ПЕРЕКЛЮЧЕННЯ МОВНОГО КОДу В СИТУАЦІЇ ПОЛІЛІНГВІЗМУ (НА МАТЕРІАЛІ ІДІОЛЕКТУ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ)

Краткое описание

Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Палінська Олеся Михайлівна

УДК 81’246.2+81’276.11

Переключення мовного коду в ситуації полілінгвізму
(на матеріалі ідіолекту Ольги Кобилянської)

Спеціальність 10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Бацевич Флорій Сергійович,
доктор філологічних наук, професор

Львів 2004

Зміст

Вступ..............................................................................................

4

Розділ 1.

Переключення кодів у мовній поведінці полілінгва............

11

1.1

Переключення кодів як соціолінгвістична проблема...............

11

1.2.

Специфіка переключення кодів у ситуації полілінгвізму.........

19

1.2.1.

Полілінгвізм як соціолінгвістичний феномен............................

19

1.2.2.

Поняття білінгвізму. Білінгвізм і диглосія.................................

22

1.2.3.

Полілінгвізм в аспекті соціально-мовної взаємодії...................

46

Розділ 2.

Функціональні чинники моделі полілінгвізму, релевантні у ситуації переключення кодів............................

66

2.1
2.1.1.

Фактор конситуації (мовне оточення)........................................
Загальні зауваги. Мовна ситуація та її складові........................

66
66

2.1.2.

Мовна ситуація на Буковині у кінці ХІХ поч. ХХ ст. ...........

75

2.2

Адресант (мовна індивідуальність Ольги Кобилянської).........

88

2.2.1.

Шляхи формування полілінгвізму О. Кобилянської................

88

а)
б)
в)
г)
ґ)

мова родини..................................................................................
мовне оточення.............................................................................
соціальний престиж мов..............................................................
ставлення до кожної з мов...........................................................
оцінка мовцем своєї мовної компетенції у кожній з мов..........

88
91
93
94
95

2.2.2.

Рідна мова як складова формування мовної особистості.........

97

Розділ 3.

Вибір коду у мовній поведінці полілінгва..............................

114

3.1.

Специфіка переключення кодів у мовленні Ольги Кобилянської.................................................................................

114

3.1.1.
3.1.2.

Німецька / українська...................................................................
Німецька / польська......................................................................

115
122

3.1.3.

Українська / німецька...................................................................

124

3.1.4.

Українська / польська...................................................................

139

3.2.
3.2.1.
3.2.2.
3.2.3.

Змішування мовних кодів............................................................
Змішування кодів як мовленнєва девіація.................................
Українська / німецька...................................................................
Українська / польська...................................................................
Висновки........................................................................................

145
145
147
151
157

Література......................................................................................

164

Додатки..........................................................................................

182

Вступ
У сучасній лінгвістиці продовжують домінувати дослідження, в яких двомовність (багатомовність) вивчається як певна об’єктивна даність, самодостатнє лінгвістичне явище в абстрагуванні від свого суб’єкта носія двох (кількох) мов. У цьому виявляється своєрідна відстороненість соціолінгвістичних студій від антропоцентричної парадигми сучасного мовознавства, в якій домінують лінгвістична прагматика, функціоналізм і комунікативізм. Разом з тим у зв’язку з посиленням згаданих лінгвістичних напрямків в останні роки фокус соціолінгвістичних досліджень зміщується в бік основної постаті формування мовної ситуації носія двох (декількох) мов. Розгляд класичної соціолінгвістичної проблематики білінгвізму (полілінгвізму) все частіше здійснюється крізь призму мовної особистості в аспекті її соціальних, культурних, психологічних тощо ознак. Мовна особистість постає як феномен, який виявляється у найрізноманітніших комунікативних актах, дискурсах, інтеракціях.
Мовна поведінка у ситуації білінгвізму (полілінгвізму) формує певні стереотипи і навички зміни мовного коду.
Актуальність теми. Зміна наукової парадигми на межі ХХ ХХІ ст., рух її у бік антропоорієнтованого функціонально-комунікативного дослідження мовних явищ призвели до зростання зацікавлення роллю мовної особистості у процесі комунікації. Разом з тим існування незалежної Української держави поставило багато питань щодо наявної у ній мовної ситуації. Масовий білінгвізм як об’єктивна реалія сучасного українського суспільства потребує комплексного наукового дослідження, зокрема у комунікативному ракурсі. Вивчення проблем полілінгвальної свідомості є важливим для сучасної України. З’ясування механізмів її формування і функціонування допоможе зрозуміти низку процесів суржикотворення, запобігатиме цьому, а також сприятиме формуванню такої мовної політики, яка б не дискримінувала жодну з існуючих у державі мовних груп, але спрямовувала мовні процеси у напрямку вільного розвитку мови титульної нації .
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з комплексною науковою темою кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Функціонально-комунікативне дослідження мови: лексична і граматична семантика різноструктурних мов у синхронії та діахронії (на матеріалі мов різних сімей)”; керівник теми професор Флорій Бацевич (протокол № 3 від 23. 11. 1999 р.).
Стан наукової розробки проблеми. Питання мовної самоідентифікації особистості в умовах полілінгвізму останнім часом посідають важливе місце у мовознавчих дослідженнях. Ця тема, що активно розроблялася свого часу у працях як зарубіжних (У.Вайнрайх, Р.Белл, Е.Хауген, Ч.Фергюсон), так і радянських соціолінгвістів (Ю.Д.Дешерієв, О.Д.Швейцер, Л.Б.Нікольський, В.О.Аврорін та ін.), набула нового наповнення в українському мовознавстві за останні десять років. У цей час з’явилися ряд наукових розвідок, присвячених питанням мовної компетенції особистості в умовах білінгвізму у сучасному суспільстві. Це, зокрема, праці Б.Ажнюка, Л.Масенко, Л.Ставицької, Н.Шумарової, Г.Яворської та інших лінгвістів. Лише окремі дослідження присвячені проблемі кодових переключень в умовах білінгвізму (роботи Н.Шовгун).
Об’єкт дослідження переключення мовних кодів в епістолярній та мемуарній спадщині Ольги Кобилянської як мовця, що у комунікативній практиці послуговувався трьома мовами українською, німецькою і польською.
Предмет дослідження особливості формування та функціонування, структури кодових переключень, а також їхні прояви у комунікативній діяльності мовця-полілінгва Ольги Кобилянської на матеріалі щоденників 1883-1891 та листування 1892-1902 рр.
Мета роботи полягає у з’ясуванні чинників, які зумовили формування полілінгвізму Ольги Кобилянської, закономірностей та механізмів цього процесу, а також причин та механізмів переключення мовних кодів, зумовлених чинниками соціально-мовної взаємодії.
Визначена мета зумовила постановку наступних дослідницьких завдань:
· розгляд аспектів формування моделі полілінгвізму як соціолінгвістичного явища;
· з’ясування причин полілінгвізму Ольги Кобилянської;
· системний аналіз чинників, що впливають на переключення коду в конкретній ситуації полілінгвізму Ольги Кобилянської;
· з’ясування специфіки і механізмів переключення мовних кодів на матеріалі мовлення письменниці, представленого нередагованими текстами раннього періоду (1883-1902 рр.).
Методи дослідження. Теоретичною основою дисертації стали теорії білінгвізму, опрацьовані у 60-90 рр. ХХ ст., а також сучасні підходи до розуміння даної проблеми. У роботі використані загальнолінгвістичні методи, зокрема описовий і контекстуального аналізу, а також елементи зіставного і кількісного аналізу.
Джерельна база. Робота виконана на матеріалі щоденників Ольги Кобилянської 1883 1891 рр., а також епістолярної спадщини письменниці періоду 1892 1902 рр. Такий вибір матеріалу дослідження зумовлений тим, що саме щоденники та листи як нередаговані тексти дають уявлення про мову письменниці раннього періоду її творчості, де найчіткіше простежуються полілінгвальні особливості. Як допоміжні джерела використано окремі ранні художні твори письменниці, а також архівні матеріали.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є першою у вітчизняному мовознавстві спробою системного аналізу мовної свідомості окремо взятого полілінгва. Цю новизну конкретизують наступні положення:
1) вперше введено поняття інтерференційного порогу для уточнення сутнісних ознак теорії полілінгвізму;
2) застосовано комунікативний підхід до полілінгвізму як соціолінгвістичного феномену;
3) з’ясовано чинники, релевантні у ситуації кодових переключень;
4) введено поняття рівня кодових переключень для формалізації дослідження кодових переключень.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає у визначенні загальних закономірностей та особливостей формування та функціонування кодових переключень, визначення системи факторів, які детермінують цей процес, з’ясування питомої ваги кожного з таких факторів у процесі вибору мовного коду.
Практична цінність роботи виявляється у можливості використання її результатів у викладанні нормативних курсів Вступ до мовознавства”, Загальне мовознавство” і Культура мови”, спецкурсів, присвячених проблемам комунікативної лінгвістики, міжкультурної комунікації, теорії мовної діяльності, лінгвістики тексту, а також у прикладному аспекті знання механізмів і причин кодових переключень дасть можливість послабити вплив явищ інтерференції у процесі вивчення мов як іноземних.
Основні положення, що виносяться на захист.
На основі аналізу теоретичних концепцій 1960-2000 рр. пропонується таке розуміння білінгвізму: це здатність індивіда чи мовної спільноти почергово використовувати дві мови (у випадку полілінгвізму декілька мов) для забезпечення комунікативних потреб.
1. Полілінгвізм у вузькому (власне лінгвістичному) розумінні цього терміна супроводжується наявністю інтерференційного порогу, тобто виникненням двосторонньої інтерференції і у матричній, і у впроваджуваній мові.
2. Соціально-мовна модель виступає комунікативною моделлю, найбільш відповідною для розгляду полілінгвізму як соціолінгвістичного феномену. Серед її структурних чинників центральним лінгвістичним чинником виступає фактор мовного коду.
3. Мовна ситуація Буковини кінця ХІХ ст., а також мовна політика Австро-Угорської імперії сприяли виникненню масового полілінгвізму серед населення краю. Індивідуальний полілінгвізм Ольги Кобилянської у даному випадку виступає відображенням масового полілінгвізму, щоправда, з дещо зміщеними акцентами.
4. Поняття рідної мови визначається переважно за генетичними принципами, на противагу до функціонально першої мови, для якої релевантними виступають функціональні ознаки. Згідно з таким розумінням рідною мовою Ольги Кобилянської була українська, але функціонально першою в аналізований період слід визнати німецьку мову.
5. Кодові переключення, виявлені у текстах Ольги Кобилянської, зумовлюються зміною однією чи декількох умов комунікативного акту. Переключення таких мовних кодів, як німецька / українська, українська / польська, німецька / польська та українська / німецька, дають можливість простежити чинники, що їх зумовлюють. У межах переключення українсько-німецького та українсько-польського кодів характерним є неповне переключення (змішування) кодів, що призводить до побудови мовцем девіантних (у межах певної мови) висловлювань, що зумовлено процесами інтерференції на різних рівнях мовної системи.
Апробація результатів досліджень. Окремі положення дисертації були апробовані на наукових семінарах кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені ІванаФранка, а також на конференціях:
Всеукраїнська наукова конференція Vivat Academia” (Львів, 2001).
ІІІ міжнародна наукова конференція Актуальні проблеми металінгвістики” (Черкаси, 7 10 квітня 2003 р.)
Міжнародна науково-практична конференція Комунікативна компетентність правників і їх зв’язки з громадськістю” (Львів, 15 16 травня 2003 р.)
ХІІ міжнародний славістичний колоквіум (Львів, 21 23 травня 2003 р.)
12-а міжнародна конференція ім. професора Сергія Бураго Мова і культура” (Київ, 24 27 червня 2003 р.)
Наукова конференція Творчість Ольги Кобилянської: контекст, інтертекст, метатекст” (Київ, 14 листопада 2003 р.)
Всеукраїнська наукова конференція Ольга Кобилянська письменниця і громадянка: національне та загальнолюдське” (Чернівці, 27 28 листопада 2003 р.)
Публікації.
1. Вплив семілінгвалізму на формування особистості Ольги Кобилянської // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія філологічна. Вип. 33. Львів: Видавничий центр при ЛНУ ім. І. Франка, 2004. Част. 2. С. 214-218.
2. Джерела формування білінгвізму Ольги Кобилянської // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. № 7. К.: Логос, 2002. 594 с. С. 408413.
3. Інтерферентні явища у мовній картині світу білінгва // Мова і культура. Вип. 6. Том IV. Міжкультурна комунікація. Теорія і практика перекладу. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. С. 86-93.
4. Кодові переключення в епістолярії Ольги Кобилянської 1892-1902 рр. // Літературознавчі студії. К.: ВПЦ Київського університету, 2004. С. 268274.
5. Специфіка комунікативної поведінки в умовах білінгвізму // Комунікативна компетентність правників і їх зв’язки з громадськістю. Львів, 2003. С. 8485
6. Специфіка мовленнєвої поведінки білінгва (на матеріалі мови творів Ольги Кобилянської) // Актуальні проблеми металінгвістики. Збірник статей: у 2-х частинах. Ч. 2. Черкаси: Брама, 2003. 244с. С.144 149.
7. Теоретичні та прикладні аспекти визначення рідної мови білінгва (на матеріалі ідіолекту Ольги Кобилянської) // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія філологічна. Вип. 30. Львів: Видавничий центр при ЛНУ ім. І. Франка, 2003. С. 213221.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (203 позиції) та чотирьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 185 сторінок, з них 163 сторінкиосновного тексту.
У вступі обґрунтовується актуальність, визначається об’єкт і предмет дослідження, формулюються мета і завдання роботи, її теоретичне значення і практична цінність, викладаються основні положення, які виносяться на захист.
У першому розділі Переключення кодів у мовній поведінці полілінгва” аналізується наукова література для з’ясування таких питань: переключення мовних кодів, поняття білінгвізму і розрізнення понять білінгвізм” і диглосія”, а також представлення білінгвізму (полілінгвізму) як моделі соціально-мовної взаємодії і аналіз соціальних та психологічних чинників, що формують ситуацію полілінгвізму.
Другий розділ Функціональні чинники моделі полілінгвізму, релевантні у ситуації переключення кодів” присвячено окремим чинникам, що впливають на виникнення процесу переключення кодів у ситуації полілінгвізму, насамперед таким, як фактор конситуації комунікативного акту (мовна ситуація) і фактор адресанта.
У третьому розділі Вибір коду у мовній поведінці полілінгва” досліджуються особливості кодових переключень і змішування кодів, наявних у мовленні Ольги Кобилянської.

Теоретичні та практичні результати дослідження узагальнюються у висновках до роботи.

Список литературы

Висновки

Дослідження переключення мовних кодів дає можливість з’ясувати механізми їх формування і функціонування полілінгвальної свідомості, що є актуальним завданням в умовах масового полілнгвізму українського суспільства.
Оскільки розгляд проблеми полілінгвізму здійснюється нами не лише в соціолінгвістичному, але й у комунікативному аспекті, ми розумітимемо під переключенням кодів використання мовцем у процесі спілкування за допомогою засобів матричної мови (діалекту, стилю) засобів іншої (впроваджуваної) мови, пов’язаний зі зміною одного або декількох параметрів комунікативного акту. Функціональний розподіл кодів, що входять до складу соціально-комунікативної системи, призводить до того, що один і той же мовець, володіючи загальним набором комунікативних засобів, використовує їх почергово в залежності від умов спілкування.
Дослідження полілінгвізму не утворили спільної загальноприйнятої теорії, тому існує проблема узгодження наявних концепцій і створення цілісної теорії білінгвізму (полілінгвізму), яка була б придатною, зокрема, для потреб прикладних досліджень. Ми розуміємо під білінгвізмом здатність індивіда чи мовної спільноти почергово використовувати дві мови (у випадку полілінгвізму декілька мов) для забезпечення комунікативних потреб. У роботі пропонується введення поняття інтерференційного порогу: ми вважаємо, що білінгвізм у власне лінгвістичному розумінні наявний лише у тому випадку, коли у мові А помітний інтерференційний вплив мови Б, а двосторонній білінгвізм передбачає наявність інтерференційних явищ в обох мовах. Введення цього поняття має концептуальне значення, оскільки чітко визначає білінгвізм. Воно ж дозволяє означити широке і вузьке його розуміння. Саме білінгвізм у вузькому розумінні повинен бути вихідним аспектом соціолінгвістичних досліджень багатомовності. Відповідно до такого розуміння визначаються соціальні та психологічні умови, які формують і / або супроводжують ситуацію полілінгвізму: статус кожної з мов, сфери використання, соціальний престиж, співвідносність з референтною групою і т. ін. (соціальні чинники), міра володіння мовами, порядок вивчення мов і вік, в якому кожна з них вивчалася, роль у спілкуванні та ін. (когнітивно-психологічні чинники).
На основі моделі етнографії мовлення”, запропонованої Д.Хаймзом, а також її пізніших інтерпретацій (С.Ервін-Тріпп, У.Брайт) пропонуємо модель для опису ситуації полілінгвізму, виділяючи ряд структурних чинників, серед яких центральним власне лінгвістичним чинником вважаємо фактор мовного коду. Видається доцільним розглядати цей параметр не на одному рівні з іншими, а як такий, що має узагальнювальне значення для ситуації комунікативного акту в умовах полілінгвізму загалом.
Серед складових моделі соціально-мовної взаємодії, що впливають на переключення мовного коду, найбільш важливими, на нашу думку, є фактори оточення, адресанта та адресата. Оточення як широке соціолінгвістичне тло, на якому відбувається процес комунікації, відіграє вагому роль у процесах соціалізації особистості й формуванні мовної свідомості жителів даної території. З опертям на соціолінгвістичні теорії 19602000-х рр. встановлюється типологія мовних ситуацій, і відповідно до прийнятого теоретичного розуміння проблеми визначаються характерні риси мовної ситуації, що склалася на Буковині у другій половині ХІХ поч. ХХ ст. і активно впливала на формування мовних пріоритетів Ольги Кобилянської. Мовна ситуація в Австро-Угорській імперії ІІ пол. ХІХ ст., завдяки мовній політиці уряду, спрямованій на толерування і розвиток прав національних меншин, а також наявності строкатого національного складу населення, сприяли розвитку масового полілінгвізму. Кожна з краєвих” мов, поширених на території Буковини українська, польська, румунська, а також державна німецька, охоплювала певну сферу комунікації, часто перекриваючись і накладаючись. Статистичні дані, синтезовані й подані в роботі, почерпнуті з буковинської періодики 90-х рр. ХІХст. (газети Слово”, Буковина”), а також з ряду фундаментальних досліджень (Ю.Шевельов, А.Жуковський, В.Ігнатієнко та ін.), дають змогу змалювати об’єктивну картину мовної ситуації та мовної політики зазначеного періоду. Виявлене співвідношення свідчить про поширення полілінгвізму серед мешканців краю.
Фактор адресанта розглядається на тлі формування мовної індивідуальності письменниці Ольги Кобилянської. Індивідуальний полілінгвізм у цьому випадку виступає відображенням масового полілінгвізму, щоправда, з дещо зміщеними акцентами. Серед факторів, що сформували мовну свідомість письменниці, слід особливо відзначити мовну ситуацію в родині, а також суб’єктивне ставлення мовця до кожної з мов. Дані щоденників, листів, автобіографій та спогадів Ольги Кобилянської засвідчують, зокрема, що у родині (дещо неоднорідно) вживалися три мови: українська, польська і німецька. Спілкування в родині українською мовою пропагував батько, Юліан Кобилянський, польська була мовою матері, Марії Кобилянської-Вернер, німецька увійшла до родинного спілкування з часу навчання братів Ольги в гімназіях, а згодом й інших навчальних закладах, які були переважно німецькомовними.
Особливості дослідження зумовлюють розгляд не лише зовнішніх факторів формування полілінгвізму письменниці (мова родини, мовне оточення, соціальний престиж мов), але і внутрішніх (суб’єктивних) ставлення мовця до кожної з мов та оцінка своєї мовної компетенції.
Оскільки для аналізу мовної особистості адресанта важливою є визначення такої складової, як рідна мова, виділяються смислові блоки цього лінгвістичного поняття, розрізняючи рідну мову (переважно за генетичними принципами) і функціонально першу мову (за функціональними ознаками). Відповідно до виділених Б.Ажнюком складових поняття рідної мови на основі проведеного аналізу вважаємо, що першою мовою і мовою матері для Ольги Кобилянської є польська, мовою-носієм генетико-антропологічної спадщини і мовою, з якою мовець ідентифікує себе у плані культурної спадщини, виступає (щоправда, не цілком однозначно) українська, а мовою, з якою людина зберігає емоційний зв’язок, німецька. Ряд лінгвістичних та позалінгвістичних факторів, а також свідчення самого мовця дають можливість стверджувати, що рідною мовою Ольги Кобилянської була українська, але функціонально першою в аналізований період слід визнати німецьку мову.
Для з’ясування об’єктивної картини обсягу кодових переключень у мовленні письменниці було введено ряд кількісних параметрів, зокрема значення рівня кодових переключень (РКП) та його середнє значення (РКПС). Рівень кодових переключень визначається за формулою: РКП = NВ / NМ, де NВ кількість речень, сформованих засобами впроваджуваної мови, NМ кількість речень, сформованих засобами матричної мови в межах певного (обмеженого) текстового фрагменту.
Аналіз кодових переключень, зумовлених зміною умов комунікативного акту, дав можливість виділити найбільш поширені їх типи. У мовленні письменниці виявлено переключення таких мовних кодів: німецька/ українська, українська / німецька, німецька / польська та українська / польська. Для кожного випадку кодових переключень виявлено чинники, що їх зумовлюють.
Німецька українська. Хоча німецька мова в ідіолекті Ольги Кобилянської покривала усі сфери комунікації, фіксується значна кількість німецько-українських кодових переключень. У більшості вони зумовлюються такими факторами:
фактор адресата. Існують два типи адресатів, що вимагають обов’язкового переключення мовного коду. Це, з одного боку, селяни-українці, і з іншого свідомі українці-інтелігенти. У першому випадку це зумовлюється неможливістю німецькомовної комунікації, у другому прагнення адресатів до комунікації україномовної. Це стосується як безпосереднього передання у щоденнику розмов, так і цитування і навіть роздумів, пов’язаних з цими адресатами.
фактор адресанта. Актуалізація таких ролей, як письменниця, свідома українка, асоціювання себе з референтною групою української інтелігенції дає поштовх до кодових переключень, нерідко тривалих від кількох речень до двох-трьох сторінок.
Решта факторів мають незначний вплив на переключення цього мовного коду.
Німецька / польська. Важливим фактором для виникнення переключення названого мовного коду виступає фактор адресата. Єдиним адресатом, що однозначно спричинює перехід на польську мову, виступає мати письменниці. Як розмови з нею, так і роздуми про неї передані у німецькомовному щоденнику виключно по-польськи. У розмовах з іншими адресатами (зокрема, з Софією Окуневською) авторка вдається до цього кодового переключення лише спорадично.
Ще одним фактором, що зумовлює переключення цього мовного коду, виступає фактор теми. Окрім теми, пов’язаної з домом і господарськими справами, релевантними у цьому випадку витупають теми, пов’язані із суспільним життям. Польська мова виступає свого роду суспільним маркером до неї авторка вдається для запису прізвищ, передачі (у тому числі й жартівливої) світських” розмов.
Українська німецька. Це кодове переключення в основному зумовлюється фактором теми і адресата. Серед тем, для висвітлення яких авторка надавала перевагу німецькій мові, слід відзначити роздуми на літературні та літературознавчі теми, особисті та інтимні переживання. Причиною такого розподілу було те, що німецька сприймалася молодою Кобилянською як мова літератури, мова високих почуттів. Для кодових переключень, пов’язаних зі зміною теми, характерна обмежена тривалість, часто це може бути навіть одне слово, написане по-німецьки в українському тексті: термінологічний вислів, стійкий вираз або вставне слово. Українсько-німецькі кодові переключення в основному є факультативними, і навіть у тих випадках, де вони тематично зумовлені, вирішальним фактором виступає бажання чи небажання самого мовця змінити чи зберегти мовний код.
Серед респондентів О. Кобилянської досліджуваного періоду простежуються дві групи: ті, у листах до яких наявне назване кодове переключення, і ті, у яких воно відсутнє. Першу групу становлять буковинці, а також мешканці інших провінцій Австро-Угорщини (крім Галичини), другу галичани і мешканці Східної України. Причиною такої диференціації виступало знання або незнання респондентами німецької мови, за винятком галичан, у листах до яких авторка у зв’язку з систематичними закидами намагалася дотримуватися чистоти української мови і елімінувати німецькі елементи.
Найбільшою мірою Ольга вдається до українсько-німецьких кодових переключень у листах до друзів, насамперед до ОсипаМаковея. Середнє значення РКП у листах до О.Маковея становить 0,075, що більш ніж удвічі перевищує РКПс для всіх листів О.Кобилянської зазначеного періоду, який становить 0,035. Тематично використання кодових переключень у цих листах не обмежується: це можуть бути дружні жарти, літературознавчі роздуми або просто інформація. Схожу роль виконують німецькі вкраплення (щоправда, їх значно менше РКПС становить 0,016) у листах до ВасиляСтефаника.
Фактори зміни теми та адресата найбільш вагомі для переключення українсько-німецького мовного коду. Решта факторів у даному випадку відіграють помітно меншу роль.
Українська польська. Переключення з української на польську мову у порівнянні з німецько-українським переключенням має ряд особливостей. Протягом аналізованого періоду перехід на польський мовний код зафіксовано у листах лише до двох адресатів. Це батьки письменниці, з якими вона, як уже зазначалося, часто спілкувалася по-польськи (особливо це стосується спілкування з матір’ю), а також Осип Маковей. Найчастіше авторка вдається до переключення українсько-польського мовного коду, цитуючи висловлювання інших людей, в основному це висловлювання її матері. Окрім слів матері, Ольга наводить по-польськи і висловлювання інших людей, як правило, надаючи їм негативної конотації.
Важливою особливістю переключення кодів українська польська” та українська німецька” є неповне переключення, або змішування кодів. Це виявляється на різних рівнях мовної системи: лексичному, граматичному, синтаксичному. Вважаємо, що цілком виправданим є використання стосовно такого роду мовних помилок терміну девіація у його розумінні, запропонованому Ф.С.Бацевичем, оскільки у виникненні цього явища задіяні як порушення у сфері мовних форм, так і порушення, пов’язані з прагматичними (комунікативними) невдачами. Причини і, відповідно, типи мовленнєвих девіацій визначаються, як правило, з урахуванням їх рівневої приналежності (фонетичні, граматичні, лексичні тощо), але слід мати на увазі, що процеси ці відбуваються не лінійно, а з урахуванням специфіки процесів породження мовлення.
Змішування українського і німецького мовного кодів виявляється насамперед на синтаксичному рівні, що, відповідно, торкається глибинних структур породження мовлення. Польський код виявляється в українському мовленні авторки як на синтаксичному рівні (інверсія означення і означуваного слова, використання польських синтаксичних конструкцій), так і на лексичному рівні. У змішуванні українського і польського кодів здебільшого задіяні поверхневі структури породження мовлення, тобто змішування відбувається переважно на етапі вербалізації.
Серед чинників, які впливають на змішування кодів, найбільш релевантними є ті, які найменш суб’єктивовані і не залежать від мовця. Це, насамперед, фактори адресата і оточення, ширше стереотипи мовної поведінки.
Результати дослідження дають змогу визначити загальні закономірності та особливості формування та функціонування кодових переключень, визначення системи факторів, які детермінують цей процес, з’ясувати питому вагу кожного з таких факторів у процесі вибору мовного коду.

Література
1. Аврорин В. А. Двуязычие и школа // Проблемы двуязычия и многоязычия. М., 1972. С. 49 - 62.
2. Аврорин В. А. Проблемы изучения функциональной стороны языка (К вопросу о предмете социолингвистики). Л.: Наука, 1975. 276 с.
3. Ажнюк Б. М. Еволюція української мови в діаспорі (етно- і соціолінгвістичні аспекти): Дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.01; 10.02.15 / НАН України; Інститут української мови. К., 1999. 396с.
4. Ажнюк Б. Мовна єдність нації: діаспора й Україна. К.: Рідна мова, 1999. 452 с.
5. Ажнюк Б. М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації // Мовознавство, 2001. № 3. С. 48-54.
6. Актуальні проблеми соціолінгвістики: збірник наукових праць. К., 1992. 100 с.
7. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика (Синонимические средства языка) . М.: Наука, 1974. 286 с.
8. Арутюнян В.Н. Языковая ситуация и ситуативный язык // http://www.ruslangcongress.newmail.ru/sec/socioling.htm (2003)
9. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. Энциклопедия, 1966. 606 с.
10. Аюпова Л. Л. Социолингвистические проблемы в евразийском контексте// http://www.bashedu.ru/evrazia/f_s/f_ajupova.rtf (2002)
11. Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 281 с.
12. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної девіатології. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. 236 с.
13. Бабишкін О. Ольга Кобилянська. Львів, 1963. 160 с.
14. Беликов В. И., Крысин Л. П. Социолингвистика. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 439 с.
15. Белл Р. Т. Социолингвистика. Цели, методы и проблемы, пер. с англ. М.: Междунар. отношения, 1980. 318 с.
16. Бідер Г. Українська мова в Габсбурзькій монархії (1772 1918) // Мовознавство, 1997. № 1. с. 24-29.
17. Богданович Г. Ю. Русский язык в аспекте проблем полилингвокультурологии Симферополь: ДОЛЯ, 2002. 392 с.
18. Бондалетов В.Д. Условно-профессиональные языки русских ремесленников и торговцев. Автореф. дисс. ...докт. филол. наук. - М., 1966. - 28 с.
19. Бурда Т.М Мовна поведінка особистості в умовах українсько-російського білінгвізму. Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2002. 22с.
20. Буковина. 1896. №29.
21. Булега Н., Ткач Л. Дієслівне слововживання епістолярію Ольги Кобилянської у контексті сучасних лексико-стилістичних норм української літературної мови // Наук. вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 87. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2000. С. 154-169.
22. Бурыкин А. А. Ментальность, языковое поведение и национально - русское двуязычие (язык меньшинства как "тайный язык" в отечественном социокультурном контексте) // http://arctogaia.krasu.ru/laboratory/burykin/mentalnost.shtm (2002)
23. Брайт У. Введение: параметры социолингвистики // Новое в лингвистике. Вып. VII. - М., 1975. - С. 34-41
24. Вайнрайх У. Одноязычие и многоязычие // Новое в лингвистике, вып. VI. Языковые контакты. М.: Прогресс, 1972. С. 25 - 60.
25. Вайнрайх У. Языковые контакты. К.: Вища школа,1979. 262 с.
26. Верещагин Е.М. Психологическая и методическая характеристика двуязычия. М.: Изд-во МГУ, 1969. 160 с.
27. Владимирова Л.В. Прагматика билингва в социокультурном контексте // http://www.ruslangcongress.newmail.ru/sec/socioling.htm (2003)
28. Влияние социальных факторов на функционирование и развитие языка / отв. ред. Ю. Д. Дешериев. М.: Наука, 1988. 198 с.
29. Возникновение и функционирование контактных языков. М.: Наука, 1987. 256 с.
30. Вознюк В. О. Про Ольгу Кобилянську: Нові матеріали. Роздуми. Знахідки. К.: Дніпро, 1983. 183 с.
31. Врублевська В. Емансипантка. К.: Молодь, 1989. 224 с.
32. Выгонная Л.Т., Щербакова О.И.Фонетика русской речи белоруссов-билингвов: современное состояние и проблемы изучения // http://www.ruslangcongress.newmail.ru/sec/socioling.htm (2003)
33. Гавранек Б. К проблематике смешения языков / Новое в лингвистике. Вып. 6. Языковые контакты. М.: Прогресс, 1972. 536 с. С.94111.
34. Гайдучик С.М. Фоностилистический аспект устной речи: Экспериментально-фонетическое исследование на материале немецкого языка. Автореферат дисс. ... докт. филол. наук: 10.02.04 / - ЛГУ. - Л., 1973. - 31 с.
35. Гак В. Г. К типологии форм языковой политики // Вопросы языкознания. 1989. № 5. С.104133.
36. Гак В.Г.Язык Пушкина и французский язык // Вопросы языкознания. 2000. № 2. С. 7989
37. Гамперц Дж. Об этнографическом аспекте языковых изменений // Новое в лингвистике. Вып. VII. Социолингвистика. - М., 1975. - С. 299-319
38. Гамперц Дж. Переключение кодов хинди пенджаби в Дели // Новое в лингвистике. Вып. VI. Языковые контакты. М.: Прогресс, 1972. С. 190210.
39. Головановская М. К. Лингвистически значимые компоненты ситуации общения. М.: Изд-во МГУ, 1990. 20 с.
40. Грамматическая интерференция в условиях национально-русского двуязычия. М.: Наука, 1990. 203 с.
41. Гринберг Дж. Определение меры разноязычия // Зарубежная лингвистика. ІІІ. / Общ. ред. В. Ю. Розенцвейга, В. А. Звегинцева, Б. Ю. Городецкого. М.: Издательская группа «Прогресс», 1999. С. 8899.
42. Гухман М. М и др. Функциональная стратификация языка. М.: Наука, 1985. 240 с.
43. Дешериев Ю. Д. Проблема создания системы билингвистических понятий и вопросы методики ее применения в исследовании // Методы билингвистических исследований /АН СССР; Ин-т языкознания. М., 1976. С. 20 - 33.
44. Дешериев Ю. Д. Введение // Развитие национально - русского двуязычия. М.: Наука, 1976. 386 с.
45. Дешериев Ю. Д. Социальная лингвистика. К основам общей теории. М.: Наука, 1977. 382 с.
46. Дешериев Ю. Д., Протченко И. Ф. Основные аспекты исследования двуязычия и многоязычия // Проблемы двуязычия и многоязычия. М.: Наука, 1972. 359 с. с. 28
47. Джунусов М. С. Социальный аспект двуязычия в СССР // Социология и идеология. М.: Наука, 1969. 467 с. С. 30-52.
48. Дзюбишина-Мельник Н. Поняття рідна мова” в контексті сучасних реалій // Мовознавство. Доповіді та повідомлення IV Міжнародного конгресу україністів / Відп. ред. В.Німчук. К.: Пульсари, 2002. 420 с. С. 155-158.
49. Долинин К.А. Интерпретация текста (французский язык). М.: Просвещение, 1985. - 288 с.
50. Домашнев А. И. Типология сходств и различий языковых состояний и языковых ситуаций в странах немецкой речи. СПб.: Наука, 2001. 166 с.
51. Донец П. Н. Основы общей теории межкультурной коммуникации: научный статус, понятийный аппарат, языковой и неязыковой аспекты, вопросы этики и дидактики. Х.: Штрих, 2001. 384 с.
52. Ейгер Г. В., Рапопорт И. А. Язык и личность. Х., 1991. 81 с.
53. Елоева Р. К., Русакова П. Д.. Проблемы языковой интерференции. Л., 1990. 286 с.
54. Ермакова Н. С. Этносоциальные проблемы двуязычия в современной англоязычной литературе: Автореф. дис. канд. ист. наук. М., 1989. 17 с.
55. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. К., 1993. 800 с.
56. Енциклопедія українознавства. Том І. Львів: НТШ, 1993. 400 с.
57. Жданова В. В. Роль социокультурных установок говорящего при переключении или смешивании языкового кода (на материале русского языка немецкой диаспоры) // http://www.ruslangcongress.newmail.ru/sec/socioling.htm (2003)
58. Жинкин Н. И. О кодовых переключениях во внутренней речи // Вопросы языкознания, 1964. № 6. С. 2638.
59. Жирмунский В.М. Национальный язык и социальные диалекты. - Л.: ГИХЛ, 1936. - 299 с.
60. Жлуктенко Ю. А. Лингвистические аспекты двуязычия. К.: Высш. шк.,1974. 176 с.
61. Жуковський А. Історія Буковини: у 2-х ч. Ч.2. Чернівці: Час, 1993. 452 с.
62. Зимовець Г. В. Міжмовна інтерференція в умовах контактного білінгвізму (на матеріалі мови української діаспори). Дис. ... канд. філол. наук. К., 1997. 243 с.
63. Зограф Г.А. Многоязычие // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 303.
64. Ігнатієнко В. Бібліографія української преси 1816-1916. Стейт коледж (Пенсільванія), 1968. 226 с.
65. Имеладзе Н. В. Экспериментально-психо­ло­ги­ческие исследования овладения и владения вторым языком. Тбилиси, 1979. 126 с.
66. Кацнельсон С. Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 228 с.
67. Карасик В.И. О категориях дискурса // Языковая личность: социолингвистические и эмотивные аспекты: Сб. науч. тр. Волгоград Саратов: Перемена, 1998. С.185-197.
68. Караулов Ю. Н. Из опыта реконструкции языковой личности // Литература. Язык. Культура. М.: Наука, 1986. С.222234.
69. Карлинский А. Е. Понятие языковой общности и речевой нормы в связи с проблемой двуязычия // Мови європейського культурного ареалу: розвиток і взаємодія. К.: Довіра, 1995. С. 111122.
70. Кондакова М.Ф. Языковые контакты как объект лингвистического исследования // Уральские лингвистические чтения - 2001 (№ 14). - Екатеринбург: УрГПУ. - С. 49-54.
71. Корнев В. А Сопоставительная семантика и проблемы межъязыковой интерференции // http://www.kcn.ru/tat_ru/science/news/lingv_97/n42.htm (2002)
72. Костюк О. Часовий континуум у творах Ольги Кобилянської // Наук. вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 93. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2000. С. 205211.
73. Кочерган М.П.Загальне мовознавство. К.: Академія, 1999. 288 с.
74. Кошкарьова Л.С. Засоби вираження напрямку дії вверх у німецькій мові у зіставленні з українською та російською мовами. Автореф дис. канд. філол. наук. — Донецьк, 2000.
75. Крысин Л. П. К социальным различиям в использовании языковых вариантов // Вопросы языкознания, 1973. № 3. С. 3750.
76. Крысин Л. П. О речевом поведении человека в малых социальных общностях (Постановка вопроса) // Язык и личность. М.: Наука, 1989. С. 7886.
77. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац В.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь лингвистических терминов/ Под общей ред. Е.С. Кубряковой. М., 1996.
78. Кузнецов В.В.Проблема формирования языковой компетенции ребенка в диалектной среде // http://www.ruslangcongress.newmail.ru/sec/socioling.htm (2003)
79. Кузнєцова Т. В. Двомовна сім’я як об’єкт соціолінгвістичного дослідження // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. Вип.2. К.: КДЛУ, 1999. С.95101.
80. Кузнєцова Т. В. Інтерферентні явища в українському мовленні білінгвів // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Вип. 5. Ізмаїл, 1998. С. 6871.
81.&