ІНТОНАЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВОГО ДИСКУРСУ (експериментально-фонетичне дослідження)

Краткое описание

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. К.Д. УШИНСьКОГО

На правах рукопису

Савчук Ганна Василівна

УДК 81’344’42:347 (043.5)

ІНТОНАЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВОГО ДИСКУРСУ
(експериментально-фонетичне дослідження)

Спеціальність 10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Корольова Т.М.

Одеса 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТА ПОЗНАЧЕНЬ.......................5
ВСТУП.......................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕННЯ СУДОВОГО ДИСКУРСУ.14
1.1. Визначення поняття судовий дискурс у лінгвістиці..................................14
1.2. Характеристика складових судового дискурсу..........................................22
1.2.1. Комуніканти......................................................................................................23
1.2.2. Комунікативні стратегії............................................................................................28
1.2.3. Контекст судового дискурсу....................................................................................34
1.3. Мовленнєві акти в аналізі судового дискурсу..36
1.4. Судовий дискурс як об’єкт лінгвістичного дослідження41
1.4.1. Особливості мовлення судового ритора...42
1.4.2. Інтонація як засіб впливу та мовленнєвого контакту...46
Висновки до розділу 1.............................................................................................51
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА І ПРОЦЕДУРА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТОНАЦІЇ СПОНУКАННЯ В СУДОВОМУ ДИСКУРСІ.55
2.1. Лінгвістичний аналіз і добір мовленнєвого матеріалу з проблеми дослідження............................................................................................................55
2.2. Слуховий аналіз матеріалу дослідження.......................................................57
2.3. Аудиторський аналіз матеріалу дослідження...............................................60
2.4. Інструментальний аналіз експериментального матеріалу...64
2.5. Статистична обробка числових значень акустичних характеристик експериментальних фраз.......................................................................................69
2.6. Лінгвістична інтерпретація одержаних результатів.........74
Висновки до розділу 2.............................................................................................75
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ І ЛІНГВІСТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНИХ ЗАСОБІВ ВИРАЖЕННЯ СПОНУКАЛЬНОЇ МОДАЛЬНОСТІ В МОВЛЕННІ СУДДІВ ...77
3.1. Ситуативна обумовленість уживання та загальна характеристика системи різновидів модальних значень функціонально-семантичного поля волевиявлення в мовленні суддів........................................................77
3.2. Лексико-граматичні властивості судового дискурсу.................................82
3.3. Особливості інтонаційної організації спонукальних висловлень у судовому дискурсі.........................................................................................87
3.3.1. Перцептивні параметри мелодики семантичних відтінків спонукальної
модальності та їх акустичні кореляти..87
3.3.2. Перцептивні ознаки динамічної структури модальних значень
функціонально-семантичного поля волевиявлення та їх акустичні
кореляти121
3.3.3. Темпоральні та паузальні характеристики семантичних відтінків спонукальної модальності на перцептивному й акустичному рівнях125
3.3.4. Фразовий наголос133
3.3.5. Тембральні характеристики135
3.4. Лінгвістична інтерпретація результатів експериментально-фонетичного дослідження інтонаційних характеристик судового дискурсу...137
Висновки до розділу 3...173
ВИСНОВКИ..182
ДОДАТКИ.194
Додаток А. Фрагменти справ з американських та українських судових процесів..195
Додаток Б. Інтонограми найуживаніших типів семантичних відтінків спонукальної модальності в англомовному та україномовному мовленні суддів.....................................................222
Додаток В. Перевірка статистичних гіпотез щодо однорідності вибірок, які характеризують різні типи волюнтативних висловлень суддів........232
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.235
ПЕРЕЛІК ВЕБ-САЙТІВ.256

ВСТУП
Аналіз дискурсу і найбільш широкого контексту соціальної взаємодії в різних професійних колах вимагає відкритого звернення до більш широкої організаційної ситуації та аспектів культурних уявлень. Дослідження людської комунікації останнім часом набули міждисциплінарного характеру і підсилили взаємозв'язок між лінгвістичними, когнітивними й соціокультурними елементами вивчення мови в суспільстві [2;8;11;15;16;18;32;33;40;42;47;48;49;50;53;55;57;62;68;72;74;81;85;106;117].
Вивчення мови законів, процесуальних актів, судових промов здійснюється, у першу чергу, двома науками: юриспруденцією і лінгвістикою. Відомий ряд монографій із питань судового мовлення (С.Д. Абрамович, М.C. Алексєєв, Л. Баум, Л.О. Введенська, Т.В. Губаєва, Н.М. Івакіна, І.С. Лісна, Р. Штідхем). Проте, говорячи про мову процесуального акту або судове мовлення, автори, насамперед, виступають як юристи, тому що їх цікавить відображений у документі правовий зміст, аналіз же мови, як правило, зводиться до міркувань про точність, дохідливість і виразність [3;97;132;165;168;176;179;190;196;199;202;205;206].
Лінгвістичні аспекти текстів судового дискурсу ще мало вивчені, хоча їхнє значення зростає як у сучасних економічних, політичних, соціальних перетвореннях, так й у відновленні та вдосконаленні законодавства, побудові в нашій країні правової держави, громадянського суспільства. Дослідження лінгвістичних особливостей виступів суддів, адвокатів, державних обвинувачів, безумовно, є важливим не тільки для теорії ораторського мистецтва, а також для проведення дискурсивного аналізу мовлення учасників судового процесу.
Простежуючи шлях лінгвістичних досліджень судового дискурсу, необхідно зазначити, що аналіз судового дискурсу пройшов усі стадії: від суто лексичного [113;120;135;150], стилістичного [1;35;45;61;109], семантичного [91;110;181;198;200] вивчення мови закону з урахуванням екстралінгвістичних, соціальних, когнітивних, прагматичних, психологічних чинників тощо, однак роль інтонації, її зв’язок із комунікативними типами висловлень, особливості сприйняття в судовому дискурсі вивчені недостатньо, незважаючи на наявність великої кількості публікацій з інтонації мовлення (О.М. Алексієвець, А.Й. Багмут, І.В. Борисюк, Т.О. Бровченко, Л.О. Вербицька, Є.І. Гороть, А.А. Каліта, Т.М. Корольова, О.І. Стеріополо, Л.О. Штакіна та ін) [4;9;10;28;30;36;43;67;77;138;157].
Актуальність даної проблеми визначається зростаючою увагою лінгвістів до інтонаційної організації судового дискурсу, що зумовлено стрімким розвитком лінгвістичної теорії, яка значною мірою виявляє інтерес до правознавчих наук, а також необхідністю в дослідженнях питань ефективності інструментальних і перцептивних методів аналізу мовлення в суді. У зв’язку з існуванням суспільних потреб вивчення функціонування мови в різних сферах людської діяльності, можна вважати актуальним і звернення до дослідження особливостей інтонації спонукання, яка виконує провідну роль у судовій сфері (виклик свідка, пред’явлення обвинувачення, винесення судового рішення, урегулювання конфліктів, забезпечення неухильного дотримання кожною особою правових норм та форм суспільної поведінки в залі судового засідання тощо).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідного напрямку Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського «Фундаментальні дослідження у вищих навчальних закладах» (код 22010020) у рамках наукової теми кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики «Теоретичні та прикладні аспекти дослідження типологічних і конкретно-мовних рис сучасного дискурсу» (протокол № 5 рішення вченої ради ПДПУ імені К.Д. Ушинського від 29 грудня 2005 року, реєстраційний номер 0107U000467).
Мета дисертаційного дослідження полягає в проведенні комплексного аналізу інтонації спонукання в судовому дискурсі.
Для досягнення поставленої мети передбачено виконання таких завдань:
проаналізувати та описати мовні особливості судового дискурсу;
охарактеризувати систему різновидів модальних значень функціонально-семантичного поля (ФСП) волевиявлення в мовленні суддів;
здійснити аналіз інтонаційних характеристик модальних значень ФСП волевиявлення (вимога, порада, прохання) та наявних у них емоційно-модальних конотацій на матеріалі суддівського мовлення;
виявити релевантні ознаки інтонації спонукання в англомовних та україномовних висловленнях суддів з урахуванням лінгвістичних й екстралінгвістичних чинників.
Об’єктом дослідження є усне мовлення суддів під час судових розглядів.
Предмет дослідження становлять лінгвістичні, інтонаційні характеристики модальних значень ФСП волевиявлення (вимога, порада, прохання), їх модально-емоційні конотації в мовленні професійних учасників судового процесу (суддів).
Матеріалом дослідження слугували аудіозаписи відомих американських «Law and Order» та українських «Судові справи з Ігорем Годецьким», «Сімейні справи з Іриною Калінською» телепередач. Загальна кількість прослуханих судових процесів становила 43 (з них 22 американські й 21 українська судові справи). З широкого корпусу експериментального матеріалу обсягом 1200 спонукальних фраз (3210 надфразних єдностей), одержаних методом суцільної вибірки, були добрані найчастотніші семантичні відтінки спонукальної модальності 245 українських та 255 англійських фраз, які склали вузький корпус матеріалу дослідження тривалістю звучання 75 хвилин.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети й виконання завдань роботи застосовано такі методи: метод теоретичного аналізу, що полягає в критичному огляді літературних джерел із проблематики дослідження; метод наукового спостереження, який передбачає аналіз мовлення українських та американських суддів із метою виділення найчастотніших фраз ФСП волевиявлення і є підготовчим етапом для проведення комплексного аудиторського аналізу; метод семантичного диференціала Ч. Осгуда, який забезпечує диференціацію реципієнтами фраз ФСП волевиявлення за спеціальними шкалованими синонімічно- антонімічними осями, що формують вузький корпус експериментального матеріалу; метод інструментального дослідження інструментальний аналіз інтонаційних параметрів модальних значень ФСП волевиявлення за допомогою комп’ютерних програм Praat, Wave Lab, Sound Forge, Win CECIL, WaveSurfer; метод лінгвістичного аналізу пояснення, системний опис та всебічне тлумачення лінгвістичного значення результатів дослідження, формулювання основних висновків роботи. У дисертаційному дослідженні також застосовано прийоми статистичного аналізу та кількісний аналіз досліджуваних мовних явищ.
Робоча гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що імперативний вид спілкування є дуже поширеним у стосунках суддів з учасниками судового процесу, при цьому найчастотнішими засобами впливу виступають вимога, порада, прохання та їх емоційно-модальні конотації, в яких однією із суттєвих ознак для цілісного оформлення висловлень, передачі значеннєвих, емоційних і модальних значень слугує інтонація.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана робота є першою спробою здійснення системного комплексного аналізу інтонації спонукання в судовому дискурсі, орієнтованого на виявлення інтонаційних ознак найуживаніших модальних значень ФСП волевиявлення в мовленні суддів під час проведення судового засідання.
Теоретичне значення роботи зумовлене тим, що лінгвістичний аналіз мовлення українських та американських суддів має велике значення для наукового опису досліджуваних мов. Дане дисертаційне дослідження робить внесок у теорію мовленнєвої поведінки професійних груп (суддів), у теорію інтонаційної організації судового дискурсу, судову лінгвістику та риторику.
Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається можливістю їх використання в навчальних курсах із теорії та практики перекладу, загальної та судової риторики, теоретичної фонетики, стилістики, психолінгвістики, загального мовознавства, теорії комунікації, при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт, підручників і навчальних посібників із просодії українського й англійського судового мовлення, а також у процесі викладання англійської мови для студентів юридичних спеціальностей.
Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному та експериментально-фонетичному обґрунтуванні лінгвістичних особливостей інтонаційної організації судового дискурсу.
На захист виносяться такі положення:
1. Судовий дискурс різновид функціонального стилю мовлення, який реалізується в судовій сфері спілкування та являє собою сукупність стилістичних рис наукового, офіційно-ділового, публіцистичного стилів.
2. Судовий дискурс як мовленнєва подія з властивими йому екстралінгвістичними факторами включає такі найважливіші компоненти: учасників комунікації, комунікативні стратегії, контекст.
3. Взаємодія професійних учасників судового процесу є складним процесом обміну думками, в якому особливе місце серед усіх мовленнєвих актів належить директиву, що відіграє значну роль у мовленнєвому впливі на судову аудиторію.
4. Інтонація спонукання є своєрідним оформленням судового мовлення, зокрема мовлення суддів, надає йому змістовності, багатства та бере участь у передачі значеннєвих, емоційних, модальних значень висловлень.
5. Інтонаційні структури семантичних відтінків спонукальної модальності в мовленні українських та англійських суддів характеризуються схожістю, а також деякими специфічними рисами, зумовленими характером впливу як лінгвістичних, так й екстралінгвальних чинників.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (Одеса, 2005), на міжнародних наукових конференціях «Сучасні мовленнєві технології» (Одеса, 2005), «Мова і культура» (Київ, 2006), «Актуальні проблеми філології та американські студії» (Київ, 2008), «Ольвійський форум 2008» (Ялта, 2008), а також на VI Міжвузівській конференції молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур» (Донецьк, 2008).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в десяти публікаціях: у семи статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та тезах трьох наукових конференцій.
Структура дисертації складається з переліку умовних скорочень та позначень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, переліку веб-сайтів з проблематики дослідження та додатків.
У переліку умовних скорочень та позначень наведено застосовані в дисертації термінологічні скорочення та позначення з їх детальним розшифруванням.
У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, визначаються актуальність, мета та основні завдання дисертаційної роботи, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі «Теоретичні передумови вивчення судового дискурсу», який складається з чотирьох підрозділів, визначається поняття «судовий дискурс» у провідних наукових течіях мовознавства, виявляються теоретичні проблеми щодо аналізу складових судового дискурсу, специфіки функціонування мовленнєвих актів у судових процедурах та розглядаються лінгвістичні особливості сучасного судового дискурсу.
У другому розділі «Методика і процедура експериментально-фонетичного дослідження інтонації спонукання в судовому дискурсі», що складається з шести підрозділів, описується організація і процедура проведення експериментально-фонетичного дослідження реалізацій спонукальних висловлень американських та українських суддів під час судових засідань.
У третьому розділі «Аналіз і лінгвістична інтерпретація результатів дослідження функціонування мовних засобів вираження спонукальної модальності в мовленні суддів», який складається з чотирьох підрозділів, розглянуто систему різновидів модальних значень ФСП волевиявлення, визначено лексико-граматичні властивості спонукальних висловлень суддів, проаналізовано роль інтонації в оформленні семантичних відтінків спонукальної модальності в англомовному та україномовному мовленні суддів на перцептивному й акустичному рівнях, здійснено лінгвістичну інтерпретацію механізмів її реалізації в судовому дискурсі.
У висновках сформульовано основні підсумки проведеного дисертаційного дослідження і визначається подальша перспектива вивчення досліджуваної проблеми.
Список використаних джерел нараховує 220 позицій.
Перелік веб-сайтів із проблематики дослідження нараховує 14 позицій.
У додатках наводяться уривки з американських та українських судових справ, інтонограми результатів експериментально-фонетичного дослідження й міститься перевірка статистичних гіпотез щодо однорідності вибірок, які характеризують різні типи спонукальних висловлень суддів.

Повний обсяг дисертації становить 257 сторінок, основний зміст викладено на 193 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У даній дисертаційній роботі було здійснено спробу дослідити своєрідність сучасного судового дискурсу, а також виявити специфіку його інтонаційної організації. З урахуванням різних підходів до трактування поняття «судовий дискурс» у процесі дослідження було визначено судовий дискурс як різновид функціонального стилю мовлення, що реалізується в судовій сфері спілкування. Для вищезгаданого функціонального стилю характерне використання основних рис наукового (точність, логічність, об’єктивність), офіційно-ділового (уживання трафаретних висловів, однозначність тлумачення) та публіцистичного (велика кількість штампів, специфічної юридичної термінології) стилів.
Судовий дискурс, як і політичний, військовий, юридичний являє собою певну систему підпорядкування носіїв різних соціальних, статусних, функціональних і професійних ролей один одному. Поряд із цим він містить ознаки різних видів дискурсів, які знаходять своє відображення в уживанні судовими риторами аргументації для обґрунтування доказів, теоретичних положень, юридичних законів і стимулюванні активності слухачів (аргументативний дискурс); у широкому тлумаченні законів, складанні й оформленні процесуальних документів (юридичний дискурс); використанні правових повноважень для винесення важливих рішень (суддя) та врегулювання конфліктів, що виникають у ході полеміки сторін захисту й обвинувачення (авторитарний дискурс); наявності суперечок, конфліктних ситуацій, що є невід’ємною складовою будь-якого судового розгляду (конфліктний дискурс).
Характерною рисою судового дискурсу є використання судовим ритором питально-відповідальної форми взаємодії з учасниками судового процесу з метою встановити контакт, привернути увагу співрозмовника та в подальшому вплинути на нього й спонукати до виконання конкретних дій.
Судовий дискурс як вид діяльності містить такі складові: комуніканти, комунікативні стратегії, контекст. Діяльність (у тому числі мовленнєва) комунікантів в умовах певного ситуативного контексту (оточення, час, місце) є досить регламентованою, тому що кожний учасник під час судового розгляду наділений певним ролевим амплуа: контроль за законністю, ведення судової справи, винесення вердикту суддя, присяжні; здійснення допиту позивача, відповідача, підсудного адвокат, прокурор; надання допомоги в установленні деталей учиненого злочину свідки; прояв стурбованості соціальними проблемами суспільства й зростанням злочинності публіка. У ході здійснення юридичної діяльності практично всі професійні учасники звертаються до використання комунікативних стратегій, підпорядкованих певним тактикам, для забезпечення ефективності комунікації й досягнення необхідних цілей.
Судове мовлення як чітко регламентований вид дискурсу, характеризується використанням різних взаємозалежних видів мовленнєвих актів (асертиви, експресиви, декларативи), але особлива роль у конструюванні й здійсненні ефективного процесу взаємодії учасників судової аудиторії в правовому руслі, не порушуючи при цьому регламент проведення судового засідання, належить директивним мовленнєвим актам.
Судовий дискурс являє собою складне явище, і його вивчення має бути сфокусоване не тільки на лексиці, синтаксисі, але й на інтонації, що виконує важливу роль у встановленні контакту з аудиторією, привертанні її уваги, підкреслюючи значення того чи іншого висловлення, з метою активізувати цікавість слухача до повідомлюваної інформації і вплинути на нього.
Результати дослідження специфіки різних за характером американських та українських судових процесів підтвердили припущення про те, що судовий дискурс являє собою своєрідну модель взаємодії її учасників, де категорія спонукання є однією з стильових рис, що його складають, а найвища позиція за вживанням різновидів волевиявлення серед усіх професійних учасників судової аудиторії належить саме судді, який, звертаючись до підсудного, позивача, відповідача, адвоката, прокурора, виступає в ролі органу правосуддя і зобов’язаний зберігати та дотримувати порядок проведення судових процедур, не допускаючи порушень громадського правопорядку під час слухання будь-якої судової справи.
Разом з тим слід зазначити, що використання директивів у мовленні представників Феміди зумовлено умовами спілкування, професійною діяльністю, метою комунікації і, звичайно, характером судової сфери. Найчастотнішими спонукальними репліками в ході проведення судових засідань у мовленні українських та американських суддів виявилися: вимога, вимога + попередження, вимога + погроза, порада, пропозиція, прохання. У зоні семантичного відтінку спонукальної модальності вимоги неодноразово спостерігалися накладки емоційно-модальних значень погрози й попередження, що було пов’язано як в англійському, так і в українському судовому дискурсі з такими чинниками: 1) ситуацією спілкування, обставинами, на які реагувало мовлення при формуванні вищезгаданих модальних значень ФСП волевиявлення; 2) бажанням судді за допомогою категоричних висловлень підкреслити домінуючу позицію, високі повноваження та статус стосовно адресата.
До своєрідних рис процесу спілкування в суді в різних культурах можна віднести і той факт, що професійний мовленнєвий етикет американських суддів визнає використання більш категоричних форм волевиявлення під час спілкування з судовою аудиторією, а представники українського судочинства віддають перевагу ввічливим, більш толерантним формам спонукання.
Спостереження за принципом відбору і особливостями функціонування мовних засобів при вираженні типів волевиявлення дозволили виявити низку загальних особливостей для мовленнєвих реалізацій суддів:
· уживання модальних слів зі значеннями необхідності, облігаторності, заборони; поширеність професійних термінів, мовленнєвих трафаретів та стандартів, уживання часток, вигуків, сполучників для оформлення того чи іншого значення спонукальної модальності; наявність емоційно забарвленої розмовної лексики та невеликий відсоток зустрічальності жаргонізмів, який має місце при виправленні суддею жаргонних висловлень підсудного, відповідача шляхом перефразовування цілого речення, застосовуючи нормативну лексику;
· наявність синтетичних й аналітичних морфологічних форм повнозначних слів, що передають модальні значення спонукання.
Характерною рисою для мовлення суддів при вираженні семантичних відтінків спонукальної модальності є використання різноманітних лінгвістичних моделей різної комунікативної спрямованості й синтаксичної структури: 1) уживання вокативних та односкладних спонукальних речень із модальністю вимога + попередження, прохання, вимоги; 2) використання речень, ускладнених звертаннями, з модальністю вимога + попередження; 3) уживання складних речень зі значенням зіставлення частин із модальністю вимоги, поради; 4) уживання складнопідрядних речень нерозчленованого типу з підрядним з'ясувальним із модальністю вимога + попередження; 5) використання займенниково-співвідносних складнопідрядних речень нерозчленованого типу з модальним значенням вимоги.
Найчастотнішими синтаксичними засобами передачі модальних значень ФСП волевиявлення виявилися також еліптичні конструкції, повтори, умовні та емоційно й експресивно маркіровані структури, до яких належать питальні, спонукальні та розповідні речення.
Досліджуючи лінгвістичні особливості судового дискурсу на матеріалі спонукального мовлення суддів, необхідно відзначити, що в ньому використовуються засоби всіх рівнів мови, але під час спілкування професійних учасників судової сфери особливої значущості та вагомості набувають інтонаційні засоби організації мовленнєвого потоку (мелодика, гучність, тембр мовлення, темп) тощо.
Як показали результати дослідження, спонукальні типи висловлень суддів на інтонаційному рівні протиставляються не як система просодичних конструкцій із набором фіксованих просодичних ознак, а як сукупність варіативних інтонаційних структур, що відображають різні суб'єктивно-модальні й емоційні відтінки ставлення та виконують при цьому домінуючу, вирішальну роль у формуванні інтонаційного контуру для кожної конкретної взаємодії. Надзвичайно широкий спектр взаємодії модальних значень і різних емоційних проявів у спонукальних репліках суддів виступає в ролі активного елементу із забезпечення диференціації типів волевиявлення, розкриття їхнього функціонального навантаження. Отже, під час дослідження інтонаційної організації семантичних відтінків спонукальної модальності в мовленні українських та американських суддів було проаналізовано частотність зустрічальності різних емоційно-модальних конотацій. Проведення вищевказаного виду аналізу інтонаційного оформлення типів волевиявлення дозволило виділити такі три групи емоційно-модальних конотацій: 1) конституентами першої групи є модально-емоційні конотації, що належать до спонукальних значень директивної зони. Дана група модально-емоційних значень надає висловленням суддів негативного (погроза, протест, заперечення, осуд, докір, несхвалення) або категоричного (категоричність, беззаперечність, напруженість) характеру і становить у середньому 93%. У найменшій мірі притаманне використання конотацій вищезазначеного типу у волюнтативних репліках суддів, що належать до рекомендаційної й апелятивної зон, про що свідчить лише 7% частота уживання; 2) у межах другої групи виділяються модально-емоційні конотації, які належать переважно до спонукальних висловлень рекомендаційної й апелятивної зон зі значенням «наставляння», «повчання», «апеляція», «пояснення», «зацікавленість», «підтримка», «неофіційність», «некатегоричність», «ненав’язливість», «увічливість» та покривають у середньому близько 98%. Репрезентативність же емоційно-модальних конотацій розглянутого типу в директивних репліках суддів становить не більше 2%; 3) до третьої групи ввійшли модально-емоційні конотації, які можуть міняти свою належність залежно від ситуації й зустрічатися як у спонукальних висловленнях директивної зони, так і рекомендаційної й апелятивної. Насамперед, це модально-емоційні конотації зі значенням «роздратованості», «різкості», «невдоволення», «зауваження», «офіційності», «наполегливості», «підкреслення», «важливості», «незацікавленості», «стриманості», «впевненості», «необхідності», «нетерпіння», «жвавості». Дистрибуція перерахованих вище значень зафіксована в директивних репліках суддів із частотою коливання від 27% до 75% і приблизно в однаковій кількості випадків припадає на спонукальні висловлення апелятивної зони (50%) і не менш ніж (50%) на волюнтативні типи рекомендаційної групи.
Характер розподілу емоційно-модальних конотацій щодо спонукальних реплік, які входять у директивну, рекомендаційну й апелятивну зони, дозволив дійти висновку про те, що різні комунікативні типи спонукальних фраз співвідносяться в мовленнєвих реалізаціях суддів із певними групами конотацій, а останні, у свою чергу, характеризуються власним набором просодичних характеристик, які сприяють ідентифікації досліджуваних типів модальності волевиявлення.
Для збільшення надійності отриманих висновків було проведено статистичний аналіз із метою перевірки статистичних гіпотез щодо належності досліджуваних одиниць до вибіркової сукупності (однорідність-неоднорідність досліджуваних по групах експериментальних даних) і одержання в повному обсязі інформації про необхідне явище.
Своєрідність інтонаційного оформлення спонукальних реплік суддів, що містять різні емоційно-модальні відтінки висловлень, зумовило визначення як специфічних, так і універсальних ознак.
У плані мелодичних характеристик досліджувані типи волевиявлення характеризуються такими загальними особливостями:
1) вимога притаманний спадний напрямок мелодики шкал; наявність низької рівної, низької спадної ковзної та низької спадної скандентної шкал для передачі конотацій «несхвалення», «напруженості», «офіційності», «стриманості», «категоричності», «наполегливості», «невдоволення», «нетерпіння», а також незначна кількість випадків реалізації спадно-висхідної шкали для актуалізації значень «наполегливості»; типи термінальних тонів низький висхідно-спадний термінальний тон, середній і високий спадний та висхідно-спадний термінальні тони («беззаперечність», «категоричність», «несхвалення»); переважна локалізація максимальних значень ЧОТ в термінальній частині;
2) вимога + попередження переважання спадного, але трапляються випадки наявності рівного та висхідного руху мелодики шкал; уживання низької рівної та спадної ковзної шкал з емоційно-модальними конотаціями «осуду», «несхвалення», «докору», «протесту» та окремі випадки зустрічальності висхідного напрямку мелодики шкал зі значеннями «важливості», «наполегливості»; переважне вживання низького спадного і висхідно-спадного тонів у кінцевій позиції («несхвалення», «незадоволення») та середнього, високого висхідно-спадного термінального тонів («критика», «протест»); звужений мелодичний діапазон; локалізація максимального значення ЧОТ та найвищих показників інтервалу ЧОТ у термінальній частині;
3) вимога + погроза поширеність спадного напрямку шкал; використання низької спадної ковзної та рівної шкал для підсилення значень «несхвалення», «обурення», «осуду»; широкий діапазон вживання низького висхідно-спадного термінального тону при реалізації емоційно-модальних конотацій «звинувачення», «протесту», «осуду»; локалізація пікових значень ЧОТ та найвищих значень частотного інтервалу в шкалі;
4) порада наявність спадного та висхідного напрямку мелодики шкал; використання висхідної ковзної та східчастої шкал низького рівнів для маніфестації емоційно-модальних конотацій «наставляння», «повчання», «некатегоричності», «зацікавленості», «підтримки» та реалізація незначної частки спадної скандентної та рівної шкал зі значеннями «роздратованості», «офіційності», «наполегливості», «різкості»; притаманний низький спадно-висхідний чи висхідний рух тону в кінцевій позиції з відтінками значень «повчання», «наставляння», «зацікавленості», «увічливості»; локалізація максимальних значень ЧОТ та найвищих показників частотного інтервалу в шкалі;
5) пропозиція переважання спадного напрямку мелодики шкал, характерна також наявність висхідного напрямку; дистрибуція шкал низька висхідна східчаста шкала з емоційно-модальними конотаціями «зацікавленість», «підтримка»; незначна кількість випадків використання висхідного ковзного напрямку тону в перед’ядерній частині з конотативними значеннями «повчання», «наставляння»; виявлена певна частка низької спадної ковзної шкали, що пов’язано з конотативними значеннями «офіційності» та «наполегливості»; уживання низького спадно-висхідного термінального тону з конотаціями «побажання», «рекомендації»; розташування максимальних значень ЧОТ та найвищих значень частотного інтервалу в шкалі;
6) прохання притаманний висхідний напрямок руху мелодичного компонента інтонації в шкалі; наявність низької, середньої висхідної східчастої шкал та низької й середньої висхідної ковзної шкал, що акцентують значення «увічливості», «ненав’язливості», «апелятивності», «некатегоричності»; поширеність низького спадного, висхідного та спадно-висхідного термінального тонів для демонстрації таких конотативних відтінків значень, як «офіційність», «апеляція», «жвавість», «зацікавленість», «увічливість»; локалізація максимальних значень ЧОТ та найвищих значень частотного інтервалу в шкалі.
Дослідження семантичних відтінків спонукальної модальності в україномовних та англомовних мовленнєвих реалізаціях суддів дозволило також визначити їх специфічні риси, пов’язані з емоційно-модальними компонентами висловлення, своєрідністю засобів вираження відповідно до рис національного характеру, прагматичним наміром мовця, а також із ситуацією спілкування в залі суду.
Під час аналізу змісту спонукальних реплік суддів збільшувалася питома вага таких просодичних ознак, як гучність та темп, що на акустичному рівні співвідноситься з інтенсивністю й середньоскладовою тривалістю.
Щодо динамічних характеристик досліджуваних типів волевиявлення в мовленні суддів слід зазначити таке:
на перцептивному рівні:
· підвищена гучність вимови суддями вимоги + попередження, вимоги в українській та англійській мовах демонструвала наявність таких модально-емоційних значень, як «гнів», «залякування», «роздратованість», «категоричність», «принциповість»; помірна гучність реалізації поради, прохання «зацікавленість», «впевненість», «доцільність» тощо. Стосовно варіацій гучності при висловлюванні американськими суддями вимоги + погрози, то тут спостерігається її зменшення, яке актуалізує значення «несхвалення» й характерне збільшення її під час оформлення вимоги + погроза в мовленні українських суддів свідчить про наявність «роздратування», «напруженості»; в українському мовленні для пропозиції притаманна помірна гучність, яка вказує на стурбований стан адресата щодо долі підсудного, відповідача, проте в англомовному мовленні суддів при реалізації вищезазначеного типу волевиявлення притаманна наявність підвищеної гучності, що демонструє обережний, але твердий натяк стосовно припинення протизаконних дій у залі суду.
Результати, отримані за динамічним показником інтонації, свідчать про те, що на зміну гучності в досліджуваних мовах при вираженні семантичних відтінків модальності волевиявлення впливає емоційна насиченість мовленнєвого контексту, семантичні, екстралінгвістичні, професійні, психологічні й індивідуально-фізіологічні чинники.
На акустичному рівні:
· в українській та англійській мовах при вираженні суддями семантичних відтінків спонукальної модальності зареєстровано максимальні показники рівня інтенсивності в шкалі.
Проведений аналіз темпорального компоненту інтонації засвідчив також його функціональне навантаження при оформленні типів волевиявлення в англомовному й україномовному мовленні суддів і виявив ряд особливостей, які істотно впливають на прискорення темпу вимови семантичних відтінків спонукальної модальності, а саме: 1) специфіка справи, що розглядається в суді; 2) вибір суддею певної стратегії взаємодії із судовою аудиторією; 3) емоційний стан судді; 4) особливість ритмічної організації спонукальних фраз; 5) міра формальності; 6) наявність бажання в судді прискорити обмін думками; 7) застосування суддею авторитарного стилю спілкування для здійснення ефективної юридичної та організаційної діяльності; 8) індивідуальні особливості судді, які характеризують його психічну діяльність.
Серед факторів, які забезпечують помірне звучання або уповільнення темпу різних типів волевиявлення в мовленні українських та американських суддів, слід указати такі: 1) бажання судді справити вплив на слухача шляхом привертання уваги до ключових моментів висловлення; 2) негативна або позитивна оцінка суддею конкретної ситуації; 3) стиль мовлення; 4) використання суддею своїх повноважень для підтримання спілкування в потрібному ритмі; 5) наявність певних правил і формальностей, яких треба дотримуватися в залі суду; 6) ритмічні особливості організації спонукальних висловлень суддів; 7) тип темпераменту.
Загальною ознакою для мовлення суддів при оформленні семантичних відтінків спонукальної модальності виявилася однотипність зустрічальності різновидів пауз, до яких, головним чином, належать: уживання попереджувальних пауз у вимозі + погроза, вимозі + попередження й вимозі; використання розділових пауз у вимозі + попередження й проханні; уживання пауз хезитації при реалізації поради й пропозиції; поширеність інтонаційно-синтаксичних пауз, наявність яких притаманна винятково для всіх різновидів спонукальної модальності.
У цілому аналіз відносної тривалості паузальних меж між синтагмами в українських та американських спонукальних висловленнях суддів виявив тенденцію до використання середніх паузальних розривів для оформлення більшості типів волевиявлення.
Результати аналізу інтонаційної організації спонукальних суддівських фраз (вимога, порада, прохання) та наявних у них емоційно-модальних конотацій свідчать про те, що інтонаційні засоби несуть функціональне навантаження з метою вираження найбільш точних модально-оцінних значень ФСП волевиявлення, а кожна з спонукальних конструкцій несе певне комунікативне значення з різноманітним типом співвідношення диференціальних засобів різних рівнів мови.
Як показало експериментально-фонетичне дослідження, на функціонування інтонаційних засобів вираження спонукальної модальності в мовленні суддів впливають: 1) мета та завдання повідомлення; 2) стиль мовлення; 3) сценарій спілкування; 4) емоційно-експресивне забарвлення ситуації; 5) базові (прийнятні в даному співтоваристві) та особистісні цінності у формі ідеологічних, моральних та інших оцінок навколишньої дійсності; 6) стратегії і тактики досягнення необхідного результату; 7) індивідуальні особливості мовлення; 8) наявність модальних, емоційних конотацій; 9) національно-культурні стереотипи (моделі розумових дій); 10) сценарій спілкування; 11) офіційний характер відносин між комунікантами; 12) соціальне мовне середовище, до якого належить комунікант; 13) особливості судової сфери спілкування.
Таким чином, професійні групи (судді) виступають носіями мови, що має свою специфіку в інтонаційному оформленні різноманітних відтінків спонукальної модальності, характер яких залежить від реальних умов, де діють різноманітні механізми взаємодії мови й середовища.

Перспектива наукових досліджень судового дискурсу полягає у виявленні діапазону паралінгвістичних ознак, що використовуються в англійській та українській мовах для передачі семантичних відтінків спонукальної модальності з урахуванням прагматичного ефекту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович С. Д. Риторика загальна та судова : навч. посіб / С. Д. Абрамович, В. В. Молдован, М. Ю. Чикарькова. К. : Юрінком Інтер, 2002. 416 с.
2. Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація : підручник / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова. Київ : Центр навчальної літератури, 2004. 472 с.
3. Алексеев Н.С. Ораторское искусство в судe / Н. С. Алексеев, З. В. Макарова. Л. : Издательство Ленинградского университета, 1989. 192 с.
4. Алексієвець О. М. Просодичні засоби інтенсифікації висловлювань сучасного англійського мовлення (експериментально-фонетичне дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / О. М. Алексієвець. К., 1999. 22 с.
5. Апресян Ю. Д. Прагматическая информация для толкового словаря / Ю. Д. Апресян // Прагматика и проблемы интенсиональности. М. : Ин-т языкознания АН СССР, 1988. С. 744.
6. Арнольд И. В. Стилистика. Современный английский язык : учебник для вузов / И. В. Арнольд. [6-е изд.]. М. : Флинта : Наука, 2004. 384 с.
7. Артемов В. А. Метод структурно-функционального изучения речевой интонации / В. А. Артемов. М. : Наука, 1974. 160 с.
8. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека / Н. Д. Арутюнова. 2-е изд., испр. М. : «Языки русской культуры», 1998. 896 с.
9. Багмут А. Й. Семантика і інтонація в українській мові / А. Й. Багмут / АН УРСР. Ін-т мовознавства; [відп. ред. Т. М. Ніколаєва]. К. : Наукова думка, 1991. 168 с.
10. Багмут А. Й. Типологія інтонації мовлення / Багмут А. Й., Борисик І. В., Плющ Н. П. К. : Наукова думка, 1977. 495 с.
11. Баева О. А. Ораторское искусство и деловое общение : учеб. пособие / О. А. Баева. 4-е изд., испр. М. : Новое знание, 2003. 368 с.
12. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Шарль Балли ; [пер. с франц. Е. В. Вентуель, Т. В. Вентуель]. М. : АН СССР, 1955. 416 с.
13. Бахін В. П. Тактика допиту : навчальний посібник / В. П Бахін, В. К. Весельський. К. : НТВ «Правник», 1997. 64 с.
14. Бахтин М. М. Проблемы речевых жанров / М. М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. М. : Наука, 1979. С. 237244.
15. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф. С. Бацевич. К. : Видавничий центр «Академія», 2004. 344 с.
16. Безменова Н. А. Проблемы эффективности речи в перспективе неориторики / Н. А. Безменова // Оптимизация речевого взаимодействия. М. : Наука, 1990. С. 152161.
17. Безпояско O. K. Граматика української мови. Морфологія : підручник / O. K. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. К. : Либідь, 1993. 336 с.
18. Безяева М. Г. Семантика коммуникативного уровня звучащего языка : Волеизъявление и выражение желания говорящего в русском диалоге / М. Г. Безяева. М. : Изд-во МГУ, 2002. 752 с.
19. Бєлова А. Д. Поняття «стиль», «жанр», «дискурс», «текст» у сучасній лінгвістиці / А. Д. Бєлова // Вісник Іноземна філологія. К., 2002. Вип. 3233. С. 714.
20. Беляева Е. И. Грамматика и прагматика побуждения : английский язык / Е. И. Беляева. Воронеж : Изд-во ВГУ, 1992. 168 с.
21. Беляева Е. И. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском язиках / Е. И. Беляева. Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. 180 с.
22. Бережан Л. В. Категорія спонукальності в сучасній українській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Л. В. Бережан. Івано-Франківськ, 1997. 16 с.
23. Бирюлин Л. А. Повелительное предложение / Л. А. Бирюлин, В. С. Храковский // Типология императивных конструкций. СПб. : РАН. Ин-т лингвистики, 1992. С. 550.
24. Блохина Л. П. Методика анализа просодических характеристик речи / Л. П. Блохина, Р. К. Потапова. М. : Наука, 1982. 75 с.
25. Богородицкий В. А. Очерки по языковедению и русскому языку / В. А. Богородицкий. М. : Учпедгиз, 1939. 222 с.
26. Бондарко А. В. Функциональная грамматика / А. В. Бондарко. Л. : Наука, Ленинградское отд., 1984. 136 с.
27. Бондарко Л. В. Основы общей фонетики / Бондарко Л. В., Вербицкая Л. А., Гордина М. В. СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского гос. ун-та, 1991. 152 с.
28. Борисюк І. В. Форми і функції інтонації українського спонтанного мовлення / І. В. Борисюк ; АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні ; відп. ред. О. Ф. Пилипенко. К. : Наук. думка, 1990. 204 с.
29. Бровченко Т. А. Метод статистического анализа в фонетических исследованиях / Бровченко Т. А., Варбанец П. Д., Таранец В. Г. Одесса : Изд-во ОГУ, 1976. 101 с.
30. Бровченко Т. О. Методи експериментального вивчення просодичної структури тексту / Т. О. Бровченко // Наукові праці МДГУ ім. Петра Могили. Миколаїв, 2006. Т.55, вип. 42 : Філологія. С. 5355.
31. Бровченко Т. О. Фонетика англійської мови (конрастивний аналіз англійської та української вимови) : підручник / Т. О. Бровченко, Т. М. Корольова. 2-ге вид., переробл. та доп. Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. 300 с.
32. Брызгунова Е. А. Смысловое взаимодействие предложений / Е. А. Брызгунова // Синтаксис текста. М. : Наука, 1979. С. 7890.
33. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. ван Дейк ; [пер. с англ. под ред. В. И. Герасимова]. М. : Прогресс, 1989. 312 с.
34. Васильянова И. М. Особенности аргументации в судебном дискурсе : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. филол. наук : спец. 10.02.19 «Теория языка» / И. М. Васильянова. Тверь, 2007. 15 с.
35. Введенская Л. А. Риторика для юристов : учебное пособие / Л. А. Введенская, Л. Г. Павлова. [5-е изд.]. Ростов н/Д : Феникс, 2006. 576 с.
36. Вербицкая Л. А. Мелодика побудительных предложений в русском языке / Л. А. Вербицкая. Л. : Уч. зап. ЛГУ, № 325, 1964. 165 с.
37. Виноградов В. В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике / В. В. Виноградов. М. : Наука, 1975. 558 с.
38. Виноградов В. В. Русский язык. Грамматическое учение о слове / В. В. Виноградов. [3-е изд. ]. М. : Высшая школа, 1986. 614 c.
39. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : підручник / І. Р. Вихованець. К. : Либідь, 1993. 368 с.
40. Гак В. Г. Языковые преобразования / В. Г. Гак. М. : Школа «Языки русской культуры», 1998. 768 с.
41. Ганич Д. И. Русско-украинский и украинско-русский словарь / Д. И. Ганич, И. С. Олейник. [6-е стер. изд.]. К. : МП «Феникс», 1995. 560 с.
42. Городецкая Л. А.