ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ В ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: синтаксичний, семантичний, когнітивний та комунікативний аспекти

Краткое описание

МІнІстерство оСВІТи і науки УкраЇнИ
ХаркІвсЬкий нацІональнИй унІверситет імені В.Н. КАРАЗіНА

На правах рукопису

МИХАЙЛОВА Олена Валеріївна

УДК 811.111’01’367.332

ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ В ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ:
синтаксичний, семантичний,
когнітивний та комунікативний аспекти

Спеціальність: 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Шевченко Ірина Семенівна

Харків - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП 5

РОЗДІЛ І. ПРИНЦИПИ АНАЛІЗУ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
В ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ .. 14
1.1. Сучасний стан синтаксичної теорії простого речення . 14
1.1.1. Сучасні теорії речення 14
1.1.2. Просте речення у різних наукових парадигмах .... 23
1.1.3. Просте речення в давніх індоєвропейських
та давньогерманських мовах .... 31
1.2. Прості речення з «verbum finitum» і нефінітні реченнєві
утворення в давньоанглійській мові . 42
1.3. Ментальні принципи організації простого речення .. 49
1.3.1. Мисленнєві засади еволюції речення 49
1.3.2. Схемна презентація простого речення 52
Висновки до розділу 1 .. 62

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА КОГНІТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
В ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 66
2.1. Синтаксична структура простого речення в давньоанглійській мові .. 66
2.1.1. Базові порядки OV / VO в давньоанглійському простому
реченні . 67
2.1.2. Конструктивні складові простого речення . 75
2.2. Семантична структура простого речення в давньоанглійській мові 88
2.2.1. Семантичні моделі простого речення . 89
2.2.2. Аргументно-предикатна структура простого речення .. 93
2.3. Ментальні схеми простого речення . 109
Висновки до розділу 2 . 132

РОЗДІЛ 3. КОМУНІКАТИВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ
ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
В ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 137
3.1. Комунікативна організація простого речення в текстах
різних жанрів 137
3.1.1. Комунікативне членування простого речення 139
3.1.2. Жанрові різновиди давньоанглійських текстів
письмових пам’яток з точки зору комунікативної
організації простого речення 146
3.2. Функціонування давньоанглійського простого речення
у текстах різних жанрів ... 153
3.2.1. Комунікативна конфігурація простого речення в текстах
хронік та прози мандрів 155
3.2.2. Комунікативна конфігурація простого речення в текстах
законів . 160
3.2.3. Комунікативна конфігурація простого речення в текстах
проповідей та філософської прози ... 165
Висновки до розділу 3 170

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 180

ВСТУП

Сучасний етап розвитку синтаксичних і семантичних студій характеризується посиленням інтересу до проблем, пов’язаних із мовним устроєм в діахронічному аспекті, і виводить на перший план просте речення. Пріоритет у дослідженнях речення належить аналізу його граматичної і семантичної структури (Н.Д. Арутюнова, О.В. Бондарко, В.В. Виноградов, Г.Г. Почепцов, А.М. Приходько, І.П. Сусов, Я.Г. Тестелець [13; 26; 27; 42; 167; 168; 194; 197]), виявленню його порядку слів (В.Г. Гак, В.П. Леманн, Ж.Одрі [51, с. 71-76; 111; 157]), кількісних і якісних характеристик, що дозволяє вийти на вищий рівень узагальнень для пояснення синтаксичних процесів. Однак питання ідентифікації простих речень та їх меж, предикативності, пропозицій, семантичних ролей елементів аргументно-предикатної структури, неостаточно вирішені у межах традиційного системно-структурного підходу, були й залишаються найактуальнішими проблемами дослідження речення.
Залучення функціонального підходу до вивчення синтаксису дозволило встановити принципи розмежування нової і старої інформації як актуального (комунікативного) членування речення (Ф. Данеш, Г.О. Золотова, М.А. Кронгауз, В. Матезиус, О.М. Мороховський, Є.А. Реферовська, У. Чейф [238; 80; 103; 121; 145; 174; 208]), яке не співпадає з його синтаксичним членуванням або семантичною структурою.
На противагу традиційній, генеративна граматика використовує формалізований апарат дослідницьких процедур. Найважливішими здобутками американського структуралізма є виокремлення безпосередніх складових у простому реченні та його представлення як ієрархії окремих елементів фраз (Р. Джекендофф, З. Харріс, Н. Хомський, Р. Фрейдін та ін. [259; 257; 232; 248]). Утім, застосовані відособлено, ці підходи не в змозі дати відповіді на питання про статус простого речення та його функціонування.
Проблеми будови простого речення вирішує й когнітивна лінгвістика, яка є новою постгенеративною парадигмою наукового знання, що формується під впливом когнітивної науки та характеризується розмаїттям теоретичних позицій (Г.О. Волохіна, A. Голдберг, С.А. Жаботинська, О.С. Кубрякова, Р. Ленекер, М.В. Нікітін, З.Д. Попова, К.В. Рахіліна, Л. Телмі [45; 253; 71; 105; 268; 270; 154; 173; 288]). Новітні теорії когнітивної семантики, плідні для діахронічного аналізу лексично репрезентованих концептів (Г.В. Поліна; І.С. Шевченко; Т.О. Шваб [163; 216; 212]), використані щодо мовних даних давньоанглійської мови, забезпечують отримання вірогідних результатів у дослідженні будови, семантики й функціонування простого речення на протязі VII XI ст.
Діахронічні розвідки мови не втрачають актуальності в останні роки, але здебільш зосереджуються на вивченні розвитку лексики та фразеології (М.В. Гамзюк [53], В.І. Скибіна [180]); граматики (Л.Г. Верба; Н.І. Гусар; Н.В. Скибицька [295; 61; 181]); прагматики (І.С. Шевченко [214]); фонетики (Р.В. Васько [39]). У галузі синтаксису звернення до історично первинних синтаксичних одиниць англійської мови уможливило уточнення статусу складного речення та клаузи та окреслення напрямків їхнього розвитку і надало нового тлумачення процесам становлення базових словопорядків первинних мов OV та VO (І.Р. Буніятова [36], П. Кіпарські [262], А. Крох, А. Тейлор [265], В.В. Михайленко [127], О.М. Мороховський [144], С. Пінчук [281], Г.М. Семененко [176]), I.Є. Снісаренко [185], О. Фішер [247], однак просте речення давньоанглійської мови ще чекає на комплексне вивчення.
У цілому багатовекторність сучасної лінгвістичної науки і потреба комплексного вивчення простого речення давньоанглійського періоду вимагають об’єднання обособлених раніше підходів на новому щаблі наукового поступу когнітивно-комунікативної парадигми (О.С. Кубрякова [105]) у руслі новітніх ідей у синтаксисі, семантиці та когнітивній лінгвістиці.
Актуальність дисертації зумовлена загальною спрямованістю сучасних граматичних студій на комплексне вивчення будови й функціонування синтаксичних одиниць у поєднанні структурного, семантичного, когнітивного й комунікативного аспектів. Теоретична невизначеність важливих питань, пов’язаних із механізмами синтаксичного варіювання в діахронії, відсутність інтегрованого підходу до дослідження простого речення давньоанглійської мови визначають наукове завдання роботи розкриття природи й принципів варіювання монопредикативних структур давньоанглійської мови у взаємодії когнітивно-граматичних, структурно-семантичних і комунікативно-функціональних чинників.
Гіпотеза дослідження виходить з того, що в картині світу окремого історичного періоду існують ментальні схеми, за якими моделюються прості речення певної структури з відповідним семантичним наповненням та жанрово зумовленим комунікативним устроєм; отже просте речення давньоанглійської мови є системою взаємопов’язаних аспектів, де варіювання базових словопорядків OV / VO зазнає впливу когнітивно-граматичних (ментальні схеми речення), структурно-семантичних (аргументно-предикатні структури речення та їх лексико-семантичне наповнення) і комунікативно-функціональних чинників (тема-рематичні властивості простого речення окремих жанрів).
Зв’язок роботи з науковими темами. Проблематика дисертації відповідає темі досліджень Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу й навчання іноземних мов”, які проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, номер державної реєстрації 0103U004255.
Метою роботи є визначення синтаксичних, семантичних, когнітивно-граматичних та комунікативно-функціональних характеристик простого речення в мові давньоанглійського періоду.
Поставлена мета передбачає необхідність вирішення таких завдань:
з’ясувати статус простого речення у давньоанглійській мові;
установити синтаксично-семантичний (рольовий) інвентар дієслів простого речення давньоанглійської мови;
змоделювати ментальні схеми простого речення давньоанглійської мови та їх різновиди;
розкрити характер варіювання простих речень зі словопорядками OV та VO, утворених за певними ментальними схемами у текстах різних жанрів давньоанглійської мови;
виявити комунікативно-функціональний устрій простого давньо-англійського речення з точки зору його актуального членування та реконструювати його тема-рематичні конфігурації відповідно до його синтаксичної і семантичної структури й жанрової приналежності.
Об’єктом дослідження є просте речення давньоанглійської мови, а предмет аналізу становлять його синтаксичні, семантичні, когнітивно-граматичні та комунікативно-функціональні характеристики у їх взаємозалежності.
Методологічною основою дослідження є системний підхід до інтерпретації мовних явищ. Методи дослідження зумовлені його метою та матеріалом. Відтворення моделей простого речення в давньоанглійській мові ґрунтується на поєднанні традиційного, генеративного й когнітивного аналізу. Застосування елементів когнітивного аналізу надає можливість побудувати ментальні схеми монопредикатних одиниць, що слугують підґрунтям синтаксичних і семантичних схем. У визначенні структурних схем синтаксичних одиниць використані елементи традиційного та генеративного методів аналізу; семантика конституентів простого речення досліджена із застосуванням рольового та валентнісного аналізу; комунікативно-функціональні характеристики простого речення встановлені із застосуванням методик актуального членування; жанрове варіювання моделей простого речення досліджено за допомогою методів лінгвостилістики. Отримані дані верифіковані кількісними процедурами аналізу.
Матеріалом дослідження слугували 1453 простих речення давньоанглійської мови, відібраних із прозових текстів давньоанглійських хронік, прози мандрів, проповідей, філософської прози та законів методом суцільної вибірки. Оскільки варіювання словопорядків простого речення в поезії залежить від метричних законів [130, с. 97; 225; 261], поетичний матеріал не увійшов до нашого корпусу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше:
• на підставі інтегративного лінгвокогнітивного, й семантико-синтаксичного вивчення простого речення визначені його ментальні схеми та їхні різновиди для давньоанглійського періоду;
• систематизовано аргументно-рольовий потенціал простого речення давньоанглійської мови;
• установлено залежність варіювання словопорядків OV / VO у простому реченні від типу ментальних схем та комплексу структурно-семантичних чинників;
• змодельовані базові комунікативні (тема-рематичні) конфігурації давньоанглійського простого речення у текстах разних жанрів;
• виявлено жанрову специфіку реалізації моделей OV та VO у простому давньоанглійському реченні.
У роботі також уточнені:
• синтаксичні параметри простого речення в давньоанглійській мові;
• конструктивні складники простого давньоанглійського речення.
Наукова новизна роботи узагальнюється у наступних положеннях, що виносяться на захист:
1. Прості речення в давньоанглійській мові є аргументно-предикатними структурами з обов’язковою присутністю дієслова-присудка, які виражають одну пропозицію і моделюються за ментальними схемами, що реалізовані в одну пропозицію і моделюються за ментальними схемами, що реалізовані в мові базовими словопорядками OV / VO та структурними схемами з відповідним лексико-семантичним наповненням.
2. Аргументним позиціям конституентів давньоанглійського простого речення відповідають семантичні ролі: суб’єкта (агенс, експерієнсер), об’єкта (паціенс, адресат, бенефактив, об’єктив, локатив при дієсловах руху) та обставини (локатив, темпоратив). Притаманне давньоанглійській мові явище топікалізації втілюється сірконстантами локативом і темпоративом.
3. Ментальні схеми простого речення є узагальненими репрезентаціями типових пропозицій, фіксованих певними структурними схемами простого речення. Виходячи з вербоцентричності давньоанглійської мови, типи виділених ментальних схем, вузлами яких є ДІЯ СУБ’ЄКТ ОБ’ЄКТ, відповідають типології предикатів речення.
4. Базові ментальні схеми простого речення, які організують семантичний простір давньоанглійської мови, представлені схемою БУТТЯ ОБ’ЄКТА з різновидами МІСЦЕ БУТТЯ ОБ’ЄКТА, ЧАС БУТТЯ ОБ’ЄКТА; схемою БУТТЯ ОЗНАКИ ОБ’ЄКТА з різновидами ЕКСПЛІКАЦІЯ, ІДЕНТИФІКАЦІЯ, ХАРАКТЕРИЗАЦІЯ, ЗМІНА ОЗНАКИ, ОЗНАКОВА РЕЛЯЦІЯ; схемою СТАН СУБ’ЄКТА з різновидами ЕМОЦІЙНИЙ СТАН, МОДАЛЬНИЙ СТАН; схемою ВПЛИВ НА ОБ’ЄКТ з різновидами ВПЛИВ ПРИРОДНИХ ЧИННИКІВ, ВПЛИВ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЧИННИКІВ, ВПЛИВ НА ПАЦІЄНС, ВПЛИВ НА БЕНЕФАКТИВ; схемою ДІЯ СУБ’ЄКТА з різновидами КАУЗАЦІЯ ЗМІНИ ОБ’ЄКТА, КАУЗАЦІЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ОБ’ЄКТА, МОВЛЕННЄВО-МИСЛЕННЄВА ДІЯ, РЕЗУЛЬТАТИВНА ДІЯ і схемою САМОСТІЙНЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ СУБ’ЄКТА.
5.1. Прості речення з базовими словопорядками OV / VO зазнають міжжанрового та внутрішньожанрового варіювання в давньоанглійській мові: порядок VO переважає у реченнях жанрів хронік і прози мандрів; порядок OV законів і філософської прози; у проповідях Ельфріка домінує порядок VO, а у текстах Вульфстана порядки OV / VO вживаються рівноправно.
5.2. Варіювання словопорядків за когнітивними параметрами опосередковано відповідає семантичній структурі речення: порядок OV домінує у реченнях, що реалізують схеми БУТТЯ ОЗНАКИ ОБ’ЄКТА, ВПЛИВ НА ОБ’ЄКТ та моделі МОВЛЕННЄВО-МИСЛЕННЄВА ДІЯ СУБ’ЄКТА, РЕЗУЛЬТАТИВНА ДІЯ; порядок VO переважно фіксує схеми САМОСТІЙНЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ СУБ’ЄКТА, ДІЯ СУБ’ЄКТА та моделі КАУЗАЦІЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ОБ’ЄКТА, КАУЗАЦІЯ ЗМІНИ ОБ’ЄКТА; до вільного варіювання порядків OV / VO тяжіють прості речення, що вербалізують схеми БУТТЯ ОБ’ЄКТА, СТАН

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Сучасний стан лінгвістичних студій характеризується системним інтегративним трактуванням синтаксичних явищ та поєднанням структурного, комунікативно-функціонального, генеративного та когнітивного підходів до вивчення синтаксичних одиниць. Застосування цих підходів уможливило досягнення мети роботи визначення синтаксичних, семантичних, когнітивно-граматичних та комунікативно-функціональних характеристик простого речення у їх взаємозалежності в письмових текстах давньоанглійського періоду.
Просте речення давньоанглійської мови є системою взаємопов’язаних аспектів, де варіювання базових словопорядків VO та OV зазнає впливу когнітивно-граматичних (ментальні схеми речення), структурно-семантичних (аргументно-предикатні структури речення та їх лексико-семантичне наповнення) і комунікативно-функціональних чинників (тема-рематичні властивості речення у текстах окремих жанрів).
Зокрема, прості речення в давньоанглійській мові визначені як аргументно-предикатні структури з обов’язковою присутністю дієслова-присудка, які виражають одну пропозицію і моделюються за ментальними схемами та їхніми різновидами.
Порядок слідування елементів речення основа граматики як структурного коду, базовий кодувальний мовний засіб в давньоанглійському простому реченні полягає у варіюванні моделей OV / VO з домінуванням моделі VO. Словопорядок з дієсловом переважно на другому місці у реченні (V2) притаманний простим реченням з топікалізованими елементами, легкими (здебільш прислівниками) та важкими адвербіаліями.
Для когнітивного аналізу речення як двосторонього знака, що поєднує формальні та смислові характеристики, здійснено його моделювання за ментальними схемами узагальненими репрезентаціями типових пропозицій, фіксованих певними структурними схемами простого речення. Повторювані типові пропозиції та структурні схеми простого речення є укоріненими в мисленні зразками досвіду мовців давньоанглійського періоду. Приймаючи до уваги вербоцентричність давньоанглійської мови, типи ментальних схем, вузлами яких є Дія Суб’єкт Об’єкт, відповідають типології предикатів речення статичних і динамічних.
Застосування комплексу традиційного, генеративного, семантичного, когнітивного комунікативного методів аналізу уможливило виокремлення ментальних схем, за якими моделюються прості речення певної структури з відповідним семантичним наповненням та жанрово зумовленим комунікативним устроєм, в яких акумульовано культурно-історичний досвід носіїв мови.
Відповідно до мовних та культурно-історичних особливостей давніх англійців виділяємо наступні ментальні схеми простого речення, що організують семантичний простір мови та моделюють інформацію онтологічного плану про предмети, їх властивості та дії, відношення:
схема БУТТЯ ОБ’ЄКТА: різновиди МІСЦЕ БУТТЯ ОБ’ЄКТА, ЧАС БУТТЯ ОБ’ЄКТА;
схема БУТТЯ ОЗНАКИ ОБ’ЄКТА: різновиди ЕКСПЛІКАЦІЯ, ІДЕНТИФІКАЦІЯ, ХАРАКТЕРИЗАЦІЯ, ЗМІНА ОЗНАКИ, ОЗНАКОВА РЕЛЯЦІЯ;
схема СТАН СУБ’ЄКТА: різновиди ЕМОЦІЙНИЙ СТАН, МОДАЛЬНИЙ СТАН;
схема ДІЯ СУБ’ЄКТА: різновиди КАУЗАЦІЯ ЗМІНИ ОБ’ЄКТА, КАУЗАЦІЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ОБ’ЄКТА, МОВЛЕННЄВО-МИСЛЕННЄВА ДІЯ, РЕЗУЛЬТАТИВНА ДІЯ;
схема САМОСТІЙНЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ СУБ’ЄКТА;
схема ВПЛИВ НА ОБ’ЄКТ: різновиди ВПЛИВ СТИХІЇ, ВПЛИВ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЧИННИКІВ, ВПЛИВ НА ПАЦІЄНС, ВПЛИВ НА БЕНЕФАКТИВ.
Варіювання словопорядків в давньоанглійському простому реченні опосередковано корелює з його когнітивними параметрами: порядок OV домінує у реченнях, що реалізують схеми БУТТЯ ОЗНАКИ ОБ’ЄКТА, ВПЛИВ НА ОБ’ЄКТ та моделі МОВЛЕННЄВО-МИСЛЕННЄВА ДІЯ СУБ’ЄКТА, РЕЗУЛЬТАТИВНА ДІЯ; порядок VO переважно оформлює схему САМОСТІЙНЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ СУБ’ЄКТА та моделі КАУЗАЦІЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ОБ’ЄКТА, КАУЗАЦІЯ ЗМІНИ ОБ’ЄКТА; до вільного варіювання порядків OV / VO тяжіють прості речення, що вербалізують схеми БУТТЯ ОБ’ЄКТА, СТАН СУБ’ЄКТА.
Синтаксична структура простого речення є поєднанням іменної (NP) та дієслівної фрази (VP), яким у давньоанглійському реченні, як правило, передує топік адвербіалія, що «задає» орієнтацію для всього речення. Відмінною рисою простих речень цього періоду є обов’язкова реалізація VP.
Відмінювана фраза (IP) дає уявлення про парадигму простого речення - складає його ознакове або процесуальне конструктивне ядро, представлене відмінюваною формою неправильного або претерито-презентного дієслова, що узгоджується із синтаксично об’язковим аргументом підметом речення у числі та особі.
Особливістю нефінітних форм змістовного дієслова (дієприкметник та інфінітив) у VP є те, що дієприкметник в давньоанглійській мові здатен вживатися в реченні у функції присудка самостійно (як вершина VP), а також у поєднанні з допоміжним дієсловом (як залежний елемент VP). Інфінітив у функції дієслівного додатка простого речення не ускладнює структури речення та вживається після дієслів, що номінують наказ, дозвіл, волевиявлення.
Реалізація прийменникової фрази (РР) у давньоанглійському простому реченні функціонально пов’язана з дієсловом і втілює його комплемент актант, а також утворює феномен топікалізації: прагматично зумовлений лівосторонній пересув «легкого елемента» референта в ініціальне положення в реченні для його протиставлення попередній інформації.
Аргументним позиціям конституентів давньоанглійського простого речення відповідають їхні семантичні ролі: суб’єкта (агенс, експерієнсер), об’єкта (пацієнс, адресат, бенефіціант, локатив при дієсловах руху), ад’юнкта (об’єктив); а сірконстанами виступають обставини (локатив, темпоратив). Притаманне давньоанглійській мові явище топікалізації реалізується сірконстантами локативом і темпоративом.
Відповідно до наявних у давньоанглійській мові жанрових ознак прості речення проаналізовані у прозових текстах літописів та прози мандрів, текстах законів, текстах проповідей та філософської прози. Встановлено, що співвідношення базових словопорядків OV та VO зазнає в писемній давньоанглійській мові міжжанрового та внутрішньожанрового варіювання. Зокрема, порядок VO переважає у реченнях жанрів хронік і прози мандрів, у проповідях Ельфріка; порядок OV у філософській прозі Альфреда, а у текстах проповідей та законів порядки OV / VO варіюються несуттєво.
У комунікативно-функціональному аспекті в простому реченні аналізованого історичного періоду виявлені такі типи комунікативних конфігурацій: розгорнута тема [(T t) → R], тобто вживання у простому речення теми як такої і тематичного елемента; розгорнута рема [Т → (r → R)] як наявність у простому реченні не тільки реми, а й рематичного елемента.
Тетичне просте речення у межах композиційно-інформативного блоку тексту слугує елементом побудови тема-рематичної прогресії [(T1 → R1) → (R1=>T2 → R2)], тобто перетворення реми попереднього речення на тему наступного. Воно також бере участь у конфігурації поширення теми [T → R1 → R2 → Rn], що полягає у «нанизуванні» кількох рем на одну тему.

Одержані результати і висновки відкривають шляхи подальшого вивчення простого речення, його структурного, семантичного, комунікативно-функціонального і когнітивного аспектів та його розвитку у період від завершення давньоанглійського періоду до сучасного. Запропоновані методи і отримані знання також є перспективними для аналізу діахронічних і типологічних аспектів синтаксису споріднених германських мов, мовної еволюції і механізмів розвитку мовних систем.
Теоретичне й прикладне вивчення простого давньоанглійського речення сприяє розбудові новітньої когнітивно-комунікативної парадигми лінгвістики, теорії речення, історичного синтаксису й історичної синтаксичної семантики англійської мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамец П. Порядок слов в современном русском языке. Praha: Academia, 1966. 96 с.
2. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка. М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1955. 320 с.
3. Адмони В.Г. Исторический синтаксис немецкого языка. М.: Высшая школа, 1963. 335 с.
4. Адмони В.Г. Содержательные и композиционные аспекты предложения // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л.: Наука, 1975. С. 5-20.
5. Актуальные проблемы русского синтаксиса. М.: Изд-во МГУ, 1984. 307 с.
6. Алефиренко Н.Ф. Спорные проблемы семантики: Монография. М.: Гнозис, 2005. 326 с.
7. Апресян Ю.Д. Лексикографические портреты (на примере глагола быть) // Научно-техническая информация. Сер. 2. 1992. № 3. С. 7-30.
8. Апресян Ю.Д. Избранные труды. Т. 2. М.: Наука, 1995. 350 с.
9. Аракин В.Д. Очерки по истории английского языка. М.: Высшая школа, 1955. 346 с.
10. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
11. Арутюнова Н.Д. Человеческий фактор в языке. Коммуникация, модальность, дейксис. М.: Наука, 1992. 281 с.
12. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Эдиториал УРСС, 2005. 384 с.
13. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. 2-е изд., испр. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
14. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. с франц. Е.В. и Т.В. Венцель. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
15. Баранов А.Г. Когниотипичность жанра // Stylistyka. Opole, 1997. № 6. P. 3-20.
16. Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1966. 200 с.
17. Бахтин М.М. Проблемы текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках. Опыт философского анализа // Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. С. 281-307.
18. Бахтин М.М. Под маской. Маска третья. Волошинов В.Н. Марксизм и философия языка. М.: Индрик, 1993. 288 с.
19. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Академія, 2004. 344 с.
20. Белова А.Д. Поняття «стиль», «жанр», «дискурс», «текст» у сучасній лінгвістиці // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Серія Іноземна філологія. 2002. Вип. 32-33. С. 11-14.
21. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1977. 248 с.
22. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Под ред. Ю.С. Степанова. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
23. Блох М.Я. Теоретические основы грамматики. М.: Высшая школа, 2000. 159 с.
24. Блумфилд Л. Язык / Пер. с англ. Е.С. Кубряковой и В.П. Мурат. М.: Прогресс, 1968. 607 с.
25. Богуславський И.М. Исследования по синтаксической семантике: сферы действия логических слов. М.: Наука, 1985. 175 с.
26. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, Ленинград. отд., 1984. 136 с.
27. Бондарко А.В. (ред.) Теория функциональной грамматики. Субъектность. Объектность. Коммуникативная перспектива высказывания. Определенность/неопределенность. СПб.: Наука, 1992. 304 с.
28. Брандес М.П. Стилистика текста. Теоретический курс: Учебник. М.: Прогресс-Традиция, 2004. 416 с.
29. Брунова Е.Г. Термины пространственной ориентации в древнеанглийском языке (этимологический анализ на индоевропейском фоне): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. ун-т. М., 1998. 18 с.
30. Бруннер К. История английского языка / Пер. с нем. С.Х. Васильевой. М.: Эдиториал УРСС, 2003. Т. I. 322 с; Т. II 391 с.
31. Булыгина Т.В. Грамматические и семантические категории и их связи к построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С. 7-85.
32. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики) М.: Языки русской культуры, 1997. 576 с.
33. Булынина М.М. Движение мысль слово // Вестник Воронеж. гос. ун-та. Гуманитарные науки. 2004. № 1. С. 185-196.
34. Буніятова І.Р. Структура синтаксичних змін германських мов // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. 2001. Вип. 4. С. 129-135.
35. Буніятова І.Р. Еволюція гіпотаксису в германських мовах (IVXIII ст.): Монографія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. 327 с. Бібліогр.: с. 244-325.
36. Буніятова І.Р. Становлення складнопідрядного речення в давньогерманських мовах (IV-XIII ст.): Автореф. дис. докт. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. лінгв. ун-т. К., 2004. 32 с.
37. Ван Валин Р.Д., Фоли У. Референциально-ролевая грамматика // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.XI. М.: Прогресс, 1982. С. 376-410.
38. Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. М.: Госсоцэкгиз, 1937. 410 с.
39. Васько Р.В. Давньогерманський консонантизм: парадигматика і синтагматика: Монографія. К.: Вид-во ЦентрКНЛУ, 2006. 304 с. Бібліогр. 244-302.
40. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
41. Вессен Э. Скандинавские языки / Перев. со шведск. 2-е изд., стереотипное. М.: Эдиториал УРСС, 2004. 170 с.
42. Виноградов В.В. Некоторые вопросы изучения синтаксиса (простого) предложения (на материале русского языка) // Вопр. языкознания. 1954. № 1. Режим доступу: http: //project.phil.pu.ru/lib/data/ru/ vinоgradov/syntax.html
43. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопросы языкознания. 1955. № 1. С. 380-391.
44. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксична структура речення/Вихованець І.Р., Городенцька К.Т., Русанівський В.М. К.: Наукова думка, 1983. 219 с. Біліогр.: с. 213-217.
45. Волохина Г.А., Попова З.Д. Синтаксические концепты русского языка. Воронеж: Истоки, 2003. 131 с.
46. Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса. Фрагмент прикладной (педагогической) модели языка: Учебник. М.: Изд-во МГУ, 2000. 380 с.
47. Гаваева Н.Н. Микротекст как смысловая единица текста (на материале памятника древнеанглийского языка «Англосаксонская хроника»): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинград. гос. ун-т. Л., 1985. 16 с.
48. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1986. 220 с.
49. Гак В.Г. Высказывания и ситуация. М.: Наука, 1988. 310 с.
50. Гак В.Г. Номинация действия. Логический анализ языка. Модели действия. М.: Индрик, 1998. С. 446-452.
51. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 768 с.
52. Гальперин И.Р. О принципах семантического анализа стилистически маркированных отрезков текста. М.: Наука, 1976. 352 с.
53. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення в процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови): Монографія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2000. 256 с. Бібліогр.: с.221-256.
54. Гардинер А. Различие между «речью» и «языком» // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ и ХХ века в очерках и извлечениях. Ч. ІІ. М., 1960. С. 7-40.
55. Гивон Т. Система обработки визуальной информации как ступень в эволюции человеческого языка // Вестник Моск. гос. ун-та. Сер. 9. Филология. 2004. № 3. С. 117-173.
56. Гольдин В.Е. Имена речевых событий, поступков и жанры русской речи // Жанры речи: Сб. научн. ст. Вып.1. Саратов: Колледж, 1997. С. 23-24.
57. Гринберг Дж. Некоторые грамматические универсалии, преимущественно касающиеся порядка значимых елементов: Пер. с англ. Е.М. Моргуновой // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. V. М.: Прогресс, 1970. С. 114-162.
58. Гулыга Е.В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке. М.: Высшая школа, 1971. 206 с.
59. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию / Пер. с нем. Г.В. Ромишвили. М.: Прогресс, 1984. 336 с.
60. Гурочкина А.Г. Структурно-композиционные характеристики текста в древнеанглийском языке // Очерки по историческому синтаксису германских языков / Отв. ред. Л.П. Чахоян. Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. С. 127-139.
61. Гусар Н.І. Структура та функції абсолютної дієприкметникової конструкції у середньоанглійській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04/Київ. нац. лінг. ун-т. К., 2002. 20 с.
62. Гухман М.М. Готский язык. М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1958. 288 с.
63. Гухман М.М. Историческая типология и проблема диахронических констант. М.: Наука, 1981. 249 с.
64. Дементьев В.В. Коммуникативная генристика: речевые жанры как средство формализации социального взаимодействия // Жанры речи: Сб. научн. статей. Вып. 3. Саратов: Изд-во ГосУНЦ «Колледж», 2002. С. 18-40.
65. Добрунова О.В. Когнітивний аспект обробки інформації при породженні та сприйнятті мовлення // Праці міжнар. наук. конф. К.: КНЛУ, 1999. С. 335-337.
66. Долинина И.Б. Системный анализ предложения. М.: Высшая школа, 1977. 175 с.
67. Дресслер В. К вопросу о реконструкции индоевропейского синтаксиса // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 21. М.: Прогресс. 1988. С. 409-432.
68. Єльмслев Л. Пролегомены к теории языка // Новое в лингвистике. Вып. 1. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. С. 264-389.
69. Есперсен O. Философия грамматики. М.: Наука, 1958. 452 с.
70. Жабюрюк О.А. Категорія стану в когнітивно-контрастивному висвітленні: Автореф. дис. докт. філол. наук: 10.02.15 / НАН України. К., 2001. 32 с.
71. Жаботинская С.А. Лексическое значение: принципы построения концептуальной сети // Pstyga A. (red.) Zlovo z perspektywy jezykoznawcy i tlumacza, tom II. Gdansk: Widawnictwo Universytetu Gdanskiego, 2005. P. 53-62.
72. Жирмунский В.М. Общее и германское языкознание. Избранные труды. Л.: Наука, 1976. 695 с.
73. Жлуктенко Ю.О., Яворська Т.А. Вступ до германського мовознавства. К.: Вища школа, 1978. 167 с.
74. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк: ДонНу, 2001. 450 с.
75. Звегинцев В.А. Очерки по общему языкознанию. М.: Изд-во МГУ, 1962. 662 с.
76. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во МГУ, 1976. 307 с.
77. Звегинцев В.А. Зарубежная лингвистическая семантика последних десятилетий // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. Х. Лингвистическая семантика. М.: Прогресс, 1981. С. 5-32.
78. Золотова Г.А. О структуре простого предложения в русcком языке // Вопросы языкознания. 1967. № 6. С. 90-102.
79. Золотова Г.А. Очерки функционального синтаксиса русского языка. М.: Просвещение, 1973. 129 с.
80. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 320 с.
81. Золотова Г.А. О перспективах синтаксических исследований // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1986. Т. 40, № 6. С. 68 -92.
82. Золотова Г.А. Монопредикативность и полипредикативность в русском синтаксисе // Вопросы языкознания. 1995. № 2. С. 99-109.
83. Иванов В.В. Историческая грамматика русского языка. М.: Просвещение, 1983. 395 с.
84. Иванова И.П. Теоретическая грамматика современного английского языка / Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. М.: Высшая школа, 1981. 280 с.
85. Иванова И.П., Чахоян Л.П. История английского языка: Учебник. М.: Высшая школа, 1976. 319 с.
86. Иванова Л.П. Структурно-функциональный анализ простого предложения. К.: Выща школа, 1991. 167 с.
87. Ившин В.Д. Синтаксис речи современного английского языка. Смысловое чтение предложения: Учебник. Ростов н/Дону: Феникс, 2002. 320 с.
88. Ильиш Б.А. История английского языка. М.: Высшая школа, 1968. 419 с.
89. Йокояма О.Б. Когнитивная модель дискурса и русский порядок слов. М.: Языки славянской культуры, 2005. 424 с.
90. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Эдиториал УРСС, 2003. 264 с.
91. Катц Дж. Семантичская теория // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. Х. Лингвистическая семантика. М.: Прогресс, 1981. С. 33-49.
92. Кацнельсон С.Д. Общее и типологическое языкознание. Л.: Наука, 1986. 298 с.
93. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика. М.: Эдиториал УРСС, 2000. 352 с.
94. Колшанский Г.В. Логика и структура языка. М.: Высшая школа, 1965. 240 с.
95. Коляда В.П. Тематический фактор описания смысловой структуры высказывания и ее сохранение в переводе // Записки з романо-германської філології. 2006. Вип. 17. Одеса: Фенікс. С.122-129.
96. Комри Б. Номинализация в русском языке: словарно-задаваемые именные группы или трансформированные предложения // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XV. М.: Прогресс, 1985. С. 150-177.
97. Копров В.Ю. Сопоставительная типология предложения. Воронеж: ВГУ, 2000. 192 с.
98. Коссериу Э. Синхрония, диахрония, история // Новое в лингвистике. Вып. III. М.: Прогресс, 1963. С. 143-346.
99. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. К.: ВЦ Академія, 1999. С. 105.
100. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. К.: ВЦ Академія, 2000. 368 с.
101. Кравченко А.В. Проблема языкового значения как проблема представления знаний // Когнитивные аспекты языковой категоризации. Иркутск: ИГУ, 1997. С. 3-29.
102. Кравченко Н.А. Просодические средства реализации фактора двойного адресата в тексте проповеди (на материале английского текста) // Записки з романо-германської філології. 2006. Вип. 17. Одеса: Фенікс. С. 130-138.
103. Кронгауз М.А. Семантика. М.: РГГУ, 2001. 399 с.
104. Крылова О.А. Современный русский язык. Теоретический курс. Синтаксис. Пунктуация / Крылова О.А., Максимов Л.Ю. Ширяев Е.Н. М.: Изд-во РУДН, 1997. 308 с.
105. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения язнаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира/ РАН, Ин-т языкознания. М.: Языки славянской культуры¸ 2004. 560 с.
106. Кубрякова Е.С. Краткий словарь когнитивных терминов / Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. / Кубрякова Е.С. (ред.). М.: МГУ, 1997. 245 с.
107. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту: Підручник. Вінниця: Нова книга, 2004. 272 с.
108. Левицький В.В. Основи германістики. Вінниця: Нова книга, 2006. 528 с.
109. Левицкий Ю.А. Основы теории синтаксиса. Москва: Комкнига, 2005. 368 с.
110. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. 3-е изд. М.: Изд-во МГУ, 1972. 574 с.
111. Леманн В.П. Из книги «Протоиндоевропейский синтаксис» // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХХІ: Новое в индоевропеистике. М.: Прогресс, 1988. С. 351-408.
112. Ли Ч.Н., Томпсон С.А. Подлежащее и топик: новая типология языков // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХІ. М.: Прогресс, 1982. С. 193-236.
113. Ломтев Т.П. Предложение и его грамматические категории. М.: Изд-во МГУ, 1972. 197 с.