
26.Брицин М. Я. Порівняльна граматика української та російської мови / Брицин М. Я., Жовтобрюх М. А., Майборода А. В. К. : Вища шк., Головне вид-во, 1978. 270 с.
27.Булыгина Т. В. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики) / Т. В. Булыгина, А. Д. Шмелев. М. : Школа "Языки русской культуры", 1997. 574 с.
28.Булыгина Т. В. Модальность. Человеческий фактор в языке. Коммуникация, модальность, дейксис / Т. В. Булыгина, А. Д. Шмелев. М., 1992. С. 110153.
29.Бунге М. Причинность. Место принципа причинности в современной науке / Марио Бунге. М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1962. 511 с.
30.Васильева-Шведе О. К. Испанский язык. Теоретическая грамматика. Морфология и синтаксис частей речи : учебник [для студентов] / О.К.Васильева-Шведе, Г. В. Степанов. М. : Высш. шк., 1990. 301 с.
31.Вежбицкая Анна. Семантические универсалии и описание языков / Анна Вежбицкая ; [пер. з польської А. Д. Шмелев]. — М. : Языки русской культуры, 1999. — 780 с.
32.Вейхман Г. А. Новое в английской грамматике : учеб. пособие [для ин-тов и фак. иностр. яз] / Вейхман Г. А. М. : ООО "Издательсто Астрель", 2001. 128 с.
33.Веливченко В. Ф. К вопросу о лингвистической категории каузации и ее качественных разновидностях / Веливченко В. Ф. К., 1988. 24 с. (Киев. гос. пед. ин-т иностр. яз.).
34.Вендлер З. Причинные отношения / З. Вендлер // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVIII : Логический анализ естественного языка / [сост. В. В. Петрова]. М. : Прогресс, 1986. С. 264276.
35.Викульцева Н. Семантические, синтаксические и прагматические особенности лексемы "ведь" : дис. на соискание ученой степени magister atrium по русскому языку / Наталья Викульцева. Тарту, 2004. 150 с.
36.Виноградов В. В. История русских лингвистических учений : учеб. пособие / ВиноградовВ.В. / [сост. Ю. А. Бєльчиков]. 2-е изд., испр. и доп. М. : Высш. шк., 2005. 559 с.
37.Виноградов В. В. Русский язык : Грамматическое учение о слове / Виноградов В.В. 2-е изд. М. : Высш. шк., 1972. 614 с.
38.Виноградов В. С. Грамматика испанского языка / ВиноградовВ.С. М., 1978. 392 с.
39.Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис / ВихованецьІ.Р. К. : Либідь, 1993. 368 с.
40.Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / Вихованець І.Р. К. : Наук. думка, 1992. 222 с.
41.Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови : академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська. К. : Унів. Вид-во "Пульсари", 2004. 400 с.
42.Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення / ВихованецьІ.Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. К. : Наук. думка, 1983. 220 с.
43.Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Вихованець І.Р. К., 1988. 256 с.
44.Вригт Г. Х. фон. Логико-философские исследования / Вригт Г. Х. фон. М., 1986. С. 73.
45.Всеволодова М. В. К вопросу о методологиях и методиках лингвистического анализа (на примере категорий пространственных, временных и причинных отношений) / М. В. Всеволодова // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 9. Филология. 2005. № 3 С. 5179.
46.Всеволодова М. В. Средства связи, участвующие в выражении причинноследственных отношений, в рамках функционально-коммуникативного описания языка / М. В. Всеволодова, Е.Н.Виноградова // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 9. Филология. 2001. №6 С. 69100.
47.Всеволодова М. В. О подлежащем и категории причинности в русском языке : (К вопросу о некоторых характеристиках русского языкового сознания в концепции А. Вежбицкой) / М. В. Всеволодова, Э.С.Котвицкая // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 9, Филология. М., 1999. № 5 С. 6688.
48.Всеволодова М. В. Причинно-следственные отношения в современном русском языке / М. В. Всеволодова, Т. А. Ященко. М. : Рус. яз., 1988. 208 с.
49.Гак В. Г. К типологии функциональных подходов к изучению языка / В.Г. Гак // Проблемы функциональной грамматики. М. : Наука, 1985. С. 1784.
50.Гжегорчик А. Популярная логика (Общедоступный очерк логики предложений) / Анжей Гжегорчик. 3-е изд., стереотип. М. : Наука, 1979. 112 с.
51.Глотова О. В. Функціональносинтаксичний аналіз категорії причиновості в сучасній українській літературній мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 "Українська мова" / О. В. Глотова. Харків : ХДПУ, 1994. 16 с.
52.Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. 20-і рр. ХХ ст.) / [відп. ред. О. Б. Ткаченко] / В. А. Глущенко. Донецьк, 1998. 222 c.
53.Горпинич В. О. Морфологія української мови / Горпинич В. О. К. : ВЦ "Академія", 2004. 336 с.
54.Грайс Г. П. Логика и речевое общение / Г. П. Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1985. Вып. XVI. С. 217237.
55.Грамматика английского глагола в таблицях. Неличные формы / [Ягодникова О. Г., Дрига Л. П., Шамрай Л. А., Батурина Е. А.] К. : Головное издательство издательского объединения "Выща школа", 1989. 168 с.
56.Грамматика современного русского литературного языка / [ред. Н.Ю.Шведовой]. М. : Наука, 1970. 768 с.
57.Григорьева Ю. Б. Текстовые единицы логического обоснования и их роль в информационной структуре английского нарративного дискурса ХVIII века / Ю. Б. Григорьева // Вестник МГЛУ. Грамматические средства выражения когнитивно-функциональной семантики. М., 2001. Вып. 460. С. 165182.
58.Грищенко А. А. Проблеми структури складного речення / А.А.Грищенко // Мовознавство. 1987. № 4. С. 7576.
59.Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры / Гумбольдт В. фон. М.: Прогресс, 1985. 451 с.
60.Гурочкина А. Г. Смысловая интерпретация четырехкомпонентных каузативных конструкций в древнеанглийском тексте / А.Г.Гурочкина, Т. М. Кругликова // Прагматические характеристики текста и его смысловая интерпретация. Нальчик, 1987. С. 3539.
61.Данилюк І. Г. Синкретизм у системі частин мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 "Українська мова" / І. Г. Данилюк. Донецьк : ДонНУ, 2006. 20 с.
62.Денисова С. П. Категории лексической семантики в аспекте контрастивной лингвистики и контенсивной тип