Загальнолінгвістична теорія фонеми та її розвиток в Україні : Общелингвистическая теория фонемы и ее развитие в Украине

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Радван Дана Володимирівна
УДК 81’344:81’23

Загальнолінгвістична теорія фонеми
та її розвиток в Україні

Спеціальність 10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Наукові керівники:

Семчинський Станіслав Володимирович,

доктор філологічних наук, професор,
почесний академік АН Республіки Молдова

Чемес Валерій Федорович,
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................

5

РОЗДІЛ І..............................................................................................

15

ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ ФОНЕМА” І ЙОГО РОЗВИТОК У СВІТОВІЙ ЛІНГВІСТИЦІ

1.1. Дофонемні” уявлення про фонему...........................................

15

1.2. Теорія фонеми Яна Бодуена де Куртене...................................

20

1.3. Фонема і звук у теорії мовного знака Ф. де Сосюра................

31

1.4. Петербурзька (Щербівська) фонологічна школа......................

34

1.5. Московська фонологічна школа................................................

39

1.5.1. Концепція Р.І.Аванесова..............................................

44

1.6. Плюралістична концепція С.І.Бернштейна..............................

47

1.7. Празький лінгвістичний гурток.................................................

49

1.7.1. Фонологічна концепція М.С.Трубецького..................

51

1.8. Питання психологізму у школах-спадкоємицях Я. Бодуена
де Куртене. Ідеї Є.Д.Поліванова..............................................

54

1.9. Модель диференційних ознак (Р.Якобсон, Г.М.Фант,
М.Гале).........................................................................................

57

1.10. Фонема в дескриптивізмі та дистрибуціоналізмі...................

59

1.11.Лондонська фонетична школа.
Фізична концепція Д.Джоунза.................................................

64

1.12. Фонема у теорії подвійного членування мови А.Мартіне....

71

1.13. Фонема у глосематиці...............................................................

74

1.14. Операційна теорія фонеми С.К.Шаумяна...............................

78

1.15. Теорiя фонеми у сучасних лiнгвiстичних дослiдженнях......

81

Висновки до першого розділу...........................................................

87

РОЗДІЛ ІІ............................................................................................

90

ВНЕСОКУКРАЇНСЬКИХУЧЕНИХУРОЗВИТОК ЗАГАЛЬНОЛІНГВІСТИЧНОЇ ТЕОРІЇ ФОНЕМИ

2.1. Вступні зауваження..............................................................

90

2.2.Дофонемний період” української фонології XX ст. ........

91

2.3. Психологічний напрямок української фонології.
М.Г.Йогансен........................................................................

98

2.4. Психологічний напрямок української фонології.
О.Б.Курило............................................................................

101

2.5. Психологічний напрямок української фонології.
Є.К.Тимченко........................................................................

104

2.6. Структурна концепція О.Н.Синявського...........................

108

2.7. Модель системи фонем О.Б.Курило...................................

113

2.8. Психологічний напрямок української фонології.
І. Троян.................................................................................

117

2.9. Концепція І.П.Сунцової......................................................

119

2.10. Психологічний напрямок української фонології.
М.Я.Калинович....................................................................

124

2.11. Характеристика психологічного напрямку
української фонології 20-40-х рр. ХХ ст. .......................

127

2.12. Семантична інтерпретація фонеми. М.Ф.Наконечний...

129

2.13. Функціональна концепція П.П.Коструби........................

132

2.14. Математично-статистичні та експериментально-
фонетичні дослідження......................................................

134

2.15. Структурно-семантична концепція Н.І.Тоцької..............

137

2.16. Психологічно-структурнаконцепція Ю.О.Карпенка....

143

2.17. Лiнгвiстична модель аналізу теорії фонеми
С.В.Семчинського..............................................................

147

2.18. Нейролiнгвiстична модель фонеми К.М.Тищенка.........

152

Висновки до другого розділу............................................................

154

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................

158

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................

161

ВСТУП

Загальнолінгвістична теорія фонеми ось уже протягом століття з часу її формулювання Яном Бодуеном де Куртене перебуває у центрі уваги загального мовознавства. Однак перші уявлення про фонему відображені ще у стародавніх індійських граматиках, працях давньогрецьких філософів та у класичних арабських граматиках. Таким чином, основна одиниця фонологічної системи мови впродовж тисячоліть привертала увагу лінгвістів. Термін фонема” з’явився у світовому мовознавстві 1873 року, його запровадив до наукового обігу французький фонетист А.Дюфріш-Деженет. Ян Бодуен де Куртене обґрунтував і розробив теорію фонеми (зокрема, у працях Спроба теорії фонетичних альтернацій” (Краків, 1895 р.; Страсбург, 1896 р.), Фонема”, Фонологія” (гасла для Wielkiej Encyklopedii powszechnej ilustrowanej, Варшава, 1899 р.) та ін.). У його теорії фонема виступала як психічний еквівалент звука і складалася з менших, далі неподільних елементів кінеми (психічного уявлення роботи мовних органів під час вимови певного звука), акусми (психічного уявлення акустичних характеристик звука) та кінакеми (психічного уявлення, яке виникає у випадку збігу кінакеми і акусми, наприклад, кінеми губності та акустичного ефекту від вимови губного звука). Натомість звук мовлення вчений визначив як акустичний результат миттєвого, минущого віднаходження фонеми, яка існує в індивідуальній психіці” [16;290]. Ян Бодуен де Куртене чітко розмежовував психофонетику (науку про фонеми, яка має гуманітарний характер і пов’язана з вивченням мовленнєвого мислення людини) та антропофоніку (науку про фізіологічні та фізичні аспекти мовлення). Вчений визначив основні критерії виділення фонеми, наголошуючи на важливості психологічного підходу до розгляду цього питання.
У той же час швейцарський лінгвіст Фердінан де Сосюр розглядав фонему в межах теорії мовного знака.
Теорія фонеми Яна Бодуена де Куртене у той чи інший спосіб стала відомою в середовищі європейських та американських лінгвістів. Загальнолінгвістична теорія фонеми знайшла свій розвиток і у працях учнів польського лінгвіста, й у дослідженнях тих науковців, які дізналися про неї опосередковано. Питання теорії фонеми цікавили, зокрема, учених, які належали до Щербівської фонологічної школи (Л.В.Щерба, Л.Р.Зіндер, М.І.Матусевич, Л.О.Вербицька, Л.В.Бондарко) та Московської фонологічної школи (М.Ф.Яковлєв, П.С.Кузнєцов, О.О.Реформатський, Р.І.Аванесов, В.С.Сидоров, С.І.Бернштейн), Лондонської фонетичної школи (Д.Джоунз), Празького лінгвістичного гуртка (М.С.Трубецькой), французьких лінгвістів П.Пасі та А.Мартіне, глосематиків Л.Єльмслева та Х.І.Ульдаля, американських лінгвістів Р.Якобсона, Г.М.Фанта і М.Гале, дистрибуціоналістів та дескриптивістів (Г.Глісон, М.Сводеш, В.Тводел), структуралістів (С.К.Шаумян), а також багатьох інших. Теорія фонеми плідно розвивається і в українській лінгвістиці (М.Г.Йогансен, Є.К.Тимченко, О.Б.Курило, О.Н.Синявський, І.Троян, І.П.Сунцова, М.Я.Калинович, М.Ф.Наконечний, М.А.Жовтобрюх, П.П.Коструба, Н.І.Тоцька, С.В.Семчинський, Ю.О.Карпенко, К.М.Тищенко та ін.).
У межах кожної лінгвістичної школи теорію фонеми тлумачили згідно з провідною концепцією відповідної школи. Відтак протягом ХХ століття теорію фонеми було розглянуто в широкому спектрі підходів від психологічного і семіотичного до структурного й операціоналістичного.
Найвідоміші фонологічні концепції докладно проаналізовано у працях О.Б.Курило До поняття фонема”, П.К.Ваараска Oчерк развития теории фонем”, С.В.Протогенова История учения о фонеме”, Н.І.Тоцької Голосні фонеми української літературної мови”, J.Fisiakа Wstęp do współczesnych teorii lingwistycznych” та ін.
У дисертаційній роботі здійснено системний аналіз розвитку загальнолінгвістичної теорії фонеми від формування перших уявлень про фонему у стародавніх індійських граматиках до створення фундаменту теорії фонеми видатним польським лінгвістом Яном Бодуеном де Куртене та її подальшого опрацювання протягом ХХ століття. Викладено основні поняття теорії, запропоновані Я.Бодуеном де Куртене (фонема, психічна сутність фонеми, кінема, акусма, кінакема, звук, критерії виділення фонеми, фонема і графема, звук і буква, анропофоніка та психофонетика), розглянуто фонему у теорії мовного знака Ф.де Сосюра, а також концепції провідних світових лінгвістичних шкіл ХХ ст., які здійснювали інтерпретацію теорії фонеми у контексті досягнень лінгвістики, психології, психолінгвістики, нейрофізіології, фізики та інших природничих наук. При цьому, на відміну від праць такого типу, де аналіз концепцій здійснено з позицій певної школи, у цьому дисертаційному дослідженні поставлено за мету урельєфнити логіку формування кожної розглянутої концепції. Тому поряд із концепціями, для котрих визначальним був психологічний підхід, здійснено неупереджений виклад і аналіз відмінних теоретичних побудов, формування яких визначалося різноманітними підходами.
У дисертаційному дослідженні з’ясовано внесок українських учених до розвитку загальнолінгвістичної теорії фонеми від дофонемних” уявлень про фонему на початку ХХ століття до інтенсивних фонологічних досліджень 20-40-х років ХХ століття, які мали на меті встановити систему фонем української літературної мови, тобто практично застосувати теоретичні положення Я.Бодуена де Куртене та його послідовників до матеріалу сучасної української літературної мови, котру в цьому аспекті ще не розглядали і, нарешті, до створення окремих фонологічних концепцій у 60-90-ті рр. ХХ століття.
У дисертації простежено, як саме кожна окрема лінгвістична школа визначала співвідношення фонема як одиниця фонологічної системи мови система мови”, а також якою мірою у концепції кожної окремої лінгвістичної школи було представлене співвідношення фонема як психологічна одиниця мовець”. Це дозволило запропонувати класифікацію концепцій, що інтерпретували теорію фонеми.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що проведене дослідження відповідає вимозі сучасного загального мовознавства та загальної фонетики систематизувати і класифікувати науковий матеріал, напрацьований протягом століття функціонування теорії фонеми, що видається особливо актуальним щодо малодосліджених теоретичних побудов української фонологічної думки. З іншого боку, дослідження виконано на теоретичних засадах і методології актуальної у світовому мовознавстві психологічної фонології, яка активно розвивається, починаючи з 80-х років ХХ століття. Психологічна фонологія передбачає огляд і систематизацію надбань фонологічної думки з метою виявлення шляхів становлення і способів застосування психологічного підходу до аналізу предметної сфери фонології від найперших відомих граматик до досліджень нашого часу, і теоретичного осмислення результатів такого типу досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах затвердженої Міністерством освіти і науки України теми Актуальні проблеми філології” (код 02БФ044-01), яка розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета дисертаційного дослідження: здійснити системний аналіз розвитку теорії фонеми у світовій лінгвістиці та в її складовій частині українському мовознавстві шляхом виділення й характеристики окремих концепцій, спільною рисою яких є інтерпретація поняття фонема”, а відмінними рисами конкретизаційна номенклатура, а також принципи і методи розбудови теорії.
Структура дисертаційної роботи підпорядкована реалізації таких завдань:
1) проаналізувати фонологічні концепції провідних лінгвістичних шкіл, відзначити особливості інтерпретації теорії фонеми в межах кожної зі шкіл;
2) простежити розвиток теорії фонеми в українській лінгвістиці, визначити особливості тлумачення теорії фонеми українською лінгвістичною школою, відзначити можливі впливи з боку інших шкіл;
3) виділити основні етапи розвитку загальнолінгвістичної теорії фонеми і найпоширеніші підходи до тлумачення фонеми у свiтовому та українському мовознавствi;
4) систематизувати концепції, які визначали формування теорії фонеми у ХХ столітті, і запропонувати їх класифікацію.
Об’єкт дослідження: сукупність загальномовознавчих понять, дефініцій, концепцій і теорій, що трактують фонему як основну одиницю фонологічної системи мови.
Предмет дослідження:
- субстанціальні ознаки фонеми як психофізіологічного феномена людської мови у їх теоретичному обґрунтуванні від теорії Я.Бодуена де Куртене до сучасних зарубіжних і вітчизняних концепцій (кінець ХХ століття);

- теоретичні засади та способи рецепції і розвитку українським мовознавством загальнолінгвістичної теорії фонеми у контексті світової лінгвістики ХХ століття.
Матеріалом дослідження послужили тексти наукових праць (статті, монографії, рецензії), а також дидактичних видань (підручники, посібники) провідних науковців ХХ століття, в яких інтерпретується теорія фонеми.
Мета дисертації зобов’язала до використання комплексу методів лінгвістичного дослідження, зокрема, застосовано контрастивний та зіставний методи аналізу й опису. Провідним підходом був системно-функціональний.
Наукова новизна дисертаційної роботи:
1. У дисертаційному дослідженні вперше в українському мовознавстві здійснено системний аналіз становлення і розвитку загальнолінгвістичної теорії фонеми протягом століття її існування та застосування для наукового опису фонологічної системи мови. Визначено, який саме критерій виділення фонеми був провідним у межах відповідної лінгвістичної школи.
2. Вперше дано характеристику досі малодослідженим теоретичним побудовам української лінгвістики, а саме: досягненням українських мовознавців у царині фонології від початку XX століття до 40-х років ХХ століття, а також їхньому внескові в опрацювання теорії фонеми на матеріалі української літературної мови та її діалектів.
3. Аналіз наукового доробку лінгвістів цієї доби дав підстави виділити в українській фонології 192040-х рр. психологічний напрямок, представлений іменами Майка Гервасійовича Йогансена, Олени Борисівни Курило, Івана Трояна, професорів Київського університету Євгена Костянтиновича Тимченка та Михайла Яковича Калиновича, професора загального мовознавства, академіка АН УРСР. Концепції, що розроблялися у межах цього напрямку, мали психологічне підґрунтя і перебували в контексті проблем і зацікавлень, актуальних для інших світових лінгвістичних шкіл.
4. На підставі проведеного у дисертаційному дослідженні аналізу концепцій, які інтерпретують теорію фонеми, видається за можливе виділити два провідні підходи до тлумачення теорії фонеми психологічний та лінгвістичний.
5. У зв’язку з цим запропоновано класифікацію концепцій, що інтерпретують теорію фонеми, за такими параметрами:
1) концепції, що розбудовують співвідношення фонема як психологічна одиниця мовець” (психологічний підхід);
2) концепції, що розбудовують співвідношення фонема як
одиниця фонологічної системи мови система мови” (лінгвістичний підхід);
3) концепції, що розбудовують обидва ці співвідношення при домінуванні одного з них.
Достовірність та обґрунтованість наукових положень і висновків забезпечується аналізом значного за обсягом корпусу першоджерел текстів наукових праць (статті, монографії, рецензії) та дидактичних видань (підручники, посібники) провідних фонологів ХХ ст.
Теоретичне значення одержаних результатів зумовлене тим, що в дисертації систематизовано історію становлення та розвитку загальнолігвістичної теорії фонеми у світовому та українському мовознавстві, зокрема, дано характеристику малодослідженим теоретичним побудовам українських фонологів, що становить внесок у історіографію науки про мову. Системний аналіз розвитку загальнолінгвістичної теорії фонеми виконано з позицій сучасної лінгвістики. Запропонований у дисертаційній роботі принцип класифікації концепцій, які інтерпретували теорію фонеми, може бути використаний в інших лінгвістичних дослідженнях. Вивчення психологічного підходу до інтерпретації теорії фонеми при врахуванні лінгвістичного підходу проведено в контексті сучасної лінгвістики і психологічної фонології.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при подальших дослідженнях у сфері загального мовознавства і психологічної фонології, при читанні курсів з історії лінгвістичних учень, загального мовознавства, фонології та психолінгвістики на філологічних факультетах університетів і на практичних заняттях зі згаданих дисциплін. Зібраний у дисертації матеріал може бути підставою для написання спеціального курсу з історії фонології, а також джерелом для науково-пошукової роботи. Дисертація може становити інтерес для фахівців-лінгвістів, а також для студентів.
Апробація роботи. Розділи дисертації і всю роботу обговорено на засіданнях кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертації висвітлено у доповідях автора: на конференціях професорсько-викладацького складу кафедри загального мовознавства та класичної філології і Лабораторiї експериментальної фонетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка; на конференції Українська філологія в загальнослов’янському та світовому контексті”, присвяченій 165-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1999 р.); на міжнародній науковій конференції до 70-річчя доктора філологічних наук професора С.В.Семчинського Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія” (Київ, 2001 р.) та ін.; а також під час кількарічної викладацької практики в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, який нараховує 203 позиції. Загальний обсяг дисертації 181 сторінка, основний текст становить 160 сторінок.
У першому розділі дисертації Формування поняття фонема” і його розвиток у світовій лінгвістиці” розглянуто основні етапи становлення і розвитку теорії фонеми у світовому мовознавстві. Проаналізовано теорію фонеми, сформульовану Я.Бодуеном де Куртене; здійснено системний аналіз концепцій провідних лінгвістичних шкіл ХХ століття, які інтерпретували теорію фонеми.
Послідовність викладу у першому розділі дисертації теоретичних побудов лінгвістичних шкіл та окремих науковців зумовлено ступенем впливу кожної конкретної концепції на формування наукових уявлень про фонему, опрацьовуваних у межах української лінгвістики.
Другий розділ дисертаційної роботи Внесок українських учених у розвиток загальнолінгвістичної теорії фонеми” присвячено аналізові особливостей рецепції і розвитку теорії фонеми в українському мовознавстві. З метою якнайповнішої характеристики розвитку теорії фонеми в українській лінгвістиці у другому розділі дисертаційного дослідження застосовано хронологічний принцип викладу матеріалу.
У загальних висновках викладено результати аналізу становлення і розвитку теорії фонеми протягом ХХ століття, а також запропоновано класифікацію концепцій, що інтерпретують теорію фонеми у світовому та українському мовознавстві.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладені у п’яти наукових публікаціях.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Аналіз розвитку загальнолінгвістичної теорії фонеми дозволяє зробити такі висновки:
1. Дослідження підтвердило провідну роль Я.Бодуена де Куртене у закладанні фундаменту теорії фонеми, визначенні супровідної номенклатури та окресленні принципів і методів подальших фонологічних досліджень. Учений виділив поняття фонема” як психічний еквівалент звука, що дало поштовх для вивчення фонеми як психологічної одиниці.

2. Ф.де Сосюр у положенні про фонему як тип у системі протиставлень з іншими типами створив передумови для визначення фонеми як лінгвістичної одиниці. Теорія мовного знака Ф.де Сосюра стала ще одним джерелом інтерпретації фонеми вже як елемента позначення.

3. Концепції, що інтерпретують теорію фонеми, можна поділити на три типи:
1) такі, що розбудовують співвідношення фонема як психологічна одиниця мовець” теорія фонеми Я. Бодуена де Куртене, ранній дескриптивізм, сучасний нейропсихологічний напрямок Лондонської фонетичної школи;
2) такі, що розбудовують співвідношення фонема як одиниця фонологічної системи система мови” Щербівська фонологічна школа, Московська фонологічна школа, різні напрямки структуралізму: фонологічна концепція М.С.Трубецького, глосематика, модель диференційних ознак, дистрибуціоналізм;
3) такі, що розбудовують обидва ці співвідношення при домінуванні одного з них фізична концепція Д.Джоунза (при домінуванні співвідношення ІІ типу), теорія подвійного членування мови А.Мартіне (при домінуванні співвідношення ІІ типу).

Наприкінці ХХ ст. переважали концепції І та ІІ типу.

4. За визначеними типами нам видається за можливе здійснити класифікацію концепцій, що розвивають теорію фонеми в українській лінгвістиці.
До І типу належать концепції психологічного напрямку 192040-х рр. (М.Г.Йогансена, І.Трояна, Є.К.Тимченка, М.Я.Калиновича).
До ІІ типу належать: структурна концепція О.Н.Синявського, концепція І.П.Сунцової, семантична інтерпретація теорії фонеми М.Ф.Наконечного, функціональна концепція П.П.Коструби.
До ІІІ типу належать: модель системи фонем О.Б.Курило (при домінуванні співвідношення І типу), структурно-семантична концепція Н.І.Тоцької (при домінуванні співвідношення ІІ типу), психологічно-структурна концепція Ю.О.Карпенка (при домінуванні співвідношення І типу), лінгвістична модель аналізу теорії фонеми С.В.Семчинського (при домінуванні співвідношення ІІ типу) та нейролінгвістична модель фонеми К.М.Тищенка (домінує співвідношення І типу).

5. Проведена класифікація дозволяє зробити висновок, що психологічний підхід до інтерпретації теорії фонеми переважає в українській лінгвістиці як на першому визначальному етапі інтерпретації теорії фонеми, так і на сучасному етапі.

6. У межах концепцій, які утворюють фундамент загальнолінгвістичної теорії фонеми, протягом ХХ ст. було подано лінгвістичну характеристику основного об’єкта теорії, визначено місце фонеми у системі мови, відкрито закономірності функціонування системи фонем, створено класифікації фонем.

7. Встановлення причин існування основного об’єкта загальнолінгвістичної теорії фонеми переводить фонему і до сфери досліджень нейролінгвістики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Р.И. Фонетика современного русского литературного языка: Учебн. пособие для гос. ун-тов и пед. ин-тов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1956. 240 с.
2. Аванесов Р.И., Сидоров В.Н. Очерк грамматики русского литературного языка.Ч.I.Фонетика и морфология. М.: Учпедгиз, 1945. 236 с.
3. Аванесов Р.И. Русская литературная и диалектная фонетика. М.: Просвещение, 1974. 287 с.
4. Альмухамедова З.И., Киров Е.Ф. Три теории фонемы И.А.Бодуэна де Куртенэ//Бодуэн де Куртенэ и современная лингвистика. К 140-летию со дня рождения И.А.Бодуэна де Куртенэ. Сборник статей/Сост. Г.А.Николаев. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988. С. 36-39.
5. Античные теории языка и стиля / НИИ языкознания; Под общ. ред. О.М.Фрейденберг. М.; Л.: Соцэкгиз, 1936. 343 с.
6. Ахвледиани В.Г. Фонетический трактат Авиценны /Абу Али ибн Сина/Текст, перевод, исследование. Тбилиси: Мецниереба, 1966. 87, 32, /48/ с.
7. БабаевИ.А.Фонетические единицы и их терминологическое обозначение И.А.Бодуэном де Куртенэ и в современной лингвистике // Бодуэн де Куртенэ и современная лингвистика. К 140-летию со дня рождения И.А.Бодуэна де Куртенэ. Сборник статей/Сост. Г.А.Николаев. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988. С. 40-42.
8. Багмут А.Й. Фонетика і фонологія в центрі уваги // Мовознавство. 1997. № 45. С. 64-67.
9. Багмут Й.А., Русанівський В.М. Рідне слово. Розвиток мови й мовознавства в УРСР. К.: Наукова думка, 1969. 71 с.
10. БевзенкоС.П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови: Навч. посібник. К.: Вища шк., 1991. 231 с.
11. Березин Ф.М. История лингвистических учений: Учеб. для филол. спец. 2е изд., испр. и доп. М.: Высшая школа, 1984. 319 с.
12. Бернштейн С.И. Основные понятия фонологии // Вопросы языкознания. 1962. № 5. С. 62-80.
13. Бернштейн С.И. Фонема // БСЭ. 2е изд.М.,1956.Т.45. С. 295-297.
14. Білецький А.О. Про мову і мовознавство: Навч. посібник для студ. філол. спец. вищ. навч. закладів.K.: АртЕК, 1997. 224 с.
15. Блумфилд Л. Язык/Пер. с англ. Е.С.Кубряковой и В.П.Мурат. Коммент. Е.С.Кубряковой. Под ред. и с предисл. М.М.Глухман. М: Прогресс, 1968. 607 с.
16. Бодуэн де Куртенэ И.А. Введение в языковедение // Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. Т. II. С. 246-293.
17. Бодуэн де Куртенэ И.А. Некоторые отделы сравнительной грамматики” славянских языков (1881) // Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963.Т.I. С. 118-126.
18. Бодуэн де Куртенэ И.А. Об одной из сторон постепенного человечения языка в области произношения, в связи с антропологией // Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. Т. II. С. 118-128.
19. Бодуэн де Куртенэ И.А. Опыт теории фонетических альтернаций // Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. Т. I. С. 265-347.
20. Бодуэн де Куртенэ И.А. Разница между фонетикой и психофонетикой//Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. Т.II. С.325-330.
21. Бодуэн де Куртенэ И.А. Фонема // Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. Т. I. С. 351-352.
22. Бодуэн де Куртенэ И.А. Фонетические законы // Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. Т. II. С. 189-208.
23. Бодуэн де Куртенэ И.А. Фонология // Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. Т. I. С.353-361.
24. Бодуэн де Куртенэ И.А. Языкознание //Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. Т. II. С. 98-117.
25. Бровченко Т.О. Приголосні фонеми української мови (за даними експериментального дослідження) // Наукові записки Одеського державного педагогічного інституту іноземних мов. Одеса, 1956. Т.І. С. 71-91.
26. Бровченко Т.О., Бант І.Н. Фонетика англійської мови: Посібник для студентів фак. інозем. мов ун-тів і пед. ін-тів/ За ред. доц. Т.А.Передерій К.: Радянська школа, 1964. 272 с.
27. Бузук П.О. Коротка історія української мови. Вступ і звучня. Одеса, 1924. 59 с.
28. Бузук П.О. Нарис історії української мови. Вступ, фонетика і морфологія з додатком історичної хрестоматії. К., 1927. 96 с.
29. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. вид. 2-е, випр. і доп. К.: Рад. школа, 1959. С. 180-199.
30. ВаараскП.К. Очерк развития теории фонем//Труды Таллиннского политехнического института. Серия Б. 1962. №3. 32 с.
31. Винарская Е.Н. Закономерности отражения звукового строя языка мозгом человека //Звуковой строй языка. М.: Наука, 1979. С.53-55.
32. Галле М. Фонологическая система русского языка // Новое в лингвистике. Вып. ІІ. М.: Изд. иностр. лит., 1962. С. 299-339.
33. Глисон Г. Введение в дескриптивную лингвистику / Пер. с англ. Е.С.Кубряковой и В.П.Мурат. Ред. и вступит. ст. В.А.Звегинцева. М.: Изд. иностр. лит., 1964. 486 с.
34. Грунский Н.К. Украинская грамматика. 2-е изд. К.,1918. 64с.
35. Демченко Я. Образованіе и сочетаніе словесних звуковъ. Кіевъ, 1900. 39 с.
36. Джапаридзе З.Н. Перцептивная фонетика (основные вопросы). Тбилиси: Мецниереба, 1985. 117 с.
37. Дослідження з мовознавства в Українській РСР за сорок років / Збірник статей. Ред. колегія: І.К.Білодід (відп. ред.) та ін. К.: Вид-во АН УРСР, 1957. С. 220-275.
38. ЕвдошенкоА.П. Сопоставительная фонология и морфология молдавского и русского языков. Кишинев:Штиинца, 1977.208с.
39. ЕльмслевЛ.Пролегомены к теории языка//Новое в лингвистике. Вып. І. М.: Изд. иностр. лит., 1960. С. 264-389.
40. ЖилкоФ.Т. Фонологічні особливості української мови в порівнянні з іншими слов’янськими мовами: Доповіді радянської делегації. V Міжнародний з’їзд славістів (Софія, вересень, 1963 р.). К.: Вид-во АН УРСР, Відділ суспільних наук. Укр. комітет славістів, 1963. 36 с.
41. Жовтобрюх М.А. Нарис історії українського радянського мовознавства (1918-1941). К.: Наукова думка, 1991. 259 с.
42. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Підручник для філол. фак. пед. ін-тів. Ч.I. 4-те вид. К.: 1972. С. 90-181.
43. Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови: Фонетика. К.: Наукова думка, 1979 р. 368 с.
44. Залозний П. Коротка граматика української літературної мови. Ч. І. 2-е вид. Київ, 1912. 91 с.
45. ЗвегинцевВ.А. История арабского языковедения. Краткий очерк. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1958. 80 с.
46. Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ и ХХ веков в очерках и извлечениях. Ч. ІІ. М, 1960. С. 114.
47. Зиндер Л.Р. Общая фонетика: Учеб. пособие для филол. фак. ун-тов. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1960. 336 с.
48. ЗиндерЛ.Р. Фонология и фонетика // Теоретические проблемы советского языкознания. М.: Наука, 1968. С.195.
49. Зілинський І. Так зване Sandhi” в українській мові // Secorsum impressum ex Symbolae grammaticae in honorem Ioannis Rozwadowski”. Vol. 2. Cracov, 1928. S. 303-311.
50. История лингвистических учений: Древний мир/Н.С.Петровский, И.М.Дьяконов, Вяч.Вс.Иванов и др.; Отв. ред. А.В.Десницкая, С.Д.Кацнельсон; Предисл. С.Д.Кацнельсона. Ленинград: Наука. Ленингр. отд-ние, 1980. 258 с.
51. История лингвистических учений: Средневековый Восток/ Г.Б.Джаукян, В.Г.Ахвледиани, Л.Г.Герценберг и др.; Отв. ред. А.В.Десницкая, С.Д.Кацнельсон; Предисл. А.В.Десницкой. Ленинград: Наука, Ленингр. отд-ние, 1981. 301 с.
52. Ізюмов О. Граматика й правопис української мови. 6-е вид. ДВУ, 1926 р. 48 с.
53. Йогансен М. Автобіографія М.Г.Йогансена//Майк Йогансен. Поезії. К.: Радянський письменник, 1989. С. 172.
54. ЙогансенМ.Украинский язык. Пособие для курсов и самообразования. Киев, 1924. 45 с.
55. ЙогансенМ. Фонетичні етюди (замітки з нагоди фонетики м.Шишак на Полтавщині в зв’язку з літературною вимовою)//Наукові записки Харківської науково-дослідчої катедри мовознавства за ред. проф. П.Г. Ріттнера та проф. А.А.Булаховського. ДВУ, 1927. С. 19-55.
56. Калинович М.Я. Вступ до мовознавства: Посібник для філол. фак-тів ун-тів та фак-тів мови й літ. пед. ін-тів. Випуск I. 2-е вид., випр. і доп. К.; Львів: Рад. школа, 1947. 112 с.
57. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. 2-е вид. К.; Одеса: Либідь, 1991. 280 с.
58. Карпенко Ю.О. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови: Учб. посібник для студ. філол. фак. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечнікова, 1996. 144 с.
59. Ковалів П. Граматика української мови. Мюнхен, 1949. 148 с.
60. Коструба П.П. Основні поняття фонології // Українська мова і література в школі. 1965. № 7. С. 2125.
61. КострубаП.П. Фонетика сучасної української літературної мови. Ч.І. Львів: Видавн. Львівського університету, 1963. 100с.
62. Коструба П.П. Фонетика, фонологія і морфонологія (їх предмет і місце в науці про мову) // Методологічні питання мовознавства. К.: Наукова думка, 1966. С. 94103.
63. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. К.: Академія, 1999. 288 с.
64. Кротевич Є.В., Родзевич Н.С. Словник лінгвістичних термінів/АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Заг. ред. Є.В.Кротевича. К.: Вид-во АН УРСР, 1957. 236 с.
65. Крымский А. Украинская грамматика.Т.І. вып. 6-й М.: К., 1908. 545 с.
66. КузнецовП.С. К вопросу о фонематической системе современного французского языка//Ученые записки Московского городского пединститута. Кафедра русского языка. Вып. І. Т. V. 1941. С. 140-174.
67. Кульбакін С.М. Украинскій языкъ. Краткій очеркъ исторической фонетики и морфологии. Харьковъ: Печатное Дьло”, 1919. 104 с.
68. КурилоО. До поняття фонема”//Збірник секції граматики української мови. кн.1. 1930. С. 217-234.
69. КурилоО. Рецензія на книгу Й.Форхгаммера Grundlage der Phonetik”// Записки історично-філологічного відділу УАН за ред. А.Кримського. кн.VIIVIII. К., 1926. С. 530-553.
70. Лингвистический энциклопедический словарь/Научн.-ред. совет изд-ва Сов. Энцикл.”, Ин-т языкознания АН СССР. Гл. ред. В.Н. Ярцева. М.: Сов. Энцикл., 1990. 682 с.
71. Лоя Я.В. История лингвистических учений. Материалы к курсу лекций. М.: Высшая школа, 1968. 308 с.
72. Лурия А.Р. Язык и сознание. М.: Изд-во МГУ, 1979. 319 с.
73. Лурия А.Р.Основные проблемы нейролингвистики. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. 253 с.
74. Мартине А. Основы общей лингвистики// Новое в лингвистике. Вып. ІІІ. М.: Изд. иностр. лит., 1963. С. 366-566.
75. Мартине А. Принцип экономии в фонетических изменениях (проблемы диахронической фонологии). Пер. с франц. А.А.Зализняка. Ред и вступит. статья В.А.Звегинцева. М.: Изд. иностр. лит., 1960. 261 с.
76. Маслов Ю.С. Введение в языкознание: Учеб. для филол. спец. вузов 2-е изд., перераб. и доп. М.: Высшая школа, 1987. 272 с.
77. Матусевич М.И. Введение в общую фонетику: Пособие для студентов ун-тов и пед. ин-тов. 3-е изд. М.: Учпедгиз, 1959. 135 с.
78. Методичні вказівки з системного застосування основної термінології мовознавства для студентів і аспірантів філологічних спеціальностей / Упор. К.М.Тищенко. К.: КДУ, 1989. 48 с.
79. Мовознавство на Україні за п’ятдесят років/Відп. ред. Й.А.Багмут. К.: Наукова думка, 1967. 455 с.
80. Москаленко А.А. Фонетика сучасної української літературної мови.Одеса: Вид. Одеськ. держ. ун-ту ім.І.І.Мечнікова, 1947. 48 с.
81. НаконечнийМ.Ф. Фонетика // Курс сучасної української літературної мови за ред. Л.А.Булаховського: Посібник для філол. фак-тів ун-тів і фак-тів мови і літ-ри пед. ін-тів. Т.1. К.: Рад. шк., 1951. С. 126-287.
82. Науменко В. Обзоръ фонетическихъ особенностей малорусской рЬчи. К.: 1889. 90 с.
83. Німчинов К. Український язик у минулому й тепер. ДВУ, 1926. 87 с.
84. НімчиновК. Фонетика в історичному освітленні // Підвищений курс української мови за ред. Л.А.Булаховського. Харків, 1931. С. 83-103.
85. Общее языкознание. Внутренняя структура языка / Отв. ред. чл.-кор. АН СССР Б.А.Серебреников. М.: Наука, 1975. 565 с.
86. ОльховиковБ.А. История языкознания. Лондонская лингвистическая школа.М.: М-во высш. и сред. спец. образования СССР. Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. Мориса Тореза, 1974. 83 с.
87. Основные направления структурализма/Отв. ред. М.М.Глухман и В.Н.Ярцева. М.: Наука, 1964. 360 с.
88. Основы теории речевой деятельности/АНСССР, Ин-т языкознания; Отв. ред. А.А.Леонтьев. М.: Наука, 1974. 368 с.
89. Перебийніс В.С. Кількісні та якісні характеристики системи фонем сучасної української літературної мови. К.: Наукова думка, 1970. 272 с.
90. Поливанов Е.Д. Избранные работы. Труды по восточному и общему языкознанию/Сост., послесл., коммент. и др. Л.Р.Концевича [АН СССР, Ин-т востоковедения и др.]. М.: Наука, 1991. 622 с.
91. Пражский лингвистический кружок. Сборник статей./Сост. и предисл. Н.А.Кондрашова. М.: Прогресс, 1967. 560 с.
92. ПротогеновС.В. История учения о фонеме. Ташкент: Фан, 1970. 96 с.
93. РеформатскийА.А. Введение в языковедение. Научн. ред. В.А.Виноградов.5-е изд., уточн. М.: Аспект-Пресс, 1996. 536с.
94. Реформатский А.А. Из истории отечественной фонологии. Очерк. Хрестоматия. М.: Наука, 1970. 527 с.
95. Реформатский А.А. Проблема фонемы в американской лингвистике//Ученые записки Московского городского пединститута. Кафедра русского языка. 1941. Вып. І. Т.V. С. 103-139.
96. Росетті А. Вступ до фонетики / Пер. з рум. С.В.Семчинський. К.: Вища школа. Голов. видав., 1974. 138 с.
97. РыбалкинВ.С. Предисловие словаря ал-Халила Китаб ал-Айн” // Письменные памятники Востока. Историко-филологическое исследование. Ежегодник АН СССР, Ин-т востоковедения. 19781979. М.: Наука, 1987. С. 108-122.
98. Сахарный Л.В. Введение в психолингвистику: Курс лекций. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. 184 с.
99. Свєнціцький І. Основи науки про мову українську. Київ, 1917. 71 с.
100. СемчинськийС.В.Загальне мовознавство: Підручник для студентів філол. фак-тів університетів. К.: Око, 1996. 416 с.
101. СинявськийО. Спроба звукової характеристики літературної української мови //Наукові записки Харківської науково-дослідчої кафедри мовознавства. № 2. ДВУ, 1929. С. 5-33.
102. Сімович В. Граматика української мови. К.; Лейпциґ, 1919. С. 3-45.
103. Скалозуб Л.Г. Динамика звукообразования (по данным кинорентгенографирования). К.: Вища школа, 1979. 132 с.
104. Скалозуб Л.Г. Палатограммы и рентгенограммы согласных фонем русского литературного языка. К.: Изд-во Киевского университета, 1963. 144 с.
105. Смаль-Стоцький С., Гартнер Ф. Граматика руської мови. 3-є вид., переробл. Відень: Накладом власним, 1914. 202 с.
106. СосюрФ.де. Курс загальної лінгвістики/Пер. з фр. А.Корнійчук, К.Тищенко. К.: Основи, 1998. 324 с.