Самчук Володимир Андрійович Філо­софія прагматизму Джорджа Герберта Міда (історико- філософський аналіз)

Краткое описание

Самчук Володимир Андрійович, провідний спеціаліст кафедри сучасних європейських мов Київського націо­нального торговельно-економічного університету: «Філо­софія прагматизму Джорджа Герберта Міда (історико- філософський аналіз)» (09.00.05 - історія філософії). Спецрада 26.001.27 у Київському національному універси­теті імені Тараса Шевченка

Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
САМЧУК ВОЛОДИМИР АНДРІЙОВИЧ
УДК 165.74 Дж. Мід
ФІЛОСОФІЯ ПРАГМАТИЗМУ ДЖОРДЖА ГЕРБЕРТА МІДА
(ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)
09.00.05 – історія філософії
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________ В.А. Самчук

Науковий керівник:
Поліщук Ніна Павлівна,
доктор філософських наук,
провідний науковий співробітник
Київ – 2017

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ …………………………………………………………………………. 2
ВСТУП …………………………………………………………………………..….. 11
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ТЛУМАЧЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ
СПАДЩИНИ ДЖ. Г. МІДА: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТИ…21
1. 1. Теоретичні засади прагматизму Дж. Г. Міда: засвоєння традицій та
інноваційні ідеї …..………………………………………………………….. 21
1. 2. Ідейні партнерство, наслідування та концептуальний розвиток ідей
Дж. Г. Міда у філософії XX – початку XXI ст. …………………………… 34
1. 3. Погляди Дж. Г. Міда й актуальна вітчизняна філософія ……................. 55
Висновки до першого розділу …………………………………………….….... 69
РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМОВПЛИВИ ФІЛОСОФСЬКОЇ, ТЕОЛОГІЧНОЇ,
ПРИРОДНИЧОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ XVIII – XIX СТ. У
ПРАГМАТИЧНІЙ РЕКОНСТРУКЦІЇ ДЖ. Г. МІДА …………………................. 73
2. 1. Історико-філософські аспекти трансценденталізму, німецького
діалектичного ідеалізму, християнської догматики та модерної науки .... 74
2. 2. Історико-філософські тлумачення абсолютизму Ґ. Геґеля в контексті
прагматизму ………………………………………………………………..... 83
2. 3. Значення еволюційних поглядів Ж. -Б. Ламарка та Ч. Дарвіна в аналізі
Дж. Г. Мідом «Рухів думки у XIX ст.» ………..…………………………... 94
2. 4. Філософсько-прагматична рефлексія ідей утилітаризму та теоретичного
соціалізму з урахуванням соціально-економічного розвитку
суспільства ………………………………………………………………….105
Висновки до другого розділу ……………………………………………..….. 121
РОЗДІЛ 3. АВТЕНТИКА ПРАГМАТИЗМУ ДЖ. Г. МІДА ТА СПОРІДНЕНІ
АЛЬТЕРНАТИВИ …………………………………………………………………125
3. 1. Вплив філософії творчої еволюції А. Берґсона на погляди
В. Джеймса і Дж. Г. Міда: порівняльний аналіз ………………………….126
3. 2. Прагматична філософія освіти Дж. Г. Міда та Дж. Дьюї: порівняльний
аналіз …………………………………………………………………….......136
3. 3. Дискусія про теорії самості й інтерсуб’єктивності Дж. Г. Міда:
ідеї аристотелізму та платонізму……………………………………...….. 159
Висновки до третього розділу ……………………………………………....... 169
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..... 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . .………………………………….. 178
ДОДАТОК 1 ……………………………………………………………………..... 199
11
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Історико-філософські розвідки одного з
провідних американських філософів-прагматистів Джорджа Герберта Міда
охоплюють широку панораму думки кінця XVIII – початку XX ст. у її
різноманітті та суперечливості. Осмислюючи великий обсяг філософського
матеріалу для лекційних курсів в університеті Чикаґо (1894–1931), Дж. Г. Мід не
ставив перед собою завдання аналітично вирізнити предмет історії філософії. Як
історик філософії він спирався на метод інтерпретаційного залучення ідей у їх
генезі, взаємодії та розвитку. Його позиція мала переважно культурноісторичний та інтелектуально-функціональний характер. У світлі цієї тези для
дослідження прагматизму Дж. Г. Міда переконливою є настанова українського
філософа В. С. Горського про історію філософії як невід’ємну частину історії
філософської культури – національної та світової. Загальнофілософське
спрямування думки Дж. Г. Міда і його погляди в галузі соціології та соціальної
філософії, зокрема з проблематики освіти, дають змогу в сучасних умовах
відчутних цивілізаційних змін практично долучитися до формування культурно
багатоманітного й разом з тим солідаристського типу організації суспільства. У
контексті історико-філософських рефлексій Дж. Г. Міда ідея про прагматизм як
гуманізм (започаткована В. Джеймсом і Ф. К. С. Шиллером) набуває нової
соціально-практичної та інтелектуальної динаміки. Так, його теорія
самості (Self) розкриває один з дієвих напрямів прагматичної гуманізації
суспільства, оскільки акцентує на реальних можливостях розвитку особистості
та її активному долученні до соціально-інституційного формотворення,
передусім на практичному рівні реформування освіти.
Філософський прагматизм Дж. Г. Міда вирізняється значною увагою до
динаміки, або, за його термінологією, «рухів» філософської думки у контекстах,
які наближують між собою царини філософських міркувань і практичнопродуктивної експериментальної науки. У дисертації фактично вперше зроблено
спробу всебічно репрезентувати й аналітично структурувати запропонований
американським філософом наратив «рухів думки».
12
Той факт, що філософсько-прагматичні погляди Дж. Г. Міда формувалися і
збагачувалися в процесі вивчення ним великого масиву історико-філософського
та науково-теоретичного матеріалу, ставить важливе дослідницьке завдання –
здійснити аналіз основних історико-філософських тенденцій, на які звернув
увагу та які інтерпретував американський філософ. Є підстави стверджувати, що
цілісний аналіз історико-філософського підґрунтя філософського прагматизму
Дж. Г. Міда залишається ще належним чином нереалізованим. Наявна в
сучасних дослідженнях аналітика ідейної спадщини цього автора зосереджена
здебільшого на розробленні окремих соціально-прикладних аспектів його
концепцій або присвячена спробам викладу його соціологічних і соціальнофілософських ідей. На нашу думку, такий розгляд є одновимірним, оскільки в
достатньому обсязі не надає структурованого історико-філософського розуміння
джерел інтелектуальної спадщини Дж. Г. Міда, яка загальновизнано належить до
класики американського прагматизму поряд з філософіями Дж. Дьюї,
В. Джеймса, Ч. С. Пірса.
Реалізація проекту з повномасштабної та цілісної рецепції ідей Дж. Г. Міда
дає можливість не лише сформувати уявлення про самобутність цих ідей у
контексті становлення філософії прагматизму, а й зафіксувати характер їхнього
впливу на подальшу еволюцію цього напряму. Погляди Дж. Г. Міда істотно
вплинули на розвиток соціально-філософської думки другої половини XX ст.,
зокрема, вони стали теоретичною основою соціального інтеракціонізму
Г. Блюмера, важливим джерелом комунікативно-практичної філософії
Ю. Габермаса та Г. Йоаса. Тобто йдеться про значне розширення діапазону
витоків і впливів філософії прагматизму в цілому, її актуалізацію з огляду на
новітні соціально-практичні й інтелектуальні виклики. Окрім того, нагальним з
історико-філософського погляду завданням, у реалізацію якого зробив значний
внесок і Дж. Г. Мід, є виявлення зв’язків між континентальною та англоамериканською філософією. Адже саме в річищі інтелектуального діалогу з
думкою континенту розгортається запропонована ним історико-філософська
панорама «рухів думки». У цьому контексті, стверджує американський філософ-
13
прагматист, історія філософії – це загальнолюдська скарбниця ідей-засобів, які
не тільки пасивно акумулюються, а і спроможні активно впливати на соціальні
практики. Філософсько-прагматичне осягнення багатогранної інтелектуальної
динаміки великого масиву американської та європейської історико-філософської
спадщини допомагає розширити її горизонти, по-новому осмислити потенціал її
реактуалізації з огляду на сучасні потреби в ефективних соціальних
трансформаціях.
Вагомим підтвердженням актуальності дисертації є те, що сучасна
українська філософська думка дедалі частіше звертається до філософії
прагматизму як у спеціальних дослідженнях, так і опосередковано – через аналіз
теорій, ідей, окремих репрезентативних положень філософів-прагматистів,
дотичних до тематики, яку аналізують вітчизняні автори. Такі звернення
відбуваються як для збагачення власної авторської аргументації, так і для
формулювання критичних зауваг щодо прагматизму. У процесі дисертаційного
дослідження багатьох складних і неоднозначних проблем неоціненну роль
відіграли напрацювання українських філософів із загальнофілософської та
історико-філософської тематики. До вітчизняних авторів, працями яких активно
послуговувався дисертант, належать: О. Алєксандрова, Т. Білоус, А. Богачов,
І. Бондаревська, В. Горський, В. Гусєв, Ю. Джулай, І. Добронравова,
А. Єрмоленко, В. Ільїн, В. Кебуладзе, В. Козловський, О. Колісник,
Т. Кононенко, С. Кузьміна, Т. Лютий, В. Менжулін, М. Мінаков, Н. Поліщук,
С. Пролеєв, С. Руденко, А. Тихолаз, М. Ткачук, В. Циба, В. Ярошовець та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної теми «Філософія
в контексті культури: історія і сучасність» (державний реєстраційний номер
0110U001268) на кафедрі філософії та релігієзнавства Національного
університету «Києво-Могилянська академія».
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – проаналізувати
історико-філософські аспекти становлення філософії прагматизму Дж. Г. Міда та
розкрити значення його ідей для розвитку філософії XX–ХХІ ст.
14
Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
 з’ясувати місце філософії прагматизму Дж. Г. Міда у контексті
розвитку філософії ХІХ–ХХ ст. та у сучасному інтелектуальному дискурсі;
 реконструювати і проаналізувати історико-філософський складник
Мідового прагматизму та встановити його характерні особливості;
 дослідити й виокремити вплив науково-природничого чинника на
формування цих особливостей;
 окреслити характерні риси філософського прагматизму Дж. Г. Міда у
ставленні до соціальних практик та конкретизувати їхню актуальність для
сучасних суспільних трансформацій, зокрема у галузі освіти.
Об’єктом дисертаційної роботи є філософські погляди Дж. Г. Міда у
контексті формування філософії прагматизму.
Предмет дослідження становлять історико-філософські витоки, впливи
філософського дискурсу сучасників та новітні інтерпретації філософського
прагматизму Дж. Г. Міда.
Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили
застосування комплексної дослідницької стратегії, яка об’єднує методи
історико-філософського аналізу, історичної та культурної контекстуалізації з
елементами герменевтичного й біографічного підходів. Значну увагу було
приділено докладній аналітиці першоджерел філософсько-прагматичної класики
– праць Дж. Г. Міда, В. Джеймса та Дж. Дьюї. Це дало змогу сформувати цілісне
й водночас контекстуально диверсифіковане розуміння ідей – складових
елементів загальнотеоретичної та історико-філософської позицій Дж. Г. Міда.
Урахування загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності та
прагматичної настанови на практичну значущість і результативність
інтелектуальних здобутків стало важливим методологічним засобом для
реконструкції ідей Дж. Г. Міда, по-перше, у контексті запропонованої ним
інтерпретації філософської класики та полеміки з сучасниками, по-друге, з
огляду на тенденції наслідування, критики і творчого розвитку, які
15
супроводжували й супроводжують спадщину американського філософа в наш
час.
Застосування порівняльного історико-філософського аналізу дало
можливість зосередитися на представниках філософського прагматизму, які не
лише належали до однієї епохи, а й були учасниками плідної прижиттєвої
комунікації, що породжувала як перетини та певні змістові збіги, так і значні
відмінності у відповідних філософсько-прагматичних позиціях. Зіставлення
споріднених теорій сприяло більш чіткому вирізненню властивого саме
Дж. Г. Міду (як оригінальному мислителю) розуміння культурного значення
поглядів окремих філософських постатей та загальної динаміки філософської й
наукової думки. З цією метою автор дисертації використав метод історичної та
культурної контекстуалізації, герменевтичний і біографічний підходи.
Порівняльно-історична реконструкція теорії самості, однієї з ключових
тем прагматизму Дж. Г. Міда, на тлі низки альтернативних аргументів
філософів другої половини ХХ – ХХІ ст. (зокрема Е. Макінтайра та Я. Паточки)
допомогла увиразнити історико-філософське походження поглядів
американського філософа. У результаті було визначено впливи на філософський
прагматизм не лише традиційно виокремлюваних джерел (емпіризму Д. Г’юма,
трансценденталізму І. Канта, діалектичних учень Ґ. Геґеля та Й. Фіхте), а й
основоположних для європейської культури філософських доктрин Платона й
Аристотеля.
Плюралістично-міждисциплінарна методологічна настанова зумовила те,
що в процесі дослідження історико-філософського матеріалу значну увагу було
приділено аналітиці взаємовпливів філософської, теологічної, природничонаукової та економічної думки.
Основну джерельну базу дослідження становлять:
– по-перше, центральна філософсько-прагматична праця Дж. Г. Міда
«Свідомість, cамість та суспільство з погляду соціального біхевіориста» (“Mind,
Self, and Society from the Standpoint of Social Behaviorist”) та його основне
історико-філософське дослідження «Рухи думки у XIX ст.» (“Movements of
16
Thought in the Nineteenth Century”). Також важливою була історико-філософська
праця Дж. Г. Міда «Французька філософія у XIX ст.» (“French Philosophy in the
Nineteenth Century”). Щоб отримати прагматичне бачення історикофілософського процесу, ми звернулися й до збірки лекцій В. Джеймса
«Плюралістичний всесвіт» (“A Pluralistic Universe”). Освітні ідеї Дж. Г. Міда
відтворено на тлі поглядів на проблеми освіти й демократії Дж. Дьюї,
викладених у праці «Творча демократія – завдання, що стоїть перед нами»
(“Creative Democracy – the Task Before Us”) і фундаментальній монографії
«Демократія та освіта» (“Democracy and Education”);
– по-друге, менш об’ємні праці Дж. Г. Міда – філософські статті та есеї:
«Самість» (“Self”), «Походження самості та соціальний контроль» (“The Genesis
of the Self and Social Control”), «Філософія Джона Дьюї» (“The Philosophy of
John Dewey”). Враховано коментарі до видання історико-філософських творів
Дж. Г. Міда, написані М. Муром «Вступ до рухів думки у XIX ст. Дж. Г. Міда»
(“Introduction to the Movements of Thought in the Nineteenth Century by
G. H. Mead”);
– по-третє, праці дослідників, коментаторів і послідовників філософії
Дж. Г. Міда: М. Абулаф’ї «Філософія, соціальна теорія та думка Дж. Г. Міда»
(“Philosophy, Social Theory, and Thought of George Herbert Mead”), Г. Блюмера
«Джордж Герберт Мід та поведінка людини» (“George Herbert Mead and Human
Conduct”), Ф. Да Сілви «Дж. Г. Мід в історії соціологічних ідей» (“G. H. Mead in
the History of Sociological Ideas”), «Переосмислюючи Міда. Дж. Г. Мід про
«Матеріальну репродукцію суспільства»» (“Re-examining Mead. G. H. Mead on
the “Material Reproduction of Society””), Ю. Габермаса «Теорія комунікативної
дії. Том 1, 2» (переклад з німецької на англійську Т. Маккарті), Г. Йоаса
«Дж. Г. Мід. Сучасне переосмислення його думки» (“G. H. Mead. A
Contemporary Re-examination of his Thought”), «Прагматизм та соціальна теорія»
(“Pragmatism and Social Theory”), Р. Ліхтмана «Теорія самості Дж. Г. Міда»
(“George Herbert Mead’s Theory of the Self”).
17
У контексті дослідження проблем соціальної дієвості морального чинника
і діалектики індивідуального та інтерсуб’єктивного складників у процесі
становлення особистості невід’ємними джерелами стали нещодавно залучені до
вітчизняного філософського дискурсу тексти Е. Макінтайра «Після чесноти:
дослідження з теорії моралі» (“After Virtue: A Study in Moral Theory”) та
Я. Паточки «Єретичні есе про філософію історії» (переклад із чеської
українською мовою Б. Марусик, Г. Сиваченко, І. Мельниченка, О. Косенко).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні
дослідженням, присвяченим цілісному і структурованому розгляду
філософського прагматизму Дж. Г. Міда та його історико-філософській
спадщині.
Найвагомішими результатами дослідження, що мають наукову новизну, є
такі:
уперше:
 здійснено цілісний аналіз філософії прагматизму Дж. Г. Міда із
залученням історико-філософської спадщини мислителя. На основі її
вивчення з’ясовано, що становлення західного філософського дискурсу не
вкладається в усталену структуру ідейної спадкоємності, а є
багатоманітним процесом взаємодії як споріднених, так і альтернативних
поглядів та відкриття нових теоретичних горизонтів через осмислення
трансформацій культурних і суспільних практик;
 наведено аргументи філософсько-прагматичного спрямування, які
вказують на інтерпретаційне залучення («використання») філософією
Дж. Г. Міда визначних філософських та природничо-наукових учень XIX–
XX ст. Зокрема, до цих аргументів належать: еволюційне тлумачення
природи раціональності; настанова на пошук ефективних форм мислення,
які поєднують умоглядні підходи з практиками дослідної верифікації;
обґрунтування переваг еволюційного поступу соціальних практик перед
абсолютизацією усталених абстракцій;
18
 на основі порівняльного історико-філософського аналізу філософськопрагматичних поглядів Дж. Г. Міда і Дж. Дьюї виявлено їхню
спорідненість та істотні відмінності. Це дало змогу обґрунтувати
конструктивність диференційованих підходів до розв’язання нагальних
соціально-практичних проблем. Установлено, що розуміння обома
філософами ефективних освітніх практик спирається, з одного боку, на
домінантну роль діяльної творчої особистості, а з іншого – на чинник
фундаментальних інституційних перетворень. Такий підхід актуальний у
контексті сучасних суспільно-трансформаційних процесів в Україні;
набуло подальшого розвитку:
 обґрунтування значного історико-філософського внеску Дж. Г. Міда у
розширення системи аргументів для осмислення та з’ясування традиційно
гострої філософської проблеми індивідуальності (самості, Self).
Запропонована ним інтерактивна концепція стала підставою формування
філософсько-прагматичного підходу, згідно з яким суспільство
розглядається не тільки як багатоманітна система збалансованих
взаємодій, а й система, зорієнтована на трансформаційний поступ (чинник
перспективізму);
 історико-філософське тлумачення «рухів думки» у XIX ст. як процесу
становлення ідей, на основі яких Дж. Г. Мід розвинув власне філософськопрагматичне бачення плідної взаємодії різних галузей знань. Простежено
рух від теоретичної позиції скептичного емпіризму до наукового
експерименталізму; вказано на сутнісну подібність діалектичного
ідеалізму й еволюційного природознавства; наведено аргументи на
користь подолання успадкованого від картезіанства дуалізму свідомості і
зовнішнього світу;
уточнено:
 особливості соціально-інтерактивної теорії самості Дж. Г. Міда,
діалектичні елементи її трансцендентально-емпіричної структури,
19
специфіку рольової та жестової природи й стосунку до узагальненого
іншого як джерела соціальних норм і стандартів взаємодії;
 впливи британського емпіризму, класичного німецького ідеалізму,
філософії творчої еволюції та біологічно-еволюційної парадигми на
формування філософської концепції американського прагматиста.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретична
цінність дослідження полягає у тому, що вперше проаналізовано філософський
прагматизм Дж. Г. Міда у контексті його історико-філософських поглядів,
окреслено ключові методологічні настанови, які визначають перспективу
відтворення важливих моментів розвитку і становлення філософської думки.
Практична цінність лежить у площині пошуків філософських обґрунтувань
реалізації збалансованих та ефективних проектів демократичної суспільної
трансформації. Оскільки в дисертації виокремлено питання прагматичного
розуміння освіти і шляхів її провадження, дослідження має практичний
потенціал для розроблення змістовних та методичних аспектів викладання
нормативних і спеціальних курсів, присвячених історії філософії, філософському
прагматизму і філософії науки.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою
роботою дисертанта. Її основні положення та висновки містять новизну й
одержані у результаті комплексної роботи автора над об’єктом і предметом
дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та висновки, одержані
під час аналізу філософського прагматизму Дж. Г. Міда, були оприлюднені в
доповідях на двох міжнародних студентсько-аспірантських конференціях:
«Філософія: нове покоління. Досвід та його інтерпретації» (Київ, НаУКМА, 20–
21 березня 2014 р.; виголошено й опубліковано доповідь на тему «Досвід в
історико-філософській концепції Дж. Міда») та «Філософія: нове покоління.
Філософія: між природничими та гуманітарними науками» (Київ, НаУКМА, 24–
25 березня 2016 р.; виголошено й опубліковано доповідь на тему
20
«Співвідношення філософської доктрини Анрі Берґсона та науководослідницьких теорій у прагматичній історії філософії Джорджа Міда»).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження
відображено у 6 наукових публікаціях, чотири з яких уміщено в наукових
фахових виданнях України, одну – у виданні, що реферується у міжнародних
наукометричних базах.
Структура та обсяг роботи зумовлені метою і завданнями дослідження й
відповідають логіці розкриття теми. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, що диференційовані на підрозділи, висновків, списку використаної
літератури. Повний обсяг дисертації становить 200 сторінок, із них основного
тексту – 176 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Проаналізовано представлені у чільній історико-філософській праці
Дж. Г. Міда «Рухи думки у XIX ст.» характерні для XVIII – початку XX ст.
філософські концепції та теорії, а також провідні напрями природознавства й
економічної науки. Акцентовано, що творчі модифікації видатних досягнень
173
філософської і наукової думки американський філософ репрезентував на тлі
значущих соціально-історичних подій у такий спосіб, що вони, з одного боку,
були відповіддю на практично-інтелектуальні «виклики епохи», а з іншого –
створили необхідний філософсько-прагматичний контекст для подальшого
розвитку й урізноманітнення суспільних практик, що допомогло по-новому
сформувати ці «виклики» або відповісти на них.
2. З’ясовано, що історико-філософський підхід Дж. Г. Міда як
представника філософського прагматизму радикально критичний до тези про
пріоритетність замкнутої догматики чи усталеної системи абстрактних
принципів. Філософія, згідно з Дж. Г. Мідом, – це змінюваний процес дискурсу,
зорієнтований на інтерпретаційне залучення («використання») ідей, які сприяють
розширенню горизонтів гуманітарного та природничо-наукового мислення,
відкритості до інноваційних підходів. Останні стосуються не тільки тенденції
збагачення й оновлення філософсько-прагматичного напряму, а й теорій,
побудованих на альтернативній прагматизму аргументації. Ключові ідеї
механіки І. Ньютона, еволюційної біології Ч. Дарвіна, класичні економічні
доктрини манчестерської школи Дж. Г. Мід визнав такими ж істотними
компонентами історії західної думки XIX–ХХ ст. (включно з прагматизмом), як і
провідні теоретичні здобутки німецького ідеалізму, англійського утилітаризму та
філософії творчої еволюції.
3. Встановлено, що власна теорія Дж. Г. Міда як форма філософського
прагматизму наполягає на неподільності досвіду, що оприявнюється на рівні
поведінки: фактор обопільного впливу ідеального і матеріального дає змогу
«зняти» елементи суто поняттєвої протиставленості. За Дж. Г. Мідом, наданість
значень мови та здатність їх поділяти є наслідками еволюційного становлення
людини як соціальної істоти. Інтерсуб’єктивність значень виникла в процесі
тривалого узгодження поведінкових схем: діяльно узгоджений відгук на мовні
жести ставав підставою для фіксації їхніх значень. Отже, оформлені у вигляді
понять компоненти свідомості – це спрямовані на поведінку практичні
174
утворення, які постали та продовжують розвиватися у контекстах взаємодії з
природним і соціальним середовищем.
4. Розкрито філософську конструктивність сучасних інтерпретацій
філософії Дж. Г. Міда, які активізують її роль у соціально-філософському
дискурсі початку ХХІ ст. Зокрема, розвинуте американським прагматистом
інтерактивне розуміння особистості є ідейним підґрунтям, на основі якого,
згідно з Г. Блюмером, може бути розвинута соціальна теорія, базована на
аналітиці багатоаспектних індивідуальних перспектив і схем активності.
Німецький дослідник зазначає, що настанова на тлумачення особи як діяча, який
творчо конструює власну активність (і, відповідно, соціальне середовище як
систему динамічного узгодження поведінки різних індивідів та груп),
протистоїть інтелектуальній авторитарності усталених соціально-теоретичних
узагальнень. К. Льошер, Ф. Да Сілва, Г. Йоас, В. Колап’єтро наголошують на
ідеях комунікативного перспективізму та значенні Мідової теорії взаємодії
самості й суспільства для обґрунтування шляхів впровадження сучасних
демократичних практик, зокрема для результативного відтворення і
трансформації соціальних інститутів.
5. З’ясовано, що в контексті формування прагматичної історії філософії
підходи Дж. Г. Міда до теорії плюралістичного всесвіту В. Джеймса відіграли
вагому роль. Обидва філософи у своїх міркуваннях схвально оцінюють поняття
«живого досвіду особистості» як одне з визначальних для розуміння емпіричних
чинників функціонування соціуму. Прагматична рецепція В. Джеймса
здебільшого є послідовно критичною щодо інструментарію та поняттєвого
арсеналу істотного для філософії прагматизму вчення Ґ. Геґеля, проте запозичує
його орієнтацію на охоплення процесуально-динамічних аспектів реальності.
Дж. Г. Мід залучає теорію абсолюту як регулятивну ідею, що вказує напрям руху
до побудови всеохопної системи відношень, яка вміщувала б увесь спектр фактів
досвіду і спроможна була б їх процесуально (не догматично) інтерпретувати. На
відміну від В. Джеймса, Дж. Г. Мід значну увагу приділяє обґрунтуванню ролі
наукової дослідницької спільноти як критично налаштованого носія гіпотези про
175
картину світу, яка постійно модифікується й тому потребує активного і
синхронного оновлення поняттєвого інструментарію.
6. Акцентовано думку В. Джеймса, яка переконливо доводить однобічність
абсолютистського («хибного») інтелектуалізму і в цьому спирається на ідеї
творчої еволюції А. Берґсона. Дж. Г. Мід, апелюючи до ширшого
міждисциплінарного кола, вказує на дослідницько-наукову спонуку віталізму,
вкоріненого у теорії еволюції Ч. Дарвіна та емпіричній психології
початку ХХ ст. Усупереч ідеї А. Берґсона про життєвий порив як джерело
неконтрольованої суспільної динаміки, Дж. Г. Мід наголошує на спроможності
до соціального поступу через інтелектуально-теоретичне регулювання перебігу
інституційних процесів.
Дж. Г. Мід і В. Джеймс поділяють притаманний А. Берґсону погляд на
природу концептів як практично спрямованих актів думки. На противагу
інтерпретації В. Джеймса, Дж. Г. Мід стверджує, що А. Берґсон, критикуючи
математично-фізикалістське тлумачення «зовнішнього» світу, зберігає його у
власній філософії, протиставляючи йому «плинне переживання внутрішнього».
7. Доведено, що представники німецького філософського ідеалізму, згідно
з історико-філософським поглядом Дж. Г. Міда, реалізують близький біологічноеволюційному інтелектуальний проект – утверджують розуміння дійсності як
динаміки становлення. Така позиція була розвинута на основі подолання
обмеженості Кантового трансценденталізму, що постулював
напередпокладеність форм щодо об’єктів досвіду. Це перешкоджало наданню
еволюційно-генетичних пояснень виникнення, урізноманітнення та
вдосконалення форм буттєвого процесу. Трансформовані погляди І. Канта
німецький ідеалізм переспрямував в еволюційному напрямі. Видатні
представники цього напряму (Й. Фіхте, Ф. Шеллінґ, Ґ. Геґель) реалізували
прообраз того проекту, який Ч. Дарвін і Ж. -Б. Ламарк здійснили,
систематизуючи досвід розгляду органічних феноменів.
8. Виявлено, що для філософії прагматизму Дж. Г. Міда важливим
аспектом біологічного розуміння життєдіяльності видів (рецепція теорії
176
Ч. Дарвіна) є визнання того, що усі організми існують у певний спосіб і в
конкретних умовах. Спосіб існування – чинник, що визначає образ світу, з яким
взаємодіє той чи той вид. Отже, згідно з Дж. Г. Мідом, коли йдеться про
перспективи людства, життєві реалії та потреби соціальних практик варто
вважати ключовими джерелами для формування філософських, соціальних і
природничо-наукових узагальнень. Як історик філософії Дж. Г. Мід вважає
природною поступальну динаміку в інтелектуальній історії людства, у межах
якої відбувається трансформація культури та практики дослідження через
критику, видозміну та доповнення попередніх теоретико-методологічних
підходів.
9. Висвітлено особливості історико-філософського тлумачення
Дж. Г. Мідом ідей утилітаризму і теоретичного соціалізму. Їхнє становлення він
розглядає в контексті індустріалізації. Для утилітаристів, наголошує
американський філософ, характерною була чутливість до потреб широких
прошарків населення, на скрутному становищі яких позначилися негативні
наслідки індустріалізації. Утилітаристська методологія діяла за прообразом
економічного розрахунку. Теоретичний соціалізм К. Маркса увиразнив ідею
споглядання «діалектичних перебігів дійсності», вказав на образ «необхідно
детермінованого майбутнього» та запропонував дедуктивно виведену з такого
погляду соціалістичну програму революційної трансформації держави і
виробничих відносин.
Наслідком розгляду Дж. Г. Мідом утилітаризму та соціалізму є
прагматичний погляд, згідно з яким позитивне спрямування активності в
раціоналізації людських взаємин можливе й ефективно працює без опертя на
строго визначені концепції досконалого порядку. Елементи утилітаризму та
соціалізму були ефективними як спроби обмеженого конкретним історичним
контекстом інтелектуального контролю динаміки соціальних процесів, як окремі
теоретичні компоненти, а не засади системних світоглядів.
10. Показано, що ідея суспільної взаємодії як форми організації
середовища є об’єднавчою для Дж. Г. Міда і Дж. Дьюї. Прагнення розумно
177
облаштувати соціальну дійсність та її практики – життєво важлива тенденція, що
її здійснення підкріплюється еволюційною вимогою. У цьому контексті ключову
роль відіграє освіта як соціально-культурна практика, зорієнтована на
відтворення, розвиток (включно із заміною), а також удосконалення переконань
та ефективних поведінкових моделей. Наведено аргументацію, відповідно до
якої у становленні й утвердженні цієї практики одним із визначальних чинників
є неінституційні джерела соціалізації. Дж. Г. Мід отримав важливі висновки з
розгляду малоартикульованої у Дж. Дьюї теми співвідношення освіти та гри.
Згідно з Дж. Г. Мідом, в іграх у необтяжливий спосіб розвивається здатність
«ставати на позицію соціального іншого» та сприймати себе як учасника
суспільної взаємодії. Практична результативність прагматично-освітніх настанов
Дж. Г. Міда і Дж. Дьюї зумовлена тим, що вони спиралися не на розроблення
умоглядних принципів належного, а на досвід діяльності, спрямованої на
реформування системи громадської освіти. Внеском Дж. Дьюї у загальноосвітні
навчальні програми було впровадження методологічних рекомендацій, які
враховували особливості науково-дослідної роботи (ідея навчання як
дослідження). Зі свого боку, Дж. Г. Мід долучився до трансформації системи
громадської освіти в напрямі подолання різких відмінностей між
спеціалізованою технічною підготовкою та широкою гуманітарною навчальною
програмою.
11. Проаналізовано представлену в сучасних філософських інтерпретаціях
теоретичну рефлексію поняття самості – одного з центральних для прагматизму
Дж. Г. Міда. У результаті аналізу виявлено концептуальні перетини й
розходження в поглядах на самість у річищі характерних для західної
філософської традиції ідей платонізму (самість як незалежна від тілесності та
суспільності сутність) й аристотелізму (біологічно-видове і суспільно-політичне
розуміння самості). Спробу реалізувати це завдання здійснено на основі
порівняльного аналізу теоретичних підходів відомих сучасних філософів
Е. Макінтайра та Я. Паточки. Зроблено висновок, що дуалістичне розуміння
структури самості й тенденція до опредметненого тлумачення однієї з її частин,
178
згідно з Я. Паточкою, відповідає картезіанському принципу розподілу реальності
на духовну і матеріальну. Як на альтернативне картезіанству джерело теорії суто
емпіричної індивідуальності підставово вказано на філософію Д. Г’юма.
Трансценденталізм І. Канта відновив фундаментальність самості, вказавши, що
вона є умовою усвідомлення синтезу внутрішніх фактів досвіду. Я. Паточка
зазначає, що феноменологічна філософія Е. Гуссерля також акцентувала на
трансцендентальному підґрунті фактичної присутності досвіду.
У результаті аналізу теоретичної позиції Е. Макінтайра, головно
представленої у праці «Після чесноти» (“After Virtue”), встановлено, що
концепція «емотивізму» (тобто довільної поведінки індивіда, який не успадковує
цінностей суспільства) є предметом критики, яку шотландський філософ
здійснює з позицій аристотелізму. З’ясовано, що аргументи, розвинуті
Е. Макінтайром, суголосні поглядам на самість, запропонованим Дж. Г. Мідом:
критерії для формування особистості та її поведінки існують завжди, оскільки її
становлення відбулося в конкретних умовах освітнього, виховного та
соціального впливу в його широкому значенні. Отже, залучення
репрезентативних напрацювань сучасної західної філософії у царині осмислення
теорії самості підтверджують актуальність філософських концепцій Дж. Г. Міда
в аспекті реконтекстуалізації традиційних для західної філософії ідей платонізму
й аристотелізму.