СПОНУКАЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ : Побудительные КОНСТРУКЦИИ в английском И УКРАИНСКОМ ЯЗЫКАХ

Краткое описание

ГОРЛІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ІНОЗЕМНИХ МОВ

На правах рукопису

УДК 81’362 = 161.2 = 111

ДРІНКО Ганна Геннадіївна

СПОНУКАЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Спеціальність 10.02.17. порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Каліущенко Володимир Дмитрович

Горлівка 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ........................

5

ВСТУП..

6

РОЗДІЛ 1
ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ СПОНУКАЛЬНОСТІ.....

14

1.1. Семантичне та формальне визначення категорії спонукальності....

14

1.2. Імператив у системі категорії способу...

15

1.3. Спонукальні мовленнєві акти..

20

1.4. Порівняльне вивчення категорії спонукальності...

26

Висновки...

27

РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ МОДЕЛІ СПОНУКАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ...

29

2.1. Монофункціональні засоби вираження спонукання.....

36

2.1.1. Конструкції, які виражають спонукання 2-ї особи однини та множини...........................................................................................................

37

2.1.1.1. Емфатичні спонукальні конструкції....

47

2.1.1.2. Спонукальні соціативні конструкції....

49

2.1.1.3. Конструкції, які виражають спонукання 3-ї особи однини та множини...........................................................................................................

55

2.1.2. Спонукальні конструкції з перформативними дієсловами...

61

2.2. Поліфункціональні засоби вираження спонукання..............................

64

2.2.1. Спонукальні конструкції з дієсловами у формі дійсного способу...

65

2.2.1.1.Спонукальні конструкції в питальних реченнях..

67

2.2.1.2. Спонукальні конструкції з модальними дієсловами...

70

2.2.2. Спонукальні конструкції з дієсловами у формі умовного способу......

77

2.2.3. Спонукальні конструкції з не особовими формами дієслова...........

79

2.2.4. Спонукальні бездієслівні конструкції.

82

Висновки............................

87

РОЗДІЛ 3
КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОНУКАЛЬНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ ТА ЗАСОБИ ЇХ ВИРАЖЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

90

3.1. Прескриптивні мовленнєві акти..

95

3.1.1. Мовленнєвий акт наказ”.....

95

3.1.1.1. Комунікативно-прагматична характеристика мовленнєвого акту наказ” (розпорядження)....

95

3.1.1.2. Засоби вираження наказу в англійській та українській мовах...

97

3.1.2. Мовленнєвий акт команда”....

100

3.1.2.1. Комунікативно-прагматична характеристика мовленнєвого акту команда”..

100

3.1.2.2. Засоби вираження команди в англійській та українській мовах....

101

3.1.3. Мовленнєвий акт дозвіл”....

103

3.1.3.1. Комунікативно-прагматична характеристика мовленнєвого акту дозвiл”........................................................................................................

103

3.1.3.2. Засоби вираження дозволу в англійській та українській мовах.....

104

3.1.4. Мовленнєвий акт заборонa”........

108

3.1.4.1. Комунікативно-прагматична характеристика мовленнєвого акту заборона”....

108

3.1.4.2. Засоби вираження заборони в англійській та українській мовах...

110

3.1.5. Мовленнєвий акт вимога”...

111

3.1.5.1. Комунікативно-прагматична характеристика мовленнєвого акту вимога”............................................................................................................

111

3.1.5.2. Засоби вираження вимоги в англійській та українській мовах......

112

3.2. Реквестивні мовленнєві акти...

114

3.2.1. Мовленнєвий акт прохання” (благання)....

114

3.2.1.1. Комунікативно-прагматична характеристика мовленнєвого акту прохання” (благання).....

115

3.2.1.2. Засоби вираження прохання (благання) в англійській та українській мовах....

116

3.3. Сугестивні мовленнєві акти.....

126

3.3.1. Мовленнєвий акт порада”...

126

3.3.1.1. Комунікативно-прагматична характеристика мовленнєвого акту порадa”............................................................................................................

126

3.3.1.2. Засоби вираження поради в англійській та українській мовах..

129

3.3.2. Мовленнєвий акт пропозиція”....

133

3.3.2.1. Комунікативно-прагматична характеристика мовленнєвого акту пропозиція”.........................................

133

3.3.2.2. Засоби вираження пропозиції в англійській та українській мовах.........................................................................................................

134

3.4. Менасивні мовленнєві акти.....

137

3.4.1. Мовленнєвий акт застереження”....

137

3.4.1.1. Комунікативно-прагматична характеристика мовленнєвого акту застереження”.....

137

3.4.1.2. Засоби вираження застереження в англійській та українській мовах.................................................................................................................

140

3.4.2. Мовленнєвий акт погроза”......................

143

3.4.2.1. Комунікативно-прагматична характеристика мовленнєвого акту погрозa”...........................................................................................................

143

3.4.2.2. Засоби вираження погрози в англійській та українській мовах.....

146

Висновки...

151

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.............................................................................

154

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....

165

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Англ. англійська мова
MA мовленнєвий акт
ПО перлокутивні оптимізатори
CК спонукальні конструкції
ССК спонукальні соціативні конструкції
СІК спонукальні інфінітивні конструкції
СР спонукальні речення
ТМА теорія мовленнєвих актів
Укр. українська мова
ФНС форма наказового способу
N іменник
Оb. - додаток
Pron. займенник
V дієслово
Vfut. дієслово у формі майбутнього часу
V inf. - дієслово у формі інфінітива
Vpast дієслово у формі минулого часу
Vpr. дієслово у формі теперішнього часу

ВСТУП

Сучасне мовознавство характеризується підвищеним інтересом до проблеми порівняльного вивчення мовних систем. Визначення загальних закономірностей і фактів, властивих різним мовам, дозволяє відрізнити універсальне від специфічного у мові, краще осягнути будову мови в цілому.
Активна діяльність людини в різних галузях науки і культури ознаменувала посилення зацікавленості лінгвістів до категорії волевиявлення людини. Не є винятком і категорія спонукальності, яка неодноразово була предметом досліджень на матеріалі різних мов. Поняття спонукальної модальності, її структурно-семантичні моделі, особливості функціонування в різних стилях досить активно досліджувалося в англійській та українській мовах. Значна кількість робіт (дослідження Л.А. Бірюліна; В.С. Храковського; Б.Е. Зернова; Г.П. Молчанової; О.О. Натанзон; Н.В. Швидкої; R. Arbini; D. Bolinger; E. Bownan; A. Broadie; E. Davies; R. Long; H. Morris; J. Thorn та інш.) в основному зорієнтована на вивчення спонукання як синтаксичної категорії [27, 56, 86, 113, 115, 116, 122, 183, 197, 206, 209, 210, 215, 246, 249, 270]. Однак такі дослідження не дають повного уявлення про засоби вираження спонукальності. Тому спонукальні висловлення, що виражають спонукання поза формами наказового способу дієслова, були предметом дослідження М.К. Антонової; В.В. Бузарова; Ф.Г. Гагаркіної; В.І. Козирєва; І.І. Прибиток [5; 42; 61; 98; 99; 144;].
В останні десятиліття великого поширення в лінгвістиці набула інтерпретація спонукання з погляду прагмалінгвістики. У цій галузі слід відзначити дослідження Н.Д. Арутюнової; В.В. Богданова; Г.Г. Почепцова; Ц Саранцацрала; І.П.Сусова; О.В. Шабанової; J Austin; S. Blum-Kulka; W. Downes; S Ervin-Tripp; C. Garsia; H. Grice; G. Leech; R. Risselada; J. Searle; A. Tsui; J. Verschueren [10, 31, 32, 33, 136,137, 153, 165,166, 181, 198, 199, 202, 203, 204, 218, 220, 225, 226, 227, 228, 231, 244, 258, 262, 271, 274]. Порівняльні і типологічні дослідження проблеми спонукальності в цьому напрямку, який є одним із плідних у лінгвістиці, відсутні. Питання спонукальності досліджувалося переважно на матеріалі окремих мов К.М. Гезаловою; Н.В. Головіною; І.В. Корунцем; О.В. Селяєвим В.Т. Ушаковою; М.О. Чичиною [64, 65, 102, 154, 169, 180]. Однак аналіз наукової літератури засвідчує, що питання про подібності та відмінності моделей спонукальних конструкцій, які входять до складу спонукальних висловлень в англійській та українській мовах, перебуває в процесі дослідження.
Актуальність дисертації обумовлена як загальним інтересом до проблем порівняльного вивчення функціонально-семантичного і комунікативно-прагматичного аспектів мови, так і необхідністю дослідження однієї з важливих комунікативних категорій лінгвістики категорії спонукальності, а також недостатньою вивченістю спонукальних конструкцій (далі СК) в англійській та українській мовах у порівняльному плані. У зв'язку з цим особливо перспективним є завдання систематизації засобів вираження спонукання в мовах, що зіставляються, а також вияв моделей конструкцій, які беруть участь в організації спонукальних речень.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконувалася відповідно до комплексної наукової теми факультету іноземних мов Донецького національного університету Діахронічне, типологічне і порівняльне дослідження лексики і словотвору германських, романських і слов’янських мов” N 04 вв / 74.
Метою дослідження є порівняльний аналіз граматичних, лексичних, стилістичних і прагматичних особливостей спонукальних конструкцій в англійській та українській мовах.

Мета дослідження визначає конкретні завдання роботи:
1) вивчити теоретичні аспекти функціонально-семантичної категорії спонукальності в сучасній лінгвістиці;
2) встановити й описати моделі спонукальних конструкцій із погляду їх лексичного і граматичного наповнення в англійській та українській мовах;
3) виділити комунікативно-прагматичні типи спонукальних мовленнєвих актів та засоби їх вираження в англійській та українській мовах;
4) здійснити кількісний аналіз моделей спонукальних конструкцій, комунікативно-прагматичних типів та засобів їх вираження в мовах, що зіставляються;
5) виявити подібності та відмінності в складі моделей спонукальних конструкцій, комунікативно-прагматичних типів і засобів їх вираження в англійській та українській мовах;
Об’єктом дослідження є речення, що містять спонукальні мовленнєві акти - спонукання адресантом адресата або неучасника комунікації до виконання певної дії.
Предмет дослідження складають спонукальні конструкції, які містять у собі структурний мінімум одну чи кілька мовних одиниць, що формують семантику спонукання в реченні.
Матеріал роботи. Матеріалом дослідження стали приклади спонукальних речень, отримані шляхом суцільної вибірки з творів художньої літератури англійських, американських і українських авторів двадцятого сторіччя. Обсяг вибірки склав 5753 приклади речень із спонукальними конструкціями (2781 речення в англійській мові та 2972 в українській мові).
Методика дослідження. Завдання цього дослідження обумовлюють різноманітність методів та прийомів аналізу.
При системно-комплексному підході до проблеми спонукальних конструкцій як основний використовувався описовий метод.
Метод порівняльного аналізу дозволив встановити подібність та відмінність не тільки в структурі та семантиці спонукальних речень англійської та української мов, але й у засобах вираження спонукальних мовленнєвих актів в обох мовах.
За допомогою кількісного аналізу визначалася частотність досліджуваних спонукальних конструкцій, а також наповнюваність спонукальних актів та засобів їх вираження в англійській та українській мовах.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на широкому фактичному матеріалі здійснено порівняльний аналіз СК в англійській та українській мовах, з урахуванням їхніх структурно-граматичних, лексико-семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей; встановлено та описано засоби вираження спонукальних мовленнєвих актів, а також їх подібності та відмінності; проведено аналіз спонукальних конструкцій з погляду виконавця дії.
На захист виносяться такі положення:
1. Систематизація структурного розмаїття засобів вираження спонукання в англійській та українській мовах зумовлює встановлення подібностей та відмінностей моделей СК, які входять до складу спонукальних речень. У результаті аналізу були виявлені монофункціональні та поліфункціональні засоби вираження спонукання. До типу монофункціональних засобів вираження спонукання належать конструкції з:
а) синтетичним імперативом;
б) аналітичним імперативом;
в) перформативними дієсловами.
До групи поліфункціональних засобів вираження спонукання належать:
а) СК з дієсловами у формі дійсного способу;
б) СК з модальними дієсловами;
в) СК з дієсловами у формі умовного способу;
г) СК з неособовими формами дієслова;
ґ) бездієслівні СК.
2. Для вираження спонукання в англійській та українській мовах частіше вживаються монофункціональні конструкції (англ. мова 67,5%; укр. мова 80%) ніж поліфункціональні (англ. мова 32,5%; укр. мова 20%).
3. При встановленні структурно-семантичних типів СК у зіставлюваних мовах важливою диференційною ознакою виступає виконавець дії. У зв'язку з цим спонукання до спільної дії і спонукання третьої особи розглядаються як особливі види спонукання з їх характерними засобами вираження. Так, серед монофункціональних конструкцій спонукання другої особи однини та множини у зіставлюваних мовах найбільш частотним є синтетичний імператив; серед поліфункціональних конструкцій в англійській мові − СК з модальними дієсловами (15,5%), в українській мові − СК з дієсловами у формі дійсного способу (6%). При спонуканні адресата/адресатів до спільної дії спостерігається аломорфізм в моделях СК. Так, в англійській мові переважають аналітичні імперативні конструкції (47,4%), у той час як в українській домінують конструкції з синтетичним імперативом (61,2%). Ізоморфними конструкціями в англійській та українській мовах є конструкції з аналітичним імперативом, які спонукають 3-ю особу до дії.
4. В якісному наповненні СК спостерігається більше подібностей, ніж відмінностей. Відмінності спостерігаються, зокрема в тому, що в українській мові відсутні конструкції з фразовими дієсловами, герундієм та дієприкметником у формі минулого часу. Виявлені відмінності стосуються, в основному, кількісної характеристики СК.
5. Граматичні особливості, властиві дієсловам української мови, забезпечують наявність диференційних ознак, що характеризують СК у зіставлюваних мовах. Так, в українській мові спонукання виражається інфінітивними конструкціями, а також СК із дієсловом у формі минулого часу. В англійській мові такі конструкції не виявлено.
6. Кожний МА у зіставлюваних мовах має характерні ознаки комунікативної ситуації, а також засоби вираження спонукання. Найбільш спеціалізованим засобом вираження спонукання у спонукальних МА є імперативні речення.
Теоретичне значення дисертації полягає у розробці моделі порівняльного опису СК, яка може бути використана у подальшому вивченні окремих теоретичних питань функціонального і комунікативного аспектів синтаксису і семантики досліджуваних мов. Висновки та узагальнення, зроблені у дослідженні, є певним вкладом до теорії порівняльної й комунікативної граматики англійської й української мов
Практична цінність роботи. Теоретичні положення дослідження та його конкретні результати можуть знайти застосування в курсах порівняльної граматики англійської та української мов, теорії комунікації, теоретичної і практичної граматики мов, які зіставляються, у курсі теорії і практики перекладу, у спецкурсі теорії мовленнєвих актів, а також під час написання студентами курсових та дипломних робіт.
Особистий внесок дисертанта полягає у розробці методики аналізу речень, які містять спонукальні конструкції в англійській та українській мовах, у проведенні порівняльного аналізу спонукальних конструкцій, їх класифікації, кількісної та якісної характеристики, в описі їхніх структурно-семантичних, функціональних та прагматичних особливостей.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися в 1999-2005 рр. на семінарах аспірантів, засіданнях кафедри англійської філології факультету іноземних мов Донецького національного університету, на Міжнародних наукових конференціях: Мова, освіта і культура у сучасному світі (в рамках відзначення Європейського року мов)” (Київ, 2001), Форма, значение и функции единиц языка и речи” (Минск, 2002), Треті Каразінські читання: Методика і лінгвістика на шляху до інтеграції” (Харків, 2003), Проблемы общей, германской, романской и славянской стилистики” (Горлівка, 2003), Науковий потенціал світу ’2004” (Дніпропетровськ, 2004), на Міжвузівській науковій конференції молодих учених Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (Донецьк, 2003).
Публікації. Основні положення й результати дослідження викладено у 5 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України:
1) Способы выражения побуждения в английском языке // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. Вип. 5. Донецьк: ДонНУ, 2002. С. 110-118.
2) Спонукальні соціативні конструкції // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. Вип. 7. Донецьк: ДонНУ, 2003. С. 89-100.
3) Спонукальне висловлення застереження” (на матеріалі українcької та англійської мов) // Наук. вісник кафедри ЮНЕСКО. Вип. 8 Київ: КНЛУ, 2003. С. 91 - 95.
4) Емфатичні спонукальні конструкції в англійській та українській мовах // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. Вип. 10. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 57-61.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках підсумовуються головні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження:
1. У мовах, що зіставляються, спонукання виражається за допомогою двох типів спонукальних конструкцій: монофункціональних та поліфункціональних. Монофункціональні СК, для яких функція спонукання є єдиною, формують речення з імперативними конструкціями та перформативними дієсловами. Для другої групи спонукання виступає як вторинна функція. Ця група репрезентована конструкціями з дієсловами у формі дійсного та умовного способів, конструкціями з неособовими формами дієслова, а також бездієслівними спонукальними конструкціями, конструкціями з модальними дієсловами, питальними реченнями (див. 2).
2. У монофункціональних СК переважають імперативні конструкції, які спрямовані на спонукання 2-ї особи однини та множини. В обох мовах існують непоширені та поширені імперативні конструкції. У непоширених конструкціях домінантною конструкцією є конструкція без підмета. У поширених конструкціях виявлені різні граматичні особливості, вибір яких обумовлений системами англійської та української мов. Відмінності полягають у наявності в англійській мові фразових дієслів, конструкцій з герундієм та дієприкметником у формі минулого часу, які відсутні в українській мові (див. 2.1.1.).
3. До поліфункціональних належать конструкції з модальними дієсловами, з дієсловами у формі дійсного та умовного способів, бездієслівні СК. Відмінності між мовами полягають у тому, що в англійській мові домінують конструкції з модальними дієсловами, в українській мові - конструкції з дієсловами у формі дійсного способу. На відміну від української, в англійській мові відсутні СК з дієсловами у формі минулого часу й інфінітивні СК (див. 2.2.).
4. Бездієслівні СК виражають спонукання до дії, не називаючи її. У досліджуваних мовах спостерігається подібність у вираженні бездієслівних СК, ядром яких може бути іменник, прислівник, вигук та займенник. Відмінність полягає в тому, що в англійській мові більш поширені субстантивні конструкції, в українській мові ─ адвербіальні (див. 2.2.4.).
5. При встановленні засобів вираження спонукання важливою ознакою виступає виконавець дії. У зв’язку з цим спонукання до спільної дії і спонукання третьої особи розглядаються як особливі види спонукання. Соціативні конструкції представлені двома групами: дієслівними та бездієслівними. В обох мовах досить поширені дієслівні конструкції, однак в англійській мові переважають конструкції з аналітичним імперативом, у той час як в українській мові вживаються переважно конструкції з синтетичним імперативом. Ізоморфними в обох мовах є конструкції з аналітичним імперативом, які виражають спонукання 3-ї особи до дії. (див. 2.1.1.3).
6. Аналіз комунікативно-прагматичних типів спонукальних речень в англійській та українській мовах проводився у межах чотирьох основних типів мовленнєвих актів, які характеризуються визначеною комунікативною ситуацією та засобами вираження: прескриптивні, реквестивні, суґестивні та менасивні мовленнєві акти (див. 3).
7. Основним засобом побудови прескриптивних МА є СК з імперативом. У групі неімперативних речень для вираження спонукання в англійській мові найбільш часто вживаються бездієслівні речення, особливістю української мови є частотність уживання інфінітивних конструкцій. Прескриптивні МА в англійській мові менш поширені ніж в українській (див. 3.1.).
8. Мовленнєвий акт прохання”, який входить до групи реквестивних МА, є найбільш частотним актом у мовах, що зіставляються. І в англійській, і в українській мовах прохання передається за допомогою трьох типів речень: імперативних, неімперативних і питальних. Серед імперативних в обох мовах домінують речення із синтетичним імперативом. У групі неімперативних спонукальних речень в англійській мові найбільш частотними є бездієслівні речення, в українській мові речення з перформативними дієсловами (див. 3.2.1.).
9. До сугестивних МА належать порада” і пропозиція”. В англійській мові перевага надається МА пропозиція”, в українській мові МА порада’. Основним засобом вираження поради є імперативні речення, які мають двочленну структуру: перша частина спонукає до виконання/невиконання дії, друга частина є поясненням причини виконання/невиконання дії. Групу неїмперативних речень складають речення з модальними й перформативними дієсловами, дієсловами у формі дійсного та умовного способів, бездієслівні речення. У даній групі домінують речення з модальними дієсловами в англійській мові, в українській мові речення з дієсловами у формі дійсного способу (3.3.).
10. Група менасивних МА представлена такими актами, як застереження” та погроза’. Для вираження МА погроза’ у досліджуваних мовах уживаються складні, прості й неповні речення. У цій групі виявляється подібність між мовами у виборі імперативних речень як основного засобу вираження спонукання. Проте в англійській мові при вираженні погрози такі конструкції входять до структури складносурядних речень, в українській до структури складнопідрядних речень (див. 3.4.).
Розв’язання поставлених у цьому дослідженні завдань сприяє глибшому пізнанню структурних, семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей спонукання в англійській та українській мовах, а також відкриває подальшу перспективу порівняльного аналізу спонукальних конструкцій інших мов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 328 с.
2. Акимова Т.Г. Типология императивных конструкций: / Т.Г. Акимова, Л.А. Бирюлин, А. Салим, Н.Б. Вахтин. СПб.: Наука, 1992. 301 с.
3. Аматов А.М. Семантика и синтаксис сложных предикатов с каузативным и побудительно-волитивным значением: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. М., 2000. 179 с.
4. Андреева И.С. Повелительное наклонение и контекст при выражении побуждения в современном русском языке: Автореф. дис канд. филол. наук: Л., 1971. 24 с.
5. Антонова М.К. Модальные глаголы как конституенты поля императивности в английском языке // Вопросы романо-германского языкознания. Челябинск, 1974. Вып. 5. С. 3-8.
6. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 346 c.
7. Апресян Ю.Д. Толкование лексических значений как проблема теоретической семантики // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1969. Т. 28, № 1. С. 11-23.
8. Апресян Ю.Д. Нетривиальные семантические признаки и правила выбора значений // Восприятие языкового значения. Калининград: Калинингр. гос. ун-т, 1980. С. 27-49.
9. Апресян Ю.Д. Принципы описания значений граммем // Типология конструкций с предикатными актантами. Л.: Наука, 1985. С. 61-65.
10. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40, № 4 С. 356-367.
11. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
12. Балли М. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. с фр-го. М.: Из-во иностр. лит. 1955. 416 с.
13. Бараханова С.Н. Побудительные предложения в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Тбил. гос. ун-т. Тбилиси, 1983. 27 с.
14. Бархударов Л.С. Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. М.: Высш. шк., 1963. 428 с.
15. Бархударов Л.С. Очерки по морфологии современного английского языка. М.: Высш. шк., 1975. 156 с.
16. Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка. М.: Высш. шк., 1966. 200 с.
17. Безпояско О.К. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 330 с.
18. Бельский А.В. Побудительная речь // Ученые зап. МГПИИЯ М., 1953. Т.1. - 142 с.
19. Белл Роджер Т. Социолингвистика. Цели, методы, проблемы. М., 1980. 320с.
20. Білодід І. К. Сучасна українська літературна мова. (Стилiстика). К.: Наук. думка, 1973. 583 с.
21. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Киевский университет им. Т. Шевченко, 1997. 300 с.
22. Беляева Е.И. Грамматика и прагматика побуждения: английский язык. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1992. 168 с.
23. Бельский А.В. Побудительная речь // Эксперементальная фонетика и психология речи. Уч. зап. І МГПИИЯ им. М. Тореза, Т. 6. М.: 1953. С. 81-146.

24. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Пер. с франц. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
25. Бердник Л.Ф. Вопросительно побудительные предложения в современном русском языке // Рус. яз. в шк. 1989. № 2. С. 88-91.
26. Бережан Л.В. Категория спонукальності в сучасній українськії мові: Дис канд. фил. наук: 10.02.01. Чернівці, 1997. 194 с.
27. Бирюлин Л.А. Презумпции побуждения и прагматика императива // Типология и грамматика. М.: Наука, 1990. С. 162-173.
28. Блох М.Я. Теоретические основы грамматики. М.: Высш. шк., 1986. 160 с.
29. Богданов В.В. Иллокутивная функция высказывания и перформативный глагол // Содержательные аспекты предложения и текста. Межвуз. тем. сб. Калинин, 1983. 168 с.
30. Богданов В.В. Функции вербальных и невербальных компонентов в речевом общении // Языковое общение: единицы и регулятивы. Калинин: Издво Калинин. ун-та, 1987. С. 18-26.
31. Богданов В.В. Коммуниканты // Человек и речевая деятельность // Вісник ХДУ. 1989. № 339. С. 7-10.
32. Богданов В.В. Классификация речевых актов // Личностные аспекты языкового общения: Межвуз. сб. научн. тр. Калинин: Изд-во Калинин. ун-та, 1989. С. 25-37.
33. Богданов В.В. Коммуникативная компетенция и коммуникативное лидерство // Язык, дискурс и личность. Тверь, 1990. С. 26-31.
34. Богушевич Д.Г. Опыт классификации эпизодов вербального общения // Языковое общение: процессы и единицы. Калинин, 1988. С. 30-31.
35. Болобова О.П. Лингвистический аспект обеспечения надежности восприятия команд в автомобильном спорте // Актуальные проблемы языкознания и литературоведения. М.: 1994. С. 49-54.
36. Болотина М.А. Виды модальности и их реализация в высказываниях с модальными глаголами (На материале современного английского языка): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. Минск, 1992. 218 с.
37. Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность. Л.: Наука, 1990. 264 с.
38. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 254 с.
39. Борисова И.Н. Дискурсивные стратегии в разговорном диалоге // Русская разговорная речь как явление городской культуры. Екатеринбург, 1996. С. 21-48.
40. Брехт Р.Д. О взаимосвязи между наклонением и временем: синтаксис частицы бы” в русском языке // Новое в зарубежной лингвистике. 1985. Вып. 15. С. 101-117.
41. Брицин М.Я. Порівняльна граматика українськоі і російської мов. К.: Вища школа, 1978. 270 с.
42. Бузаров В.В. Безглагольные побудительные предложения в современном разговорном английском языке: Дис кан. филол. наук. Пятигорск, 1968. С. 70-75.
43. Бузаров В.В. Междометные побудительные предложения в современном английском языке // Некоторые проблемы английской филологии: Сб. статей Пятигорского ГПИИЯ. Пятигорск, 1973. С. 91-115.
44. Валгина Н.С. Современный русский язык. М.: Высш. шк., 1987. 433 с.
45. Валимова Г.В. Функциональные типы предложений в современном русском языке. Ростов: Изд-во Рост. ГУ, 1967. 331 с.
46. Вендлер З. Иллокутивное самоубийство // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. - М.: Прогресс, 1985. С. 238-250.
47. Вейхман Г.А. Новое в английской грамматике. М.: Просвещение, 1990. 164с.
48. Вейхман Г.А. Некоторые новые и менее известные явления английской грамматики (Морфология) // Иностр. яз. в школе. 1983. №2. С. 4551.
49. Вежбицка А. Речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. - М.: Прогресс, 1985. С. 251-275.
50. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. М.: Высш. шк., 1986. 640 с.
51. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке. М.-Л., 1950. Труды инст-та рус. яз. АН СССР, Т. 2 С. 38-79.
52. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове): Учеб. пособие для студентов филол. фак.спец. ун-тов М. - Л.: Учпедгиз, 1947. 784 с.
53. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
54. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Вихованця. - К.: Унів. вид-во Пульсари”, 2004. 400 с.
55. Володин В.Т. Условно желательное (гипотетическое) наклонение в современном русском языке. Куйбышев, 1961. С. 34 35.
56. Володин А.П., Храковский В.С. Функционально- типологическая характеристика императива (на материале агглютинативных языков) // Советская тюркология. 1977. № 5. С. 3-12.
57. Володин А.П., Храковский В.С. Об основаниях выделения грамматических категорий (время и наклонение) // Проблемы лингвистической типологии и структуры язика // АН СССР. Ин-т языкознания. Л.: Наука, 1977. С. 52-54.
58. Вольская Л.А. Темпоральная отнесенность и лицо субьекта в высказываниях с формами повелительного наклонения в современном русском языке // Функциональный анализ грамматических аспектов высказывания. - Межвуз. сб. науч. тр. Л., 1985. С. 64-67.
59. Воронцова Г.Н. Очерки по грамматике английского языка. М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1960. 390 с.
60. Габідулліна А.Р., Андрієнко Т.П., Кузема Н.В. Основи теорії мовної комунікації: навч. посіб. Д.: Регион, 2000. 196 с.
61. Гагаркина Ф.Г. Инфинитивные предложения в современном английском языке. Автореф. дис канд. филол. наук: М., 1976. 24 с.
62. Гак В.Г. Прагматика, узус и грамматика речи // Иностр. яз. в шк. 1982. № 5. С. 15-16.
63. Гак В.Г. Фразеорефлексы в этнокультурном аспекте // Филол. науки. 1995. № 4. С. 47.
64. Гезалова К.М. Повеление и долженствование в системе модальностей и наклонений в английском и азербайджанском языках (Сопоставительно-типологический анализ): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Баку, 1986. 185 с.
65. Головина Н.В. Семантика императива и способы его выражения в современном английском и русском языках. Дис канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1997. 136с.
66. Готлиб Н.В. Семантико-прагматические особенности висказываний, не допускающих экспликации перформатива. Автореф. дис канд. филол. наук. М., 1989. С. 9.
67. Грамматика современного русского литературного языка. / Под ред. Н.Ю. Шведовой. М.: Наука, 1970. 767 с.
68. Грейс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1985. Вып. 16. С. 217-237.
69. Грищенко А.П. Сучасна українська літературна мова. Підручник. К.: Вища шк., 1993. 366 с.
70. Дейк ван Т.А. Контекст и познание. Фреймы познаний и понимание речевых актов // Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. М., Прогресс, 1989. 312 с.
71. Добрунова О.В. К вопросу о причинах успешной (неуспешной) комуникации // Гуманітарні аспекти наукових досліджень у висшому педагогічному навчальному закладі. Горлівка, 1994. С. 100-102.
72. Дорошенко А.В. Побудительные речевые акты и их интерпретация в тексте (На материале английского языка): Дис канд. фил. наук: 10.02.04. М., 1985. 221 с.
73. Егорова М.А. Контрастивно прагматический анализ способов реализации просьбы. Воронеж, 1995. С. 20-46.
74. Ейгер Г.В. Прагматическая характеристика перлокутивных оптимизаторов // Вісник ХДУ. Х.: Константа, 1996. Вып. 386. С. 58-61.
75. Ейгер Г.В., Шевченко И.С. Принципы моделирования речевых актов // Вісник ХДУ. Х.: Константа, 1998. Вып. 406. С. 51-58.
76. Ерофеева Е.В. Прямые и косвенные способы виражения языкового акта угрозы во французском языке // Филол. науки. 1997. № 1. С. 66-74.
77. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Наука, 1956. 452 с.
78. Жовтобрюх М.А. Синтаксис словосполучення і простого речення (Синтаксичні категоріі і звязкі) К.: Наук. думка, 1975. С. 201-212.
79. Жлуктенко Ю.О. Порівняльні дослідження. К.: Наук. думка, 1981. С. 156-305.
80. Забавников Б.Н. К проблеме структурирования языковых актов (языкового действия) // Вопросы языкознания. 1984. №6. С. 119-124.
81. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис / А.Г.Загнітко: Донец. нац. ун-т. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
82. Зарецкая Е.Н. Формы повелительного наклонения в русском языке // Філол. науки. 1976. № 3. С. 47-55.
83. Зейдель О. О функциях глагольных видов // Вопросы глагольного вида. Сб. / Сост. Ю.С. Маслов. М.: Изд-во иностр. лит ра, 1962. 438 с.
84. Зерницкий П.В. Лингвистические аспекты теории речевой деятельности // Языковое общение: процессы и единицы. Калинин, 1988. С. 36-41.
85. Зернов Б.Е. О некоторых особенностях императивных предложений в современном английском языке // Вопросы структуры английского языка в синхронии и диахронии. 1969. С. 13-19.
86. Зернов Б.Е. История императивного предложения в английском языке. Автореф. канд. филол. наук. Л, 1971. 21 с.
87. Изотов А.И. К соотносительности функционально-семантических категорий побуждения в современных чешском и русском языках // Сопоставительные исследования грамматики и лексики русского и западнославянских языков / Под ред. А.Г. Широковой. М., 1998. С. 171-228.
88. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика английского языка. М.: Наука, 1981. 285 с.
89. Ильиш Б.А. Строй современного английского языка: Теоретический курс: Учебн. пособие для пед. ин-тов. М. - Л.: Просвещение, 1965. 378 с.
90. Иртеньева Н.Ф. Грамматика современного английского языка. М.: 1956. 190 с.
91. Исаченко А.В. К вопросу об императиве в русском языке // Рус. яз. в шк. 1957. № 6. С. 7-14.
92. Каган В.Е. Стереотипы мужественности женственности // Вопр. психол. 1989. №3. С. 53-62.
93. Каліущенко В.Д. Деякі універалії у творенні дієслів від іменників // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Зб. наук. пр. Донецьк, 2003. Вип. 7 С. 5-11.
94. Карабан В.И. Сложные речевые единицы: Прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. К.: Вища шк., 1989. 130 с.
95. Кисловская Е.Н. Побудительная модальность в структуре повтора (На материале современного английского языка): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. М.: 1975. 193 с.
96. Кларк Г.Г., Карлсон Т.Б. Слушающие и речевой акт: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1986. Вып.17. С. 270-321.
97. Кобозева И.М. Теория речевых актов” как один из вариантов теории речевой деятельности // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1986. Вып. 17. С. 7-22.
98. Козырев В. И. Актуализационные признаки безглагольных побудительных высказываний в современном русском языке. Автореф. канд. филол. наук. Л., 1983. 17 с.
99. Козырев В. И. Модальная характеристика безглагольных побудительных высказываний в современном русском языке // Функциональный анализ грамматических аспектов высказывания: Межвуз. сб. науч. трудов. Л., 1985. С. 35-42.
100. Конрад Д. Вопросительные предложения как косвенные речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. 383 с.
101. Корди Е.Е. Вторичные функции высказываний с модальными глаголами / Типология и грамматика. М.: Наука, АН СССР. Ин-т языкознания. 1990. С. 174-180.
102. Корунець І.В. Порівняльна типологія англійської та української мов. Навч. посібник. К.: Либідь, 1995. 239с.
103. Косилова М.Ф. К вопросу о побудительных предложениях // Вестник МГУ, серия филология и журналистика. М., 1962. № 4. С. 48-56.
104. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник: - К.: Видавничий центр «Академія», 2003. 464 с.
105. Кочеткова Т.Ю. Акт мовлення як об’ект філософского осмислення: Дис канд. филол. наук. К., 1998. 189 с.
106. Крашенинникова Е.А. Побудительная модальность в немецком языке / Известия АН СССР. Отд. лит. и яз. М., 1953. Т, 12. Вып. 5. С. 457-469.
107. Куликова В.Г. Структура спонукальних мовленнєвих актів сучасної французької мови (комунікативно-прагматичний аспект): Автореф. дис. ... канд. філол. наук К., 2001. 19 с.
108. Ломов А.М. О способах вираженния волеизъявления в русском языке // Рус. яз. в школе. 1977. № 2. С. 90-93.
109. Луценко Н.А. Императивно-сдвоенные конструкции с отрицанием // Иностр. яз. в школе. - 1988 № 4. С. 86 - 89.
110. Маслова Н.И., Паповянц Э.Г. Лингвистические средства выражения речевого акта прогибитива в английском языке // Вісник ХДУ. Х.: Константа, 1999. Вып. 461. С. 139-144.
111. Мекеко Н.М. Сопоставительный анализ функциональных единиц речевого этикета тематической группы Пожелание” в английском и русском языках: Дис канд. филол. наук: 10.02.20. М., 2001. 207 с.
112. Милых М.К. Побудительные предложения в русском языке // Уч. зап. Харьковского ун-та. Харьков, 1953. Вып. 4. С. 5-47.
113. Михалкова И.А. Императивные предложения в современном английском языке: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1986. 288 с.
114. Молчанова Г.П. О взаимодействии грамматики и лексики (на материале императивного предложения в английском языке) // Иностр. яз. в шк. 1977. №2. С. 1618.
115. Молчанова Г.П. Императивные предложения и их лексикограмматическая характеристика в современном английском языке: Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза. 1976. Вып. 105. С. 2949.
116. Молчанова Г.П. Лексико-грамматическая характеристика императивных предложений в современном английском языке: Дис. канд. фил. наук: 10.02.04. М., 1977. 204с.
117. Москальская О.И. Системный подход к синтаксису предложения. Иностр. яз. в шк. 1971. № 6. С. 3-15.
118. Москальская О.И. Грамматика текста. М., 1981. 188 с.
119. Муллаянова Г.И. Побудительная модальность: Императив, ситуации и их реализация в современном французском языке: Дис канд. филол. наук: 10.02.05. Н. Новгород, 1997. 134 с.
120. Мучник И. П. Грамматические категории глагола и имени в современном русском литературном языке. М.: Наука, 1971. 298 с.
121. Мучник И.П. О значении форм повелительного наклонения в современном русском языке. Учен. зап. Москов. обл. пединститута. М., 1955. Т. 32. Вып. 5 С. 13-35.
122. Натанзон Е.А. Побудительные предложения в современном английском языке. Дис канд. филол. наук. М., 1955. 204 с.
123. Натанзон Е.А. Категория модальности в современном английском языке (конспект лекций) М., 1971. С.14-18.
124. Некрасов Н.П. О значении форм русского глагола. СПб., 1865. 313 с.
125. Немешайлова А.В. Повелительное наклонение.Пенза, 1961. 126 с.
126. Остин Дж. Л. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1986. Вып. 17. С. 22-129.
127. Панина Н.А. Имплицитность речевого выражения и ее типы: Сб. науч. тр. К.: КГУ, 1979. С. 49-50.
128. Пассов Е.И. Ситуация, тема, социальный контекст // Общая методика обучения иностранным языкам.