ДИСКУРС АКЦЕНТУЙОВАНИХ МОВНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ: КОМУНІКАТИВНО-КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ (на матеріалі персонажного мовлення в сучасній американській художній прозі)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
БОНДАРЕНКО Яна Олексіївна
УДК 81'42+811.111
ДИСКУРС АКЦЕНТУЙОВАНИХ МОВНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ: КОМУНІКАТИВНО-КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ (на матеріалі персонажного мовлення в сучасній американській художній прозі)
Спеціальність 10.02.04 германські мови
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Науковий керівник Левицький Андрій Едуардович доктор філологічних наук, професор
КИЇВ-2002

З М І С Т

ВСТУП............................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ТИПОЛОГІЯ ДИСКУРСІВ АКЦЕНТУЙОВАНИХ МОВНИХ
ОСОБИСТОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ АКТУАЛЬНИХ
ПРОБЛЕМ СУЧАСНОЇ ЛІНГВІСТИКИ

1.1.

Комунікативно-прагматичні параметри мовної особистості .

14

1.1.1.

Норми і правила комунікативної інтеракції ....

15

1.1.2.

Ідіолект та індивідуальний стиль вербальної поведінки.

17

1.1.3.

Прагматична актуалізація мовної особистості в дискурсі......

22

1.2.

Когнітивні параметри мовної особистості...

25

1.2.1.

Концептуальні структури мовної особистості....

25

1.2.2.

Категоріальні структури мовної особистості...

28

1.2.3.

Місце когнітивного стилю в структурі мовної особистості...

30

1.3.

Типологічний підхід до вивчення мовної особистості

33

1.3.1.

Основні підходи до типології мовних особистостей...

34

1.3.1.1. Комунікативні типології мовних особистостей..

35

1.3.1.2. Когнітивні типології мовних особистостей.

37

1.3.1.3. Інтеграційні типології мовних особистостей..

40

1.3.2.

Персонажний дискурс у ракурсі проблеми
мовленнєвої варіативності ....

43

1.3.3.

Типологія акцентуйованих мовних особистостей
у художній прозі......

47

Висновки до розділу....

51

РОЗДІЛ 2. КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСКУРСУ ПЕРСОНАЖІВ
АКЦЕНТУЙОВАНИХ МОВНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ

2.1.

Стратегічні особливості дискурсу акцентуйованих
мовних особистостей.

54

2.1.1.

Співвідношення самовираження й самоствердження
в дискурсі акцентуйованих мовних особистостей ..

54

2.1.2.

Маніпуляційна стратегія як стратегічна домінанта
акцентуйованих мовних особистостей..

59

2.1.3.

Інші комунікативні стратегії у дискурсі акцентуйованих
мовних особистостей..

67

2.2.

Мовні вияви конфліктності в дискурсі акцентуйованих мовних
особистостей

72

2.2.1.

Особливості аргументації в дискурсі акцентуйованих
мовних особистостей ..

73

2.2.2.

Реалізація конфліктної стратегії в дискурсі акцентуйованих
мовних особистостей..

82

2.3.

Неконвенціональні комунікативні вияви акцентуйованих мовних
особистостей

95

2.3.1.

Реалізація девіантної вербальної поведінки в дискурсі
акцентуйованих мовних особистостей.

95

2.3.1.1. Порушення максим комунікації...

96

2.3.1.2. Вербальна агресія...

101

2.3.1.3. Вербальна ексцентричність...

108

2.3.2.

Мовна гра як вияв вербальної креативності.

113

Висновки до розділу

118

РОЗДІЛ 3. СЕМАНТИКО-КОГНІТИВНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ДИСКУРСУ ПЕРСОНАЖІВ АКЦЕНТУЙОВАНИХ
МОВНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ

3.1.

Мовленнєва реалізація концептуальної системи акцентуйованих
мовних особистостей..

122

3.1.1.

Мовленнєве втілення Я-концепції акцентуйованих
мовних особистостей .

122

3.1.2.

Мовленнєве втілення ціннісних домінант у дискурсі
акцентуйованих мовних особистостей..

129

3.1.3.

Мовленнєва реалізація емотивних домінант акцентуйованих
мовних особистостей..

136

3.2.

Ключові концепти й концептуальні образні засоби акцентуйованих
мовних особистостей..

141

3.2.1.

Ключові концепти акцентуйованих мовних особистостей

142

3.2.2.

Індивідуальна метафора.

152

3.2.3.

Індивідуальне порівняння..

162

3.3.

Когнітивні стилі акцентуйованих мовних особистостей

170

3.3.1.

Мовленнєва реалізація когнітивної складності / когнітивної
простоти в дискурсі акцентуйованих мовних особистостей..

170

3.3.2.

Мовленнєва реалізація абстрактності / конкретності
концеп­туалізації в дискурсі акцентуйованих мовних особистостей

178

3.3.3.

Ірраціональні елементи в дискурсі акцентуйованих мовних
особистостей

181

3.3.4.

Концептуальні девіації в дискурсі акцентуйованих мовних
особистостей

187

Висновки до розділу

192

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...

196

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..

202

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ............

235

ДОДАТКИ....

237

ВСТУП

У центрі сучасної антропоцентричної лінгвістики знаходиться проблема мовної особистості [див., напр., 96; 97; 114; 153; 194; 237; 262]. Мовна особистість виражається у мові й через мову; вона є насиченням додатковим смислом і поглибленням поняття особистості взагалі [96: 38], єдністю мовної здібності й комунікативної компетенції індивіда [262: 223].
Складна структура мовної особистості містить як когнітивні, так і комунікативно-прагматичні компоненти, адже мовна особистість є, з одного боку, носієм індивідуально-специфічних концептуальної та мовної картин світу [154: 6], а з іншого, продуцентом своєрідного стилю вербальної поведінки [155: 275]. Дослідження феномену мовної особистості суттєво ускладнюється значним розмаїттям останньої, що зумовлює актуальність розробок типології мовних особистостей як на основі власне мовленнєвих критеріїв [див., напр., 87; 194], так і через кореляції з існуючими соціальними [див., напр., 68; 95; 178; 217] та психологічними типологіями [див., напр., 153; 189].
Доступ до мовної особистості здійснюється через її продукти текст і дискурс. Необхідність збору значного корпусу мовного матеріалу пояснює обмеження досліджень реальних мовних особистостей вивченням індивідуальних стилів письменників на основі їхніх творів [див., напр., 107; 115; 195] або політиків та громадських діячів на основі їхніх публічних виступів [див., напр., 17; 88; 131; 240; 253; 277]. Такий підхід зводить мовну особистість до монологічного мовлення, звужуючи її інтерпретацію. Тому перспективним напрямком у вивченні мовної особистості є дослідження персонажного мовлення у межах художнього тексту [див., напр., 85; 128]. Розширенню спектра таких досліджень сприяє сучасне розуміння тексту як частини соціального і психологічного простору суспільства, тобто простору, на який проектується асоціативно-вербальна модель мовної особистості [151: 90], модельного типізованого світу [207: 139], художньої моделі національно-специфічного дискурсу [46: 21], альтернативного світу, що будується за аналогією з реальним світом [86].
Персонаж художнього твору є мовною особистістю sui generis, адже текст виступає єдиним середовищем його існування [97: 8], реляційним суб’єктом [158: 105]. Разом з тим, дослідження мовлення персонажа як особливого дискурсу [186] уможливлює одночасний розгляд усього багатства індивідуального мовлення від зовнішнього до внутрішнього, від підготовлених до непідготовлених висловлювань у різних комунікативних ситуаціях.
Сучасні дослідники персонажного дискурсу розглядають його як модель комунікативної поведінки, що дозволяє вивчити рольові та стратегічні параметри мовної особистості [див., напр., 22; 65; 66; 218; 280], або як модель різноманітних когнітивних процесів, у першу чергу, процесів категоризації та концептуалізації [54; 157], адже формування концептуальної картини світу персонажа близьке до реальних когнітивних психофізіологічних процесів [157: 52]. Проте, дослідити модельну мовну особистість на всіх рівнях її структури можливо лише із застосуванням комплексного комунікативно-когнітивного підходу, який завдяки своїй продуктивності починає широко використовуватися у сучасній лінгвістиці [див., напр., 135; 136; 183; 185; 257; 324].
Персонажний дискурс надає багатий матеріал не тільки для вивчення комунікативно-когнітивних аспектів мовної особистості, але й для розробок її типології, адже, існуючи у типізованому світі художнього тексту, персонажі є максимально узагальненими моделями реальних мовних особистостей. Тому герої художніх творів співвідносяться як з науковою типологією особистості, так і з побутовою, без якої спілкування і взаєморозуміння людей стає неможливим [60: 149]. Типологічне вивчення персонажного дискурсу можливо у двох напрямках: персонаж розглядається як модель психологічної особистості у широкому розумінні [див., напр., 335] або як модель мовної особистості [див., напр., 50; 165]. Проте, природа мовної особистості [155: 275] сприяє швидше об’єднанню, ніж розмежуванню зазначених вище підходів, зокрема, пошуку кореляцій між власне психологічними типологіями особистостей та індивідуальним мовленням.
У проведеному дослідженні персонажний дискурс виступає основою моделювання мовлення акцентуйованих особистостей. Акцентуйовані особистості відрізняються наявністю у їхній психологічній структурі загострених ідіосинкратичних рис, завдяки яким вони опиняються на межі психологічної норми й патології [137: 40]. Характерні риси таких особистостей найбільш яскраво виявляються в конфліктних ситуаціях, інакше кажучи, в умовах емоційного напруження. Аналіз дискурсу акцентуйованих мовних особистостей є особливо плідним у когнітивному ракурсі, адже численні приховані риси концептуальної картини світу особистості виявляються саме в психопатології або в екстремальних станах людської психіки [212: 24]. У свою чергу, когнітивні девіації, характерні для концептуальної картини світу акцентуйованих мовних особистостей, суттєво впливають на специфіку їхньої вербальної поведінки, призводячи до певних комунікативних девіацій.
Моделювання дискурсу акцентуйованих мовних особистостей з типовими для них когнітивними й комунікативними девіаціями становить інтерес не тільки для суто типологічних досліджень мовних особистостей взагалі та персонажного дискурсу зокрема, а й для проблеми комунікативних та текстових аномалій, яка активно розробляється у сучасній лінгвістиці [див., напр., 13; 14; 111; 220; 353], а також для семіотичних досліджень з проблеми моделювання психо-соціальних відхилень, наприклад, істерії [337] або розумової відсталості [293].
Актуальність дослідження зумовлена загальною спрямованістю сучасної лінгвістичної парадигми на інтеграцію комунікативного й когнітивного підходів, застосування яких для аналізу дискурсу акцентуйованих мовних особистостей дозволяє простежити кореляцію між специфікою вербальної поведінки таких особистостей і особливостями їхньої концептуальної картини світу. Проведене дослідження є також актуальним у ракурсі орієнтації сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення текстових аномалій і комунікативних девіацій.
Зв’язок з науковими темами: Дисертацію виконано у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України Типологія та функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997р.).
Метою дослідження є встановлення особливостей комунікативної поведінки персонажів акцентуйованих мовних особистостей у сучасній американській художній прозі, що відбивають специфіку їх концептуальної картини світу.
Відповідно до поставленої мети було окреслено таке коло завдань:
виокремити неконвенціональні персонажні дискурси, характерні для сучасної американської художньої прози, та встановити кореляцію між окремими різновидами таких дискурсів і психологічною акцентуацією відповідних персонажів;
охарактеризувати концептуальну та мовну картини світу окремих типів персонажів акцентуйованих мовних особистостей на основі специфіки дискурсивних виявів індивідуальних концептуальних, ціннісних та емотивних домінант, індивідуальних комбінацій когнітивних стилів і особливостей індивідуальної образності;
встановити комунікативні та когнітивні параметри, релевантні для комплексного аналізу дискурсу персонажів акцентуйованих мовних особистостей у сучасній американській художній прозі;
встановити й обґрунтувати ірраціональні вияви та концептуальні девіації в дискурсі акцентуйованих мовних особистостей;
виявити кореляцію між окремими когнітивними та комунікативними параметрами дискурсу персонажів акцентуйованих мовних особистостей у сучасній американській художній прозі;
описати комунікативну поведінку акцентуйованих мовних особистостей з урахуванням співвідношення вербального самовираження й самоствердження, специфіки індивідуальних стратегій, аргументації та засобів вирішення вербальних конфліктів у їхньому дискурсі.
Об’єктом дослідження є дискурс персонажів акцентуйованих мовних особистостей у сучасній американській художній прозі.
Предметом дослідження є комунікативні та когнітивні аспекти дискурсу паранояльних, депресивних та демонстративних (істеричних) мовних особистостей у сучасній американській художній прозі.
Матеріалом дослідження слугували 36 художніх творів сучасних американських письменників загальною кількістю 11047 сторінок, із яких було виокремлено 40 неконвенціональних персонажних дискурсів загальним обсягом 1900 фрагментів.
У дисертації було застосовано методи й методики: прагмасемантичний аналіз мовленнєвих актів і контекстно-ситуативний аналіз дискурсу для дослідження стратегічних особливостей дискурсу, засобів аргументації й вирішення вербальних конфліктів та неконвенціональних виявів акцентуйованих мовних особистостей; методика концептуального аналізу дискурсу й елементи інтерпретації тексту для дослідження мовленнєвих виявів Я-концепції, ірраціональності, когнітивних стилів таких особистостей, а також для визначення їхніх ціннісних, емотивних, концептуальних домінант, концептуальних девіацій та типових для них образних засобів.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в розкритті поняття акцентуйованої мовної особистості на основі аналізу персонажного дискурсу; в комплексному підході до вивчення комунікативної поведінки й когнітивних особливостей дискурсу паранояльних, депресивних і демонстративних мовних особистостей як типових персонажів акцентуйованих мовних особистостей у сучасній американській художній прозі.

Положення, що виносяться на захист:
1. У межах модельного, типізованого світу художнього тексту персонажі є модельними мовними особистостями, дискурс яких відбиває типологічні властивості дискурсу реальних мовних особистостей, зокрема, окремі різновиди психологічної акцентуації.
2. Паранояльні, депресивні та демонстративні мовні особистості є найбільш репрезентативними персонажами акцентуйованими мовними особистостями для модельного світу сучасної американської художньої прози.
3. Для дискурсу персонажів акцентуйованих мовних особистостей характерна девіантна комунікативна поведінка, яка тісно пов’язана з властивими їм концептуальними девіаціями.
4. Когнітивним підґрунтям девіантності дискурсу персонажів акцентуйованих мовних особистостей виступає незбалансована Я-концепція, що спричиняє дисбаланс самовираження й самоствердження як двох основних дискурсивних інтенцій. Для паранояльних мовних особистостей характерною є гіпертрофія вербального самоствердження, депресивних негативного вербального самоствердження, демонстративних вербального самовираження.
5. Ідіосинкратичними рисами комунікативної поведінки персонажів акцентуйованих мовних особистостей виступають стратегічні особливості, зокрема, перевага маніпуляційної стратегії, підвищена конфліктність дискурсу та девіантні комунікативні вияви, до яких належать вербальна агресія, вербальна ексцентричність, порушення максим комунікації та механізмів адресованості.
6. Ідіосинкратичними рисами концептуальної та мовної картин світу персонажів акцентуйованих мовних особистостей виступають специфіка мовного втілення індивідуальних концептуальних, ціннісних та емотивних домінант, індивідуальних комбінацій когнітивних стилів, індивідуальних образних засобів, збільшення кількості ірраціональних елементів дискурсу та концептуальні девіації, що полягають у дискурсивній гіпертрофії негативно заряджених концептів ВБИВСТВО”, САМОГУБСТВО”, БОЖЕВІЛЛЯ”, ЗГУБНА ПРИСТРАСТЬ” і порушенні категоріальних механізмів.
Теоретичне значення здійсненного дослідження полягає в розробці типології акцентуйованих мовних особистостей на матеріалі сучасної американської художньої прози; поданні комплексної комунікативно-когнітивної характеристики акцентуйованих мовних особистостей; визначенні зв’язків між окремими комунікативними й когнітивними параметрами індивідуального мовлення. Основні результати дослідження є внеском в аналіз дискурсу, комунікативну девіатологію й когнітивну лінгвістику, зокрема, в теорію концептуальної метафори.
Практичне значення роботи полягає в можливості застосування її основних результатів у курсах лексикології (розділ Семасіологія”), стилістики (розділи Стилістична диференціація англійської мови”, Антропоцентри художнього тексту”) та теоретичної граматики англійської мови (розділи Прагмалінгвістичний синтаксис. Теорія мовленнєвих актів”, Основи аналізу дискурсу. Експериментальний підхід до вивчення дискурсу”), спецкурсах з інтерпретації тексту, теорії дискурсу та когнітивної лінгвістики, наукових дослідженнях з проблем мовної особистості та моделювання персонажного мовлення.
Апробація роботи. Основні положення дисертації було апробовано на Міжнародних наукових конференціях «Функциональная лингвистика: Язык. Человек. Власть» (Ялта, 2001 р.), «Форма, значение и функции единиц языка и речи» (Мінськ, 2002 р.), «Мова і культура» ім. проф. Бураго (Київ, 2001 р.), на Всеукраїнській науковій філологічній конференції Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2002 р.), на VІ та VІІ національних конференціях TESOL-Ukraine (Київ, 2001 р., Чернігів, 2002 р.), на науково-практичних конференціях Київського національного лінгвістичного університету Мова освіта культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001 р.) та Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відбиті у 5 статтях та 5 тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 248 сторінок (обсяг тексту дисертації становить 201 сторінку) складається із вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, джерел ілюстративного матеріалу та додатків.
У вступі обґрунтовується актуальність проведеного дослідження, зв’язок роботи з науковими темами, формулює

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У центрі сучасної антропоцентрично орієнтованої лінгвістики знаходиться мовна особистість як творець дискурсу, носій індивідуальних мовної й концептуальної картин світу та індивідуального стилю вербальної поведінки. Вивчення цього складного, багатовимірного феномена потребує використання міждисциплінарного підходу, адже без урахування психологічних і соціальних чинників неможливо дослідити й адекватно інтерпретувати дискурсивну реалізацію особистості.
Аналіз дискурсу акцентуйованих особистостей, які балансують на межі психологічної норми й патології, представляє особливий інтерес для комунікативно-когнітивних досліджень мовної особистості, оскільки унаслідок психологічної дисгармонії й внутрішньої конфліктності таких особистостей їхня концептуальна й, відповідно, мовна картина світу опиняється на межі нормальної й патологічної і, в свою чергу, призводить до ідіосинкратичних рис вербальної поведінки. Таким чином, дослідження дискурсу акцентуйованих мовних особистостей є важливим внеском не тільки до проблеми взаємодії когнітивних та комунікативних параметрів індивідуального мовлення, але й до проблеми комунікативної девіатології та дискурсивних аномалій.
Персонаж художнього твору є модельною мовною особистістю, адже штучно змодельований світ художнього дискурсу відбиває властивості реального світу. Аналіз дискурсу модельних мовних особистостей дозволяє дослідникові враховувати як зовнішні, так і внутрішні, як діалогічні, так і монологічні висловлювання, а також комплекс рис індивідуальної вербальної поведінки персонажа.
Проведене дослідження доводить наявність значної кількості персонажів із психологічною акцентуацією, тобто модельних акцентуйованих мовних особистостей у сучасній американській художній прозі. Найбільш поширеними виявилися такі типи акцентуйованих мовних особистостей, як паранояльні, депресивні та демонстративні. Запропонований у роботі комплексний комунікативно-когнітивний підхід дозволив нам змоделювати вербальну поведінку та концептуальну сферу таких мовних особистостей, а також простежити кореляції між ними.
На комунікативному рівні ідіосинкратичні риси акцентуйованих мовних особистостей віддзеркалюються у специфіці індивідуальних стратегій, підвищеній конфліктності й девіантних формах вербальної поведінки. Усі вони тісно пов’язані з властивою таким мовним особистостям дисгармонією самовираження й самоствердження як двох основних дискурсивних інтенцій. Причиною такої дисгармонії є незбалансованість Я-концепції як стрижневого елемента, концептуального організатора загальної концептуальної системи індивіда, а також особливості індивідуальних концептуальних і ціннісних домінант.
Так, гіпертрофовано-позитивна Я-концепція паранояльних мовних особистостей і ВЛАДА як їхня концептуальна і ціннісна домінанта корелюють з вираженою перевагою самоствердження в їхньому дискурсі. В свою чергу, гіпертрофоване самоствердження диктує вибір ними переважно жорстких авторитарних комунікативних стратегій, ролі переслідувача й конфронтаційної стратегії у вербальних конфліктах, пояснює характерне для них нехтування комунікативними принципами ввічливості й кооперації (див. схему 1 Додатку Д).
Складна негативно-позитивна Я-концепція депресивних мовних особистостей з домінуванням негативних елементів, зокрема, негативно забарвленого концепту НЕВДАЧА, ідентифікація з роллю ЖЕРТВИ, ПОРЯДНІСТЬ як ціннісна домінанта, що підвищує вимоги до себе, пояснюють перевагу негативного самоствердження у їхньому дискурсі у формі самокритики, самозвинувачень, самоіронії, а звідси вибір ними переважно м’яких комунікативних стратегій, ролі жертви та захисної й конвенціональної комунікативних стратегій у вербальних конфліктах, скрупульозне дотримання принципу ввічливості (див. схему 2 Додатку Д).
Розмита невизначено-позитивна Я-концепція демонстративних мовних особистостей і СВОБОДА як їхня концептуальна і ціннісна домінанта корелюють з перевагою самовираження в їхньому дискурсі, а звідси з їхньою стратегічною гнучкістю, схильністю до стратегії оптимальної самопрезентації, вмінням максимально пристосуватися до адресата й комунікативної ситуації, швидкою зміною комунікативних тактик на протязі одної й тієї ж самої розмови та переходом від ролі жертви до ролі переслідувача у вербальних конфліктах (див. схему 3 Додатку Д).
Внутрішня конфліктність акцентуйованих мовних особистостей, неспроможність досягти своєї комунікативної мети відкритими, мирними засобами пояснюють їхню марковану схильність до маніпуляційної стратегії, а також підвищену частотність вербальних конфліктів. На когнітивному рівні конфліктність таких особистостей відбивається в типовості концептуальної метафори війни LOVE IS WAR, MARRIAGE IS WAR, WIT IS WEAPON, DECENCY IS A SHIELD та інші.
Для дискурсу акцентуйованих мовних особистостей характерна як комунікативна, так і концептуальна девіантність. Головними комунікативними девіаціями таких особистостей виступають порушення максим комунікації, вербальна агресія й вербальна ексцентричність, а їхні концептуальні девіації мають вигляд гіпертрофії окремих негативно заряджених концептів, які для мовних особистостей без психологічної акцентуації знаходяться на периферії концептуальної системи. Проведений аналіз дискурсивної девіантності акцентуйованих мовних особистостей довів не тільки зв’язок концептуальних і комунікативних девіацій, але й їхню зумовленість індивідуальними емотивними домінантами.
Так, надзвичайна агресивність дискурсу паранояльних мовних особистостей корелює з домінуванням негативних емоцій і почуттів (ненависть, презирство, відраза) і гіпертрофією концепту ВБИВСТВО у їхній концептуальній системі (див. схему 4 Додатку Д). Схильність депресивних мовних особистостей до автокомунікативних повідомлень як засобу зняття внутрішнього почуття фрустрації корелює з домінуванням негативних емоцій і почуттів депресії, жалості до себе, страху, а їхня автоагресія з гіпертрофією концепту САМОГУБСТВО. Вербальна ексцентричність демонстративних мовних особистостей, тобто намагання привернути до себе увагу за допомогою надмірного використання гіпербол та інтенсифікації дискурсу, корелює з домінуванням позитивних емоцій і почуттів щастя, радості, інтересу в їхній емотивній сфері.
Для всіх проаналізованих типів акцентуйованих мовних особистостей характерною є гіпертрофія концепту БОЖЕВІЛЛЯ, що свідчить про усвідомлення ними свого балансування на межі психологічної норми й патології. Матеріал дослідження показує можливість концептуальних девіацій впливати на індивідуальні категоріальні процеси, зокрема, порушувати механізми категоризації оточення.
У свою чергу, концептуальні девіації акцентуйованих мовних особистостей пов’язані з їхніми когнітивними стилями й ірраціональними дискурсивними виявами (див. схему 5 Додатку Д). Практична відсутність ірраціональності та мінімальна кількість концептуальних девіацій характерна для когнітивно простих і конкретних демонстративних мовних особистостей, тоді як для когнітивно простих і абстрактних паранояльних та когнітивно складних і абстрактних депресивних мовних особистостей такі елементи є типовими.
Ірраціональні елементи дискурсу акцентуйованих мовних особистостей опосередковано пов’язані з їхніми образними засобами, в першу чергу, з індивідуальною метафорою й художнім порівнянням. На комунікативному рівні індивідуальна образність зближується з використанням мовної гри оптимальною формою вербального самовираження. Для демонстративних мовних особистостей різноманітні види мовної гри виступають додатковим засобом вербальної драматизації, а в дискурсі депресивних мовних особистостей мовна гра має вигляд оригінальної образності й самоіронії. У дискурсі паранояльних мовних особистостей мовна гра має оказіональний характер. Типовим для таких особистостей є використання сарказму як агресивної форми мовної гри.
Аналіз індивідуальних метафор і художніх порівнянь акцентуйованих мовних особистостей показав, що більшість з них розгортається навколо їхніх ключових концептів, слугуючи засобами додаткового дискурсивного виокремлення. Для паранояльних мовних особистостей такими концептами виступають ВЛАДА, ВОРОГ, ПОМСТА, для депресивних СМЕРТЬ і КОХАННЯ, для демонстративних СВОБОДА, КОХАННЯ, ПРИГОДИ. Специфіка концептуальних домінант акцентуйованих мовних особистостей впливає також на особливості концептуального втілення концепту ЖИТТЯ як уособлення індивідуальної життєвої філософії. Для паранояльних мовних особистостей життя концептуалізується як гра / змагання сильніших LIFE IS A GAME / A COMPETITION, для депресивних як шлях до смерті LIFE IS DYING, або книга / сон LIFE IS A DREAM / A BOOK, для демонстративних як свобода, пригода LIFE IS FREEDOM / AN ADVENTURE.
У дискурсі акцентуйованих мовних особистостей зустрічаються як загально відомі концептуальні метафори MAN IS A PHYSICAL OBJECT, FEELINGS ARE CONTAINERS, MAN IS A CONTAINER OF HIS FEELINGS, UP IS GOOD, DOWN IS BAD та інші, так і оригінальні авторські концептуальні метафори POWER IS ELECTRICITY, BUSINESS IS RELIGION, MAN IS A SPIDER, FEAR IS DEATH, DEATH IS GOD, MARRIAGE IS A FLOWER та інші. Для всіх проаналізованих нами типів акцентуйованих мовних особистостей типовими виявились різноманітні тілесні метафори, особливо сексуальна метафора як її різновид, що відбиває характерну для таких особистостей детабуїзацію й десакралізацію дискурсу, злиття профанного і сакрального. Проте, для паранояльних і депресивних мовних особистостей така дискурсивна десакралізація й детабуїзація парадоксально сполучається з фідеїстичним ставленням до слова, що доводять численні метафори, пов’язані зі словом та мовленням TALKING ABOUT ONESELF IS LOSING POWER, MAN IS THE WORD MADE FLESH, TALKING IS DANGEROUS та інші.
Отже, використання комунікативно-когнітивного підходу дозволило нам не тільки розробити комплексну характеристику дискурсу модельних акцентуйованих мовних особистостей, але й дослідити багатовимірні зв’язки між окремими комунікативними й когнітивними параметрами дискурсу. Подальші напрямки дослідження дискурсу акцентуйованих мовних особистостей полягають у більш ґрунтовному аналізі задієних лексичних засобів, вияві гендерних, соціальних та етнокультурних особливостей дискурсів розглянутих типів персонажів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии: Пер. с нем. М.: Фонд «За экономическую грамотность», 1995. 296 с.
2. Алефиренко Н.Ф. Парадигмальные проблемы современного языкознания // Лингвистические парадигмы: традиции и новации: Материалы междунар. симпозиума молодых ученых «Лингвистическая панорама рубежа веков». Волгоград. 2000. С. 3-13.
3. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. № 1. С. 37-67.
4. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
5. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 5-32.
6. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Школа «Языки русской культуры», 1998. 896 с.
7. Ашурова Д.У. Лингвистическая природа художественного сравнения (на материале английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. ин-т иностр. языков им. М.Тореза. М., 1970. 22 с.
8. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. Воронеж: Изд-во Воронежск. гос. ун-та, 1996. 104 с.
9. Байков В.Г. «Агрессия» и «толерантность»: две стороны речевого воздействия // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкультурної комунікації: Міжвуз. зб. наук. пр. Харків: Константа. 1996. С. 11-12.
10. Баранов А.Н. Что нас убеждает? (Речевое воздействие и общественное сознание). М.: Знание, 1990. 64 с.
11. Баранов А.Н., Сергеев В.М. Искусственный интеллект и традиционные методы анализа текста // Когнитивные исследования за рубежом. Методы искусственного интеллекта в моделировании политического мышления. М.: АН СССР. Институт США и Канады. 1990. С. 5-18.
12. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Советская Россия, 1979. 320 с.
13. Бацевич Ф.С. Аномальные высказывания: конфликт когнитивного и лингвистического в процессе речепорождения // Когнитивная лингвистика конца ХХ века: Материалы Междунар. науч. конф. Ч.1. Минск. 1997. С. 10-11.
14. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної девіатології. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. 236 с.
15. Безменова Н.А., Герасимов В.И. Введение // Языковая деятельность в аспекте лингвистической прагматики: Сб. обзоров по обществ. наукам. М.: Изд-во АН СССР. 1984. С. 5-24.
16. Белова А.Д. Лінгвістичні аспекти аргументації (на матеріалі сучасної англійської мови): Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. К., 1998. 32 с.
17. Белова А.Д. Лингвориторический анализ идиолекта (на материале речей Уинстона Черчилля) // Вісник ХНУ. Сер. Романо-Германська філологія. 2001. № 536. С. 123-130.
18. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. М.: Изд-во МГУ, 1988. 129 с.
19. Белянин В.П. Основы психолингвистической диагностики (Модели мира в литературе). М.: Тривола, 2000. 248 с.
20. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
21. Бендецкая М.Е. Стратегии и тактики речевого убеждения // Стратегии коммуникативного поведения: Материалы докл. Междунар. науч. конф. Ч. 1. Минск: МГЛУ. 2001. С. 115-118.
22. Беркнер С.С., Ильинская С.В. Язык молодых американцев в художественной прозе США конца ХХ века // Коммуникативные и прагматические компоненты в лингвистическом исследовании: Сб. науч. тр. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та. 1995. С. 3-7.
23. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих отношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. СПб: Универс. Книга, М.: АСТ, 1998. 398 с.
24. Бессонова О.Л. Гендерные концепты и ценностная картина мира в английском и украинском языках // Форма, значение и функции единиц языка и речи: Материалы докл. Междунар. науч. конф. Ч. 3. Минск: МГЛУ. 2002. С. 104-105.
25. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти (теоретико-эмпирические исследования языка и его использование в социальном контексте) // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс. 1987. С. 88-125.
26. Богданов В.В. Коммуникативная компетенция и коммуникативное лидерство // Язык, дискурс и личность. Тверь: Изд-во Тверск. гос. ун-та. 1990. С. 26-31.
27. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. Тамбов: Изд-во Тамбовск. гос. ун-та, 2000. 123 с.
28. Бондаренко Я.О. Комунікативно-когнітивна характеристика мовлення персонажа (на матеріалі мовлення М.Герцога з однойменного роману С.Белоу) // Вісник ЖДПУ. 2001. Вип. 8. С. 180-184.
29. Бондаренко Я.А. Прагмалингвистические средства реализации психологического влияния в процессе межличностного общения // Материалы Междунар. лингв. конф. «Функциональная лингвистика: Язык. Человек. Власть». Ялта: Таврический нац. ун-т им. В.И.Вернадского. 2001. С. 28-29.
30. Бондаренко Я.О. Мовні засоби вираження конфліктності в дискурсі акцентуйованих мовних особистостей (на матеріалі сучасної американської художньої прози) // Філологічні науки: Зб. наук. пр. Суми: СумДПУ. 2002. С. 153-160.
31. Бондаренко Я.О. Прагматичні параметри дискурсу мовної особистості: від конфлікту до гармонії // Мова і культура. Сер. Філологія”. 2002. Вип. 4. Т. ІІ, Ч. 1. С. 33-41.
32. Бондаренко Я.О. Ключові концепти акцентуйованих мовних особистостей (на матеріалі сучасної американської художньої прози) // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. Вип. 8. К.: КНЛУ. 2002. С. 33-39.
33. Бондаренко Я.О. Мовленнєві засоби вираження емотивних домінант акцентуйованих мовних особистостей (на матеріалі сучасної американської художньої прози) // Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики: Всеукраїнська наук. філологічна конф. Черкаси: ЧДТУ. 2002. С. 65-66.
34. Бондаренко Я.О. Мовні вияви ірраціональності та когнітивних девіацій у дискурсі акцентуйованих мовних особистостей (на матеріалі сучасної американської художньої прози) // Вісник КНЛУ. Сер. Філологія. 2002. Т. 5. № 1. С. 62-68.
35. Бондаренко Я.А. Языковая игра в дискурсе акцентуированных языковых личностей (на материале современной американской художественной прозы) // Форма, значение и функции единиц языка и речи: Материалы докл. Междунар. науч. конф. Ч. 2. Минск: МГЛУ. 2002. С. 147-149.
33. Бородай Ю.М. Эротика Смерть Табу: Трагедия человеческого сознания. М.: Гнозис, 1996. 413 с.
34. Брудный А.А. Психологическая герменевтика: Учебное пособие. М.: Лабиринт, 1998. 336 с.
35. Бубер М. Проблема человека: Пер. с нем. К.: Ника-Центр, Вист-С, 1998. 96 с.
36. Бубновская О.В. Когнитивный фактор и проблема аномального поведения // Язык и мышление: Психологические и лингвистические аспекты: Материалы Всероссийской науч. конф. М., Пенза: Ин-т психологии и Ин-т языкознания РАН, ПГПУ им. В.Г.Белинского, Пензенский ИПКиПРО. 2001. С. 150-155.
37. Бурдина З.Г. Традиционное и инновационное в теории категоризации // Материалы междунар. конф., посвященной научному наследию проф. М.Д.Степановой и его дальнейшему развитию. К 100-летию со дня рождения. М.: МГЛУ, Ин-т языкознания РАН. 2001. С. 38-43.
38. Бурова В.Я. Когнитивный аспект мифа в составе художественного текста (на материале англоязычного художественного текста): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. лингв. ун-т. М., 2000. 26 с.
39. Бушай І.М. Психологічні особливості розвитку Я-образу” акцентуйованих підлітків: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 2000. 19 с.
40. Бушкова В.В. Комунікативні стратегії та мовні моделі в міжкультурному спілкуванні // Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ: Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 1. К.: КДЛУ. 2000. С. 216-218.
41. Бэндлер Р. Используйте свой мозг для изменения: Нейролингвистическое программирование: Пер. с англ. СПб: Ювента, 1994. 174 с.
42. Бэндлер Р., Гриндер Дж. Рефрейминг: ориентация личности с помощью речевых стратегий: Пер. с англ. Воронеж: НПО «Модэк», 1995. 256 с.
43. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия: Пер. с англ. СПб: Питер, 2000. 352 с.
44. Варзонин Ю.Н. Личностные характеристики иронического говорящего // Язык, дискурс и личность. Тверь: Изд-во Тверск. гос. ун-та. 1990. С. 79-85.
45. Вендлер З. Иллокутивное самоубийство // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХVІ. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс. 1986. С. 238-250.
46. Венедиктова Т.Д., Раренко М.Б. «Образ речи» в романе. К проблеме моделирования национально-специфического дискурса (на примере произведений И.А.Гончарова и У.Д.Хоуэллса) // Вестник МГУ. Сер. 9 Филология. 2000. № 4. С. 7-23.
47. Виноградов В.В. О языке художественной прозы. М.: Наука, 1980. 360 с.
48. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий. М.: Наука, 1993. 172 с.
49. Витгенштейн Л. Философские исследования: Пер. с нем. // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХVІ. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс. 1986. С. 79-128.
50. Владимиров А.В. Судьба персонажа и его речь // Язык и мышление: Психологические и лингвистические аспекты: Материалы Всероссийской науч. конф. М., Пенза: Ин-т психологии и Ин-т языкознания РАН, ПГПУ им. В.Г.Белинского, Пензенский ИПКиПРО. 2001. С. 237-238.
51. Волков П. Разнообразие человеческих миров (Руководство по профилактике душевных расстройств). М.: Аграф, 2000. 528 с.
52. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
53. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Лабиринт, 1996. 415 с.
54. Гаибова М.Т. Коммуникативные аспекты изображения речемыслительной деятельности персонажа в структуре художественного текста (на материале англоязычной литературы): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Академия наук ГССР. Ин-т языкознания. Тбилиси, 1986. 49 с.
55. Галапчук О.М. Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу в сучасній англійській мові. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. Харків, 2000. 15 с.
56. Галунов В.И. Речь, эмоции и личность: проблемы и перспективы // Речь, эмоции и личность: Материалы и сообщения всесоюзного симпозиума. М.: Изд-во АН СССР. 1978. С. 3-12.
57. Гальперина Л.И. Некоторые синтаксические средства индивидуализации речи персонажей (на материале пьес Б.Шоу): Автореф. дис. канд. филол. наук / Моск. гос. пед. ин-т иностр. языков им. М.Тореза. М., 1976. 25 с.
58. Ганнушкин П.Б. Избранные труды // Психология и психоанализ характера. Хрестоматия по психологии и типологии характеров. Самара: Издат. Дом «БАХРАХ-М». 2000. С. 494-562.
59. Гендер как инструмент познания: Сб. статей. М.: Рудомино, 2000. 192 с.
60. Гинзбург Л. О литературном герое. Л.: Советский Писатель, 1979. 221 с.
61. Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на материале современной англоязычной прозы): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Київськ. держ. лінгв. ун-т. К., 2000. 223 с.
62. Гончарова Е.А. Категории автор-персонаж и их лингвостилистическое выражение в структуре художественного текста (на материале немецкой прозы): Дис. д-ра филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. ун-т. Л., 1989. 514 с.
63. Гончарова Н.Н. Когнитивные основания интерпретации иносказания на уровне дискурса (на материале англоязычных художественных текстов): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. лингв. ун-т им. М.Тореза. М., 2001. 24 с.
64. Грайс Г.П. Логика и речевое общение: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХVІ. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс. 1986. С. 217-237.
65. Гулямова Д.Х. Лингвопрагматический аспект отношений коммуникантов-персонажей (на материале английской художественной прозы и драмы ХХ в.): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ташкентск. гос. пед. ин-т иностр. языков им. Ф.Єнгельса. Ташкент, 1990. 24 с.
66. Гусева Л.П. Номинативно-прагматические свойства высказываний со значением самоутверждения в речи детей и подростков (на материале современной англоязычной художественной прозы): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевск. гос. пед. ин-т иностр. языков. К., 1987. 16 с.
67. Дашкова С.С. Устная речь как источник информации о человеке: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01 / Ленингр. гос. ун-т. Л., 1982. 16 с.
68. Девятайкин А.И. Устная речь писателя // Язык и личность. М.: Наука. 1989. С. 58-63.
69. Дейк Т.А., ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
70. Демьянков В.З. О формализации прагматических свойств языка // Языковая деятельность в аспекте лингвистической прагматики: Сб. обзоров АН СССР. М.: ИНИОН. 1984. С. 197-222.
71. Демьянков В.З. Загадки диалога и культура понимания // Текст в коммуникации: Сб. науч. тр. М.: Изд-во АН СССР. Ин-т языкознания, Калининск. сельхоз. ин-т. 1991. С. 109-116.
72. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания. 1994. №4. С. 17-33.
73. Джонсон-Лэрд Ф. Процедурная семантика и психология значения. Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХХІІІ. Когнитивные аспекты языкознания. М.: Прогресс. 1988. С. 234-257.
74. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат Украины, 1989. 175 с.
75. Дорда С.В. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань, що передають каяття (на матеріалі англійської мови): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. держ. лінгв. ун-т. К., 1996. 16 с.
76. Егорова М.С. Психология индивидуальных различий / Ин-т «Открытое общество». М.: Планета детей, 1997. 327 с.
77. Елисеев О.П. Конструктивная типология и психодиагностика личности. Псков: Псковск. обл. ин-т усовершенствования учителей, 1994. 280 с.
78. Еемерен Ф.Х., ван, Гроотендорст Р. Аргументация, коммуникация и ошибки: Пер. с англ. СПб: Васильевский остров, 1992. 208 с.
79. Елистратов В.С. Сленг как пассиолалия // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2000. № 4. С. 43-48.
80. Ермаков И.Д. Психоанализ литературы. Пушкин. Гоголь. Достоевский. М.: Новое лит. обозрение”, 1999. 512 с.
81. Жаботинская С.А. Когнитивные и номинативные аспекты класса числительных. Дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Моск. гос. лингв. ун-т им. М.Тореза. М., 1992. 336 с.
82. Жельвис В.И. Эмотивный аспект речи. Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия. Ярославль: ЯГПИ им. К.Д.Ушинского, 1990. 81с.
83. Жельвис В.И. Некоторые эмоциогенные особенности инвективного общения // Язык и эмоции: Сб. науч. тр. Волгоград: Перемена. 1995. С. 25-32.
84. Жинкин Н.И. Язык речь творчество: Исследования по семиотике, психолингвистике, поэтике: Избранные труды. М.: Лабиринт, 1998. 368 с.
85. Зайцева И.П. О дискурсивном анализе современного драматургического текста // Вісник ЛДПУ ім. Т.Шевченка: Філологічні науки. 2001. № 10 (42). С. 42-43.
86. Залевская А.А. Метафора и формирование проекций текста // Текст в коммуникации: Сб. науч. тр. М. 1991. С. 158-168.
87. Зернецкий П.В. Четырехмерное пространство речевой деятельности // Язык, дискурс и личность. Тверь: Изд-во Тверск. гос. ун-та. 1990. С. 50-60.
88. Зинченко Я.Р. Коммуникативные стратегии в дискурсе Гельмута Коля // Стратегии коммуникативного поведения: Материалы докл. Междунар. конф. Ч. 1. Минск: МГЛУ. 2001. С. 35-37.
89. Иващенко А.В., Агапов В.С., Барышникова И.В. Я-концепция личности в отечественной психологии. М.: МГСА, 2000. 155 с.
90. Ивлев Ю.В. Логика: Учебник для высших учебных заведений. М.: Издательская корпорация «Логос», 1997. 272 с.
91. Изард К.Э. Психология эмоций: Пер. с англ. СПб: Изд-во «Питер», 2000. 464 с.
92. Казакова Н.Н. Эгоцентрическая лексика: состав, свойства, функции: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. ун-т. Л., 1990. 16 с.
93.