НОРМА І ВАРІАТИВНІСТЬ У СИСТЕМІ ДИФТОНГІВ БРИТАНСЬКОГО ТА АМЕРИКАНСЬКОГО ВАРІАНТІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ)

Краткое описание

Київський державний лінгвістичний університет

На правах рукопису

Поліщук Анна Віталіївна
УДК _____________

Норма і варіативнІсть у системі дифтонгів
британського та американського
варіантів англійської мови
(на матеріалі лексикографічних джерел)
Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Дворжецька Маргарита Петрівна,
кандидат філологічних наук, професор

Київ 2001

Зміст
Зміст......................................................................................................................... 2
Перелік умовних позначень........................................................................ 4
Вступ........................................................................................................................ 5
Розділ 1................................................................................................................... 13
теоретичні передумови, вихідні позначення, апарат дослідження................................................................................................................................... 13
1.1. Сучасний стан південноанглійської та загальноамериканської вимовних норм........................................................................................................... 13
1.1.1. Вимовна норма як частина загальної мовної норми................... 13
1.1.2. Основні ознаки вимовної норми................................................... 16
1.1.3. Кодифікація як корелят вимовної норми..................................... 18
1.1.4. Варіативність як іманентна характеристика вимовної норми..... 21
1.1.5. Південноанглійська вимовна норма............................................. 27
1.1.6. Загальноамериканська вимовна норма........................................ 30
1.1.7. Міжваріантні особливості вимовних норм RP та GA.................. 33
1.2. Характеристика дифтонгів в єдиній фонологічній системі англійської мови: загальні зауваження. Статус дифтонгів у RP і GA.................................. 35
1.2.1. Система дифтонгів RP................................................................... 40
1.2.2. Система дифтонгів GA.................................................................. 43
1.3. Вільне варіювання дифтонгів як специфічна риса фонемної структури англійської лексики................................................................................... 48
Висновки до розділу 1...................................................................................... 51
Розділ 2................................................................................................................... 54
Засоби вільного фонемного варіювання в підсистемах дифтонгів RP та GA: якісні й кількісні характеристики..................................... 54
2.1. Матеріал і програма дослідження............................................................ 54
2.2. Інвентар вільного фонемного варіювання дифтонгів у межах південноанглійської вимовної норми....................................................... 61
2.3. Інвентар вільного фонемного варіювання дифтонгів у межах загальноамериканської вимовної норми.................................................. 98
2.4. Зіставний аналіз інвентарю ВФВ дифтонгів у вимовних нормах RP та GA.................................................................................................. 114
Висновки до розділу 2.................................................................................... 124
Розділ 3................................................................................................................. 127
Системна мотивованість вільного варіювання дифтонгів.. 127
3.1. Фонемне варіювання дифтонгів і складова структура слова................. 127
3.2. Зв’язок фонемного варіювання дифтонгів з акцентними характеристиками слова......................................................................................................... 133
3.3. ВФВ дифтонгів і фонемна довжина слова.............................................. 137
3.4. ВФВ дифтонгів і морфемна структура слова......................................... 143
3.5. Вільне фонемне варіювання дифтонгів у фонемних структурах власної та запозиченої лексики................................................................................ 149
3.6. Основні тенденції розвитку слів з ВФВ дифтонгів як прояв динаміки вимовної норми....................................................................................... 153
3.7. Мовленнєва оцінка ВФВ у структурі лексики з фонемним варіюванням дифтонгів................................................................................................. 163
Висновки до розділу 3.................................................................................... 167
висновки........................................................................................................... 170
Список використаних джерел............................................................. 175
Список лексикографічних джерел....................................................... 193
Додатки.............................................................................................................. 195

Перелік умовних позначень

Абс. абсолютна частота
Відн. відносна частота
ВФВ вільне фонемне варіювання
нагол. наголошена позиція
ненагол. ненаголошена позиція

D дифтонг
GA загальноамериканська вимовна норма
M монофтонг
RP південноанглійська вимовна норма
r коефіцієнт кореляції частот
rранг коефіцієнт рангової кореляції
S знак суми
Æ нуль” фонеми

Вступ
Загальна спрямованість сучасних лінгвістичних досліджень на всебічне вивчення закономірностей мовного варіювання як форми прояву динамізму мовної системи обумовила детальний аналіз вільного фонемного варіювання дифтонгів у межах кодифікованих вимовних норм британського та американського національних варіантів англійської мови. Вибір дифтонгів для дослідження обумовлений своєрідністю їх структури, особливостями артикуляції, а також неоднорідністю звукового вираження цих складних сегментів.
Це дослідження є комплексним міжваріантним вивченням варіативності дифтонгів сучасної англійської мови в системі вокалізму британського та американського національних варіантів. Фонетична система цілісної національно негомогенної англійської мови протягом свого історичного розвитку являє собою цілісне утворення, розщеплення якої не відбувається ані завдяки часової, ані просторової варіативності, але сприяє перерозподілу потенційних можливостей системи між вимовними нормами національних варіантів [Шахбагова 1986:18].
Під вимовною нормою в даному дослідженні розуміємо існуючі в певний час у даному мовному колективі еталони фонетичних одиниць та правила їх вживання [Паращук 1989:9]. Британською національною вимовною нормою або стандартом (за британською лінгвістичною традицією) вважається південноанглійська літературна вимова (ПАВ) [Швейцер 1963; Швейцер 1971; Швейцер 1983; Шахбагова 1986; Wells 1982; Gimson 2001] або RP/BBC English [Roach, Hartman 1997; Wells 2000]. Із декількох основних типів літературної вимови американського варіанта англійської мови загальноамериканська літературна вимова (ЗАВ) експліцитно визнається національною вимовною нормою (або GA, GenAm) (Kenyon, Knott 1953; Giegerich 1995; Celce-Murcia 1996, Gimson 2001).
Кодифікована вимовна норма регламентований у словниках та свідомо прийнятий суспільством як обов’язковий, історично складений засіб оформлення звукової сутності усного мовлення даною літературною мовою, що передбачає дотримання як певних правил артикуляції звуків певної мови та їх послідовності у потоці мовлення, так і нормативного звукового складу слів цієї мови [Раєвський 1986:95].
Проблема англійських дифтонгів вважається однією із найважливіших у сучасній фонетиці германських мов [Верман 1965:51, Бухаров 1973:3; Демидов 1983:5]. Дифтонги цікавили мовознавців як з точки зору фонологічної інтерпретації складного звукового комплексу, так і з артикуляційно-генетичного боку, оскільки "... з усіх мовних явищ дифтонг має найскладнішу структуру, тому вивчення характеру дифтонга та передача на письмі його звучання викликають найбільші труднощі в порівнянні з вивченням інших звукових сполук" [Верман 1965:51]. Оцінюючи проблему взагалі, варто підкреслити, що метою більшості досліджень, присвячених проблемі дифтонгів, було встановлення специфічних умов виникнення та діахронічного розвитку дифтонгіальної системи британських дифтонгів [Лещенко 1967; Комиссарчик 1971; Сырохватова 1976]; аналіз основних артикуляційних і спектральних параметрів для виявлення інваріантних характеристик [Бухаров 1973; Демидов 1983; Миронова1985]; встановлення інвентаря для визначення тенденцій розвитку дифтонгіальної системи британського варіанта англійської мови [Кенжебулатова 1992]; виявлення джерел варіативності, що обумовлюють якісно-кількісні зміни британських дифтонгів [Шишкова 1988:166]. Встановлення міжваріантних відмінностей процесу фонемного варіювання дифтонгів у структурі лексики південноанглійської та загальноамериканської вимовних норм не було предметом спеціального дослідження.
У зв’язку з тим, що фонемне варіювання в структурі лексики в синхронії створює матеріал для реальних або потенційних змін у вимовній нормі, актуальними та теоретично значущими є дані про кількісні та якісні характеристики процесу ВФВ дифтонгів південноанглійської та загальноамериканської вимовних норм. Вони поглиблюють рівень знань про закономірності динаміки функціонування єдиної фонологічної системи англійської поліетнічної мови на рівні фонемної структури слова як важливої одиниці мовленнєвої комунікації. Дослідження закономірностей мовного варіювання дифтонгів, встановлення меж вільного фонемного варіювання дифтонгів дозволить виявити сучасні тенденції у вимовній нормі, а також прогнозувати подальший розвиток єдиної фонологічної системи англійської мови.
Особливість роботи полягає в її комплексному характері внаслідок використання принципів системного підходу до опису мовних явищ, який передбачає комплексність, широту охоплення та чітку організацію дослідження, і в першу чергу - принципі вивчення окремих одиниць і підсистем мови у світлі загальної діалектики розвитку мовної системи, а також у вивченні специфіки фонемного варіювання дифтонгів у британському та американському варіантах єдиної транснаціональної англійської мови, зіставного аналізу варіативності дифтонгіальної системи досліджуваних варіантів. Дослідження обмежується синхронічним розглядом фонемних варіантів дифтонгів у вимовних нормах RP та GA, оскільки "варіювання мови в синхронії є джерелом історичних змін, формою та умовою їх реалізації" [Расторгуева 1978:63].
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України Типологія та функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти”, що розроблялась у Київському державному лінгвістичному університеті (тема затверджена вченою радою КДЛУ, протокол №5 від 27 січня 1997 року).
Метою дослідження є обґрунтування специфіки процесу вільного варіювання дифтонгів на фонемному рівні в підсистемах голосних фонем південноанглійської та загальноамериканської вимовних норм шляхом встановлення інвентарю в його структурній організації та системи чинників, які сприяють або обмежують варіювання дифтонгів у фонемній структурі лексеми під впливом інших її характеристик.
Як робоча гіпотеза висувається припущення про те, що варіантні реалізації англійських дифтонгів зумовлюються дією внутрішніх лінгвістичних чинників, котрі підсилюються екстралінгвістичними чинниками, функціональна спрямованість яких по-різному впливає на фонетико-фонологічні процеси в дифтонгіальних підсистемах.
Аналіз стану проблеми показав, що для досягнення мети, поставленої у цій праці, необхідно розв’язати наступні завдання:
1. Виявити інвентар вільного варіювання дифтонгів у фонемних варіантах слів британського та американського варіантів сучасної цілісної національно негомогенної англійської мови з метою подальшої систематизації та лінгвістичного опису цих засобів ВФВ.
2. Установити зв’язок ВФВ дифтонгів у фонемних структурах слів досліджуваних варіантів із іншими характеристиками слова: складовою, акцентною, інформаційною, довжиною слова у фонемах.
3. Виявити спільні і відмінні риси процесу ВФВ у досліджуваних дифтонгіальних підсистемах за системним і лексико-диструбуційним параметрами.
4. Виявити систему чинників, які сприяють або обмежують варіювання дифтонгів у структурі лексики RP та GA, визначити сучасні продуктивні тенденції у фонемному варіюванні дифтонгів на матеріалі вимовних словників.
Об’єкт дослідження - процес вільного варіювання дифтонгів у фонемних структурах слів у межах південноанглійської та загальноамериканської кодифікованих вимовних норм.
Предметом дослідження виступають засоби фонемного варіювання (інвентар) дифтонгів та особливості відносин між варіфонемами, що беруть участь у процесі ВФВ.
Матеріал дослідження складають фонемні варіанти 7434 лексем, що виявляють ВФВ дифтонгів у фонемних структурах слів, відібраних у результаті суцільного обстеження 75000 слів словника вимови Longman Pronunciation Dictionary за редакцією Дж.Веллза (1990) та 85000 слів словника вимови English Pronouncing Dictionary за редакцією П.Роуча та Дж.Хартмана (1997). Зважаючи на те, що об’єктивна реальність мовленнєвого узусу та її відображення у словниках не ідентичні одне одному [Стериополо 1995:7; Стериополо 2000:26], дані про ВФВ дифтонгів, отримані на лексикографічному матеріалі, були перевірені на мовленнєвому матеріалі: 200 слів, відібраних із лінгафонних курсів англійської мови, загальним об’ємом звучання 4 години, а також фонемні структури слів, що відображають ВФВ дифтонгів у реалізації 6 дикторів.
Дослідження здійснювалось на основі використання необхідних елементів системного підходу, що містять відповідну комплексну методику. Огляд стану проблеми базувався на теоретичних загальнонаукових методах (узагальнення, формалізація); емпірико-теоретичних методах (аналіз, синтез, системний метод структурно-зіставного аналізу паралельних засобів вираження семантичної тотожності) для встановлення інвентарю ВФВ дифтонгів у аналізованих нормах вимови у повному обсязі; емпіричних загальнонаукових методах (порівняння, вимірювання, експеримент). Розробка програми дослідження здійснювалась на основі використання загально-методологічних положень лінгвістики взагалі та фонетики зокрема, а також ряду експериментально-фонетичних методів (аудитивний аналіз) для мовленнєвої оцінки результатів опрацювання лексико-графічного матеріалу. Для встановлення лінійної залежності між частотою участі дифтонгів обох досліждуваних варіантів у ВФВ та у мові використовувались елементи статистичного методу обробки даних.
Наукова новизна полягає у встановленні та систематизації міжваріантних дивергентно-конвергентних особливостей процесу вільного варіювання дифтонгів які є джерелом історичних змін, формою та умовою їх реалізації; в обґрунтуванні системи чинник, які сприяють або обмежують варіювання дифтонгів у структурі лексики південноанглійської та загальноамериканської кодифікованих вимовних норм. У дисертаційній праці експериментально підтверджено положення про вплив системи мови на процес ВФВ дифтонгів, визначені сучасні продуктивні тенденції у фонемному варіюванні дифтонгів, які є цікавими з погляду розуміння динаміки функціонування єдиної фонологічної системи англійської мови в синхронії, визначення умов і конкретних шляхів еволюції фонемної структури слова.
Теоретична цінність дослідження полягає у визначенні засобів фонемного варіювання у структурі лексики в дифтонгіальних підсистемах національних варіантів англійської мови, тлумаченні специфіки процесу вільного фонемного варіювання, що є внеском у розробку загальної проблеми варіювання мовних одиниць, яка знаходиться в руслі сучасних лінгвістичних напрямів: варіативності лінгвістичних (фонологічних) одиниць, а також системно-функціональних досліджень в галузі сегментної фонетики. Встановлені міжваріантні відмінності процесу ВФВ дифтонгів сприятимуть подальшій розробці положень про міжнаціональну вимовну норму, яка забезпечує єдність вимовних норм у межах поліетнічної мови як цілісної соціально-комунікативної системи.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання положень і висновків дослідження в курсах лекцій з теоретичної фонетики (розділи: Звукова будова мови та її компоненти”, Поняття про вимову. Літературна англійська вимова”, Особливості утворення і вимови англійських дифтонгів”), а також при розробці практичних рекомендацій щодо навчання вимови. Результати наукової роботи мають безпосереднє відношення до культури мовлення: їх використання сприятиме утвердженню адекватного уявлення про норму сучасної вимови, вони можуть послуговувати при написанні курсових і дипломних робіт.
Апробація результатів дисертації. Загальний зміст і результати дисертаційного дослідження обговорювались на міжнародному колоквіумі English as a World Language: Pronunciation Norm and Variation in Speech Communication” (Kyiv, March 11-12, 1999); міжвузівській науково-практичній конференції Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоградський державний педагогічний університет ім.Володимира Винниченка, 21-22 листопада 1999 року); науково-практичних конференціях у Київському державному лінгвістичному університеті (25-28 квітня 2000 року, 24-26 квітня 2001 року); міжнародній науковій конференції ЮНЕСКО At the Threshold of the Millennium: Through Language and Culture Studies to Peace, Harmony and Co-operation” [LINGUAPAX - VIII] (Kyiv, 18-20 September, 2000); шостій національній конференції TESOLUkraine: The Way forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millennium” (Kyiv, 23-24 January, 2001); міжнародній конференції з нагоди відзначення Європейського Року Мов Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва” (Київ, 26-28 лютого, 2001); міжнародній науковій конференції Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія” (Київ, 3-5 травня, 2001); Всеукраїнській науковій філологічній конференції Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 1-2 червня, 2001); Х Ювілейній міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 26-27 червня, 2001). Результати дослідження обговорювались також на засіданнях кафедри фонетики англійської мови та на заняттях науково-методичного семінару для аспірантів та пошукувачів Київського державного лінгвістичного університету.
Публікації. Результати дослідження висвітлено в чотирьох статтях у наукових фахових виданнях і двох тезах.
Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних та лексикографічних джерел, додатків, які включають таблиці й рисунки.
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об’єкт і предмет дослідження, описуються мета та завдання роботи, її наукова новизна, практичне й теоретичне значення, формулюються основні положення, які виносяться на захист.
У першому розділі викладено основні теоретичні передумови дослідження, розглядаються поняття кодифікованої вимовної норми, її специфіки в основних національних варіантах англійської мови, аналізуються дифтонги у фонологічній системі мови, процес їх вільного фонемного варіювання.
У другому розділі встановлюється інвентар фонемного варіювання дифтонгів у вимовних нормах аналізованих варіантів англійської мови, досліджуються міжваріантні особливості ВФВ дифтонгів у південноанглійському типі вимови в порівнянні з загальноамериканським; обумовлюється вибір матеріалу і методики дослідження.
У третьому розділі аналізуються чинники, які сприяють фонемному варіюванню дифтонгів залежно від характеристик складової, акцентної, морфемної структур слова, джерела походження слова, або обмежують його. Описуються особливості реалізації дифтонгів у кодифікованих вимовних нормах у порівнянні з реальним спонтанним і підготовленим мовленням носіїв британського та американського варіантів англійської мови.
У загальних висновках підводяться підсумки проведеного дисертаційного дослідження та окреслюються перспективи подальших пошуків з даної проблематики.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Вільне фонемне варіювання дифтонгів у структурі лексики південноанглійської та загальноамериканської вимовних норм є частиною єдиної фонологічної системи англійської мови і регулюється закономірностями, які функціонують під впливом інтралінгвістичних чинників і пов’язані із своєрідністю історичного розвитку фонологічної системи. Варіювання елементів дифтонгіальних підсистем у досліджуваних вимовних нормах національних варіантів англійської мови є формою та умовою динаміки функціонування єдиної фонологічної системи в синхронії.
2. Вільне фонемне варіювання дифтонгів зазнає впливу екстралінгвістичних чинників, які сприяють або обмежують ВФВ під впливом інших характеристик лексеми: складової, морфемної, акцентної, джерела походження.
3. Міжваріантні відмінності процесу вільного фонемного варіювання дифтонгів у структурі лексики південноанглійської та загальноамериканської вимовних норм обумовлені самостійним вибором на системному рівні за рахунок ізофункціональних елементів, неадекватним вибором функціональних варіантів на рівні вимовної норми та можливостями використання різних елементів, обумовлених дією специфічних фонологічних процесів і тенденцій, що знаходять різне вираження в різних варіантах англійської мови.
4. Кодифікованій вимовній нормі властиве варіювання дифтонгів у структурі лексики на фонемному рівні в певних межах фонологічних характеристик як вияв її динамізму в синхронії: норма зазнає змін на кожному синхронному етапі і має певний вибір із серії можливостей.

Список литературы

висновки
Дисертаційне дослідження, проведене в межах загальної спрямованості сучасних лінгвістичних досліджень на всебічне вивчення закономірностей мовного варіювання як форми прояву динаміки фонологічної системи, є внеском до подальшої розробки та з’ясування закономірностей варіювання на рівні фонемної структури слова в сучасній цілісній національно негомогенній англійській мові.
Детальний аналіз ВФВ дифтонгіальних підсистем, встановлення меж ВФВ дифтонгів, розгляд специфіки варіювання дифтонгів у кодифікованих вимовних нормах двох найбільш поширених у світі варіантів англійської мови британського та американського дає можливість стверджувати, що вільне фонемне варіювання дифтонгів у структурі лексики південноанглійської та загальноамериканської вимовних норм є частиною єдиної фонологічної системи англійської мови.
Комплексне міжваріантне вивчення особливостей фонемного варіювання дифтонгів у системі вокалізму британського та американського національних варіантів англійської мови на матеріалі лексикографічних джерел з подальшою мовленнєвою оцінкою отриманої інформації носіями мови дає можливість зробити наступні висновки.
Фонемне варіювання дифтонгів у структурі лексики RP та GA, що являє собою співіснування у межах норми фонемних варіантів слів, утворених засобами ВФВ, тобто видозміни фонетичної структури слів, що не має смислорозрізнювальної функції, коли в результаті заміни однієї фонеми на іншу в одній і тій же позиції утворюється не нове слово, а модифікація фонемної структури одного і того ж слова є характерною рисою динаміки існуючої системи. ВФВ вважається частиною еволюції фонологічної системи англійської мови і регулюється закономірностями, які функціонують під впливом інтра- та екстралінгвістичних чинників і пов’язані із своєрідністю історичного розвитку фонологічної системи (дія діахронічно стабільних процесів дифтонгізація/монофтонгізація, вплив іншомовних елементів у процесі мовного контактування).
Встановлено, що ВФВ дифтонгів у структурі лексики RP та GA як частина єдиної фонологічної системи англійської мови має системний характер, суть якого полягає в тому, що дифтонги як інвентарні одиниці фонологічної системи вступають у відношення ВФВ з дифтонгами, монофтонгами, і відношення між вільними” варіантами можна сформулювати у фонологічних термінах. Встановлений інвентар ВФВ дифтонгів RP та GA в загальному вигляді характеризується так: дифтонгдифтонг, дифтонгмонофтонг.
У вільному варіюванні в структурі лексики RP беруть участь вісім дифтонгів, а саме: /аw, Ÿc, еw, cŸ, wc, еc, аŸ, ]w/, однак вони виявляють різну частоту своєї участі у ВФВ: ядро дифтонгіальної підсистеми RP складають дифтонги /aw, Ÿc, ew/; периферію дифтонги /aŸ, ]w/; до основної частини ВФВ належать центруючі дифтонги, а також дифтонг /ew/.
Загальноамериканській вимовній нормі притаманна участь п’яти дифтонгів у процесі ВФВ, а саме: /oŸ, ew, aw, ]w, aŸ/ і його ядром є дифтонг /oŸ/; основна частина це дифтонги /oŸ, ew, aw/, а дифтонги /aŸ, ]w/ належать до периферії ВФВ дифтонгів GA.
З’ясовано, що основним видом вільного фонемного варіювання дифтонгів в обох досліджуваних варіантах є вид дифтонг-монофтонг, тобто дифтонги утворюють опозиції, властиві фонологічній системі мови, наприклад найчастіше дифтонги варіюють ознаку за стабільністю артикуляції (RP 95,4%; GA 97,9%), що свідчить про актуальність тенденції до монофтонгізації, за рахунок якої відбувається спрощення розгорнутої складної вокалічної підсистеми англійської мови. Наступний вид варіювання дифтонг-дифтонг в інвентарі ВФВ дифтонгіальних підсистем RP та GA не є розповсюдженим, причому в межах експериментального матеріалу встановлено, що дифтонги обох варіантів переважно варіюють з дифтонгами однорідного глайду (77,1% RP; 78,6% GA). Фонологічна близькість між варіфонемами, наприклад, види варіювання дифтонг дифтонг із однаковим глайдом” забезпечує регулярний характер видів ВФВ, які вони утворюють. Види варіювання дифтонгів із фонемами, з якими вони утворюють багатомірні опозиції, охоплюють невелику кількість лексем, часто носять лексикалізований характер. Це свідчить про специфічний характер процесу ВФВ у дифтонгіальних підсистемах обох досліджуваних варіантів і про певний запас динаміки фонологічної системи англійської мови на сучасному етапі її розвитку.
Доведено, що частота участі дифтонгів у ВФВ виявляє лінійну залежність від частоти цих фонем у мові. Встановлена межа семасіологічного ірелевантного варіювання дифтонгів у фонемній структурі одного слова: кожен окремий дифтонг RP може мати від десяти (максимальне число) /ew/ до трьох (мінімальне число) /]w/ вільних” варіфонем; дифтонги GA мають від восьми /ew/ до трьох /]w/ вільних варіфонем.
Дифтонги RP у розподілі експериментального матеріалу за кількістю варіфонем мають від двох до чотирьох варіантів вимови, зафіксованих у лексикографічних джерелах; дифтонги GA мають лише два і три варіанти вимови.
Системні розходження в інвентарі ВФВ дифтонгів обох варіантів, зокрема, відсутність центруючих” дифтонгів /wc, ec, Ÿc/ у загальноамериканській вимовній нормі, не дозволяють встановлення загального ядра ВФВ. Виявлена основна частина ВФВ дифтонги /aw, ew/ і периферія /aŸ, ]w/, яка підтвердила гіпотезу про перевагу подібних рис між національними варіантами, ніж розбіжностей на рівні підсистем дифтонгів у межах єдиної фонологічної системи англійської мови.
Системна обумовленість вільного фонемного варіювання дифтонгів RP та GA полягає в дії певних факторів, які сприяють або обмежують ВФВ під впливом інших характеристик слова як системного утворення, сегментна організація якого склалася під дією антропофонічних, фонологічних, морфологічних, лексико-граматичних, інформаційних факторів, які певною мірою обумовлюють якісно-кількісні особливості фонемного варіювання дифтонгів. Виявлено, що існує зв’язок між вільним варіюванням дифтонгів і такими характеристиками лексеми як: а)акцентні: дифтонгам GA властиве варіювання у ненаголошених позиціях у слові; дифтонги RP віддають перевагу наголошеним позиціям, що пояснюється фонетико-фонологічними розходженнями між досліджуваними варіантами за системним параметром; б)складова структура слова: ВФВ дифтонгів обох варіантів переважає в словах із середньою складовою довжиною; в) джерело походження лексеми: майже 97% досліджуваного корпусу відноситься до запозиченої лексики, що, у свою чергу, пояснюється г) впливом морфемної будови лексеми: дифтонгам RP притаманне ВФВ у кореневій морфемі; дифтонги GA варіюють у префіксальних морфемах іншомовного походження.
Корпус слів з ВФВ дифтонгів у фонемних структурах обох досліджуваних варіантів було проаналізовано з діахронічної точки зору у зв’язку з тим, що для того, щоб прослідкувати динаміку мови, необхідний порівняльний опис, який показав, що в сучасних вимовних нормах британського та американського варіантів англійської мови активно діють динамічні процеси, котрі не сприяють обмеженню або зменшенню варіювання в структурі лексики. Динамізм вимовних норм зумовлюється, зокрема, стосовно дифтонгіальних підсистем, перерозподілом існуючих варіантів, утворених фонемним варіюванням; утворенням нових варіантів (переважно монофтонгів), витісненням старих варіантів (особливо це стосується дифтонга RP /Ÿc/) із сучасної вимовної норми.
Результати аналізу лексикографічного матеріалу були перевірені на мовленнєвому матеріалі, для чого була задіяна інформація носіїв RP та GA. Аудитивний аналіз підтвердив факт вільного” фонемного варіювання дифтонгів у мовленні носіїв RP та GA. Зіставляючи лексикографічний опис варіантів фонемних структур слів з ВФВ дифтонгів у RP та GA, представлених у словнику вимови LPD 2000 з їх реалізацією в мовленні носіїв RP та GA, можна зробити висновок, що реальна вимовна норма повністю відображається лексикографічними джерелами на сучасному етапі свого розвитку. Встановлено також, що реалізація дифтонгів у підготовленому та спонтанному мовленні має певні особливості, а саме: при читанні, як прикладі підготовленого мовлення, реалізація дифтонгів наближається до нормативної; при спонтанному мовленні в дію вступають нормативно допустимі фонетичні процеси (елізія, редукція, спрощення), а також певний вплив мають і екстралінгвістичні чинники.
Таким чином, дослідження процесу ВФВ підсистем дифтонгів південноанглійської та загальноамериканської вимовних норм у межах єдиної фонологічної системи англійської мови в мові та мовленні дає підстави зробити висновок про те, що вокалічна система англійської мови на сучасному етапі знаходиться в так званій проміжній” стадії свого розвитку, коли, з одного боку, спостерігається прогресуючий процес монофтонгізації різних груп дифтонгів RP та GA, особливо центруючих дифтонгів RP, а з іншого боку, в обох варіантах вимови відбувається збереження дифтонгів і як більш розповсюджених варіантів вимови. Відносно невелику участь у ВФВ центруючих дифтонгів, можна пояснити впливом загальноамериканської норми вимови на південноанглійську, яка сьогодні характеризується як більш демократична, ніж у середині ХХ століття, і, відповідно, допускає варіювання дифтонгів у структурі лексики на фонемному рівні в певних межах фонологічних характеристик яке є виявом її динамізму в синхронії.
Результати дослідження важливі для опрацювання нерозв’язаних проблем пізнання властивостей підсистеми дифтонгів як вокалічних елементів, які піддаються найбільш радикальним змінам у системі звуків мови, властивостей слова як системно-структурного утворення на фонемному рівні, принципів фонологічної побудови одиниць вищих мовних рівнів із одиниць нижчих, специфіки фінкціонування фонемної структури слова у різних вимовних нормах англійської мови як поліетнічної

Список використаних джерел
1. Аванесов Р.И. Русское литературное произношение. М.: Наука, 1984. 415 с.
2. Аврорин В.А. О предмете социальной лингвистики// Вопросы языкознания. 1975. №4. С. 11-17.
3. Алексеев А.Я. Еще раз о норме// Вопросы теории романо-германских языков. Вып. 5. Днепропетровск, 1974. С. 16-19.
4. Антрушина Г.Б., Афанасьева О.В., Морозова Н.И. Лексикология английского языка: Учеб. пособие. М.: Высшая школа, 1985. 223 с.
5. Аракин В.Д. История английского языка. М.: Просвещение, 1985. 256 с.
6. Ахманова О.С. О фонетических и морфологических вариантах слова // Академику В.В. Виноградову к его 60-летию. Сб. статей. М.: Изд-во АН СССР, 1956. С. 42-52.
7. Бабенко А.П., Христенко Е.В. Американский вариант английского языка. Харьков: Изд-во «Рубикон», 1991. 256 с.
8. Барнет В. Языковая норма в социальной коммуникации// Проблемы нормы в славянских литературных языках в синхронном и диахронном аспектах. М.: Наука, 1976. С. 47-69.
9. Белл Р. Социолингвистика. М.: Международные отношения, 1980. 320 с.
10. Блиндус Е.С. Об этапности развития нормы // Межвуз сб. науч. тр. Горький: ГГПИИЯ,1984. С. 40-48.
11. Бодуэн де Куртенэ И.А. О смешанном характере всех языков // Избранные труды по общему языкознанию: В 2 т. М.: Изд-во АН СССР, 1963. т.1. С. 363-372.
12. Бондарко Л.В. Фонетическое описание языка и фонологическое описание речи. Л.: Изд-во Ленин. ун-та, 1981. 197 с.
13. Брозович Д. Славянские стандартные языки и сравнительный метод // Вопросы языкознания. 1967. №1. С. 3-34.
14. Бухаров В.М. Фонологический статус и акустическая природа дифтонгов в системе вокализма немецкого языка: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. ун-т. Л., 1973. 26 с.
15. Бухаров В.М. Норма как социолингвистическая категория // Межвуз. сб. науч. тр. Горький: ГГПИИЯ, 1984. С. 48-53.
16. Варианты полинациональных литературных языков// Под ред. Ю.А.Жлуктенко. К.: Наукова думка, 1981. 277 с.
17. Васильев Г.Н. Основные акцентные модели английского языка // Вопросы фонетики и фонологии. Иркутск,1975. №4. С. 60-62.
18. Вахек Й. Лингвистический словарь Пражской школы. М.: Прогресс, 1964. 349 с.
19. Венцкуте Д.П. Свободное варьирование звукового состава слов в современном южноанглийском произношении: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04/ Моск. гос. пед. ин-т. ин. яз. М., 1974. 25 с.
20. Вербицкая Л.А. Современное русское литературное произношение (теоретические проблемы и экспериментальные данные): Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.01/ Ленингр. гос. ун-т. Л., 1977. 43 с.
21. Вербицкая Л.А. К вопросу о соотношении нормы и вариантов // Звуковой строй языка. М.: Наука, 1979. С.38-44.
22. Вербицкая Л.А. Система и норма // Сб. науч. тр. МГПИИЯ. М.,1982. №201. С. 87-96.
23. Веренич Н.И. Причина звуковой вариативности // Филологические науки. 1989. №6. С. 38-43.
24. Верман С. И. Некоторые вопросы интерпретации немецких дифтонгов// Экспериментально-фонетическое исследование речи. Минск, 1969. №2. С. 51-60.
25. Верман С. И. Анализ артикуляционно-акустических характеристик немецких дифтонгов // Экспериментальная фонетика. Минск,1971. №3. С. 39-58.
26. Винокур Т.Г. Норма, стиль, язык писателя // Литературный язык и культурная традиция. М.: Стелла, 1994. 262 с.
27. Володин А.П., Храковский В.С. Типология классификаций морфем // Морфема и проблемы типологии. М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. С. 108-136.
28. Воронов А.Л. Варианты слов в немецком языке: Учеб. пособие. Горький: Изд-во Горьк. го с. пед. ин-та ин. яз., 1973. 218 с.
29. Гавранек Б. Задачи литературного языка и его культура // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. 560 с.
30. Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. М.: Прогресс, 1976. 496 с.
31. Горбачевич К.С. Изменение норм русского литературного языка. Л.: Просвещение, 1971. 270 с.
32. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма (на материале современного русского языка): Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.01 / АН СССР. Ин-т ру с. яз. М., 1975. 31 с.
33. Горбачевич К.С. Варианты слова на разных языковых уровнях // Восточно-славянское и общее языкознание. М.: Наука, 1978. С. 245-256.
34. Гороть Е.И. Сопоставительный анализ фонемной структуры морфемы и слога (на материале прилагательных современного английского языка): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1983. 209 с.
35. Гусарова Н.В. К вопросу об исторической основе лондонского диалекта// Материалы XXVI межвуз. научно-методич. конф. Вып.1. С. -Пб., 1997. С. 39-41.
36. Давидко Н.В. Устойчивость и вариативность лексической нормы в истории английского языка: Дис канд. филол.наук: 10.02.04. М.,1981. 206 с.
37. Дацька Т. Фонемне варіювання в структурі лексики американського варіанта англійської мови // Вісник Київського лінгвістичного ун-ту. К.: Видавничий центр КДЛУ. 1999. Т.2. №3. С. 86-94.
38. Дворжецкая М.П. Единство системного и коммуникативно-функционального анализа просодии связного текста // Изучение динамического аспекта сегментных и супрасегментных единиц звучащего текста. Сб. науч. тр. / Под ред. М.П. Дворжецкой. К.: КГПИИЯ, 1988. С. 5-11.
39. Демидов А.К. Анализ дифтонгов в системе вокализма американского и британского вариантов английского языка: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. Уфа, 1983. 174 с.
40. Демидов А.К. Анализ дифтонгов в системе вокализма американского и британского вариантов английского языка: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04/ Одесский ун-т. Одесса, 1983. 14 с.
41. Домашнев А.И. О некоторых чертах национального варианта литературного языка // Вопросы языкознания. 1969. №2. С. 38-45.
42. Домашнев А.И. Основные характеристики понятия «национальный вариант литературного языка» // Типология сходств и различий близкородственных языков. Кишинев, 1976. С. 15-21.
43. Домашнев А.И. Основные черты полинациональных языков // Языки мира. Проблемы языковой вариативности. М.: Наука, 1990. С. 74-96.
44. Дробышева И.М. Слова с вариантной фонетической структурой в современном немецком языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. го с. пед. ин-т. М., 1977. 14 с.
45. Едличка А. Проблематика нормы и кодификации литературного языка в отношении к типу литературного языка // Проблемы нормы в славянских литературных языках в синхронном и диахронном аспектах. М.: Наука, 1976. С. 16-39.
46. Жлуктенко Ю.О., Бублик В.Н. Контрастивна лінгвістика. Проблеми і перспективи // Мовознавство. 1976. №4(58). С. 3-16.
47. Жлуктенко Ю.О. Гетерогенні елементи в мовній системі // Мовознавство. 1977. №4. С. 13-19.
48. Жовтобрюх М.А. Про один теоретичний аспект культури української мови // Мовознавство. 1967. №3. С. 53-60.
49. Жукова Н.С. Вопросы нормы и системной” избыточности // Нормы человеческого общения: Тезисы докладов межвуз. науч. конф. Горький: ГГПИИЯ, 1990. С. 43-45.
50. Журавлев В.К. Внешние у внутренние факторы языковой эволюции. М.: Наука, 1982. 327 с.
51. Забулене Л.А. Вопросы становления и функционирования древнеанглийских дифтонгов: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Минск. го с. пед. ин-т ин. яз. Минск, 1979. 19 с.
52. Задорожный Б.М. История языка и экстралингвистические факторы // Вопросы языкознания. 1975. №1. С. 27-38.
53. Зиндер Л.Р. Общая фонетика: Учеб пособие. М.: Высш. школа, 1979. 312 с.
54. Зиндер Л.Р., Наумов В.В. Некоторые характеристики недифтонгических сочетаний гласных в немецком языке // Проблемы комплексного анализа языка и речи. Межвуз. сб. Л.,1982. С. 164-170.
55. Зубкова Л.Г. Сегментная организация слова. М.: Университет Дружбы народов, 1977. 92 с.
56. Зубкова Л.Г. Системная мотивированность звуковой формы слова // Фонология и просодия слова. Сб. науч. тр. МГПИИЯ. М.,1984. С. 29-43.
57. Зубкова Л.Г. О соотношении звучания и значения слова в системе языка // Вопросы языкознания. 1986. №5. С. 55-66.
58. Зубкова Л.Г. Фонологическая типология слова: Монография. М.: Изд-во УДН, 1990. 256 с.
59. Зубкова Л.Г. Язык как форма. Теория и история языкознания. М.: Изд-во РУДН, 1999. 237 с.
60. Ивич П. Расширение инвентаря фонем и число дистинктивных возможностей // Вопросы языкознания. 1970. №3. С. 3-10.
61. Ильиш Б.А. История английского языка. М.: Изд-во лит-ры на ин. яз., 1958. 367 с.
62. Ицкович В.А. Норма и ее кодификация // Актуальные проблемы культуры речи. М.: Наука, 1970. С. 9-40.
63. Ицкович В.А. Языковая норма и проблемы кодификации современного русского литературного языка: Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.01 / АН СССР. Ин-т ру с. яз. М., 1981. 44 с.
64. Каспранский Р.Р. Понятие нормы и явление вариативности в теории реализации // Нормы реализации. Варьирование языковых единиц. Республиканский сб. Горький: ГГПИИЯ, 1976. С. 3-23.
65. Каспранский Р.Р. Проблемы нормы и нормативности в языкознании // Проблемы нормы и вариативности в реализации высказывания. Межвуз. сб. науч. тр. Горький: ГГПИИЯ, 1990. С. 3-15.
66. Катлинская Л.П. Принцип экономии и грамматические варианты // Языковая норма и статистика. М.: Наука, 1977. С. 173-189.
67. Кенжебулатова Г.К. Вариативность дифтонгов английского языка: системный и функциональный аспекты, их взаимодействие: Автореф. дис канд. филол.наук: 10.02.04 / Моск. го с. пед. ин-т ин. яз. М., 1992. 21 с.
68. Ковтун В.С. Тенденції до економії як складова єдиного процесу розвитку мови // Вісник КДЛУ. Серія Філологія”. К., 1997. Вип.3- С. 243-247.
69. Комиссарчик С. Ю. К системе гласных фонем древнеанглийского языка (статус кратких дифтонгов): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.663 / Ленингр. го с. ун-т. Л., 1971. 22 с.
70. Короткова Л. Проблема нормы и аномалий в языке и тексте // Наукові записки. Вип.22. Ч.2. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2000. С. 9-19.
71. Косериу Э. Синхрония, диахрония и история // Новое в лингвистике. М.:Прогресс, 1963. Вып. 3. С. 143-309.
72. Костомаров В.Г., Леонтьев А.А. Некоторые теоретические вопросы культуры речи // Вопросы языкознания. 1966. №5. С. 3-15.
73. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. Київ: Видавничий центр Академія”, 1999. 288 с.
74. Крицберг Р.Я. Дивергенция и конвергенция региональных вариантов английского языка: Ди с... д-ра филол. наук: 10.02.04. К., 2000. 430 с.
75. Крысин Л.П. Социолингвистические аспекты изучения современного русского языка. М.: Наука, 1989. 186 с.
76. Кубрякова Е.С. О типах морфологической членимости слов, квази-морфах и маркерах // Вопросы языкознания. 1970. №2. С. 78-90.
77. Кубрякова Е.С. Понятие морфемы в современных грамматических исследованиях за рубежом // Морфема и проблемы типологии. М.: Наука, 1991. С. 150-177.
78. Кузнецов А.М. Языковая вариативность и лингвистическое объяснение // Проблемы языковой вариативности. М., 1990. 188 с.
79. Лабов У. О механизме языковых изменений // Новое в лингвистике. Вып. VII: Социолингвистика. М.: Прогресс, 1975. С. 199-229.
80. Лайонз Д. Введение в теоретическую лингвистику. М.: Прогресс, 1978. 529 с.
81. Лекомцева М.И. Типология структур слога в славянских языках. М.:Наука, 1968. 224 с.
82. Лещенко Л.С. Развитие системы долгих гласных и дифтонгов в среднеанглийских диалектах: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.663 / Белору с. го с. ун-т. Минск, 1967. 24 с.
83. Либерман А.С. Дифтонги в английском языке // Иностранные языки в школе. 1972. №2. С. 57-63.
84. Лычаная С. А. Проблема произносительного стандарта в американских средствах массовой коммуникации: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. го с. лингв. ин-т. М., 1998. 20 с.
85. Мальковский Г.Е. Свободное варьирование английскими фонемами // Вопросы фонетики и фонологии. Вып.1. Иркутск, 1972. С. 98-120.
86. Малюта Я.О. Варіювання ненаголошених голосних у мові та мовленні (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі британського та американського варіантів англійської мови): Автореф. дис канд філол. наук: 10.02.04./ Київськ. держ. лінгв. ун-т. К., 1997. 21 с.
87. Мартине А. Принцип экономии в языке // Новое в лингвистике. М.:Прогресс, 1963. Вып.3. С. 366-558.
88. Марцинкус Е.О. Вариативность единой фонологической системы английского языка: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. го с. пед. ин-т. М., 1985. 22 с.
89. Маслов Ю.С. О некоторых расхождениях в понимании термина «морфема» // Уч. зап. ЛГУ. 1961. №301. Серия «Филологические науки». С. 140-152.
90. Маслов Ю.С. Введение в языкознание: Учебник. М.: Высш школа, 1975. 328с.
91. Маслов Ю.С. К семантической типологии морфем // Русский язык. Вопросы его истории и современного состояния. М.,1978. С. 41-42.
92. Миронова Т.В. Интенсивность дифтонгов в устном тексте // Сб. науч. тр. МГПИИЯ. М., 1984. Вып.239. С. 3-17.
93. Миронова Т.В. Фонетическая вариативность и фонологический статус дифтонга в устной речи: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1985. 202 с.
94. Михайлова Г.В. Динамика фонетических вариантов слов в немецкой орфоэпической норме ХХ века: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1983. 318 с.
95. Михайлова О.Г. Склад, його розвиток і функціонування в німецькій мові: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / ОДУ. Одеса, 1996. 18 с.
96. Мовчун Л.В. Регулярні фонетичні варіанти слів в українській літературній мові: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. академ. наук України. К., 2000. 16 с.
97. Мороховський О.М. Деякі питання теорії запозичень // Мовознавство. 1984. №1. С. 19-25.
98. Москальская О.И. Норма и варьирование в современном немецком литературном языке // Иностранные языки в школе. 1967. №6. С. 2-14.
99. Москович В.А. Глубина и длина слов в естественных языках // Вопросы языкознания. 1967. №6. С. 17-33.
100. Мурясов Р.З. Некоторые вопросы словообразовательной структуры слова // Вопросы языкознания. 1974. №4. С. 97-105.
101. Осипова С. В. Экстралингвистические факторы, лежащие в основе вокалических расхождений национальных вариантов английского языка // Сб. научн. тр. МГПИИЯ. М., 1983. Вып. 216. С. 61-79.
102. Осипова С. В. О некоторых конвергентно-дивергентных процессах в вокалической системе национальных вариантов английского языка // Сб. научн. тр. МГПИИЯ. М., 1984. Вып. 239. С. 18-25.
103. Паращук В.Ю. Фонематическое варьирование в структуре лексики английского языка: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1988. 217 с.
104. Паращук В.Ю. Фонематическое варьирование в структуре лексики английского языка: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевск. го с. пед. ин-т ин. яз. К., 1989. 20 с.
105. Паращук В.Ю. Зміни в кодифікованих вимовних нормах сучасної англійської мови // Наукові записки: Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000. Вип.26. С. 165-175.
106. Пауль Г. Принципы истории языка. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. 499 с.
107. Перебийніс В.С. Кількісні та якісні характеристики системи фонем сучасної української літературної мови. К.: Наукова думка, 1970. 270 с.
108. Петренко А., Петренко Д. Проблема языковых изменений с точки зрения социофонетики // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000. Вип.22. С. 177-189.
109. Петрова Л.А. Вокалические системы диалектов Южной Англии: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. Л.,1990. 216 с.
110. Пилинський М.М. Поняття норми” і культура мови // Мовознавство. 1968. №6. С. 66-74.
111. Пиотровский Р.Г. Информационные измерения языка. Л.: Наука, 1968. 116 с.
112. Плоткин В.Я. Очерк диахронической фонологии английского языка. М.: Высш. школа, 1976. 152 с.
113. Плоткин В.Я. Строй английского языка: Учебное пособие. М.: Высш. школа, 1989. 239 с.
114. Поліщук А.В. Інноваційні фонетичні процеси в британській нормі англійської вимови // Вісник Київського лінгвістичного ун-ту. Серія Філологія. К.:Видавничий центр КДЛУ, 1999. Т.2. №2. С. 203-209.
115. Поліщук А. Міра стабільності норми вимови // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2000. Вип. 22. С. 214-225.
116. Поліщук А.В. Зв’язок вільного фонемного варіювання дифтонгів англійської мови з морфемною структурою слова // Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” / За ред. В.К.Шпака. Черкаси: ЧІТІ, 2001. С. 112-113.
117. Поплавская Т.Я. Сегментная фонетика и просодия устной речи. Минск, 1993. 160 с.
118. Попов В.С. Динамика акцентных норм современного немецкого литературного языка: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. го с. пед ин-т. М., 1979. 21 с.
119. Постовалова В.И. Историческая фонология и ее основания. М.: Наука, 1978. 200 с.
120. Потапова Р.К. Сегментно-структурная организация речи: Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.21 / Ленингр. го с. ун-т. Л.,1981. 47 с.
121. Пузикова Н.В. Стилистический аспект вариативности гласных в английском языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Минский го с. пед. ин-т ин. яз. Минск, 1986. 17 с.
122. Пшеницын С. Л. Языковая вариативность, языковая политика и особенности национальной культуры // Сб. тр. Studia Linquistica. 1996. №2. С. 38-46.
123. Раевский М.В. Опыт определения понятия «произносительная норма» // Нормы реализации языковых средств. Горький: Изд-во Горьк. го с. пед. ин-та, 1986.