Міжнародно –правовий дискурс: когнітивно-комунікативний аспект

Краткое описание

Державна академія
житлово-комунального господарства

На правах рукопису

Кравченко Наталія Кимівна
УДК: 81’42:007:341

Міжнародно правовий дискурс:
когнітивно-комунікативний аспект

Спеціальність 10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант Селіванова О.О.
доктор філологічних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1
ПРОБЛЕМА ДИСКУРСУ В ЛІНГВІСТИЦІ

13

1.1. Дискурс як текст

15

1.2. Дискурс як зразок мовленнєвої поведінки у соціальній інституційній сфері

23

1.3. Дискурс як усне діалогічне мовлення

35

1.4. Особливості дискурсу як когнітивного явища
1.5. Дискурс як семіотико-культурний феномен
1.6. Ситуативно-подієвий аспект розуміння дискурсу

46
55
68

Висновки до розділу I

75

РОЗДІЛ 2
ІНТЕРАКТИВНІ МОДЕЛІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ДИСКУРСУ

79

2.1. Проблема категоризації міжнародно-правового дискурсу в контексті когнітивно-комунікативної парадигми

79

2.2. Методика інтерактивного моделювання міжнародно-правового дискурсу

86

2.2.1. Ракурси інтеракції комунікантів міжнародно-правового дискурсу

98

2.2.2. Прийом когнітивно-комунікативної рольової декомпозиції

112

2.3. Моделі локальної інтерактивності у міжнародно-правовому дискурсі

129

2.3.1. Моделі гомогенної інтерактивності

129

2.3.2. Моделі гетерогенної інтерактивності

144

2.3.3. Особливості змішаної інтерактивності

172

2.3.4. Детермінація моделей інтерактивності концептуальним простором міжнародно-правового тексту / дискурсу
Висновки до розділу II

184
195

РОЗДІЛ 3
ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЮВАННЯ ЖАНРІВ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ДИСКУРСУ

199

3.1. Сучасна теорія жанрів: проблеми і перспективи

199

3.2. Жанрові категорії міжнародно-правового дискурсу

206

3.3. Методика моделювання семіосфер міжнародно-правових жанрів

211

3.4. Методика моделювання жанрів міжнародно-правового дискурсу

220

3.5. Жанри міжнародно-правового дискурсу
Висновки до розділу III

226
263

Розділ 4
КОНЦЕПТУАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ТЕКСТУ / ДИСКУРСУ

268

4.1. Методика концептуального моделювання міжнародно-правового тексту / дискурсу та теоретичні засади її обґрунтування

268

4.2. Когнітивні та мовні особливості сучасної міжнародно-правової картини світу

285

4.2.1. Категорійний статус та основи моделювання міжнародно-правової картини світу

285

4.2.2. Концептосфери міжнародно-правової картини світу та їхня мовна репрезентація

298

4.2.3. Аксіологічний рівень міжнародно-правової картини світу та його мовне втілення

311

4.3. Концептосфера справедливість і її мовні маніфестації

325

4.3.1. Лінгво-когнітивні характеристики концептосфери справедливість в універсальній картині світу

325

4.3.2. Структура та еволюція концептосфери справедливість у міжнародно-правовій картині світу

336

4.4. Концептуальний простір міжнародно-правового тексту та його мовне втілення

346

4.4.1. Інваріантна концептуальна організація міжнародно-правового тексту / дискурсу

346

4.4.2. Варіативний компонент концептуального простору міжнародно-правового тексту / дискурсу.
Висновки до розділу IV

361
379

ВИСНОВКИ

384

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

395

СПИСОК ОСНОВНИХ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ДЖЕРЕЛ

443

ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження. Однією з найбільш перспективних і впливових у сучасному мовознавстві є когнітивно-дискурсивна наукова парадигма, спрямована на вивчення процесів функціонування мови у холістичній системі комунікації з огляду на психоментальне підґрунтя формування та сприйняття повідомлення як макрознака та його впливу на свідомість адресатів. Під таким кутом зору дискурс розглядається як синергетична система, складники якої взаємно детерміновані й залежні від параметрів зовнішнього середовища, зокрема, соціуму, культури, політики, права, інтеріоризованого буття етносу й цивілізації.
Сучасною теорією мовної комунікації, дискурсологією, мовленнєзнавством накопичений значний теоретичний потенціал, присвячений дослідженню типології та стратифікації дискурсу (Ф.С. Бацевич [37; 39], Г.Г. Почепцов [257; 258], Є.В. Сидоров [303; 304], О. Шейгал [352]), його моделюванню (Е. Атаян [17], Г.Г. Почепцов [258], О.О. Селіванова [291], К. Серажим [295]), характеристиці окремих його складників (Н.Д. Арутюнова [12], Н.В. Бардіна [29], О.П. Воробьйова [63], О.С. Іссерс [127], Т.Ю. Ковалевська [147], І.М. Колегаєва [152], Т.В. Радзієвська [266-268], В.В. Різун [270], К.Ф. Сєдов [285, 286], Ю.С. Степанов [320]) і категорійних ознак (Ф.С. Бацевич [37; 39], В. Дем’янков [97], В.І. Карасик [132], М.Л. Макаров [205], О.О. Селіванова [291], К. Серажим [295], І.В. Смущинська [312]). Когнітивний напрям дискурсивних досліджень зосереджує увагу на аналізі структур репрезентації концептуального простору дискурсу, прагматичної компетенції комунікантів, з’ясуванні ролі прототипних ефектів у дискурсі, обґрунтуванні когнітивних механізмів породження й інтерпретації текстів як знакових посередників дискурсу (Т. ван Дейк [88; 90; 415-420], О.П. Воробйова [63], О.О. Селіванова [291], A. Cicourel [407], J.Collins [408], A. Duranti [429], Ph. Johnson-Laird [481], W. Kintsch [490], H. Nizka [518], P. Ricoeur [531], R.S. Tomlin [556]). Вагомим доробком у цьому ракурсі є сучасні лінгвогенологічні дослідження, присвячені аналізові жанрових зразків і типів (Ф.С. Бацевич [39], Г. Вежбицька [57; 562], В.В. Дємєнтьєв [91-95], М.Н. Кожина [150; 151], М.Ю. Федосюк [338-339], Т.В. Шмельова [355-357]).
У вітчизняній лінгвістиці останніх років значно активізувалися розробки різноманітних дискурсивних типів, зокрема, наукового (О.М. Кравченко [201], В.С. Лук’янець [201], Л.В. Озадовська [201], Т.В. Радзієвська [266]), політичного (Ф.С. Бацевич [37, с. 164-175], Г.Г. Почепцов [257], К. Серажим [295], Г.М. Яворська [367]), релігійного (Ф.С. Бацевич [37, с. 175-181], С.О. Кот [162]), спортивного (Ф.С. Бацевич [39]), рекламного (В.В. Зірка [120], Т.Ю. Ковалевська [147]), ділового (Л.П. Науменко [231]) тощо. Для з’ясування специфіки правового дискурсу мають значення дослідження з юридичної лінгвістики, мови права (Ю.Ф. Прадід [262-264], Ю.Л. Мосенкіс [217; 218]), пов’язані із вивченням відбитої у юридичній термінології правової свідомості суспільства.
Практично недослідженим залишається такий, як міжнародно-правовий дискурс (МПД).
Отже, актуальність обраної теми визначається, по-перше, відсутністю у науковій літературі комплексних досліджень МПД в ракурсі його лінгвокогнітивних і комунікативних характеристик, концептуального простору і жанрових зразків; по-друге, становленням у мовознавстві нової когнітивно-дискурсивної наукової парадигми, що вимагає розробки нової методології, методів та методик дослідження мовних феноменів; по-третє, нагальною потребою опису міжнародно-правового дискурсу, адже він істотно впливає на формування правових і моральних цінностей сучасної міжнародної спільноти. Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри української та іноземних мов Державної академії житлово-комунального господарства «Комунікативно-функціональні, семантико-синтаксичні і концептуальні аспекти опису спеціальних підмов». Тема затверджена Вченою радою Державної академії житлово-комунального господарства, протокол № 1.4-03 від 1.04.03; координаційною радою Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності».
Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження інтерактивних, жанрових і концептуальних параметрів міжнародно-правового дискурсу і їхньої знакової фіксації на матеріалі трьох міжнародних мов (англійської, російської і французької), а також української мови.
Досягнення мети дослідження передбачає вирішення комплексу завдань:
1) охарактеризувати методологічні засади та принципи когнітивно-комунікативного аналізу міжнародно-правового дискурсу;
2) обґрунтувати категорійну специфіку, параметри, функції і детермінованість складників МПД зважаючи на його зв’язки із соціумом, культурою, інтеріоризованим буттям етносів і правовими нормами міжнародної спільноти;
3) установити особливості та функції глобальної і локальної інтеракції у МПД на підставі всебічного аналізу його інтерактивних моделей, типів і ролей комунікантів;
4) визначити параметри жанрової класифікації й описати типологію жанрів і жанрових фрагментів МПД;
5) проаналізувати концептуальний простір МПД, структури репрезентації його складників і їхню вербальну фіксацію в англійській, французькій, російській та українській мовах;
6) з’ясувати роль концепту «справедливість» як прототипної бази організації інтеракції і концептуальної ієрархії МПД;
7) розробити й апробувати на матеріалі МПД методики інтерактивного, жанрового й концептуального моделювання;
8) дослідити міжнародно-правову картину світу як універсальну частину картини світу, яка відбиває унормовані відповідними документами константи міжнародно-правової свідомості;
9) установити специфіку сучасної міжнародно-правової картини світу з огляду на еволюцію концепту «справедливість».
Об’єктом цього дослідження є міжнародно-правові тексти у системі дискурсивного простору міжнародного права.
Предметом дослідження є інтерактивні, жанрові і концептуальні моделі МПД, зафіксовані в мовному коді міжнародно-правових текстів.
Матеріалом дослідження є понад 2000 міжнародно-правових текстів трьома міжнародними мовами загальним обсягом 10000 сторінок. Допоміжним матеріалом послужили українські переклади міжнародно-правових документів. Лінгвістичній обробці підлягали такі види матеріалів: 1) міжнародно-правові тексти, основоположні для систематизації міжнародного права в цілому й кодифікації його галузей; 2) словники з міжнародного права; 3) тлумачні словники української, російської, англійської та французької мов; 4) енциклопедичні й філософські словники; 5) праці юристів-міжнародників, якими висвітлюються питання систематизації різних галузей міжнародного права; 6) тексти окремих судових рішень з огляду на тлумачення ними міжнародно-правових текстів; 7) тексти проектів, які пропонувалися окремими державами або угрупованнями держав під час обговорення документів в рамках міжнародно-правових органів; 8) загальнокультурні філософські, правові, соціологічні та ін. тексти, які в різні історичні періоди віддзеркалюють структуру концептосфери «справедливість».
Методи і методики дослідження. Базовим загальнонауковим методом роботи є моделювання, за допомогою якого здійснено характеристику інтерактивних, жанрових і концептуальних параметрів МПД, а також їхньої вербальної маніфестації на матеріалі 4-х мов. Моделювання стало підґрунтям лінгвістичного картування, засади якого розроблені Г.Г. Почепцовим [258], О.О. Селівановою [291] та ін. Методика інтерактивного моделювання передбачила визначення таких типів інтеракції, як гомогенна, гетерогенна, їхні змішані варіанти та численні модифікації, а також установлення різновидів комунікантів та їхніх дискурсивних ролей, опис інтенцій, комунікативних стратегій, тактик, інтерпретанти, способів досягнення ефективності спілкування. Для визначення рольової структури узагальненого комуніканта МПД застосовувався прийом когнітивно-комунікативної рольової декомпозиції. З метою опису стратегічних програм комунікантів застосовувалися допоміжні методики прагматичного аналізу (М. Биллиг [390], Ч. Гудвін [445], Дж. Херітедж [467], Е. Щеглофф [536-538]). Жанрове моделювання посприяло обґрунтуванню типології жанрів МПД, опису жанрових фрагментів, виявленню основних параметрів жанрових семіосфер: деонтичних концептів, жанроінтегруючих стратегій тощо. З метою опису структури жанрових прототипів використана методика анкетування жанру Т.В. Шмельової [357], а також елементи інших моделей опису мовленнєвих жанрів, уточнених та розвинутих з урахуванням характеристик міжнародно-правового дискурсу. Концептуальне моделювання ґрунтувалось на аналізі і синтезі розроблених у лінгвоконцептології методик концептуального аналізу (В.З. Дем’янков [96], Дж. Лакофф [184], Т.В. Радзієвська [265], Е. Рош [534], Н.В. Слухай [310], Ю.С. Степанов [321] й ін.) і визначило ієрархію ключових концептів міжнародно-правової картини світу, установлення структур їхньої репрезентації та засобів вербальної фіксації. Допоміжними методиками дослідження були дистрибутивний, контекстуальний, текстово-інтерпретаційний аналіз, що сприяли встановленню структур пропозиційного компонента концептів МПД, концептуальних зв’язків у міжнародно-правовій картині світу.
Наукова новизна дисертаційної роботи визначається комплексним аналізом інтерактивних, жанрових і концептуальних параметрів міжнародно-правового дискурсу і їхньої знакової фіксації на матеріалі 4-х мов на базі розроблених автором нових методик інтерактивного, жанрового й концептуального моделювання. Уперше МПД отримує всебічний лінгвістичний опис як когнітивно-комунікативний феномен правової сфери спілкування. Новим є:
- встановлення категорійної ієрархії, параметрів, складників і функцій МПД;
- обґрунтування способів існування МПД у взаємно диференційованій системі зв’язків із соціумом, культурою, інтеріоризованим політико-економічним буттям суб’єктів міжнародного-права, національно-правовими нормами і правилами поведінки міжнародної спільноти;
- характеристика типів інтерактивності зважаючи на розроблену типологію комунікантів МПД; їх стратегій і тактик;
- вияв й обґрунтування основних параметрів жанрової семіосфери МПД, типології його жанрів і жанрових фрагментів як прототипного підґрунтя породження й інтерпретації міжнародно-правових текстів;
- визначення ключових концептів МПД, з’ясування структур їхньої репрезентації у свідомості суб’єктів міжнародного-права; опис вербальної фіксації концептуального простору МПД у текстах 4-х мов;
- з’ясування ролі концепту «справедливість» у формуванні МПД, його інтерактивній і концептуальній організації, характеристика мовної репрезентації концепту;
- аналіз міжнародно-правової картини світу як універсально-узуального колективного ментального простору, що має трирівневу (аксіологічну, онтологічну і деонтичну) концептуальну організацію.
Теоретичне значення дисертації полягає у комплексному дослідженні міжнародно-правового дискурсу у сукупності його інтерактивних, жанрових і концептуальних характеристик, що створює новий інтегративний підхід до аналізу мовленнєвих зразків. Розроблені методики інтерактивного, жанрового і концептуального моделювання МПД формують нові теоретичні засади щодо аналізу дискурсивного простору будь-якої мови, і можуть бути використані для дослідження інших дискурсів, мовленнєвих жанрів та текстів. Теоретична цінність дисертаційного дослідження визначається тим, що її результати є внеском до студій загального мовознавства, дискурсології, теорії мовної комунікації, лінгвістики тексту. Установлення типів інтерактивності, дискурсивних ролей комунікантів, інтерактивного підґрунтя жанрових моделей, опис системи ключових концептів МПД і структур їхньої репрезентації сприяють розвиткові таких нових напрямів сучасної лінгвістики, як лінгвістична генологія, лінгвопрагматика, лінгвоконцептологія й когнітивна теорія дискурсу.
Практична цінність дослідження полягає у доцільності використання його результатів при викладанні вузівських курсів з загального мовознавства, теорії мовної комунікації, дискурсології, лінгвістики тексту, міжнародного права й філософії міжнародного права у вищих навчальних закладах філологічного та юридичного спрямування, при читанні спецкурсів із когнітивної лінгвістики, лінгвістичної генології, лінгвопрагматики тощо. Матеріали дослідження можуть використовуватись при складанні словників з міжнародного права, а також у перекладацькій практиці з огляду на необхідність збереження під час перекладу міжнародно-правових текстів його універсальних інтерактивних, жанрових та концептуальних складників, які зумовлюють стабільність та автентичність міжнародно-правових документів незалежно від мови їхньої фіксації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорені на розширеному засіданні кафедри української та іноземних мов Державної академії житлово-комунального господарства (Протокол № 11 від 19 жовтня 2006 р.); протягом 2002-2006 рр. заслухані в доповідях на наукових конференціях в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: на XI, XII, XIII міжнародних наукових конференціях «Мова і культура» (Київ, 2002 р., 2003 р., 2004 р.), на конференції «Актуальні проблеми вербальної комунікації: мова і суспільство», присвяченій пам’яті Б.О. Ларіна (Київ, 2002), на Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею професора І.К. Кучеренка і професора Н.І. Тоцької (Київ, 2003), на Міжнародній науковій конференції «Філологічна спадщина професора С.В. Семчинського і сучасність» (Київ, 2006 р.), а також на Міжнародних науково-практичних конференціях «Дискурс у комунікаційних системах» (Київ 2004, 2005), на ІІІ-й міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми менталінгвістики» (Черкаси, 2003), на I та II Міжнародних наукових конференціях «Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах» (Дніпропетровськ, 2003, 2005), на Міжнародній науковій конференції з проблем лінгвокультурології, соціальної психології, етноісторії і журналістики «Межкультурные коммуникации: диалог и сотрудничество» (Алушта, 2003), на Міжнародній науковій конференції «Україністика минуле, сучасне, майбутнє» (Ukrajinistika minulost, pritomnost, budoucnost) (Брно, 2003), на IV Міжнародному семінарі «Структура представления знаний о мире, обществе, человеке: в поисках новых смыслов» (Луганськ, 2003), на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики» (Горлівка, 2003), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теоретичні і практичні аспекти культури мови» (Тернопіль, 2004), на Міжнародній науковій конференції «Українська мова у часі і просторі» (Львів, 2004), на I Международной научной конференции «Изменяющаяся Россия: новые парадигмы и новые решения в лингвистике» (Кемерово, 2006 г.); на Всеукраїнській науковій конференції «Когнітивна лінгвістика: теорія і практика» (Херсон, 2006) та ін.
Публікації. З теми дисертації опублікована монографія «Интерактивное, жанровое и концептуальное моделирование международно-правового дискурса» (2006 р., 20 друк. арк.) і 35 наукових статей, які надруковані у фахових вітчизняних та зарубіжних виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаної літератури (570 позицій) та основних міжнародно-правових джерел (400 позицій). Обсяг тексту дисертації 394 сторінки, загальний обсяг 488 сторінок. Ілюстративний матеріал 11 таблиць і 3 схеми.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення основних теоретичних підходів до усвідомлення дискурсу в ракурсі його лінгвокогнітивних і комунікативних характеристик дозволило нам визначити дискурс як складний комунікативно-когнітивний феномен, що відповідає замкнутій комунікативній ситуації з когнітивною основою у вигляді синхронізованих знань комунікантів про ситуацію спілкування, семіотичний універсум культури, етносу, цивілізації, закономірності і правила спілкування, соціум і інституційну специфіку. Замкнутість ситуації забезпечується процесом взаємної цілеспрямованої соціальної дії комунікантів, стратегічно організованої такими рівнями ідентифікації: розпізнанням інтенцій; аспектів й чинників інтеракції; ситуаційної моделі; концептів спільного комунікативного простору; жанрової моделі.
Інтеракція обґрунтовується у праці у контексті інтегративної категорії діалогічності дискурсу і визначається як процес дискурсивної взаємодії на основі тексту двох або більше (аж до невизначеної кількості у письмовому тексті з адресатом-функцією) комунікантів, які взаємно розробляють та інтерпретують структуру дискурсу на основі діалогізації з інтеріоризованим буттям, з семіосферою різних текстів, з іншими продуктами культури, з прототипом мовленнєвого жанру, з уявленнями одне про одного та про соціальні норми інтеракції і, залежно від рівня збігу / перетинання результатів діалогізації, узгоджують комунікативні цілі й стратегії, співвідносять інтенцію з інтерпретантою, а також здійснюють двосторонній вплив на концептуальні системи одне одного.
МПД розглядається нами як комунікативна ситуація, що виконує креативно-деонтичну функцію узгодження правових цінностей шляхом їхнього припису або рекомендації як моделей поведінки, а також координує національні, групові, інституційні стратегії суб’єктів-держав. Характеристики МПД детерміновані формально-семіотичною структурою міжнародно-правового тексту; його зв'язком із семіосферами прецедентних та інших міжнародно-правових й національно-правових текстів; проекцією на концептосферу «справедливість», що зумовлює занурення комунікантів і тексту до семіотичного універсуму і оціночно обґрунтовує правові системи; взаємодією комунікантів із роз’єднувальним та об’єднувальним економіко-політичним буттям; орієнтацією на жанрові семіосфери і жанри. Когнітивною базою МПД є синхронізовані знання / уявлення комунікантів про власну гомогенність й узагальненість, які сприяють узгодженню гетерогенних економічних і політичних стратегій держав-учасників, а також про інтерсеміотичний зв'язок міжнародно-правового тексту із різними типами текстів й семіосфер. Реалізація МПД ґрунтується на специфіці його інтерактивності, жанрової організації й концептуального простору.
Методика інтерактивного моделювання передбачає виявлення й обґрунтування стереотипних кореляцій між складниками МПД як ракурсами інтеракції його учасників і дискурсивними ролями узагальненого комуніканта; опис локальних інтерактивних моделей, що комбінують ролі узагальненого комуніканта у комплексі їхніх комунікативно-когнітивних характеристик, в тому числі: локальної комунікативної інтенції; інтерпретанти; комунікативних стратегій прагматичного й когнітивного рівнів; комунікативних мовленнєвих тактик; ракурсу інституційно запланованої інтеракції.
Глобальна інтеракція у МПД обумовлена статусом узагальненого комуніканта, який інтегрує комунікативні особистості узагальненого адресанта й узагальненого адресата і відповідає за програму здійснення дискурсу на основі узгодженого учасниками нормативного тексту. Сукупність локальних інтеракцій віддзеркалює процес узгодження тексту і стереотипно пов’язана із структурою узагальненого комуніканта, його дискурсивними ролями. Такі ролі з’ясовуються за допомогою прийому когнітивно-комунікативної рольової декомпозиції, який уключає наступні ланки аналізу: вияв вербальних знаків, що вказують на складники дискурсу, пов’язані із гомогенними або гетерогенними цінностями комунікантів; визначення ролей узагальненого комуніканта та видів локальної інтерактивості.
Зважаючи на типологію комунікантів і їхніх дискурсивних ролей встановлені основні типи гомогенної й гетерогенної інтерактивності, їх модифікації й змішані варіанти.
Гомогенна інтерактивність ґрунтується на інтенціональній програмі узагальненого адресанта, яка реалізується ролями «загальносистемного адресанта», «підсистемного / галузевого адресанта», «нормативного адресанта», «культурно-семіотичного адресанта», що реалізують стратегію ототожнення учасників дискурсу із авторами загальносистемних, галузевих, загальнолюдських текстів, а також з об’єднувальним економіко-політичним буттям держав-учасників. Основними засобами вербальної фіксації гомогенної інтерактивності є мовленнєві формули та кліше, які відсилають до прецедентних загальносистемних та універсально-галузевих текстів; терміни на позначення засадничих міжнародно-правових й галузевих принципів; абстрактна оцінна лексика, що вербалізує загальнолюдські цінності тощо.
Гетерогенна інтерактивність ґрунтується на програмі інтерпретації узагальненого адресата і реалізується ролями національно-варіативного та міжнародно-варіативного адресатів, їхніми модифікаціями. Ці ролі запобігають ускладненню міжнародно-правової комунікації і з’являються при потребі додаткових інтерактивних зусиль учасників МПД. Гетерогенна інтерактивність характеризується зв’язками із семіосферами національних текстів; семіосферами галузевих текстів, якщо вони прогнозуються як чинник варіативної інтерпретації; з роз’єднувальним економіко-політичним буттям. Основними причинами гетерогенності є такі: двоїстість учасників дискурсу як частини дискурсивної спільноти, яка розробляє спільні міжнародно-правові цінності, і, водночас, як суб’єктів, що персоніфікують у дискурсі певні нації / держави й мають захищати національно-правові інтереси; поліадресантність комунікантів як учасників даного МПД і прецедентних міжнародно-правових дискурсів, що спричиняє можливість «накладання» і колізійного тлумачення норм різних документів, які регламентують такі самі об’єкти й ситуації.
З-поміж сигналів гетерогенної інтерактивності центральне місце належить складним реченням або надфразним єдностям, які відповідають логіко-семантичній структурі нормативних застережень дозволу та заборони; гіпо-гіперонімічним синонімам терміна «юрисдикція», а також найменуванням елементів правовідносин, що підпадають під національну юрисдикцію; модальній лексиці із значенням «альтернативності» у застосуванні норми та ін.
Модифікації інтерактивних моделей утворюються ролями альтернативного та безальтернативного адресатів. Ролі альтернативних адресатів реалізують стратегію відхилень від часткових правил на етапі національного або міжнародного правозастосування міжнародно-правового тексту на користь збереження цілісності та смислової тотожності всього документа. Інтеракції, утворені ролями безальтернативних адресатів, відображають неможливість відхилення від положень, які порушують цілісність документа або суперечать імперативним міжнародно-правовим чи загальнолюдським цінностям адресатів МПД. Наступні модифікації інтерактивності обмежують альтернативність й безальтернативність більш приоритетними загальносистемними, підсистемними й культурно-семіотичними цінностями.
Змішана інтерактивність характеризується інтеракцією гомогенно-гетерогенно-гомогенного та гетерогенно-гомогенного типів. Перший варіант реалізується дискурсом на основі текстеми універсальної угоди, яка виявляє категорії універсального адресанта / адресата. Гомогенний характер такої інтеракції обґрунтовується правом універсальної участі держав у цьому типі договорів і, водночас, універсальним обов’язком поваги до положень або результатів, які зафіксовані такими документами або випливають з них. Гетерогенність інтерактивного зв’язку умотивована тим, що норми універсальної угоди можуть не набувати характеру міжнародного звичаю і через це не стають обов’язковими; а також ситуацією, коли право універсальної участі також залишається нереалізованим.
Іншим варіантом змішаної інтерактивності є адресантно-гетерогенна модель, орієнтована на варіативність учасників до того моменту, коли результатом їхньої взаємодії стане гомогенність узагальненого адресанта. У концептуальному просторі таких текстів стратегії дискурсивних спільнот віддзеркалюються опозиційними ціннісними смислами.
Інтерактивні моделі детерміновані концептуальним простором міжнародно-правового тексту. Прототипним когнітивним обґрунтуванням інтеракцій у МПД є фіксація всіх концептів у концептуальних площинах юридична / інституційна справедливість та реальна / змінна справедливість.
Дослідження жанрових параметрів міжнародно-правового дискурсу дозволило розмежувати компоненти різного рівня складності: жанрову семіосферу, жанр і жанровий фрагмент. «Жанрова семіосфера» обґрунтовується як когнітивно-комунікативний простір, що узагальнює характеристики гомогенних жанрів МПД, розпізнає їх як знаки прескрипції або рекомендації і характеризується такими параметрами: наявністю деонтичних концептів; жанроінтегруючих стратегій; типів узагальнених комунікантів; різновидів глобальної інтеракції. Основні жанрові семіосфери МПД включають у себе дискурсивні зразки «жорсткого» (strictu sensu) та «м’якого» (de lege ferenda) права і на мовному рівні відповідають сукупностям текстем різної юридичної сили: обов’язкової та рекомендаційної. Моделювання жанрових семіосфер МПД передбачає з’ясування вербальних операторів семіосфер і їхній розподіл за принципом поля зважаючи на їхню неоднакову регулярність при розпізнаванні гомогенних жанрів, а також встановлення корелятивного зв’язку операторів із параметрами жанрових семіосфер.
Вербальними операторами жанрової семіосфери strictu sensu є такі: 1) опорне слово заголовка у вигляді найменування міжнародно-правового акту як Конвенції, Пакту, Договору, Угоди, Трактату, Статуту, Резолюції-постанови, Резолюції Ради безпеки ООН; 2) інтерактивні стратегічні предикати постановляти та погоджуватись / домовлятися; 3) наявність імплементаційної частини у композиції текстеми; 4) інтерактивна формула Преамбули «експліцитний адресант + інтерактивний стратегічний предикат» Держави-учасниці цієї Угоди ... погодились / домовились про таке; 5) засоби категоричності, імперативності та індивідуалізації; 6) наявність семантико-синтаксичних структур, що відповідають заборонному застереженню; 7) засоби на позначення тематично-предметних галузей космос, море, повітряний простір, права людини, загальна безпека, укладання міжнародних угод, органи зовнішніх зносин, ведення війни. Цими мовними операторами зумовлені такі параметри жанрової семіосфери strictu sensu: деонтичні концепти «імперативність», «облігаторність», «необхідність», «директивність», «без альтернативність»; жанроінтегруюча стратегія кооперації-прескрипції, зміни правил поведінки дискурсивної спільноти через створення документів обов’язкової юридичної сили; тип узагальненого комуніканта нормативних прескрипцій з безпосередньою адресантністю; глобальна інтеракція УАнт (узагальнений адресант) < > УА (узагальнений адресат).
Вербальними операторами жанрової семіосфери de lege ferenda є такі: 1) опорне слово заголовка у вигляді найменування міжнародно-правового акту як Рамкової конвенції, Хартії, Протоколу, Декларації, Стратегії, Резолюції, Принципів, Мінімальних стандартних правил, Рекомендацій, Мір, Звернень, Кодексу, Заключного акту тощо; 2) інтерактивні стратегічні предикати заявляти / проголошувати / урочисто проголошувати / закликати / рекомендувати / приймати; 3) відсутність імплементаційної частини у композиції текстеми; 4) інтерактивна формула Преамбули «експліцитний адресант + інтерактивний стратегічний предикат» Генеральна Асамблея / Міжнародна конференція проголошує / урочисто проголошує / закликає / рекомендує; 5) засоби вираження альтернативності, деперсоналізації, гіпотетичної модальності / модальності рекомендації; 6) незначна представленість семантико-синтаксичних структур, що відповідають заборонному застереженню; 7) засоби на позначення тематично-предметних галузей судочинство, екологія, міжнародні водотоки, права народів, право на самовизначення, міжнародно-правова відповідальність, міжнародна економіка. Зазначеними засобами виявляються такі параметри жанрової семіосфери de lege ferenda, як деонтичні концепти «декларативність», «диспозитивність», «рекомендація», «можливість», «альтернативність»; жанроінтегруюча стратегія кооперації-рекомендації, зміни правил поведінки дискурсивної спільноти через створення документів необов’язкової юридичної сили; тип узагальненого комуніканта нормативних рекомендацій з опосередкованою адресантністю та глобальна інтеракція МО (міжнародний орган) < > УА (узагальнений адресат).
Жанр МПД становить стандартизований зразок дискурсу із стабільною комунікативною структурою, який спирається на текстему з інституційно заданими характеристиками й відносно інваріантною змістовно-структурною організацією. Новими складниками методики жанрового моделювання, які вперше впроваджені у науковий обіг й доповнюють існуючі моделі опису мовленнєвих жанрів з огляду на характеристики міжнародно-правового дискурсу, є такі: найближче та дистанційне комунікативне минуле та майбутнє жанру; інтерактивний стратегічний предикат, який поєднує Преамбулу з Основною частиною; стандартна композиція у вигляді жанрових фрагментів; імплікованість окремих ЖФ; особливості трансформації ЖФ під впливом жанрової семіосфери; комунікативна організація жанрових фрагментів у вигляді набору мовленнєвих актів, їхніх ілокутивних характеристик, експліцитності або імпліцитності пропозиційного змісту; ролі узагальненого комуніканта та набір пов’язаних з ними локальних інтеракцій; типове графічне оформлення; характеристики гібридності міжнародно-правових жанрів.
Відповідно до цієї моделі виявлені й проаналізовані такі типи жанрів МПД, як: Багатосторонній міжнародний договір, Регіональний міжнародний договір, Резолюція Ради Безпеки ООН, Резолюція-постанова, Статут, Декларація-Рекомендація, Принципи, Декларація-Звернення, Заява-Звернення, Рамкова Конвенція.
Композиційною одиницею жанрів МПД є «жанрові фрагменти», які співвідносяться з інваріантними структурно-композиційними частинами міжнародно-правових текстем. Типовість жанрових фрагментів обґрунтовується через їхній стійкий зв'язок із фазами жанрової стратегії, а також відтворюваність у дискурсі або, навпаки, знакову для розпізнавання жанру імплікованість. Структурно-композиційними частинами міжнародно-правових жанрів у дослідженні є такі різновиди жанрових фрагментів: аргументатив; дефінітив; імператив; проклейматив; інтегратив-інспіратив; рекомендатив; констататив; дескриптив; концесив-дозвіл та концесив-заборона; імплементатив.
Методика концептуального моделювання МПД передбачає аналіз концептів й концептосфер, які конституюють статичний і дифузний фрагменти міжнародно-правової картини, а також моделювання концептуального простору міжнародно-правового тексту через виявлення його інваріантних (заданих характеристиками міжнародно-правової картини світу) і варіативних (інтегрованих концептом-ідеєю) складників.
Міжнародно-правова картина світу є системою деонтичних, онтологічних й аксіологічних концептів, що узагальнюють універсально-узуальні знання й уявлення про належну поведінку держав і є результатом онтологізації нормативного змісту міжнародних документів і параметрів середовища, пов’язаного з дискурсивним простором міжнародного права. У деонтичному ракурсі МПКС інтегрована концептом «належне» й нормативними концептами; у онтологічному концептами та концептосферами, що ґрунтуються на категоризації будь-яких об’єктів, суб’єктів, ситуацій, правовідносин і засобів їхньої регламентації за умови усвідомлення таких феноменів як міжнародно-правових. Аксіологічний ракурс МПКС представлений міжнародно-правовими (інституційними) ціннісними смислами й загальнолюдськими концептами, пов’язаними з обґрунтуванням інституційних цінностей як справедливих або несправедливих.
Аксіологічний рівень міжнародно-правової картини світу характеризується відносинами «прототипної» ієрархії та здатністю концептів до конвенційної / неконвенційної поляризації й динамізації. Прототипна ієрархія виявляється як відповідність нормативних смислів, що розробляються у МПД, ціннісним концептам-прототипам МПКС і як вертикальний ціннісно-смисловий зв’язок концептів-прототипів з концептами галузевих концептосфер. Конвенційна поляризація виникає внаслідок колізії концептосфер «суверенітет» (інтегрує концепти захист, охорона, відповідність, пропорційність, самовизначення, диференціація, заборона) і «загальне благо» (об’єднує концепти розвиток, свобода, доступ, демократія, універсальність, лібералізація). Така ціннісна колізія генерує розвиток норм (та термінології, що їм відповідає), які або обмежують суверенітет на користь загального блага, або навпаки.
Неконвенційна поляризація діє під впливом варіативних концептосистем держав і вносить змістовні новації в МПД із метою введення потенційно конфліктних цінностей до концептосфери «справедливість».
Базисне пропозиційне значення концепту, завдяки якому концептосфера справедливість зберігає свій узагальнюючий потенціал по відношенню до периферійних елементів, сформульоване в дослідженні як «пропорційне співвідношення між якістю (відсутністю якості), дією (утриманням от дії), статусом або будь-якою іншою характеристикою когось / чогось (індивіду, суспільства, держави, природи та інш.) та віддякою за наявність або відсутність якості / дії / статусу / тощо з боку когось / чогось (індивіду, суспільства, держави, природи, нематеріального безсмертного начала)». Найбільш статичною частиною концептосфери «справедливість» є елементи пропорційність, відповідність, співвідношення, віддяка, рівновага, баланс, завдяки тому, що вони пов’язані не стільки з самими цінностями, скільки з незмінними критеріями структурування цих цінностей незалежно від уявлень про справедливість. Домінантні ознаки концептосфери базуються на суперконцептах належне, рівність і благо.
У лексикографічних джерелах типологічно різних мов онтологічний зміст концепту справедливість установлений на підставі його аксіологічних і деонтичних дефініцій. У деонтичних тлумаченнях концепту справедливість за допомогою значень «норма / правило / вимога» має місце перехід від аксіологічного ствердження до імпліцитної пропозиції з модальністю належності: справедливість як належне / норма. Це віддзеркалює одне з найважливіших питань теорії пізнання проблему співвідношення деонтології та аксіології, яка відповідно до нашого дослідження сформульована наступним чином: справедливість передує праву (як сутність передує існуванню) або право і є справедливістю, нормативною цінністю (існування передує сутності). Під час аналізу правового дискурсу ця проблема стає питанням взаємозв’язку концептосфер «міжнародне право» й «справедливість», який реалізується у двох концептуальних площинах: реальної / змінної справедливості та юридичної / інституційної справедливості.
Площина юридичної / інституційної справедливості із пропозиційним центром рівність перед законом пов’язана з кореляціями концепту закон із концептами рівність, зрівнювання, однаковість / гомогенність, свобода, обмеження. Площина реальної / змінної справедливості із пропозиційним центром суттєва (природно-правова) рівність ґрунтується на концептах відмінність, компенсація, диференціація, вирівнювання, перевага, толерантність (терпимість), які розкриваються за допомогою пропозицій «вирівнювання умов задля досягнення рівності результату», «корегування шкоди, спричиненої зрівнюванням перед законом нерівних суб’єктів», «збільшення переваг».
У сучасній міжнародно-правовій картині світу обидві концептуальні площини грають важливу структурну роль. Площина «юридична справедливість» висвітлюється імперативними, загальнообов’язковими принципами й нормами, які визначають стабільність будь-якого міжнародно-правового тексту / дискурсу як такого, що занурений у семіосферу документів, які створюють загальносистемні та підсистемні цінності. Концептуальна площина реальна / змінна справедливість впливає на динаміку смислоутворення у міжнародно-правовому дискурсі. У ній комунікантами фіксуються всі правові цінності, розроблені міжнародно-правовим текстом, і, залежно від результату розміщення, поляризуються як справедливі чи несправедливі. Відповідно, основною когнітивною стратегією МПД є активація таких цінностей різних комунікантів, які можуть стати для них спільними у концептуальній площині реальна справедливість
Концептуальний простір міжнародно-правового тексту сформовано єдністю стандартних і ситуативно-варіативних пропозицій, що організують інваріантні та варіативні концепти онтологічного, деонтичного й аксіологічного рівнів. Інваріантний складник базується на концептуальних константах міжнародно-правової картині світу. Їхньою вербальною фіксацією є терміни й терміносполуки на позначення основних й галузевих принципів міжнародного права; абстрактна оцінна лексика загальнокультурних концептів, інтегрованих у концептосферу справедливість. На основі таких засобів встановлюються стандартні пропозиції й макропропозиції тексту, що формують фрейми-сценарії; а також стереотипні концептуальні блоки. Варіативний компонент концептуального простору МПД активується під впливом гетерогенних цінностей комунікантів і представлений ситуативно-варіативними пропозиціями й імплікаціями, які структурують концепт-ідею міжнародно-правового тексту у комплексі пов’язаних із ним понять, уявлень, образів й асоціацій. Знаками варіативності є нормативні висловлення, що вказують на дискурсивні спільноти з протилежною оцінкою міжнародно-правової реальності, а також засоби на позначення компонентів компенсаційної справедливісті, які пов’язані із нейтралізацією варіативності.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Азаров Н.И. Теория государства и права: Конспекты лекций и методические указания. 2-е изд. М.: Междунар. ун-т Бизнеса и Управления, 2001. 144 с.
2. Аквінський Тома. Коментарі до Аристотелевої «Політики» / Пер. з латини О. Кислюка; Передм. В. Котусенка. К.: Основи, 2000. 794 с.
3. Акуленко В. В. Вопросы интернационализации словарного состава языка. Харьков: Изд-во Харьковского университета, 1972. 216 c.
4. Алексеев Н.Н. Основы философии права. СПб.: Лань, 1996. 256 с.
5. Анисимова Т.В. Типология жанров деловой речи (риторический аспект): Автореф. дис. д-ра филол. наук / Кубан. гос. ун-т. Кубань, 2000 47с.
6. Алексеев А.П. Аргументация. Познание. Общение. М.: Изд-во МГУ, 1991. 150 с.
7. Анохина С.П., Ниссен Ф.Х., Стариннова Т.Б. Тексты вторичной информативности (коммуникативно-прагматический аспект) / Под общей ред. проф. С.П. Анохиной. Тольятти: Изд-во ПТИСМГУС, 2000. 176с.
8. Аристотель. Риторика: Пер. с древнегреч. О. Цыбенко. М.: Лабиринт, 2000. 221 с.
9. Арнольд И.В. Проблемы диалогизма, интертекстуальности и герменевтики: Лекции к спецкурсу. СПб.: Российский гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена, 1995. 59 с.
10. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
11. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН. Сер. Лит.-ры и языка. 1981. Т.40, № 4. С. 356-367.
12. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1990. 685 с.
13. Арутюнова Н.Д. Жанры общения // Человеческий фактор в языке. Коммуникация, модальность, дейксис / Под ред. Т.В. Булыгиной М.: Наука, 1992. С.52-102.
14. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: «Языки русской культуры», 1999. 896 с.
15. Астафурова Т.Н. Стратегии коммуникативного поведения в профессионально-значимых ситуациях межкультурного общения (лингвистический и дидактический аспекты): Автореф. дис. ... д-ра филол. наук / Моск. гос. лингв. ун-т. М., 1997. 41 с.
16. Атарщикова Е.Н. Интегративная функция правовой культуры в развитии языка и права: Сб. статей «Юрислингвистика-5: Юридические аспекты языка и лингвистические аспекты права» // http://irbis.asu.ru/mmc/juris5/r1.ru.shtml
17. Атаян Э.Р. Коммуникация и раскрытие потенций языкового сознания. Ереван: ЕГУ., 1981. 60 с.
18. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1969. 607 с.
19. Ахманова О.С., Гюббенет И.В. Вертикальный контекст как филологическая проблема // Вопросы языкознания. 1977. №3. С. 47-54.
20. Баранов А.Н. Лингвистическая теория аргументации (когнитивный подход): Автореф. дис. д-ра филол. наук / Ин-т русск. яз. АН СССР. М., 1990. 48 с.
21. Баранов А.Н. Аргументация как языковой и когнитивный феномен // Речевое воздействие в сфере массовой коммуникации. М.: Наука, 1990. С. 40-52.
22. Баранов А.Н., Крейдлин Г.Е. Иллокутивное вынуждение в структуре диалога // Вопросы языкознания. М., 1992. №2. С. 241252.
23. Баранов А. Н. Политический дискурс: прощание с ритуалом // Человек. М., 1999. №6. С. 108-118.
24. Баранов А. Н., Добровольский Д.О. Постулаты когнитивной семантики // Известия РАН. Сер. Лит.- ры и языка. 1997. Т. 56 / 1. С. 11-21.
25. Баранов А.Г. Когниотипичность жанра // Stylistika: Opole, 1997. Vol. VI. С. 331 - 343.
26. Баранов А.Г. Когниотипичность текста (к проблеме уровней абстракции текстовой деятельности) // Жанры речи: Сб. научн. статей. (!) Саратов: Изд-во Гос. УНУ «Колледж», 1997а Вып. 1. С. 4-12.
27. Баранов А.Г. Антропная парадигма в языкознании: теоретические и методологические аспекты // Сфера языка и прагматика речевого общения: Междунар.сб. научн. тр. Краснодар: КубГУ., 2002. С. 8-14.
28. Баранов А.Г., Кунина М.Н. Дискурсивные особенности текстов в предметной области «терроризм» // Жанры речи: Сб. научн. статей / Отв. ред. В.Е. Гольдин. Саратов: Изд-во Гос. УНУ «Колледж», 2002. Вып. 3. С. 231-240.
29. Бардина Н.В. Языковая гармонизация сознания: Монография. Одесса: Астропринт, 1997. 271 с.
30. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1994. 616с.
31. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с. C. 237-280.
32. Бахтин М.М. Под маской. Маска первая. Волошинов В.Н. Фрейдизм. М.: Лабиринт, 1993. 119с.
33. Бахтин М.М. Собрание сочинений: В 7 т. М.: Русские словари, 1996. Том 5: Работы 1940-х начала 1960-х годов. 731с.
34. Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках. Опыт философского анализа // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология / Под ред. проф. В.П. Нерознака. М.: Academia, 1997. С. 227-244.
35. Бахтін М. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спілкування //Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2002. С. 406-415.
36. Бацанов С.Б., Ефимов Г.К., Кузнецов В.И. и др. Словарь международного права. М.: Международные отношения, 1986. 435 с.
37. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики: Монографія. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 281 с.
38. Бацевич Ф. С. Смисл: сутність і сфери вияву у мові // Вісник Львівського університету. Серія філологічна 2004. Вип. 34. Ч. 1. С. 346-353.
39. Бацевич Ф. С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи. Львів: ПАІС, 2005. 264 с.
40. Белозёрова Н.Н. Семиотические аспекты поэтического дискурса // Знак. Слово. Текст: семиотические аспекты языковых единиц разных уровней. Тюмень: Издательство ТюмГУ, 2001. С. 148-160.
41. Бєлова А.Д. Поняття «стиль», «жанр», «дискурс», «текст» у сучасній лінгвістиці // Вісник КДУ. Іноземна філологія. Вип. 32-33. К., 2002. С. 11-14.
42. Бенвенист Є. Общая лингвистика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1974. 447с.
43. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия. Пер. с англ. СПб.: Изд-во «Братство», 1992. 224с.
44. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального взаимодействия. М: Прогресс, 1987. С.88-125.
45. Богин Г.И. Речевой жанр как средство индивидуализации // Жанры речи: Сб. научн. статей. Саратов: Изд-во Гос. УНУ «Колледж», 1997. Вып. 1. С. 12-23.
46. Боголюбов С.А. Экологическое право: Учебник для вузов. Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации. М.: Издат. Группа Норма-Инфра, 1999. 448 с.