Запозичення з класичних мов у науковій термінології сучасних європейських мов (на матеріалі юридичних та економічних термінів української, російської, німецької, французької, англійської мов)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІІ

На правах рукопису

Вакулик Ірина Іванівна

УДК 811.124’06
81.373.613

Запозичення з класичних мов у науковій термінології сучасних європейських мов
(на матеріалі юридичних та економічних термінів української, російської, німецької, французької,
англійської мов)

10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Нікітіна Ф.О.
доктор філологічних наук,
професор

Київ 2004

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..................................................................4
ВСТУП ....................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1. КЛАСИЧНІ МОВИ ЯК ЛЕКСИЧНЕ ДЖЕРЕЛО МОВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО АРЕАЛУ .................................................................................12
1.1. Використання термінотворчого потенціалу класичних мов сучасними європейськими мовами ............................................................20
1.2. Поняття термінологічного коду .......................................................34
1.3. Роль інтернаціональних терміноелементів у формуванні сучасної термінології .................................................................................................41
1.3.1. Запозичення з терміноелементом ендо- .....................................42
1.3.2. Запозичення з терміноелементом інтер-............43
1.3.3. Запозичення з терміноелементом про- ...............46
1.3.4. Запозичення з терміноелементом епі- ........................................47
1.3.5. Запозичення з терміноелементом транс- ..............49
Висновки до РОЗДІЛУ 1 ............................................................................52
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ В ТЕРМІНОЛОГІЇ .............................54
2.1. Полісемія...............................................................................................54
2.2. Синонімія ..............................................................................................57
2.3. Антонімія ..............................................................................................62
2.4. Полісемія ініціальних терміноелементів ...........................................66
2.4.1. Запозичення з терміноелементом авто- .....................................67
2.4.2. Запозичення з терміноелементами анти-, контр- ........69
2.4.3. Запозичення з терміноелементом оліго- .....................................70
2.4.4. Запозичення з терміноелементом пан- .......................................73
2.5. Ініціальні терміноелементи на позначення синонімії ......................75
2.5.1. Терміноелементи а- ін- .............................................................75
2.5.2. Терміноелементи дис- ре- .........................................................79
2.5.3. Терміноелементи ката- де- ......................................................84
2.5.4. Терміноелементи гіпо- суб- ......................................................87
2.5.5. Терміноелементи гіпер- супер- .................................................92
2.5.6. Терміноелементи мета- екстра- .............................................94
2.6. Ініціальні терміноелементи на позначення антонімії ......................96
2.6.1. Терміноелементи макро- мікро- ..............................................97
2.6.2. Терміноелементи моно- полі- .................................................101
Висновки до РОЗДІЛУ 2 ..........................................................................112
РОЗДІЛ 3. ФІНАЛЬНІ ТЕРМІНОЕЛЕМЕНТИ КЛАСИЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ ................................................................................................113
3.1. Запозичення з терміноелементом -тет ...........................................114
3.2. Запозичення з терміноелементом -ура .............................................124
3.3. Запозичення з терміноелементом -ція .............................................131
3.4. Запозичення з терміноелементом -ум ..............................................137
3.5. Запозичення з терміноелементом -ус ...............................................144
3.6. Запозичення з терміноелементом -ія ...............................................147
3.7. Запозичення з терміноелементами -нд, -енд ...................................153
3.8. Запозичення з терміноелементом -ент ............................................157
Висновки до РОЗДІЛУ 3 .........................................................................161
ВИСНОВКИ ..................................162
ЛІТЕРАТУРА ........................................173
СЛОВНИКИ ТА ЕНЦИКЛОПЕДІЇ .................................................................197 ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ...........................................203
ДОДАТКИ ..........................................................................................................206
Додаток А ..................................................................................................206
Додаток Б ...................................................................................................211
Додаток В ..................................................................................................215
Додаток Д ..................................................................................................225
Додаток Е ...................................................................................................228

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Англ. англійська мова
археол. археологія
астрон. астрономія
білор. білоруська мова
біол. біологія
букв. буквально
бух. бухгалтерський термін
вет. ветеринарія
військ. військова справа
гр. давньогрецька мова
дипл. дипломатія
ек. економіка
інф. інформатика
ірон. іронічно
ісп. іспанська мова
іст. історичний термін
іт. італійська мова
книг. книгознавство
лат. латинська мова
лінгв. лінгвістика
мат. математика
мед. медицина
мист. мистецтво
муз. музика
напр. наприклад
нім. німецька мова
пед. педагогіка
перен. переносно
пол. польська мова
полігр. поліграфія
політ. політика
пор. порівняти
псих. психологія
радіо радіомовлення
реліг. релігія
рос. російська мова
соціол. соціологія
спорт. спортивний термін
ст. сл. старослов’янська мова
театр. театральний термін
укр. українська мова
фарм. фармацевтичний термін
фіз. фізика
філол. філологія
філос. філософія
фін. фінанси
фот. фотографія
фр. французька мова
хім. хімія
чес. чеська мова
юр. юриспруденція
япон. японська мова
БСЭ Большая советская энциклопедия
ДГРС Древнегреческо-русский словарь
ЕСУМ Етимологічний словник української мови
ЭМТЮ Элементы международной терминологии Н.В.Юшманова
ЭП Экономика и право: Энциклопедический словарь
ЭСБ Энциклопедический словарь Ф.А.Брокгауза
ЭСРЯЦ Этимологический словарь русского языка Г.П.Цыганенко
ЭСРЯШ Этимологический словарь русского языка Н.М.Шанского
ЭСРЯФ Этимологический словарь русского языка М.Фасмера
КЭСРЯШ Краткий этимологический словарь русского языка Н.М.Шанского
ЛРС Латинско-русский словарь
РГ Русская грамматика
РУСНТ Російсько-український словник наукової термінології
СІС Словник іншомовних слів
СЛТА Словарь лингвистических терминов О.С.Ахмановой
ССиУМ Словник синонімів української мови
ССЭНЯ Словарь словообразовательных элементов немецкого языка
ССтУМ Словник староукраїнської мови
ССУМ Словник сучасної української мови
СТГЛ Словник терміноелементів грецького і латинського походження
СУМБ Словник української мови П.П.Білецького-Носенка
СУМГ Словник української мови Б.Грінченка
ТЭФС Толковый экономический и финансовый словарь
ТЮСБ Толковый юридический словарь бизнесмена
DELF Dictionnaire étimologique de la langue francaise
EWK Etymologisches Wörterbuch. F.Kluge
LEW Lateinisches etymologisches Wörterbuch
LM Lexikon Meyers
NDÉH Nouveau dictionnaire étimologique et historique

ВСТУП

Давньогрецька та римська культурна спадщина давно стала базою всієї європейської цивілізації. Тому важко переоцінити внесок класичних мов у мови європейського ареалу.
Запозичення з давньогрецької та латинської мов становлять значний шар лексики не лише романських, але й германських та слов’янських мов.
Для багатьох мов європейського ареалу зручним стало впродовж десятиліть при конструюванні нових термінів використовувати інтернаціональні терміноелементи. І по сьогодні відбувається утворення термінів у різних галузях знань (як природничих, так і гуманітарних наук), до яких, як складові частини термінів, увіходять корені, префікси та суфікси класичних мов. Майже у геометричній прогресії зростає в сучасному світі кількість таких термінів, що пов’язано з розвитком науково-технічної інформації, засобів цієї інформації, а також розвитком і розгалуженням окремих наук.
Лінгвістичні спостереження над інтернаціональною лексикою, які почали проводитися на початку минулого століття (А.Мейе, Е.Ріхтер, О.Єсперсен, В.М.Жирмунський, Е.Вюстер), переросли на актуальну проблему мовознавства (М.В.Юшманов, А.О.Білецький, В.П.Даниленко, О.В.Суперанська, В.В.Акуленко, М.Д.Степанова, Ф.О.Нікітіна, Н.Ф.Клименко, О.К.Безпояско, М.Н.Володіна, Є.А.Карпіловська, Л.І.Шевченко, Ю.В.Цимбалюк, О.О.Станкевич, Р.С.Бєляєв, А.Д.Олійник).
Сьогодні більшість лексичних інтернаціоналізмів обслуговує суспільно-політичне життя, культуру та науково-технічну сферу, які пов’язані з термінологією. Використання сучасною термінологією інтернаціональних терміноелементів дає можливість говорити про інтернаціональний лексичний фонд, принципом якого можна назвати міжнародну впізнаваність терміна”.
Незважаючи на те, що опрацювання цієї проблеми має багаторічну історію, її необхідно розробляти далі, бо вона залишається актуальною у зв’язку з науково-технічним прогресом нові технології породжують низку нових термінів.
Сучасні науки поповнюються новими галузями, і навіть до старих галузей приходять нові терміни, пов’язані з реформуванням господарства країн. Відповідно, проблема запозичень з класичних мов у сучасній науковій термінології вимагає свого остаточного висвітлення.
Процес утворення термінів постійно триває. Використовуються не лише повнозначні слова, але й їх частини, які поступово входять до фонду сучасних європейських мов. У такий спосіб префікси та суфікси греко-латинського походження стають формантами української, російської, німецької, французької, англійської та інших мов і утворюють обрамлення (повне або часткове) сучасних термінів.
Актуальність дослідження. Суспільно-історичні процеси, які відбувалися в період трансформації державного устрою країн Європи, тісно пов’язані з глобалізацією економіки. Інтеграція ринку, концентрація капіталу, законодавче регулювання, інтернаціоналізація фінансового обігу, розвиток менеджмент-освіти формують не лише багатоманітність суспільного життя, але й визначають нові засади в міжнародних відносинах і, відповідно, вимагають регулювання стосунків у сфері правовідносин. Це дало можливість поєднати у дослідженні термінологічний матеріал різних галузей економіки та юриспруденції.
З проблеми інтернаціоналізації словникового складу існує велика кількість наукових праць. Наша мета проаналізувати терміноелементи класичного походження як показники інтернаціональності термінів та участь найчастотніших терміноелементів у семантичних процесах, які відбуваються у термінології. Зокрема, з’ясувати вплив полісемії, синонімії та антонімії на сучасний стан термінології.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
простежити статус та визначити участь терміноелементів, що походять
з класичних мов, у сучасній науковій термінології, головним чином, юридичній та економічній;
дослідити шляхи проникнення терміноелементів класичного походження та ступінь їхньої адаптації у мовах-реципієнтах;
з’ясувати найбільш характерні зміни афіксальних елементів при термінотворенні в українській, російській, німецькій, французькій, англійській мовах та описати певні моделі творення сучасних термінів;
описати семантичні процеси у загальнолітературній мові та сучасній термінології (в яких беруть участь слова або терміноелементи класичного походження) та показати, як універсальні семантичні процеси (полісемія, синонімія, антонімія) відбиваються на економічній та юридичній термінологіях.
Об’єктом дослідження є терміни, які:
1) виступають семантичними еквівалентами давньогрецьких та латинських слів;
2) зберігають своє первісне лексичне значення;
3) еволюціонували щодо своєї семантики, отримавши нові значення у терміносистемах окремих сучасних мов;
а також терміноелементи класичного походження, які використовуються у сучасній науковій термінології економіки та юриспруденції.
Предмет дослідження. На окрему увагу заслуговує словотвірне обрамлення сучасних інтернаціональних термінів початок і кінець. Воно виступає переважно показником інтернаціональності терміна. Ініціально-фінальне обрамлення інтернаціональних слів розглядається не лише на українському ґрунті, а й у порівнянні з матеріалом російської, білоруської, німецької, французької, англійської мов.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використано описовий метод та елементи зіставно-типологічного методу. Дослідження процесу утворення сучасних термінів юриспруденції та економіки розглядається у синхронному зрізі; коли виникає необхідність пояснити походження термінів, показати шлях, який пройшов той чи інший термін, автор зверталася до етимологічних словників, тобто залучалися дані діахронії; при розгляді термінів, що походять з одного джерела, але мають особливості втілення у різних мовах (напр., російській, німецькій, французькій тощо), опис мав діатопічний характер.
Джерелами дослідження послужили словники та енциклопедії, а також періодичні видання з економіки, юридичні словники та енциклопедії, словники іншомовних слів, етимологічні словники української, російської (М.Фасмера, А.Г.Преображенського, Г.П.Циганенко, М.М.Шанського), німецької (А.Вальде, Ф.Клюге), польської (А.Брюкнера), французької (А.Доза); двомовні та тримовні перекладні словники та ін.
Періодичні видання межі ХХ-ХХІ ст. (Економічні реформи сьогодні”, Економічний часопис”, Общественные науки за рубежом. Серия Экономика”, Право України”, Економіка. Фінанси. Право”, Економіка України”), навчальні посібники з економіки (Терминология рынка товарной продукции и кредитно-денежных отношений”, Основы внешнеэкономической деятельности”, Основы менеджмента”, Економічні трансформації наприкінці ХХ ст.”), посібники з юриспруденції (Інвестиційне право”, Конституційне право України”, Криміналістика”, Теорія права”), бізнесу і політики (Имидж-мейкер. Паблик рилейншз для политиков и бизнесменов”, Имиджелогия: теория и практика”, Паблик рилейншз для профессионалов”, Коммуникативные технологии двадцатого века”), закони України (Про зовнішньоекономічну діяльність”, Про автомобільний транспорт”, Про місцеві Ради народних депутатів України та місцеве самоврядування”, Про зайнятість населення”, Про правовий статус іноземців”), Цивільний кодекс України стали матеріалом для аналізу. Створена картотека налічує понад 4500 термінів і термінологічних сполучень. Всього опрацьовано 11500 сторінок текстів. У дослідженні було обстежено вживання 35 терміноелементів класичного походження в юридичній та економічній термінологіях в українських і російських текстах (на фоні функціонування цих же терміноелементів у німецькій, французькій, англійській та інших мовах).
Наукова новизна дисертації. Вперше при оформленні інтернаціональних слів (найчастіше це слова із запозиченими афіксами давньогрецької та латинської мов) описано способи адаптації класичних терміноелементів у близькоспоріднених і неблизькоспоріднених сучасних європейських мовах (українській, російській, білоруській, польській, німецькій, французькій, англійській), розглянуто деякі поширені терміни-інтернаціоналізми у фінській та естонській мовах. Новизна роботи полягає також у спробі виявити найхарактерніші з погляду продуктивності семантичні процеси при сучасному термінотворенні в обраних галузях; з’ясовано участь ініціальних та фінальних терміноелементів з класичних мов у семантичних процесах сучасних європейських мов.
Теоретичне значення роботи полягає у встановленні троїстої структури сучасних термінів (наявності ініціальних, медіальних і фінальних терміноелементів), визначенні ініціалей і фіналей термінів як показників інтернаціональності, тлумаченні повного та часткового обрамлення сучасних термінів як прояву термінологічного коду; розширенні спостережень над семантичними процесами у термінології, які відбуваються паралельно в різних мовах під впливом класичних мов.
Практичне значення роботи полягає у розшифруванні термінологічних значень сучасних терміноелементів, для яких базовими виступають давньогрецька і латинська мови; у створенні термінологічних моделей, за якими будуються сучасні терміни юриспруденції та економіки; описі термінологічних гнізд; виявленні факторів, які впливають на звуження чи розширення значень термінів; створенні словника греко-латинських терміноелементів окремо по кожному семантичному процесу.
Робота може бути використана у навчальному процесі вищої та середньо-професійної шкіл, зокрема, у курсах із загального мовознавства, порівняльно-історичного мовознавства, латинської мови (для спеціальних і неспеціальних факультетів), спецкурсах з термінології, культури мови; результати дослідження можуть бути використані при укладанні словників.
Апробація роботи. Окремі розділи та дисертація в цілому обговорені на засіданнях кафедри загального мовознавства і класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на щорічних науково-практичних конференціях викладачів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1996, 1998, 2000); наукових читаннях, присвячених пам’яті акад. Л.А.Булаховського (Київ, 1999, 2000, 2001); науковій конференції молодих учених і спеціалістів Актуальні проблеми вивчення тексту і його одиниць” (Харків, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура” (Київ, 2000); філологічному семінарі з проблеми функціонування і розвитку слов’янських мов у сучасному світі (Київ, 2000); Міжнародній науковій конференції Українське і слов’янське мовознавство” (Ужгород, 2001); Міжнародній науковій конференції, присвяченій пам’яті проф. С.В.Семчинського (Київ, 2001); Міжнародних наукових конференціях Мова і культура” (Київ, 2002, 2003, 2004); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 110-річчю від дня народження Б.О.Ларіна, Актуальні проблеми вербальної комунікації: мова і суспільство” (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004).
Основні положення дослідження викладені у 14 наукових статтях (у фахових та інших виданнях України).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Європейська цивілізація, спадкоємиця античної культури, використовує в термінологіях різних галузей науки і техніки давньогрецьку і латинську лексику, головним чином у вигляді терміноелементів (коренів, афіксів, афіксоїдів), що сполучаються як між собою, так і з питомими елементами мов-реципієнтів. Час довів не лише доцільність, але й необхідність звертатися при побудові термінів до античних лексико-словотвірних джерел. Використанню грецьких і латинських елементів у науковій і технічній термінологіях, особливостям їх функціонування присвячена велика кількість досліджень. Однак цю тему не можна вважати вичерпаною, оскільки галузеві термінології є відкритими системами, розвиток (або перебудова) яких викликає необхідність нового адекватного опису або переосмислення.
Перегляд не лише праць з окремих галузей термінології, але й компендіумів-узагальнень з термінознавства (В.П.Даниленко, А.В.Суперанська та ін.) дає підстави думати, що настав час порівняльних досліджень по окремих термінологічних галузях, де мають зіставлятися термінологічні одиниці найвпливовіших європейських мов; можна залучати й матеріал представників інших мовних родин, на лексику яких вплинули індоєвропейські. Саме такий підхід є актуальним у наш час, що пов’язується з глобалізацією світової економіки. Адже процес глобалізації є об’єктивним незалежно від ставлення до нього окремих країн або окремих верств населення.
Дослідження процесів становлення різних термінологічних систем, визначення шляхів їхнього формування та створення основних моделей, за якими утворюються сучасні терміни, підкреслюють значну роль термінології для теорії та історії мовознавства. Науково-технічний прогрес, завдяки якому термінологія постійно впроваджує нові терміни, що стають елементами загальнолітературної мови, розвиток високих технологій породжують нагальну потребу в номінативній мовній діяльності, яка здійснюється, здебільшого, із залученням словотвірних елементів класичних мов.
Традиція запозичувати слова або їх частини стала підґрунтям для створення сучасних термінологічних систем. Запозичення термінів із давньогрецької та латинської мов або елементів цих мов не є випадковими, вони спричинені культурним впливом з боку класичних мов упродовж багатьох сторіч.
Процес запозичення латинських і грецьких слів або їх частин (терміноелементів) не можна вважати завершеним для жодної з сучасних європейських мов. В епоху глобалізації можна говорити про вирівнювання” наукових термінологій не лише в тих мовах, що належать до індоєвропейської мовної сім’ї, але й у фінно-угорських мовах (зокрема, у фінській та естонській мовах).1
Ілюстративний матеріал у даному дослідженні відібрано з урахуванням трьох чинників: зовнішня форма та змістова структура термінів, етимологічні зв’язки сучасних термінів. Межі термінологічного складу (тобто те, що називається внутрішньою формою), з якого обирався досліджуваний мовний матеріал, окреслені двомовними словниками української, російської, білоруської, німецької, англійської, французької, фінської, естонської, латинської, давньогрецької мов та етимологічними словниками Г.П.Циганенко, М.Фасмера, М.М.Шанського, А.Брюкнера, Ф.Клюге, А.Доза.
Оскільки у досліджуваному матеріалі переважають терміни-іменники і терміни-прикметники, аналізувалися саме іменники і похідні від них термінологічні утворення. Домінування цих частин мови відсунуло дієслово на третє місце. Отже прослідковується тенденція до номінативності та субстантивності наукового стилю.
Досліджувані терміноелементи можуть бути представлені в трьох позиціях: ініціальній, медіальній, фінальній. Такий поділ став можливим на основі позиційного розташування терміноелементів та виконуваних ними
__________________________________________________________________
1 До угорської мови ми не зверталися, вона може бути менш показовою, оскільки у ній наявна велика кількість кальок тих слів, що в інших мовах є інтернаціональними.
функцій, які використовуються при побудові сучасних термінів. Відповідно до тлумачення ініціалей та фіналей у Словнику лінгвістичних термінів” О.C.Ахманової (ініціаль < initium початок” елемент, який починає слово, фіналь < finīre закінчувати” кінцевий елемент) введено поняття ініціальних, фінальних і медіальних (серединних) терміноелементів, які утворюють обрамлення сучасних термінів у близькоспоріднених і неблизькоспоріднених мовах. У дослідженні розглядаються дві категорії терміноелементів класичного походження ініціальні та фінальні.
Ініціальними терміноелементами названо елементи класичних мов (з усіма можливими варіантами) з закріпленими за ними семами, які в утворенні термінів виконують роль перших формантів. При цьому у ролі ініціальних терміноелементів можуть виступати префікси латинського і грецького походження, повнозначні слова, прийменники.
Семантично і структурно більше визначеними, ніж ініціальні, є фінальні терміноелементи, які при творенні моделей термінів у мовах-реципієнтах пройшли різні ступені адаптації і здатні конвертуватися (тобто переводити базові терміни-іменники у розряд термінів-прикметників і термінів-дієслів). Ініціальні і фінальні терміноелементи презентують латинські суфікси (-тет, -ура, -ціj-, -нд, -енд, -ент), латинські флексії (-ус, -ум), грецька флексія (-ija), грецькі префіксоїди (макро-, мікро-, моно-, полі-), грецькі суфіксоїди (-крат, -лог, -логія, -фоб, -фобія і т.п.).
Звичайно, існує багато й медіальних (серединних) терміноелементів, проте терміни з медіальними елементами давньогрецької та латинської мов не створюють такого яскравого вигляду запозичень. Ініціальні та фінальні терміноелементи є ініціально-фінальним формантним кодом структурної будови сучасних термінів, який допомагає розшифрувати” існуючі терміни та створювати за їх зразком інші терміни.
Розглянуті ініціальні та фінальні терміноелементи давньогрецького та латинського походження тісно вкорінюються до сучасних наукових та професійних термінологій.
Аналіз терміноелементів класичного походження, який застосовано до термінології юриспруденції та економіки сучасних європейських мов, дає можливість говорити про повне або часткове обрамлення сучасних термінів. Під повним обрамленням сучасного терміна розуміємо одночасне використання у моделях термінів префікса (чи префіксоїда) та суфікса (чи суфіксоїда) класичного походження (напр., монодактилоскопія). Часткове обрамлення сучасних термінів передбачає у моделях наявність одного терміноелемента класичного походження префікса чи суфікса (напр., квазідоговір, макрорівень, газифікація).
При повному та частковому обрамленні сучасних термінів можлива поява так званих гібридних” термінів, які представлені у варіантах:
1) інтернаціональний корінь + питомий суфікс (напр., дивідендний, візований, агітувати, актування, амністування, анексований, автентичність, морганатичний (шлюб), статистичний);
2) інтернаціональний префікс (префіксоїд) + питомий корінь (напр., антиробітничий, транскордонний, субрахунок, автоблокування, контрнапад, супервинахід, дезавуювання, субпідряд, макрозйомка, мікрорівень);
3) питомий префікс + інтернаціональний корінь (напр., підпункт, підкомісія, співоренда, підсистема);
4) інтернаціональний префікс (префіксоїд) + питомий корінь + інтернаціональний суфікс (суфіксоїд) (напр., неослов’янофіл);
5) питомий префікс + інтернаціональний корінь + питомий суфікс (напр., негарантований, міжпарламентський, малоавторитетний, опломбування, переасигнування, безапеляційний, безпроцентний, підкомітет, саморегулювання, висококваліфікований, довготерміновий, засекречення, завербування, переформувати, зареєструвати, понаднормовий, безсуб’єктний).
Розглянуті ініціальні терміноелементи греко-латинського походження у даному дослідженні можна згрупувати за такими семантичними групами:
1) група терміноелементів (за походженням прийменники і префікси давньогрецької та латинської мов) із просторовим значенням: ендо- знаходження в середині”, епі- перебування над чимось”, інтер- знаходження між чимось”, ката- рух згори”, мета- проміжне становище”, про- передування чомусь”, транс- розташування за чимось”;
2) група терміноелементів, що має кількісне значення (представлена грецькими префіксоїдами): макро-, мікро-, полі-, моно-, оліго-;
3) група терміноелементів зі значенням заперечення: а- (ан-), ін- (ім-, іл-, ір-);
4) група терміноелементів з ідентифікаційним значенням: авто- без сторонньої допомоги”, анти- протилежності”, де- зменшення, втрата чогось”;
5) група терміноелементів зі значенням розладу функцій: дис- зміна функції на протилежну”, ре- повторюваність дії”;
6) група терміноелементів класичного походження зі значенням інтенсивності ознаки: супер- най...”, пан- всеохоплення”, гіпер- перебільшення норми”, гіпо- зменшення, нестача”, суб- підпорядкованість”, екстра- вихід за межі”.
Визначати функціональне навантаження сучасних термінів допомагають етимологічні розвідки, тому у даному дослідженні ми зверталися до етимології сучасних термінів і визначали, які зміни відбулися на трьох рівнях фонетики, семантики, словотвору. На рівні фонетики розглянуто асиміляцію префіксів in-, dis-, sub- у нових мовах. Ця асиміляція відбулася ще в латинській мові і була успадкована англійською, німецькою та іншими мовами при запозиченні. Напр., англ. im-possibility to fulfil one’s obligation, im-movable property, im-munity of residence, im-pertinence, il-legal, il-liquid, ir-regular working hours, ir-refutability, ir-redeemable, legal ir-regularity, in-validity of a transaction; укр. диспозиція, дифамація; нім. subministrieren, Subarrendator m, supponieren, suggerieren, sukzedieren).
На рівні семантики описано, як поводяться семи термінів, тобто чи зберігається первісне значення термінів (напр., авторитет, муніципалітет, полігінія), чи здатні сучасні юридичні та економічні терміни розширювати (напр., нобілітет, університет) або звужувати свої значення (напр., кандидат, магістратура, імунітет). Розглянуто шляхи та способи проникнення запозичень до систем різних мов етапи проходження термінів або терміноелементів від мови до мови, тобто чи прийшли терміноелементи з класичних мов безпосередньо до певної мови, напр., української (напр., полігамія, поліандрія), або через посередництво інших мов:
лат. > пол. > білор. > укр. (напр., натура);
лат. > нім. > пол. > укр. (напр., авторитет);
лат. > пол. > укр. (напр., оренда, префектура);
лат. > нім. > укр. (напр., прокуратура, кандидат, агентура, магістратура, муніципалітет, паритет);
лат. > фр. > укр. (напр., авансування, авуари, акциз, альтернатива, арбітраж, баланс, боніфікація, девізи, дисконт, маржа, імпічмент, депорт, суперконтроль);
лат. > фр. > рос. > укр. (напр., комітет);
лат. > фр. > англ. > укр. (напр., менеджер);
гр. > лат. > фр. > нім. > рос. > укр. (напр., генерал);
гр. > нім. > фр. > рос. > укр. (напр., анархія);
лат. > англ. > укр. (напр., консалтинг, концерн, опціон, рестрикція, спонсор, стагфляція, інвестор, кліринг, факторинг, ф’ючерс);
фр. > пол. > укр. (напр., авантюра);
фр. > рос. > укр. (напр., дезорганізація, валоризація, локалізація, дезавуювання);
фр. > нім. > пол. > укр. (напр., президент, мануфактура).
На рівні словотвору за допомогою аналогії описано структури суфіксального гнізда та запропоновано типи суфіксального гнізда для термінів:
1) малі гнізда (кількість суфіксальних утворень становить один-два похідних терміна);
2) середні суфіксальні гнізда (кількість суфіксальних утворень одного терміна три-п’ять похідних);
3) великі суфіксальні гнізда (кількість суфіксальних утворень становить п’ять і більше похідних термінів).
Описано термінотвірний потенціал запозичень з класичних мов у юридичній та економічній термінологіях української мови. Перспективними” можна вважати найпростіші мікроструктури сучасних термінів, які схематично мають вигляд N-N1, N-A, N-N1-A1, N-V-A. Описані моделі кодують ініціально-фінальні типи утворень термінів з урахуванням особливостей української мови. Найпоширенішими і найчастотнішими виступають двокомпонентні і трикомпонентні моделі.
Сконструйовані моделі термінів та розглянута динаміка у формуванні моделей термінів із фінальними терміноелементами свідчить про розгортання термінотворчого потенціалу у творенні систем сучасних європейських мов. Моделі юридичних та економічних термінів із фінальними терміноелементами, які кодують структуру сучасних термінів, найчастіше об’єднуються у такі семантичні групи:
1) сема предметності (напр., бонус, документ, депозит, контракт, кредит, патент, нім. Datum n, Kriterium n, Stipendium n);
2) сема сукупності діючих осіб (напр., укр. контингент, консиліум, генералітет, муніципалітет, нім. Direktorium n, Konsilium n, Examinatorium n, Miпisterium n);
3) сема збірності щодо предметів (напр., укр. комітет, факультет, університет).
Ступінь адаптації терміноелементів класичного походження у сучасних європейських мовах представлена по-різному. Більш адаптованими в англійській, французькій, німецькій та українській мовах виявилися терміноелементи -ус, -ці/j/а (англ., нім. -tion), -ура (англ. -ure, нім. -ur, фр. -ure), -ія (англ. -y, нім. -ie, фр. -ie), за якими зберігається значення чоловічого або жіночого роду, властиве латинським суфіксам -tio (-tion), -ura, грецькому та латинському фінальним елементам -ια (-εια), -us. Менш адаптованим виявився терміноелемент -тет. Терміни з цим фінальним терміноелементом змінили значення жіночого роду на чоловічий через посередництво німецької мови (напр., авторитет, нім. Souveränität f, Kollegialität f, Liquidität f; universitas, -atis фр. université, нім. Universität, англ. university; лат. сivitas фр. cité (з випаданням -vi-), від фр. city). Це простежується послідовно: лат. -tas передається фр. -té, англ. -ty, нім. -tät-.
Терміни з фінальним терміноелементом -ум мають два способи адаптації. У першому зберігається латинська флексія -um, проте змінюється рід: у французькій мові жіночий рід, у німецькій середній, у російській чоловічий, в українській чоловічий або жіночий (напр., вотум англ. voote нім. Votum n, консорціум англ. cоnsortium нім. Konsortium n, ультиматум англ. ultimatum нім. Ultimatum n, президія1 рос. президиум англ. presidium нім. Präsidium n). У другому способі адаптації латинська флексія при переході до розряду сучасних термінів зазнала редукції (напр., аргумент, архів, аліменти, депозит, інститут, кредит, мандат, продукт, секвестр, статут; нім. Dokument n, Duplikat n, Dekret n).
Базовими основами при творенні сучасних термінів із фінальними терміноелементами виступають іменники (напр., клієнт, цедент; компенсація, акція, конспірація; номенклатура, клієнтура, кандидатура; мораторій, коміцій, форум; автономія, анархія, енергія); прикметники (напр., приватизація, колективізація, індивідуалізація; пленум, оптимум, мінімум; бонус); дієслова (напр., адвокат, аддендум, дивіденд, референдум, диктатура).
Від дієслівних основ утворюються терміни на позначення nomĭna actionis. Від основи інфінітива утворюються терміни з фінальним терміноелементом -ент. Це нащадки латинських дієприкметників (participia praesentis activi). Напр., конкурент, комітент, індосамент, депонент, ремітент.

____________________________________________________
1 Тут відбулася зміна флексії і, відповідно до цього, зміна роду.

Від основи супіна утворюються терміни з фінальними елементами -ція / -ація, -изація, -ія, -ура (напр., дефініція, декларація, інфляція, міграція, субвенція, імматрикуляція, інвентаризація; автаркія, категорія, монополія, аналогія; дебентура, ад’юнктура, кон’юнктура; транзит, акцепт, експерт, проспект).
Дослідниками термінів відзначалося, що переваги у вживанні терміноелементів класичного походження полягають в їх точності, недвозначності. Проаналізовані приклади підтверджують це. Описуючи лексико-семантичні властивості термінів, такі, як полісемія, синонімія та антонімія, ми підійшли до проблеми симетрії асиметрії знака у термінології. Оскільки реальне термінотворення відбиває складні умови функціонування термінів, симетрія двох сторін мовного знака (матеріальна та реальна) є лише бажаною.
Семантичні синонімічні зв’язки, в які вступають ініціальні терміноелементи в юридичній та економічній термінологіях, розглядаються у двох напрямках: теоретичному і практичному. Теоретично для будь-якої термінології синонімія і полісемія є небажаними, що виходить з дефініції терміна. Практично розглянуті групи термінів з ініціальними терміноелементами класичного походження показують, що полісемія властива термінології, і терміни можуть мати синоніми, які фіксуються у словникових статтях. Також підставою для виникнення синонімії можна вважати кальки (переклад грецьких слів латинською мовою або грецьких чи латинських слів засобами мов-реципієнтів) або паралельне існування латинських і грецьких префіксів із однаковим значенням.
Полісемічний потенціал термінів з ініціальними терміноелементами авто-, анти-, контр-, пан-, оліг- є стійким, про що свідчить належність одного терміна до різних фахових термінологій; головним чином, їх полісемія виступає лише у поєднанні з коренями, вони не є полісемними самі по собі. Полісемія ініціальних терміноелементів є наслідком багаторазової деривації від одного похідного за допомогою однієї словотвірної моделі.
Синонімія ініціальних терміноелементів, простежена на основі етимології пар синонімічних терміноелементів давньогрецького та латинського походження (а- ін- заперечення”, дис- ре- розлад функцій”, ката- де- рух згори”, гіпо- суб- положеня під чимось”, гіпер- супер- надмірність”, мета- екстра- вихід за межі”) відображає процес адаптації елементів класичного походження і зумовлена динамікою нормування сучасних термінологій.
Антонімія ініціальних терміноелементів, представлена антонімічними парами префіксів із полярним значенням та префіксоїдами, також відіграє значну роль у створенні сучасних термінів та формуванні моделей юридичних та економічних термінів у сучасних європейських мовах. Використовуючи терміни з ініціальними терміноелементами на позначення антонімії, необхідно зіставляти і розмежовувати значення антонімічних протиставлень, а також способи та форми їх зв’язку у змістовій структурі терміна-слова, враховувати складні відношення реальної дійсності та складність антонімічних протиставлень.
Усі вище розглянуті характеристики термінів можуть бути використані при визначенні типологічних особливостей мов, якщо вивчати ці характеристики на широкому матеріалі одночасно з даними про ступінь прояву цих процесів у термінологічних системах різних мов. Ці характеристики є нерегламентованим” проявом законів утворення сучасних термінів. Коріння семантичних процесів, властивих науковій термінології окремих мов, знаходиться у самій мові.
Детальний розгляд масиву юридичних та економічних термінів із залученням (як фону) термінів медичних, біологічних, фізичних свідчить, що латинські і грецькі елементи, виступаючи формантами структурної будови термінів, утворюють обрамлення сучасних термінологічних одиниць, що являє собою прояв термінологічного коду. Обрамлення виступає своєрідною рамковою конструкцією, яка найбільш характерна для розгляду інтернаціоналізмів, і допомагає розпізнавати іншомовні слова не лише серед мов індоєвропейської мовної сім’ї, але й інших мовних сімей.
Освоєння греко-латинізмів у різні періоди розвитку мови-реципієнта розширює процес взаємодії терміносистем близькоспоріднених і неблизькоспоріднених мов, що пов’язується з поглибленням проблеми міжмовної взаємодії. Динаміка впливу мови-джерела знайшла своє відображення у ланцюгах аналізованих прикладів термінів юриспруденції та економіки сучасних європейських мов.
При морфологічному засвоєнні ініціальні та фінальні терміноелементи класичного походження підпорядковуються законам граматичної будови мови-реципієнта, що проявляється у ступені адаптації класичних елементів. При семантичному засвоєнні внаслідок взаємодії мов ініціальні та фінальні терміноелементи сучасних термінів юриспруденції та економіки поступово доповнюються новими семами. Відбувається конкретизація первісного значення елементів давньогрецької і латинської мов. У такий спосіб формується семантичне навантаження сучасних терміноелементів і утворюються нові ряди значень терміноелементів із високою або низькою функціональною активністю, вирізняються основні та периферійні семи.
Таким чином, використання сучасними європейськими мовами термінотворчого потенціалу класичних мов є важливим фактором у розвитку греко-латинізмів. Збагачуючи лексико-семантичні можливості нових мов, давньогрецька і латинська мови стали джерелом поповнення складу сучасної термінолексики. Дослідження термінів і визначення ролі терміноелеменів класичного походження у формуванні сучасної термінології свідчить, що процес запозичення з класичних мов триває.

ЛІТЕРАТУРА

1. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка / Под ред. проф. А.В.Федорова. Харьков: Изд-во Харьковского ун-та, 1972. 213 с.
2. Акулов И.М. Заимствование в структуре белорусского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.022. / Гомельск. гос. ун-т. Минск, 1977. 19 с.
3. Алисова Т.Б., Репина Т.А., Таривердиева М.А. Введение в романскую филологию. М.: Высш. шк., 1982. 343 с.
4. Антонович М. До проблеми уніфікації української термінології міжнародного права // Мовознавство: Доповіді та повідомлення IV Міжнародного конгресу українців / Відп. ред. В.Німчук. К.: Пульсари, 2002. С. 43-47.
5. Апресян Ю.Д. Синонимия и синонимы // Вопросы языкознания. 1969. № 4. С. 75-91.
6. Арбатский Д.И. Основные способы толкования значений слов // Русский язык в школе. 1970. № 3. С. 26-31.
7. Арутюнова Н.Д., Шмелев Д.Н. Введение в языкознание. М.: Гос. учеб.-пед. изд-во министерства просвещения РФ, 1959. 45 с.
8. Аспекты семантического изучения германских и романских языков: Межвузовский сб. науч. т. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1983. 204 с.
9. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Изд-во Министерства просвещения РСФСР, 1957. 295 с.
10. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка: Пер. с фр. М.: Иностр. лит., 1955. 416 с.
11. Безпояско Е.К. Развитие словообразовательной структуры современного украинского языка в связи с интернационализацией его лексики: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02. / АН УССР. Ин-т языковедения им. А.А.Потебни. К., 1980. 24 с.
12. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 212 с.
13. Беларуска-руска-польскае супастаўляльнае мовазнаўства. Матэрыялы I усесаюзнай навуковай канферэнцыї / Пад рэд. Л.М.Вардамацкага. Віцебск: Віцебск. пед. ін-т ім. С.М.Кірава, 1990. 213 с.
14. Белецкий А.А. Об интернационализмах // Наукові записки Київського університету. Збірник філологічний. 1995. № 8. С. 59-80.
15. Белецкий А.А. Отношение простых и сложных основ в древнегреческом языке: Материалы для методики этимологического исследования. М.-К., 1944-1948. 828 с.
16. Белецкий А.А. Принципы этимологических исследований (на материале греческого языка): Автореф. дис. д-ра филол. наук / АН СРСР. Ин-т языкознания. К., 1951. 31 с.
17. Беляев Р.С. Ономасиологический анализ греко-латинских терминоэлементов (на материале латинской клинической терминологии): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.14; 10.02.19. / Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. К., 1990. 24 с.
18. Беляева С.А. Синоним дублет вариант? // Омосемия и омография в естественных и машинных языках. Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1986. С. 122-129.
19. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с фр. Ю.Н.Караулова и др. / Под ред. Ю.С.Степанова. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
20.