ОСОБА І СУСПІЛЬСТВО У ФІЛОСОФІЇ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША : ЛИЦО И ОБЩЕСТВО В ФИЛОСОФИИ Пантелеймона Кулиша

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ТЮТЮННИК Олена Миколаївна

УДК 1 (091) (477)

ОСОБА І СУСПІЛЬСТВО
У ФІЛОСОФІЇ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША

09.00.05 історія філософії

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук, професор
Мозгова Наталія Григорівна

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ............................................................................................. 15
1.1. Теоретико-методологічні засади та принципи дослідження......................................................................... 15
1.2. Історіографія досліджуваної проблематики....................................................................... 35

РОЗДІЛ 2. ЕВОЛЮЦІЯ ФІЛОСОФСЬКИХ ПОГЛЯДІВ П.КУЛІША НА ОСОБУ І СУСПІЛЬСТВО ............................................................................................. 44
2.1. Соціально-політична ситуація в Україні середини ХІХ століття та її філософське осмислення у творчості П. Куліша.................................................................................. 44
2.2. Еволюція поглядів П. Куліша на особу і суспільство........................................................................... 63

РОЗДІЛ 3. ФІЛОСОФСЬКІ ПРИНЦИПИ ВЧЕННЯ П.КУЛІША ПРО ОСОБУ ТА ОСВІТУ............................................................................. 104
3.1. Особливості тлумачення П.Кулішем принципів розуміння особи та суспільства......................................................................... 104
3.2. Реалізація П.Кулішем принципу поліфункціональності особи.................................................................................. 136

ВИСНОВКИ........................................................................................ 151

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................................................. 154

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З огляду на нагальні завдання духовного відродження та розвитку української філософської культури, особливо актуальним є сьогодні звернення до творчої спадщини вітчизняних мислителів минулого. Особливо важливим є усвідомлення значущості доробку будителів духу” нашої нації для утвердження національної самосвідомості українців. Саме таким доробком і є творча спадщина визначного діяча української культури ХІХст. Пантелеймона Олександровича Куліша (1819 1897), який переймався проблемами, що хвилювали людство з часу пробудження людської думки й дотепер: проблемами людського буття, моральності, віри, відносин особи й суспільства.
Актуальність теми зумовлена конструктивними процесами, що відбуваються в суспільному й культурному житті України та необхідністю сучасного переосмислення творчої спадщини української духовної культури, зокрема, філософської спадщини П.Куліша у контексті української культури ХІХ ст., що є одним з найважливіших напрямів у процесі становлення нової української думки, а саме адекватності моральних колізій та проблем морального вибору часів П.Куліша нинішнім колізіям та вибору українського народу. Цей період нагадує наше сьогодення, коли ми повертаємось до української національної ідеї, відроджуємо на її основі свої традиції, мову, релігію, будуємо суверенну українську державу та формуємо світогляд її громадянина. У цьому сенсі повернення філософської спадщини П.Куліша в усій її глибині та неоднозначності відкриває нові обрії для історико-філософського осмислення та сприяє поступу української філософії її самовизначенню на тлі світової філософської культури. П.Куліш філософ, борець за усвідомлення людиною своєї сутності, духовності, є для нас глибоким джерелом пізнання української свідомості та світосприйняття.
Актуальність дослідження не в останню чергу визначається також проведенням аналізу теми взаємодії особи і суспільства у творчості П.Куліша на основі цілісного історико-філософського підходу, що дає можливість показати цю персоналію у новому світлі, уникнути однобічності у трактуванні її ролі та місця у загальноукраїнському історико-філософському процесі.
Таким чином, усвідомлення недостатньої теоретичної та практичної розробки проблеми, вирішення якої відповідало б потребам сучасного суспільства, може бути розглянуто в якості обґрунтування необхідності її дослідження.
Ступінь наукової розробки проблеми. Джерельною базою дисертаційного дослідження слугували опубліковані твори П.Куліша, в яких, в одних випадках, його філософія здобула чітко виражені концептуальні форми, а в інших його філософські погляди ніби були зашифровані і вимагали ретельного логіко-структуралістичного аналізу. Через це при розробці теми ми рівною мірою спиралися на всі опубліковані твори П.Куліша, при цьому перевагу надавали тим творам, які мали суто філософські концептуально виражені форми.
У першу чергу приділялася увага таким творам П.Куліша, як Хутірська філософія і віддалена од світу поезія” [102], Листи з хутора” [80], а також тритомна праця Історії возз’єднання Русі” [76]. Своєю хутірською філософією П.Куліш постав як продовжувач певних філософських тенденцій в осмисленні суспільства і особи, котрі були властиві певній частині української і російської інтелігенції в умовах Російської імперії ХІХст. Ураховуючи це, працю П.Куліша Хутірська філософія і віддалена від світу поезія”[101] ми вважали важливим історико-філософським джерелом для розуміння світоглядного осмислення життя особи і суспільства в Україні, яке знайшло концентрований вираз саме в цьому його творі. Особливу значущість для нас мала тритомна праця П.Куліша Исторія возсоединенія Русі” [76]. За своїм змістом ця робота є своєрідним застосуванням П.Кулішем своїх загальнофілософських поглядів на особу і суспільство, які були уже напрацьовані у межах його Хутірської філософії” [99]. Проте цим не вичерпується філософськи значуща для теми дисертації творчість П.Куліша.
Справа в тім, що з другої половини ХІХст. певні філософські ідеї П.Куліш спочатку стисло викладає у своїх віршованих творах, а потім сформульовані в них ідеї використовує при написанні науково-публіцистичних творів. Тому ми вважаємо, що багато його поезій несе в собі глибокий і різнобічний філософський зміст, який для нас виступає предметом дешифрування” та інтерпретації. Особливо це стосується таких аспектів як суспільство і мова, свобода особи, особа і культура тощо. Тому на філософські твори П.Куліша ми намагались дивитися не тільки як на вияв його творчої індивідуальності, але і як на свідчення філософської думки України ХІХ ст., яка вільно чи невільно взаємодіяла із філософською думкою Росії, Польщі та інших країн.
Значний пласт філософських ідей розпорошений у листуванні П.Куліша із різними особами. Особливий інтерес для нас становили його листування і дружня співпраця з таким відомим українським філософом та фізиком як Іван Пулюй, багатолітня співпраця яких потребує спеціального окремого дослідження.
Слід підкреслити, що в цілому літературу, яка стосувалась філософії П.Куліша, хронологічно можна розділити на три періоди: дорадянський, радянський і сучасний. Під останнім розуміється період від здобуття Україною незалежності і до сьогодення.
Умовно виділений перший період включає в себе два аспекти, по-перше, обговорення творів П. Куліша його сучасниками, а другий аспект це розгляд його творів наступниками, тобто авторами, які писали про П.Куліша після його смерті. Як джерела, котрі допомагали нам зрозуміти філософію П.Куліша та у зв’язку з цим його бачення особи і суспільства нам слугували насамперед твори сучасників П.Куліша, які його оточували або із якими він був у дружніх чи товариських стосунках. Звичайно, це передусім твори В.Білозерського, М.Гулака, М.Костомарова[58], М.Марковича, Т.Шевченка[191] та інших діячів Кирило-Мефодіївського товариства. Спроби глибше проаналізувати філософію П. Куліша зустрічаємо у творах М.Драгоманова [35-37] та І. Франка [177].
Крім філософськи значущих робіт дослідників, з якими П.Куліш більш-менш постійно контактував, при роботі над дисертацією брався до уваги і загальний стан української філософської думки, особливо у другій половині ХІХ ст. Концентровано цей стан проявлявся у академічних навчальних курсах, що читалися студентам Київського і Харківського університетів, Ніжинського Ліцею вищих наук, Київської духовної академії та в інших вищих навчальних закладах. Адже, навчальні курси тих часів і навчальна література систематизувала різнобічну проблематику і тим самим демонструвала загальний рівень філософської думки України.
Слід зазначити, що дослідження творчості П.Куліша з самого початку характеризувались неоднозначністю та складністю, що було закономірним наслідком суперечливості його особистості. Так, ще за його життя намітилось неприйняття деяких його поглядів М.Драгомановим[35-37], М.Костомаровим[58], І.Франком[177], Т.Шевченком[191] та ін. Особливо після того, коли він змінив свою точку зору на роль козацтва в Україні, на роль Російської імперії у долі українського народу та випливаючих з цього ідеологічних, політичних та культурно-освітніх висновків.
У 90-ті роки ХІХ ст. з’являються публікації про П.Куліша В.Антоновича[6], С.Єфремова[39-40], О. Маковея[122], В. Шевчука[192].
Спадщина П.Куліша знов оживає на початку ХХ ст. Його філософські ідеї аналізували Д.Дорошенко[34], М.Зеров[45], Є.Кирилюк[55], В.Щурат[195], Ю.Шевельов[188], а далі вже в думці української діаспори Д.Чижевський[180-185], О.Олександрович [147]. Зокрема, В.Щурат[195] вважав П.Куліша прихильником спінозизму, і тим обґрунтовував свою позицію впливом на Куліша поезії та світоглядної позиції Шеллінга, філософія якого, на думку Щурата, поетично перестилізовані ідеї Спінози.
Слід відзначити, що все ХХ ст. було сповнене прихованої боротьби між забороною справжнього вивчення філософської спадщини П.Куліша і тенденцією щодо визначення його ролі в історії української філософії.
У радянські часи, П.Куліш однозначно був кваліфікований як український буржуазний націоналіст”, творчість якого нібито гальмувала революційний рух в Україні і тим самим шкодила українському народові. У працях С.Єфремова[39-40], О.Маковея[122], Є.Маланюка[124], В.Петрова[150-152], В.Шевчука[192] відзначалась суперечливість світоглядної позиції П.Куліша, підкреслювалось, що його світогляд є еклектичним, а його позитивний внесок в українську культуру принаймні сумнівний. Разом з тим, окремі автори, як В.Петров звертали увагу на особливості філософських поглядів П.Куліша, зокрема він власне вперше звертає увагу на специфіку сприйняття людини П.Кулішем. Це розуміння П.Кулішем істинної людини як не просто природної людини”, а як людини хутора”. В цьому смислі В. Петров розглядав філософію П.Куліша як суто індивідуальне переломлення певної загальнофілософської тенденції у літературному процесі Росії.
У наші часи, тобто в роки існування Української самостійної держави, з’явились більш обережні, але також дещо суперечливі підходи до філософії П.Куліша. Проте і за цією обережністю розглядається деяка інерція попередніх оцінок і характеристик філософії П.Куліша. Найчастіше нині докоряють П.Кулішеві за внесення у громадську свідомість ідей індивідуалізму і хуторянства (особистого ізоляціонізму), тобто байдужості і дистанціювання від суспільного життя.
Слід підкреслити, що в кінці 90-х років ХХст. з’являються фундаментальні підручники з історії філософії в Україні таких дослідників як В.Горський[23-24], Н.Мозгова[169], І.Огородник[145], М.Русин[146], Ю.Федів[168].
Останнє десятиліття позначене появою ряду дисертаційних досліджень, об’єктом у яких виступила художня, науково-публіцистична спадщина та філософські засади світогляду П.Куліша. Це роботи Г.Поперечної[154-155], А.Сініціної[162]. Серед них на особливу увагу заслуговує дисертаційне дослідження Г.Поперечної[154], присвячене аналізу та вивченню філософської спадщини Пантелеймона Куліша. Авторка, на тлі суспільно-політичної та духовно-культурної ситуації в українських землях ХІХ ст., а також у контексті культурно-філософської традиції, визначила головні чинники формування світогляду П.Куліша. На основі глибокого аналізу значної спадщини мислителя вперше було досліджено і визначено такі важливі складові філософського світогляду П.Куліша як філософська антропологія та його історіософська концепція. Також, у тісному зв’язку із аналізом бачення П.Кулішем природи людини, Г.Поперечна звертається й до педагогічних поглядів мислителя.
Дослідження Г.Поперечної[154] є значним внеском у історико-філософські студії новітнього періоду України. Проте, на наш погляд, проблема людини у філософії П.Куліша є надзвичайно багатогранною, іноді мінливою, іноді суперечливою. Зокрема, потребують подальшого ґрунтовного дослідження такі важливі аспекти вчення П.Куліша про людину, як тлумачення вільна” і невільна” особистість, творча і не творча, освічена і не освічена особистість і т.д. Крім того у філософському плані залишаються недослідженими питання засобів формування особистості, які вбачав П.Куліш, а також засоби і процеси інтеграції особи у світобуття. Уже це дає можливість нам твердити про неповноту досліджень філософської спадщини П.Куліша, яка, на наш погляд, заслуговує більш ретельного аналізу в контексті тенденцій історії української філософії ХІХст. Сучасні дослідження не торкалися також регіонального аспекту проблеми. Тобто не ураховувалося, що більша частина життя П.Куліша пов’язана була із Чернігово-Сіверщиною, на території якої зберігалися і розвивалися певним чином філософські традиції, які проявилися не лише у П.Куліша. Вони були властиві співучням по Новгород-Сіверській гімназії М.Максимовичу, К.Ушинському, а також випускникові Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька М. Гоголю.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена з науковою програмою Концептуальні засади координації і трансформації змісту філософських та соціально-гуманітарних дисциплін в педагогічних вузах України (Координаційний план Міністерства освіти України. Наказ Міністерства освіти України № 37 від 13 лютого 1997р.), складової якої є тема кафедри філософії Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Актуальні питання історії і теорії філософії та її викладання студентам педагогічних навчальних закладів” (Рішення Вченої ради НПУ імені М.П. Драгоманова, протокол № 6 від 25 грудня 2003 р.). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Чернігівського державного інституту економіки і управління (протокол № 2 від 29 січня 2004 р.).
Метою дисертаційної роботи є системний аналіз та теоретична реконструкція філософських поглядів П.Куліша на особу і суспільство у контексті загальноукраїнського історико-філософського процесу та особливостей його розвитку на Лівобережній Україні ХІХ ст.
Реалізація цієї мети передбачає вирішення основних дослідницьких завдань:
- осмислити історико-філософський процес в Україні ХІХст. і особливості його прояву на Лівобережній Україні;
- виявити теоретичну і практичну необхідність дослідження філософського спадку П.Куліша.
- з’ясувати філософські засади розуміння П.Кулішем сутності особи і суспільства;
- дослідити еволюцію поглядів П. Куліша на розуміння сутності особи і суспільства;
- проаналізувати взаємодію особи і суспільства як основи суспільно-освітнього процесу та освіти як способу реалізації поліфункціональної особи у філософському доробку П.Куліша;
- визначити місце і значення філософської спадщини мислителя в історичному і сучасному контекстах, і власне в українській філософії.
Об’єктом дослідження є творча спадщина П. Куліша.
Предметом дослідження постає філософське вчення мислителя про особу і суспільство.
Головна гіпотеза полягає в припущенні, що філософське вчення П.Куліша про особу і суспільство є закономірним результатом еволюції його світоглядно-філософських поглядів у контексті загальноукраїнського історико-філософського процесу та особливостей його розвитку на Лівобережній Україні ХІХ ст.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять сучасні досягнення у галузі філософії, культурології, релігієзнавства (праці В.Іванова[46], C.Кримського[60], П.Копніна[57], А.Лосєва[120], В.Табачковського[166], В.Шинкарука[193] та ін.). Використовувались роботи дослідників української філософії А.Бичко[8-9], І.Бичка[11-13], В.Горського[22-28], М.Кашуби[50-52], Н.Мозгової[132], В.Нічик[142- 144], І.Огородника[145-146], Г.Поперечної[154-155], М.Русина[146], Я.Стратій [164], Ю.Федіва[168-169] та ін. Переосмислювалися роботи, які присвячені аналізу філософського спадку П.Куліша, зокрема, М.Грушев­ського[31-32], С.Єфремова[39-40], О.Маковея[122], Є.Маланюка[124], В.Петрова[150-152], І.Пулюя[158], Д.Чижевського[180-185], Ю.Шеве­льова[188], В.Щурата[194-195].
Визначаючи шляхи і методи розкриття теми роботи, було обрано концепцію культурологічного підходу до вивчення творчого спадку П.Куліша. Методологічні принципи (екзистенціального антропоцентризму та соціокультурного детермінізму) цього підходу сформульовані в працях В.Андрущенка[1-5], А.Бичко[8-9], І.Бичка[11-13], Г.Волинки[16-17], В.Горського[26-28], С.Кримського[60], В.Петрова[150-152], М.Поповича[156], які передбачали розгляд філософських ідей крізь призму реального суб’єкта філософської творчості, що знаходиться під впливом світоглядних, теоретичних та історичних детермінант, своєрідно віддзеркалюючи культуру своєї доби у власній особистості.
У дослідженні, побудованому на інтерпретації текстів, у якості керівних використовувалися принцип єдності історичного і логічного, об’єктивності, компаративістики, конотації, діалогізму, історизму, соціокультурного детермінізму, екзистенціального антропоцентризму, цілісності, визнання самоцінності філософської індивідуальності. Спільним вимогам даних принципів відповідає герменевтичний метод, що обумовив вивчення першоджерел в контексті культурної доби, визнання невичерпності автентичного тексту, неперервності традиції. У дослідженні використовувались також методи: логіко-діалектичний, логічного структуралізму, іманентної критики, соціокультурного підходу, біографічного аналізу та метод порівнянь і асоціативних співвідношень, що дозволили глибше усвідомити значущість філософського спадку П. Куліша.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній вперше досліджується філософське вчення П. Куліша про особу і суспільство у соціокультурному просторі Лівобережної України, який мав специфічні філософсько-антропологічні традиції, започатковані ще у ХVІІст. у Чернігівському колегіумі Л.Барановичем. Результати, які виносяться на захист, сформульовані у таких положеннях:
- вперше з’ясовано, що загалом історію української філософії можна розглядати як історію філософсько-освітньої творчості мислителів різних регіонів України. Однією з найважливіших прикмет філософської думки, що розроблялася на Лівобережній Україні є акцентування уваги до проблем особи, суспільства та просвітництва, що було започатковано ще у Чернігівському колегіумі і знайшло свій подальший розвиток у Новгород-Сіверській гімназії, яку закінчили П.Куліш, М. Максимович,К. Ушинський та інші видатні діячі Лівобережжя того часу;
- досліджено, що незважаючи на усталену точку зору стосовно суперечливості, непостійності, мінливості поглядів П.Куліша, котрі проявлялися у творчості протягом життя, його світоглядна парадигма, базові філософські конструкти постають сталими й логічно вмотивованими. П.Куліш був особистістю цілісною і послідовною у своєму житті, а зміна його поглядів на ті чи інші явища та події зумовлена мінливістю та поліфонічністю часу, в якому проходив свою школу життя” П.Куліш;
- встановлено, що філософія П.Куліша стала результатом його світоглядно-філософської еволюції, в якій можна виділити три етапи. Перший етап охоплює 40-50-тірр. ХІХст. і відзначається емоційно-піднесеним сприйняттям світу та заглибленням у романтизоване історичне минуле; другий 60-ті до початку 70-х рр., одночасно позначений як значним зрушенням у напрямку екзистенціальної інтерпретації істинної людини, так і захопленням досягненнями позитивних наук; завершальним є період від 70-х рр. до смерті П.Куліша, де чітко прослідковується перехід від ідей природовідповідності до культуровідповідності;
- обґрунтовано, що в історико-філософському плані П.Куліш продовжував орієнтуватися на традиційну для української філософії антропологічно-екзистенціальну тенденцію пріоритету особистої життєтворчості, але він надає цій тенденції нову інтерпретацію, ураховуючи особливості життя особи і функціонування суспільства в умовах промислово-урбаністичної (індустріальної) цивілізації;
- показано, що П.Куліш вперше в історії української філософської думки розглядає взаємовідношення осіб як взаємовідношення соціокультурних типів, а всю історію людства аналізує як історію взаємодії різних культур;
- виявлено, що дійсну основу взаємодії особи і суспільства П.Куліш вбачав у суспільно-освітньому процесі. Освіта у П.Куліша постає не тільки як спеціалізований процес шкільного навчання і виховання, а як певний стан суспільства у ситуації культурного самовідтворення;
- доведено, що філософські погляди П. Куліша навряд чи доцільно підганяти під схеми історії західноєвропейської філософії. Йому, як і всім українським мислителям, притаманна надзвичайна пластичність філософської думки, поєднаної із постійним душевним пошуком ідеалу (істини) в багатогранній динаміці життя. Все це робить його філософське мислення поліфонічним.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні теоретичні положення та висновки дисертації мають методологічне значення для розвитку наукових досліджень з історії філософії в Україні, зокрема у можливості цілісно осягнути філософський спадок П.Куліша, а також у використанні отриманих висновків для подальшого розвитку історії української філософії та культури шляхом збагачення її категоріального та дослідницького інструментарію.
Практичне значення дослідження визначається тим, що його результати можуть бути використані у науковому процесі, тобто у розробці нормативних лекційних курсів з історії української філософії та культури, з релігієзнавства, а також при підготовці відповідних підручників, посібників та різноманітних навчально-методичних розробок з даної тематики.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки та положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дослідження оприлюднені на методологічних семінарах кафедри філософії та культурології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка, на зборах викладачів Чернігівського юридичного коледжу; на Міжнародних читаннях Міжнародні синергетичні читання пам’яті ІлліПригожина” (м.Київ, 2003); у роботі круглого столу Філософські, соціально-психологічні, історичні та моральні проблеми формування українського соборного суспільства” (м.Чернігів, 2007); на Міжнародній науково-практичній конференції Полікультурні аспекти іншомовної освіти в контексті євроінтеграції” (м.Чернігів, 2008); на Міжнародній науковій конференції Українство у світі: Україна є там, де живуть українці” (м.Чернігів, 2008).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у десяти публікаціях дев’яти статтях, п’ять з яких у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і одних тезах.
Структура та обсяг дисертаційного дослідження зумовлені специфікою її предмета і логікою розкриття теми, а також метою та головними завданнями дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 170 сторінок, з них 153 сторінка основного тексту. Список використаної літератури включає 200 джерел і складає 17 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз значного комплексу наукових історико-філософських досліджень та творчої спадщини Пантелеймона Олександровича Куліша дозволив нам прийти до наступних висновків.
1.З огляду на усталену точку зору стосовно суперечливості, непостійності, мінливості поглядів П.Куліша, котрі проявлялися у його творчості протягом життя, його світоглядна парадигма, базові філософські конструкти постають сталими й логічно вмотивованими. П.Куліш був особистістю цілісною і послідовною у своєму житті. А зміна його поглядів на ті чи інші явища та події зумовлена мінливістю та поліфонічністю часу, в якому проходив свою школу життя” П.Куліш. Таким чином, філософія П.Куліша стала результатом його світоглядно-філософської еволюції, в якій можна виділити три етапи. Першим став етап, що охоплює 40-50-ті роки ХІХ ст., другий 60-ті і до початку 70-х років, завершальним став період від початку 70-х років і до смерті П.Куліша.
2.Звернення П.Куліша до проблем людини та суспільства розглядалося ним як назріла моральна, політична і науково-просвітницька проблема, розв’язання котрої може реально вплинути на українське суспільство, змінити життя людей. У світобаченні П.Куліша особа не постає універсально-загальним поняттям, а виявляється розпорошеною на типи осіб, які займають певні соціальні ніші в суспільстві, є соціально-детермінованою. Особа є своєрідною теоретичною дефініцією, або узагальненням, що може бути пояснене через конкретизацію його збірного змісту. Суспільство ж не визначається як загально-універсальна категорія, воно досить чітко відрізняється від поняття держава”. Для П.Куліша суспільство виступає синонімом поняття народ”. Суспільство постає диференційованим на соціальні стани та окремі групи, котрі взаємодіють між собою.
3. У хутірській філософії” спостерігається різкий поворот П.Куліша у напрямку екзистенціальної інтерпретації істинної людини. Він переходить до розуміння особи як шукача правди, тобто до особи скептичного умонастрою. Хутір постає у його філософії і як реальність, і як своєрідний символ та метафора суспільності. Як і світ людини, світ хутора постає в антитетичності внутрішнього і зовнішнього. Головним є світ внутрішній це душа хутора, котра постає як ірраціональне, глибинно-ментальне, стержень життя, його зміст та сила. Світ хутора у П.Куліша постає у вигляді світу символів (як і світ Біблії).
4.Дійсну основу взаємодії особи і суспільства П.Куліш вбачає у суспільно-освітньому процесі. Освіта у П.Куліша постає не тільки як спеціалізований процес шкільного навчання і виховання, а і як певний стан суспільства в ситуації культурного самовідтворення. П.Куліш структурує освіту, поділяючи її на три основні частини: батьківську” науку, школу та загальносуспільну” освіту, котра є своєрідною школою життя”, самоосвіта. Освіта мислиться П.Кулішем як своєрідна школа життя”, котра найчастіше важить більше, ніж книжкова освіченість. Суспільно-освітній процес включає в себе як раціональну, так і ірраціональну форми навчання і виховання. Ірраціональний же освітній процес домінує в суспільстві і не піддається ніякому стабільному контролю.
5.Аналіз творчості П.Куліша вказує на те, що його філософські погляди тісно пов’язані із світоглядом і звичаєвістю Лівобережної України. Також вони значною мірою співпадають із концептуальними світоглядними концепціями представників Кирило-Мефодіївського братства, представленими, передовсім, у Законі Божому або Книзі буття українського народу”.
6. У філософській спадщині П. Куліша визначається комплекс таких понять та ідей, котрі не змінювалися, а лише вдосконалювались та набували характеру стрункої, логічно довершеної системи. Фактично незмінними лишалися і фундаментальні засади світогляду мислителя. Мається на увазі його антеїзм, хліборобська прив’язаність до рідної української землі, до свого хутора”, гуманізм і антропоцентризм.
7.На різних етапах життєвого досвіду простежується еволюція поглядів П.Куліша. Але центральні, засадничі елементи світогляду екзистенціалізм, кордоцентризм, релігійний романтизм, просвітницький провіденціалізм зберігалися, хоча простежувався навіть певний відхід і від них (елементи позитивізму).
8.Загалом, компоненти, під впливом яких формувалася філософія П.Куліша, характерні для всіх провідників української культури ХІХ ст. Ними постають міфологія і фольклор, українська література й історія, вчення західноєвропейських філософів ХVІІ-ХІХ ст., в тому числі німецька класична філософія. Причому якщо ідеал культурного українця” протягом творчості П.Куліша виявляється постійним, то його філософська аргументація еволюціонувала від романтизму до позитивізму, від релігійного до наукового світогляду, від православ’я до позитивної релігії для всіх народів, від козаколюбства до козакофобства, від західництва” до критики західної культури.
9. Філософські погляди П.Куліша навряд чи доцільно прив’язувати до схем історії західноєвропейської філософії. Йому, як і всім українським мислителям, притаманна надзвичайна пластичність філософської думки, поєднаної із постійним душевним пошуком ідеалу (істини) в багатогранній динаміці життя. Все це робить його філософське мислення поліфонічним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрущенко В. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть : досвід соціально-філософського аналізу / В.Андрущенко. К.: Атлант ЮЕМСі, 2006. 498 с.
2. АндрущенкоВ. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія: Підручник для ВНЗ / В.Андрущенко, Л.Губерський, М.Михальченко. 3-те вид., випр. і доп. К.; Харків: Генеза, 2006. 656 с.
3. АндрущенкоВ. Стратегічний ресурс цивілізаційного поступу. Моральний розвиток суспільства та особистості / В.Андрущенко // Організоване суспільство. Проблема організації та самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть. К., 2006. С. 489-494.
4. АндрущенкоВ. Сучасна соціальна філософія: курс лекцій / В.Андрущенко, М.Михальченко. Вид. 2-ге вип. і доп. К.: Генеза, 1996. 368 с.
5. АндрущенкоВ., ЛутайВ. Про концептуальні засади філософії освіти України // Практична філософія. 2004. №2. С.35-43.
6. Антонович В. Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори В.Антонович. К.: Либідь, 1995. 814 с.
7. БеляшевскийН. Рассказы крестьян с.Пекарей о Т.Г.Шевченко / Н.Беляшевский // Воспоминания о Тарасе Шевченко. К., 1988. 606с.
8. БичкоА., БичкоІ. Феномен української інтелігенції. Спроба екзистен­ціального дослідження / А.Бичко, І.Бичко. Дрогобич, 1997. 115 с.
9. БичкоА. Історія філософії: підручник для студ. вузів / А.Бичко, І.Бичко, В.Табачковський К.: Либідь, 2001. 408 с.
10. Бичко Б. Ментальні чинники національної самосвідомості / Б.Бичко // Філософські обрії. 2002. №8. С.132-139.
11. Бичко І. Дев’ять тез про свободу / І.Бичко // Мінливі обрії свободи : (До 70-річчя Ігоря Бичка) // Філософсько-антропологічні студії’2003. К., 2005. С.4-22.
12. БичкоІ. Історичний старт окцидентальної філософії: західноєвро­пейський і український варіанти / І.Бичко // Сіверянський літопис. 1998. №6. С.147-151.
13. Бичко І. Філософія : підручник для студ. вузів / І.Бичко [та ін.]. К.: Либідь, 2002. 408 с.
14. БолтівецьС. Психологічні особливості вивчення поезії П.Куліша / С.Болтивець // Дивослово. 1997. № 4. С. 44-47.
15. Вільчинський Ю. Розвиток філософської думки в Україні (ХІХ ХХст.) : текст лекцій / Ю.Вільчинський [та ін.]. Львів: ЛД, 1992. Ч.1. 107с.; Ч.2. 121 с.
16. ВолинкаГ. Історія філософії в її зв’язок з освітою : підручник / Г.Волинка [та ін.]; за ред. Г. Волинки. К.: Каравела, 2006. 480 с.
17. ВолинкаГ. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті : навч. посібник / Г.І.Волинка К.: Вища освіта, 2005. 544 с.
18. Гнатенко П. Национальная психология. Днепропетровск: ДГУ, 2000. 237 с.
19. Гоголь Н. Выбранные места из переписки с друзьями (1847) / Н.Гоголь // Собрание сочинений : в 6-ти т. М., 1978. Т. 6. С. 249-259.
20. ГолубенкоН. Україна і Росія у світлі культурних взаємин / Н.Голубенко. К.: Дніпро, 1993. 447 с.
21. Горак Г. Філософія: курс лекцій / Г.Горак. К.: Вілбор, 1997. 272 с.
22. ГорськийВ. Давньоруські любомудри / В.Горський, О.Вдовина, Ю.Завгородній, О.Киричок. К.: КМА, 2004. 342 с.
23. ГорськийВ. Історія української філософії: підручник / В.Горський, К.В.Кислюк. К.: Либідь, 2004. 488 с.
24. Горський В. та ін. Історія філософії: підручник. К., 2002. 774 с.
25. Горський В. Початок розробки філософії української ідеї. Кирило-Мефодіївське товариство / ГорськийВ., КислюкК. Історія української філософії : підручник. К., 2004. С. 219-248.
26. ГорськийВ. Україна в історико-філософському вимірі / В.Горський // Філософська і соціологічна думка. 1993. №2. С. 10-31.
27. Горский В. Філософія в українській культурі: (методологія та історія): філософські нариси / В.Горський. К.: Центр практичної філософії, 2001. 236 с.
28. ГорськийВ. Філософське життя в Україні: діалог ангажованих / В.Горський, І.Лисий // Філософська і соціологічна думка. 1994. №7 8. С.8-26.
29. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття / Я.Грицак. К., 2000. 359 с.
30. Грицак Я. До ґенези ідеї політичної самостійності України / Я.Грицак // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. К., 1992. С.119-143.
31. Грушевський М. Соціально-традиційні підоснови Кулішевої творчості / М.Грушевський // Україна. К., 1927. Кн. 1 2. С. 9- 38.
32. ГрушевськийМ. Хто такі українці і чого вони хочуть / М.Грушевський. К.: Знання, 1991. 240 с.
33. Дем’яненкоН., ВажинськийІ. Ретроспектива педагогічної освіти в Україні (ХІХ початок ХХст.): Монографія / Н.Дем’яненко, І.Важинський. М.: МПА, 2002. 240 с.
34. Дорошенко Д. Куліш: його життя і творчість / Д.Дорошенко. Київ-Ляйпциг. Б.р. 207 с.
35. ДрагомановМ. Антракт з історії країнофільства (1867-1877) / М.Драгоманов // Літературно-публіцистичні праці: в двох томах. К.: Либідь, 1970. Т.ІІ. С.151-288.
36. Драгоманов М. Переднє слово до Громади” 1878 р. / М.Драгоманов // Драгоманов М. Мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні. К., Либідь, 1991. С.276-327.
37. Драгоманов М. Пропащий час / М.Драгоманов // Мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні. К.: Либідь, 1991. С.559-574.
38. ДьяченкоГ. Уроки и примеры христианской любви. Опыт катехизической хрестоматии / Г.Дьяченко. М., 1984. С.77 145.
39. Єфремов С. Без синтезу. До життєвої драми Куліша / С.Єфремов. К.: УАН, 1924. 22 с.
40. ЄфремовС. Історія українського письменства / С.Єфремов; худож. оформл. В.М.Штогрина. К.: Либідь, 1995. 686 с.
41. ЗабужкоО. Філософія української ідеї та європейський контекст. Франківський період. К.: АБРИС, 1993. 233 с.
42. ЗабужкоО. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу / О.Забужко. К.: АБРИС, 1997. 144 с.
43. Заїченко Г. Долі філософії та культури наприкінці ХХ ст. / Г.Заїченко // Філософська і соціологічна думка. 1994. № 1 2. С.83-91.
44. Закидальський Т. Досліди в діаспорі над історією вкраїнської філософії / Т.Закидальський // Філософська і соціологічна думка. 1993. №4. С.89-100.
45. Зеров М. Поетична діяльність Куліша / М.Зеров // Твори: в двох томах. К.: АБРИС, 1990. Т. 2. С. 247-293.
46. ІвановВ. Контент-аналіз як формалізований метод дослідження документів / В.Іванов // Філософська та соціологічна думка. 1994. №3 4. С.211-225.
47. Історія української філософії / М.Русин, І.Огородник. К.: Альма Матер, 2008. 624 с.
48. Історія філософії на Україні: в трьох томах. К.: Наукова думка, 1987. Т.1. 398 с.; Т.ІІ. 366 с.
49. Історія філософії України. Словник / за заг. ред. В. Ярошовця. К.: Знання, 2005. 1200 с.
50. Кашуба М. Філософія Відродження на Україні / М. Кашуба. К.: Наукова думка, 1990. 332 с.
51. Кашуба М. Етична традиція українців в українській духовній культурі // Мандрівець. 1999. №1. С.27-31.
52. КашубаМ. Українська філософія першої половини XVIIIст. у європейському контексті / М.Кашуба // Науковий збірник Українського Вільного університету. Мюнхен-Львів, 1995. С.127-131.
53. Київські обрії: історико-філософські нариси. К.: Стилос, 1996. 360с.
54. Кирило-Мефодіївське товариство: в трьох томах. К.: Наукова думка, 1990. Т.1. 544 с.; Т. 2. 696 с.; Т. 3. 440 с.
55. Кирилюк Є. Бібліографія праць П.О.Куліша та писень про нього. К., 1929. 239 с.
56. Комуніст”, 10 лютого 1935 р.
57. Копнин П. В. Диалектика как логика и теория познания. М.: Наука, 1973. 324 с.
58. Костомаров М. Галерея портретів / М.Костомаров. К.: Веселка, 1995. 201 с.
59. КостомаровМ. Закон Божий (Книга буття українського народу) / М.Костомаров К.: Либідь, 1991. 40 с.
60. Кримський С. Запити філософських смислів / С.Кримський. К.: Парапан, 2003. 239 с.
61. КузьмінаС. Філософсько-педагогічна концепція П.Д.Юркевича: монографія / С.Кузьміна. К.: Центр практичної філософії, 2002. 164с.
62. КузьмінаС. Філософсько-педагогічна концепція П.Д.Юркевича: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.05 історія філософії / Інcтитут філософії ім.Г.С.Сковороди НАН України. К., 2000. 21 с.
63. КулішП. Божий суд / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т.1. С.397-398.
64. КулішП. Грицько Сковорода / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т.1. С. 594-599.
65. КулішП. До братів на Вкраїну / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т.1. С. 168-172.
66. КулішП. До кобзи / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т.1. С.381-382.
67. КулішП. До рідного народу, подаючи йому український переклад Шекспірових творів / П.Куліш // Твори: двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т1. С. 188-189.
68. КулішП. До Шевченка / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т.1. С.192-195.
69. КулішП. Дума-казка про діда й бабу / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т1. С. 231-233.
70. КулішП. Епілог / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т.1. С. 399-400.
71. КулішП. Жизнь Куліша / П.Куліш // Твори в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т.1. С. 234-266.
72. КулішП. Зазивний лист до української інтелігенції / П.Куліш // Твори в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т.1. С. 400-412.
73. КулішП. Заспів до поеми / П.Куліш // Повне зібр. творів: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т.1. С. 74-97.
74. КулішП. Збірник праць Комісії для видання пам’яток новітнього письменства / за ред. С. Єфремова та О. Дорошкевича. К., 1927. 200с.
75. КулішП. Исторія возсоединенія Русі: в трьох т. СПб.: Общественная польза, 1874 1877. Т. 1. 363 с.
76. КулішП. Исторія возсоединенія Русі: в трьох томах. СПб.: Общест­венная польза, 1874-1877. Т. 1. 363 с.; Т. 2. 456 с.; Т. 3. 374 с.
77. КулішП. Казки і байки з сусідової хатки, перелицьовані і скомпоновані придніпрянцем. Київ. 1850, 1860. / П.Куліш // Вибрані твори. К.: Веселка, 1969. С. 522-530.
78. КулішП. Ключ розуміння / П.Куліш // Твори в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т.1. С. 388-390.
79. КулішП. Крашанки русинам і полякам на Великдень 1822 року / П.Куліш // Твори: в 6-ти т. Львів, 1910. Т.6. С.606-626.
80. КулішП. Листи з хутора / П.Куліш // Повне зібр. творів: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т.2. С. 254 -353.
81. КулішП. Листи з хутора / П.Куліш. Львів: Накладом Українсько-Руської видавничої спілки з обмеженою порукою у Львові, 1906. 91с.
82. КулішП. Магомет і Хадиза / П.Куліш // Твори: в двох томах. Т.1. Поетичні твори К.: Наукова думка, 1989. С. 354-383.
83. КулішП. Молитва / П.Куліш // Твори в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т.1. С.398-399.
84. КулішП. На сповіді / П.Куліш // Твори в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т.1. С. 386-388.
85. КулішП. Настуся / П.Куліш // Твори у 2 т. К.: Наукова думка, 1994. Т1. С.269 - 295.
86. КулішП. Національний ідеал / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т.1. Поетичні твори. С. 201-203.
87. КулішП. Не забудь року 1847 / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т1. С. 195-196.
88. КулішП. Переднє слово до громади. Погляд на українську словесность / П.Куліш // Вибрані твори. К.: Веселка, 1969. С. 508-517.
89. КулішП. Побоянщина / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т1. С. 213-215.
90. КулішП. Премудрість / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т.1. Прозові твори. Поетичні твори. Переспіви та переклади. С. 498-499.
91. КулішП. Про злодія у селі Гаківниці / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т. 1. С. 181-192.
92. КулішП. Псалтирна псальма / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т.1. С. 184-185.
93. КулішП. Рідне слово / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т1. С. 177-179.
94. КулішП. Родина єдина / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т.1. Поетичні твори. С. 57-59.
95. КулішП. Слово правди / П.Куліш // Твори: в двох томах. К., 1989. Т.1. Поетичні твори. С.180-182.
96. КулішП. Старець / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т1. С.49-52.
97. КулішП. Твори. Історія, література і інша проза. Львів: Просвіта, 1910. 700 с.
98. КулішП. У пеклі / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1989. Т.1. С.384-441.
99. КулішП. Хутірська філософія / П.Куліш // Хроніка. 2000. Наш край. К., 1992. Вип. 2. С.78-89.
100. КулішП. Хутірська філософія і віддалена від світу поезія / П.Куліш // Хроніка 2000. Наш край. 1993. Вип. 5(7). С. 70-80.
101. КулішП. Хутірська філософія і віддалена від світу поезія // Хроніка 2000. К.: Довіра, 1993. №1-2(3-4). С.83-87; №3-4(5-6). С.104-127; №5(7). С.70-80; №6(8). С.139-154.
102. КулішП. Хутірська філософія і віддалена од світу поезія / П.Куліш // Хроніка 2000. Наш край. К., 1993. Вип. 3-4 (5-6). С. 104-127.
103. КулішП. Хуторна поезія / П.Куліш. Львів, 1882. 138 с.
104. КулішП. Чого стоїть Шевченко яко поет народний / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1998. Т.1. С. 38-174.
105. Куліш П. Чорна рада / П.Куліш // Твори: в двох томах. К.: Наукова думка, 1994. Т.1. С.38 173.
106. Лазаренко Б. Пантелеймон Куліш як філософ / Б.Лазаренко // Творчі та ідейні пошуки П.О.Куліша в контексті сьогодення: зб. наук. праць до 180-річчя від дня народження П.Куліша. К., 2000. С.65-67.
107. Лесевич В. Філософія історії на науковому ґрунті (нарис із історії культури ХІХ століття / В.Лесевич // Історія філософії України: хрестоматія: / Упоряд. М.П.Тарасенко [та ін.]. К., 1993. 559 с.
108. Липинський В. Листи до братів-хліборобів / В.Липинський. К.: Філадельфія, 1995. 91 с.
109. Лист П.Куліша до І.Пулюя від 10 жовтня 1871 року // Іван Пулюй Пантелеймон Куліш. Подвижники нації / за заг.ред. В.Шендеровського. К.: Рада, 1997. С. 210-211.
110. Лист П.Куліша до І.Пулюя від 1 червня 1874 року // Іван Пулюй Пантелеймон Куліш. Подвижники нації / за заг. ред. В.Шендеровського. К.: Рада, 1997. С. 215.
111. Лист П.Куліша до І.Пулюя від 16 червня 1874 року // Іван Пулюй Пантелеймон Куліш. Подвижники нації / за заг. ред. В.Шендеровського. К.: Рада, 1997. С. 216-218.
112. Лист П.Куліша до І.Пулюя від 2 січня 1875 року // Іван Пулюй Пантелеймон Куліш. Подвижники нації / за заг. ред. В.Шендеровського. К.: Рада, 1997. С. 253-254.
113. Лист П.Куліша до І.Пулюя від 22 травня 1875 року // Іван Пулюй Пантелеймон Куліш. Подвижники нації / за заг. ред. В.Шендеровського. К.: Рада, 1997. С. 223-224.
114. Лист П.Куліша до І.Пулюя від 1 грудня 1875 року // Іван Пулюй Пантелеймон Куліш. Подвижники нації / за заг.ред. В.Шендеровського. К.: Рада, 1997. С. 221-223.
115. Лист П.Куліша до І.Пулюя від 2 березня 1877 року // Іван Пулюй Пантелеймон Куліш. Подвижники нації / за заг. ред. В.Шендеровського. К.: Рада, 1997. С. 227.
116. Лист П.Куліша до І.Пулюя від 10 квітня 1877 року // Іван Пулюй Пантелеймон Куліш. Подвижники нації / за заг. ред. В.Шендеровського. К.: Рада, 1997. С. 228-230.
117. Лист П.Куліша до І.Пулюя від 3 серпня 1878 року // Іван Пулюй Пантелеймон Куліш. Подвижники нації / за заг. ред. В.Шендеровського. К.: Рада, 1997. С. 232-233.
118. Лист П.Куліша до І.Пулюя від 13 листопада 1880 року // Іван Пулюй Пантелеймон Куліш. Подвижники нації / за заг. ред. В.Шендеровського. К.: Рада, 1997. С. 242-243.
119. Лисяк-РудницькийІ. Доля України в новітній історії / І.Лисяк-Рудницький // Історичні есе: в двох томах. К.: Основи, 1994. Т. 1. С.145-172.
120. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура / А.Ф. Лосєв. М.: Политиздат, 1991. 525 с.
121. ЛукМ.І. Етичні ідеї у філософії України др. пол. ХІХ початку ХХстоліття / М.І.Лук. К.: Наукова думка, 1993. 150 с.
122. МаковейО. Панько Олелькович Куліш. Огляд його діяльності / О.Маковей. Львів, 1990. 169 с.
123. Максютенко Д. Дві науки і розчаклований світ / Д.Максютенко // Голос України. 2002. 14 серпня. С. 7.
124. Маланюк Є. В Кулішеву річницю / Є.Маланюк // Маланюк Є. Книга спостережень: проза. Торонто, 1962. 269 с.
125. Мамардашвили М. Как я понимаю философию / М.Мамардашвілі. 2-е изд. М., Прогресс, 1992. 415 с.
126. МатюшкоБ. Еволюція філософських поглядів В.Лесевича / Б.Матюшко: Автореф. дис. канд. філософ. наук: 09.00.05 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. К., 2005. 18 с.
127. Матюшко Б