СЛОВА КАТЕГОРІЇ СТАНУ В СТРУКТУРІ РЕЧЕНЬ НІМЕЦЬКОЇ Й УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

Краткое описание

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

ПЯНКОВСЬКА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 81´366.57: 811.161.2: 811.112.2

СЛОВА КАТЕГОРІЇ СТАНУ В СТРУКТУРІ РЕЧЕНЬ
НІМЕЦЬКОЇ Й УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

Спеціальність 10.02.17 порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Ожоган Василь Михайлович

Кіровоград 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1.

СТАТУС СЛІВ КАТЕГОРІЇ СТАНУ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

11

1.1.

Критерії виокремлення частин мови

11

1.2.

Взаємодія частин мови й лексико-семантичних розрядів слів

18

1.3.

Підходи до визначення слів категорії стану

21

1.3.1.

Історія вивчення слів категорії стану в слов’янському мовознавстві

22

1.3.2.

Тенденція розвитку вчення про слова категорії стану в німецькій лінгвістиці

33

1.4.

Предикативна функція слів категорії стану

42

1.4.1.

Предикати стану як функціонально-семантичний тип предикатів

43

1.4.2.

Межі предиката в реченні

45

1.5.

Семантико-синтаксична валентність предикатів

49

1.6.

Методика зіставлення слів категорії стану в німецькій та українській мовах

58

Висновки до розділу 1

63

РОЗДІЛ2.

СЕМАНТИЧНІ Й ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЛІВ КАТЕГОРІЇ СТАНУ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

65

2.1.

Специфіка лексичного забарвлення слів категорії стану в німецькій та українській мовах

66

2.1.1.

Семантичний потенціал предикатів стану

66

2.1.2.

Походження слів категорії стану

70

2.1.3.

Лексико-семантичні групи слів категорії стану

77

2.2.

Граматичні особливості слів категорії стану в німецькій й українській мовах

84

2.2.1.

Морфологічні особливості

86

2.2.2.

Синтаксичні функції

91

2.2.3.

Граматичні відмінності слів категорії стану від інших частин мови

98

2.3.

Формально-синтаксичні типи речень зі словами категорії стану в німецькій та українській мовах

100

2.3.1.

Облігаторна двокомпонентність німецького речення в порівнянні з українським

102

2.3.2.

Структурні типи речень зі словами категорії стану в порівнюваних мовах

104

Висновки до розділу 2

113

РОЗДІЛ 3.

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ТИПОЛОГІЯ РЕЧЕНЬ ЗІ СЛОВАМИ КАТЕГОРІЇ СТАНУ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

116

3.1.

Структурно-семантичні особливості речень зі словами категорії стану в німецькій та українській мовах

121

3.2.

Семантико-синтаксичні відношення в реченнях зі словами категорії стану в німецькій та українській мовах

132

3.2.1.

Семантико-синтаксична сполучуваність слів категорії стану

135

3.2.2.

Індуктивність слів категорії стану

146

3.3.

Валентний потенціал слів категорії стану в німецькій та українській мовах

150

3.3.1.

Семантико-синтаксичні типи речень з авалентними й одновалентними предикатами стану

152

3.3.1.1.

Суб’єкт стану як семантичний і морфологічний варіант суб’єктної синтаксеми при одновалентних предикатах стану

153

3.3.2.

Семантико-синтаксичні типи конструкцій з дво- й тривалентними предикатами стану

159

3.4.

Кореляція семантичної й формально-граматичної структури речення зі словами категорії стану в німецькій та українській мовах

167

Висновки до розділу 3

173

ВИСНОВКИ

177

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

182

СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ

206

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

207

ВСТУП
Стан як категорія наукового пізнання характеризує здатність рухомої матерії виявлятися в різних формах... За допомогою категорії стану виражають процес зміни й розвитку речей і явищ, який зводиться до зміни їхніх властивостей і відношень [190, с. 615].
У лінгвістичній літературі існують два діаметрально протилежні підходи у визначенні стану. Перший формальний розглядає стан предмета в широкому розумінні як будь-який стан справ” в об’єктивній реальній дійсності, незалежно від його попереднього існування й подальшого розвитку. При цьому будь-які факти, процеси, події, дії, якості можна охарактеризувати як стан. Інший підхід семантичний розглядає значення стану лише в деяких розрядах слів, куди зазвичай включають предикативи, слова з модальним або емоційно-психологічним забарвленням. Найбільш вичерпно предикати стану досліджено в роботах В.В.Бабайцевої, Т.В.Булигіної, Л.М.Васильєва, І.Р.Вихованця, В.Д.Горяного, Л.Є.Маркосяна, О. І.Леути, Г.М.Чирви, В.Л.Чейфа, З.Вендлера [23; 39; 41; 46; 47; 67; 126; 130; 197; 219; 268]. Незважаючи на деякі розбіжності у визначенні кількості ознак, обов’язкових для виокремлення предикатів стану, ці лінгвісти визнають основними характеристиками темпоральність, статичність, співвіднесеність з індивідуальною, а не родовою ознакою, орієнтованість на суб’єкт.
Специфічними виявляються два основних аспекти, які відрізняють предикати стану від предикатів дії чи процесу, з одного боку, та предикатів більш статичних, з іншого. Це властивості суб’єкта стану, що характеризується відсутністю вольової активності (іноді говорять також про вольову пасивність), і тимчасові характеристики, а саме обмежена, хоча і невиразно, тривалість у часі. Таким чином, властивості суб’єкта відокремлюють стан від дій і процесів і зближують їх з ознаками.
Ядро предикатів стану становлять слова категорії стану. Зокрема, в Енциклопедії української мови” категорію стану визначено як незмінні слова, які означають стан і вживаються у функції співвідносного з присудком головного члена односкладного речення” [189, с. 723].
У мовознавчій літературі вже давно триває дискусія щодо статусу й проблематики слів категорії стану, але й дотепер немає однозначної дефініції цього словесного угрупування [8; 39; 41; 66; 124; 130; 186; 207], так само не з’ясовано, чи виступають ці лексичні одиниці самостійною частиною мови [11; 25; 45; 50; 93; 105; 115; 151; 187; 188; 198], не визначена точна кількість лексико-семантичних груп слів категорії стану [46; 49; 61; 67; 96], чітко не встановлено синтаксичні та семантико-синтаксичні особливості слів категорії стану в текстах різного характеру [24; 75; 90; 103; 160].
Уперше питання про слова категорії стану порушив Л.В.Щерба у праці О частях речи в русском языке” [207]. Оскільки ця група слів служить для вираження стану, він запропонував назвати їх категорією стану”, акцентуючи увагу на невідмінюваності й уживанні зі зв’язкою як на основних формальних ознаках. Слова категорії стану були детально досліджені й описані як окрема частина мови В.В.Виноградовим [43]. Останнім часом слова категорії стану стали предметом більш активних лінгвістичних досліджень. Статус і функції слів категорії стану розглянуто у статті І.Р.Вихованця Чи є слова категорії стану?” [49, с. 127-129], у посібнику Н.А.Каламової Категория состояния в современном русском языке” [96], у дисертаційному дослідженні Л.Є.Маркосяна Семантика и синтаксис предикатов состояния” [130] тощо.
Учення про слова категорії стану, вперше опрацьоване російськими граматистами на матеріалі рідної мови, вплинуло на подальший розвиток теорії граматики інших мов, зокрема в групі слов’янських мов української, чеської, словацької і болгарської, і в групі германських мов німецької й англійської. Особливості функціонування предикатів із семантикою стану в німецькій мові досліджено в працях В.Г.Адмоні, Й.Буші, Н.Г.Козинської, Г.І.Тираспольського, А.Л.Томашевської, Г.Хельбіга, Г.Штарке [6; 105; 185; 186; 236; 265] та ін.
Актуальність дисертаційної роботи зумовлена її спрямованістю на вивчення граматичної і лексичної семантики класу слів категорії стану, частиномовний статус яких у різних граматичних традиціях і дотепер залишається дискусійним. Застосування функціонально-граматичного й зіставно-типологічного підходів до аналізу слів категорії стану в структурі речень німецької й української мов дозволяє більш вичерпно охарактеризувати будову таких конструкцій на внутрішньомовних рівнях, визначити потенційні можливості встановлення семантико-синтаксичних відношень слів категорії стану з обов’язковими компонентами структури речень у міжмовному плані, а також виявити спільні й відмінні особливості лексико-граматичного розряду слів категорії стану в німецькій та українській мовах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукової теми кафедри перекладу і загального мовознавства факультету іноземних мов Кіровоградського державного педагогічного університету іменіВолодимираВинниченка №0105U001846 Зіставна типологія граматичних одиниць” (тему затверджено вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету іменіВолодимираВинниченка, протокол №9 від 23лютого 2004 р.).
Метою дисертаційної роботи є зіставлення генетичних, морфологічних і синтаксичних характеристик слів категорії стану в структурі речень німецької та української мов.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
уточнити частиномовний статус слів категорії стану в сучасному мовознавстві;
виявити лексико-семантичні та граматичні особливості слів категорії стану в німецькій та українській мовах;
розробити критерії визначення типологічних подібностей і розбіжностей формально-граматичної й семантико-синтаксичної організації речень зі словами категорії стану в зіставлюваних мовах;
проаналізувати структурні типи безособових речень із предикатами-словами категорії стану в зіставлюваних мовах;
зіставити семантико-синтаксичну валентність предикатів, репрезентованих словами категорії стану, в структурі речень німецької та української мов;
установити співвідношення формально-граматичної і семантичної структури речень зі словами категорії стану в німецькій та українській мовах.
Об’єкт дослідження становлять синтаксичні конструкції зі словами категорії стану німецької й української мов.
Предметом дослідження є структурно-семантичні типи речень зі словами категорії стану в німецькій та українській мовах.
Джерельною базою дисертації є матеріали тлумачних словників німецької та української мов: Duden. Das Bedeutungswörterbuch: іn 12 Bänden, Wörterbuch der deutschen Sprache: іn 6 Bänden / [hrsg.von R.Klappenbach, W.Steinitz], Der kleine Wahrig. Wörterbuch der deutschen Sprache / [hrsg. und neu bearb. von R.Wahrig-Burfeind]; Deutsch-Russisches Wörterbuch: іn 3 Bänden / [Red.H.H.Bielfeldt], Словник української мови: в 11-ти томах, Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел], електронний словник Словники України інтегрована лексикографічна система”, електронний словник МультиЛекс 2.0 (Немецко-русско-немецкий)”. Фактичний матеріал дисертації становлять 2000 речень зі словами КС німецької й української мов (по 1000 конструкцій у кожній мові).
Методи дослідження. Зіставно-типологічний метод дозволив виявити спільні та відмінні функції слів категорії стану в структурі речень німецької й української мов; за допомогою методу лексико-семантичного поля скласифіковано слова категорії стану в лексико-семантичні групи в кожній мові; методика функціонально-семантичного поля дала змогу проаналізувати морфологічні й синтаксичні особливості слів категорії стану, зокрема, ядерно-периферійний характер їхньої граматичної сполучуваності; на основі структурного методу встановлено взаємодію семантичної та формальної структур речень зі словами категорії стану в зіставлюваних мовах; етимологічний аналіз сприяв визначенню первинного значення слів категорії стану в німецькій та українській мовах, а кількісний аналіз установленню співвідношення структурних типів речень в обох мовах.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі вперше здійснено зіставно-типологічний аналіз синтаксичних конструкцій зі словами категорії стану в граматичних системах німецької й української мов; визначено відмінні особливості речень зі словами категорії стану в зіставлюваних мовах: 1) формально-граматичні за предикативною основою (двоскладні в німецькій, односкладні в українській мові) та 2)семантико-синтаксичні в аспекті їхньої реченнєвотвірної спроможності (максимально тривалентні в німецькій та максимально двовалентні в українській мові), а також якісний склад лівобічних та правобічних синтаксем, комбінації облігаторних та факультативних непредикатних синтаксем у складі цих речень; виявлено закономірності співвіднесення семантичної і формально-граматичної структури досліджуваних конструкцій; упроваджено методику зіставлення формально-граматичної й семантико-синтаксичної будови речень у німецькій та українській мовах.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження пов’язане з поглибленням теоретичних положень сучасної граматики щодо принципів класифікації слів за частинами мови загалом та слів категорії стану зокрема, з розробкою теоретичних концепцій зіставної синтаксичної семантики в аспекті визначення зв’язку валентності з семантико-синтаксичною будовою речення в неблизькоспоріднених мовах.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їхнього застосування у зіставно-типологічних дослідженнях із проблем граматичної семантики, у процесі підготовки спецкурсів і спецсемінарів із семантичного синтаксису, у викладанні навчальних дисциплін з Теоретичної граматики німецької мови”, Сучасної української мови” (Розділи: Морфологія” і Синтаксис”), Порівняльної типології німецької та української мов”. Опрацьований фактичний матеріал може бути використаний при укладанні словника слів категорії стану німецької та української мов.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження висвітлювалися в доповідях на чотирьох міжнародних наукових конференціях: Проблеми типології граматичних одиниць” (м.Рівне, 2005p.), Новітні обрії розвитку германської та романської філології” (м.Запоріжжя, 2007р.), Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (м.Хмельницький, 2007р.), Мови і світ: дослідження та викладання” (м.Кіровоград, 2008 р.); на двох всеукраїнських науково-практичних конференціях: Сучасні орієнтири філологічної науки” (м.Херсон, 2006 p.), Розвиток світової лінгвістики, літератури та перекладознавства” (м.Черкаси, 2007р.), а також на щорічних науково-звітних конференціях Кіровоградського державного педагогічного університету іменіВолодимираВинниченка (Кіровоград, 2004-2009р.). Дисертаційна робота обговорювалася на засіданнях кафедри перекладу і загального мовознавства факультету іноземних мов Кіровоградського державного педагогічного університету іменіВолодимира Винниченка.
Публікації. Проблематику, теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження викладено у дев’яти публікаціях, вісім з яких надруковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (270найменувань, з яких 58 іноземними мовами), списку лексикографічних джерел (11найменувань) та списку джерел ілюстративного матеріалу (44 найменування). Повний обсяг дисертації 208сторінок, основний зміст викладено на 171 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Основний підсумок дисертаційного роботи полягає у визначенні специфіки формування семантико-синтаксичної структури речень зі словами категорії стану німецької й української мов, що не отримала дотепер вичерпного висвітлення у лінгвістичній літературі. Проведене дослідження дозволило зробити такі загальні теоретичні й практичні висновки:
У мовознавстві сформувалися два підходи щодо визначення статусу слів категорії стану. За першим підходом слова категорії стану в обох зіставлюваних мовах розглядають у складі інших частин мови: прислівника, іменника, прикметника тощо, спростовуючи їхній часномовний статус, оскільки ці лексеми не мають специфічних ознак, які б дозволили тлумачити їх як окремий лексико-граматичний розряд слів. Другий підхід, який дістав розвиток у даному дисертаційному дослідженні, передбачає, що на сучасному етапі розвитку мовознавчої науки триває формування слів категорії стану як самостійної частини мови на підставі характерних синтаксичних і морфологічних характеристик, а також спільного семантичного значення.
Виокремлення стану в системі значень предикатів ґрунтується на логіко-семантичній основі. Лексико-семантичне угрупування слів із семантикою стану сформоване на підставі таких характеристик: 1)загального категорійного значення, 2)визначеного функціонального вживання і 3)специфічної граматичної сполучуваності, на основі яких предикати стану становлять окремий семантичний тип, що поповнюється за рахунок включення до нього лексичних одиниць інших частин мови прикметників, прийменникових сполучень та дієприкметників ІІ у німецькій мові, прислівників, іменників, модальних слів в українській. Ядро категорії стану становлять лексичні одиниці, які не мають омонімів серед інших лексико-граматичних класів слів.
Спільними семантичними ознаками слів категорії стану в німецькій та українській мовах є: 1)відношення до часової осі (ці лексичні одиниці описують часові стадії існування предмета чи особи, приписуючи їм ознаку, актуальну для окремого проміжку часу); 2)інактивність (аналіз контекстуальної семантики стану дозволив встановити також ознаку неактивності, пасивності носія стану, оскільки йому не потрібно докладати зусиль для досягнення того чи того стану); 3) орієнтованість на суб’єкт стану (стан стосується насамперед осіб, указуючи на їхні внутрішні, психічні властивості, які не можна спостерігати безпосередньо або через їхні зовнішні прояви); 4)тимчасовість (стан виступає тимчасовою характеристикою особи чи явища, яка має початок і кінець).
На основі спільного значення слів категорії стану в німецькій та українській мовах виявлено шість лексико-семантичних груп (ЛСГ) в обох мовах: 1)ЛСГ із семантикою емоційного або інтелектуального стану, психічних переживань людини (87 одиниць (31%) у німецькій мові й 91 (26%) в українській); 2) ЛСГ на позначення стану довкілля (погода, атмосферні явища), обстановки (81 лексема (29%) в німецькій і 84 (24%) в українській мові); 3) ЛСГ зі значенням оцінки стану з морально-етичного погляду або доцільності/ недоцільності (45 слів (16%) у німецькій мові й 60 (17%) в українській); 4) ЛСГ на позначення фізичного стану істот (31одиниця (11%) у німецькій і 42 (12%) в українській мові); 5) ЛСГ слів категорії стану із суб’єктивною оцінкою стану з боку протяжності його в часі чи в просторі (25 лексем (9%) у німецькій мові й 38 (11%) в українській); 6)ЛСГ слів категорії стану з модальним значенням (11 слів (4%) в німецькій і 35 (10%) в українській мові).
Функціонально-семантична категорія становості пов’язана з категорією темпоральності, оскільки стан може тривати в трьох часових планах (минулому, теперішньому й майбутньому).
З морфологічного погляду слова категорії стану є аналітичними утвореннями й функціонують у реченні в поєднанні з первинними або вторинними зв’язками, становлячи з ними неподільні граматичні єдності, в яких зв’язка є носієм граматичного, а слова категорії стану лексичного значення. У цьому аспекті виявлено відмінність між граматичною будовою зіставлюваних мов, оскільки в українській мові, на відміну від німецької, зв’язка у складі предиката, який репрезентує стан у теперішньому часі, має, зазвичай, нульове вираження.
На формально-синтаксичному рівні між словами категорії стану німецької та українськой мов встановлено таку відмінність: слова категорії стану є головним членом односкладних безособових речень в українській мові, тоді як граматична система німецької мови тяжіє до формальної завершеності речення, а тому імперсональні конструкції з предикатами стану містять обидва елементи граматичної основи: суб’єкт, виражений субститутом es, і предикат. Окрім того, слова категорії стану можуть виступати в німецькій мові головним компонентом персональних речень.
Формування структурних типів речень із предикатами стану зумовлено валентними особливостями цієї групи слів, що програмують кількість і якість компонентів речення й визначають їхні семантичні функції. Згідно з валентними показниками предикати стану, репрезентовані словами категорії стану, диференціюються на одно- і двовалентні (тільки поодинокі предикати стану німецької мови здатні до відкриття третьої валентної позиції). На цій підставі виокремлено одно-, дво- та трикомпонентні речення з семантикою стану в зіставлюваних мовах: однокомпонентних речень 30% у німецькій мові й 24% в українській, двокомпонентних 40% у німецькій мові й 41% в українській, трикомпонентних 20% у німецькій мові й 15% в українській. Окрему підгрупу становлять конструкції з подвійною предикативною основою, структурованою предикатом стану й інфінітивом (11% у німецькій мові й 20% в українській).
Характер предиката стану зумовлює відповідний семантичний різновид суб’єктної синтаксеми носія стану, репрезентованого іменниками-назвами істот, займенниками або власними іменами. Диференційною ознакою цієї синтаксеми є пасивність. Морфологічним засобом вираження семантико-синтаксичної функції суб’єкта стану є здебільшого давальний відмінок (27% у німецькій і 36% в українській мові), рідше прийменникові конструкції в обох мовах. Для певної групи слів категорії стану німецької мови носієм стану виступає називний відмінок (18%).
З морфологічного погляду об’єктна синтаксема в конструкціях з предикатами стану репрезентована такими варіантами: формами родового й давального відмінків іменників або займенників в обох зіставлюваних мовах, а також орудного в українській мові. Варіантні форми локативних і темпоральних синтаксем залежать від семантичного наповнення предикатів стану.
У межах різних семантико-синтаксичних типів речень зі словами категорії стану в зіставлюваних мовах виокремлено декілька різновидів семантико-синтаксичної структури, що зумовлено комбінацією облігаторних і факультативних субстанційних синтаксем. За відсутності облігаторного іменникового компонента конструкція втрачає семантичну й граматичну завершеність, тим часом як використання факультативної синтаксеми залежить від комунікативної потреби мовця. Слова категорії стану зіставлюваних мов структурують переважно елементарні з семантико-синтаксичного погляду конструкції, хоча вони можуть входити й до складу речень, ускладнених валентно-незв’язаними членами (темпораторами).
Семантична й формально-граматична структура речень зі словами категорії стану німецької й української мов по-різному корелюють й, відповідно, мають різний обсяг. Для конструкцій зі словами категорії стану як німецької, так і української мов характерна розбіжність значеннєвої і формальної будови речень, тобто асиметрична кореляція, яка відбувається за посередництва семантико-синтаксичного рівня й зумовлена відсутністю однозначного зв’язку між формально-граматичними й семантико-синтаксичними функціями синтаксем. Причинами асиметрії різних сторін речення в обох мовах виступають лексичні особливості складників структури, наявність детермінантів, компресія декількох пропозицій у простому реченні.
Симетричну кореляцію спостерігаємо тільки в тих німецьких конструкціях, суб’єкт яких репрезентовано називним відмінком, оскільки ототожнення компонентів семантичної структури речення й синтаксичних функцій цих членів речення можна здійснювати лише в межах елементарних двоскладних речень.
Результати узагальнення матеріалу дослідження сприятимуть поглибленню розуміння системності мови, зокрема на лексичному та синтаксичному рівнях. Дисертаційне дослідження може стати поштовхом для подальшого вивчення зв’язку валентності з семантико-синтаксичною структурою речення, конститутивної ролі предикатів різних семантичних типів у формуванні речення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АбрамовБ.А. Избранные работы по немецкой грамматике и общим проблемам языкознания / Борис Александрович Абрамов [под общ. ред. д.ф.н.Н.Н.Семенюк]. М. : "Кругъ", 2003. 424 с.
2. АбрамовБ.А. Теоретическая грамматика немецкого языка. Сопоставительная типология немецкого и русского языков / Борис Александрович Абрамов. М. :ВЛАДОС, 2001. 288 с.
3. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка / Владимир Григорьевич Адмони. М. : Наука, 1955. 391 с.
4. Адмони В.Г. Исследования по синтаксису немецкого языка / Владимир Григорьевич Адмони. М. : Наука, 1958. 388 с.
5. Адмони В. Г.Исторический синтаксис немецкого языка / Владимир Григорьевич Адмони. М. : Высш. школа, 1963. 334 с.
6. АдмониВ.Г. Синтаксис современного немецкого языка. Система отношений и система построения / Владимир Григорьевич Адмони. Л.:Наука, 1973. 336 с.
7. АдмониВ.Г. Теоретическая грамматика немецкого языка: Строй современного немецкого языка / Владимир Григорьевич Адмони. М.:Просвещение, 1986. 336 с.
8. АкмаловаФ.Ш.Категория состояние”, ситуация действительности и предложение/ Ф.Ш. Акмалова// Филол.науки. 1999. № 2. С. 35-38.
9. АкуловаК.П. Об именном сказуемом в современном немецком языке/ К.П.Акулова, И.Н. Ейхбаум// Филол. науки. 1962. № 4. С. 192-196.
10. Алисова Т.Б. Введение в романскую филологию / Т.Б. Алисова, Т.А.Репина, М.А.Таривердиева. М. : Высш. шк., 1987. 344 с.
11. Алпатов В.М. О разных подходах к выделению частей речи / В.М.Алпатов// Вопр. языкознания. 1986. № 4. С. 37- 46.
12. АндершЙ.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською / ЙосипФрідріховичАндерш. К.:Наук. думка, 1987. 191 с.
13. АндреевН.Д. Структурно-вероятностная типология отношений между семантикой слова и его грамматическими категоріями: Типология грамматических категорий / НиколайДмитриевич Андреев. М.:Наука, 1975. 278 с.
14. АпресянЮ.Д. Синтаксическая обусловленность значений/ Ю.Д.Апресян // Рус. яз. в шк. 1967. № 6. С. 3-6.
15. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка/ Юрий Дереникович Апресян. М.: Школа Языки русской культуры”, 1995. 472 с.
16. Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков / Владимир Дмитриевич Аракин. М. : Просвещение, 1989. 254 с.
17. АрватН.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке / Нинель Николаевна Арват. К.:Вища шк., 1984. 159 с.
18. АртемчукГ.І. Порівняльна типологія німецької і української мов / ГалікІсакович Артемчук. К. : Вища шк.,1987. 456 с.
19. АрутюноваН.Д. Коммуникативная функция и значение слова / Н.Д.Арутюнова// Науч. доклады высш. шк. Филол. науки. 1970. № 3. С. 42-54.
20. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы / Нина Давыдовна Арутюнова. М. : Наука, 1976. 384 с.
21. Арутюнова Н.Д. Семантическая структура и функции субъекта / Н.Д.Арутюнова // Изв. АНСССР: Совр. лит. яз. 1979. Т.38. №4. С.323334.
22. БабайцеваВ.В. Явления переходности в грамматике русского языка / Вера Васильевна Бабайцева. М. : Дрофа, 2000. 638 с.
23. БабайцеваВ.В. Система односоставных предложений в современном русском языке / Вера Васильевна Бабайцева. М. : Дрофа, 2004. 214 с.
24. Бабенко Л.Г. Лингвистический анализ художественного текста / Людмила ГригорьевнаБабенко. М. : Флинта, 2005. 496 с.
25. БалиашвилиО.К. Вопрос о категории состояния в русском языке: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец.10.02.01. Русский язык” / О.К.Балиашвили. Тбилиси, 1952. 17 с.
26. БархударовЛ.С.Структура простого предложения современного английского языка / Леонид Степанович Бархударов. М.:Высш. шк., 1966. 200 с.
27. БархударовЛ.С. Очерки по морфологии современного английского языка / Леонид Степанович Бархударов. М.: Высш. шк., 1975. 156 с.
28. БаудерА.Я. Части речи структурно-семантические классы слов в современном русском языке / Анатолий Яковлевич Баудер. Таллин: Валгус, 1982. 184 с.
29. БезпояскоО.К. Граматика української мови. Морфологія/ О.К.Безпояско, К.Г.Городенська, В.М. Русанівський. К.: Либідь, 1993. 336 с.
30. БеловольскаяЛ.А. Синтаксис словосочетания и простого предложения / Людмила Алексеевна Беловольская. Таганрог : Изд-во Таганрож. ун-та, 2001. 55 с.
31. БогдановВ.В. Семантико-синтаксическая организация предложения / Валентин Васильевич Богданов. Л. : Изд‑во Ленингр. ун-та, 1977. 204с.
32. БолюхО.В. Власне-семантична і формально-граматична інтерпретація безособових речень / О.В. Болюх // Мовознавство. 1992. № 3. С. 44-49.
33. БолюхО.В. Семантико-синтаксична структура безособового речення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.10.02.02. Українська мова” / О.В.Болюх. К., 1992. 16 с.
34. Бондарко А.В. К проблеме интенсиональности в грамматике (на материале русского языка) / А.В. Бондарко // Вопр. языкознания. 1994. № 2. С. 29-42.
35. БорщЄ.Г. Граматична особа і персональність / Є.Г.Борщ // Мовознавство. 1973. №4. С. 50-59.
36. Брицин В.М. Односкладні речення слов’янських мов у функціонально-граматичному та етнолінгвістичному аспектах / В.М.Брицин, В.В.Жайворонок// Мовознавство. 2003. № 2-3. С. 86-92.
37. БрицынВ.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке/ ВикторМихайловичБрицын / АН УССР. Ин-т языковедения им. А.А.Потебни [отв. ред. Г.П. Ижакевич]. К.: Наук.думка, 1990. 320 с.
38. Буланин Л.Л. Трудные вопросы морфологии / Лев Львович Буланин. М.: Просвещение, 1976. 206 с.
39. Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке / Т.В. Булыгина // Семантические типы предикатов. М. : Наука, 1982. С.7-85.
40. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. Синтаксис / Федор Иванович Буслаев. М. : КомКнига, 2006. 344с.
41. Васильев Л. М. Предикаты состояния в русском языке / Л. М. Васильев // Исследования по семантике (Семантика языка и речи). Уфа : Изд-во Башкирск. гос. ун-та, 1991. С. 32-49.
42. Веденькова М.С. Предикативное определение в немецком языке : учеб. пособие / М.С.Веденькова, А.Н.Приходько. Запорожье: Изд-во Запорож. гос. ун-та, 1992. 88 с.
43. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове) / Виктор Владимирович Виноградов. М. : Учпедгиз, 1947. 783 с.
44. Виноградов В.В. О частях речи в русском языке / В.В.Виноградов // Вопр. языкознания. 1972. № 3. С. 18-28.
45. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове) / Виктор Владимирович Виноградов. М. : Высш. шк., 1986. 640 с.
46. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Іван Романович Вихованець. К. : Наук. думка, 1988. 256 с.
47. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови/ Іван Романович Вихованець. К. : Наук. думка, 1992. 224 с.
48. Вихованець І.Р. Граматика української мови : Синтаксис / Іван Романович Вихованець. К. : Либідь, 1993. 368 с.
49. Вихованець І.Р. Чи є слова категорії стану? / І.Р.Вихованець // Актуальні проблеми граматики : зб. наук. праць [відп. ред. В.М.Ожоган]. Кіровоград: КДПУ, 1997. Вип. 2. С. 127-129.
50. ВихованецьІ.Р. Теоретична морфологія української мови / І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська. К.: Університетське вид-во Пульсари”, 2004. 400 с.
51. ВихованецьІ.Р. Семантико-синтаксична структура речення / І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М. Русанівський. К. : Наук. думка. АН УРСР. Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні, 1983. 219с.
52. Вінтонів М. Семантичні вияви предикатів процесу в сучасній українській мові / М.Вінтонів // Наук.записки. Серія філологічна. Вінниця : Вид-во Вінницьк. пед. ун-ту. 2001. №3. С. 23-28.
53. Володина Г. И. Описание семантических классов предикатов в целях преподавания русского языка как неродного / Галина Ильинична Володина. М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1989. 127с.
54. ВольфЕ.М. Грамматика и семантика прилагательных /Елена Михайловна Вольф. М. : Наука, 1978. 200 с.
55. ВольфЕ.M. Функциональная семантика оценки / Елена Михайловна Вольф. M. : Наука, 1985. 176с.
56. ВольфЕ.М. Эмоциональные состояния и их представление в языке / Е.М.Вольф // Логический анализ языка : Проблемы интенсиональных и семантических контекстов. М. : Наука, 1989. С. 115-118.
57. Востоков А.Х. Русская грамматика / Александр Христофорович Востоков. М. : Наука, 1959. 216 с.
58. ГакВ.Г. К проблеме семантической синтагматики / В.Г.Гак // Проблемы структурной лингвистики : сб. ст. М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1971. С.370-384.
59. Гак В.Г.Сравнительная типология французского и русского языков / ВладимирГригорьевичГак. М. : Комкнига, 2006. 290 с.
60. Галкина-Федорук Е.М. Безличные предложения в современном русском языке / Евдокия Михайловна Галкина-Федорук. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1958. 332 с.
61. Галкина-Федорук Е.М. Современный русский язык / Евдокия Михайловна Галкина-Федорук. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1964. Ч. 2. 638с.
62. Гаркавець О.М. Про критерії поділу слів на частини мови / О.М.Гаркавець // Укр. мовознавство. 1982. № 10. С. 15-20.
63. ГвоздевА.Н. Современный русский литературный язык : Синтаксис / Александр Николаевич Гвоздев. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1968. 416с.
64. Гиро-Вебер М.К. К вопросу о класификации простого предложения в современном русском языке / М.К.Гиро-Вебер // Вопр. языкознания. 1979. № 6. С. 71-75.
65. Гонтар Т.Ф. До проблеми валентності мовних одиниць / Т.Ф.Гонтар // Мовознавство. 1995. № 2-3. С. 17-21.
66. Горпинич В.О. Морфологія української мови / Володимир Олександрович Горпинич. К. : ВЦ Академія”, 2004. 336 с.
67. ГорянийВ.Д. Предикативи в українській мові / В.Д. Горяний// Укр.мова і література в шк. 1982. № 3. С.40-42.
68. Грамматика современного русского литературного языка [глав. ред. Н.Ю.Шведова]. М. : Наука, 1970. 687 с.
69. ГухманМ.М. Глагольные аналитические конструкции / М.М.Гухман // Вопр. грамматич. строя. М. : Изд-во АН СССР, 1955. С. 358-361.
70. ЕщенкоЮ.Ф. Двусоставная вторичная предикация в структуре предикативных единиц в современном английском языке : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец.10.02.04 Германские языки” / Ю.Ф.Ещенко. К., 1972. 19 с.
71. ЖаборюкО.А. Про мовний і логічний аспекти предикації / О.А.Жаборюк// Мовознавство. 2000. № 1. С. 70-74.
72. ЖелтовЮ.О. О лексико-семантических особенностях категории состояния / Ю.О. Желтов // Вестник Башкирск. ун-та. 2001. №3. С.57-59.
73. Жигора І.В. Семантико-синтаксична структура речень з ітеративними предикатами: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01 Українська мова” / Жигора Ірина Валеріївна. Кіровоград, 2004. 211с.
74. Жирмунский В.М. Общее и германское языкознание : Избр. труды / Виктор Максимович Жирмунский. Л. : Наука, 1976. 695 с.
75. Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови / М.А.Жовтобрюх, Б.М. Кулик. К. : Рад. шк., 1972. Ч.1. 407 с.
76. Загнітко А. П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці / Анатолій Панасович Загнітко. К. : НКМ ВО, 1990. 129 с.
77. Загнітко А.П. Система і структура граматичних категорій дієслова / Анатолій Панасович Загнітко. К. : НМК ВО, 1990. 74с.
78. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови : Морфологія / Анатолій Панасович Загнітко. Донецьк : Дон ДУ, 1996. 437 с.
79. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови : Синтаксис / Анатолій Панасович Загнітко. Донецьк : Дон НУ, 2001. 662с.
80. Зайко Л.В. Безособові речення у контексті мовного розвитку / Л.В.Зайко // Мовознавство. 2004. № 4. С. 81-88.
81. ЗайченкоН.Д. Способы выражения субъекта в конструкции эксплицитной модальности (Модусные конструкции с безличным es) / Н.Д.Зайченко // Структура и семантика простого, сложного и осложненного предложения : межвуз. сб. науч. трудов [Ред. кол.: Л.В.Шишкова (отв. ред.) и др.]. Л. : Изд-во Ленингр. гос. пед. ин-та им.А.И.Герцена, 1988. С. 113-122.
82. Зеленецкий А.Л. Сравнительная типология немецкого и русского языков / А.Л.Зеленецкий, П.Ф. Монахов