НОМІНАТИВНО-КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ ПОЗНАЧЕННЯ УСМІШКИ ЯК КОМПОНЕНТА НЕВЕРБАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НА ПРАВАХ РУКОПИСУ

ЯНОВА Ольга Анатоліївна
УДК 801.373+802.0

НОМІНАТИВНО-КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ
ПОЗНАЧЕННЯ УСМІШКИ
ЯК КОМПОНЕНТА НЕВЕРБАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
(НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 10.02.04 ГЕРМАНСЬКІ МОВИ

ДИСЕРТАЦІЯ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
КАНДИДАТА ФІЛОЛОГІЧНИХ НАУК

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК
КАНДИДАТ ФІЛОЛОГІЧНИХ НАУК,
ДОЦЕНТ І.І.СЄРЯКОВА

КИЇВ 2001

ЗМІСТ
стор.
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

РОЗДІЛ 1. НЕВЕРБАЛЬНА ПОВЕДІНКА ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИКИ
ЕМОЦІЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

1.1.

Невербальна поведінка: функціонально-емотивний аспект . . . . . . . . .

14

1.2.

Характеристика усмішки з позиції загальної моделі невербальної семіотики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

23

1.3.

Каталог емоційних значень усмішки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

28

1.4.

Усмішка в соціальній взаємодії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.4.1. Усмішка як засіб реалізації комунікативного наміру . . . . . . . . .

36
37

1.4.2. Усмішка як регулятор процесу комунікації . . . . . . . . . . . . . . . .

42

1.4.3. Лінгвокультурні особливості використання усмішки в
комунікації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

45

Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

49

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ПОЗНАЧЕННЯ УСМІШКИ
В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51

2.1.

Емотивність як мовний аспект емоційності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

51

2.2.

Спеціальні і неспеціальні мовні засоби позначення усмішки . . . . . . . .

56

2.2.1. Семантична організація спеціальних мовних засобів
позначення усмішки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

64

2.2.2. Оцінний знак емотивності спеціальних мовних засобів позначення усмішки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

67

2.3.

Синтаксичні характеристики номінацій усмішки . . . . . . . . . . . . . . . . .

72

2.4.

Лексичні засоби опису усмішки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

81

2.4.1. Дескриптивні лексичні засоби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

84

2.4.2. Індексальні лексичні засоби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

89

2.4.2.1. Індекси фізичних характеристик комуніканта . . . . . . . . . . . . .

89

2.4.2.2. Індекси соціальних характеристик комуніканта . . . . . . . . . . .

91

2.4.2.3. Індекси емоційного стану комуніканта . . . . . . . . . . . . . . . . . .

94

2.4.2.4. Індекси аксіологічного ставлення комуніканта . . . . . . . . . . . .

111

2.4.2.5.Індекси волевиявлення комуніканта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

113

Висновки до другого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

117

РОЗДІЛ 3. ЕКСПРЕСИВНИЙ АСПЕКТ ПОЗНАЧЕННЯ УСМІШКИ
В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120

3.1.

Інтенсифікація емотивного значення в номінаціях усмішки . . . . . . . .

121

3.2.

Реалізація емотивної валентності номінаціями усмішки . . . . . . . . . . .

138

3.3.

Стилістичні особливості позначення усмішки в англомовному художньому тексті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

142

Висновки до третього розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

153

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ . . . . . . . . 182
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ . . . . . . . . . . . . 184
ДОДАТОК А . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187
ДОДАТОК Б.1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188
ДОДАТОК Б.2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189

ВСТУП

Вивчення емоційного аспекту комунікації узгоджується з проблематикою антропоцентричної парадигми сучасної лінгвістики і сприяє розв’язанню завдань, пов’язаних із виявленням особливостей взаємозв’язку емоційного стану людини та її комунікативної поведінки. Усвідомлення постійного впливу емоцій на поведінку особистості перетворило емоційну сферу комунікації на об’єкт активного дослідження ряду наук про людину психології [36; 53; 71; 91; 92; 178], психолінгвістики [15; 107; 108; 183], соціолінгвістики [99; 104: 18-19] та інших. Кожна з цих галузей знань, збагачуючи одна одну результатами досліджень, прагне створити фундаментальну теорію емоцій. Лінгвістична концепція емоцій, на відміну від психологічної, філософської та інших, перебуває у стадії становлення, тому її термінологічний аппарат остаточно не визначений. Основну увагу лінгвістів звернено до семантичної інтерпретації емоцій [11; 12; 68; 79; 169], фонду емотивних засобів конкретної мови [39; 79; 168; 151], до проблеми текстової емотивності [15; 23; 24; 42; 47; 203].
Лінгвісти відзначають, що існує дві семіотичні системи емоцій вербальна, яка репрезентує мовне вираження емоцій, і невербальна, яка представляє фізіологічну екстеріоризацію (прояв) емоцій [84; 139; 169; 170]. Вербальна семіотика перекладає кінетичну й фонаційну семіотику в художньому тексті на свій код, що здійснює вираження емоцій через мовні знаки. Таким чином, емотивний код як лінгвістична універсалія [165: 23] формується за рахунок набору мовних засобів, до яких належать й номінації невербальних виявів емоцій. Окремі праці в галузі емотіології [51; 64; 118; 119], комунікативної лінгвістики [36; 92; 221], а також в галузі невербальної семіотики [20; 29; 57; 84; 139] акцентують універсальний і дієвий характер невербальних засобів як об’єктивних індикаторів емоційного стану людини. Тому особливої актуальності набуває дослідження різноманітних аспектів мовної інтерпретації невербальної поведінки як емоційно інформативної та важливої за прагматичною спрямованістю складової процесу спілкування.
Окремі питання вивчення мовного аспекту невербальної поведінки, яка передає емоційний стан людини під час комунікативної взаємодії, різною мірою висвітлювалися в працях вітчизняних і зарубіжних учених. У межах лінгвістики емоцій аналізу піддавалися деякі питання співвідношення вербального та невербального в текстах, що відображають емоційні реакції людини [29; 169; 173], особливості мовної опосередкованості невербальної емоційної агресії [118; 119], проблеми специфіки вираження семантики емоційного мовлення [34; 114; 115; 184; 186]. Разом з тим загальна спрямованість сучасної лінгвістичної науки на вивчення взаємозв’язку різних компонентів мовленнєвої діяльності, розкриття глибинних механізмів передачі емоційного значення засобами мови висуває на перший план питання дослідження лінгвістичної природи конкретних невербальних виявів як знаків емоційних характеристик комунікативної взаємодії людей. Нове осмислення проблем номінації невербальної поведінки з позиції комунікативно-функціонального підходу зумовило актуальність нашого звернення до аналізу специфіки мовного позначення невербальної дії усмішки з погляду врахування її об’єктивного змісту і комунікативно-прагматичних особливостей.
Емотивність є важливим елементом прагматики, тому що вона втілює впливову функцію вербальних і невербальних емоційних реакцій людини. Оскільки емотивність має план змісту і план вираження [166: 3], а її засоби представлені одиницями різного рівня, для позначення в мові емоцій як ідеальних об’єктів лінгвісти активно використовують поняття знака [45: 58; 84; 105; 109: 17; 138; 139]. У даному дослідженні невербальний компонент комунікації усмішка” вивчається як невербальний знак емоцій, зміст якого передає емоційне значення у формі конкретної мімічної дії виразу обличчя, що включає підняті куточки рота. Вивчення номінативного аспекту позначення усмішки на основі аналізу словникових дефініцій і компонентного аналізу лексичних одиниць підтверджує дані спеціальних досліджень [71; 196; 230; 231; 233] про філогенетичну й онтогенетичну подібність усмішки та сміху, внаслідок чого в нашому дослідженні поняття невербального знака емоцій усмішка” об’єднує різноманітні форми його вияву, як-от: усмішка, посмішка, усміх, сміх, смішок, хихикання, регіт/гоготіння.
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні особливостей номінації усмішки в англомовному художньому тексті шляхом аналізу емотивного аспекту її реалізації.
Зв’язок з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової проблематики, затвердженої радою Київського державного лінгвістичного університету (протокол № 5 від 27 січня 1997 року) Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної і лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти”.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що особливості функціонування мовних одиниць, які служать для передачі усмішки, визначаються специфікою семантики номінованого невербального знака. Комунікативне призначення лексики на позначення усмішки полягає в кодифікованій передачі емоційних стосунків комунікантів і, як наслідок, у маркуванні емотивної заданості художнього тексту.
Вивчення проблеми показало, що досягнення поставленої в роботі мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
· установити основні розряди мовних одиниць, які використовуються для позначення невербального знака емоцій усмішка” в сучасній англійській мові; визначити характер семантичної організації та можливі способи класифікації номінацій усмішки;
· визначити основні синтаксичні характеристики мовних засобів передачі невербального знака емоцій усмішка”;
· виявити лексичні характеристики мовних засобів позначення усмішки з позицій валентного і компонентного аналізу;
· розкрити основні особливості функціонування номінацій усмішки в художньому тексті;
· уточнити характер взаємозв’язку емотивного та інтенсифікуючого потенціалів мовних засобів позначення усмішки;
· визначити роль номінацій усмішки у створенні експресивності художнього тексту.
Об’єктом дослідження слугують мовні засоби вираження невербального компонента комунікації усмішка” в сучасній англійській мові.
Предметом дослідження є лексико-семантичні, синтаксичні та комунікативно-функціональні характеристики одиниць англійської мови, які використовуються для позначення невербального компонента комунікації усмішка”.
Теоретичною базою дослідження слугували основні положення, які розробляються в галузі лінгвістики емоцій, зокрема, положення про існування вербальної та невербальної семіотичних систем емоцій і знакову природу емотивності (В.І.Жельвіс, В.І.Шаховський, B.Volek), у теорії невербальної поведінки положення, що розкривають функціональний потенціал і знаковий характер невербальних компонентів (І.Н.Горєлов, Г.В.Колшанський, Г.Є.Крейдлін, І.І.Сєрякова, D.Leathers, M.R.Key).
Матеріалом дослідження слугували словники різних типів загальною кількістю 25 (тлумачні, словники синонімів, комбінаторні, фразеологічні та ін.), а також тексти художніх творів англійських та американських письменників другої половини ХХ сторіччя. В результаті суцільної вибірки з художньої літератури одержано 3600 прикладів номінацій невербального знака емоцій усмішка”.
Дослідження здійснювалося на основі використання таких методів, як:
· гіпотетико-дедуктивний метод, що передбачає добір фактичного матеріалу, побудову гіпотези і перевірку її істинності;
· метод аналізу словникових дефініцій, що забезпечує можливість виявлення закріплених у мовному узусі засобів номінації невербального компонента комунікації усмішка”;
· компонентний аналіз, за допомогою якого досліджувалась семантична структура номінації усмішки;
· валентний аналіз, що передбачає встановлення всіх потенційних здатностей лексичної і синтаксичної сполучуваності номінацій усмішки;
· контекстуальний аналіз, необхідність використання якого випливає з детального аналізу мовних та позамовних чинників, що визначають семантичний зміст номінацій усмішки та їх прагматичну зумовленість;
· стилістичний аналіз, за допомогою якого досліджувався потенціал вербалізації усмішки як експресивного засобу мови;
· кількісні підрахунки, що дозволили встановити ступінь участі номінацій усмішки в передачі різних емоційних значень.
Методологічною основою дослідження слугували провідні принципи діалектики наукового пізнання, трансформовані стосовно проблеми, що вивчається: принцип системності, який передбачає вивчення об’єкта під кутом зору його внутрішньої структурної організації, взаємозв’язку його елементів та їх взаємодії з навколишнім середовищем; принцип єдності форми та змісту, який визначає аналіз особливостей мовної інтерпретації усмішки в її нерозривному зв’язку із семантикою усмішки як невербального знака емоцій; принцип єдності свідомості й діяльності; принцип діалектичної єдності раціонального й емоційного в мисленні та мові .
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше в межах лінгвістики емоцій дослідженню підлягає мовна репрезентація конкретного невербального компонента комунікації усмішки. Новим є застосований у дослідженні комплексний підхід до вивчення мовної опосередкованості усмішки, що дозволив установити основні розряди мовних одиниць, які використовуються в англомовному художньому тексті для позначення усмішки; визначити характер їх семантичної організації та способи класифікації; розкрити експресивний потенціал вербалізацій усмішки. У праці вперше виявлено й конкретизовано закономірності функціонування номінацій усмішки в художньому тексті з погляду лінгвістики емоцій.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що в ній запропоновано конкретні шляхи розв’язання теоретичних проблем емотіології, пов’язаних із механізмами і способами мовної опосередкованості невербального емоційного досвіду комуніканта. Запропонована в дослідженні інтерпретація лінгвістичної природи номінацій усмішки поглиблює знання про закономірності вербалізації емоцій у лексико-семантичній системі англійської мови. У праці подальший розвиток дістали окремі положення комунікативної лінгвістики і теорії номінації.
Практичне значення роботи зумовлено можливістю застосування висновків і матеріалів дослідження в курсах лексикології (розділи Семантична структура слова”, Словниковий склад англійської мови як система”), стилістики (розділ Стилістична семасіологія”), теоретичної граматики англійської мови (розділи Іменник”, Дієслово”, Системні відношення в мові”), у спецкурсах з теорії комунікації, прагмалінгвістики, інтерпретації художнього тексту, при укладанні навчальних посібників та інших методичних матеріалів з невербальної комунікації, емотіології, в практиці викладання сучасної англійської мови.
Апробація роботи. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на IV міжнародній щорічній конференції IATEFL-Ukraine English Language Teaching in the 21st Century” (Харків, квітень 1997 р.); на міжвузівській науково-практичній конференції Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, листопад 1999 р.); на науково-практичній конференції Мова освіта культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, квітень 2001 р.); на конференції ЮНЕСКО Мова, освіта і культура в сучасному світі (в рамках визначення Європейського року мов)” (Київ, грудень 2001 р.).
Публікації. Основні положення і результати дослідження відображені у п’яти статтях (із них одна у співавторстві), опублікованих у фахових виданнях, та в одних тезах.
На захист виносяться такі основні положення:
1. У сучасній англійській мові існує корпус специфічно організованих мовних засобів, які використовуються для позначення невербального компонента комунікації усмішка”. Наявність спільних семантичних компонентів задіяння куточків рота як форма невербальної дії”, емоція”, вид емоційного переживання”, позитивність/негативність”, інтенсивність” дозволяє визначити семантико-смислову спільність між виділеними номінаціями усмішки й зумовлює їх статус як емотивних знаків, комунікативне призначення яких полягає в кодифікованій передачі емоційних стосунків комунікантів і, як наслідок, у маркуванні емотивної заданості художнього тексту.
2. Мовні засоби позначення усмішки поділяються на спеціальні і неспеціальні. Спеціальні мовні засоби представлені лексико-семантичною групою усмішка”, гіперонімом якої виступає найбільш повна за смисловим обсягом значень лексична одиниця smile”. Неспеціальні мовні засоби на основі ознаки орган продукування невербальної дії” об’єднують номінації, що містять лексеми lip(s)” або mouth”. Мовні засоби позначення усмішки беруть участь у формуванні обмеженого числа структурних одиниць, які маніфестують регульовані їх функціональним призначенням закономірності синтаксичної побудови.
3. Оцінний компонент семантичної структури номінацій усмішки може бути константним або змінним. За характером знакової співвіднесеності спеціальні мовні засоби передачі усмішки поділяються на номінації усмішки з емотивно-константною знаковою природою (за якими постійно закріплений позитивний або негативний оцінний знак емотивності) та номінації усмішки з емотивно-перемінною знаковою природою (однаковою мірою здатні до передачі як позитивного, так і негативного емотивного значення; критерієм установлення типу оцінного знака для цих номінацій виступає контекст).
4. Корпус лексичних одиниць, які характеризують усмішку, може бути представлений таксономією прямих і непрямих конкретизаторів емотивної ознаки усмішки. У своїй сукупності конкретизатори утворюють дві групи лексем, що передають, відповідно, позитивну або негативну емоційну спрямованість усмішки. Дані групи лексичних одиниць співвідносяться із зоною схвалення/несхвалення і передають емоційно позначене ставлення комуніканта до різних явищ дійсності.
5. За ознакою референційна характеризація” лексичні засоби опису усмішки поділяються на дескриптивні лексичні одиниці, які передають особливості фізичних параметрів усмішки, та індексальні лексичні одиниці, що характеризують особистість комуніканта. Група індексальних лексичних засобів включає індекси фізичних, соціальних, емоційних характеристик комуніканта, а також індекси аксіологічного ставлення та волевиявлення комуніканта.
6. Мовним засобам вираження невербального компонента комунікації усмішка” властива внутрішня інтенсифікація, яка виявляється в здатності цих одиниць об’єднуватися в парадигму номінацій усмішки, що фіксують різний ступінь інтенсивності емотивної ознаки в межах конкретної зони на шкалі емоцій, і утворюється одиницями морфологічного та синтаксичного рівнів. Використання таких мовних засобів у художньому тексті інтенсифікує його емотивний зміст.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних (у тому числі лексикографічних) джерел, списку цитованих джерел ілюстративного матеріалу та двох додатків.
У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність і наукова новизна, визначаються мета й конкретні завдання дослідження, його теоретичне і практичне значення, формулюються основні положення, що виносяться на захист, описуються методи та матеріал дослідження.
Перший розділ Невербальна поведінка як об’єкт лінгвістики емоцій” присвячено розгляду теоретичної платформи, що зумовила можливість вивчення мовної інтерпретації невербального компонента комунікації усмішка” в межах емотіології. У ньому подано стислий огляд дослідження невербальної семіотичної системи емоцій та її втілення у мові з погляду сучасної вітчизняної і зарубіжної лінгвістики, а також аналіз особливостей функціонування невербального знака усмішка” в комунікації з урахуванням результатів антропологічних досліджень.
У другому розділі Лексико-семантичні особливості позначення усмішки в сучасній англійській мові” розглядаються засоби мовної репрезентації усмішки; особливості семантичної організації мовних одиниць, що використовуються в сучасній англійській мові для передачі цього невербального знака; визначаються основні лексичні одиниці, які характеризують усмішку, та їх переважаюча функціональна спрямованість.
Третій розділ Експресивний аспект позначення усмішки в сучасній англійській мові” присвячено аналізу номінацій усмішки як експресивних засобів англійської мови. Розглядається характер взаємозв’язку емотивного й інтенсифікуючого аспектів мовних засобів позначення усмішки, а також особливості їх стилістичного забарвлення; визначається потенціал вербалізації усмішки як засобу посилення виразності художнього тексту.
У загальних висновках сформульовано основні результати проведеного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розробок у плані конкретизації, детального аналізу спектру можливих прагматичних характеристик номінацій усмішки, вивчення їх ролі в комунікативному акті.
Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінок, із них 160 сторінок тексту. Дисертація містить 1 таблицю, 2 схеми, 3 рисунки. Список використаних джерел включає 265 найменувань праць вітчизняних і зарубіжних авторів (у тому числі 25 лексикографічних джерел).
У додатку А наведено дані щодо основних емоційних значень невербального компонента комунікації усмішка”.
Додаток Б.1 містить список лексичних одиниць англійської мови, які позначають позитивну емоційну спрямованість усмішки. У додатку Б.2 наведено лексичні одиниці англійської мови, що передають негативну емоційну спрямованість усмішки.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Комунікативно-функціональний підхід до вивчення мовного позначення усмішки як компонента невербальної поведінки ґрунтується на розгляді різноманітних засобів її вираження в системі сучасної англійської мови з урахуванням об’єктивного змісту, соціо-психологічних, фізіологічних і комунікативних особливостей цієї невербальної дії.
Аналіз наявних у галузі гуманітарних наук праць, пов’язаних із проблемами емоційної експресії взагалі, й усмішки як засобу вираження емоцій зокрема, дозволяє зробити висновок про знаковий характер досліджуваного невербального компонента. Онтогенетичні особливості мімічної реакції усмішка” зумовлюють пріоритет функціонування усмішки як невербального знака емоцій, здатного брати участь у передачі всіх фундаментальних емоцій людини, передусім позитивних. В усному мовленні усмішка важлива насамперед як маркер емоційних стосунків комунікантів. При цьому емотивне функціонування усмішки облігаторно корелює з індивідуальними та соціальними характеристиками суб’єктів спілкування. Разом з тим фактор ранньої соціалізації усмішки пояснює здатність цього невербального компонента служити засобом соціальної взаємодії між людьми. Тому поряд з емотивною функцією, залежно від умов реалізації і конкретних комунікативних завдань, які стоять перед суб’єктом комунікації, спектр функціонально-прагматичної спрямованості усмішки може бути представлений спонукальною і регулятивною функціями. Крім того, з огляду на прийняті в кожному конкретному лінгвокультурному соціумі правила вияву” емоцій (з допомогою усмішки в тому числі) вбачається необхідним враховувати культурологічні особливості використання усмішки в комунікації.
Письмовий аспект семіотики невербальної дії усмішки виявляє певний корпус мовних одиниць різних рівнів, вибір яких є когнітивно і комунікативно зумовленим. Номінації невербального знака емоцій усмішка”, які мають різне лексико-граматичне наповнення, вплетені в комунікативний акт і беруть участь в здійсненні спілкування індивідуумів.
У сучасній англійській мові існує корпус специфічно організованих мовних засобів, які використовуються для позначення невербального компонента комунікації усмішка”. Наявність таких спільних семантичних компонентів, як задіяння куточків рота як форма невербальної дії”, емоція”, вид емоційного переживання”, позитивність/негативність”, інтенсивність”, дозволяє визначити семантико-смислову спільність між виділеними номінаціями і зумовлює їх лінгвістичний статус як емотивних знаків, тобто таких лексичних одиниць, які служать для мовної репрезентації невербального компонента усмішка” і в яких кодифіковано міститься інформація про емоційний стан суб’єкта комунікації носія кінеми усмішка”. З цього погляду номінації усмішки виступають своєрідними сигналами емотивного художнього тексту, які разом з іншими лінгвістичними компонентами тексту зумовлюють його емотивну функцію.
Семантична структура номінацій усмішки фіксує тип оцінного знака емотивності. За характером знакової співвіднесеності спеціальні мовні засоби позначення усмішки поділяються на номінації усмішки з емотивно-константною знаковою природою (мовні одиниці, за якими постійно закріплений позитивний або негативний знак емотивності) і номінації усмішки з емотивно-змінною знаковою природою (мовні одиниці, однаковою мірою здатні передавати як позитивне, так і негативне емотивне значення; критерієм установлення типу оцінного знака для цих одиниць виступає емотивний контекст).
Характер лексичного позначення усмішки свідчить про переважання емотивної ознаки в реалізації номінаціями усмішки логіко-семантичної валентності. Корпус лексичних одиниць, які характеризують усмішку, може бути представлений таксономією прямих і непрямих конкретизаторів емотивної ознаки усмішки. Прямі конкретизатори експлікують емоції, що стоять за усмішкою; непрямі конкретизатори імплікують емотивне значення усмішки в межах оцінної зони схвалення/несхвалення”. Конкретизатори (прямі та непрямі) емотивного значення усмішки можуть бути включені до групи мовних засобів, які фіксують позитивну або негативну емоційну спрямованість усмішки. Ці групи лексичних одиниць співвідносяться із зоною схвалення/несхвалення і маніфестують емоційно позначене ставлення комуніканта до різних явищ дійсності.
Спеціальні мовні засоби smile” і laugh” належать до номінацій невербальних компонентів із широкою семантикою”, внаслідок чого згадані лексеми можуть у змістовому плані трактуватися досить широко і відноситися до різноманітного кола значень, емоційних переживань. Було встановлено, що мовні засоби опису усмішки, різнопланові за своїми семантичними характеристиками, мають спільні риси. Така особливість пов’язана з тим, що дані лексичні одиниці служать меті опису фізичних параметрів кінеми усмішка” або класифікують характеристики носія кінеми суб’єкта комунікації. Таким чином, за ознакою референційна характеризація” лексичні засоби опису усмішки поділяються на дескриптивні лексичні одиниці, які передають особливості фізичних параметрів усмішки, та індексальні лексичні одиниці, що фіксують характеристики особистості комуніканта. Індексальну групу лексичних засобів формують індекси фізичних, соціальних, емоційних характеристик комуніканта, індекси аксіологічного ставлення і волевиявлення комуніканта.
Специфіка семантики мовних засобів вираження невербального компонента комунікації усмішка” визначає потенціал номінацій усмішки як експресивних засобів мови. В основі здатності мовних засобів позначення усмішки сигналізувати про міру експресивності художнього тексту лежить потенціал даних одиниць як індикаторів неординарного ступеня інтенсивності емотивної ознаки. Властива мовним засобам позначення усмішки внутрішня інтенсифікація виявляється у здатності цих одиниць об’єднуватися в парадигму номінацій усмішки, які фіксують різний ступінь інтенсивності емотивної ознаки в межах конкретної зони на шкалі емоцій. Інтенсифікація емотивного значення усмішки може створюватися одиницями морфологічного і синтаксичного рівнів. Номінації усмішки передають інформацію про емоційний стан суб’єкта комунікації, ступінь інтенсивності його емоційного переживання, і на основі цього можуть розглядатися як інтенсифікатори емотивного змісту тексту.
Емоційна характеризація усмішки з боку реципієнта кінеми є підставою для реалізації нестандартних для семантичного коду англійської мови сполучуваностей та вживань номінацій усмішки. Дані засоби вербалізації фіксують спільну семантичну ознаку емотивної семантики слова емоційне схвалення/несхвалення та імплікують емоційно позначене ставлення реципієнта кінеми усмішка” до її носія.
Характер стилістичного забарвлення номінацій усмішки підтверджує факт емотивної спрямованості в їх функціонуванні. В основі стилістичної маркованості номінацій усмішки лежить когнітивно-метафоричне проектування значення. Мовні засоби передачі усмішки беруть участь у реалізації ряду концептуальних метафор, що акцентують природу емоцій і механізми їх виявів. Це пов’язано з тим, що усмішка як частина реального психофізичного досвіду є неодмінною складовою концептуального змісту емоцій. Стилістичне забарвлення вербалізацій усмішки фіксує стереотипні уявлення носіїв мови про вираження емоцій з допомогою невербального компонента усмішка” в англомовному соціумі.
Стилістично марковані номінації усмішки сприяють створенню прагматичного ефекту виразності художнього тексту. Основною метою використання таких одиниць є здійснення певного впливу на реципієнта тексту, а саме викликати відповідну емоційну реакцію, сформувати у читача емоційно позначене ставлення до персонажа носія кінеми усмішка”, який характеризується.
Результати, отримані в ході започаткованого дослідження, можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблем вивчення закономірностей мовної опосередкованості емоцій і для поглиблення дослідження номенклатури немовленнєвих засобів, які беруть участь у формуванні емотивного коду англомовної лінгвокультури. Перспективним вбачається подальше дослідження семантичного потенціалу номінацій усмішки в плані конкретизації, детального аналізу спектру їх можливих прагматичних характеристик, вивчення ролі засобів вербалізації усмішки в мовленнєвому акті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамчук Т.В. Тематизация эмоций в тексте (на материале современного английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Мордовск. гос. пед. ин-т им. М.Е.Евсевьева. Пятигорск, 1996. 15 с.
2. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса (на материале английского языка). М.: Высшая школа, 1984. 212 с.
3. Апресян М.Г. Эмотивные прилагательные в функции определения и предикатива (на материале современного английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1986. 24 с.
4. Аргустанянц Е.С. Различные подходы к классификации ролевых ситуаций // Теоретические и экспериментальные исследования в области обучения иноязычной речевой деятельности. М.: Изд-во МГПИИЯ им. М.Тореза. 1981. С. 3-13.
5. Ариян М.А. Варианты ситуативных ролей для средней школы // Иностранные языки в школе. 1986. №6. С. 17-20.
6. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. М.: Высшая школа, 1973. 344 с.
7. Арнольд И.В. Потенциальные и скрытые семы и их актуализация в английском художественном тексте // Иностранные языки в школе. 1979. №5. С. 10-14.
8. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. 366 с.
9. Аршавская Е.А. Речевой этикет современных американцев США (на материале приветствий) // Национально-культурная специфика речевого поведения / Под общ. ред. А.А.Леонтьева. М.: Наука, 1977. С. 268-277.
10. Астарян З.Д. Интеллектные и эмотивные аспекты семантики синтаксических выразительных средств стихотворного текста (на материале английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1995. 16 с.
11. Бабенко Л.Г. Лексические средства обозначения эмоций в русском языке. Свердловск: Изд-во Уральского гос. ун-та, 1989. 184 с.
12. Бабенко Л.Г. Репрезентация эмоций в семантике слова и предложения // Материалы III-го междунар. семинара Славянская культура в современном мире (изучение и преподавание в иноязычной аудитории)”. К.: Центр славистики Киевского гос. лингвистич. ун-та. 1994. С. 101-102.
13. Бахтин М.М. Проблема текста // Вопросы литературы. 1976. №10. С. 122-151.
14. Беглова В.Б. Лексика поля кинесика” (на материале современного английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ун-т им. В.И.Ленина. М., 1996. 16 с.
15. Белянин В.П. Психолингвистическая типология художественных текстов по эмоционально-смысловой доминанте: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Моск. гос. лингвистич. ун-т. М., 1992. 40 с.
16. Бергсон А. Смех. М.: Искусство, 1992. 127 с.
17. Берлизон С.Б. Эмоциональность слова (фразеологической единицы) в плане дихотомии язык-речь” // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. Новосибирск: Изд-во НГУ. 1973. С. 89-97.
18. Беручашвили И.Г. Системные и речевые интенсификаторы в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Тбилиск. гос. ун-т. Тбилиси, 1986. 21 с.
19. Блинова А.В. Структурно-семантический анализ невербальных средств коммуникации и их отражение в языке и речи: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Российск. ун-т дружбы народов. М., 1994. 16 с.
20. Богданов В.В. Функции вербальных и невербальных компонентов в речевом общении // Языковое общение: Единицы и регулятивы. Калинин: Изд-во Калининск. гос. ун-та. 1987. С. 18-25.
21. Богданов В.В. Речевое общение: Прагматические и семантические аспекты: Учебное пособие. Л.: Изд-во Ленинградск. гос. ун-та, 1990. 88 с.
22. Болотнова Н.С. Художественный текст в коммуникативном аспекте и комплексный анализ единиц лексического уровня. Томск: Изд-во Томск. гос. ун-та, 1992. 321 с.
23. Болотов В.И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариативности (основы эмотивной стилистики текста). Ташкент: Фан, 1981. 116 с.
24. Болотов В.И. Проблема теории эмоционального воздействия текста: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Ин-т языкознания АН СССР. М., 1986. 36 с.
25. Бороденко М.В. Два лица Януса-смеха: Учебное пособие. Ростов-на-Дону: РИО АО Цветная печать”, 1995. 86 с.
26. Буренина Н.В. Диалог и эмотивная функция языка // Диалог о диалоге. Саранск: Изд-во Мордовск. гос. ун-та. 1991. С. 28-35.
27. Быдина И.В. Движение эмотивной семантики поэтического слова (на материале поэзии А.Вознесенского, Е.Евтушенко, Н.Матвеевой): Дис. канд. филол. наук: 10.02.19. Волгоград, 1994. 217 с.
28. Вайсбах Хр., Дакс У. Эмоциональный интеллект. М.: Лик Пресс, 1998. 160 с.
29. Вансяцкая Е.А. Роль невербальных и вербальных компонентов коммуникации в текстах, отражающих эмоциональные реакции человека, и их соотношение (на материале английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04., 10.02.19 / Ивановск. гос. ун-т. Иваново, 1999. 22 с.
30. Василенко И.В. Семантика и прагматика предложений с глаголами кинесической коммуникации: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевск. гос. ун-т им. Т.Г.Шевченко. К., 1979. 24 с.
31. Вежбицка А. Язык, культура, познание: Пер. с англ. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
32. Вельховер Е.С., Вершинин Б.В. Тайные знаки лица. М.: Изд-во Российск. ун-та дружбы народов, 1998. 324 с.
33. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. О своеобразии отражения мимики и жестов вербальными средствами // Вопросы языкознания. 1981. №1. С. 36-47.
34. Витт Н.В. Об эмоциях и их выражении (к проблеме выражения эмоций в речи) // Вопросы психологии. 1964. №3. С. 140-153.
35. Витт Н.В. Эмоциональная регуляция речевого поведения при общении. М.: Изд-во МГПИИЯ им. М.Тореза, 1983. 73 с.
36. Витт Н.В. Речь и эмоции: Учебное пособие к спецкурсу по психологии. М.: Изд-во МГПИИЯ им. М.Тореза, 1984. 75 с.
37. Власова А.М., Подопригора С.Я., Рамих В.А. Культура делового этикета в вопросах и ответах. Ростов-на-Дону: Изд-во Донского гос. технич. ун-та, 1998. 58 с.
38. Водяха А.А. Эмоциональная рамка высказывания: Дис. канд. филол. наук: 10.02.19. Волгоград, 1993. 158 с.
39. Волек Б. Типология эмотивных знаков // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена. 1995. С. 15-24.
40. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 229 с.
41. Воробьева О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязыковая и межязыковая коммуникация): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Моск. ордена др. народов гос. лингвистич. ун-т. М., 1993. 38 с.
42. Воробьева О.П. Эмотивность художественного текста и читательская рефлексия // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена. 1995. С. 240-247.
43. Гальперин И.Р. О понятии текст” // Вопросы языкознания. 1974. №6. С. 68-77.
44. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 140 с.
45. Гамзюк М.В. Емотивність фразеологічної системи німецької мови (досвід дослідження в синхронії та діахронії): Дис. д-ра філол. наук: 10.02.04. К., 2001. 420 с.
46. Гладуш Н.Ф. Повествовательные директивы в современном английском языке: Дисс. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1985. 205 с.
47. Гладьо С.В. Семантико-когнітивний аспект показників емотивності англомовного художнього тексту // Вісник Київського лінгвістичного університету: Серія Філологія”. 1999. №1, т.2. С. 104-116.
48. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М.: Наука, 1980. 104 с.
49. Горелов И.Н., Енгалычев В.Ф. Безмолвной мысли знак: Рассказы о невербальной коммуникации. М.: Молодая гвардия, 1991. 240 с.
50. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики: Учебное пособие. М.: Лабиринт, 1998. 256 с.
51. Городникова М.Д. Эмоциональные кинемы и их номинация в тексте // Лингвистика текста. М.: Изд-во МГПИИЯ им. М.Тореза. 1979. С. 85-95.
52. Городникова М.Д. Эмотивные явления в речевой коммуникации. М.: Изд-во Моск. гос. пед. ин-та иностр. яз. им. М.Тореза, 1985. 70 с.
53. Гранская Ю.В. Распознавание эмоций по выражению лица: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01 / Санкт-Петербургск. гос. ун-т. СПб., 1998. 16 с.
54. Графова Т.А. Роль эмотивной коннотации в семантике слова: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1987. 22 с.
55. Дарвин Ч. О выражении эмоций у человека и животных. СПб.: Питер, 2001. 384 с.
56. Дегтярева В.В. Шкала оценки неопределенного количества признака и факторы, определяющие сочетаемость ее операторов (на примере словосочетаний наречий с прилагательными, обозначающими эмоции): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Н.Новгород, 1996. 135 с.
57. Дементьев А.В. Семантико-функциональные аспекты кинематических речений в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1985. 21 с.
58. Денисов К.М. Эмоциональность и ее выражение в речи // Фонетика устного текста. Иваново: Изд-во Ивановск. гос. ун-та. 1987. С. 36-39.
59. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Гроссмейстер общения: Иллюстрированный самоучитель психологического мастерства. М.: Раритет, 1998. 192 с.
60. Дмитриева М.И. Семантико-прагматические и стилеобразующие характеристики экспрессивных единиц языка (на материале авторских текстов): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Нижегородск. гос. лингвистич. ун-т им. Н.А.Добролюбова. Н. Новгород, 2000. 16 с.
61. Добжинская Т. Мой интимный маленький мир” и поэтические способы концептуализации: метафора // Слово в тексте и словаре: Сб. ст. к семидесятилетию академика Ю.Д.Апресяна. М.: Языки русской культуры. 2000. С.529-537.
62. Дубрович А.Б. Общение: наука и искусство. М.: Знание, 1980. 160с.
63.Ершова Е.П. Семантико-функциональные особенности высказываний, выражающих удивление (на материале английского языка): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1994. 176 с.
64. Жельвис В.И. Опыт классификации эмоциональных жестов // Из опыта создания лингвострановедческих пособий. М.: Наука, 1977. С. 35-36.
65. Жельвис В.И. Эмотивный аспект речи: психолингвистическая интерпретация речевого воздействия: Учебное пособие. Ярославль: Изд-во Ярославск. гос. ун-та, 1990. 81с.
66. Жельвис В.И. Психолингвистическая интерпретация инвективного воздействия: Дис. д-ра филол. наук: 10.02.19. М., 1991. 352 с.
67. Жельвис В.И. Некоторые эмоциогенные особенности инвективного общения // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена. 1995. С. 24-32.
68. Жукова Е.Ф. Эмоциональные глаголы английского языка (лексико-грамматический аспект): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Российск. гос. пед. ун-т им. А.И.Герцена. СПб., 1993. 16 с.
69. Іванова С.В. Просодичні засоби реалізації семантики здивування в англійському діалогічному мовленні (експериментально-фонетичне дослідження): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. держ. лінгвістич. ун-т. К., 1997. 16 с.
70. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка: Учебник. М.: Высшая школа, 1981. 286 с.
71. Изард К. Психология эмоций: Пер. с англ. СПб.: Питер, 1999. 464с.
72. Ин П. О некоторых формах речевой и жестовой коммуникации в Китае // Национально-культурная специфика речевого поведения / Под общ. ред. А.А.Леонтьева. М.: Наука, 1977. С. 338-345.
73. Камычек Я. Вежливость на каждый день. М.: Знание, 1974. 128 с.
74. Капанадзе Ф.Д. Семасиологическое исследование английских прилагательных, обозначающих сферу психической деятельности человека: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Тбилиск. гос. ун-т. Тбилиси, 1986. 21 с.
75. Капанадзе Л.А., Красильникова Е.В. Жест в разговорной речи // Русская разговорная речь. М.: Наука, 1973. С. 464-481.
76. Карабан В.И. Сложные речевые единицы: прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. К.: Выща школа, 1989. 131 с.
77. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. К.: Наукова думка, 1989. 222 с.
78. Квасюк И.И. Категория эмотивности и ее лексикографическая репрезентация // Структурные и семантические аспекты лексической системы английского языка. М.: Изд-во МГПИИЯ им. М.Тореза. 1982. С. 11-22.
79. Квасюк И.И. Структура и семантика отрицательно-эмотивной лексики (на материале разных частей речи современного английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1984. 28 с.
80. Кедрова Е.Я. Вербальное обозначение жестов персонажей при передаче прямой речи в художественном тексте (на материале прозы А.П.Чехова): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Ростовск. ордена Трудового красн. знамени гос. ун-т. Ростов-на-Дону, 1980. 29 с.
81. Колшанский Г.В. Контекстная семантика. М.: Наука, 1980. 148 с.
82. Коротких Ж.А. Семантические особенности английских существительных, обозначающих эмоции удивления: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т им. В.И.Ленина. М., 1987. 16 с.
83. Краморенко Г.И. О природе комического в лексике социолектов немецкого языка // Экспрессивность в языке и речи. Смоленск: Изд-во СГПИ. 1993. С. 37-44.
84. Крейдлин Г.Е. Кинесика // Словарь языка русских жестов. М., Вена: Языки русской культуры; Венский славистический альманах, 2001. С. 166-254.
85. Крейдлин Г.Е., Чувилина Е.А. Улыбка как жест и слово (к проблеме внутриязыковой типологии невербальных актов) // Вопросы языкознания. 2001. №4. С. 66-93.
86. Кубрякова Е.С. Номинативные комплексы из нескольких существительных и их типовые значения // Коммуникативные аспекты значения. Волгоград: Изд-во ВГПИ им. А.С.Серафимовича. 1990. С. 15-23.
87. Куликова В.Н. Культура речи и стилистика. Чита: Изд-во Забайкальск. гос. пед. ун-та, 1999. 44 с.
88. Кулиш Л.Ю. Неязыковые средства коммуникации // Вестник Киевского университета: Серия Романо-германская филология”. 1983. Вып.17. С. 29-35.
89. Куприянов В.В., Стовичек Г.В. Лицо человека: анатомия, мимика. М.: Медицина, 1988. 269 с.
90. Кутейш И.Ю. Категория интенсивности в современном английском языке (на материале литературы Великобритании и США ХХ века): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1999. 244 с.
91. Лабунская В.А. Психологическое исследование условий, влияющих на успешность опознания эмоциональных состояний по выражению лица: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01 / Ленинградск. гос. ун-т. Л., 1976. 20 с.
92. Лабунская В.А. Экспрессия человека: общение и межличностное познание. Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. 608 с.
93. Левина О.А. Репрезентация эмоциональных состояний персонажей в английском художественном тексте (языковые и когнитивные аспекты): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. лингвистич. ун-т. М., 1999. 30 с.
94. Левицкий А.Э. Функционально-семантическое поле квалификации степени проявления признака в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевск. гос. пед. ин-т иностр. яз. К., 1991. 17 с.
95. Липилина Л.А. Когнитивные аспекты семантики метафорических инноваций (на материале существительных, появившихся в современном английском языке за последние 30 лет): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ин-т языкознания РАН. М., 1998. 24 с.
96. Лиховидова Т.В. Фразеографическое толкование коннотативного аспекта значения фразеологических единиц: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1977. 188 с.
97. Літвінчук І.М. Прагматика емотивного тексту (психосемантичне експериментальне дослідження): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.19 / Київськ. нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. К., 2000. 17 с.
98. Локшина Т.Ф. Функционально-коммуникативное поле усиления в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Одесск. гос. ун-т им. И.И.Мечникова. Одесса, 1988. 16 с.
99. Макаренко Ю.А. Системная организация эмоционального поведения. М.: Медицина, 1980. 207 с.
100. Мальцев В.А. Английские эмоционально-усилительные наречия: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградск. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена. Л., 1964. 24 с.
101. Маслова В.А. Онтологические и психологические аспекты экспрессивности текста: Дис. д-ра филол. наук: 10.02.19. Минск, 1992. 451 с.
102. Маслова В.А. Некоторые онтологические аспекты эмотивности текста // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена. 1995. С. 184-191.
103. Меграбян А. Психодиагностика невербального поведения. СПб.: Речь, 2001. 256 с.
104. Мечковская Н.Б. Социальная лингвистика. М.: Аспект Пресс, 2000. 207 с.
105. Моррис Ч.У. Основания теории знаков // Семиотика. М.: Радуга, 1983. С. 37-89.
106. Мудрая О.В. Функции невербальных компонентов коммуникации в системе языка: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.20 / Российск. ун-т дружбы народов. М., 1995. 16 с.
107. Мягкова Е.Ю. Эмоциональная нагрузка слова: опыт психолингвистического исследования. Воронеж: Изд-во Воронежск. гос. ун-та, 1990. 109 с.
108. Мягкова Е.Ю. Эмоционально-чувственный компонент значения слова: вопросы теории: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Ин-т языкознания РАН. М., 2000. 43 с.
109. Накашидзе Н.В. Кинесика и ее вербальное выражение в характеристике персонажей художественного произведения (на материале англо-американской художественной прозы ХХв.): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1981. 156 с.
110. Неверов С.В. Особенности речевой и неречевой коммуникации японцев // Национально-культурная специфика речевого поведения / Под общ. ред. А.А.Леонтьева. М.: Наука, 1977. С. 320-338.
111. Николаева А. Семантика акцентного выделения. М.: Наука, 1982. 104 с.
112. Ницше Ф. Странник и его тень. М.: REFL-book, 1994. 400 с.
113. Носенко Э.Л. Особенности речи в состоянии эмоциональной напряженности. Днепропетровск: Изд-во Днепропетровск. гос. ун-та, 1975. 132 с.
114. Носенко Э.Л. Эмоциональное состояние и речь. К.: Вища школа, 1981. 195 с.
115. Нушикян Э.А. Типология интонации эмоциональной речи. К., Одесса: Вища школа, 1986. 159 с.
116. Павлова Е.И. Фонационные глаголы в современном английском языке как явление паралингвистики: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Л., 1983. 190 с.
117. Позднякова Н.О. Лінгвостилістичні та композиційні засоби передачі емоційного стану людини в художньому тексті (на матеріалі англійської прози ХІХ століття): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 /Київськ. держ. лінгвістич. ун-т. К., 1997. 26 с.
118. Покровская А.Я. Языковые способы отражения авербальной эмоциональной агрессии в художественном тексте (на материале английского языка) // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена. 1995. С. 232-239.
119. Покровская Я.А. Отражение в языке агрессивных состояний человека (на материале англо- и русскоязычных художественных текстов): Дис. канд. филол. наук: 10.02.20. Волгоград, 1998. 188 с.
120. Почепцов Г.Г. Конструктивный анализ структуры предложения. К.: Вища школа, 1971. 192 с.
121. Почепцов Г.Г. Фатическая метакоммуникация // Семантика и прагматика синтаксических единств. Калинин: Изд-во Калининск. гос. ун-та. 1981. С. 52-59.
122. Почепцов Г.Г. Семантические проблемы коммуникации: Дис. д-ра филол. наук: 10.01.10. К., 1988. 457 с.
123. Пронников В.А., Ладанов И.Д. Язык мимики и жестов. М.: Транслесиздат, 1998. 216 с.
124. Психологический словарь / Под общ. ред. В.В.Давыдова. М.: Педагогика, 1983. 448 с.
125. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1990. 494 с.
126. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. М.: Прогресс, 1979. 392 с.
127. Ретунская М.С. Английская аксиологическая лексика. Н. Новгород: Изд-во Нижегородск. гос. ун-та им. Н.И. Лобачевского, 1996. 272с.
128. Рогов Е.И. Эмоции и воля. М.: Гуманит. издат. центр ВЛАДОС, 1999. 240с.
129. Руденко Г.М. Основи дипломатичного протоколу. К.: Бліц-Інформ, 1996. 179 с.
130. Рыбакова М.В. Эмоциональность в сфере коммуникативных типов предложений (на материале английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т им. В.И.Ленина. М., 1985. 16 с.
131. Рыжова Л.П. Речевой этикет и языковая норма // Языковое общение: Единицы и регулятивы. Калинин: Изд-во Калининск. гос. ун-та. 1987. С. 51-57.
132. Садур В.Г. Из наблюдений над некоторыми особенностями невербального поведения индонезийцев // Национально-культурная специфика речевого поведения / Под общ. ред. А.А.Леонтьева. М.: Наука, 1977. С. 302-306.
133. Сапожникова О.С. Анализ сверхфразовых единств художественного текста, передающих вербальные, кинесические и паралингвистические сигналы эмоций // Грамматическая семантика. Горький: Изд-во Горьк. гос. пед. ин-та им. М.Горького. 1980. С. 42-48.
134. Седина И.В. Единство просодии и синтаксического построения текста в передаче его экспрессивно-эмоционального содержания (на материале публичных выступлений английских и американских ораторов): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1997. 130 с.
135. Селяев А.В. Сопоставительный анализ лингвистических средств выражения положительных и отрицательных эмоций в британском и американском вариантах английского языка: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Н.Новгород, 1995. 211 с.
136. Сергеева Е.Н. Степени интенсивности качества и их выражение в английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ин-т языкознания АН СССР. М., 1967. 21 с.
137. Серякова И.И. Лексико-семантические и коммуникативно-функциональные особенности языковых единиц, описывающих невербальное средство коммуникации голос” в современном английском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1987. 182с.
138. Серякова И.И. К вопросу о функциях невербального знака в коммуникативном акте // Вісник Волинськ. держ. ун-ту ім. Л.Українки: Серія Філологічні науки (романо-германська філологія)”. 1999. Вип. 3. С. 72-74.
139. Сєрякова І.І. Лінгвістичний аспект невербальної поведінки // Наука і сучасність. К.: Логос. 2000. Вип. 1, част. 2. С. 241-250.
140. Серякова И.И. Систематизация невербальных компонентов коммуникации // Наукові записки: Серія Філологічні науки (мовознавство)”. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. 2000. Вип. 26. С. 200-209.
141. Сєрякова І.І., Янова О.А. Інтенсифікація емотивного значення в номінаціях усмішки (на матеріалі англійської мови) // Наука і сучасність. К.: Логос. 2000. Вип. 2, част. 1. С. 244-252.
142. Симонов П.В. Теория отражения и психофизиология эмоций. М.: Наука, 1970. 141 с.
143. Словарь по этике / Сост. И.С.Кон. 2-е изд. М.: Политиздат, 1983. 445 с.
144. Соколова Н.Л. Английский речевой этикет. М.: Изд-во Российск. ун-та дружбы народов, 1991. 92 с.
145. Сорокин В.А. Кинесические единицы и проблемы их передачи в тексте художественного перевода: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1993. 254 с.
146. Степанова М.Д., Хельбиг Г. Части речи и проблема валентности в современном немецком языке. М.: Высшая школа, 1978. 257 с.
147. Су