ПСИХОСЕМАНТИКА УНІВЕРСАЛЬНИХ ЕТИЧНИХ КОНЦЕПТІВ В ЕТНОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ : Психосемантика УНИВЕРСАЛЬНЫХ ЭТИЧЕСКИХ концепт в этноязычной картины мира

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ПОПОВА Тетяна Олегівна

УДК 81’23: 159.922.4: 17.02

ПСИХОСЕМАНТИКА УНІВЕРСАЛЬНИХ ЕТИЧНИХ КОНЦЕПТІВ В ЕТНОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
за спеціальністю 10.02.15 загальне мовознавство”

Науковий керівник
ЧЕМЕС Валерій Федорович,
кандидат філологічних наук, доцент

Київ - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Поняття концепту в системі лінгвістичних знань 11
1.1 Когнітивний підхід до мови і значення 11
1.2 Зміст поняття концепт” 24
1.3 Дистинкція смисл / значення” та її співвідношення з поняттям концепт” 28
1.4 Концепт і картина світу 34
РОЗДІЛ 2. Етичні концепти як об’єкт лінгвістичного дослідження 41
2.1 Етична оцінка у лінгвістичному ракурсі 41
2.2 Загальні особливості етичних концептів 42
2.2.1 Логіко-семантична характеристика етичних концептів 42
2.2.2. Лексико-граматичні особливості ІЕК 45
2.3 Логіко-семантичні дослідження окремих етичних концептів 46
РОЗДІЛ 3. Експериментальні дослідження етичних концептів як елементів мовної свідомості 51
3.1 Асоціативний експеримент та метод вільних тлумачень у лінгвістиці 51
3.2 Технологія експериментів 59
3.3 Аналіз експериментальних матеріалів 61
Класифікація асоціативних реакцій та структура вербального кореляту асоціативного поля 61
Аналіз тлумачень етичних концептів за семантичними складовими 66
РОЗДІЛ 4. Моделювання концептуальних аспектів моральної свідомості референтної групи 72
4.1 Наївно-етичний дискурс серед інших дискурсів 72
4.2 Зіставний аналіз дискурсів за семантичними складовими 76
4.3 Концепти ДОБРО і ЗЛО 80
4.4 Концепт БЛАГО 102
4.5 Концепт ОБОВ’ЯЗОК 111
4.6 Концепт СПРАВЕДЛИВІСТЬ 125
4.7 Концепти ГІДНІСТЬ і ЧЕСТЬ 137
4.8 Особливості наївно-етичного дискурсу молоді та його співвідношення з іншими дискурсами 161
4.9 Етико-концептуальна характеристика референтної групи 170
ВИСНОВКИ 178
ЛІТЕРАТУРА 184
ДОДАТКИ 201

Список умовних скорочень:

ІЕК ім’я етичного концепту;
СКА семантичний компонент асоціацій;
СКТ - семантичний компонент тлумачень;
СКФ семантичний компонент філософського дискурсу;
СКР семантичний компонент релігійного дискурсу;
СКЛ семантичний компонент лінгво-логічного дискурсу;
СКЮ семантичний компонент юридичного дискурсу.

ВСТУП

Стрімкий і водночас суперечливий розвиток сучасної цивілізації дав окремій людині небачену досі технологічну могутність. Через те роль окремої людини, особи стає такою значною, як ніколи раніше. Відтак не буде перебільшенням твердити, що дальша історія людства залежатиме від етичного вибору тих, хто приймає рішення. Тому система цінностей індивіда й суспільства, шляхи її формування мають стати об’єктом пильної уваги всіх наук про людину, зокрема, й лінгвістики.
Актуальність теми дослідження. Етичні уявлення, як відомо, виявляються в усіх сферах життєдіяльності людини, в тому числі й у мові. Як зазначав М.Хайдеггер, ...ми існуємо перш за все в мові і при мовідар мовлення є визначальна властивість людини, тільки яка й робить її людиноюсутність людини становить її мова” [225, 259]. Мова закріплює й зберігає ті або інші ціннісні уявлення, і, у свою чергу, справляє вплив на їхнє формування у свідомості людини. Моральна свідомість людини через її відображення в мові досліджується у новому напрямку лінгвістичної науки лінгвістичній метаетиці, яка ще, на жаль, не набула ґрунтовного розвитку в українському мовознавстві. Універсальні етичні концепти, такі як ДОБ­РО, ЗЛО, ОБОВ’ЯЗОК та ін. являють собою квінтесенцію етики індивіда й соціуму. І хоча зазначені концепти є загальноприйнятими для людсь­кої спільноти, однак їх реальне семантичне наповнення є динаміч­ним і залежить від часових, економічних, етнокультурних, соціальних, політичних, психологічних та ін. чинників. Виникає простір для різноаспектних семантичних досліджень таких концептів.
Виявлення актуалізованих смислів зазначених концептів видається особливо важливим для України. Протягом короткого історичного терміну в нашій країні змінився державний устрій, економічний лад, структура суспільства, мовна політика. Така серйозна трансформація призвела й до змін у системі цінностей сучасних українців, передусім молоді. При цьому демократичні процеси в українському суспільстві роблять ціннісний вибір практично необмеженим: молодь може міряти” на себе будь-які філософські або релігійні етичні системи. А від того, якими є й будуть етичні цінності молоді, залежить дальший розвиток і існування нашої молодої держави й багатовікової духовної культури народу. Тому науковий розгляд етичних уявлень сучасної української студентської молоді, вербалізованих у мовній свідомості, з позицій мовознавства, з’ясування актуалізованих смислів універсальних етичних концептів у цій частині українського суспільства стає вельми актуальним завданням як для української лінгвістики, так і для інших гуманітарних дисциплін, які вивчають етичні уявлення соціуму.
Психосемантика як напрямок дослідження перебуває в руслі сучасної тенденції у мовознавстві, спрямованої на подолання розриву між лінгвістичним та психологічним підходами при тлумаченні тих проявів внутрішнього світу людини, якими є мова і мовлення. Інтерпретація семантичних явищ більшою мірою стала орієнтуватися на зміст, який існує в людині й для людини, на ті знання, репрезентацією яких виступають мовні форми. Зазначений ракурс мовознавчого дослідження відкриває широкі можливості для аналізу актуалізованих смислів таких найузагальненіших елементів мовної свідомості, якими є етичні концепти.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено у межах затвердженої Міністерством освіти і науки України теми Актуальні проблеми філології” (02БФ044-01), яка розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є 1) виявлення семантичної структури і з’ясування актуалізованих смислів цих концептів у свідомості сучасної української студентської молоді та на підставі цього 2) моделювання наївних” етичних уявлень цієї частини українського соціуму.
Мета роботи передбачала комплексне розв’язання таких завдань:
1) отримання реального наївно-етичного дискурсу української молоді через застосування психолінгвістичного експерименту;
2) виявлення складу та структури концептосфер досліджуваних концептів у зазначеному дискурсі;
3) виявлення аналогічних досліджуваним етичних концептів в асоціативних словниках інших мов;
4) зіставний розгляд асоціативних полів імен етичних концептів (ІЕК) в англійській, українській, російській, а також частково у болгарській мовах та виявлення особливостей, притаманних зазначеним асоціативним полям в українській мові;
5) установлення семантичного складу та структури концептосфер етичних концептів у філософському, релігійному, лінгвологічному, юридичному дискурсах;
6) здійснення зіставного аналізу моделей концептосфер етичних концептів у різних дискурсах та виявлення специфіки зазначених концептосфер у наївно-етичному дискурсі української молоді;
7) моделювання наївно-етичних уявлень сучасної української молоді на основі встановлених специфічних рис концептосфер універсальних етичних концептів.
Об’єктом дослідження було обрано вербалізовані етичні уявлення в етномовній картині світу сучасної української студентської молоді.
Предметом дослідження стали зміст та структура універсальних етичних концептів БЛАГО, ГІДНІСТЬ, ДОБРО, ЗЛО, ОБОВ’ЯЗОК, СПРАВЕД­ЛИВІСТЬ, ЧЕСТЬ у їхній власне мовній формі експлікації.
Процедура відбору окремих етичних концептів для їх лінгвістичного опису, зокрема й із використанням експериментальних прийомів, у нашому випадку являла собою первинне опитування низки фахівців гуманітарного профілю філологів, філософів, психологів (разом 11 осіб), яким було запропоновано скласти список найбільш значущих, на їхню думку, етичних концептів (до 10 одиниць). У результаті концепти БЛАГО, ГІДНІСТЬ, ДОБРО, ЗЛО, ОБОВ’ЯЗОК, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ЧЕСТЬ були відібрані як найчастотніші.
Джерела дослідницького матеріалу. Основою дослідницького матеріалу став реальний дискурс мовців студентів київських вищих навчальних закладів, для отримання якого було застосовано експериментальні психолінгвістичні прийоми вільних асоціацій і тлумачень, де етичні концепти виступали в ролі слів-стимулів і предметів тлумачення. Джерелами матеріалів для моделювання асоціативних полів імен етичних концептів (ІЕК) в англійській (Великобританія), російській і болгарський (ІЕК СПРАВЕДЛИВІСТЬ) мовах стали словники:
1. Български норми на словесни асоциации / Под общата ред. Е.Герганов. София: Наука и изскуство, 1984
2. РАС: Русский ассоциативный словарь. Ассоциативный тезаурус современного русского языка / Караулов Ю.Н., Сорокин Ю.А., Тарасов Е.Ф., Уфимцева Н.В., Черкасова Г.А. Т.1-3, Кн. 1-6. М., 1994-1998
3. Kiss G., Armstrong C., Milroy R. & Piper J. An associative thesaurus of English. Edinburgh: University of Edinburgh, MRC Speech and Communication Unit, 1972
(Варто зауважити, що база даних зазначених словників також формувалася на основі відповідей студентської молоді Великобританії, Болгарії і Росії.)
Методи дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі в українському мовознавстві існує лише декілька праць, які стосуються лінгвістичної репрезентації ціннісних орієнтацій суспільства. Можливою причиною такого становища є складність самого предмета дослідження, його відносність, розмитість, неможливість уникнути емоційної залученності дослідника у матеріали наукових розвідок. З іншого боку певна осторога перед рефлексією такого роду. Дослідження у галузі лінгвістичної метаетики вимагає від науковця чіткого усвідомлення власних ціннісних позицій, яке слугує певною точкою відліку. Крім того, власне лінгвістична специфіка концептів ДОБРО, ЗЛО, БЛАГО, ОБОВ’ЯЗОК, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ГІДНІСТЬ, ЧЕСТЬ особливості вживання, сполучуваність, специфіка контекстів вимагає комплексного підходу до самих методів дослідження.
Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки.

1. Застосована у дослідженні багатоаспектна методика вивчення етичних концептів дозволяє об’єктивувати не тільки процес добору матеріалу, а й процедуру його аналізу. Експериментальні психолінгвістичні методи надають можливість реконструювати реальний наївно-етичний дискурс одного з найчисельніших соціальних стратів. Розроблений у дослідженні аналіз за семантичними складовими виявив семантичні компоненти концептосфер етичних концептів, статистична обробка яких показала різний рівень актуалізації тих чи інших семантичних компонентів у свідомості респондентів. Зазначений семантичний аналіз, застосований до етико-філософського, етико-релігійного, лінгво-логічного, юридичного дискурсів, дав змогу виділити семантичні компоненти концептосфер етичних концептів у названих дискурсах і зіставити їх з семантичними компонентами наївно-етичного молодіжного дискурсу. Унаслідок проведеного зіставлення смислові кореляти етичних концептів набули нового виміру і виглядали як елементи ціннісної картини світу референтної групи. Подальше зіставлення семантичних компонентів цих корелятів із компонентами асоціативних полів відповідних концептів в англійській і російській мовах дозволило з’ясувати універсальні та національно-специфічні характеристики ціннісних орієнтацій української студентської молоді.
2. Виявилося, що концептосфери етичних концептів у молодіжному наївно-етичному дискурсі мають ієрархічну смислову структуру. Вони складаються з ядерної частини й периферії, яка характеризується або структурованістю, або дифузністю. Ядерна частина концептосфери етичного концепту ОБОВ’ЯЗОК складається з 6 компонентів; ДОБРО - з 5; ЗЛО і БЛАГО з 4; концепти ГІДНІСТЬ і ЧЕСТЬ мають по 3 ядерні компоненти; СПРАВЕДЛИВІСТЬ 2. Вираженою дифузністю характеризується периферія концептів ЗЛО, ЧЕСТЬ; чіткіше розділяються на певні рівні периферійні семи концептів СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ОБОВ'ЯЗОК, БЛАГО, ДОБРО, ГІДНІСТЬ. Фактично збігаються ядерні семи асоціативних полів та тлумачень у більшості аналізованих концептосфер, за винятком концептів ДОБРО й ОБОВ’ЯЗОК.
3. Домінуючі семантичні компоненти концепту в референтній групі репрезентовані у свідомості значної кількості членів цієї групи, і тому можуть вважатися конвенціональними й актуалізірованими. Для наївно-етичного молодіжного дискурсу актуалізірованими конвенціональними семами етичних концептів є: ДОБРО - батьки, дія-допомога, дія-почуття, для іншої людини; ЗЛО - темрява, погане, вчинок; БЛАГО - добробут, добро, щастя; ОБОВ’ЯЗОК - виконувати, примус, армія, освіта, родина, Батьківщина; СПРАВЕДЛИВІСТЬ - немає, чесність; ГІДНІСТЬ - честь, самоповага, якість людини; ЧЕСТЬ - гідність, норми моралі, армія.
4. Отриманий за допомогою експериментальних психолінгвістичних методів дослідження мовний матеріал складає наївно-етичний дискурс молоді, який характеризується єдністю комунікативної ситуації, що включає в себе різні ментальні операції. З-поміж них: визначення, тлумачення, співвіднесення, міркування. Дискурс при цьому відзначається незавершеністю, неформалізованістю; емоційністю й метафоричністю; ототожненням загального й конкретного; зсувом фокуса уваги з розгляду сутності на функцію сутності або операції з цією сутністю; українсько-російською мовною інтерференцією; сильним впливом на свідомість мовців засобів масової інформації; незначним впливом релігійного дискурсу і нерівномірним включенням філософського дискурсу до наївної етики молоді; наявністю елементів загальнонародної наївної етики; частковою спорідненістю розуміння концептів ГІДНІСТЬ і ЧЕСТЬ у юридичному дискурсі; наявністю елементів, які відбивають соціальні особливості обраної референтної групи.
5. Зіставлення асоціативних полів українських, англійських, російських і частково болгарських імен етичних концептів дало можливість виділити серед семантичних складників концептосфер універсальні, спільнослов’янські й етноспецифічні семи. Універсальними, тобто притаманними всім аналізованим мовам, є семи: в асоціативному полі ІЕК ДОБРО зло; ЗЛО добро, темрява, погане; ОБОВ’ЯЗОК - зобов’язаний, повинен, відповідальність, армія. Спільнослов’янські семи: ДОБРО - робити; ЗЛО насильство; ОБОВ’ЯЗОК батьківщина; СПРАВЕДЛИВІСТЬ - немає, правда, чесність, добро. Етноспецифічними для українського дискурсу виявилися семи: ДОБРО - батьки, світло; ЗЛО - ненависть, жах, біль (почуття); ОБОВ’ЯЗОК - Родина, освіта, тягар. Для ІЕК ГІДНІСТЬ ДОСТОИНСТВО спільною є ядерна сема честь; власне українським виявилося ототожнення гідності з певними рисами людини чесністю, самоповагою, порядністю. Асоціативні поля українського й російського ІЕК ЧЕСТЬ майже повністю збігаються (і) совість ( і слава, і хвала), армія, береги честь смолоду, історія, кіно,- але дуже відрізняються від асоціативного поля англійського відповідника HONOR. Універсальними (але не ядерними) можна вважати семи дівчина, слава, безчестя. В асоціативному полі ІЕК БЛАГО центральне місце займають натуральні блага, в асоціативному ж полі англійського ІЕК BENEFIT у центрі ідея зростання того, що вже є, а також ідея допомоги. Таким чином, можна зазначити, що молодь в Україні, Росії й у Великобританії однаково мислить концепт ЗЛО - EVIL, а також концепти ДОБРО - GOOD і ОБОВ’ЯЗОК - DUTY у філософському розумінні. Фактично збігається розуміння концептів ГІДНІСТЬ ДОСТОИНСТВО і ЧЕСТЬ українцями і росіянами, розуміння концептів СПРАВЕДЛИВІСТЬ СПРАВЕДЛИВОСТ українцями й болгарами. Різниця у концептах БЛАГО - BENEFIT, СПРАВЕДЛИВІСТЬ - СПРАВЕДЛИВОСТ JUSTICE, FAIRNESS і частково у концепті ОБОВ’ЯЗОК - ДОЛГ - DUTY є культурно й соціально обумовленою.
6. Спираючись на дані проведеного аналізу, можна твердити, що концептосфера етичного концепту являє собою динамічне утворення, яке має ядерно-периферійну структуру, де ядро складається зі сталих та змінних компонентів. Сталі компоненти характеризують включеність індивіда у загальнонародну/загальнолюдську систему етичних уявлень, змінні компоненти показують специфіку етичних поглядів певного соціального страту, до якого належить індивід.
7. На основі даних, отриманих у ході всіх описаних процедур, можна обґрунтовано твердити, що в етичних уявленнях сучасної української молоді родина, батьки, рідні виступають як основне джерело й уособлення добра, як головний адресат блага і найважливіший об’єкт морального обов’язку. Першорядними цінностями тут є добробут, матеріальна незалежність і щастя. Максимально позитивно оцінюються такі дії, як безкорислива допомога, виконання обіцянки, відплата, відстоювання себе; засуджуються вбивство, приниження, зрада, шкода. Найважливішими з позитивних рис людини молодь вважає доброту, чесність, самоповагу, і протестує проти підступності й жорстокості. Герої, вчинки, події з казок, кінофільмів тощо є найважливішим джерелом образів, які включаються в етичні рефлексії молоді.

Психосемантика універсальних етичних концептів в етномовній картині світу втілюється у вербальних корелятах індивідуального досвіду мовців, серед яких наявні конвенціональні семантичні компоненти, що характеризують мовців як членів певного етносу, соціуму, соціальної групи. Семантичний склад і структура концептосфер етичних концептів відбивають як універсальні тенденції лінгвокультурного спілкування у сфері етичної оцінки, так і обумовлені чинниками самої мови і культури відмінності у мовленнєвій поведінці певного соціального страту.
З’ясовані у дослідженні характерні особливості етичних уявлень українського студентства, на наш погляд, є необхідною інформацією для будь-якої взаємодії молоді та суспільства. Такі дані можуть бути застосовані при побудові освітніх концепцій як загального, так і вузько-предметного характеру (особливо для таких дисциплін, як філософська антропологія, соціологія, соціальна й вікова психологія, етика), у практичній діяльності педагогів різного фаху, у сфері етичної освіти молоді. Крім того, отримані дані можуть використовуватись у сфері молодіжної політики, у роботі засобів масової інформації, у процесі створення різноманітної реклами, розрахованої на молодіжний соціальний страт.
Розроблена й апробована у дослідженні комплексна методика аналізу етичних концептів, що базується на їх вербальній репрезентації, виявилася ефективною, і дозволяє отримати досить об’єктивні та верифіковані результати у такий принципово суб’єктивній сфері, як лінгвістична метаетика. Представлена методика може бути застосована у наукових розвідках щодо інших етичних концептів, які залишилися за межами розгляду, і, можливо, щодо інших концептів високого рівня абстрагованості, але семантично відмінних. Крім того, вона може застосовуватись для вивчення вже розглянутих нами етичних концептів в інших соціальних стратах і у суспільстві загалом (що потребує спільної роботи групи дослідників), а також у різних міжкультурних розвідках, в аналізі інших дискурсів. Лінгвістична метаетика є важливим і перспективним напрямком семантичних досліджень, надзавданням яких є поглиблення порозуміння й взаємодії усіх членів людської спільноти.

ЛІТЕРАТУРА
1. Ажнюк Б.М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації // Мовознавство. 2001. № 3. С. 49 54.
2. Анисимов А.Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита. М.: Юристъ, 1994. 79 с.
3. Антоний (Блум) Митрополит Сурожский. Пути христианской жизни. К.: Дух і Літера, 2001. 272 с.
4. Апресян Ю.Д. Избранные труды. М.: Языки русской культуры», Вост. лит., 1995. Т.1. 472 с.
5. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. - №1. С. 37 67.
6. Аристотель. Сочинения. В 4 т. М.: Мысль, 19751983. Т.1. 550 с.; Т.2. 688 с.; Т.3 613 с.; Т.4 830 с.
7. Арутюнова Н.Д. Дискурс. // Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н.Ярцевой. М.: Сов. энциклопедия, 1990. С. 136.
8. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры”, 1998. 896 с.
9. Бартминский Е., Небжеговская С. Когнитивное определение, профилирование понятий и субъектная интерпретация мира // Когнитивная лингвистика конца ХХ века: Материалы Междунар. науч. конф. 78 октября 1997 г.: В 2-х ч. Минск, 1997. Ч.1. С. 4 15.
10. Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники. Ежегодник 1984 1985. М.: Наука, 1986. С. 80 160.
11. Белецкий А.А. Цивилизация и культура // Collegium. 1993. № 1. С. 5 8.
12. Бєлова А.Д. Нові тенденції у вивченні мов і комунікації // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: Київ. Ун-т ім. Тараса Шевченка, ф-т іноз. філології, 1999. С. 98 103.
13. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Под ред. Ю.С. Степанова. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
14. Біблія, або Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту. К.: Біблійні товариства, 1995. 296 с.
15. Біланюк Л. Картина мовного світогляду в Україні // Мовознавство. 2000. - № 4-5. с. 44 52.
16. Бибок К. Проблема концептуальной семантики русского и венгерского языков // Вопросы языкознания. 1996. № 3. С. 157 168.
17. Блумфилд Л. Язык. М.: Прогресс, 1968. 607 с.
18. Братусь Б.С. Нравственное сознание личности: психологическое исследование. М.: Знание, 1985. 64 с.
19. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Концепт долга в поле долженствования // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 14 21.
20. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Школа Языки русской культуры”, 1997. 574 с.
21. Ван Дейк Т. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХVII. - М.: Прогресс, 1978. С. 259 336.
22. Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. Пер. с англ./ Сост. В.В. Петрова. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
23. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1997. 416 с.
24. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Пер. с англ. А.Д. Шмелева под ред. Т.В. Булыгиной. М.: «Языки русской культуры», 1999. 780 с.
25. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов. М.: Языки славянской культуры, 2001. 287 с.
26. Вендлер З. О слове good // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. Х. М.: Прогресс, 1981. С. 531 554.
27. Виноград Т., Флорес Ф. О понимании компьютеров и познания // Язык и интеллект: Пер. с англ. и нем. / В.В.Петров (сост. и авт. ст.). М.: Прогресс, 1995. С. 185 229.
28. Витгенштейн Л. Философские исследования // Языки как образ мира. М.: ООО «Издательство АСТ»; СПБ.: Terra Fantastica, 2003. С. 220 548.
29. Влияние социальных факторов на функционирование и развитие языка. М.: Наука, 1988. 198 с.
30. Волков В.В. Введение в психолингвистику. Ужгород, 1994. 199 с.
31. Вольф Е.Н. Функциональная семантика оценки. - М.: Наука, 1985. 228 с.
32. Вольф Е.Н. Оценочное значение и соотношение признаков хорошо/плохо” // Вопросы языкознания №5. 1986. С. 98 106.
33. Вригт Г.Х. фон. Логико-философские исследования: Избр. труды / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1986. 594 с.
34. Всемирная галерея. Древний Восток. СПб: Терция, 1994. 584 с.
35. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собрание сочинений: В 6 т./ Гл.ред. А.Т. Запорожец. М.: Педагогика, 1982. Т.2. 504 с.
36. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа «Языки русской культуры», 1998. 768 с.
37. Гаспаров Б.М. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существования. М.: Новое литературное обозрение, 1996. 352 с.
38. Гегель Г.В.Ф. Сочинения. Система наук. - Ч. 1. Феноменология духа / Пер. Г.Шпета. М., 1959. Т.4. XLY 440 с.
39. Генис А. Вавилонская башня: искусство настоящего времени. - М.: Независимая газета, 1997. 256 с.
40. Гоббс Т. Избранные произведения: В 2 т. / Пер. с лат. и англ.- М.: Мысль, 1957. Т.2. 736 с.
41. Голубовская И.А. Этнические языковые особенности языковых картин мира. К.: ИПЦ Киевский университет, 2002. 239 с.
42. Гольдин В.Е., Сдобнова А.П. Осознание слова младшими школьниками (нулевая и фонетическая ассоциативные зоны) // Развитие речи младших школьников. Изучение детской речи и методика развития речи. Саратов, 1992. С. 27 44.
43. Горошко Е.И. Интегративная модель свободного ассоциативного эксперимента. Х., М.: Изд. группа «РА Каравелла», 2001. 316 с.
44. Грабска М. Сопоставительно-ассоциативный контекст русскоязычного потенциального словаря поляков (теоретические и эмпирические исследования). Gdansk, 1996.
45. Гумбольдт В.ф. Избранные труды по языкознанию. М.: ОАО ИГ Прогресс”, 2000. 400 с.
46. Гуссерль Э. Картезианские размышления (1931). СПб.: Наука; Ювента, 1998. 315 с.
47. Даума Й.. Введение в христианскую этику. СПб.: Мирт, 2001. 202 с.
48. Декарт Р. Метафізичні розмисли / З. Борисюк, О. Жупанський (пер. з фр.). К. МП Юніверс”, 2000. 304 с.
49. Дилтц Р. Фокусы языка. Изменение убеждений с помощью НЛП. СПб: Питер, 2002. 320 с.
50. Динсмор Дж. Ментальные пространства с функциональной точки зрения // Язык и интеллект: Пер. с англ. и нем. / В.В.Петров (сост. и авт. ст.). М.: Прогресс, 1995. С. 385 411.
51. Дмитрюк Н.В. Национально-культурная специфика вербальных ассоциаций: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19. / Ун-т «Мирас». Шымкент. М., 1985. 21 с.
52. Добровольский Д.О., Караулов Ю.Н. Ассоциативный фразеологический словарь русского языка. М.: Помовский и партнеры, 1994. 116 с.
53. Добротолюбие. Спб.: Сатисъ, 2002. 383 с.
54. Доценко Т.И. Влияние экспериментальной ситуации на процесс и характер ассоциирования // Материалы ХХVII межвузовской научно-методической конференции преподавателей и аспирантов. СПб, 1998. Вып. 13. Секция общего языкознания. С. 57 62.
55. Ерофеева Т.И. Стратификационное описание речевой продукции горожанина (синтаксический уровень) // Вестник ПГУ. Вып. II. Лингвистика. Пермь, 1996. С. 32 48.
56. Ершова Т.А. Русско-немецкие ассоциативные портреты (опыт интерпретации): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19. М., 1998. 20 с.
57. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 370 с.
58. ЖаботинскаяС.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Черкаси: Сіяч”, 1997. C.3 12.
59. Жайворонок В.В. Слово в етнологічному контексті // Мовознавство. 1996. № 1. С. 7 14.
60. Жинкин Н.И. Механизмы речи. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1958. 404 с.
61. Жинкин Н.И. О кодовых переходах во внутренней речи // Вопросы языкознания. 1964. №6. С. 26 38.
62. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 156 с.
63. Жоль К.К. Язык как практическое сознание (философский анализ). К.: Выща школа, 1990. 238 с.
64. Залевская А.А. Межкультурный аспект проблемы ассоциаций // Словарь ассоциативных норм русского языка. (Ред. А. А. Леонтьев). М.: Наука, 1977. С. 46 52.
65. Залевская А.А. Межъязыковые сопоставления в психолингвистике. Калинин: Калининский гос. ун-т, 1979. 84 с.
66. Залевская А.А. Ассоциативный тезаурус английского языка и возможности его использования в психолингвистических исследованиях // Психолингвистические исследования в области лексики и фонетики. Калинин: Калининск. гос. ун-т, 1983. С. 26 41.
67. Залевская А.А. Слово в лексиконе человека. Психолингвистическое исследование. Воронеж, 1990. 84 с.
68. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. М.: Рос. гос. гуманитарный ун-т, 1999. 382 с.
69. Залевская А.А. Национально-культурная специфика картины мира и различные подходы к ее исследованию // Языковое сознание и образ мира. Сб.ст. / Отв. ред. Н.В. Уфимцева. М.: РАН, Ин-т языкознания, 2000. С. 39 54.
70. Зинченко В.П. Посох Мандельштама и трубка Мамардашвили. К началам органической психологии. М.: Новая школа, 1997. 334 с.
71. Золотова Н.О. Специфика ядра лексикона носителя английского языка (на материале «Ассоциативного тезауруса английского языка»): Автореф. канд. филол. наук: 10.02.04. / Одес. гос. ун-т им. И.И. Мечникова. Одесса: 1989. 16 с.
72. Золотова Н.О. Опыт составления семантической карты ядра лексикона носителя английского языка // Психологические и лингвистические аспекты проблемы языковых контактов. Сб. науч. трудов. Калинин: Калининский госуниверситет, 1984. С. 124 127.
73. Информационное письмо Проблемной группы Логический анализ языка” о конференции Языки этики”. М.: Школа «Языки русской культуры», 1998. 46 с.
74. Кант И. Сочинения. В 6 т./ Под общ. ред. В.Ф. Асмуса. М.: Мысль, 1961. 1967. Т.4. 1965. Ч.1. 544 с.; Ч.2. 478 с.
75. Кант И. Лекции по этике. М.: Республика, 2000. 431 с.
76. Карасик В.И. Этнокультурные типы институционального дискурса // Этнокультурная специфика речевой деятельности: Сб. обзоров. / Н.Н. Трошина (отв. ред.). М.: ИНИОН РАН, 2000. С. 37 63.
77. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. М.: Наука, 1976. 355 с.
78. Караулов Ю.Н. Русский ассоциативный словарь как новый лингвистический источник и инструмент анализа языковой способности // Русский ассоциативный словарь. М., 1994. Кн. 1. С. 190 218.
79. Караулов Ю.Н. Показатели национального менталитета в ассоциативно-вербальной сети. // Языковое сознание и образ мира. Сб.ст./ Отв. ред Н.В.Уфимцева М.: РАН, Ин-т языкознания, 2000. С. 191 209.
80. Касевич В.Б. Языковые структуры и когнитивная деятельность // Язык и когнитивная деятельность. М.: Наука, 1989. С. 8 18.
81. Касевич В.Б. Язык и знание // Язык и структура знания: Сб. ст. М.: Наука, 1990. С. 8 26.
82. Касевич В.Б. Буддизм. Картина мира. Язык. СПБ.: Центр «Петерб. востоковедение», 1996. 275 с.
83. Кибрик А.А. Когнитивные исследования по дискурсу // Вопросы языкознания. 1994. №5. С. 126 139.
84. Клименко А.П. Вопросы психолингвистического изучения семантики. Минск: Минский пед. ин-т иностр. яз., 1970. 180 с.
85. Клименко А.П., Супрун А.Е. Ассоциативный эксперимент в ряду других методов семантических исследований. // Словарь ассоциативных норм русского языка. (Ред. А. А. Леонтьев). М.: Наука, 1977. С. 17 24.
86. Кобозева И.М. Две ипостаси содержания речи: значение и смысл // Язык о языке. Сб. статей / Под общ. рук. и ред. Н.Д. Арутюновой. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 373 380.
87. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. М.: Наука, 1990. 108 с.
88. Комлев Н.Г. Компоненты содержательной структуры слова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 191 с.
89. Комлев Н.Г. Слово, денотация и картина мира. // Вопросы философии. 1981. - № 11. С. 25 37.
90. Кононенко І.В. Національно-мовна картина світу: зіставний аспект (на матеріалі української та російської мов) // Мовознавство. 1996. № 6. С. 39 46.
91. Кононенко І.В. Мова і народна культура // Мовознавство. 2001. № 3. С. 63 69.
92. Космеда Т.А., Гажева І.Д. Аспекти й методика вивчення слова у контексті зміни лінгвістичних парадигм // Мовознавство. 1991. №1. С. 39 46.
93. Кошелев А.Д. Описание когнитивных структур, составляющих семантику глагола ехать // Логический анализ языка: Языки динамического мира. Сб. статей / Под общ. рук. и ред. Н.Д. Арутюновой. Дубна: РАН, Ин-т языкознания, 1999. С. 41 52.
94. Кошелев А.Д. О языковом концепте долг”. // Логический анализ языка. Языки этики. - М.: Языки русской культуры, 2000. С. 119 124.
95. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. (станом на 20 лютого 2003 р.). К.: Вид. Паливода А.В., 2003. 176 с.
96. Кубрякова Е.С. Модели порождения речи и главные отличительные особенности речепорождающего процесса // Человеческий фактор в языке: Язык и порождение речи. М.: Наука, 1991. С.21 82.
97. Кузнецов А.М. Семантика лингвистическая и нелингвистическая, языковая и неязыковая (вместо введения) // Лингвистическая и экстралингвистическая семантика. Сборник обзоров. М.: Наука, 1992. С. 5 27.
98. Кузнецов А.М. Когнитология, антропоцентризм”, языковая картина мира” и проблемы исследования лексической семантики. // Этнокультурная специфика речевой деятельности. М.: ИНИОН РАН, 2000. С. 8 22.
99. Куссе Х. Парадоксы оправдания в религиозном дискурсе // Логический анализ языка. Языки этики. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 271280.
100. Лабиринты души. Августин Аврелий. Исповедь; Блез Паскаль. Письма к провинциалу. Симферополь: «Реноме», 1998. 416 с.
101. Лакофф Дж. Языковые гештальты // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1981. Вып. Х. С. 350 368.
102. Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов. Женщины, огонь и опасность. // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХХII. М.: Прогресс, 1988. С. 12 51.
103. Лебедева С.В. Психолингвистическое исследование близости значения слов в индивидуальном сознании: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Саратов. гос. ун-т им. Н.Г.Чернышевского. Саратов, 1991. 15 с.
104. Левонтина И.Б, Шмелев А.Д. За справедливостью пустой // Логический анализ языка. Языки этики. М.: Языки русской культуры, 2000. С.281 292.
105. Леонтьев А.А. Слово в речевой деятельности. М.: Наука, 1965. 245 с.
106. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. М.: Наука, 1969. 308 с.
107. Леонтьев А.А. Язык, речь, реч