Типологія станів мовної ситуації в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ століття : Типология состояний языковой ситуации в Центрально-Восточной Украине в первой половине ХХ века

Краткое описание

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Вусик Ганна Леонідівна

УДК 81’271.16

Типологія станів мовної ситуації в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ століття

10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник -
Денисова Світлана Павлівна,
доктор філологічних наук, професор

Бердянськ - 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.
ВСТУП.......................................................................
РОЗДІЛ І. КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ, ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ТА ТИПОЛОГІЯ СТАНІВ МОВНИХ СИТУАЦІЙ
1.1. Визначення, фактори формування та типи мовних ситуацій .
1.2. Білінгвізм та диглосія як провідні стани мовних ситуацій ..........................................
1.3. Мовна ситуація України в історичному аспекті .
Висновки до І розділу...

РОЗДІЛ ІІ. СОЦІОЛІНГВІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТНОМОВНОЇ СИТУАЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Соціальноекономічні та етноісторичні передумови розвитку білінгвізму в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ ст. ....
2.2. Демографічні показники як фактор формування мовної ситуації досліджуваного регіону ...
2.3. Реалізація програми мовного будівництва в освіті .. .
2.4. Впровадження мовної політики держави у видавничій справі .. .
Висновки до П розділу
РОЗДІЛ Ш. ТИПОЛОГІЯ ДИГЛОСНИХ СТАНІВ МОВНОЇ СИТУАЦІЇ В ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНІЙ УКРАЇНІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ
3.1. Функціонування літературної мови .
3.2. Стан діловодства як головний показник функціональної міжмовної диглосії ..
3.3. Унормування термінології як передумова формування наукового стилю ...
3.4. Мовний режим пресових органів
3.5. Мова церкви як писемна форма мовного стану
Висновки до Ш розділу.
ВИСНОВКИ...............................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .........

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АН Академія Наук
ВККІ Виконавчий Комітет Комуністичного Інтернаціоналу
ВКП (б) Всесоюзна Комуністична партія (більшовиків)
ВУАН Всеукраїнська академія наук
ВУЦВК Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
губ. губернія
ДВУ Державне видавництво України
див. - дивись
ІНО Інститут Народної Освіти
КП (б) У - Комуністична партія (більшовиків) України
ЛКСМУ Ленінська комуністична спілка молоді України
міст. - місто
НАН Національна Академія Наук
НКО Народний комісаріат освіти
ОВК округовий виконавчий комітет
РВК районний виконавчий комітет
РВК революційний виконавчий комітет
РКП (б) Російська комуністична партія (більшовиків)
РНК Рада народних комісарів
с. село
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
тис. - тисяча
УРСР Українська радянська соціалістична республіка
УСРР - Українська соціалістична Радянська Республіка (з 1914 по 1937 рр.)
ЦК КП(б)У Центральний Комітет Комуністичної партії (більшовиків) України

ВСТУП

Сьогодні, коли в країні відбувається поступове піднесення самосвідомості українців як етносу завдяки поетапному втіленню програми розвитку національної культури та освіти на тлі рівноправного розв’язання проблем розвитку самобутніх культур національних меншин, вивчення етномовної ситуації в Україні набуває все більшого значення. Незважаючи на те, що проблемами мов займаються Рада з питань мовної політики при Президентові України, Інститут української мови НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні НАН України, Українська національна комісія з питань правопису при Кабінеті Міністрів України, Всеукраїнське товариство Просвіта” імені Тараса Шевченка, Український мовно-інформаційний фонд НАН України та інші поважні інституції, сучасна мовна ситуація в Україні характеризується низкою негативних явищ і тенденцій.
Так, зокрема, українська мова як державна ще не дістала належного застосування в галузях права, освіти, культури, науки, інформатики, військової справи, судочинства тощо. Взагалі, виконання Закону Про мови” в Україні ще не на належному рівні.
Не до кінця визначений юридичний статус російської мови, оскільки в чинній Конституції України з-поміж інших етнічних мов, представлених в Україні певною кількістю її носіїв, згадана окремим рядком лише російська. Так, у статті 10 гарантується вільний її розвиток, використання й захист. Це зумовлене, очевидно, бажанням держави відбити в тексті Основного закону особливе місце російської мови в сучасному українському суспільстві. І це за тієї обставини, що власне росіяни в жодному з регіонів України компактно не проживають, на відміну від румунів, молдован, кримських татар, болгар та ін.
До того ж характер нинішньої мовної ситуації визначається кількома основними чинниками як тими, що дісталися від минулого, а вони, на нашу думку, поки що переважають, так і новими. На перше місце серед них за впливом на мовну ситуацію слід, безперечно, поставити поділ населення країни за ознакою україномовності - російськомовності” і широке функціонування російської мови в різних сферах суспільного життя на більшості території країни. Цей етнічно-мовний поділ регіонально не розмежований, і тому Україна відрізняється від таких класичних прикладів дво- та кількамовних країн, як Швейцарія, Бельгія або Канада.
З цього виходить, що дослідження досвіду впровадження мовної політики та мовного будівництва в короткотривалий період національного відродження (1920 1930 рр. ХХ ст.) набуває не тільки теоретичної, але й практичної значущості.
Актуальність дослідження. У сучасній соціолінгвістиці мовна ситуація як предмет окремого дослідження представлена в працях В.О.Авроріна, Л.П.Крисіна, Л.Б.Нікольського, Г.В.Степанова, О.Д.Швейцера, які описували її переважно на матеріалі зарубіжних країн, проводячи аналогію з мовною ситуацією, що склалася в Росії.
На власне українському ґрунті мовну ситуацію вивчали за джерелами походження (В.М.Русанівський, О.І.Железний), за характером формування національної свідомості (В.В.Акуленко, О.С.Мельничук, С.В.Семчинський, М.Степаненко та ін.), за факторами вибору мови спілкування в умовах близькоспорідненого білінгвізму (Н.П.Шумарова, Ю.Ю.Саплін, С.О.Соколова), за специфікою українсько-російських мовних зв’язків у різні періоди історичного розвитку (Г.П.Їжакевич, І.К.Білодід, В.М.Бріцин, В.А.Глущенко, О.О.Тараненко, Г.Д.Басова).
Комплексне дослідження взаємозв’язку етнічних та соціальних процесів на півдні України в 60 - 80 рр. ХХ століття представлено в працях Л.І.Полякової, особливості мовної ситуації на півдні України - В.М.Демченка, в Одеській області - О.А.Колесникова, у Південному ареалі Чернівецької області - І.В.Попеску.
Однак багато соціолінгвістичних проблем щодо визначення мовної ситуації недостатньо розроблені або зовсім не підлягали розгляду. До них, передусім, слід віднести вивчення мовної ситуації у таких унікальних регіонах, територія яких постійно виступала кордоном між різними культурами, народами, племенами або була місцем масових переселень. Одним з таких районів є Центрально-Східна Україна. Мовна ситуація, яка склалася там на початку ХХ століття, є деякою мірою унікальною: по-перше, близькість української і російської мовних систем, їх генетична спорідненість, і, по-друге, той факт, що, за даними всіх проведених переписів, переважна більшість населення Центрально-Східної України краще володіє російською мовою (близько 70%), ніж українською (близько 30%). Причинами цього є і подібність мов, і мовна політика, що проводилася в досліджені часи, зокрема після 1917 року, і як результат зниження престижу української мови. До того ж важливість роботи визначається й необхідністю ґрунтовного, об’єктивного вивчення минулого (початок ХХ століття) з метою більш глибокого й всебічного усвідомлення закономірностей тих процесів, що проходили при здійсненні мовної політики стосовно національних меншин, які позначилися на сьогоденні, стали його причиною. Отже, не тільки з лінгвістичних, але й із суспільно-історичних позицій обрана для дослідження тема є актуальною й своєчасною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною комплексної теми кафедри загального мовознавства та слов’янської філології Бердянського державного педагогічного університету Генезис, розвиток, структура й функціонування слов’янських і неслов’янських мов Приазовського регіону” (протокол № 8 від 25.05.2000).
Тема дисертації була затверджена на засіданні Наукової ради Національної Академії Наук України інституту мовознавства ім. О.О.Потебні Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” (протокол № 5 від 19.12.2000 року).
Мета дисертаційної роботи описати типологію станів мовної ситуації в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ століття.
Мета обумовлює такі завдання:
- уточнити поняття "мовна ситуація", "стан мовної ситуації";
- визначити динаміку станів мовної ситуації в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ століття в діахронії;
- розробити типологію станів мовної ситуації в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ століття.
Об’єктом дослідження є процес формування станів мовної ситуації в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ століття.
Предмет дисертаційного дослідження типи станів мовної ситуації Центрально-Східної України в першій половині ХХ століття.
Джерельна база. У дослідженні використовуються документи, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управлінні України (ЦДАВО), матеріали Центрального державного архіву громадських об’єднань (ЦДАГО) України, Запорізького облдержархіву. Усього в процесі підготовки дисертаційної праці було опрацьовано 18 фондів й оброблено понад 100 документів, а також 360 газет. Серед них: центральні газети Беднота” (1923 - 1930 рр.), Известия” (1920 - 1941 рр., 1943 - 1950 рр.), Комсомольская правда” (1925 - 1941 рр., 1943 - 1949 рр.), Комсомольская правда на Днепрострое” (1945 - 1947 рр.), Правда” (1921 - 1941, 1943 - 1950 рр.), Правда на Днепрострое” (1945 р.), Рабочая газета” (1923 - 1931 рр.), Труд” (1923 - 1941 рр., 1944 - 1950 рр.); республіканські Вісті” (1920 - 1937, 1939, 1940 рр.), Колгоспник України” (1939 - 1940 рр., 1944 - 1948 рр.), Комуніст”(1921 - 1941 рр.), Правда України” (1944 - 1965 рр.), Робітнича газета” (1927 - 1932 рр.), Радянська Україна” (1943 - 1965 рр.), Советская Украина” (1939 1941 рр.); місцеві газети Екатери-нославские губернские ведомости” (1900 - 1905 рр.), Приднепровский край” (1900 - 1910 рр.), Южная заря” (1905 - 1911 рр.), Александровский вестник” (1906 - 1911 рр.), Запорожская речь” (1909, 1910 рр.), Запоріжжє” (1906 - 1907 рр.), Дніпрові хвилі” (1910 - 1913 рр.), Селянська газета” (1926 - 1929 рр.), Робоча газета” (1920 - 1927 рр.), Зоря” (1920 - 1924 рр.), Червоне Запоріжжя”(1923 - 1944 рр.), Південна зоря” (1917 - 1950 рр.), Кіровоградська правда” (1950 р.). Газети національних меншин: єврейською мовою - Кольвирт штерн” (1930 - 1936 рр.), молдавською мовою Большевитская” (1930 - 1938 рр.), болгарською мовою Комунар” (1935 - 1936 рр.), Колективно поле” (1935 - 1937 рр.), німецькою мовою Jungsturm” (1930 р.).
Для вивчення типології станів мовної ситуації використовується метод соціолінгвістичного аналізу зібраного матеріалу, який полягає:
1) у вивченні документальних джерел (Всесоюзний перепис населення 1923 р.; Збірник декретів, наказів і розпоряджень по Народному комісаріату УРСР за 1920 р., 1921 р., 1923 р.; Національний склад населення України за 1925 р.; Підсумки роботи серед національних меншин на Україні за 1927 р.);
2) в обробці інформації у запропонованій роботі надрукованої засобами масової інформації;
3) в узагальненні використаних статистичних даних у вигляді таблиць та графіків, що робить результати дослідження більш наочними, а також такі загальнонаукові методи, як аналітично-синтетичний та описовий.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що вона, продовжуючи роботу, пов’язану з особливостями визначення мовної ситуації в Україні, по-перше, визначає причини, типологію та наслідки білінгвізму в Центрально-Східній Україні першої половини ХХ ст., по-друге, розробляє еволюцію станів мовної ситуації в межах зазначеного географічного регіону, по-третє, уперше оприлюднює засекречені до недавнього часу архівні матеріали щодо мовної політики країни.
Теоретичне значення роботи полягає в розробці таких актуальних проблем соціолінгвістики, як визначення лінгвальних та позалінгвальних факторів формування етномовної ситуації, розмежування понять білінгвізм та диглосія, а також у репрезентації моделей станів мовної ситуації.
Практична цінність дослідження визначається можливістю використання фактичного матеріалу роботи, її основних положень та висновків у процесі викладання соціолінгвістики, історії культури, спецкурсів із соціолінгвістики та спецсеменарів зазначеної проблематики.
Методика дослідження. У роботі використовується діахронічний підхід до досліджуваного матеріалу, оскільки вивчається етномовна ситуація першої половини ХХ ст.
Особистий внесок здобувача. Уперше досліджено типологію станів мовної ситуації в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ століття на основі демографічних показників, мовного характеру освіти та видавничої справи.
Гіпотеза.
1. Мовна ситуація Центрально-Східної України протягом першої половини ХХ ст. є дисгармонійною, оскільки:
- в імперський період на тлі загальної русифікації створюється білінгвальна ситуація, яка характеризується спрямованістю в бік російської мови;
- під час коренізації спостерігається нетривалий період розвитку української культури та української мови, а також культур і мов національних меншин; білінгвізм стає дійсно двобічним з обов’язковим веденням діловодства двома мовами;
- у період русифікації відбувається реорганізація національних рад, збільшується кількість росіян унаслідок імміграційних процесів, на досліджуваних землях збільшується російське населення.
2. За кількісними ознаками вона може бути охарактеризована як полікомпонентна, нерівноважна однополюсна, оскільки домінувала російська мова; за якісними ознаками наближалася до одномовної через панування в усіх сферах суспільного життя російської мови; за оцінними параметрами визначалася як незбалансована екзоглосна, оскільки офіційною мовою була російська.
3. У досліджуваний період на території Центрально-Східної України в місцях в місцях компактного проживання національних меншин спостерігався не лише білінгвізм, але й диглосія. Характерною рисою імперського періоду було те, що офіційною мовою була російська, а українська виступала в ролі диглосного варіанту білінгвальної комунікації. Усі інші мови національних меншин були монофункціональні, тобто не були поліфункціонально спеціалізовані. У період коренізації урядом здійснюється політика одночасної країнізації” та націоналізму з метою політичної та культурної консолідації радянського суспільства. Мовне будівництво щодо української та національних мов було спрямоване на розробку та кодифікацію мовних норм. Усі ці фактори спричинюють розвиток не лише контактного та дистантного білінгвізму, але й диглосії на міжмовному та інтрамовному функціональному рівні.
Апробація результатів дисертації. Окремі розділи та дисертаційна робота обговорювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства та слов’янської філології Бердянського державного педагогічного університету (1999 - 2002 рр.). За матеріалами дослідження зроблено доповіді на Міжвузівських науково-практичних конференціях Мови й культура народів Приазов’я” (Бердянськ, 1999 - 2001 рр.), матеріали дослідження включені до програми ІІ Міжнародної конференції Актуальні проблеми менталінгвістики”, організованої Інститутом мовознавства та Інститутом української мови НАН України, Черкаським держуніверситетом ім. Б.Хмельницького (12 листопада 2001 р.), до Міжнародної наукової конференції Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов’янських мов”, організованої Вінницьким державним педагогічним університетом імені Михайла Коцюбинського (5-6 листопада 2003 р.), до І Міжнародної науково-практичної конференції Загальні питання філології”, організованої Дніпродзержинським державним технічним університетом (18-19 березня 2004 р.), до ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції Динаміка наукових досліджень-2004” (Дніпропетровськ, 21-30 червня 2004 р.), до ХІ Міжнародної конференції з функціональної лінгвістики Функциональное описание естественного языка и его единиц”, організованої Таврійським національним університетом ім. В.І.Вернадського, Кримським республі-канським інститутом післядипломної педагогічної освіти, Кримським відділенням УАПРЯЛ (4-8 жовтня 2004 р.), до програми Міжнародної наукової конференції Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету”, організованої Харківським національним університетом ім. В.Н.Каразіна (5-7 жовтня, 2004 р.), до програми Міжнародної наукової конференції Українська мова в часі і просторі”, організованої Львівським національним університетом ім. І.Я.Франка (11-12 листопада, 2004 р.).
Публікації. Різні аспекти досліджуваної в дисертації проблеми відображено у 12 наукових статтях, з яких 5 у провідних наукових фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 229 сторінок, з них 187 сторінок основного тексту, списку використаних джерел - 300 позицій та 23 додатків.
На захист виносяться такі положення:
1. У даному дослідженні мовна ситуація - це така етномовна ситуація, під якою розуміється сукупність форм існування та територіальний розподіл мов різних етносів певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень у межах конкретної країни. Вона визначається за якісними, кількісними та оцінними параметрами.
2. У сучасній соціолінгвістиці термін стан мовної ситуації вживається як до мононаціонального суспільства, так і до полінаціонального. З мононаціональних позицій мовний стан це розмаїття репрезентацій національної мови у формах усного та писемного мовлення. У багатомовному суспільстві під станом мовної ситуації розуміється білінгвізм як взаємодія двох існуючих мов і диглосія як взаємодія двох існуючих різновидностей однієї і тієї ж мови. Саме останнє розуміння стану мовної ситуації і покладено в основу нашої робочої гіпотези.
3. У даному дослідженні під ЦентральноСхідною Україною у нашій роботі розуміється сучасна територія Дніпропетровської, Запорізької та Кіровоградської областей, тобто територія, населення якої об’єднано історико-географічно (на початку ХХ ст. землі переважно Катеринославської губернії) та геополітично (як місця вимушеного переселення багатьох народів внаслідок політики русифікації), а також соціально-економічно (як Центрально-Східний регіон). У лінгвосоціологічному плані населення даного регіону багатонаціональне, воно, у переважній більшості, володіє двома мовами (українською й рідною), хоча з домінуванням до недавнього часу російської мови в усіх сферах суспільного життя.
4. В екстралінгвальному плані мовна ситуація зазначеного регіону характеризують за такими параметрами, як національний склад населення й компактне проживання національних меншин, розвиток освітньої справи, стан та мовний характер видавничої справи, у тому числі й засобів масової інформації.
5. Дослідження архівних матеріалів та офіційних повідомлень щодо національного складу населення й компактного проживання національних меншин в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ століття дають підстави стверджувати, що мовну ситуацію Центрально-Східної України протягом першої половини ХХ ст. можна визначити як дисгармонійну.
6. Одновекторне спрямування національної політики дає підстави стверджувати, що майже протягом усієї першої половини ХХ ст. на території Центрально-Східної України створюються умови для незбалансованого, переважно російсько-українського, білінгвізму, який не завжди обумовлювався національним складом населення.
7. У досліджуваний період на території Центрально-Східної України в місцях компактного проживання національних меншин спостерігався не лише білінгвізм, але й диглосія.
8. Характерною рисою імперського періоду було те, що офіційною мовою була російська мова, а українська мова виступала в ролі диглосного варіанту білінгвальної комунікації. Усі інші мови національних меншин були монофункціональні, тобто не були поліфункціонально спеціалізовані.
9. У період коренізації урядом здійснюється політика одночасної країнізації” та націоналізму з метою політичної та культурної консолідації радянського суспільства. Мовне будівництво щодо української та національних мов було спрямоване на розробку та кодифікацію мовних норм.
10. У період русифікації російська мова обслуговує все сфери суспільного життя. Мови національних меншин усе більш втрачають свої соціальні позиції, набуваючи діалектних рис. Виникає дистантний білінгвізм, диглосія або втрачається, або залишається на рівні родинного спілкування.

11. Усі ці фактори спричинюють розвиток не лише контактного та дистантного білінгвізму, але й диглосії на міжмовному та інтрамовному функціональному рівні.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У даному дослідженні мовна ситуація - це така етномовна ситуація, під якою розуміється сукупність форм існування та територіальний розподіл мов різних етносів певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень у межах конкретної країни. Вона визначається за якісними, кількісними та оцінними параметрами.
За кількісними ознаками етномовної ситуації описується її:
а) однокомпонентність/багатокомпонентність за кількістю ідіомів;
б) рівноважність/нерівноважність у полікомпонентних ситуаціях за комунікативною значущістю;
в) однополюсність/багатополюсність у нерівноважних ситуаціях за відповідно домінуванням/недомінуванням одного з ідіомів.
Якісні ознаки етномовної ситуації визначають:
а) одномовність/багатомовність суспільства;
б) гомогенність/гетерогенність ідіомів багатомовного суспільства;
в) гомоморфність/гетероморфність гетерогенних ідіомів.
Оцінні параметри характеризують етномовну ситуацію за комунікативно-функціональними параметрами, враховуючи:
а) збалансованість/незбалансованість ситуації, тобто соціальну рівноправність/нерівноправність ідіомів;
б) у незбалансованій ситуації - екзоглосність, коли металектом є одна з місцевих мов, та ендоглосність при домінуванні іноземної мови;
в) при ендоглосії гіперглосність (переважає літературна мова) та гіпоглосність (літературна мова є лише одним з ідіомів).
2. Мовну ситуацію формують такі фактори, як мовна політика, мовне планування, мовне будівництво, мовне прогнозування. Мовна політика є провідним фактором, оскільки під нею розуміється сукупність ідеологічних принципів і практичних заходів із розв’язання мовних проблем у соціумі, державі.
3. У сучасній соціолінгвістиці термін стан мовної ситуації вживається як до мононаціонального суспільства, так і до полінаціонального. З мононаціональних позицій мовний стан це розмаїття репрезентацій національної мови у формах усного та писемного мовлення. У багатомовному суспільстві під станом мовної ситуації розуміється білінгвізм як взаємодія двох існуючих мов і диглосія як взаємодія двох існуючих різновидностей однієї і тієї ж мови. Саме останнє розуміння стану мовної ситуації і покладено в основу нашої робочої гіпотези.
4. У даному дослідженні під ЦентральноСхідною Україною у нашій роботі розуміється сучасна територія Дніпропетровської, Запорізької та Кіровоградської областей, тобто територія, населення якої об’єднано історико-географічно (на початку ХХ ст. землі переважно Катеринославської губернії) та геополітично (як місця вимушеного переселення багатьох народів внаслідок політики русифікації), а також соціально-економічно (як Центрально-Східний регіон). У лінгвосоціологічному плані населення даного регіону багатонаціональне, воно, у переважній більшості, володіє двома мовами (українською й рідною), хоча з домінуванням до недавнього часу російської мови в усіх сферах суспільного життя.
5. В екстралінгвальному плані мовна ситуація зазначеного регіону характеризують за такими параметрами, як національний склад населення й компактне проживання національних меншин, розвиток освітньої справи, стан та мовний характер видавничої справи, у тому числі й засобів масової інформації.
6. Дослідження архівних матеріалів та офіційних повідомлень щодо національного складу населення й компактного проживання національних меншин в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ століття дають підстави стверджувати, що мовну ситуацію Центрально-Східної України протягом першої половини ХХ ст. можна визначити як дисгармонійну, оскільки:
- в імперський період на тлі загальної русифікації створюється білінгвальна ситуація, яка характеризується спрямованістю в бік російської мови;
- під час коренізації спостерігається нетривалий період розвитку української культури та української мови та культур та мов національних меншин; білінгвізм стає дійсно двобічним з обов’язковим веденням діловодства двома мовами;
- у період русифікації відбувається реорганізація національних рад, збільшується кількість росіян в наслідок імміграційних процесів, на досліджуваних землях зростає російське населення.
7. У період з 1930 по 1950 рр. мовна ситуація Центрально-Східної України:
- за кількісними ознаками може бути охарактеризована як полікомпонентна, нерівноважна однополюсна, оскільки домінувала російська мова;
- за якісними ознаками наближалася до одномовної через панування в усіх сферах суспільного життя російської мови;
- за оцінними параметрами визначалася як незбалансована екзоглосна, оскільки офіційною мовою була російська мова.
8. Таке спрямування національної політики дає підстави стверджувати, що майже протягом усієї першої половини ХХ ст. на території Центрально-Східної України створюються умови для незбалансованого, переважно російсько-українського, білінгвізму, який не завжди обумовлювався національним складом населення.
9. У першій (1900 1921 рр.) і третій (1930 1950 рр.) періоди це була політика країнізму”. Її головним завданням було реалізація державної національної політики шляхом примусової русифікації, а в нетривалий другий період (1921 1930) націоналізму, оскільки саме в цей період спостерігається відродження та розвиток національних меншин, а українська мова функціонує як рівноправна поліфункціональна державна мова.
10. Розвиток освітньої справи розглядається нами як реалізація програми мовного будівництва в Центрально-Східній Україні в першій половині ХХ ст. Саме освіта сприяла виникненню різноманітних типів білінгвізму залежно від характеру мовного будівництва:
- імперському періодові властива відсутність шкіл, вищих навчальних закладів з українською й іншими національними мовами навчання, що спричинює виникненню штучного білінгвізму;
- у період коренізації безпосереднє створюється система національної освіти, яка формується не за національним складом учнів, а за критерієм мови навчання, внаслідок чого виникають змішані школи, які сприяють функціонуванню активного, змішаного, цільового білінгвізму;
- у період русифікації спостерігається швидке витіснення української, національних мов з навчальних програм; поширюються мережі російських шкіл; білінгвізм набуває активного, односпрямованого характеру, скерованого в бік російської мови.
11. Видавнича справа як один з провідних компонентів реалізації мовної політики держави розрізнялася передусім мовним характером:
- в імперський період преса була переважно російськомовною, хоча існувала україномовна преса, а також видання мовами національних меншин, що свідчить про певне підґрунтя для виникнення явища білінгвізму в Центрально-Східній Україні;
- у 20 30 рр. ХХ ст. спостерігається помітне зростання видань національними мовами внаслідок реалізації політики коренізації;
- у наступний період мовне будівництво сприяло цілеспрямованої русифікації Центрально-Східної України, результатом якої було знищення видавничої справи мовами національних меншин, а також обмеження функціонування української мови.
12. У досліджуваний період на території Центрально-Східної України в місцях компактного проживання національних меншин спостерігався не лише білінгвізм, але й диглосія.
13. Характерною рисою імперського періоду було те, що офіційною мовою була російська мова, а українська мова виступала в ролі диглосного варіанту білінгвальної комунікації. Усі інші мови національних меншин були монофункціональні, тобто не були поліфункціонально спеціалізовані.
14. У період коренізації урядом здійснюється політика одночасної країнізації” та націоналізму з метою політичної та культурної консолідації радянського суспільства. Мовне будівництво щодо української та національних мов було спрямоване на розробку та кодифікацію мовних норм.
15. У Центрально-Східній Україні ситуація щодо розвитку української мови не була сприятливою, оскільки спостерігалася певна диспропорція:
- між російською, українською та мовами національних меншин за соціальними сферами функціонування в суспільстві (у державному обслуговуванні переважала російська);
- між вживання міським населенням переважно російської мови, а сільським - української.
16. На території Центрально-Східної України існував російсько-український білінгвізм, диглосні форми якого соціологічне розрізнялися за функціонуванням у міському та сільському середовищах.
17. У період русифікації мовна політика досліджуваного регіону повністю віддзеркалювала основний курс Комуністичної партії Радянського Союзу на злиття націй і народностей. Центральною проблемою стає функціонування мови у суспільно важливих сферах, за якими визначається її престижність. Найбільш престижною мовою в Центрально-Східній Україні стає російська, яка обслуговує все сфери суспільного життя.
Щодо української мови, то слід зазначити, що простежується подальший, хоча й повільний, розвиток української літературної мови в усіх її стилях. Однак переважною формою розвитку української мови в цей період стає усний її різновид.
Мови національних меншин усе більш втрачають свої соціальні позиції, набуваючи діалектних рис. Виникає дистантний білінгвізм, диглосія або втрачається, або залишається на рівні родинного спілкування.
18. Усі ці фактори спричинюють розвиток не лише контактного та дистантного білінгвізму, але й диглосії на міжмовному та інтрамовному функціональному рівні.
19. Здійснення мовної політики в Центрально-Східній Україні в галузі офіційно-ділового спілкування полягало в тому, що в імперський період офіційно-ділова документація на зазначеній території велася виключно російською мовою, що свідчить про існування міжмовної диглосії. У період коренізації основна увага зверталася на функціонування мов національних меншин, що віддзеркалилося в низці урядових документів, які дозволяли вести діловодство та листування між державними та господарськими органами, установами окружної та районної ланки, а також на рівні сільських рад національними мовами. У цей період, хоча й під значним впливом російської мови, вибудовується система мовних засобів офіційно-ділового стилю української мови. У подальший період тотальної русифікації позиції мов національних меншин повністю втрачаються. Отже, стан діловодства в Центрально-Східній Україні дає підстави стверджувати, що на зазначеній території в умовах російсько-українського білінгвізму надзвичайно розвиненою, особливо з 1921 по 1930 рр., була міжмовна функціональна диглосія.
20. У створенні та розвиткові наукового стилю значну роль відіграв процес унормування наукової термінології, складовими частинами якого була діяльність різноманітних комісій.
На території Центрально-Східної України це Катеринославська губернська архівна комісія, яка сприяла складанню словника українських діячів науки, історії, мистецтва та громадського руху (1918-1933 рр.), енциклопедичного словника (1921-1930 рр.), історично-географічного словника української землі (1918-1930 рр.), а також розробки правописних норм (1919-1930 рр.).
У початковий період коренізації розпочався процес дерусифікації української мови. У 20-ті роки була створена українська науково-технічна термінологія. У 30-ті роки вона вже була вилучена з наукового обігу. По лінії Кабінету національних меншин здійснювалися обстеження місць компактного поселення національних меншин, робота якого зосереджувалася на вивченні специфіки мовних діалектів. У другій половині 30-х років відбулося інтенсивне проникнення російської лексики, граматичних і синтаксичних форм в українську літературну мову, зокрема, і в науковий стиль.
21. В аспекті видавничої справи імперський період характеризується російськомовним спрямуванням преси, у тому числі й у виданнях для певних етнічних груп. Проте, хоча й нечисельна, існувала україномовна преса, а також видання мовами національних меншин, що свідчить про явище білінгвізму на досліджуваній території.
Специфікою другого та третього періоду є те, що мова газет усе більш шаблонізується, уніфікується на всіх рівнях (районному, обласному, республіканському, союзному), але й на мовному рівні. Разом з тим підсилюється ідеологізація, яка сприяє маніпулюванню свідомістю населення. Виникає таке явище, як тотальна мова, тобто мова, єдина до всього радянського масового інформаційного простору, незалежно від націй і національностей, а головне мов видання. Газетне мовлення Центрально-Східної України нічим не відрізнялося від мовлення інших регіонів.
22. Мова церкві є надзвичайно показовою щодо збереження національних інтересів.
В імперський період рішуче заперечувались будь-які спроби українізації церковного життя. Лише новостворені українські братства намагалися втілити в життя церкви українську мову. Однак, починаючи з часів Гетьманату всі консисторії вели службове листування українською мовою.
У період коренізації на території Центрально-Східної України серед німецько-, чесько-, польсько мовного населення в окружних центрах та на селі продовжували діяти католицькі, лютеранські та інші громади. Досить замкнену спільноту становили також 27 протестантських-менонітських громад у межах Бердянського, Запорізького та Мелітопольського округів.
У період інтенсивної русифікації вплив церкви значно знизився. Проте в мовному аспекті вона намагалася зберегти свої позиції.
Католицька церква, яка знаходилася на території Центрально-Східної України в досліджуваний період, проводить централізовану мовну політику, засновану на компромісі латині як мови католицтва і національної мови католиків різних країн. Протестантські громади використовують у богослужбовій практиці національні мови своєї пастви. Нерелігійні об'єднання також дотримуються у релігійній практиці національних мов віруючих. Мусульмани ж, що проживають на території Центрально-Східної України, традиційно визнають сакральним лише мову Корана.
Українське православ'я ж використовує в богослужінні мови, різні між собою: греко-католицька українська церква - українську мову, Українська автокефальна церква й Українська Православна церква (Московського Патріархату) - різні версії церковнослов'янської мови. Таким чином, мова церкви більш наближена до національних інтересів населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Аврорин В.А. Двуязычие и школа // Проблемы двуязычия и многоязычия. - М.: Наука, 1972. - С. 49 - 62.
1. Аврорин В.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка: К вопросу о предмете социолингвистики. Л.: Наука, 1975. 276 с.
2. Аврорин В.А. Языковая ситуация как предмет социальной лингвистики // Изв. Сиб. отд. АН СССР. Серия общественных наук. - 1973. - № 11. С. 126 - 131.
3. Алпатов В.М. 150 языков и политика. 1917 1997: Социолингвистические проблемы СССР и постсоветского пространства. - М.: Российская Академия Наук, Институт востоковедения, 1997. 192 с.
4. Алпатов В.М. 150 языков и политика (1917 - 2000). - М.: Наука, 2000. 226 с.
5. Алпатов В.М. Что такое языковая политика // Мир русского слова. 2003. - № 15. С. 20 - 26.
6. Алпатов В.М. Языковая политика в СССР в 20-е 30-е годы: утопии и реальность // Восток. 1993. - № 5. С. 113 - 127.
7. Араджиони М.А. Греки Крыма и Приазовья: история изучения и историография этнической истории и культуры (80-е г. XVIII в. 90-е г. XX в.). Симферополь: Наука, 1999. 132 с.
8. Араджиони М.А. К вопросу об эмиграции христианского населения Крыма в конце XVIII в. // Проблемы истории Крыма. Тезисы докладов и сообщений научной конференции. - Симферополь. Вып. 1. - 1991. С. 8 9.
9. Араджиони М.А. К вопросу об этнолингвистической ситуации в Крыму в XVI-XVIII веков (По материалам исследований говоров приазовских греков) // Записки історико-філологічного товариства ім. Андрія Білецького. К.: Наука, 1998. Вип. 2. С. 70 86.
10. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Наука, 1966. 616 с.
11. Базиев А.Т., Исаев М.И. Язык и нация / АН СССР. Кафедра иностранных языков. М.: Наука, 1973. - 248 с.
12. Бакшин В.В. Типологические особенности газетного оформлення // Вест. Моск. ун-та. Серия. Х, Журналистика, 1977. - № 1. - С. 28 - 29.
13. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Наука, 1961. 139 с.
14. Барболова З., Колесник В. Българские говори в Украйна. О.: Одеса, 1998. 158 с.
15. Батечко Л. З історії Благовіщенської земської школи (1868 - 1917 рр.) Куйбишевського району // Збірник краєзнавчих праць гуртківців Шевченкінської середньої школи Запоріжжя, 1991. Вип. 1. - С. 15 - 17.
16. Белецкий А.А. Греческие диалекты юго-востока Украины и проблема их языка и письменности // Балканская филология, 1970. - № 343. - Вып. 73. С. 117 129.
17. Беликов В.И., Крысин Л.П. Социолингвистика. М.: Российский государственный гуманитарный ун-т, 2001. 439 с.
18. Белл Р.Т. Социолингвистика: Цели, методы и проблемы: Пер. с англ. М.: Международные отношения, 1980. 318 с.
19. Бенедиктов Н.А., Бердашкевич А.П. О правовых основах государственной языковой политики // Мир русского слова. 2003. - № 15. С. 9 - 19.
20. Бєляєв О.М. Мовна ситуація в Україні і завдання лінгводидактики : Шляхи поліпшення навчання української мови та мов національних спільнот // Відродження. 1994. - № 7. С. 4 - 6.
21. Беренштейн О. Демографічні аспекти життєдіяльності євреїв України у 20-30 роках ХХ століття // Наукові записки ІП і ЕНД. К., 1998. Вип. 4. С. 10 17.
22. Богачевская И.В. Язык религии в контексте национального самознания / НАН Украины. Институт философии им. Г.С.Сковороды. - К.: Наука, 1999. 180 с.
23. Бочаров А.Г. Основные принципы типологии современных советских журналистов// Вест. Моск. ун-та. Серия Х1. Журналистика. - 1973. - № 3. - С. 32 - 33.
24. Бріцин В.М., Дідківська Л.М. Проблеми зіставного дослідження російської та української мов в аспекті мовної культури // Мовознавство. 1985. - № 5. С. 3 - 10.
25. Булаховський Л.А. Вибрані праці: У 5 т. К.: Наукова думка, 1975. Т. 1. 318 с.
26. Бюллетень Народного Комиссариата Внутренних Дел. Харьков, 1923. - № 21. С. 57.
27. Василенко М. Один из многих. К пятилетнему юбилею Мархлевского национального района // Революция и национальности. 1930. - № 4 - 5. С. 40.
28. Верменич Я.В. Національна реформа в Україні // Політологічні читання. 1994. - № 4. С. 270 274.
29. Верещагин Е.М. Психологическая и методическая характеристика двуязычия (билингвизма). - М.: Изд-во Московского ун-та, 1969. 160 с.
30. Вернер К., Харизоменов С. Школьное дело в Мелитопольском уезде // Крестьянское хозяйство в Мелитопольском уезде. - М., 1887. С. 1 - 45.
31. Виноградов В.А., Коваль А.И., Пархомовский В.Я. Социолингвистическая типология. Западная Африка. М.: , 1984.
32. Винокур Г.О. Культура речи. 2-е изд. - М.: Наука, 1929. 125 с.
33. Винокур Г.О. Культура языка. М.: Наука, 1929. 118 с.
34. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды МИФЛИ. - 1939. Т. 5. - С. 46 - 47.
35. Вінценз А. До проблеми україно-польських мовних контактів // Мовознавство. 1991. - № 5. С. 37 - 41.
36. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви: В 4т. - Нью-Йорк; Банд-Брук, 1961. - Т. ІУ: Часть 1. - С. 57 - 58.
37. Войналович О.О. Проблеми організації освіти серед грецького населення України в 20-х 30-х pоках // Україна Греція: історія та сучасність. Тези ІІ Міжнародної наукової конференції. - К.: Наука, 1995. - С. 37 40.
38. Волков В. Стан ВУЗів України // Більшовик України. 1929. - № 17 - 18. С. 80 - 94.
39. Восьмая конференция РКП(б). Декабрь 1919 г. Протоколы. М. 1961. С. 189 190.
40. Вперед, до визначеної мети // Червона преса. 1931. - № 27. С. 8 - 9.
41. Всесоюзная перепись населения. 17 декабря 1926 г. Краткие сводки. - Вып. 4.- М.: Статистика, 1928. - С. 2 - 3.
42. Газета й книжка України за рік // Червона преса. 1927. - № 2. С. 6 - 12.
43. Гаркавец А.Н. О происхождении и классификации урумских говоров Северного Приазовья // Советская тюркология, 1981. № 2. - С. 46 58.
44. Гаркавец А.Н. Тюркские языки на Украине. К.: Наука, 1998. 176 с.
45. Герд А.С. Введение в этнолингвистику: Учебное пособие. СПб.: Санкт-Петербургского университета, 1995. 92 с.
46. Глущенко В.А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в укранському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. 20-і рр. ХХ ст.) / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. Донецьк, 1998. 221с.
47. Гнаткевич Ю. Двомовність як проблема двозначна // Літературна Україна. 1998, 22 жовт.
48. Гордяненко В.Г. Языковая ситуация на Украине // Социологические исследования. 1996. - № 9. С. 107 - 113.
49. Горовский Ф.Я., Хонигсман Я.С., Найман А.Я, Елисаветский С.Я. Евреи Украины // Краткий очерк истории. - К.: Наука, 1995. - Часть 1. С. 10 - 19.
50. Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії. Документи, матеріали, карти. К., 2001. 485 с.
51. Гришаева Е.Б. Вопросы языкового планирования в западной лингвистической традиции: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.19 / МИИЯ имени М.Тореза. М., 1990. 20 с.
52. Гунчак Т. Україна: Перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. Київ.: Либідь, 1993. 226 с.
53. Гус М., Загорянский Ю., Каганович Н. Язык газеты. - М.: Наука, 1926. - 118 с.
54. Даниленко В.М. Українізація: здобутки і втрати (20-30-ті роки) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. 1992. Вип. 2. С. 79 - 91.
55. Дашкевич Я.Р. Українізація: причини і наслідки // Слово і час. 1990. - № 8. С. 55 - 64.
56. Дашкевич Я.Р. Українське відродження й національні меншості // Визвольний шлях. 1992. - № 4. С. 434 - 441.
57. Двенадцатый съезд РП (б). Апрель 1923 г. Стенографический отчет. М. 1968. 688 с.
58. Демченко В.М. Мовна ситуація на півдні України: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський держ. ун-т. Д., 1996. 16 с.
59. Демченко В.М. Мовне середовище. Екстралінгвістичний нарис про Південь України. Херсон: ЗАТ Аклант”, 2001. 200 с.
60. Державинъ Н. 1902 Звуковые особенности говора болгарских поселенцев Бердянського узда. Т. 8. Бердянск, 1902. С. 137 - 151.
61. Державність української мови і мовний досвід світу: Матеріали Міжнародної конференції. К.: 2000. 444 с.
62. Діяльність НКО УСРР за 1924 1925 рр. Х., 1926. С.3
63. Етнополітика: освіта і культура. К., 2000. 238 с.
64. Дешериев Ю.Д. Закономернос