ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНИХ СЛІВ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ, РОСІЙСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ)

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні

На правах рукопису

УДК 81י 367 + 81י 37 + 81י 243

Гаценко Ірина Олександрівна

Типологічні особливості звуконаслідувальних слів
(на матеріалі української, російської
та англійської мов)

10. 02.15 загальне мовознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
член-кор. НАН України,
д. філол. наук., проф.
Ткаченко О. Б.

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП

6 16

РОЗДІЛ I. Характеристика звуконаслі-дувальних слів та слів звуконаслідувального походження української мови

17 95

1.1. Питання статусу звуконаслідувальних слів.

17 20

1.2 Лексико-семантична характеристика звуконаслідувальних слів та слів звуконаслідувального походження ..

20 31

1.3. Класифікація звуконаслідувальних слів української мови за їх семантичними ознаками. Звуконаслідувальні слова, їх групи та класи ..

31 37

1.4. Структура звуконаслідувальних слів української мови..

37 49

1.4.1. Структурні типи звуконаслідувальних слів української мови

46 49

1.5. Фоносемантична структура звуконаслідувальних слів української мови..

50 72

1.5.1. Звуконаслідувальні моделі ....

65 72

1.6. Морфологічна характеристика звуконаслідувальних слів української мови

72 85

1.7. Синтаксична функція звуконаслідувальних слів української мови.....

85 91

Висновки .

92 95

РОЗДІЛ II. Характеристика звуконаслі-дувальних слів та слів звуконаслідувального походження російської мови..

96 154

2.1. Лексико-семантична характеристика ономатопоетичних слів та слів звуконаслідувального походження російської мови....

96 105

2.2 Класифікація звуконаслідувальних слів російської мови за їх семантичними ознаками..

105 109

2.3. Особливості структури звуконаслідувальних слів російської мови .

110 119

2.3.1. Структурні типи звуконаслідувальних слів російської мови.

114 119

2.4. Фоносемантична характеристика звуконаслі-дувальних слів російської мови ..

119 138

2.4.1.Звуконаслідувальні моделі ..

134 138

2.5. Морфологічна характеристика звуконаслідувальних слів російської мови ..

138 148

2.6. Синтаксична функція звуконаслідувальних слів російської мови..

148 151

Висновки...

152 154

РОЗДІЛ III. Характеристика ономато-поетичних слів та слів звуконаслі-дувального походження англійської мови.....

155 206

3.1. Лексико-семантична характеристика ономатопоетич-них слів та слів звуконаслідувального походження англійської мови.

155 161

3.2. Класифікація звуконаслідувальних слів англійської мови за їх семантичними ознаками.

161 168

3.3. Структура звуконаслідувальних слів англійської мови..

168 177

3.3.1. Схема типів ономатопоетичних слів англійської мови..

173 177

3.4. Фоносемантична структура звуконаслідувальних слів англійської мови.....

177 194

3.4.1. Звуконаслідувальні моделі .

192 194

3.5. Синтаксична характеристика звуконаслідувальних слів англійської мови.....

194 196

Висновки

197 199

ВИСНОВКИ...

200 206

Список використаних ДЖЕРЕЛ...

207 220

ДОДАТКИ.

221 261

Перелік умовних скорочень
Г. Словарь української мови за. ред. Б. Грінченка. К.: Наукова думка, 1956. — Т. I - IV
Д. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. М., 1956.
Р Словарь русского литературного языка: В 17 т. М-Л.: Изд-во АН СССР, 1948-1963
C Словарь современного русского литературного языка: В 4 т. М.; Л.: Изд-во иностранных и национальных cловарей, 1957 1961.
У Словник української мови: В 11 т. К.: Наукова думка, 1970-1980.
Оx. The Oxford English dictionary. Oxford, 1970. Vol. I-XII
S A supplement to the Oxford English dictionary / Ed. by R. W. Вurchfield. Oxf.: Clarendon press, 1986.
У визначенні значення звуконаслідувальних слів ми спиралися на тлумачення зазначених вище словників.

Г голосний
Зім-щіл зімкнено-щілинний
П приголосний
Пр проривний
С сонорний
Щіл щілинний
____ або / — один з елементів схеми
можливість заміни місцями елементів схеми
% відсоток уживання певної групи (типу, класу) ономатопоетичних слів, що наводиться від загальної кількості звуконаслідувань даної мови.

ВСТУП

Вивчення ономатопеї займає значне місце у вирішенні кардинальних питань мовознавства, зокрема мотивованості знака та походження мови. Отже, інтерес мовознавців, що виявляється до цього мовного явища, є цілком закономірним. Ф.Раут підкреслював: З того часу, як людина почала замислюватися над сутністю та походженням мови, проблема звуконаслідування набула все більш важливої ролі” [177:30].
Питання про мотивований чи немотивований характер зв`язку звуку і значення в слові було і залишається одним з найважливіших у мовознавстві. Хоча в науковій літературі поширена думка про немотивованість зв`язку між звуком і значенням, нерідко висловлювалися і протилежні погляди. При цьому увага зверталася насамперед на звуконаслідувальні слова як на наочний приклад мотивованості мовного знака: "При більш уважному розгляді виявляється, що майже будь-яке слово, що називає звук чи предмет, який звучить, так чи інакше з цим звуком пов`язане звуковою формою" [177:32].
Звуконаслідуваність і, ширше, звукозображальність тісно пов`язані з питанням походження мови. "Первинні задатки роду людського, зазначав А.М. Газов-Гінзбург, були засновані на відприродному, єдино можливому зв'язку звучання зі змістом [31:3].
Рішення проблеми походження мови передбачає з'ясування способу чи механізму утворення зв`язку між звуками та образами предметів і явищ реального світу [31:4].
Автори праць, що присвячені походженню мови, доводять, що в основі початкового об`єднання звуку й значення лежала звукозображальність у широкому розумінні цього слова, зазначаючи, що цьому положенню не можливо протиставити будь-яке інше пояснення утворення зв`язку звуку зі змістом. Адже звуконаслідувальні слова виступають копіями, наслідуванням тих звуків, котрі людина постійно чує у своєму житті. Відповідно вони носять не суто інстинктивний характер, а виступають повністю усвідомленими утвореннями. Звуконаслідувальні слова за своєю семантикою пов’язані з вираженням звукових уявлень, що стоять порівняно з поняттями на більш низькому ступені пізнання дійсності [57;58;60;61;101;103].
Отже, ономатопоетичні слова означають слухові образи, які є приблизними копіями звучань навколишнього середовища. Точність мовних наслідувань звуків у більшості випадків є досить наближеною до природної. На думку Л.І.Мацько, звуконаслідувальні слова не можна вважати безпосереднім звуковим виявом реального світу, явищ, дій, предметів природи. Вони є лише матеріалізованим у звуковому вигляді даної мови відображенням звукових ознак дійсності через уявлення мовця” [100:57]. Е. Сепір зазначав: Вигуки і звуконаслідувальні слова природної мови відносяться до своїх природних прообразів, як мистецтво явище чисто соціальне або культурне до природи Звуковий образ, що лежить в основі звуконаслідувального слова, є ніби супровідним, частковим і вторинним до узагальненого образу, що створюється в мовному потоці за допомогою понятійно значимих слів. Звуконаслідувальні слова мають денотатну основу реальні або уявні звуки дійсності, що є засобом художньо-образної акустичної конкретизації змісту тексту і вживаються при описах явищ, подій, фактів” [124:7].
Потрапляючи до системи мови, стаючи повноправними мовними одиницями, звуконаслідувальні слова та корені зазнають впливу мовних законів, певним чином деформуються, що також сприяє віддаленню їх від свого первісного вигляду. Фонетичний склад, структура, семантика звуконаслідувальних слів визначаються характером відображуваної звукової дійсності як явища природи. Звичайно, мовний апарат людини не може точно передати всі звукові явища навколишнього світу. Порівняно більш точним є відображення звучань, що видаються мовними органами людини та деяких тварин, але і в цьому випадку наслідування здебільшого має досить умовний характер, адже відбувається схематизація та спрощення звуків відповідно до фонетичних ресурсів та норм даної мови.
Звуконаслідувальні слова найбільш поширені в народно-розмовній мові. У стилістичному відношенні вони характеризуються розмовним, іноді навіть просторічним забарвленням, унаслідок чого майже не вживаються в офіційній та деяких галузях літературної мови. Цей факт, на нашу думку, і пояснює ту обставину, що звуконаслідувальні слова української та російської мов, частково англійської, не були детально досліджені; більш того, лише деякі з них увійшли до складу словників.
У переважній більшості звуконаслідувальні слова розглядалися саме у зв`язку з проблемою походження мови [31;47;66;123;131]. Самостійним об`єктом дослідження звуконаслідувальна лексика стала практично лише в останні десятиліття XX століття [10;24;27;51;87]. Але дослідження в цій галузі мали суто описовий характер, що, звичайно, на початковому етапі було необхідно для нагромадження матеріалу і даних про особливості звуконаслідувальних слів у конкретних мовах. Тепер, коли зібраний та опрацьований значний звукозображальний матеріал багатьох мов світу, здається можливим і актуальним почати типологічне дослідження ономатопоетичних слів, особливо звуконаслідувальних слів близькоспоріднених та далекоспоріднених мов із метою встановлення загальних закономірностей їх утворення.
Будь-яке типологічне дослідження має своєю метою виявлення й пояснення загальної суми подібних (ізоморфних) і різних (аломорфних) рис, що характеризують системи досліджуваних мов. Поняття ізоморфізму, як відомо, широко використовується в лінгвістиці. Особливо перспективною сферою використання цього поняття є типологія мови, де перелік відносних універсалій та їх кількісний облік, а також тест на використання одних і тих самих моделей у підсистемах різних мов дозволить не тільки встановити, наскільки ізоморфними є мовні системи, а й виявити їхні специфічні особливості. Звуконаслідувальна типологія має за мету виявити, з одного боку, ізоморфізм звуконаслідувальних слів різних мов (сукупність рис, що притаманні цій категорії слів як мовним універсаліям), з іншого боку виявити їх аломорфізм (сукупність рис, що притаманні звуконаслідувальним словам окремих мов чи мовних груп і визначені як специфічні особливості кожної конкретної мови чи групи).
У статтях зі звуконаслідування увагу дослідників привертали переважно лише риси подібності зазначених слів у різних мовах. [86;92;93]. Подібний підхід може бути виправданий лише для праць, що носять описовий характер, мета та завдання яких різняться з метою й завданням власне типологічних досліджень. При типологічному аналізі концентрація уваги лише на рисах подібності (чи, навпаки, відмінності) порівнюваних об`єктів навряд чи може бути визнана виправданою.
Дослідження звуконаслідувань неспоріднених мов показують, що для виявлення загальної суми подібних і відмінних рис слів цієї категорії необхідний різнобічний підхід: необхідно розглянути, по-перше, ізоморфізм / аломорфізм звуконаслідувальної структури досліджуваних утворень, тобто встановити структурний ізо-/аломорфізм на лексичному, фонетичному, словотворчому, синтаксичному рівні [1;5;11;140].
Питання щодо статусу звуконаслідувальних слів стало в мовознавстві, мабуть, традиційним. Єдиного підходу до витлумачення цієї категорії слів не знайдено. М.Рубіньї зазначав: ”Серед найголовніших проблем мовознавства навряд чи є інша така проблема, яка так багато обговорювалася б мовознавцями та філософами, фахівцями й нефахівцями, як проблема звуконаслідування”[176:497].
Переважно звуконаслідувальні слова розглядали в розділах граматики, що присвячені вигукам; при цьому автори наводили лише незначну кількість слів (іноді навіть без опису їх значення). Поєднання ономатопоетичних слів з вигуками в традиційно визначену частину мови проходило на основі того, що й перші, й другі не вступають у синтаксичний зв`язок з іншими словами в реченні. При такому підході ніяк не аналізувалося питання про особливості, що відрізняють звуконаслідувальні слова від інших слів особливості, які диференціюють звуконаслідування з іншими словами питання про явно відчутний зв'язок між звуковою формою слів і значенням, яке вони передають.
У східнослов`янському мовознавстві дослідженням проблеми статусу звуконаслідувальних слів займалися О.О.Шахматов, О.М.Гвоздев, Л.А.Булаховський [14;33;143]. Цими авторами звуконаслідувальні слова відносилися до категорії вигуків. Прихильники іншої теорії, посилаючись на специфічні та своєрідні особливості звуконаслідувань, виділяли їх до окремої категорії слів. Існуючий погляд репрезентований такими вченими: Л.В.Щерба, С.Абакумов, А.М.Пешковський [2;112;151]. Осмисленню даної проблеми в російському мовознавстві сприяли роботи А.М. Германовича, С.А.Карпухіна, В.Н.Добровольського, Р.Карунца [36-38;51;70;71]. Отже, незважаючи на те, що російська лексикологія має певний досвід у дослідженні звуконаслідувальної системи мови, все ж не вистачає праць із фундаментального опису цієї категорії слів.
Осмисленню даної проблеми в українському мовознавстві сприяли роботи Л.І. Мацько [99;100], в яких автор уперше систематизує та класифікує звуконаслідування за семантичними ознаками, К.Тищенка [134], Р.Д.Швець [147;149;150]. Про звуконаслідувальні слова згадують Т.М. Возний [17], Є.А.Карпіловська [67]. У цих працях автори аналізують словотворчу та семантичну структуру дієслів звуконаслідувального походження в східнослов’янських мовах. Таким чином, звуконаслідувальна лексика української мови об'єктом окремого дослідження ще не була, хоч деякі її морфологічні, семантичні, синтаксичні риси були проаналізовані, тому актуальним залишається всебічний аналіз цієї групи лексики.
В англійському та американському мовознавстві проблему ономатопеї досліджували Х.Марчанд [173], Дж.Р.Ферс [163], Л.Блумфілд [159].
При розробці теоретичних і прикладних засад важливе значення мали праці Л.Сміта [181], М.Кузнец, Ю.Скребнева [82], Г.Хільмера [167], О.Єсперсена [170;171].
Можна визначити декілька напрямків дослідження:
1) У працях А.Фрьолиха [164], Х.Марчанда [173;174] знаходимо спроби розподілити звуконаслідувальні слова відповідно до ауслаута, анлаута та інлаута.
2) У статтях Л.Сміта [181], Г.Хільмера [167], О.Єсперсена [170;171], Г.Коціоля [172], О.Глухарьової [40], М.Кузнец, Ю.Скребньова [82] подається класифікація ономатопоетичних слів відповідно до денотата.
3) Лінгвістами досліджувалися різні аспекти словотворчої структури звуконаслідувальних слів англійської мови. У працях Дж.Р.Ферса [163], Л.Блумфілда [159], Ф.Хаусфолдера [168], Д.Болінджера [160], БЧарльстона[162] ставиться питання про словотворчий статус словосполучень фонем та окремих фонем у складі звуконаслідувальних слів, а також про поняття моделі щодо словотвору ономатопоетичних слів.
4) У 1969 році С.В.Вороніним була запропонована універсальна класифікація ономатопоетичних слів англійської мови у співвідношенні з їх денотатом [24;25;26].
5) Крім праць, в яких порушувалися проблеми класифікації та співвідношення ономатоп/денотат, а також словотворчого статусу фонестем, в деяких джерелах, а саме у Д.Болінджера [160], Дж.Орра [175], Дж.Смізера[182], Х.Марчанда [174], С.Ульмана [183], ми знаходимо відомості про моделі відповідно до словотворення ономатопоетичних слів.
Разом з тим слід відзначити, що ономатопея як у загальнотеоретичному плані, так і в конкретних мовах у тому числі в українській, російській, англійській вивчена ще далеко не повно. Тому видається важливим і актуальним розглянути ряд принципових питань щодо звуконаслідувальних слів досліджуваних мов.
Актуальність цієї проблеми, її недостатнє висвітлення у науковій літературі та постійно зростаючий інтерес зумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Обрана тема актуальна і з огляду на об'єкт дослідження, оскільки цілісного аналізу звуконаслідувальних слів в українському, російському та англійському мовознавстві ще немає.
Актуальність пропонованого дослідження визначається проблемним характером теми, необхідністю комплексного підходу до вивчення явища ономатопеї.
Метою дисертаційної праці є комплексне дослідження звуконаслідувальних слів у двох близькоспоріднених і одній далекоспорідненій мові та їх типологічний аналіз. Мета роботи передбачає комплексне розв'язання таких завдань:
1) аналіз ономатопоетичних слів української, російської, англійської мов на фонетичному, словотворчому, морфологічному, лексичному рівнях;
2) зіставний розгляд типів та звуконаслідувальної структури українських, російських та англійських утворень;
3) вивчення типологічних співвідношень між звуконаслідувальними словами досліджуваних мов;
4) виявлення звуконаслідувальних функцій фонем ономатопоетичних слів української, російської та англійської мов;
5) встановлення закономірностей структурування звуконаслідувальних слів досліджуваних мов;
6) здійснення зіставного аналізу цих моделей та виділення спільних рис, що характеризують словотворчу систему трьох мов, і ознак, якими вони відрізняються;
7) інтерпретація ізоморфних і аломорфних рис досліджуваних звуконаслідувальних слів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації пов'язана з комплексною науковою темою Проблема розвитку мов” відділу загального мовознавства Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України. Тему затверджено на засіданні вченої ради Інституту, протокол № 4 від 26. 04. 1999р.
Об'єктом дослідження виступають українські, російські та англійські звуконаслідувальні слова, а предметом структурно-функціональні особливості цих слів, а також типологічно-зіставний аналіз цих особливостей.
Матеріалом дослідження послужили 363 українських, 252 російських та 378 англійських звуконаслідувальних слів, зібраних зі словників, творів художньої літератури, записів усної народної творчості. Під звуконаслідувальними словами розуміється звуковий комплекс, компоненти якого виконують певні звукозображальні функції. В українській, російській та англійській мовах це немотивована основа, що матеріально збігається з коренем.
У роботі розглянуто як літературні, так і діалектні утворення. Джерелом добору матеріалу були найбільш повні тлумачні словники:
1. Даль В. Словарь живого великорусского языка: В 4 т. М., 1956.
2. Словник української мови: В 11 т. К.: Наукова думка, 1970-1980.
3. Словарь української мови за ред. Б.Грінченка: В 4 т. К.: Наукова думка, 1956.
4. Словарь русского литературного языка: В 17 т. М-Л: Изд-во АН СССР, 1948-1963.
5. Словарь современного русского литературного языка: В 4 т. М.; Л.: Изд-во иностранных и национальных словарей, 1957-1961.
6. The Oxford English dictionary. Oxford, 1970. Vol. I-XII.
7. A supplement to the Oxford English dictionary / Ed. by R. W. Вurchfield. Oxf.: Clarendon press, 1986.
Деякі уточнення робилися за двомовними словниками. Відбиралися лише лексеми, позначені (принаймні в одному зі словників) поміткою на звуконаслідувальний характер.
Нами зібрано фактичний матеріал, який у більшості випадків вводиться в науковий обіг уперше. У результаті опрацювання всього представленого матеріалу була створена картотека, що нараховує 993 одиниці.
Розгляд звуконаслідувальних утворень усіх трьох мов ґрунтується на наступних методолог

Список литературы

ВИСНОВКИ
1) Звуконаслідувальні слова досліджуваних мов у лексикографованій літературі представлені неоднаково: в англійській мові 378 лексичних одиниць, 363 звуконаслідувальні слова в українській мові, 252 лексичні одиниці в російській мові. Для більшості звуконаслідувальних слів досліджуваних мов властивий високий ступінь фонетичної впорядкованості. Їх фонетичний склад узгоджений з системою вокалізму й консонантизму даної мови.
2) Звуконаслідувальні слова української, російської та англійської мов за своїми семантичними ознаками поділяються на чотири численні класи та групи, кількість останніх у досліджуваних мовах не тотожна: в українській і російській мовах представлені поодинокі випадки вживання ономатопоетичних слів, що наслідують звучання металевих та скляних предметів, а також звуки шипіння та свисту, на відміну від англійської мови, де зазначені групи становлять 3% та 9% відповідно. Як окремі підгрупи, що не представлені в інших мовах, виділяються наслідування звуків говоріння в російській мові та звуки серцебиття в українській (див. додаток Б. 1). До складу семантичних груп та класів української та російської мов входить близька кількість звуконаслідувань. Найчисленнішим у досліджуваних мовах виступає клас ономатопоетичних слів, що наслідують звучання, пов`язані з діями предметів, які приводить у рух людина: укр. м. 43%, рос. м. 42%, англ. м. 56%. В англійській мові зазначений клас найпоширеніший.
Традиційно найчисленнішими в досліджуваних мовах виступають семантичні групи, до складу яких входять ономатопоетичні слова наслідування звуків удару (зазначена група найпоширеніша в українській 19% та англійській мовах 18%), та звуконаслідування, що передають звучання механізмів (найчисленніша зазначена група в російській мові 17%, відповідно 13% та 15% їх кількість становить в українській та англійській мовах).
Практично однаковою кількістю представлена семантична група ономатопоетичних слів, що наслідують крики тварин та птахів (укр. 24%, рос. 21%, англ. 24%). Причому в кожній з мов група ономатопоетичних слів наслідування голосів птахів представлена найбільш повно, ніж звуконаслідування крики тварин, пор.: укр. 12%, рос. 11%, англ. 12%.
3) Більшість звуконаслідувальних слів тяжіють до полісемії.
4) Серед звуконаслідувальних слів досліджуваних мов поширене явище синонімії. Ономатопоетичні слова не виступають абсолютними синонімами, які здатні замінити один одного без семантичних змін.
5) Звуконаслідування розглядаються на рівні: 1) форми; 2) змісту; 3)структури. Нами досліджені співвідношення структурних типів і моделей як їх реалізацій на фонетичному та фонемному рівнях. За будовою ономатопоетичні слова поділяються на такі типи: однокомпонентні (зазначений тип найчисленніший у досліджуваних мовах), двокомпонентні та багатокомпонентні (див. табл. Б.2). У складі зазначених типів простежується ще більш детальний розподіл належних сюди фактів. Найчисленнішим однокомпонентним структурним підтипом досліджуваних мов є група односкладових звуконаслідувальних слів, яка найповніше представлена в англійській мові (становить близько 63%, відповідно як в українській та російській дорівнює 57% та 60%).
І навпаки, найменшою кількістю слів представлена група звуконаслідувань, що мають парну форму. Їх кількість в українській та англійській мовах становить 11% та 12%, в російській 8%.
6) Кількість структурних типів однокомпонентних звуконаслідувальних слів у досліджуваних мовах не однакова. Найбільша їх чисельність в англійській мові 51 (6 з яких визначені як поширені), відповідно 32 та 36 в українській та російській мовах (4 з яких поширені) (див. табл. Б.4).
Найпоширенішими структурними типами однокомпонентних звуконаслідувальних слів досліджуваних мов слід вважати такі: ПГП, ПГ/Г:, ПСГП(П), ПГС.
У складі парних звуконаслідувальних слів при зміні другого компонента відбуваються такі чергування (варіювання):
v Зміна анлаутних приголосних (тинди-ринди; трень-брень; pee-wee);
v Зміна інлаутних голосних (тік-так; пиф-паф; clink-clank)
v Повна або часткова редуплікація другого компонента або нарощення основи (тень-телень; там-татам). Подібні приклади представлені лише в російській та українській мовах.
v Повна зміна другого компонента (вава-вурр; кхе-пуа; crir-rack).
7) Функції голосних та приголосних у складі ономатопоетичних слів певним чином диференційовані: голосні тонують звучання відповідно до своїх формантів, приголосні залежно від акустико-артикуляційних характеристик передають вид шуму. Способи та прийоми моделювання акустичної структури реальних звучань повторюються в досліджуваних мовах, але можуть по-різному в них використовуватися при моделюванні конкретних звуків:
Ø різке миттєве звучання уривчастий характер зімкненого або зімкнено-щілинного приголосного в анлаутній та ауслаутній позиціях;
Ø глухий звук шумовий характер глухого щілинного приголосного, що вживаються як в анлаутній, так і в ауслаутній позиціях;
Ø Дрижачий звук дисонансний характер фонеми [р] (див. табл. Б.6);
Ø Наслідування резонуючого, поступово згасаючого звука ономатопоетичне слово переважно закінчується на голосний чи сонорний, що дозволяє імітувати вказану особливість звуків при наслідувальній вимові: наслідування звучання дзвона: дзинь, трень-брень; бим-бом; ding-dong, twang, zing; наслідування звуків пострілу, вибуху: бам, бум; bang, boom, whang, twang, zing;
Ø Монотонність та тривалість звучання моделюється тривалістю одного звука мовлення чи повторенням усього складу: наслідування звуків дзижчання: ж-ж-ж, дз-з-з, buzz-z-z; наслідування звуків, що утворюються при роботі двигуна: тах-тах-тах; putt-putt-putt .
Ефективність мовного звукомоделювання, що виявляється в утворенні звуконаслідувальних слів, які виконують свої мовні функції, забезпечується не лише підбором подібних звуків мовлення, але й тим, що ономатопоетичні слова моделюють і структуру звука його монотонність, складність, чергування шуму звучання, тривалість тощо. Чітка орієнтованість на звук, що моделюється, та можливість наслідувальної вимови призводять до вживання у складі звуконаслідувальних слів аномальних для даної мови звукосполучень чи способів їх вимови, наприклад, аномального їх подовження.
Певний вплив на фонетичне сприйняття досліджуваних слів здійснює інтерпретація артикуляторних ономатопоетичних слів, яка нерідко порушує закономірності структури акустичних звуконаслідувань і в окремих випадках виступає причиною розбіжності слів у різних мовах.
8) Ауслаутні приголосні звуконаслідувальних слів передають характер закінчення звучання, вказуючи при цьому на його тривалість. У зазначеній позиції ономатопоетичних слів досліджуваних мов найбільшою кількістю представлені проривні приголосні: укр. 24%, рос. 32%, англ. 46%.
Кількість ауслаутних щілинних у складі української та російської мов дорівнює відповідно 18% та 17%, в англійській мові вони становлять 22%.
І навпаки, практично не вживаються в зазначеній позиції зімкнено-щілинні приголосні (див. табл. Б. 5).
В ауслаутній позиції звуконаслідувальних слів досліджуваних мов уживаються такі фонеми:
Укр. [х], [п], [к], [н’], [ц’], [с’], [м], [р], [в], [з’], [л’], [т’], [б], [ц], [т], [г], [з’], [л].
Рос. [х], [к], [п], [м], [н`], [р], [г], [ф], [т`], [н], [л`], [ц], [в], [с], [с`].
Англ. [p], [∫], [l], [k], [t], [t∫], [h], [f], [m], [z], [g], [d], [b], [r], [s].
9) Анлаутні приголосні звуконаслідувальних слів указують на характер початку звучання. Найчисленнішими в зазначеній позиції, рівно як і в ауслаутній, є проривні приголосні, їх кількість становить 48% та 44% в українській та російській мовах і 60% в англійській (див. табл. Б. 7):
Укр. [т], [б], [г], [х], [к], [ч], [т’], [п], [с], [ш], [дз], [ц], [ф], [р], [м], [ж], [л]; [в], [ґ], [н], [дж], [д];
Рос. [б], [т], [т`], [п], [г], [д], [х], [ч], [ш], [с], [н], [в], [ж], [з], [л], [м], [р], [к], [ф], [ф`]; [б’], [п’].
Англ. [b], [p], [k], [d], [t], [g], [f], [h], [∫], [t∫], [r],[s],[d ],[l], [m], [j], [θ], [w], [z], [n].
10) У складі звуконаслідувальних слів досліджуваних мов представлені такі типи чергувань (див. табл. Б.8):
üЧергування приголосних, що різняться за місцем артикуляції, але схожі за способом творення (бухи кахи; плюх плюсь; cob bob).
üЧергування проривних та щілинних приголосних (хрясь брязь; хряп хрясь).
üЧергування проривних та зімкнено-щілинних приголосних (flash plash, fuff puff, hack hash). Зазначений тип представлений лише в англійській мові.
üЧергування щілинних приголосних та африкат (swish swich).
üЧергування сонорних із проривними та зімкнено-щілинними приголосними (ring ting, chink clink crink). Тип представлений лише в англійській мові.
üЧергування глухих та дзвінких приголосних (бах пах (звуки пострілу), динь тинь (звучання дзвона).
üЧергування твердих та м`яких приголосних (туп тюп; тук тюк).
11) Інлаутні голосні у складі звуконаслідувальних слів досліджуваних мов у більшості своїй відіграють словотворчу роль, вказуючи на силу та інтенсивність звучання (див. табл. Б.10).
Маловживаними є голосні фонеми в анлаутній позиції звуконаслідувальних слів. Відповідно, як їх кількість в ауслаутній позиції дорівнює: укр. 25%, рос. 35%, англ. 15%.
12) Чергування голосних у складі звуконаслідувальних слів може відігравати змісторозрізнювальну роль (див. табл. Б.9).
13) При відмінній фонетичній системі різних мов орієнтованість на однакові реальні звучання та використання різноманітних способів моделювання іноді призводить до появи близьких чи акустично подібних результатів: moo, му-у (наслідування мукання корови), мяу, miaow, meaow, meu, няв (нявкання кішки), hiss, ш-ш (звук сичання змії).
Подібність звуконаслідувальних слів у досліджуваних мовах найбільш можлива при наслідуванні порівняно простих природних звучань. На утворення складних ономатопоетичних слів впливають фактори, що характеризуються різноманітністю звуконаслідувальних моделей різноманітністю засобів моделювання.
14) У досліджуваних мовах можуть вживатись різні засоби моделювання подібних звучань, пор.: укр, рос. трах-тах-тах, англ. crack; рос. кулды-кулды, англ. gobbledigook наслідування крику індика.
15) Нетотожність звуконаслідувальних моделей у досліджуваних мовах можна пояснити можливістю побудови певної кількості правильних моделей одного явища та різноманітністю засобів і способів моделювання. Відповідно, подібність звуконаслідувальних моделей пояснюється спільністю об`єкта моделювання і стає можливою завдяки послабленню сигніфікативної функції звуків мовлення та збільшенню ролі їх акустичних властивостей в ономатопоетичних словах, завдяки чому в мові можуть існувати декілька звуконаслідувань, що моделюють однакові звучання. Напр.: blab, bleb, blob, blub, blabber, blobber, blubber, bubble звуконаслідування, орієнтовані на звук, який утворює дитина, коли пускає бульки ротом.
16) Від звуконаслідувальних слів української та російської мов шляхом афіксації утворюються слова інших частин мови дієслова, іменники, прикметники. Можна говорити про перехід ономатопоетичних слів до складу іменників та вигуків.
17) Слова звуконаслідувального походження чи відповідні до звуконаслідувань моделі слів у деяких випадках у тому чи іншому ступені можуть втрачати звукомоделювальний характер, перестаючи бути власне звуконаслідуваннями: звуки мовлення, що їх утворюють, у певній мірі набувають змісторозрізнювальної функції, в свою чергу, моделююча функція в даному випадку послаблюється, як наслідок втрачається здатність наслідувальної вимови (може втрачатись також варіативність звукового складу змінюються чи випадають певні звуки, склади тощо). Напр.: кукареку кукарекать, тік-так тікати, пугу пугач.
18) Ономатопоетичні слова досліджуваних мов входять у структуру речення, утворюючи сполучення різних типів, та можуть виступати в ролі будь-якого члена речення. Звуконаслідування досліджуваних мов найчастіше виконують роль присудка.
19) Проведене дослідження українських, російських та англійських звуконаслідувальних слів з усією очевидністю доводить, що, незважаючи на типологічну відмінність досліджуваних східнослов’янських (української, російської) та германської (англійської) мов, простежується подібність між звуконаслідувальними словами трьох мов. Останнє знаходить відображення у тому, що можна відзначити структурно-функціональні подібності переважної більшості звуконаслідувальних слів трьох мов. Нечисленні в цілому відмінності не є випадковими, але в кожному конкретному випадку зумовлені дією певних позамовних і внутрішньомовних чинників. Як у східнослов`янських (українській, російській), так і в англійській мовах звуконаслідувальна лексика системно організована.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаев В.И. Мимемо-изобразительные слова в осетинском языке // Труды ин-та языкознания АН СССР. М.: Изд-во АН СССР, 1956. Т.VII. С. 409-427.
2. Абакумов С.И. Современный русский литературный язык. М., 1942. 182с.
3. Аветян Э.Г. Звук и значение // Молодой научный работник. Научные исследования. Сер. общественных наук. Ереван, 1965. №3. 421 с.
4. Алатырев В.И. Проблемы междометий // Учен. зап. Карело-финского гос. ун-та. 1947. Т. II. Вып. 1. 412 с.
5. Ашмарин Н.И. Подражания в языке Среднего Поволжья // Изв. Азербайджанского гос. ун-та. 1925. Т. 2-3-4-5. 143-157; 75-99 с.
6. Баженов Л.Б, Биреков Б.В. Семиотика и некоторые аспекты проблемы языка и мышления. М., 1967. 249-257 с.
7. Бандурашвили А.Г. Некоторые экспериментальные данные о психологической природе наименования // Труды Тбилисского ун-та. 1966. Т. 124. С.102-124.
8. Бандурашвили А.Г. Экспериментальные данные о психологической природе наименования и проблеме языкового знака // Семинар по психолингвистике. Тезисы док. и сообщен. М., 1966. 67-76 с.
9. Бондарко Л.В. Звуковой строй современного русского языка. М., 1977. 175 с.
10. Братусь И.А. Акустические ономатопы в индонезийском языке // Автореф. дис. канд. филол. наук. Л., 1976. 18 с.
11. Братусь И.Б., Воронин С.В. К проблеме типологии звукоизобразительных систем // Вест. Ленинградского ун-та.. 1980. № 20. С.90-95.
12. Бубрих Д.В. К проблеме изобразительной речи // Учен. зап. Карело-финского ун-та. Сер. ист. и филол. науки 1948. Т.3. Вып.I. С.85-94.
13. Булаховський Л. Курс сучасної української літературної мови. К., 1951. 307с.
14. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М., 1959. С. 623.
15. Виноградов В.А. Методы типологии // Общее языкознание: Методы лингвистических исследований. М., 1973. С.224-256.
16. Виноградов В.В. Исследование по русской грамматике. Избранные труды. / предисловие Н. Шведовой. М.: Наука, 1975. 559 с.
17. Возний Т.М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською мовами. Львів: Вища шк., Вид-во при ЛДУ, 1981. 187 с.
18. Воронин С.В., Братусь И.Б. Типология континуантов в индонезийском и английском языке // Тезисы дискуссии "Типология как раздел языкознания". М., 1976. С. 48-51.
19. Воронин С.В., Климова С.В. О разработке звукоизобразительной этимологии в английской лексикографии // Вестник ЛГУ, 1986. Вып. 3. С. 24-28.
20. Воронин С.В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании. Л., 1990. 200 с.
21. Воронин С.В. Звукоизображения щелкающих и дентальных артикуляций и некоторые акустические ономатопы // Исследования по английской филологии. Л., 1971. Вып. 4. С. 36-42.
22. Воронин С.В. К истории и методологии изучения акустических ономатопов // Романское и германское языкознание. Минск, 1974. Вып. 4. С.88-96.
23. Воронин С.В. Некоторые замечания о звуке /r/ в английских ономатопах // Вопросы структуры английского языка в синхронии и диахронии. Л., 1967. Вып. I. С. 60-65.
24. Воронин С.В. Основы универсальной классификации ономатопов // Фонетика 83 / Отв. ред. Г.В. Степанов. М., 1983. 130 с.
25. Воронин С.В. Основы фоносемантики. Л., 1982. 244 с.
26. Воронин С.В. О методе фоносемантического анализа // Лингвометодические аспекты семантики и прагматики текста. Курск, 1990. С. 98-100.
27. Воронин С.В. Фоносемантические исследования. Пенза, 1990. 180 с.
28. Востоков А.Х. Российская грамматика // Труды общества любителей русской словесности при Московском университете. М., 1831.
29. Газов-Гинзберг А.М. О возможном использовании межъязыковой символики // Письмен. памятники и проблемы культуры народов Востока. Краткое содержание докладов 5-й годичной сессии ЛС Ин-та востоковедения АН СССР. Л., 1969 (без пагинаций).
30. Газов-Гинзберг А.М. Роль звукоизобразительных истоков в образовании семитского запаса корней // Автореф. дис. канд. филолог. наук. Л., 1963. 19 с.
31. Газов-Гинсберг А.М. Был ли язык изобразителен в своих истоках? М., 1966. 183 с.
32. Галкина-Федорук Е.М. Современный русский язык. Ч. 2. Лексика. Фонетика. Морфология. М: Учпедгиз, 1957.-408с.
33. Гвоздев О.М. Очерки по стилистике русского языка. Изд-во 3-е. М.: Просвещение, 1956. 408 с.
34. Германович А.М. Синтаксические свойства междометий // Русский язык в школе. 1957. №6. С. 13-17.
35. Германович А.И. Междометия и звукоподражательные слова в стиле Н.В. Гоголя // Известия КПИ. 1953. Т. 19. С. 192-199.
36. Германович А.И. Междометия и звукоподражательные слова русского языка. М., 1952. 203 с.
37. Германович А.И. Звукоподражательные слова и звукоподражания русского языка // Известие Крымского пед. ин-та им. Фрунзе. 1957. т. XII. С.202-204.
38. Германович А.И. Междометия и звукоподражательные слова в стиле М.Горького // Словоупотребление и стиль М.Горького: Изд-во ЛГУ, 1962. 23-27 с.
39. Глагольно-междометные формы в восточнославянских языках. Одесса, 1976. 130 с.
40. Глухарёва Е.А. Звукоподражательные глаголы с диссонантным денотатом (семантические особенности) // Глагол в германском языке Тула, 1976. С. 77-94.
41. Горелов М.Н. Вопросы теории речевой деятельности (Психолингвистические основы искусственного интеллекта). Таллинн, 1987. 104 с.
42. Горелов И.Н. О возможной примарной мотивированности языкового знака // Материалы семинара по проблеме мотивированности языкового знака. Л., 1969. С.17-20.
43. Горелов И.Н. Проблема функционального базиса речи //Автореф. дис. канд. филол. наук. Челябинск, 1974. 16 с.
44. Городецкий Б.Ю. К проблеме семантической типологии. М.,1969. 564с.
45. Грамматика русского языка: В 2-х т. / Ред. коллегия: В.В. Виноградов и др. Изд-во испр. М., 1960. Т.1: Фонетика и морфология. 719с.
46. Григорьев С.А. Междометно-глагольные формы в витебских говорах белорусского языка и смежных с ними переходных смоленских говорах: Автореф. дис. канд. филол. наук. Минск, 1952. 19 с.
47. Гурджиева Е.А. Элементарный звуковой символизм // Автор. дис. канд. филол. наук. М., 1973. 13 с.
48. Гухман М.М. Примечания // Прокош Э. Сравнительная грамматика германского языка. М., 1966. Т.4. С. 124-434.
49. Дагуров Г.В. О лексическом составе русских междометий в речи // Сб. «Славянское языкознания». М: Изд-во АН СССР, 1959. С. 53-59.
50. Дагуров Г.В. Особенности употребления междометий в речи // Русский язык в школе. 1958. №6. 21-26 с.
51. Добровольский В.Н. Звукоподражания в народном языке и народной поэзии // Этнографическое обозрение. 1984. Т.22. №3. С. 81-96.
52. Добронрамова Н.Л. Проблемы повтора в номинативном аспекте (на диалектном материале) // Экспрессивность на разных уровнях языка. Новосибирск, 1984. С. 148-157.
53. Долинин Ю.Т. К вопросу о грамматической природе форм типа «хлоп» в современном русском языке // Русский язык в школе. 1970. №5. С. 31-36.
54. Егоров В.Г. Слова-повторы как показатель форм грамматических категорий в ряде языков мира // Филологический сборник. Чебоксары, 1965. Вып. XXIII. C. 15-25.
55. Живов Е.М., Успенский Б.А. Центр и периферия в языке в свете языковых универсалий // Вопроcы языкознания. 1973. №5. с. 24-35.
56. Журавлёв А.П. О мотивированной признаковой семантики слова // Материалы семинара по проблеме мотивированности языкового знака. Л.,1969. С. 64-68.
57. Журавлёв А.П. Фоносемантическое значение. Л., 1974. 160 с.
58. Журавлёв А.П. Звук и смысл. М., 1981. 106 с.
59. Журковский Б.В. Звуковая символика в идеофонах // Материалы семинара по проблеме мотивированности языкового знака. Л., 1969. С. 54-55.
60. Журковский Б.В. Идеофоны: сопоставительный анализ. М., 1968, 200 с.
61. Звеганцев В.А. Проблема звукоподражания в современном зарубежном языкознании // Новое в лингвистике. М., 1963. Вып.3. 3-18 с.
62. Имайкина М. История изучения изобразительных слов // Учен. зап. Мордовского ун-та. 1968. №64. 45-53с.
63. Исаченко А.В. Грамматическая структура русского в сопоставлении со словацким. М., 1978.
64. Исаченко А. Опыт типологического анализа славянских языков // Новое в лингвистике. М., 1963. Вып.3. С. 3-18.
65. Кантембаева Б.Ш. Подражательные слова в казахском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Алма-Ата, 1965. 19 с.
66. Каражаев Ю.Д. Фоносемантический аспект происхождения языка. 1970. С. 36-43.
67. Карпіловська Є.А. Особливості семантики дієслів звучання в сучасній українській літературній мові // Структура і семантика мовних одиниць. К., 1985. С. 45-50.
68. Карпов Л.П. Инвариант и вариант значения междометия. М., 1979. 80 с.
69. Карпов Л.П. Междометные слова и выражения русского языка и их основные синтаксические функции.: Автореф. дис. канд. филол. наук. Ростов-на-Дону, 1970. — 19 с.
70. Карпухин С.А. Звукоподражательные слова в русском яз.: Автореф. дис. канд. филол. наук. Саратов, 1979. 19 с.
71. Карунц Р.Р. Семантическая структура глаголов звучания в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М.,1975. 24 с.
72. Карцевский С.О. Введение в изучение междометий // Вопросы языкознания. 1984. №6. 31-35 с.
73. Касаткин Н.В. Смысл междометий // Учен. зап. Томского пед. ин-та. Томск, 1954. Т.11. 40-47 с.
74. Касым Ю.Ф. Междометия украинского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук. Одесса, 1954. 16 с.
75. Климова С.В. Глаголы «неясного происхождения» в сокращенном Оксфордском словаре / элементы этимологической фоносемантики.: Автореф. дис. канд. филол. наук. Пенза, 1986. — 16 с.
76. Ковалик І.І. Структурні типи многократних дієслів в український мові в порівнянні з іншими слов`янськими мовами // Вопросы славянского язикознания. Львів, 1949. Кн.2. С. 47-53.
77. Ковалик І.І. Про деякі питання слов`янського словотвору. К., 1958. 155с.
78. Кордзасов С.В. Две заметки о звуковом символизме // Исследование по структурной и прикладной лингвистике. М., 1975. С. 63-70.
79. Корунец І. Контрастивна типологія англійської, російської, української мов. К., 1983. 120 с.
80. Косов В.Т. Междометия современного немецкого языка как особый разряд слов: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. М., 1963. 30 с.
81. Кривощекова-Гантман А.С. Место изобразительных слов в системе частей речи коми-пермятских языков // Вопросы финно-угорских языков. Грамматика и лексикология. 1964. С. 112-121.
82. Кузнец М.Д., Скребнев Ю.М. Стилистика английского языка. Л., 1960. 173 с.
83. Кулешова О.Д. Фоносемантическая структура текста / экспериментальные исследования на материале английского языка / Автореф. дис. канд. филол. наук. К,1985. 20 с.
84. Кунгуров Р.К., Тихонов А.Н. Изобразительные слова как самостоятельная часть речи // Вопросы теории частей речи. С. 254-258.
85. Курс сучасної української літературної мови / За заг. ред. Л.А.Булаховського. К., 1951. 431 с.
86. Лапкина Л.З. Английские и башкирские акустические ономатопы: Автореф. дис. канд. филол. наук. Л., 1979. 20 с.
87. Лапкина Л.З., Воронин С.В. Структурные особенности одного типа английских звукоизображений (в соп. с башкирским) // Структурно-семантические исследования на материале западноевропейских языков. Барнаул, 1979. C. 84-89.
88. Лебш Л.О. Стилистический анализ значимости буквенной формы в поэме Э.ПО «Колокола» // Проблемы мотивированности языкового знака. Калининград, 1976. С. 82-88.
89. Левицкий В.В. Семантика и фонетика. Черновцы, 1973. 103 с.
90. Левицкий В.В. Звуковой символизм в лингвистике и психолингвистике // Филологические науки. 1975. №4. С. 54-61.
91. Левицкий В.В. Типологическое изучение смысловой структуры слова // Вопросы семантики. Л., 1976. Вып.2. С.3-12.
92. Левицкий В.В., Кушнерик В.И., Комарницкая Л.А. Фоносемантическая общность языков // Семантическая общность национальных языковых систем / науч. ред. З.Д. Попова. Воронеж. 1986. С. 40-53.
93. Лекомцева М.И. Типология фоносемантических систем // Исследования по структурной типологии. М., 1963. С. 35-47.
94. Леонтьев А.А. Психолингвистический аспект языкового значения // Принципы и методы семантических исследований. М., 1976. С. 46-73.
95. Лобин В.Г. Звуковая изобразительность функция или реальность? // Зарубежное языкознание и литература. Алма-Ата, 1972. Вып.2 С. 20-26.
96. Лурье С.Я. Неизменяемые слова в функции сказуемого в индоевропейских языках. Львов, 1955. 9 с.
97. Матвеева Т.В. К проблеме лексических повторов // Экспрессивность на разных уровнях языка Новосибирск, 1984. С. 141-147.
98. Материалы семинара по проблеме мотивированность языкового знака // Сб. статей Л.: Наука. 1969. 77 с.
99. Мацько Л.І. Інтер`єктиви в українській мові // Українське мовознавство. 1979. №7. С. 21-27.
100. Мацько Л.І. Інтер`єктиви в українській мові. К., 1985. 165 с.
101. Мельников Г.П. Орфонимия и мотивированность знака // Проблемы мотивированности языков. знака / Отв. ред. А.П. Журавлёв. Калининград. 1976. 368 с.
102. Мельцев Е.М. Семасиологический анализ английских наименований птиц // Учен. зап. ЛГПИ им. Герцена, 1958. Т.181. Вып.3. С. 53-60.
103. Меньшиков Г.П. Орфонимия и мотивированность языка // Проблемы мотивированности языкового знака. Л., 1976. С. 43-50.
104. Михайловская Н.Т. Звукоподражания и повторы в детской поэзии // Материалы семинара по проблемам мотивированности языкового знака. Л., 1969. С. 74-76.