Микитенко Аліна Володимирівна Моделі семантичного розвитку лексем на позначення артефактів у лексичній та фразе­ологічній системах української, німецької та англійської мов : Микитенко Алина Владимировна Модели семантического развития лексем для обозначения артефактов в лексической и фразеологической системах украинского, немецкого и английского языков

Краткое описание

Микитенко Аліна Володимирівна, викладач кафедри методики викладання іноземних мов факультету інозем­ної філології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: «Моделі семантичного розвитку лексем на позначення артефактів у лексичній та фразе­ологічній системах української, німецької та англійської мов» (10.02.15 - загальне мовознавство). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

Інститут мовознавства імені О.О. Потебні
Національної академії наук України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерства освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МИКИТЕНКО АЛІНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК: 811.111+811.112.2+811.161.2]'373 (043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
МОДЕЛІ СЕМАНТИЧНОГО РОЗВИТКУ ЛЕКСЕМ НА ПОЗНАЧЕННЯ
АРТЕФАКТІВ У ЛЕКСИЧНІЙ ТА ФРАЗЕОЛОГІЧНІЙ СИСТЕМАХ
УКРАЇНСЬКОЇ, НІМЕЦЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ
10.02.15 ‒ загальне мовознавство
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________А.В. Микитенко
Науковий керівник ‒ Толчеєва Тетяна Станіславівна, доктор філологічних наук,
професор
Київ ‒ 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..................................................................... 15
ВСТУП........................................................................................................................... 16
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ СЕМАНТИЧНОГО РОЗВИТКУ НАЙМЕНУВАНЬ
АРТЕФАКТІВ.............................................................................................................. 24
1.1. Процес номінації у сучасній лінгвістиці: семасіологічний та
ономасіологічний підходи.................................................................................... 24
1.2. Дефініції поняття "артефакт"................................................................................ 30
1.3. Ономасіологічний вимір у вивченні мотивації назв........................................... 34
1.4. Семасіологічний вектор дослідження назв артефактів ...................................... 45
1.5. Метафора та метонімія як механізми набуття назвами артефактів
переносного значення ........................................................................................... 50
1.6. Сучасні тенденції розуміння поняття символу та символічного
значення.................................................................................................................. 59
1.7. Методика дослідження семантичного розвитку лексем на позначення
артефактів............................................................................................................... 65
Висновки до розділу 1 .................................................................................................. 72
РОЗДІЛ 2 СИМВОЛІКА НАЗВ АРТЕФАКТІВ У ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ
СИСТЕМАХ УКРАЇНСЬКОЇ, НІМЕЦЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ......... 75
2.1. Найменування артефактів із символічним значення як складові
елементи фразеологічних одиниць..................................................................... 75
2.2. Символіка назв артефактів на позначення будівель, споруд та їх
елементів ................................................................................................................ 80
2.3. Символіка назв артефактів на позначення предметів меблів та декору........... 85
2.4. Символіка назв артефактів на позначення засобів пересування та їх
елементів ................................................................................................................ 88
2.5. Символіка назв артефактів на позначення посуду ............................................. 92
2.6. Символіка назв артефактів на позначення знарядь та інструментів ................ 95
14
2.7. Символіка назв артефактів на позначення назв кулінарних виробів,
страв та напоїв ............................................................................................................. 101
2.8. Символіка назв артефактів на позначення одягу на його елементів .............. 105
2.9. Символіка назв артефактів на позначення інших штучних виробів............... 109
Висновки до розділу 2 ................................................................................................ 119
РОЗДІЛ 3 СЕМАНТИЧНІ МОДЕЛІ ТРАНСФОРМАЦІЙ НАЗВ
АРТЕФАКТІВ............................................................................................................ 121
3.1. Метафоричні моделі набуття назвами артефактів переносного значення.. 121
3.1.1. Метафорична модель "артефакт ‒ абстракція" .............................................. 121
3.1.2. Метафорична модель "артефакт ‒ людина" ................................................... 138
3.1.3. Метафорична модель"артефакт ‒ артефакт" .................................................. 146
3.1.4. Метафорична модель"артефакт ‒ геометричні фігури"................................ 150
3.2. Метонімічне моделювання назв артефактів................................................... 152
3.2.1. Метонімічна модель "частина ‒ ціле" ............................................................. 153
3.2.2. Метонімічна модель "причина ‒ наслідок" .................................................... 164
3.2.3. Метонімічна модель "вмістилище ‒ його вміст" ........................................... 166
Висновки до розділу 3 ................................................................................................ 169
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................................................................................... 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................................. 176
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 203
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ............................... 207
ДОДАТКИ................................................................................................................... 216

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Дисертація присвячена вивченню моделей семантичного розвитку лексем на
позначення артефактів у лексичній і фразеологічній системах української,
німецької та англійської мов.
Теоретичне дослідження семантичного розвитку найменувань артефактів
засноване на 1) семасіологічному підході, оскільки саме семасіологія дозволяє
інтерпретувати семантичну структуру та її зміни в усталених мовних одиницях,
зокрема і в назвах артефактів; 2) особливо важливою для вивчення артефактів як
складової частини матеріальної культури, що є джерелом творення вторинних
образно-символічних значень, є їх фіксація у мовній картині світу; 3) основним
критерієм для розкриття механізмів переосмислення назв артефактів у лексичній
та фразеологічній системах української, німецької та англійської мов є аналіз
метафоричних і метонімічних моделей їх творення.
Аргументація природи досліджуваних моделей спирається на аналіз
процесів семантичної транспозиції, коли одна мовна форма використовується у
функції іншої на основі подібності чи суміжності. Обидва процеси демонструють,
як створені внаслідок інтелектуальної еволюції вербалізовані продукти людської
діяльності здатні породжувати символіку, що найбільшою мірою відображається
у фразеологічних одиницях.
Для виявлення моделей семантичної транспозиції назв артефактів була
розроблена ефективна методика, яка дала змогу простежити закономірності та
відмінності їх побудови у лексичній та фразеологічній системах української,
німецької та англійської мов. Вона передбачала поєднання описового,
структурного, зокрема методики компонентного аналізу, та зіставного методу.
Було залучено також метод словникових дефініцій, лінгвокультурологічної
інтерпретації, моделювання та ономасіологічного аналізу.
Сталі словосполучення з компонентом-назвою артефакту представляють
вагому частину українських, німецьких та англійських словників. Ключова
лексема (у нашому випадку лексема на позначення артефакту), яка є компонентом
172
сталого виразу, відіграє важливу роль у дослідженні внутрішньої форми
фразеологізмів. Для здійснення реконструкції того образу, який лежить в основі
сталого виразу, необхідним є детальне вивчення його мотивації. Залучення до
аналізу культурного контексту (міфи, звичаї, ритуали, традиції тощо), відомостей
про історичні події та суспільне життя етносів дало змогу розкрити внутрішню
форму фразеологізмів.
Доведено, що джерелами мотивації переносного значення назв артефактів у
фразеологічних системах української, німецької та англійської мов є
екстралінгвістичні фактори, тобто звичаї, традиції, ритуали, історико-суспільні
процеси, релігійні уявлення тощо. Зафіксовано, що схожості детермінуються
збігом загальнокультурного буття носіїв української, німецької та англійської
мов. Разом із тим, різні суспільні погляди, особливості менталітету, звичаї та
традиції кожного народу стали основою виникнення безаналогових
фразеологічних одиниць. Появі ідіоматичних зворотів сприяла також професійна
діяльність людини, зокрема військова та морська справа, де остання була
представлена лишу в німецькій та англійській мовах.
Властивістю фразеологічних одиниць є їх експресивний характер, що
виражається у нашаруванні конотацій різного роду. Дослідження підтверджує, що
більшій частині сталих висловів притаманна пейоративна забарвленість, тобто
вони виступають носіями негативної оцінки.
Усі виявлені назви артефактів-компонентів сталих виразів скласифіковано у
8 тематичних груп: 1) знаряддя праці, інструменти; 2) одяг, його елементи; 3)
кулінарні вироби, страви, напої; 4) будівлі, споруди та їх елементи; 5) засоби
пересування, їх елементи; 6) посуд; 7) предмети меблів та декору; 8) інші штучні
вироби.
Механізмами набуття переносного значення усталеними назвамиартефактами у складі фразеологізмів української, німецької та англійської мов є
метафоричні та метонімічні транспозиції. Проведений аналіз показав, що
переосмислення назв артефактів на основі подібності переважає над
перенесенням за суміжністю, хоча було представлено дві тематичні групи ("Меблі
173
та декор", "Одяг та його елементи"), де в аналізованому матеріалі не зафіксовано
метафоричної транспозиції.
Фразеологізми з компонентом-назвою артефакту є стійкими сполученнями з
образною (експресивною, оцінно-емоційною) семантикою, що мотивуються
внутрішньою формою найменувань артефактів на основі метафори чи метонімії,
що отримають різні конотації та відображають світосприйняття українців, німців
та англійців, їхні релігійні вірування, звичаї та традиції. Сталі висловлення є
віддзеркаленням культури народу, що робить кожну мову унікальною.
У дисертаційній праці був здійснений також аналіз метафоричних та
метонімічних транспозицій тих лексем на позначення артефактів, котрі було
зафіксовано в якості компонентів фразеологізмів хоча б однієї з трьох мов, чим і
визначався критерій відбору лексичного матеріалу.
Найменування артефактів, що набули образного значення у складі
фразеологізмів, почали додатково використовуватись поза фразеологічним
контекстом, розвиток значення яких відбувався за моделями семантичної
транспозиції ‒ схемами творення переносного значення, які відбивають
національні стереотипи образно-асоціативного мислення певної лінгвокультурної
спільноти.
Установлено дві універсальні моделі семантичного розвитку лексем на
позначення артефактів у трьох мовах ‒ метафоричну та метонімічну.
Ідентифіковано чотири види метафоричних моделей: 1) "артефакт ‒
абстракція", 2) "артефакт ‒ людина", 3) "артефакт ‒ артефакт", 4) "артефакт ‒
геометричні фігури", де семантичний розвиток відбувається за векторами:
"конкретне ‒ абстрактне", "конкретне ‒ антропометричне", "конкретне ‒
конкретне", "конкретне ‒ ритуалізоване" та три види метонімічних моделей, одна
з яких утворена на основі каузальних відношень "причина ‒ наслідок", а дві інші
ґрунтуються на партитивних відношеннях "частина ‒ ціле" та "ціле ‒ частина"
("вмістилище ‒ вміст"). На відміну від метафоричних моделей остання
метонімічна модель характерна лише для української та німецької мов.
174
Обчислено відсоткові показники співвідношення набуття назвами
артефактів переносного значення в українській, німецькій та англійській мовах,
що показують перевагу у кількісному плані метафоричних моделей семантичного
розвитку назв-артефактів (укр. 84,7% / нім. 85,6% / англ. 86,3%) над
метонімічними моделями (укр. 15,3% / нім. 14,4% / англ. 13,7%) у трьох мовах.
Метафоричні перенесення відбуваються на основі подібності за формою,
функцією та ознакою.
Зафіксовано подібності у досліджуваних мовах щодо пропорційності
творення метафоричних та метонімічних транспозицій відповідно до моделей. Ці
схожості відображають спорідненість елементів дійсності, що характерні
колективній мовній свідомості.
Найбільша кількість переносних значень утворена за метафоричною
моделлю "артефакт ‒ абстракція" (укр. 78,4% / нім. 55,8% / англ. 75,8%), що
пов’язано з прагненням людини зафіксувати абстрактне поняття в образі
матеріального предмета з метою більш доступного сприйняття його розумом та
збереження в пам’яті.
Продуктивність набуття назвами артефактів переносного значення за
іншими метафоричними та метонімічними моделями відбувається пропорційно:
метафоричні моделі "артефакт ‒ людина" (укр. 13,8% / нім. 21,2% / англ. 16,6%),
"артефакт ‒ артефакт" (укр. 6,1% / нім. 20,4% / англ. 6,8%), "артефакт ‒
геометричні фігури" (укр. 1,7% / нім. 2,6% / англ. 0,8%) та метонімічні моделі
"частина ‒ ціле" (укр. 85,7% / нім. 68,4%/ англ. 90,5%), "причина ‒ наслідок" (укр.
9,5% / нім. 26,3% / англ. 9,5%), "вмістилище ‒ вміст" (укр. 4,8 % / нім. 5,3%). На
відміну від метафоричних моделей, що представлені у всіх порівнюваних мовах,
остання метонімічна модель характерна лише для української та німецької мов.
Зафіксовані універсалії в набутті назвами артефактів переносного значення
у досліджуваних мовах полягають у частковому збігові фрагментів реального
світу в різних культурах, оскільки людині притаманна здатність однакового
сприйняття об’єктивного світу, що має психічне підґрунтя та визначає той факт,
175
що представники різних етнокультур можуть мати однакові асоціації щодо
певних реалій.
Виявлені відмінності полягають у виборі мотиваційної ознаки, що була
покладена в основу перенесення. Це пояснюються тим, що шляхи пізнання
дійсності мають різномотивований характер. Властивості асоціативного
механізму різних мовних свідомостей вказують на специфіку національнообразної картини світу та розкривають її унікальність. Крім того, в українській
мові були зафіксовані переносні значення для лексем, які належать до
безеквівалентної лексики (хата, рушник, булава, писанка). Ця лексика не є
характерною для засвоєння представниками інших етнокультур.